WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2024-04-04T08:00:56Z

Olena.herasymenko: Внесено доповнення до розділу "Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (КВК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5]
== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==
=== Застосування до неповнолітнього покарання у виді позбавлення волі ===
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n630 стаття 102] КК України). За особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
# за нетяжкий злочин – на строк не більше чотирьох років;
# за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
# за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
# за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі також не може перевищувати п’ятнадцяти років.
=== Відбування покарання неповнолітніми ===
Як правило, неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років відбувають покарання в одній виховній установі, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань ([https://kvs.gov.ua/news/ Державна кримінально-виконавча служба України]) за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1140 стаття 147 КВК України]).

З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1140 стаття 148 КВК України]).

Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю.
=== Права та обов'язки засуджених неповнолітніх ===
Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях засуджені мають право:
* витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу;
* одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення;
* безкоштовно одержувати середню освіту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1100 (стаття 143 КВК України]).
При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

Засудженому гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм (своїми) законним представником (законними представниками). На побачення з даними особами, без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій, що невідкладно організовуються адміністрацією установи виконання покарань за ініціативою засуджених, їхніх родичів та/або осіб, визначених статтею ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1100 стаття 143 КВК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text КВК України] встановлює окремі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:

♦ за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи заохочення''':
# надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години);
# надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1113 стаття 144 КВК України]);

♦ за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''':
# попередження;
# догана;
# сувора догана;
# скасування поліпшених умов тримання, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/ed20200703#n1100 статтею 143] КВК України;
# поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1118 стаття 145 КВК України]).

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1149 стаття 149 КВК України]), організація і діяльність якої визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-%D0%BF#n98 положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України].

Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13#n4 батьківські комітети]. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії.

Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.
== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
=== Порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1073 Статтею 141 КВК України] передбачено порядок відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.

Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком.

Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці або які мають при собі дітей віком до З років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83 КК України] направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів [[Опіка і піклування над дітьми|опіки і піклування]] - іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
=== Проживання засуджених жінок за межами виправної колонії ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1086 Статтею 142 КВК України] передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено проживання за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною 3-річного віку. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії.

У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
* можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі жінки відбувають покарання у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки та встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.

У виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування, одягу, взуття та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Засудженим, які перебувають у дільниці посиленого контролю, надаються одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці.

Засудженим, які перебувають у дільниці ресоціалізації, надаються одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці.

Засудженим, які перебувають у дільниці соціальної реабілітації, надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають право на поліпшення умов тримання (статті 139, 151-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України).]
== Див. також: ==
* [[Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду]]
* [[Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі]]
* [[Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі]]
* [[Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови]]
* [[Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Медичне обслуговування внутрішньо переміщених осіб

2024-02-19T14:53:49Z

Olena.herasymenko: внесено незначні доповнення в розділ "порядок надання медичного обслуговування" - право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4324#n4324 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/page Закон України «Основи законодавства України про охорони здоров'я»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1303-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпустку лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»]
== Правові підстави надання медичного обслуговування ==
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно (частина друга статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).

Внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством та на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я (стаття 9 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (частина друга статті 38 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/page Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]).
== Порядок надання медичного обслуговування ==
Міністерство охорони здоров'я України забезпечує організацію надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів ''за місцем фактичного перебування внутрішньо переміщених осіб'' ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1706-18 частина друга статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»]).

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою на ім'я головного лікаря такого закладу з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання (''зі зразком заяви, як правило, можна ознайомитися в у відповідному закладі''). Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (посилання)]].

Взята на облік внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації, на отримання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства за місцем проживання. Забезпечення допоміжними засобами реабілітації, надання реабілітаційних послуг здійснюється за наявності документів, що підтверджують право на ці послуги та засоби, а у разі їх відсутності – за даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності (для осіб, які звертаються повторно) та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 7, 8 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до медичного закладу відповідного профілю.

'''Увага:''' '''Під час дії воєнного стану внутрішньо переміщені особи [https://www.kmu.gov.ua/news/moz-vnutrishno-peremishcheni-osobi-mozhut-otrimuvati-medichnu-dopomogu-za-miscem-prozhivannya-ta-bez-deklaracij можуть отримувати медичну допомогу без укладення декларації].'''

У разі відмови у наданні медичної допомоги можна звернутися до МОЗ за номером 0800602019 або до НСЗУ за номером 1677.
== Порядок забезпечення лікарськими засобами ==
Лікарські засоби відпускаються аптеками (закріпленими за відповідними лікувальними закладами) особам безоплатно і на пільгових умовах у разі їх амбулаторного лікування за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

'''Увага!''' Безоплатно і на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються лише '''визначим''' групам населення, зокрема:

1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім'ї:
* дітям віком до трьох років;
* учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
* особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"];
* неповнолітнім дітям померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"];
* дівчатам-підліткам і жінкам з протипоказаннями вагітності, а також жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);
* пенсіонерам, які отримують пенсію за віком або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;
* особам з інвалідністю, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"];
* особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"];
* дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] та іншим.
2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:
* дітям з багатодітних сімей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"];
* учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
* жертвам нацистських переслідувань відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"] та іншим.
Водночас, діти віком від трьох до шести років, особи з інвалідністю I і II груп тощо отримують лікарські засоби '''з оплатою 50 відсотків від їх вартості'''.
== Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги ==
Медичний працівник, який не надав без поважної причини допомогу, і який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, ''підлягає кримінальній відповідальності'' (стаття 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України]).
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Пільги та гарантії на медичну допомогу]]

Вивезення за кордон дітей та їх повернення в Україну. Право на спілкування (доступ) з дитиною

2024-01-17T10:21:50Z

Olena.herasymenko: внесено незначні доповнення до Розділу "Виїзд дитини за кордон" в частині взяття відповідних осіб на військовий облік.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 "Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-2014-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 "Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0060323-11 Роз’яснення Міністерства юстиції України від 29 серпня 2011 року "Досвід виконання Міністерством юстиції України Конвенції про цивільно- правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та практика розгляду таких справ судами України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#Text Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резирвістів]
== Виїзд дитини за кордон ==
Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України в тому числі з числа: призовників у віці від 16 (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років згідно пункту 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#Text Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резирвістів] . Особа чоловічої статі віком від 16 років має стояти на військовому обліку та мати військово-облікові документи.

Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (абзаци другий та третій частини третьої статті 313 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1710 Цивільного кодексу України]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' '''В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється [[Виїзд дитини за кордон, у тому числі без згоди одного з батьків|без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів)]].''' Для уточнення інформації щодо перетину кордону з дитиною можна звернутися до [https://dpsu.gov.ua/ Державної прикордонної служби України]: '''0 800 218 808''' або '''1598''' (багатоканальний номер для безкоштовних дзвінків з мережі фіксованого та мобільного зв'язку на території України); '''+38 (044) 527-63-63''' (міський номер для дзвінків із України та із-за кордону, згідно з тарифами відповідного оператора зв’язку).
|}
Отже в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків проте згода може бути необхідна для отримання візи в деякі країни світу (наприклад при подачі на канадську візу потрібна згода іншого з батьків,)

Умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, дітьми з інвалідністю; дітьми, хворими на тяжкі захворювання; дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування визначено пунктами 21-25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#top Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57] (далі - Правила).

'''Детальніше див.:''' [[Правила перетину кордону в умовах воєнного стану окремими категоріями громадян]]

Відповідно до абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого пункту 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#top Правил], після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов’язані '''протягом семи робочих днів''' звернутися до [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini консульської установи України] в державі перебування для постановки їх на [[Консульський облік громадян України|тимчасовий консульський облік]]. Консульська установа '''протягом одного робочого''' дня зобов’язана через [https://mfa.gov.ua/ Міністерство закордонних справ України] поінформувати [https://www.msp.gov.ua/ Міністерство соціальної політики України] та [https://nssu.gov.ua/ Національну соціальну сервісну службу України] про взяття дітей на [[Консульський облік громадян України|консульський облік]].

★ Якщо законним представникам (батькові, матері, усиновлювачам, опікуну, піклувальнику) невідомо через який саме пункт пропуску вивезено дитину за кордон, можна звернутися з відповідним запитом до [https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрації Державної прикордонної служби України]: https://dpsu.gov.ua/ua/Elektronne-zvernennya.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-2014-%D0%BF#Text Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533], Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до покладених на неї завдань організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів.
==Повернення дитини в Україну або право на спілкування (доступ) з дитиною, яка постійно проживає за межами України==
У відносинах між Україною та 85-ма державами світу* чинна [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 рок]у (далі – Конвенція), яка спрямована на забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.
----
*Австралія, Австрія, Албанія, Андорра, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бельгія, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Венесуела, Вірменія, Габон, Гайана, Гвінея, Гондурас, Греція, Грузія, Данія, Еквадор, Естонія, Замбія, Ізраїль, Ісландія, Іспанія, Італія, Ірак, Ірландія, Казахстан, Канада, Китай (прийняття від імені Гонконгу і Макао), Кіпр, Колумбія, Корея, Куба, Латвія, Лесото, Литва, Люксембург, Маврикій, Мальта, Марокко, Мексика, Молдова, Монако, Королівство Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Панама, Перу, Південно-Африканська Республіка, Північна Македонія, Республіка Польща, Португалія, Румунія, Сальвадор, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сербія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Туніс, Узбекистан, Угорщина, Уругвай, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чилі, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Ямайка, Японія.

Суть [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу. А у випадку виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган саме цієї держави як держави постійного місця проживання дитини прийняв рішення про [[визначення місця проживання дитини]] та участь у її вихованні батьків (інших осіб).

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання (стаття 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»]).

Конвенція застосовується до будь-якої дитини, що постійно проживає в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу.

У разі, якщо другий з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не заперечує проти постійного місця проживання дитини на території іноземної держави, він може ініціювати процедуру щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини на підставі статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції].

'''Увага!''' Згідно зі статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.

Питання про сприяння поверненню дитини (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) та забезпечення реалізації права доступу до дитини регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#Text Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952] (далі - Порядок).
=== Звернення із заявою про повернення дитини із-за кордону в Україну або із заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном ===
'''Важливо!''' Одночасне подання обох заяв не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенцією]. Водночас, одночасно з поданням заяви про повернення дитини можна просити суд чи інший компетентний орган іноземної держави встановити тимчасовий порядок доступу до дитини до вирішення питання про повернення дитини в Україну.
{| class="wikitable mw-collapsible"
|-
! style="background-color:#87CEFF;" | !! style="background-color:#87CEFF;" |Повернення дитини !! style="background-color:#87CEFF;" |'''Спілкування (доступ чи контакт) з дитиною'''
|-
| style="background-color:#FFF68F;" | ''Умови застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції]''
|
*Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та іноземною державою, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується.
*На момент подання заяви дитині не виповнилося 16 років (по досягненню дитиною 16-річного віку застосування Конвенції припиняється).
*До виїзду з України дитина постійно проживала на території України (1 рік і більше).
*До моменту вивезення дитини або її утримування за кордоном заявник ефективно здійснював права піклування (опіки) щодо дитини (заявник не був позбавлений або обмежений у батьківських правах).
*Дитину не повернуто в Україну після закінчення строку, визначеного статтею 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] або зазначеного в документі, на підставі якого дитину було тимчасово вивезено за кордон.
Перелік документів, на підставі яких дитина може виїхати за кордон на певний період часу, у тому числі під час дії воєнного стану, визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правилами].

'''Увага!''' Конвенція не застосовується у разі вивезення дитини тимчасово без наміру змінити державу постійного проживання дитини або заявником надано нотаріально засвідчену згоду на зміну дитиною держави постійного місця проживання.
|
*Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та іноземною державою, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується.
*На момент подання заяви дитині не виповнилося 16 років (по досягненню дитиною 16-річного віку застосування Конвенції припиняється).
*Наявність між заявником та дитиною родинних зв’язків, підтверджені документами.
|-
| style="background-color:#FFF68F;" |''Хто може звернутися''
|1. Один із батьків (усиновлювачів);
2. Опікун (піклувальник), під чиєю [[Опіка і піклування над дітьми|опікою чи піклуванням]] перебуває дитина за рішенням органу опіки та піклування або суду;

3. [[Прийомна сім'я: поняття, пільги|Прийомні батьки]];

4. [[Дитячий будинок сімейного типу|Батьки-вихователі]];

5. [[Патронатна сім’я: поняття та порядок створення|Патронатні батьки]] (на період дії воєнного стану);

6. Керівники закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, в яких передбачено цілодобове перебування дітей (якщо вони є законними представниками дітей).
|1. Один із батьків (усиновлювачів);
2. Дід, баба, прадід, прабаба, мачуха, вітчим;

3. Рідні брати, сестри (повнолітні).
|-
| style="background-color:#FFF68F;" |''Куди звернутися''
| colspan="2" |Статті 8 та 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] надають особі, яка має право звертатися із заявою про повернення дитини/забезпечення реалізації прав доступу до дитини, право вибору до якого органу звернутися з такою заявою, зокрема до:
▷ '''[https://minjust.gov.ua/ Міністерства юстиції України]''' безпосередньо: в електронній формі на електронну пошту: callcentre@minjust.gov.ua та поштовим зв’язком, якщо можливо, на адресу: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 або до '''його [https://minjust.gov.ua/str_ter територіального органу (Міжрегіональні управління Міністерства юстиції в областях)]'''.

'''Увага!''' В електронній формі документи, у тому числі фотографії, мають подаватися у форматі ".pdf". Один файл повинен містити документ, складений українською мовою, та переклад цього документа на офіційну мову іноземної держави, до якої спрямовуватиметься пакет документів.

▷ '''Центрального органу іноземної держави''', до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується/проживає. Назву Центрального органу відповідної іноземної держави та його контактні дані можна знайти за посиланням: [https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/authorities1/?cid=24 https://cutt.ly/wJIxHtV].
|-
| style="background-color:#FFF68F;" |''Протягом якого часу необхідно звернутися''
|Рекомендовано ініціювати питання повернення дитини в Україну якнайшвидше і до сплину річного терміну з дати вивезення або утримування дитини на території іноземної держави''' '''(виходячи з практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] в Україні, у випадках, коли заява подається після сплину річного терміну суд тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, може винести рішення про відмову у поверненні дитини в Україну на підставі того, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі).
|_______
|-
| rowspan="2" style="background-color:#FFF68F;" |''Порядок звернення з відповідною заявою''
|1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про сприяння поверненню дитини: [https://docs.google.com/document/d/1E2afjeRYgSGcmmjwxP6We74G0rUxpAYSA3drJiZ0jEk/edit https://cutt.ly/8JIXzN6].
2. Заповнити та власноручно підписати заяву про повернення дитини (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#top Порядку]).

'''Увага!''' В заяві має бути обов'язково зазначено державу, до якої дитину вивезено або в якій дитина утримується, або декілька держав, в яких дитина ймовірно перебуває або перебувала, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

3. Заповнити та власноручно підписати довіреність відповідно до статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] (формуляр довіреності за посиланням: [https://docs.google.com/document/d/1xJyDRIOiAkqMvL6lkDFF20nDCg9cIXIjY2g5giR08_w/edit https://cutt.ly/VJIU4Tc]).

4. Додати документи: копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності); будь-які інші документи, що стосуються справи; фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном або особи, з якою дитина проживає.

5. Додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на державну (офіційну) мову іноземної держави, в якій знаходиться дитина. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також [[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|консульська легалізація]] чи проставлення [[Порядок проставлення апостиля|апостиля]], '''не вимагається.'''

6. На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закону України "Про захист персональних даних"] додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#Text Порядку], та Центрального органу іноземної держави (зразок за посиланням: [https://docs.google.com/document/d/1DP0-gWGkHZEHtny4zW5OSxFVg9Em_E66IV_0245O9I4/edit https://cutt.ly/GKAAary]). Переклад згоди робити не потрібно.

7. Разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника, надіслати зазначені в пунктах 2 - 6 документи до Міністерства юстиції України.
|1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про забезпечення реалізації прав доступу до дитини: [https://docs.google.com/document/d/1oN_KHI72H1GT5vZaASLVdTPR2sbknZmYxcsraaNW-LI/edit https://cutt.ly/zJI5isP].
2. Заповнити та власноручно підписати заяву про забезпечення реалізації прав доступу до дитини (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#top Порядку]).

'''Увага!''' В заяві має бути обов'язково зазначено державу, в якій дитина проживає, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

3. Заповнити та власноручно підписати довіреність відповідно до статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції] (формуляр довіреності за посиланням: [https://docs.google.com/document/d/19Oa01JQwgH9J3jO9kYQF2QCVjiO1j09BHtrBLZ-fAOg/edit https://cutt.ly/3JI5Dh5]).

4. Додати документи: копію свідоцтва про народження дитини; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, зокрема щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (у разі наявності); фотографії дитини та особи, з якою дитина проживає за кордоном.

5. Додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на державну (офіційну) мову іноземної держави, в якій дитина проживає. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, '''не вимагається.'''

6. На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закону України "Про захист персональних даних"] додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#Text Порядку], та Центрального органу іноземної держави (зразок за посиланням: [https://docs.google.com/document/d/1HK-w-waY9jNj6uTynIhAK0TWK_ufpKDbtiq3_sXUXFA/edit https://cutt.ly/kKASOyo]). Переклад згоди робити не потрібно.

7. Разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника, надіслати зазначені в пунктах 2 - 6 документи до Міністерства юстиції України.
|-
| colspan="2" |'''Увага!''' Якщо пакет документів надсилається адвокатом або довіреною особою (представником), що діє від імені особи, яка має право на звернення із відповідною заявою, до заяви потрібно додавати документи, що підтверджують повноваження адвоката або довіреної особи (представника), без перекладу на іноземну мову.
|}
=== Підстави для закриття справи про повернення дитини або забезпечення реалізації права доступу до дитини ===
# втрачено зв’язок із заявником (ненадання письмової відповіді на запит Мініністерства юстиції України протягом шести місяців з дня вихідної дати листа);
# між сторонами укладено мирову угоду щодо місця проживання дитини та/або порядку доступу до дитини;
# заявник відмовився від вжиття подальших заходів у справі;
# дитина фактично повернулася в державу постійного проживання;
# набрало законної сили рішення суду, яким справу про забезпечення реалізації прав доступу до дитини вирішено по суті;
# відсутні правові підстави для апеляційного та/або касаційного оскарження рішення суду першої та/або апеляційної інстанції;
# інформація про місцезнаходження дитини та особи, яка її ймовірно вивезла або утримує на території України, відсутня;
# відсутні відомості про в’їзд дитини на територію України, крім випадку, коли місцезнаходження дитини на території України фактично встановлено Національною поліцією України;
# минуло шість місяців після інформування заявника про суд іноземної держави, компетентний розглядати справу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції], відносно тих держав, які зробили застереження відповідно до статей 26, 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції], якщо внутрішнє законодавство іноземної держави не передбачає надання подальшого сприяння заявникам у справі;
# минуло шість місяців після інформування заявника про суд України, компетентний розглядати справу на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції], відносно заявників, що проживають на території держав, які зробили застереження відповідно до статей 26, 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції], та у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив приватного представника;
# отримано від Державної міграційної служби України інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою перебуває дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"];
# державним виконавцем надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, за винятком відновлення виконавчого провадження в результаті скасування судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;
# центральним органом іноземної держави поінформовано про закриття справи у зв’язку з вжиттям вичерпних заходів або неможливістю вжиття заходів відносно заяви, визначених статтею 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text Конвенції], відповідно до внутрішнього законодавства цієї іноземної держави (пункт 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2006-%D0%BF#Text Порядку]).
==Забезпечення виконання заходів захисту дитини. Порядок отримання інформації про дитину в іноземній державі==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року] (далі – Конвенція 1996 року) набрала чинності для України 01 лютого 2008 року.

Виходячи з положень статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року], всі заходи щодо захисту дітей, ухвалені компетентними органами України, тобто всі рішення судів та органів опіки та піклування (наприклад, про [[Опіка і піклування над дітьми|призначення опікуна]]; [[Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування|надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування]]; про утворення [[Дитячий будинок сімейного типу|дитячого будинку сімейного типу]]; про поміщення дитини у заклад тощо), мають визнаватися на території всіх держав-учасниць [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#top Конвенції 1996 року].

'''Важливо!''' Для пред’явлення рішення суду чи органу опіки та піклування зацікавленою особою не через центральний орган України компетентним органам іншої держави рішення має бути [[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|легалізовано]] ([[Порядок проставлення апостиля|апостильовано]]), перекладено на офіційну мову цієї держави або, якщо це не можливо, на англійську чи французьку мову.

Водночас, якщо існує потреба у вжитті певних заходів, тобто фактично у визнанні та наданні дозволу на виконання на території іноземної держави рішення українських компетентних органів, то будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з '''проханням''' про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Процедура визначається правом Держави, в якій було подано прохання (стаття 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року]).

Зазначені положення застосовуються у випадках, коли дитина перебуває на території іншої держави, і щодо неї має бути визнано і виконано рішення українських компетентних органів, так само і щодо дитини, яка знаходиться на території України, і щодо неї були прийняті рішення іноземними компетентними органами.

'''Увага!''' При застосуванні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року] визначальне значення має лише місце проживання дитини, громадянство дитини не має значення.

Конвенція 1996 року '''не містить механізмів''', які могли би забезпечити повернення незаконно переміщених та утримуваних дітей, але у разі неправомірного переміщення або утримування дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення утримування, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі (стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року]).

'''Запити, що надсилаються через центральний орган, складаються службами у справах дітей, іншими компетентними органами на підставі статей 31, 32, 34, 35 і 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року] і стосуються:'''
#надання інформації про становище та умови проживання дитини;
#звернення з проханням до компетентного органу враховувати потребу вжиття заходів для захисту особи чи майна дитини;
#опрацювання запитів про вжиття в рамках своєї юрисдикції заходів захисту у найвищих інтересах дитини;
#сприяння шляхом медіації, примирення або подібних заходів, погоджених рішень щодо захисту особи чи майна дитини у випадках, до яких застосовується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція 1996 року];
#надання допомоги у встановленні місцеперебування дитини, якщо є підстави вважати, що дитина може потребувати захисту;
#надання інформації, що стосується заходів захисту дитини;
#повідомлення про існування небезпеки для дитини та про заходи, яких було вжито або можливість вжиття яких розглядається.
'''Інший компетентний орган''' – це суди, органи опіки та піклування, незалежно від їх назви, яким відповідно до законодавства їх держави, надано повноваження вживати заходів захисту дитини чи її майна, на які поширює свою дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенція 1996 року].

'''Механізм взаємодії'''

⇒ Служба у справах дітей, інший компетентний орган направляє запит (який стосується дитини із зазначених питань) Міністерству юстиції України;

⇒ [https://minjust.gov.ua/ Міністерство юстиції України] направляє запит іноземному Центральному органу для вжиття заходів реагування або надання інформації;

⇒ Центральний орган іноземної держави за результатами виконання запиту направляє відповідну інформацію Міністерству юстиції України;

⇒ Міністерство юстиції України повідомляє отриману від іноземного Центрального органу інформацію службі у справах дітей чи іншому компетентному органу, який звертався із запитом.

Особливості взаємодії:
*Всі запити мають надсилатися лише через [https://minjust.gov.ua/ Міністерство юстиції України] як Центральний орган, оскільки Україна зробила відповідне застереження про це (статті 34 і 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року]).
*Застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року] можливо лише у випадку, коли дитину, стосовно якої направляється заява чи запит, можна ідентифікувати (запит має містити інформацію про персональні дані щодо прізвища, ім’я та по батькові дитини, дату та місце її народження).
*Індивідуальні запити від фізичних осіб розглядаються у разі наявності наступної інформації: прізвище, ім'я, по батькові дитини; прізвище, ім'я, по батькові батьків чи інших законних представників; інформація про заходи, які вживалися з метою захисту дитини; обґрунтовані підстави для вжиття негайних заходів захисту дитини (ймовірність нанесення дитині шкоди, ризик для здоров’я дитини тощо). Запит має бути супроводжений перекладом на офіційну мову запитуваної держави.
----
'''Держави-учасниці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_002#Text Конвенції 1996 року]''':

Албанія, Вірменія, Австралія, Австрія, Барбадос, Бельгія, Болгарія, Коста-Ріка, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Фіджі, Фінляндія, Франція, Грузія, ФРН, Греція, Гайна, Гондурас, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Лесото, Литва, Люксембург, Мальта, Монако, Чорногорія, Мороко, Королівство Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Парагвай, Польща, Португалія, Румунія, РФ, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, Уругвай.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого.png|праворуч|безрамки|80x80пкс]]'''''Правова консультація підготовлена за матеріалами Міністерства юстиції України'''''
|}
== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/m/str_28838#:~:text=%D0%A2%D0%B0%D0%BA%2C%20%C2%AB%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%C2%BB%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D1%8E%D1%94,%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20(%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205%20%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97). Застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей]
* [https://minjust.gov.ua/m/str_19188 Захист прав дітей в Україні з урахуванням міжнародних договорів з питань сімейного права]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/3/3c/Буклет-вивезення-дитини_новий.pdf Буклет системи надання безоплатної правової допомоги: Що робити, якщо вашу дитину вивезли за кордон в порушення прав піклування (опіки) і ви хочете повернути її в Україну]
== Див. також ==
* [[Виїзд дитини за кордон, у тому числі без згоди одного з батьків]]
* [[Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми]]
* [[Стягнення аліментів: виконання рішень суду України за кордоном та виконання рішень іноземних судів в Україні]]
*[[Консульський облік громадян України]]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Міжнародне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Діти]]

Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування

2023-12-19T15:17:07Z

Olena.herasymenko: внесено зміни у Розділ "Перелік кримінальних проступнків"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720-20#Text Закон України від 17.06.2020 № 720-IX"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"]

== Поняття кримінального проступку ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''У зв'язку з чим порядок здійснення кримінального провадження відбувається з урахування змін до КПК України, внесеними відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2201-20#n2 Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" від 14 квітня 2022 року № 2201-IX]'''
|}

'''Кримінальний проступок''' - це передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 000 грн) або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n61 згідно ч.2. ст.12 КК України])

== Класифікація кримінальних правопорушень ==
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Після внесення змін до КК України було виключено поняття злочин середньої тяжкості, а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

'''Кримінальні правопорушення в КК України поділяються на:'''
* кримінальні проступки (основне покарання не пов’язане з позбавленням волі, а штраф не перевищує 3 000 нмдг);
* злочини невеликої тяжкості (основне покарання — до 5 років позбавлення волі або штраф до 10 000 нмдг);
* тяжкі злочини (основне покарання — до 10 років позбавлення волі або штраф до 25 000 нмдг);
* особливо тяжкі злочин (основне покарання — понад 10 років позбавлення волі або штраф понад 25 000 нмдг).

== Перелік кримінальних проступків ==
'''Повний перелік кримінальних проступків''' (станом на 01 грудня 2023 року):

* умисне легке тілесне ушкодження (ч.1, 2 ст.125 КК України);
* побої та мордування (тільки ч.1 ст.126 КК України);
* погроза вбивством (тільки ч.1 ст.129 КК України);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132 КК України);
* примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч.4 ст.134 КК України);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (тільки ч.1 ст.139 КК України);
* насильницьке донорство (тільки ч.1 ст.144 КК України);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст.145 КК України);
* експлуатація дітей (тільки ч.1 ст.150 КК України);
* примушування до вступу в статевий зв'язок (тільки ч.1, 2 ст.154 КК України);
* порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму (тільки ч.1,2,3 ст.159-1 КК України);
* порушення недоторканості житла (тільки ч.1 ст.162 КК України);
* порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (тільки ч.1 ст.163 КК України);
* ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК України);
* ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст.165 КК України);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (тільки ч.1 ст.168 КК України);
* перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст.171 КК України);
* грубе порушення законодавства про працю (тільки ч.1 ст.172 КК України);
* грубе порушення угоди про працю (ст.173 КК України);
* примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст.174 КК України);
* невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (тільки ч.1 ст.175 КК України);
* порушення недоторканності приватного життя (тільки ч.1 ст.182 КК України);
* порушення права на отримання освіти (тільки ч.1 ст.183 КК України);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст.184 КК України);
* крадіжка (тільки ч.1 ст.185 КК України);
* викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (тільки ч.1 ст.188-1 КК України);
* шахрайство (тільки ч.1 ст.190 КК України);
* заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.192 КК України);
* незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст.193 КК України);
* погроза знищення майна (ст.195 КК України);
* самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (тільки ч.1 ст.197-1 КК України);
* умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (тільки ч.1 ст.209-1 КК України);
* порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (тільки ч.1 ст.213 КК України);
* розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232 КК України);
* незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (тільки ч.1 ст.239-1 КК України);
* незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (тільки ч.1 ст.239-2 КК України);
* порушення законодавства про захист рослин (ст.247 КК України);
* незаконне полювання (тільки ч.1 ст.248 КК України);
* незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (тільки ч.1 ст.249 КК України);
* умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (тільки ч.1 ст.252 КК України);
* проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (тільки ч.1 ст.253 КК України);
* безгосподарське використання земель (тільки ч.1 ст.254 КК України);
* незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (тільки ч.1 ст.268 КК України);
* порушення вимог законодавства про охорону праці (тільки ч.1 ст.271 КК України);
* порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (тільки ч.1 ст.272 КК України);
* порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (тільки ч.1 ст.275 КК України);
* порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (тільки ч.1 ст.276 КК України);
* блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (тільки ч.1 ст.279 КК України);
* примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (тільки ч.1 ст.280 КК України);
* порушення правил повітряних польотів (тільки ч.1 ст.281 КК України);
* порушення правил використання повітряного простору (тільки ч.1 ст.282 КК України);
* самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (тільки ч.1 ст.283 КК України);
* ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст.284 КК України);
* неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст.285 КК України);
* знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст.290 КК України);
* групове порушення громадського порядку (ст.293 КК України);
* заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст.295 КК України);
* хуліганство (тільки ч.1 ст.296 КК України);
* незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (тільки ч.1 ст.298 КК України);
* знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду (тільки ч.1 ст.298-1 КК України);
* створення або утримання місць розпусти і звідництво (тільки ч.1 ст.302 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (тільки ч.1 ст.309 КК України);
* посів або вирощування снотворного маку чи конопель (тільки ч.1 ст.310 КК України);
* незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (тільки ч.1 ст.311 КК Укранїни);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (тільки ч.1 ст.319 КК України);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (тільки ч.1 ст.323 КК України);
* ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст.335 КК України);
* ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст.337 КК України);
* незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст.339 КК України);
* опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (тільки ч.1 ст.342 КК України);
* втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст.343 КК України);
* погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (тільки ч.1 ст.350 КК України);
* перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради (ст.351 КК України);
* перешкоджання діяльності Рахункової палати, члена Рахункової палати (ст.351-1 КК України);
* перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ст.351-2 КК України);
* самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (тільки ч.1 ст.353 КК України);
* примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (тільки ч.1 ст.355 КК України);
* самоправство (ст.356 КК України);
* викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (тільки ч.1, 3 ст.357 КК України);
* підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (тільки ч.1, 2, 4 ст.358 КК України);
* умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі (тільки ч.1 ст.360 КК України);
* несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж (тільки ч.1 ст.361КК України);
* завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (тільки ч.1 ст.371 КК України);
* розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (тільки ч.1 ст.381 КК України);
* введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (тільки ч.1 ст.384 КК України);
* відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст.385 КК України);
* перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст.386 КК України);
* розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст.387 КК України);
* ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України);
* умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст.389-1 КК України);
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст.390-1 КК України);
* порушення правил адміністративного нагляду (ст.395 КК України);
* втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст.397 КК України);
* представництво в суді без повноважень (ст.400-1 КК України);
* незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею (тільки ч.1 ст.435 КК України);
*незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст.445 КК України).

== Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків ==
Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України. Особливості початку досудового розслідування у формі дізнання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2662 статтею 298 КПК України].Керівник органу дізнання визначає дізнавача, який здійснюватиме досудове розслідування у формі дізнання. Досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2661 главою 25 КПК України.]

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 частині 3 статті 214 КПК], особливістю процедури дізнання, в порівняннні із процедурою досудового розслідування є слідчі або розшукові дії які можуть проводитися до моменту внесення відомостей до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n6746 статті 298-1 КПК України] введено нове поняття , таке як процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки.

Процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 статтею 84 КПК України], також є:
* пояснення осіб, результати медичного освідування,
* висновок спеціаліста,
* показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

== Строки розслідування кримінальних проступків ==
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом '''72 годин''' або '''20 діб,''' якщо підозрюваний не визнає вину або існує необхідність проведення додаткових слідчих (розшукових) дій або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.

В окремих випадках про продовження строку дізнання прокурор виносить постанову для проведення додаткових слідчих і розшукових дій строк дізнання може бути продовжений прокурором до тридцяти днів.

Дізнавач зобов’язаний не пізніше '''72 годин''' з моменту затримання особи подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

== Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків ==
'''''Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України, з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статтею 301 КПК України], а саме:'''''

''Дізнавач'' зобов’язаний у найкоротший строк, але '''не пізніше сімдесяти двох годин''' з моменту затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2 КПК України], '''''подати прокурору всі зібрані матеріали дізнання''''' разом із повідомленням про підозру, про що невідкладно письмово повідомляє підозрюваного, його захисника, законного представника, потерпілого.

''Прокурор'' зобов’язаний '''не пізніше трьох днів після отримання матеріалів''' дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України, '''протягом двадцяти чотирьох годин''' здійснити одну із зазначених дій:

* прийняти рішення ''про закриття кримінального провадження'', а в разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України, - про негайне звільнення затриманої особи;
* ''повернути дізнавачу кримінальне провадження'' з письмовими вказівками про проведення процесуальних дій з одночасним продовженням строку дізнання до одного місяця та звільнити затриману особу (у разі затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2668 статті 298-2] КПК України);
* ''звернутися до суду з обвинувальним актом'', клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або про звільнення від кримінальної відповідальності;
* у разі встановлення ''ознак злочину'' ''направити кримінальне провадження для проведення досудового слідства.''
У випадку, передбаченому п. 3 частини другої ст.301 КПК України , '''''строк затримання особи не повинен перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання''''' до початку розгляду провадження про кримінальний проступок в суді.

У випадку, передбаченому п. 4 частини другої ст.301 КПК України, строк затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6440#n6749 статті 298-2] КПК України, зараховується до строку тримання особи під вартою.

<big>''У разі прийняття прокурором'' рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор зобов’язаний у межах строків, визначених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6440#n6749 статті 301] КПК України, '''забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику,''' '''потерпілому чи його представнику''' копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням, вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання. '''Про відмову від отримання''' копій матеріалів дізнання чи неотримання таких копій '''складається відповідний протокол''', який підписується прокурором та особою, яка відмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з’явилася для отримання копій матеріалів дізнання.</big>

==Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302''' КПК України'''], встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, '''прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Слідчий, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони '''будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку''' з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

'''''До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:'''''

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 КПК України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з нормами частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2682 статті 302 КПК України] та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

==Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення==
Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок може бути звільнена від кримінальної відповідальності:

у зв'язку з дійовим каяттям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 стаття 45 КК України])

у зв'язку з примиренням винного з потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n201 стаття 46 КК України])

у зв'язку з передачею особи на поруки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n204 стаття 47 КК України])

у зв'язку зі зміною обстановки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 стаття 48 КК України])

у зв'язку із закінченням строків давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 стаття 49 КК України])

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право ]]