WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Військовий збір

2021-07-19T09:42:30Z

Olena.poberezhniuk: /* Відповідальність за порушення зобов’язань щодо сплати військового збору */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1621-18 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» від 31.07.2014 р. № 1621-VII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p0007697-14 Військовий збір: відповіді на найактуальніші запитання]
== Військовий збір: поняття, особливості, підстави запровадження ==

З метою забезпечення фінансування заходів з підвищення обороноздатності держави '''тимчасово з 3 серпня 2014 р. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1621-18 Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України»], в Україні введено військовий збір.''' З моменту його запровадження планувалося надати відповідному збору тимчасовий характер і встановити термін його дії до 1 січня 2015 року. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, термін дії військового збору продовжений, а тимчасовий характер його дії замінено на невизначений час, а саме до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
У вітчизняному законодавстві '''військовий збір визначено як загальнодержавний податок, який сплачується фізичними особами-резидентами та фізичними особами-нерезидентами з доходів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].'''

З аналізу положень чинного законодавства, яке регламентує механізм його впровадження, можна виділити наступні '''''сутнісні особливості даного збору:'''''
# запровадження військового збору зумовлено особливими обставинами та нетиповими умовами існування країни на певному етапі її історичного розвитку, а також – складною економіко-політичною ситуацією в країні;
# військовий збір має цільову спрямованість, але надходження від справляння військового збору зараховуються не до окремого цільового фонду, а до державного бюджету.
# його дія має тимчасовий характер, а справляння збору передбачено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України;
# характеризується встановленням фіксованої ставки збору.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає механізм сплати військового збору, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України.] Однак, спеціального розділу, який регламентує порядок і умови виконання зобов’язань щодо сплати такого збору, відсутній. У зв’язку з цим, при характеристиці даного збору застосовуються загальні положення, визначені підпунктом 16(1) підрозділу X Розділу XX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України], а також ті положення, який регламентують порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, допоміжними у даній сфері є роз’яснення Державної фіскальної служби України, які мають на меті тлумачення часто незрозумілих положень Податкового кодексу щодо практичних питань.

== Платники військового збору ==

Згідно п.п.1.1 пункту16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Інші перехідні положення» '''платниками збору є особи''', визначені п.162.1 ст. 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] (далі – ПКУ), '''а саме:'''
# фізична особа-резидент (фізична особа, яка має місце проживання в Україні), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
# фізична особа-нерезидент (фізична особа, яка не є резидентом), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
# податковий агент.
Згідно ст.18.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] ''податковим агентом'' визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування військового збору до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

== Об’єкт оподаткування військовим збором ==

На момент запровадження військового збору в Україні об’єкт оподаткування відповідним збором визначався наступним чином.
Так, ''п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] в редакції від 03.08.2014 року було зазначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.''

Станом на сьогодні об’єкт оподаткування військовим збором детально визначений, а перелік доходів, які оподатковуються збором, передбачений ст. 163 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ.]
 
Таким чином, '''об'єктом оподаткування резидента є:'''

* загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
* доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
* іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
'''Об'єктом оподаткування нерезидента є:'''
* загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
* доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

'''Особливість:''' ''оподаткування військовим збором стосується вищезазначених доходів, нарахованих з 3 серпня 2014 року.''

== Ставка військового збору ==

'''Особливістю військового збору є його фіксована ставка,''' розмір якої становить '''1,5 відсотка від об’єкта оподаткування''', який, в свою чергу, не залежить від об’єктивних та суб’єктивних факторів. У відповідності з положеннями підпункту 1.4. пункту 161 Підрозділу 10 Розділу XX нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], за ставкою 1,5 відсотка.
 
А '''відповідальними за його нарахування та сплату є особи''', визначені ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ]. А саме:
# Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
# Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з інших доходів, є:
* податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
* платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

== Пільги щодо оподаткування військовим збором ==

'''Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу,''' перелік яких передбачено ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], окрім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
 

Крім того, '''тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи''' ''у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.''
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.
 
27 червня 2018 року Президент України підписав [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2374-19 Закон “Про внесення змін до розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України] (щодо відносин, пов’язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях)”. Документ забезпечує продовження дії пільг зі сплати військового збору та з оподаткування податком на додану вартість на період проведення ООС, а також належне проведення відповідної операції. До цього часу податкові пільги, особливості справляння та сплати податків та зборів були встановлені на період проведення АТО. Серед них, зокрема, пільги зі сплати військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та інших осіб на період їх безпосередньої участі в операції
А також '''тимчасово''', на період реалізації проекту модернізації Бортницької станції очистки стічних вод у рамках реалізації проекту "Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації", затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі - Проект), '''не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи (виплачені, надані), що нараховані громадянам Японії (незалежно від їхнього резидентського статусу) японськими суб’єктами з реалізації Проекту у формі заробітної плати та/або винагороди за цивільно-правовими договорами. Зазначене звільнення застосовується лише до тієї частини доходів, що пов’язана з реалізацією Проекту.'''

== Відповідальність за порушення зобов’язань щодо сплати військового збору ==

Згідно з вимогами чинного законодавства, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) військового збору до податкових агентів застосовується '''фінансова відповідальність''' (у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені) '''та адміністративна відповідальність.'''

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені для податку на доходи фізичних осіб.
Отже, за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо сплати військового збору застосовується відповідальність, передбачена за неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 124.1 ст. 124 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#Text ПКУ] визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
* при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
* при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Крім того, відповідно до ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб, або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня (із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати доходів на користь платників податків – фізичних осіб). Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 1634 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Штрафні санкції (штраф і пеню) не застосовують до суб’єкта господарювання в разі несвоєчасного перерахування (неперерахування) ВЗ до бюджету з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 129.6 і 129.7 ПКУ]). Але для цього суб’єкт господарювання повинен надати органу ДФСУ заяву з копіями платіжних документів, що підтверджують факт подання їх установі банку.

[[ Категорія: Фінансове право ]]
[[ Категорія: Податкове право ]]

Військовий збір

2021-07-19T09:37:43Z

Olena.poberezhniuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1621-18 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» від 31.07.2014 р. № 1621-VII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p0007697-14 Військовий збір: відповіді на найактуальніші запитання]
== Військовий збір: поняття, особливості, підстави запровадження ==

З метою забезпечення фінансування заходів з підвищення обороноздатності держави '''тимчасово з 3 серпня 2014 р. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1621-18 Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України»], в Україні введено військовий збір.''' З моменту його запровадження планувалося надати відповідному збору тимчасовий характер і встановити термін його дії до 1 січня 2015 року. Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, термін дії військового збору продовжений, а тимчасовий характер його дії замінено на невизначений час, а саме до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
У вітчизняному законодавстві '''військовий збір визначено як загальнодержавний податок, який сплачується фізичними особами-резидентами та фізичними особами-нерезидентами з доходів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].'''

З аналізу положень чинного законодавства, яке регламентує механізм його впровадження, можна виділити наступні '''''сутнісні особливості даного збору:'''''
# запровадження військового збору зумовлено особливими обставинами та нетиповими умовами існування країни на певному етапі її історичного розвитку, а також – складною економіко-політичною ситуацією в країні;
# військовий збір має цільову спрямованість, але надходження від справляння військового збору зараховуються не до окремого цільового фонду, а до державного бюджету.
# його дія має тимчасовий характер, а справляння збору передбачено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України;
# характеризується встановленням фіксованої ставки збору.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає механізм сплати військового збору, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України.] Однак, спеціального розділу, який регламентує порядок і умови виконання зобов’язань щодо сплати такого збору, відсутній. У зв’язку з цим, при характеристиці даного збору застосовуються загальні положення, визначені підпунктом 16(1) підрозділу X Розділу XX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України], а також ті положення, який регламентують порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, допоміжними у даній сфері є роз’яснення Державної фіскальної служби України, які мають на меті тлумачення часто незрозумілих положень Податкового кодексу щодо практичних питань.

== Платники військового збору ==

Згідно п.п.1.1 пункту16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Інші перехідні положення» '''платниками збору є особи''', визначені п.162.1 ст. 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] (далі – ПКУ), '''а саме:'''
# фізична особа-резидент (фізична особа, яка має місце проживання в Україні), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
# фізична особа-нерезидент (фізична особа, яка не є резидентом), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
# податковий агент.
Згідно ст.18.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] ''податковим агентом'' визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування військового збору до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

== Об’єкт оподаткування військовим збором ==

На момент запровадження військового збору в Україні об’єкт оподаткування відповідним збором визначався наступним чином.
Так, ''п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] в редакції від 03.08.2014 року було зазначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.''

Станом на сьогодні об’єкт оподаткування військовим збором детально визначений, а перелік доходів, які оподатковуються збором, передбачений ст. 163 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ.]
 
Таким чином, '''об'єктом оподаткування резидента є:'''

* загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
* доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
* іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
'''Об'єктом оподаткування нерезидента є:'''
* загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
* доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

'''Особливість:''' ''оподаткування військовим збором стосується вищезазначених доходів, нарахованих з 3 серпня 2014 року.''

== Ставка військового збору ==

'''Особливістю військового збору є його фіксована ставка,''' розмір якої становить '''1,5 відсотка від об’єкта оподаткування''', який, в свою чергу, не залежить від об’єктивних та суб’єктивних факторів. У відповідності з положеннями підпункту 1.4. пункту 161 Підрозділу 10 Розділу XX нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], за ставкою 1,5 відсотка.
 
А '''відповідальними за його нарахування та сплату є особи''', визначені ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ]. А саме:
# Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
# Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з інших доходів, є:
* податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
* платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

== Пільги щодо оподаткування військовим збором ==

'''Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу,''' перелік яких передбачено ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], окрім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
 

Крім того, '''тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи''' ''у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.''
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.
 
27 червня 2018 року Президент України підписав [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2374-19 Закон “Про внесення змін до розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України] (щодо відносин, пов’язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях)”. Документ забезпечує продовження дії пільг зі сплати військового збору та з оподаткування податком на додану вартість на період проведення ООС, а також належне проведення відповідної операції. До цього часу податкові пільги, особливості справляння та сплати податків та зборів були встановлені на період проведення АТО. Серед них, зокрема, пільги зі сплати військового збору з доходів у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та інших осіб на період їх безпосередньої участі в операції
А також '''тимчасово''', на період реалізації проекту модернізації Бортницької станції очистки стічних вод у рамках реалізації проекту "Реконструкція споруд очистки стічних каналізаційних вод і будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів Бортницької станції аерації", затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі - Проект), '''не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи (виплачені, надані), що нараховані громадянам Японії (незалежно від їхнього резидентського статусу) японськими суб’єктами з реалізації Проекту у формі заробітної плати та/або винагороди за цивільно-правовими договорами. Зазначене звільнення застосовується лише до тієї частини доходів, що пов’язана з реалізацією Проекту.'''

== Відповідальність за порушення зобов’язань щодо сплати військового збору ==

Згідно з вимогами чинного законодавства, за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) військового збору до податкових агентів застосовується '''фінансова відповідальність''' (у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені) '''та адміністративна відповідальність.'''

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені для податку на доходи фізичних осіб.
Отже, за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо сплати військового збору застосовується відповідальність, передбачена за неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, відповідно до ст. 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ], у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб, або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня (із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати доходів на користь платників податків – фізичних осіб). Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 1634 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Штрафні санкції (штраф і пеню) не застосовують до суб’єкта господарювання в разі несвоєчасного перерахування (неперерахування) ВЗ до бюджету з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пп. 129.6 і 129.7 ПКУ]). Але для цього суб’єкт господарювання повинен надати органу ДФСУ заяву з копіями платіжних документів, що підтверджують факт подання їх установі банку.

[[ Категорія: Фінансове право ]]
[[ Категорія: Податкове право ]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T09:20:01Z

Olena.poberezhniuk: /* Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
# технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
# підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
# основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;
# використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
# використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
# використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
# використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
# використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
# використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
# опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
# опис та обґрунтування проектного рішення;
# інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
# виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
# умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
# інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
# інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об’єднання, вилучення земельних ділянок;
# заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідно до пп. 36 п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"] відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком.

Страхове відшкодування здійснюється страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) замовника та/або третьої особи.

'''Підпункт 36 пункту 19 набирає чинності через рік з дня опублікування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"].''' 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
* встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
* рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
* наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;
* з’ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката інженеру-землевпоряднику, який був позбавлений його на підставі цього Закону, приймається Кваліфікаційною комісією в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного сертифіката.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у разі:
* невиконання вимог частини шостої статті 32, частини тринадцятої статті 66 цього Закону;
* зазначення завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов’язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства.

Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в судовому порядку .

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T09:14:19Z

Olena.poberezhniuk: /* Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
# технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
# підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
# основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;
# використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
# використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
# використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
# використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
# використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
# використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
# опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
# опис та обґрунтування проектного рішення;
# інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
# виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
# умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
# інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
# інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об’єднання, вилучення земельних ділянок;
# заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідно до пп. 36 п. 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком.

Страхове відшкодування здійснюється страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) замовника та/або третьої особи.

'''Підпункт 36 пункту 19 набирає чинності через рік з дня опублікування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".''' 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T08:11:59Z

Olena.poberezhniuk: /* Погодження і затвердження землевпорядної документації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
# технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
# підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
# основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;
# використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
# використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
# використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
# використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
# використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
# використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
# опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
# опис та обґрунтування проектного рішення;
# інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
# виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
# умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
# інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
# інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об’єднання, вилучення земельних ділянок;
# заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T07:47:42Z

Olena.poberezhniuk: /* Вимоги до текстової частини документації із землеустрою */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
# технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
# підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
# основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;
# використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
# використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
# використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
# використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
# використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
# використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
# опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
# опис та обґрунтування проектного рішення;
# інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
# виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
# умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
# інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
# інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об’єднання, вилучення земельних ділянок;
# заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

відповідній сфері.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
# додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»];
# надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
# проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано '''вичерпний перелік недоліків''' проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

'''Зверніть увагу!''' Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту усунути його недоліки та подати на погодження
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T07:33:19Z

Olena.poberezhniuk: /* Види документації із землеустрою */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
# технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Пояснювальна записка має містити комплексний аналіз всіх матеріалів, що містяться в документації із землеустрою. У пояснювальній записці обов'язково аналізуються:
# надані замовником документи, у тому числі матеріали, що обґрунтовують розмір, місце розташування та цільове призначення земельної ділянки;
# обмеження і обтяження, викладені у висновках осіб, які погоджують проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дають свої висновки щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду;
# існуючий характер землекористування в районі розташування земельної ділянки;
# прийняте рішення стосовно меж земельної ділянки, яка проектується для відведення;
# результати польового обстеження земельної ділянки та фактичного стану її господарського використання;
# стан зелених насаджень та їх приналежність;
# викопіювання з чергового плану міста;
# картографічні матеріали;
# відомості про правовий статус земельної ділянки, суміжних землевласників та землекористувачів;
# цільове призначення земельної ділянки;
# формування меж земельної ділянки;
# формування меж обмежень та обтяжень;
# розрахунки площ контурів угідь в розрізі землекористувань та складання експлікації угідь;
# грошова оцінка земельної ділянки.

За необхідності у пояснювальній записці викладається пропонований порядок вирішення майнових питань щодо земельної ділянки, будівель та споруд, іншого нерухомого майна, яке планується знести (перенести) під час забудови. При викладенні такого порядку може мати місце посилання на документи, які дають можливість вирішити майнові питання (договори, угоди, інші правочини, гарантійні листи, рішення суду, висновки комісій тощо).

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
Графічна частина документації із землеустрою має містити:
# викопіювання з чергового плану міста;
# топографічний план у масштабі 1:500 з варіантом розміщення об'єкта;
# план відведення земельної ділянки з ситуаційною схемою розташування об'єкта в районі забудови;
# план земельної ділянки з визначенням наявних та можливих обмежень і обтяжень;
# фрагменти схеми економіко-планувальних зон із зазначенням місця розташування земельної ділянки, номера, назви економіко-планувальної зони та базової вартості 1 кв. м землі;
# креслення, що відображає перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

відповідній сфері.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
# додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»];
# надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
# проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано '''вичерпний перелік недоліків''' проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

'''Зверніть увагу!''' Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту усунути його недоліки та подати на погодження
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Розроблення документації землеустрою

2021-07-19T07:23:35Z

Olena.poberezhniuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]

== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.

== Види документації із землеустрою ==

Перелік основних видів документації із землеустрою визначено статтею 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
# проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
# проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
# проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
# проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
# проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
# проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
# робочі проекти землеустрою;
# технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
# технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
# технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
# технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:
 
у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
 
в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, які отримали дозвіл на розробку документації землеустрою, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених у ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].

== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==

'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи працюють не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»], необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==

=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації

=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Пояснювальна записка має містити комплексний аналіз всіх матеріалів, що містяться в документації із землеустрою. У пояснювальній записці обов'язково аналізуються:
# надані замовником документи, у тому числі матеріали, що обґрунтовують розмір, місце розташування та цільове призначення земельної ділянки;
# обмеження і обтяження, викладені у висновках осіб, які погоджують проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дають свої висновки щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду;
# існуючий характер землекористування в районі розташування земельної ділянки;
# прийняте рішення стосовно меж земельної ділянки, яка проектується для відведення;
# результати польового обстеження земельної ділянки та фактичного стану її господарського використання;
# стан зелених насаджень та їх приналежність;
# викопіювання з чергового плану міста;
# картографічні матеріали;
# відомості про правовий статус земельної ділянки, суміжних землевласників та землекористувачів;
# цільове призначення земельної ділянки;
# формування меж земельної ділянки;
# формування меж обмежень та обтяжень;
# розрахунки площ контурів угідь в розрізі землекористувань та складання експлікації угідь;
# грошова оцінка земельної ділянки.

За необхідності у пояснювальній записці викладається пропонований порядок вирішення майнових питань щодо земельної ділянки, будівель та споруд, іншого нерухомого майна, яке планується знести (перенести) під час забудови. При викладенні такого порядку може мати місце посилання на документи, які дають можливість вирішити майнові питання (договори, угоди, інші правочини, гарантійні листи, рішення суду, висновки комісій тощо).

=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
Графічна частина документації із землеустрою має містити:
# викопіювання з чергового плану міста;
# топографічний план у масштабі 1:500 з варіантом розміщення об'єкта;
# план відведення земельної ділянки з ситуаційною схемою розташування об'єкта в районі забудови;
# план земельної ділянки з визначенням наявних та можливих обмежень і обтяжень;
# фрагменти схеми економіко-планувальних зон із зазначенням місця розташування земельної ділянки, номера, назви економіко-планувальної зони та базової вартості 1 кв. м землі;
# креслення, що відображає перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодекс]у.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу];

щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

5. Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

7. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

8. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"];

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 статтею 186] ;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

9. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

відповідній сфері.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
# додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закону України «Про землеустрій»];
# надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;
# проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано '''вичерпний перелік недоліків''' проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

'''Зверніть увагу!''' Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту усунути його недоліки та подати на погодження
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Законом України "Про страхування"]. 
Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою. 
Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. 
У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. 

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
# грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
# рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
# наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
# з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
 
Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства. Шкода, заподіяна в результаті здійснення землеустрою фізичній особі, її майну чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, у порядку, встановленому законодавством України. 
Спори, що виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються в <big>судовому порядку</big>.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Касаційного адміністративного судуВерховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на підставі виставлення її на торги є протиправною, якщо така земельна ділянка не має власного кадастрового номеру, тобто не сформована).
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Суборенда земельної ділянки

2021-05-06T09:54:20Z

Olena.poberezhniuk: /* Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Поняття суборенди земельної ділянки ==
'''Суборенда землі''' - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина перша ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

Передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина сьома ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

== Сторони договору суборенди ==
'''Сторонами договору суборенди є:'''
* орендар (користувач) земельної ділянки ;
* суборендар.
Якщо орендарем земельної ділянки є '''ініціатор''' створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Якщо орендарем земельної ділянки є '''інвестор''' із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"], передача в суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності, визначених таким спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, забороняється.

== Умови договору суборенди земельної ділянки ==
Умови договору суборенди земельної ділянки ''повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина друга ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). ''Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.''

'''Форма договору суборенди земельної ділянки''' Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина шоста ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться в порядку, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі. 

'''Права та обов'язки землекористувачів''' Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, '''мають право:'''
* самостійно господарювати на землі;
* власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
* використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 
Землекористувачі '''зобов'язані:'''
* забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
* не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
* обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць. 

== Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки ==
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"]).

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина четверта ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

'''Договір суборенди землі може бути розірваний за згодою сторін'''. На вимогу однієї із сторін договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Якщо ж орендар відмовляється від розірвання договору, єдиним способом його дострокового припинення є звернення до суду. Договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду, у разі невиконання сторонами обов’язків.

'''[[:Файл:ДОГОВІР суборенди.docx]]'''
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Суборенда земельної ділянки

2021-05-06T09:49:29Z

Olena.poberezhniuk: /* Умови договору суборенди земельної ділянки */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Поняття суборенди земельної ділянки ==
'''Суборенда землі''' - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина перша ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

Передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина сьома ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

== Сторони договору суборенди ==
'''Сторонами договору суборенди є:'''
* орендар (користувач) земельної ділянки ;
* суборендар.
Якщо орендарем земельної ділянки є '''ініціатор''' створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Якщо орендарем земельної ділянки є '''інвестор''' із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"], передача в суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності, визначених таким спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, забороняється.

== Умови договору суборенди земельної ділянки ==
Умови договору суборенди земельної ділянки ''повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина друга ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). ''Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.''

'''Форма договору суборенди земельної ділянки''' Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина шоста ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться в порядку, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі. 

'''Права та обов'язки землекористувачів''' Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, '''мають право:'''
* самостійно господарювати на землі;
* власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
* використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 
Землекористувачі '''зобов'язані:'''
* забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
* не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
* обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць. 

== Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки ==
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"]).

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина четверта ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

'''Договір суборенди землі може бути розірваний за згодою сторін'''. На вимогу однієї із сторін договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

'''[[:Файл:ДОГОВІР суборенди.docx]]'''
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Суборенда земельної ділянки

2021-05-06T09:38:14Z

Olena.poberezhniuk: /* Поняття суборенди земельної ділянки */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]

== Поняття суборенди земельної ділянки ==
'''Суборенда землі''' - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина перша ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

Передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина сьома ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

== Сторони договору суборенди ==
'''Сторонами договору суборенди є:'''
* орендар (користувач) земельної ділянки ;
* суборендар.
Якщо орендарем земельної ділянки є '''ініціатор''' створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Якщо орендарем земельної ділянки є '''інвестор''' із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"], передача в суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності, визначених таким спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, забороняється.

== Умови договору суборенди земельної ділянки ==
Умови договору суборенди земельної ділянки ''повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина друга ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). ''Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.''

'''Форма договору суборенди земельної ділянки''' Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина шоста ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться в порядку, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі. 

'''Права та обов'язки землекористувачів''' Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, '''мають право:'''
* самостійно господарювати на землі;
* власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
* використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 
Землекористувачі '''зобов'язані:'''
* забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. 

== Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки ==
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"]).

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина четверта ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

'''Договір суборенди землі може бути розірваний за згодою сторін'''. На вимогу однієї із сторін договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

'''[[:Файл:ДОГОВІР суборенди.docx]]'''
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Примусове виконання рішення про відібрання дитини

2021-05-06T09:05:33Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_188 Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 13 "Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя"]

== Рішення про відібрання дитини ==
Дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]). 

=== Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав застосовується у випадку: ===
# ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (стаття 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

За загальним правилом подібний захід застосовується за рішенням суду, однак у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, ''орган опіки та піклування або прокурор'' мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. 
В такому разі під час постановлення рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у '''семиденний строк''' після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав (частина друга статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення цих осіб батьківських прав]], яке має безстроковий характер. Тому якщо зникнуть підстави, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини. 

'''Обов’язкова участь органів опіки та піклування''' 
Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Під час ухвалення рішення суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про [[Визначення розміру аліментів на дитину|стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них]]. 

'''Кому передається дитина''' 
У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їхнім бажанням) або органові опіки та піклування. 
Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав. 
Оскільки названі особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 Сімейного кодексу України.

=== Відібрання дитини від другого з батьків: ===
якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (частина перша статті 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Винятком є лише випадок, коли залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 

'''''Цікаво!''''' [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71014450 Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 752/17200/17]

== Примусове виконання рішення про відібрання дитини ==
Примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється [https://minjust.gov.ua/ddvs/regional-offices/upr-ta-viddily-dvs органами державної виконавчої служби] в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Законом України "Про виконавче провадження"], на підставі виконавчих листів, що видаються судами.

'''Увага!''' Приватний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконання рішення про відібрання дитини (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини '''обов'язковою умовою''' для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування. Державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад (стаття 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' До 02 серпня 2018 року в пункті 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, було передбачено, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
|}

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (пункт 4 розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]). 
Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи поліції.

'''Сторони виконавчого провадження мають право [[Оскарження дій державних виконавців|звернутися до уповноваженого органу із скаргою]], якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''

== Умисне перешкоджання виконанню рішення суду ==
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), та встановлює новий строк виконання. 

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (3400 грн.) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).

Слід зазначити, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

== Вирішення питання щодо розшуку боржника або дитини ==
Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. У разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Таке звернення державного виконавця є обов’язковим. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. 
Суд розглядає подання державного виконавця '''протягом 10 днів''' (стаття 438 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Ухвала суду про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини може бути оскаржена в апеляційному порядку.

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Примусове виконання рішення про відібрання дитини

2021-05-06T09:01:38Z

Olena.poberezhniuk: /* Примусове виконання рішення про відібрання дитини */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_188 Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 13 "Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя"]

== Рішення про відібрання дитини ==
Дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]). 

=== Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав застосовується у випадку: ===
# ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (стаття 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

За загальним правилом подібний захід застосовується за рішенням суду, однак у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, ''орган опіки та піклування або прокурор'' мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. 
В такому разі під час постановлення рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у '''семиденний строк''' після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав (частина друга статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення цих осіб батьківських прав]], яке має безстроковий характер. Тому якщо зникнуть підстави, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини. 

'''Обов’язкова участь органів опіки та піклування''' 
Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Під час ухвалення рішення суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про [[Визначення розміру аліментів на дитину|стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них]]. 

'''Кому передається дитина''' 
У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їхнім бажанням) або органові опіки та піклування. 
Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав. 
Оскільки названі особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 Сімейного кодексу України.

=== Відібрання дитини від другого з батьків: ===
якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (частина перша статті 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Винятком є лише випадок, коли залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 

'''''Цікаво!''''' [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71014450 Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 752/17200/17]

== Примусове виконання рішення про відібрання дитини ==
Примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється [https://minjust.gov.ua/ddvs/regional-offices/upr-ta-viddily-dvs органами державної виконавчої служби] в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Законом України "Про виконавче провадження"], на підставі виконавчих листів, що видаються судами.

'''Увага!''' Приватний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконання рішення про відібрання дитини (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини '''обов'язковою умовою''' для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування. Державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад (стаття 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' До 02 серпня 2018 року в пункті 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, було передбачено, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
|}

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (пункт 4 розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]). 
Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи поліції.

'''Сторони виконавчого провадження мають право [[Оскарження дій державних виконавців|звернутися до уповноваженого органу із скаргою]], якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''

== Умисне перешкоджання виконанню рішення суду ==
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), та встановлює новий строк виконання. 

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (3400 грн.) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закону України "Про виконавче провадження"]).

Слід зазначити, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

== Вирішення питання щодо розшуку боржника або дитини ==
Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. У разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Таке звернення державного виконавця є обов’язковим. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. 
Суд розглядає подання державного виконавця '''протягом 10 днів''' (стаття 438 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Ухвала суду про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини може бути оскаржена в апеляційному порядку.

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Правове регулювання роботи сезонних працівників

2021-04-19T09:27:15Z

Olena.poberezhniuk: /* Оплата тимчасової непрацездатності сезонних працівників */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0244203-10#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2010 року N 244/18/99-10 «Про визначення розрахункового періоду для обчислення розміру лікарняних сезонним робітникам»]

== Cезонні працівники: визначення ==
Сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей]. 
До Списку сезонних робіт та галузей належать:
# Лісова промисловість і лісове господарство: добування живиці, барасу і ялинкової сірки; заготівля пньового осмолу; заготівля лика; лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках; лісозахисні та протипожежні роботи — боротьба зі шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів; заготівля насіння; збирання і переробка харчових продуктів лісу; польові лісовпорядні роботи.
# Торфяна промисловість: болотяно-підготовчі роботи; добування, сушіння та збирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.
# Сільське господарство: робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин; робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
# Переробні галузі промисловості: робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції; робота на підприємствах цукрової галузі промисловості; первинне виноробство.
# Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку: роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.
# Транспортно-дорожній комплекс: авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.
Список сезонних робіт та галузей є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо така робота відповідає наступним вимогам:
* не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
* є у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей].
Якщо не виконується хоча б одна з вищезазначених умов, то така робота не вважається сезонною, і працівник не є сезонним. Наприклад, на підприємстві з переробки плодоовочевої продукції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF п.4 Списку сезонних робіт і сезонних галузей] ) сезонними вважаються лише ті працівники, робота яких безпосередньо пов’язана з переробкою продукції. У той же час охоронники та прибиральники, які працюють на цьому підприємстві, не належать до сезонних працівників навіть за умови оформлення їх на період сезону, оскільки їх роботи можуть виконуватися протягом всього календарного року, тому з ними підписують строкові трудові договори на певний час або на час виконання певної роботи (ст. 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).
 
'''Зверніть увагу!''' В [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей] не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт рекомендується підприємствам встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі. 
У Переліку не зазначено конкретних професій, посад сезонних працівників, тому їх перелік, а також тривалість, дата початку та закінчення таких робіт на підприємствах встановлюються в колективному договорі чи іншому локальному документі, наприклад у наказі (розпорядженні) по підприємству. Кількість персоналу (сезонних працівників), потрібна для виконання сезонних робіт, визначається штатним розписом.

== Умови та порядок укладення трудового договору з сезонним працівником ==
Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки такі договори укладаються:
* на період виконання певної роботи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України]);
* на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 2 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України] ).
Трудовий договір під час прийняття на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону (п. 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу Президії Верховної Ради СРСР]) і є не більшим шести місяців, для виконання тимчасових робіт – не більше двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника – не більше чотирьох місяців. 
Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], можливе лише у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:
* характеру роботи або умов її виконання;
* інтересів працівника;
* в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо не дотримано хоча б одну із зазначених вище умов, укладання строкового трудового договору є '''незаконним'''.
 
При оформленні трудових відносин із сезонним працівником роботодавець повинен попередити про сезонний характер роботи (п.3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»], про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення цієї вимоги означає, що із працівником укладено трудовий договір на невизначений строк. 
'''Заява''' складається в довільній формі, але повинна містити всі необхідні реквізити. У ній необхідно вказати період, на який працевлаштовується працівник, бажану посаду (професію) і вид роботи (сезонна). Разом із заявою під час працевлаштування на роботу працівник, відповідно до частини другої статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], зобов’язаний пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), стан здоров’я та інші документи.
 
Згідно з ч. 3 ст. 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Відповідно до ч. 3 ст. 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] випробування не встановлюється при прийнятті на роботу у випадках, передбачених законодавством. Сезонним працівникам при прийнятті на роботу випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі не встановлюється. 
'''Встановлення випробування при прийнятті сезонного працівника є порушенням трудового законодавства.'''
 
Згідно з п. 1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад 5 днів, у т. ч. й на сезонних працівників. Записи в трудову книжку про прийняття на роботу вносяться роботодавцем на підставі відповідного наказу чи розпорядження. Для осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

== Оплата праці ==
Всі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників. Таким чином, посади сезонних працівників мають бути в штатному розписі, де за потреби зазначається, що такі посади вводяться на певні періоди. 
На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (збереження місця роботи та середнього заробітку, виплата добових, відшкодування під час відрядження).
 
Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форми оплати праці. Зважаючи на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Список сезонних робіт і сезонних галузей], більшість сезонних працівників одержують оплату за фактично виконаний обсяг роботи за відрядними розцінками. Це, зокрема, працівники, які виконують роботи в сільському господарстві, лісовій промисловості, переробній галузі тощо. Натомість сезонні працівники санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку, як правило, одержують оплату за відпрацьований час. 
Для тимчасових працівників не встановлено жодних закономірностей щодо застосування погодинної чи відрядної форми оплати праці: все залежить від того, на якій посаді чи за якою спеціальністю вони тимчасово працюють. Однак якщо працівника приймають на тимчасову роботу для заміщення тимчасово відсутнього працівника, то оплата його праці здійснюється на умовах, встановлених для такого тимчасово відсутнього працівника. 
Оподаткування заробітної плати тимчасових і сезонних працівників здійснюється в загальному порядку, тобто з неї утримується ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та на неї нараховується ЄСВ (22 %). Також тимчасові та сезонні працівники мають право на податкову соціальну пільгу, якщо розмір їх зарплати у 2018 р. не перевищує 2470,00 грн, і вони подадуть відповідну заяву.

Як і постійних працівників, сезонних працівників залучати до роботи у вихідні та святкові дні можна лише у випадках, визначених статтею 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та частиною четвертою статті 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Вид компенсації за роботу в такі дні визначається за згодою між конкретним працівником і керівником підприємства: це може бути інший день відпочинку або оплата в подвійному розмірі (ст. 72, 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]):
– відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
– працівникам, праця яких оплачується за годинними/денними ставками в розмірі подвійної годинної/денної ставки;
– працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної/денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий, неробочий або вихідний день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної/денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилась понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий або неробочий дні.

== Відпустки сезонним працівникам ==
Працівники, прийняті на сезонні роботи, мають право на щорічну відпустку. Тривалість щорічної відпустки визначається пропорційно відпрацьованому працівником часу у цього роботодавця.
Для цього використовується формула, що допоможе розрахувати кількість календарних днів щорічної відпустки, які припадають на 1 календарний день стажу роботи, що дає право на відпустку, з урахуванням того, що відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік.
 
{| class="wikitable"
|-
! Формула: Тк.д. = Дв : (К - С )
|-
| Тк.д.< — тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу.
|-
| Дв — кількість календарних днів щорічної відпустки.
|-
| К — загальна кількість календарних днів у робочому році, за який надається відпустка (365 (366) календарних днів).
|-
| С — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у робочому році, за який надається відпустка
|-
|}
 
Після обчислення показника Тк.д., необхідно порахувати стаж роботи, що дає право на відпустку в календарних днях, без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], з дати прийняття на роботу до дня виходу у відпустку. Після цього необхідно помножити стаж роботи працівника на підприємстві (у днях) на тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу (показник Тк.д.). Так знаходиться кількість належних працівнику днів щорічної відпустки.
У випадку, якщо за час сезонна роботи працівник не скористався своїм правом на відпустку, то за бажанням такого працівника йому може бути:
* надано невикористану відпустку з подальшим звільненням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни). Підставою для надання такої відпустки буде заява працівника про надання відпустки з подальшим звільненням. Дата звільнення — останній день відпустки. При цьому дія трудового договору, укладеного з працівником на певний строк, подовжується до закінчення відпустки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Закону України «Про відпустки»])
* нараховано та виплачено в день звільнення компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Суму відпускних або компенсації за невикористані дні щорічної відпустки визначають відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати]. 
Розрахунок середньої зарплати для визначення суми відпускних та компенсації працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, здійснюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачуються відпускні або компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше місяця, то середньоденну зарплату розраховується виходячи із встановленої йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу.
 
Що стосується інших видів відпусток, установлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відпустки»], то вони надаються сезонним працівникам у загальному порядку.
'''Соціальна додаткова відпустка''', що надається працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Нею скористатися можуть особи, перелічені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 19 Закону України «Про відпустки»], як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Працівник матиме право на додаткову відпустку на дітей за рік, в якому він був прийнятий на роботу і звільнений з неї або тільки прийнятий (припустимо, за 2015 рік), якщо:
* до вступу на це підприємство ніде не працював
* працював в іншого роботодавця, але права на отримання додаткової відпустки на дітей тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи на цьому підприємстві.
А якщо працівник у 2015 році до працевлаштування на підприємство десь працював і мав право на додаткову відпустку на дітей? У цьому випадку він повинен був скористатися таким правом за попереднім місцем роботи або отримати компенсацію за невикористану відпустку на дітей за 2015 рік при звільненні. Зробив він це чи ні, нинішнього роботодавця хвилювати не повинно. Якщо працівник мав право на «дитячу» відпустку, але не скористався нею в період роботи, при звільненні йому обов’язково повинна бути нарахована компенсація за невикористані дні такої відпустки.

== Оплата тимчасової непрацездатності сезонних працівників ==
Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності, тобто отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, – за рахунок коштів Фонду соціального страхування. 
Між тим, існують певні особливості в наданні і розрахунку виплати допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, зокрема:
* в разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (частина 2 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]);
* трудового каліцтва чи професійного захворювання – виплачується на загальних підставах.
При цьому існує також особливість і в розрахунку середнього заробітку для виплати лікарняних листків сезонникам, про що зазначено в листі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0244203-10#Text Міністерства та соціальної політики України «Про визначення розрахункового періоду для обчислення розміру лікарняних сезонним робітникам»]. 
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266] , для осіб, які працювали (працюють) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва відповідно до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року N 278], за розрахунковий період береться 12 календарних місяців підряд (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. 
Застосування дванадцятимісячного розрахункового періоду запроваджено з метою недопущення невиправданого зменшення або збільшення розміру середньої заробітної плати для всіх осіб, які працюють на зазначених підприємствах (в організаціях), оскільки через сезонний характер виробництва на таких підприємствах можливе значне коливання розміру заробітної плати протягом року.
Навпаки, враховуючи, що за розрахунковий береться період роботи за останнім основним місцем роботи, ця норма не може застосовуватися для осіб, які працювали на сезонних роботах, оскільки термін виконання таких робіт не може перевищувати 6 місяців. 
Отже, якщо на підприємстві виконуються роботи, що передбачені вищезазначеним Списком сезонних робіт і сезонних галузей, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності постійним працівникам має включатися заробітна плата за 12 місяців перед настанням страхового випадку. Для осіб, які відпрацювали на підприємстві менше 12 місяців, до розрахункового періоду включаються всі повні календарні місяці роботи. 
У разі ж надання працівниці, зайнятій на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з пологами і родами вона має повне право на отримання відповідної відпустки і виплату допомоги по вагітності і пологах.

== Порядок звільнення сезонного працівника ==
У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Не потрібна і згода профспілкового комітету, якщо працівник є членом профспілки, що діє на підприємстві. 
Проте, слід враховувати гарантії, надані вагітним і жінкам, які мають дітей у віці до 3-х років (в деяких випадках – до 6 років), одиноким матерям, що мають дитину до 14 років чи дитину з інвалідністю. За загальними правилами їхнє звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), а також за ними на період працевлаштування, але не більш ніж на 3 місяці зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким працівниця перебувала в трудових відносинах. 
Пунктом 9 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] наголошується, що зазначені гарантії для матерів розповсюджуються і на випадки звільнення у зв’язку із закінченням строку договору, коли вони були прийняті на сезонні роботи. 
Окрім того, сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою ст. 38 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні ст. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу]. Підставою для звільнення буде ст. 39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України]. 
Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, але лише у випадках, що передбачені ст. 40 і ст. 41 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указом], зокрема коли на підприємстві призупинені роботи з причин виробничого характеру чи скорочення роботи в ньому на строк більше двох тижнів; нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. 
Варто нагадати також про існування статті 39-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], відповідно до якої якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.

== Виплата вихідної допомоги сезонним працівникам ==
При виплаті вихідної допомоги сезонним працівникам у разі звільнення слід керуватися ст. 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], відповідно до якої вихідна допомога виплачується:
* у розмірі не менше середнього місячного заробітку – при звільненні з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36, п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України];
* у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку – при звільненні внаслідок порушення власником законодавства про працю, колективного чи трудового договору( ст. 38,39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України]).

== Обчислення страхового стажу сезонним працівникам ==
Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок. 
Нині страховий стаж обчислюють органи Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи — на підставі документів та в порядку, визначеному в законодавстві, що було чинним до 01.01.2004 р. (до часу набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]). 
Страховий стаж обчислюють у місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у ньому, зараховують як повний, коли сума сплачених за цей місяць страхових внесків не менша за мінімальний страховий внесок. Якщо сума менша, період може бути зараховано в страховий стаж (як повний місяць) за умови доплати до розміру мінімального страхового внеску. 
Якщо ж доплати не було, у страховий стаж зараховують період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
 

{| class="wikitable"
|-
! ТП = Св : В
|-
| ТП — тривалість періоду, який зараховують у страховий стаж і визначають у місяцях
|-
| Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць
|-
| В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць
|-
|}

Водночас у частині четвертій статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховували в стаж роботи для призначення пенсії до набуття чинності цього Закону, зараховують у страховий стаж у порядку й на умовах, передбачених у законодавстві, що було чинним раніше. 
А саме, відповідно до статті 56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] у стаж роботи зараховували роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та кооперативах (незалежно від форм власності та господарювання), а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи й тривалості перерв. У стаж роботи враховували також будь-яку іншу роботу, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
 
Відповідно до статті 62 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»], основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу за її відсутності (або відповідних записів у ній) визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]. У статті 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] визначено порядок включення в стаж роботи окремих видів робіт. Відповідно до цього порядку, наприклад, роботу на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховують за рік роботи.
Роботу протягом повного сезону на підприємствах та в організаціях сезонних галузей промисловості незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій зараховують у стаж за рік роботи (за списком, який затверджує Кабінет Міністрів України). Інші сезонні роботи зараховують у стаж роботи за їх фактичною тривалістю.
 
'''Отже, періоди сезонної роботи зараховують у страховий стаж у наведеному порядку лише до 1 січня 2004 року, а після цієї дати — за даними системи персоніфікованого обліку за місяці, за які здійснено оплату праці, з якої сплачено внески в Пенсійний фонд.'''
'''
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]'''

Правове регулювання роботи сезонних працівників

2021-04-19T09:23:51Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0244203-10#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2010 року N 244/18/99-10 «Про визначення розрахункового періоду для обчислення розміру лікарняних сезонним робітникам»]

== Cезонні працівники: визначення ==
Сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей]. 
До Списку сезонних робіт та галузей належать:
# Лісова промисловість і лісове господарство: добування живиці, барасу і ялинкової сірки; заготівля пньового осмолу; заготівля лика; лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках; лісозахисні та протипожежні роботи — боротьба зі шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів; заготівля насіння; збирання і переробка харчових продуктів лісу; польові лісовпорядні роботи.
# Торфяна промисловість: болотяно-підготовчі роботи; добування, сушіння та збирання торфу; ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.
# Сільське господарство: робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин; робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
# Переробні галузі промисловості: робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції; робота на підприємствах цукрової галузі промисловості; первинне виноробство.
# Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку: роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.
# Транспортно-дорожній комплекс: авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.
Список сезонних робіт та галузей є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо така робота відповідає наступним вимогам:
* не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;
* є у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей].
Якщо не виконується хоча б одна з вищезазначених умов, то така робота не вважається сезонною, і працівник не є сезонним. Наприклад, на підприємстві з переробки плодоовочевої продукції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF п.4 Списку сезонних робіт і сезонних галузей] ) сезонними вважаються лише ті працівники, робота яких безпосередньо пов’язана з переробкою продукції. У той же час охоронники та прибиральники, які працюють на цьому підприємстві, не належать до сезонних працівників навіть за умови оформлення їх на період сезону, оскільки їх роботи можуть виконуватися протягом всього календарного року, тому з ними підписують строкові трудові договори на певний час або на час виконання певної роботи (ст. 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).
 
'''Зверніть увагу!''' В [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Списку сезонних робіт і сезонних галузей] не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. В зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт рекомендується підприємствам встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі. 
У Переліку не зазначено конкретних професій, посад сезонних працівників, тому їх перелік, а також тривалість, дата початку та закінчення таких робіт на підприємствах встановлюються в колективному договорі чи іншому локальному документі, наприклад у наказі (розпорядженні) по підприємству. Кількість персоналу (сезонних працівників), потрібна для виконання сезонних робіт, визначається штатним розписом.

== Умови та порядок укладення трудового договору з сезонним працівником ==
Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки такі договори укладаються:
* на період виконання певної роботи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України]);
* на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 2 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України] ).
Трудовий договір під час прийняття на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону (п. 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу Президії Верховної Ради СРСР]) і є не більшим шести місяців, для виконання тимчасових робіт – не більше двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника – не більше чотирьох місяців. 
Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], можливе лише у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:
* характеру роботи або умов її виконання;
* інтересів працівника;
* в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо не дотримано хоча б одну із зазначених вище умов, укладання строкового трудового договору є '''незаконним'''.
 
При оформленні трудових відносин із сезонним працівником роботодавець повинен попередити про сезонний характер роботи (п.3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»], про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення цієї вимоги означає, що із працівником укладено трудовий договір на невизначений строк. 
'''Заява''' складається в довільній формі, але повинна містити всі необхідні реквізити. У ній необхідно вказати період, на який працевлаштовується працівник, бажану посаду (професію) і вид роботи (сезонна). Разом із заявою під час працевлаштування на роботу працівник, відповідно до частини другої статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], зобов’язаний пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), стан здоров’я та інші документи.
 
Згідно з ч. 3 ст. 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Відповідно до ч. 3 ст. 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] випробування не встановлюється при прийнятті на роботу у випадках, передбачених законодавством. Сезонним працівникам при прийнятті на роботу випробувальний термін з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі не встановлюється. 
'''Встановлення випробування при прийнятті сезонного працівника є порушенням трудового законодавства.'''
 
Згідно з п. 1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад 5 днів, у т. ч. й на сезонних працівників. Записи в трудову книжку про прийняття на роботу вносяться роботодавцем на підставі відповідного наказу чи розпорядження. Для осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

== Оплата праці ==
Всі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників. Таким чином, посади сезонних працівників мають бути в штатному розписі, де за потреби зазначається, що такі посади вводяться на певні періоди. 
На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (збереження місця роботи та середнього заробітку, виплата добових, відшкодування під час відрядження).
 
Для сезонних працівників може застосовуватися як погодинна, так і відрядна форми оплати праці. Зважаючи на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF Список сезонних робіт і сезонних галузей], більшість сезонних працівників одержують оплату за фактично виконаний обсяг роботи за відрядними розцінками. Це, зокрема, працівники, які виконують роботи в сільському господарстві, лісовій промисловості, переробній галузі тощо. Натомість сезонні працівники санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку, як правило, одержують оплату за відпрацьований час. 
Для тимчасових працівників не встановлено жодних закономірностей щодо застосування погодинної чи відрядної форми оплати праці: все залежить від того, на якій посаді чи за якою спеціальністю вони тимчасово працюють. Однак якщо працівника приймають на тимчасову роботу для заміщення тимчасово відсутнього працівника, то оплата його праці здійснюється на умовах, встановлених для такого тимчасово відсутнього працівника. 
Оподаткування заробітної плати тимчасових і сезонних працівників здійснюється в загальному порядку, тобто з неї утримується ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та на неї нараховується ЄСВ (22 %). Також тимчасові та сезонні працівники мають право на податкову соціальну пільгу, якщо розмір їх зарплати у 2018 р. не перевищує 2470,00 грн, і вони подадуть відповідну заяву.

Як і постійних працівників, сезонних працівників залучати до роботи у вихідні та святкові дні можна лише у випадках, визначених статтею 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та частиною четвертою статті 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Вид компенсації за роботу в такі дні визначається за згодою між конкретним працівником і керівником підприємства: це може бути інший день відпочинку або оплата в подвійному розмірі (ст. 72, 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]):
– відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
– працівникам, праця яких оплачується за годинними/денними ставками в розмірі подвійної годинної/денної ставки;
– працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної/денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий, неробочий або вихідний день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної/денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилась понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий або неробочий дні.

== Відпустки сезонним працівникам ==
Працівники, прийняті на сезонні роботи, мають право на щорічну відпустку. Тривалість щорічної відпустки визначається пропорційно відпрацьованому працівником часу у цього роботодавця.
Для цього використовується формула, що допоможе розрахувати кількість календарних днів щорічної відпустки, які припадають на 1 календарний день стажу роботи, що дає право на відпустку, з урахуванням того, що відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік.
 
{| class="wikitable"
|-
! Формула: Тк.д. = Дв : (К - С )
|-
| Тк.д.< — тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу.
|-
| Дв — кількість календарних днів щорічної відпустки.
|-
| К — загальна кількість календарних днів у робочому році, за який надається відпустка (365 (366) календарних днів).
|-
| С — кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у робочому році, за який надається відпустка
|-
|}
 
Після обчислення показника Тк.д., необхідно порахувати стаж роботи, що дає право на відпустку в календарних днях, без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], з дати прийняття на роботу до дня виходу у відпустку. Після цього необхідно помножити стаж роботи працівника на підприємстві (у днях) на тривалість відпустки, що припадає на 1 календарний день стажу (показник Тк.д.). Так знаходиться кількість належних працівнику днів щорічної відпустки.
У випадку, якщо за час сезонна роботи працівник не скористався своїм правом на відпустку, то за бажанням такого працівника йому може бути:
* надано невикористану відпустку з подальшим звільненням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни). Підставою для надання такої відпустки буде заява працівника про надання відпустки з подальшим звільненням. Дата звільнення — останній день відпустки. При цьому дія трудового договору, укладеного з працівником на певний строк, подовжується до закінчення відпустки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Закону України «Про відпустки»])
* нараховано та виплачено в день звільнення компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Суму відпускних або компенсації за невикористані дні щорічної відпустки визначають відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати]. 
Розрахунок середньої зарплати для визначення суми відпускних та компенсації працівнику, який пропрацював на підприємстві менше року, здійснюється виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачуються відпускні або компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше місяця, то середньоденну зарплату розраховується виходячи із встановленої йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу.
 
Що стосується інших видів відпусток, установлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відпустки»], то вони надаються сезонним працівникам у загальному порядку.
'''Соціальна додаткова відпустка''', що надається працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Нею скористатися можуть особи, перелічені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 19 Закону України «Про відпустки»], як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Працівник матиме право на додаткову відпустку на дітей за рік, в якому він був прийнятий на роботу і звільнений з неї або тільки прийнятий (припустимо, за 2015 рік), якщо:
* до вступу на це підприємство ніде не працював
* працював в іншого роботодавця, але права на отримання додаткової відпустки на дітей тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи на цьому підприємстві.
А якщо працівник у 2015 році до працевлаштування на підприємство десь працював і мав право на додаткову відпустку на дітей? У цьому випадку він повинен був скористатися таким правом за попереднім місцем роботи або отримати компенсацію за невикористану відпустку на дітей за 2015 рік при звільненні. Зробив він це чи ні, нинішнього роботодавця хвилювати не повинно. Якщо працівник мав право на «дитячу» відпустку, але не скористався нею в період роботи, при звільненні йому обов’язково повинна бути нарахована компенсація за невикористані дні такої відпустки.

== Оплата тимчасової непрацездатності сезонних працівників ==
Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності, тобто отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, – за рахунок коштів Фонду соціального страхування. 
Між тим, існують певні особливості в наданні і розрахунку виплати допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, зокрема:
* в разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (частина 2 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]);
* трудового каліцтва чи професійного захворювання – виплачується на загальних підставах.
При цьому існує також особливість і в розрахунку середнього заробітку для виплати лікарняних листків сезонникам, про що зазначено в листі [http://document.ua/pro-viznachennja-rozrahunkovogo-periodu-dlja-obchislennja-ro-doc37520.html Міністерства та соціальної політики України «Про визначення розрахункового періоду для обчислення розміру лікарняних сезонним робітникам»]. 
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266] , для осіб, які працювали (працюють) на підприємствах, в організаціях, робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва відповідно до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року N 278], за розрахунковий період береться 12 календарних місяців підряд (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. 
Застосування дванадцятимісячного розрахункового періоду запроваджено з метою недопущення невиправданого зменшення або збільшення розміру середньої заробітної плати для всіх осіб, які працюють на зазначених підприємствах (в організаціях), оскільки через сезонний характер виробництва на таких підприємствах можливе значне коливання розміру заробітної плати протягом року.
Навпаки, враховуючи, що за розрахунковий береться період роботи за останнім основним місцем роботи, ця норма не може застосовуватися для осіб, які працювали на сезонних роботах, оскільки термін виконання таких робіт не може перевищувати 6 місяців. 
Отже, якщо на підприємстві виконуються роботи, що передбачені вищезазначеним Списком сезонних робіт і сезонних галузей, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності постійним працівникам має включатися заробітна плата за 12 місяців перед настанням страхового випадку. Для осіб, які відпрацювали на підприємстві менше 12 місяців, до розрахункового періоду включаються всі повні календарні місяці роботи. 
У разі ж надання працівниці, зайнятій на сезонній роботі, листка непрацездатності у зв’язку з пологами і родами вона має повне право на отримання відповідної відпустки і виплату допомоги по вагітності і пологах.

== Порядок звільнення сезонного працівника ==
У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Не потрібна і згода профспілкового комітету, якщо працівник є членом профспілки, що діє на підприємстві. 
Проте, слід враховувати гарантії, надані вагітним і жінкам, які мають дітей у віці до 3-х років (в деяких випадках – до 6 років), одиноким матерям, що мають дитину до 14 років чи дитину з інвалідністю. За загальними правилами їхнє звільнення відбувається з обов’язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), а також за ними на період працевлаштування, але не більш ніж на 3 місяці зберігається середня заробітна плата за рахунок підприємства, з яким працівниця перебувала в трудових відносинах. 
Пунктом 9 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] наголошується, що зазначені гарантії для матерів розповсюджуються і на випадки звільнення у зв’язку із закінченням строку договору, коли вони були прийняті на сезонні роботи. 
Окрім того, сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою ст. 38 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні ст. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указу]. Підставою для звільнення буде ст. 39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України]. 
Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, але лише у випадках, що передбачені ст. 40 і ст. 41 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310400-74 Указом], зокрема коли на підприємстві призупинені роботи з причин виробничого характеру чи скорочення роботи в ньому на строк більше двох тижнів; нез’явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. 
Варто нагадати також про існування статті 39-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], відповідно до якої якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.

== Виплата вихідної допомоги сезонним працівникам ==
При виплаті вихідної допомоги сезонним працівникам у разі звільнення слід керуватися ст. 44 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України], відповідно до якої вихідна допомога виплачується:
* у розмірі не менше середнього місячного заробітку – при звільненні з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36, п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України];
* у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку – при звільненні внаслідок порушення власником законодавства про працю, колективного чи трудового договору( ст. 38,39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20КЗпП%20України КЗпП України]).

== Обчислення страхового стажу сезонним працівникам ==
Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок. 
Нині страховий стаж обчислюють органи Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи — на підставі документів та в порядку, визначеному в законодавстві, що було чинним до 01.01.2004 р. (до часу набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]). 
Страховий стаж обчислюють у місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у ньому, зараховують як повний, коли сума сплачених за цей місяць страхових внесків не менша за мінімальний страховий внесок. Якщо сума менша, період може бути зараховано в страховий стаж (як повний місяць) за умови доплати до розміру мінімального страхового внеску. 
Якщо ж доплати не було, у страховий стаж зараховують період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
 

{| class="wikitable"
|-
! ТП = Св : В
|-
| ТП — тривалість періоду, який зараховують у страховий стаж і визначають у місяцях
|-
| Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць
|-
| В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць
|-
|}

Водночас у частині четвертій статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховували в стаж роботи для призначення пенсії до набуття чинності цього Закону, зараховують у страховий стаж у порядку й на умовах, передбачених у законодавстві, що було чинним раніше. 
А саме, відповідно до статті 56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] у стаж роботи зараховували роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та кооперативах (незалежно від форм власності та господарювання), а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи й тривалості перерв. У стаж роботи враховували також будь-яку іншу роботу, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
 
Відповідно до статті 62 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»], основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу за її відсутності (або відповідних записів у ній) визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»]. У статті 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] визначено порядок включення в стаж роботи окремих видів робіт. Відповідно до цього порядку, наприклад, роботу на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховують за рік роботи.
Роботу протягом повного сезону на підприємствах та в організаціях сезонних галузей промисловості незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій зараховують у стаж за рік роботи (за списком, який затверджує Кабінет Міністрів України). Інші сезонні роботи зараховують у стаж роботи за їх фактичною тривалістю.
 
'''Отже, періоди сезонної роботи зараховують у страховий стаж у наведеному порядку лише до 1 січня 2004 року, а після цієї дати — за даними системи персоніфікованого обліку за місяці, за які здійснено оплату праці, з якої сплачено внески в Пенсійний фонд.'''
'''
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]'''

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2021-04-16T08:23:30Z

Olena.poberezhniuk: /* Порядок розгляду спорів з питань користування надрами */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80 Кодекс України про надра]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1127-14 Гірничий закон України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003600-09/page#Text Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища від 01.01.2009 року.]

== Порядок розгляду спорів з питань користування надрами ==
'''Спори з питань користування надрами розглядаються:'''
* Органом державного геологічного контролю – Державна служба геології та надр України (Держгеонадра);
* Органом державного гірничого нагляду – Державна служба України з питань праці;
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція);
* Місцевими радами;
* Судом у порядку, встановленому законодавством України.

Позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра. 

Відповідно до '''статті 67''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»], спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Серед позовних вимог заявлялись як майнові (про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним видобуванням корисних копалин; стягнення незаконно отриманого доходу), так і немайнові (про розірвання договору на право тимчасового
користування землею для розташування кар’єру; розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої для видобутку корисних копалин; припинення самовільного користування надрами).

Як свідчить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003600-09/page#Text судова практика], при вирішенні спорів, пов’язаних із самовільним надрокористуванням, господарські суди задовольняли позовні вимоги у разі коли позивач (чи прокурор) звертались з вимогою про стягнення незаконно отриманого доходу від несанкціонованого видобування корисних копалин.
При цьому, суд виходив з того, що '''статтею 68''' [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] передбачено, що незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення – конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Розмір незаконно отриманого доходу вираховувався виходячи з кількості добутих корисних копалин.

== Відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Відповідно до '''статті 65''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80/paran489#n489 Кодексу України про надра] порушення законодавства про надра тягне за собою ''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність'' згідно з законодавством України.

'''Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:'''

# Самовільному користуванні надрами;
# Порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;
# Вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;
# Наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;
# Пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;
# Порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
# Невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
# Знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
# Незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
# Невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

'''Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.'''

'''Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра'''

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняються без відшкодування понесених витрат.
== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарні правопорушення (проступки).

Такими правопорушеннями, зокрема, у сфері проведення гірничих робіт відповідно до '''статті 49''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-14/paran339#n339 Гірничого закону України] є:
* невиконання правил безпеки та правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку проведення гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку;
* прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничого законодавства;
* проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог;
* перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих робіт;
* невиконання законних вимог відповідних центральних органів виконавчої влади у сфері проведення гірничих робіт;
* пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту та порушення режиму вентиляції;
* порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування;
* невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним явищам;
* наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;
* пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;
* порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
* невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
* знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
* незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
* невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.
== Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Регулювання питання щодо цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про надра регулюється '''статті 69''' [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»].
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог '''статті 29''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закону України "Про угоди про розподіл продукції"].
Загальні положення відшкодування шкоди передбачені у '''статті 1166''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Традиційно адміністративна відповідальність є найбільш часто застосовуваним видом юридичної відповідальності за правопорушення у сфері надрокористування. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80 Кодекс України про надра].

Згідно '''статті 47''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' і на посадових осіб - ''від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Згідно '''статті 57''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' і на посадових осіб - ''від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Втрата маркшейдерської документації, невиконання вимог щодо приведення гірничих виробок і бурових свердловин, які ліквідуються або консервуються, в стан, що забезпечує безпеку населення, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Порушення особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, якщо це не пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. Отримання доходу у великих розмірах має місце, коли його сума у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно '''статті 58''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, яке може призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих запасів корисних копалин або умов для будівництва та експлуатації підприємств по видобуванню корисних копалин, а також підземних споруд, не зв'язаних з видобуванням корисних копалин, втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин і керна, необхідних при дальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''
== Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Відповідно до '''статті 240''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, - ''карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.''

Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - ''караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк''.

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об'єктах природно-заповідного фонду або вчинені повторно, - ''караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.''

Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - ''караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.''

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2021-04-16T08:17:48Z

Olena.poberezhniuk: /* Порядок розгляду спорів з питань користування надрами */

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2021-04-16T07:49:40Z

Olena.poberezhniuk: /* Порядок розгляду спорів з питань користування надрами */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80 Кодекс України про надра]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1127-14 Гірничий закон України]

== Порядок розгляду спорів з питань користування надрами ==
'''Спори з питань користування надрами розглядаються:'''
* Органом державного геологічного контролю – Державна служба геології та надр України (Держгеонадра);
* Органом державного гірничого нагляду – Державна служба України з питань праці;
* Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція);
* Місцевими радами;
* Судом у порядку, встановленому законодавством України.

Позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра. 

Відповідно до '''статті 67''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»], спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Серед позовних вимог заявлялись як майнові (про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним видобуванням корисних копалин; стягнення незаконно отриманого доходу), так і немайнові (про розірвання договору на право тимчасового
користування землею для розташування кар’єру; розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої для видобутку корисних копалин; припинення самовільного користування надрами).

Як свідчить судова практика, при вирішенні спорів, пов’язаних із самовільним надрокористуванням, господарські суди задовольняли позовні вимоги у разі коли позивач (чи прокурор) звертались з вимогою про стягнення незаконно отриманого доходу від несанкціонованого видобування корисних копалин.
При цьому, суд виходив з того, що '''статтею 68''' [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] передбачено, що незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення – конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Розмір незаконно отриманого доходу вираховувався виходячи з кількості добутих корисних копалин [Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. № 1077. Серія «ПРАВО». Випуск № 22, 2016 рік. – С. 139].

== Відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Відповідно до '''статті 65''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80/paran489#n489 Кодексу України про надра] порушення законодавства про надра тягне за собою ''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність'' згідно з законодавством України.

'''Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:'''

# Самовільному користуванні надрами;
# Порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;
# Вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;
# Наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;
# Пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;
# Порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
# Невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
# Знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
# Незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
# Невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

'''Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.'''

'''Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра'''

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняються без відшкодування понесених витрат.
== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарні правопорушення (проступки).

Такими правопорушеннями, зокрема, у сфері проведення гірничих робіт відповідно до '''статті 49''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-14/paran339#n339 Гірничого закону України] є:
* невиконання правил безпеки та правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку проведення гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку;
* прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничого законодавства;
* проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог;
* перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих робіт;
* невиконання законних вимог відповідних центральних органів виконавчої влади у сфері проведення гірничих робіт;
* пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту та порушення режиму вентиляції;
* порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування;
* невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним явищам;
* наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;
* пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;
* порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
* невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;
* знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
* незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
* невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.
== Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Регулювання питання щодо цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про надра регулюється '''статті 69''' [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»].
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог '''статті 29''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закону України "Про угоди про розподіл продукції"].
Загальні положення відшкодування шкоди передбачені у '''статті 1166''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Традиційно адміністративна відповідальність є найбільш часто застосовуваним видом юридичної відповідальності за правопорушення у сфері надрокористування. Нормативною базою застосування адміністративної відповідальності є [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80 Кодекс України про надра].

Згідно '''статті 47''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' і на посадових осіб - ''від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Згідно '''статті 57''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' і на посадових осіб - ''від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Втрата маркшейдерської документації, невиконання вимог щодо приведення гірничих виробок і бурових свердловин, які ліквідуються або консервуються, в стан, що забезпечує безпеку населення, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''.

Порушення особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, якщо це не пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''. Отримання доходу у великих розмірах має місце, коли його сума у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно '''статті 58''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, яке може призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих запасів корисних копалин або умов для будівництва та експлуатації підприємств по видобуванню корисних копалин, а також підземних споруд, не зв'язаних з видобуванням корисних копалин, втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин і керна, необхідних при дальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''
== Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Відповідно до '''статті 240''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, - ''карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.''

Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - ''караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк''.

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об'єктах природно-заповідного фонду або вчинені повторно, - ''караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.''

Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - ''караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.''

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

== Порядок розгляду спорів з питань користування надрами ==
'''Спори з питань користування надрами розглядаються:'''
*Органом державного геологічного контролю – Державна служба геології та надр України (Держгеонадра);
*Органом державного гірничого нагляду – Державна служба України з питань праці;
*Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів – Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України);
*Місцевими радами;
*Судом у порядку, встановленому законодавством України.

Позивачі – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - ''звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра''. 

Спори з питань користування надрами, пов'язані з розробкою родовищ корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод вирішуються місцевими радамиу порядку, встановленому законодавством України. 

Спори з питань користування надрами, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником надр, розглядаються відповідно до законодавства України. 

Спори з питань користування надрами на умовах розподілу продукції вирішуються відповідно до умов, передбачених такими угодами, що укладаються відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закону України "Про угоди про розподіл продукції".] 

Відповідно до '''статті 67''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»], спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України. 

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Правове регулювання діяльності свиноферм

2021-02-26T14:30:46Z

Olena.poberezhniuk: /* Ветеринарно-санітарні об’єкти */

Правове регулювання діяльності свиноферм

2021-02-26T14:29:19Z

Olena.poberezhniuk: /* Вимоги до закритого режиму роботи у спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17

== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.

== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Відповідно до пп.14 п.7 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин.

Відповідно до ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] соби, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності - назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»] юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Об’єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Відповідно до п. 2.1. Державних будівельних норм України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва" будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.

Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.

Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002400-89#top Санітарними правилами і нормами розміщення, улаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) в населених пунктах Української РСР СанПіН N 5.02.12 / н)] необхідно систематично підтримувати санітарний стан тваринницьких приміщень і території ферми. В'їзд транспорту на територію ферми допускається тільки через дезбарьєр. Не рідше 1 разу на місяць слід проводити санітарний день. В цей день піддають ретельному очищенню стіни, годівниці, поїлки та інше обладнання. Після механічного очищення проводять дезінфекцію: годівниці, забруднюють місця стін, перегородок і стовпів білять суспензією свіжогашеного вапна. На всій території ферми, в виробничих та підсобних приміщеннях повинна проводитися профілактична дезінфекція заходи щодо боротьби з мухами і гризунами відповідно до діючих інструкцій по проведенню дезінфекції, дезінсекції, дератизації, і дезакаризації.

== Ветеринарно-санітарні об’єкти ==
Дезінфекційний блок або дезбар’єри розташовують на головному в’їзді на територію підприємства і блокують із ветсанпропускником. Дезбар’єр має забезпечувати знезараження транспорту, при використанні наливних дезбар’єрів довжина водного дзеркала має бути не меншою 9 метрів.

'''Ветеринарний пункт''' складається з амбулаторії та діагностичного відділу. Амбулаторія складається з кімнати фахівців, аптеки, кімнати з холодильною камерою для зберігання біопрепаратів, стерилізаційної, кімнати для розтину та складу для деззасобів. Ветеринарний пункт розташовують та/або блокують з ветсанпропускником.

'''Забійно-санітарний пункт'''<big>,</big> по можливості, блокують з ветеринарною лабораторією (за наявності) або ветеринарним пунктом і розташовують на лінії огородження підприємства. Він складається із: забійного відділення з приміщеннями для забою свиней, розтину туш, засолу шкур і тимчасового зберігання туш і шкур, утилізаційного відділення, відділення для патолого-анатомічного розтину з утилізаційною камерою та душовою. Покриття стін вказаних відділень мають бути гладенькими, без виступів та забезпечувати зручне їх щоденне миття й знезараження. Забійно-санітарний пункт розташовують на відстані '''не менше 50 м від інших приміщень.''' В утилізаційному відділенні встановлюють автоклав або піч для спалювання трупів. При утилізації сировини автоклавуванням передбачають дві кімнати: для сировини і знешкодження конфіскатів. У стіні між ними встановлюють автоклав, завантаження якого здійснюють з кімнати для сировини, а вивантаження з кімнати для знешкоджених конфіскатів. При розташуванні свинарського підприємства в зоні обслуговування заводу з виробництва м’ясо-кісткового борошна забійно-санітарний пункт будують без утилізаційного відділення. В такому разі в забійно-санітарному пункті обладнують лише холодильну камеру для ізоляції (короткочасного (до 3-х діб) зберігання) трупів і конфіскатів від вимушено забитих тварин.

Забійний майданчик будують з приміщенням для забою тварин та кімнатою для зберігання продуктів забою. Його розташовують у виробничій зоні якнайдалі (не менше 50 м) від свинарників та огороджують суцільним парканом.
Приміщення для карантину, передбачене для обслуговування одного свинарського комплексу (ферми), розташовують відокремлено від виробничих приміщень ферми чи комплексу, огороджують суцільним або сітчастим парканом заввишки 2 м та обладнують окремий в’їзд (виїзд) з дезбар’єром на дорогу загального користування.

Розміри будівлі для карантину визначають циклограмою надходження та руху поголів’я із розрахунку тривалості карантинування кожної групи свиней в ізольованих секціях впродовж 30 діб, періоду санітарної обробки і дезінфекції та вивільнення приміщень не менше ніж на 4 доби.

В карантиннику передбачають наявність окремих приміщень для зберігання кормів, інвентарю, ветеринарних препаратів, інструментів та дезінфектантів.

Ветсанпропускник будують на лінії розмежування адміністративно-господарської і виробничої зон.
Розташування та розміри санітарно-побутових приміщень для персоналу свиногосподарства (ферми) проектують відповідно існуючих нормативних вимог. Крім цього, в ветсанпропускнику передбачають приміщення для знезараження, прання і сушки спецодягу та спецвзуття.
На прохідній ветсанпропускника встановлюють цілодобове чергування.

Перед входом у ветсанпропускник, як зі сторони зовнішньої території, так і з боку виробничої зони, встановлюють дезбар’єри (кювети з килимками або тирсою), змочені дезрозчином. Розмір дезбар’єра повинен виключати можливість оминути його відвідувачем.

Ветсанпропускник включає ряд приміщень, обладнаних наскрізними душовими кабінами, що забезпечують необхідну обробку персоналу та відвідувачів. Душові кабіни встановлюють таким чином, щоб всі, хто заходить на територію ферми та виходить з неї, проходили через них.

Ветсанпропускник розділяють на «чисту» та «брудну» зони. В «брудній» зоні санпропускника працівники свиногосподарства (ферми) знімають свій домашній одяг і взуття та залишають їх в гардеробній домашнього одягу (в шафі, закріпленій за кожним працівником), приймають душ та в гардеробній в «чистій» зоні одягають чистий знезаражений спецодяг і взуття. Переміщення одягу між «чистою» і «брудною» зоною заборонено. По закінченню роботи процедуру повторюють в зворотному порядку - знімають спецодяг і взуття, приймають душ і одягають власний одяг.

Ветеринарні об’єкти обладнують автономною каналізацією для відведення стічних вод.

Пункт зі штучного осіменіння при великому свинарському підприємстві розташовують на території племінного репродуктора або промислового комплексу. У ньому передбачають приміщення для утримання кнурів та лабораторно-технологічну кімнату.
== Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств ==
Утримання свиней в дрібних особистих селянських господарствах зобов’язує власника дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту тварин та людей. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію дрібного особистого селянського господарства придбання тварин може здійснюватися лише за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які їх реалізують. При придбанні тварин власник повинен вимагати у постачальника чи в особи, що продає їх населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров’я тварин, благополуччя господарства-постачальника та регіону, звідки походять ці тварини, щодо інфекційних хвороб, проведені щеплення та результати лабораторних досліджень.

Придбані тварини підлягають профілактичному карантинуванню. Для цього їх утримують окремо від загального поголів’я впродовж 30 діб. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання тварин та виконувати надані ним рекомендації щодо їх утримання в цей період, сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень тощо.

Тварин розташовують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Нові приміщення перед розміщенням тварин також очищають і дезінфікують.

Для профілактики захворювань тварин власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню поголів’я в дрібних особистих селянських господарствах, а саме:
# дотримуватись норм щільності;
# забезпечити належну годівлю тварин та своєчасне прибирання годівниць і гною;
# забезпечити дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітлення приміщень;
# забезпечити дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання тварин;
# забезпечити своєчасне видалення гною, його знезараження та дезінфекцію приміщень, кліток, обладнання й інвентарю;
# забезпечити своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишоподібних гризунів у приміщенні;
# забезпечити достатньою кількістю питної проточної води.
Тварин, які захворіли, ізолюють в відокремлену ізольовану секцію в приміщенні чи станок. Для догляду - виділяють спеціальне обладнання та інвентар.

Для профілактики заразних хвороб, окрім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять ще й специфічну профілактику - тварин вакцинують.
Щеплення та діагностичні дослідження свиней проводять фахівці ветеринарної медицини в порядку, визначеному чинним законодавством.

Чітке виконання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней передбачає також сприяння спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні обов’язкових щеплень, взятті крові для лабораторних досліджень, проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації тощо.

== Профілактичний карантин свиней ==
Відповідно до ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»]тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного ветеринарного інспектора, уповноваженого або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного ветеринарного інспектора.

== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.

== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.

Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.

Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.

Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.

Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''

Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.

[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання діяльності свиноферм

2021-02-26T14:11:13Z

Olena.poberezhniuk: /* Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17

== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.

== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Відповідно до пп.14 п.7 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин.

Відповідно до ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] соби, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності - назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»] юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Об’єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Відповідно до п. 2.1. Державних будівельних норм України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва" будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.

Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.

Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0002400-89#top Санітарними правилами і нормами розміщення, улаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) в населених пунктах Української РСР СанПіН N 5.02.12 / н)] необхідно систематично підтримувати санітарний стан тваринницьких приміщень і території ферми. В'їзд транспорту на територію ферми допускається тільки через дезбарьєр. Не рідше 1 разу на місяць слід проводити санітарний день. В цей день піддають ретельному очищенню стіни, годівниці, поїлки та інше обладнання. Після механічного очищення проводять дезінфекцію: годівниці, забруднюють місця стін, перегородок і стовпів білять суспензією свіжогашеного вапна. На всій території ферми, в виробничих та підсобних приміщеннях повинна проводитися профілактична дезінфекція заходи щодо боротьби з мухами і гризунами відповідно до діючих інструкцій по проведенню дезінфекції, дезінсекції, дератизації, і дезакаризації.

== Ветеринарно-санітарні об’єкти ==
Дезінфекційний блок або дезбар’єри розташовують на головному в’їзді на територію підприємства і блокують із ветсанпропускником. Дезбар’єр має забезпечувати знезараження транспорту, при використанні наливних дезбар’єрів довжина водного дзеркала має бути не меншою 9 метрів.

'''Ветеринарний пункт''' складається з амбулаторії та діагностичного відділу. Амбулаторія складається з кімнати фахівців, аптеки, кімнати з холодильною камерою для зберігання біопрепаратів, стерилізаційної, кімнати для розтину та складу для деззасобів. Ветеринарний пункт розташовують та/або блокують з ветсанпропускником.

'''Забійно-санітарний пункт'''<big>,</big> по можливості, блокують з ветеринарною лабораторією (за наявності) або ветеринарним пунктом і розташовують на лінії огородження підприємства. Він складається із: забійного відділення з приміщеннями для забою свиней, розтину туш, засолу шкур і тимчасового зберігання туш і шкур, утилізаційного відділення, відділення для патолого-анатомічного розтину з утилізаційною камерою та душовою. Покриття стін вказаних відділень мають бути гладенькими, без виступів та забезпечувати зручне їх щоденне миття й знезараження. Забійно-санітарний пункт розташовують на відстані '''не менше 50 м від інших приміщень.''' В утилізаційному відділенні встановлюють автоклав або піч для спалювання трупів. При утилізації сировини автоклавуванням передбачають дві кімнати: для сировини і знешкодження конфіскатів. У стіні між ними встановлюють автоклав, завантаження якого здійснюють з кімнати для сировини, а вивантаження з кімнати для знешкоджених конфіскатів. При розташуванні свинарського підприємства в зоні обслуговування заводу з виробництва м’ясо-кісткового борошна забійно-санітарний пункт будують без утилізаційного відділення. В такому разі в забійно-санітарному пункті обладнують лише холодильну камеру для ізоляції (короткочасного (до 3-х діб) зберігання) трупів і конфіскатів від вимушено забитих тварин.

Забійний майданчик будують з приміщенням для забою тварин та кімнатою для зберігання продуктів забою. Його розташовують у виробничій зоні якнайдалі (не менше 50 м) від свинарників та огороджують суцільним парканом.
Приміщення для карантину, передбачене для обслуговування одного свинарського комплексу (ферми), розташовують відокремлено від виробничих приміщень ферми чи комплексу, огороджують суцільним або сітчастим парканом заввишки 2 м та обладнують окремий в’їзд (виїзд) з дезбар’єром на дорогу загального користування.

Розміри будівлі для карантину визначають циклограмою надходження та руху поголів’я із розрахунку тривалості карантинування кожної групи свиней в ізольованих секціях впродовж 30 діб, періоду санітарної обробки і дезінфекції та вивільнення приміщень не менше ніж на 4 доби.

В карантиннику передбачають наявність окремих приміщень для зберігання кормів, інвентарю, ветеринарних препаратів, інструментів та дезінфектантів.

Ветсанпропускник будують на лінії розмежування адміністративно-господарської і виробничої зон.
Розташування та розміри санітарно-побутових приміщень для персоналу свиногосподарства (ферми) проектують відповідно існуючих нормативних вимог. Крім цього, в ветсанпропускнику передбачають приміщення для знезараження, прання і сушки спецодягу та спецвзуття.
На прохідній ветсанпропускника встановлюють цілодобове чергування.

Перед входом у ветсанпропускник, як зі сторони зовнішньої території, так і з боку виробничої зони, встановлюють дезбар’єри (кювети з килимками або тирсою), змочені дезрозчином. Розмір дезбар’єра повинен виключати можливість оминути його відвідувачем.

Ветсанпропускник включає ряд приміщень, обладнаних наскрізними душовими кабінами, що забезпечують необхідну обробку персоналу та відвідувачів. Душові кабіни встановлюють таким чином, щоб всі, хто заходить на територію ферми та виходить з неї, проходили через них.

Ветсанпропускник розділяють на «чисту» та «брудну» зони. В «брудній» зоні санпропускника працівники свиногосподарства (ферми) знімають свій домашній одяг і взуття та залишають їх в гардеробній домашнього одягу (в шафі, закріпленій за кожним працівником), приймають душ та в гардеробній в «чистій» зоні одягають чистий знезаражений спецодяг і взуття. Переміщення одягу між «чистою» і «брудною» зоною заборонено. По закінченню роботи процедуру повторюють в зворотному порядку - знімають спецодяг і взуття, приймають душ і одягають власний одяг.

Ветеринарні об’єкти обладнують автономною каналізацією для відведення стічних вод.

Пункт зі штучного осіменіння при великому свинарському підприємстві розташовують на території племінного репродуктора або промислового комплексу. У ньому передбачають приміщення для утримання кнурів та лабораторно-технологічну кімнату.

== Вимоги до закритого режиму роботи у спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах ==
Всі спеціалізовані свиногосподарства, малі та середні сільськогосподарські підприємства з вирощування та відгодівлі свиней незалежно від форми власності працюють в '''закритому режимі роботи'''.

Вхід на територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств стороннім особам, а також в’їзд транспортних засобів, не пов’язаних з обслуговуванням господарства, '''забороняється'''.

При цьому всі відвідувачі реєструються в спеціальному журналі та проходять санітарну обробку. Крім того, відвідувачі (включаючи посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду)), щонайменше за останні 2 тижні не повинні відвідувати інші господарства, що належать до компартментів нижчого рівня, контактувати з домашніми та (або) дикими свинями (включаючи відвідування мисливських господарств, брати участь в полюванні на диких свиней), відвідувати епізоотичні вогнища, або брати участь у проведенні протиепізоотичних заходів.
# Територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств поділяють на такі зони: виробничу, в якій можуть виділяти репродуктивний і відгодівельний сектори, вигульні майданчики з твердим покриттям, ветеринарно-санітарні об’єкти, які розташовують відповідно до технологічного процесу. Територію виробничої зони по всьому периметру огороджують суцільною огорожею, яка унеможливлює проникнення сторонніх осіб, диких та безпритульних (синантропних) тварин;
# адміністративно-господарську, яка включає будівлі і споруди адміністративно-господарських служб, об’єкти для інженерно-технічного обслуговування (гараж, технічні склади, механічні майстерні), приміщення для зберігання і приготування кормів. Кормоцех розташовують при в’їзді на територію підприємства. У безпосередній близькості до кормоцеху або в блоці із ним розташовують склад концентрованих кормів, сховища для коренеплодів, силосу та інших кормів.
Вхід у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств дозволяється лише через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу працівників, відвідування господарства сторонніми особами, руху та знезараження транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та знезараження спецодягу.

Всі інші входи у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств мають бути закриті.

Виходити в спецодязі, а також виносити його за межі спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється.

При вході в ізольоване приміщення (секцію) встановлюють дезванночки або дезкилимки. Зсередини приміщення біля дверей, при вході в склади комбікормів, кормокухню та інші ветеринарні об’єкти облаштовують дезкилимки, заповнені тирсою або іншим пористим матеріалом, зволоженим дезрозчином.
На кожній технологічній дільниці облаштовують туалет з умивальником.

Для обслуговування тварин за кожною технологічною (виробничою) групою закріплюють відповідний персонал, що має навики утримання, годівлі, догляду за тваринами та пройшов обов’язкове медичне обстеження.

Особи, хворі туберкульозом, теніаринхозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями, спільними для людей і тварин, до роботи в спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах не допускаються.

Персонал господарства забезпечують спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети маркують і закріплюють за дільницею (цехом). Передавати означені предмети з одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.

Працівники спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, не повинні утримувати свиней в особистих селянських господарствах. Керівники господарств мають здійснювати суворий контроль за наявністю свиней в особистих селянських господарствах найманих працівників.
У випадку інфекційного захворювання інших сільськогосподарських тварин, що належать працівникам спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, такі працівники зобов’язані сповістити керівника та не допускатись до роботи до повної ліквідації хвороби в їх особистому селянському господарстві.

На території спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється утримувати собак (крім сторожових), котів, а також інші види тварин, включаючи птицю. Сторожові собаки мають бути зареєстрованими та з відповідними відмітками в паспорті про щеплення проти сказу та інші обробки й постійно перебувати на території господарства.

На території радіусом в три кілометри від спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств все свинопоголів’я підлягає профілактичним обробкам проти інфекційних захворювань відповідно до плану протиепізоотичних заходів з урахуванням епізоотичного стану.
Ветеринарним фахівцям спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється обслуговувати тварин, поза межами господарства, яке вони обслуговують та тварин особистих селянських господарств. Відповідальність за організацію ветеринарного обслуговування покладається на керівника господарства.

Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт та проводять розподіл «чистих» (підвезення кормів, тварин) та «брудних» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою) автотранспортних шляхів унеможлививши їх перетин.

Тварин, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витікання виділень.

Туші вимушено забитих тварин в обов’язковому порядку піддають дослідженням в уповноваженій лабораторії ветмедицини. Залежно від результатів дослідження туші відправляють на м’ясопереробне підприємство або утилізують. До отримання результатів дослідження і відправлення на переробку туші зберігають в холодильних камерах забійно-санітарного пункту.

Вивезення трупів і боєнських відходів на ветсанзаводи здійснюють спецавтотранспортом, який регулярно знезаражують.

Санітарний день в господарстві проводять з метою ретельної очистки приміщень та поточного ремонту, не рідше одного разу на місяць.
Обов’язковою умовою експлуатації приміщень є принцип «все зайнято/все вільно», з обов’язковою їх санацією впродовж двох-п’яти діб.

На територію виробничої зони спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється заносити продукти харчування особливо - тваринного походження. Споживання їжі дозволяється лише на території адміністративної зони у спеціально відведених для цього місцях, що відповідають санітарним вимогам.

'''Забороняється вигул свиней за межами території господарств'''.

Персонал спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств зобов’язаний проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди у відповідності до чинного законодавства.
== Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств ==
Утримання свиней в дрібних особистих селянських господарствах зобов’язує власника дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту тварин та людей. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію дрібного особистого селянського господарства придбання тварин може здійснюватися лише за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які їх реалізують. При придбанні тварин власник повинен вимагати у постачальника чи в особи, що продає їх населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров’я тварин, благополуччя господарства-постачальника та регіону, звідки походять ці тварини, щодо інфекційних хвороб, проведені щеплення та результати лабораторних досліджень.

Придбані тварини підлягають профілактичному карантинуванню. Для цього їх утримують окремо від загального поголів’я впродовж 30 діб. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання тварин та виконувати надані ним рекомендації щодо їх утримання в цей період, сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень тощо.

Тварин розташовують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Нові приміщення перед розміщенням тварин також очищають і дезінфікують.

Для профілактики захворювань тварин власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню поголів’я в дрібних особистих селянських господарствах, а саме:
# дотримуватись норм щільності;
# забезпечити належну годівлю тварин та своєчасне прибирання годівниць і гною;
# забезпечити дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітлення приміщень;
# забезпечити дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання тварин;
# забезпечити своєчасне видалення гною, його знезараження та дезінфекцію приміщень, кліток, обладнання й інвентарю;
# забезпечити своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишоподібних гризунів у приміщенні;
# забезпечити достатньою кількістю питної проточної води.
Тварин, які захворіли, ізолюють в відокремлену ізольовану секцію в приміщенні чи станок. Для догляду - виділяють спеціальне обладнання та інвентар.

Для профілактики заразних хвороб, окрім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять ще й специфічну профілактику - тварин вакцинують.
Щеплення та діагностичні дослідження свиней проводять фахівці ветеринарної медицини в порядку, визначеному чинним законодавством.

Чітке виконання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней передбачає також сприяння спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні обов’язкових щеплень, взятті крові для лабораторних досліджень, проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації тощо.

== Профілактичний карантин свиней ==
Тварини, що виходять з свиногосподарства та надійдуть до інших свиногосподарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб.

Впродовж карантину тварини утримуються ізольовано в окремому, спеціально відведеному місці (приміщенні для карантину) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини з метою обстеження, дослідження, а за необхідності й щеплення відповідно до діючих інструкцій з профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.

Тварини допускаються у стадо лише по завершенні профілактичного карантинування на підставі акта зняття з карантину за погодженням державного інспектора ветеринарної медицини.

При карантивування свиней для подальшого переміщення проводять:
* обов’язкові діагностичні дослідження на африканську чуму свиней, хворобу Ауєскі, лептоспіроз, трансмісивний гастроентерит свиней;
* профілактичну дегельмінтизацію;
* обробку проти ектопаразитів;
* не пізніше, ніж за 20 днів до відправлення тварин вакцинують проти сибірки.

== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.

== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.

Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.

Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.

Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.

Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''

Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.

[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання діяльності свиноферм

2021-02-26T09:37:49Z

Olena.poberezhniuk: /* Види господарств за кількістю свиней */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* [http://kbu.org.ua/assets/app/documents/dbn2/51.1.%20%D0%94%D0%91%D0%9D%20%D0%92.2.2-1-95.%20%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B8.%20%D0%91%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%96%20%D1%96%20%D1%81%D0 Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17]

== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.

== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Проектування будівництва, реконструкції спеціалізованих свиногосподарств (ферм, комплексів) з утримання (вирощування) племінних тварин, товарної репродукції і відгодівлі свиней проводять за проектами, розробленими відповідно до діючих норм, державних стандартів і правил. Фахівці державної служби ветеринарної медицини беруть участь у проведенні експертизи й узгодженні проектів планування будівництва та реконструкції тваринницьких ферм.
Територію ферми, комплексу відділяють від жилих районів, населених пунктів санітарно-захисною зоною відповідно до Державних будівельних норм України.
 
Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.
 
Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення.
Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш. Свиногосподарство має забезпечувати закритий режим роботи.
 
Навколо приміщень свиногосподарств не рекомендується здійснювати лісові насадження дерев та кущів для зменшення ймовірності заселення їх синантропними та дикими тваринами.

== Ветеринарно-санітарні об’єкти ==
Дезінфекційний блок або дезбар’єри розташовують на головному в’їзді на територію підприємства і блокують із ветсанпропускником. Дезбар’єр має забезпечувати знезараження транспорту, при використанні наливних дезбар’єрів довжина водного дзеркала має бути не меншою 9 метрів.
 
<big>Ветеринарний пункт</big> – складається з амбулаторії та діагностичного відділу. Амбулаторія складається з кімнати фахівців, аптеки, кімнати з холодильною камерою для зберігання біопрепаратів, стерилізаційної, кімнати для розтину та складу для деззасобів. Ветеринарний пункт розташовують та/або блокують з ветсанпропускником.
 
<big>Забійно-санітарний пункт,</big> по можливості, блокують з ветеринарною лабораторією (за наявності) або ветеринарним пунктом і розташовують на лінії огородження підприємства. Він складається із: забійного відділення з приміщеннями для забою свиней, розтину туш, засолу шкур і тимчасового зберігання туш і шкур, утилізаційного відділення, відділення для патолого-анатомічного розтину з утилізаційною камерою та душовою. Покриття стін вказаних відділень мають бути гладенькими, без виступів та забезпечувати зручне їх щоденне миття й знезараження. Забійно-санітарний пункт розташовують на відстані '''не менше 50 м від інших приміщень.''' В утилізаційному відділенні встановлюють автоклав або піч для спалювання трупів. При утилізації сировини автоклавуванням передбачають дві кімнати: для сировини і знешкодження конфіскатів. У стіні між ними встановлюють автоклав, завантаження якого здійснюють з кімнати для сировини, а вивантаження з кімнати для знешкоджених конфіскатів. При розташуванні свинарського підприємства в зоні обслуговування заводу з виробництва м’ясо-кісткового борошна забійно-санітарний пункт будують без утилізаційного відділення. В такому разі в забійно-санітарному пункті обладнують лише холодильну камеру для ізоляції (короткочасного (до 3-х діб) зберігання) трупів і конфіскатів від вимушено забитих тварин.
Забійний майданчик будують з приміщенням для забою тварин та кімнатою для зберігання продуктів забою. Його розташовують у виробничій зоні якнайдалі (не менше 50 м) від свинарників та огороджують суцільним парканом.
Приміщення для карантину, передбачене для обслуговування одного свинарського комплексу (ферми), розташовують відокремлено від виробничих приміщень ферми чи комплексу, огороджують суцільним або сітчастим парканом заввишки 2 м та обладнують окремий в’їзд (виїзд) з дезбар’єром на дорогу загального користування.
 
Розміри будівлі для карантину визначають циклограмою надходження та руху поголів’я із розрахунку тривалості карантинування кожної групи свиней в ізольованих секціях впродовж 30 діб, періоду санітарної обробки і дезінфекції та вивільнення приміщень не менше ніж на 4 доби.
В карантиннику передбачають наявність окремих приміщень для зберігання кормів, інвентарю, ветеринарних препаратів, інструментів та дезінфектантів.
 
Ветсанпропускник будують на лінії розмежування адміністративно-господарської і виробничої зон.
Розташування та розміри санітарно-побутових приміщень для персоналу свиногосподарства (ферми) проектують відповідно існуючих нормативних вимог. Крім цього, в ветсанпропускнику передбачають приміщення для знезараження, прання і сушки спецодягу та спецвзуття.
На прохідній ветсанпропускника встановлюють цілодобове чергування.
Перед входом у ветсанпропускник, як зі сторони зовнішньої території, так і з боку виробничої зони, встановлюють дезбар’єри (кювети з килимками або тирсою), змочені дезрозчином. Розмір дезбар’єра повинен виключати можливість оминути його відвідувачем.
Ветсанпропускник включає ряд приміщень, обладнаних наскрізними душовими кабінами, що забезпечують необхідну обробку персоналу та відвідувачів. Душові кабіни встановлюють таким чином, щоб всі, хто заходить на територію ферми та виходить з неї, проходили через них.
Ветсанпропускник розділяють на «чисту» та «брудну» зони. В «брудній» зоні санпропускника працівники свиногосподарства (ферми) знімають свій домашній одяг і взуття та залишають їх в гардеробній домашнього одягу (в шафі, закріпленій за кожним працівником), приймають душ та в гардеробній в «чистій» зоні одягають чистий знезаражений спецодяг і взуття. Переміщення одягу між «чистою» і «брудною» зоною заборонено. По закінченню роботи процедуру повторюють в зворотному порядку - знімають спецодяг і взуття, приймають душ і одягають власний одяг.
 
Ветеринарні об’єкти обладнують автономною каналізацією для відведення стічних вод.
 
Пункт зі штучного осіменіння при великому свинарському підприємстві розташовують на території племінного репродуктора або промислового комплексу. У ньому передбачають приміщення для утримання кнурів та лабораторно-технологічну кімнату.

== Вимоги до закритого режиму роботи у спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах ==
Всі спеціалізовані свиногосподарства, малі та середні сільськогосподарські підприємства з вирощування та відгодівлі свиней незалежно від форми власності працюють в '''закритому режимі роботи'''.
 
Вхід на територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств стороннім особам, а також в’їзд транспортних засобів, не пов’язаних з обслуговуванням господарства, '''забороняється'''.
 
При цьому всі відвідувачі реєструються в спеціальному журналі та проходять санітарну обробку. Крім того, відвідувачі (включаючи посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду)), щонайменше за останні 2 тижні не повинні відвідувати інші господарства, що належать до компартментів нижчого рівня, контактувати з домашніми та (або) дикими свинями (включаючи відвідування мисливських господарств, брати участь в полюванні на диких свиней), відвідувати епізоотичні вогнища, або брати участь у проведенні протиепізоотичних заходів.
 
Територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств поділяють на такі зони:
 
1) виробничу, в якій можуть виділяти репродуктивний і відгодівельний сектори, вигульні майданчики з твердим покриттям, ветеринарно-санітарні об’єкти, які розташовують відповідно до технологічного процесу. Територію виробничої зони по всьому периметру огороджують суцільною огорожею, яка унеможливлює проникнення сторонніх осіб, диких та безпритульних (синантропних) тварин;
 
2) адміністративно-господарську, яка включає будівлі і споруди адміністративно-господарських служб, об’єкти для інженерно-технічного обслуговування (гараж, технічні склади, механічні майстерні), приміщення для зберігання і приготування кормів. Кормоцех розташовують при в’їзді на територію підприємства. У безпосередній близькості до кормоцеху або в блоці із ним розташовують склад концентрованих кормів, сховища для коренеплодів, силосу та інших кормів.
 
Вхід у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств дозволяється лише через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу працівників, відвідування господарства сторонніми особами, руху та знезараження транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та знезараження спецодягу.
 
Всі інші входи у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств мають бути закриті.
 
Виходити в спецодязі, а також виносити його за межі спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється.
 
При вході в ізольоване приміщення (секцію) встановлюють дезванночки або дезкилимки. Зсередини приміщення біля дверей, при вході в склади комбікормів, кормокухню та інші ветеринарні об’єкти облаштовують дезкилимки, заповнені тирсою або іншим пористим матеріалом, зволоженим дезрозчином.
На кожній технологічній дільниці облаштовують туалет з умивальником.
 
Для обслуговування тварин за кожною технологічною (виробничою) групою закріплюють відповідний персонал, що має навики утримання, годівлі, догляду за тваринами та пройшов обов’язкове медичне обстеження.
Особи, хворі туберкульозом, теніаринхозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями, спільними для людей і тварин, до роботи в спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах не допускаються.
 
Персонал господарства забезпечують спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети маркують і закріплюють за дільницею (цехом). Передавати означені предмети з одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.
 
Працівники спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, не повинні утримувати свиней в особистих селянських господарствах. Керівники господарств мають здійснювати суворий контроль за наявністю свиней в особистих селянських господарствах найманих працівників.
У випадку інфекційного захворювання інших сільськогосподарських тварин, що належать працівникам спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, такі працівники зобов’язані сповістити керівника та не допускатись до роботи до повної ліквідації хвороби в їх особистому селянському господарстві.
 
На території спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється утримувати собак (крім сторожових), котів, а також інші види тварин, включаючи птицю. Сторожові собаки мають бути зареєстрованими та з відповідними відмітками в паспорті про щеплення проти сказу та інші обробки й постійно перебувати на території господарства.
 
На території радіусом в три кілометри від спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств все свинопоголів’я підлягає профілактичним обробкам проти інфекційних захворювань відповідно до плану протиепізоотичних заходів з урахуванням епізоотичного стану.
Ветеринарним фахівцям спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється обслуговувати тварин, поза межами господарства, яке вони обслуговують та тварин особистих селянських господарств. Відповідальність за організацію ветеринарного обслуговування покладається на керівника господарства.
 
Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт та проводять розподіл «чистих» (підвезення кормів, тварин) та «брудних» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою) автотранспортних шляхів унеможлививши їх перетин.
 
Тварин, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витікання виділень.
 
Туші вимушено забитих тварин в обов’язковому порядку піддають дослідженням в уповноваженій лабораторії ветмедицини. Залежно від результатів дослідження туші відправляють на м’ясопереробне підприємство або утилізують. До отримання результатів дослідження і відправлення на переробку туші зберігають в холодильних камерах забійно-санітарного пункту.
 
Вивезення трупів і боєнських відходів на ветсанзаводи здійснюють спецавтотранспортом, який регулярно знезаражують.
 
Санітарний день в господарстві проводять з метою ретельної очистки приміщень та поточного ремонту, не рідше одного разу на місяць.
Обов’язковою умовою експлуатації приміщень є принцип «все зайнято/все вільно», з обов’язковою їх санацією впродовж двох-п’яти діб.
 
На територію виробничої зони спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється заносити продукти харчування особливо - тваринного походження. Споживання їжі дозволяється лише на території адміністративної зони у спеціально відведених для цього місцях, що відповідають санітарним вимогам.
 
'''Забороняється вигул свиней за межами території господарств'''.
 
Персонал спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств зобов’язаний проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди у відповідності до чинного законодавства.
== Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств ==
Утримання свиней в дрібних особистих селянських господарствах зобов’язує власника дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту тварин та людей. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію дрібного особистого селянського господарства придбання тварин може здійснюватися лише за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які їх реалізують. При придбанні тварин власник повинен вимагати у постачальника чи в особи, що продає їх населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров’я тварин, благополуччя господарства-постачальника та регіону, звідки походять ці тварини, щодо інфекційних хвороб, проведені щеплення та результати лабораторних досліджень.
 
Придбані тварини підлягають профілактичному карантинуванню. Для цього їх утримують окремо від загального поголів’я впродовж 30 діб. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання тварин та виконувати надані ним рекомендації щодо їх утримання в цей період, сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень тощо.
Тварин розташовують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Нові приміщення перед розміщенням тварин також очищають і дезінфікують.
 
Для профілактики захворювань тварин власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню поголів’я в дрібних особистих селянських господарствах, а саме:
# дотримуватись норм щільності;
# забезпечити належну годівлю тварин та своєчасне прибирання годівниць і гною;
# забезпечити дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітлення приміщень;
# забезпечити дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання тварин;
# забезпечити своєчасне видалення гною, його знезараження та дезінфекцію приміщень, кліток, обладнання й інвентарю;
# забезпечити своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишоподібних гризунів у приміщенні;
# забезпечити достатньою кількістю питної проточної води.
 
Тварин, які захворіли, ізолюють в відокремлену ізольовану секцію в приміщенні чи станок. Для догляду - виділяють спеціальне обладнання та інвентар.
 
Для профілактики заразних хвороб, окрім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять ще й специфічну профілактику - тварин вакцинують.
Щеплення та діагностичні дослідження свиней проводять фахівці ветеринарної медицини в порядку, визначеному чинним законодавством.
 
Чітке виконання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней передбачає також сприяння спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні обов’язкових щеплень, взятті крові для лабораторних досліджень, проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації тощо.

== Профілактичний карантин свиней ==
Тварини, що виходять з свиногосподарства та надійдуть до інших свиногосподарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб.
 
Впродовж карантину тварини утримуються ізольовано в окремому, спеціально відведеному місці (приміщенні для карантину) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини з метою обстеження, дослідження, а за необхідності й щеплення відповідно до діючих інструкцій з профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.
 
Тварини допускаються у стадо лише по завершенні профілактичного карантинування на підставі акта зняття з карантину за погодженням державного інспектора ветеринарної медицини.

При карантивування свиней для подальшого переміщення проводять:

1. обов’язкові діагностичні дослідження на африканську чуму свиней, хворобу Ауєскі, лептоспіроз, трансмісивний гастроентерит свиней

2. профілактичну дегельмінтизацію

3. обробку проти ектопаразитів

4. не пізніше, ніж за 20 днів до відправлення тварин вакцинують проти сибірки.

== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.

== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
 
Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.
 
Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.
 
Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.
 
Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.
 
Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.
 
Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''
 
Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.

[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Купівля нерухомості нерезидентом

2020-12-29T09:43:53Z

Olena.poberezhniuk: /* Обмеження щодо купівлі нерухомості нерезидентом */

== Нормативно-правова база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''Нерезиденти''' - це:
* фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
* юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
* розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. 
'''Нерухоме майно ( нерухомість)''' - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

== Обмеження щодо купівлі нерухомості нерезидентом ==
Всі права на придбання нерухомості у нерезидентів такі самі як і в громадян України. Існують певні обмеження, окремо зазначені в законодавстві, а саме:
# Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (частина 5 статті 22 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
# Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності ( частина 2 статті 81 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
# Особливий порядок набуття нерезидентами права власності на об’єкти, що відносяться до державного або комунального майна;
# Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
* у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
* за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
== Особливості продажу нерезидентам земельних ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності ==

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.''' 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України'''. 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України'''. 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається '''за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.'''
== Порядок придбання нерухомості нерезидентом ==
Іноземець може придбати нерухомість шляхом укладення [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|договору купівлі-продажу]] нерухомого майна, порядок його укладання визначені Цивільним кодексом України.
Так, згідно зі статтею 657 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. [[Розрахунки фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню|Розрахуватися готівкою за договором купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню, можна у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.]] Платежі на суму, яка перевищує 50 000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Для купівлі нерухомого майна фізичною особою-нерезидентом '''вимагається наявність облікової картки платника податків (ідентифікаційного коду)'''. Для цього потрібно подати в відповідний орган Державної фіскальної служби України переклад паспорта особи, завірений нотаріально і заяву. Присвоєння ідентифікаційного коду відбувається протягом десяти днів. Отримавши його, можливо відкрити банківський рахунок і купити потрібну нерухомість.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Купівля нерухомості нерезидентом

2020-12-29T09:13:51Z

Olena.poberezhniuk: /* Порядок придбання нерухомості нерезидентом. */

== Нормативно-правова база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''Нерезиденти''' - це:
* фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
* юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
* розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. 
'''Нерухоме майно ( нерухомість)''' - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

== Обмеження щодо купівлі нерухомості нерезидентом ==
Всі права на придбання нерухомості у нерезидентів такі самі як і в громадян України. Існують певні обмеження, окремо зазначені в законодавстві, а саме:
# Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (стаття 22 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
# Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності ( частина 2 статті 81 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]).
# Особливий порядок набуття нерезидентами права власності на об’єкти, що відносяться до державного або комунального майна;
# Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
* у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
* за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
== Особливості продажу нерезидентам земельних ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності ==

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.''' 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України'''. 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам '''здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України'''. 
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається '''за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.'''
== Порядок придбання нерухомості нерезидентом. ==
Іноземець може придбати нерухомість шляхом укладення [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|договору купівлі-продажу]] нерухомого майна, порядок його укладання визначені Цивільним кодексом України.
Так, згідно зі статтею 657 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 

Для купівлі нерухомого майна фізичною особою-нерезидентом '''вимагається наявність облікової картки платника податків (ідентифікаційного коду)'''. Для цього потрібно подати в відповідний орган Державної фіскальної служби України переклад паспорта особи, завірений нотаріально і заяву. Присвоєння ідентифікаційного коду відбувається протягом десяти днів. Отримавши його, можливо відкрити банківський рахунок і купити потрібну нерухомість.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T08:11:42Z

Olena.poberezhniuk: /* Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність */

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60-2018-р#Text Розпорядження Кабінету міністрів України 31 січня 2018 р. № 60-р «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад"]

== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* Головні управління Держгеокадастру
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Однак, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після [[Порядок проведення інвентарізації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовані як послідовно, так і паралельно.'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

[[Категорія:Земельне право]] [[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T08:08:33Z

Olena.poberezhniuk: /* Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність */

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T08:02:02Z

Olena.poberezhniuk: /* Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність */

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60-2018-р#Text Розпорядження Кабінету міністрів України 31 січня 2018 р. № 60-р «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад"]

== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* Головні управління Держгеокадастру
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Однак, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після [[Порядок проведення інвентарізації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовані як послідовно, так і паралельно.'''
# ОМС міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність ОМС та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОМС вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

[[Категорія:Земельне право]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T07:55:55Z

Olena.poberezhniuk: /* Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність */

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60-2018-р#Text Розпорядження Кабінету міністрів України 31 січня 2018 р. № 60-р «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад"]

== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* Головні управління Держгеокадастру
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Однак, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовані як послідовно, так і паралельно.'''
# ОМС міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність ОМС та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОМС вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

[[Категорія:Земельне право]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T07:55:00Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60-2018-р#Text Розпорядження Кабінету міністрів України 31 січня 2018 р. № 60-р «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад"]

== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* Головні управління Держгеокадастру
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Однак, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.
[[Порядок проведення інвентарізації земель|https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C]]
== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовані як послідовно, так і паралельно.'''
# ОМС міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність ОМС та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОМС вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

[[Категорія:Земельне право]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2020-12-24T07:51:40Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60-2018-р#Text Розпорядження Кабінету міністрів України 31 січня 2018 р. № 60-р «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад"]

== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* Головні управління Держгеокадастру
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* її місце розташування;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади на неї.

Однак, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# ОМС та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовані як послідовно, так і паралельно.'''
# ОМС міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області ОМС приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність ОМС та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# ОМС реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно. ОМС вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

[[Категорія:Земельне право]]

Стягнення аліментів на дитину у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання за кордон

2020-10-01T08:40:15Z

Olena.poberezhniuk: Скасування редагування № 22973 користувача Alina.zuzulia (обговорення)

==Нормативно-правова база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007, Гаага]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/26-18 Закон України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1150-17 Наказ Мін’юсту від 15.09.2017 № 2904/5 «Про затвердження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном Нью-Йорк 20 червня 1956 року]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06 Наказ Мін’юсту від 29.12.2006 № 121/5 «Про затвердження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973_001 Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання від 02.10.1973, Гаага]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу"]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]

== Поняття аліментів ==
'''Аліменти''' – це грошові зобов’язання між членами однієї сім’ї, які виплачуються упродовж певного часу. 

Аліменти не можна подарувати, заповісти або передати права на них третім особам. Аліменти є безоплатною виплатою, оскільки люди, що мають родинні зв’язки в межах однієї сім’ї, зобов’язані утримувати одне одного. 

Питання про стягнення аліментів порушується фізичною особою на своє утримання або на користь іншої особи, а також юридичною особою, що має право порушувати питання про стягнення аліментів на дитину або іншу особу в установлених законодавством випадках, або належним чином уповноваженим представником відповідної особи. 

Відповідно до сімейного кодексу України утримання дітей може забезпечуватись батьками добровільно, але іноді виникають ситуації, коли слід примусово стягувати з батьків необхідну суму. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. 

'''Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.''' 

==Основні поняття==
* '''запитуюча/запитувана Договірна держава''' - держава, яка підписала і згодом ратифікувала, прийняла або затвердила Конвенцію, а також держава, яка приєдналася до Конвенції після набрання нею чинності, якщо Україною не висловлено заперечення проти застосування Конвенції з цією державою;
* '''запитуючий/запитуваний центральний орган''' - центральний орган, який направляє або до якого направлено заяву, передбачену Конвенцією;
* '''компетентний орган''' - орган, до компетенції якого віднесено розгляд та/або вирішення питань, пов’язаних зі стягненням утримання;
* '''центральний орган''' - орган, призначений Україною чи іншою Договірною державою для виконання обов’язків, передбачених Конвенцією.
{| class="wikitable"
|-
| '''Виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі - Конвенція)'''
|}
== Порядок сплати аліментів у випадку виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна має договір про надання правової допомоги ==
'''Один із батьків, який є платником аліментів,повинен проживати у країні,яка підписала і згодом ратифікувала, прийняла або затвердила Конвенцію, а також держава, яка приєдналася до Конвенції після набрання нею чинності, якщо Україною не висловлено заперечення проти застосування Конвенції з цією державою.''' 
'''Перелік конвенцій''':
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973_001 Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, укладена 20 червня 1956 року у м. Нью-Йорку]; 
'''У разі якщо у відносинах між Договірною державою та Україною одночасно діє''': 
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973_001 Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, вчинена 02 жовтня 1973 року у м. Гаазі], то '''застосовується''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року.] 
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, укладена 20 червня 1956 року у м. Нью-Йорку], то '''застосовується''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року.] 
{| class="wikitable"
|-
| У разі якщо визнати і виконати в Договірній державі '''рішення про стягнення аліментів (утримання)''', винесене до набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 року], на підставі її положень '''неможливо''', але '''можливо''' на підставі положень: 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973_001 Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання від 02 жовтня 1973 року;] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року]. 
 але '''застосовуються положення останніх відповідних конвенцій.'''
|}

== Зобов'язання на які поширюється положення Конвенції==
'''Положення Конвенції застосовуються в Україні до зобов'язань:''' 
* про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років.
* про стягнення утримання з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина;
* з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років;
* з повнолітніх дочки, сина на непрацездатних батьків;
* з баби, діда на внуків, які не досягли повноліття;
* з повнолітніх внуків, правнуків на непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда;
* з повнолітніх братів, сестер на братів, сестер, які не досягли повноліття, та непрацездатних повнолітніх братів і сестер;
* з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття;
* з повнолітніх падчерки, пасинка на непрацездатних мачуху, вітчима в Україні застосовуються лише положення розділів V «Визнання і виконання» та VIII «Загальні положення» Конвенції.

== Порядок подання заяв ==
=== Куди подавати документи?===
'''Заяви, щодо зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років, подаються до центрального органу через центральний орган тієї Договірної держави, де постійно проживає заявник (Міністерство юстиції України).''' 
До заяви щодо стягнення утримання в Україні, заявник додає довіреність, що уповноважує Міністерство юстиції України діяти від його імені в суді чи інших органах або призначити представника для таких дій.
Якщо заявник проживає на території України, заява надсилається до Міністерства юстиції України (як до запитуючого центрального органу) безпосередньо або через головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
Заява про стягнення аліментів за кордоном на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.
[[Файл:Заява про стягнення аліментів за кордоном на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.doc|міні]]
[[Файл:Заява про стягнення аліментів за кордоном на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 2 сторінка.jpg|міні]]
[[Файл:Заява про стягнення аліментів за кордоном на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном 1 сторінка.jpg|міні]]
'''Заява про визнання і виконання рішення щодо зобов’язання про стягнення утримання відносно інших осіб, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1150-17 зазначених в абзаці другому пункту 6 розділу І цієї Інструкції], подається безпосередньо до компетентного органу Договірної держави, на території якої необхідно визнати та виконати рішення.'''

=== Мова заяви та документів, що направляються з України===
Заява та документи, що направляються з України до запитуваної Договірної держави відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенції], складені українською мовою, мають супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної Договірної держави або іншою мовою, яку запитувана Договірна держава визначила у своїй заяві відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran406#n406 статті 63 Конвенції] як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник.

Переклад документів відповідно до цього пункту забезпечує заявник.

У разі неможливості здійснити в Україні переклад заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, офіційною мовою запитуваної Договірної держави заява та додані документи можуть бути передані Міністерством юстиції України запитуваному центральному органу без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації перекладу у запитуваній Договірній державі після отримання згоди заявника на покриття ним витрат на такий переклад.

Міністерство юстиції України повертає заяву та документи, що надходять в Україну від запитуючого центрального органу, у разі відсутності їх перекладу українською мовою.

У разі неможливості здійснення у запитуючій Договірній державі перекладу заяви, що подається через центральні органи, та документів, що до неї додаються, українською мовою документи можуть бути прийняті без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації здійснення перекладу українською мовою в Україні.

Витрати на такий переклад покриваються за рахунок запитуючої Договірної держави, якщо центральні органи не домовились про інше.

== Опрацювання заяв стосовно зобов’язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, яка не досягла 18 років, що подаються через центральні органи==
=== Подання кредитора (заявника) по стягненню аліментів===
Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенцією] кредитор з метою стягнення аліментів на утримання дитини віком до 18 років може подати:
# заяву про визнання та/або виконання іноземного рішення про стягнення аліментів відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran198#n198 статті 24 Конвенції];
# заяву про виконання рішення, прийнятого або визнаного в запитуваній Договірній державі;
# заяву про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі, у тому числі (у разі потреби) з вимогою про встановлення батьківства;
# заяву про вирішення питання про стягнення аліментів у запитуваній Договірній державі у випадках, коли визнання та виконання іноземного рішення є неможливим або у визнанні та виконанні відмовлено у зв'язку з недостатністю підстав для визнання та виконання згідно зі статтею 20 Конвенції або з підстав, зазначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran174#n174 підпунктах "b" або "e" статті 22 Конвенції];
# заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;
# заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.
=== Подання боржника, стосовно якого винесено рішення про стягнення аліментів===
Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенцією] боржник, стосовно якого винесено рішення про стягнення аліментів, може подати:
# заяву про визнання рішення щодо утримання, у тому числі рішення, яке змінює попереднє;
# заяву про зміну рішення, винесеного в запитуваній Договірній державі;
# заяву про зміну рішення, винесеного в Договірній державі іншій, ніж запитувана Договірна держава.

=== Форма та зміст заяв поданих сторонами===
'''Заяви мають містити таку інформацію:''' 
# суть прохання;
# повне ім'я та дату народження заявника, контактну інформацію, у тому числі адресу для листування, електронну адресу та номер телефону (за наявності);
# повне ім'я та, якщо відомо, контактні дані (адресу, електронну адресу, номер телефону), дату і місце народження боржника (у заяві боржника - кредитора), за наявності також адресу проживання, місце роботи, іншу інформацію, яка може допомогти в ідентифікації особи;
# повне ім'я та дату народження кожної дитини, на утримання якої вимагаються аліменти;
# обставини, на яких ґрунтуються вимоги;
# реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати аліментні платежі (у заяві кредитора);
# будь-яку інформацію або документ, зазначені у заяві запитуваної Договірної держави, наданій відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran406#n406 статті 63 Конвенції]

У разі звернення із заявою про вирішення питання про стягнення аліментів в Україні у такій заяві може бути зазначено прохання про стягнення судових та інших витрат, що виникли у зв’язку із застосуванням Конвенції в Україні, зі сторони, проти якої винесено рішення, відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

'''За наявності заява додатково повинна містити інформацію про:'''
* майновий стан кредитора;
* майновий стан боржника, ім'я та місцезнаходження роботодавця боржника, вид і місцезнаходження майна боржника;
* будь-яку іншу інформацію, що може допомогти в ідентифікації і встановленні місця перебування відповідача (кредитора або боржника) або місцезнаходження його майна.

До заяви додається будь-яка необхідна підтвердна інформація або підтвердні документи, у тому числі про право заявника на безоплатну правову допомогу.
{| class="wikitable"
|-
| Заява може бути подана у формі, рекомендованій та опублікованій Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права на її офіційному веб-сайті за посиланням [https://www.hcch.net/ www.hcch.net] у розділі, присвяченому Конвенції.
|}
=== У разі відсутності інформації або документів===
У разі відсутності інформації або документів, запитуваний центральний орган повідомляє про це запитуючий центральний орган та відкладає розгляд відповідної заяви до отримання необхідної інформації або документів, встановивши строк для їх надання. '''Такий строк не може бути меншим, ніж три місяці, і більшим, ніж шість місяців.'''

Якщо інформація або документи не надійшли у встановлений строк, запитуваний центральний орган може не опрацьовувати заяву, інформуючи про це запитуючий орган, і повернути її запитуючому центральному органу.
== Алгоритм опрацювання заяв ==
'''Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі у разі отримання заяви:''' 
# перевіряють наявність у заяві інформації і документів;
# у разі відсутності інформації, можуть повернути заяву заявнику для дооформлення, а у разі відсутності інформації або документів, можуть їх запитати та відкласти розгляд такої заяви до отримання необхідної інформації або документів, встановивши строк для їх отримання. '''Такий строк не може бути меншим, ніж один місяць, і більшим, ніж три місяці;'''
# у разі наявності усієї необхідної інформації та документів направляють заяву та додані до неї документи до Міністерства юстиції України;
# надають методичну допомогу заявнику в оформленні заяви.
<center><big>↓</big></center>
'''Міністерство юстиції України як запитуючий центральний орган протягом тридцяти календарних днів після отримання заяви:''' 
# перевіряє наявність у ній інформації і документів, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran89#n89 статтею 11 Конвенції];
# може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності, встановивши строк для надання необхідних документів або інформації, та відкласти розгляд до отримання необхідної інформації або документів. '''Такий строк не може бути меншим, ніж один місяць, і більшим, ніж три місяці;'''
# заповнює формуляр про передачу відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12/paran107#n107 пункту 2 статті 12 Конвенції], визначений у додатку 1 до неї, та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави (англійською або французькою мовою);
# у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави ;
# на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі на підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенції];
# на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів.

== Опрацювання заяв стосовно інших зобов’язань про утримання==
В Україні як запитуючій Договірній державі або до України як запитуваної Договірної держави стосовно зобов’язань про стягнення утримання на інших осіб, може подаватися заява про визнання та виконання такого рішення на підставі Конвенції.

Зазначені заяви подаються заявником безпосередньо до компетентного органу запитуваної Договірної держави.

До заяв, застосовуються положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1150-17#n53 розділу ІІ Інструкції.]

На прохання заявника, який знаходиться в Україні, Міністерство юстиції України, головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі сприяють в оформленні заяви. 

== Порядок сплати аліментів у випадку виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги ==
Не припиняють права дитини на утримання такі обставини, як переїзд дитини чи одного із батьків – платника аліментів на постійне місце проживання за кордон та зміна ними громадянства. 

У випадку виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою України не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Реалізується це положення згідно з Порядком стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про надання правової допомоги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року за №123. 

Даним Порядком передбачено, що у разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, на постійне місце проживання до іноземної держави, з якою України не має договору про надання правової допомоги, він зобов’язаний виконати аліментні зобов’язання щодо утримання дитини (дітей) до досягнення нею (ним) повноліття. Ці зобов’язання оформлюються у вигляді договору між цією особою та тим із батьків, з ким залишається дитина (діти) у зв’язку з переданням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). 

У випадку невиконання аліментних зобов’язань особою, яка виїжджає за кордон, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду. 

З метою запобігання ухилення батьків від виконання обов’язку утримувати дітей до їх повноліття встановлено, що особа, яка виїжджає за кордон на постійне місце проживання, одночасно із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті за наявності дитини (або дітей), яка залишається проживати в Україні, подає до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем її постійного проживання в Україні, договір про сплату аліментів на дитину або нотаріально засвідчену заяву про відсутність в одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, чи копію рішення суду про плату аліментів. До моменту одержання паспорта зазначена особа зобов’язана подати до органу внутрішніх справ за місцем її постійного проживання в Україні відповідний документ, що підтверджує виконання нею аліментних зобов’язань, - нотаріально засвідчену заяву про відсутність в одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів (якщо така заява не подавалася раніше) або нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів провадилось за рішенням суду). 

У разі невиконання аліментних зобов’язань на момент одержання паспорта до особи, яка виїжджає на постійне місце проживання за кордон, застосовуються обмеження, передбачені чинним законодавством. 

Особа, яка виїхала за межі України для тимчасового перебування і має в Україні малолітню або неповнолітню дитину (дітей), у разі порушення клопотання про залишення для постійного проживання за кордоном подає до дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном документи, передбачені п. 2 цього Порядку (а саме, договір про виплату аліментів, або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення суду про виплату аліментів). 

У випадку наявності неврегульованих аліментних зобов’язань керівник дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном відмовляє в задоволенні клопотання до усунення обставин, які цьому перешкоджають. 

Іноземці, особи без громадянства, що подають заяви, до компетентних органів України, мають право на отримання безоплатної правової допомоги відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»].

[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів]]
[[Категорія: Міністерства]]
[[Категорія: Територіальні органи]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-10-01T08:29:03Z

Olena.poberezhniuk: /* Розмір і строки сплати єдиного внеску */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" Постанова Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”], особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 17 років по 31 грудня 2020 року. Віком 63 роки – за наявності страхового стажу від 17 до 27 років, особи віком 60 років – за наявності страхового стажу не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Статтею 12 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] встановлено, що особи у яких відсутній необхідний страховий стаж можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".]

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Згідно ч. 3 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»], затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Суми внесків, які потрібно доплатити, розраховують органи Пенсійного фонду на підставі даних Реєстру застрахованих осіб.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Відповідно до ч. 5 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»], єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється '''у розмірі 22 відсотки''' до визначеної статтею 7 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону] бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. ''Корисні посилання:'' [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

'''Мінімальний''' страховий внесок з ЄСВ '''у 2020 році:'''
* з 1 січня по 31 серпня 4723 х 22% = 1039,06 грн;
* '''з 1 вересня по 31 грудня 5000 х 22% = 1100 грн.'''
Максимальна база для нарахування ЄСВ у 2020 році:
* з 1 січня по 31 серпня – 70845 грн;
* '''з 1 вересня по 31 грудня – 75000 грн.'''
Частина 8 статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"] проголошує, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#top Закону], зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#top Закону], зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-10-01T08:04:53Z

Olena.poberezhniuk: /* Доплата до мінімального страхового внеску */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" Постанова Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”], особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 17 років по 31 грудня 2020 року. Віком 63 роки – за наявності страхового стажу від 17 до 27 років, особи віком 60 років – за наявності страхового стажу не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Статтею 12 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] встановлено, що особи у яких відсутній необхідний страховий стаж можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".]

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Згідно ч. 3 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»], затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Суми внесків, які потрібно доплатити, розраховують органи Пенсійного фонду на підставі даних Реєстру застрахованих осіб.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Відповідно до ч. 5 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»], єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закону] бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. ''Корисні посилання:'' [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

{| class="wikitable"
|+
!'''Приклад:''' сума одноразово сплаченого єдиного внеску за 2020, яка підлягає до сплати

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

'''Д = С × К × М''', де:

'''Д''' – доплата за стаж, якого не вистачає
* '''С''' – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
* '''К''' – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
* '''М''' – кількість місяців стажу, яких не вистачає для пенсії
Отже, з 01.01.2020 по 31.12.2020 мінімальна зарплата становить '''4 723 гривні'''. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ '''1039,06 грн.''' З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює '''2078,12 грн'''.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2020 році сплатити в ПФ '''за покупку одного року стажу складає 24 937,44 грн.''' (12 місяців × 2078,12).

Через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

→ 1039,06×2 = 2078,12 гривень (де 1039,06 - розмір мінімального страхового внеску в 2020 році; 2 - коефіцієнт 2)
→ 2078,12×12 = 24937,44 гривень (де 12 - кількість місяців, за які необхідно сплатити страховий стаж)
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-10-01T07:47:21Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" Постанова Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”], особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 17 років по 31 грудня 2020 року. Віком 63 роки – за наявності страхового стажу від 17 до 27 років, особи віком 60 років – за наявності страхового стажу не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Статтею 12 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] встановлено, що особи у яких відсутній необхідний страховий стаж можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".]

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Згідно ч. 3 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0064-04#Text Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»], затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Єдиний внесок встановлюється '''в розмірі 22 % суми''', що визначається платниками самостійно для себе, але не більше [http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/323853.html максимальної величини бази нарахування єдиного внеску]. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ((в 2020 році -1039,06 гривень).). 
Додаткова інформація: [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

Сума одноразово сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), сплаченого за кожен місяць такого періоду, не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2, та не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
{| class="wikitable"
|+
!'''Приклад:''' сума одноразово сплаченого єдиного внеску за 2020, яка підлягає до сплати

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

'''Д = С × К × М''', де:

'''Д''' – доплата за стаж, якого не вистачає
* '''С''' – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
* '''К''' – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
* '''М''' – кількість місяців стажу, яких не вистачає для пенсії
Отже, з 01.01.2020 по 31.12.2020 мінімальна зарплата становить '''4 723 гривні'''. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ '''1039,06 грн.''' З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює '''2078,12 грн'''.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2020 році сплатити в ПФ '''за покупку одного року стажу складає 24 937,44 грн.''' (12 місяців × 2078,12).

Через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

→ 1039,06×2 = 2078,12 гривень (де 1039,06 - розмір мінімального страхового внеску в 2020 році; 2 - коефіцієнт 2)
→ 2078,12×12 = 24937,44 гривень (де 12 - кількість місяців, за які необхідно сплатити страховий стаж)
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-10-01T06:38:15Z

Olena.poberezhniuk: /* Наявність страхового стажу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”], особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 17 років по 31 грудня 2020 року. Віком 63 роки – за наявності страхового стажу від 17 до 27 років, особи віком 60 років – за наявності страхового стажу не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Статтею 12 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] встановлено, що особи у яких відсутній необхідний страховий стаж можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".]

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Чи можливо зробити доплату до мінімального страхового внеску для зарахування періодів страхового стажу у разі, якщо особа працює на 0,5 ставки й одержує на місяць зарплату меншу за мінімальну?

Згідно зі ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюють в місяцях.

Якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, то неповний місяць роботи зараховують у страховий стаж як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок – цей період зараховують у страховий стаж як повний місяць '''за умови відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою ніж мінімальний страховий внесок'''. Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Єдиний внесок встановлюється '''в розмірі 22 % суми''', що визначається платниками самостійно для себе, але не більше [http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/323853.html максимальної величини бази нарахування єдиного внеску]. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ((в 2020 році -1039,06 гривень).). 
Додаткова інформація: [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

Сума одноразово сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), сплаченого за кожен місяць такого періоду, не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2, та не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
{| class="wikitable"
|+
!'''Приклад:''' сума одноразово сплаченого єдиного внеску за 2020, яка підлягає до сплати

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

'''Д = С × К × М''', де:

'''Д''' – доплата за стаж, якого не вистачає
* '''С''' – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
* '''К''' – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
* '''М''' – кількість місяців стажу, яких не вистачає для пенсії
Отже, з 01.01.2020 по 31.12.2020 мінімальна зарплата становить '''4 723 гривні'''. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ '''1039,06 грн.''' З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює '''2078,12 грн'''.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2020 році сплатити в ПФ '''за покупку одного року стажу складає 24 937,44 грн.''' (12 місяців × 2078,12).

Через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

→ 1039,06×2 = 2078,12 гривень (де 1039,06 - розмір мінімального страхового внеску в 2020 році; 2 - коефіцієнт 2)
→ 2078,12×12 = 24937,44 гривень (де 12 - кількість місяців, за які необхідно сплатити страховий стаж)
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-09-30T14:24:45Z

Olena.poberezhniuk: /* Наявність страхового стажу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який сплачено страхові внески ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”], особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 17 років по 31 грудня 2020 року. Віком 63 роки – за наявності страхового стажу від 17 до 27 років, особи віком 60 років – за наявності страхового стажу не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Статтею 12 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”] встановлено, що особи у яких відсутній необхідний страховий стаж можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".]

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Чи можливо зробити доплату до мінімального страхового внеску для зарахування періодів страхового стажу у разі, якщо особа працює на 0,5 ставки й одержує на місяць зарплату меншу за мінімальну?

Згідно зі ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюють в місяцях.

Якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, то неповний місяць роботи зараховують у страховий стаж як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок – цей період зараховують у страховий стаж як повний місяць '''за умови відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою ніж мінімальний страховий внесок'''. Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Єдиний внесок встановлюється '''в розмірі 22 % суми''', що визначається платниками самостійно для себе, але не більше [http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/323853.html максимальної величини бази нарахування єдиного внеску]. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ((в 2020 році -1039,06 гривень).). 
Додаткова інформація: [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

Сума одноразово сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), сплаченого за кожен місяць такого періоду, не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2, та не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
{| class="wikitable"
|+
!'''Приклад:''' сума одноразово сплаченого єдиного внеску за 2020, яка підлягає до сплати

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

'''Д = С × К × М''', де:

'''Д''' – доплата за стаж, якого не вистачає
* '''С''' – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
* '''К''' – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
* '''М''' – кількість місяців стажу, яких не вистачає для пенсії
Отже, з 01.01.2020 по 31.12.2020 мінімальна зарплата становить '''4 723 гривні'''. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ '''1039,06 грн.''' З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює '''2078,12 грн'''.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2020 році сплатити в ПФ '''за покупку одного року стажу складає 24 937,44 грн.''' (12 місяців × 2078,12).

Через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

→ 1039,06×2 = 2078,12 гривень (де 1039,06 - розмір мінімального страхового внеску в 2020 році; 2 - коефіцієнт 2)
→ 2078,12×12 = 24937,44 гривень (де 12 - кількість місяців, за які необхідно сплатити страховий стаж)
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Добровільна сплата єдиного внеску (купівля страхового стажу для виплати пенсії)

2020-09-29T06:26:58Z

Olena.poberezhniuk: /* Доплата до мінімального страхового внеску */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 Наказ Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]

== Наявність страхового стажу ==
'''Страховий стаж''' – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який сплачено страхові внески ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n429 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Починаючи '''з 1 січня 2020 року''' на пенсію зможуть вийти особи віком 65 років за наявності страхового стажу по 31 грудня 2020 року від 15 до 17 років, віком 63 роки — в разі, якщо вони мають стаж від 17 до 27 років, і особи віком 60 років в разі, якщо їх страховий стаж — '''27 років або більше.'''

Кожен рік ця цифра буде зростати на 1 рік, і у 2028 році в 60 років зможуть вийти тільки ті особи, які матимуть 35 років страхового стажу, а в 65 ті, хто мають страховий стаж від 15 до 25 років (ст. 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Якщо майбутній пенсіонер не працював певний час, не отримував доходи, з яких сплачувався єдиний внесок, то такий період у страховий стаж не зараховується. Тож якщо на момент досягнення віку, з якого призначається пенсія за віком особа не матиме необхідного страхового стажу, пенсію буде призначено після досягнення необхідного страхового стажу.

Допомогти у вирішенні таких ситуацій можливо за рахунок «придбання стажу» шляхом укладання '''Договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування''' (за попередні періоди) або '''договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (на майбутній період),''' який можна укласти не менше ніж на рік.

== Хто має право на укладення угоди ==
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
* члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (одночасно на '''пенсійне''', на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності);
* особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція)], та не належать до платників єдиного внеску, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції], в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на '''загальнообов’язкове державне пенсійне страхування'''.

== Куди звернутися ==
Для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись за місцем проживання до [http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi/ органів Державної фіскальної служби України] (далі - органи доходів та зборів).

== Перелік необхідних документів ==
# Заява про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 з додатком 4 до Інструкції];
# копію трудової книжки (за наявності);
# виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
# копію документа, що посвідчує особу;
# документ, що підтверджує членство в такому господарстві (для членів особистого селянського господарства) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 пункт 2 розділу V Інструкції]).

== Строк розгляду заяви ==
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше '''ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 4 до цієї Інструкції].

За бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), і у разі отримання від неї заяви про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк '''не пізніше ніж 30 календарних днів''' з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою, наведеною в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15 додатку 5 до Інструкції]. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.'''
|}

== Підстави для відмови в укладенні договору про добровільну участь ==
Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:
* підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
* не відповідає вимогам встановлених для осіб, які мають право на укладення такого договору (див. розділ 3 цієї консультації);
* надала неповні або недостовірні відомості;
* раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
* бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску).

'''В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається'''.

== Доплата до мінімального страхового внеску ==
Чи можливо зробити доплату до мінімального страхового внеску для зарахування періодів страхового стажу у разі, якщо особа працює на 0,5 ставки й одержує на місяць зарплату меншу за мінімальну?

Згідно зі ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюють в місяцях.

Якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, то неповний місяць роботи зараховують у страховий стаж як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок – цей період зараховують у страховий стаж як повний місяць '''за умови відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою ніж мінімальний страховий внесок'''. Порядок проведення такої доплати визначено розділом 15 інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

== Розмір і строки сплати єдиного внеску ==
Єдиний внесок встановлюється '''в розмірі 22 % суми''', що визначається платниками самостійно для себе, але не більше [http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/323853.html максимальної величини бази нарахування єдиного внеску]. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ((в 2020 році -1039,06 гривень).). 
Додаткова інформація: [https://index.minfin.com.ua/ua/labour/social/ Таблиця розміру мінімального та максимального єдиного соціального внеску в Україні].

Сума одноразово сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), сплаченого за кожен місяць такого періоду, не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2, та не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
{| class="wikitable"
|+
!'''Приклад:''' сума одноразово сплаченого єдиного внеску за 2020, яка підлягає до сплати

Припустимо для отримання пенсії людині не вистачає 1 року (тобто 12 місяців) страхового стажу. Обчислення розміру доплати здійснюється за формулою:

'''Д = С × К × М''', де:

'''Д''' – доплата за стаж, якого не вистачає
* '''С''' – страховий внесок з мінімальної заробітної плати за ставкою ЄСВ — 22%
* '''К''' – коефіцієнт вартості компенсації, який застосовується при одноразовій сплаті
* '''М''' – кількість місяців стажу, яких не вистачає для пенсії
Отже, з 01.01.2020 по 31.12.2020 мінімальна зарплата становить '''4 723 гривні'''. Мінімальний страховий внесок за 22% ставкою ЄСВ '''1039,06 грн.''' З урахуванням коефіцієнта, який застосовується при одноразовій сплаті (за 1 рік — 2) дорівнює '''2078,12 грн'''.

Таким чином, сума, яку необхідно у 2020 році сплатити в ПФ '''за покупку одного року стажу складає 24 937,44 грн.''' (12 місяців × 2078,12).

Через підвищення мінімальної заробітної плати, розмір компенсації за кожен куплений рік страхового стажу буде збільшуватися.

→ 1039,06×2 = 2078,12 гривень (де 1039,06 - розмір мінімального страхового внеску в 2020 році; 2 - коефіцієнт 2)
→ 2078,12×12 = 24937,44 гривень (де 12 - кількість місяців, за які необхідно сплатити страховий стаж)
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом

2020-08-19T08:27:23Z

Olena.poberezhniuk: /* Розрахунок податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]

== Що таке податкова знижка? ==
'''Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом''' – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у зв’язку із оплатою нею процентів за користування іпотечним житловим кредитом. 

У випадку, якщо у кредитному договорі зазначена лише загальна сума, що підлягає сплаті, і не розмежовано її на тіло кредиту та проценти до сплати, то у платника податків відсутні підстави для отримання податкової знижки. 

Так, відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] платник податку має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. 

Згідно із п. 175.4 ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:'''
* об’єкт житлової іпотеки придбавається;
* збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання. 

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

== Хто має право на отримання податкової знижки? ==
Отримати податкову знижку за користування іпотечним житловим кредитом можна за наявності наступних '''умов:'''
# Користувач іпотечного житлового кредиту є громадянином України та не зареєстрований в органах ДФС як суб’єкт підприємницької діяльності.
# Відповідно до пп. 166.4.1. п. 166.4. ст. 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
# Відповідно до п. 175.1. ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу Україн]и '''користувач іпотечного житлового кредиту має право на отримання податкової знижки, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання (згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла).'''
# Розмір річної заробітної плати (оподаткованого доходу) платника податків є вищим суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду).
# Об’єкт іпотеки не було відчужено протягом звітного податкового року.

== Які документи необхідні для отримання податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом? ==
Для отримання податкової знижки необхідно подати до органу державної фіскальної служби наступні '''документи:'''
# Копію паспорта платника податків з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати) щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит
# Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (крім фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)
# Довідку про доходи за формою №3
# Кредитний договір та нотаріально завірений договір іпотеки. У кредитному договорі обов’язково повинно зазначатись, що його видано на придбання (будівництво) житла. Позика повинна бути видана лише банком, а строк кредиту не повинен бути менше 5 років
# Відповідні платіжні документи, в яких чітко визначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з печаткою про перерахування коштів через касу, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів)
# Податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Порядок заповнення та подання податкової декларації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]. Декларацію необхідно подати до органу державної фіскальної служби за місцем реєстрації до 31 грудня року, наступного за звітним (тобто декларація про доходи за 2018 рік подається до 31 грудня 2019 року). Слід зазначити, що у разі якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. 
При цьому, за вибором платника декларація може бути подана в один із таких способів:
* особисто або уповноваженою на це особою;
* надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
* засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.

== Розрахунок податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом ==
Розрахунок коефіцієнту згідно статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] здійснюється наступним чином:

К = МП/ФП,

де К – коефіцієнт;

МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Пільги учасникам бойових дій щодо сплати податків та зборів

2020-08-18T14:41:35Z

Olena.poberezhniuk: /* Єдиний внесок, мобілізація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Податок на дохід фізичних осіб (далі – ПДФО) ==
Учасники АТО отримують пільги при оподаткуванні ПДФО щодо наступних видів доходів:

=== Пільги зі сплати судового збору ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушення їхніх прав;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].

=== Щорічна разова грошова допомога ===
Відповідно до підпункту «з» пункту 165.1.1 статті 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], від оподаткування звільняється сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]. Така щорічна грошова допомога за законом виплачується як учасникам бойових дій, так і інвалідам війни до 5 травня (або 30 вересня, якщо особа не отримала таку допомогу до 5 травня). Розмір грошової допомоги встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України. Однак, 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

=== Благодійна допомога ===
Відповідно до пп. «а» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» на користь:
* учасників бойових дій – військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 02 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
* фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

=== Пенсії ===
Відповідно до пп."е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

== Військовий збір ==
Що стосується сплати військового збору, то Податковим кодексом України передбачено звільнення від оподаткування цим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції (''підпункту 1.7 пункту 16''-1 ''підрозділу 10 розділу ХХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]'').
Наприклад: Особі, яка перебуває у зоні АТО виплачують грошове забезпечення. На період перебування такої особи у зоні антитерористичної операції вся сума грошового забезпечення не підлягає оподаткуванню військовим збором.
Період безпосередньої участі в АТО, може підтверджуватися:
# довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
# витягами із наказів командира військової частини про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання.
# витягами із наказів (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.
# витягами із наказів керівника, (першого заступника, заступника керівника) Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції;
# витягами з наказів ГУМВС, УМВС України в областях, місті Києві, на транспорті, вищих навчальних закладів про відрядження до АТО тощо.

== Оподаткування доходів учасників АТО у вигляді банківських процентів ==
Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) ,доходи у вигляді виграшів включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 18 відсотків.
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Особливостей стосовно оподаткування даних доходів для окремих категорій платників не встановлено.
Враховуючи викладене вище, доходи фізичної особи, що має статус учасника бойових дій, у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

== Оподаткування заробітної плати ==
Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”] встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства. Відповідно до п. 7.3 ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] будь-які питання оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. 
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, де визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). Також ст. 169 ПКУ встановлено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.
 
Отже, положеннями розділу IV Податкового кодексу України не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодної категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану тощо. Також п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. 
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). 
Враховуючи зазначене вище, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку, звільняється від оподаткування ПДФО та військовим збором.А дохід у вигляді заробітної плати учасникам АТО, що отримали статус учасника бойових дій, оподатковується ПДФО та військовим збором відповідно до норм Податкового кодексу України.

== Земельний податок ==
Від сплати податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених статтею 281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
 
== Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ==
Що стосується місцевих податків, то місцевими радами можуть надаватися пільги щодо їх сплати. Відповідно до пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України], сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Крім того, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).

Для отримання інформації щодо права на користування додатковими пільгами зі сплати податку, які встановлюють сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, особи мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).

== Податок на додану вартість ==
Також, положенням Податкового кодексу встановлено, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України шоломів, бронежилетів та інших спецзасобів захисту, оптичних приладів для зброї, а також ліків і медикаментів, призначених для учасників АТО, чиє здоров'я було порушене (п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).
== Пільги для мобілізованих фізичних осіб – підприємців ==
Фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність - призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку.
Якщо зазначені особи мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
 
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників, подається демобілізованою самозайнятою особою, без нарахування штрафних і фінансових санкцій
== Єдиний внесок, мобілізація ==
Самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV Податкового кодексу України, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (п. 25 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). 
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
 
Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов'язання здійснює така уповноважена особа.
 
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа - підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця.
== Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи ==
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Для платників єдиного внеску призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] в якій передбачені заходи впливу та стягнення.

[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Пільги учасникам бойових дій щодо сплати податків та зборів

2020-08-18T14:35:49Z

Olena.poberezhniuk: /* Військовий збір */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Податок на дохід фізичних осіб (далі – ПДФО) ==
Учасники АТО отримують пільги при оподаткуванні ПДФО щодо наступних видів доходів:

=== Пільги зі сплати судового збору ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушення їхніх прав;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].

=== Щорічна разова грошова допомога ===
Відповідно до підпункту «з» пункту 165.1.1 статті 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], від оподаткування звільняється сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]. Така щорічна грошова допомога за законом виплачується як учасникам бойових дій, так і інвалідам війни до 5 травня (або 30 вересня, якщо особа не отримала таку допомогу до 5 травня). Розмір грошової допомоги встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України. Однак, 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

=== Благодійна допомога ===
Відповідно до пп. «а» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» на користь:
* учасників бойових дій – військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 02 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
* фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

=== Пенсії ===
Відповідно до пп."е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

== Військовий збір ==
Що стосується сплати військового збору, то Податковим кодексом України передбачено звільнення від оподаткування цим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції (''підпункту 1.7 пункту 16''-1 ''підрозділу 10 розділу ХХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]'').
Наприклад: Особі, яка перебуває у зоні АТО виплачують грошове забезпечення. На період перебування такої особи у зоні антитерористичної операції вся сума грошового забезпечення не підлягає оподаткуванню військовим збором.
Період безпосередньої участі в АТО, може підтверджуватися:
# довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
# витягами із наказів командира військової частини про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання.
# витягами із наказів (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.
# витягами із наказів керівника, (першого заступника, заступника керівника) Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції;
# витягами з наказів ГУМВС, УМВС України в областях, місті Києві, на транспорті, вищих навчальних закладів про відрядження до АТО тощо.

== Оподаткування доходів учасників АТО у вигляді банківських процентів ==
Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) ,доходи у вигляді виграшів включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 18 відсотків.
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Особливостей стосовно оподаткування даних доходів для окремих категорій платників не встановлено.
Враховуючи викладене вище, доходи фізичної особи, що має статус учасника бойових дій, у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

== Оподаткування заробітної плати ==
Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”] встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства. Відповідно до п. 7.3 ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] будь-які питання оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. 
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, де визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). Також ст. 169 ПКУ встановлено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.
 
Отже, положеннями розділу IV Податкового кодексу України не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодної категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану тощо. Також п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. 
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). 
Враховуючи зазначене вище, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку, звільняється від оподаткування ПДФО та військовим збором.А дохід у вигляді заробітної плати учасникам АТО, що отримали статус учасника бойових дій, оподатковується ПДФО та військовим збором відповідно до норм Податкового кодексу України.

== Земельний податок ==
Від сплати податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених статтею 281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
 
== Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ==
Що стосується місцевих податків, то місцевими радами можуть надаватися пільги щодо їх сплати. Відповідно до пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України], сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Крім того, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).

Для отримання інформації щодо права на користування додатковими пільгами зі сплати податку, які встановлюють сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, особи мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).

== Податок на додану вартість ==
Також, положенням Податкового кодексу встановлено, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України шоломів, бронежилетів та інших спецзасобів захисту, оптичних приладів для зброї, а також ліків і медикаментів, призначених для учасників АТО, чиє здоров'я було порушене (п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).
== Пільги для мобілізованих фізичних осіб – підприємців ==
Фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність - призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку.
Якщо зазначені особи мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
 
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників, подається демобілізованою самозайнятою особою, без нарахування штрафних і фінансових санкцій
== Єдиний внесок, мобілізація ==
Платники єдиного внеску, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та ведення обліку.
 
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
 
Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов'язання здійснює така уповноважена особа.
 
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа - підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця.
== Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи ==
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Для платників єдиного внеску призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] в якій передбачені заходи впливу та стягнення.

[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Пільги учасникам бойових дій щодо сплати податків та зборів

2020-08-18T13:58:42Z

Olena.poberezhniuk: /* Благодійна допомога */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Податок на дохід фізичних осіб (далі – ПДФО) ==
Учасники АТО отримують пільги при оподаткуванні ПДФО щодо наступних видів доходів:

=== Пільги зі сплати судового збору ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушення їхніх прав;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].

=== Щорічна разова грошова допомога ===
Відповідно до підпункту «з» пункту 165.1.1 статті 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], від оподаткування звільняється сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]. Така щорічна грошова допомога за законом виплачується як учасникам бойових дій, так і інвалідам війни до 5 травня (або 30 вересня, якщо особа не отримала таку допомогу до 5 травня). Розмір грошової допомоги встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України. Однак, 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

=== Благодійна допомога ===
Відповідно до пп. «а» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» на користь:
* учасників бойових дій – військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 02 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
* фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

=== Пенсії ===
Відповідно до пп."е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

== Військовий збір ==
Що стосується сплати військового збору, то Податковим кодексом передбачено звільнення від оподаткування цим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції.
Наприклад: Особі, яка перебуває у зоні АТО виплачують грошове забезпечення. То на період перебування такої особи у зоні антитерористичної операції вся сума грошового забезпечення не підлягає оподаткуванню військовим збором.
Період безпосередньої участі в АТО, може підтверджуватися:
# довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
# витягами із наказів командира військової частини про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання.
# витягами із наказів (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.
# витягами із наказів керівника, (першого заступника, заступника керівника) Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції;
# витягами з наказів ГУМВС, УМВС України в областях, місті Києві, на транспорті, вищих навчальних закладів про відрядження до АТО тощо.

== Оподаткування доходів учасників АТО у вигляді банківських процентів ==
Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) ,доходи у вигляді виграшів включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 18 відсотків.
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Особливостей стосовно оподаткування даних доходів для окремих категорій платників не встановлено.
Враховуючи викладене вище, доходи фізичної особи, що має статус учасника бойових дій, у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

== Оподаткування заробітної плати ==
Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”] встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства. Відповідно до п. 7.3 ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] будь-які питання оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. 
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, де визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). Також ст. 169 ПКУ встановлено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.
 
Отже, положеннями розділу IV Податкового кодексу України не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодної категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану тощо. Також п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. 
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). 
Враховуючи зазначене вище, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку, звільняється від оподаткування ПДФО та військовим збором.А дохід у вигляді заробітної плати учасникам АТО, що отримали статус учасника бойових дій, оподатковується ПДФО та військовим збором відповідно до норм Податкового кодексу України.

== Земельний податок ==
Для учасників АТО також передбачена пільга щодо сплати земельного податку. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених статтею 281 Податкового кодексу України.
 
Наприклад: для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара, а для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари.
== Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ==
Що стосується місцевих податків, то місцевими радами можуть надаватися пільги щодо їх сплати. 
Так, наприклад, рішенням Київської міської ради була встановлена пільга щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для квартир/житлових будинків, що належать учасникам АТО або сім'ям загиблих учасників.
Наприклад: фізичним особам надається пільга щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база об’єкта оподаткування житлової нерухомості зменшується: для квартири - на 60 кв. метрів, для житлового будинку - на 120 кв. метрів.
На всю площу квартири/житлового будинку зменшується база оподаткування об’єкта, що належить учаснику антитерористичної операції та членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції на праві власності, але не більше одного об'єкта.
== Податок на додану вартість ==
Також, положенням Податкового кодексу встановлено, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України шоломів, бронежилетів та інших спецзасобів захисту, оптичних приладів для зброї, а також ліків і медикаментів, призначених для учасників АТО, чиє здоров'я було порушене.
Наприклад: Підприємство імпортує бронежилети, які передає учасникам АТО. Операція з ввезення на митну територію таких бронежилетів звільняється від оподаткування ПДВ.
== Податкова звітність ==
Якщо особа не змогла вчасно подати податкову звітність через те, що вона перебувала у зоні АТО або на цій території розташоване її підприємство, вона звільняється від відповідальності, оскільки АТО є форс-мажорною обставиною. Але даний факт обов'язково повинен бути засвідчений Торгово-промисловою палатою, яка видає відповідне свідоцтво.
== Пільги для мобілізованих фізичних осіб – підприємців. ==
Фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність - призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку.
Якщо зазначені особи мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
 
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників, подається демобілізованою самозайнятою особою, без нарахування штрафних і фінансових санкцій
== Єдиний внесок, мобілізація ==
Платники єдиного внеску, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску та ведення обліку.
 
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
 
Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов'язання здійснює така уповноважена особа.
 
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа - підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця.
== Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи ==
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
 
Для платників єдиного внеску призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] в якій передбачені заходи впливу та стягнення.

[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Прийняття працівника на декретну посаду (у зв’язку із виходом основного працівника у відпустку по догляду за дитиною до трьох років)

2020-08-18T13:11:05Z

Olena.poberezhniuk: /* Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду */

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]

== Порядок та підстави прийняття працівника на «декретну» посаду ==
 
На період перебування основного працівника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роботодавець '''має право''' прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці. Тому з таким працівником укладається '''строковий трудовий договір''' (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]).
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
 
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Зокрема, працівники, що уклали строкові трудові договори, користуються правом на відпустку чи на одержання грошової компенсації на невикористану відпустку (невикористані дні відпустки).
На роботу такого працівника приймають згідно зі штатним розписом, затвердженим підприємством, і посадовим окладом, визначеним штатним розписом. Тобто співробітнику не можна встановити інший оклад, ніж той, що визначено штатним розписом для такої посади.
 
Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий самий, як і за безстроковим. Але при цьому потрібно врахувати певні нюанси, зазначені нижче.
 
У наданій на підприємство заяві на прийняття на роботу тимчасовий працівник обов’язково повинен вказати на строковість трудових відносин. Причому формулювання має бути чітким, аби уникнути непорозумінь у разі звільнення у зв’язку із фактом виходу основного працівника з відпустки. Наприклад: ''«Прошу прийняти мене на роботу на посаду головного спеціаліста за строковим трудовим договором на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку головного спеціаліста Заєць М.А. до дня її фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до трьох років»''.
 
На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу працівника за строковим трудовим договором, де також обов’язково вказують: «Прийняти до фактичного виходу основного працівника на роботу».
 

До трудової книжки працівника, який працюватиме за строковим трудовим договором, вноситься запис у загальному порядку, без зазначення виду трудового договору.

== Порядок звільнення працівника прийнятого на «декретну» посаду ==
 
Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з працівником, якого було прийнято за строковим трудовим договором, трудові відносини можуть бути розірвані за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] (у зв’язку із закінченням строку його трудового договору). Для проведення процедури звільнення, заяви працівника не потрібно, оскільки свою згоду на це він вже висловив у заяві про прийняття на роботу на визначений строк — його звільняють за наказом роботодавця, який, зазвичай, видається в останній день дії строкового трудового договору. Попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору немає потреби, адже в заяві та наказі про прийняття на роботу термін трудових відносин обумовлений.
 Відповідно до ст. 39-1 [http://КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text], якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

У разі виходу на роботу основного працівника у зв’язку з припиненням відпустки (достроково або після закінчення терміну відпустки), працівник, якого було прийнято на місце основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].

Якщо ж основна працівниця, яка перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знайде під час відпустки собі іншу роботу і звільнитися з вашого підприємства, то ви зможете змінити строковий трудовий договір з працівником, який працював на її посаді, на безстроковий.

== Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду ==
 
Згідно з статтею 33 КЗпП, тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Отже, переведення працівника на посаду тимчасово відсутнього працівника (у нашому випадку того, хто перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), відбувається за згодою сторін трудового договору, а тому строк тимчасового переведення роботодавець і працівник встановлюють за домовленістю, що визначається конкретним терміном або часом настання певної події (наприклад, фактичний вихід на роботу працівниці з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
 Згоду на тимчасове переведення працівник, як правило, висловлює у заяві про переведення, в якій обов’язково зазначає, що на час тимчасового переведення, робоче місце за попередньою посадою за ним зберігається.
''Зразок : Прошу тимчасово перевести мене на посаду головного спеціаліста, на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника Заєць М.А. з 1 червня 2019 року по день її фактичного виходу на роботу зі збереженням посади за попереднім місцем роботи. ''
 Рішення про переведення оформлюється наказом, в якому обов’язково має бути зазначено, окрім звичайних відомостей (прізвища, ім’я, по батькові працівника, його теперішньої посади та тієї, на яку він переводиться, умови оплати праці тощо) характер переведення (у нашому випадку — тимчасово), його дата і строк, а також наведено вичерпний перелік підстав для переведення — за вказаних обставин такими підставами будуть наказ про надання основному працівнику відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та заява працівника про переведення.

'''Зверніть увагу,''' що у разі переведення працівника на посаду, яку «постійно» обіймає працівник, який оформив відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами чи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обов’язково слід зазначати про тимчасовий характер цього переведення — інакше, якщо факт саме тимчасового переведення не буде зафіксовано у заяві працівника та в наказі про переведення, працівник буде позбавлений права повернення на свою попередню посаду і підлягатиме звільненню у зв’язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].
 Після виходу основного працівника з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід перевести працівника, який тимчасово обіймав «декретну» посаду на «свою». Працівникові писати заяву про таке «зворотне» переведення не потрібно — буде достатньо наказу, який роботодавець має видати у день, що передує фактичному виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

І останнім кроком буде звільнення працівника, прийнятого на час тимчасового переведення основного працівника, для чого слід видати стандартний наказ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору, а також повернути в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок.

[[Категорія: Трудове право]]

Прийняття працівника на декретну посаду (у зв’язку із виходом основного працівника у відпустку по догляду за дитиною до трьох років)

2020-08-18T13:09:53Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]

== Порядок та підстави прийняття працівника на «декретну» посаду ==
 
На період перебування основного працівника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роботодавець '''має право''' прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці. Тому з таким працівником укладається '''строковий трудовий договір''' (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]).
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
 
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Зокрема, працівники, що уклали строкові трудові договори, користуються правом на відпустку чи на одержання грошової компенсації на невикористану відпустку (невикористані дні відпустки).
На роботу такого працівника приймають згідно зі штатним розписом, затвердженим підприємством, і посадовим окладом, визначеним штатним розписом. Тобто співробітнику не можна встановити інший оклад, ніж той, що визначено штатним розписом для такої посади.
 
Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий самий, як і за безстроковим. Але при цьому потрібно врахувати певні нюанси, зазначені нижче.
 
У наданій на підприємство заяві на прийняття на роботу тимчасовий працівник обов’язково повинен вказати на строковість трудових відносин. Причому формулювання має бути чітким, аби уникнути непорозумінь у разі звільнення у зв’язку із фактом виходу основного працівника з відпустки. Наприклад: ''«Прошу прийняти мене на роботу на посаду головного спеціаліста за строковим трудовим договором на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку головного спеціаліста Заєць М.А. до дня її фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до трьох років»''.
 
На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу працівника за строковим трудовим договором, де також обов’язково вказують: «Прийняти до фактичного виходу основного працівника на роботу».
 

До трудової книжки працівника, який працюватиме за строковим трудовим договором, вноситься запис у загальному порядку, без зазначення виду трудового договору.

== Порядок звільнення працівника прийнятого на «декретну» посаду ==
 
Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з працівником, якого було прийнято за строковим трудовим договором, трудові відносини можуть бути розірвані за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] (у зв’язку із закінченням строку його трудового договору). Для проведення процедури звільнення, заяви працівника не потрібно, оскільки свою згоду на це він вже висловив у заяві про прийняття на роботу на визначений строк — його звільняють за наказом роботодавця, який, зазвичай, видається в останній день дії строкового трудового договору. Попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору немає потреби, адже в заяві та наказі про прийняття на роботу термін трудових відносин обумовлений.
 

Відповідно до ст. 39-1 [http://КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text], якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

У разі виходу на роботу основного працівника у зв’язку з припиненням відпустки (достроково або після закінчення терміну відпустки), працівник, якого було прийнято на місце основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].

Якщо ж основна працівниця, яка перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знайде під час відпустки собі іншу роботу і звільнитися з вашого підприємства, то ви зможете змінити строковий трудовий договір з працівником, який працював на її посаді, на безстроковий.

== Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду ==
 
Згідно з статтею 33 КЗпП, тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Отже, переведення працівника на посаду тимчасово відсутнього працівника (у нашому випадку того, хто перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), відбувається за згодою сторін трудового договору, а тому строк тимчасового переведення роботодавець і працівник встановлюють за домовленістю, що визначається конкретним терміном або часом настання певної події (наприклад, фактичний вихід на роботу працівниці з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
 

Згоду на тимчасове переведення працівник, як правило, висловлює у заяві про переведення, в якій обов’язково зазначає, що на час тимчасового переведення, робоче місце за попередньою посадою за ним зберігається.
''Зразок : Прошу тимчасово перевести мене на посаду головного спеціаліста, на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника Заєць М.А. з 1 червня 2019 року по день її фактичного виходу на роботу зі збереженням посади за попереднім місцем роботи. ''
 

Рішення про переведення оформлюється наказом, в якому обов’язково має бути зазначено, окрім звичайних відомостей (прізвища, ім’я, по батькові працівника, його теперішньої посади та тієї, на яку він переводиться, умови оплати праці тощо) характер переведення (у нашому випадку — тимчасово), його дата і строк, а також наведено вичерпний перелік підстав для переведення — за вказаних обставин такими підставами будуть наказ про надання основному працівнику відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та заява працівника про переведення.

 

'''Зверніть увагу,''' що у разі переведення працівника на посаду, яку «постійно» обіймає працівник, який оформив відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами чи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обов’язково слід зазначати про тимчасовий характер цього переведення — інакше, якщо факт саме тимчасового переведення не буде зафіксовано у заяві працівника та в наказі про переведення, працівник буде позбавлений права повернення на свою попередню посаду і підлягатиме звільненню у зв’язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].
 

Після виходу основного працівника з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід перевести працівника, який тимчасово обіймав «декретну» посаду на «свою». Працівникові писати заяву про таке «зворотне» переведення не потрібно — буде достатньо наказу, який роботодавець має видати у день, що передує фактичному виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

І останнім кроком буде звільнення працівника, прийнятого на час тимчасового переведення основного працівника, для чого слід видати стандартний наказ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору, а також повернути в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок.

[[Категорія: Трудове право]]

Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитний проїзд через її територію

2020-08-18T12:15:05Z

Olena.poberezhniuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/884-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 року № 884 "Про затвердження Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в’їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/150-2012-п Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 "Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 118 "Про затвердження Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0071-18 Наказ Міністерства закордонних справ від 18 грудня 2017 року № 558 "Про затвердження Вимог до оформлення віз в електронному вигляді"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1432-17 Наказ Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 30 жовтня 2017 року № 469/897/605 "Про затвердження Вимог до організації роботи з оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію"]

== Поняття "віза" та її типи ==
'''''Віза''''' – наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку. 

'''Залежно від запланованого терміну їх перебування в Україні та за наявності відповідних документів''' візи для іноземців та осіб без громадянства поділяються на типи:
* транзитні (тип "В", дозволений строк перебування до 5 днів);
* короткострокові (тип "С", дозволений строк перебування не перевищує 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду);
* довгострокові (тип "D", видається для в’їзду в Україну з метою оформлення документів, що дають право на перебування або проживання в Україні на строк, що перевищує 90 днів) (пункт 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 118 (далі - Правила)]. 

Строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства може в’їхати в Україну, та строк перебування на її території '''зазначається у візовій етикетці''' (кольорова наклейка [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1432-17#n14 встановленого зразка], що вклеюється до паспортного документа іноземця та особи без громадянства).

== Хто може звернутися для оформлення візи ==
Для оформлення візи для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію звертаються іноземці та особи без громадянства.

== Куди звернутися ==
Для оформлення візи для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію іноземцю чи особі без громадянства необхідно звернутися до уповноваженого органу:
* закордонної дипломатичної установи України;
* департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України;
* представництва Міністерства закордонних справ України на території України.

== Перелік необхідних документів для всіх типів віз ==
# Паспортний документ, який повинен відповідати таким '''вимогам''': бути дійсним не менш як 3 місяці після задекларованої дати виїзду з території України; містити не менше 2 вільних сторінок; строком дії не більше 10 років;
# заповнена та підписана візова анкета (візові анкети від імені недієздатних осіб подають їх законні представники). Особи, відомості про яких внесені до паспортного документа іноземця та особи без громадянства і які прямують разом з ним, подають окремі візові анкети. Візові анкети неповнолітніх осіб подаються за підписом одного з батьків або законного представника;
# 1 одна кольорова фотокартка розміром 35 х 45 міліметрів;
# дійсний поліс медичного страхування з покриттям витрат щонайменше на 30000 євро або в еквіваленті іншою валютою, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами України. У разі розгляду звернення про оформлення багаторазової візи перевіряється наявність поліса медичного страхування, дійсного на період першої запланованої поїздки в Україну. Зазначена вимога не застосовується до осіб, які користуються дипломатичним або службовим паспортом;
# документи, що підтверджують наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави чи можливість отримати достатнє фінансове забезпечення у законний спосіб на території України відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/884-2013-%D0%BF Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в’їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 р. № 884]. У разі розгляду візового клопотання про оформлення багаторазової візи перевіряється наявність достатнього фінансового забезпечення на період першої запланованої поїздки в Україну. Не застосовується до осіб, які користуються дипломатичним або службовим паспортом;
# документ, що підтверджує сплату консульського збору, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України (пункт 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил]).

== Транзитна віза ==
Транзитна віза оформляється іноземцям та особам без громадянства у разі транзитного проїзду через територію України до третьої держави, а також здійснення транзитного перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом та оформляється як разова, дво- та багаторазова на період, зазначений у документах, що є підставою для оформлення такої візи, але '''не більш як на один рік''', якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. При цьому строк перебування на території України під час кожного транзитного проїзду через її територію '''не повинен перевищувати 5 діб'''. 

'''Перелік документів:'''
# документи зазначені в розділі [[Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитний проїзд через її територію#Перелік необхідних документів для всіх типів віз|"Перелік необхідних документів для всіх типів віз"]];
# один з таких документів:
* документ, що підтверджує транзитний проїзд (віза до третьої держави (у разі потреби), проїзний квиток тощо);
* документ, що підтверджує транзитне перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом;
* ліцензія на здійснення міжнародних перевезень, видана відповідним компетентним органом іноземної держави (пункт 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил]).

== Короткострокова віза ==
Короткострокова віза оформляється іноземцям та особам без громадянства для в’їзду в Україну, якщо строк їх перебування в Україні '''не перевищує 90 днів протягом 180 днів''' та оформляється як разова, дво- та багаторазова, як правило, '''на 6 місяців''' або період, зазначений у документах, що є підставою для оформлення такої візи, але не більш як '''на 5 років'''. 
У разі коли іноземна держава оформляє візи для громадян України на строк, що перевищує п’ять років, строк дії короткострокової візи для громадян такої держави визначається [https://mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/directorate департаментом консульської служби Міністерства закордонних справ України] з урахуванням '''принципу взаємності''' (пункт 4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил]). 

'''Перелік документів:'''
# документи зазначені в розділі [[Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитний проїзд через її територію#Перелік необхідних документів для всіх типів віз|"Перелік необхідних документів для всіх типів віз"]];
# один з таких документів:
* запрошення зареєстрованої в Україні юридичної особи, оформлене на офіційному бланку, яке повинне містити номер в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер, дату та підпис, прізвище, ім’я, по батькові запрошеної особи, відомості про її дату та місце народження, громадянство, реквізити паспортного документа, місце проживання, мету поїздки, період запланованого відвідання України, кількість в’їздів та місце проживання в Україні, зобов’язання юридичної особи взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом з України запрошеної особи;
* нотаріально посвідчене запрошення фізичної особи - громадянина України, іноземця або особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово або постійно проживають на території України. Запрошення повинне містити прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реквізити її паспортного документа та посвідки на постійне чи тимчасове проживання (для іноземців та осіб без громадянства), адресу проживання, а також прізвище, ім’я, по батькові запрошеної особи, відомості про її дату та місце народження, громадянство, реквізити паспортного документа, місце проживання, мету поїздки, період запланованого відвідання України, кількість в’їздів та місце проживання в Україні, зобов’язання фізичної особи взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом з України запрошеної особи. До запрошення додаються копії паспортного документа та посвідки на постійне чи тимчасове проживання (для іноземців та осіб без громадянства) в Україні приймаючої сторони - фізичної особи;
* запрошення державного органу, державної установи, державного підприємства, державної організації;
* договір про перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, а також ліцензія на здійснення міжнародних перевезень;
* посвідчення закордонного українця. Подружжя закордонного українця та його діти подають документ про підтвердження родинних відносин;
* документи, що підтверджують туристичний характер поїздки;
* запрошення закладу охорони здоров’я;
* документ, що підтверджує здійснення іноземної інвестиції відповідно до законодавства щодо режиму іноземного інвестування на території України;
* документ, що підтверджує право власності іноземця або особи без громадянства на нерухомість на території України;
* запрошення релігійної організації, що погоджене з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації, для короткострокового перебування з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності;
* звернення іноземного засобу масової інформації щодо оформлення візи іноземному кореспондентові або представникові іноземного засобу масової інформації, що в’їжджає в Україну для короткострокового перебування з метою виконання своїх службових обов’язків;
* звернення державних органів іноземних держав або міжнародних організацій;
* постанова Центральної виборчої комісії про реєстрацію офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та всеукраїнському референдумі;
* підтвердний документ, що іноземець або особа без громадянства є чоловіком, дружиною, батьком, матір’ю, дитиною громадянина України (пункт 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил]). 

У разі в’їзду в Україну іноземця та особи без громадянства з метою забезпечення інтересів у сфері зовнішньої та внутрішньої політики або у випадках, які мають гуманітарний характер, оформлення короткострокової візи також може здійснюватися за письмовим рішенням керівника [https://mfa.gov.ua/ua/about-mfa/abroad/embassies закордонної дипломатичної установи України] або [https://mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/directorate департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України].

== Довгострокова віза ==
Довгострокова віза оформляється іноземцям та особам без громадянства для в’їзду в Україну з метою оформлення документів, що дають право на перебування або проживання в Україні на строк, що перевищує 90 днів, та оформляється закордонною дипломатичною установою України як багаторазова '''на 90 днів''', якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. 

'''Перелік документів:'''
# документи зазначені в розділі [[Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитний проїзд через її територію#Перелік необхідних документів для всіх типів віз|"Перелік необхідних документів для всіх типів віз"]];
# один з таких документів:
* засвідчена копія дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, трудовий договір (контракт), або трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця;
* копія рішення про надання дозволу на імміграцію, виданого [https://dmsu.gov.ua/ Державною міграційною службою України];
* документ, що підтверджує належність до членів сім’ї особи, яку визнано біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист в Україні;
* запрошення на навчання (стажування), видане вищим навчальним закладом;
* запрошення державної установи, підприємства, організації, що є реципієнтом проекту міжнародної технічної допомоги;
* запрошення релігійної організації для довгострокового перебування з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності;
* запрошення філіалу, відділення, представництва або іншого структурного осередку громадської (неурядової) організації іноземної держави;
* запрошення філіалу, відділення, представництва іноземного суб’єкта господарювання;
* запрошення філії або представництва іноземного банку;
* звернення іноземного засобу масової інформації щодо оформлення візи іноземному кореспондентові або представникові іноземного засобу масової інформації, що в’їжджає в Україну для довгострокового перебування з метою виконання своїх службових обов’язків;
* звернення компетентних органів іноземних держав або міжнародних організацій щодо оформлення віз співробітникам дипломатичних представництв і консульських установ, міжнародних організацій та їх представництв, які в’їжджають в Україну для довгострокового перебування з метою виконання своїх службових обов’язків, і членам їх сімей;
* запрошення відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних програм, програм у сфері волонтерської діяльності, для участі в яких іноземець або особа без громадянства прибули в Україну, або запрошення організації чи установи, що залучає до провадження своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті [https://www.msp.gov.ua/timeline/Volonterstvo.html Міністерства соціальної політики України], разом з копією свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи;
* документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України;
* документ, що підтверджує належність до членів сім’ї іноземця або особи без громадянства, які мають посвідку на тимчасове проживання в Україні, копія відповідної посвідки на тимчасове проживання в Україні та документа, що підтверджує наявність в іноземця або особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім’ї в Україні;
* документи, що відповідно до пункту 4 частини дванадцятої статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n92 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] підтверджують, що іноземець або особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, дані про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також, що розмір частки іноземця або особи без громадянства, або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої він є, у статутному капіталі юридичної особи України становить не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції;
* інші документи, якщо це передбачено міжнародними договорами України (пункт 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил]).
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Документи, видані компетентними органами іноземної держави, повинні бути [[Порядок проставлення апостиля|легалізовані]], якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України, та подані разом із засвідченим в установленому порядку перекладом на українську мову, а у разі відсутності такої можливості - на англійську мову.
|}

== Порядок оформлення візи ==
Іноземці та особи без громадянства можуть звертатися до закордонних дипломатичних установ України з метою подання документів для оформлення віз '''не раніше ніж за 3 місяці''' до початку запланованої поїздки.

=== Строки оформлення віз ===
♦ у терміновому порядку - '''до 5 робочих днів''' з дня отримання необхідних документів (за бажанням заявника); 
♦ у звичайному порядку - '''до 10 робочих днів''' з дня отримання необхідних документів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (може бути продовжено до 30 робочих днів у разі необхідності проведення додаткових перевірок).

=== Вартість ===
За оформлення візи будь-якого типу закордонною дипломатичною установою України справляється консульський збір за тарифною ставкою '''65 доларів США''' (за термінове оформлення - '''подвійний розмір'''), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

За термінове оформлення віз чи оформлення їх у позаробочий час консульський збір справляється у подвійному розмірі.

За оформлення віз у пунктах пропуску через державний кордон або департаментом консульської служби МЗС:
* справляється консульський збір у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

* подвійна тарифна ставка консульського збору не застосовується у пунктах пропуску через державний кордон. 
Перелік осіб, для яких за оформлення віз здійснюється за нульовою ставкою наведено у пункті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2017-%D0%BF#n11 Правил].
[[Файл:48930708 2478152252411834 7112752518358106112 n.jpg|міні|Оформлення е-віза]]
== Підстави для відмови в оформленні візи ==
Рішення про відмову в оформленні візи приймається у разі:
* загрози національній безпеці або охороні громадського порядку;
* загрози забезпеченню охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
* наявності відомостей про іноземця або особу без громадянства у базі даних осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в’їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України;
* встановлення, що поданий паспортний документ іноземця або особи без громадянства підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
* подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених інших документів;
* відсутності в іноземця або особи без громадянства дійсного поліса медичного страхування за умови можливості його оформлення на території держави, в якій подається відповідне візове клопотання;
* відсутності в іноземця або особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави чи можливості отримати достатнє фінансове забезпечення у законний спосіб на території України;
* відсутності доказів, що підтверджують мету запланованого перебування в Україні іноземця або особи без громадянства;
* відсутності документів, що дають можливість встановити намір іноземця або особи без громадянства залишити територію України до закінчення строку дії візи;
* звернення заявника про припинення розгляду клопотання щодо оформлення візи (стаття 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]). 

У випадку прийняття рішення про відмову в оформленні візи іноземця або особі без громадянства видається відповідний документ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1432-17#n143 встановленої форми] із зазначенням підстави такої відмови.

=== Порядок оскарження ===
Іноземець та особа без громадянства, яким відмовлено в оформленні візи, мають право '''протягом 2 місяців''' після отримання відмови оскаржити таке рішення, звернувшись до уповноваженого органу, що розглядав звернення про оформлення візи, з апеляційним листом, в якому обґрунтувати свою думку, та подати прохання про повторний розгляд візового клопотання.

== Підстави для скасування візи ==
Віза скасовується під час перебування іноземця або особи без громадянства на території України у разі:
* виявлення факту подання особою під час оформлення візи недійсного чи виданого іншій особі паспортного документа або підроблених інших документів, або подання завідомо неправдивих відомостей;
* прийняття рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця або особи без громадянства за межі території України (стаття 12 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]).

== Віза в електронному вигляді (е-віза) ==
'''З 01 січня 2019 року Міністерством закордонних справ України здійснюється оформлення віз в електронному вигляді (е-віза) іноземцям 52 країн.''' Дедальніше за посиланням: https://mfa.gov.ua/podorozhnim/vyizd-ta-perebuvannya-inozemciv-v-ukrayini/e-viza

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2020-04-02T09:39:09Z

Olena.poberezhniuk: Olena.poberezhniuk перейменував сторінку з Введення процедури санації боржника на Укладення мирової угоди у справах про банкрутство поверх...

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#FF4500;" |У зв'язку з набранням чинності 21 квітня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства із переліку судових процедур виключено процедуру мирової угоди, її елементи вважатимуться складовими плану санації.
|}

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19 Кодекс України з процедур банкрутства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1193600-04 Рекомендації Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 червня 2004 року № 04-5/1193]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1064-13 Наказ Міністерства юстиції України від 19 червня 2013 року № 1223/5 "Про затвердження Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, Типової форми мирової угоди у справі про банкрутство та вимог щодо їх розроблення"]

== Загальна інформація про особливості мирової угоди у справі про банкрутство ==

Відповідно до ст. 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"] (далі-Закон) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. 

Мирова угода разом із санацією є способами уникнути ліквідації боржника. В деяких випадках її застосування дозволяє значно скоротити строк процедури банкрутства, а кредиторам – раніше отримати кошти (іноді отримати більше коштів, ніж у результаті ліквідації). 

Водночас досягнення мирової угоди дозволяє врахувати інтереси не лише кредиторів, але й боржника, оскільки надає можливість зберегти підприємство та робочі місця.'''Особливістю мирової угоди є те, що''' вона може бути укладена на будь-якій стадії процедури банкрутства, але не раніше ніж затвердження реєстру кредиторів. Таке обмеження необхідне, оскільки в мировій угоді мають бути враховані інтереси всіх кредиторів, порушення інтересів окремого кредитора не допускається. 

Виходячи із положень ст. 604 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільного кодексу України] можна зробити висновок про те, що законодавець поряд із визнанням її окремою процедурою в ході провадження у справі про банкрутство розглядає мирову угоду як новацію зобов'язання боржника перед кредиторами.

== Зміст мирової угоди та порядок її укладення ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Законом] передбачено обов’язкові умови мирової угоди, а також умови, які не можуть бути включені. 

'''Щодо укладення мирової угоди застосовують такі обмеження:'''
* всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, мають висловити письмову згоду на укладення мирової угоди;
* мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів для державних підприємств з участю держави більше ніж 50% мирова угода має бути погоджена з органом, уповноваженим управляти державним майном;
* мировою угодою не допускається прощення, відстрочка або розстрочка коштів, належних працівникам боржника (заробітна плата, грошові компенсації та гарантії, соціальні виплати), а також заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;
* для кредиторів, які не брали участь у голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, якщо їхні вимоги належать до однієї черги (тобто під час укладення мирової угоди сторони мають виходити з принципу справедливості, враховуючи черговість, встановлену законодавством про банкрутство). 

Окрім цього, мирова угода не може бути укладена до публікації в офіційних друкованих органах оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та після розрахунків з кредиторами у процесі ліквідації, оскільки є правочином, який впливає на права та обов'язки усіх кредиторів у справі про банкрутство. 

Щодо обов’язкових умов, які повинна містити мирова угода законодавством передбачено обов’язкові положення (розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочка чи розстрочка або прощення (списання) боргів чи їх частини), а також ті, які можуть бути включені до мирової угоди (виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону) (ч. 4 ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону]). 

Згідно з ч. 3 ст. 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12#n1088 Закону], рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів. 

Для належного правозастосування Міністерство юстиції України видало наказ №1223/5 від 19.06.2013 р., яким було затверджено типову форму мирової угоди у справі про банкрутство. Цією типовою формою передбачено основні вимоги щодо розроблення та змісту мирової угоди боржника. 

Відповідно до п. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1064-13 Наказу Міністерства Юстиції України від 19.06.2013 № 1223/5 «Про затвердження Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, Типової форми мирової угоди у справі про банкрутство та вимог щодо їх розроблення»] оформлення Мирової угоди здійснюється у вигляді документа, що містить обов’язкові для нього реквізити, а саме: дату і номер документа, номер провадження у справі про банкрутство, повне найменування господарського суду, найменування боржника, зміст Мирової угоди, заголовки до тексту, підпис (підписи), грифи схвалень (погоджень, затверджень), перелік додатків (у разі наявності). При оформленні Мирової угоди можливе використання інших реквізитів, якщо цього вимагає її зміст.

[[Файл:Типова форма мирової угоди у справі про банкрутство.docx|міні]]

== Затвердження мирової угоди господарським судом ==

Відповідно до ч. 1-2 ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону], мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. 

Оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити:
* правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо;
* повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів;
* дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди;
* чи не суперечать умови мирової угоди законодавству;
* чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб. 
Господарський суд, отримавши заяву про затвердження мирової угоди з доданими документами, зобов'язаний призначити засідання для розгляду мирової угоди, про що повідомити сторони та усіх учасників провадження у справі про банкрутство, які подали суду чи комітету кредиторів заперечення проти укладення мирової угоди. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду справи. 

Відповідно до п. 12.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1193600-04 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"]про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, у якій має надати оцінку правомірності рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди, розглянути усі заперечення проти укладення мирової угоди, заявлені кредиторами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також зазначити про припинення провадження у справі про банкрутство та про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 

Як зазначено у ч. 5 ст. 192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4452 Господарського процесуального кодексу], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
# умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними;
# одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

'''Про відмову у затвердженні мирової угоди суд виносить ухвалу, у якій має зазначити мотиви такої відмови з посиланням на норми законодавства.'''

== Наслідки невиконання мирової угоди ==

Мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство.Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині. 

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.Крім того, наслідком невиконання мирової угоди у справі про банкрутство є поновлення провадження у справі (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону]).
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2020-04-02T09:37:33Z

Olena.poberezhniuk:

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2020-04-02T09:23:45Z

Olena.poberezhniuk: /* Нормативна база */

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2020-04-02T09:22:42Z

Olena.poberezhniuk: Замінено вміст на « {| class="wikitable sortable" |- | style="background-color:#FF4500;" |У зв'язку з набранням чинності 21 квітня 2019 року...»

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2020-04-02T09:16:32Z

Olena.poberezhniuk: Olena.poberezhniuk перейменував сторінку з Укладення мирової угоди у справах про банкрутство на Введення процедури санації боржника: Втрата...

Забруднення. Класифікація забруднень довкілля

2020-02-12T13:27:43Z

Olena.poberezhniuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_215 Монреальський протокол про захист озонового шару]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_801 Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 Закон України "Про охорону атмосферного повітря"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/610-2003-%D1%80 Розпорадження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 610-р "Про схвалення Концепції реалізації державної політики щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які призводять до підкислення, евтрофікації та утворення приземного озону"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля”]

== Поняття ==

'''Забруднення''' - внесення в навколишнє середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай не характерних фізичних чинників, хімічних і біологічних речовин, які шкодять природним екосистемам та людині.

'''Забруднювач''' - будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид (головним чином мікроорганізми), який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кількості, більшій за звичайну, і викликає забруднення середовища.

== Класифікація забруднень ==

'''За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на:'''
* '''''Локальні''''' забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.
* '''''Регіональні''''' забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу значних промислових районів.
* '''''Глобальні''''' забруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.
Статтею 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12#top Закону України "Про охорону атмосферного повітря"] передбачено, що для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об’єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища:
* нормативи якості атмосферного повітря;
* гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.
Для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря.

'''За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають:'''
* '''''фонові;'''''
* '''''імпактні (від англ. імпект — удар; синонім — залпові);'''''
* '''''постійні (перманентні);'''''
* '''''катастрофічні.'''''
'''За джерелами виникнення забруднення поділяють на:'''
* '''''промислові (наприклад, SО2);'''''
* '''''транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту);'''''
* '''''сільськогосподарські (наприклад, пестициди);'''''
* '''''побутові (наприклад, синтетичні мийних засобів).'''''
'''За типом походження:'''
* '''''Фізичні забруднення''''' - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.
* '''''Механічні забруднення''''' - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку).
* '''''Хімічні забруднення''''' - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії.
* '''''Біологічні забруднення''''' - різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій, інших хвороб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково.

== Спостереження, прогнозування та інформування в галузі навколишнього природного середовища ==

'''Моніторинг навколишнього природного середовища'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”] (ст.20, 22) передбачено створення державної системи моніторингу довкілля (далі – ДСМД) та проведення спостережень за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.

Основні принципи функціонування ДСМД визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-98-%D0%BF#Text постанові Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля”].
Кожний із суб`єктів ДСМД здійснює моніторинг тих об`єктів довкілля, що визначаються Положенням про державну систему моніторингу довкілля та порядками і положеннями про державний моніторинг окремих складових довкілля.

'''Екологічна інформація'''

Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:
* стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;
* біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища;
* джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;
* загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей;
* екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
* витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закону України "Про доступ до публічної інформації"], до розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
* інформацією про стан довкілля;
* інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
* інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
* іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України "Про інформацію"], інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об’єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України "Про інформацію"], інформація про стан довкілля (екологічна інформація) – відомості та/або дані про:
* стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;
* фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);
* стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;
* інші відомості та/або дані.

Згідно з ст. 25-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”] екологічне інформаційне забезпечення здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом:
* підготовки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і подання на розгляд Верховної Ради України щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, а після її розгляду Верховною Радою України - опублікування окремим виданням та розміщення в системі Інтернет;
* щорічного інформування Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідних рад та населення про стан навколишнього природного середовища відповідних територій;
* систематичного інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища, динаміку його змін, джерела забруднення, розміщення відходів чи іншої зміни навколишнього природного середовища і характер впливу екологічних факторів на здоров'я людей;
* негайного інформування про надзвичайні екологічні ситуації;
* передачі інформації, отриманої в результаті проведення моніторингу довкілля, каналами інформаційних зв'язків органам, уповноваженим приймати рішення щодо отриманої інформації;
* забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах, архівах та інших джерелах.

В Україні існує дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за порушення екологічного законодавства. (''[[Відповідальність за порушення екологічного законодавства]]'').

[[Категорія: Екологічне право]]