WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Легалізація самочинного будівництва

2020-03-20T15:40:11Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України «Про архітектурну діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт»]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст. 376 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] самочинним вважається будівництво житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна у разі: 
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
* якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
* якщо вони збудовані (будуються) з істотним порушенням будівельних норм і правил. 
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Воно не може бути відчужене, успадковане; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Для того, щоб самочинне будівництво стало об'ектом права власності, його необхідно узаконити (легалізувати). 
'''Залежно від низки обставин, легалізацію може бути здійснено як в позасудовому порядку, так і в судовому.'''
== Легалізація самочинного будівництва в позасудовому порядку ==
Позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо наступних видів самочинного будівництва за умови, що забудовник мав право власності (користування) на земельну ділянку: 
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року'''
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року'''
* '''будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року''' 
Перш ніж звернутись до суду необхідно [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об’єкта до експлуатації] (для об’єктів з незначними наслідками (СС1)) або звернутись із заявою про видачу сертифіката (для об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками). За результатом розгляду декларації про готовність об’єкта до експлуатації органом архітектурно-будівельного контролю буде відмовлено в реєстрації декларації (повернуто декларацію) або відмовлено у видачі сертифікату. 

== Легалізація самочинного будівництва в судовому порядку ==
=== Підстави для звернення до суду ===
Відповідно до п. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»] суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: 
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;'''
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.'''

У цьому випадку обовязковою умовою є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Надання земельної ділянки у встановленому порядку може здійснюватись шляхом її отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації; купівлі, у тому числі на конкурентних засадах; набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод (міни, ренти, дарування, спадкування тощо); отримання у спадок; постійне користування; шляхом укладення договору оренди, суперфіцію. 

=== Куди звертатися? ===
Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна. 
=== Вимоги до позовної заяви ===
Позовна заява має відповідати вимогам, визначеним [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 
При поданні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки відповідачем зазначається орган місцевого самоврядування.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

'''У позові має бути зазначено''':
* ким збудовано (будується) нерухоме майно;
* рік початку та закінчення будівництва;
* інформацію про наявну документацію на земельну ділянку, на якій здійснювалось або здійснюється будівництво;
* її власників (користувачів);
* загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його склад (кількість поверхів, кімнат, прибудов відповідно до даних технічного паспорту).

Зазначається, що будівництво об’єкта здійснювалось з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (якщо її цільове призначення не змінювалось) і не порушує права інших осіб. Останнє може бути підтверджено показаннями свідків, в даному випадку сусідів.

'''До позовної заяви додаються належним чином завірені копії наступних документів:'''
* довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;
* технічний паспорт будівлі;
* технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;
* документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки;
* висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог. 

=== Судовий збір ===
За подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво сплачується [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судовий збір] у розмірі:
* 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб (для фізичних осіб);
* 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб (для юридичних осіб).
Ціна позову визначається вартістю нерухомого майна на підставі оцінки самочинно збудованого об’єкта.

== Порядок прийняття в експлуатацію та реєстрації права власності самочинно збудованого об’єкта ==
У разі визнання права власності на самочинно збудований об’єкт за рішенням суду, такий об’єкт приймається в експлуатацію шляхом [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта], на яке визнано право власності за рішенням суду лише за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації, яка визначається за результатами проведення технічного обстеження самочинно збудованого об’єкта.

Після проходження процедури введення об’єкта нерухомості в експлуатацію необхідно здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та нотаріусами. Подання документів у випадку реєстрації державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад здійснюється через Центри надання адміністративних послуг.

=== Перелік необхідних документів для реєстрації ===
Відповідно до пп. 41, 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень] для здійснення реєстрації самочинного будівництва необхідно подати заяву та наступні документи:
# Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
# Технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.
# Документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси. Даний документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
# Письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
# Договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

=== Строк реєстрації ===
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

=== Вартість реєстрації ===
За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб. 

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менший, ніж п’ять робочих днів,справляється адміністративний збір у такому розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
* 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк один робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години. 

=== Рішення за результатами реєстрації ===
За результатами реєстрації заявнику надається '''витяг з Державного реєстру прав''' в електронній та за бажанням заявника в паперові формі з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Суди]]

Легалізація самочинного будівництва

2020-03-20T15:38:16Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України «Про архітектурну діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт»]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст. 376 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] самочинним вважається будівництво житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна у разі: 
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
* якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
* якщо вони збудовані (будуються) з істотним порушенням будівельних норм і правил. 
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Воно не може бути відчужене, успадковане; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Для того, щоб самочинне будівництво стало об'ектом права власності, його необхідно узаконити (легалізувати). 
'''Залежно від низки обставин, легалізацію може бути здійснено як в позасудовому порядку, так і в судовому.'''
== Легалізація самочинного будівництва в позасудовому порядку ==
Позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо наступних видів самочинного будівництва за умови, що забудовник мав право власності (користування) на земельну ділянку: 
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року'''
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року'''
* '''будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року''' 
Перш ніж звернутись до суду необхідно [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об’єкта до експлуатації] (для об’єктів з незначними наслідками (СС1)) або звернутись із заявою про видачу сертифіката (для об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками). За результатом розгляду декларації про готовність об’єкта до експлуатації органом архітектурно-будівельного контролю буде відмовлено в реєстрації декларації (повернуто декларацію) або відмовлено у видачі сертифікату. 

== Легалізація самочинного будівництва в судовому порядку ==
=== Підстави для звернення до суду ===
Відповідно до п. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»] суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: 
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;'''
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво. У цьому випадку обовязковою умовою є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Надання земельної ділянки у встановленому порядку може здійснюватись шляхом її отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації; купівлі, у тому числі на конкурентних засадах, набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод (міни, ренти, дарування, спадкування тощо), отримання у спадок, постійне користування, шляхом укладення договору оренди, суперфіцію.''' 

=== Куди звертатися? ===
Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна. 
=== Вимоги до позовної заяви ===
Позовна заява має відповідати вимогам, визначеним [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 
При поданні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки відповідачем зазначається орган місцевого самоврядування.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

'''У позові має бути зазначено''':
* ким збудовано (будується) нерухоме майно;
* рік початку та закінчення будівництва;
* інформацію про наявну документацію на земельну ділянку, на якій здійснювалось або здійснюється будівництво;
* її власників (користувачів);
* загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його склад (кількість поверхів, кімнат, прибудов відповідно до даних технічного паспорту).

Зазначається, що будівництво об’єкта здійснювалось з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (якщо її цільове призначення не змінювалось) і не порушує права інших осіб. Останнє може бути підтверджено показаннями свідків, в даному випадку сусідів.

'''До позовної заяви додаються належним чином завірені копії наступних документів:'''
* довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;
* технічний паспорт будівлі;
* технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;
* документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки;
* висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог. 

=== Судовий збір ===
За подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво сплачується [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судовий збір] у розмірі:
* 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб (для фізичних осіб);
* 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб (для юридичних осіб).
Ціна позову визначається вартістю нерухомого майна на підставі оцінки самочинно збудованого об’єкта.

== Порядок прийняття в експлуатацію та реєстрації права власності самочинно збудованого об’єкта ==
У разі визнання права власності на самочинно збудований об’єкт за рішенням суду, такий об’єкт приймається в експлуатацію шляхом [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта], на яке визнано право власності за рішенням суду лише за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації, яка визначається за результатами проведення технічного обстеження самочинно збудованого об’єкта.

Після проходження процедури введення об’єкта нерухомості в експлуатацію необхідно здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та нотаріусами. Подання документів у випадку реєстрації державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад здійснюється через Центри надання адміністративних послуг.

=== Перелік необхідних документів для реєстрації ===
Відповідно до пп. 41, 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень] для здійснення реєстрації самочинного будівництва необхідно подати заяву та наступні документи:
# Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
# Технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.
# Документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси. Даний документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
# Письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
# Договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

=== Строк реєстрації ===
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

=== Вартість реєстрації ===
За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб. 

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менший, ніж п’ять робочих днів,справляється адміністративний збір у такому розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
* 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк один робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години. 

=== Рішення за результатами реєстрації ===
За результатами реєстрації заявнику надається '''витяг з Державного реєстру прав''' в електронній та за бажанням заявника в паперові формі з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Суди]]

Легалізація самочинного будівництва

2020-03-20T15:35:26Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України «Про архітектурну діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт»]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст. 376 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] самочинним вважається будівництво житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна у разі: 
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
* якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
* якщо вони збудовані (будуються) з істотним порушенням будівельних норм і правил. 
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Воно не може бути відчужене, успадковане; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Для того, щоб самочинне будівництво стало об'ектом права власності, його необхідно узаконити (легалізувати). 
'''Залежно від низки обставин, легалізацію може бути здійснено як в позасудовому порядку, так і в судовому.'''
== Легалізація самочинного будівництва в позасудовому порядку ==
Позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо наступних видів самочинного будівництва за умови, що забудовник мав право власності (користування) на земельну ділянку: 
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року'''
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року'''
* '''будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року''' 
Перш ніж звернутись до суду необхідно [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об’єкта до експлуатації] (для об’єктів з незначними наслідками (СС1)) або звернутись із заявою про видачу сертифіката (для об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками). За результатом розгляду декларації про готовність об’єкта до експлуатації органом архітектурно-будівельного контролю буде відмовлено в реєстрації декларації (повернуто декларацію) або відмовлено у видачі сертифікату. 

== Легалізація самочинного будівництва в судовому порядку ==
=== Підстави для звернення до суду ===
Відповідно до п. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»] суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: 
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;'''
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво. У цьому випадку обовязковою умовою є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Надання земельної ділянки у встановленому порядку може здійснюватись шляхом її отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації; купівлі, у тому числі на конкурентних засадах, набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод (міни, ренти, дарування, спадкування тощо), отримання у спадок, постійне користування, шляхом укладення договору оренди, суперфіцію.''' 

=== Куди звертатися? ===
Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна. 
=== Вимоги до позовної заяви ===
Позовна заява має відповідати вимогам, визначеним [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 
При поданні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки відповідачем зазначається орган місцевого самоврядування.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

'''У позові має бути зазначено''':
* ким збудовано (будується) нерухоме майно;
* рік початку та закінчення будівництва;
* інформацію про наявну документацію на земельну ділянку, на якій здійснювалось або здійснюється будівництво;
* її власників (користувачів);
* загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його склад (кількість поверхів, кімнат, прибудов відповідно до даних технічного паспорту).

Зазначається, що будівництво об’єкта здійснювалось з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (якщо її цільове призначення не змінювалось) і не порушує права інших осіб. Останнє може бути підтверджено показаннями свідків, в даному випадку сусідів.

'''До позовної заяви додаються належним чином завірені копії наступних документів:'''
* довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;
* технічний паспорт будівлі;
* технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;
* документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки;
* висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог. 

=== Судовий збір ===
За подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво сплачується [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судовий збір] у розмірі:
* 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб (для фізичних осіб);
* 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб (для юридичних осіб).
Ціна позову визначається вартістю нерухомого майна на підставі оцінки самочинно збудованого об’єкта.

== Порядок прийняття в експлуатацію та реєстрації права власності самочинно збудованого об’єкта ==
У разі визнання права власності на самочинно збудований об’єкт за рішенням суду, такий об’єкт приймається в експлуатацію шляхом [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта], на яке визнано право власності за рішенням суду лише за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації, яка визначається за результатами проведення технічного обстеження самочинно збудованого об’єкта. 
Після проходження процедури введення об’єкта нерухомості в експлуатацію необхідно здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 
Реєстрація права власності на самочинне будівництво здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та нотаріусами. Подання документів у випадку реєстрації державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад здійснюється через Центри надання адміністративних послуг.
=== Перелік необхідних документів для реєстрації ===
Відповідно до пп. 41, 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень] для здійснення реєстрації самочинного будівництва необхідно подати заяву та наступні документи:
# Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
# Технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.
# Документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси. Даний документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
# Письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
# Договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). 
=== Строк реєстрації ===
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. 
=== Вартість реєстрації ===
За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб. 

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менший, ніж п’ять робочих днів,справляється адміністративний збір у такому розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
* 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк один робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години. 

=== Рішення за результатами реєстрації ===
За результатами реєстрації заявнику надається '''витяг з Державного реєстру прав''' в електронній та за бажанням заявника в паперові формі з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Суди]]

Легалізація самочинного будівництва

2020-03-20T15:34:49Z

Olena.osadcha: /* Вимоги до позовної заяви */

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України «Про архітектурну діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0976-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт»]

== Загальні положення ==
Відповідно до ст. 376 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] самочинним вважається будівництво житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна у разі: 
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво;
* якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
* якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
* якщо вони збудовані (будуються) з істотним порушенням будівельних норм і правил. 
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Воно не може бути відчужене, успадковане; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Для того, щоб самочинне будівництво стало об'ектом права власності, його необхідно узаконити (легалізувати). 
'''Залежно від низки обставин, легалізацію може бути здійснено як в позасудовому порядку, так і в судовому.'''
== Легалізація самочинного будівництва в позасудовому порядку ==
Позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо наступних видів самочинного будівництва за умови, що забудовник мав право власності (користування) на земельну ділянку: 
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року'''
* '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року'''
* '''будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року''' 
Перш ніж звернутись до суду необхідно [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об’єкта до експлуатації] (для об’єктів з незначними наслідками (СС1)) або звернутись із заявою про видачу сертифіката (для об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками). За результатом розгляду декларації про готовність об’єкта до експлуатації органом архітектурно-будівельного контролю буде відмовлено в реєстрації декларації (повернуто декларацію) або відмовлено у видачі сертифікату. 

== Легалізація самочинного будівництва в судовому порядку ==
=== Підстави для звернення до суду ===
Відповідно до п. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»] суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: 
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;'''
* '''про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво. У цьому випадку обовязковою умовою є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Надання земельної ділянки у встановленому порядку може здійснюватись шляхом її отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації; купівлі, у тому числі на конкурентних засадах, набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод (міни, ренти, дарування, спадкування тощо), отримання у спадок, постійне користування, шляхом укладення договору оренди, суперфіцію.''' 

=== Куди звертатися? ===
Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна. 
=== Вимоги до позовної заяви ===
Позовна заява має відповідати вимогам, визначеним [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 
При поданні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки відповідачем зазначається орган місцевого самоврядування.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

'''У позові має бути зазначено''':
* ким збудовано (будується) нерухоме майно;
* рік початку та закінчення будівництва;
* інформацію про наявну документацію на земельну ділянку, на якій здійснювалось або здійснюється будівництво;
* її власників (користувачів);
* загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його склад (кількість поверхів, кімнат, прибудов відповідно до даних технічного паспорту).

Зазначається, що будівництво об’єкта здійснювалось з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (якщо її цільове призначення не змінювалось) і не порушує права інших осіб. Останнє може бути підтверджено показаннями свідків, в даному випадку сусідів.

'''До позовної заяви додаються належним чином завірені копії наступних документів:
'''* довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;
* технічний паспорт будівлі;
* технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;
* документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки;
* висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог. 

=== Судовий збір ===
За подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво сплачується [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судовий збір] у розмірі:
* 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб (для фізичних осіб);
* 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб (для юридичних осіб).
Ціна позову визначається вартістю нерухомого майна на підставі оцінки самочинно збудованого об’єкта.

== Порядок прийняття в експлуатацію та реєстрації права власності самочинно збудованого об’єкта ==
У разі визнання права власності на самочинно збудований об’єкт за рішенням суду, такий об’єкт приймається в експлуатацію шляхом [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2 подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта], на яке визнано право власності за рішенням суду лише за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації, яка визначається за результатами проведення технічного обстеження самочинно збудованого об’єкта. 
Після проходження процедури введення об’єкта нерухомості в експлуатацію необхідно здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 
Реєстрація права власності на самочинне будівництво здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та нотаріусами. Подання документів у випадку реєстрації державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад здійснюється через Центри надання адміністративних послуг.
=== Перелік необхідних документів для реєстрації ===
Відповідно до пп. 41, 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень] для здійснення реєстрації самочинного будівництва необхідно подати заяву та наступні документи:
# Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
# Технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.
# Документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси. Даний документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
# Письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
# Договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). 
=== Строк реєстрації ===
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує '''п’яти робочих днів''' з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. 
=== Вартість реєстрації ===
За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб. 

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менший, ніж п’ять робочих днів,справляється адміністративний збір у такому розмірі:
* 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
* 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк один робочий день;
* 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години. 

=== Рішення за результатами реєстрації ===
За результатами реєстрації заявнику надається '''витяг з Державного реєстру прав''' в електронній та за бажанням заявника в паперові формі з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Суди]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2020-03-20T15:10:25Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. 

==== Умови виходу на пенсію ====
Відповідно до пункту 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасової Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): 
* чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
* жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.

===== Перелік документів для обчислення пільгового стажу =====
* трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки записи в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності);
* письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини. 

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

== Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі ==

{| class="wikitable"
|-
! Території!! Місцевості
|-
| Райони Крайньої Півночі || усі острови Північного Льодовитого океану і його морів, а також острови Берингового й Охотського морів;
Мурманська область, крім міста Кандалакші з територією, яка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалазької міськради;
Архангельська область – Ненецький національний округ і місто Сєвєродвінськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Сєвєродвінської міськради;
Комі АРСР – міста Воркута і Інта з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, і Усінський район, крім території Усть-Лижинської сільради;
Тюменська область – Ямало-Ненецький національний округ;
Красноярський край – Таймирський (Долгано-Ненецький) і Евенкійський національні округи; міста Ігарка і Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, Північно-Єнісейський і Туруханський райони;
Іркутська область – Катангський район;
Якутська АРСР;
Магаданська область;
Камчатська область;
Хабаровський край – Аяно-Майський і Охотський райони;
Сахалінська область – райони: Курільський, Ноглікський, Охінський, Північно-Курильський і Південно-Курильський; місто Оха.
|-
| Місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі || Мурманська область – місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшської міської Ради народних депутатів;
Архангельська область – райони: Лешуконський, Мезенський і Пінежський; Комі АРСР – райони: Вуктильський, Іжемський, Печорський, Сосногорський, Троїцько-Печорський, Удорський і Усть-Цилемський; міста Печора і Ухта з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ухтиської міської Ради народних депутатів;Усть-Лижинської сільради Усинського району;
Тюменська область – Ханти-Мансійський автономний округ;
Томська область – райони: Олександрівський, Бакчарський, Верхньокетський, Каргасокський, Колпашівський, Кривошеїнський, Молчанівський, Парабельський і Чаїнський; міста Колпашего і Стрежевий;
Красноярський край – райони: Богучанський, Енісейський, Кежемський і Мотигінський; міста Єнісейськ і Лєсосибірськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Лєсосибірської міської Ради народних депутатів;
Іркутська область – райони: Бодайбінський, Братський, Казачинсько-Лєнський, Кіренський, Мамсько-Чуйський, Нижнєілімський, Усть-Ілімський і Усть-Кутський; міста Бодайбо, Усть-Ілімськ, Усть-Кут і Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів;
Бурятська АРСР – Баунтовський і Північно-Байкальський райони;
Читинськая область – райони: Каларський, Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський;
Амурська область – райони: Зейський, Селемджинський і Тиндінський; міста Зея і Тинда з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Тиндинської міської ради народних депутатів;
Приморський край – райони: Дальнєгорський, Кавалєровський, Ольгінський і Тернейський; робітниче селище Схід Червоноармійського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Востокської селищної ради народних депутатів; Богуславецька, Востєцовська, Дальнєкутська, Ізмайліхінська, Мєльнічна, Рощинська і Таєжненська сільради Червоноармійського району;
Хабаровський край – райони: Ванінський, Верхнєбуреїнський, Комсомольський, Миколаївський, імені Поліни Осипенко, Радянсько-Гаванський, Сонячний, Тугуро-Чумканський і Ульчський; міста Амурськ, Комсомольск-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі і Радянська Гавань; робітниче селище Ельбан Амурського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ельбанської селищної ради народних депутатів; Вознесенська і Падалинська сільради Амурського району;
Сахалінська область – усі місцевості, за винятком місцевостей, перерахованих у переліку районів Крайньої Півночі. 
 

[[Категорія:Призначення пенсії]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2020-03-20T15:09:57Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. 

==== Умови виходу на пенсію ====
Відповідно до пункту 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): 
* чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
* жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.

===== Перелік документів для обчислення пільгового стажу =====
* трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки записи в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності);
* письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини. 

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

== Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі ==

{| class="wikitable"
|-
! Території!! Місцевості
|-
| Райони Крайньої Півночі || усі острови Північного Льодовитого океану і його морів, а також острови Берингового й Охотського морів;
Мурманська область, крім міста Кандалакші з територією, яка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалазької міськради;
Архангельська область – Ненецький національний округ і місто Сєвєродвінськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Сєвєродвінської міськради;
Комі АРСР – міста Воркута і Інта з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, і Усінський район, крім території Усть-Лижинської сільради;
Тюменська область – Ямало-Ненецький національний округ;
Красноярський край – Таймирський (Долгано-Ненецький) і Евенкійський національні округи; міста Ігарка і Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, Північно-Єнісейський і Туруханський райони;
Іркутська область – Катангський район;
Якутська АРСР;
Магаданська область;
Камчатська область;
Хабаровський край – Аяно-Майський і Охотський райони;
Сахалінська область – райони: Курільський, Ноглікський, Охінський, Північно-Курильський і Південно-Курильський; місто Оха.
|-
| Місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі || Мурманська область – місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшської міської Ради народних депутатів;
Архангельська область – райони: Лешуконський, Мезенський і Пінежський; Комі АРСР – райони: Вуктильський, Іжемський, Печорський, Сосногорський, Троїцько-Печорський, Удорський і Усть-Цилемський; міста Печора і Ухта з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ухтиської міської Ради народних депутатів;Усть-Лижинської сільради Усинського району;
Тюменська область – Ханти-Мансійський автономний округ;
Томська область – райони: Олександрівський, Бакчарський, Верхньокетський, Каргасокський, Колпашівський, Кривошеїнський, Молчанівський, Парабельський і Чаїнський; міста Колпашего і Стрежевий;
Красноярський край – райони: Богучанський, Енісейський, Кежемський і Мотигінський; міста Єнісейськ і Лєсосибірськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Лєсосибірської міської Ради народних депутатів;
Іркутська область – райони: Бодайбінський, Братський, Казачинсько-Лєнський, Кіренський, Мамсько-Чуйський, Нижнєілімський, Усть-Ілімський і Усть-Кутський; міста Бодайбо, Усть-Ілімськ, Усть-Кут і Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів;
Бурятська АРСР – Баунтовський і Північно-Байкальський райони;
Читинськая область – райони: Каларський, Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський;
Амурська область – райони: Зейський, Селемджинський і Тиндінський; міста Зея і Тинда з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Тиндинської міської ради народних депутатів;
Приморський край – райони: Дальнєгорський, Кавалєровський, Ольгінський і Тернейський; робітниче селище Схід Червоноармійського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Востокської селищної ради народних депутатів; Богуславецька, Востєцовська, Дальнєкутська, Ізмайліхінська, Мєльнічна, Рощинська і Таєжненська сільради Червоноармійського району;
Хабаровський край – райони: Ванінський, Верхнєбуреїнський, Комсомольський, Миколаївський, імені Поліни Осипенко, Радянсько-Гаванський, Сонячний, Тугуро-Чумканський і Ульчський; міста Амурськ, Комсомольск-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі і Радянська Гавань; робітниче селище Ельбан Амурського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ельбанської селищної ради народних депутатів; Вознесенська і Падалинська сільради Амурського району;
Сахалінська область – усі місцевості, за винятком місцевостей, перерахованих у переліку районів Крайньої Півночі. 
 

[[Категорія:Призначення пенсії]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2020-03-20T15:08:29Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. 

==== Умови виходу на пенсію ====
Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): 
* чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
* жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.

===== Перелік документів для обчислення пільгового стажу =====
* трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки записи в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності);
* письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини. 

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

== Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі ==

{| class="wikitable"
|-
! Території!! Місцевості
|-
| Райони Крайньої Півночі || усі острови Північного Льодовитого океану і його морів, а також острови Берингового й Охотського морів;
Мурманська область, крім міста Кандалакші з територією, яка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалазької міськради;
Архангельська область – Ненецький національний округ і місто Сєвєродвінськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Сєвєродвінської міськради;
Комі АРСР – міста Воркута і Інта з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, і Усінський район, крім території Усть-Лижинської сільради;
Тюменська область – Ямало-Ненецький національний округ;
Красноярський край – Таймирський (Долгано-Ненецький) і Евенкійський національні округи; міста Ігарка і Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, Північно-Єнісейський і Туруханський райони;
Іркутська область – Катангський район;
Якутська АРСР;
Магаданська область;
Камчатська область;
Хабаровський край – Аяно-Майський і Охотський райони;
Сахалінська область – райони: Курільський, Ноглікський, Охінський, Північно-Курильський і Південно-Курильський; місто Оха.
|-
| Місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі || Мурманська область – місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшської міської Ради народних депутатів;
Архангельська область – райони: Лешуконський, Мезенський і Пінежський; Комі АРСР – райони: Вуктильський, Іжемський, Печорський, Сосногорський, Троїцько-Печорський, Удорський і Усть-Цилемський; міста Печора і Ухта з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ухтиської міської Ради народних депутатів;Усть-Лижинської сільради Усинського району;
Тюменська область – Ханти-Мансійський автономний округ;
Томська область – райони: Олександрівський, Бакчарський, Верхньокетський, Каргасокський, Колпашівський, Кривошеїнський, Молчанівський, Парабельський і Чаїнський; міста Колпашего і Стрежевий;
Красноярський край – райони: Богучанський, Енісейський, Кежемський і Мотигінський; міста Єнісейськ і Лєсосибірськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Лєсосибірської міської Ради народних депутатів;
Іркутська область – райони: Бодайбінський, Братський, Казачинсько-Лєнський, Кіренський, Мамсько-Чуйський, Нижнєілімський, Усть-Ілімський і Усть-Кутський; міста Бодайбо, Усть-Ілімськ, Усть-Кут і Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів;
Бурятська АРСР – Баунтовський і Північно-Байкальський райони;
Читинськая область – райони: Каларський, Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський;
Амурська область – райони: Зейський, Селемджинський і Тиндінський; міста Зея і Тинда з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Тиндинської міської ради народних депутатів;
Приморський край – райони: Дальнєгорський, Кавалєровський, Ольгінський і Тернейський; робітниче селище Схід Червоноармійського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Востокської селищної ради народних депутатів; Богуславецька, Востєцовська, Дальнєкутська, Ізмайліхінська, Мєльнічна, Рощинська і Таєжненська сільради Червоноармійського району;
Хабаровський край – райони: Ванінський, Верхнєбуреїнський, Комсомольський, Миколаївський, імені Поліни Осипенко, Радянсько-Гаванський, Сонячний, Тугуро-Чумканський і Ульчський; міста Амурськ, Комсомольск-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі і Радянська Гавань; робітниче селище Ельбан Амурського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ельбанської селищної ради народних депутатів; Вознесенська і Падалинська сільради Амурського району;
Сахалінська область – усі місцевості, за винятком місцевостей, перерахованих у переліку районів Крайньої Півночі. 
 

[[Категорія:Призначення пенсії]]

Звернення до суду з вимогою про виплату пенсії за минулий період

2020-03-20T14:51:09Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"]

== Загальні положення ==
Заробітна плата як і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування (матеріальним інтересом, захищеним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_535 статтею 1 Першого протоколу до Конвенції]).

За змістом [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 п. 14 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»] заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»] заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини першої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”], нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”] , нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

Оскільки в цій нормі йде мова про виплату нарахованих доходів у вигляді сум пенсії та компенсації втрати частини доходів, слід звернутися до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”].

Відповідно до статті 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”] компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14]. В цій нормі також йде мова про нараховані доходи.

== Подання позовної заяви про виплату пенсії за минулий період ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частини першої статті 122 КАС України] адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частиною другою статті 122 КАС України] для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 з ч. 1 ст. 122 КАС України] адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.

Аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 122 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 КАС України].

Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України] в системному зв'язку з положенням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано '''без обмеження будь-яким строком''' з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Верховний Суд України у постанові від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17 зазначив, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються '''за минулий час, але не більше ніж за три роки''' до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час '''без обмеження будь-яким строком''' з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться '''два строкових обмеження''' стосовно виплат пенсії за минулий час: '''три роки''' - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; '''без обмеження строку''' - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

При цьому Верховний Суд також зазначив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України], має наслідком неможливість реалізувати передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії]]

Звернення до суду з вимогою про виплату пенсії за минулий період

2020-03-20T14:49:39Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"]

== Загальні положення ==
Заробітна плата як і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування (матеріальним інтересом, захищеним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_535 статтею 1 Першого протоколу до Конвенції]).

За змістом [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 п. 14 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»] заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 з частиною другою статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»] заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини першої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”], нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”] , нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.

Оскільки в цій нормі йде мова про виплату нарахованих доходів у вигляді сум пенсії та компенсації втрати частини доходів, слід звернутися до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”].

Відповідно до статті 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”] компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14]. В цій нормі також йде мова про нараховані доходи.

== Подання позовної заяви про виплату пенсії за минулий період ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частини першої статті 122 КАС України] адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ частиною другою статті 122 КАС України] для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 з ч. 1 ст. 122 КАС України] адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.

Аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 122 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran761#n761 КАС України].

Оскільки суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, суд також не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому.

З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України] в системному зв'язку з положенням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Верховний Суд України у постанові від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17 зазначив, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

При цьому Верховний Суд також зазначив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України], має наслідком неможливість реалізувати передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії]]

Правила підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення до опалювального періоду

2020-03-20T14:32:15Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України "Про теплопостачання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України “Про житлово-комунальні послуги”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 Правила підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України № 620/378 від 10.12.2008р.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1198-2007-%D0%BF Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0197-07 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007р.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1374-10 Правила технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж (ГКД 34.20.661-2003), затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України № 228 від 14.05.2003р.]

== Загальні відомості ==
''Скорочення:''
* '''ГВП''' - гаряче водопостачання;
* '''ДТ''' - джерело теплової енергії;
* '''ТМ''' - теплові мережі;
* '''ТП''' - тепловий пункт.

Для своєчасної підготовки теплових господарств до роботи в наступному опалювальному періоді поточного року власники теплових господарств '''у термін до 15 квітня''' видають розпорядчі документи (накази, розпорядження тощо) щодо розробки планів організаційно-технічних заходів.

'''''Плани організаційно-технічних заходів щодо підготовки теплових господарств до наступного опалювального періоду розробляються їх власниками або уповноваженими ними органами на основі аналізу експлуатації систем теплопостачання і теплоспоживання в минулий опалювальний період з урахуванням вимог постанов та розпоряджень Уряду, розпорядчих документів органів центральної виконавчої влади.'''''

У період підготовки до опалювального періоду ''власники теплових господарств зобов'язані'':
* уточнити приєднані теплові навантаження;
* виконати перерахунок гідравлічного режиму (за необхідності);
* провести контроль встановлених розрахункових лімітних звужувальних пристроїв у споживачів теплової енергії;
* вчинити інші дії, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 п. 2 розділу IV Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду].

Перед початком опалювального періоду суб'єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи.

Так, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0197-07 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007р.], '''пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки систем теплопостачання до осінньо-зимового періоду'''. Початок і тривалість пробного пуску визначається графіком теплопостачальної організації, який слід узгодити з органами місцевого самоврядування та довести до відома споживачів '''не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску'''.

'''''До 1 жовтня поточного року повинні''''' бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду.

== Порядок та строки підготовки теплових господарств до опалювального періоду ==
''Метою підготовки до опалювального періоду'' є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог і режимів роботи внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП.

Системи опалення, вентиляції та аераційні установки, режими їхньої роботи повинні забезпечувати нормовані параметри повітряного середовища відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va042282-99/print ДСН 3.3.6.042].

{| class="wikitable sortable"
|-
|'''Важливо!!!''' На основі опису виявлених недоліків у роботі внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП у минулий опалювальний період та за підсумками весняного огляду систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП визначається обсяг робіт з їх підготовки до наступного опалювального періоду.
|}

У місячний термін, але '''не пізніше травня поточного року''', після проведення огляду представниками балансоутримувача і виконавця послуг складаються переліки заходів, необхідних для підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП до експлуатації в наступному опалювальному періоді.

Зазначені заходи повинні передбачати:
* виконання ремонтно-профілактичних робіт устатковання тепловикористовувальних установок і внутрішньобудинкових систем;
* усунення порушень, виявлених у гідравлічних та теплових режимах тепловикористовувальних установок;
* промивання устатковання, тепловикористовувальних установок, трубопроводів та систем теплоспоживання;
* виконання ремонтно-профілактичних робіт приладів обліку та регулювання теплової енергії та їх повірки;
* відновлення теплової ізоляції;
* перевірку та відновлення (за необхідності) герметизації інженерних вводів;
* гідравлічні випробування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення;
* налагодження систем теплоспоживання;
* відновлення (за необхідності) роботи нагрівальних приладів на сходових клітинах;
* перевірку наявності (відновлення) табличок на увідних засувках систем, повітрозбірниках, централізованого опалення, вентиляції, ГВП на кожному стояку з нумерацією відповідно до виконавчих схем.

Після виконання ремонтно-профілактичних робіт системи теплоспоживання повинні бути заповнені хімічно очищеною водою з тиском більше статичного на 0,5 кгс/кв.см, увідні засувки - закриті.

Заповнення систем теплоспоживання повинно бути завершено '''''до 15 вересня поточного року.'''''

Для оцінки готовності теплових господарств споживачів власниками теплових господарств або уповноваженими ними органами '''''до 1 вересня поточного року''''' створюються комісії з перевірки готовності теплових господарств до роботи в опалювальний період.

Перевірка готовності до роботи в опалювальний період теплових господарств споживачів повинна бути закінчена '''''в термін не пізніше 25 вересня поточного року'''''.

 Під час визначення стану готовності до роботи теплових господарств споживачів в опалювальний період перевіряється:
# наявність паспортів теплових установок, принципових схем та інструкцій для обслуговувального персоналу;
# виконання обсягів ремонтних робіт та оформлення їх відповідними актами;
# проведення необхідних профілактичних робіт та ремонтів, випробувань і промивань трубопроводів, водопідігрівників та вентеляційно-калориферного обладнання, оформлення відповідних протоколів та отримання акта готовності до опалювального періоду, форма якого наведена у додатку 4, від підприємства централізованого теплопостачання;
# стан утеплення будівель (горища, сходові клітки, підвали, двері тощо);
# стан обладнання і будівель ЦТП, ІТП;
# стан трубопроводів, арматури та теплової ізоляції;
# наявність та стан ЗВТ і автоматичних регуляторів;
# наявність та стан приладів комерційного обліку теплової енергії;
# працездатність пристроїв захисту систем теплоспоживання;
# відсутність прямих з'єднань теплового устатковання та устатковання теплових пунктів з водопроводом та каналізацією;
# щільність теплового устатковання;
# наявність пломб на розрахункових шайбах та соплах елеваторів.

'''''Рішення про готовність теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період''''' приймається комісіями на підставі акта стану готовності до роботи в опалювальний період, форма якого наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 додатку 1], висновку про готовність до роботи в опалювальний період, форма якого наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 додатку 2], наданого відповідною державною інспекцією у випадку виявлення порушення (невиконання) вимог зазначених правил.

За умови виконання вимог, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 Правилах], щодо готовності теплових господарств споживачів до роботи в опалювальний період в повному обсязі, комісіями '''''в термін до 25 вересня поточного року''''' видається акт готовності до роботи в опалювальний період, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 додатку 3]. Копії актів готовності надсилаються до уповноважених органів, а також до організації, яка здійснює постачання теплової енергії, та відповідної державної інспекції.

Результати проведення профілактичних робіт і ремонтів, гідравлічних випробувань і промивання трубопроводів та іншого теплового обладнання оформляються відповідним актом готовності до опалювального періоду, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 додатку 4].

Акт готовності до опалювального періоду є невід'ємною частиною паспорта готовності до роботи в опалювальний період будинку, форма якого наведена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1310-08 додатку 5].

Об'єкти споживача, які не отримали акта готовності у термін до 25 вересня поточного року, продовжують підготовку до роботи в опалювальний період і при виконанні всіх умов '''''у термін не пізніше 1 жовтня поточного року''''' можуть звернутися до центральних органів виконавчої влади та відповідної державної інспекції з обґрунтованим проханням про проведення повторної оцінки (перевірки) готовності до роботи в опалювальний період.

{| class="wikitable sortable"
|-
| '''УВАГА!!!''' ''Включення'' систем опалення здійснюється власниками теплових господарств за узгодженням з теплопостачальними організаціями за умови, '''якщо протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не перевищує 8 град.С''', а ''відключення'' - '''коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8 град.С.'''
|}

== Важливе ==
Кожен споживач житлово-комунальних послуг повинен розуміти, що комфорт, тепло і затишок в домі залежить від: відсутності витоків в підвалі, промитих радіаторів, відремонтованих розбитих вікон - це джерела втрат тепла. Якщо тепло втрачається через стіни, розбиті вікна, відкриті горища, підвали - такий будинок важко і дорого забезпечити якісною послугою з опалення. Тому самим споживачам варто за здалегідь потурбуватися про своє благополуччя і проконтролювати питання готовності житлового будинку до експлуатації в наступному опалювальному сезоні.

Готовність до опалювального сезону також полягає і в тому, щоб не було заборгованості за опалення та гаряче водопостачання перед теплопостачальною організацією. Споживачі повинні забезпечити поточну оплату спожитих ресурсів, а також в повному обсязі погасити накопичену заборгованість до початку опалювального сезону, щоб не допускати збоїв в запуску тепла.

У разі порушення споживачем під час опалювального періоду умов готовності до роботи в опалювальний період, а також при невиконанні в установлені терміни заходів, намічених при видачі акта готовності до роботи в опалювальний період, виданий акт готовності анулюється рішенням центральних органів виконавчої влади або уповноважених органів, яким підпорядковані споживачі.

У разі неналежного надання або ненадання споживачу послуг з централізованого опалення, а також відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, споживач має право '''на досудове розв'язання спору шляхом задоволення претензії''' пред'явленої в порядку, передбаченому [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF пп.33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 р. № 630], та/або '''звернутися до суду.'''
‎‎
‎‎
‎
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Адміністративне право‎]]

Податок на додану вартість

2020-03-20T13:08:20Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/410-2014-п/ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 410 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/569-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/536-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 536 "Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 73"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1456-14 Наказ Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0159-16 Наказ Міністерства України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"]

== Визначення понять ==
'''''Податок на додану вартість (далі - ПДВ)''''' — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:
* ''Податковий кредит'' – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).
* ''Податкове зобов’язання'' – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

== Платники податку на додану вартість ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print статті 180.1 Податкового кодексу України] '''''платниками податку на додану вартість є''''':
* будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку на додану вартість;
* будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість
* будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], а також:
# особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
# особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковим кодексом України], а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
'''Увага!''' Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ пункті 197.7 статті 197 Податкового кодексу України];
* особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
* особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном
* особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 статті 243 Митного кодексу України]), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України], а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
* особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
* особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

{| class="wikitable"
|-
| '''ВАЖЛИВО!''' Положення статті не поширюються на осіб - нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією.
|}

== Об'єкт оподаткування ==
'''''Об'єктом оподаткування''''' є операції платників податку з:
# постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України], у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
# постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 186 Податкового кодексу України];
# ввезення товарів на митну територію України;
# вивезення товарів за межі митної території України;
# постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

== Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг ==
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
* '' товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;''
* ''газу, який постачається для потреб населення.''

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

== Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України ==
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

== Розміри ставок податку ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 193 Податкового кодексу України] ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
# 20 відсотків;
# 0 відсотків;
# 7 відсотків по операціях з:
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
* постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

== Операції, звільнені від оподаткування ==
Звільняються від оподаткування операції з:
* постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
* постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках. До таких належать послуги з:
# виховання та навчання дітей, які постачаються дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури (гра на музичних інструментах, хореографія, образотворче мистецтво, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерного навчання);
# утримання, виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах як у межах обсягу, установленого навчальними планами і програмами, так і понад зазначений обсяг;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються загальноосвітніми навчальними закладами I-III ступенів;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються професійно-технічними навчальними закладами;
# усіх видів освітньої діяльності, які постачаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти;
# навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;
# повторного вивчення відрахованими студентами (курсантами) окремих дисциплін і курсів з подальшим складенням іспитів;
# навчання аспірантів і докторантів;
# приймання кандидатських іспитів;
# надання наукових консультацій для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;
# довузівської підготовки;
# проведення лекцій з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань, туризму і краєзнавства;
# надання консультацій для учнів, вихованців, студентів, курсантів понад обсяги, встановлені навчальними планами і програмами, для аспірантів, докторантів;
# організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів;
* постачання:
# технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
# легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;
* постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;
* постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім таких послуг:
# надання косметологічної допомоги, крім тієї, що надається за медичними показаннями;
# масаж для зміцнення здоров'я дорослого населення, корекції осанки тощо;
# проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров'я на прохання громадян;
# проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попередніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об'єкта, а також нормативної документації на нові технології виробництва продукції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків нових видів продукції;
# надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
# обстеження за заявкою замовника об'єктів, що будуються, реконструюються або функціонують, з метою їх відповідності санітарному законодавству;
# проведення за заявкою замовника токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежень з метою визначення безпеки продукції для здоров'я людини;
# видача суб'єктам господарювання дозволів на виробництво, використання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, знищення, утилізацію продукції і речовин вітчизняного та імпортного виробництва, що потенційно небезпечні для здоров'я людини;
# надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, в тому числі щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
# проведення медичного огляду осіб для видачі:
* дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, крім військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
* відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (крім державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
* посвідчення водія транспортного засобу;
# медичне обслуговування з'їздів, конференцій, симпозіумів, фестивалів, нарад, змагань тощо;
# медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних закладах із поліпшеним сервісним обслуговуванням;
# організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною культурою і спортом в оздоровчих закладах;
# проведення профілактичних щеплень громадянам, які від'їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні подорожі (крім тих, що від'їжджають на лікування та в службові відрядження);
# складення за заявками замовників санітарних паспортів радіотехнічних об'єктів та проведення досліджень для їх підтвердження;
# проведення за заявками замовників державної санітарно-гігієнічної експертизи з акредитації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та інших досліджень;
# визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів, проведення досліджень для розробки засобів і заходів щодо усунення або зменшення їх небезпечної дії;
# навчання за заявками замовників на робочих місцях фахівців підприємств, установ, організацій в установах санітарно-епідеміологічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та епідеміологічного профілю, а також фахівців підприємств, установ, організацій, проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень;
# надання за заявками замовників послуг з організації роботи відомчих санітарних лабораторій, оснащення їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою, приладами); навчання на місці фахівців таких лабораторій методики проведення санітарно
* гігієнічних досліджень;
* постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів, тощо.

Повний перелік міститься у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ статті 197 Податкового кодексу України].

== Звітні (податкові) періоди ==
Звітним (податковим) періодом є '''''один календарний місяць''''', а у випадках, особливо визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], '''''календарний квартал''''', з урахуванням таких особливостей:
* якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
* якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період.

Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо платник податку, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковим кодексом України], такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ Податковим кодексом України], що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

{| class="wikitable"
|-
| '''ДО УВАГИ!!!''' Податкова декларація подається '''''за базовий звітний (податковий) період''''', що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті '''''протягом 10 календарних днів''''', що настають за останнім днем відповідного граничного строку.
|}

[[Категорія: Податкове право]]

Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та скасування державної реєстрації в судовому порядку

2020-03-20T12:49:07Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1155-03 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 "Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588.]

== Порядок створення та державної реєстрації ОСББ ==
Детально про поняття, особливості та порядок створення ОСББ дізнаєтеся за посиланням: [[Поняття, особливості та порядок створення об'єднання власників багатоквартирних будинків (ОСББ)]].

== Право на оскарження рішення про створення ОСББ ==
Відповідно до частини 1 статті 15 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України] господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України]), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 5 статті 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є '''обов'язковим''' для всіх співвласників. Проте, рішення загальних зборів '''можуть бути оскаржені в судовому порядку''' (частина 8 статті 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]).

Дана норма міститися також в Статутах ОСББ, які розроблені відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1155-03 Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку], у пункті 11 розділу ІІІ якого вказано, що рішення загальних зборів '''може бути оскаржене в судовому порядку.'''

Статтею 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] передбачено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або '''в судовому порядку.'''

Тобто, якщо хоча б '''один''' співвласник обґрунтовано не погоджується з рішенням більшості, прийнятим на загальних зборах, він може звернутися до суду за місцезнаходженням ОСББ з '''позовною заявою про визнання недійсним певного рішення або частини рішення ОСББ.'''

== Підстави оскарження рішення ОСББ ==
'''Підставами для оскарження можуть бути:'''
# Порушення процедури створення об'єднання, скликання і проведення установчих зборів об'єднання, передбаченої в статті 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"];
# Порушення під час прийняття рішення на установчих зборах, визначених в статті 10 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»];
# Інші підстави, які порушують норми законодавства про створення ОСББ, що діяли на момент проведення установчих зборів.

== Позовна давність ==
Відповідно до вимог статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у '''три роки''' (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Відповідно до вимог статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

== Підсудність спорів про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів ОСББ ==
Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію, відповідно до якої '''спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв’язку з протиправним внесенням до реєстру суб’єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.'''

Велика Палата також зауважила, що зазначений спір не є і таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Однак, у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/77590175 постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 Велика Палата Верховного Суду] дійшла висновку про те, що подібні спори найбільш наближені до спорів, пов’язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.

'''Отже, цей спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб’єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи.'''

Зазначена правова позиція викладена у [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224650 постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18)].

== Участь у справі кількох позивачів ==
Відповідно до статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

'''Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:'''
# предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
# права або обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
# предметом спору є однорідні права і обов’язки.

== Перелік та зразки процесуальних документів ==
Детально ознайомитися із '''загальними вимогами''' до форми та змісту позовної заяви, а також із сумами судового збору можна за посиланням: [[Звернення до господарського суду]].

=== Зразок заяви ===
[[Файл:Позовна заява про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації.docx]]

=== Додатки до позовної заяви ===
До позовної заяви про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ та скасування державної реєстрації ОСББ слід додати такі '''документи:'''
# Копії письмових запитів до Правління та Голови ОСББ;
# Копії Статуту ОСББ;
# Копію протоколу установчих зборів;
# Інші документи (первинні бухгалтерські документи; письмове опитування тощо), у яких викладено рішення або які стосуються рішення та підтверджують порушення законодавства;
# Відповіді від органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
# Пояснення свідків;
# Квитанція про сплату судового збору (у разі відсутності підстав для звільнення);
# Клопотання (за потреби).

== Етапи скасування державної реєстрації ОСББ за рішенням суду ==
=== Суд повідомляє держреєстратора про винесене рішення ===
Згідно із частиною 1 статті 105 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Ця норма є загальною. Однак, хоча в ній і згадується в т.ч. і про суд, у випадку з ліквідацією юридичної особи за рішенням суду вона не працює.

Більш коректний строк установлений частиною 10 статті 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»], державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання судовим рішенням законної сили.

'''Нагадаємо!''' ''Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів)'' (частина 1 статті 241 та частина 1 статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України]).

Отже, з наведеного вище вбачається: суд, що виніс рішення про припинення ОСББ (за умови, якщо воно не було оскаржене), має зі спливом 20-ти днів із дня його проголошення (складення повного судового рішення) надіслати таке рішення держреєтратору.

=== Держреєстратор уносить до ЄДР запис про те, що юрособа перебуває в стані припинення ===
Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran1016 Закону України «Про виконавче провадження»] щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини 1 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]).

Відповідно до частини 5 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»], суб’єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
# звертається до суду за роз’ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб’єкта державної реєстрації;
# повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення;
# проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини);
# формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

'''Нагадаємо!''' Щодня на офіційному сайті Мін’юсту публікуються відомості про внесення до ЄДР записів про рішення про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог. Відповідна інформація розміщується за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/ua/publication_info.

''Також важливо:'' технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії, Пенсійного фонду України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, органам ліцензування (частина 2 статті 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]). У результаті отримання відповідної інформації контролерами приймається рішення про призначення перевірки, необхідної для подальшого зняття ОСББ з обліку як платника податків (детальніше - у розділі ХІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588]).

=== Ліквідатор уживає заходів щодо ліквідації ОСББ ===
Ліквідатор уживає заходів щодо ліквідації ОСББ, а саме (стаття 111 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]):
* письмово повідомляє кожного з боржників ОСББ про припинення об’єднання, заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників;
* до завершення строку пред’явлення вимог кредиторів закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, окрім рахунка, який використовується для розрахунків із кредиторами;
* уживає заходів щодо інвентаризації майна ОСББ, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває в третіх осіб;
* здійснює звільнення працівників ОСББ;
* подає контролюючим органам звітність за останній звітний період;
* після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна ОСББ, перелік пред’явлених кредиторами вимог і результат їх розгляду (проміжний ліквідаційний баланс підлягає затвердженню судом);
* здійснює виплату грошових сум кредиторам ОСББ, у т.ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо (у разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів організовує реалізацію майна юридичної особи);
* після завершення розрахунків із кредиторами складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження судом та подає контролюючим органам;
* розподіляє майно ОСББ, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності (частина 3 статті 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]);
* передає архівним установам документи, що підлягають обов’язковому зберіганню (наприклад, відомості про виплату заробітної плати);
* подає державному реєстратору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16#n66 Заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (Форма 7), затверджену наказом Міністерства юстиції України 18.11.2016 № 3268/5]) та довідку архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню (пункт 2 частини 13 статті 17 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]).

=== Держреєстратор уносить до ЄДР запис про те, що юрособа припинена ===
Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів (пункт 1 частини 1 статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]).

Відповідно до статті 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»], об'єднання вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

== Дії співвласників у разі ліквідації ОСББ за рішенням суду ==
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина 4 статті 105 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Це означає, що '''з моменту, як суд призначив одного зі співвласників-позивачів ліквідатором, правління, його голова й інші органи ОСББ втратили свої повноваження.'''

Таким чином, навіть якщо голова правління ОСББ ще офіційно не звільнений із посади, яку він обіймає, після початку ліквідаційної процедури ані він, ані інші члени правління не вправі приймати будь-які рішення щодо подальшої долі будинку. Усі питання мають вирішуватися на загальних зборах співвласників.

По суті, співвласники опиняються в становищі, яке існувало до реєстрації ОСББ: їм потрібно самостійно вирішувати всі поточні питання, пов’язані з утриманням багатоквартирного будинку. І передусім слід '''скликати загальні збори, на яких заново прийняти рішення про форму управління.'''

Однак, тут постає важливе питання: якщо співвласники все ж бажають, аби управління будинком здійснювалось ОСББ, коли можна зареєструвати нове об’єднання?
Так, згідно з частиною 3 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»] в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об’єднання. З огляду на частину 1 статті 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»], попереднє ОСББ вважатиметься припиненим із дня внесення про це відповідного запису до ЄДР. Водночас, як було з’ясовано вище, держреєстратор внесе запис до ЄДР про те, що ОСББ припинене, лише після завершення ліквідаційної процедури, яка триває не один місяць.

Отож, з моменту прийняття судом рішення про ліквідацію ОСББ і до моменту остаточного припинення об’єднання співвласники, фактично обмежені у формі вибору управління будинком: можуть управляти будинком самостійно або залучити управителя.

'''''Наголошуємо:''' не приймати жодних рішень і чекати, допоки ОСББ буде припинено, аби створити нове, - не є виходом із ситуації.''

Звісно, «уведення» юридичної особи в ліквідаційну процедуру не означає автоматичного припинення її правосуб’єктності. Однак на певному етапі, ще до остаточної ліквідації ОСББ, так чи інакше, поставатимуть питання, пов’язані з перебуванням об’єднання в стані припинення, що потребуватимуть нагального вирішення. І для цього співвласникам необхідно визначитися, хто представлятиме ОСББ під час вирішення таких питань.

''Про що конкретно мовиться?''

Приміром, про договірні відносини з постачальниками комунальних послуг (звісно ж, якщо стороною таких договорів було ОСББ). Так, якщо постачальники цих послуг не хочуть зазнати збитків, у їхніх інтересах припинити будь-які відносини з ОСББ ще до завершення строку, визначеного судом для заявлення кредиторами своїх вимог. Адже в такому випадку в них значно більше шансів отримати оплату за надані ними послуги. Відповідно, співвласникам одразу після початку ліквідаційної процедури ОСББ доцільно починати вести переговори щодо укладення нових договорів із постачальниками електричної енергії, холодної та гарячої води, послуг водовідведення, централізованого опалення, з організацією, що експлуатує ліфти, тощо. Це необхідно для того, аби забезпечити безперебійне отримання співвласниками відповідних послуг.

Фактично переговори із цього питання слід вести в тристоронньому форматі: між постачальником комунальних послуг, представником співвласників та ліквідатором ОСББ (як особою, уповноваженою діяти від імені об’єднання).

Так, у загальному випадку зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (частина 1 статті 609 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), тобто на законних підставах договори, укладені з ОСББ, вважатимуться розірвані лише тоді, коли до ЄДР буде внесено запис про те, що об’єднання як юридична особа ліквідоване.

Отже, аби договір припинив свою дію раніше, аніж ОСББ буде ліквідоване (чи спливе строк, на який відповідний договір був укладений), сторони (об’єднання та постачальник комунальних послуг) мають погодити це між собою добровільно — укласти додаткову угоду про дострокове розірвання договору. Відповідно, щойно договір між постачальником комунальних послуг й ОСББ буде розірваний, аналогічна угода має бути укладена між постачальником комунальних послуг та співвласниками.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Господарське процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та скасування державної реєстрації в судовому порядку

2020-03-20T12:24:08Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1155-03 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 "Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588.]

== Порядок створення та державної реєстрації ОСББ ==
Детально про поняття, особливості та порядок створення ОСББ дізнаєтеся за посиланням: [[Поняття, особливості та порядок створення об'єднання власників багатоквартирних будинків (ОСББ)]].

== Право на оскарження рішення про створення ОСББ ==
Відповідно до частини 1 статті 15 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України] господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України]), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 5 статті 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є '''обов'язковим''' для всіх співвласників. Проте, рішення загальних зборів '''можуть бути оскаржені в судовому порядку''' (частина 8 статті 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]).

Дана норма міститися також в Статутах ОСББ, які розроблені відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1155-03 Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку], у пункті 11 розділу ІІІ якого вказано, що рішення загальних зборів '''може бути оскаржене в судовому порядку.'''

Статтею 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"] передбачено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або '''в судовому порядку.'''

Тобто, якщо хоча б '''один''' співвласник обґрунтовано не погоджується з рішенням більшості, прийнятим на загальних зборах, він може звернутися до суду за місцезнаходженням ОСББ з '''позовною заявою про визнання недійсним певного рішення або частини рішення ОСББ.'''

== Підстави оскарження рішення ОСББ ==
'''Підставами для оскарження можуть бути:'''
# Порушення процедури створення об'єднання, скликання і проведення установчих зборів об'єднання, передбаченої в статті 6 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"];
# Порушення під час прийняття рішення на установчих зборах, визначених в статті 10 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»];
# Інші підстави, які порушують норми законодавства про створення ОСББ, що діяли на момент проведення установчих зборів.

== Позовна давність ==
Відповідно до вимог статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у '''три роки''' (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Відповідно до вимог статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

== Підсудність спорів про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів ОСББ ==
Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію, відповідно до якої '''спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв’язку з протиправним внесенням до реєстру суб’єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.'''

Велика Палата також зауважила, що зазначений спір не є і таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Однак, у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/77590175 постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 Велика Палата Верховного Суду] дійшла висновку про те, що подібні спори найбільш наближені до спорів, пов’язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.

'''Отже, цей спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб’єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи.'''

Зазначена правова позиція викладена у [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224650 постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18)].

== Участь у справі кількох позивачів ==
Відповідно до статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

'''Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:'''
# предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
# права або обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
# предметом спору є однорідні права і обов’язки.

== Перелік та зразки процесуальних документів ==
Детально ознайомитися із '''загальними вимогами''' до форми та змісту позовної заяви, а також із сумами судового збору можна за посиланням: [[Звернення до господарського суду]].

=== Зразок заяви ===
[[Файл:Позовна заява про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації.docx]]

=== Додатки до позовної заяви ===
До позовної заяви про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ та скасування державної реєстрації ОСББ слід додати такі '''документи:'''
# Копії письмових запитів до Правління та Голови ОСББ;
# Копії Статуту ОСББ;
# Копію протоколу установчих зборів;
# Інші документи (первинні бухгалтерські документи; письмове опитування тощо), у яких викладено рішення або які стосуються рішення та підтверджують порушення законодавства;
# Відповіді від органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
# Пояснення свідків;
# Квитанція про сплату судового збору (у разі відсутності підстав для звільнення);
# Клопотання (за потреби).

== Етапи скасування державної реєстрації ОСББ за рішенням суду ==
=== Суд повідомляє держреєстратора про винесене рішення ===
Згідно із частиною 1 статті 105 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Ця норма є загальною. Однак, хоча в ній і згадується в т.ч. і про суд, у випадку з ліквідацією юридичної особи за рішенням суду вона не працює.

Більш коректний строк установлений частиною 10 статті 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»], державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання судовим рішенням законної сили.

'''Нагадаємо!''' ''Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів)'' (частина 1 статті 241 та частина 1 статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України]).

Отже, з наведеного вище вбачається: суд, що виніс рішення про припинення ОСББ (за умови, якщо воно не було оскаржене), має зі спливом 20-ти днів із дня його проголошення (складення повного судового рішення) надіслати таке рішення держреєтратору.

=== Держреєстратор уносить до ЄДР запис про те, що юрособа перебуває в стані припинення ===
Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran1016 Закону України «Про виконавче провадження»] щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (пункт 2 частини 1 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]).

Відповідно до частини 5 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»], суб’єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 25 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
# звертається до суду за роз’ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб’єкта державної реєстрації;
# повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення;
# проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини);
# формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

'''Нагадаємо!''' Щодня на офіційному сайті Мін’юсту публікуються відомості про внесення до ЄДР записів про рішення про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог. Відповідна інформація розміщується за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/ua/publication_info.

''Також важливо:'' технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії, Пенсійного фонду України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, органам ліцензування (частина 2 статті 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]). У результаті отримання відповідної інформації контролерами приймається рішення про призначення перевірки, необхідної для подальшого зняття ОСББ з обліку як платника податків (детальніше - у розділі ХІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588]).

Ліквідатор уживає заходів щодо ліквідації ОСББ, а саме (ст. 111 ЦКУ):
• письмово повідомляє кожного з боржників ОСББ про припинення об’єднання, заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників;
• до завершення строку пред’явлення вимог кредиторів закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, окрім рахунка, який використовується для розрахунків із кредиторами;
• уживає заходів щодо інвентаризації майна ОСББ, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває в третіх осіб;
• здійснює звільнення працівників ОСББ;
• подає контролюючим органам звітність за останній звітний період;
• після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна ОСББ, перелік пред’явлених кредиторами вимог і результат їх розгляду (проміжний ліквідаційний баланс підлягає затвердженню судом);
• здійснює виплату грошових сум кредиторам ОСББ, у т.ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо (у разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів організовує реалізацію майна юридичної особи);
• після завершення розрахунків із кредиторами складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження судом та подає контролюючим органам;
• розподіляє майно ОСББ, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності (ч. 3 ст. 28 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»);
• передає архівним установам документи, що підлягають обов’язковому зберіганню (наприклад, відомості про виплату заробітної плати);
• подає державному реєстратору Заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (Форма 7), затверджену наказом Міністерства юстиції України 18.11.2016 № 3268/5) та довідку архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню (п. 2 ч. 13 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»).

Держреєстратор уносить до ЄДР запис про те, що юрособа припинена.
Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дії співвласників у разі ліквідації ОСББ за рішенням суду.
Почнімо з ключового: До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. (ч. 4 ст. 105 ЦК України). Це означає, що з моменту, як суд призначив одного зі співвласників-позивачів ліквідатором, правління, його голова й інші органи ОСББ втратили свої повноваження.
Таким чином, навіть якщо голова правління ОСББ іще офіційно не звільнений із посади, яку він обіймає, після початку ліквідаційної процедури ані він, ані інші члени правління не вправі приймати будь-які рішення щодо подальшої долі будинку. Усі питання мають вирішуватися на загальних зборах співвласників.
По суті, співвласники опиняються в становищі, яке існувало до реєстрації ОСББ: їм потрібно самостійно вирішувати всі поточні питання, пов’язані з утриманням багатоквартирного будинку. І передусім слід скликати загальні збори, на яких заново прийняти рішення про форму управління. Однак тут постає важливе питання: якщо співвласники все ж бажають, аби управління будинком здійснювалось ОСББ, коли можна зареєструвати нове об’єднання?
Так, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об’єднання. З огляду на ч. 1 ст. 28 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", попереднє ОСББ вважатиметься припиненим із дня внесення про це відповідного запису до ЄДР. Водночас, як було з’ясовано вище, держреєстратор внесе запис до ЄДР про те, що ОСББ припинене, лише після завершення ліквідаційної процедури, яка триває не один місяць.
Отож, з моменту прийняття судом рішення про ліквідацію ОСББ і до моменту остаточного припинення об’єднання співвласники, фактично обмежені у формі вибору управління будинком: можуть управляти будинком самостійно або залучити управителя.
Наголошуємо: не приймати жодних рішень і чекати, допоки ОСББ буде припинено, аби створити нове, - не є виходом із ситуації.
Звісно, «уведення» юридичної особи в ліквідаційну процедуру не означає автоматичного припинення її правосуб’єктності. Однак на певному етапі, ще до остаточної ліквідації ОСББ, так чи інакше, поставатимуть питання, пов’язані з перебуванням об’єднання в стані припинення, що потребуватимуть нагального вирішення. І для цього співвласникам необхідно визначитися, хто представлятиме ОСББ під час вирішення таких питань.
Про що конкретно мовиться?
Приміром, про договірні відносини з постачальниками комунальних послуг (звісно ж, якщо стороною таких договорів було ОСББ). Так, якщо постачальники цих послуг не хочуть зазнати збитків, у їхніх інтересах припинити будь-які відносини з ОСББ ще до завершення строку, визначеного судом для заявлення кредиторами своїх вимог. Адже в такому випадку в них значно більше шансів отримати оплату за надані ними послуги. Відповідно, співвласникам одразу після початку ліквідаційної процедури ОСББ доцільно починати вести переговори щодо укладення нових договорів із постачальниками електричної енергії, холодної та гарячої води, послуг водовідведення, централізованого опалення, з організацією, що експлуатує ліфти, тощо. Це необхідно для того, аби забезпечити безперебійне отримання співвласниками відповідних послуг.
Фактично переговори із цього питання слід вести в тристоронньому форматі: між постачальником комунальних послуг, представником співвласників та ліквідатором ОСББ (як особою, уповноваженою діяти від імені об’єднання).
Так, у загальному випадку зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (ч. 1 ст. 609 ЦК України), тобто на законних підставах договори, укладені з ОСББ, вважатимуться розірвані лише тоді, коли до ЄДР буде внесено запис про те, що об’єднання як юридична особа ліквідоване.
Отже, аби договір припинив свою дію раніше, аніж ОСББ буде ліквідоване (чи спливе строк, на який відповідний договір був укладений), сторони (об’єднання та постачальник комунальних послуг) мають погодити це між собою добровільно — укласти додаткову угоду про дострокове розірвання договору. Відповідно, щойно договір між постачальником комунальних послуг й ОСББ буде розірваний, аналогічна угода має бути укладена між постачальником комунальних послуг та співвласниками.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Господарське процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:Позовна заява про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації.docx

2020-03-20T11:58:09Z

Olena.osadcha: Olena.osadcha завантажив нову версію [[Файл:Позовна заява про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації....

Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та скасування державної реєстрації в судовому порядку

2020-03-20T11:56:54Z

Olena.osadcha:

Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та скасування державної реєстрації в судовому порядку

2020-03-20T11:36:12Z

Olena.osadcha:

Придбання об’єкта незавершеного будівництва

2020-03-20T10:54:17Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України «Про іпотеку»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2163-12 Закону України «Про приватизацію державного майна»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 № 7]

== Визначення поняття ==
'''Об'єкт незавершеного будівництва''' – об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства (стаття 1 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»]).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва особа '''вважається власником матеріалів, обладнання тощо''', які були використані в процесі цього будівництва (Стаття 331 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Порядок придбання об’єкта незавершеного будівництва за договором купівлі-продажу, міни ==
# Власник матеріалів і обладнання укладає договір щодо об’єкта незавершеного будівництва.
# Звернутися для реєстрації права власності на такий об’єкт до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Для '''посвідчення договору''' відчуження об'єкта незавершеного будівництва необхідно '''звернутись до нотаріуса''' (державного чи приватного).

Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості та об’єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету '''податку на доходи фізичних осіб''', обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб’єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначених статтею 172 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], та висновку про вартість майна.

У справах нотаріуса залишається копія висновку про вартість майна, складеного суб’єктом оціночної діяльності, на якій проставляється відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та проставленням підпису нотаріуса. Звіт про оцінку майна повертається особам, що його подали (Пункт 1.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).

Дохід, отриманий від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва, підлягає оподаткуванню за ставкою 5% (пункт 167.2 статті 167 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).

Крім того, доходи, визначені статтею 163 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]), є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5% (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]).

Державне мито (плата за вчинення нотаріальних дій) у разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу аналогічно продажу нерухомості справляється за ставкою 1% ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»]).

== Підстави відмови у вчинення нотаріальних дій та порядок оскарження ==
Детально про підстави відмови у вчинення нотаріальних дій нотаріусом та порядок оскарження можна отримати у статті: [[Нотаріальне посвідчення правочинів]]

== Момент набуття права власності ==
Право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникає '''з моменту державної реєстрації цього права,''' яка здійснюється у встановленому законом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень] (стаття 182 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Частина 5 статті 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] передбачає, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться '''нотаріусом, яким вчинено таку дію.'''

Детальну інформацію щодо державної реєстрації можна отримати у статті: [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]

== Перелік необхідних документів ==
Для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва '''подаються:'''
# Документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).
# Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт.
# Технічний паспорт на об’єкт незавершеного будівництва.

Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі (пункт 68 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).

== Рекомендації клієнтам ==
При укладенні договорів на придбання об’єктів незавершеного будівництва необхідно перевірити наявність повного пакету дозволеної документації на будівництво:
* декларація на початок будівельних робіт
* містобудівні умови та обмеження
* ліцензія компанії-забудовника
* відповідність категорії будівництва отриманої декларації (наявність порушень у висотах будинків, кількості секцій та т д.)
* технічні умови на тимчасове підключення до електромереж
* документи на земельну ділянку (кадастровий номер, акт на землю, відповідність цільового призначення)
* наявність обтяжень земельної ділянки та об’єкта незавершеного будівництва в Реєстрі прав на нерухоме майно
* відомості про компанію забудовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернувши увагу на дату створення компанії, та на те, чи не перебуває вона не в стані банкрутства.

Також слід отримати всю документацію по землі та об’єкту будівництву: дозвільну документацію, проект договору на підписання, документи на підтвердження повноважень особи, яка буде підписувати договір.

== Особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності ==
=== Суб’єкти приватизації ===
'''Покупцями''' об’єктів незавершеного будівництва можуть:
# громадяни України, іноземні громадяни;
# юридичні особи, зареєстровані на території України;
# юридичні особи інших держав, відповідно до статті 8 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»].

Рішення про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами у районах і містах, органами приватизації в Автономній Республіці Крим, органами приватизації територіальних громад (далі - органи приватизації згідно з пунктом 20 статті 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»]) на підставі переліку об'єктів, що підлягають приватизації (згідно статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»]).

=== Способи приватизації об'єктів незавершеного будівництва ===
Приватизація об’єктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб '''шляхом:'''
* продажу об’єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі:
# аукціоні з умовами;
# аукціоні без умов;
# аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових
# пропозицій;
# аукціоні із зниженням стартової ціни;
# аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій;
* викупу об’єктів приватизації (згідно статті 13 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»]).

=== Перелік необхідних документів ===
Для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва органи приватизації подають '''нотаріусу такі документи:'''
* копія наказу Фонду державного майна України про включення об’єкта незавершеного будівництва до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації;
* копія наказу органу приватизації або рішення місцевої ради про приватизацію об’єкта;
* акт обстеження об’єкта незавершеного будівництва (опис об’єкта);
* витяг з інформації про приватизацію об’єкта, опублікованої в офіційних друкованих виданнях органів приватизації;
* копія затвердженого органами приватизації протоколу про проведення аукціону;
* довіреність на право представництва інтересів державних органів приватизації (частина 5 статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»]).

=== Момент набуття права власності у разі приватизації незавершеного будівництва ===
Право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця '''після сплати в повному обсязі ціни''' продажу об’єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування), крім випадків переходу права власності на пакет акцій (частина 6 статті 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»]).

=== Перелік документів для державної реєстрації права власності об’єкта, що підлягає приватизації ===
Для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, ''' що підлягає приватизації, подаються:'''
# копія наказу Фонду державного майна України про включення об’єкта незавершеного будівництва до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації;
# копія наказу державного органу приватизації про прийняття рішення про приватизацію такого об’єкта;
# технічний паспорт на об’єкт незавершеного будівництва (пункт 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).

Для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, ''' набутого на підставі договору або з прилюдних торгів, подаються:'''
* відповідний договір;
* свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
* свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися (пункт 70 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).

Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності '''на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р.''' відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа (пункт 53 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).

Для державної реєстрації права власності '''у зв’язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:'''
# документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
# ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);
# передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);
# розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи) (пункт 49 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]).

== Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно у випадку відсутності правовстановлюючих документів на майно ==
У разі смерті забудовника до завершення законного будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини (абзац перший пункту 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування]).

У розумінні частина першої статті 190 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] права та обов’язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва є майновими та включаються до майна:
# право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані в будівництві;
# право завершити будівництво на підставі документів, раніше виданих спадкоємцю тощо.

Нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину на права та обов’язки спадкодавця як забудовника відповідно до частини 1 статті 66 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»].

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2020-03-20T10:13:40Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.

== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. 

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником. 

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

=== Народні засідателі ===
Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 стаття 58 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).

Народні засідателі виконують обов’язки, визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 пунктами 1-5 частини 5 статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"].

== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (організації партії) вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Відповідно до статті 351-1 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] невиконання службовою особою законних вимог Рахункової палати, члена Рахункової палати, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації - караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"] повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.

== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 2-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.
Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його заступниками, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань, а до моменту створення відповідного органу – слідчих органів прокуратури;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 12 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України].

== Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 частина 5 статті 9 Закону України "Про запобігання корупції"]).

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2020-03-20T10:01:44Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.

== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. 

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником. 

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

=== Народні засідателі ===
Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 стаття 58 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).

Народні засідателі виконують обов’язки, визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 пунктами 1-5 частини 5 статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"].

== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (організації партії) вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Відповідно до статті 351-1 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] невиконання службовою особою законних вимог Рахункової палати, члена Рахункової палати, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації - караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.

== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст. 23 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 п. 2-4 ч. 1 ст. 23 Закону].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 65 КПК України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК]).

== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.
Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його заступниками, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань, а до моменту створення відповідного органу – слідчих органів прокуратури;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 12 ст. 31 КПК України].

==Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про запобігання корупції"]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2020-03-20T09:53:02Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.

== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. 

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником. 

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

=== Народні засідателі ===
Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 стаття 58 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]).

Народні засідателі виконують обов’язки, визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 пунктами 1-5 частини 5 статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"].

== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошових коштів чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (організації партії) вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Відповідно до статті 351-1 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінального кодексу України] невиконання службовою особою законних вимог Рахункової палати, члена Рахункової палати, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації - караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.
Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.

== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст. 23 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 п. 2-4 ч. 1 ст. 23 Закону].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 65 КПК України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК]).

== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.
Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його заступниками, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань, а до моменту створення відповідного органу – слідчих органів прокуратури;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 12 ст. 31 КПК України].

==Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про запобігання корупції"]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2020-03-20T09:15:48Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]

== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 480 КПК] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.

== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Судді, судді Конституційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно до ст. 49 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. 

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником. 

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.
=== Народні засідателі ===
Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, та за його згодою вирішує справи у складі суду разом із професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 ст. 58 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"]).
Народні засідателі виконують обов’язки, визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4156 п. 1-5 ч. 5 ст. 55 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"].

== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-14 Законі України "Про вибори Президента України]". Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 2 ч . 1 ст.481 КПК України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. 
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст. 23 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 п. 2-4 ч. 1 ст. 23 Закону].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 65 КПК України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК]).

== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.
Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його заступниками, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань, а до моменту створення відповідного органу – слідчих органів прокуратури;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 12 ст. 31 КПК України].

==Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про запобігання корупції"]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок повернення раніше відібраної дитини

2020-03-20T06:43:39Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]

== Загальні відомості ==
Конвенція ООН про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У випадках, коли дитині небезпечно для її життя, здоров'я і морального виховання, знаходитись поряд з батьками, в якості засобу захисту її прав суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Відібрання дітей є, по суті, превентивним заходом щодо батьків, оскільки надає їм можливість змінити своє ставлення до виховання дітей, без застосування до них виняткового заходу – позбавлення батьківських прав.

Детально про набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування за посиланням: [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування]]

== Ведення обліку дітей, позбавлених батьківського піклування ==
Облік дітей, позбавлених батьківського піклування здійснює '''служба у справах дітей''' за місцем походження дитини.

Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку.

Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення.

Відомості про дитину, яка поставлена на первинний облік, вносяться до єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - єдиний банк даних).

У єдиному банку даних відомості про кожну дитину зберігаються в електронній обліково-статистичній картці дитини, яка складається на підставі документів, що посвідчують особу дитини. З електронної обліково-статистичної картки виготовляється дублікат на паперовому носії інформації.

Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування (далі - індивідуальний план). Персональний склад міждисциплінарної команди затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за поданням служби у справах дітей.

У разі коли дитина, позбавлена батьківського піклування, проживає (перебуває) не за місцем її первинного обліку, індивідуальний план складається з урахуванням пропозицій органу опіки та піклування, інших уповноважених суб’єктів за місцем її проживання (перебування) щодо заходів, які будуть ними виконуватися.

Служба у справах дітей за місцем первинного обліку дитини, позбавленої батьківського піклування, здійснює її супровід до досягнення повноліття або зняття її з цього обліку на підставах, передбачених у пункті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини].

== Судовий порядок ==
Відповідно до частини 3 статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Позивачем у справах про повернення дитини виступає особа, у якої була відібрана дитина.

Відповідачем виступає той суб'єкт, який був позивачем у справі про відібрання дитини. Це можуть бути родичі дитини, орган опіки та піклування, прокуратура. Якщо дитина проживає в сім'ї опікуна (піклувальника), прийомній сім'ї, то співвідповідачами будуть органи опіки та піклування і особи, що заміняють батьків.

При розгляді судом справи '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення про повернені дитини суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин '''(батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо).'''

Довести це слід позивачу, оскільки кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]). Доказами можуть бути документи про пройдений курс лікування, рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, акт обстеження умов життя тощо.

=== Підсудність справи ===
Справи про повернення дитини розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.

=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] ('''840,80 грн. у 2020 році''').

'''Підстави за яких повернення раніше відібраної дитини батькам без позбавлення батьківських прав неможливе, якщо:'''
# це суперечить інтересам дитини;
# не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.

'''УВАГА! Якщо ''протягом року'' після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів щодо позбавлення батьків їх батьківських прав.'''

Рішення в частині повернення дитини батькам належить негайному виконанню.

Детально про втрату дитиною статусу позбавленої батьківського піклування за посиланням: [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування]]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Позбавлення батьківських прав]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок повернення раніше відібраної дитини

2020-03-20T06:42:40Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]

== Загальні відомості ==
Конвенція ООН про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У випадках, коли дитині небезпечно для її життя, здоров'я і морального виховання, знаходитись поряд з батьками, в якості засобу захисту її прав суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Відібрання дітей є, по суті, превентивним заходом щодо батьків, оскільки надає їм можливість змінити своє ставлення до виховання дітей, без застосування до них виняткового заходу – позбавлення батьківських прав.

Детально про набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування за посиланням: [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування]]

== Ведення обліку дітей, позбавлених батьківського піклування ==
Облік дітей, позбавлених батьківського піклування здійснює '''служба у справах дітей''' за місцем походження дитини.

Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку.

Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення.

Відомості про дитину, яка поставлена на первинний облік, вносяться до єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - єдиний банк даних).

У єдиному банку даних відомості про кожну дитину зберігаються в електронній обліково-статистичній картці дитини, яка складається на підставі документів, що посвідчують особу дитини. З електронної обліково-статистичної картки виготовляється дублікат на паперовому носії інформації.

Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування (далі - індивідуальний план). Персональний склад міждисциплінарної команди затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за поданням служби у справах дітей.

У разі коли дитина, позбавлена батьківського піклування, проживає (перебуває) не за місцем її первинного обліку, індивідуальний план складається з урахуванням пропозицій органу опіки та піклування, інших уповноважених суб’єктів за місцем її проживання (перебування) щодо заходів, які будуть ними виконуватися.

Служба у справах дітей за місцем первинного обліку дитини, позбавленої батьківського піклування, здійснює її супровід до досягнення повноліття або зняття її з цього обліку на підставах, передбачених у пункті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини].

== Судовий порядок ==
Відповідно до частини 3 статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Позивачем у справах про повернення дитини виступає особа, у якої була відібрана дитина.

Відповідачем виступає той суб'єкт, який був позивачем у справі про відібрання дитини. Це можуть бути родичі дитини, орган опіки та піклування, прокуратура. Якщо дитина проживає в сім'ї опікуна (піклувальника), прийомній сім'ї, то співвідповідачами будуть органи опіки та піклування і особи, що заміняють батьків.

При розгляді судом справи '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення про повернені дитини суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин '''(батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо).'''

Довести це слід позивачу, оскільки кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]). Доказами можуть бути документи про пройдений курс лікування, рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, акт обстеження умов життя тощо.

=== Підсудність справи ===
Справи про повернення дитини розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.

=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] ('''840,80 грн. у 2020 році''').

'''Підстави за яких повернення раніше відібраної дитини батькам без позбавлення батьківських прав неможливе, якщо:'''
# це суперечить інтересам дитини;
# не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.

'''УВАГА! Якщо ''протягом року'' після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів щодо позбавлення батьків їх батьківських прав.'''

Рішення в частині повернення дитини батькам належить негайному виконанню.

Детально про втрату дитиною статусу позбавленої батьківського піклування за посиланням: [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування]]

[[Категорії:Сімейне право]]
[[Категорії:Позбавлення батьківських прав]]
[[Категорії:Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорії:Суди]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2020-03-19T16:06:25Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-05 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами" від 26.04.2055 №3981]

== Поняття договору зберігання речі у ломбарді ==
Відповідно до частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-05 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами], '''ломбард''' - це небанківська фінансова установа, що провадить діяльність з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей та супутню діяльність (ломбардна діяльність).

Договір зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг. Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати статтю 955 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі). 

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.

Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію статті 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] "Публічний договір". 

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з частиною 1 статті 937 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

== Особливості договору зберігання речі у ломбарді ==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
# шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
# за ухвалою суду (судовий секвестр);
# постановою державного виконавця (виконавчий секвестр). 

Частиною 2 статті 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] передбачено, що зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] такого правила не передбачає, тому користування предметом добровільного і судового секвестру заборонено (ст. 944 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару, (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні. Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим. 

Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ. 

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Згідно з частиною 3 статті 967 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] прийняте на зберігання майно ломбард зобов'язаний застрахувати в повній сумі його вартості за оцінкою, яку було зроблено за згодою сторін при прийманні майна. Згадане положення отримало підтвердження у частині 2 статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]: "Ломбард зобов'язаний страхувати прийняте в заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін проводилась при прийнятті майна в заставу".

Держфінпослуг, у свою чергу, зобов'язує ломбард, що бажає набути статусу фінансової установи, мати укладений агентський договір зі страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу та/або на зберігання. Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”] та стаття 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"] визначають істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

== Порядок зберігання ==
Для зберігання речі потрібно звертатися до небанківської фінансової установи, яка займається діяльністю з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей (ломбард).

== Плата за договором зберігання речі у ломбарді ==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду. А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.

== Правові наслідки зміни або розірвання договору ==
Оскільки перелік змін, наведених у частині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не є вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо. 

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 

Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. 

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації.

Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим, це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. 

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

== Врегулювання спорів між сторонами договору ==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок зберігання речі у ломбарді та повернення речі власнику

2020-03-19T15:56:23Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України “Про заставу”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-05 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами" від 26.04.2055 №3981]

== Поняття договору зберігання речі у ломбарді ==
Відповідно до частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-05 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами], '''ломбард''' - це небанківська фінансова установа, що провадить діяльність з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей та супутню діяльність (ломбардна діяльність).

Договір зберігання речі у ломбарді належить до договорів про надання послуг. Таким чином, до договору зберігання речі у ломбарді застосовуються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" (статті 901-907 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Однак, слід враховувати статтю 955 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], яка встановлює пріоритет спеціальних норм окремих видів зберігання над загальними нормами. До послуг, що їх надає ломбард, зберігання входить як додаткове зобов'язання. Дії зі зберігання речей належать до супутніх ломбардних послуг, а головна функція ломбарду - надання грошових кредитів під заставу майна на умовах закладу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]). Тому деякі правила, які регулюють заставні відносини в ломбарді, поширюються і на зберігання там речей. Послуги ломбарду щодо зберігання можна порівнювати з послугами заставодержателя при заставі рухомого майна (закладі). 

'''Сторонами у цьому договорі є:'''
з одного боку, професійний '''зберігач - ломбард.''' Це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений термін і під відсоток та надання супутніх послуг.
другою стороною є '''споживач ломбардних послуг - фізична особа''', що потребує особливого захисту як слабша сторона договору.

Такі правовідносини, як уже зазначалося, формально підпадають під дію статті 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] "Публічний договір". 

Факт укладення договору зберігання речей у ломбарді посвідчується видачею фізичній особі - поклажодавцю іменної квитанції, яка, не є цінним папером. Іменна квитанція має містити істотні умови договору зберігання речі у ломбарді. Ця норма кореспондує з частиною 1 статті 937 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про форму договору зберігання. За загальним правилом, іменну квитанцію не можна передавати іншим особам. Передача іменних квитанцій іншій особі з правом одержання з ломбарду майна, зданого на зберігання, дозволена за умови видачі володільцем квитанцій довіреності, оформленої у встановленому порядку. Поклажодавець має право доводити наявність між сторонами відносин зі зберігання, навіть коли квитанцію загублено. На підтвердження факту укладення договору зберігання мають існувати інші письмові докази. У разі втрати іменної квитанції на здане в ломбард майно можна також видавати дублікати. Це здійснюється за письмовою заявою власника майна після пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

== Особливості договору зберігання речі у ломбарді ==
Особливості укладання договору зберігання речі, що є предметом спору, полягають в тому, що цей договір може бути укладений:
# шляхом волевиявлення осіб, між якими виник спір (добровільний секвестр);
# за ухвалою суду (судовий секвестр);
# постановою державного виконавця (виконавчий секвестр). 

Частиною 2 статті 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] передбачено, що зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] такого правила не передбачає, тому користування предметом добровільного і судового секвестру заборонено (ст. 944 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Об'єктом зберігання''' у ломбарді може бути тільки рухома неспоживча річ особистого призначення, в тому числі вироби з дорогоцінних металів та каміння, тобто річ, яка не є товаром у значенні речі-товару, (статті 956-966 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Перелік предметів, що їх ломбарди приймають у заставу і на зберігання, визначають державні органи, які здійснюють ліцензування діяльності ломбардів. Ломбард не має права користуватися та розпоряджатися речами, які перебувають на зберіганні. Ломбард як професійний зберігач також відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірі втраченого майна, а за пошкодження предмета - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна, крім випадків, коли доведено, що це сталося внаслідок дії непереборної сили (стаття 48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]).

Річ, яку здають до ломбарду на зберігання, оцінюється за згодою сторін. Ця оцінка має бути проведена відповідно до звичайних цін, що склалися на аналогічні речі такого роду і якості на момент укладення договору (частина 4 статті 632 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Зобов'язання зі зберігання речей у ломбарді є двостороннім, оплатним та строковим. 

== Суттєві умови договору зберігання речі ==
Згідно з частиною 3 статті 967 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] прийняте на зберігання майно ломбард зобов'язаний застрахувати в повній сумі його вартості за оцінкою, яку було зроблено за згодою сторін при прийманні майна. Згадане положення отримало підтвердження у частині 2 статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”]: "Ломбард зобов'язаний страхувати прийняте в заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою, яка за згодою сторін проводилась при прийнятті майна в заставу".

Держфінпослуг, у свою чергу, зобов'язує ломбард, що бажає набути статусу фінансової установи, мати укладений агентський договір зі страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу та/або на зберігання. Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України “Про заставу”] та стаття 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"] визначають істотні умови договору про надання фінансових послуг та договору застави, які також слід враховувати при укладенні договору зберігання речі у ломбарді.

Страхування речі є особливим обов'язком, який покладається на ломбард як на професійного зберігача.

Отже, суттєвою умовою договору зберігання речі у ломбарді є '''страхування ломбардом за свій рахунок на користь поклажодавця зданої на зберігання речі.'''

== Порядок зберігання ==
Для зберігання речі потрібно звертатися до небанківської фінансової установи, яка займається діяльністю з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей (ломбард).

== Плата за договором зберігання речі у ломбарді ==
Платність за договором зберігання речей у ломбарді полягає в оплаті фізичною особою цієї послуги ломбарду. Крім того, якщо плату за зберігання не передбачено умовами договору, то її враховує зберігач при оплаті загальних послуг ломбарду. А у разі якщо річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду по закінченні '''трьох місяців''' від дня, коли сплинув строк договору зберігання, ломбард продає цю річ і також вираховує із суми плату за зберігання. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різницю повертають поклажодавцеві.

== Правові наслідки зміни або розірвання договору ==
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Оскільки перелік змін, наведених у чатині 1 статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], не вичерпний, змін можуть зазнавати й інші умови договору, як правило, це права та обов'язки сторін, спосіб забезпечення виконання, додаткові вимоги про відповідальність тощо. 

Не можуть вважатися змінами до договору ті, що стосуються заміни його сторін (стаття 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. 

Особливим обов'язком ломбарду є зберігання речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду, на тих самих умовах. Згідно з частиною 1 статті 938 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] ломбард зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого договором. У разі невитребування зданого на зберігання майна у зазначений в іменній квитанції строк за відсутності письмової заяви про продовження строку зберігання ломбард зберігає це майно протягом трьох місяців. Тільки по закінченні цього строку ломбард може продати річ у порядку, встановленому законом. При цьому ломбарду налається право, а не обов'язок реалізувати річ. 

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. 

== Форма зміни та розірвання договору ==
Згідно чинного законодавства, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Якщо договір був нотаріально посвідчений, договір про його зміну також підлягає нотаріальному посвідченню.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільному кодексі України] не вказується на те, яке значення має державна реєстрація договору для випадків внесення до нього змін або його розірвання. Втім, якщо договір був зареєстрований, то й зміни до нього, а також його розірвання піддягають державній реєстрації. Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК і цивільному законодавстві переліку підстав для цього. Разом з тим це загальне правило містить винятки, коли законом установлена заборона на внесення в договір змін, зокрема, з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (частина З статті 636 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Відповідно до статті 653 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

== Врегулювання спорів між сторонами договору ==
У випадку виникнення спору між поклажодавецем та заставодержателем та не можливості вирішення спору шляхом домовленості такий спір вирішуються в судовому порядку шляхом звернення однієї зі сторін до суду з [[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_позовне_провадження_у_цивільному_процесі позовною заявою]].

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок повернення раніше відібраної дитини

2020-03-19T15:17:37Z

Olena.osadcha: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] * [https://zakon...

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]

== Загальні відомості ==
Конвенція ООН про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
У випадках, коли дитині небезпечно для її життя, здоров'я і морального виховання, знаходитись поряд з батьками, в якості засобу захисту її прав суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
Відібрання дітей є, по суті, превентивним заходом щодо батьків, оскільки надає їм можливість змінити своє ставлення до виховання дітей, без застосування до них виняткового заходу – позбавлення батьківських прав.
Стаття 170 СК України містить відкритий перелік підстав для застосування відібрання дитини в батьків без позбавлення їх батьківських прав, а саме якщо батьки:
1) ухиляються від виконання своїх обов’язків по її вихованню;
2) жорстоко поводяться з нею;
3) є хронічними алкоголіками або наркоманами чи вдаються до будь-яких видів експлуатації
дитини;
4) примушують її до жебракування та бродяжництва;
5) в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і
морального стану.
У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їхнім бажанням) або органові опіки та піклування.
Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

Набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування детально описано за посиланням: [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування]]

Ведення обліку дітей, позбавлених батьківського піклування
Облік дітей, позбавлених батьківського піклування здійснює служба у справах дітей за місцем походження дитини.
Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку.
Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення.
Відомості про дитину, яка поставлена на первинний облік, вносяться до єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - єдиний банк даних).
У єдиному банку даних відомості про кожну дитину зберігаються в електронній обліково-статистичній картці дитини, яка складається на підставі документів, що посвідчують особу дитини. З електронної обліково-статистичної картки виготовляється дублікат на паперовому носії інформації.
Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування (далі - індивідуальний план). Персональний склад міждисциплінарної команди затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини за поданням служби у справах дітей.
У разі коли дитина, позбавлена батьківського піклування, проживає (перебуває) не за місцем її первинного обліку, індивідуальний план складається з урахуванням пропозицій органу опіки та піклування, інших уповноважених суб’єктів за місцем її проживання (перебування) щодо заходів, які будуть ними виконуватися.
Служба у справах дітей за місцем первинного обліку дитини, позбавленої батьківського піклування, здійснює її супровід до досягнення повноліття або зняття її з цього обліку на підставах, передбачених у пункті 20_Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Судовий розгляд позовної заяви
Відповідно до ч. 3 ст. 170 Сімейного кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Позивачем у справах про повернення дитини виступає особа, у якої була відібрана дитина.
Відповідачем виступає той суб'єкт, який був позивачем у справі про відібрання дитини. Це можуть бути родичі дитини, орган опіки та піклування, прокуратура. Якщо дитина проживає в сім'ї опікуна (піклувальника), прийомній сім'ї, то співвідповідачами будуть органи опіки та піклування і особи, що заміняють батьків.
При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.
Під час ухвалення рішення про повернені дитини суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин (батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо).
Довести це слід позивачу, оскільки кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК). Доказами можуть бути документи про пройдений курс лікування, рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, акт обстеження умов життя тощо.
Підсудність справи
Справи про повернення дитини розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.
Вартість

За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір" (840,80 грн. у 2020 році).

Підстави за яких поверення раніше відібраної дитини батькам без позбавлення батьківських прав неможливе, якщо:
це суперечить інтересам дитини;
не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.
УВАГА! Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів щодо позбавлення батьків їх батьківських прав.
Рішення в частині повернення дитини батькам належить негайному виконанню.
Втрата дитиною статусу дитини – сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування

Відповідно до пункту 27 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі:
1) скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав;
2) поновлення матері, батька дитини у батьківських правах;
3) скасування рішення суду про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав;
4) рішення суду про повернення батькам дитини, яка в судовому порядку була відібрана у них;
5) скасування рішення суду про визнання матері, батька дитини недієздатними;
6) рішення суду про визнання матері, батька дитини дієздатними;
7) скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини померлими;
8) скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини безвісно відсутніми;
9) усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;
10) визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження;
11) встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;
13) документів, що підтверджують особу дитини, відомостей про батьків та висновку органу опіки та піклування про можливість передачі батькам (або одному з них) дитини, у тому числі дитини, якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі підпунктів 11 і 12 пункту 24 цього Порядку;
14) довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.
Дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі досягнення нею повноліття.

Рішення про втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування на підставах, зазначених у пунктах 26 і 27 цього Порядку, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем її походження за поданням служби у справах дітей.

Право приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку

2020-03-19T14:28:11Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закон України «Про концесію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закон України «Про державно-приватне партнерство»]

== Основні поняття ==
Відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституції України], земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], '''державно-приватне партнерство''' - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-16 Законом України «Про управління об’єктами державної власності»] здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Пунктом 11 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закону України «Про концесію»] передбачено, що '''концесія''' - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

== Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства ==
Відповідно до статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України], а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»].

У разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.

Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.

Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.

Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.

Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та/або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.

Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.

== Розкриття суті права приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку ==
Згідно з частиною 1 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України].

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Законом України «Про концесію»] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Законом України «Про державно-приватне партнерство»].

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг (частина 2 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії), не можуть бути поділені, об’єднані з іншими земельними ділянками, передані в заставу, приватну власність та користування до моменту передачі такої земельної ділянки приватному партнеру (концесіонеру) або прийняття державним партнером (концесієдавцем) рішення про відміну конкурсу або визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся (якщо земельна ділянка була сформована до моменту оголошення конкурсу (частина 3 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Передача концесіонеру або приватному партнеру будівель, споруд, іншого нерухомого майна державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права постійного користування на земельні ділянки, на яких вони розміщені та які є необхідними для здійснення державно-приватного партнерства (концесії), крім випадку концесії на будівництво (нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт) та подальшу експлуатацію автомобільних доріг.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить надання відповідної земельної ділянки в оренду за клопотанням приватного партнера, концесіонера (частина 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Припинення права постійного користування земельною ділянкою (ділянками), визначеною (визначеними) частиною 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відбувається без згоди землекористувача. Одночасно з припиненням права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності відбувається передача відповідної земельної ділянки в оренду приватному партнеру, концесіонеру (частина 5 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Частково дана ситуація корегується положенням частини 2 статті 134 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відповідно до якого надання земельної ділянки під об'єктом концесії здійснюється не на конкурентних засадах, а відповідно - саме тій особі, якій налається в концесію відповідний об'єкт.

'''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:'''
* розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
* використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
* використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
* будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
* надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
* надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
* розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
* надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
* надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
* надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
* будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
* будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
* передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
* надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/639-18 Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим"] зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб’єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
* поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
* передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
* надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
* надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України];
* надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

[[Категорія:Право користування землями]]

Право приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку

2020-03-19T14:25:58Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закон України «Про концесію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закон України «Про державно-приватне партнерство»]

== Основні поняття ==
Відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституції України], земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], '''державно-приватне партнерство''' - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-16 Законом України «Про управління об’єктами державної власності»] здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Пунктом 11 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закону України «Про концесію»] передбачено, що '''концесія''' - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

== Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства ==
Відповідно до статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України], а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»].

У разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.

Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.

Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.

Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.

Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та/або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.

Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.

== Розкриття суті права приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку ==
Згідно з частиною 1 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України].

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Законом України «Про концесію»] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Законом України «Про державно-приватне партнерство»].

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг (частина 2 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії), не можуть бути поділені, об’єднані з іншими земельними ділянками, передані в заставу, приватну власність та користування до моменту передачі такої земельної ділянки приватному партнеру (концесіонеру) або прийняття державним партнером (концесієдавцем) рішення про відміну конкурсу або визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся (якщо земельна ділянка була сформована до моменту оголошення конкурсу (частина 3 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Передача концесіонеру або приватному партнеру будівель, споруд, іншого нерухомого майна державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права постійного користування на земельні ділянки, на яких вони розміщені та які є необхідними для здійснення державно-приватного партнерства (концесії), крім випадку концесії на будівництво (нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт) та подальшу експлуатацію автомобільних доріг.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить надання відповідної земельної ділянки в оренду за клопотанням приватного партнера, концесіонера (частина 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Припинення права постійного користування земельною ділянкою (ділянками), визначеною (визначеними) частиною 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відбувається без згоди землекористувача. Одночасно з припиненням права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності відбувається передача відповідної земельної ділянки в оренду приватному партнеру, концесіонеру (частина 5 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Частково дана ситуація корегується положенням частини 2 статті 134 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відповідно до якого надання земельної ділянки під об'єктом концесії здійснюється не на конкурентних засадах, а відповідно - саме тій особі, якій налається в концесію відповідний об'єкт.

'''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:'''
* розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
* використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
* використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
* будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
* надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
* надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
* розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
* надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
* надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
* надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
* будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
* будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
* передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
* надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб’єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
* поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
* передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
* надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
* надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
* надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

[[Категорія:Право користування землями]]

Опломбування/розпломбування вузлів (засобів) обліку води

2020-03-19T11:06:58Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270 «Про затвердження порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 «Про затвердження Методики визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України»]

== Визначення понять ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] (далі - Закон) визначає наступні поняття:

* '''вузол обліку''' - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);
*
* '''вузол розподільного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів;
*
* '''вузол комерційного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом;
*
* '''обслуговування вузлів обліку''' - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку

Чинне законодавство не містить визначення поняття ''«опломбування/розпломбування»'' вузлів (засобів) обліку, але під ним слід розуміти що - це обслуговування засобів вимірювальної техніки, яке призначене для контролю за несанкціонованим доступом до обладнання та зміни показань.

== Прийняття на абонентський облік вузла комерційного та розподільного обліку/(засобів) обліку води ==
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] (далі - Порядок №270) вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] у разі встановлення вузла комерційного обліку власником (співвласниками) будівлі такий власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник подає виконавцю відповідної комунальної послуги письмову заяву про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік у довільній формі, у якій зазначаються:
* найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка є власником (представником співвласників) будівлі;
* поштова адреса заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі);
* спосіб отримання повідомлення та адреса, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним та відповідний засіб зв’язку з ним (адреса електронної пошти тощо);
* місцезнаходження будівлі, у якій встановлено вузол комерційного обліку.

'''Перелік документів, що додаються до заяви:'''
# копія документа, що підтверджує право власності на будівлю (крім багатоквартирних будинків);
# копія проектної документації на встановлення вузла обліку;
# копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки;
# копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку;
# копія акта приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку.

Заяву підписує власник або представник власника (співвласників) будівлі. Представник власника (співвласників) будівлі додає до заяви документ, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] представник оператора зовнішніх інженерних мереж виконує опломбування вузла комерційного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) та складає акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік відповідно до додатка 1 до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку].

Опломбування вузла комерційного обліку (його засобів вимірювальної техніки, запірної арматури) здійснюється пломбами оператора зовнішніх інженерних мереж.

Дата опломбування та початкові показання приладів обліку вузла комерційного обліку зазначаються в акті про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік.

Водночас, пунктом 3 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] передбачено, що виконавець відповідної комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення призначає дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомляє про них власнику приміщення, будівлі або його представнику.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] огляд і опломбування вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) проводяться представником виконавця відповідної комунальної послуги, іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, у присутності власника (співвласників) окремого приміщення/будівлі (для приміщень, які не є самостійними об’єктами нерухомого майна) або його представника.

'''Акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік''' складається у ''двох примірниках'' (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) та підписується представником оператора зовнішніх інженерних мереж та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власники (співвласники) будівлі або їх представники мають право додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а за відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.

У разі порушень вимог частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону] під час встановлення вузла комерційного обліку представник оператора зовнішніх інженерних мереж складає акт, у якому зазначає виявлені порушення.

Акт складається представником оператора зовнішніх інженерних мереж у двох примірниках (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) і підписується ним та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власник (співвласники) будівлі або його (їх) представники можуть додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а в разі відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.
У разі виходу з ладу вузла комерційного обліку він підлягає заміні на справний оператором зовнішніх інженерних мереж та прийняттю на абонентський облік протягом 5 робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу.

Оператор зовнішніх інженерних мереж у день виявлення факту виходу з ладу вузла комерційного обліку призначає дату і час заміни його на справний та дату і час огляду й опломбування нового вузла комерційного обліку на абонентський облік, про що негайно повідомляє власникам (співвласникам) будівлі або їх представнику, а також представнику виконавця відповідної комунальної послуги (у разі, якщо оператор не є таким виконавцем для споживачів у відповідній будівлі).

З дати складання акта про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік такий вузол є прийнятим оператором зовнішніх інженерних мереж і виконавцем відповідної комунальної послуги на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов’язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.

У разі зміни оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця відповідної комунальної послуги попередній оператор, виконавець передає новому оператору зовнішніх інженерних мереж, виконавцю акти про прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік.

Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік, в реконструйованій, капітально відремонтованій будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»] споживач зобов’язаний забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу.

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (пункт 5.13 розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України]).

== Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»],
# представник виконавця до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра;
# на час проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки виконавець встановлює тимчасовий засіб вимірювальної техніки;
# після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу.
# представник виконавця, який прибув для проведення монтажу засобу вимірювальної техніки, пред’являє споживачеві відповідне направлення, видане йому виконавцем.
# монтаж засобу вимірювальної техніки проводиться представником виконавця виключно у присутності споживача та оформляється актом за формою;
# опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

== Вартість повірки та ремонту засобів обліку води ==
Частиною другою статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 затверджено Методику визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»] (далі – Методика).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Методики] розмір внесків за обслуговування вузла(ів) комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі, виходячи з планованих витрат оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування відповідного(них) вузла(ів) комерційного обліку (їх складових частин), зокрема витрат на огляд, опломбування/розпломбування, періодичну повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційного передання результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміну допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Згідно з пунктом 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт]), до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки представник виконавця перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра.

Пунктом 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт] передбачено, що опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

'''ДО УВАГИ! Демонтаж лічильника без його попереднього розпломбування представником виконавця із складанням акта розпломбування <big>ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.</big>

У випадку, якщо споживач відмовиться від здійснення повірки або здійснить її у строк, що перевищує один місяць, нарахування оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення проводитиметься згідно норм водоспоживання.'''

== Відповідальність за порушення вимог щодо комерційного обліку води ==
Будь-яке втручання в роботу встановлених приладів обліку – незаконне і тягне за собою відповідне покарання.

Відповідно до статті 103-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], порушення вимог про комерційний облік енергоресурсів передбачає:
* штраф у розмірі '''від 100 до 200 (1700 — 3400 грн.)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян '''для посадових осіб''' за приєднання будівель до:
# зовнішніх теплових мереж (крім мереж систем автономного теплопостачання);
# зовнішніх мереж гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання;
# зовнішніх водопровідних мереж (крім мереж систем автономного водопостачання) без оснащення вузлами обліку будівель і приміщень;
* штраф у розмірі '''від 50 до 200 (850 - 3 400 грн)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - '''для громадян''' і від '''200 до 250 (3400 - 4 250 грн)''' – '''для посадових осіб''' за:
# самовільний демонтаж;
# умисне знищення;
# пошкодження;
# розкомплектування;
# створення перешкод для доступу представника суб’єкта господарювання, який забезпечує експлуатацію та обслуговування відповідних зовнішніх інженерних мереж, виконавця комунальної послуги або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, до вузла комерційного обліку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"];
# будь-яке інше несанкціоноване втручання в роботу вузла комерційного обліку теплової енергії, гарячої чи питної води.

Відповідно до статті 188-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов’язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

'''Примітка.''' Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Опломбування/розпломбування вузлів (засобів) обліку води

2020-03-19T11:06:19Z

Olena.osadcha: /* Відповідальність за порушення вимог щодо комерційного обліку води */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270 «Про затвердження порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 «Про затвердження Методики визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України»]

== Визначення понять ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] (далі - Закон) визначає наступні поняття:

* '''вузол обліку''' - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);
*
* '''вузол розподільного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів;
*
* '''вузол комерційного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом;
*
* '''обслуговування вузлів обліку''' - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку

Чинне законодавство не містить визначення поняття ''«опломбування/розпломбування»'' вузлів (засобів) обліку, але під ним слід розуміти що - це обслуговування засобів вимірювальної техніки, яке призначене для контролю за несанкціонованим доступом до обладнання та зміни показань.

== Прийняття на абонентський облік вузла комерційного та розподільного обліку/(засобів) обліку води ==
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] (далі - Порядок №270) вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] у разі встановлення вузла комерційного обліку власником (співвласниками) будівлі такий власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник подає виконавцю відповідної комунальної послуги письмову заяву про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік у довільній формі, у якій зазначаються:
* найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка є власником (представником співвласників) будівлі;
* поштова адреса заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі);
* спосіб отримання повідомлення та адреса, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним та відповідний засіб зв’язку з ним (адреса електронної пошти тощо);
* місцезнаходження будівлі, у якій встановлено вузол комерційного обліку.

'''Перелік документів, що додаються до заяви:'''
# копія документа, що підтверджує право власності на будівлю (крім багатоквартирних будинків);
# копія проектної документації на встановлення вузла обліку;
# копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки;
# копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку;
# копія акта приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку.

Заяву підписує власник або представник власника (співвласників) будівлі. Представник власника (співвласників) будівлі додає до заяви документ, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] представник оператора зовнішніх інженерних мереж виконує опломбування вузла комерційного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) та складає акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік відповідно до додатка 1 до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку].

Опломбування вузла комерційного обліку (його засобів вимірювальної техніки, запірної арматури) здійснюється пломбами оператора зовнішніх інженерних мереж.

Дата опломбування та початкові показання приладів обліку вузла комерційного обліку зазначаються в акті про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік.

Водночас, пунктом 3 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] передбачено, що виконавець відповідної комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення призначає дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомляє про них власнику приміщення, будівлі або його представнику.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] огляд і опломбування вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) проводяться представником виконавця відповідної комунальної послуги, іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, у присутності власника (співвласників) окремого приміщення/будівлі (для приміщень, які не є самостійними об’єктами нерухомого майна) або його представника.

'''Акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік''' складається у ''двох примірниках'' (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) та підписується представником оператора зовнішніх інженерних мереж та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власники (співвласники) будівлі або їх представники мають право додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а за відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.

У разі порушень вимог частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону] під час встановлення вузла комерційного обліку представник оператора зовнішніх інженерних мереж складає акт, у якому зазначає виявлені порушення.

Акт складається представником оператора зовнішніх інженерних мереж у двох примірниках (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) і підписується ним та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власник (співвласники) будівлі або його (їх) представники можуть додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а в разі відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.
У разі виходу з ладу вузла комерційного обліку він підлягає заміні на справний оператором зовнішніх інженерних мереж та прийняттю на абонентський облік протягом 5 робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу.

Оператор зовнішніх інженерних мереж у день виявлення факту виходу з ладу вузла комерційного обліку призначає дату і час заміни його на справний та дату і час огляду й опломбування нового вузла комерційного обліку на абонентський облік, про що негайно повідомляє власникам (співвласникам) будівлі або їх представнику, а також представнику виконавця відповідної комунальної послуги (у разі, якщо оператор не є таким виконавцем для споживачів у відповідній будівлі).

З дати складання акта про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік такий вузол є прийнятим оператором зовнішніх інженерних мереж і виконавцем відповідної комунальної послуги на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов’язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.

У разі зміни оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця відповідної комунальної послуги попередній оператор, виконавець передає новому оператору зовнішніх інженерних мереж, виконавцю акти про прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік.

Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік, в реконструйованій, капітально відремонтованій будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»] споживач зобов’язаний забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу.

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (пункт 5.13 розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України]).

== Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»],
# представник виконавця до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра;
# на час проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки виконавець встановлює тимчасовий засіб вимірювальної техніки;
# після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу.
# представник виконавця, який прибув для проведення монтажу засобу вимірювальної техніки, пред’являє споживачеві відповідне направлення, видане йому виконавцем.
# монтаж засобу вимірювальної техніки проводиться представником виконавця виключно у присутності споживача та оформляється актом за формою;
# опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

== Вартість повірки та ремонту засобів обліку води ==
Частиною другою статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 затверджено Методику визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»] (далі – Методика).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Методики] розмір внесків за обслуговування вузла(ів) комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі, виходячи з планованих витрат оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування відповідного(них) вузла(ів) комерційного обліку (їх складових частин), зокрема витрат на огляд, опломбування/розпломбування, періодичну повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційного передання результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміну допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Згідно з пунктом 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт]), до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки представник виконавця перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра.

Пунктом 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт] передбачено, що опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

'''ДО УВАГИ! Демонтаж лічильника без його попереднього розпломбування представником виконавця із складанням акта розпломбування <big>ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.</big>

У випадку, якщо споживач відмовиться від здійснення повірки або здійснить її у строк, що перевищує один місяць, нарахування оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення проводитиметься згідно норм водоспоживання.'''

== Відповідальність за порушення вимог щодо комерційного обліку води ==
Будь-яке втручання в роботу встановлених приладів обліку – незаконне і тягне за собою відповідне покарання.

Відповідно до статті 103-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], порушення вимог про комерційний облік енергоресурсів передбачає:
* штраф у розмірі '''від 100 до 200 (1700 — 3400 грн.)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян '''для посадових осіб''' за приєднання будівель до:
# зовнішніх теплових мереж (крім мереж систем автономного теплопостачання);
# * зовнішніх мереж гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання;
# * зовнішніх водопровідних мереж (крім мереж систем автономного водопостачання) без оснащення вузлами обліку будівель і приміщень;
* штраф у розмірі '''від 50 до 200 (850 - 3 400 грн)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - '''для громадян''' і від '''200 до 250 (3400 - 4 250 грн)''' – '''для посадових осіб''' за:
# самовільний демонтаж;
# умисне знищення;
# пошкодження;
# розкомплектування;
# створення перешкод для доступу представника суб’єкта господарювання, який забезпечує експлуатацію та обслуговування відповідних зовнішніх інженерних мереж, виконавця комунальної послуги або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, до вузла комерційного обліку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"];
# будь-яке інше несанкціоноване втручання в роботу вузла комерційного обліку теплової енергії, гарячої чи питної води.

Відповідно до статті 188-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов’язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

'''Примітка.''' Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Опломбування/розпломбування вузлів (засобів) обліку води

2020-03-19T11:04:30Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270 «Про затвердження порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 «Про затвердження Методики визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України»]

== Визначення понять ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] (далі - Закон) визначає наступні поняття:

* '''вузол обліку''' - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);
*
* '''вузол розподільного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів;
*
* '''вузол комерційного обліку''' - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом;
*
* '''обслуговування вузлів обліку''' - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку

Чинне законодавство не містить визначення поняття ''«опломбування/розпломбування»'' вузлів (засобів) обліку, але під ним слід розуміти що - це обслуговування засобів вимірювальної техніки, яке призначене для контролю за несанкціонованим доступом до обладнання та зміни показань.

== Прийняття на абонентський облік вузла комерційного та розподільного обліку/(засобів) обліку води ==
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] (далі - Порядок №270) вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] у разі встановлення вузла комерційного обліку власником (співвласниками) будівлі такий власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник подає виконавцю відповідної комунальної послуги письмову заяву про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік у довільній формі, у якій зазначаються:
* найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка є власником (представником співвласників) будівлі;
* поштова адреса заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі);
* спосіб отримання повідомлення та адреса, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним та відповідний засіб зв’язку з ним (адреса електронної пошти тощо);
* місцезнаходження будівлі, у якій встановлено вузол комерційного обліку.

'''Перелік документів, що додаються до заяви:'''
# копія документа, що підтверджує право власності на будівлю (крім багатоквартирних будинків);
# копія проектної документації на встановлення вузла обліку;
# копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки;
# копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку;
# копія акта приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку.

Заяву підписує власник або представник власника (співвласників) будівлі. Представник власника (співвласників) будівлі додає до заяви документ, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] представник оператора зовнішніх інженерних мереж виконує опломбування вузла комерційного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) та складає акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік відповідно до додатка 1 до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку].

Опломбування вузла комерційного обліку (його засобів вимірювальної техніки, запірної арматури) здійснюється пломбами оператора зовнішніх інженерних мереж.

Дата опломбування та початкові показання приладів обліку вузла комерційного обліку зазначаються в акті про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік.

Водночас, пунктом 3 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] передбачено, що виконавець відповідної комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення призначає дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомляє про них власнику приміщення, будівлі або його представнику.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1304-18 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік] огляд і опломбування вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) проводяться представником виконавця відповідної комунальної послуги, іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, у присутності власника (співвласників) окремого приміщення/будівлі (для приміщень, які не є самостійними об’єктами нерухомого майна) або його представника.

'''Акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік''' складається у ''двох примірниках'' (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) та підписується представником оператора зовнішніх інженерних мереж та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власники (співвласники) будівлі або їх представники мають право додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а за відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.

У разі порушень вимог частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону] під час встановлення вузла комерційного обліку представник оператора зовнішніх інженерних мереж складає акт, у якому зазначає виявлені порушення.

Акт складається представником оператора зовнішніх інженерних мереж у двох примірниках (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) і підписується ним та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власник (співвласники) будівлі або його (їх) представники можуть додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а в разі відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв’язку.
У разі виходу з ладу вузла комерційного обліку він підлягає заміні на справний оператором зовнішніх інженерних мереж та прийняттю на абонентський облік протягом 5 робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу.

Оператор зовнішніх інженерних мереж у день виявлення факту виходу з ладу вузла комерційного обліку призначає дату і час заміни його на справний та дату і час огляду й опломбування нового вузла комерційного обліку на абонентський облік, про що негайно повідомляє власникам (співвласникам) будівлі або їх представнику, а також представнику виконавця відповідної комунальної послуги (у разі, якщо оператор не є таким виконавцем для споживачів у відповідній будівлі).

З дати складання акта про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік такий вузол є прийнятим оператором зовнішніх інженерних мереж і виконавцем відповідної комунальної послуги на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов’язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.

У разі зміни оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця відповідної комунальної послуги попередній оператор, виконавець передає новому оператору зовнішніх інженерних мереж, виконавцю акти про прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік.

Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік, в реконструйованій, капітально відремонтованій будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»] споживач зобов’язаний забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу.

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (пункт 5.13 розділу 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0936-08 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України]).

== Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»],
# представник виконавця до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра;
# на час проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки виконавець встановлює тимчасовий засіб вимірювальної техніки;
# після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу.
# представник виконавця, який прибув для проведення монтажу засобу вимірювальної техніки, пред’являє споживачеві відповідне направлення, видане йому виконавцем.
# монтаж засобу вимірювальної техніки проводиться представником виконавця виключно у присутності споживача та оформляється актом за формою;
# опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

== Вартість повірки та ремонту засобів обліку води ==
Частиною другою статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»] передбачено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 № 129 затверджено Методику визначення розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та їх розподілу між споживачами комунальних послуг, власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання»] (далі – Методика).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0754-18 Методики] розмір внесків за обслуговування вузла(ів) комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі, виходячи з планованих витрат оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування відповідного(них) вузла(ів) комерційного обліку (їх складових частин), зокрема витрат на огляд, опломбування/розпломбування, періодичну повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційного передання результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміну допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Згідно з пунктом 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт]), до початку демонтажу засобу вимірювальної техніки представник виконавця перевіряє наявність та цілісність пломб, стан різьбових з’єднань, наявність відбитків повірочного тавра.

Пунктом 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-2015-п Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт] передбачено, що опломбування засобу вимірювальної техніки здійснюється представником виконавця у день його монтажу, про що зазначається в акті про монтаж засобу вимірювальної техніки.

'''ДО УВАГИ! Демонтаж лічильника без його попереднього розпломбування представником виконавця із складанням акта розпломбування <big>ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.</big>

У випадку, якщо споживач відмовиться від здійснення повірки або здійснить її у строк, що перевищує один місяць, нарахування оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення проводитиметься згідно норм водоспоживання.'''

== Відповідальність за порушення вимог щодо комерційного обліку води ==
Будь-яке втручання в роботу встановлених приладів обліку – незаконне і тягне за собою відповідне покарання.

Відповідно до статті 103-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], порушення вимог про комерційний облік енергоресурсів передбачає:
# штраф у розмірі '''від 100 до 200 (1700 — 3400 грн.)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян '''для посадових осіб''' за приєднання будівель до:
* зовнішніх теплових мереж (крім мереж систем автономного теплопостачання);
* зовнішніх мереж гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання;
* зовнішніх водопровідних мереж (крім мереж систем автономного водопостачання) без оснащення вузлами обліку будівель і приміщень;
# штраф у розмірі '''від 50 до 200 (850 - 3 400 грн)''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - '''для громадян''' і від '''200 до 250 (3400 - 4 250 грн)''' – '''для посадових осіб''' за:
* самовільний демонтаж;
* умисне знищення;
* пошкодження;
* розкомплектування;
* створення перешкод для доступу представника суб’єкта господарювання, який забезпечує експлуатацію та обслуговування відповідних зовнішніх інженерних мереж, виконавця комунальної послуги або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів відповідної комунальної послуги, до вузла комерційного обліку відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2119-19 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"];
* будь- яке інше несанкціоноване втручання в роботу вузла комерційного обліку теплової енергії, гарячої чи питної води;

Відповідно до статті 188-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов’язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

'''Примітка.''' Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Право приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку

2020-03-19T09:36:27Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закон України «Про концесію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закон України «Про державно-приватне партнерство»]

== Основні поняття ==
Відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституції України], земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], '''державно-приватне партнерство''' - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-16 Законом України «Про управління об’єктами державної власності»] здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Пунктом 11 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закону України «Про концесію»] передбачено, що '''концесія''' - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

== Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства ==
Відповідно до статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України], а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»].

У разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.

Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.

Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.

Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.

Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та/або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.

Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.

== Розкриття суті права приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку ==
Згідно з частиною 1 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України].

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Законом України «Про концесію»] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Законом України «Про державно-приватне партнерство»].

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг (частина 2 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії), не можуть бути поділені, об’єднані з іншими земельними ділянками, передані в заставу, приватну власність та користування до моменту передачі такої земельної ділянки приватному партнеру (концесіонеру) або прийняття державним партнером (концесієдавцем) рішення про відміну конкурсу або визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся (якщо земельна ділянка була сформована до моменту оголошення конкурсу (частина 3 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Передача концесіонеру або приватному партнеру будівель, споруд, іншого нерухомого майна державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права постійного користування на земельні ділянки, на яких вони розміщені та які є необхідними для здійснення державно-приватного партнерства (концесії), крім випадку концесії на будівництво (нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт) та подальшу експлуатацію автомобільних доріг.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить надання відповідної земельної ділянки в оренду за клопотанням приватного партнера, концесіонера (частина 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Припинення права постійного користування земельною ділянкою (ділянками), визначеною (визначеними) частиною 4 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відбувається без згоди землекористувача. Одночасно з припиненням права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності відбувається передача відповідної земельної ділянки в оренду приватному партнеру, концесіонеру (частина 5 статті 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України]).

Частково дана ситуація корегується положенням частини 2 статті 134 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельного кодексу України], відповідно до якого надання земельної ділянки під об'єктом концесії здійснюється не на конкурентних засадах, а відповідно - саме тій особі, якій налається в концесію відповідний об'єкт.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
- надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб’єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
- поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
- надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Право приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку

2020-03-19T09:11:19Z

Olena.osadcha: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України] [...

== Нормативно-правова база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституція України]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельний кодекс України]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закон України «Про концесію»]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закон України «Про державно-приватне партнерство»]

== Основні поняття ==
Відповідно до статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4208 Конституції України], земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], '''державно-приватне партнерство''' - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-16 Законом України «Про управління об’єктами державної власності»] здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.

Пунктом 11 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/155-20 Закону України «Про концесію»] передбачено, що '''концесія''' - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

== Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства ==
Відповідно до статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#n106 Закону України «Про державно-приватне партнерство»], у разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n806 Земельним кодекс України], а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»].

У разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.

Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.

Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.

Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.

Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.

У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та/або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.

Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.

== Розкриття суті права приватного партнера (концесіонера) на земельну ділянку ==
Згідно статті 94 Земельного кодексу України, для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому цим Кодексом.
Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому Законом України "Про концесію" або Законом України "Про державно-приватне партнерство".
Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов’язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг).
Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії), не можуть бути поділені, об’єднані з іншими земельними ділянками, передані в заставу, приватну власність та користування до моменту передачі такої земельної ділянки приватному партнеру (концесіонеру) або прийняття державним партнером (концесієдавцем) рішення про відміну конкурсу або визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся (якщо земельна ділянка була сформована до моменту оголошення конкурсу).
Передача концесіонеру або приватному партнеру будівель, споруд, іншого нерухомого майна державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права постійного користування на земельні ділянки, на яких вони розміщені та які є необхідними для здійснення державно-приватного партнерства (концесії), крім випадку концесії на будівництво (нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт) та подальшу експлуатацію автомобільних доріг.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить надання відповідної земельної ділянки в оренду за клопотанням приватного партнера, концесіонера.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою (ділянками), визначеною (визначеними) частиною четвертою цієї статті, відбувається без згоди землекористувача. Одночасно з припиненням права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності відбувається передача відповідної земельної ділянки в оренду приватному партнеру, концесіонеру.
Частково дана ситуація корегується положенням частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, відповідно до якого надання земельної ділянки під об'єктом концесії здійснюється не на конкурентних засадах, а відповідно - саме тій особі, якій налається в концесію відповідний об'єкт.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
- надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб’єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
- поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
- надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Будівельні норми для розташування біля житлового будинку паркану, огорожі та господарських споруд

2020-03-19T07:55:37Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF Постанова Кабiнету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 "Про затвердження Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію"]
* [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf Державні будівельні норми України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року]
* [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/01/DBN-B225-2011.pdf Державні будівельні норми Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій"]

== Визначення поняття ==
'''Державні будівельні норми (далі ДБН)''' - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

'''Будівельні норми''' - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов’язкові вимоги до об’єкта нормування у будівництві.

'''Об’єктами нормування у будівництві є:'''
# планування та забудова території;
# об’єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини;
# склад і зміст документації об’єктів будівництва, містобудування та архітектури (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов’язковим для всіх суб’єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

Державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

== Відстані до меж та сусідніх будівель ==
Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

'''Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:'''
# отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
# розроблення проектної документації та проведення її експертизи;
# затвердження проектної документації;
# виконання підготовчих та будівельних робіт;
# прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
# реєстрація права власності на об’єкт містобудування (стаття 26 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]).

При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати '''не менше ніж 1,0 м.''' При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати '''не менше 3 м.'''

Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від '''4 м до 6 м''' в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – '''1,0 м.''' (пункт 6.1.41 [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf ДБН України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"]).

'''Що стосується розміщення житлових будинків,то законом передбачено наступне:'''
* житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній.
* житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних — '''не менше 6 м''', житлових — '''не менше 3 м.'''

'''Червоні лінії''' — визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"]).

'''Відстань від будинків та споруд до дерев і чагарників повинна бути:''' від зовнішньої стінки будинку і споруди до стовбурів дерев — '''5,0 м'''; від зовнішньої стінки будинку і споруди до чагарників — '''1,5 м.'''

== Порядок розміщення господарських будівель та споруд ==
У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

'''''Господарські (присадибні) будівлі''''' — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці '''допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва''', де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання.

'''Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається'''.

Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. '''Допускається розміщення гаража по лінії забудови за умови погодження з місцевими органами архітектури і містобудування''' (пункт 6.1.39 [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf ДБН України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"]).

'''Спорудження надвірних господарських будівель по лінії забудови вулиць і проїздів забороняється, їх треба зводити у глибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних вимог.'''

Допускається прибудова господарських сараїв (у тому числі для худоби і птиці) до садибних і блокованих житлових будинків за проектами, затвердженими у встановленому порядку.

'''Господарські будівлі й гаражі допускається об'єднувати на суміжних ділянках.'''

'''''Суміжні земельні ділянки''''' – це земельні ділянки, які безпосередньо примикають до загальної межі.

'''Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається блокувати.'''

Допускається розміщення об’єктів обслуговування на присадибній ділянці згідно з нормами законодавства України. Прибудовані або окремо розміщені приміщення та тимчасові споруди для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності допускається розташовувати на земельних ділянках по червоних лініях.

'''Особливості розміщення господарських споруд:'''
# Господарські приміщення для утримання худоби та птиці площею до 50 м2 допускається прибудовувати до одно- та двоквартирних житлових будинків (крім будинків, що знаходяться в ІV кліматичному районі) за умов ізоляції від житлових кімнат та кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями та за умови забезпечення санітарних відстаней до житлових будинків на суміжних земельних ділянках.
# При продуктивності локальних каналізаційних очисних споруд до 3 м3 на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на відстані 40-50 м вниз по течії ґрунтових вод, 20-25 м вверх по течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. Відстані від артсвердловин та колодязів до окремих будівель і споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20 м, місце розташування водозабірних споруд повинно бути вверх по течії ґрунтових вод і вище по відношенню до розташування каналізаційних споруд. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати свердловини, колодязі або каптажі для групи будинків, які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від червоної лінії на 2,5-3 м, на майданчиках розміром 2,5 м - 3 м із твердим покриттям та ухилом не більше 40-50 ‰.
# Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт.
# Господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів (площею до 50 м2) — не ближче 15 м від житлових будинків і літніх кухонь та не ближче 20 м від артсвердловин водопостачання (питних колодязів) (пункт 6.1.41 [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf ДБН України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"]).

== Вимоги до розміщення парканів ==
=== Обмеження щодо висоти паркану (огорожі) ===
Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати (пункт 6.1.34 [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf ДБН України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"]). Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/01/DBN-B225-2011.pdf ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій"] та правилами благоустрою населеного пункту.

Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

'''Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці та межі ділянки!'''

Громадянам дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови (пункт 6.7 [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/01/DBN-B225-2011.pdf ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій"]).

При цьому, висота огороджень має бути '''не більше ніж 2,0 м''' на межі сусідніх земельних ділянок та '''не більше ніж 2,5 м''' на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

''Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]).

=== Чи потрібен дозвіл на будівництво паркану? ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF Постановою Кабiнету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію].

Так, згідно з пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію], зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.

Таким чином, чинне законодавство України не містить зобов’язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.

== Порядок вирішення земельних спорів ==
Детально в статті: [[Вирішення земельних спорів: судовий та позасудовий порядок]]

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення земельного законодавства]]
[[Категорія:Добросусідство]]

Взяття на соціальний квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

2020-03-18T15:48:07Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України «Про житловий фонд соціального призначення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-п Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]

== Визначення понять діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування ==
'''Дитина-сирота''' – дитина, в якої померли чи загинули батьки.

'''Дітьми, позбавленими батьківського піклування,''' є діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

'''Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування''', - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]).

== Що слід розуміти під соціальними житлом ==
'''Соціальним житлом''' є житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.
До житла з житлового фонду соціального призначення належать:
# квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;
# жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання (стаття 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»]).

== Хто має право претендувати на соціальне житло ==
Відповідно до частини 2 статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»] правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:
* для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;
* середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший відвеличини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;
* внутрішньо переміщені особи, які не мають іншого житла для проживання на підконтрольній українській владі території або житло яких зруйновано (знищене) або пошкоджене до стану, непридатного для проживання, внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Під час визначення середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім’ї на момент взяття на соціальний квартирний облік (крім вартості майнових прав чи прав власності внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї на нерухоме майно, що розміщене на тимчасово окупованій території, в населених пунктах, які розташовані на лінії зіткнення або на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, а також на майно, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).

Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей житла у власності, а також особи з їх числа при завершенні ними строкової служби у Збройних Силах України або при поверненні їх з установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, мають право протягом місяця позачергово отримати квартиру або садибний (одноквартирний) жилий будинок із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла (пункт 7 частини 1 статті 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»]).

== Позасудовий порядок ==
=== Куди звертатися ===
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік '''за місцем їх походження або проживання''' до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, '''за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування'''.

Після досягнення 18 років такі діти '''протягом місяця''' забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років і перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, мають право зараховуватися на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і соціальний квартирний облік '''за місцем їх обліку як внутрішньо переміщених осіб''' (стаття 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]

=== Перелік необхідних документів для взяття на соціальний квартирний облік ===
Взяття на облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, здійснюється '''за заявою''' піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування, а осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (18-23 років), - за їх заявою.

'''До заяви додаються''':

* копія документа, що посвідчує особу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа;
* копії документів, що підтверджують статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа;
* копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера дитині-сироті, дитині, позбавленій батьківського піклування, особі з їх числа;
* довідка про те, що дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, особа з їх числа не перебуває на обліку за місцем її проживання (пункт 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-п Порядку взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього]).

=== Строки прийняття рішення ===
Рішення про взяття громадянина на облік або про відмову приймає відповідний орган місцевого самоврядування '''не пізніше 30 робочих днів'''.

У разі прийняття рішення про взяття на облік громадянинові '''не пізніше семи робочих днів''' після його прийняття надсилається/вручається повідомлення.
Повідомлення про відмову надсилається '''не пізніше ніж протягом трьох робочих днів''' після прийняття такого рішення.

Відмова у взятті громадянина на облік може бути оскаржена в судовому порядку.

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутись ===
Позовна заява щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, органу місцевого самоврядування пред’являється в порядку адміністративного судочинства до '''окружного адміністративного суду''' за зареєстрованим місцем проживання (перебуванням) цієї особи позивача, або за місцезнаходженням відповідача (пункт 1 частина 1 статті 19, частина 1 статті 25 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України]).

=== Вартість ===
За подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2020 року - 840,80 грн.)''' відповідно до підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»].

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
До адміністративного позову, оформленого відповідно до статей 160, 161 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України], '''додаються докази''', що обґрунтовують позовні вимоги (оскарження рішення/дії/бездіяльність суб’єкта владних повноважень), наприклад:
* копії документів, що підтверджують статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа;
* довідка про те, що дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, особа з їх числа не перебуває на обліку за місцем її проживання.
* витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про відсутність на праві власності та праві користуванні житла у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа;
* обґрунтовану письмову відмову органу місцевого самоврядування у взятті дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числі на соціальний квартирний облік;
* та інші.

[[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Діти-сироти‎]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування‎]]

Будівельні норми для розташування біля житлового будинку паркану, огорожі та господарських споруд

2020-03-17T15:35:59Z

Olena.osadcha:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF Постанова Кабiнету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 «Про затвердження Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»]
* [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf Державні будівельні норми України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року]
* [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/01/DBN-B225-2011.pdf Державні будівельні норми Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»]
ДБН В.1.1-25.

== Визначення поняття ==
'''Державні будівельні норми (далі ДБН)''' - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

'''Будівельні норми''' - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов’язкові вимоги до об’єкта нормування у будівництві.

'''Об’єктами нормування у будівництві є:'''
# планування та забудова території;
# об’єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини;
# склад і зміст документації об’єктів будівництва, містобудування та архітектури (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов’язковим для всіх суб’єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

Державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

== Відстані до меж та сусідніх будівель ==
Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

'''Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:'''
# отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
# розроблення проектної документації та проведення її експертизи;
# затвердження проектної документації;
# виконання підготовчих та будівельних робіт;
# прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
# реєстрація права власності на об’єкт містобудування (стаття 26 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]).

При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати '''не менше ніж 1,0 м.''' При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м.
Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – 1,0 м. (пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019).
Що стосується розміщення житлових будинків,то законом передбачено наступне:
житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній.
житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних — не менше 6 м, житлових — не менше 3 м.
Червоні лінії — визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення(стаття 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)
Відстань від будинків та споруд до дерев і чагарників повинна бути: від зовнішньої стінки будинку і споруди до стовбурів дерев — 5,0 м; від зовнішньої стінки будинку і споруди до чагарників — 1,5 м.

Порядок розміщення господарських будівель та споруд
У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.
Господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання.
Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається .
Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. Допускається розміщення гаража по лінії забудови за умови погодження з місцевими органами архітектури і містобудування (п.6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019).
Спорудження надвірних господарських будівель по лінії забудови вулиць і проїздів забороняється, їх треба зводити у глибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних вимог
Допускається прибудова господарських сараїв (у тому числі для худоби і птиці) до садибних і блокованих житлових будинків за проектами, затвердженими у встановленому порядку .
Господарські будівлі й гаражі допускається об'єднувати на суміжних ділянках.
Суміжні земельні ділянки – це земельні ділянки, які безпосередньо примикають до загальної межі.

Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається блокувати.
Допускається розміщення об’єктів обслуговування на присадибній ділянці згідно з нормами законодавства України. Прибудовані або окремо розміщені приміщення та тимчасові споруди для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності допускається розташовувати на земельних ділянках по червоних лініях.
Особливості розміщення господарських споруд:
Господарські приміщення для утримання худоби та птиці площею до 50 м2 допускається прибудовувати до одно- та двоквартирних житлових будинків (крім будинків, що знаходяться в ІV кліматичному районі) за умов ізоляції від житлових кімнат та кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями та за умови забезпечення санітарних відстаней до житлових будин ків на суміжних земельних ділянках.
При продуктивності локальних каналізаційних очисних споруд до 3 м3 на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на відстані 40-50 м вниз по течії ґрунтових вод, 20-25 м вверх по течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. Відстані від артсвердловин та колодязів до окремих будівель і споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20 м, місце розташування водозабірних споруд повинно бути вверх по течії ґрунтових вод і вище по відношенню до розташування каналізаційних споруд. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати свердловини, колодязі або каптажі для групи будинків, які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від червоної лінії на 2,5-3 м, на майданчиках розміром 2,5 м*- 3 м із твердим покриттям та ухилом не більше 40-50 ‰.
Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт
Господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів (площею до 50 кв.м) — не ближче 15 м від житлових будинків і літніх кухонь та не ближче 20 м від артсвердловин водопостачання (питних колодязів) п.6.1.41 ДБН «Планування і забудова територій»)

Вимоги до розміщення парканів.
Обмеження щодо висоти паркану (огорожі)
Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати (п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»). Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» та правилами благоустрою населеного пункту.
Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.
Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці та межі ділянки!
Громадянам дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови (п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»)
При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (Земельний кодекс України)
Чи потрібен дозвіл на будівництво паркану?
Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 завтерджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Таким чином, чинне законодавство України не містить зобов’язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.

Будівельні норми для розташування біля житлового будинку паркану, огорожі та господарських споруд

2020-03-17T15:23:22Z

Olena.osadcha: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] * [https://za...

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/406-2017-%D0%BF Постанова Кабiнету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 «Про затвердження Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»]
* [https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/07/DBN-B22-12-2019.pdf Державні будівельні норми України Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26 квітня 2019 року]
* [http://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2019/01/DBN-B225-2011.pdf Державні будівельні норми Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»]

== Визначення поняття ==
'''Державні будівельні норми (далі ДБН)''' - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва (стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

'''Будівельні норми''' - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов’язкові вимоги до об’єкта нормування у будівництві.

'''Об’єктами нормування у будівництві є:'''
# планування та забудова території;
# об’єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини;
# склад і зміст документації об’єктів будівництва, містобудування та архітектури (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/156-20 Закону України "Про будівельні норми"]).

Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов’язковим для всіх суб’єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.(стаття 11 «Про будівельні норми»)
Державний контроль за дотриманням суб’єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.(стаття 11 «Про будівельні норми»)
Відстані до меж та сусідніх будівель
Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій..
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування (стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)
При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.
Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м.
Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – 1,0 м. (пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019).
Що стосується розміщення житлових будинків,то законом передбачено наступне:
житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній.
житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній вулиць: магістральних — не менше 6 м, житлових — не менше 3 м.
Червоні лінії — визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення(стаття 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»)
Відстань від будинків та споруд до дерев і чагарників повинна бути: від зовнішньої стінки будинку і споруди до стовбурів дерев — 5,0 м; від зовнішньої стінки будинку і споруди до чагарників — 1,5 м.

Порядок розміщення господарських будівель та споруд
У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.
Господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання.
Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається .
Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. Допускається розміщення гаража по лінії забудови за умови погодження з місцевими органами архітектури і містобудування (п.6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019).
Спорудження надвірних господарських будівель по лінії забудови вулиць і проїздів забороняється, їх треба зводити у глибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних вимог
Допускається прибудова господарських сараїв (у тому числі для худоби і птиці) до садибних і блокованих житлових будинків за проектами, затвердженими у встановленому порядку .
Господарські будівлі й гаражі допускається об'єднувати на суміжних ділянках.
Суміжні земельні ділянки – це земельні ділянки, які безпосередньо примикають до загальної межі.

Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається блокувати.
Допускається розміщення об’єктів обслуговування на присадибній ділянці згідно з нормами законодавства України. Прибудовані або окремо розміщені приміщення та тимчасові споруди для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності допускається розташовувати на земельних ділянках по червоних лініях.
Особливості розміщення господарських споруд:
Господарські приміщення для утримання худоби та птиці площею до 50 м2 допускається прибудовувати до одно- та двоквартирних житлових будинків (крім будинків, що знаходяться в ІV кліматичному районі) за умов ізоляції від житлових кімнат та кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями та за умови забезпечення санітарних відстаней до житлових будин ків на суміжних земельних ділянках.
При продуктивності локальних каналізаційних очисних споруд до 3 м3 на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на відстані 40-50 м вниз по течії ґрунтових вод, 20-25 м вверх по течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. Відстані від артсвердловин та колодязів до окремих будівель і споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20 м, місце розташування водозабірних споруд повинно бути вверх по течії ґрунтових вод і вище по відношенню до розташування каналізаційних споруд. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати свердловини, колодязі або каптажі для групи будинків, які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від червоної лінії на 2,5-3 м, на майданчиках розміром 2,5 м*- 3 м із твердим покриттям та ухилом не більше 40-50 ‰.
Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт
Господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів (площею до 50 кв.м) — не ближче 15 м від житлових будинків і літніх кухонь та не ближче 20 м від артсвердловин водопостачання (питних колодязів) п.6.1.41 ДБН «Планування і забудова територій»)

Вимоги до розміщення парканів.
Обмеження щодо висоти паркану (огорожі)
Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати (п. 6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»). Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» та правилами благоустрою населеного пункту.
Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.
Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці та межі ділянки!
Громадянам дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови (п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»)
При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (Земельний кодекс України)
Чи потрібен дозвіл на будівництво паркану?
Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 завтерджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Таким чином, чинне законодавство України не містить зобов’язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.

Засоби забезпечення виконання зобов'язань

2020-03-17T14:30:32Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України "Про іпотечні облігації"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]

== Поняття та види забезпечення виконання зобов'язань ==
'''Засоби забезпечення виконання зобов'язань'''- це додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.''' 

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2780#n2780 ст. 546 ЦК] до видів забезпечення виконання зобов'язання належать:
* неустойка;
* порука;
* гарантія;
* завдаток.
* застава;
* притримання;
* право довірчої власності.

== Поняття неустойки та її особливості ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Неустойка]''' - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Штрафом]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Пенею]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
'''Особливості неустойки :'''
* предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно;
* якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
* розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом;
* сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом;
* сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі;
* сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

=== Види неустойки ===
'''''Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:'''''
* законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншому правовому акті;
* договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
'''''Залежно від можливого стягнення збитків неустойка на чотири види:'''''
* залікова;
* штрафна;
* виключна;
* альтернативна. 
'''Заліковою''' називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки. 
'''Штрафною,''' або ''кумулятивною'', визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
'''Виключна''' неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків. 
'''Альтернативна''' неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання і встановлено розмір збитків.
== Правовий характер поруки ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 553 ЦКУ], за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. 
'''''Особливості поруки :'''''
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;
* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;
* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
* особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки;
* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;
* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;
* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
=== Права та обов'язки за договором поруки ===
Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 555 ЦКУ]):
* у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі;
* якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора;
* поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
'''''Права поручителя, який виконав зобов'язання :'''''
* після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;
* до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;
* до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

=== Припинення поруки ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 559 ЦКУ] порука припиняється у таких випадках:
* порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
* порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
* порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор '''протягом трьох років''' з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом '''трьох років''' з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом;
* гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

== Поняття гарантії та зміст гарантії ==
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 560 ЦКУ]).
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 
'''''Особливості гарантії :'''''
* незалежність гарантії від основного зобов'язання - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 562 ЦКУ]).
'''Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 563 ЦКУ]):'''
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
* вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії;
* у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією;
* кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано;
* кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією;
* обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

=== Строк дії гарантії ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 561 ЦКУ] врегульовує строк дії гарантії, а саме:
* гарантія діє протягом строку, на який вона видана;
* гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;
* гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
=== Права та обов’язки за договором гарантії ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 564 ЦКУ], під час розгляду вимоги кредитора у гаранта виникають наступні обов'язки гаранта :
* після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;
* гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 565 ЦКУ], гарант має право на відмову в задоволенні вимоги кредитора :
* гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії;
* гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги;
* якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. 

'''''Право гаранта на зворотну вимогу до боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 569 ЦКУ]) '''''
* гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником;
* гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

=== Припинення гарантії ===
'''''Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:'''''
* сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
* закінчення строку дії гарантії;
* відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 568 ЦКУ]).

== Поняття та значення завдатку ==
=== Поняття завдатку ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 570 ЦКУ] - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
=== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком: ===
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. 
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. 
Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

== Поняття та особливості застави ==
=== Поняття застави ===
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 572 ЦКУ]).
=== Підстави виникнення застави ===
* застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
* до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 574 ЦКУ]).
'''''Особливості застави :'''''
* заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 573 ЦКУ]);
* oцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом;
* якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE державній реєстрації] у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
* ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму;
* наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

=== Окремі види застави ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 575 ЦКУ] виділяє такі окремі види застави :
* іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;
* закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі;
* правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

=== Предмет застави ===
* предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
* предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);
* права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.
Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Предметом застави не можуть бути:'''''
* культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
* пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
* предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Користування та розпоряджання предметом застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]):'''''
* заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;
* заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним;
* заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]). 
'''''Особливості звернення стягнення на предмет застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 590 ЦКУ]):'''''
* звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;
* у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою;
* у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі;
* якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя;
* у разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. 
'''''Реалізація предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 591 ЦКУ]):'''''
* реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом;
* початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави;
* якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 112 ЦКУ]), якщо інше не встановлено договором або законом.

=== Договір застави ===
'''''Сторони у договорі застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 583 ЦКУ])'''''
* заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель);
* заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

'''''Зміст договору застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 584 ЦКУ])'''''
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. 

'''''Обов'язки володільця предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 587 ЦКУ])''''' 
Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:
* вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;
* утримувати предмет застави належним чином;
* негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. 

'''''Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 592 ЦКУ]) ''''' 
Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:
* передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;
* порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;
* втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.

'''''Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:'''''
* у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;
* у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;
* в інших випадках, встановлених договором.

=== Припинення права застави ===
'''''Право застави припиняється у разі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 593 ЦКУ]):'''''
* припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
* втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
* реалізації предмета застави;
* набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

== Зміст та особливості притримання ==
=== Право притримання ===
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 594 ЦКУ]).
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.

=== Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 595 ЦКУ], кредитор зобов'заний:
* кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника;
* кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;
* кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
'''''Розпорядження річчю, яку притримує кредитор ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 596 ЦКУ]):'''''
* до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї;
* боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 591 ЦКУ].

== Право довірчої власності ==
Відповідно до статті 597-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

'''Об'єкти довірчої власності:'''
* майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

'''Не може бути об'єктом довірчої власності:'''
* цінні папери та корпоративні права, якщо законом не встановлено інше;
* режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.

Довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі (стаття 597-3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Сторони договору ===
Сторони договору:
* довірчий засновник. Довірчим засновником може бути боржник за основним зобов’язанням та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника.
* довірчий власник. Довірчим власником є кредитор за основним зобов’язанням.

Довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.

Об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі - користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності. Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (стаття 597-4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]).

'''Обов’язки користувача:''' (стаття 597-5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* користувач зобов’язаний утримуватися від дій, які виходять за межі нормального зносу об’єкта довірчої власності та можуть істотно знизити його вартість або завдати іншої шкоди.
* користувач несе витрати на утримання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором.
* договором можуть бути встановлені інші обов’язки користувача.

=== Правові наслідки порушення зобов’язання боржником ===
'''Правові наслідки порушення зобов’язання боржником''': (стаття 597-6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* у разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов’язання триває більше 30 календарних днів.
* договором, яким встановлена довірча власність або на підставі якого виникло основне зобов’язання, можуть бути встановлені інші підстави, з настанням яких у довірчого власника виникає право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення боржником зобов’язань, зазначених у договорі про встановлення довірчої власності (крім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та повідомити про таке рішення боржника. Якщо боржник не виконує рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення користувачем обов’язків щодо збереження чи користування об’єктом довірчої власності довірчий власник може скористатися правами, визначеними частиною другою цієї статті, та/або вжити заходів для збереження чи страхування об’єкта довірчої власності у своїх інтересах та за власний рахунок. Користувач зобов’язаний на вимогу довірчого власника негайно відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів щодо збереження та страхування об’єкта довірчої власності.

=== Припинення довірчої власності ===
'''Припинення довірчої власності:''' (стаття 597-11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* Протягом п’яти робочих днів з дня припинення (у тому числі у зв’язку з його повним виконанням) основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
* Передача права власності на об’єкт довірчої власності у випадку, встановленому частиною першою цієї статті, здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.
* Якщо довірчий власник ухиляється від укладення та нотаріального посвідчення акта приймання-передачі, боржник або інша особа, яка має право на отримання права власності на об’єкт довірчої власності, має право звернутися до суду з позовом про визнання свого права власності на об’єкт довірчої власності або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про витребування об’єкта довірчої власності у довірчого власника.
* За результатами відчуження довірчим власником об’єкта довірчої власності (внаслідок звернення стягнення на такий об’єкт або внаслідок його передачі за актом приймання-передачі довірчому засновникові чи іншій особі) у набувача виникає право власності на такий об’єкт, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Засоби забезпечення виконання зобов'язань

2020-03-17T14:29:22Z

Olena.osadcha: /* Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком : */

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України "Про іпотечні облігації"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]

== Поняття та види забезпечення виконання зобов'язань ==
'''Засоби забезпечення виконання зобов'язань'''- це додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.''' 

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2780#n2780 ст. 546 ЦК] до видів забезпечення виконання зобов'язання належать:
* неустойка;
* порука;
* гарантія;
* завдаток.
* застава;
* притримання;
* право довірчої власності.

== Поняття неустойки та її особливості ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Неустойка]''' - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Штрафом]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Пенею]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
'''Особливості неустойки :'''
* предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно;
* якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
* розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом;
* сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом;
* сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі;
* сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

=== Види неустойки ===
'''''Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:'''''
* законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншому правовому акті;
* договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
'''''Залежно від можливого стягнення збитків неустойка на чотири види:'''''
* залікова;
* штрафна;
* виключна;
* альтернативна. 
'''Заліковою''' називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки. 
'''Штрафною,''' або ''кумулятивною'', визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
'''Виключна''' неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків. 
'''Альтернативна''' неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання і встановлено розмір збитків.
== Правовий характер поруки ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 553 ЦКУ], за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. 
'''''Особливості поруки :'''''
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;
* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;
* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
* особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки;
* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;
* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;
* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
=== Права та обов'язки за договором поруки ===
Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 555 ЦКУ]):
* у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі;
* якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора;
* поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
'''''Права поручителя, який виконав зобов'язання :'''''
* після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;
* до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;
* до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

=== Припинення поруки ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 559 ЦКУ] порука припиняється у таких випадках:
* порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
* порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
* порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор '''протягом трьох років''' з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом '''трьох років''' з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом;
* гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

== Поняття гарантії та зміст гарантії ==
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 560 ЦКУ]).
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 
'''''Особливості гарантії :'''''
* незалежність гарантії від основного зобов'язання - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 562 ЦКУ]).
'''Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 563 ЦКУ]):'''
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
* вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії;
* у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією;
* кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано;
* кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією;
* обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

=== Строк дії гарантії ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 561 ЦКУ] врегульовує строк дії гарантії, а саме:
* гарантія діє протягом строку, на який вона видана;
* гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;
* гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
=== Права та обов’язки за договором гарантії ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 564 ЦКУ], під час розгляду вимоги кредитора у гаранта виникають наступні обов'язки гаранта :
* після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;
* гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 565 ЦКУ], гарант має право на відмову в задоволенні вимоги кредитора :
* гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії;
* гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги;
* якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. 

'''''Право гаранта на зворотну вимогу до боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 569 ЦКУ]) '''''
* гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником;
* гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

=== Припинення гарантії ===
'''''Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:'''''
* сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
* закінчення строку дії гарантії;
* відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 568 ЦКУ]).

== Поняття та значення завдатку ==
=== Поняття завдатку ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 570 ЦКУ] - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
=== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком: ===
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. 
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. 
Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

== Поняття та особливості застави ==
=== Поняття застави ===
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 572 ЦКУ]).
=== Підстави виникнення застави ===
* застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
* до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 574 ЦКУ]).
'''''Особливості застави :'''''
* заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 573 ЦКУ]);
* oцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом;
* якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE державній реєстрації] у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
* ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму;
* наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

=== Окремі види застави ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 575 ЦКУ] виділяє такі окремі види застави :
* іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;
* закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі;
* правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

=== Предмет застави ===
* предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
* предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);
* права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.
Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Предметом застави не можуть бути:'''''
* культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
* пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
* предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Користування та розпоряджання предметом застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]):'''''
* заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;
* заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним;
* заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]). 
'''''Особливості звернення стягнення на предмет застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 590 ЦКУ]):'''''
* звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;
* у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою;
* у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі;
* якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя;
* у разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. 
'''''Реалізація предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 591 ЦКУ]):'''''
* реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом;
* початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави;
* якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 112 ЦКУ]), якщо інше не встановлено договором або законом.

=== Договір застави ===
'''''Сторони у договорі застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 583 ЦКУ])'''''
* заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель);
* заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
'''''Зміст договору застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 584 ЦКУ])'''''
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. 
'''''Обов'язки володільця предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 587 ЦКУ])''''' 
Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:
* вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;
* утримувати предмет застави належним чином;
* негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.
Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. 
'''''Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 592 ЦКУ]) ''''' 
Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:
* передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;
* порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;
* втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.
'''''Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:'''''
* у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;
* у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;
* в інших випадках, встановлених договором.

=== Припинення права застави ===
'''''Право застави припиняється у разі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 593 ЦКУ]):'''''
* припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
* втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
* реалізації предмета застави;
* набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

== Зміст та особливості притримання ==
=== Право притримання ===
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 594 ЦКУ]).
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.

=== Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 595 ЦКУ], кредитор зобов'заний:
* кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника;
* кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;
* кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
'''''Розпорядження річчю, яку притримує кредитор ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 596 ЦКУ]):'''''
* до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї;
* боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 591 ЦКУ].

== Право довірчої власності ==
Відповідно до статті 597-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

'''Об'єкти довірчої власності:'''
* майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

'''Не може бути об'єктом довірчої власності:'''
* цінні папери та корпоративні права, якщо законом не встановлено інше;
* режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.

Довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі (стаття 597-3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Сторони договору ===
Сторони договору:
* довірчий засновник. Довірчим засновником може бути боржник за основним зобов’язанням та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника.
* довірчий власник. Довірчим власником є кредитор за основним зобов’язанням.

Довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.

Об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі - користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності. Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (стаття 597-4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]).

'''Обов’язки користувача:''' (стаття 597-5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* користувач зобов’язаний утримуватися від дій, які виходять за межі нормального зносу об’єкта довірчої власності та можуть істотно знизити його вартість або завдати іншої шкоди.
* користувач несе витрати на утримання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором.
* договором можуть бути встановлені інші обов’язки користувача.

=== Правові наслідки порушення зобов’язання боржником ===
'''Правові наслідки порушення зобов’язання боржником''': (стаття 597-6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* у разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов’язання триває більше 30 календарних днів.
* договором, яким встановлена довірча власність або на підставі якого виникло основне зобов’язання, можуть бути встановлені інші підстави, з настанням яких у довірчого власника виникає право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення боржником зобов’язань, зазначених у договорі про встановлення довірчої власності (крім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та повідомити про таке рішення боржника. Якщо боржник не виконує рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення користувачем обов’язків щодо збереження чи користування об’єктом довірчої власності довірчий власник може скористатися правами, визначеними частиною другою цієї статті, та/або вжити заходів для збереження чи страхування об’єкта довірчої власності у своїх інтересах та за власний рахунок. Користувач зобов’язаний на вимогу довірчого власника негайно відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів щодо збереження та страхування об’єкта довірчої власності.

=== Припинення довірчої власності ===
'''Припинення довірчої власності:''' (стаття 597-11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* Протягом п’яти робочих днів з дня припинення (у тому числі у зв’язку з його повним виконанням) основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
* Передача права власності на об’єкт довірчої власності у випадку, встановленому частиною першою цієї статті, здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.
* Якщо довірчий власник ухиляється від укладення та нотаріального посвідчення акта приймання-передачі, боржник або інша особа, яка має право на отримання права власності на об’єкт довірчої власності, має право звернутися до суду з позовом про визнання свого права власності на об’єкт довірчої власності або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про витребування об’єкта довірчої власності у довірчого власника.
* За результатами відчуження довірчим власником об’єкта довірчої власності (внаслідок звернення стягнення на такий об’єкт або внаслідок його передачі за актом приймання-передачі довірчому засновникові чи іншій особі) у набувача виникає право власності на такий об’єкт, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Засоби забезпечення виконання зобов'язань

2020-03-17T14:27:09Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України "Про іпотечні облігації"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]

== Поняття та види забезпечення виконання зобов'язань ==
'''Засоби забезпечення виконання зобов'язань'''- це додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.''' 

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2780#n2780 ст. 546 ЦК] до видів забезпечення виконання зобов'язання належать:
* неустойка;
* порука;
* гарантія;
* завдаток.
* застава;
* притримання;
* право довірчої власності.

== Поняття неустойки та її особливості ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Неустойка]''' - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Штрафом]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Пенею]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
'''Особливості неустойки :'''
* предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно;
* якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
* розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом;
* сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом;
* сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі;
* сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

=== Види неустойки ===
'''''Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:'''''
* законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншому правовому акті;
* договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
'''''Залежно від можливого стягнення збитків неустойка на чотири види:'''''
* залікова;
* штрафна;
* виключна;
* альтернативна. 
'''Заліковою''' називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки. 
'''Штрафною,''' або ''кумулятивною'', визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
'''Виключна''' неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків. 
'''Альтернативна''' неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання і встановлено розмір збитків.
== Правовий характер поруки ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 553 ЦКУ], за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. 
'''''Особливості поруки :'''''
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;
* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;
* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
* особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки;
* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;
* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;
* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
=== Права та обов'язки за договором поруки ===
Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 555 ЦКУ]):
* у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі;
* якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора;
* поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
'''''Права поручителя, який виконав зобов'язання :'''''
* після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;
* до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;
* до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

=== Припинення поруки ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 559 ЦКУ] порука припиняється у таких випадках:
* порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
* порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
* порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор '''протягом трьох років''' з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом '''трьох років''' з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом;
* гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

== Поняття гарантії та зміст гарантії ==
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 560 ЦКУ]).
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 
'''''Особливості гарантії :'''''
* незалежність гарантії від основного зобов'язання - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 562 ЦКУ]).
'''Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 563 ЦКУ]):'''
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
* вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії;
* у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією;
* кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано;
* кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією;
* обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

=== Строк дії гарантії ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 561 ЦКУ] врегульовує строк дії гарантії, а саме:
* гарантія діє протягом строку, на який вона видана;
* гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;
* гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
=== Права та обов’язки за договором гарантії ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 564 ЦКУ], під час розгляду вимоги кредитора у гаранта виникають наступні обов'язки гаранта :
* після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;
* гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 565 ЦКУ], гарант має право на відмову в задоволенні вимоги кредитора :
* гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії;
* гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги;
* якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. 

'''''Право гаранта на зворотну вимогу до боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 569 ЦКУ]) '''''
* гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником;
* гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

=== Припинення гарантії ===
'''''Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:'''''
* сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
* закінчення строку дії гарантії;
* відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 568 ЦКУ]).

== Поняття та значення завдатку ==
=== Поняття завдатку ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 570 ЦКУ] - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
=== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком : ===
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. 
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. 
Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

== Поняття та особливості застави ==
=== Поняття застави ===
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 572 ЦКУ]).
=== Підстави виникнення застави ===
* застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
* до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 574 ЦКУ]).
'''''Особливості застави :'''''
* заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 573 ЦКУ]);
* oцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом;
* якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE державній реєстрації] у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
* ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму;
* наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

=== Окремі види застави ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 575 ЦКУ] виділяє такі окремі види застави :
* іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;
* закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі;
* правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

=== Предмет застави ===
* предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
* предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);
* права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.
Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Предметом застави не можуть бути:'''''
* культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
* пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
* предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Користування та розпоряджання предметом застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]):'''''
* заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;
* заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним;
* заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]). 
'''''Особливості звернення стягнення на предмет застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 590 ЦКУ]):'''''
* звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;
* у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою;
* у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі;
* якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя;
* у разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. 
'''''Реалізація предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 591 ЦКУ]):'''''
* реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом;
* початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави;
* якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 112 ЦКУ]), якщо інше не встановлено договором або законом.

=== Договір застави ===
'''''Сторони у договорі застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 583 ЦКУ])'''''
* заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель);
* заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
'''''Зміст договору застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 584 ЦКУ])'''''
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. 
'''''Обов'язки володільця предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 587 ЦКУ])''''' 
Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:
* вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;
* утримувати предмет застави належним чином;
* негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.
Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. 
'''''Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 592 ЦКУ]) ''''' 
Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:
* передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;
* порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;
* втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.
'''''Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:'''''
* у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;
* у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;
* в інших випадках, встановлених договором.

=== Припинення права застави ===
'''''Право застави припиняється у разі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 593 ЦКУ]):'''''
* припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
* втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
* реалізації предмета застави;
* набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

== Зміст та особливості притримання ==
=== Право притримання ===
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 594 ЦКУ]).
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.

=== Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 595 ЦКУ], кредитор зобов'заний:
* кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника;
* кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;
* кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
'''''Розпорядження річчю, яку притримує кредитор ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 596 ЦКУ]):'''''
* до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї;
* боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 591 ЦКУ].

== Право довірчої власності ==
Відповідно до статті 597-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

'''Об'єкти довірчої власності:'''
* майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

'''Не може бути об'єктом довірчої власності:'''
* цінні папери та корпоративні права, якщо законом не встановлено інше;
* режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.

Довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі (стаття 597-3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Сторони договору ===
Сторони договору:
* довірчий засновник. Довірчим засновником може бути боржник за основним зобов’язанням та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника.
* довірчий власник. Довірчим власником є кредитор за основним зобов’язанням.

Довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.

Об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі - користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності. Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] (стаття 597-4 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]).

'''Обов’язки користувача:''' (стаття 597-5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* користувач зобов’язаний утримуватися від дій, які виходять за межі нормального зносу об’єкта довірчої власності та можуть істотно знизити його вартість або завдати іншої шкоди.
* користувач несе витрати на утримання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором.
* договором можуть бути встановлені інші обов’язки користувача.

=== Правові наслідки порушення зобов’язання боржником ===
'''Правові наслідки порушення зобов’язання боржником''': (стаття 597-6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* у разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов’язання триває більше 30 календарних днів.
* договором, яким встановлена довірча власність або на підставі якого виникло основне зобов’язання, можуть бути встановлені інші підстави, з настанням яких у довірчого власника виникає право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення боржником зобов’язань, зазначених у договорі про встановлення довірчої власності (крім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та повідомити про таке рішення боржника. Якщо боржник не виконує рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
* у разі порушення користувачем обов’язків щодо збереження чи користування об’єктом довірчої власності довірчий власник може скористатися правами, визначеними частиною другою цієї статті, та/або вжити заходів для збереження чи страхування об’єкта довірчої власності у своїх інтересах та за власний рахунок. Користувач зобов’язаний на вимогу довірчого власника негайно відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів щодо збереження та страхування об’єкта довірчої власності.

=== Припинення довірчої власності ===
'''Припинення довірчої власності:''' (стаття 597-11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ])
* Протягом п’яти робочих днів з дня припинення (у тому числі у зв’язку з його повним виконанням) основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
* Передача права власності на об’єкт довірчої власності у випадку, встановленому частиною першою цієї статті, здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.
* Якщо довірчий власник ухиляється від укладення та нотаріального посвідчення акта приймання-передачі, боржник або інша особа, яка має право на отримання права власності на об’єкт довірчої власності, має право звернутися до суду з позовом про визнання свого права власності на об’єкт довірчої власності або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про витребування об’єкта довірчої власності у довірчого власника.
* За результатами відчуження довірчим власником об’єкта довірчої власності (внаслідок звернення стягнення на такий об’єкт або внаслідок його передачі за актом приймання-передачі довірчому засновникові чи іншій особі) у набувача виникає право власності на такий об’єкт, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Засоби забезпечення виконання зобов'язань

2020-03-17T14:12:38Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3273-15 Закон України "Про іпотечні облігації"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]

== Поняття та види забезпечення виконання зобов'язань ==
'''Засоби забезпечення виконання зобов'язань'''- це додаткові забезпечувальні заходи, які мають спеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконання незалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами.''' 

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2780#n2780 ст. 546 ЦК] до видів забезпечення виконання зобов'язання належать:
* неустойка;
* порука;
* гарантія;
* завдаток.
* застава;
* притримання;
* право довірчої власності.

== Поняття неустойки та її особливості ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Неустойка]''' - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Штрафом]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
'''''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Пенею]''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
'''Особливості неустойки :'''
* предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно;
* якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;
* розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом;
* сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом;
* сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі;
* сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

=== Види неустойки ===
'''''Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:'''''
* законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншому правовому акті;
* договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
'''''Залежно від можливого стягнення збитків неустойка на чотири види:'''''
* залікова;
* штрафна;
* виключна;
* альтернативна. 
'''Заліковою''' називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки. 
'''Штрафною,''' або ''кумулятивною'', визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
'''Виключна''' неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків. 
'''Альтернативна''' неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання і встановлено розмір збитків.
== Правовий характер поруки ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 553 ЦКУ], за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. 
'''''Особливості поруки :'''''
* поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;
* порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;
* поручителем може бути одна особа або кілька осіб;
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
* поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;
* особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки;
* боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя;
* поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника;
* поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
=== Права та обов'язки за договором поруки ===
Права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 555 ЦКУ]):
* у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі;
* якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора;
* поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
'''''Права поручителя, який виконав зобов'язання :'''''
* після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;
* до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання;
* до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

=== Припинення поруки ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 559 ЦКУ] порука припиняється у таких випадках:
* порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
* порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
* порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
* порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор '''протягом трьох років''' з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом '''трьох років''' з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом;
* гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

== Поняття гарантії та зміст гарантії ==
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 560 ЦКУ]).
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 
'''''Особливості гарантії :'''''
* незалежність гарантії від основного зобов'язання - зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 562 ЦКУ]).
'''Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 563 ЦКУ]):'''
* у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
* вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії;
* у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією;
* кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано;
* кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією;
* обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

=== Строк дії гарантії ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 561 ЦКУ] врегульовує строк дії гарантії, а саме:
* гарантія діє протягом строку, на який вона видана;
* гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;
* гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
=== Права та обов’язки за договором гарантії ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 564 ЦКУ], під час розгляду вимоги кредитора у гаранта виникають наступні обов'язки гаранта :
* після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами;
* гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 565 ЦКУ], гарант має право на відмову в задоволенні вимоги кредитора :
* гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії;
* гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги;
* якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника.
Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. 

'''''Право гаранта на зворотну вимогу до боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 569 ЦКУ]) '''''
* гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником;
* гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

=== Припинення гарантії ===
'''''Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:'''''
* сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;
* закінчення строку дії гарантії;
* відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 568 ЦКУ]).

== Поняття та значення завдатку ==
=== Поняття завдатку ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 570 ЦКУ] - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
=== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком : ===
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. 
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. 
Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

== Поняття та особливості застави ==
=== Поняття застави ===
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 572 ЦКУ]).
=== Підстави виникнення застави ===
* застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
* до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 574 ЦКУ]).
'''''Особливості застави :'''''
* заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 573 ЦКУ]);
* oцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом;
* якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE державній реєстрації] у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
* ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму;
* наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

=== Окремі види застави ===
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 575 ЦКУ] виділяє такі окремі види застави :
* іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;
* закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі;
* правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

=== Предмет застави ===
* предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення;
* предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);
* права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.
Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Предметом застави не можуть бути:'''''
* культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
* пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
* предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.
Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 576 ЦКУ]). 
'''''Користування та розпоряджання предметом застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]):'''''
* заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави;
* заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним;
* заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 586 ЦКУ]). 
'''''Особливості звернення стягнення на предмет застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 590 ЦКУ]):'''''
* звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом;
* заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом;
* у разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою;
* у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі;
* якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя;
* у разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов’язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави. 
'''''Реалізація предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 591 ЦКУ]):'''''
* реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом;
* початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави;
* якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом;
* якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 112 ЦКУ]), якщо інше не встановлено договором або законом.

=== Договір застави ===
'''''Сторони у договорі застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 583 ЦКУ])'''''
* заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель);
* заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
'''''Зміст договору застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 584 ЦКУ])'''''
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом. 
'''''Обов'язки володільця предмета застави ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 587 ЦКУ])''''' 
Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:
* вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;
* утримувати предмет застави належним чином;
* негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.
Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. 
'''''Дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 592 ЦКУ]) ''''' 
Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі:
* передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним;
* порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави;
* втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.
'''''Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:'''''
* у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;
* у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;
* в інших випадках, встановлених договором.

=== Припинення права застави ===
'''''Право застави припиняється у разі ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 593 ЦКУ]):'''''
* припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
* втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
* реалізації предмета застави;
* набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

== Зміст та особливості притримання ==
=== Право притримання ===
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 594 ЦКУ]).
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.

=== Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 595 ЦКУ], кредитор зобов'заний:
* кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника;
* кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;
* кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
'''''Розпорядження річчю, яку притримує кредитор ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 596 ЦКУ]):'''''
* до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї;
* боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кредитора.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 591 ЦКУ].

== Право довірчої власності ==
Відповідно до статті 597-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

'''Об'єкти довірчої власності:'''
* майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

'''Не може бути об'єктом довірчої власності:'''
* цінні папери та корпоративні права, якщо законом не встановлено інше;
* режим довірчої власності не поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання об’єкта довірчої власності, якщо інше не зазначено у договорі про встановлення довірчої власності.

Довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі (597-3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Сторони договору ===
Сторони договору:
* довірчий засновник. Довірчим засновником може бути боржник за основним зобов’язанням та/або інша особа, яка передає своє майно у довірчу власність з метою забезпечення виконання зобов’язань боржника.
* довірчий власник. Довірчим власником є кредитор за основним зобов’язанням.

Довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше.

Об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі - користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності. Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України (стаття 597 з позначкою 4 ЦКУ)

Обов’язки користувача: (стаття 597 з позначкою 5 ЦКУ)
- користувач зобов’язаний утримуватися від дій, які виходять за межі нормального зносу об’єкта довірчої власності та можуть істотно знизити його вартість або завдати іншої шкоди.
- користувач несе витрати на утримання об’єкта довірчої власності, якщо інше не встановлено договором.
- договором можуть бути встановлені інші обов’язки користувача..
Правові наслідки порушення зобов’язання боржником: (стаття 597 з позначкою 6 ЦКУ)
- у разі прострочення виконання боржником основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності за умови, що строк прострочення перевищує 20 календарних днів. У разі прострочення боржником виконання частини основного зобов’язання довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності, якщо прострочення виконання боржником основного зобов’язання триває більше 30 календарних днів.
- договором, яким встановлена довірча власність або на підставі якого виникло основне зобов’язання, можуть бути встановлені інші підстави, з настанням яких у довірчого власника виникає право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
- у разі порушення боржником зобов’язань, зазначених у договорі про встановлення довірчої власності (крім основного зобов’язання), довірчий власник має право прийняти рішення про необхідність дострокового виконання основного зобов’язання та повідомити про таке рішення боржника. Якщо боржник не виконує рішення довірчого власника про дострокове виконання основного зобов’язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання такого повідомлення (якщо інший строк не встановлено договором), довірчий власник має право звернути стягнення на об’єкт довірчої власності.
- у разі порушення користувачем обов’язків щодо збереження чи користування об’єктом довірчої власності довірчий власник може скористатися правами, визначеними частиною другою цієї статті, та/або вжити заходів для збереження чи страхування об’єкта довірчої власності у своїх інтересах та за власний рахунок. Користувач зобов’язаний на вимогу довірчого власника негайно відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв’язку із вжиттям заходів щодо збереження та страхування об’єкта довірчої власності.
Припинення довірчої власності: (стаття 597 з позначкою 11 ЦКУ)
- Протягом п’яти робочих днів з дня припинення (у тому числі у зв’язку з його повним виконанням) основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.
- Передача права власності на об’єкт довірчої власності у випадку, встановленому частиною першою цієї статті, здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.
- Якщо довірчий власник ухиляється від укладення та нотаріального посвідчення акта приймання-передачі, боржник або інша особа, яка має право на отримання права власності на об’єкт довірчої власності, має право звернутися до суду з позовом про визнання свого права власності на об’єкт довірчої власності або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про витребування об’єкта довірчої власності у довірчого власника.
- За результатами відчуження довірчим власником об’єкта довірчої власності (внаслідок звернення стягнення на такий об’єкт або внаслідок його передачі за актом приймання-передачі довірчому засновникові чи іншій особі) у набувача виникає право власності на такий об’єкт, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді

2020-03-17T09:13:58Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року]

== Хто має право звертатися з дисциплінарною скаргою щодо судді ==
Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики - через її голову або членів Комісії (частина 1 статті 107 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]).

За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом (частина 5 статті 107 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]).

== Підстави дисциплінарної відповідальності судді ==
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
* умисне або внаслідок недбалості:
# незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
# не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
# порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
# порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
# незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
# порушення правил щодо відводу (самовідводу);
* безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
* допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
* умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
* розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
* неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
* неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом);
* втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
* неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
* зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством;
* використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
* допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
* ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
* непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
* визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
* неподання або несвоєчасне подання декларації родинних зв’язків суддею в порядку, визначеному цим Законом;
* подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
* неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею в порядку, визначеному цим Законом;
* декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді (стаття 106 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]).

== Досудовий порядок ==
=== Куди звертатися ===
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють '''дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя''' у порядку, визначеному [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя"], з урахуванням вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»].

З дня набрання чинності [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"] до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції (пункт 1 частини 161 Перехідних положень до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]).

Заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»], передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Якщо на день набрання чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»] Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом (стаття 31 Прикінцевих та перехідних положень до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]).

Заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи (пункт 32 Прикінцевих та перехідних положень до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»]).

=== Перелік необхідних документів ===
'''Дисциплінарна скарга''' подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
# прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
# прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
# конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини 1 статті 106 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»] може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
# посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів у існуванні або достовірності підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, відповідний орган Вищої ради правосуддя має право запросити таку особу для підтвердження скарги.

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.
Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

=== Строк розгляду скарги ===
'''Дисциплінарна палата''' розглядає дисциплінарну справу протягом '''дев’яноста днів''' з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на '''тридцять днів''' у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи (частина 13 статті 49 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя"]).

=== Оскарження рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі ===
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Рішення у дисциплінарній справі ухвалюється простою більшістю голосів.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя.
Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення та Скаржник за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин (частини 1, 2, 3 статті 51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя"]).

=== Строк розгляду скарги на рішення ===
Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів із дня їх надходження (частина 7 статті 51 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя"]).

== Судовий порядок ==
Право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою (частина 2 статті 52 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя"]).

Рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
#склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
#рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
#суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”;
#рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-19 Закон України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 року].

[[Файл:Зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарна скарга).doc]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Працевлаштування біженців в Україні

2020-03-17T08:48:16Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n2 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n2 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]

== Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування ==
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,''' користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 26 Конституції України]).

'''''Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства.''''' Тож [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Отримання_статусу_біженця_або_особи,_яка_потребує_додаткового_захисту&oldid=15809#.D0.A5.D1.82.D0.BE_.D0.BC.D0.B0.D1.94_.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.BE_.D0.BD.D0.B0_.D0.BE.D1.82.D1.80.D0.B8.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D0. особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист], користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n234 стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D0%B1%D1%96%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%8F_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0 Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту], (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

== Порядок працевлаштування ==
Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/paran321#n321 пункт 15 частини 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/3671-17/paran361#n361 частина 3 статті 29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частини 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"] іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, '''мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.'''

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, '''''без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості,''''' на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n385 пункт 2 частини 6 статті 42 Закону Україні "Про зайнятість населення"]).

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. '''Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців''' та осіб без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частина 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"]). '''Саме роботодавець отримує дозвіл''' для таких категорій осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n792 пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:'''
# заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
# копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
# кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
# копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 частина 1 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи''' – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 пункт 5 частини 2 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"])..

'''Видача та продовження дії дозволу''' на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n837 частина 5 статті 424 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 3 частини 1 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:'''
* невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 7 частини 2 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом '''трьох робочих днів''' повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: [[Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства]]

== Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти ==
Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, '''іноземці не можуть обіймати такі посади''':
* державних службовців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n300 стаття 21 Закону України "Про державну службу"]);
* суддів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19# частина 1 статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]);
* митників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/4495-17#n4252 стаття 570 Митного кодексу України]);
* міліціонерів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n98 стаття 17 Закону України "Про Національну поліцію"]);
* кадрового складу Служби безпеки України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n97 стаття 19 Закону України "Про службу безпеки України"]);
* прокурорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#n251 стаття 27 Закону України "Про прокуратуру"]);
* нотаріусів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o29 стаття 3 Закону України "Про нотаріат"]) та інші.

== Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість ==
Частиною 5 статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/#n564 Закону України «Про зайнятість населення»] передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних '''підстав:'''
* на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у '''двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,''' встановленої на момент виявлення порушення;
* на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у '''десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці]]

Працевлаштування біженців в Україні

2020-03-17T07:46:31Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n2 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n2 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]

== Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування ==
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,''' користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 26 Конституції України).

'''''Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства.''''' Тож [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Отримання_статусу_біженця_або_особи,_яка_потребує_додаткового_захисту&oldid=15809#.D0.A5.D1.82.D0.BE_.D0.BC.D0.B0.D1.94_.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.BE_.D0.BD.D0.B0_.D0.BE.D1.82.D1.80.D0.B8.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D0. особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист], користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n234 стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D0%B1%D1%96%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%8F_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0 Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту], (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

== Порядок працевлаштування ==
Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/paran321#n321 пункт 15 частини 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/3671-17/paran361#n361 частина 3 статті 29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частини 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"] іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, '''мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.'''

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, '''''без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості,''''' на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n385 пункт 2 частини 6 статті 42 Закону Україні "Про зайнятість населення"]).

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. '''Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців''' та осіб без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частина 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"]). '''Саме роботодавець отримує дозвіл''' для таких категорій осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n792 пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:'''
# заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
# копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
# кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
# копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 частина 1 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи''' – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 пункт 5 частини 2 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"])..

'''Видача та продовження дії дозволу''' на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n837 частина 5 статті 424 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 3 частини 1 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:'''
* невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 7 частини 2 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом '''трьох робочих днів''' повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: [[Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства]]

== Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти ==
Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, '''іноземці не можуть обіймати такі посади''':
* державних службовців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n300 стаття 21 Закону України "Про державну службу"]);
* суддів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19# частина 1 статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]);
* митників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/4495-17#n4252 ст. 570 Митного кодексу України]);
* міліціонерів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n98 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію"]);
* кадрового складу Служби безпеки України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n97 ст. 19 Закону України "Про службу безпеки України"]);
* прокурорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#n251 ст. 27 Закону України "Про прокуратуру"]);
* нотаріусів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o29 ст. 3 Закону України "Про нотаріат"]) та інші.

== Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість ==

Статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/#n564 Закону України «Про зайнятість населення»] передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних '''підстав:'''
* на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у '''двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,''' встановленої на момент виявлення порушення;
* на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у '''десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці]]

Працевлаштування біженців в Україні

2020-03-16T13:37:20Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n2 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n2 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]

== Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування ==
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,''' користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 26 Конституції України).

'''''Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства.''''' Тож [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Отримання_статусу_біженця_або_особи,_яка_потребує_додаткового_захисту&oldid=15809#.D0.A5.D1.82.D0.BE_.D0.BC.D0.B0.D1.94_.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.BE_.D0.BD.D0.B0_.D0.BE.D1.82.D1.80.D0.B8.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D0. особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист], користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n234 стаття 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83_%D0%B1%D1%96%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%8F_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0 Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту], (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 частина 1 статті 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

== Порядок працевлаштування ==
Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/paran321#n321 пункт 15 частини 2 статті 27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/3671-17/paran361#n361 частина 3 статті 29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частини 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"] іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, '''мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.'''

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, '''''без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості,''''' на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n385 пункт 2 частини 6 статті 42 Закону Україні "Про зайнятість населення"]).

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. '''Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців''' та осіб без громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 частина 4 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення"]). '''Саме роботодавець отримує дозвіл''' для таких категорій осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n792 пункт 3 частини 1 статті 421 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:'''
# заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
# копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
# кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
# копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 частина 1 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи''' – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n807 пункт 5 частини 2 статті 422 Закону України "Про зайнятість населення"])..

'''Видача та продовження дії дозволу''' на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n837 частина 5 статті 424 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 3 частини 1 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

'''Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:'''
* невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n893 пункт 7 частини 2 статті 4210 Закону України "Про зайнятість населення"]).

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом '''трьох робочих днів''' повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: [[Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства]]

== Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти ==
Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, '''іноземці не можуть обіймати такі посади''':
* державних службовців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n300 ст. 21 Закону України "Про державну службу"]);
* суддів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#n4226 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]);
* митників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/4495-17#n4252 ст. 570 Митного кодексу України]);
* міліціонерів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n98 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію"]);
* кадрового складу Служби безпеки України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n97 ст. 19 Закону України "Про службу безпеки України"]);
* прокурорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#n251 ст. 27 Закону України "Про прокуратуру"]);
* нотаріусів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o29 ст. 3 Закону України "Про нотаріат"]) та інші.

== Переваги працевлаштування біженця для роботодавця ==

Як і при прийнятті на роботу будь-якого нового співробітника, працевлаштування біженця становить певний ризик для роботодавця.

1. Багато біженців володіє іноземними мовами, багато для кого такі мови є рідними – це становить пряму ділову вигоду для роботодавця.

2. Специфічний зовнішній вигляд біженця може становити можливість для розбиття стереотипів або сприяти формуванню міжнародного та егалітарного іміджу компанії.

3. Працевлаштування біженців сприятиме підтримці прав тих осіб, які, можливо, зазнали травми у житті, що своєю чергою просуває соціальну відповідальність бізнесу.

4. Працевлаштування біженця сприяє корпоративній соціальній відповідальності компанії.

5. Працевлаштування біженця не несе жодних додаткових витрат для роботодавця, які б випливали з юридичного статусу таких осіб.

== Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість ==

Статтею 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/#n564 Закону України «Про зайнятість населення»] передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних '''підстав:'''
* на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у '''двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,''' встановленої на момент виявлення порушення;
* на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у '''десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці]]

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2020-03-16T11:46:47Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 № 649 "Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту"]

== Хто має право на отримання статусу біженця або додаткового захисту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"] (далі - Закон) Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:
* визнання біженцем;
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту.
'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенції про статус біженців 1951 року] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_363 Протоколу щодо статусу біженців 1967 року] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"], але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань

'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

'''''Цікаво'''! Жодна людина не отримувала тимчасовий захист з часів введення такої форми захисту.''.[[Файл:Процедура отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.png|міні|Процедура отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту]]

== Куди звертатись ==
Особа, яка має намір звернутися за захистом в Україні (далі: заявник), '''повинна протягом п’яти робочих днів''' з дня легального перетину державного кордону звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html відповідного територіального органу Державної міграційної служби України] із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається заявником або його законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 5 Закону]).

У випадку незаконного перетину кордону, така особа повинна '''без зволікань''' звернутися за захистом. До того ж, особа може звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до посадової особи Державної прикордонної служби України під час незаконного перетину державного кордону, проте така особа зобов'язана надати пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У такому випадку особа звільняється від відповідальності за незаконний перетин державного кордону та порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви (частина 2 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону]).

Також особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, за яких така особа не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, '''до закінчення строку перебування на території України''' (частина 5 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону]).

== Перелік необхідних документів ==
'''Заявник, якому виповнилося 18 років, подає наступні документи:'''
# заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження (відомості щодо заявників, яким не виповнилося 18 років, зазначається в заяві одного із її законних представників);
# документи, що посвідчують особу заявника (якщо такі документи відсутні або є фальшивими, заявник повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин);
# документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
# 4 (чотири) фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли 18 років, відомості про яких внесено до заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 7 Закону]).

'''''Цікаво'''! У деяких областях України територіальні органи Державної міграційної служби України можуть попросити надати додаткові документи для підтвердження обставин справи.''

У випадку, якщо заявнику ще не виповнилося 18 років, пакет документів для звернення за захистом готує та подає законний представник такого заявника (див. [[Особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України]])

== Порядок розгляду заяви ==
=== Прийняття заяви про звернення за захистом ===
В першу чергу, територіальний орган Державної міграційної служби України приймає рішення про прийняття до розгляду заяву заявника про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову у прийнятті такої заяви.

У випадку прийняття заяви про звернення за захистом, в той же день територіальний орган міграційної служби видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається в разі, якщо:
# заявник видає себе за іншу особу;
# якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов для такого визнання, якщо зазначені умови не змінилися.

=== Попередній розгляд заяви ===
Після прийняття заяви про звернення за захистом, довідка про звернення за захистом в Україні продовжується на 1 місяць. '''Протягом 15 робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби:
# проводить співбесіду із заявником;
# розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи;
# вимагає додаткові відомості щодо заявників;
# приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Під час попереднього розгляду заяви, орган міграційної служби забезпечує заявника перекладачем з мови, якою заявник може спілкуватися. Також заявник має право залучити перекладача за свій рахунок і право користуватися послугами адвоката ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 8 Закону]).

За результатами попереднього розгляду заяви на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 8 Закону]).

У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Строк дії довідки продовжується на шість місяців. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11/#n87 пункт 4.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту]).

'''Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту приймаються на підставі:'''
* заяви, яка є очевидно необґрунтованою, тобто якщо у заявника відсутні умови для визнання її біженцем або особою, що потребує додаткового захисту;
* заяви, що носить характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу;
* заяви, поданої особою, якій було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо зазначені умови не змінилися ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n107 стаття 8 Закону]).

=== Розгляд заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ===
Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється територіальними органами Державної міграційної служби України '''протягом двох місяців''' з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але '''не більш як до трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n121 стаття 9 Закону] ).

Під час розгляду заяви працівником територіальними органами Державної міграційної служби України проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України приймає рішення:
* про визнання біженцем
* про визнання особою, яка потребує додаткового захисту
* про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Таке рішення приймається '''протягом місяця''' з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку від територіального органу Державної міграційної служби України.

У разі якщо Державна міграційна служба України прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заявнику '''протягом 7 робочих днів''' з дня його отримання територіальним органом надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

'''Протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), '''посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту''' строком на 5 років.
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' Детально див. Представництво Агентства ООН у справах біженців в Україні: https://www.unhcr.org/ua/resources
|}

== Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ==
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та '''вважаються такими, які постійно проживають в Україні''' з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

'''Протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), '''посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту''' строком на 5 років.

== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, '''протягом п'яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені Державної міграційної служби України, а також до суду у встановлені строки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 12 Закону] ).
{| class="wikitable"
|+
|'''Вид відмови'''
|'''Строки'''
|'''Можливість оскарження до Державної міграційної служби України'''
|'''Можливість оскарження в порядку адміністративного судочинства'''
|-
|Відмова в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.5 Закону)
| rowspan="3" |'''протягом п'яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про відмову
|'''+'''
|'''+'''
|-
|Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.8 Закону)
|'''+'''
|'''+'''
|-
|Відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно ст.6 Закону)
|'''-'''
|'''+'''
|}

== Правовий статус особи, яка звернулася за захистом ==
{| class="wikitable"
|+
|'''Права особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту'''
|'''Обов’язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту'''
|-
|1. тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;

2. проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

3. безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

4. конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

5. інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
|1. подати органу міграційної служби, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

2. відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення органу міграційної служби;

3. проходити медичне обстеження на вимогу органу міграційної служби;

4. з'являтися до органу міграційної служби у визначений ним строк;

5. повідомляти органу міграційної служби, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає (стаття 13 Закону).
|}
Особа, яка оскаржує в будь-якому порядку відмову органу міграційної служби, має права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 статтею 13 Закону].

Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n263 стаття 17 Закону] встановлює право заявника, якому було відмовлено раніше, повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у разі виникнення нових обставин, через які заявник підпадає під визначення «біженець» або «особа, яка потребує додаткового захисту» згідно Закону. Цією ж статтею закріплений обов’язок заявника, який отримав повідомлення суду про підтвердження відмови органу міграційної служби, залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] законних підстав для перебування в Україні.

== Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/#n234 статті 14 Закону] '''особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України''', крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, яких визнано '''біженцями''' в Україні, '''вважаються такими, які постійно проживають в Україні,''' з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями, '''а особи, яким надано додатковий захист''' – такими, які '''безстроково на законних підставах перебувають на території України'''.
{| class="wikitable"
|+
|'''Права біженців та осіб, які потребують додаткового захисту'''
|'''Обов’язки біженців та осіб, які потребують додаткового захисту'''
|-
|1. Мають рівні з громадянами України права на:

· пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;

· працю;

· провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;

· охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

· відпочинок;

· освіту;

· свободу світогляду і віросповідання;

· направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

· володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

· оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

· звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

· безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

2. мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах

3. мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання (стаття 15 Закону).
|1. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

2. знятися з обліку і стати на облік територіального органу міграційної служби, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого територіального органу міграційної служби;

3. проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється Державною міграційною службою України (стаття 16 Закону).
|}

== Див. також ==
* [[Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту]]
{| class="wikitable"
|Підготовлено експертами ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ" за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні
|}
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Шукачі притулку]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2020-03-12T14:40:53Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Право на апеляційне оскарження ==
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 пункт 8 статті 129 Конституції України]).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ частина 1 статті 17 та частина 1 статті 352 Цивільного процесуального кодексу України]).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційном у порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Цивільного процесуального кодексу України]. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ Цивільного процесуального кодексу України], окремо від рішення суду не допускається.

=== Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду ===
Відповідно до ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ частина 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України]) '''окремо''' від рішення суду '''можуть бути оскаржені''' в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
* відмови у видачі судового наказу;
* забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів;
* забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову;
* скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову;
* зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення;
* повернення заяви позивачеві (заявникові);
* відмови у відкритті провадження у справі;
* передачі справи на розгляд іншого суду;
* відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
* затвердження мирової угоди;
* призначення експертизи;
* визначення розміру судових витрат;
* зупинення провадження у справі;
* закриття провадження у справі;
* залишення позову (заяви) без розгляду;
* окрема ухвала;
* стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
* внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;
* відмови ухвалити додаткове рішення;
* роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;
* повернення заяви про перегляд заочного рішення;
* відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
* поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;
* виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню;
* відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
* розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця;
* заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
* повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення;
* звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;
* тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
* скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
* визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
* тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;
* оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
* примусового проникнення до житла;
* звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;
* відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
* повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу;
* повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу;
* залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;
* відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ частина 2 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Строк на оскарження ==
Апеляційна скарга '''на рішення''' суду подається протягом '''тридцяти днів''', а '''на ухвалу''' суду - протягом '''п’ятнадцяти днів''' з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ частина 1 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
# на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
# на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/ частина 2 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Порядок поновлення строку для оскарження ==
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 127 Цивільного процесуального кодексу України]).

Поважність причин пропуску строку для апеляційного оскарження виноситься на розсуд суду. Наприклад, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

== Порядок подання апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 355 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Форма і зміст апеляційної скарги ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України] апеляційна скарга подається у '''письмовій формі.'''

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
# найменування суду, до якого подається скарга;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
# рішення або ухвала, що оскаржуються;
# в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
# нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
# клопотання особи, яка подала скаргу;
# дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До апеляційної скарги '''додаються:'''
* довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися;
* копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи;
* документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
* докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 закону], у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

== Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], застосовуються положення статті 185 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

Апеляційна скарга '''не приймається до розгляду''' і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:
# апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
# до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;
# скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;
# скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції (Стаття 357 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Відкриття апеляційного провадження ==
Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє '''ухвалу'''.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше '''п’яти днів''' з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України].

Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України] строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (стаття 359 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (стаття 361 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

=== Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження ===
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:
# апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;
# є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;
# є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
# скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
# подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;
# пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції (стаття 358 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Відзив на апеляційну скаргу ==
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

'''Відзив на апеляційну скаргу має містити:'''
# найменування суду апеляційної інстанції;
# ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності;
# обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
# перелік матеріалів, що додаються.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (стаття 360 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Закриття апеляційного провадження ==
'''Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:'''
# після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
# після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
# після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (стаття 362 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Приєднання до апеляційної скарги ==
Учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

До заяви про приєднання до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи (стаття 363 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Доповнення, зміна або відкликання апеляційної скарги або відмова від неї ==
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

У разі закриття апеляційного провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п’ятій статті 206 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України].

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції

2020-03-12T12:46:44Z

Olena.osadcha:

Правові наслідки порушення адвокатської таємниці

2020-02-27T15:35:00Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1702-18 Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17 Правила адвокатської етики, затверджені з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року]

== Поняття адвокатської таємниці ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran173#n173 Адвокатською таємницею] є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
== Особливості дотримання принципу конфіденційності для збереження адвокатської таємниці ==
Дотримання принципу [http://zib.com.ua/files/PravilaAdvokatskojiEtiki2017.pdf конфіденційності] є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran5#n5 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»], або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. 

Адвокат зобов’язаний поінформувати та роз’яснити дотримання принципу конфіденційності його помічникам, стажистам та іншим особам, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням). 

Адвокат має створити належні умови зберігання документів та інформації, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять адвокатську таємницю. 

Адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці. 

У такому разі, адвокат може, але не зобов’язаний розкривати адвокатську таємницю. У разі пред’явлення клієнтом або особою, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, будь яких вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю, адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці (конфіденційної інформації) в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів.

Інформація, отримана під час представництва інтересів клієнта на підставі договору про надання правової допомоги, є адвокатською таємницею, розголошення якої заборонено за будь-яких обставин. Відповідно до частини другої статті 22 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"], інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав).

== Зміст адвокатської таємниці ==
=== На кого поширюється обов’язок зберігати адвокатську таємницю ===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran173#n173 Обов’язок зберігати адвокатську таємницю] поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення. 

=== Що входить до адвокатської таємниці? ===
'''''Адвокатською таємницею є:'''''
* факт звернення особи за правовою допомогою;
* будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням), у зв’язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
* зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв’язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
* зміст порад, консультацій, роз’яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.

Згідно з пунктом 3 статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17 Правил адвокатської етики], розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин , включаючи незаконні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"] професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею.

=== Звільнення від обов'язку зберігання адвокатської таємниці ===
Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта. 
При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних. 

У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення. 

Подання адвокатом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не є порушенням адвокатської таємниці. 

Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1702-18 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"].

== Відповідальність адвоката за розголошення адвокатської таємниці ==
=== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran304#n304 Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку]. 
Дисциплінарним проступком адвоката є:
# порушення вимог несумісності;
# порушення присяги адвоката України;
# '''''порушення правил адвокатської етики;'''''
# '''''розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;'''''
# невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
# невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
# порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
=== Види дисциплінарних стягнень за порушення адвокатської таємниці : ===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran315#n315 За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень]:
# '''''попередження;'''''
# '''''зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;'''''
# '''''для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.'''''

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Порядок отримання компенсації за неякісні послуги з електропостачання

2020-02-27T15:28:48Z

Olena.osadcha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закон України «Про ринок електричної енергії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-19 Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2018-%D0%BF Положення про Державну інспекцію енергетичного нагляду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 77 «Деякі питання Державної інспекції енергетичного нагляду України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Постанова НКРЕКП від 12.06.2018 № 375 «Про затвердження Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 «Про затвердження Кодексу систем розподілу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії»]

== Визначення основних понять ==
'''Електропостачальник''' - суб’єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

'''Оператор системи передачі''' - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

'''Оператор системи розподілу (далі - ОСР)''' - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (пункт 56 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

'''Гарантований стандарт якості електропостачання''' - мінімальний рівень якості надання послуг ОСР або електропостачальника, який має бути забезпечений споживачу в обсязі і строки, визначені чинним законодавством, та за недотримання якого споживачу надається компенсація (пункт 1.3. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання]).

'''Загальний стандарт якості електропостачання''' - рівень якості надання послуг ОСР або електропостачальника, який має забезпечити ОСР або електропостачальник для своїх споживачів у цілому (пункт 1.3. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання]).

'''Компенсація за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання''' - грошова сума, що надається споживачу у разі недотримання ОСР або електропостачальником гарантованих стандартів якості електропостачання шляхом зменшення рахунку споживача (пункт 1.3. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання]).

'''Побутовий споживач''' - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об’єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 62 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

'''Непобутовий споживач''' - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання (пункт 47 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

== Якість електричної енергії ==
'''Якість електричної енергії''' - це сукупність властивостей електричної енергії відповідно до встановлених стандартів, які визначають ступінь її придатності для використання за призначення (пункт 2.1. розділу ІI Кодексу систем розподілу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Відповідно до положень пункту 11.4.6 глави 11.4 розділу XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу] (далі – КСР), параметри якості електроенергії в точках приєднання споживачів в нормальних умовах експлуатації мають відповідати параметрам, визначеним у ДСТУ EN 50160:2014 «Характеристики напруги електропостачання в електричних мережах загальної призначеності» (далі – ДСТУ EN 50160:2014).

Стандартна номінальна напруга Uн для мереж низької напруги загального призначення має значення '''220 В''' між фазним і нульовим проводом або між фазними проводами:
- для трифазних чотирипровідних мереж: Uн = 220 В між фазним та нульовим проводом;
- для трифазних трипровідних мереж: Uн = 220 В між фазними проводами.

Зміна напруги не повинна перевищувати '''± 10 %''' від величини номінальної напруги (пункту 11.4.7 глави 11.4 розділу XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Частота напруги електропостачання для мереж низької напруги має бути в межах:

1) для систем, які синхронно приєднані до ОЕС України - 50 Гц ± 1 % протягом 99,5 % часу за рік та 50 Гц + 4 % ( - 6 %) протягом 100 % часу;

2) для систем без синхронного приєднання до ОЕС України - 50 Гц ± 2 % протягом 99,5 % часу за рік та 50 Гц ± 15 % протягом 100 % часу (пункту 11.4.8 глави 11.4 розділу XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Показник довготривалого флікера (мерехтіння), спричиненого коливанням напруги, для мереж низької напруги має бути меншим або рівним 1 для 95 % часу спостереження.

95 % середньоквадратичних значень складника зворотної послідовності напруги електропостачання, усереднених на 10-хвилинному проміжку, для мереж низької напруги мають бути в межах від 0 % до 2 % від складника напруги прямої послідовності.

95 % середньоквадратичних значень напруги кожної гармоніки, усереднених на 10-хвилинному проміжку, для мереж низької напруги мають бути меншими або рівними наступним значенням: (пункту 11.4.9 глави 11.4 розділу XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Сумарний коефіцієнт гармонічних спотворень напруги електропостачання, ураховуючи всі гармоніки до 40-ї включно, для мереж низької напруги має бути меншим чи рівним 8 %.

Показники якості електричної енергії для мереж середньої та високої напруги, методи випробування та інші характеристики якості електроенергії наведені у ДСТУ EN 50160:2014.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, у тому числі операторами системи розподілу (далі – ОСР), регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18 Правилами роздрібного ринку електричної енергії»](далі – ПРРЕЕ).

Положеннями пункту 8.2.2 глави 8.2 розділу VІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18 Правил роздрібного ринку електричної енергії»] встановлено, що у разі надходження претензії/скарги споживача щодо якості електричної енергії ОСР розглядає її протягом '''15 днів''' з дня отримання претензії/скарги, а у разі проведення вимірювань показників якості електричної енергії в точці розподілу електричної енергії – протягом '''30 днів.'''

Розгляд претензій та скарг споживачів щодо показників якості електричної енергії, вимірювання показників якості електричної енергії, претензій щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок недотримання ОСР показників якості електропостачання, зокрема внаслідок недотримання показників якості електричної енергії та перерв в електропостачанні, здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу].

== Порядок розгляду скарг/претензій споживачів щодо показників якості електричної енергії ==
За результатами розгляду скарги (претензії) споживача щодо якості електричної енергії ОСР надає відповідь споживачу у '''письмовій формі''', яка повинна містити інформацію щодо:

* у разі визнання скарги/звернення/претензії обґрунтованою:
# причин недотримання показників якості електричної енергії;
# заходів та строків стосовно усунення ОСР причин недотримання показників якості електричної енергії або проведених робіт, якщо причини недотримання показників якості електричної енергії було усунуто під час розгляду скарги;
# результатів вимірювання параметрів якості електричної енергії у разі його проведення;

* у разі визнання скарги/звернення/претензії такою, що не підлягає задоволенню:
# документів, що підтверджують порушення споживачем вимог КСР або нормативно-технічних документів, внаслідок чого параметри якості електричної енергії в точці розподілу споживача не відповідають показникам, визначеним КСР;
# результатів вимірювання параметрів якості електричної енергії, що підтверджують дотримання ОСР нормативних показників якості електричної енергії (пункт 13.2.2. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

ОСР може направити свого представника в узгоджений зі споживачем час для аналізу можливих причин недотримання показників якості електричної енергії та/або проведення необхідного вимірювання й подальшого надання відповіді споживачу (пункт 13.2.3. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу])..

Представник ОСР у разі необхідності проводить вимірювання параметрів якості електричної енергії в точці розподілу протягом не менше 7 календарних днів за виключенням часу тривалості перерв в електропостачанні (пункт 13.2.4. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

ОСР може зменшити тривалість вимірювання або не проводити вимірювання у разі визнання факту недотримання показників якості електричної енергії в точці розподілу електричної енергії споживача (пункт 13.2.5. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

У разі неможливості встановлення вимірювального засобу в точці розподілу вимірювання проводиться якнайближче до точки розподілу. У разі проведення вимірювання на території споживача він має забезпечити відповідні умови для місця встановлення вимірювального засобу, які забезпечать захист цього засобу вимірювання від несанкціонованого втручання в його роботу протягом проведення вимірювання параметрів якості електричної енергії, а ОСР встановлює засіб вимірювання параметрів якості електричної енергії після забезпечення відповідних умов для встановлення даного засобу (пункт 13.2.7. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Усі витрати, пов’язані із вимірюванням параметрів якості електричної енергії, покриває ОСР (пункт 13.2.8. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Споживач за письмовою згодою ОСР має право сам організувати проведення таких вимірювань, при цьому проводити вимірювання може організація, яка має відповідні повноваження або дозволи. Дані, отримані за допомогою таких засобів, є доказом при розгляді скарги/звернення/претензії щодо показників якості електричної енергії. ОСР повинен відшкодувати витрати споживача на організацію проведення вимірювань у разі підтвердження факту недотримання показників якості електричної енергії (пункт 13.2.9. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

У разі встановлення споживачу електронного лічильника з функцією вимірювання параметрів відхилення напруги, що здійснюється відповідно до вимог розділу VI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]), ОСР за згодою споживача використовує результати таких вимірювань при розгляді скарги/звернення/претензії щодо показників якості електричної енергії. При цьому вимірювання параметрів якості електричної енергії іншими засобами не проводиться (пункт 13.2.10. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

ОСР зобов’язаний усунути причини недотримання показників якості електричної енергії протягом 30 днів у разі можливості їх усунення оперативними діями персоналу ОСР або 180 днів у разі необхідності проведення будівельних робіт або заміни елементів мережі .

Перебіг строку усунення причин недотримання показників якості електричної енергії розпочинається з дня, наступного за днем, коли ОСР став відомий факт недотримання показників якості електричної енергії за результатами проведення вимірювання або з дня, наступного за днем отримання скарги/звернення/претензії споживача, якщо ОСР уже були відомі причини недотримання показників якості електричної енергії (пункт 13.2.11. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

ОСР після усунення причини недотримання показників якості електричної енергії письмово повідомляє споживача про проведені роботи (пункт 13.2.12. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

ОСР надає споживачу компенсацію за недотримання показників якості електричної енергії у розмірі та порядку, що встановлені Регулятором (пункт 13.2.13. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу])..

У разі незгоди з результатами розгляду скарги/звернення/претензії щодо показників якості електричної енергії споживач може звернутися до Регулятора або Енергетичного омбудсмена (пункт 13.2.14. глави 13.2 розділу XІІI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексу систем розподілу]).

Разом з тим, відповідно до підпункту 2 пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/77-2018-%D0%BF Положення про Державну інспекцію енергетичного нагляду України], відповідно до покладених на Державну інспекцію енергетичного нагляду України (далі – Держенергонагляд), здійснює державний енергетичний нагляд, зокрема, за електричними установками і мережами учасників ринку (крім споживачів); дотриманням учасниками ринку (крім споживачів) вимог правил та інших нормативно-правових актів і нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, технічного стану електричних установок і мереж, а саме, за забезпеченням надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам.

Тому з питань технічного стану електричних установок і мереж споживачі можуть звертатися до Держенергонагляду для розгляду та вжиття відповідних заходів у межах його компетенції.

== Порядок надання компенсації споживачам за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання ==
ОСР надає споживачу компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг:
# шляхом урахування суми відповідної компенсації у рахунку за надання послуг з розподілу електричної енергії, якщо за умовами договору про надання послуг з розподілу зі споживачем оплату послуг з розподілу здійснює споживач, - у строк '''не більше 45 днів''' з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг;
# шляхом урахування суми відповідної компенсації у розрахунках з електропостачальником, - у строк '''не більше 45 днів''' з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг (Пункт 5.1. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

Компенсація за недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, а саме дотримання показників змінення напруги надається ОСР '''''щомісячно за кожен календарний місяць з дня отримання скарги (претензії) споживача''''' щодо якості електричної енергії до дня усунення причини недотримання показників якості електричної енергії. У таких випадках компенсація надається у строк не більше 45 днів з дня завершення кожного календарного місяця.

Компенсація за недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, а саме усунення причин недотримання показників якості електричної енергії за результатами розгляду скарги (претензії) споживача щодо якості електричної енергії з дня, наступного за днем, коли ОСР став відомий факт недотримання показників якості електроенергії за результатами проведення вимірювання, або з дня, наступного за днем отримання скарги (претензії) споживача, якщо ОСР уже були відомі причини недотримання показників якості електричної енергії, надається ОСР у строк '''''не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг та з наступною періодичністю в 90 календарних днів до дня усунення причини недотримання показників якості електричної енергії'''''(Пункт 5.2. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

Електропостачальник надає споживачу компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг шляхом урахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожиту електричну енергію у строк не більше 45 днів з дня недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг (Пункт 5.3. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

ОСР/електропостачальник самостійно визначає факт недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання, визначає споживача(ів), яким він має надати компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача. (Пункт 5.4. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

Якщо постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником універсальних послуг або якщо відповідно до комерційної пропозиції електропостачальника плату за надання послуг з розподілу електричної енергії забезпечує електропостальник:
* ОСР у повідомляє електропостачальника, що здійснює постачання електричної енергії відповідному споживачу, щодо:
# ідентифікаційних даних споживача;
# гарантованих стандартів якості надання послуг, яких було недотримано;
# дати недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг;
# дати усунення причини незадовільної якості електричної енергії у разі недотримання гарантованого стандарту якості надання послуг, при останній із періодичних виплат компенсацій споживачу;
# розміру компенсації та кінцевої суми до виплати споживачу з вирахуванням необхідних сум податків, якщо такі застосовуються;
* електропостачальник ураховує суму відповідної компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг ОСР у кінцевому рахунку за електричну енергію споживача у строк не більше 30 днів з дня отримання повідомлення від ОСР щодо виплати компенсації;
* електропостачальник зменшує платіж за надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР на суму компенсацій. (Пункт 5.5. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

У разі якщо сума компенсації перевищує суму рахунку за надання послуг з розподілу/постачання електричної енергії, ОСР/електропостачальник ураховують суму невиплаченої компенсації у розрахунках майбутніх періодів.

У разі наявності заборгованості споживача за спожиту електричну енергію/надання послуг з розподілу компенсація може бути надана у рахунок зменшення заборгованості (Пункт 5.6. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

У разі невиконання ОСР вимог щодо строків надання компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг сума відповідної компенсації подвоюється та має бути врахована при розрахунках зі споживачем/електропостачальником у найближчому розрахунковому періоді (Пункт 5.7. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

У разі невиконання електропостачальником вимог щодо строків надання компенсацій за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг сума відповідної компенсації подвоюється та має бути врахована при розрахунках зі споживачем у найближчому розрахунковому періоді (Пункт 5.8. глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

== Розмір компенсації ==
Розмір компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг визначається відповідно до Додатку 1 та Додатку 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]:
* від 100 до 200 грн. – для побутових споживачів (з ПДФО)
* від 200 до 600 грн. – для непобутових.

[[Файл:Заява_про_надання_компенсації_за_недотримання_гарантованих_стандартів_якості_електропостачання.doc]]

== Випадки звільнення ОСР або електропостачальника від обов’язку надання компенсації ==
'''Компенсація не надається у випадках''':
* якщо недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг було спричинено доведеними:
# форс-мажорними обставинами (наприклад складні погодні умови, що підтверджується довідками МНС або Гідрометцентру);
# діями споживача або третіх осіб (крім основних споживачів, інших ОСР та НЕК «Укренерго»), що призвели до аварійної перерви в електропостачанні у розподільчих мережах;
# застосуванням заходів регулювання споживання з метою вимушеного зменшення величини споживаної електричної енергії та потужності у випадках, передбачених Кодексом систем розподілу («віялові» відключення);
* при запланованих перервах в електропостачанні тривалістю до 48 годин з попередженням споживачів у встановленому чинним законодавством порядку, які виникли внаслідок проведення робіт з капітального ремонту, будівництва, технічного переоснащення, реконструкції, модернізації електричних мереж, якщо виконання таких робіт передбачене інвестиційною програмою ОСР та/або річною програмою ремонтів ОСР, та/або при реалізації договорів приєднання електроустановок споживачів згідно з чинними нормативними документами;
* у разі відмови споживача у письмовому вигляді від отримання компенсації (пункт 4.1 глави 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

== Як дізнатися, що компенсація Вам нарахована? ==
Електропостачальник / ОСР зобов’язаний проінформувати Вас про надання компенсації шляхом зазначення:
# у рахунку на оплату електроенергії;
# або в «особистому кабінеті» споживача (за наявності) на офіційному веб-сайті компанії;
# або листом на офіційному бланку до завершення розрахункового періоду, у якому нараховується компенсація (пункт 6.1 та 6.2 глави 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

== Порядок дій, якщо компенсація не надана ==
У разі ненадання електропостачальником або ОСР компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання споживач має право самостійно звернутися до електропостачальника або ОСР із '''заявою''' за формою, наведеною в додатку 3 до (пункт 4.1 глави 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»] (пункт 5.9 глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

У разі необґрунтованої відмови у наданні компенсації або залишення заяви без розгляду споживач має право звернутись до НКРЕКП та її територіальних органів (пункт 5.9 глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

У разі невиплати електропостачальником або ОСР компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості електропостачання НКРЕКП з урахуванням даних звітності та за результатами планових або позапланових перевірок дотримання електропостачальником або ОСР ліцензійних умов приймає рішення '''про накладення штрафу''' у розмірі, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Законом України «Про ринок електричної енергії»], а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 глави 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку] (пункт 5.10 глави 5
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]).

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]