WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Статус третіх осіб у цивільному процесі

2018-08-01T14:29:39Z

Olena.hun:

== '''Нормативна база''' ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 р.] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== '''Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі''' ==
'''''Треті особи''''' - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. 

В залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості треті особи бувають '''''двох видів''''':
#треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (відповідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 до ст. 52 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)]);
#треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6427#n6427 ст. 53 ЦПК України]). 

=== '''Треті особи, які заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору''' ===
'''''Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. 

Участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується такими ознаками:
# вступають у процес, що розпочався;
# вступають у процес до закінчення судового розгляду;
# є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин;
# вступають у процес добровільно та з власної ініціативи;
# втручаються у спір між сторонами, що вже виник;
# їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;
# заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину);
# відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак, їхня юридична заінтересованість носить особистий характер. Матеріально-правовий інтерес полягає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретній справі, може порушити права та інтереси третьої особи. Процесуально-правовий інтерес третьої особи полягає в недопущенні ухвалення судом невигідного для себе рішення;
# вступають у справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін. 

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє '''''ухвалу.''''' 
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа ''за клопотанням учасника справи розглядається спочатку''. 
Проте певна різниця в правах є. На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може обирати відповідачів (лише серед сторін), не може обирати підсудність (позов завжди подається до суду, який розглядає справу), залучити додаткових відповідачів, клопотати про заміну неналежного відповідача, якщо ним є позивач по первісному позову. Неоднозначним є визнання за третіми особами права на укладення мирової угоди, оскільки це право сторони реалізують спільно. 

До третьої особи із самостійними вимогами не може бути пред'явлено зустрічний позов.

=== Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ===
'''''Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору''''', можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також ''за заявою учасників справи.''''''' 
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов’язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 

У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. 

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов’язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. 

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ''не тягне за собою розгляду справи спочатку.'
== '''Права та обов'язки третіх осіб в цивільному процесі''' ==
'''''Треті особи мають право на:'''''
* ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
* подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
* подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
* ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
* оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
* користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. 

'''''Треті особи зобов'язані:'''''
* виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
* сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;
* з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;
* подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
* надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
* виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
* виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом. 
== '''Розмір судового збору''' ==
Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується державним митом за загальними правилами відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru Закону України «Про судовий збір»]. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. 
Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до постановлення судового рішення. Ухвала суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржена поданням апеляційної скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають дальшому рухові справи. Але особи, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, можуть у апеляційній скарзі викласти свої міркування також з приводу законності ухвали суду з цього приводу. 

[[Категорія: Цивільний процес]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2017-04-14T08:39:30Z

Olena.hun: Створена сторінка: == Нормативна база. == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України.] * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/s...

== Нормативна база. ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України).]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України: «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України:"Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»]

== Загальна характеристика права власності на земельну ділянку. ==

Відповідно до ч.1 ст.78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], '''право на земельну ділянку''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах. 

'''''Правомочності володіння дають можливість володіти землею на основі закону''''', тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого незаконного володіння. 

'''''Користування дає можливість вилучати із землі корисні властивості'''''. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Власник не має права самовільно змінити цільове призначення використання землі. 

'''''Правомочність розпорядження проявляється в тому, що власник на свій вибір може продати, подарувати, обміняти, успадкувати, здати в оренду, закласти земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.''''' 

Право власності на землю гарантується Конституцією України і захищається способами, встановленими законодавством. Захист порушених прав власності на землю здійснює суд чи арбітражний суд або третейський. 

== Суб’єкти та форми права власності на землю. ==

Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме: 

# '''громадяни та юридичні особи''' – ''на землі приватної власності;<''br />
# '''територіальні громади,''' які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - ''на землі комунальної власності;'' 
# '''держава''', яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – ''на землі державної власності. ''

== Підстави припинення права власності на земельну ділянку. ==

Глава 22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
# добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
# смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
# відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
# звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
# відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
# конфіскація за рішенням суду;
# невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. 

'''''Добровільна відмова''''' власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його письмовою заявою і тільки на користь держави чи територіальної громади. У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться безкоштовно. 

Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Право власності може бути припинене також '''''у разі смерті власника земельної ділянки''''' за відсутності спадкоємця.
Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''''примусовим'''''. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку додатково викладені ще і в статті 143 Земельного кодексу України. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку. Серед цих підстав використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини, не усунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Такі порушення можуть призвести до позбавлення в тому числі громадянина прав на земельну ділянку. Причому ст.144 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. 

Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''''відчуження (вилучення) земельної ділянки''''' з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб. Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом. 

Закон передбачає обов’язок юридичних осіб, зацікавлених у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи інших юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, до початку проведення проектних робіт погодити їх (роботи) з власниками землі. 

Крім того, власника земельної ділянки '''''за рішенням суду''''' можуть позбавити права власності на земельну ділянку у разі звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у заставу, згідно зі ст.133 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.
Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути конфісковані за рішенням (вироком) суду відповідно до закону. 

Право користування земельною ділянкою може бути втрачене також '''''при систематичній несплаті земельного податку або орендної плати'''''. 

'''''У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.''''' 

'''''Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк''''' у випадках, визначених цим Кодексом, за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
Ст.149 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає порядок вилучення земельних ділянок, що були надані у постійне користування із земель державної чи комунальної власності.

[[Категорія: Право власності на землю]]