WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок розірвання шлюбу

2018-10-10T10:10:34Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]10 січня 2002 року № 2947-III
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]18 березня 2004 року № 1618-IV
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] 1 липня 2010 року № 2398-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"] від 18 жовтня 2000 року N 52/5
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]8 липня 2011 року № 3674-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"] від 21 грудня 2007 року N 11
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]21 січня 1993 року N 7-93
== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ);
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]2 вересня 1993 року N 3425-XII . Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання заяви'''. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[http://ol.zt.court.gov.ua/sud0618/zrazki/pzsh/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок розірвання шлюбу

2018-10-10T10:09:11Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]10 січня 2002 року № 2947-III
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]18 березня 2004 року № 1618-IV
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] 1 липня 2010 року № 2398-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"] від 18 жовтня 2000 року N 52/5
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]8 липня 2011 року № 3674-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]21 січня 1993 року N 7-93
== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ);
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]2 вересня 1993 року N 3425-XII . Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання заяви'''. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[http://ol.zt.court.gov.ua/sud0618/zrazki/pzsh/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Спадкування за заповітом

2018-10-02T14:51:21Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93/page Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1623-12 Наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року № 811 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита"]

== Поняття "заповіт" ==
'''''Спадкування''''' є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
'''Складу спадщини:'''усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. 

'''Заповіт''' - це односторонній правочин, який вважається дійсним після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, що ніяк не впливає на дійсність заповіту. 
'''Заповітом''' - особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 стаття 1233 ЦКУ]). Особливість заповіту полягає в тому, що цей правочин настільки тісно пов'язаний з особистістю заповідача, що ''виключає його складання за допомогою представника чи довірителя.'' 
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. 
Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, а також до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

== Право на заповіт та право на спадкування ==
'''''Спадкодавець (заповідач)''''' — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб. Спадкодавцем може бути особа незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. Спадкування відбувається як після смерті дієздатних, так і недієздатних громадян. Однак заповідати майно може лише дієздатна особа. Тобто, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 частина перша статті 1234 ЦКУ]). 
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, так зване ''підпризначення спадкоємця.'' 
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. 

'''''Спадкоємець''''' - це особа, яка у випадку смерті тієї чи іншої особи набуває права одержати його спадкове майно. Тобто, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а також держава. Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. 

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

== Вимоги до заповіту ==
'''Зміст:''' 
→ склад спадкового майна: все, що належить спадкодавцю, майно чи певна його частина або перелік майна, який зазначений у заповіті; 
→ коло спадкоємців за заповітом (або коло спадкоємців за законом, які усуваються заповітом); 
→ частина або вид майна (рухоме, нерухоме), що за волею заповідача повинні перейти до кожного із спадкоємців; 
→ заповідальне розпорядження (за бажанням). 

'''Форма заповіту:''' 
* заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
* заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 ч. 4 ст. 207 ЦКУ]). Особа, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача. Якщо заповідач неписьменний або сліпий, нотаріус прочитує йому текст заповіту, про що на заповіті робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує заповіт. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках;
* заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту;
* зміст заповіту не повинен суперечити закону;
* зміст заповіту повинен відображати дійсну волю заповідача;
* заповіт має бути посвідчений '''приватним або державним нотаріусом''', що є необхідною умовою його дійсності, або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 ст.ст. 1251-1252 ЦКУ]. За посвідчення заповітів справляється державне мито. Державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/7-93/page державне мито] у розмірах, установлених чинним законодавством, а приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або юридичною особою ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 19 і 31 Закону "Про нотаріат"]).
На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках з повною цивільною дієздатністю). Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. 

Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 37 ЗУ «Про нотаріат»], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 ст. 1251 ЦКУ], якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, '''може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.'''
За кордоном посвідчення заповіту здійснюють відповідні '''консульські установи''' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 38 ЗУ “Про нотаріат”]).
В інтересах громадян, яким обставини не завжди дозволяють звернутися до нотаріальної контори, закон покладає на певних посадових осіб обов'язки по посвідченню заповіту, який у цих випадках прирівнюється до нотаріального ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40 ЗУ “Про нотаріат”], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 ст. 1252 ЦКУ]) та посвідчуються при свідках. Дані особи зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача. 

''Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.''
*заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

=== До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються ===
''До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:''
* заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарно-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними лікарями зазначених будинків для осіб похилого віку та інвалідів;
* заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;
* заповіти громадян, які перебувають у пошукових, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
* заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
* заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з´єднань, установ та військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників і службовців, членів їх сімей та сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та закладів;
* заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі або начальниками слідчих ізоляторів.

== Види заповіту ==
'''I. Заповіт з умовою:''' заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), якщо дана умова не суперечить закону або моральним засадам суспільства (не є нікчемною). 

'''II. "Секретний заповіт":''' заповіт, зі змістом якого не має право ознайомитися навіть нотаріус ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 стаття 1249 ЦК]). 

'''III. Заповіт подружжя:''' подружжю надано право скласти ''спільний заповіт'' щодо майна, яке належало йому на праві спільної сумісної власності. Після смерті одного з подружжя частка у праві спільної сумісної власності переходить до подружжя, який пережив, а нотаріус накладає заборону на відчуження, зазначеного у заповіті, майна. 
Накладення заборони на майно після смерті одного із подружжя може порушити права так званих обов'язкових спадкоємців, які незалежно від змісту заповіту, мають право на певну частку. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. 
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. 
Водночас, подружжя володіє не лише спільним сумісним майном, а і певним майном, яке належить йому на праві приватної власності. Спільний же заповіт подружжя не охоплює всього належного на праві власності майна, тому кожен із подружжя повинен скласти ще й заповіт, в якому визначити долю такого майна на випадок свої смерті. 
Розірвання шлюбу припиняє статус подружжя, а недійсність шлюбу (визнання шлюбу недійсним) анулює статус подружжя, у зв'язку з цим розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним після складення заповіту подружжя (стаття 1243 ЦК) ''позбавляє цей заповіт юридичного значення без пред'явлення відповідного позову''. У цьому разі спадкування відбувається на загальних підставах.

=== Заповідальний відказ ===
Заповідач має право зробити у заповіті '''заповідальний відказ'''. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника. У випадку смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання заповідального відказу, або неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить до інших спадкоємців, які одержали його частку. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.
== Обов'язкова частка у спадщині ==
Заповідач не може позбавити права на спадкування '''осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині'''. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 ст. ст. 1235, 1241 ЦКУ]). Наведений перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Інші непрацездатні родичі померлого -брати, сестри, дід, баба не є обов'язковими спадкоємцями. Тобто, право заповідача на вільне розпорядження своїм майном у даному випадку обмежується. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

== Право заповідача на скасування та зміну заповіту ==
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, внести до нього зміни або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний [[Як визнати заповіт недійсним|недійсним]], чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page19 статтями 225 і 231 ЦКУ] (вчинення правочину недієздатною особою,під впливом насильства).

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Суди]]

Транспортний податок

2018-10-02T14:44:37Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/66-2016-%D0%BF/paran9#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 "Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів"]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI]

== Місце транспортного податку в системі оподаткування України ==
'''Транспортний податок''' -це різновид місцевого податку на майно, тобто обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що встановлюється в межах граничних розмірів ставок, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень та справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

== Елементи транспортного податку ==
* '''Платники податку'''
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об’єктами оподаткування.

* '''Об’єкт оподаткування'''
'''Об’єктом оподаткування''' є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло '''не більше п’яти років''' (включно) та середньоринкова вартість яких становить '''понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати''', встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Транспортний податок, також як і інші податки на майно, фіскали обчислюють самі. Роблять вони це на підставі інформації, отриманої від Мінекономіки.
До 1 липня поточного року податківці надсилають фізособам за місцем реєстрації податкове повідомлення-рішення, в якому вказана сума та реквізити для оплати.
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/66-2016-%D0%BF за методикою].

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

* '''База оподаткування'''
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

* '''Ставка податку'''
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

* '''Податковий період'''
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

* '''Порядок сплати податку'''

Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетного кодексу України].

* '''Строки сплати податку'''

Транспортний податок сплачується:

а) '''фізичними особами''' - <big>протягом 60 днів</big> з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) '''юридичними особами''' - авансовими внесками щокварталу <big>до 30 числа місяця</big>, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

== Порядок обчислення та сплати податку ==

* '''Порядок обчислення суми транспортного податку з фізичних осіб'''

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування '''фізичних осіб''' здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації <big>до 1 липня</big> року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

* '''Порядок обчислення суми транспортного податку з юридичних осіб'''
Платники податку - '''юридичні особи''' самостійно обчислюють суму податку станом <big>на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року</big> подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається <big>протягом місяця</big> з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

* '''Роль органів внутрішніх справ під час розрахунку та справляння податку'''
Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов’язані '''щомісяця у десятиденний строк''' після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку '''фізичними та юридичними особами''', за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом '''на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

* '''Особливі випадки обчислення суми транспортного податку'''
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період <big>з 1 січня</big> цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період <big>з 1 січня</big> цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) <big>протягом 10 днів</big> з моменту отримання.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається <big>протягом 30 календарних днів</big> з дня внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається <big>протягом 30 календарних днів</big> з дня складання постанови слідчого, прокурора чи винесення ухвали суду.

== Право на проведення звірки даних ==

Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. <big>Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)</big>.

Фізичні особи - нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування".

[[Категорія: Податкове право]]

Транспортний податок

2018-10-02T14:43:10Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/66-2016-%D0%BF/paran9#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 "Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів"]

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI]

== Місце транспортного податку в системі оподаткування України ==
Транспортний податок -це різновид місцевого податку на майно, тобто обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що встановлюється в межах граничних розмірів ставок, визначених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України], рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень та справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

== Елементи транспортного податку ==
* '''Платники податку'''
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об’єктами оподаткування.

* '''Об’єкт оподаткування'''
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло '''не більше п’яти років''' (включно) та середньоринкова вартість яких становить '''понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати''', встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Транспортний податок, також як і інші податки на майно, фіскали обчислюють самі. Роблять вони це на підставі інформації, отриманої від Мінекономіки.
До 1 липня поточного року податківці надсилають фізособам за місцем реєстрації податкове повідомлення-рішення, в якому вказана сума та реквізити для оплати.
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/66-2016-%D0%BF за методикою].

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

* '''База оподаткування'''
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

* '''Ставка податку'''
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

* '''Податковий період'''
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

* '''Порядок сплати податку'''

Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетного кодексу України].

* '''Строки сплати податку'''

Транспортний податок сплачується:

а) '''фізичними особами''' - <big>протягом 60 днів</big> з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) '''юридичними особами''' - авансовими внесками щокварталу <big>до 30 числа місяця</big>, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

== Порядок обчислення та сплати податку ==

* '''Порядок обчислення суми транспортного податку з фізичних осіб'''

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування '''фізичних осіб''' здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації <big>до 1 липня</big> року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

* '''Порядок обчислення суми транспортного податку з юридичних осіб'''
Платники податку - '''юридичні особи''' самостійно обчислюють суму податку станом <big>на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року</big> подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається <big>протягом місяця</big> з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

* '''Роль органів внутрішніх справ під час розрахунку та справляння податку'''
Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов’язані '''щомісяця у десятиденний строк''' після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку '''фізичними та юридичними особами''', за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом '''на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

* '''Особливі випадки обчислення суми транспортного податку'''
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період <big>з 1 січня</big> цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період <big>з 1 січня</big> цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) <big>протягом 10 днів</big> з моменту отримання.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається <big>протягом 30 календарних днів</big> з дня внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається <big>протягом 30 календарних днів</big> з дня складання постанови слідчого, прокурора чи винесення ухвали суду.

== Право на проведення звірки даних ==

Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. <big>Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним)</big>.

Фізичні особи - нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування".

[[Категорія: Податкове право]]

Заподіяння побоїв, мук і мордувань. Встановлення факту вчинення відповідних дій

2018-10-02T14:38:41Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року № 2341-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України 13 квітня 2012 року № 4651-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень N 6 від 17.01.95]
== Побої і мордування ==
'''Побої і мордування''' - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 Стаття 126 ККУ]).

'''Удар''' – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

'''Побої''' – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.

'''Інші насильницькі дії''' – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють даний склад злочину за двох умов, а саме тоді, коли вони: 
а) завдали потерпілому фізичного болю; 
б) не спричинили тілесних ушкоджень.

'''Під фізичним болем''' розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 126 Кримінального кодексу України]. Якщо після цих протиправних дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. 121, 122, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 125 КК України].

Якщо удар, побої або інші насильницькі дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
Злочин є ''закінченим'' із моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

== Відповідальність ==
Заподіяння побоїв і мордувань '''карається''' штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів'' громадян або громадськими роботами на строк ''до двохсот годин'', або ''виправними роботами на строк до одного року''.
Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - '''караються''' обмеженням волі на строк ''до п'яти років'' або позбавленням волі ''на той самий строк'' згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 ст. 126 ККУ].

== Медичний огляд ==
Викликати швидку допомогу, або самостійно звернутись до найближчого закладу охорони здоров’я, для фіксації скарг на погане самопочуття в результаті протиправних дій кривдника, фіксації та детальний опит травми в разі спричинення такої.
Треба проконтролювати щоб медики уважно оглянули і докладно описали в документах всі наявні тілесні ушкодження, а при їх відсутності - місця і площа больових відчуттів, куди припадали удари і травмуючі дії.
У разі якщо в результаті побоїв довелося лікуватися і піти на лікарняний, необхідно знову ж проконтролювати, щоб в медичних документах були зафіксовані отримані тілесні ушкодження і виникли від них наслідки для здоров`я.
Пізніше всі ці медичні довідки та документи з усіх медичних установ, де була отримана будь-яка лікарська допомога, потрібно буде долучити ''до матеріалів провадження'' в якості об`єктивних доказів.
Особливістю даної категорії справ є те, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень (п.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказу МОЗУ №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень]).

== Звернення до поліції ==
Дзвінок на «102» фіксується і записується автоматично, час вчинення правопорушення.
Обов`язково написати заяву в поліцію, з відміткою правоохоронного органу про час і місце її реєстрації. Негайно після конфлікту викликати співробітників поліції на місце події, які належним чином оформляють початкові матеріали перевірки, складають протокол огляду місця події, опитують очевидців події та інше.
Вимагайте, щоб був складений протокол огляду місця події з вашою участю, фотографування обстановки і слідів боротьби, вилучення знаряддя вчинення правопорушення та одягу, в яких знаходилися потерпілий і нападник, і на яких можуть бути сліди їх взаємного контакту.

'''Обов`язково''' отримайте від поліцейських направлення на судово-медичну експертизу, і як можна швидше поїдьте на огляд до фахівців-експертів.
Складіть і подайте начальнику підрозділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, отримаєте талон-повідомлення, де буде вказано номер реєстрації заяви.
За даним номером можна буде дізнатися про подальший перебіг перевірки. Рішення за зверненням має бути прийнято територіальним управлінням поліції в трьох- або десятидобовий термін. Якщо правоохоронці з яких-небудь причин не проведуть відповідні слідчі дії , тоді необхідно, обов’язково в письмовому вигляді подати клопотання про проведення певних слідчих дій, або скаргу на бездіяльність слідчого начальнику, прокурору, або суд.
Особливістю даної категорії справ є те, що вони в силу статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 477 КК України] порушуються слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, якій спричинено фізичного болю, та відносяться до проваджень приватного обвинувачення.

== Хто має право звертатись ==
Фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної шкоди.

== Вартість ==
Звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно особи дій передбачених статтею [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 126 КК України] є безкоштовним, та гарантується Державою. Вартість судово-медичної експертиза в межах кримінального провадження, за направленням слідчого, прокурора проводиться безоплатно, а всі витрати пов’язані з такою, покладаються на винну особу судовим рішенням.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Заподіяння побоїв, мук і мордувань. Встановлення факту вчинення відповідних дій

2018-10-02T14:35:54Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року № 2341-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України 13 квітня 2012 року № 4651-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень N 6 від 17.01.95]
== Побої і мордування ==
'''Побої і мордування''' - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 Стаття 126 ККУ]).

'''Удар''' – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

'''Побої''' – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.

'''Інші насильницькі дії''' – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють даний склад злочину за двох умов, а саме тоді, коли вони: 
а) завдали потерпілому фізичного болю; 
б) не спричинили тілесних ушкоджень.

'''Під фізичним болем''' розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 Кримінального кодексу України. Якщо після цих протиправних дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. 121, 122, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 125 КК України].

Якщо удар, побої або інші насильницькі дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
Злочин є ''закінченим'' із моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

== Відповідальність ==
Заподіяння побоїв і мордувань '''карається''' штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів'' громадян або громадськими роботами на строк ''до двохсот годин'', або ''виправними роботами на строк до одного року''.
Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - '''караються''' обмеженням волі на строк ''до п'яти років'' або позбавленням волі ''на той самий строк'' згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 ст. 126 ККУ].

== Медичний огляд ==
Викликати швидку допомогу, або самостійно звернутись до найближчого закладу охорони здоров’я, для фіксації скарг на погане самопочуття в результаті протиправних дій кривдника, фіксації та детальний опит травми в разі спричинення такої.
Треба проконтролювати щоб медики уважно оглянули і докладно описали в документах всі наявні тілесні ушкодження, а при їх відсутності - місця і площа больових відчуттів, куди припадали удари і травмуючі дії.
У разі якщо в результаті побоїв довелося лікуватися і піти на лікарняний, необхідно знову ж проконтролювати, щоб в медичних документах були зафіксовані отримані тілесні ушкодження і виникли від них наслідки для здоров`я.
Пізніше всі ці медичні довідки та документи з усіх медичних установ, де була отримана будь-яка лікарська допомога, потрібно буде долучити ''до матеріалів провадження'' в якості об`єктивних доказів.
Особливістю даної категорії справ є те, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень (п.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказу МОЗУ №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень]).

== Звернення до поліції ==
Дзвінок на «102» фіксується і записується автоматично, час вчинення правопорушення.
Обов`язково написати заяву в поліцію, з відміткою правоохоронного органу про час і місце її реєстрації. Негайно після конфлікту викликати співробітників поліції на місце події, які належним чином оформляють початкові матеріали перевірки, складають протокол огляду місця події, опитують очевидців події та інше.
Вимагайте, щоб був складений протокол огляду місця події з вашою участю, фотографування обстановки і слідів боротьби, вилучення знаряддя вчинення правопорушення та одягу, в яких знаходилися потерпілий і нападник, і на яких можуть бути сліди їх взаємного контакту.

'''Обов`язково''' отримайте від поліцейських направлення на судово-медичну експертизу, і як можна швидше поїдьте на огляд до фахівців-експертів.
Складіть і подайте начальнику підрозділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, отримаєте талон-повідомлення, де буде вказано номер реєстрації заяви.
За даним номером можна буде дізнатися про подальший перебіг перевірки. Рішення за зверненням має бути прийнято територіальним управлінням поліції в трьох- або десятидобовий термін. Якщо правоохоронці з яких-небудь причин не проведуть відповідні слідчі дії , тоді необхідно, обов’язково в письмовому вигляді подати клопотання про проведення певних слідчих дій, або скаргу на бездіяльність слідчого начальнику, прокурору, або суд.
Особливістю даної категорії справ є те, що вони в силу статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 477 КК України] порушуються слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, якій спричинено фізичного болю, та відносяться до проваджень приватного обвинувачення.

== Хто має право звертатись ==
Фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної шкоди.

== Вартість ==
Звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно особи дій передбачених статтею [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 126 КК України] є безкоштовним, та гарантується Державою. Вартість судово-медичної експертиза в межах кримінального провадження, за направленням слідчого, прокурора проводиться безоплатно, а всі витрати пов’язані з такою, покладаються на винну особу судовим рішенням.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Заподіяння побоїв, мук і мордувань. Встановлення факту вчинення відповідних дій

2018-10-02T14:34:57Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року № 2341-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України 13 квітня 2012 року № 4651-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень N 6 від 17.01.95]
== Побої і мордування ==
'''Побої і мордування''' - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 Стаття 126 ККУ]).
'''Удар''' – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

'''Побої''' – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.

'''Інші насильницькі дії''' – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють даний склад злочину за двох умов, а саме тоді, коли вони: 
а) завдали потерпілому фізичного болю; 
б) не спричинили тілесних ушкоджень.

Під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 Кримінального кодексу України. Якщо після цих протиправних дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. 121, 122, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 125 КК України].

Якщо удар, побої або інші насильницькі дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
Злочин є ''закінченим'' із моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

== Відповідальність ==
Заподіяння побоїв і мордувань '''карається''' штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів'' громадян або громадськими роботами на строк ''до двохсот годин'', або ''виправними роботами на строк до одного року''.
Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - '''караються''' обмеженням волі на строк ''до п'яти років'' або позбавленням волі ''на той самий строк'' згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 ст. 126 ККУ].

== Медичний огляд ==
Викликати швидку допомогу, або самостійно звернутись до найближчого закладу охорони здоров’я, для фіксації скарг на погане самопочуття в результаті протиправних дій кривдника, фіксації та детальний опит травми в разі спричинення такої.
Треба проконтролювати щоб медики уважно оглянули і докладно описали в документах всі наявні тілесні ушкодження, а при їх відсутності - місця і площа больових відчуттів, куди припадали удари і травмуючі дії.
У разі якщо в результаті побоїв довелося лікуватися і піти на лікарняний, необхідно знову ж проконтролювати, щоб в медичних документах були зафіксовані отримані тілесні ушкодження і виникли від них наслідки для здоров`я.
Пізніше всі ці медичні довідки та документи з усіх медичних установ, де була отримана будь-яка лікарська допомога, потрібно буде долучити ''до матеріалів провадження'' в якості об`єктивних доказів.
Особливістю даної категорії справ є те, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень (п.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказу МОЗУ №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень]).

== Звернення до поліції ==
Дзвінок на «102» фіксується і записується автоматично, час вчинення правопорушення.
Обов`язково написати заяву в поліцію, з відміткою правоохоронного органу про час і місце її реєстрації. Негайно після конфлікту викликати співробітників поліції на місце події, які належним чином оформляють початкові матеріали перевірки, складають протокол огляду місця події, опитують очевидців події та інше.
Вимагайте, щоб був складений протокол огляду місця події з вашою участю, фотографування обстановки і слідів боротьби, вилучення знаряддя вчинення правопорушення та одягу, в яких знаходилися потерпілий і нападник, і на яких можуть бути сліди їх взаємного контакту.

'''Обов`язково''' отримайте від поліцейських направлення на судово-медичну експертизу, і як можна швидше поїдьте на огляд до фахівців-експертів.
Складіть і подайте начальнику підрозділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, отримаєте талон-повідомлення, де буде вказано номер реєстрації заяви.
За даним номером можна буде дізнатися про подальший перебіг перевірки. Рішення за зверненням має бути прийнято територіальним управлінням поліції в трьох- або десятидобовий термін. Якщо правоохоронці з яких-небудь причин не проведуть відповідні слідчі дії , тоді необхідно, обов’язково в письмовому вигляді подати клопотання про проведення певних слідчих дій, або скаргу на бездіяльність слідчого начальнику, прокурору, або суд.
Особливістю даної категорії справ є те, що вони в силу статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 477 КК України] порушуються слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, якій спричинено фізичного болю, та відносяться до проваджень приватного обвинувачення.

== Хто має право звертатись ==
Фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної шкоди.

== Вартість ==
Звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно особи дій передбачених статтею [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 126 КК України] є безкоштовним, та гарантується Державою. Вартість судово-медичної експертиза в межах кримінального провадження, за направленням слідчого, прокурора проводиться безоплатно, а всі витрати пов’язані з такою, покладаються на винну особу судовим рішенням.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Заподіяння побоїв, мук і мордувань. Встановлення факту вчинення відповідних дій

2018-10-02T14:33:25Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року № 2341-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України 13 квітня 2012 року № 4651-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень N 6 від 17.01.95]
== Побої і мордування ==
'''Побої і мордування''' - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 Стаття 126 ККУ]).
'''Удар''' – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.
'''Побої''' – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.
'''Інші насильницькі дії''' – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють даний склад злочину за двох умов, а саме тоді, коли вони: 
а) завдали потерпілому фізичного болю; 
б) не спричинили тілесних ушкоджень.

Під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 Кримінального кодексу України. Якщо після цих протиправних дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. 121, 122, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 125 КК України].

Якщо удар, побої або інші насильницькі дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
Злочин є ''закінченим'' із моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

== Відповідальність ==
Заподіяння побоїв і мордувань '''карається''' штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів'' громадян або громадськими роботами на строк ''до двохсот годин'', або ''виправними роботами на строк до одного року''.
Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - '''караються''' обмеженням волі на строк ''до п'яти років'' або позбавленням волі ''на той самий строк'' згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 ст. 126 ККУ].

== Медичний огляд ==
Викликати швидку допомогу, або самостійно звернутись до найближчого закладу охорони здоров’я, для фіксації скарг на погане самопочуття в результаті протиправних дій кривдника, фіксації та детальний опит травми в разі спричинення такої.
Треба проконтролювати щоб медики уважно оглянули і докладно описали в документах всі наявні тілесні ушкодження, а при їх відсутності - місця і площа больових відчуттів, куди припадали удари і травмуючі дії.
У разі якщо в результаті побоїв довелося лікуватися і піти на лікарняний, необхідно знову ж проконтролювати, щоб в медичних документах були зафіксовані отримані тілесні ушкодження і виникли від них наслідки для здоров`я.
Пізніше всі ці медичні довідки та документи з усіх медичних установ, де була отримана будь-яка лікарська допомога, потрібно буде долучити ''до матеріалів провадження'' в якості об`єктивних доказів.
Особливістю даної категорії справ є те, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень (п.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказу МОЗУ №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень]).

== Звернення до поліції ==
Дзвінок на «102» фіксується і записується автоматично, час вчинення правопорушення.
Обов`язково написати заяву в поліцію, з відміткою правоохоронного органу про час і місце її реєстрації. Негайно після конфлікту викликати співробітників поліції на місце події, які належним чином оформляють початкові матеріали перевірки, складають протокол огляду місця події, опитують очевидців події та інше.
Вимагайте, щоб був складений протокол огляду місця події з вашою участю, фотографування обстановки і слідів боротьби, вилучення знаряддя вчинення правопорушення та одягу, в яких знаходилися потерпілий і нападник, і на яких можуть бути сліди їх взаємного контакту.

'''Обов`язково''' отримайте від поліцейських направлення на судово-медичну експертизу, і як можна швидше поїдьте на огляд до фахівців-експертів.
Складіть і подайте начальнику підрозділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, отримаєте талон-повідомлення, де буде вказано номер реєстрації заяви.
За даним номером можна буде дізнатися про подальший перебіг перевірки. Рішення за зверненням має бути прийнято територіальним управлінням поліції в трьох- або десятидобовий термін. Якщо правоохоронці з яких-небудь причин не проведуть відповідні слідчі дії , тоді необхідно, обов’язково в письмовому вигляді подати клопотання про проведення певних слідчих дій, або скаргу на бездіяльність слідчого начальнику, прокурору, або суд.
Особливістю даної категорії справ є те, що вони в силу статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 477 КК України] порушуються слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, якій спричинено фізичного болю, та відносяться до проваджень приватного обвинувачення.

== Хто має право звертатись ==
Фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної шкоди.

== Вартість ==
Звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно особи дій передбачених статтею [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 126 КК України] є безкоштовним, та гарантується Державою. Вартість судово-медичної експертиза в межах кримінального провадження, за направленням слідчого, прокурора проводиться безоплатно, а всі витрати пов’язані з такою, покладаються на винну особу судовим рішенням.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Заподіяння побоїв, мук і мордувань. Встановлення факту вчинення відповідних дій

2018-10-02T14:32:37Z

Olena.moroz:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року № 2341-III]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України 13 квітня 2012 року № 4651-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень N 6 від 17.01.95]
== Побої і мордування ==
'''Побої і мордування''' - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 Стаття 126 ККУ]).
Удар – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.
Побої – багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.
Інші насильницькі дії – це фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень.

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють даний склад злочину за двох умов, а саме тоді, коли вони: 
а) завдали потерпілому фізичного болю; 
б) не спричинили тілесних ушкоджень.

Під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126 Кримінального кодексу України. Якщо після цих протиправних дій на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. 121, 122, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 125 КК України].

Якщо удар, побої або інші насильницькі дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
Злочин є ''закінченим'' із моменту, коли потерпілому заподіяно сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань.

== Відповідальність ==
Заподіяння побоїв і мордувань '''карається''' штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів'' громадян або громадськими роботами на строк ''до двохсот годин'', або ''виправними роботами на строк до одного року''.
Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - '''караються''' обмеженням волі на строк ''до п'яти років'' або позбавленням волі ''на той самий строк'' згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 ст. 126 ККУ].

== Медичний огляд ==
Викликати швидку допомогу, або самостійно звернутись до найближчого закладу охорони здоров’я, для фіксації скарг на погане самопочуття в результаті протиправних дій кривдника, фіксації та детальний опит травми в разі спричинення такої.
Треба проконтролювати щоб медики уважно оглянули і докладно описали в документах всі наявні тілесні ушкодження, а при їх відсутності - місця і площа больових відчуттів, куди припадали удари і травмуючі дії.
У разі якщо в результаті побоїв довелося лікуватися і піти на лікарняний, необхідно знову ж проконтролювати, щоб в медичних документах були зафіксовані отримані тілесні ушкодження і виникли від них наслідки для здоров`я.
Пізніше всі ці медичні довідки та документи з усіх медичних установ, де була отримана будь-яка лікарська допомога, потрібно буде долучити ''до матеріалів провадження'' в якості об`єктивних доказів.
Особливістю даної категорії справ є те, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень (п.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказу МОЗУ №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень]).

== Звернення до поліції ==
Дзвінок на «102» фіксується і записується автоматично, час вчинення правопорушення.
Обов`язково написати заяву в поліцію, з відміткою правоохоронного органу про час і місце її реєстрації. Негайно після конфлікту викликати співробітників поліції на місце події, які належним чином оформляють початкові матеріали перевірки, складають протокол огляду місця події, опитують очевидців події та інше.
Вимагайте, щоб був складений протокол огляду місця події з вашою участю, фотографування обстановки і слідів боротьби, вилучення знаряддя вчинення правопорушення та одягу, в яких знаходилися потерпілий і нападник, і на яких можуть бути сліди їх взаємного контакту.

'''Обов`язково''' отримайте від поліцейських направлення на судово-медичну експертизу, і як можна швидше поїдьте на огляд до фахівців-експертів.
Складіть і подайте начальнику підрозділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення, отримаєте талон-повідомлення, де буде вказано номер реєстрації заяви.
За даним номером можна буде дізнатися про подальший перебіг перевірки. Рішення за зверненням має бути прийнято територіальним управлінням поліції в трьох- або десятидобовий термін. Якщо правоохоронці з яких-небудь причин не проведуть відповідні слідчі дії , тоді необхідно, обов’язково в письмовому вигляді подати клопотання про проведення певних слідчих дій, або скаргу на бездіяльність слідчого начальнику, прокурору, або суд.
Особливістю даної категорії справ є те, що вони в силу статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 477 КК України] порушуються слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, якій спричинено фізичного болю, та відносяться до проваджень приватного обвинувачення.

== Хто має право звертатись ==
Фізична особа якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної шкоди.

== Вартість ==
Звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно особи дій передбачених статтею [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1475487080837901 126 КК України] є безкоштовним, та гарантується Державою. Вартість судово-медичної експертиза в межах кримінального провадження, за направленням слідчого, прокурора проводиться безоплатно, а всі витрати пов’язані з такою, покладаються на винну особу судовим рішенням.

[[Категорія:Кримінальне право‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎]]

Договір купівлі-продажу нерухомого майна

2018-10-02T14:26:49Z

Olena.moroz:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року № 435-IV] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22 лютого 2012 р.№ 282/20595]

== '''Загальні відомості''' ==

Відповідно до статті 655 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного Кодексу України], за договором купівлі-продажу '''одна сторона (продавець)''' передає або зобов'язується передати '''майно (товар)''' у власність '''другій стороні (покупцеві)''', а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
Стаття 181 Цивільного кодексу України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

'''Предметом договору купівлі-продажу''' нерухомого майна можуть бути:
* земельні ділянки,
* єдині майнові комплекси,
* житлові будинки (квартири) або інше нерухоме майно.

Даний правочин укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
== '''Право продажу майна''' ==
За статтею 225 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України] <big>право продажу майна</big>, крім випадків примусового продажу, належить ''власникові''. 
Іншими словами, це положення законодавтсва означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
== '''Перелік документів для вчинення правочину''' ==
'''Для продавця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувалась/набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на продаж/купівлю даної квартири; 
# Правовстановлюючі документи;
# Технічний паспорт на житло;
# Експертна оцінка нерухомості;
# Довідка про склад сім᾽ї;
# Довідка про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг;
# Свідоцтво про народження дітей та дозвіл від опікунських органів на продаж (якщо діти мають частку в житлі або там зареєстровані).
[[Файл:29063942 409077396204362 2794791255439602227 o.jpg|міні|Договір купівлі-продажу нерухомого майна (графіка)]]
'''Для покупця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер;
# Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця (якщо таке має місце);
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на купівлю даної квартири);
# Свідоцтво про зміну прізвища, ім’я, по-батькові (якщо таке має місце). 
# У разі продажу земельної ділянки Витяг ДЗК. 
== '''Перелік документів що посвідчують право власності на нерухоме майно''' ==
Відповідно до глави 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] документами що посвідчують право власності: 
'''на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:'''
* нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;
* свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
* свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
* договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
* договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
* договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
* рішенням суду;
* договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
'''на земельну ділянку''' посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Договір купівлі-продажу нерухомого майна

2018-10-02T14:25:17Z

Olena.moroz:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року № 435-IV] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22 лютого 2012 р.№ 282/20595]

== '''Загальні відомості''' ==

Відповідно до статті 655 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного Кодексу України], за договором купівлі-продажу '''одна сторона (продавець)''' передає або зобов'язується передати '''майно (товар)''' у власність '''другій стороні (покупцеві)''', а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
Стаття 181 Цивільного кодексу України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

'''Предметом договору купівлі-продажу''' нерухомого майна можуть бути:
* земельні ділянки,
* єдині майнові комплекси,
* житлові будинки (квартири) або інше нерухоме майно.

Даний правочин укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації».
== '''Право продажу майна''' ==
За статтею 225 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України] <big>право продажу майна</big>, крім випадків примусового продажу, належить ''власникові''. 
Іншими словами, це положення законодавтсва означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
== '''Перелік документів для вчинення правочину''' ==
'''Для продавця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувалась/набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на продаж/купівлю даної квартири; 
# Правовстановлюючі документи;
# Технічний паспорт на житло;
# Експертна оцінка нерухомості;
# Довідка про склад сім᾽ї;
# Довідка про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг;
# Свідоцтво про народження дітей та дозвіл від опікунських органів на продаж (якщо діти мають частку в житлі або там зареєстровані).
[[Файл:29063942 409077396204362 2794791255439602227 o.jpg|міні|Договір купівлі-продажу нерухомого майна (графіка)]]
'''Для покупця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер;
# Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця (якщо таке має місце);
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на купівлю даної квартири);
# Свідоцтво про зміну прізвища, ім’я, по-батькові (якщо таке має місце). 
# У разі продажу земельної ділянки Витяг ДЗК. 
== '''Перелік документів що посвідчують право власності на нерухоме майно''' ==
Відповідно до глави 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] документами що посвідчують право власності: 
'''на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:'''
* нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;
* свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
* свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
* договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
* договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
* договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
* рішенням суду;
* договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
'''на земельну ділянку''' посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Договір купівлі-продажу нерухомого майна

2018-10-02T14:23:59Z

Olena.moroz:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року № 435-IV] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22 лютого 2012 р.№ 282/20595]

== '''Загальні відомості''' ==

Відповідно до статті 655 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного Кодексу України], за договором купівлі-продажу '''одна сторона (продавець)''' передає або зобов'язується передати '''майно (товар)''' у власність '''другій стороні (покупцеві)''', а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
Стаття 181 Цивільного кодексу України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
'''Предмет договору купівлі-продажу'''
Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна можуть бути:
* земельні ділянки,
* єдині майнові комплекси,
* житлові будинки (квартири) або інше нерухоме майно.

Даний правочин укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації».
== '''Право продажу майна''' ==
За статтею 225 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України] <big>право продажу майна</big>, крім випадків примусового продажу, належить ''власникові''. 
Іншими словами, це положення законодавтсва означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
== '''Перелік документів для вчинення правочину''' ==
'''Для продавця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувалась/набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на продаж/купівлю даної квартири; 
# Правовстановлюючі документи;
# Технічний паспорт на житло;
# Експертна оцінка нерухомості;
# Довідка про склад сім᾽ї;
# Довідка про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг;
# Свідоцтво про народження дітей та дозвіл від опікунських органів на продаж (якщо діти мають частку в житлі або там зареєстровані).
[[Файл:29063942 409077396204362 2794791255439602227 o.jpg|міні|Договір купівлі-продажу нерухомого майна (графіка)]]
'''Для покупця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер;
# Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця (якщо таке має місце);
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на купівлю даної квартири);
# Свідоцтво про зміну прізвища, ім’я, по-батькові (якщо таке має місце). 
# У разі продажу земельної ділянки Витяг ДЗК. 
== '''Перелік документів що посвідчують право власності на нерухоме майно''' ==
Відповідно до глави 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] документами що посвідчують право власності: 
'''на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:'''
* нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;
* свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
* свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
* договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
* договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
* договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
* рішенням суду;
* договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
'''на земельну ділянку''' посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Договір купівлі-продажу нерухомого майна

2018-10-02T14:21:58Z

Olena.moroz:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року № 435-IV] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22 лютого 2012 р.№ 282/20595]

== '''Загальні відомості''' ==

Відповідно до статті 655 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільного Кодексу України], за договором купівлі-продажу '''одна сторона (продавець)''' передає або зобов'язується передати '''майно (товар)''' у власність '''другій стороні (покупцеві)''', а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
Стаття 181 Цивільного кодексу України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
'''Предмет договору купівлі-продажу'''
Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна можуть бути земельні ділянки, єдині майнові комплекси, житлові будинки (квартири) або інше нерухоме майно. Даний правочин укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації».
== '''Право продажу майна''' ==
За статтею 225 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ЦК України] <big>право продажу майна</big>, крім випадків примусового продажу, належить ''власникові''. 
Іншими словами, це положення законодавтсва означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.
== '''Перелік документів для вчинення правочину''' ==
'''Для продавця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувалась/набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на продаж/купівлю даної квартири; 
# Правовстановлюючі документи;
# Технічний паспорт на житло;
# Експертна оцінка нерухомості;
# Довідка про склад сім᾽ї;
# Довідка про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг;
# Свідоцтво про народження дітей та дозвіл від опікунських органів на продаж (якщо діти мають частку в житлі або там зареєстровані).
[[Файл:29063942 409077396204362 2794791255439602227 o.jpg|міні|Договір купівлі-продажу нерухомого майна (графіка)]]
'''Для покупця''': 
# Паспорт та ідентифікаційний номер;
# Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця (якщо таке має місце);
# Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на купівлю даної квартири);
# Свідоцтво про зміну прізвища, ім’я, по-батькові (якщо таке має місце). 
# У разі продажу земельної ділянки Витяг ДЗК. 
== '''Перелік документів що посвідчують право власності на нерухоме майно''' ==
Відповідно до глави 2 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] документами що посвідчують право власності: 
'''на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:'''
* нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;
* свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
* свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
* договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
* договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
* договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
* рішенням суду;
* договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
'''на земельну ділянку''' посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Інвалідність та порядок її встановлення

2018-10-02T14:11:02Z

Olena.moroz:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"] від 06.10.2005 № 2961-IV
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] від 21.03.1991 № 875-XII
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] від 09.07.2003 № 1058-IV
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 "Про затвердження Інструкція про встановлення груп інвалідності"]

== Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми ==

Відповідно до ст.1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»], '''інвалідність''' - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. 

'''Причинами отримання інвалідності є:'''

# інвалідність з дитинства;
# загальне захворювання;
# нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи ушкодження здоров’я);
# професійне захворювання пов’язане з трудовою діяльністю;
# поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання. 

Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положенням про медико-соціальну експертизу], затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.

'''Особа з інвалідністю''' - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]).

'''Дитина з інвалідністю''' - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Група інвалідності''' - це ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я.

Особі, визнаній особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

До '''I групи''' належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. 

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF/page Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:]
* нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
* нездатність до спілкування;
* нездатність контролювати свою поведінку;
* значні обмеження здатності до навчання;
* нездатність до окремих видів трудової діяльності.

'''I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б''' залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

'''До підгрупи А I групи інвалідності''' належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення '''підгрупи А I групи''' інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

'''До підгрупи Б I групи інвалідності''' належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення '''підгрупи Б I групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Підставою для встановлення '''II групи''' інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення '''II групи''' інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
* обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
* обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До '''II групи інвалідності''' можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

'''II група інвалідності''' встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю '''II групи''' з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення '''III групи''' інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення '''III групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

* обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
* обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
* обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
* обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
* обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
* обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Інваліди '''III групи''' з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

== Добровільний порядок ==

Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до '''Медико-соціальної експертної комісії''' за місцем їх проживання або лікування.

'''Медико-соціальна експертна комісія''' - спеціальний заклад в системі охорони здоров'я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 

'''Медико-соціальні експертні комісії визначають:'''

# групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
# види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров’я;
# причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
# ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
# ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
# медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним. 

=== Перелік необхідних документів ===

* заповнену форму направлення, підписану Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затв. наказом №110 МОЗ від 14.02.12 р.);
* паспорт та копію паспорта;
* карту хворого (амбулаторна книжка - форма 025/о);
* трудову книжку та копію трудової книжки, засвідченої у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
* оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).
* Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і, відповідно, датам лікарняних листів.

Документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

=== Строки розгляду питання ===

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії.
У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається у триденний строк обласній або центральній міській комісії.

=== Пiдстави для вiдмови ===

'''Найчастішими відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:'''

# недообстеження, недостатність обгрунтування хвороби;
# відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим
# неможливо визначити ступінь інвалідності;
# недостатність діагнозів чи симптомів тощо.

=== Особливi випадки ===

В деяких випадках, коли особа не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд (переогляд) проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та інвалідів, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

Особи, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково).

Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

'''Датою встановлення інвалідності''' та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

== Позасудовий порядок ==

Якщо хворому було '''відмовлено в отриманні інвалідності''', або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК.

Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області де проживає хворий. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Про час та місце огляду громадянин повідомляється по телефону та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК, хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ, центральних міських або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).

Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для Комісії мають '''рекомендаційний характер'''.

== Судовий порядок ==

Рішення комісії може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову до суду у шестимісячний строк з моменту прийняття МСЕК рішення. Відповідачем у даній справі буде відповідна МСЕК. Адміністративні справи з приводу оскарження рішення МСЕК, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом '''за місцезнаходженням відповідача'''.

Судовий збір сплачується відповідно до п.1 ч.3 ст.4 ЗУ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 «Про судовий збір»]

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Суди]]