WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-18T08:30:44Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 5 частини першої статті З Кримінального процесуального кодексу України]) (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 17 частини першої статті З КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина перша статті 215 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пунктом 15 частини першої статті З КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень.

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 частина перша статті 214 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 110 КПК України]).

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частини третьої статті 104 КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина друга статті 105 КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу, тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 218 КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]):
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217 КПК України] ).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 3 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 частина 4 статті 217 КПК України]).

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. частина 6 статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статті 218 КПК України]досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною четвертою статті 2982 КПК України];
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною другою статті 2984 КПК України];
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України];
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 290 КПК України], не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 615 КПК України].

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 частиною другою статті 219 КПК України].

Строк досудового розслідування може бути продовжено з підстав, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 статті 294 КПК України].

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частина 5 статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Розгляд клопотань під час досудового розслідування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 статті 220 КПК України].

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 1 статті 222 КПК України]).

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 222 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-18T08:23:10Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 5 частини першої статті З Кримінального процесуального кодексу України]) (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 17 частини першої статті З КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина перша статті 215 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пунктом 15 частини першої статті З КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень.

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 частина перша статті 214 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 110 КПК України]).

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частини третьої статті 104 КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина друга статті 105 КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу, тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 218 КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]):
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217 КПК України] ).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 3 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 частина 4 статті 217 КПК України]).

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. частина 6 статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статті 218 КПК України]досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною четвертою статті 2982 КПК України];
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною другою статті 2984 КПК України];
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України];
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 290 КПК України], не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 615 КПК України].

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 частиною другою статті 219 КПК України].

Строк досудового розслідування може бути продовжено з підстав, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 статті 294 КПК України].

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частина 5 статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Розгляд клопотань під час досудового розслідування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 статті 220 КПК України].

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 1 статті 222 КПК України]).

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 222 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-18T08:16:14Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 пункт 5 частини першої статті З Кримінального процесуального кодексу України]) (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 пункт 17 частини першої статті З КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 215 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 пунктом 15 частини першої статті З КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень.

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 частина перша статті 214 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 110 КПК України]).

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частини третьої статті 104 КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина друга статті 105 КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу, тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 218 КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]):
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217 КПК України] ).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 3 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 частина 4 статті 217 КПК України]).

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. частина 6 статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статті 218 КПК України]досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною четвертою статті 2982 КПК України];
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною другою статті 2984 КПК України];
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України];
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 290 КПК України], не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 615 КПК України].

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 частиною другою статті 219 КПК України].

Строк досудового розслідування може бути продовжено з підстав, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 статті 294 КПК України].

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частина 5 статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Розгляд клопотань під час досудового розслідування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 статті 220 КПК України].

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 1 статті 222 КПК України]).

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 222 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-18T08:06:37Z

Olena.rudenco: внесено зміни відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 пункт 5 частини першої статті З Кримінального процесуального кодексу України]) (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 пункт 17 частини першої статті З КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 215 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 пунктом 15 частини першої статті З КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень.

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 214 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==
Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 110 КПК України]).

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частини третьої статті 104 КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина друга статті 105 КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу, тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина перша статті 218 КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]):
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217 КПК України] ).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 3 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 8 статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 частина 4 статті 217 КПК України]).

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. частина 6 статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статті 218 КПК України]досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною четвертою статті 2982 КПК України];
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частиною другою статті 2984 КПК України];
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України];
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 290 КПК України], не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 статтею 615 КПК України].

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;

2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2078 частиною другою статті 219 КПК України].

Строк досудового розслідування може бути продовжено з підстав, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2632 статті 294 КПК України].

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 частина 5 статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Розгляд клопотань під час досудового розслідування здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 статті 220 КПК України].

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 1 статті 222 КПК України]).

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2087 частина 2 статті 222 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-17T13:17:16Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=5)%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункт 17 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=17)%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%2D%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%3B КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України (частина перша статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2052 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з пунктом 15 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=15)%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%20%2D%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%2015%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%22%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%83%22%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%94%20%D1%83%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%3B КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень.

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина перша статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до ЄРДР ==
Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 110 КПК України]).

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до частини третьої статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=3.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%3A КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (частина друга статті 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу, тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=1.%20%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BC%20%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]).:
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання(частина 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2875:~:text=2.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%BB%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%D0%B6%D0%B5%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217]).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2511 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=8.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE,%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=8.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE,%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене (частина 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20218.%20%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 218 КПК] України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить:
* дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
* вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 КПК України;
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 КПК України;
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України;
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки досудового розслідування.

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 КПК України, визначається:
* у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
* у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' (частина 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2639#n2639:~:text=5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8. статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Під час досудового розслідування сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вправі подавати слідчому, дізнавачу, прокурору '''клопотання''' про виконання будь-яких процесуальних дій, а останні зобов’язані розглянути такі клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься '''вмотивована постанова''', копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2087#n2087 стаття 220 КПК України]).
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
'''Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування''' - це заборона учасникам досудового розслідування розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні, або розголошувати ці відомості в обсязі більшому, ніж це було дозволено слідчим чи прокурором.

Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Досудове розслідування: загальні положення

2024-07-16T20:45:16Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298]
== Загальні положення ==
'''Досудове розслідування''' - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=5)%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України).

Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

'''Слідчий''' - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункт 17 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=17)%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%2D%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%3B КПК України]).

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України (частина перша статті 215 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2052 КПК України]).

Ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також є прокурор, який згідно з пунктом 15 частини першої статті З [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran389#n389:~:text=15)%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%20%2D%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%2015%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%22%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D1%83%22%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%94%20%D1%83%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%3B КПК України] визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text статтею 15 Закону України «Про прокуратуру»], та діє у межах своїх повноважень .

Умови досудового розслідування регулюють норми КПК України, що визначають:
# початок досудового розслідування;
# підслідність;
# об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;
# місце проведення досудового розслідування;
# строки досудового розслідування;
# розгляд клопотань під час досудового розслідування;
# ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
# недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.
== Початок досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор '''невідкладно, але не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина перша статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 КПК України]).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушення або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

'''Заявником''' є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860 стаття 60 КПК України]).

'''Заявник має право''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran860#n860:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%3A (частина друга статті 60 КПК України])''':'''
* отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
* отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);
* подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
* отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина перша статті 55 КПК України]). Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина друга статті 55 КПК України]). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran801#n801 частина третя статті 55 КПК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]]

== Внесення відомостей до ЄРДР ==
Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування.

'''ЄРДР''' - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298].

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2070#n2070 стаття 218 КПК України]).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

'''Витяг з ЄРДР''' - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною слідчою дією, яку КПК України дозволяє проводити у невідкладних випадках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина третя статті 214 КПК України]). Під невідкладними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

Законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 214 КПК України]).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
# дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
# інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
# короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
# попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
# інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036:~:text=5.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%3A частина п'ята статті 214 КПК України]).
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran1281#n1281 статті 111 КПК України].

== Складання процесуальних документів під час досудового розслідування ==
Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, обвинувальний акт.

'''Постанова''' - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, дізнавача, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту|зупинення досудового розслідування]]), а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

'''Протокол''' - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до частини третьої статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=3.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%3A КПК України] протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Додатками до протоколу можуть бути:
# спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
# письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
# стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
# фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (частина друга статті 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
'''Обвинувальний акт''' - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2036#n2036 частина четверта статті 110 КПК України]).
== Підслідність та її види==
'''Предметна (родова)''' - означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно в законі для органів досудового розслідування визначені переліки кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції (наприклад, слідчі органів поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування).

'''Персональна (спеціальна, суб'єктна)''' - визначається суб'єктом кримінального правопорушення, тобто пов'язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Головою Національного банку України, його першим заступником чи заступником, членом Ради національної безпеки і оборони України, суддею чи працівником правоохоронного органу тощо);

'''За зв'язком кримінальних проваджень''' - застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад, якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслідування);

'''Територіальна (місцева)''' - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=1.%20%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%BC%20%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. КПК України]).

Визначено п’ять органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2054#n2054 (стаття 216 КПК України]).:
* слідчі органів Національної поліції;
* слідчі органів безпеки;
* детективи органів Бюро економічної безпеки;
* слідчі органів державного бюро розслідувань;
* детективи Національного антикорупційного бюро України.
'''Детальніше див.:''' [[Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення]]
== Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування ==
Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063 статтею 217 КПК України].

У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання. (частина 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2875:~:text=2.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%BB%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%D0%B6%D0%B5%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%97%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 334 КПК України]).

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:
* щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;
* щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;
* якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%87%D0%B8%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. частина 3 статті 217]).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:
* якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2511 статті 280 КПК України]);
* якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=8.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE,%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 469 КПК України]);
* якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=8.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE,%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 469 КПК України]);
* якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20494.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D0%BC стаття 494 КПК України]).
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором та не може бути оскаржене (частина 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=6.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B5. статті 217 КПК України)].
== Місце провадження досудового розслідування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2063:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20218.%20%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 218 КПК] України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов’язаний '''протягом п’яти днів''' з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Прокурор розглядає письмове повідомлення слідчого '''протягом десяти днів''' з дня його отримання та в разі підтвердження наведених у ньому обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, '''протягом десяти днів''' з дня встановлення таких обставин зобов’язаний прийняти постанову про визначення підслідності.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

Якщо під час досудового слідства буде встановлено, що особа вчинила кримінальний проступок за відсутності в її діях складу злочину, слідчий за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу дізнання з урахуванням підслідності.

Якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
== Строки досудового розслідування ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2078#n2078 статтею 219 КПК України] строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить:
* дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
* вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено:
* протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 КПК України;
*протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
*протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 КПК України;
* протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2631#n2631 параграфом 4 глави 24 КПК України]. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
* одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 219 КПК України;
* шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
* дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки досудового розслідування.

Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 КПК України, визначається:
* у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
* у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за '''клопотанням''' слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, '''письмові заперечення''', які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі '''постанови''' (частина 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2639#n2639:~:text=5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8. статті 295 КПК України]).
== Розгляд клопотань під час досудового розслідування ==
Під час досудового розслідування сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вправі подавати слідчому, дізнавачу, прокурору '''клопотання''' про виконання будь-яких процесуальних дій, а останні зобов’язані розглянути такі клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься '''вмотивована постанова''', копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2087#n2087 стаття 220 КПК України]).
== Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ==
Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за '''клопотанням''' сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві|заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]], а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran2090#n2090 стаття 221 КПК України]).
== Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування ==
'''Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування''' - це заборона учасникам досудового розслідування розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні, або розголошувати ці відомості в обсязі більшому, ніж це було дозволено слідчим чи прокурором.

Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
== Див. також ==
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
*[[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
* [[Особливості проведення спеціального досудового розслідування]]
* [[Форми закінчення досудового розслідування]]
* [[Відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні в кримінальному провадженні]]
* [[Продовження строку досудового розслідування]]
* [[Оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування]]
* [[Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Зміна обвинувачення (перекваліфікація статті) під час досудового розслідування та в суді

2024-06-18T06:27:16Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]

== Загальні положення ==

Кваліфікація кримінальних правопорушень є одним із найбільш важливих і відповідальних етапів застосування норм закону про кримінальну відповідальність. Правильна кваліфікація кримінальних правопорушень виступає необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві, досконалого та юридично виваженого досудового розслідування і розгляду кримінальних проваджень у судах, призначення особам, визнаним винуватими за вироком суду, справедливого й обґрунтованого покарання чи звільнення їх від кримінальної відповідальності або від покарання.

Термін «кваліфікація кримінальних правопорушень» використовується як у кримінальному (статті 9, 29, 33, 35, 66, 67 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України]), так і у кримінальному процесуальному законодавстві (пункт 5 частини п'ятої статті 214, пункт 5 частини першої статті 277, пункт 5 частини другої статті 291 тощо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України).

У теорії та практиці кримінального права поняття «кваліфікація кримінальних правопорушень» визначають як встановлення і юридичне закріплення точної відповідності ознак учиненого діяння і ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Якщо під час досудового розслідування чи судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, є можливість змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, склавши нову підозру, змінивши раніше [[Повідомлення про підозру|повідомлену підозру]], змінивши обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення).

== Зміна повідомлення про підозру під час досудового розслідування ==

Щодо стадії досудового розслідування, то згідно зі статтею 279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор повинен ''скласти повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри''. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Зміна повідомлення про підозру може виражатись або у зміні формули кваліфікації, а відтак і зміні формулювання обвинувачення, або ж лише у зміні формулювання обвинувачення (збільшення чи зменшення його обсягу) без зміни формули кваліфікації.

Нове повідомлення про підозру має бути узагальненим і складатися не в доповнення до попередніх повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. У цьому випадку раніше складене повідомлення про підозру, яке повинно залишатися в матеріалах кримінального провадження, втрачає силу. Такий порядок дасть змогу підозрюваному реалізувати своє право на захист: ознайомившись із новим повідомленням про підозру у повному обсязі, підозрюваний має можливість глибше і ясніше усвідомити суть підозри, яку важко було б досягти, якби підозра містилася в окремих повідомленнях про підозру. Крім цього, наявність у кримінальному провадженні кількох чинних повідомлень про підозру тієї ж особи здатне дезорієнтувати як самого підозрюваного, його захисника, так і прокурора, суд.

Повідомлення особі про нову підозру або про зміну первинної підозри здійснюється слідчим за погодженням з прокурором або самим прокурором у порядку, передбаченому статтею 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2508 КПК України].
== Зміна обвинувачення у суді ==

Якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор має право змінити обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення). Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження (ч.ч. 1-2 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд '''не менше ніж на сім днів''' для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. Конкретний строк нового розгляду суд має встановити, відкладаючи розгляд, та повідомити учасників судового провадження про нову дату та час розгляду (ч. 3 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

У разі зміни ступеня тяжкості кримінального правопорушення з тяжкого чи особливо тяжкого на кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 3141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, передбачених частиною п’ятою статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], постановляє ухвалу про складання [[Досудова доповідь|досудової доповіді]] із зазначенням строку її підготовки та відкладає судовий розгляд (ч. 4 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Повідомлення про підозру]]
* [[Підстави оскарження повідомлення про підозру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Зміна обвинувачення (перекваліфікація статті) під час досудового розслідування та в суді

2024-06-17T10:03:13Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]

== Загальні положення ==

Кваліфікація кримінальних правопорушень є одним із найбільш важливих і відповідальних етапів застосування норм закону про кримінальну відповідальність. Правильна кваліфікація кримінальних правопорушень виступає необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві, досконалого та юридично виваженого досудового розслідування і розгляду кримінальних проваджень у судах, призначення особам, визнаним винуватими за вироком суду, справедливого й обґрунтованого покарання чи звільнення їх від кримінальної відповідальності або від покарання.

Термін «кваліфікація кримінальних правопорушень» використовується як у кримінальному (статті 9, 29, 33, 35, 66, 67 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України]), так і у кримінальному процесуальному законодавстві (пункт 5 частини п'ятої статті 214, пункт 5 частини першої статті 277, пункт 5 частини другої статті 291 тощо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України).

У теорії та практиці кримінального права поняття «кваліфікація кримінальних правопорушень» визначають як встановлення і юридичне закріплення точної відповідності ознак учиненого діяння і ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Якщо під час досудового розслідування чи судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, є можливість змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, склавши нову підозру, змінивши раніше [[Повідомлення про підозру|повідомлену підозру]], змінивши обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення).

== Зміна повідомлення про підозру під час досудового розслідування ==

Щодо стадії досудового розслідування, то згідно зі статтею 279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] слідчий, прокурор повинен ''скласти повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри''. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Зміна повідомлення про підозру може виражатись або у зміні формули кваліфікації, а відтак і зміні формулювання обвинувачення, або ж лише у зміні формулювання обвинувачення (збільшення чи зменшення його обсягу) без зміни формули кваліфікації.

Нове повідомлення про підозру має бути узагальненим і складатися не в доповнення до попередніх повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. У цьому випадку раніше складене повідомлення про підозру, яке повинно залишатися в матеріалах кримінального провадження, втрачає силу. Такий порядок дасть змогу підозрюваному реалізувати своє право на захист: ознайомившись із новим повідомленням про підозру у повному обсязі, підозрюваний має можливість глибше і ясніше усвідомити суть підозри, яку важко було б досягти, якби підозра містилася в окремих повідомленнях про підозру. Крім цього, наявність у кримінальному провадженні кількох чинних повідомлень про підозру тієї ж особи здатне дезорієнтувати як самого підозрюваного, його захисника, так і прокурора, суд.

Повідомлення особі про нову підозру або про зміну первинної підозри здійснюється слідчим за погодженням з прокурором або самим прокурором у порядку, передбаченому статтею 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2508 КПК України].
== Зміна обвинувачення у суді ==

Якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор має право змінити обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення). Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження (ч.ч. 1-2 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд '''не менше ніж на сім днів''' для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. Конкретний строк нового розгляду суд має встановити, відкладаючи розгляд, та повідомити учасників судового провадження про нову дату та час розгляду (ч. 3 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

У разі зміни ступеня тяжкості кримінального правопорушення з тяжкого чи особливо тяжкого на кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 3141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, передбачених частиною п’ятою статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], постановляє ухвалу про складання [[Досудова доповідь|досудової доповіді]] із зазначенням строку її підготовки та відкладає судовий розгляд (ч. 4 ст. 338 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

== Див. також ==
* [[Повідомлення про підозру]]
* [[Підстави оскарження повідомлення про підозру]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

2024-06-17T09:43:47Z

Olena.rudenco: Внесено посилання на акти законодавства

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Наказ Міністерства оборони України від 04.06.2021 № 155 «Про затвердження Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-96#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 28.12.1996 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні»]
== Поняття дисциплінарного батальйону ==

Відповідно до Порядку відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затвердженого наказом Міністерства оборони України 04 червня 2021 року № 155 (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядок]) '''дисциплінарний батальйон''' - військова частина, яка утримується на окремому штаті та призначена для забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, яких вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні.

Дисциплінарний батальйон '''виконує покарання''' у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок) (ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально–виконавчого кодексу України (далі - КВК України)]).

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених військовослужбовців є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, громадський вплив, військове навчання. Засоби виправлення та ресоціалізації засуджених військовослужбовців застосовуються з урахуванням виду покарання, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотивів вчинення кримінального правопорушення та поведінки засудженого, а також його ставлення до праці та виконання вимог статутів Збройних Сил України (пункт 4 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Призначення покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні ==

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі-КК України), а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі '''не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі''' (ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).

'''Підставою''' для тримання засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, який набрав законної сили.

== Правила прийому засуджених до дисциплінарного батальйону ==

Усі засуджені військовослужбовці, які прибули до дисциплінарного батальйону, підлягають обов’язковому '''обшуку та медичному огляду''', а їх обмундирування і натільна білизна - спеціальній обробці (пранню) (абзац 2 пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Особистий обшук засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, встановленому законодавством. Не допускається пошкодження інвентарю, інженерно-технічних засобів охорони дисциплінарного батальйону, а також речей та предметів засуджених. Особистий обшук може бути '''повним і неповним''' (пункт 1 розділу ІХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]''').'''

'''Повному обшуку''' підлягають засуджені військовослужбовці під час прийому до дисциплінарного батальйону, перед відправкою за його межі, під час поміщення на гауптвахту, затримання після вчинення втечі з-під варти, після проведення побачення, а також у разі надходження інформації про те, що засуджені військовослужбовці мають предмети, заборонені для використання в дисциплінарному батальйоні. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням командира дисциплінарного батальйону або його заступника, за їх відсутності - чергового дисциплінарного батальйону.

Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла засудженого військовослужбовця, його одягу та взуття. При цьому військовослужбовцю пропонується добровільно здати заборонені предмети і повністю роздягнутися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов’язки перевіряються під контролем начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) (пункт 2 розділу ІХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]''').'''

'''Неповний обшук''' проводиться у разі виходу на роботу та повернення з неї, перед проведенням побачень, а також у разі допущення порушення встановленого порядку відбування покарання. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття засудженого військовослужбовця без його роздягання (пункт 3 розділу ІХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]''').'''

Особистий обшук засуджених військовослужбовців проводиться представником дисциплінарного батальйону однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні, визначеному в наказі командира дисциплінарного батальйону. Проводити обшук в одному приміщенні більше однієї особи забороняється. Під час повного обшуку не повинні бути присутні особи протилежної статі.

У разі проведення обшуку з необхідністю анатомічного дослідження тіла залучення начальника медичної служби - начальника медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичного працівника) є обов’язковим.

Під час проведення обшуку посадові особи варти (представники постійного складу дисциплінарної роти, групи утримання офіцерів) повинні дбайливо поводитися з речами і предметами, що знаходяться в особистому користуванні засуджених військовослужбовців, не допускати їх необґрунтованого пошкодження.

У разі виявлення сторонніх предметів, зашитих в одязі засудженого військовослужбовця, дозволяється з метою вилучення таких предметів акуратно розпорювати тканину одягу по швах. У разі виявлення сторонніх предметів, захованих у взутті, з метою вилучення таких предметів із взуття дозволяється зняття супінаторів та зняття металевих набійок.

Огляд речей засуджених військовослужбовців проводиться в їх присутності під час прийому до дисциплінарного батальйону, перед відправкою за його межі, у разі переведення до медичного пункту, перед та після проведення побачень, у разі поміщення на гауптвахту та при поверненні до дисциплінарного батальйону (пункт 4 розділу ІХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

'''Про прибуття засудженого''' до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого (ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]).

Командир дисциплінарного батальйону (його заступник) під час прийому засуджених військовослужбовців:

* організовує прийняття від начальника конвою засуджених військовослужбовців, про що повинен розписатися в другому примірнику опису особистих речей засудженого військовослужбовця, супровідному листі та завірити їх гербовою печаткою;
* проводить особисту бесіду з кожним засудженим військовослужбовцем, що прибув, під час якої з’ясовує: склад його сім’ї, освіту, рід занять до призову або прийому на військову службу, посаду, яку він обіймав до засудження, скарги, побажання та інші питання, які можуть впливати на його виправлення та ресоціалізацію, задоволення його релігійних потреб;
* доводить під підпис засудженому військовослужбовцю порядок та умови відбування покарання, його права, обов’язки, при цьому звертає особливу увагу на порядок застосування зброї чатовими або особовим складом варти у випадку порушення засудженим військовослужбовцем режиму тримання в дисциплінарному батальйоні, а також вручає відповідну пам’ятку із зазначенням прав, обов’язків, заборон і обмежень засуджених військовослужбовців, а також єдиного телефонного номера системи надання безоплатної правової допомоги, телефонних номерів гарячих ліній Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідної прокуратури та Державного бюро розслідувань;
* зараховує засудженого військовослужбовця до списків дисциплінарної роти (групи утримання офіцерів) з дня його прибуття;
* щоденно доповідає начальнику Центрального управління Служби правопорядку, а також інформує в установленому порядку начальника відділу організації охорони Головного управління Служби правопорядку про загальну кількість засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, та кількість прийнятих (звільнених) за добу (пункт 3 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) під час прийняття засудженого військовослужбовця в установленому порядку проводить його медичний огляд. Якщо під час огляду виявлено, що засуджений військовослужбовець має тілесні ушкодження, ознаки тортур, травм, включаючи психічні, чи явні ознаки захворювання, начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) та командир дисциплінарного батальйону негайно вживають заходів щодо надання такому військовослужбовцю невідкладної медичної допомоги та направлення до закладу охорони здоров’я Збройних Сил України для подальшого лікування.

У таких випадках начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) робить запис у відповідній книзі медичного огляду та в медичній книжці засудженого військовослужбовця.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця начальник медичної служби - начальник медичного пункту дисциплінарного батальйону (медичний працівник) складає довідку, визначену в пункті 3 глави 1 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767].

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого військовослужбовця командир дисциплінарного батальйону негайно письмово інформує відповідного прокурора.

Після прийняття засудженого військовослужбовця до дисциплінарного батальйону заступник командира дисциплінарного батальйону з морально-психологічного забезпечення організовує вивчення його документів, зазначених ділових якостей та морально-психологічного стану і проводить з ним індивідуальну бесіду. До повного вивчення особи, але не більше десяти діб, засуджений військовослужбовець утримується окремо від інших засуджених військовослужбовців. У цей період з ним проводяться заняття з предметів загальновійськової підготовки та заняття з охорони праці (пункт 8 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Розміщення засуджених військовослужбовців ==

Дисциплінарний батальйон розташовують окремо від інших військових частин гарнізону.

Територія та приміщення, призначені для розміщення та обслуговування засуджених військовослужбовців (далі - територія змінного складу), надійно відокремлюються парканом (ґратами) від адміністративної території дисциплінарного батальйону.

Засуджені військовослужбовці розміщуються у казармі окремо від військовослужбовців постійного складу (у разі розміщення дисциплінарного батальйону в одній будівлі - у відокремлених суцільними дверима та ґратами приміщеннях). У казармі, де розміщуються засуджені військовослужбовці, має бути інформаційний стенд з правами, обов’язками, заборонами і обмеженнями засуджених, військовослужбовців, а також єдиним телефонним номером системи надання безоплатної правової допомоги, телефонними номерами гарячих ліній Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідної прокуратури та Державного бюро розслідувань.

Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених військовослужбовців, обладнують металевими ґратами, а двері також обладнують механічними та, за можливості, додатково - електромеханічними замками.

Дозвіл на в’їзд (виїзд) автомобільного транспорту на територію (з території) змінного складу надається та огляд здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-14#Text Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України].

Двері (вхідні ворота) у розташування (на територію) змінного складу обладнуються звуковою сигналізацією та відчиняються тільки з дозволу чергового дисциплінарного батальйону.

Для охорони засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні призначається варта (розділ ІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Режим у дисциплінарному батальйоні ==

Режим тримання засуджених військовослужбовців визначено у розділі V [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку], відповідно до якого:

* Засуджені військовослужбовці зобов’язані дотримуватися вимог режиму, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n126 КВК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядком] та іншими нормативно-правовими актами.
* Військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, виконують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової військової служби, з обмеженнями, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n126 КВК України]. Усі засуджені військовослужбовці незалежно від їхнього військового звання та характеру попередньої служби перебувають як солдати і носять єдині встановлені для даного дисциплінарного батальйону форму одягу та знаки розрізнення.
* Засуджені військовослужбовці з числа осіб офіцерського складу утримуються окремо від інших категорій засуджених військовослужбовців.
* Під час відбування покарання засуджений військовослужбовець не може бути поданий до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, за винятком проведення організаційних заходів, а також звільнений з військової служби, крім випадку визнання його непридатним до військової служби за станом здоров’я.
* Для засуджених військовослужбовців встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Розпорядок дня у дисциплінарному батальйоні встановлюється командиром дисциплінарного батальйону. У розпорядку дня має бути передбачено час для виконання робіт на виробництві та проведення навчальних занять тривалістю 40 годин на тиждень, нічний сон - вісім годин на добу, приймання їжі - три рази на день.
* Засуджені військовослужбовці залучаються до оплачуваної праці на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону, а також за дорученням Міністра оборони України - до робіт з інженерного обладнання позицій (районів), будівництва інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави, відновлення інфраструктури населених пунктів в умовах особливого періоду, у тому числі воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також після їх завершення - до закінчення відбудовного періоду, який закінчується в момент офіційного оголошення про це.
* Для засуджених військовослужбовців застосовується відрядна система оплати праці. Нараховані суми заробітної плати засудженим військовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особові рахунки. Розмір нарахованої заробітної плати за повністю виконану місячну норму праці, у разі її встановлення, не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. Забезпечення належної організації оплати праці засуджених військовослужбовців, виплати заробітної плати та відповідних відрахувань здійснюється командиром дисциплінарного батальйону.
* На роботи і заняття в межах території змінного складу засуджені військовослужбовці пересуваються у супроводі службової особи постійного складу дисциплінарної роти (групи утримання офіцерів), призначеної командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів).
* На роботи і заняття поза територією змінного складу у межах розташування дисциплінарного батальйону, а також за межі розташування дисциплінарного батальйону засуджених військовослужбовців виводять у складі груп під охороною озброєного конвою та на підставі письмового наказу командира дисциплінарного батальйону.
* Засуджені військовослужбовці залучаються до робіт з благоустрою дисциплінарного батальйону і прилеглих до нього територій не більш як дві години на день, безоплатно та в порядку черговості, визначеної командиром дисциплінарного батальйону.
* У разі спроби до втечі засудженого військовослужбовця, вчинення ним нападу або опору конвойні мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, а у крайньому разі - вогнепальну зброю, у порядку встановленому чинним законодавством України.

== Комунікація осіб, що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні із «зовнішнім світом» ==

Засуджені військовослужбовці мають право на побачення, телефонні розмови, користування мережею Інтернет, листування, короткочасні виїзди (у виняткових випадках), отримання посилок, передач (бандеролей), кореспонденції (за власний рахунок), правову допомогу, богослужіння та релігійні обряди в дисциплінарному батальйоні.

Засуджені військовослужбовці мають право на '''короткострокові і тривалі побачення.''' Короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час тривалого побачення засуджені військовослужбовці звільняються від роботи і занять (ч.ч. 1-3 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]).

У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди майну засудженого військовослужбовця та його сім'ї) засудженому військовослужбовцю '''може бути дозволено короткочасний виїзд''' за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб, не враховуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці. Дозвіл на короткочасний виїзд дає командир дисциплінарного батальйону з урахуванням особи і поведінки засудженого військовослужбовця. Час перебування засудженого військовослужбовця за межами дисциплінарного батальйону зараховується до строку відбування покарання. Оплату проїзду засудженому військовослужбовцю забезпечує дисциплінарний батальйон (ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України]).

У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести '''телефонні розмови''' (у тому числі в мережах рухомого (мобільного) зв’язку), користування мережею Інтернет без обмеження, у тому числі під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Телефонні розмови, користування мережею Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених військовослужбовців (абзац 2 пункту 2 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Засудженим військовослужбовцям '''дозволяється відправляти і отримувати''' '''листи та телеграми''' без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять засудженим військовослужбовцям, проводиться командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів) або старшиною дисциплінарної роти (заступником командира групи утримання офіцерів), у присутності якого засуджений військовослужбовець зобов’язаний їх розпечатати, крім листів, які засуджені отримують від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноважених осіб таких міжнародних організацій, прокурора, захисника у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до кримінального процесуального законодавства (пункт 1 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Засуджені військовослужбовці мають право на '''одержання посилок (передач) і бандеролей без обмеження їх кількості'''. Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому військовослужбовцю встановлює командир дисциплінарного батальйону. У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з іншими його особистими речами до закінчення строку відбування покарання (абзаци 1-2 пункту 3 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Засуджені військовослужбовці мають право за рахунок коштів, що є на їхніх особових рахунках, '''передплачувати і одержувати''' '''газети, журнали, інші періодичні видання без обмеження їх кількості''' (абзац 1 пункту 2 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Засудженим військовослужбовцям за заявою та розпискою '''дозволяється закуповувати''' за рахунок коштів, що перебувають на їх особових рахунках, '''харчові продукти і предмети першої потреби''' в межах сум та порядку, установлених законодавством України. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, перевіряються на придатність до використання (непридатні повертаються) та передаються начальнику медичної служби - начальнику медичного пункту дисциплінарного батальйону (черговому медичному працівнику закладу охорони здоров’я Збройних Сил України) для лікування засуджених військовослужбовців (абзаци 3-4 пункту 3 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

'''Для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій''' засудженим військовослужбовцям, у тому числі під час їх перебування у стаціонарних закладах охорони здоров’я, надається право на невідкладні побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години за ініціативою таких осіб, засудженого військовослужбовця або його родичів.

Побачення засуджених військовослужбовців з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], є конфіденційними. Аудіофіксація такого побачення забороняється. Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Засуджений військовослужбовець та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється. Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користується засуджений військовослужбовець та/або особа (особи), яка (які) до нього прибула (прибули). Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого військовослужбовця з особою (особами), яка (які) до нього прибула (прибули).

Присутність на такому побаченні інших осіб можлива за письмовою заявою засудженого військовослужбовця, складеною ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього, або за письмовою заявою такої особи (таких осіб).

Командування дисциплінарного батальйону, адміністрація закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений військовослужбовець, зобов’язані при пред’явленні особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], документа, що посвідчує їх особу, та одного з документів, визначених статтею 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], або довіреності, договору із засудженим військовослужбовцем чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого військовослужбовця в Європейському суді з прав людини або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим військовослужбовцем, негайно забезпечити побачення з ним.

Якщо ініціатором побачення із засудженим військовослужбовцем є особи, визначені абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], командування дисциплінарного батальйону, адміністрація закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений військовослужбовець, зобов’язані організувати таке побачення.

Адміністрація закладу охорони здоров’я має забезпечити доступ до засудженого військовослужбовця особам, визначеним абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], для підтвердження факту, що засуджений військовослужбовець перебуває в закладі охорони здоров’я і не може за медичними показаннями особисто спілкуватися з особами, які до нього прибули.

У разі якщо засуджений військовослужбовець особисто та безпосередньо повідомляє осіб, визначених абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України]и, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є підставою для відмови командування дисциплінарного батальйону, адміністрації закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений військовослужбовець, у побаченні з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], наявність письмової відмови засудженого військовослужбовця від такого побачення. Відмова з цієї підстави командування дисциплінарного батальйону, адміністрації закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений військовослужбовець, у забезпеченні такого побачення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Засудженому військовослужбовцю забезпечується можливість спілкування з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n54 КВК України], у приміщенні без суцільного розмежувального скла за згодою таких осіб.

Командир дисциплінарного батальйону сприяє реалізації права засуджених військовослужбовців '''на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані зі ставленням до релігії,''' лише з обмеженнями, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України] (пункт 1 розділу ХІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

Засуджені військовослужбовці відправляють релігійні обряди індивідуально або в обладнаному з цією метою приміщенні (куточку). Командир дисциплінарного батальйону на прохання засуджених або за зверненням релігійної організації сприяє запрошенню осіб, які мають право проводити богослужіння, відправляти релігійні таїнства та обряди, визначає місце, час та умови їх проведення. Відправлення релігійних таїнств та обрядів не повинно порушувати розпорядок дня, а також утискати права інших осіб, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні (пункт 2 розділу ХІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Заохочення та стягнення ==

'''За сумлінну поведінку і ставлення до праці та військової служби''' до засуджених військовослужбовців може бути застосовано такі '''заходи заохочення''':
* подяка;
* зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
* надання одного додаткового короткострокового побачення;
* нагородження цінним подарунком або премією в розмірі місячного грошового забезпечення;
* зарахування до числа тих, хто виправляється.

Засуджені військовослужбовці, які сумлінною поведінкою і ставленням до праці та військової служби довели своє виправлення, можуть бути представлені командиром дисциплінарного батальйону в установленому законом порядку до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n536 КВК України]).

'''За порушення встановленого порядку''' відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі '''дисциплінарні стягнення''':
* зауваження;
* догана;
* сувора догана;
* призначення в наряд на роботу - до п'яти днів у вільний від роботи і навчання час;
* арешт з триманням на гауптвахті - до десяти діб;
* виключення з числа тих, хто виправляється (ч. 1 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n536 КВК України]).

Стягнення у виді виключення з числа тих, хто виправляється, накладається наказом командира дисциплінарного батальйону на підставі акта службового розслідування, в якому обов’язково зазначаються причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступінь вини засудженого військовослужбовця, на якого накладається це стягнення (пункт 4 розділу ХІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).

== Матеріально-побутове та медичне забезпечення засуджених військовослужбовців ==
Створення житлово-побутових умов для засуджених військовослужбовців та їхнє медичне забезпечення здійснюються відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим майном та продовольством за нормами, встановленими для військовослужбовців строкової служби.

Щомісячне грошове забезпечення засуджених військовослужбовців у розмірі окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатів, матросів першого року строкової служби, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зараховують на їхні особові рахунки.

Хворих засуджених військовослужбовців у разі потреби направляють на лікування до госпіталю під вартою. Охорона засуджених військовослужбовців у межах госпіталю здійснюється начальником гарнізону за місцем дислокації госпіталю.

Засудженим військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні, гарантується правова допомога та телефонні розмови відповідно до положень КВК України (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n536 КВК України]).

Порядок матеріально-побутового та медичного забезпечення засуджених військовослужбовців визначено також у розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку].

== Звільнення з дисциплінарного батальйону ==

Засуджених військовослужбовців звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:

* після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* у зв’язку із застосуванням амністії;
* у зв’язку з помилуванням;
* у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за іншими підставами, встановленими законодавством.

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарської комісії.

Військовослужбовці строкової військової служби, що відбули покарання або звільнені умовно-достроково, та особи, що підлягають звільненню у зв’язку з амністією або помилуванням, направляються для подальшого проходження строкової військової служби, як правило, в ті самі військові частини, де вони проходили строкову військову службу до засудження, а направлені в дисциплінарний батальйон із військової частини А0515 та інших військових частин, діяльність яких пов’язана з державною таємницею,- до інших військових частин за розпорядженням начальника кадрового органу штабу оперативного командування або начальника структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу (якщо військова частина перебуває в підпорядкуванні Генерального штабу Збройних Сил України).

Для супроводження військовослужбовця строкової військової служби до розташування військової частини командир (начальник) військової частини (установи) направляє до дисциплінарного батальйону свого представника.

До моменту прибуття представника військової частини звільненого з дисциплінарного батальйону військовослужбовця строкової військової служби розміщують за межами території тримання засуджених військовослужбовців під наглядом командира дисциплінарної роти.

Військовослужбовців військової служби за контрактом, осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, направляють у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання. До відповідної військової частини (установи) такі військовослужбовці прямують самостійно (пункти 1-2 розділу ХVІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#n193 Порядку]).
[[Категорія: Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Засуджені]]

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

2024-05-15T08:00:45Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vb001700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 1 "Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності"]
== Поняття, види та порядок обчислення строків давності ==
У загальноприйнятому розумінні '''давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності. '''

Загалом законом передбачено два види строків давності''':'''
* диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
* загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк для осіб, які ухилилися від досудового розслідування або суду.
'''До уваги!''' Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК України)].

Отже, згідно з положеннями частини першої статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
* два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
* три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
* п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 частини 1 статті 49 КК України;
* десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
* п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
'''Додатково зауважимо!''' Згідно зі статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C КК України]:
* '''''кримінальним проступком''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі;
* '''''нетяжким злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років;
* '''''тяжким злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;
* '''''особливо тяжким''''' '''''злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Початковим моментом обчислення строку давності є день вчинення кримінального правопорушення та кінцевим - набрання вироком законної сили.

При цьому, строк давності обчислюється календарними роками (при зупиненні строку - також місяцями та днями) і закінчується через передбачену статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] кількість років у 00:00 годин останнього дня відповідного року.

'''Зверніть увагу!''' Будь-які процесуальні дії щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності не припиняють сплив строків давності, оскільки обчислення цих строків проводиться аж до набрання вироком суду законної сили.

'''У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 1512-1561, 3011-303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України], розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття (частина 6 статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України]).'''
== Умови зупинення та переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності==
'''Перебіг давності зупиняється''', якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 2 статті 49 КК України])

'''Перебіг давності переривається''', якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 3 статті 49 КК України]). Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

'''Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин''', за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 4 статті 49 КК України]).

'''Давність не застосовується''' у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1142, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 КК України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 5 статті 49 КК України]).
== Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ==
'''Особа звільняється від відбування покарання''', якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
* два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
* три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
* п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
* десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
* п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
'''До уваги!''' Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду (частини перша і друга статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n429 КК України]).

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 передбачені пунктами 1-3 частини 1 статті 80 КК України], подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених строків засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

'''Зверніть увагу!''' Давність не застосовується у разі засудження за катування, передбачене частиною третьою статті 127, злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 і частиною першою статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49, 80 та з урахуванням положень статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].'''

Щодо неповнолітніх встановлюються такі '''строки давності''':
* два роки - у разі вчинення кримінального проступку;
* п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину;
* сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
* десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Окрім цього, щодо неповнолітніх встановлюються такі '''строки виконання обвинувального вироку''':
* два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання за кримінальний проступок;
* п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
* сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
* десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія:Звільнення від покарання]]
[[Категорія:Діти]]

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

2024-05-15T07:59:35Z

Olena.rudenco: виправлено технічні помилки

== Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vb001700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 1 "Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності"]
== Поняття, види та порядок обчислення строків давності ==
У загальноприйнятому розумінні '''давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності. '''

Загалом законом передбачено два види строків давності''':'''
* диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
* загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк для осіб, які ухилилися від досудового розслідування або суду.
'''До уваги!''' Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК України)].

Отже, згідно з положеннями частини першої статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
* два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
* три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
* п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 частини 1 статті 49 КК України;
* десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
* п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
'''Додатково зауважимо!''' Згідно зі статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C КК України]:
* '''''кримінальним проступком''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі;
* '''''нетяжким злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років;
* '''''тяжким злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;
* '''''особливо тяжким''''' '''''злочином''''' є передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Початковим моментом обчислення строку давності є день вчинення кримінального правопорушення та кінцевим - набрання вироком законної сили.

При цьому, строк давності обчислюється календарними роками (при зупиненні строку - також місяцями та днями) і закінчується через передбачену статтею 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] кількість років у 00:00 годин останнього дня відповідного року.

'''Зверніть увагу!''' Будь-які процесуальні дії щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності не припиняють сплив строків давності, оскільки обчислення цих строків проводиться аж до набрання вироком суду законної сили.

'''У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 1512-1561, 3011-303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою статті 49 КК України[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України] , розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття (частина 6 статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n210 КК України]).'''
== Умови зупинення та переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності==
'''Перебіг давності зупиняється''', якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 2 статті 49 КК України])

'''Перебіг давності переривається''', якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 3 статті 49 КК України]). Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

'''Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин''', за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 4 статті 49 КК України]).

'''Давність не застосовується''' у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-1142, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 КК України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 частина 5 статті 49 КК України]).
== Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ==
'''Особа звільняється від відбування покарання''', якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
* два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;
* три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;
* п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
* десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;
* п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
'''До уваги!''' Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду (частини перша і друга статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n429 КК України]).

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 передбачені пунктами 1-3 частини 1 статті 80 КК України], подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених строків засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

'''Зверніть увагу!''' Давність не застосовується у разі засудження за катування, передбачене частиною третьою статті 127, злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 і частиною першою статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
== Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49, 80 та з урахуванням положень статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].'''

Щодо неповнолітніх встановлюються такі '''строки давності''':
* два роки - у разі вчинення кримінального проступку;
* п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину;
* сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
* десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Окрім цього, щодо неповнолітніх встановлюються такі '''строки виконання обвинувального вироку''':
* два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання за кримінальний проступок;
* п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;
* сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
* десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія:Звільнення від покарання]]
[[Категорія:Діти]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2024-04-21T21:01:59Z

Olena.rudenco: виправлено технічні помилки

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Звід відомостей, що становлять державну таємницю'''] - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3)].

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону], а саме виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 статті 22-24 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин надав зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення діяльності громадянином, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Електронні докази в цивільному процесі

2024-04-21T20:46:31Z

Olena.rudenco: внесено зміни відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]

== Електронні докази в цивільному процесі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] '''доказами є''' будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і '''електронними доказами''';
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] '''електронними доказами''' є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 83 ЦПК України]).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 78 ЦПК України]).
== Засвідчення електронного документу електронним підписом ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Частиною другою статті 100 ЦПК України] визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Частиною шостою статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"] визначено, що '''кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"].

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Для підписання електронних документів можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/sign онлайн-сервісом підписання документів електронним підписом на порталі «ДІЯ»].

'''Правовий статус електронного документа та його копії визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»]''':

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

'''Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:'''

* ''свідоцтва про право на спадщину;''
* ''документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;''
* ''в інших випадках, передбачених законом.''

Згідно за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Для перевірки підписання документів електронним підписом можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/verify онлайн-сервісом перевірки підпису на порталі «ДІЯ»].

== Подання до суду електронних доказів ==
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина перша статті 83 ЦПК України]).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 100 ЦПК України]).

При поданні суду учасником справи копії електроного доказу необхідно зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 100 ЦПК України]).

В разі подання копії (паперової копії) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 100 ЦПК України]).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, '''''або вони подані до суду в електронній формі''''', або є публічно доступними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина дев'ята статті 83 ЦПК України]).

Разом з тим, слід враховувати, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text частинами сьомою-восьмою статті 43 ЦПК України] встановлено:
* у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов’язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
* якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text абзацом другим частини першої статті 177 ЦПК України] встановлено, що '''''у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.'''''

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина десята статті 83 ЦПК України]).

== Строк подання до суду електронних доказів ==
'''Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази''' разом з поданням позовної заяви, а '''відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази''' разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 83 ЦПК України]).

Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 83 ЦПК України]).

Суд може встановити додатковий строк для подання доказів в разі, якщо визнає поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 83 ЦПК України]).

В разі зміни обставин, що підлягають доказуванню в справі, в зв’язку зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина сьома статті 83 ЦПК України]).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 83 ЦПК України]).

== Витребування електронних доказів, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом ==
Витребування доказів регламентовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 84 ЦПК України], згідно з якою:

* у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, вправі подати клопотання про витребування доказів судом;
* клопотання про витребування доказів подається в строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частинами другою-третьою статті 83 ЦПК України] або, в разі пропуску вказаних строків, з зазначенням обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від волі учасника;
* у клопотанні повинно бути зазначено:
# доказ який витребовується;
# обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
# підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
# вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу.

'''У разі неподання''' письмових, речових чи '''''електронних доказів''''', '''що витребувані судом''', без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання '''суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 146 ЦПК України]).

Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

== Забезпечення доказів, судові доручення щодо збирання доказів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною другою статті 116 ЦПК України] '''способами забезпечення судом доказів є''' допит свідків, призначення експертизи, '''витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням''', заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

'''Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу'''.

Забезпечення доказів у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищим антикорупційним судом] за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, - також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.

'''Суд вживає зазначені заходи забезпечення доказів до подання позову''' за заявою особи, яка може набути статусу позивача, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 116 ЦПК України]).

В такому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом '''десяти днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 116 ЦПК України]).

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 116 ЦПК України]).

Вимоги до заяви про забезпечення доказів встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 117 ЦПК України].

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]] у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Розгляд заяви про забезпечення доказів визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 118 ЦПК України].

'''Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії'''. Виконання судових доручень щодо збирання доказів регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 88 ЦПК України].

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 118 ЦПК України]).

== Огляд доказів за їх місцезнаходженням ==
Огляд доказів за їх місцезнаходженням визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 85 ЦПК України].

Письмові, речові та '''''електронні докази''''', '''які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням'''.

Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.

У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням, можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.

Суд забезпечує відеофіксацію огляду технічними засобами, якщо огляд здійснюється за відсутності хоча б однієї зі сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне.

Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається '''протокол''', що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

== Дослідження електронних доказів ==
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених ЦПК України, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини перша-третя статті 229 ЦПК України]).

Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 237 ЦПК України]).

Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 237 ЦПК України]).

Електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів за статтею 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

'''Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього''', з відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (стаття 238 ЦПК України)].

Відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також їх дослідження проводиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень лише за згодою осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 7, стаття 236, частина перша статті 238 ЦПК України]).

== Зберігання та повернення оригіналів електронних доказів ==
Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 101 ЦПК України]).

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106078971 Постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21] (Верховний Суд звернув увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812416?fbclid=IwAR12kv9VqxRq3HcJhceHZ_hZTHt1Cz7aowBoDFk1CueSjodyBF2cWzIIo9M Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21] (роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"], тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385050 Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19] (роздруківки скріншотів листування у Viber є належним доказом; видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства ).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78979289 Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №761/13156/16] (скріншоти має досліджувати експерт)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88244923 Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №923/566/19] (господарські суди прийняли у якості належних та допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88244984 Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19] (копії договору, видаткової накладної та електронних листів, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися КЕП уповноваженої на те особи. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не є захищеним від внесення правок''').'''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85470804 Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №908/1264/18] (офіційності електронної адреси однієї зі сторін спору, з якої були відправлені електронні листи, подані як доказ, та особи-відправника цих електронних листів. Зазначені докази не містили КЕП, який дозволив би ідентифікувати відправника, що сукупно дало підстави вважати ці докази неналежними).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86207417 Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц] (якщо особа автора контенту у Facebook оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у цій соціальній мережі може будь-хто та під будь-яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом).

== Див. також ==
* [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2024-04-18T11:04:23Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 № 3855-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"] (далі - Закон).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 '''Звід відомостей, що становлять державну таємницю'''] - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах.

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3)].

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону], а саме виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Законом], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 статті 22-24 Закону]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин надав зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення діяльності громадянином, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Електронні докази в цивільному процесі

2024-04-18T10:08:30Z

Olena.rudenco: До консультації внесено зміни відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 № 2155-VIII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV"]

== Електронні докази в цивільному процесі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] '''доказами є''' будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і '''електронними доказами''';
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] '''електронними доказами''' є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 83 ЦПК України]).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 78 ЦПК України]).
== Засвідчення електронного документу електронним підписом ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Частиною другою статті 100 ЦПК України] визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Частиною шостою статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"] визначено, що '''кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"].

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Для підписання електронних документів можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/sign онлайн-сервісом підписання документів електронним підписом на порталі «ДІЯ»].

'''Правовий статус електронного документа та його копії визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»]''':

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

'''Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:'''

* ''свідоцтва про право на спадщину;''
* ''документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;''
* ''в інших випадках, передбачених законом.''

Згідно за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Для перевірки підписання документів електронним підписом можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/verify онлайн-сервісом перевірки підпису на порталі «ДІЯ»].

== Подання до суду електронних доказів ==
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина перша статті 83 ЦПК України]).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 100 ЦПК України]).

При поданні суду учасником справи копії електроного доказу необхідно зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 100 ЦПК України]).

В разі подання копії (паперової копії) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 100 ЦПК України]).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, '''''або вони подані до суду в електронній формі''''', або є публічно доступними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина дев'ята статті 83 ЦПК України]).

Разом з тим, слід враховувати, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text частинами сьомою-восьмою статті 43 ЦПК України] встановлено:
* у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов’язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
* якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text абзацом другим частини першої статті 177 ЦПК України] встановлено, що '''''у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу..'''''

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина десята статті 83 ЦПК України]).

== Строк подання до суду електронних доказів ==
'''Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази''' разом з поданням позовної заяви, а '''відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази''' разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 83 ЦПК України]).

Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 83 ЦПК України]).

Суд може встановити додатковий строк для подання доказів в разі, якщо визнає поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 83 ЦПК України]).

В разі зміни обставин, що підлягають доказуванню в справі, в зв’язку зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина сьома статті 83 ЦПК України]).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 83 ЦПК України]).

== Витребування електронних доказів, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом ==
Витребування доказів регламентовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 84 ЦПК України], згідно з якою:

* у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, вправі подати клопотання про витребування доказів судом;
* клопотання про витребування доказів подається в строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частинами другою-третьою статті 83 ЦПК України] або, в разі пропуску вказаних строків, з зазначенням обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від волі учасника;
* у клопотанні повинно бути зазначено:
# доказ який витребовується;
# обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
# підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
# вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу.

'''У разі неподання''' письмових, речових чи '''''електронних доказів''''', '''що витребувані судом''', без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання '''суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 146 ЦПК України]).

Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

== Забезпечення доказів, судові доручення щодо збирання доказів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною другою статті 116 ЦПК України] '''способами забезпечення судом доказів є''' допит свідків, призначення експертизи, '''витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням''', заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

'''Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу'''.

Забезпечення доказів у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищим антикорупційним судом] за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, - також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.

'''Суд вживає зазначені заходи забезпечення доказів до подання позову''' за заявою особи, яка може набути статусу позивача, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 116 ЦПК України]).

В такому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом '''десяти днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 116 ЦПК України]).

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 116 ЦПК України]).

Вимоги до заяви про забезпечення доказів встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 117 ЦПК України].

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]] у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Розгляд заяви про забезпечення доказів визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 118 ЦПК України].

'''Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії'''. Виконання судових доручень щодо збирання доказів регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 88 ЦПК України].

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 118 ЦПК України]).

== Огляд доказів за їх місцезнаходженням ==
Огляд доказів за їх місцезнаходженням визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 85 ЦПК України].

Письмові, речові та '''''електронні докази''''', '''які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням'''.

Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.

У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням, можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.

Суд забезпечує відеофіксацію огляду технічними засобами, якщо огляд здійснюється за відсутності хоча б однієї зі сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне.

Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається '''протокол''', що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

== Дослідження електронних доказів ==
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених ЦПК України, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини перша-третя статті 229 ЦПК України]).

Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 237 ЦПК України]).

Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 237 ЦПК України]).

Електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів за статтею 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

'''Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього''', з відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (стаття 238 ЦПК України)].

Відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також їх дослідження проводиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень лише за згодою осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 7, стаття 236, частина перша статті 238 ЦПК України]).

== Зберігання та повернення оригіналів електронних доказів ==
Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 101 ЦПК України]).

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106078971 Постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21] (Верховний Суд звернув увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812416?fbclid=IwAR12kv9VqxRq3HcJhceHZ_hZTHt1Cz7aowBoDFk1CueSjodyBF2cWzIIo9M Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21] (роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"], тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385050 Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19] (роздруківки скріншотів листування у Viber є належним доказом; видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства ).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78979289 Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №761/13156/16] (скріншоти має досліджувати експерт)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88244923 Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №923/566/19] (господарські суди прийняли у якості належних та допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою)
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88244984 Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19] (копії договору, видаткової накладної та електронних листів, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися КЕП уповноваженої на те особи. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не є захищеним від внесення правок''').'''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85470804 Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №908/1264/18] (офіційності електронної адреси однієї зі сторін спору, з якої були відправлені електронні листи, подані як доказ, та особи-відправника цих електронних листів. Зазначені докази не містили КЕП, який дозволив би ідентифікувати відправника, що сукупно дало підстави вважати ці докази неналежними).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86207417 Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц] (якщо особа автора контенту у Facebook оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у цій соціальній мережі може будь-хто та під будь-яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом).

== Див. також ==
* [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір

2024-03-19T21:26:57Z

Olena.rudenco: зміна назви закону

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text Закон України "Про авторське право і суміжні права"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Закон України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 550 "Деякі питання надання Міністерством освіти і науки платних адміністративних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Наказ Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 "Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав"]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n200 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір в Україні здійснюється відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2023 року за № 1760/40816)] (далі - Порядок).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Законом України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"] визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.

'''Національний орган інтелектуальної власності''' - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
== Куди звертатися ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#n7 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності"] визначено, що функції Національного органу інтелектуальної власності виконує державна організація “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” (далі – УКРНОІВІ) з 8 листопада 2022 року.
== Твори, авторське право на які підлягає державній реєстрації. Договори, які стосуються майнових прав на твір, що підлягають державній реєстрації ==
'''Заявка на державну реєстрацію права автора на твір''' подається стосовно творів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n163 статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

'''Заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір''', подається стосовно договору, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text пунктами 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) трудового договору (контракту) - в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму;

2) договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;

3) договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав;

4) ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав.

== Вимоги до заявки та порядок її подання ==
Вимоги до заявки (заявка на державну реєстрацію права автора на твір або заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) та порядок її подання визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІ Порядку].

Заявка подається в паперовій або електронній формі. Спосіб подання обирає заявник.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2 розділу ІІ Порядку] заявка складається із таких документів:

'''заява''' (заява на державну реєстрацію авторського права на твір або заява на державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір);

'''копія твору''', що оформляється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2.2. розділу ІІ Порядку] (у разі державної реєстрації права автора на твір);

'''засвідчена копія визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 в пунктах 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] договору разом з додатками до нього, чинними на дату подання заявки''' (у разі державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір);

'''документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору''' (за наявності);

'''документ про сплату збору''', що повинен відповідати вимогам, установленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір"];

'''документ, що підтверджує повноваження представника''' (якщо заявка подається за участю представника заявника), оформлений згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2.4. розділу ІІ Порядку];

'''інші документи''', передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n25 розділом ІІ Порядку].

'''Заява на державну реєстрацію авторського права на твір''' складається за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n219 додатку 1 до цього Порядку], '''заява на державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір''', складається за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n222 додатку 2 до цього Порядку] (далі - заява).

Заява викладається українською мовою. У разі заповнення заяви власноруч вона заповнюється друкованими літерами. Заява підписується заявником або його представником із зазначенням дати підписання заяви. Підпис фізичної особи складається з особистого підпису, власного імені та прізвища цієї особи. Підпис юридичної особи складається з її повного найменування, посади особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, її особистого підпису, власного імені та прізвища і скріплюється печаткою (за наявності).

У разі якщо заява підписується представником заявника, про це зазначається перед особистим підписом представника. У заяві зазначаються форма отримання (паперова або електронна) свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнового права на твір, а також адреса для листування на території України

== Вартість ==
Розміри зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]:

* за підготовку до державної реєстрації авторського права розмір збору для фізичних осіб становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

* за підготовку до державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір, розмір збору для фізичних осіб становить 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сума збору, що підлягає сплаті, визначається виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору, у гривнях. Іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з громадянами України права, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] . Сума збору не включається до вартості послуг, пов'язаних з його сплатою.
== Розгляд заявки (заявки на державну реєстрацію права автора на твір/заявки на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) ==
Розгляд заявки здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n79 розділом ІІІ Порядку].

УКРНОІВІ здійснює перевірку документів поданої заявки на відповідність вимогам, визначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n25 розділі II цього Порядку].

Якщо у заявці відсутній документ про сплату збору або документ про сплату збору не відповідає встановленим вимогам (наприклад, сплата збору здійснена за неправильними реквізитами), '''заявка не приймається до розгляду''', про що УКРНОІВІ повідомляє заявника. У разі подання зазначеної заявки в паперовій формі УКРНОІВІ разом з повідомленням повертає заявнику подані документи заявки за адресою для листування, зазначеною в заяві.

У разі подання неповного пакета документів заявки, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n25 розділом II цього Порядку] (окрім відсутності документа про сплату збору або невідповідності його встановленим вимогам) неправильного оформлення таких документів або в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності та/або повноти відомостей у документах заявки, УКРНОІВІ протягом місяця з дати одержання документів заявки надсилає заявнику запити про:

* усунення виявлених недоліків у документах заявки;
* надання інших документів, необхідних для розгляду заявки.

Заявник '''протягом трьох місяців з дати одержання запиту''' повинен надіслати УКРНОІВІ правильно оформлені та належні відомості та/або документи.

Розгляд заявки здійснюється УКРНОІВІ протягом двох місяців з дати надходження заявки або документів, поданих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку], крім випадків, визначених підпунктом 1.2 пункту 1 цього розділу.

Під час розгляду заявки здійснюється перевірка документів заявки на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку.]

'''За результатом розгляду заявки УКРНОІВІ ухвалює висновок:'''

* про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;
* про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір;
* про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;
* про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір.

Висновок ухвалюється за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n223 додатку 3 до цього Порядку].

Висновки про відсутність підстав для внесення до державних реєстрів відомостей про державну реєстрацію авторського права або про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, ухвалюються УКРНОІВІ у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n79 пунктом 5 розділу ІІІ Порядку.]

== Видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір ==
На підставі висновку про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів та заявнику видається свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n225 додатку 4 до цього Порядку].

На підставі висновку про наявність підстав унесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів і приймається рішення про реєстрацію договору за формою, наведеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#n227 в додатку 5 до цього Порядку].

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, оформлюються в електронній та/або паперовій формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"]

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, видаються в електронній або паперовій формі відповідно до відомостей про форму та порядок їх отримання, зазначених у заяві.

== Ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір ==
Держателем та адміністратором Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, є УКРНОІВІ.

До Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 2 розділу ІV Порядку].

До Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 3 розділу ІV Порядку].

УКРНОІВІ у процесі ведення державних реєстрів може вносити до них зміни та інші відомості на підставі:

* клопотання особи, якій видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір та/або автора (співавтора) відповідного твору;
* клопотання сторони договору, щодо якого видано рішення про реєстрацію договору;
* клопотання суб’єкта авторського права, якому належать майнові права на твір, щодо якого здійснено реєстрацію авторського права або договору;
* судового рішення;
* вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Законів України «Про санкції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text «Про правовий режим воєнного стану»].

== Порядок вирішення спорів ==
Передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] рішення, дії або бездіяльність УКРНОІВІ, її посадових осіб можуть бути оскаржені в судовому порядку.
== [https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=b0200e25-efe4-4e97-97d6-1311db749de3&title Зразки примірних договорів у сфері авторського права і суміжних прав] ==
При розробці договорів у сфері авторського права і суміжних прав враховані положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження розміру порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм їх примірників та зафіксованих у них виконань",] від 18 січня 2003 року № 72 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/72-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав]" та інших нормативно-правових актів.

На договори у сфері авторського права і суміжних прав поширюються загальні принципи та правила цивільного законодавства.

Майнові права інтелектуальної власності на твір можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності на твір можуть бути визначені договором.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір укладається у письмовій формі.
# [https://docs.google.com/document/d/1uUHdJR7nPSCrlteHe85CAGnp2tEYExFl/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Ліцензійний договір]
# [https://docs.google.com/document/d/1QBTBg79ae1w1CuXfR5nYIbejiWHm4uRV/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір про передання (відчуження) майнових прав]
# [https://docs.google.com/document/d/1gTizYFFczCmnOwc15kk3OH7f6s32sRnO/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір про створення за замовленням і використання твору]
# [https://docs.google.com/document/d/1snkdNZaim0NyYtlPzkiZkj2u2iGYeHLf/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір про розподіл майнових прав на службовий твір]
# [https://docs.google.com/document/d/11ne7hBFJY5h9iPJ5JqIYDK62GPpXeUZc/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Видавничий договір]
# [https://docs.google.com/document/d/1r9HIEtbhBYhvF-WmJ5JssogbmEuR_7Fx/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір між співавторами твору]
# [https://docs.google.com/document/d/1eehakCDjuv6qDj0kbUFaaB4A9AyyIot-/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір про колективне управління майновими правами автора]
# [https://docs.google.com/document/d/1SZH7JR_WmzVc7PhYYbZkgJ41dUJlvg0F/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір між організацією колективного управління та особою, яка використовує твори]
# [https://docs.google.com/document/d/15nk9bBaeglkiGs9VGcLUAe_a0VOFuKvC/edit?usp=drive_link&ouid=108485453809394847258&rtpof=true&sd=true Договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань]
== Корисні посилання ==
* [https://ukrpatent.org/uk Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ)]
== Див. також ==
* [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
* [[Авторське право]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Міністерства]]

Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми

2024-02-19T21:30:33Z

Olena.rudenco: /* Нормативна база */ Додано нормативно-правовий акт

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_162 Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_036 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0258905-23#Text Наказ Офісу Генерального прокурора "Про організацію роботи органів прокуратури України у сфері міжнародного співробітництва" від 12.09.2023 № 258]

== Загальна інформація ==
'''Міжнародне співробітництво''' під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

'''Міжнародна правова допомога''' - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (пункт 1 частини першої статті 541 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
== Органи, уповноважені звертатися із запитами про міжнародну правову допомогу ==
За загальним правилом, встановленим статтею 545 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України], відносини з питань правової допомоги у кримінальному провадженні здійснюються через центральні органи України, а саме: '''[https://www.gp.gov.ua/ Офіс Генерального прокурора]''' (під час досудового розслідування) та '''[https://minjust.gov.ua/ Міністерство юстиції України]''' (під час судового провадження).

Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
== Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми ==
Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми останнім часом набуває все більш важливого значення. Це пов'язано з тим, що без такого співробітництва неможливо зібрати докази, які знаходяться за кордоном, здійснити кримінальне переслідування винних осіб, забезпечити охорону прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві, відшкодувати завдану злочином шкоду - у разі, якщо злочин має транснаціональний характер.

У випадку, якщо у кримінальному провадженні про торгівлю людьми має місце потреба в отриманні доказів за кордоном та немає можливості їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України, існують підстави для звернення до іноземних правоохоронних органів про правову допомогу та використання таких підходів, як:

– міжнародна організація оперативно-розшукової діяльності, що передбачає узгодження планів, цілей, напрямів, організацію транснаціональних оперативно-розшукових підрозділів (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року). Використання механізмів міжнародно-правової допомоги. Проведення відео-/телефонних конференцій. Транснаціональний характер злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зумовлює необхідність відпрацьовувати всі обставини їх вчинення, зокрема ті, що за межами державних кордонів;

– міжнародне співробітництво щодо міжнародної правової допомоги у кримінальних справах (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року);

– міжнародне співробітництво щодо видачі (екстрадиції) правопорушників (Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року);

– міжнародне співробітництво щодо передачі кримінального переслідування (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року);

- одним із головних інструментів міжнародного права, який містить визначення злочину про торгівлю людьми є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (відомий як «Палермський протокол»). Відповідно до статті 2 Палермського протоколу, Держави, які ратифікують цей Протокол, зобов'язані: попереджувати торгівлю людьми і боротися з нею; захищати та допомагати постраждалим від такої торгівлі; заохочувати співробітництво між Державами-учасницями. Україна ратифікувала Палермський протокол 21 травня 2004 року і за міжнародним правом має юридичне зобов'язання виконувати ці положення. Для правоохоронних органів ключовим положенням Протоколу є стаття 3, яка містить визначення злочину торгівлі людьми: «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу;

- зважаючи на те, що Україна є членом Ради Європи, важливим механізмом у міжнародному співробітництві є положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року], яку Україна ратифікувала 21 вересня 2010 року.

Міжнародно-правова допомога може надаватись також на підставі наявного між двома державами договору про взаємну допомогу у кримінальних справах. Обсяг допомоги, тобто можливості проведення за запитом тих чи інших процесуальних дій з метою одержання доказів, визначаються договором, а також законодавством запитуваної держави.

Відповідно до статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_036 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року] сторони зобов’язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію запитуючої сторони.

Звернення за правовою допомогою повинно базуватись на національному законодавстві, а докази - отримуватися у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Крім того, статтею 544 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] передбачена можливість звернення за міжнародною правовою допомогою за відсутності міжнародного договору України на засадах взаємності за обов'язкової умови додержання встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку передачі запиту.

Отже, за наявності відповідних підстав для проведення процесуальних дій на території іноземної держави та можливості забезпечення їх виконання згідно з чинними міжнародними договорами та іншим законодавством України готується запит про надання правової допомоги у кримінальній справі.

Слід звернути увагу на те, що у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] прописані процедури тимчасової передачі особи для допиту або участі в інших процесуальних діях (стаття 565 КПК України), виклику особи, що перебуває за межами України (стаття 566 КПК України), проведення компетентними органами іноземної держави за запитом про правову допомогу допиту шляхом відео- або телефонної конференції (стаття 567 КПК України), розшуку, арешту і конфіскації майна за запитом щодо правової допомоги (стаття 568 КПК України), контрольованої поставки, прикордонного переслідування та діяльності спільних міждержавних слідчих груп (статті 569–571 КПК України), які використовуються правоохоронними органами України у забезпеченні якісної протидії злочинам торгівлі людьми, що мають транснаціональний характер.
== Порядок зносин з міжнародними інституціями ==
Порядок направлення запитів українськими компетентними органами чітко визначений статтями 548 та 551 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України].

Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом '''десяти днів''' надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

Закон також передбачає використання сучасних засобів зв'язку для '''прискореної передачі запитів'''. А саме, частиною четвертою статті 548 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України] передбачено можливість надіслання запиту за кордон у невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У разі використання таких сучасних комунікаційних можливостей закон зобов'язує уповноважений (центральний) орган надіслати оригінал запиту поштою не пізніше '''трьох днів''' з моменту його передання іншим засобом зв'язку.

У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з переліком недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту (частина четверта статті 551 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України]).

Можливість безпосереднього порядку зносин передбачена '''міжнародними договорами України'''. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_174 Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/498_604 Договором між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року] та іншими угодами.

У таких випадках на орган, визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або чинним міжнародним договором України, поширюються повноваження, передбачені частинами першою та другою статті 545 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України]

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою центральний орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.
== Див. також ==
* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Одноразова матеріальна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
* [[Надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
[[Категорія:Міжнародне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]
[[Категорія:Міністерства]]

Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір

2023-12-18T14:14:56Z

Olena.rudenco: Olena.rudenco перейменував сторінку з Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір на Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір: внесення змін у законодавство

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text Закон України "Про авторське право і суміжні права"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Закон України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 550 «Деякі питання надання Міністерством освіти і науки платних адміністративних послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Наказ Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 "Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»]
== Загальні положення ==
Відповідно до ч.5 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text Закону України "Про авторське право і суміжні права"] суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір в Україні здійснюється відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2023 року за № 1760/40816)] (далі - Порядок).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Законом України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"] визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.

'''Національний орган інтелектуальної власності''' - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
== Куди звертатися ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#n7 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності"] визначено, що функції Національного органу інтелектуальної власності виконує державна організація “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” (далі – УКРНОІВІ) з 8 листопада 2022 року.
== Твори, авторське право на які підлягає державній реєстрації. Договори, які стосуються майнових прав на твір, що підлягають державній реєстрації ==
'''Заявка на державну реєстрацію права автора на твір''' подається стосовно творів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

'''Заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір''', подається стосовно договору, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text пунктами 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) трудового договору (контракту) - в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму;

2) договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;

3) договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав;

4) ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав.

== Вимоги до заявки та порядок її подання ==
Вимоги до заявки (заявка на державну реєстрацію права автора на твір або заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) та порядок її подання визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІ Порядку].

Заявка подається в паперовій або електронній формі. Спосіб подання обирає заявник.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2 розділу ІІ Порядку] заявка складається із таких документів:

'''заява''' (заява на державну реєстрацію авторського права на твір або заява на державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір);

'''копія твору''', що оформляється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2.2. розділу ІІ Порядку] (у разі державної реєстрації права автора на твір);

'''засвідчена копія визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 в пунктах 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] договору разом з додатками до нього, чинними на дату подання заявки''' (у разі державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір);

'''документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору''' (за наявності);

'''документ про сплату збору''', що повинен відповідати вимогам, установленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»];

'''документ, що підтверджує повноваження представника''' (якщо заявка подається за участю представника заявника), оформлений згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text п. 2.4. розділу ІІ Порядку];

'''інші документи''', передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІ Порядку].

'''Заява на державну реєстрацію авторського права на твір''' складається за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 1 до цього Порядку], '''заява на державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір''', складається за формою, наведеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text в додатку 2 до цього Порядку] (далі - заява).

Заява викладається українською мовою. У разі заповнення заяви власноруч вона заповнюється друкованими літерами. Заява підписується заявником або його представником із зазначенням дати підписання заяви. Підпис фізичної особи складається з особистого підпису, власного імені та прізвища цієї особи. Підпис юридичної особи складається з її повного найменування, посади особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, її особистого підпису, власного імені та прізвища і скріплюється печаткою (за наявності).

У разі якщо заява підписується представником заявника, про це зазначається перед особистим підписом представника. У заяві зазначаються форма отримання (паперова або електронна) свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнового права на твір, а також адреса для листування на території України

== Вартість ==
Розміри зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]:

* за підготовку до державної реєстрації авторського права розмір збору для фізичних осіб становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

* за підготовку до державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір, розмір збору для фізичних осіб становить 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сума збору, що підлягає сплаті, визначається виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору, у гривнях. Іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з громадянами України права, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] . Сума збору не включається до вартості послуг, пов'язаних з його сплатою.
== Розгляд заявки (заявки на державну реєстрацію права автора на твір/заявки на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) ==
Розгляд заявки здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІІ Порядку].

УКРНОІВІ здійснює перевірку документів поданої заявки на відповідність вимогам, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text у розділі II цього Порядку].

Якщо у заявці відсутній документ про сплату збору або документ про сплату збору не відповідає встановленим вимогам (наприклад, сплата збору здійснена за неправильними реквізитами), '''заявка не приймається до розгляду''', про що УКРНОІВІ повідомляє заявника. У разі подання зазначеної заявки в паперовій формі УКРНОІВІ разом з повідомленням повертає заявнику подані документи заявки за адресою для листування, зазначеною в заяві.

У разі подання неповного пакета документів заявки, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом II цього Порядку] (окрім відсутності документа про сплату збору або невідповідності його встановленим вимогам) неправильного оформлення таких документів або в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності та/або повноти відомостей у документах заявки, УКРНОІВІ протягом місяця з дати одержання документів заявки надсилає заявнику запити про:

усунення виявлених недоліків у документах заявки;

надання інших документів, необхідних для розгляду заявки.

Заявник протягом трьох місяців з дати одержання запиту повинен надіслати УКРНОІВІ правильно оформлені та належні відомості та/або документи.

Розгляд заявки здійснюється УКРНОІВІ протягом двох місяців з дати надходження заявки або документів, поданих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку], крім випадків, визначених підпунктом 1.2 пункту 1 цього розділу.

Під час розгляду заявки здійснюється перевірка документів заявки на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку.]

'''За результатом розгляду заявки УКРНОІВІ ухвалює висновок:'''

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір.

Висновок ухвалюється за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 3 до цього Порядку].

Висновки про відсутність підстав для внесення до державних реєстрів відомостей про державну реєстрацію авторського права або про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, ухвалюються УКРНОІВІ у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text п. 5 розділу ІІІ Порядку].

== Видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір ==
На підставі висновку про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів та заявнику видається свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 4 до цього Порядку].

На підставі висновку про наявність підстав унесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів і приймається рішення про реєстрацію договору за формою, наведеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text в додатку 5 до цього Порядку].

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, оформлюються в електронній та/або паперовій формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text «Про електронні довірчі послуги»]

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, видаються в електронній або паперовій формі відповідно до відомостей про форму та порядок їх отримання, зазначених у заяві.

== Ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір ==
Держателем та адміністратором Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, є УКРНОІВІ.

До Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 2 розділу ІV Порядку].

До Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 3 розділу ІV Порядку].

УКРНОІВІ у процесі ведення державних реєстрів може вносити до них зміни та інші відомості на підставі:

* клопотання особи, якій видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір та/або автора (співавтора) відповідного твору;
* клопотання сторони договору, щодо якого видано рішення про реєстрацію договору;
* клопотання суб’єкта авторського права, якому належать майнові права на твір, щодо якого здійснено реєстрацію авторського права або договору;
* судового рішення;
* вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Законів України «Про санкції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text «Про правовий режим воєнного стану»].

== Порядок вирішення спорів ==
Передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] рішення, дії або бездіяльність УКРНОІВІ, її посадових осіб можуть бути оскаржені в судовому порядку.
== [https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=b0200e25-efe4-4e97-97d6-1311db749de3&title Зразки примірних договорів у сфері авторського права і суміжних прав] ==
При розробці договорів у сфері авторського права і суміжних прав враховані положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження розміру порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм їх примірників та зафіксованих у них виконань",] від 18 січня 2003 року № 72 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/72-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав]" та інших нормативно-правових актів.

На договори у сфері авторського права і суміжних прав поширюються загальні принципи та правила цивільного законодавства.

Майнові права інтелектуальної власності на твір можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності на твір можуть бути визначені договором.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір укладається у письмовій формі.
# [https://drive.google.com/open?id=1uUHdJR7nPSCrlteHe85CAGnp2tEYExFl Ліцензійний договір]
# [https://drive.google.com/open?id=1QBTBg79ae1w1CuXfR5nYIbejiWHm4uRV Договір про передання (відчуження) майнових прав]
# [https://drive.google.com/open?id=1gTizYFFczCmnOwc15kk3OH7f6s32sRnO Договір про створення за замовленням і використання твору]
# [https://drive.google.com/open?id=1snkdNZaim0NyYtlPzkiZkj2u2iGYeHLf Договір про розподіл майнових прав на службовий твір]
# [https://drive.google.com/open?id=11ne7hBFJY5h9iPJ5JqIYDK62GPpXeUZc Видавничий договір]
# [https://drive.google.com/open?id=1r9HIEtbhBYhvF-WmJ5JssogbmEuR_7Fx Договір між співавторами твору]
# [https://drive.google.com/open?id=1eehakCDjuv6qDj0kbUFaaB4A9AyyIot- Договір про колективне управління майновими правами автора]
# [https://drive.google.com/open?id=1SZH7JR_WmzVc7PhYYbZkgJ41dUJlvg0F Договір між організацією колективного управління та особою, яка використовує твори]
# [https://drive.google.com/open?id=15nk9bBaeglkiGs9VGcLUAe_a0VOFuKvC Договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань]
== Корисні посилання ==
* [https://ukrpatent.org/uk Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ)]
== Див. також ==
* [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
* [[Авторське право]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Міністерства]]

Реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір

2023-12-18T14:13:18Z

Olena.rudenco: консультацію відредаговано відповідно до наказу Міністерства економіки від 16.08.2023 № 11319. Оновлено нормативно-правову базу.

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text Закон України "Про авторське право і суміжні права"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Закон України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/550-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 550 «Деякі питання надання Міністерством освіти і науки платних адміністративних послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Наказ Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 "Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»]
== Загальні положення ==
Відповідно до ч.5 ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text Закону України "Про авторське право і суміжні права"] суб’єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі. Кожна із сторін укладеного договору, що стосується майнових прав на твір, має право зареєструвати договір у відповідному державному реєстрі.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір в Україні здійснюється відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 серпня 2023 року № 11319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2023 року за № 1760/40816)] (далі - Порядок).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#top Законом України від 16 червня 2020 року № 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності"] визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.

'''Національний орган інтелектуальної власності''' - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
== Куди звертатися ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#n7 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності"] визначено, що функції Національного органу інтелектуальної власності виконує державна організація “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” (далі – УКРНОІВІ) з 8 листопада 2022 року.
== Твори, авторське право на які підлягає державній реєстрації. Договори, які стосуються майнових прав на твір, що підлягають державній реєстрації ==
'''Заявка на державну реєстрацію права автора на твір''' подається стосовно творів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text ст. 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

'''Заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір''', подається стосовно договору, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text пунктами 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"], а саме:

1) трудового договору (контракту) - в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір або службове виконання, службову фонограму, службову відеограму;

2) договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав;

3) договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав;

4) ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав.

== Вимоги до заявки та порядок її подання ==
Вимоги до заявки (заявка на державну реєстрацію права автора на твір або заявка на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) та порядок її подання визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІ Порядку].

Заявка подається в паперовій або електронній формі. Спосіб подання обирає заявник.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2 розділу ІІ Порядку] заявка складається із таких документів:

'''заява''' (заява на державну реєстрацію авторського права на твір або заява на державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір);

'''копія твору''', що оформляється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пункту 2.2. розділу ІІ Порядку] (у разі державної реєстрації права автора на твір);

'''засвідчена копія визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 в пунктах 1-4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] договору разом з додатками до нього, чинними на дату подання заявки''' (у разі державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір);

'''документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору''' (за наявності);

'''документ про сплату збору''', що повинен відповідати вимогам, установленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»];

'''документ, що підтверджує повноваження представника''' (якщо заявка подається за участю представника заявника), оформлений згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text п. 2.4. розділу ІІ Порядку];

'''інші документи''', передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІ Порядку].

'''Заява на державну реєстрацію авторського права на твір''' складається за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 1 до цього Порядку], '''заява на державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір''', складається за формою, наведеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text в додатку 2 до цього Порядку] (далі - заява).

Заява викладається українською мовою. У разі заповнення заяви власноруч вона заповнюється друкованими літерами. Заява підписується заявником або його представником із зазначенням дати підписання заяви. Підпис фізичної особи складається з особистого підпису, власного імені та прізвища цієї особи. Підпис юридичної особи складається з її повного найменування, посади особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, її особистого підпису, власного імені та прізвища і скріплюється печаткою (за наявності).

У разі якщо заява підписується представником заявника, про це зазначається перед особистим підписом представника. У заяві зазначаються форма отримання (паперова або електронна) свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнового права на твір, а також адреса для листування на території України

== Вартість ==
Розміри зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1756-2001-%D0%BF «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір»]:

* за підготовку до державної реєстрації авторського права розмір збору для фізичних осіб становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

* за підготовку до державної реєстрації договорів, які стосуються майнових прав на твір, розмір збору для фізичних осіб становить 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для юридичних осіб - 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Сума збору, що підлягає сплаті, визначається виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору, у гривнях. Іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з громадянами України права, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] . Сума збору не включається до вартості послуг, пов'язаних з його сплатою.
== Розгляд заявки (заявки на державну реєстрацію права автора на твір/заявки на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір) ==
Розгляд заявки здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом ІІІ Порядку].

УКРНОІВІ здійснює перевірку документів поданої заявки на відповідність вимогам, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text у розділі II цього Порядку].

Якщо у заявці відсутній документ про сплату збору або документ про сплату збору не відповідає встановленим вимогам (наприклад, сплата збору здійснена за неправильними реквізитами), '''заявка не приймається до розгляду''', про що УКРНОІВІ повідомляє заявника. У разі подання зазначеної заявки в паперовій формі УКРНОІВІ разом з повідомленням повертає заявнику подані документи заявки за адресою для листування, зазначеною в заяві.

У разі подання неповного пакета документів заявки, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text розділом II цього Порядку] (окрім відсутності документа про сплату збору або невідповідності його встановленим вимогам) неправильного оформлення таких документів або в разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності та/або повноти відомостей у документах заявки, УКРНОІВІ протягом місяця з дати одержання документів заявки надсилає заявнику запити про:

усунення виявлених недоліків у документах заявки;

надання інших документів, необхідних для розгляду заявки.

Заявник протягом трьох місяців з дати одержання запиту повинен надіслати УКРНОІВІ правильно оформлені та належні відомості та/або документи.

Розгляд заявки здійснюється УКРНОІВІ протягом двох місяців з дати надходження заявки або документів, поданих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку], крім випадків, визначених підпунктом 1.2 пункту 1 цього розділу.

Під час розгляду заявки здійснюється перевірка документів заявки на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n654 Закону України "Про авторське право і суміжні права"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядку.]

'''За результатом розгляду заявки УКРНОІВІ ухвалює висновок:'''

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

про відсутність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір.

Висновок ухвалюється за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 3 до цього Порядку].

Висновки про відсутність підстав для внесення до державних реєстрів відомостей про державну реєстрацію авторського права або про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, ухвалюються УКРНОІВІ у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text п. 5 розділу ІІІ Порядку].

== Видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір ==
На підставі висновку про наявність підстав для внесення відомостей про державну реєстрацію авторського права до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів та заявнику видається свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір за формою, наведеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text додатку 4 до цього Порядку].

На підставі висновку про наявність підстав унесення відомостей про державну реєстрацію договору, який стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, відповідна реєстраційна інформація вноситься до Реєстру протягом 10 робочих днів і приймається рішення про реєстрацію договору за формою, наведеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text в додатку 5 до цього Порядку].

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, оформлюються в електронній та/або паперовій формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text «Про електронні довірчі послуги»]

Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, видаються в електронній або паперовій формі відповідно до відомостей про форму та порядок їх отримання, зазначених у заяві.

== Ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір ==
Держателем та адміністратором Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, є УКРНОІВІ.

До Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 2 розділу ІV Порядку].

До Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, вносяться відомості, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text пунктом 3 розділу ІV Порядку].

УКРНОІВІ у процесі ведення державних реєстрів може вносити до них зміни та інші відомості на підставі:

* клопотання особи, якій видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір та/або автора (співавтора) відповідного твору;
* клопотання сторони договору, щодо якого видано рішення про реєстрацію договору;
* клопотання суб’єкта авторського права, якому належать майнові права на твір, щодо якого здійснено реєстрацію авторського права або договору;
* судового рішення;
* вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Законів України «Про санкції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text «Про правовий режим воєнного стану»].

== Порядок вирішення спорів ==
Передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1760-23#Text Порядком] рішення, дії або бездіяльність УКРНОІВІ, її посадових осіб можуть бути оскаржені в судовому порядку.
== [https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=ukUA&id=b0200e25-efe4-4e97-97d6-1311db749de3&title Зразки примірних договорів у сфері авторського права і суміжних прав] ==
При розробці договорів у сфері авторського права і суміжних прав враховані положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження розміру порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм їх примірників та зафіксованих у них виконань",] від 18 січня 2003 року № 72 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/72-2003-%D0%BF#Text "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав]" та інших нормативно-правових актів.

На договори у сфері авторського права і суміжних прав поширюються загальні принципи та правила цивільного законодавства.

Майнові права інтелектуальної власності на твір можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності на твір можуть бути визначені договором.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір укладається у письмовій формі.
# [https://drive.google.com/open?id=1uUHdJR7nPSCrlteHe85CAGnp2tEYExFl Ліцензійний договір]
# [https://drive.google.com/open?id=1QBTBg79ae1w1CuXfR5nYIbejiWHm4uRV Договір про передання (відчуження) майнових прав]
# [https://drive.google.com/open?id=1gTizYFFczCmnOwc15kk3OH7f6s32sRnO Договір про створення за замовленням і використання твору]
# [https://drive.google.com/open?id=1snkdNZaim0NyYtlPzkiZkj2u2iGYeHLf Договір про розподіл майнових прав на службовий твір]
# [https://drive.google.com/open?id=11ne7hBFJY5h9iPJ5JqIYDK62GPpXeUZc Видавничий договір]
# [https://drive.google.com/open?id=1r9HIEtbhBYhvF-WmJ5JssogbmEuR_7Fx Договір між співавторами твору]
# [https://drive.google.com/open?id=1eehakCDjuv6qDj0kbUFaaB4A9AyyIot- Договір про колективне управління майновими правами автора]
# [https://drive.google.com/open?id=1SZH7JR_WmzVc7PhYYbZkgJ41dUJlvg0F Договір між організацією колективного управління та особою, яка використовує твори]
# [https://drive.google.com/open?id=15nk9bBaeglkiGs9VGcLUAe_a0VOFuKvC Договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань]
== Корисні посилання ==
* [https://ukrpatent.org/uk Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ)]
== Див. також ==
* [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
* [[Авторське право]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Міністерства]]

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання

2023-12-18T11:58:06Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закон України "Про очищення влади"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"]
== Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, як вид покарання ==
Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю відповідно до статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 Кримінального кодексу України (далі - КК України)] є одним з [[Основні і додаткові кримінальні покарання|видів покарань]], які застосовуються судом до осіб, які визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як [[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні, так і як додаткові покарання]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 частина третя статті 52, частина перша статті 55 КК України] ). Більш детально процедура призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю регламентовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 статтею 55 КК України] , згідно якої вказане покарання може бути призначене як основне на строк '''від двох до п'яти років''' або як додаткове покарання на строк '''від одного до трьох років'''.

[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Абзацом другим частини першої статті 55 КК України] визначено, що:
* позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18#Text Законом України "Про очищення влади"] призначається на строк п'ять років;
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання за вчинення кримінального правопорушення проти виборчих прав і свобод громадянина, передбачених статтями 157-160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] , призначається на строк п’ять років.
* позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 1111, 1112 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] , призначається на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 55 КК України]).

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 77 КК України] - з моменту набрання законної сили вироком.

Так як, вже зазначалось раніше, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як вид покарання, може відноситись до основного покарання, так і до додаткового, відповідно до вимог установлених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами третьою-четвертою статті 72 КК України] , у разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як основного покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень і за [[Призначення покарання за сукупністю вироків|сукупністю вироків]], вказані покарання складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом як додаткове покарання воно також виконується самостійно.

У випадках [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] може бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n415 стаття 77 КК України] ).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткове покарання, може бути застосоване до неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 частина друга статті 98 КК України] ).
== Судова практика ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396688 постанові ОП ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22] зроблено висновок про те, що згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Абзацом 2 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»] (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 7) роз'яснено судам, що покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] , за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 55 КК України] . Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 286, 287 КК України] ), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

У пункті 18 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»] зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.
== Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ==
Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n198 Главою 7 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).

[https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Статтею 30 КВК України] визначено, що виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.

В разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначене, як додаткове покарання, - до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, виконання даного додаткового покарання під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону, які не можуть використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком. Після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого.

'''Обов'язки уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

До обов'язків уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:
* облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* роз'яснення засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
* здійснення контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами;
* здійснення контролю за додержанням вимог судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, забороненим засудженому;
* вжиття заходів з припинення порушень вимог судових рішень;
* вжиття першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* звернення до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.
У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина друга статті 31 КВК України] ).

'''Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

До обов'язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:
* не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку його позбавлено, подати для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (Міністерство соціальної політики України), до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про відповідну підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав і строку та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення;
* за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надавати йому документи, пов'язані з виконанням покарання ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 стаття 32 КВК України] ).
'''Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності'''

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судового рішення уповноважений орган з питань пробації ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 стаття 33 КВК України]).

'''Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 34 КВКУ], згідно якої засуджений зобов’язаний:
* виконувати судове рішення;
* надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов'язані з виконанням даного покарання;
* повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну;
* з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина друга статті 34 КВК України] ).
== Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ==
Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 35 КВК України], згідно якої, ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов'язків, передбачених [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 34 КВК України] .

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина перша статті 35 КВК України]).

Ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю тягне за собою відповідальність за [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною першою статті 389 КК України], що карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. 
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання

2023-12-18T11:56:21Z

Olena.rudenco: виправлено граматичні помилки, внесено зміни відповідно до Закону України № 3185-IX від 29.06.2023, додано актуальну судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Закон України "Про очищення влади"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"]
== Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, як вид покарання ==
Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю відповідно до статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 Кримінального кодексу України (далі - КК України)] є одним з [[Основні і додаткові кримінальні покарання|видів покарань]], які застосовуються судом до осіб, які визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як [[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні, так і як додаткові покарання]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n241 частина третя статті 52, частина перша статті 55 КК України] ). Більш детально процедура призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю регламентовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 статтею 55 КК України] , згідно якої вказане покарання може бути призначене як основне на строк '''від двох до п'яти років''' або як додаткове покарання на строк '''від одного до трьох років'''.

[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Абзацом другим частини першої статті 55 КК України] визначено, що:
* позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18#Text Законом України "Про очищення влади"] призначається на строк п'ять років;
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання за вчинення кримінального правопорушення проти виборчих прав і свобод громадянина, передбачених статтями 157-160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] , призначається на строк п’ять років.
* позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 1111, 1112 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] , призначається на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n262 КК України] за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 55 КК України]).

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 77 КК України] - з моменту набрання законної сили вироком.

Так як, вже зазначалось раніше, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як вид покарання, може відноситись до основного покарання, так і до додаткового, відповідно до вимог установлених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами третьою-четвертою статті 72 КК України] , у разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як основного покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень і за [[Призначення покарання за сукупністю вироків|сукупністю вироків]], вказані покарання складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом як додаткове покарання воно також виконується самостійно.

У випадках [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] може бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n415 стаття 77 КК України] ).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткове покарання, може бути застосоване до неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n611 частина друга статті 98 КК України] ).
== Судова практика ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396688 постанові ОП ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22] зроблено висновок про те, що згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Абзацом 2 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»] (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 7) роз'яснено судам, що покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] , за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 55 КК України] . Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 286, 287 КК України] ), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

У пункті 18 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»] зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.
== Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ==
Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n198 Главою 7 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).

[https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Статтею 30 КВК України] визначено, що виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.

В разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначене, як додаткове покарання, - до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, виконання даного додаткового покарання під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону, які не можуть використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком. Після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого.

'''Обов'язки уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

До обов'язків уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:
* облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* роз'яснення засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
* здійснення контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами;
* здійснення контролю за додержанням вимог судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, забороненим засудженому;
* вжиття заходів з припинення порушень вимог судових рішень;
* вжиття першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* звернення до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.
У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина друга статті 31 КВК України] ).

'''Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

До обов'язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться:
* не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку його позбавлено, подати для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (Міністерство соціальної політики України), до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про відповідну підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав і строку та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення;
* за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надавати йому документи, пов'язані з виконанням покарання ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 стаття 32 КВК України] ).
'''Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності'''

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судового рішення уповноважений орган з питань пробації ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 стаття 33 КВК України]).

'''Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю '''

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 34 КВКУ], згідно якої засуджений зобов’язаний:
* виконувати судове рішення;
* надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов'язані з виконанням даного покарання;
* повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну;
* з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина друга статті 34 КВК України] ).
== Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ==
Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 35 КВК України], згідно якої, ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов'язків, передбачених [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статтею 34 КВК України] .

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування ([https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 частина перша статті 35 КВК України]).

Ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю тягне за собою відповідальність за [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною першою статті 389 КК України], що карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. 
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Обставини, що виключають адміністративну відповідальність

2023-12-11T09:18:19Z

Olena.rudenco: /* Необхідна оборона */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1286-21#Text Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Обставини, що виключають адміністративну відповідальність ==
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Стаття 17 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) наводить вичерпний перелік обставин, які виключають можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі вчинення нею адміністративного правопорушення:
# крайня необхідність (стаття 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# необхідна оборона (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# неосудність (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).
Варто розуміти, що скоєне особою діяння містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], проте через вказані обставини не є адміністративними правопорушенням.

Вказані обставини, зокрема, враховуються уповноваженою особою, яка розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, при винесенні рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
== Крайня необхідність ==
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин '''не могла бути усунута іншими засобами''' і якщо заподіяна школа є '''менш значною, ніж відвернена шкода'''.

Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії:
* з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;
* якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами,
* якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
За наявності усіх трьох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.
== Необхідна оборона ==
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

Обов'язковими ознаками необхідної оборони є вчинення дії:
* з метою захисту державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди;
* якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, тобто, коли заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
За наявності цих двох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані необхідної оборони, підлягає закриттю.
== Неосудність ==
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Неосудність є юридичною категорією, а тому визнання особи неосудною належить виключно до компетенції суду.

Встановлення і засвідчення стану неосудності вимагає проведення комплексної медико-соціальної експертизи спеціалізованими уповноваженими на те установами відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"].

Стаття 20 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] встановлює два критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною. Це медичний і юридичний критерії. ♦ Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи одного з видів захворювань, зазначених у статті 20 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП].

'''''Хронічна душевна хвороба''''' - це важковиліковне психічне захворювання, що має тривалий характер і тенденцію до наростання хворобливих явищ: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч та ін.

'''''Тимчасовий розлад душевної діяльності''''' - це психічне захворювання, яке характеризується раптовим початком, швидким розвитком, відносно нетривалим протіканням і, як правило, закінчується повним одужанням особи: гострий алкогольний психоз, реактивний стан (хворобливий розлад внаслідок тяжкого душевного потрясіння), так звані виняткові стани (патологічне сп'яніння, патологічний ефект, тощо).

'''''Слабоумство''''' - це вроджений чи набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок іншого психічного захворювання, хворобливий стан психіки, який характеризується неповноцінністю розумової діяльності (ідіотія, імбецильність, дебільність).

'''''Інший хворобливий стан''''' - це важкі форми психопатії, душевні розлади, викликані інфекційними захворюваннями, аномалії психіки у глухонімих та ін.

Медичний критерій документується в медичному діагнозі, однак самого медичного висновку недостатньо для визнання особи неосудною. Для цього і потрібен другий, юридичний критерій.

♦ Юридичний критерій неосудності включає в себе інтелектуальну і вольову ознаки.

'''''Інтелектуальна ознака''''' вказує на нездатність особи усвідомлювати протиправний характер своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного протиправного діяння.

'''''Вольова ознака''''' полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом про адміністративну відповідальність як правопорушення.

Для визнання наявності юридичного критерію достатньо встановити одну із названих його ознак - інтелектуальну чи вольову.

Сукупність медичного критерію (одного із вищевказаних видів захворювань) і юридичного критерію (інтелектуальної чи вольової ознаки) дає підстави для визнання особи неосудною, і вона у зв'язку з цим не підлягає адміністративній відповідальності.
== Див. також ==
* [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність]]
* [[Накладення адміністративних стягнень]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми

2023-11-23T08:10:37Z

Olena.rudenco: видалено посилання на наказ Генерального прокурора від 18.09.2015 № 223 "Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва", що втратив чинність 12.09.2023

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_162 Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 року]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_036 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
== Загальна інформація ==
'''Міжнародне співробітництво''' під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

'''Міжнародна правова допомога''' - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (пункт 1 частини першої статті 541 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
== Органи, уповноважені звертатися із запитами про міжнародну правову допомогу ==
За загальним правилом, встановленим статтею 545 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України], відносини з питань правової допомоги у кримінальному провадженні здійснюються через центральні органи України, а саме: '''[https://www.gp.gov.ua/ Офіс Генерального прокурора]''' (під час досудового розслідування) та '''[https://minjust.gov.ua/ Міністерство юстиції України]''' (під час судового провадження).

Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
== Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми ==
Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми останнім часом набуває все більш важливого значення. Це пов'язано з тим, що без такого співробітництва неможливо зібрати докази, які знаходяться за кордоном, здійснити кримінальне переслідування винних осіб, забезпечити охорону прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві, відшкодувати завдану злочином шкоду - у разі, якщо злочин має транснаціональний характер.

У випадку, якщо у кримінальному провадженні про торгівлю людьми має місце потреба в отриманні доказів за кордоном та немає можливості їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України, існують підстави для звернення до іноземних правоохоронних органів про правову допомогу та використання таких підходів, як:

– міжнародна організація оперативно-розшукової діяльності, що передбачає узгодження планів, цілей, напрямів, організацію транснаціональних оперативно-розшукових підрозділів (Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року). Використання механізмів міжнародно-правової допомоги. Проведення відео-/телефонних конференцій. Транснаціональний характер злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зумовлює необхідність відпрацьовувати всі обставини їх вчинення, зокрема ті, що за межами державних кордонів;

– міжнародне співробітництво щодо міжнародної правової допомоги у кримінальних справах (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року);

– міжнародне співробітництво щодо видачі (екстрадиції) правопорушників (Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року);

– міжнародне співробітництво щодо передачі кримінального переслідування (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року);

- одним із головних інструментів міжнародного права, який містить визначення злочину про торгівлю людьми є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (відомий як «Палермський протокол»). Відповідно до статті 2 Палермського протоколу, Держави, які ратифікують цей Протокол, зобов'язані: попереджувати торгівлю людьми і боротися з нею; захищати та допомагати постраждалим від такої торгівлі; заохочувати співробітництво між Державами-учасницями. Україна ратифікувала Палермський протокол 21 травня 2004 року і за міжнародним правом має юридичне зобов'язання виконувати ці положення. Для правоохоронних органів ключовим положенням Протоколу є стаття 3, яка містить визначення злочину торгівлі людьми: «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу;

- зважаючи на те, що Україна є членом Ради Європи, важливим механізмом у міжнародному співробітництві є положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року], яку Україна ратифікувала 21 вересня 2010 року.

Міжнародно-правова допомога може надаватись також на підставі наявного між двома державами договору про взаємну допомогу у кримінальних справах. Обсяг допомоги, тобто можливості проведення за запитом тих чи інших процесуальних дій з метою одержання доказів, визначаються договором, а також законодавством запитуваної держави.

Відповідно до статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_036 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року] сторони зобов’язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію запитуючої сторони.

Звернення за правовою допомогою повинно базуватись на національному законодавстві, а докази - отримуватися у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Крім того, статтею 544 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] передбачена можливість звернення за міжнародною правовою допомогою за відсутності міжнародного договору України на засадах взаємності за обов'язкової умови додержання встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку передачі запиту.

Отже, за наявності відповідних підстав для проведення процесуальних дій на території іноземної держави та можливості забезпечення їх виконання згідно з чинними міжнародними договорами та іншим законодавством України готується запит про надання правової допомоги у кримінальній справі.

Слід звернути увагу на те, що у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] прописані процедури тимчасової передачі особи для допиту або участі в інших процесуальних діях (стаття 565 КПК України), виклику особи, що перебуває за межами України (стаття 566 КПК України), проведення компетентними органами іноземної держави за запитом про правову допомогу допиту шляхом відео- або телефонної конференції (стаття 567 КПК України), розшуку, арешту і конфіскації майна за запитом щодо правової допомоги (стаття 568 КПК України), контрольованої поставки, прикордонного переслідування та діяльності спільних міждержавних слідчих груп (статті 569–571 КПК України), які використовуються правоохоронними органами України у забезпеченні якісної протидії злочинам торгівлі людьми, що мають транснаціональний характер.
== Порядок зносин з міжнародними інституціями ==
Порядок направлення запитів українськими компетентними органами чітко визначений статтями 548 та 551 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України].

Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом '''десяти днів''' надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

Закон також передбачає використання сучасних засобів зв'язку для '''прискореної передачі запитів'''. А саме, частиною четвертою статті 548 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України] передбачено можливість надіслання запиту за кордон у невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У разі використання таких сучасних комунікаційних можливостей закон зобов'язує уповноважений (центральний) орган надіслати оригінал запиту поштою не пізніше '''трьох днів''' з моменту його передання іншим засобом зв'язку.

У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з переліком недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту (частина четверта статті 551 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України]).

Можливість безпосереднього порядку зносин передбачена '''міжнародними договорами України'''. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_174 Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/498_604 Договором між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року] та іншими угодами.

У таких випадках на орган, визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або чинним міжнародним договором України, поширюються повноваження, передбачені частинами першою та другою статті 545 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 КПК України]

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою центральний орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.
== Див. також ==
* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Одноразова матеріальна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
* [[Надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
[[Категорія:Міжнародне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]
[[Категорія:Міністерства]]

Підстави та способи проведення контролю за вчиненням злочину як виду негласних слідчих дій

2023-11-16T12:00:57Z

Olena.rudenco: Додано актуальну судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12 Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1678/5 "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"]
== Загальні положення ==
Контроль за вчиненням злочину – це негласна слідча (розшукова) дія, що являє собою комплекс взаємопов’язаних правових, організаційно-тактичних дій, які полягають у перевірці уповноваженими суб’єктами відповідності наявності та достовірності підстав вважати, що вчиняється (вчинено) тяжкий або особливо тяжкий злочин, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], контроль за вчиненням злочину може проводитись у формі:
* контрольованої поставки;
* контрольованої і оперативної закупки;
* спеціального слідчого експерименту;
* імітування обстановки злочину.
=== Заборона провокування ===
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
=== Обмеження для проведення контролю за вчиненням злочину ===
Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
# посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
# поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
# втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
# екологічній або техногенній катастрофі.
== Форми контролю за вчиненням злочину ==
'''''Контрольована поставка.''''' 
Завдання контрольованої поставки такі:
# документування протиправної діяльності та
# виявлення усіх осіб, причетних до вчинення злочину;
# конфіскація, за результатами контрольованої поставки, товарів, предметів та речовин, заборонених для обігу;
# виявлення причин та умов вчинення злочинів;
# виявлення джерел фінансування незаконних операцій із товарами,
# предметами та речовинами, забороненими для обігу, та подальших шляхів “відмивання” отриманих
# кримінальних доходів;
# забезпечення доказів злочинної діяльності.
'''''Контрольована закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який '''перебуває у вільному обігу''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Контрольну закупку, як правило, здійснює оперативний працівник або інша особа, якій він доручає це на підставі доручення слідчого.

''Відмінність між контрольованою та оперативною закупкою полягає у її предметі: в одному випадку це товар, який перебуває у вільному обігу, в іншому – товар, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством.''

'''''Оперативна закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності '''товару, обіг якого обмежений чи заборонений законодавством''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

'''''Спеціальний слідчий експеримент''''' полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
Характерною ознакою спеціального слідчого експерименту є штучне створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою здійснення доступними для об’єктивного сприйняття зовнішніх проявів злочинних діянь чи намірів осіб, що їх підготовлюють або вчиняють. Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи з використанням імітаційних засобів, які створять в оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

'''''Імітування обстановки злочину''''' передбачає провадження уповноваженим суб’єктом системи дій, спрямованих на відтворення реальності події злочину в уявленні особи, яка вчинила усі необхідні підготовчі дії для його здійснення. Імітування обстановки злочину може проводитися як з метою виявлення конкретних осіб, які обґрунтовано підозрюються у підготовці та вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, так і для виявлення злочинних намірів. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) й ідентифіковані (помічені) засоби. При цьому варто зазначити, що законодавець до несправжніх (імітаційних) засобів відносить: спеціально виготовлені речі і документи та спеціально утворені підприємства, установи й організації.
== Фіксування результатів контролю за вчиненням злочину ==
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол відповідно до вимог ст.ст. 104, 106, 252 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової,) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340 постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15‑к] підтвердила висновок, викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66203468 постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5‑364кс16], про те, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 290 КПК України], оскільки тоді їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578 постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15‑к] Велика Палата відступила від свого ж правового висновку щодо наслідків несвоєчасного розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД та визначила, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, але такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі та процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, були розсекречені під час судового розгляду, а сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У разі розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД у комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672583 постанові від 11.02.2020 у справі № 596/927/17] вказав, що під час вирішення питання щодо допустимості протоколів НСРД за умови невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення, суд має оцінювати процесуальну поведінку не тільки прокурора, але й сторони захисту.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105218405 постанові від 06.07.2022 у справі № 454/2576/17] зазначив, що складання протоколу без участі підозрюваного, який був затриманий відразу по закінченні контролю за вчиненням злочину, не порушило його права на захист, оскільки відкриту фіксацію, передбачену ч. 4 ст. 271 КПК України, фактично було забезпечено шляхом складання у присутності затриманого протоколу огляду місця події та протоколу затримання, до яких підозрюваний і його захисник не внесли жодних зауважень.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251222 у постанові від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16] вказав, що складання протоколів за результатами проведення НСРД поза межами строку, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК України не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведення негласної слідчої дії.

[[Категорія:Слідчі дії‏‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Підстави та способи проведення контролю за вчиненням злочину як виду негласних слідчих дій

2023-11-16T11:09:22Z

Olena.rudenco: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12 Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1678/5 "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"]
== Загальні положення ==
Контроль за вчиненням злочину – це негласна слідча (розшукова) дія, що являє собою комплекс взаємопов’язаних правових, організаційно-тактичних дій, які полягають у перевірці уповноваженими суб’єктами відповідності наявності та достовірності підстав вважати, що вчиняється (вчинено) тяжкий або особливо тяжкий злочин, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], контроль за вчиненням злочину може проводитись у формі:
* контрольованої поставки;
* контрольованої і оперативної закупки;
* спеціального слідчого експерименту;
* імітування обстановки злочину.
=== Заборона провокування ===
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
=== Обмеження для проведення контролю за вчиненням злочину ===
Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
# посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
# поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
# втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
# екологічній або техногенній катастрофі.
== Форми контролю за вчиненням злочину ==
'''''Контрольована поставка.''''' 
Завдання контрольованої поставки такі:
# документування протиправної діяльності та
# виявлення усіх осіб, причетних до вчинення злочину;
# конфіскація, за результатами контрольованої поставки, товарів, предметів та речовин, заборонених для обігу;
# виявлення причин та умов вчинення злочинів;
# виявлення джерел фінансування незаконних операцій із товарами,
# предметами та речовинами, забороненими для обігу, та подальших шляхів “відмивання” отриманих
# кримінальних доходів;
# забезпечення доказів злочинної діяльності.
'''''Контрольована закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який '''перебуває у вільному обігу''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Контрольну закупку, як правило, здійснює оперативний працівник або інша особа, якій він доручає це на підставі доручення слідчого.

''Відмінність між контрольованою та оперативною закупкою полягає у її предметі: в одному випадку це товар, який перебуває у вільному обігу, в іншому – товар, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством.''

'''''Оперативна закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності '''товару, обіг якого обмежений чи заборонений законодавством''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

'''''Спеціальний слідчий експеримент''''' полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
Характерною ознакою спеціального слідчого експерименту є штучне створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою здійснення доступними для об’єктивного сприйняття зовнішніх проявів злочинних діянь чи намірів осіб, що їх підготовлюють або вчиняють. Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи з використанням імітаційних засобів, які створять в оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

'''''Імітування обстановки злочину''''' передбачає провадження уповноваженим суб’єктом системи дій, спрямованих на відтворення реальності події злочину в уявленні особи, яка вчинила усі необхідні підготовчі дії для його здійснення. Імітування обстановки злочину може проводитися як з метою виявлення конкретних осіб, які обґрунтовано підозрюються у підготовці та вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, так і для виявлення злочинних намірів. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) й ідентифіковані (помічені) засоби. При цьому варто зазначити, що законодавець до несправжніх (імітаційних) засобів відносить: спеціально виготовлені речі і документи та спеціально утворені підприємства, установи й організації.
== Фіксування результатів контролю за вчиненням злочину ==
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол відповідно до вимог ст.ст. 104, 106, 252 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової,) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340 постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15‑к] підтвердила висновок, викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66203468 постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5‑364кс16], про те, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 290 КПК України], оскільки тоді їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578 постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15‑к] Велика Палата відступила від свого ж правового висновку щодо наслідків несвоєчасного розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД та визначила, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, але такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі та процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, були розсекречені під час судового розгляду, а сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У разі розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД у комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672583 постанові від 11.02.2020 у справі № 596/927/17] вказав, що під час вирішення питання щодо допустимості протоколів НСРД за умови невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення, суд має оцінювати процесуальну поведінку не тільки прокурора, але й сторони захисту.

[[Категорія:Слідчі дії‏‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Підстави та способи проведення контролю за вчиненням злочину як виду негласних слідчих дій

2023-11-16T11:02:52Z

Olena.rudenco: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12 Наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1678/5 "Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"]
== Загальні положення ==
Контроль за вчиненням злочину – це негласна слідча (розшукова) дія, що являє собою комплекс взаємопов’язаних правових, організаційно-тактичних дій, які полягають у перевірці уповноваженими суб’єктами відповідності наявності та достовірності підстав вважати, що вчиняється (вчинено) тяжкий або особливо тяжкий злочин, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], контроль за вчиненням злочину може проводитись у формі:
* контрольованої поставки;
* контрольованої і оперативної закупки;
* спеціального слідчого експерименту;
* імітування обстановки злочину.
=== Заборона провокування ===
Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
=== Обмеження для проведення контролю за вчиненням злочину ===
Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
# посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
# поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
# втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
# екологічній або техногенній катастрофі.
== Форми контролю за вчиненням злочину ==
'''''Контрольована поставка.''''' 
Завдання контрольованої поставки такі:
# документування протиправної діяльності та
# виявлення усіх осіб, причетних до вчинення злочину;
# конфіскація, за результатами контрольованої поставки, товарів, предметів та речовин, заборонених для обігу;
# виявлення причин та умов вчинення злочинів;
# виявлення джерел фінансування незаконних операцій із товарами,
# предметами та речовинами, забороненими для обігу, та подальших шляхів “відмивання” отриманих
# кримінальних доходів;
# забезпечення доказів злочинної діяльності.
'''''Контрольована закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який '''перебуває у вільному обігу''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила. Контрольну закупку, як правило, здійснює оперативний працівник або інша особа, якій він доручає це на підставі доручення слідчого.

''Відмінність між контрольованою та оперативною закупкою полягає у її предметі: в одному випадку це товар, який перебуває у вільному обігу, в іншому – товар, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством.''

'''''Оперативна закупка''''' полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності '''товару, обіг якого обмежений чи заборонений законодавством''', з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

'''''Спеціальний слідчий експеримент''''' полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
Характерною ознакою спеціального слідчого експерименту є штучне створення умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою здійснення доступними для об’єктивного сприйняття зовнішніх проявів злочинних діянь чи намірів осіб, що їх підготовлюють або вчиняють. Імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи з використанням імітаційних засобів, які створять в оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

'''''Імітування обстановки злочину''''' передбачає провадження уповноваженим суб’єктом системи дій, спрямованих на відтворення реальності події злочину в уявленні особи, яка вчинила усі необхідні підготовчі дії для його здійснення. Імітування обстановки злочину може проводитися як з метою виявлення конкретних осіб, які обґрунтовано підозрюються у підготовці та вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів, так і для виявлення злочинних намірів. У ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії можуть використовуватись несправжні (імітаційні) й ідентифіковані (помічені) засоби. При цьому варто зазначити, що законодавець до несправжніх (імітаційних) засобів відносить: спеціально виготовлені речі і документи та спеціально утворені підприємства, установи й організації.
== Фіксування результатів контролю за вчиненням злочину ==
Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол відповідно до вимог ст.ст. 104, 106, 252 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової,) дії з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
== Судова практика ==
Велика Палата Верховного Суду у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340 постанові від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15‑к] підтвердила висновок, викладений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66203468 постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5‑364кс16], про те, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 290 КПК України], оскільки тоді їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578 постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 640/6847/15‑к] Велика Палата відступила від свого ж правового висновку щодо наслідків несвоєчасного розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД та визначила, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, але такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі та процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, були розсекречені під час судового розгляду, а сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У разі розкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов'язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД у комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672583 постанові від 11.02.2020 у справі № 596/927/17] вказав, що під час вирішення питання щодо допустимості протоколів НСРД за умови невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення, суд має оцінювати процесуальну поведінку не тільки прокурора, але й сторони захисту.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2023 у справі № 758/5719/16-к вказав, що складання протоколу за результатами проведення НСРД поза межами строку, визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК України не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведення негласної слідчої дії.
[[Категорія:Слідчі дії‏‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність

2023-10-18T12:23:50Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
== Визначення поняття та правовий статус свідка ==
'''Свідок''' – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (частина перша [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran886#n886 статті 65 КПК України]).

Заборонено викликати і допитувати в якості свідка певну категорію осіб, а саме: 1. захисників, представників потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, законних представників потерпілого та цивільного позивача у кримінальному провадженні щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2. адвокатів – про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3. нотаріусів – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4. медичних працівників та інших осіб, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5. священнослужителів – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6. журналістів – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7. суддів та присяжних - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8. осіб, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9. осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи;

10. осіб, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних;

11. експертів - щодо роз’яснення наданих ними висновків (частина друга [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran886#n886 статті 65 КПК України]).

Заборонено допитувати як свідків осіб, які мають право дипломатичної недоторканності, якщо немає їх згоди, та працівників дипломатичних представництв, якщо не має згоди представника дипломатичної установи. При цьому, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом даних осіб, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитися давати показання.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Особи, передбачені пунктами 1-5 частини другої статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], з приводу зазначених довірених відомостей ''можуть бути звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі''. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості (частина третя статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 КПК України]).
|}
Пунктом 1 частина третьої статті 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 КПК України] передбачено процесуальну '''гарантію недопустимості''' отримання показань від свідка, якого надалі буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, а отримані за вказаних обставин докази в обов’язковому порядку визнаються такими, що отримані з істотними порушенням прав людини й основоположних свобод.
== Права свідка ==
Свідок, поряд з іншими учасниками процесу '''має права''':
# знати у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
# користуватися під час свідчень та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;
# відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо вищезазначених відомостей, які не підлягають розголошенню;
# давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
# користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
# на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
# ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;
# заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
# заявляти відвід перекладачу (частина перша статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 КПК України]).
== Обов'язки свідка ==
До '''обов’язків свідка''' належать:
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
# давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків (частина друга статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 КПК України]).
== Відповідальність свідка ==
=== Злісне ухилення від явки ===
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістки про виклик]], надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (стаття 135 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 КПК України]).

За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|несе відповідальність]], встановлену законом (частина друга статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 КПК України]).

Відповідно до статті 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 КПК України] слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі|свідка для допиту]], якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження.

До свідка, який без поважних причин не прибув на виклик, може бути застосовано [[Привід у кримінальному провадженні|привід]] - примусове супроводження особи, до якої він застосовується.

'''Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:'''

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 138 КПК України]).
=== Неправдиві показання ===
За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 КПК України], свідок несе [[Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань|кримінальну відповідальність]].

Не підлягає кримінальній відповідальності свідок за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо:
* себе;
* членів своєї сім'ї;
* своїх близьких родичів (стаття 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).
До близьких родичів та членів сім’ї відносяться – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (пункт 1 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
== Див. також ==
* [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні]]
* [[Привід у кримінальному провадженні]]
* [[Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі]]
* [[Особливості допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею]]
* [[Кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу та відмова від давання показань]]
* [[Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]

Тимчасовий доступ до речей і документів

2023-10-18T12:08:32Z

Olena.rudenco:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
== Загальні положення ==
Тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 131 КПК України]).

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп’ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 159 КПК України]).

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі '''ухвали''' слідчого судді, суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 159 КПК України]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною третьою статті 132 КПК України] '''застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор''' '''''не доведе, що''''':
# існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
# потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
# може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина п’ята статті 132 КПК України]).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина шоста статті 132 КПК України]).
== Речі і документи, до яких заборонено доступ ==
'''Речами і документами, до яких заборонено доступ, є''':
* листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;
* об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 161 КПК України]).
== Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю ==
'''До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:'''

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця;

10) таємниця фінансового моніторингу;

11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 162 КПК України]).

'''''Під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини першої статті 162 цього Кодексу, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 207 розділу XI Перехідних положень КПК України]).
== Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною першою статті 160 КПК України] сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із '''клопотанням''' про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 161 КПК України]. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:

→ до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;

→ у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 132 КПК України]).

'''У клопотанні зазначаються''':
# короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;
# правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;
# підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
# значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;
# можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;
# обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 160 КПК України]).
До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина шоста статті 132 КПК України]).
== Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ==
Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 163 КПК України]).

У [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|повістці про судовий виклик]], що слідчий суддя, суд надсилає особі, у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момент отримання судового виклику.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною другою статті 163 КПК України]. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина четверта статті 163 КПК України]).

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:
* перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
* самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
* не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина п'ята статті 163 КПК України]).
Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п'ятою статті 163 КПК України], доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина сьома статті 163 КПК України]).

'''В судовому провадженні''', під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, суд, також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 290 КПК України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 333 КПК України]).
== Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів, виконання ухвали ==
В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено:
# прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;
# дата постановлення ухвали;
# положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;
# прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;
# назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;
# розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;
# строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини другої статті 562 КПК України];
# положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 164 КПК України]).
Особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов'язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

На вимогу володільця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 165 КПК України]).
== Наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів ==
У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

У разі якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу Національної поліції за місцем проведення цих дій. Проведення обшуку здійснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвіл на його проведення, згідно з положеннями цього Кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 166 КПК України]).
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]