WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відмова органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

2022-12-05T15:10:27Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану"] визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема:
безоплатна передача земель державної,комунальної власності у приватну власність,надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі,розроблення такої документації забороняється.
|}
== Звернення з клопотанням до органу місцевого самоврядування ==
З метою безоплатного отримання земельної ділянки із земель комунальної власності, громадянам України необхідно звернутися '''до відповідного органу місцевого самоврядування ('''сільської, селищної, міської ради), який передає такі земельні ділянки у власність '''із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.''' У клопотанні необхідно зазначити місце знаходження земельної ділянки, цільове призначення та орієнтовні розміри даної земельної ділянки. Слід зазначити, що '''обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки законодавством не передбачено'''.
[[Файл:Зразок клопотання.docx|міні]]
'''У клопотанні зазначаються та додаються:'''
* цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (можна отримати дані матеріали у відділі Держгеокадастру);
* погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
* документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
* копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
* документ, що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
{| class="wikitable"
!УВАГА! Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 118 Земельного кодексу України].
|}
<blockquote> '''Дане клопотання краще подавати до органу місцевого самоврядування декількома способами:'''</blockquote>
* '''Особисто''' – шляхом звернення до загального відділу відповідної ради з клопотанням та додатками до нього (необхідно зробити копію клопотання, на якій працівник відділу зазначить інформацію про дату реєстрації, посаду та ПІБ особи, що прийняла клопотання та додатки до нього).
* '''Поштою''' – шляхом направлення клопотання та додатків до нього поштовим відправленням (краще направляти цінним листом з описом вкладення).
== Розгляд клопотання та прийняття рішення ==
'''Клопотання''' про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та додатки до нього '''передаються на розгляд постійних комісій ради та за рішенням комісій включаються до порядку денного чергової або позачергової сесії ради.'''

Дата проведення засідання сесії, проекти рішень, сформований та підписаний головою порядок денний пленарного засідання оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідної ради.

'''ВАЖЛИВО!''' При розгляді питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, особа, яка подала клопотання, має '''право бути присутньою на сесії ради.''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text пункту 17 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

На сесії ради '''депутати шляхом голосування приймають рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу''' на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У випадку надання органом місцевого самоврядування '''відмови про надання дозволу''' на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, '''дана відмова повинна бути вмотивована''' та прийнята виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у вигляді рішення сесії ради [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n925 (ч. 30, ч. 34 ст. 26 , ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)]. '''Дана відмова може бути оскаржена в судовому порядку'''.
== Термін розгляду клопотання ==
Орган місцевого самоврядування '''розглядає''' дане клопотання '''у місячний строк''' і '''дає дозвіл на розроблення документації''' із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або '''надає мотивовану відмову у його наданні''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (ч.7.ст 118 Земельного кодексу України) .]

Проте інколи на практиці судами враховується черговість пленарних засідань рад у разі включення питання до порядку денного сесії ради, що відбуватиметься пізніше встановленого законодавством строку. Прийняття радою рішення з пропущеним строком в свою чергу суперечить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України], та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text частині п'ятій статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] де зазначено, що сесія ради з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності скликається '''- не рідше ніж один раз на місяць.'''
== Підстави відмови ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України] визначений '''перелік підстав для відмови''' у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
* невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
* невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
* невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
'''Рішення сесії про відмову в надані дозволу з інших підстав не є правомірною та може бути оскаржено в судовому порядку. Строк для оскарження відмови - 6 місяців.'''
{| class="wikitable"
!'''Враховуючи імперативність норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини шостої статті 118 Земельний кодекс України], недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою''' [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626478?fbclid=IwAR0aBrDTR9ktZrkd7POOxc8CKo9loKedvJB-k2JCxm5tdc9rJyt9C0b07uE (Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а)]
|}
== Бездіяльність органу місцевого самоврядування ==
У разі, якщо орган місцевого самоврядування ігнорує належним чином оформлене клопотання та '''не надає в місячний строк згоди на розробку проекту землеустрою''' або '''вмотивованої відмови''' в його наданні, '''є два шляхи захисту свого порушеного права''':
==== Автоматичне погодження ====
У випадку ненадання дозволу після спливу одного місяця з дня реєстрації клопотання '''у місячний термін''' (з дати спливу місячного строку на прийняття рішення) можна скористатися правом щодо замовлення '''розроблення проекту''' землеустрою щодо відведення земельної ділянки '''без надання дозволу''' на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що '''письмово необхідно повідомити відповідний орган місцевого самоврядування'''. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 ЗК України]).

Однак '''недоліком''' у обрані такого способу вирішення питання буде:
* труднощі із погодженням суб’єкта господарювання, на виконання таких робіт без прийняття рішення про надання дозволу на розробку такого проекту;
* також в подальшому можуть виникнути труднощі з реєстрацією ділянки, оскільки державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text (ч.3 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»)] . Відмова в здійсненні державної реєстрації може бути оскаржена у судовому порядку.
==== Оскарження протиправної бездіяльності до суду ====
Дану бездіяльність органу місцевого самоврядування можна '''оскаржити, звернувшись до суду з позовом про визнання бездіяльності ради протиправною та зобов’язання вчинити певні дії''', а саме розглянути клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
== Судова практика ==
* Щодо права суду зобов'язати орган влади видати дозвіл: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90155000 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 825/2228/18].
* Щодо принципу мовчазної згоди: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/71938609 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 814/741/16].
* Щодо відсутності у органу місцевого самоврядування дискреційних повноважень відносно статті 118 Земельного кодексу України: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84195886 Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18].
* Щодо можливості самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права через принцип мовчазної згоди або в судовому порядку: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78626478 Постанова Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а].
* Щодо відсутності підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервування земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей: [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/77248168?from=%E2%84%96%20805%2F2296%2F17-%D0%B0 Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 805/2296/17-а].
* Щодо визнання неправомірною бездіяльності органів місцевого самоврядування з вимогою вчинити певні дії та про визнання рішення органу місцевого самоврядування нечинним (для учасників бойових дій): [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66709425 Постанова Бородянського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року у справі №360/554/17-а] .
*Щодо вичерпності переліку підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України: [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104361505 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 154/3345/16].
== Див. також ==
* [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон

2022-12-05T14:29:23Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/152-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України,затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 55 "Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2014 року № 1279 «Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 Положення про консульський збір України, затверджене наказом Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0231839-19#n29 Наказ Державної міграційної служби України від 29.08.2019 № 231 "Про затвердження Класифікаторів"]
* [https://dmsu.gov.ua/assets/files/doc/d_2021_19.pdf Доручення Державної міграційної служби України від 03 березня 2021 року № 19 «Про організацію надання деяких адміністративних послуг на період дії карантину»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/541-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року №541 "Про реалізацію експериментального проекту щодо одночасного оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
01 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/170-2022-п#Text постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 170 "Деякі питання внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон"] , якою затверджено Тимчасовий порядок внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до якого у разі закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон такий строк '''може бути продовжено до п’яти років.'''

Крім того, до паспортів батьків або законних представників здійснюється вклеювання фотокартки дітей із зазначенням їх персональних даних. Ця інформація посвідчує їхню особу та підтверджує громадянство України.

Продовження строку дії паспортів, вклеювання фотокарток дитини до паспортів батьків або законних представників, здійснюють територіальні органи/територіальні підрозділи ДМС, а також посольства та консульські установи України.

Так, інформація про дитину, внесена до паспорта для виїзду за кордон законного представника, посвідчує особу та підтверджує громадянство України такої дитини.

◆ Внесення до паспорта для виїзду за кордон законного представника інформації про дитину здійснюється на підставі '''заяви законного представника''', до паспорта якого вноситься така інформація. Документи для внесення до паспорта для виїзду за кордон законного представника інформації про дитину подаються ним до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем звернення.

У разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи подаються до посольства або консульської установи України.

''Законний представник для внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину подає такі документи:''
# паспорт для виїзду за кордон;
# заяву про внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину за формою згідно з додатком 1;
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави. У разі відсутності свідоцтва про народження законний представник може подати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження;
# дві фотокартки дитини розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, зображення на яких відповідає вимогам, що пред’являються до фотокарток, що подаються для оформлення або обміну документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та фотографічного зображення на них, затвердженим наказом МВС від 18 жовтня 2019 р. № 875;
# документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
Внесення інформації про дитину здійснюється '''в день звернення законного представника безоплатно'''.

Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

◆ У разі закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон такий строк може бути продовжено до п’яти років на підставі '''заяви особи або її законного представника'''.

Заява про внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про продовження строку його дії за формою згідно додатком 3 подається разом з паспортом для виїзду за кордон до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, посольства або консульської установи України, за місцем звернення.

Внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про продовження строку його дії здійснюється '''безоплатно в день звернення особи''', на чиє ім’я оформлено паспорт, чи її законного представника.
|}

== Загальна інформація ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім’я якої він оформлений, і '''дає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.'''

Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої '''містить безконтактний електронний носій.'''

До безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон, вноситься:
# інформація, що міститься на сторінці даних паспорта для виїзду за кордон;
# біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук). При цьому, ''відцифрований підпис'' не вноситься до документів осіб, які '''не досягли чотирнадцятирічного віку''', а ''відцифровані відбитки пальців рук'' особи отримуються '''після досягнення''' нею '''дванадцятирічного віку'''.
''Громадянин України не може мати більше двох паспортів для виїзду за кордон''.
{| class="wikitable"
|-
| З '''20 грудня 2016 року''' припинено прийом документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
'''Паспорт для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.'''
|}
== Хто має право отримати паспорт для виїзду за кордон ==
'''Кожен''' громадянин України '''має право''' на отримання паспорта для виїзду за кордон. Такий паспорт може бути оформлений з народження.
== Строк дії паспорта для виїзду за кордон ==
Паспорт для виїзду за кордон оформляється:
* особам, які не досягли 16-річного віку, - '''на чотири роки''';
* особам, які досягли 16-річного віку, - '''на десять років'''.
== Одночасне оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ==
[[Файл:Як оформити закордонний паспорт?.jpg|міні|Як оформити закордонний паспорт?]]
=== Куди звернутись ===
Документи для одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон:
* '''[https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби''' (далі-ДМС)'''];'''
* '''[https://my.gov.ua/ центрів надання адміністративних послуг];'''
* '''[https://pasport.org.ua/contact/tsentri державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, або його відокремленого підрозділу за місцем звернення ( ДП - "Документ")];'''
* '''закордонної дипломатичної установи''' (''у разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном'').
'''Подання особою або її законним представником/уповноваженою особою документів''' для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон '''здійснюється за місцем звернення.'''

'''Випадки подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон лише до територіального органу або територіального підрозділу ДМС:'''
* втрата або викрадення паспорта для виїзду за кордон, або виникнення обставин (подій), у зв’язку з якими він підлягає обміну, під час перебування в Україні особи, яка постійно проживає за кордоном;
* якщо особа не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я та якщо особа потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку (якщо така особа не отримувала паспорта громадянина України, оформленого із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр);
* оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України.
=== Хто може звернутись за одночасним оформленням паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ===
'''Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються:'''
# особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
# особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
# '''особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та потребує термінового лікування за кордоном''', що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
=== Вартість оформленням паспорта для виїзду за кордон ===
При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон оплачується адміністративний збір, який розраховується як сума вартості: адміністративної послуги та вартості бланку.

Перелік адімністративних послуг у сфері міграції та їх вартість затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2016 №770]. Вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0231839-19#n29 Класифікаторі бланків документів (персоналізованих), затвердженого наказом ДМС від 29 серпня 2019 року № 231.]

Отже, вартість оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон становить:
{| class="wikitable"
|-
| не пізніше ніж через 20 робочих днів|| оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''352 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|-
| не пізніше ніж через 7 робочих днів|| оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''992 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|-
| не пізніше ніж через 3 робочі дні || оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''992 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|}
'''1 листопада 2022 року''' набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 1180 «Про внесення змін у додаток до Постанови КМУ від 2 листопада 2016 р. №770», відповідно до якої ухвалено нові суми вартості адміністративних послуг у сфері міграції.
[[Файл:Вартість з 01.11.2022.jpg|міні]]

'''''Увага!'''Державне підприємство «Документ» надає послугу - '''[https://pasport.org.ua/services виїзне оформлення закордонного паспорта]'''. Термін виготовлення до 7 робочих днів.Для отримання цієї послуги необхідно зателефонувати до [https://vip.pasport.org.ua/uk/ ДП «Документ»] або на сайті заповнити форму замовлення виїзного оформлення закордонного паспорту.''
{| class="wikitable"
|-
|}
'''Вартість оформлення паспорта для виїзду за кордон в закордонній дипломатичній установі'''

За оформлення паспорта за кордоном '''сплачується консульський збір''' у порядку та розмірах, визначених законодавством, а саме:
{| class="wikitable"
|-
| Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (крім осіб до 16 років)|| '''90 дол. США'''
|-
| Автоматизована обробка даних при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі для осіб до 16 років|| '''40 дол. США'''
|-
| Прийняття на консульський облік|| '''20 дол. США'''
|-
|}
=== Необхідні документи ===
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон ====
Заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи:
# заяву-анкету (друкується працівником, який приймає документи);
# паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні);
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку). Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру);
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;
# індивідуальний податковий номер фізичної особи – платника податків (ідентифікаційний номер);
# документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
# у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.
{| class="wikitable"
|-
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.

| Увага! Для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон бажано мати при собі раніше видані та не здані паспорти громадянина України для виїзду за кордон для вирішення питання повернення державі, анулювання та повернення особі, або залишення як другого діючого паспорта для виїзду за кордон.
|}
'''Факт підтвердження громадянства України неповнолітньою особою, на ім'я якої оформлюється паспорт громадянина України для виїзду за кордон, якщо один з її батьків не є громадянином України'''

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений. Факт прийняття щодо неповнолітньої дитини рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України підтверджує довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон замість втраченого або викраденого ====
Для оформлення паспорта для виїзду за кордон замість втраченого або викраденого заявник додатково подає такі документи:
# заяву про оформлення паспорта для виїзду за кордон у зв’язку з його втратою або викраденням у довільній формі;
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта для виїзду за кордон на території України).
У разі втрати або викрадення під час перебування в Україні паспорта для виїзду за кордон у особи, яка постійно проживає за кордоном, до територіального органу або територіального підрозділу ДМС подається документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (за відсутності - його копія), або надається інформація про раніше оформлені на ім’я цієї особи документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
==== Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у зв’язку з необхідністю термінового виїзду за кордон ====
Для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у строк, до трьох робочих днів, - у зв’язку з необхідністю термінового виїзду за кордон, пов’язаною з нагальною потребою в лікуванні від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном, '''разом з документами, необхідними для оформлення/обміну паспорта, заявник також подає документ, що підтверджує необхідність термінового виїзду за кордон.'''
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон дитині-сироті, дитині, позбавленій батьківського піклування, що не досягла 16-річного віку ====
Для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон заявник '''разом з документами, необхідними для оформлення/обміну паспорта, також подає''' оригінал або засвідчену в установленому порядку копію одного з таких документів:
# документа, що посвідчує повноваження директора дитячого закладу (контракту тощо);
# договору про влаштування дитини до прийомної сім’ї;
# договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу;
# рішення органів опіки та піклування про встановлення опіки (піклування);
# рішення суду про встановлення опіки (піклування);
# договору про патронат.
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон в закордонній дипломатичній установі ====
У разі постійного проживання або тимчасового перебування за кордоном для оформлення паспорта для виїзду за кордон заявник звертається до працівника закордонної дипломатичної установи та подає такі документи:
# паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку) або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. У разі коли особі не оформлювався документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або надає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон);
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку;
# документ, що підтверджує постійне проживання або тимчасове перебування громадянина України за кордоном (у разі наявності);
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;
# відповідні документи, що підтверджують сплату консульського збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати консульського збору повертається заявнику, а до заяви-анкети долучається його копія, засвідчена працівником шляхом проставляння відмітки “Згідно з оригіналом” із зазначенням посади, його прізвища та ініціалів, підпису та дати;
# у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
=== Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у підрозділі ДМС з використанням сервісу «Електронна черга» ===
Запис до електронної черги є індивідуальним, бронювання та передача запису до черги стороннім особам заборонені. Невідповідність даних, зазначених під час реєстрації в електронній черзі, реальним даним фізичної особи є підставою для скасування реєстрації в електронній черзі.

Реєстрація фізичних осіб в електронній черзі здійснюється:
* шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті ДМС (на найближчі робочі дні з числа доступних для запису);
* через термінал у підрозділі ДМС (на найближчі робочі дні з числа доступних для запису). Реєстрація здійснюється самостійно або з допомогою представника оператора сервісу. Оператору, який проводить реєстрацію, необхідно надати документ, що підтверджує вашу особу;
* в порядку поточної черги у день отримання послуги. Не всі, хто зареєструвались через веб-сайт чи термінал, з’являються у визначений час. Тому, у обраний вами день, можна підійти у підрозділ і зареєструватись у порядку живої черги на місце того, хто не скористався послугою.
Важливо!
Для отримання послуги у вибраний час необхідно мати при собі всі документи, включаючи квитанції про оплату встановлених законодавством платежів. Оплатити послуги можна самостійно у будь-якому банку або онлайн (після реєстрації в електроонній черзі).
Система електронної черги не допускає запізнення! У випадку Вашої відсутності у приміщенні підрозділу ДМС у момент виклику, Ваш запис до електронної черги буде анульовано системою.
=== Оформлення паспорта для виїзду за кордон особам, які отримували паспорт громадянина України на територіях, які є тимчасово непідконтрольними Україні ===
Правила оформлення біометричних документів, зокрема паспорта для виїзду за кордон є єдиними для всіх громадян України.

Водночас для ідентифікації особи та перевірки належності до громадянства України осіб, які отримували паспорти громадян України на територіях, які є тимчасово непідконтрольними органам державної влади України, рекомендується під час подання документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон '''надати будь-які додаткові документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України''' (паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія; а також пенсійне посвідчення, військовий квиток та ін.)

У зв’язку з цим, ''на офіційному веб-сайті ДМС рекомендовано перед візитом до підрозділу ДМС, центру надання адміністративних послуг або ДП "Документ" уважно заповнити [https://dmsu.gov.ua/assets/files/doc/zapytalnyk.pdf опитувальник (завантажити)]'' та взяти із собою наявні документи або їх копії.
=== Обмін паспорта для виїзду за кордон ===
==== Випадки обміну паспорта для виїзду за кордон ====
Обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється у разі:
* зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон;
* виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта для виїзду за кордон;
* закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон;
* непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання.
==== Строк звернення для обміну паспорта для виїзду за кордон ====
У разі зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон, документи для його обміну подаються '''протягом одного місяця''' з дати настання таких обставин (подій).

Документи для обміну паспорта для виїзду за кордон можуть бути подані до закінчення строку його дії. У такому випадку паспорт для виїзду за кордон після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нового паспорта для виїзду за кордон.

У разі подання документів для оформлення паспорта у зв’язку з його обміном до закордонної дипломатичної установи паспорт, що підлягає обміну, повертається та здається особою під час отримання нового паспорта.
==== Необхідні документи ====
Заявник для обміну паспорта для виїзду за кордон крім документів, необхідних для оформлення паспорта для виїзду за кордон також подає:
# паспорт для виїзду за кордон, що підлягає обміну;
# документи, що підтверджують обставини, у зв’язку з якими паспорт для виїзду за кордон підлягає обміну (у випадках зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон; виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта для виїзду за кордон;
# заяву про повернення паспорта для виїзду за кордон, що підлягає обміну, після його анулювання у зв’язку з наявністю в ньому віз або у випадках, якщо такий паспорт є підставою для отримання/продовження дозвільних документів на проживання в іноземній державі.
=== Строк оформлення паспорта для виїзду за кордон ===
'''Паспорт для виїзду за кордон видається:'''
{| class="wikitable"
|-
| не пізніше ніж через '''20 робочих днів'''|| з дня оформлення заяви-анкети для його отримання
|-
| не пізніше ніж через '''сім робочих днів'''|| з дня оформлення заяви-анкети для його '''термінового отримання'''
|-
| у строк до '''трьох місяців'''|| у разі оформлення заяви-анкети '''в закордонній дипломатичній установі'''
|-
| у строк до '''трьох робочих днів'''|| у зв’язку з необхідністю '''термінового виїзду за кордон''', пов’язаною з нагальною потребою в лікуванні від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном
|-
| у строк до '''10 робочих днів'''|| у разі '''виїзду на постійне проживання за кордон''' усиновленої іноземцями дитини - громадянина України
|}
== Транслітерація ==
'''Транслітерація''' - це передача тексту й окремихслів однієї мови літерами іншої.

Внесення до заяви-анкети та у подальшому у паспорт написання складових імені «прізвища» та «імені» здійснюється українською мовою та латинськими літерами відповідно до Таблиці транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 №55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею»].

'''''За необхідності написання прізвища або/та ім’я латинськими літерами відповідно до написання у раніше виданих на ім’я особи документах, під час оформлення заяви-анкети подається письмова заява та документ, що підтверджує зазначений факт, а саме:'''''
* паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, службовий, дипломатичний паспорт, проїзний документ дитини (діючі або строк дії яких закінчився);
* документ, що підтверджує факт народження, зміни імені (у тому числі у разі укладення або розірвання шлюбу), виданого компетентним органом іноземної держави та легалізованого в установленому порядку;
* раніше видані паспорта на ім’я дитини/батьків (або одного з них)/одного з подружжя, у тому числі в паспортах для виїзду за кордон, виданих іноземними державами, якщо дитина/батьки/один з подружжя є іноземцями.
== Видача паспорта для виїзду за кордон ==
'''Отримати інформацію щодо стану оформлення біометричного документа можна на офіційному веб-сайті ДМС, скориставшись сервісом [https://dmsu.gov.ua/services/docstate.html «Перевірка стану оформлення документів»].'''

''' Якщо документи на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон подавалися до однієї із закордонних дипломатичних установ України, то отримати інформацію щодо стану його оформлення можливо на сайті Міністерства закордонних справ України за [http://passport.mfa.gov.ua/ посиланням]. '''

Видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб’єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон.

'''Увага! В дійсний момент відбулись зміни в Законодавстві, якими Уряд вдосконалив процедуру видачі виготовлених та не отриманих раніше паспортних документів. Врегульовано механізм видачі паспортних документів (паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон), які були виготовлені, але не одержані через припинення роботи відповідних підрозділів ДМС у зв’язку з окупацією чи бойовими діями. Відповідну Постанову № 1220 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» було ухвалено 28 жовтня на засіданні Уряду. Відтепер завершення процедури оформлення документів може здійснюватися іншим територіальним підрозділом ДМС ніж тим, який здійснював прийом документів. Виготовлені паспорти для їх видачі громадянам будуть пересилатися від одного територіального підрозділу ДМС до іншого на території України чи до закордонних дипломатичних установ.'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Якщо ви оформлювали документи у ЦНАП, який призупинив свою роботу через карантин, документи можна отримати у відповідному територіальному підрозділі ДМС.'''
|}
'''Для отримання паспорта''' для виїзду за кордон, оформленого на ім’я особи, '''заявник подає документ, що посвідчує особу.'''

Паспорт для виїзду за кордон, оформлений на ім’я особи, яка не досягла 12-річного віку, може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності, засвідченої в установленому порядку.

Паспорт для виїзду за кордон, оформлений особі у віці від 12 до 16 років, може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності, засвідченої в установленому порядку, за умови присутності особи, на ім’я якої оформлено паспорт для виїзду за кордон.
====== '''Інформація, яка міститься на безконтактному електронному носію''' ======
До безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України для виїзду за кордон, вноситься:
# інформація, що міститься на сторінці даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
# біометричні дані, параметри (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягненню нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку);
# дані про забезпечення захисту інформації, що міститься на безконтактному електронному носії, відповідно до рекомендацій IKAO Doc 9303 (від англ. ICAO - International Civil Aviation Organization - Міжнародна організація цивільної авіації, спеціалізована установа ООН, що встановлює міжнародні норми цивільної авіації та координує її розвиток з метою підвищення безпеки та ефективності).
== Підстави для відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон ==
'''Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо:'''
# особа не є громадянином України;
# стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон;
# особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, подання документів для обміну паспорта для виїзду за кордон у разі зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон);
# заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон;
# дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб’єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта для виїзду за кордон.
== Оскарження та перегляд рішень про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта для виїзду за кордон ==
'''Рішення про відмову''' в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон '''може бути оскаржено заявником в адміністративному порядку''' (''ДМС, територіальний орган ДМС чи Міністерство закордонних справ України'') '''або до суду''' (''[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|в порядку адміністративного судочинства]]'').

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, і за наявності підстав зобов’язати його скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон та прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Міністерство закордонних справ України має право переглянути рішення, прийняте закордонною дипломатичною установою, і за наявності підстав зобов’язати її скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон та прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться ДМС, територіальним органом ДМС чи Міністерством закордонних справ України до відома заявника в установлений законодавством строк.

''Подання та розгляд скарг на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадової особи здійснюється у порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»].''
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:‎Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон

2022-12-05T14:28:51Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/152-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Положення про паспорт громадянина України,затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 55 "Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею"]
== * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2014 року № 1279 «Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0610-18 Положення про консульський збір України, затверджене наказом Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року № 182]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0231839-19#n29 Наказ Державної міграційної служби України від 29.08.2019 № 231 "Про затвердження Класифікаторів"]
* [https://dmsu.gov.ua/assets/files/doc/d_2021_19.pdf Доручення Державної міграційної служби України від 03 березня 2021 року № 19 «Про організацію надання деяких адміністративних послуг на період дії карантину»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/541-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року №541 "Про реалізацію експериментального проекту щодо одночасного оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
01 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/170-2022-п#Text постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 170 "Деякі питання внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон"] , якою затверджено Тимчасовий порядок внесення інформації до паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до якого у разі закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон такий строк '''може бути продовжено до п’яти років.'''

Крім того, до паспортів батьків або законних представників здійснюється вклеювання фотокартки дітей із зазначенням їх персональних даних. Ця інформація посвідчує їхню особу та підтверджує громадянство України.

Продовження строку дії паспортів, вклеювання фотокарток дитини до паспортів батьків або законних представників, здійснюють територіальні органи/територіальні підрозділи ДМС, а також посольства та консульські установи України.

Так, інформація про дитину, внесена до паспорта для виїзду за кордон законного представника, посвідчує особу та підтверджує громадянство України такої дитини.

◆ Внесення до паспорта для виїзду за кордон законного представника інформації про дитину здійснюється на підставі '''заяви законного представника''', до паспорта якого вноситься така інформація. Документи для внесення до паспорта для виїзду за кордон законного представника інформації про дитину подаються ним до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем звернення.

У разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи подаються до посольства або консульської установи України.

''Законний представник для внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину подає такі документи:''
# паспорт для виїзду за кордон;
# заяву про внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину за формою згідно з додатком 1;
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави. У разі відсутності свідоцтва про народження законний представник може подати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження;
# дві фотокартки дитини розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, зображення на яких відповідає вимогам, що пред’являються до фотокарток, що подаються для оформлення або обміну документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та фотографічного зображення на них, затвердженим наказом МВС від 18 жовтня 2019 р. № 875;
# документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
Внесення інформації про дитину здійснюється '''в день звернення законного представника безоплатно'''.

Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про дитину, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

◆ У разі закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон такий строк може бути продовжено до п’яти років на підставі '''заяви особи або її законного представника'''.

Заява про внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про продовження строку його дії за формою згідно додатком 3 подається разом з паспортом для виїзду за кордон до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, посольства або консульської установи України, за місцем звернення.

Внесення до паспорта для виїзду за кордон інформації про продовження строку його дії здійснюється '''безоплатно в день звернення особи''', на чиє ім’я оформлено паспорт, чи її законного представника.
|}

== Загальна інформація ==
'''Паспорт громадянина України для виїзду за кордон''' (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім’я якої він оформлений, і '''дає право такій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.'''

Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої '''містить безконтактний електронний носій.'''

До безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт для виїзду за кордон, вноситься:
# інформація, що міститься на сторінці даних паспорта для виїзду за кордон;
# біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук). При цьому, ''відцифрований підпис'' не вноситься до документів осіб, які '''не досягли чотирнадцятирічного віку''', а ''відцифровані відбитки пальців рук'' особи отримуються '''після досягнення''' нею '''дванадцятирічного віку'''.
''Громадянин України не може мати більше двох паспортів для виїзду за кордон''.
{| class="wikitable"
|-
| З '''20 грудня 2016 року''' припинено прийом документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
'''Паспорт для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.'''
|}
== Хто має право отримати паспорт для виїзду за кордон ==
'''Кожен''' громадянин України '''має право''' на отримання паспорта для виїзду за кордон. Такий паспорт може бути оформлений з народження.
== Строк дії паспорта для виїзду за кордон ==
Паспорт для виїзду за кордон оформляється:
* особам, які не досягли 16-річного віку, - '''на чотири роки''';
* особам, які досягли 16-річного віку, - '''на десять років'''.
== Одночасне оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ==
[[Файл:Як оформити закордонний паспорт?.jpg|міні|Як оформити закордонний паспорт?]]
=== Куди звернутись ===
Документи для одночасного оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон:
* '''[https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби''' (далі-ДМС)'''];'''
* '''[https://my.gov.ua/ центрів надання адміністративних послуг];'''
* '''[https://pasport.org.ua/contact/tsentri державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, або його відокремленого підрозділу за місцем звернення ( ДП - "Документ")];'''
* '''закордонної дипломатичної установи''' (''у разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном'').
'''Подання особою або її законним представником/уповноваженою особою документів''' для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон '''здійснюється за місцем звернення.'''

'''Випадки подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон лише до територіального органу або територіального підрозділу ДМС:'''
* втрата або викрадення паспорта для виїзду за кордон, або виникнення обставин (подій), у зв’язку з якими він підлягає обміну, під час перебування в Україні особи, яка постійно проживає за кордоном;
* якщо особа не може пересуватися самостійно у зв’язку із тривалим розладом здоров’я та якщо особа потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку (якщо така особа не отримувала паспорта громадянина України, оформленого із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр);
* оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України.
=== Хто може звернутись за одночасним оформленням паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ===
'''Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються:'''
# особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
# особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
# '''особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та потребує термінового лікування за кордоном''', що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
=== Вартість оформленням паспорта для виїзду за кордон ===
При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон оплачується адміністративний збір, який розраховується як сума вартості: адміністративної послуги та вартості бланку.

Перелік адімністративних послуг у сфері міграції та їх вартість затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2016 №770]. Вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0231839-19#n29 Класифікаторі бланків документів (персоналізованих), затвердженого наказом ДМС від 29 серпня 2019 року № 231.]

Отже, вартість оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон становить:
{| class="wikitable"
|-
| не пізніше ніж через 20 робочих днів|| оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''352 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|-
| не пізніше ніж через 7 робочих днів|| оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''992 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|-
| не пізніше ніж через 3 робочі дні || оформлення паспорта для виїзду за кордон – '''992 грн.'''
бланк паспорта для виїзду за кордон – '''381 грн.'''
|}
'''1 листопада 2022 року''' набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 1180 «Про внесення змін у додаток до Постанови КМУ від 2 листопада 2016 р. №770», відповідно до якої ухвалено нові суми вартості адміністративних послуг у сфері міграції.
[[Файл:Вартість з 01.11.2022.jpg|міні]]

'''''Увага!'''Державне підприємство «Документ» надає послугу - '''[https://pasport.org.ua/services виїзне оформлення закордонного паспорта]'''. Термін виготовлення до 7 робочих днів.Для отримання цієї послуги необхідно зателефонувати до [https://vip.pasport.org.ua/uk/ ДП «Документ»] або на сайті заповнити форму замовлення виїзного оформлення закордонного паспорту.''
{| class="wikitable"
|-
|}
'''Вартість оформлення паспорта для виїзду за кордон в закордонній дипломатичній установі'''

За оформлення паспорта за кордоном '''сплачується консульський збір''' у порядку та розмірах, визначених законодавством, а саме:
{| class="wikitable"
|-
| Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (крім осіб до 16 років)|| '''90 дол. США'''
|-
| Автоматизована обробка даних при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі для осіб до 16 років|| '''40 дол. США'''
|-
| Прийняття на консульський облік|| '''20 дол. США'''
|-
|}
=== Необхідні документи ===
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон ====
Заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи:
# заяву-анкету (друкується працівником, який приймає документи);
# паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні);
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку). Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру);
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;
# індивідуальний податковий номер фізичної особи – платника податків (ідентифікаційний номер);
# документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
# у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.
{| class="wikitable"
|-
'''Важливо!''' Під час оформлення заяви необхідно пройти процедуру сканування відбитків вказівних пальців рук. Сканування відбитків пальців рук дітей здійснюється з 12 років.

| Увага! Для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон бажано мати при собі раніше видані та не здані паспорти громадянина України для виїзду за кордон для вирішення питання повернення державі, анулювання та повернення особі, або залишення як другого діючого паспорта для виїзду за кордон.
|}
'''Факт підтвердження громадянства України неповнолітньою особою, на ім'я якої оформлюється паспорт громадянина України для виїзду за кордон, якщо один з її батьків не є громадянином України'''

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений. Факт прийняття щодо неповнолітньої дитини рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України підтверджує довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон замість втраченого або викраденого ====
Для оформлення паспорта для виїзду за кордон замість втраченого або викраденого заявник додатково подає такі документи:
# заяву про оформлення паспорта для виїзду за кордон у зв’язку з його втратою або викраденням у довільній формі;
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта для виїзду за кордон на території України).
У разі втрати або викрадення під час перебування в Україні паспорта для виїзду за кордон у особи, яка постійно проживає за кордоном, до територіального органу або територіального підрозділу ДМС подається документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (за відсутності - його копія), або надається інформація про раніше оформлені на ім’я цієї особи документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
==== Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у зв’язку з необхідністю термінового виїзду за кордон ====
Для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у строк, до трьох робочих днів, - у зв’язку з необхідністю термінового виїзду за кордон, пов’язаною з нагальною потребою в лікуванні від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном, '''разом з документами, необхідними для оформлення/обміну паспорта, заявник також подає документ, що підтверджує необхідність термінового виїзду за кордон.'''
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон дитині-сироті, дитині, позбавленій батьківського піклування, що не досягла 16-річного віку ====
Для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон заявник '''разом з документами, необхідними для оформлення/обміну паспорта, також подає''' оригінал або засвідчену в установленому порядку копію одного з таких документів:
# документа, що посвідчує повноваження директора дитячого закладу (контракту тощо);
# договору про влаштування дитини до прийомної сім’ї;
# договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу;
# рішення органів опіки та піклування про встановлення опіки (піклування);
# рішення суду про встановлення опіки (піклування);
# договору про патронат.
==== Оформлення паспорта для виїзду за кордон в закордонній дипломатичній установі ====
У разі постійного проживання або тимчасового перебування за кордоном для оформлення паспорта для виїзду за кордон заявник звертається до працівника закордонної дипломатичної установи та подає такі документи:
# паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку) або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. У разі коли особі не оформлювався документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України та/або надає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон);
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку;
# документ, що підтверджує постійне проживання або тимчасове перебування громадянина України за кордоном (у разі наявності);
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;
# відповідні документи, що підтверджують сплату консульського збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати консульського збору повертається заявнику, а до заяви-анкети долучається його копія, засвідчена працівником шляхом проставляння відмітки “Згідно з оригіналом” із зазначенням посади, його прізвища та ініціалів, підпису та дати;
# у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
=== Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у підрозділі ДМС з використанням сервісу «Електронна черга» ===
Запис до електронної черги є індивідуальним, бронювання та передача запису до черги стороннім особам заборонені. Невідповідність даних, зазначених під час реєстрації в електронній черзі, реальним даним фізичної особи є підставою для скасування реєстрації в електронній черзі.

Реєстрація фізичних осіб в електронній черзі здійснюється:
* шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті ДМС (на найближчі робочі дні з числа доступних для запису);
* через термінал у підрозділі ДМС (на найближчі робочі дні з числа доступних для запису). Реєстрація здійснюється самостійно або з допомогою представника оператора сервісу. Оператору, який проводить реєстрацію, необхідно надати документ, що підтверджує вашу особу;
* в порядку поточної черги у день отримання послуги. Не всі, хто зареєструвались через веб-сайт чи термінал, з’являються у визначений час. Тому, у обраний вами день, можна підійти у підрозділ і зареєструватись у порядку живої черги на місце того, хто не скористався послугою.
Важливо!
Для отримання послуги у вибраний час необхідно мати при собі всі документи, включаючи квитанції про оплату встановлених законодавством платежів. Оплатити послуги можна самостійно у будь-якому банку або онлайн (після реєстрації в електроонній черзі).
Система електронної черги не допускає запізнення! У випадку Вашої відсутності у приміщенні підрозділу ДМС у момент виклику, Ваш запис до електронної черги буде анульовано системою.
=== Оформлення паспорта для виїзду за кордон особам, які отримували паспорт громадянина України на територіях, які є тимчасово непідконтрольними Україні ===
Правила оформлення біометричних документів, зокрема паспорта для виїзду за кордон є єдиними для всіх громадян України.

Водночас для ідентифікації особи та перевірки належності до громадянства України осіб, які отримували паспорти громадян України на територіях, які є тимчасово непідконтрольними органам державної влади України, рекомендується під час подання документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон '''надати будь-які додаткові документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України''' (паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія; а також пенсійне посвідчення, військовий квиток та ін.)

У зв’язку з цим, ''на офіційному веб-сайті ДМС рекомендовано перед візитом до підрозділу ДМС, центру надання адміністративних послуг або ДП "Документ" уважно заповнити [https://dmsu.gov.ua/assets/files/doc/zapytalnyk.pdf опитувальник (завантажити)]'' та взяти із собою наявні документи або їх копії.
=== Обмін паспорта для виїзду за кордон ===
==== Випадки обміну паспорта для виїзду за кордон ====
Обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється у разі:
* зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон;
* виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта для виїзду за кордон;
* закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон;
* непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання.
==== Строк звернення для обміну паспорта для виїзду за кордон ====
У разі зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон, документи для його обміну подаються '''протягом одного місяця''' з дати настання таких обставин (подій).

Документи для обміну паспорта для виїзду за кордон можуть бути подані до закінчення строку його дії. У такому випадку паспорт для виїзду за кордон після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нового паспорта для виїзду за кордон.

У разі подання документів для оформлення паспорта у зв’язку з його обміном до закордонної дипломатичної установи паспорт, що підлягає обміну, повертається та здається особою під час отримання нового паспорта.
==== Необхідні документи ====
Заявник для обміну паспорта для виїзду за кордон крім документів, необхідних для оформлення паспорта для виїзду за кордон також подає:
# паспорт для виїзду за кордон, що підлягає обміну;
# документи, що підтверджують обставини, у зв’язку з якими паспорт для виїзду за кордон підлягає обміну (у випадках зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон; виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта для виїзду за кордон;
# заяву про повернення паспорта для виїзду за кордон, що підлягає обміну, після його анулювання у зв’язку з наявністю в ньому віз або у випадках, якщо такий паспорт є підставою для отримання/продовження дозвільних документів на проживання в іноземній державі.
=== Строк оформлення паспорта для виїзду за кордон ===
'''Паспорт для виїзду за кордон видається:'''
{| class="wikitable"
|-
| не пізніше ніж через '''20 робочих днів'''|| з дня оформлення заяви-анкети для його отримання
|-
| не пізніше ніж через '''сім робочих днів'''|| з дня оформлення заяви-анкети для його '''термінового отримання'''
|-
| у строк до '''трьох місяців'''|| у разі оформлення заяви-анкети '''в закордонній дипломатичній установі'''
|-
| у строк до '''трьох робочих днів'''|| у зв’язку з необхідністю '''термінового виїзду за кордон''', пов’язаною з нагальною потребою в лікуванні від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном
|-
| у строк до '''10 робочих днів'''|| у разі '''виїзду на постійне проживання за кордон''' усиновленої іноземцями дитини - громадянина України
|}
== Транслітерація ==
'''Транслітерація''' - це передача тексту й окремихслів однієї мови літерами іншої.

Внесення до заяви-анкети та у подальшому у паспорт написання складових імені «прізвища» та «імені» здійснюється українською мовою та латинськими літерами відповідно до Таблиці транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 №55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею»].

'''''За необхідності написання прізвища або/та ім’я латинськими літерами відповідно до написання у раніше виданих на ім’я особи документах, під час оформлення заяви-анкети подається письмова заява та документ, що підтверджує зазначений факт, а саме:'''''
* паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, службовий, дипломатичний паспорт, проїзний документ дитини (діючі або строк дії яких закінчився);
* документ, що підтверджує факт народження, зміни імені (у тому числі у разі укладення або розірвання шлюбу), виданого компетентним органом іноземної держави та легалізованого в установленому порядку;
* раніше видані паспорта на ім’я дитини/батьків (або одного з них)/одного з подружжя, у тому числі в паспортах для виїзду за кордон, виданих іноземними державами, якщо дитина/батьки/один з подружжя є іноземцями.
== Видача паспорта для виїзду за кордон ==
'''Отримати інформацію щодо стану оформлення біометричного документа можна на офіційному веб-сайті ДМС, скориставшись сервісом [https://dmsu.gov.ua/services/docstate.html «Перевірка стану оформлення документів»].'''

''' Якщо документи на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон подавалися до однієї із закордонних дипломатичних установ України, то отримати інформацію щодо стану його оформлення можливо на сайті Міністерства закордонних справ України за [http://passport.mfa.gov.ua/ посиланням]. '''

Видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб’єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон.

'''Увага! В дійсний момент відбулись зміни в Законодавстві, якими Уряд вдосконалив процедуру видачі виготовлених та не отриманих раніше паспортних документів. Врегульовано механізм видачі паспортних документів (паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон), які були виготовлені, але не одержані через припинення роботи відповідних підрозділів ДМС у зв’язку з окупацією чи бойовими діями. Відповідну Постанову № 1220 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» було ухвалено 28 жовтня на засіданні Уряду. Відтепер завершення процедури оформлення документів може здійснюватися іншим територіальним підрозділом ДМС ніж тим, який здійснював прийом документів. Виготовлені паспорти для їх видачі громадянам будуть пересилатися від одного територіального підрозділу ДМС до іншого на території України чи до закордонних дипломатичних установ.'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Якщо ви оформлювали документи у ЦНАП, який призупинив свою роботу через карантин, документи можна отримати у відповідному територіальному підрозділі ДМС.'''
|}
'''Для отримання паспорта''' для виїзду за кордон, оформленого на ім’я особи, '''заявник подає документ, що посвідчує особу.'''

Паспорт для виїзду за кордон, оформлений на ім’я особи, яка не досягла 12-річного віку, може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності, засвідченої в установленому порядку.

Паспорт для виїзду за кордон, оформлений особі у віці від 12 до 16 років, може бути виданий особі, уповноваженій на це законним представником на підставі довіреності, засвідченої в установленому порядку, за умови присутності особи, на ім’я якої оформлено паспорт для виїзду за кордон.
====== '''Інформація, яка міститься на безконтактному електронному носію''' ======
До безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України для виїзду за кордон, вноситься:
# інформація, що міститься на сторінці даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
# біометричні дані, параметри (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягненню нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку);
# дані про забезпечення захисту інформації, що міститься на безконтактному електронному носії, відповідно до рекомендацій IKAO Doc 9303 (від англ. ICAO - International Civil Aviation Organization - Міжнародна організація цивільної авіації, спеціалізована установа ООН, що встановлює міжнародні норми цивільної авіації та координує її розвиток з метою підвищення безпеки та ефективності).
== Підстави для відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон ==
'''Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо:'''
# особа не є громадянином України;
# стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон;
# особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, подання документів для обміну паспорта для виїзду за кордон у разі зміни інформації, внесеної до паспорта для виїзду за кордон);
# заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон;
# дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.

Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб’єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта для виїзду за кордон.
== Оскарження та перегляд рішень про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта для виїзду за кордон ==
'''Рішення про відмову''' в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон '''може бути оскаржено заявником в адміністративному порядку''' (''ДМС, територіальний орган ДМС чи Міністерство закордонних справ України'') '''або до суду''' (''[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|в порядку адміністративного судочинства]]'').

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, і за наявності підстав зобов’язати його скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон та прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Міністерство закордонних справ України має право переглянути рішення, прийняте закордонною дипломатичною установою, і за наявності підстав зобов’язати її скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон та прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться ДМС, територіальним органом ДМС чи Міністерством закордонних справ України до відома заявника в установлений законодавством строк.

''Подання та розгляд скарг на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадової особи здійснюється у порядку, визначеному [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»].''
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:‎Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Тимчасове посвідчення громадянина України

2022-11-30T09:40:29Z

Olena.pushkar: /* Оформлення тимчасового посвідчення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1111-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1111 " Про затвердження Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2014-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 289 "Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-04 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України від 25 грудня 2003 року № 1598/260 «Про затвердження форм заяви-анкети для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України та журналу їх обліку»]
== Поняття тимчасового посвідчення громадянина України ==
Відповідно до статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон)] '''тимчасове посвідчення громадянина України''' - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.
== Інформація, що містититься в тимчасовому посвідченні ==
'''До тимчасового посвідчення громадянина України вноситься така інформація:'''
# назва держави;
# назва документа;
# тип документа;
# код держави;
# номер документа;
# ім'я особи;
# громадянство;
# дата народження;
# унікальний номер запису в Реєстрі;
# стать;
# місце народження;
# дата видачі;
# дата закінчення строку дії документа;
# уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);
# місце проживання;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифрований підпис особи.
До тимчасового посвідчення громадянина України за письмовим клопотанням заявника може бути внесена додаткова змінна інформація, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Законом].
== Оформлення тимчасового посвідчення ==
Для оформлення тимчасового посвідчення подаються:
* заява-анкета за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-04 встановленою формою];
* 2 фотокартки (розміром 35ˣ45);
* довідка про реєстрацію особи громадянином України;
* особи, які постійно проживають в Україні, подають копію довідки органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера, крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті;
* платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв’язку або коду проведеної операції про оплату вартості цієї адміністративної послуги.
'''Документи приймаються за умови пред'явлення паспорту або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника.''' У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.

Тимчасове посвідчення підписується посадовою особою, яка його оформила. У тимчасовому посвідченні вклеюється фотокартка і ставиться власноручний підпис особи, якій оформлено посвідчення, вносяться відомості про місце проживання особи. Усі записи у тимчасовому посвідченні здійснюються українською мовою.

Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - закордонні дипломатичні установи України, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів.
== Куди звернутися ==
Тимчасове посвідчення оформляється і видається особам відповідним підрозділом ДМС у разі їх проживання в Україні, дипломатичними представництвами та консульськими установами України в інших державах - у разі їх проживання за кордоном.
== Вартість ==
Відповідно до частини четвертої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закону] , за оформлення, обмін тимчасового посвідчення громадянина України '''адміністративний збір (консульський збір) не справляється.'''
== Термін дії тимчасового посвідчення ==
'''Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років. '''У разі закінчення строку дії''' тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, '''видається нове''' тимчасове посвідчення громадянина України. На вимогу уповноваженого суб'єкта заявник зобов'язаний подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад тексту паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника, українською мовою.'''

Тимчасове посвідчення громадянина України виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 8 сторінок та сторінки даних.

У разі видачі тимчасового посвідчення громадянина України заявнику повертається паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника.
== Оформлення, видача замість втраченого або викраденого та обмін тимчасового посвідчення громадянина України. ==
Оформлення, видача замість втраченого або викраденого та обмін тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - закордонні дипломатичні установи України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом.

Тимчасове посвідчення громадянина України '''здається розпоряднику Реєстру за місцем проживання заявника в Україні''', а в разі постійного проживання заявника за кордоном - закордонні дипломатичні установи України, одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається довідка про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України.
== Тимчасове посвідчення громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України. ==
Законодавством встановлено особливості оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України. Оформлення і видача тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальними підрозділами Державної міграційної служби України] за місцем звернення громадянина або його представника.

Заява про видачу тимчасового посвідчення громадянина України приймається за умови пред’явлення документів, які підтверджують підстави набуття громадянства України, чи їх копій.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T23:02:27Z

Olena.pushkar: /* Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - ''це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.''

'''СНІД''' - ''це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ''. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе '''чотири стандарти.''' У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] ''надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.''

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами.
{| class="wikitable"
!Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, '''є конфіденційними та становлять лікарську таємницю'''. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.
|}
'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:'''

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"](ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T23:01:29Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - ''це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.''

'''СНІД''' - ''це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ''. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе '''чотири стандарти.''' У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] ''надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.''
Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами.
{| class="wikitable"
!Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, '''є конфіденційними та становлять лікарську таємницю'''. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.
|}
'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:'''
- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"](ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.

== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:57:59Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - ''це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.''

'''СНІД''' - ''це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ''. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе '''чотири стандарти.''' У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» ''надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.''
Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами.
{| class="wikitable"
!Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, '''є конфіденційними та становлять лікарську таємницю'''. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.
|}
'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:'''
- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:50:22Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини. Це призводить до погіршення стану імунної системи, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.

'''СНІД''' - це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе чотири стандарти. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами. Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛпозитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:28:54Z

Olena.pushkar: /* Проблеми ВІЛ-інфікованих */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини. Це призводить до погіршення стану імунної системи, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.

'''СНІД''' - це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692.

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе чотири стандарти. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами. Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛпозитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб.

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:17:08Z

Olena.pushkar: /* Відповідальність хворих на СНІД */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини. Це призводить до погіршення стану імунної системи, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.

'''СНІД''' - це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692.

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе чотири стандарти. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами. Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛпозитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям" та іншими законами України.
В статті 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.
Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ», призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей» держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб. Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛінфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛінфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:14:39Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини. Це призводить до погіршення стану імунної системи, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.

'''СНІД''' - це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692.

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе чотири стандарти. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами. Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛпозитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям" та іншими законами України.
В статті 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.
Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ», призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей» держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб. Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛінфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛінфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;

3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.

|}
{| class="wikitable"
У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

2022-10-27T22:13:38Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''ВІЛ''' - це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини. Це призводить до погіршення стану імунної системи, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.

'''СНІД''' - це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться на другому місці у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692.

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе чотири стандарти. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами. Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.

ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:

- безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я;

- бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу;

- брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині;

- особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

- відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

- безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛпозитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.
== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям" та іншими законами України.
В статті 4 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.
Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ», призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей» держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

— дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

— існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

— стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

— пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб. Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛінфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛінфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.''

'''Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу''' - ''карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.''

'''Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього''', - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;

3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.

{| class="wikitable"
У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Правовий статус трудового колективу

2022-10-27T21:52:19Z

Olena.pushkar: /* Класифікація трудових колективів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062 Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
== Зміст та поняття трудової правосуб’єктності трудового колективу ==
'''Трудовий колектив підприємства''' утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, контракту, угоди, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. ''Це структурно-цілісне соціально-трудове об'єднання, яке характеризується організаційною єдністю, спільними органами управління в особі власника чи уповноваженого ним органу, що діють в рамках конкретного підприємства.''

Трудовий колектив утворюється з моменту виникнення трудових правовідносин між роботодавцем і працівниками. Зміст трудової правосуб’єктності трудового колективу – сукупність трудових прав, обов’язків та повноважень, якими наділяються трудові колективи відповідно до норм трудового законодавства та локальних правових актів.

'''''Трудова правосуб’єктність трудового колективу''''' – це визначена нормами трудового права правова властивість належно організованого колективу працівників через уповноважені органи (представників) мати чи здійснювати (набувати, виконувати) трудові повноваження, а також пов’язані з ними трудові права й обов’язки.

'''Трудова правосуб'єктність трудового колективу включає в себе:'''
* правоздатність, тобто обумовлену соціально-економічним і правовим становищем властивість трудового колективу, яке полягає в здатності мати права;
* дієздатність як юридичну можливість реалізовувати права і виконувати обов'язки;
* правовий статус як єдину систему прав і обов'язків, встановлених нормами права, які виражають можливість і необхідність дій трудового колективу.
Стаття 245 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] встановлює право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Трудова правосуб'єктність трудового колективу припиняється в разі звільнення усіх працівників або ліквідації роботодавця в порядку, передбаченому законодавством України.
== Ознаки трудової правосуб’єктності трудового колективу ==
* Зумовлена нормами трудового права;
* Має похідний характер від правового становища працівника;
* Має специфічні умови виникнення;
* Керованість;
* Є передумовою участі трудового колективу в трудових правовідносинах;
* Передбачає здатність мати трудові повноваження, трудові права та обов’язки;
* Є умовою виникнення соціально-партнерських правовідносин за участю трудового колективу;
* Має допоміжно-забезпечувальний характер стосовно трудової правосуб’єктності працівників;
* Припиняється з ліквідацією трудового колективу або роботодавця;
* Втілює ознаку демократизму;
* Наявність чітко окресленої структури взаємодій і визначеного кола обов'язків, прав і завдань.
== Класифікація трудових колективів ==
{| class="wikitable"
|+Класифікація ТК
!за формою власності
!за сферою діяльності
!за організаційно-правовою формою
!за рівнем у межах однієї організації
!за способом прийняття рішень
!за фактором часу
!за механізмом формування
!за складом
!за статусом
!за розміром
!за рівнем розвитку
!за типом організаційних зв'язків
!за об'єктом орієнтації:
!за стабільністю складу
|-
|
*''державні підприємства, установи, організації;''
*''приватні підприємства, установи, організації;''
*''акціонерні товариства.''
|
*''виробничі;''
*''невиробничі''
|
*''колективи юридичної особи-роботодавця;''
* ''колективи фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.''
|
*''низові – бригади, відділи, ділянки;''
* ''працівники структурних підрозділів організації;''
* ''вся організація.''
|
*''самостійні;''
* ''сумісні (з адміністрацією або органом місцевого самоврядування);''
* ''дорадчого характеру (коли адміністрація приймає рішення і у визначений строк ставить до відома про це трудовий колектив).''
|
*''постійні;''
* ''тимчасові.''
|
*''стихійно сформовані;''

* ''свідомо організовані.''
|
*''гомогенні;''

* ''гетерогенні.''
|
*''офіційні (формальні);''
* ''неофіційні (неформальні).''
|
*''малі;''
* ''великі.''
|
*''на стадії зародження;''
* ''на стадії зрілості;''
* ''на стадії старіння;''
* ''на стадії занепаду.''
|
*''первинні;''
* ''вторинні.''
|
*''орієнтовані на досягнення певної мети;''
* ''на реалізацію спільного інтересу;''
* ''на спілкування.''
|
*''постійний;''
* ''змішаний.''
|}
== Функції трудових колективів ==
'''Основна функція трудового колективу '''- виконання статутної мети.

'''Виховна функція''' - формування ціннісних орієнтації.

'''Об'єднуюча''' - спрямована на підтримку цілісності трудового колективу.

'''Виробнича і технологічна функції''' пов'язані з необхідністю постійного здійснення господарської діяльності підприємства.

'''Організаційно-управлінська функція''' припускає залучення трудящих до системи громадського самоврядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи;

'''Функція соціального контролю''', що реалізується через оцінку поведінки членів колективу і санкціонування;

'''Відносини товариського співробітництва і взаємодопомоги''';

'''Функція стимулювання ефективного трудової поведінки та відповідального ставлення до професійних обов'язків'''.

'''Задоволення потреб працівників як у виробничій, так і поза-виробничій сфері'''.
== Класифікація повноважень трудових колективів ==
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Повноваження ТК</big>
|-
|'''незалежно від його організаційно-правової форми'''
|
*''вирішує питання про необхідність укладання з адміністрацією колективного договору, розглядає і затверджує його проект;''
* ''розглядає і вирішує питання самоуправління трудового колективу згідно із статутом підприємства;''
* ''визначає перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг із фондів трудового колективу, матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці;''
* ''визначає і регулює форми і умови діяльності на підприємстві суспільних установ;''
* ''вирішує інші питання згідно із колективним договором.''
|-
|'''державне підприємство, а також підприємство, 50 % майна якого належить державі або місцевій раді'''
|
*''розглядає та затверджує сумісно із засновниками зміни та доповнення до статуту підприємства;''
* ''разом із засновниками підприємства визначає умови найму керівника;''
* ''приймає рішення про виділення із складу підприємства одного або деяких структурних підрозділів для створення нового підприємства;''
* ''приймають участь у вирішенні питання про зміни форми власності підприємства згідно із чинним законодавством.''
|-
|'''за участю власника чи уповноваженого ним органу'''
|
*''вирішення питань соціального розвитку;''
* ''поліпшення умов праці, життя і здоров’я членів трудового колективу;''
* ''гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу та їхніх сімей;''
* ''складання плану соціального розвитку підприємства на перспективу;''
* ''створення для всіх працівників на підприємстві безпечних і нешкідливих умов праці;''
* ''підготовка кваліфікованих робітників і спеціалістів;''
* ''за сприянням трудового колективу надання власником пільг працівникам –випускникам ПТУ, вищих навчальних закладів та працівникам, які навчаються без відриву від виробництва;''
* ''поліпшення умов праці жінок і підлітків;''
* ''можливе запровадження додаткових відпусток, скороченого робочого дня та системи заохочення сумлінно працюючим членам колективу.''
|}
На заміну терміну «трудовий колектив» вживають словосполучення «загальні збори найманих працівників» (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] ).
Стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року] проголошує право всіх працівників та роботодавців на свободу об’єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, та жодним чином не вказує, що працівники можуть об’єднуватися лише у профспілки. Міжнародні норми вимагають від держави забезпечити рівність прав між представниками профспілок та іншими представниками трудящих.

Специфіка трудового колективу як органу самоврядного колективного суб'єкта трудового права в тому, що його '''повноваження реалізуються на широкій демократичній основі.'''

Правовий статус будь-якого виду трудового колективу щодо його трудової правосуб'єктності визначається '''законами, а також статутом чи положенням,''' де закріплюються його повноваження й органи, що їх здійснюють.
== Органи трудового колективу ==
'''Повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо <big>загальними зборами (конференцією) трудового колективу</big> або їх <big>виборними органами - радою трудового колективу та іншими відповідними органами.</big>'''
===== 1) Загальні збори (конференція) трудового колективу =====
* вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу – основна форма реалізації колективом його повноважень;
* обирають Раду трудового колективу (РТК) і заслуховують звіти про її діяльність;
* наділяють професійні спілки правом представництва трудового колективу;
* розглядають і затверджують проект колективного договору;
* затверджують за поданням адміністрації правила внутрішнього трудового розпорядку;
* обирають представників до ради трудового колективу, установи;
* приймають рішення про оголошення страйку;
* інші питання згідно із колективним договором;
'''Порядок діяльності загальних зборів (конференції) трудового колективу:'''
* загальні збори (конференція) трудового колективу скликаються РТК у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік;
* збори (конференція) вважаються правомочними, якщо в них приймають участь більше половини від загального, числа членів колективу (не менше 2/3 делегатів);
* на розгляд зборів виносяться питання за ініціативою РТК, адміністрації, професійної спілки та інших суспільних організацій, окремих членів колективу.
Загальні збори трудового колективу є основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень.

'''''Конференція трудового колективу''''' – це форма самоуправління, за якою трудовий колектив у зв’язку з багато чисельністю представляють не всі його члени, а лише делегати (в тому числі від цехів, відділень, представництв тощо). Порядок і склад делегацій визначаються радою трудового колективу (РТК).
===== 2) Рада трудового колективу (РТК) =====
'''''Рада трудового колективу (РТК)''''' – виборний орган трудового колективу, склад, чисельність, строк діяльності і повноваження якого визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;

'''Ознаки Ради трудового колективу:'''
* як правило, повноваження РТК носять організаційний і контрольний характер по відношенню рішень, які приймаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;
* РТК здійснює повноваження трудового колективу за період між його загальними зборами (які скликаються у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік) і підзвітна загальним зборам;
* член РТК не може бути переведений на іншу роботу, звільнений, до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу без згоди РТК;
* рішення РТК, прийняті згідно із її повноваженнями, обов’язкові для адміністрації;
* РТК обирається на строк до двох років таємним голосуванням на загальних зборах;
* загальні збори визначають також її чисельність. Число представників адміністрації в раді трудового колективу не повинно перевищувати ¼ від загального складу;
* на наступних виборах РТК оновлюється на 1/3 від свого складу.
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]

Правовий статус трудового колективу

2022-10-27T21:46:11Z

Olena.pushkar: /* Органи трудового колективу: */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062 Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
== Зміст та поняття трудової правосуб’єктності трудового колективу ==
'''Трудовий колектив підприємства''' утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, контракту, угоди, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. ''Це структурно-цілісне соціально-трудове об'єднання, яке характеризується організаційною єдністю, спільними органами управління в особі власника чи уповноваженого ним органу, що діють в рамках конкретного підприємства.''

Трудовий колектив утворюється з моменту виникнення трудових правовідносин між роботодавцем і працівниками. Зміст трудової правосуб’єктності трудового колективу – сукупність трудових прав, обов’язків та повноважень, якими наділяються трудові колективи відповідно до норм трудового законодавства та локальних правових актів.

'''''Трудова правосуб’єктність трудового колективу''''' – це визначена нормами трудового права правова властивість належно організованого колективу працівників через уповноважені органи (представників) мати чи здійснювати (набувати, виконувати) трудові повноваження, а також пов’язані з ними трудові права й обов’язки.

'''Трудова правосуб'єктність трудового колективу включає в себе:'''
* правоздатність, тобто обумовлену соціально-економічним і правовим становищем властивість трудового колективу, яке полягає в здатності мати права;
* дієздатність як юридичну можливість реалізовувати права і виконувати обов'язки;
* правовий статус як єдину систему прав і обов'язків, встановлених нормами права, які виражають можливість і необхідність дій трудового колективу.
Стаття 245 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] встановлює право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Трудова правосуб'єктність трудового колективу припиняється в разі звільнення усіх працівників або ліквідації роботодавця в порядку, передбаченому законодавством України.
== Ознаки трудової правосуб’єктності трудового колективу ==
* Зумовлена нормами трудового права;
* Має похідний характер від правового становища працівника;
* Має специфічні умови виникнення;
* Керованість;
* Є передумовою участі трудового колективу в трудових правовідносинах;
* Передбачає здатність мати трудові повноваження, трудові права та обов’язки;
* Є умовою виникнення соціально-партнерських правовідносин за участю трудового колективу;
* Має допоміжно-забезпечувальний характер стосовно трудової правосуб’єктності працівників;
* Припиняється з ліквідацією трудового колективу або роботодавця;
* Втілює ознаку демократизму;
* Наявність чітко окресленої структури взаємодій і визначеного кола обов'язків, прав і завдань.
== Класифікація трудових колективів ==
{| class="wikitable"
|+Класифікація ТК
!за формою власності
!за сферою діяльності
!за організаційно-правовою формою
!за рівнем у межах однієї організації
!за способом прийняття рішень
!За фактором часу
!За механізмом формування
!За складом
!За статусом
!За розміром
!За рівнем розвитку
!За типом організаційних зв'язків
!За об'єктом орієнтації:
!За стабільністю складу
|-
|
*державні підприємства, установи, організації;
*приватні підприємства, установи, організації;
*акціонерні товариства.
|
*виробничі;
*невиробничі
|
*колективи юридичної особи-роботодавця;
* колективи фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.
|
*низові – бригади, відділи, ділянки;
* працівники структурних підрозділів організації;
* вся організація.
|
*самостійні;
* сумісні (з адміністрацією або органом місцевого самоврядування);
* дорадчого характеру (коли адміністрація приймає рішення і у визначений строк ставить до відома про це трудовий колектив).
|
*постійні;
* тимчасові.
|
*стихійно сформовані;

* свідомо організовані.
|
*гомогенні;

* гетерогенні.
|
*офіційні (формальні);
* неофіційні (неформальні).
|
*малі;
* великі.
|
*на стадії зародження;
* на стадії зрілості;
* на стадії старіння;
* на стадії занепаду.
|
*первинні;
* вторинні.
|
*орієнтовані на досягнення певної мети;
* на реалізацію спільного інтересу;
* на спілкування.
|
*постійний;
* змішаний.
|}

== Функції трудових колективів ==
'''Основна функція трудового колективу '''- виконання статутної мети.

'''Виховна функція''' - формування ціннісних орієнтації.

'''Об'єднуюча''' - спрямована на підтримку цілісності трудового колективу.

'''Виробнича і технологічна функції''' пов'язані з необхідністю постійного здійснення господарської діяльності підприємства.

'''Організаційно-управлінська функція''' припускає залучення трудящих до системи громадського самоврядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи;

'''Функція соціального контролю''', що реалізується через оцінку поведінки членів колективу і санкціонування;

'''Відносини товариського співробітництва і взаємодопомоги''';

'''Функція стимулювання ефективного трудової поведінки та відповідального ставлення до професійних обов'язків'''.

'''Задоволення потреб працівників як у виробничій, так і поза-виробничій сфері'''.
== Класифікація повноважень трудових колективів ==
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Повноваження ТК</big>
|-
|'''незалежно від його організаційно-правової форми'''
|
*''вирішує питання про необхідність укладання з адміністрацією колективного договору, розглядає і затверджує його проект;''
* ''розглядає і вирішує питання самоуправління трудового колективу згідно із статутом підприємства;''
* ''визначає перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг із фондів трудового колективу, матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці;''
* ''визначає і регулює форми і умови діяльності на підприємстві суспільних установ;''
* ''вирішує інші питання згідно із колективним договором.''
|-
|'''державне підприємство, а також підприємство, 50 % майна якого належить державі або місцевій раді'''
|
*''розглядає та затверджує сумісно із засновниками зміни та доповнення до статуту підприємства;''
* ''разом із засновниками підприємства визначає умови найму керівника;''
* ''приймає рішення про виділення із складу підприємства одного або деяких структурних підрозділів для створення нового підприємства;''
* ''приймають участь у вирішенні питання про зміни форми власності підприємства згідно із чинним законодавством.''
|-
|'''за участю власника чи уповноваженого ним органу'''
|
*''вирішення питань соціального розвитку;''
* ''поліпшення умов праці, життя і здоров’я членів трудового колективу;''
* ''гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу та їхніх сімей;''
* ''складання плану соціального розвитку підприємства на перспективу;''
* ''створення для всіх працівників на підприємстві безпечних і нешкідливих умов праці;''
* ''підготовка кваліфікованих робітників і спеціалістів;''
* ''за сприянням трудового колективу надання власником пільг працівникам –випускникам ПТУ, вищих навчальних закладів та працівникам, які навчаються без відриву від виробництва;''
* ''поліпшення умов праці жінок і підлітків;''
* ''можливе запровадження додаткових відпусток, скороченого робочого дня та системи заохочення сумлінно працюючим членам колективу.''
|}
На заміну терміну «трудовий колектив» вживають словосполучення «загальні збори найманих працівників» (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] ).
Стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року] проголошує право всіх працівників та роботодавців на свободу об’єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, та жодним чином не вказує, що працівники можуть об’єднуватися лише у профспілки. Міжнародні норми вимагають від держави забезпечити рівність прав між представниками профспілок та іншими представниками трудящих.

Специфіка трудового колективу як органу самоврядного колективного суб'єкта трудового права в тому, що його '''повноваження реалізуються на широкій демократичній основі.'''

Правовий статус будь-якого виду трудового колективу щодо його трудової правосуб'єктності визначається '''законами, а також статутом чи положенням,''' де закріплюються його повноваження й органи, що їх здійснюють.
== Органи трудового колективу ==
'''Повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо <big>загальними зборами (конференцією) трудового колективу</big> або їх <big>виборними органами - радою трудового колективу та іншими відповідними органами.</big>'''
===== 1) Загальні збори (конференція) трудового колективу =====
* вищим органом трудового колективу є загальні збори трудового колективу – основна форма реалізації колективом його повноважень;
* обирають Раду трудового колективу (РТК) і заслуховують звіти про її діяльність;
* наділяють професійні спілки правом представництва трудового колективу;
* розглядають і затверджують проект колективного договору;
* затверджують за поданням адміністрації правила внутрішнього трудового розпорядку;
* обирають представників до ради трудового колективу, установи;
* приймають рішення про оголошення страйку;
* інші питання згідно із колективним договором;
'''Порядок діяльності загальних зборів (конференції) трудового колективу:'''
* загальні збори (конференція) трудового колективу скликаються РТК у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік;
* збори (конференція) вважаються правомочними, якщо в них приймають участь більше половини від загального, числа членів колективу (не менше 2/3 делегатів);
* на розгляд зборів виносяться питання за ініціативою РТК, адміністрації, професійної спілки та інших суспільних організацій, окремих членів колективу.
Загальні збори трудового колективу є основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень.

'''''Конференція трудового колективу''''' – це форма самоуправління, за якою трудовий колектив у зв’язку з багато чисельністю представляють не всі його члени, а лише делегати (в тому числі від цехів, відділень, представництв тощо). Порядок і склад делегацій визначаються радою трудового колективу (РТК).
===== 2) Рада трудового колективу (РТК) =====
'''''Рада трудового колективу (РТК)''''' – виборний орган трудового колективу, склад, чисельність, строк діяльності і повноваження якого визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;

'''Ознаки Ради трудового колективу:'''
* як правило, повноваження РТК носять організаційний і контрольний характер по відношенню рішень, які приймаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу;
* РТК здійснює повноваження трудового колективу за період між його загальними зборами (які скликаються у разі необхідності, але не менше ніж два рази на рік) і підзвітна загальним зборам;
* член РТК не може бути переведений на іншу роботу, звільнений, до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу без згоди РТК;
* рішення РТК, прийняті згідно із її повноваженнями, обов’язкові для адміністрації;
* РТК обирається на строк до двох років таємним голосуванням на загальних зборах;
* загальні збори визначають також її чисельність. Число представників адміністрації в раді трудового колективу не повинно перевищувати ¼ від загального складу;
* на наступних виборах РТК оновлюється на 1/3 від свого складу.
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T22:44:36Z

Olena.pushkar: /* Загальні поняття */

== Нормативна база: ==
* [https://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ Олімпійська хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text Закон України «Про фізичну культуру і спорт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1954-14#Text Закон України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Указ Президента України від 10.09.2011 № 907 «Про державні стипендії чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2014-%D0%BF#n58 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 № 220 «Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 367 «Деякі питання заохочення спортсменів з інвалідністю України - чемпіонів, призерів Паралімпійських і Дефлімпійських ігор та їх тренерів і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 704»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1579-13#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 27.08.2013 № 65 "Про затвердження Порядку проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0639728-15#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 11.03.2015 № 639 "Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні"]
== Загальні поняття ==
'''Олімпійські ігри''' — ''міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.''

'''Паралімпійські ігри''' — ''міжнародні спортивні змагання для людей з інвалідністю. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри.''

'''Дефлімпійські ігри''' (іноді '''Сурдлімпійські ігри''') — ''санкціоновані Міжнародним олімпійським комітетом спортивні змагання найвищого рівня для людей, що не чують.''

Чемпіонам та призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор, які виступали у складі національних збірних команд України або колишнього Союзу РСР та за станом здоров'я не можуть брати участь у змаганнях найвищого світового рівня з відповідних видів спорту можуть бути призначені державні стипендії.

{| class="wikitable"
| rowspan="2" |<big>'''Державні стипендії'''</big>
|'''чемпіонам ігор'''
|''- у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних''
''осіб''
|-
|'''призерам ігор'''
|''- які посіли друге: у розмірі трьох з половиною прожиткових мінімумів для''
''працездатних осіб''

''-які посіли третє місце: у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб''
|}
'''Термін призначення:''' ''довічно.''

'''Кількість стипендій:''' ''одна.''

'''Оплата:''' ''щомісяця, незалежно від розміру одержуваної стипендіатом заробітної плати чи пенсії.''

== Проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій ==

==Припинення виплати та позбавлення державної стипендії ==
{| class="wikitable"
|+<big>'''Виплата державної стипендії'''</big>
!припиняється:
!скасовується:
|-
| - ''у разі від'їзду стипендіата на роботу за кордон чи з інших причин (за винятком відрядження його Міністерством молоді та спорту України) на строк понад два місяці.''
'''<big>↓</big>'''

відновлюється указом Президента України за клопотанням Міністерства молоді та спорту України
|''- засудження його за умисний злочин;''
''- дискваліфікації Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародним паралімпійським комітетом, іншою міжнародною спортивною організацією або національною спортивною федерацією з виду спорту;''

''- порушення вимог антидопінгового законодавства;''

''- участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях за інші держави;''

''- припинення безпосередньої участі в навчально-тренувальному процесі або діяльності щодо розвитку громадського фізкультурно-спортивного руху, підготовці спортсменів для національних збірних команд з олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських видів спорту, крім осіб, які досягли пенсійного віку.''
|}
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! У разі смерті стипендіата Міністерство молоді та спорту України за поданням національної спортивної федерації з виду спорту, Національного комітету спорту інвалідів України або спортивної федерації осіб з інвалідністю, що подавали пропозицію про призначення державної стипендії відповідному стипендіату, здійснює виплату державної стипендії у розмірі 50 відсотків його неповнолітнім дітям до досягнення ними 18-річного віку.
|}
==Корисні посилання==
*[https://noc-ukr.org/ Національний олімпійський комітет України]
*[https://paralympic.org.ua/ua Національний комітет спорту інвалідів України]
*[https://scu.org.ua/ Спортивний комітет України]
*[https://mms.gov.ua/ Міністерство молоді та спорту України]
*[https://sportforall.gov.ua/ Спорт для всіх]
[[Категорія: Президент України]]
[[Категорія: Міністерства]]
[[Категорія: Спортсмени]]

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T17:26:20Z

Olena.pushkar: /* Загальні поняття */

== Нормативна база: ==
* [https://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ Олімпійська хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text Закон України «Про фізичну культуру і спорт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1954-14#Text Закон України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Указ Президента України від 10.09.2011 № 907 «Про державні стипендії чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2014-%D0%BF#n58 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 № 220 «Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 367 «Деякі питання заохочення спортсменів з інвалідністю України - чемпіонів, призерів Паралімпійських і Дефлімпійських ігор та їх тренерів і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 704»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1579-13#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 27.08.2013 № 65 "Про затвердження Порядку проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0639728-15#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 11.03.2015 № 639 "Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні"]
== Загальні поняття ==
'''Олімпійські ігри''' — ''міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.''

'''Паралімпійські ігри''' — ''міжнародні спортивні змагання для людей з інвалідністю. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри.''

'''Дефлімпійські ігри''' (іноді '''Сурдлімпійські ігри''') — ''санкціоновані Міжнародним олімпійським комітетом спортивні змагання найвищого рівня для людей, що не чують.''

== Проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій ==

== Припинення виплати та позбавлення державної стипендії ==
{| class="wikitable"
|+<big>'''Виплата державної стипендії'''</big>
!припиняється:
!скасовується:
|-
| - ''у разі від'їзду стипендіата на роботу за кордон чи з інших причин (за винятком відрядження його Міністерством молоді та спорту України) на строк понад два місяці.''
'''<big>↓</big>'''

відновлюється указом Президента України за клопотанням Міністерства молоді та спорту України
|''- засудження його за умисний злочин;''
''- дискваліфікації Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародним паралімпійським комітетом, іншою міжнародною спортивною організацією або національною спортивною федерацією з виду спорту;''

''- порушення вимог антидопінгового законодавства;''

''- участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях за інші держави;''

''- припинення безпосередньої участі в навчально-тренувальному процесі або діяльності щодо розвитку громадського фізкультурно-спортивного руху, підготовці спортсменів для національних збірних команд з олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських видів спорту, крім осіб, які досягли пенсійного віку.''
|}
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! У разі смерті стипендіата Міністерство молоді та спорту України за поданням національної спортивної федерації з виду спорту, Національного комітету спорту інвалідів України або спортивної федерації осіб з інвалідністю, що подавали пропозицію про призначення державної стипендії відповідному стипендіату, здійснює виплату державної стипендії у розмірі 50 відсотків його неповнолітнім дітям до досягнення ними 18-річного віку.
|}
== Корисні посилання ==
* [https://noc-ukr.org/ Національний олімпійський комітет України]
* [https://paralympic.org.ua/ua Національний комітет спорту інвалідів України]
* [https://scu.org.ua/ Спортивний комітет України]
* [https://mms.gov.ua/ Міністерство молоді та спорту України]
* [https://sportforall.gov.ua/ Спорт для всіх]
[[Категорія: Президент України]]
[[Категорія: Міністерства]]
[[Категорія: Спортсмени]]

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T16:54:08Z

Olena.pushkar: /* Припинення виплати та позбавлення державної стипендії */

== Нормативна база: ==
* [https://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ Олімпійська хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text Закон України «Про фізичну культуру і спорт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1954-14#Text Закон України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Указ Президента України від 10.09.2011 № 907 «Про державні стипендії чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2014-%D0%BF#n58 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 № 220 «Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 367 «Деякі питання заохочення спортсменів з інвалідністю України - чемпіонів, призерів Паралімпійських і Дефлімпійських ігор та їх тренерів і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 704»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1579-13#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 27.08.2013 № 65 "Про затвердження Порядку проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0639728-15#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 11.03.2015 № 639 "Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні"]
== Загальні поняття ==
== Проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій ==
== Припинення виплати та позбавлення державної стипендії ==
{| class="wikitable"
|+<big>'''Виплата державної стипендії'''</big>
!припиняється:
!скасовується:
|-
| - ''у разі від'їзду стипендіата на роботу за кордон чи з інших причин (за винятком відрядження його Міністерством молоді та спорту України) на строк понад два місяці.''
'''<big>↓</big>'''

відновлюється указом Президента України за клопотанням Міністерства молоді та спорту України
|''- засудження його за умисний злочин;''
''- дискваліфікації Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародним паралімпійським комітетом, іншою міжнародною спортивною організацією або національною спортивною федерацією з виду спорту;''

''- порушення вимог антидопінгового законодавства;''

''- участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях за інші держави;''

''- припинення безпосередньої участі в навчально-тренувальному процесі або діяльності щодо розвитку громадського фізкультурно-спортивного руху, підготовці спортсменів для національних збірних команд з олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських видів спорту, крім осіб, які досягли пенсійного віку.''
|}
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! У разі смерті стипендіата Міністерство молоді та спорту України за поданням національної спортивної федерації з виду спорту, Національного комітету спорту інвалідів України або спортивної федерації осіб з інвалідністю, що подавали пропозицію про призначення державної стипендії відповідному стипендіату, здійснює виплату державної стипендії у розмірі 50 відсотків його неповнолітнім дітям до досягнення ними 18-річного віку.
|}
== Корисні посилання ==
* [https://noc-ukr.org/ Національний олімпійський комітет України]
* [https://paralympic.org.ua/ua Національний комітет спорту інвалідів України]
* [https://scu.org.ua/ Спортивний комітет України]
* [https://mms.gov.ua/ Міністерство молоді та спорту України]
* [https://sportforall.gov.ua/ Спорт для всіх]
[[Категорія: Президент України]]
[[Категорія: Міністерства]]
[[Категорія: Спортсмени]]

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T16:53:04Z

Olena.pushkar: /* Припинення виплати за позбавлення державної стипендії */

== Нормативна база: ==
* [https://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ Олімпійська хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text Закон України «Про фізичну культуру і спорт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1954-14#Text Закон України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Указ Президента України від 10.09.2011 № 907 «Про державні стипендії чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2014-%D0%BF#n58 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 № 220 «Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2016-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 367 «Деякі питання заохочення спортсменів з інвалідністю України - чемпіонів, призерів Паралімпійських і Дефлімпійських ігор та їх тренерів і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 704»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1579-13#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 27.08.2013 № 65 "Про затвердження Порядку проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0639728-15#Text Наказ Міністерства молоді та спорту України від 11.03.2015 № 639 "Про затвердження Реєстру визнаних видів спорту в Україні"]
== Загальні поняття ==
== Проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій ==
== Припинення виплати та позбавлення державної стипендії ==
{| class="wikitable"
|+<big>'''Виплата державної стипендії'''</big>
!припиняється:
!скасовується:
|-
| - ''у разі від'їзду стипендіата на роботу за кордон чи з інших причин (за винятком відрядження його Міністерством молоді та спорту України) на строк понад два місяці.''
'''<big>↓</big>'''

відновлюється указом Президента України за клопотанням

Міністерства молоді та спорту України
|''- засудження його за умисний злочин;''
''- дискваліфікації Міжнародним олімпійським комітетом, Міжнародним паралімпійським комітетом, іншою міжнародною спортивною організацією або національною спортивною федерацією з виду спорту;''

''- порушення вимог антидопінгового законодавства;''

''- участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях за інші держави;''

''- припинення безпосередньої участі в навчально-тренувальному процесі або діяльності щодо розвитку громадського фізкультурно-спортивного руху, підготовці спортсменів для національних збірних команд з олімпійських, паралімпійських, дефлімпійських видів спорту, крім осіб, які досягли пенсійного віку.''
|}
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! У разі смерті стипендіата Міністерство молоді та спорту України за поданням національної спортивної федерації з виду спорту, Національного комітету спорту інвалідів України або спортивної федерації осіб з інвалідністю, що подавали пропозицію про призначення державної стипендії відповідному стипендіату, здійснює виплату державної стипендії у розмірі 50 відсотків його неповнолітнім дітям до досягнення ними 18-річного віку.
|}

== Корисні посилання ==
* [https://noc-ukr.org/ Національний олімпійський комітет України]
* [https://paralympic.org.ua/ua Національний комітет спорту інвалідів України]
* [https://scu.org.ua/ Спортивний комітет України]
* [https://mms.gov.ua/ Міністерство молоді та спорту України]
* [https://sportforall.gov.ua/ Спорт для всіх]
[[Категорія: Президент України]]
[[Категорія: Міністерства]]
[[Категорія: Спортсмени]]

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T12:24:09Z

Olena.pushkar:

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T12:14:34Z

Olena.pushkar:

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-17T12:06:40Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база: */

Призначення державних стипендій чемпіонам і призерам Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор

2022-09-15T23:46:47Z

Olena.pushkar: Створена сторінка: == Нормативна база: == == Загальні поняття == == Проведення добору кандидатів на призначенн...

== Нормативна база: ==

== Загальні поняття ==

== Проведення добору кандидатів на призначення державних стипендій ==

== Припинення виплати за позбавлення державної стипендії ==

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2022-09-15T23:31:25Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
== Загальні поняття ==
Особа, до досягнення повноліття (18 років), має правовий статус '''дитини'''.
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Дитина</big>
|-
|'''''Малолітня'''''
|'''''Неповнолітня'''''
|-
| - не досягла 14 років;
- має часткову цивільну дієздатність
| - особа, у віці від 14 до 18 років;
- має неповну цивільну дієздатність
|}

== Процесуальні права та обов'язки дітей ==
''Дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.''

=== Процесуальні права дитини ===
'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні права:'''''

* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом;
* брати участь у дослідженні доказів;
* ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
* отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
* здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

=== Процесуальні обов'язки дитини ===
'''''Під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні обов’язки:'''''

* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

{| class="wikitable"
!Згідно з діючим законодавством участь малолітніх осіб як суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не допускається, їх права захищаються в суді виключно законними представниками. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров'я вона може усвідомлювати їх значення.
|}

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Діти]]

Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду

2022-09-15T23:00:16Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0621-16 Наказ Міністерства соціальної політики України від 31 березня 2016 року № 318 "Про затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавити батьківських прав можливо лише у судовому порядку, іншого порядку не передбачено.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788 статті 164 Сімейного кодексу України] '''''мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони''''':
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування ''(без поважної причини)'';
# ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
# жорстоко поводяться з дитиною ''(застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо)'';
# є хронічними алкоголіками або наркоманами ''(ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками)'';
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини ''(наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю)'', примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
== Хто не може бути позбавлений батьківських прав ==
Підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні кримінального правопорушення батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і тощо).

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"].

Відповідно частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n788 статті 164 Сімейного кодексу України] не можуть бути позбавлені батьківських прав особи до досягнення повноліття з підстав коли вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею освіти, є хронічними алкоголіками або наркоманами, чи вдаються до будь яких видів експлуатації дитини.
== Порядок позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:
# встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
# звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків [[:Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx|(Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган опіки та піклування).docx;]] [[:Файл:Заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав (орган місцевого самоврядування).docx]]);
# звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав (зразок [[:Файл:Позовна заява про позбавлення батьківських прав.docx]]) та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили ''суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.''
== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий розгляд позовної заяви]] ==
Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за позовною заявою:
# одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім'ї якої проживає дитина;
# закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
# органу опіки та піклування;
# прокурора;
# самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду '''письмовий висновок''' щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

''Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення [[Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах|соціального супроводу сім’ї (особи)]] у разі здійснення такого супроводу.''

Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n838 статті 170 Сімейного кодексу України] суд може постановити рішення про [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав|відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав]], у випадках, якщо батьки:
* ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
*в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
'''''У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.'''''

Факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, '''який унеможливлює виконання ним батьківських обов'язків''', не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769461 Постанова Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20]).
=== Підсудність справи ===
Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

Якщо особа, яка подає [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позов]] до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.
=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року''' відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] (у 2022 році - '''992,4 грн.''').

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати судового збору''' [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
[[Файл:Позбавлення батьківських прав (частина 1).png|міні|Позбавлення батьківських прав (частина 1)]]
[[Файл:Позбавлення батьківських прав (частина 2).png|міні|Позбавлення батьківських прав (частина 2)]]
=== Документи, які подаються до позовної заяви ===
До позовної заяви додаються:
* свідоцтво про народження дитини;
* свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу або свідоцтво про розірвання шлюбу (рішення суду про розірвання шлюбу);
* довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
* акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
* висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;
* рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
* відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
* довідка з навчального закладу (про те, що батька дитини не забирав дитину, не цікавився фізичиним, духовним, моральним розвитком дитини)
* судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і тощо);
* відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
* довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
* пояснення, свідчення;
* аудіо-, фото-, відеофайли;
* квитанція про сплату судового збору
== Наслідки позбавлення батьківських прав настають для батька (матері) ==
Позбавлення батьківських прав стосується тільки дітей, щодо яких є рішення суду. Стосовно інших дітей батьківські права зберігаються.

Мати чи батько, яких було позбавлено батьківських прав, втрачають свої права щодо дитини, які за загальним правилом належать їм як батькам за фактом спорідненості з нею, а саме:
# втрачають особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо), а також звільняються від обов'язків щодо її виховання;
# перестають бути законним представником дитини (не можуть як раніше представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах і тощо);
# втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
# не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);
# не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо);
# втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);
# втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини).
'''Увага!''' Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Крім того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину з боку такого батька (матері).
== Наслідки позбавлення батьківських прав, що настають для дитини ==
I. Позбавлення батьківських прав одного з батьків: дитина залишається жити з другим з батьків. Суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов'язати здійснити його примусовий обмін.

II. Позбавлення батьківських прав обох батьків: дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання: призначають опікуна (піклувальника) або, в залежності від віку та стану здоров'я, віддають дитину до дитячого будинку, сімейного дитячого будинку, школи-інтернату. Дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестри, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою.
== Чи може мати або батько, які позбавлені батьківських прав, бачитися з дитиною? ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n826 статті 168 Сімейного кодексу України] мати та батько, позбавлені батьківських прав, мають право бачитися з дитиною з дозволу суду. З цією метою необхідно подати до суду відповідну [http://legalexpert.in.ua/zayava-pro-nadanya-prava-na-pobachenya-z-ditinou заяву про надання їм права на побачення].

Розглядаючи заяву, суд перевіряє чи не завдасть шкоди життю, здоров'ю та моральному вихованню дитини такі побачення та може дозволити разові або періодичні побачення з дитиною за умови присутності іншої особи.
== Чи можливо позбавити батьківських прав, якщо один із батьків знаходиться на непідконтрольній території? ==
Позбавлення батьківських прав особи, що знаходиться на тимчасово окупованій території, відбувається у такому ж порядку, як і всіх інших.

Особливості такої справи пов’язані з тим, до якого суду необхідно звертатися для розгляду справи. Адже, за загальним правилом, позов про позбавлення батьківських прав подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

На окупованій території українські суди не працюють. Але для кожного населеного пункту, який залишився на цій території, визначений відповідний суд на підконтрольній території, до якого можна звернутися з позовом.

Незначна складність розгляду таких справ пов’язана із викликами відповідача у судове засідання. Для цього суд просто розміщує відповідне оголошення на своєму сайті. У такому випадку не має значення чи прибув відповідач у судове засідання, воно може відбутися і без нього. Якщо позивач також не може особисто бути присутнім у судовому засіданні, бо проживає в іншому місті, то можливо провести розгляд справи у режимі [[Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в цивільному процесі|відеоконференції]].
== Чи можливо відмовитися від дитини? ==
Добровільно відмовитися від дитини неможливо! Якщо чоловік не є біологічним батьком дитини – застосовується процедура [[Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини|оспорювання батьківства]].

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія» (судово-генетична експертиза), висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6676 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України], згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").]

Однак, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав трапляються випадки, коли батько подає до суду заяву про те, що він не заперечує проти позбавлення батьківських прав. Суд оцінює таку заяву, разом з усіма іншими доказами, а тому навіть у такому випадку потрібно доводити наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
== Поновлення батьківських прав ==
Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право їх [[Поновлення батьківських прав|поновити в судовому порядку]] лише у випадку, коли будуть відсутні підстави, які слугували для прийняття судом рішення про позбавлення батьківських прав.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80487429 Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц] ''(факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78979013 Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89131002 Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц] ''(позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89209715 Постанова Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214614 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 320/5094/19'''] - Щодо обставин, які не є підставою для позбавлення батьківських прав ''(сам по собі факт реєстрації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст. 126-1 КК України (домашнє насильство) не є підставою для позбавлення батьківських прав)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771761 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року по справі № 466/9380/17'''] - Щодо відсутності підстав для позбавлення батьківських прав ''(позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/100109035 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року по справі № 459/3411/18'''] - Щодо підстав для позбавлення батьківських прав ''(Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104178273 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року по справі № 520/8264/19'''] - Щодо обставин, які свідчать про ухилення від виконання батьківських обов`язків ''(зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769461 '''Постанова Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/4847/20'''] (факт взяття відповідача під варту 13 липня 2018 року є об'єктивною причиною, що унеможливлює виконання відповідачем його батьківських обов'язків з вказаного часу).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/105139632 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року по справі № 175/1713/20'''] - Щодо наявності правових підстав для позбавлення усиновлювачів батьківських прав відносно малолітньої дитини.

==Див. також==
*[[Позбавлення батьківських прав осіб - іноземців]]
*[[Поновлення батьківських прав]]
*[[Опіка і піклування над дітьми]]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2022-09-14T21:21:49Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
== Поділ спільного майна подружжя ==
=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).
=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===
Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]
Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.
==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]
== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105325146 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20] - ''щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ'' ''(приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.

==Корисні посилання==
*[https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]
==Див. також==
*[[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
*[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2022-09-14T21:01:54Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]

== Загальні поняття ==
Особа, до досягнення повноліття (18 років), має правовий статус '''дитини'''.
{| class="wikitable"
! colspan="2" |<big>Дитина</big>
|-
|'''''Малолітня'''''
|'''''Неповнолітня'''''
|-
| - не досягла 14 років;
- має часткову цивільну дієздатність
| - особа, у віці від 14 до 18 років;
- має неповну цивільну дієздатність
|}

== Загальна інформація ==
Відповідно до законодавства, особа вважається малолітньою до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою — від 14-ти до 18-ти років. Малолітні особи – мають часткову цивільну дієздатність, а неповнолітні особи - неповну цивільну дієздатність, що впливає на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа. Законодавство України встановлює повноваження законних представників неповнолітніх та малолітніх осіб.

Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи, в тому числі й неповнолітні. Неповнолітні можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Суд може залучити до участі в справах законного представника неповнолітньої особи. Але у сімейних правовідносинах можуть бути випадки, коли спір виникає між неповнолітнім і його законним представником, батьками, усиновлювачами, опікунами, передбачена можливість самостійно звернутись особі, що досягла 14 років, до суду з цього питання є необхідною гарантією захисту своїх прав від порушень та зловживань.

Беручи участь у справі неповнолітня особа наділяється всім комплексом прав та обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України] передбачає, що малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:
# безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
# отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
# здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення, створює належні умови для здійснення неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Неповнолітні особи в силу вікових особливостей та відсутності достатнього життєвого досвіду можуть мати помилкове уявлення про правильність своєї поведінки.

Неповнолітні у віці від 14 до 18 років самі відповідають за майнову шкоду, заподіяну їх діями. Але якщо в неповнолітнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, шкоду за завдані збитки мають відшкодувати його представники.
== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Діти]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2022-09-14T20:37:00Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]

== Загальна інформація ==
Відповідно до законодавства, особа вважається малолітньою до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою — від 14-ти до 18-ти років. Малолітні особи – мають часткову цивільну дієздатність, а неповнолітні особи - неповну цивільну дієздатність, що впливає на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа. Законодавство України встановлює повноваження законних представників неповнолітніх та малолітніх осіб.

Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи, в тому числі й неповнолітні. Неповнолітні можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Суд може залучити до участі в справах законного представника неповнолітньої особи. Але у сімейних правовідносинах можуть бути випадки, коли спір виникає між неповнолітнім і його законним представником, батьками, усиновлювачами, опікунами, передбачена можливість самостійно звернутись особі, що досягла 14 років, до суду з цього питання є необхідною гарантією захисту своїх прав від порушень та зловживань.

Беручи участь у справі неповнолітня особа наділяється всім комплексом прав та обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України] передбачає, що малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:
# безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
# отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
# здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення, створює належні умови для здійснення неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Неповнолітні особи в силу вікових особливостей та відсутності достатнього життєвого досвіду можуть мати помилкове уявлення про правильність своєї поведінки.

Неповнолітні у віці від 14 до 18 років самі відповідають за майнову шкоду, заподіяну їх діями. Але якщо в неповнолітнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, шкоду за завдані збитки мають відшкодувати його представники.

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Діти]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2022-09-14T20:17:16Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Загальна інформація ==
Відповідно до законодавства, особа вважається малолітньою до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою — від 14-ти до 18-ти років. Малолітні особи – мають часткову цивільну дієздатність, а неповнолітні особи - неповну цивільну дієздатність, що впливає на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа. Законодавство України встановлює повноваження законних представників неповнолітніх та малолітніх осіб.

Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи, в тому числі й неповнолітні. Неповнолітні можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Суд може залучити до участі в справах законного представника неповнолітньої особи. Але у сімейних правовідносинах можуть бути випадки, коли спір виникає між неповнолітнім і його законним представником, батьками, усиновлювачами, опікунами, передбачена можливість самостійно звернутись особі, що досягла 14 років, до суду з цього питання є необхідною гарантією захисту своїх прав від порушень та зловживань.

Беручи участь у справі неповнолітня особа наділяється всім комплексом прав та обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України] передбачає, що малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:
# безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
# отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
# здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення, створює належні умови для здійснення неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Неповнолітні особи в силу вікових особливостей та відсутності достатнього життєвого досвіду можуть мати помилкове уявлення про правильність своєї поведінки.

Неповнолітні у віці від 14 до 18 років самі відповідають за майнову шкоду, заподіяну їх діями. Але якщо в неповнолітнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, шкоду за завдані збитки мають відшкодувати його представники.

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]

[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Діти]]

Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи

2022-09-14T20:16:42Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Загальна інформація ==
Відповідно до законодавства, особа вважається малолітньою до досягнення нею 14-ти років, а неповнолітньою — від 14-ти до 18-ти років. Малолітні особи – мають часткову цивільну дієздатність, а неповнолітні особи - неповну цивільну дієздатність, що впливає на набуття ними процесуальної дієздатності залежно від того, який правовий статус має особа. Законодавство України встановлює повноваження законних представників неповнолітніх та малолітніх осіб.

Цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи, в тому числі й неповнолітні. Неповнолітні можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Суд може залучити до участі в справах законного представника неповнолітньої особи. Але у сімейних правовідносинах можуть бути випадки, коли спір виникає між неповнолітнім і його законним представником, батьками, усиновлювачами, опікунами, передбачена можливість самостійно звернутись особі, що досягла 14 років, до суду з цього питання є необхідною гарантією захисту своїх прав від порушень та зловживань.

Беручи участь у справі неповнолітня особа наділяється всім комплексом прав та обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством, та не має будь-яких переваг порівняно з повнолітніми учасниками процесу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України] передбачає, що малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права:
# безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
# отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд;
# здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення, створює належні умови для здійснення неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Неповнолітні особи в силу вікових особливостей та відсутності достатнього життєвого досвіду можуть мати помилкове уявлення про правильність своєї поведінки.

Неповнолітні у віці від 14 до 18 років самі відповідають за майнову шкоду, заподіяну їх діями. Але якщо в неповнолітнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, шкоду за завдані збитки мають відшкодувати його представники.

== Див. також ==
[[Цивільна дієздатність фізичної особи]]
[[Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб]]

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Діти]]

Порядок звернення стягнення на майно боржника

2022-08-22T13:19:13Z

Olena.pushkar:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з питань банкрутства]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закон України "Про ринок електричної енергії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України "Про теплопостачання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2918-14 Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1868-15 Закон України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
26 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"], у зв'язку з чим припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації) визначені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Законом] строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Однак за рішеннями про стягнення аліментів вказаний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text Закон] не діє, так, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
|}
==Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника==
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"] (далі - Закон).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить '''постанову'''.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина друга статті 48 Закону]).

'''Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти:'''
#на рахунках платників у системі електронного адміністрування [[Податок на додану вартість|податку на додану вартість]], кошти на електронних рахунках платників акцизного податку;
#на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закону України "Про ринок електричної енергії"];
#на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15#n261 статті 191 Закону України "Про теплопостачання"];
#на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;
#на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15#n388 статті 261 Закону України "Про теплопостачання"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2918-14#n296 статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"];
#на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1868-15 Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки"];
#на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 абзац другий частини другої статті 48 Закону]).
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця ''не пізніше наступного робочого дня після вилучення'', про що складається акт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина третя статті 48 Закону]).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт ''не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення''. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, '''відкритих після винесення постанови про накладення арешту''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина четверта статті 48 Закону]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 Закон] визначає, що у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника – юридичної особи у банках чи інших фінансових установах '''боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах''', виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Такі дії та вони кваліфікувалися за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2729 статтею 382 Кримінального кодексу України] ("Невиконання судового рішення") - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

''У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача,'' стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина п'ята статті 48 Закону]).

''Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом,'' з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина шоста статті 48 Закону]).

'''Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.'''У подальшому така перевірка проводиться виконавцем'' '''не рідше ніж один раз на два тижні''' - ''щодо виявлення рахунків боржника,'' '''не рідше ніж один раз на три місяці''' - ''щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника ''(''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина восьма статті 48 Закону]).
==Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті==
*''У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку,'' виконавець зобов’язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n482 частина перша статті 49 Закону]).
*
*''У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку,'' виконавець зобов’язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n482 частини першої статті 49 Закону].
*
*''У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті'' виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n482 частинами першою і другою статті 49 Закону], дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Витрати у зв’язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов’язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n482 частина п'ята статті 49 Закону]).

'''Детальніше див.:''' "[[Звернення стягнення на доходи боржника]]"
==Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна фізичної особи==
'''Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.''' При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n488 частина перша статті 50 Закону]).

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n488 частина друга статті 50 Закону]).

''У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати'' ('''тобто з 01 січня 2022 року становить 130000 грн., з 01 жовтня 2022 року - 134000 грн.'''), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n471 частина сьома статті 48 Закону]).

''У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти'', необхідний попередній дозвіл органів [[Опіка і піклування над дітьми|опіки та піклування]], що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n370 пунктом 9 частини першої статті 37 Закону] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text пункт 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5] (далі - Інструкція).

''У разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна'' виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n488 частина третя статті 50 Закону]).

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n488 частина четверта статті 50 Закону]).

''У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно|не зареєстровано]] в установленому законом порядку,'' виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

''У разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації,'' виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n488 частина п'ята статті 50 Закону]).
==Звернення стягнення на заставлене майно==
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах (частина третя статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодексу України з питань банкрутства]).

'''Детальніше див.:''' [[Звернення стягнення на предмет застави]]

'''Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:'''
#право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
#вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;
#наявна письмова згода заставодержателя.
''У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом,'' на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 пункту 15 частини першої статті 39 Закону].

'''Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n495 частина третя статті 51 Закону]).

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом].

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 Закону], після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується [[Порядок сплати виконавчого збору|виконавчий збір]]. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n495 Законом].

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Примусове звернення стягнення на предмет [[Договір іпотеки|іпотеки]] здійснюється виконавцем з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України "Про іпотеку"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n495 частина сьома статті 51 Закону]).
==Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця ==
Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи; у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом].

Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частина перша статті 52 Закону]).

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частина друга статті 52 Закону]).

'''Увага!''' Не підлягають арешту в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 Законом], кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/86989717 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19] встановлено, що рахунки по виплаті заробітної плати відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державна казначейська служба України), у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частина третя статті 52 Закону]).

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту він знімається постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, що унормовано нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n565 частинами 3, 4 статті 59 Закону]. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частина четврета статті 52 Закону]).

'''У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості,''' стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частина п'ята статті 52 Закону]).

'''У разі якщо на зазначене у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 частині п’ятій статті 52 Закону] майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:'''
#майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер’єру офісів, готова продукція та товари тощо);
# об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n506 статтею 52 Закону].
==Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб==
'''Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n516 частина перша статті 53 Закону]).

Зазначені особи зобов’язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом] порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n516 частина друга статті 53 Закону]).

Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі '''ухвали суду''' в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n516 Законом].

За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
===Особливості звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, учасника товариства з додатковою відповідальністю===
Особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1107 частина перша статті 531 Закону]).
==Порядок виявлення дебіторської заборгованості боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця==
Виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податковиз органів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n523 частина перша статті 54 Закону]).

Податкові органи '''зобов’язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги''' виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
==Майно, на яке не може бути звернено стягнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n995 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами] стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):
#Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі).
# Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями.
#Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю.
#Один холодильник на сім’ю.
#Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон - на кожну особу.
# Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
#Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
# Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
#Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища.
#Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).
#Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством.
#Технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.
# Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник.
==Арешт і вилучення майна (коштів) боржника==
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина перша статті 56 Закону]).

'''Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.'''

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

'''Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частини друга статті 56 Закону]).

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

'''Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина третя статті 56 Закону]).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина п'ята статті 56 Закону]).

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов’язковим.

'''У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов’язково зазначаються:'''
#якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
#якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
#якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об’єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов’язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина шоста статті 56 Закону]).

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але '''не раніше ніж через п’ять робочих днів''' після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина сьома статті 56 Закону]).

Виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт та/або які підлягають конфіскації в дохід держави, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частита восьма статті 56 Закону]).

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частина дев'ята статті 56 Закону]).

Виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо '''протягом п’яти днів з дня його накладення''' стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
==Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника==
Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина перша статті 57 Закону]).

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у '''10-денний строк''' з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

'''Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина друга статті 57 Закону]).

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина третя статті 57 Закону]).

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина четврета статті 57 Закону]).

'''Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.''''' У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право '''оскаржити''' '' їх у судовому порядку '''в 10-денний строк''' з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина п'ята статті 57 Закону]).

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

'''Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання.''' Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n547 частина шоста статті 57 Закону]).

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
==Зберігання майна, на яке накладено арешт ==
Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частині восьмій статті 56 Закону], передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов’язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n558 частина перша статті 58 Закону]).

'''Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування'''.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім’ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n558 частина третя статті 58 Закону]).

'''Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу.''' Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порядок і умови зберігання зазначеного у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n528 частині восьмій статті 56 Закону] майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n558 частина п'ята статті 58 Закону]).

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n558 частина шоста статті 58 Закону]).
==Зняття арешту з майна==
Щодо зняття арешту з майна боржника '''детальніше див.:''' [[Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні]]
==Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі==
Під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає '''акт передачі.''''' У'' разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає '''акт про неможливість виконання рішення,''' що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n580 частина перша статті 60 Закону]).

У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.
==Реалізація майна, на яке звернено стягнення==
Щодо реалізації майна, на яке звернуто стягнення '''детальніше див.:''' [[Порядок реалізації арештованого майна]]

У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n583 частина шоста статті 61 Закон]).

У разі якщо стягувач '''протягом 10 робочих днів''' з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n583 частина сьома статті 61 Закону]).

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов’язаний '''протягом 10 робочих днів''' з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n583 частина восьма статті 61 Закону]).

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статтею 46 Закону] (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України "Про заставу"] та/або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України "Про іпотеку"]), а в межах однієї черги, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статтею 46 Закону], - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
==Виконання рішення про конфіскацію майна==
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n598 Законом].

'''Детальніше див.:''' [[Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях]]

Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/985-2002-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985 "Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби"].
==Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104593363 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.06.2022 по справі № 480/5060/20'''] - щодо обов'язку державного виконавця повідомляти боржника про опис майна ''(ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, не передбачено обов'язок державного виконавця повідомляти боржника про опис майна).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110382 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 по справі № 2-591/11'''] - щодо процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця за вирішенням питання про визначення частки майна боржника у спільному майні (''в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені)''.
*'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104747629 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 по справі № 904/4790/20] -''' щодо дій виконавця у процедурі передачі боржником за погодженням із стягувачем частки в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом ''(у випадку передачі частки від боржника стягувачу за взаємною згодою виконавець, перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що застосовується за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України) має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону, за ціною, що визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до частини першої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/105249398 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 по справі № 2/0301/806/11'''] - щодо наявності підстав для збереження чинності арешту майна боржника у разі повного виконання виконавчого документа ''(арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. При цьому наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном'').
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Територіальні органи]]

Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві

2022-08-04T12:45:41Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]
== Поняття судового контролю ==
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року], виконання судового рішення є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду 
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільному процесуальному Кодексі України] судовому контролю присвячено Розділ 7 "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ" . 
'''Судовий контроль''' за виконанням судових рішень у цивільних справах – це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов’язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
== Порядок звернення з скаргою для проведення судового контролю ==
=== Право на звернення зі скаргою ===
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. 
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
=== Строки звернення зі скаргою ===
'''Скаргу може бути подано до суду:'''
* а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
* б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
== Порядок розгляду скарги ==
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. 
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. 
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника. 
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
== Виконання ухвали суду ==
Виконання ухвали суду є кінцевим єтапом судового контролю.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. 
Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. 
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86400894 '''Постанова Верховного суду від 16.12.2019 року по справі № 367/1184/18''']
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857610 '''Постанова Верховного суду від 20.02.2020 року по справі № 523/15328/18''']
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94525074 '''Постанова Верховного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20'''] - щодо можливості застосування до скарги на дії державного виконавця положень ст. 183 ЦПК України ''(У розд. VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження». При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до розд. VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень – це окремий вид судового провадження, який передбачає окремий процесуальний режим розгляду справи. Дії щодо направлення процесуальних документів вчиняє суд. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень – невід’ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суди, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідили його доводів щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, тому що судові процедури мають бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду'').
{| class="wikitable"
!Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96628845 від 21 квітня 2021 року у справі № 713/1972/20], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177289 від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533074 від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц]
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104886056 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року по справі № 2-9/11'''] - щодо можливості заявлення відводу державним виконавцям у виконавчому провадженні в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (''заявник не позбавлений можливості, відповідно до розділу VII ЦПК України оскаржити дії, рішення або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби шляхом подання відповідної скарги, якщо вважає, що такими порушено їхні права чи інтереси. Проте у цій справі заявник сформулював вимоги, якими заявив відвід державним виконавцям у виконавчому провадженні, що має вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», тобто начальником відділу, якому підпорядковані державні виконавці, а не судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень'').
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві

2022-08-04T12:42:52Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]

== Поняття судового контролю ==
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року], виконання судового рішення є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду 
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільному процесуальному Кодексі України] судовому контролю присвячено Розділ 7 "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ" . 
'''Судовий контроль''' за виконанням судових рішень у цивільних справах – це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов’язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
== Порядок звернення з скаргою для проведення судового контролю ==
=== Право на звернення зі скаргою ===
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. 
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
=== Строки звернення зі скаргою ===
'''Скаргу може бути подано до суду:'''
* а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
* б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
== Порядок розгляду скарги ==
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. 
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. 
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника. 
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
== Виконання ухвали суду ==
Виконання ухвали суду є кінцевим єтапом судового контролю.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). 
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. 
Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. 
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86400894 Постанова Верховного суду від 16.12.2019 року по справі № 367/1184/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857610 Постанова Верховного суду від 20.02.2020 року по справі № 523/15328/18]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94525074 Постанова Верховного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20] - Щодо можливості застосування до скарги на дії державного виконавця положень ст. 183 ЦПК України (У розд. VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження». При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до розд. VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень – це окремий вид судового провадження, який передбачає окремий процесуальний режим розгляду справи. Дії щодо направлення процесуальних документів вчиняє суд. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень – невід’ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суди, повертаючи скаргу заявнику без розгляду, не дослідили його доводів щодо порушення його прав при ухваленні судового рішення судом першої інстанції.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, тому що судові процедури мають бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду).
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96628845 від 21 квітня 2021 року у справі № 713/1972/20], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177289 від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533074 від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц]

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104886056 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року по справі № 2-9/11] - щодо можливості заявлення відводу державним виконавцям у виконавчому провадженні в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (заявник не позбавлений можливості, відповідно до розділу VII ЦПК України оскаржити дії, рішення або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби шляхом подання відповідної скарги, якщо вважає, що такими порушено їхні права чи інтереси. Проте у цій справі заявник сформулював вимоги, якими заявив відвід державним виконавцям у виконавчому провадженні, що має вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження», тобто начальником відділу, якому підпорядковані державні виконавці, а не судом в порядку судового контролю за виконанням судових рішень).

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві

2022-08-04T12:19:22Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

Судовий контроль за виконанням рішень суду у цивільному судочинстві

2022-08-04T12:09:57Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

2022-08-04T11:57:38Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 266 від 04.03.2004 року "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
== Поняття ==
'''Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки''' — це землевпорядна документація, яка розробляється при першому оформленні права власності або користування (оренди) на землю, при зміні цільового призначення землі та ін. Підставою для розробки проекту землеустрою є заява замовника та дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення.

Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] проект відведення земельної ділянки є однією із важливих стадій порядку оформлення права власності на земельну ділянку.
== Випадки розроблення та з чого складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ==
'''Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляється у таких випадках:'''
*відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
* зміни цільового призначення земель;
* надання земельних ділянок в оренду із земель державної або комунальної власності;
* безкоштовної приватизації земельних ділянок громадянами;
* формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав;
* продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам;
* підготовки земельних ділянок до продажу на земельних торгах.
'''Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n490 Закону України «Про землеустрій»] проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:'''
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
* розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
* розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки.
У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

'''Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб включають:'''
* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
* відомості про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані;
* перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
* план організації території для містобудівних потреб;
* план меж зон обмежень у використанні земель (земельних ділянок);
* викопіювання з детального плану території.
'''У разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає:'''
* відомості про обчислення площі земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* відомості про встановлені межові знаки;
* відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності);
* матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Ознайомитись з переліком документів для проектів землеустрою в різних вихах можна в ст.51-55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"]
== Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ==
Для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність необхідно звернутись з клопотанням (заявою) до однієї з таких організацій:
# місцевої (сільської, міської) ради, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту;
# районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту;
# обласного управління Держгеокадастру, якщо земельна ділянка поза межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельного кодексу України]) .Одна з вказаних вище організацій зобов'язана розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. При цьому, до заяви необхідно також додати:
* викопіювання із затвердженого генерального плану населеного пункту або детального плану території (є загальнодоступним та надається відповідною місцевою радою на запит заінтересованих осіб);
* копію паспорту;
* копію ідентифікаційного номера.
== Виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання рішення (наказу, розпорядження) з дозволом на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Вам необхідно звернутись до відповідної землевпорядної організації, в штаті якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники та інженери-геодезисти, з метою розробки та організації погодження проекту землеустрою. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.
Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n251 Відповідно до п.г ч.1 ст.28 Закону України "Про землеустрій"], '''<big>максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору</big>'''

Погодження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n272 Законом України "Про землеустрій]" .
''Розроблений землевпорядниками проект землеустрою підлягає погодженню в наступних організаціях:''
* місцеве управління Держгеокадастру;
* місцевий відділ архітектури та містобудування;
* інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології і т.і.) в окремих індивідуальних випадках.
Розробник подає на погодження до визначеного органу оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, завірені копії проекту. Відповідні органи, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. 
'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.'''
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) 
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
== Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК) ==
Державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються. З набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»] тепер реєстрація права власності на земельну ділянку проходить '''в два етапи:'''
* реєстрація безпосередньо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК);
* реєстрація права власності на земельну ділянку у районній (міській) реєстраційній службі Укрдержреєстру.
Для реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі (ДЗК), власник або його представник (наприклад, землевпорядна організація) подає місцевому державному кадастровому реєстратору (місцеве управління Держгеокадастру) наступні '''документи:'''
* заяву встановленого зразка;
* погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл);
* квитанцію про оплату послуг реєстратора.
''Оплату за реєстрацію земельної ділянки в ДЗК скасовано''. В результаті реєстрації земельної ділянки у ДЗК, державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці кадастровий номер. Після отримання кадастрового номера необхідно отримати відповідний витяг із кадастру (ДЗК), який в подальшому буде підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.
== Затвердження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання позитивних висновків щодо проекту відведення земельної ділянки від вищевказаних установ та організацій, необхідно звернутись до тієї ж місцевої ради (райдержадміністрації, обласного управління Держгеокадастру), яка надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою та отримати рішення про затвердження проекту землеустрою. Вказана рада (інший орган) зобов’язана протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»].

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено вищезазначеному порядку, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1744 статті 186-1 Земельного кодексу України], норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118 Земельного кодексу України] не містять.

Оскільки процес надання формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов’язання органу, що виносив рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, затвердити проект землеустрою. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні [https://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9FF4A3CA6AEA2E4EC2257EF3002BB388 від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15] вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
== Реєстрація права власності на земельну ділянку в реєстраційній службі Укрдержреєстру ==
Для отримання свідоцтва (витягу) про право власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної ділянки та подати наступний пакет документів:
* оригінал рішення місцевої ради про затвердження проекту землеустрою;
* оригінал витягу з ДЗК про реєстрацію земельної ділянки;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* квитанції про оплату послуг реєстрації.
В результаті реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку видається свідоцтво та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298606 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 820/4439/17'''] - щодо юрисдикції спорів про передання у власність земельної ділянки із земель державного резервного фонду ''(за змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно із ч. 6, ч. 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як установлено ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом)''.
{| class="wikitable"
!Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908 від 21 березня 2018 року по справі № 536/233/16-ц] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505957 від 30 травня 2018 року по справі № 127/16433/17].
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79383326 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 371/957/16-а'''] - щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування, що змінюють дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії ''(визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561520 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року по справі № 264/37/21'''] - щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішень органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''(відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''
{| class="wikitable"
!Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951302 від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88075799 від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

2022-08-04T11:52:47Z

Olena.pushkar: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]

== Поняття ==
'''Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки''' — це землевпорядна документація, яка розробляється при першому оформленні права власності або користування (оренди) на землю, при зміні цільового призначення землі та ін. Підставою для розробки проекту землеустрою є заява замовника та дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення.

Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] проект відведення земельної ділянки є однією із важливих стадій порядку оформлення права власності на земельну ділянку.

== Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляється у таких випадках: ==
* відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
* зміни цільового призначення земель;
* надання земельних ділянок в оренду із земель державної або комунальної власності;
* безкоштовної приватизації земельних ділянок громадянами;
* формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав;
* продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам;
* підготовки земельних ділянок до продажу на земельних торгах
'''Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n490 Закону України «Про землеустрій»] проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:'''
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
* розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
* розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки.
У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

'''Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб включають:'''
* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
* відомості про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані;
* перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
* план організації території для містобудівних потреб;
* план меж зон обмежень у використанні земель (земельних ділянок);
* викопіювання з детального плану території.
'''У разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає:'''
* відомості про обчислення площі земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* відомості про встановлені межові знаки;
* відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності);
* матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Ознайомитись з переліком документів для проектів землеустрою в різних вихах можна в ст.51-55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"]
== Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ==
Для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність необхідно звернутись з клопотанням (заявою) до однієї з таких організацій:
* місцевої (сільської, міської) ради, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту;
* районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту;
* обласного управління Держгеокадастру, якщо земельна ділянка поза межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельного кодексу України]) .Одна з вказаних вище організацій зобов'язана розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. При цьому, до заяви необхідно також додати:
* викопіювання із затвердженого генерального плану населеного пункту або детального плану території (є загальнодоступним та надається відповідною місцевою радою на запит заінтересованих осіб);
* копію паспорту;
* копію ідентифікаційного номера.
== Виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання рішення (наказу, розпорядження) з дозволом на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Вам необхідно звернутись до відповідної землевпорядної організації, в штаті якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники та інженери-геодезисти, з метою розробки та організації погодження проекту землеустрою. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.
Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n251 Відповідно до п.г ч.1 ст.28 Закону України "Про землеустрій"], '''<big>максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору</big>'''

Погодження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n272 Законом України "Про землеустрій]" .
''Розроблений землевпорядниками проект землеустрою підлягає погодженню в наступних організаціях:''
* місцеве управління Держгеокадастру;
* місцевий відділ архітектури та містобудування;
* інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології і т.і.) в окремих індивідуальних випадках.
Розробник подає на погодження до визначеного органу оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, завірені копії проекту. Відповідні органи, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. 
'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.'''
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) 
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
== Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК) ==
Державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються. З набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»] тепер реєстрація права власності на земельну ділянку проходить '''в два етапи:'''
* реєстрація безпосередньо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК);
* реєстрація права власності на земельну ділянку у районній (міській) реєстраційній службі Укрдержреєстру.
Для реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі (ДЗК), власник або його представник (наприклад, землевпорядна організація) подає місцевому державному кадастровому реєстратору (місцеве управління Держгеокадастру) наступні '''документи:'''
* заяву встановленого зразка;
* погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл);
* квитанцію про оплату послуг реєстратора.
''Оплату за реєстрацію земельної ділянки в ДЗК скасовано''. В результаті реєстрації земельної ділянки у ДЗК, державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці кадастровий номер. Після отримання кадастрового номера необхідно отримати відповідний витяг із кадастру (ДЗК), який в подальшому буде підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.
== Затвердження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання позитивних висновків щодо проекту відведення земельної ділянки від вищевказаних установ та організацій, необхідно звернутись до тієї ж місцевої ради (райдержадміністрації, обласного управління Держгеокадастру), яка надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою та отримати рішення про затвердження проекту землеустрою. Вказана рада (інший орган) зобов’язана протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»].

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено вищезазначеному порядку, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1744 статті 186-1 Земельного кодексу України], норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118 Земельного кодексу України] не містять.

Оскільки процес надання формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов’язання органу, що виносив рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, затвердити проект землеустрою. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні [https://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9FF4A3CA6AEA2E4EC2257EF3002BB388 від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15] вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
== Реєстрація права власності на земельну ділянку в реєстраційній службі Укрдержреєстру ==
Для отримання свідоцтва (витягу) про право власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної ділянки та подати наступний пакет документів:
* оригінал рішення місцевої ради про затвердження проекту землеустрою;
* оригінал витягу з ДЗК про реєстрацію земельної ділянки;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* квитанції про оплату послуг реєстрації.
В результаті реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку видається свідоцтво та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298606 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 820/4439/17'''] - щодо юрисдикції спорів про передання у власність земельної ділянки із земель державного резервного фонду ''(за змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно із ч. 6, ч. 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як установлено ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом)''.
{| class="wikitable"
!Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908 від 21 березня 2018 року по справі № 536/233/16-ц] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505957 від 30 травня 2018 року по справі № 127/16433/17].
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79383326 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 371/957/16-а'''] - щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування, що змінюють дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії ''(визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561520 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року по справі № 264/37/21'''] - щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішень органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''(відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''
{| class="wikitable"
!Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951302 від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88075799 від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

2022-08-04T11:42:19Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»]
* '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року] "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"
'''Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки''' — це землевпорядна документація, яка розробляється при першому оформленні права власності або користування (оренди) на землю, при зміні цільового призначення землі та ін. Підставою для розробки проекту землеустрою є заява замовника та дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення.

Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] проект відведення земельної ділянки є однією із важливих стадій порядку оформлення права власності на земельну ділянку.
== Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляється у таких випадках: ==
* відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
* зміни цільового призначення земель;
* надання земельних ділянок в оренду із земель державної або комунальної власності;
* безкоштовної приватизації земельних ділянок громадянами;
* формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав;
* продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам;
* підготовки земельних ділянок до продажу на земельних торгах
'''Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n490 Закону України «Про землеустрій»] проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:'''
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
* розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
* розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки.
У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

'''Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб включають:'''
* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
* відомості про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані;
* перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
* план організації території для містобудівних потреб;
* план меж зон обмежень у використанні земель (земельних ділянок);
* викопіювання з детального плану території.
'''У разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає:'''
* відомості про обчислення площі земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* відомості про встановлені межові знаки;
* відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності);
* матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Ознайомитись з переліком документів для проектів землеустрою в різних вихах можна в ст.51-55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"]
== Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ==
Для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність необхідно звернутись з клопотанням (заявою) до однієї з таких організацій:
* місцевої (сільської, міської) ради, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту;
* районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту;
* обласного управління Держгеокадастру, якщо земельна ділянка поза межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельного кодексу України]) .Одна з вказаних вище організацій зобов'язана розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. При цьому, до заяви необхідно також додати:
* викопіювання із затвердженого генерального плану населеного пункту або детального плану території (є загальнодоступним та надається відповідною місцевою радою на запит заінтересованих осіб);
* копію паспорту;
* копію ідентифікаційного номера.
== Виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання рішення (наказу, розпорядження) з дозволом на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Вам необхідно звернутись до відповідної землевпорядної організації, в штаті якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники та інженери-геодезисти, з метою розробки та організації погодження проекту землеустрою. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.
Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n251 Відповідно до п.г ч.1 ст.28 Закону України "Про землеустрій"], '''<big>максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору</big>'''

Погодження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n272 Законом України "Про землеустрій]" .
''Розроблений землевпорядниками проект землеустрою підлягає погодженню в наступних організаціях:''
* місцеве управління Держгеокадастру;
* місцевий відділ архітектури та містобудування;
* інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології і т.і.) в окремих індивідуальних випадках.
Розробник подає на погодження до визначеного органу оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, завірені копії проекту. Відповідні органи, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. 
'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.'''
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) 
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
== Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК) ==
Державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються. З набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»] тепер реєстрація права власності на земельну ділянку проходить '''в два етапи:'''
* реєстрація безпосередньо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК);
* реєстрація права власності на земельну ділянку у районній (міській) реєстраційній службі Укрдержреєстру.
Для реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі (ДЗК), власник або його представник (наприклад, землевпорядна організація) подає місцевому державному кадастровому реєстратору (місцеве управління Держгеокадастру) наступні '''документи:'''
* заяву встановленого зразка;
* погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл);
* квитанцію про оплату послуг реєстратора.
''Оплату за реєстрацію земельної ділянки в ДЗК скасовано''. В результаті реєстрації земельної ділянки у ДЗК, державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці кадастровий номер. Після отримання кадастрового номера необхідно отримати відповідний витяг із кадастру (ДЗК), який в подальшому буде підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.
== Затвердження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання позитивних висновків щодо проекту відведення земельної ділянки від вищевказаних установ та організацій, необхідно звернутись до тієї ж місцевої ради (райдержадміністрації, обласного управління Держгеокадастру), яка надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою та отримати рішення про затвердження проекту землеустрою. Вказана рада (інший орган) зобов’язана протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»].

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено вищезазначеному порядку, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1744 статті 186-1 Земельного кодексу України], норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118 Земельного кодексу України] не містять.

Оскільки процес надання формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов’язання органу, що виносив рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, затвердити проект землеустрою. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні [https://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9FF4A3CA6AEA2E4EC2257EF3002BB388 від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15] вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
== Реєстрація права власності на земельну ділянку в реєстраційній службі Укрдержреєстру ==
Для отримання свідоцтва (витягу) про право власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної ділянки та подати наступний пакет документів:
* оригінал рішення місцевої ради про затвердження проекту землеустрою;
* оригінал витягу з ДЗК про реєстрацію земельної ділянки;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* квитанції про оплату послуг реєстрації.
В результаті реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку видається свідоцтво та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298606 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 820/4439/17'''] - щодо юрисдикції спорів про передання у власність земельної ділянки із земель державного резервного фонду ''(за змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно із ч. 6, ч. 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як установлено ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом)''.
{| class="wikitable"
!Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908 від 21 березня 2018 року по справі № 536/233/16-ц] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505957 від 30 травня 2018 року по справі № 127/16433/17].
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79383326 '''Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 371/957/16-а'''] - щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування, що змінюють дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії ''(визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561520 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року по справі № 264/37/21'''] - щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішень органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''(відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).''
{| class="wikitable"
!Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951302 від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88075799 від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки

2022-08-04T11:39:04Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»]
* '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації»]'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року] "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"

'''Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки''' — це землевпорядна документація, яка розробляється при першому оформленні права власності або користування (оренди) на землю, при зміні цільового призначення землі та ін. Підставою для розробки проекту землеустрою є заява замовника та дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення.

Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] проект відведення земельної ділянки є однією із важливих стадій порядку оформлення права власності на земельну ділянку.

== Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляється у таких випадках: ==
* відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
* зміни цільового призначення земель;
* надання земельних ділянок в оренду із земель державної або комунальної власності;
* безкоштовної приватизації земельних ділянок громадянами;
* формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав;
* продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам;
* підготовки земельних ділянок до продажу на земельних торгах

'''Відповідно до положень ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n490 Закону України «Про землеустрій»] проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:'''

* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
* розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
* розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки.

У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

'''Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб включають:'''

* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;
* відомості про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані;
* перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
* план організації території для містобудівних потреб;
* план меж зон обмежень у використанні земель (земельних ділянок);
* викопіювання з детального плану території.

'''У разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає:'''

* відомості про обчислення площі земельної ділянки;
* кадастровий план земельної ділянки;
* перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
* відомості про встановлені межові знаки;
* відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності);
* матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Ознайомитись з переліком документів для проектів землеустрою в різних вихах можна в ст.51-55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України "Про землеустрій"]

== Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ==
Для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність необхідно звернутись з клопотанням (заявою) до однієї з таких організацій:
* місцевої (сільської, міської) ради, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту;
* районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту;
* обласного управління Держгеокадастру, якщо земельна ділянка поза межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельного кодексу України]) .Одна з вказаних вище організацій зобов'язана розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. При цьому, до заяви необхідно також додати:
* викопіювання із затвердженого генерального плану населеного пункту або детального плану території (є загальнодоступним та надається відповідною місцевою радою на запит заінтересованих осіб);
* копію паспорту;
* копію ідентифікаційного номера.

== Виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання рішення (наказу, розпорядження) з дозволом на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Вам необхідно звернутись до відповідної землевпорядної організації, в штаті якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники та інженери-геодезисти, з метою розробки та організації погодження проекту землеустрою. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт.
Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n251 Відповідно до п.г ч.1 ст.28 Закону України "Про землеустрій"], '''<big>максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору</big>'''

Погодження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n272 Законом України "Про землеустрій]" .
''Розроблений землевпорядниками проект землеустрою підлягає погодженню в наступних організаціях:''
* місцеве управління Держгеокадастру;
* місцевий відділ архітектури та містобудування;
* інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології і т.і.) в окремих індивідуальних випадках.
Розробник подає на погодження до визначеного органу оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, завірені копії проекту. Відповідні органи, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. 
'''Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.'''
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) 
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

== Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК) ==
Державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються. З набранням чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Законом України «Про державний земельний кадастр»] тепер реєстрація права власності на земельну ділянку проходить '''в два етапи:'''
* реєстрація безпосередньо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК);
* реєстрація права власності на земельну ділянку у районній (міській) реєстраційній службі Укрдержреєстру.
Для реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі (ДЗК), власник або його представник (наприклад, землевпорядна організація) подає місцевому державному кадастровому реєстратору (місцеве управління Держгеокадастру) наступні '''документи:'''
* заяву встановленого зразка;
* погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
* спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл);
* квитанцію про оплату послуг реєстратора.
''Оплату за реєстрацію земельної ділянки в ДЗК скасовано''. В результаті реєстрації земельної ділянки у ДЗК, державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці кадастровий номер. Після отримання кадастрового номера необхідно отримати відповідний витяг із кадастру (ДЗК), який в подальшому буде підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.

== Затвердження проекту відведення земельної ділянки ==
Після отримання позитивних висновків щодо проекту відведення земельної ділянки від вищевказаних установ та організацій, необхідно звернутись до тієї ж місцевої ради (райдержадміністрації, обласного управління Держгеокадастру), яка надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою та отримати рішення про затвердження проекту землеустрою. Вказана рада (інший орган) зобов’язана протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»].

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено вищезазначеному порядку, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1744 статті 186-1 Земельного кодексу України], норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118 Земельного кодексу України] не містять.

Оскільки процес надання формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов’язання органу, що виносив рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, затвердити проект землеустрою. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні [https://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9FF4A3CA6AEA2E4EC2257EF3002BB388 від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15] вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
== Реєстрація права власності на земельну ділянку в реєстраційній службі Укрдержреєстру ==
Для отримання свідоцтва (витягу) про право власності на земельну ділянку Вам необхідно звернутись в реєстраційну службу за місцезнаходженням земельної ділянки та подати наступний пакет документів:
* оригінал рішення місцевої ради про затвердження проекту землеустрою;
* оригінал витягу з ДЗК про реєстрацію земельної ділянки;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* квитанції про оплату послуг реєстрації.
В результаті реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку видається свідоцтво та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298606 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 820/4439/17] - щодо юрисдикції спорів про передання у власність земельної ділянки із земель державного резервного фонду (за змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 6, ч. 7 ст. 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як установлено ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом).

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73565908 від 21 березня 2018 року по справі № 536/233/16-ц] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505957 від 30 травня 2018 року по справі № 127/16433/17].

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79383326 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 371/957/16-а] - щодо юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування, що змінюють дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії (визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561520 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2022 року по справі № 264/37/21] - щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішень органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання в користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду).

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87951302 від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17] та [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88075799 від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19]

[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2022-08-04T10:39:55Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон України "Про громадянство України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1051 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронних студентських (учнівських) квитків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 911 "Про затвердження Порядку формування та перевірки е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2014-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 289 "Про затвердження порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4557500-19 Повідомлення Національного банку України від 04.09.2019 № Р/25-0006/45577 щодо роз'яснення з питань здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів]
== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон)]). 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук); 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом] документів.
 
'''Дія (скорочення від «Держава і я») — український e-сервіс державних послуг. Це мобільний застосунок з цифровими документами та портал з публічними послугами.
== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи проводиться в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах на підставі наявних документів, виданих та засвідчених у встановленому законом порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила всі документи, що посвідчують її особу, ідентифікувати особу звичайним способом неможливо. Тому необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для отримання документів, що посвідчують особу. В разі , якщо звернулась особа для відновлення втрачених документів або вперше для отримання паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку, органи ДМС будуть проводити заходи щодо ідентифікації особи. Особи, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18 років та у яких відсутнє свідоцтво про народження, можуть подати замість нього витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

У разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.
[[Файл:Кампанія УВКБ ООН ЯІсную.jpg|міні|Інформація про кампанію УВКБ ООН "#ЯІсную" з подолання безгромадянства та документування осіб із невизначеним громадянством]]
01 вересня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв зміни до [http://materialy.kmu.gov.ua/2c588c11/1dc6bc0c.html Постанов №289 та №302]. Зміни дозволять громадянам, що перебувають в місцях несвободи, звертатися із заявами про оформлення паспорта громадянина України. Більше того, маломобільні особи з інвалідністю та особи, що проживають на ТОТ, зможуть подавати відповідні заяви до будь-якого територіального підрозділу ДМС. При цьому, мешканці ТОТ не будуть зобов’язані попередньо отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи. Найважливіші зміни стосуються числа свідків. Після набрання даними змінами чинності буде достатнім привести '''одного родича''' (включно з колишнім чоловіком/жінкою), '''або''' '''двох сусідів''' що мають повну дієздатність, досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.
===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
За результатами перевірки даних з Єдиного демографічного реєстру готується довідка
===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру '''встановлення особи''' шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться також опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. '''Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці'''. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
== Електронний застосунок [https://diia.gov.ua/ "Дія"] ==
==== Документи в застосунку: ====

* '''Водійське посвідчення'''. Цифрове водійське посвідчення дало змогу користувачам керувати транспортним засобом без фізичних водійських прав, а патрульній поліції — перевіряти документи та особу водія за онлайн-запитом до реєстру. Електронні водійські посвідчення та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є цифровими версіями документів, а не їхніми альтернативами.
* '''Цифровий студентський квиток'''. Юридична сила документа визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 18 грудня 2019 року]. У [https://diia.gov.ua/ Дії] можуть бути створені цифрові студентські квитки на основі пластикових оригіналів студентського квитка державного зразка.
* '''Внутрішній та міжнародний паспорти України'''. Електронні ID-картка та закордонний біометричний паспорт доступні з 22 квітня 2020 року. Це стало можливо завдяки тому, що Кабінет Міністрів України 15 квітня 20209 року прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF постанову № 278 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, та відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон»]. Е-паспорти у [https://diia.gov.ua/ Дії] є цифровими аналогами паперових документів, відповідно до постанови. В умовах карантину це особливо актуально, адже цифрові паспорти можна використовувати як посвідчення особи на випадок, якщо зупинила поліція. Крім того, за електронним паспортом у межах країни можна подорожувати літаком чи поїздом, отримувати поштові послуги та проводити банківські операції. Також за паспортом у мобільному застосунку «Дія» можна підтвердити свій вік при купівлі в магазині сигарет або алкоголю. Отримати медичні, готельні послуги або пред’явити правоохоронним органам. За цифровим паспортом також можна скористатися бібліотекою, отримати послуги зв’язку, входити в адмінбудівлі та отримувати державні послуги у ЦНАПах, на порталі [https://diia.gov.ua/ «Дія»] або для одержання коштів при поверненні товару. '''Усі цифрові документи у мобільному застосунку «Дія» дійсні лише на території України. Закордонний паспорт надає такі самі права і можливості, як і національний.'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101990480 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року по справі № 464/6696/20'''] ''(заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме '''тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.''' Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).''

'''[[Категорія:Адміністративне право]]'''

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2022-08-04T10:37:59Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон України "Про громадянство України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1051 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронних студентських (учнівських) квитків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 911 "Про затвердження Порядку формування та перевірки е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2014-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 289 "Про затвердження порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4557500-19 Повідомлення Національного банку України від 04.09.2019 № Р/25-0006/45577 щодо роз'яснення з питань здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів]
== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон)]). 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук); 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом] документів.
 
'''Дія (скорочення від «Держава і я») — український e-сервіс державних послуг. Це мобільний застосунок з цифровими документами та портал з публічними послугами.
== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи проводиться в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах на підставі наявних документів, виданих та засвідчених у встановленому законом порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила всі документи, що посвідчують її особу, ідентифікувати особу звичайним способом неможливо. Тому необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для отримання документів, що посвідчують особу. В разі , якщо звернулась особа для відновлення втрачених документів або вперше для отримання паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку, органи ДМС будуть проводити заходи щодо ідентифікації особи. Особи, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18 років та у яких відсутнє свідоцтво про народження, можуть подати замість нього витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

У разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.
[[Файл:Кампанія УВКБ ООН ЯІсную.jpg|міні|Інформація про кампанію УВКБ ООН "#ЯІсную" з подолання безгромадянства та документування осіб із невизначеним громадянством]]
01 вересня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв зміни до [http://materialy.kmu.gov.ua/2c588c11/1dc6bc0c.html Постанов №289 та №302]. Зміни дозволять громадянам, що перебувають в місцях несвободи, звертатися із заявами про оформлення паспорта громадянина України. Більше того, маломобільні особи з інвалідністю та особи, що проживають на ТОТ, зможуть подавати відповідні заяви до будь-якого територіального підрозділу ДМС. При цьому, мешканці ТОТ не будуть зобов’язані попередньо отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи. Найважливіші зміни стосуються числа свідків. Після набрання даними змінами чинності буде достатнім привести '''одного родича''' (включно з колишнім чоловіком/жінкою), '''або''' '''двох сусідів''' що мають повну дієздатність, досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.
===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
За результатами перевірки даних з Єдиного демографічного реєстру готується довідка
===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру '''встановлення особи''' шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться також опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. 
'''Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці'''. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. 
У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
== Електронний застосунок [https://diia.gov.ua/ "Дія"] ==
==== Документи в застосунку: ====
'''Водійське посвідчення'''. Цифрове водійське посвідчення дало змогу користувачам керувати транспортним засобом без фізичних водійських прав, а патрульній поліції — перевіряти документи та особу водія за онлайн-запитом до реєстру. Електронні водійські посвідчення та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є цифровими версіями документів, а не їхніми альтернативами.
 
'''Цифровий студентський квиток'''. Юридична сила документа визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 18 грудня 2019 року]. У [https://diia.gov.ua/ Дії] можуть бути створені цифрові студентські квитки на основі пластикових оригіналів студентського квитка державного зразка.
 
'''Внутрішній та міжнародний паспорти України'''. Електронні ID-картка та закордонний біометричний паспорт доступні з 22 квітня 2020 року.
 
Це стало можливо завдяки тому, що Кабінет Міністрів України 15 квітня 20209 року прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF постанову № 278 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, та відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон»].
 
Е-паспорти у [https://diia.gov.ua/ Дії] є цифровими аналогами паперових документів, відповідно до постанови. В умовах карантину це особливо актуально, адже цифрові паспорти можна використовувати як посвідчення особи на випадок, якщо зупинила поліція.
 
Крім того, за електронним паспортом у межах країни можна подорожувати літаком чи поїздом, отримувати поштові послуги та проводити банківські операції. Також за паспортом у мобільному застосунку «Дія» можна підтвердити свій вік при купівлі в магазині сигарет або алкоголю. Отримати медичні, готельні послуги або пред’явити правоохоронним органам.
За цифровим паспортом також можна скористатися бібліотекою, отримати послуги зв’язку, входити в адмінбудівлі та отримувати державні послуги у ЦНАПах, на порталі [https://diia.gov.ua/ «Дія»] або для одержання коштів при поверненні товару.
 
'''Усі цифрові документи у мобільному застосунку «Дія» дійсні лише на території України. Закордонний паспорт надає такі самі права і можливості, як і національний.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101990480 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року по справі № 464/6696/20'''] ''(заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме '''тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.''' Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).''
'''[[Категорія:Адміністративне право]]'''

Порядок ідентифікації та встановлення особи

2022-08-04T10:36:29Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон України "Про громадянство України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/784-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб’єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1051 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронних студентських (учнівських) квитків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 911 "Про затвердження Порядку формування та перевірки е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2014-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 289 "Про затвердження порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v4557500-19 Повідомлення Національного банку України від 04.09.2019 № Р/25-0006/45577 щодо роз'яснення з питань здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів]

== Загальні положення ==
'''Ідентифікація особи''' - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Ідентифікація проводиться органами Державної міграційної служби для виготовлення документів , що підтверджують особу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон)]). 
'''Верифікація''' - порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності; 
'''Біометричні дані''' - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук); 
'''Біометричні параметри''' - вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси, що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу; 
'''Єдиний державний демографічний реєстр'''- це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Законом] документів.
 
'''Дія (скорочення від «Держава і я») — український e-сервіс державних послуг. Це мобільний застосунок з цифровими документами та портал з публічними послугами.

== Порядок проведення ідентифікації та встановлення особи ==
==== Ідентифікація при наявності документів ====
Ідентифікація особи проводиться в усіх установах та підприємствах будь-яких форм власності, державних органах на підставі наявних документів, виданих та засвідчених у встановленому законом порядку, що мають фото особи та відповідні реквізити. Для цього використовуються наступні документи:
===== 1)Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: =====
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
===== 2) Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: =====
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
==== Ідентифікакція при відсутності документів ====
В разі, якщо особа втратила всі документи, що посвідчують її особу, ідентифікувати особу звичайним способом неможливо. Тому необхідно звернутись до органів Державної міграційної служби для отримання документів, що посвідчують особу. В разі , якщо звернулась особа для відновлення втрачених документів або вперше для отримання паспорта громадянина України після досягнення 18-річного віку, органи ДМС будуть проводити заходи щодо ідентифікації особи. Особи, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18 років та у яких відсутнє свідоцтво про народження, можуть подати замість нього витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

У разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками, проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до МВС, Національної поліції, Мін’юсту, органів ДФС, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців.

Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.
[[Файл:Кампанія УВКБ ООН ЯІсную.jpg|міні|Інформація про кампанію УВКБ ООН "#ЯІсную" з подолання безгромадянства та документування осіб із невизначеним громадянством]]
01 вересня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв зміни до [http://materialy.kmu.gov.ua/2c588c11/1dc6bc0c.html Постанов №289 та №302]. Зміни дозволять громадянам, що перебувають в місцях несвободи, звертатися із заявами про оформлення паспорта громадянина України. Більше того, маломобільні особи з інвалідністю та особи, що проживають на ТОТ, зможуть подавати відповідні заяви до будь-якого територіального підрозділу ДМС. При цьому, мешканці ТОТ не будуть зобов’язані попередньо отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи. Найважливіші зміни стосуються числа свідків. Після набрання даними змінами чинності буде достатнім привести '''одного родича''' (включно з колишнім чоловіком/жінкою), '''або''' '''двох сусідів''' що мають повну дієздатність, досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу.

Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

===== Ідентифікація за даними Єдиного демографічного реєстру =====
Для ідентифікації особи з метою виготовлення документів, що посвідчують особу а також відновлення їх в разі втрати органи ДМС звертаються до Єдиного демографічного реєстру. До цього реєстру вносяться дані :
# ім'я особи;
# дата народження/смерті;
# місце народження;
# стать;
# дата внесення інформації про особу до Реєстру;
# відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
# відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
# реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
# реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою;
# відцифрований зразок підпису особи;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта);
# за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України);
# додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
За результатами перевірки даних з Єдиного демографічного реєстру готується довідка

===== Ідентифікація за допомогою інших засобів =====
В разі, якщо в Єдиному демографічному реєстрі відсутні дані про особу, органи ДМС проводять процедуру '''встановлення особи''' шляхом подання запитів до:
* Міністерства внутрішніх справ України;
* Національної поліції;
* Міністерства юстиції України;
* органів Державної фіскальної служби;
* навчальних закладів;
* військових частин, військових комісаріатів;
* установ виконання покарань.
* Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців. 
Якщо у особи не залишилось документів, за якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи проводиться також опитування родичів, дані про яких зазначаються заявником в окремому зверненні довільної форми. За результатами їх свідчень складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''акт встановлення особи''']. 
'''Максимальний строк проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, включаючи підготовку відповідних запитів та отримання відповідей не може перевищувати 2 (два) місяці'''. За результатами проведення процедури встановлення особи складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0620-19 '''Висновок''']. 
У разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації та встановлення особи, встановлення особи можна провести у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

== Електронний застосунок [https://diia.gov.ua/ "Дія"] ==
==== Документи в застосунку: ====
'''Водійське посвідчення'''. Цифрове водійське посвідчення дало змогу користувачам керувати транспортним засобом без фізичних водійських прав, а патрульній поліції — перевіряти документи та особу водія за онлайн-запитом до реєстру. Електронні водійські посвідчення та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є цифровими версіями документів, а не їхніми альтернативами.
 
'''Цифровий студентський квиток'''. Юридична сила документа визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2019-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 18 грудня 2019 року]. У [https://diia.gov.ua/ Дії] можуть бути створені цифрові студентські квитки на основі пластикових оригіналів студентського квитка державного зразка.
 
'''Внутрішній та міжнародний паспорти України'''. Електронні ID-картка та закордонний біометричний паспорт доступні з 22 квітня 2020 року.
 
Це стало можливо завдяки тому, що Кабінет Міністрів України 15 квітня 20209 року прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-2020-%D0%BF постанову № 278 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, та відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон»].
 
Е-паспорти у [https://diia.gov.ua/ Дії] є цифровими аналогами паперових документів, відповідно до постанови. В умовах карантину це особливо актуально, адже цифрові паспорти можна використовувати як посвідчення особи на випадок, якщо зупинила поліція.
 
Крім того, за електронним паспортом у межах країни можна подорожувати літаком чи поїздом, отримувати поштові послуги та проводити банківські операції. Також за паспортом у мобільному застосунку «Дія» можна підтвердити свій вік при купівлі в магазині сигарет або алкоголю. Отримати медичні, готельні послуги або пред’явити правоохоронним органам.
За цифровим паспортом також можна скористатися бібліотекою, отримати послуги зв’язку, входити в адмінбудівлі та отримувати державні послуги у ЦНАПах, на порталі [https://diia.gov.ua/ «Дія»] або для одержання коштів при поверненні товару.
 
'''Усі цифрові документи у мобільному застосунку «Дія» дійсні лише на території України. Закордонний паспорт надає такі самі права і можливості, як і національний.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101990480 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року по справі № 464/6696/20] (аява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

'''[[Категорія:Адміністративне право]]'''

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2022-08-04T10:12:14Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]
== Порядок вчинення виконавчого напису ==
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''заява''' ([https://pidruchniki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki орієнтовний зразок]).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|"Вчинення нотаріусами виконавчих написів"]].
=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).
=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом одного року з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).
== Зміст виконавчого напису ==
У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
== Підсудність ==
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".
[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 '''Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц'''] ''(виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис'').
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 '''Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18'''] ''(банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір).''
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/92624663 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19'''] - щодо можливості пред'явлення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за правилами альтернативної підсудності (''виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, тому належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101309386 '''Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 755/5684/18'''] - щодо підсудності спорів за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню ''(за правилами, визначеними процесуальним законом, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню, підлягають розгляду із урахуванням правил виключної підсудності, визначеної статтею 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням такого нерухомого майна).''
[[категорія: Нотаріат]]
[[категорія: Суди]]
[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2022-08-04T10:10:33Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]

== Порядок вчинення виконавчого напису ==

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''заява''' ([https://pidruchniki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki орієнтовний зразок]).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|"Вчинення нотаріусами виконавчих написів"]].

=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).

=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом одного року з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).

== Зміст виконавчого напису ==

У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

== Підсудність ==

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".

[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір). 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92624663 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19] - щодо можливості пред'явлення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за правилами альтернативної підсудності (виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, тому належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101309386 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 755/5684/18] - щодо підсудності спорів за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню (за правилами, визначеними процесуальним законом, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню, підлягають розгляду із урахуванням правил виключної підсудності, визначеної статтею 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням такого нерухомого майна).

[[категорія: Нотаріат]]

[[категорія: Суди]]

[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2022-08-04T10:09:53Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]

== Порядок вчинення виконавчого напису ==

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''заява''' ([https://pidruchniki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki орієнтовний зразок]).

Порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису нотаріусом див. у [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|"Вчинення нотаріусами виконавчих написів"]].

=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).

=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом одного року з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).

== Зміст виконавчого напису ==

У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

== Підсудність ==

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".

[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір). 
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92624663 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19] - щодо можливості пред'явлення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за правилами альтернативної підсудності (виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, тому належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101309386 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року
по справі № 755/5684/18] - щодо підсудності спорів за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню (за правилами, визначеними процесуальним законом, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на об'єкт нерухомості) таким, що не підлягає виконанню, підлягають розгляду із урахуванням правил виключної підсудності, визначеної статтею 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням такого нерухомого майна).

[[категорія: Нотаріат]]

[[категорія: Суди]]

[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2022-08-03T09:53:44Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

== Поділ спільного майна подружжя ==

=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).

=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===

Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]

Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.

==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]

== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.

== Корисні посилання ==
* [https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]

== Див. також ==
* [[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
* [[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2022-08-03T09:51:10Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

== Поділ спільного майна подружжя ==

=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).

=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===

Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]

Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.

==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]

== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.

== Корисні посилання ==
* [https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]

== Див. також ==
* [[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
* [[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2022-08-03T09:49:52Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

== Поділ спільного майна подружжя ==

=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).

=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===

Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]

Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.

==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]

== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.

== Корисні посилання ==
* [https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]

== Див. також ==
* [[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
* [[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2022-08-03T09:44:06Z

Olena.pushkar: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

== Поділ спільного майна подружжя ==

=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).

=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===

Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]

Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.

==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]

== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] (Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] (Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] (При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] (Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] (Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] (Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] (початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними).

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] (сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] (щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] (Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] (Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю).

== Корисні посилання ==
* [https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]

== Див. також ==
* [[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
* [[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Пенсійне забезпечення пенсіонерів (з числа військовослужбовців) у разі повторного прийняття на службу

2022-08-02T13:00:47Z

Olena.pushkar: /* Судовий збір */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ualaws//show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 "Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України".]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Постанова правління Пенсійного фонду України від 12 жотвня 2007 року № 18-6 "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення"]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 Постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2018 року по справі № 569/5311/17]
== Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів ==
Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа військовослужбовців передбачено в ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".]
{| class="wikitable"
|-
! № !! Суб’єкт !! Підстава !! Виплата пенсії
|-
|1.|| rowspan="3" |Пенсіонери з числа військовослужбовців|| повторне прийняття на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України|| припиняється
|-
| 2||призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення|| не припиняється
|-
| 3|| прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення || не припиняється
|-
|}
== Розмір пенсії ==
Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, припинено ''), '''розрахунок розміру та виплата пенсії здійснюється при звільненні із служби з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення'''.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, не припинено ''), '''виплата пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення, до дня фактичного звільнення'''.

Тобто, виплата раніше призначеної пенсії не припиняється, а після звільнення зі служби – підлягає перерахунку.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Якщо новий розмір пенсії буде нижчим за розмір, який пенсіонер отримував до призову або повторного прийняття на службу, виплата пенсії здійснюється у розмірі, який пенсіонер отримував до призову або прийняття на службу в особливий період.'''
|}
=== Куди звертатися для перерахунку пенсії ===
Для перегляду розмірів пенсій, уповноваженим структурним підрозділам міністерств, служб, інспекцій, де пенсіонер проходив службу, або особисто пенсіонеру, необхідно звернутися до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ''(тобто, до того управління, де особа є одержувачем пенсії)'' та надати підтверджуючі документи прийняття/звільнення зі служби, зокрема, грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення, розрахунок вислуги років тощо.
== Порядок та строки оскарження дій ПФУ ==
Рішення про припинення виплати пенсії, відмову у перерахунку пенсії тощо, може бути оскаржено до '''вищих органів''' або до '''суду'''.
=== Позасудовий порядок ===
У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у '''органі Пенсійного фонду України вищого рівня'''.
{| class="wikitable"
|-
| ''Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).''
|}
Подання скарги відповідно до Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
==== Куди звернутися ====
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі-регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
{| class="wikitable"
|-
|'''Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.'''
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
У скарзі має бути зазначено:
# прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
# найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
# суть порушеної вимоги;
# інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.
Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.
==== Строки розгляду питання ====
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін '''не більше одного місяця від дня надходження скарги''' на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що '''письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку.''' При цьому загальний термін розгляду скарги ''' ''не може перевищувати сорока п'яти днів'' '''.
{| class="wikitable"
|-
| ''На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду cкарги може бути скорочено від встановленого терміну.''
''У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.''
|}
Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
* залишає скаргу без задоволення;
* повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
==== Підстави для відмови ====
Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями ''' ''не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги'' '''. У разі необхідності, заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
==== Порядок оскарження ====
Оскільки, Міністерство соціальної політики відповідно до покладених на нього завдань ''(п. 21 ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF#Text Положення про Міністерство соціальної політики, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423]),'' здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, то подання скарги відповідно до "Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення" не позбавляє заявника права '''звернутися із скаргою на рішення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики''' та, в подальшому, '''до суду'''.
=== Судовий порядок ===
==== Підсудність ====
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тому числі й спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ''(нормативно-правових актів чи індивідуальних актів)'', дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки управління Пенсійного фонду України є суб‘єктами владних повноважень, тому, спори щодо оскарження прийнятих ними рішень, відносяться до юрисдикції ''' ''адміністративних судів'' '''.
==== Строки звернення до суду ====
Частиною 2 статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9741 Кодексу адміністративного судочинства України] встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 цього ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 Кодексу] передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Оскільки кожна ситуація є особливою, позовна давність не обмежується строками зазначеними у ч. 2 статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9741 Кодексу адміністративного судочинства України].'''
Тому, у разі подання позовної заяви до адміністративного суду після закінчення шестимісячного строку, установленого ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 Кодексу адміністративного судочинства України], необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку із вказівкою на причини такого пропуску та додати докази поважності цих причин. Також у конкретній ситуації необхідно вказати ''' ''посилання на постанови Верховного Суду України'' '''.
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До адміністративного суду особа подає ''' ''позовну заяву'' ''', в якій викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

'''В позовній заяві зазначаються:'''
# найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
#повне найменування ''(для юридичних осіб)'' або ім’я ''(прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб)'' сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження ''(для юридичних осіб)'' або місце проживання чи перебування ''(для фізичних осіб)''; поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ''(для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України)''; реєстраційний номер облікової картки платника податків ''(для фізичних осіб)'' за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України ''(якщо такі відомості відомі позивачу)'', відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
# зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
# зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
# відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
# відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
# перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою ''(за наявності)'', зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
# у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
# у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
# власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
# якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості особи представника;
# у разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення;
# якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
==== Судовий збір ====
За подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]):
{| class="wikitable"
|-
! Характер позову !! Ставка судового збору !! Сума судового збору
|-
| майновий || 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу || залежить від ціни позову (''1 відсоток ціни позову, але не менше 992,40 грн. та не більше 12 405 грн''.)
|-
| немайновий|| 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу || 992 грн. 40 коп.
|}
''' Суб'єкти, які мають пільги зі сплати судового збору,визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст.5 Закону України "Про судовий збір"].'''

[[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|Судовий збір]] заявник має право сплатити через [https://kap.minjust.gov.ua/ електронні сервіси Міністерства Юстиції України], в тому числі, звернувшись до місцевих центрів/бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання.

Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися на сайті [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України] або звернутися безпосередньо до відповідного суду.
==== Судова практика ====
Органи Пенсійного фонду України можуть прийняти ''рішення про припинення виплати пенсії,'' аргументуючи це тим що особа уклала контракт про проходження військової служби в Збройних силах України.

Однак, якщо контракт укладено в період з 17 березня 2014 року і по сьогодні, то ''навіть відсутність у ньому положення про особливі умови (а саме – термін його дії до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію),'' не є підставою для припинення виплати пенсії.

Так, '''відповідно до ч. 3 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»]''', встановлено, що ''пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту'' виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]''', '''особливий період''' – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014]''' була оголошена ''часткова мобілізація,'' у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації в країні.

Тобто, '''з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період.'''

В подальшому, '''14 січня 2015 року № 15/2015 було видано новий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015#Text Указ Президента України «Про часткову мобілізацію».]''' Вказаним Указом передбачено проведення мобілізації із збереженням ряду пільг для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

''Крім того, оскільки законодавством України не встановлено чіткого порядку припинення особливого періоду, то закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.''

'''Тому, укладені контракти на проходження військової служби в період з 17.03.2014 р. і по сьогодні, ''є такими, що укладалися у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і не існують поза межами особливого періоду,'' що, у свою чергу, є підставою для продовження виплати пенсії в період проходження військової служби.'''
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція міститься і в [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 постанові ВС/КАС, справа № 569/5311/17 від 03.04.2018р.]'''
|}
== Корисні посилання ==
* [https://portal.pfu.gov.ua Пенсійний фонд України. Портал електронних послуг]
* [https://court.gov.ua Судова влада України]
* [[ Порядок і умови перерахунку пенсії ]]
* [[ Пенсійне забезпечення військовослужбовців ]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Пенсіонери‎]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії‎]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Пенсійне забезпечення пенсіонерів (з числа військовослужбовців) у разі повторного прийняття на службу

2022-08-02T12:37:17Z

Olena.pushkar: /* Розмір пенсії */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ualaws//show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 "Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України".]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Постанова правління Пенсійного фонду України від 12 жотвня 2007 року № 18-6 "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення"]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 Постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2018 року по справі № 569/5311/17]
== Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів ==
Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа військовослужбовців передбачено в ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".]
{| class="wikitable"
|-
! № !! Суб’єкт !! Підстава !! Виплата пенсії
|-
|1.|| rowspan="3" |Пенсіонери з числа військовослужбовців|| повторне прийняття на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України|| припиняється
|-
| 2||призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення|| не припиняється
|-
| 3|| прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення || не припиняється
|-
|}
== Розмір пенсії ==
Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, припинено ''), '''розрахунок розміру та виплата пенсії здійснюється при звільненні із служби з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення'''.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, не припинено ''), '''виплата пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення, до дня фактичного звільнення'''.

Тобто, виплата раніше призначеної пенсії не припиняється, а після звільнення зі служби – підлягає перерахунку.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Якщо новий розмір пенсії буде нижчим за розмір, який пенсіонер отримував до призову або повторного прийняття на службу, виплата пенсії здійснюється у розмірі, який пенсіонер отримував до призову або прийняття на службу в особливий період.'''
|}
=== Куди звертатися для перерахунку пенсії ===
Для перегляду розмірів пенсій, уповноваженим структурним підрозділам міністерств, служб, інспекцій, де пенсіонер проходив службу, або особисто пенсіонеру, необхідно звернутися до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ''(тобто, до того управління, де особа є одержувачем пенсії)'' та надати підтверджуючі документи прийняття/звільнення зі служби, зокрема, грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення, розрахунок вислуги років тощо.
== Порядок та строки оскарження дій ПФУ ==
Рішення про припинення виплати пенсії, відмову у перерахунку пенсії тощо, може бути оскаржено до '''вищих органів''' або до '''суду'''.
=== Позасудовий порядок ===
У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у '''органі Пенсійного фонду України вищого рівня'''.
{| class="wikitable"
|-
| ''Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).''
|}
Подання скарги відповідно до Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
==== Куди звернутися ====
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі-регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
{| class="wikitable"
|-
|'''Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.'''
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
У скарзі має бути зазначено:
# прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
# найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
# суть порушеної вимоги;
# інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.
Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто.
==== Строки розгляду питання ====
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін '''не більше одного місяця від дня надходження скарги''' на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що '''письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку.''' При цьому загальний термін розгляду скарги ''' ''не може перевищувати сорока п'яти днів'' '''.
{| class="wikitable"
|-
| ''На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду cкарги може бути скорочено від встановленого терміну.''
''У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.''
|}
Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
* залишає скаргу без задоволення;
* повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
==== Підстави для відмови ====
Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями ''' ''не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги'' '''. У разі необхідності, заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
==== Порядок оскарження ====
Оскільки, Міністерство соціальної політики відповідно до покладених на нього завдань ''(п. 21 ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF#Text Положення про Міністерство соціальної політики, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423]),'' здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, то подання скарги відповідно до "Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення" не позбавляє заявника права '''звернутися із скаргою на рішення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики''' та, в подальшому, '''до суду'''.
=== Судовий порядок ===
==== Підсудність ====
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тому числі й спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ''(нормативно-правових актів чи індивідуальних актів)'', дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки управління Пенсійного фонду України є суб‘єктами владних повноважень, тому, спори щодо оскарження прийнятих ними рішень, відносяться до юрисдикції ''' ''адміністративних судів'' '''.
==== Строки звернення до суду ====
Частиною 2 статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9741 Кодексу адміністративного судочинства України] встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 цього ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 Кодексу] передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Оскільки кожна ситуація є особливою, позовна давність не обмежується строками зазначеними у ч. 2 статті 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9741 Кодексу адміністративного судочинства України].'''
Тому, у разі подання позовної заяви до адміністративного суду після закінчення шестимісячного строку, установленого ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 Кодексу адміністративного судочинства України], необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку із вказівкою на причини такого пропуску та додати докази поважності цих причин. Також у конкретній ситуації необхідно вказати ''' ''посилання на постанови Верховного Суду України'' '''.
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До адміністративного суду особа подає ''' ''позовну заяву'' ''', в якій викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

'''В позовній заяві зазначаються:'''
# найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
#повне найменування ''(для юридичних осіб)'' або ім’я ''(прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб)'' сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження ''(для юридичних осіб)'' або місце проживання чи перебування ''(для фізичних осіб)''; поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ''(для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України)''; реєстраційний номер облікової картки платника податків ''(для фізичних осіб)'' за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України ''(якщо такі відомості відомі позивачу)'', відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
# зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
# зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
# відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
# відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
# перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою ''(за наявності)'', зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
# у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
# у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
# власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
# якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості особи представника;
# у разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення;
# якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
==== Судовий збір ====
За подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]):
{| class="wikitable"
|-
! Характер позову !! Ставка судового збору !! Сума судового збору
|-
| майновий || 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу || залежить від ціни позову
|-
| немайновий|| 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу || 992 грн. 40 коп.
|}
''' Суб'єкти, які мають пільги зі сплати судового збору,визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст.5 Закону України "Про судовий збір"].'''

[[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|Судовий збір]] заявник має право сплатити через [https://kap.minjust.gov.ua/ електронні сервіси Міністерства Юстиції України], в тому числі, звернувшись до місцевих центрів/бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання.

Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися на сайті [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України] або звернутися безпосередньо до відповідного суду.
==== Судова практика ====
Органи Пенсійного фонду України можуть прийняти ''рішення про припинення виплати пенсії,'' аргументуючи це тим що особа уклала контракт про проходження військової служби в Збройних силах України.

Однак, якщо контракт укладено в період з 17 березня 2014 року і по сьогодні, то ''навіть відсутність у ньому положення про особливі умови (а саме – термін його дії до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію),'' не є підставою для припинення виплати пенсії.

Так, '''відповідно до ч. 3 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»]''', встановлено, що ''пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту'' виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

'''Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]''', '''особливий період''' – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014]''' була оголошена ''часткова мобілізація,'' у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації в країні.

Тобто, '''з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період.'''

В подальшому, '''14 січня 2015 року № 15/2015 було видано новий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015#Text Указ Президента України «Про часткову мобілізацію».]''' Вказаним Указом передбачено проведення мобілізації із збереженням ряду пільг для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

''Крім того, оскільки законодавством України не встановлено чіткого порядку припинення особливого періоду, то закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.''

'''Тому, укладені контракти на проходження військової служби в період з 17.03.2014 р. і по сьогодні, ''є такими, що укладалися у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і не існують поза межами особливого періоду,'' що, у свою чергу, є підставою для продовження виплати пенсії в період проходження військової служби.'''
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція міститься і в [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 постанові ВС/КАС, справа № 569/5311/17 від 03.04.2018р.]'''
|}
== Корисні посилання ==
* [https://portal.pfu.gov.ua Пенсійний фонд України. Портал електронних послуг]
* [https://court.gov.ua Судова влада України]
* [[ Порядок і умови перерахунку пенсії ]]
* [[ Пенсійне забезпечення військовослужбовців ]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Пенсіонери‎]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії‎]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]