WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Здійснення риболовлі в орендованих ставках

2022-02-11T09:27:04Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України «Про тваринний світ»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 р. № 1209 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства»]

== Види водокористування ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 46 Водного кодексу України], водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 47 Водного кодексу України]). На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Умови загального водокористування передбачаються договором оренди або окремим додатком до нього. 
Громадяни, перед тим, як здійснювати рибальство в орендованому іншими особами ставку, '''повинні вияснити''', чи є обмеження щодо загального водокористування на даному водному об’єкті, ознайомитись з цими обмеженнями.

== Де і хто може здійснювати риболовлю в орендованих ставках ==

Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших рибо розподільних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні,технічні,лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства]). '''Любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється:'''
# На водоймах загального користування - безкоштовно.
# На водоймах, наданих громадським об'єднанням для організації любительського рибальства: членам таких об'єднань - за їх членськими квитками; іншим громадянам - за платними відловлювальними картками, які видаються цими об'єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об'єднаннями за погодженням з фінансовими органами Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 4.1 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19]).
Установлення плати за рибальство з берега допускається тільки на річках, площа водозбору яких не перевищує 50 тис. квадратних кілометрів. '''Право безплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об’єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):'''
* особам з інвалідністю I та II груп;
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій;

* дітям до 16 років.
'''Любительський лов риби дозволяється:'''
* на водоймах загального користування – з берега або з човна, вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше п'яти на рибалку, та спінінгом;
* на водоймах, на яких впроваджене платне рибальство: членам громадських об'єднань за їх членськими квитками з берега або з човна вудками усіх видів із загальною кількістю гачків не більше десяти на рибалку і спінінгом, іншим особам – забороняється;
* дітям до 16 років самостійний лов риби дозволяється тільки з берега.

== Обмеження ==

'''Заборонено любительське та спортивне рибальство:'''
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах (до особливого розпорядження);
* з незареєстрованих плавзасобів або таких, що не мають на корпусі чіткого реєстраційного номера (за винятком веслових човнів);
* з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані ближче ніж за 500 метрів;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств;
* у водоймах риборозплідних і товарних рибних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах;
* з криги на ділянках водойм, закріплених за рибодобувними організаціями – на відстані більш як за 500 метрів від берега;
* на водоймах, що не визначені органами рибоохорони як такі, на яких дозволене любительське рибальство;
* у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях;
* без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах. Інформацію про точне місце розташування заборонених водойм, або про ділянки, відведені для любительського рибальства, місця зимувальних ям, період нересту можливо уточнити в територіальних органах рибоохорони.

== Відповідальність ==

Незаконне обмеження прав загального водокористування може потягти цивільно-правову (наприклад, розірвання договору оренди ставка), кримінальну (наприклад, самоправство чи перевищення службових повноважень) чи іншу відповідальність. Незаконний вилов риби в орендованому ставку іншими особами може призвести до адміністративної чи кримінальної відповідальності, оскільки риба є власністю орендаря і її вилов може розцінюватись як крадіжка. '''Порушення правил рибальства''' - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. '''Грубе порушення правил рибальства''' (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої ( [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
 Шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб,водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2011-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 р. N 1209 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів"].
 Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення цих Правил рибальства. Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.
 Контроль за дотриманням Правил рибальства здійснюють органи рибоохорони та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони та громадські інспектори з охорони довкілля.

[[Категорія: Екологічне право]]

Порядок розірвання шлюбу

2022-01-13T11:25:10Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]

== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України (далі - СК України)];
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СК України]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' За спільною заявою подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 Закону України "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним.

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. 
Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. 
За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про [[Розірвання шлюбу із засудженою особою|розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі]], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2022 року - 496,20 грн) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|позовного провадження]] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.

Слід зазначити, що діти, які досягли чотирнадцяти років, мають право самостійно обирати своє місце проживання після розірвання шлюбу батька та матері.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( на 1 січня 2022 року - 992,40 грн) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

=== '''<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>''' ===
З 08.02.2020 року, відповідно до частини четвертої статті 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [[Спрощене провадження в цивільних справах|спрощеного позовного провадження]].
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Зміни не стосуються справ про розірвання шлюбу щодо яких вже відкрито провадження
|}
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (частина перша статті 276 Цивільного процесуального кодексу України)].

==== '''Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження''' ====
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).]

==== '''Строк''' ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

=== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ===
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини.

'''Винятки:'''

1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку);

2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства;

3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Забезпечення позову в адміністративному процесі

2021-11-25T09:09:40Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"]
== Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову ==
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)].

Не допускається забезпечення позову шляхом:
* зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії;
* зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"];
* зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;
* зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;
* зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
* зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
* зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-19#Text Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"];
* зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
* зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.151 КАСУ]).
Заява про забезпечення позову подається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 ст. 153 КАСУ]:

# до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 КАСУ] (Глава 3 ст.ст. 26-30);
# одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 КАСУ];(Глава 3 ст.ст. 26-30);
# після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 ст.154 КАСУ], заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Питання про заміну одного заходу забезпечення іншим вирішується судом в судовому засіданні наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання. У той час як клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду. Примірник ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 155-157 КАСУ)].

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:

* неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10610 (ст. 153 КАСУ)];
* повернення позовної заяви;
* відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

==Способи забезпечення адміністративного позову==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] передбачено такі способи забезпечення адміністративного позову ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 стаття 151]):

*зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
*забороною відповідачу вчиняти певні дії;
*забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

==Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову==

У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10665 (ст. 238 КАСУ)], або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Також положення цієї статті не застосовуються щодо відповідача або іншої особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, які є суб’єктом владних повноважень.

[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Встановлення факту народження особи

2021-10-29T06:14:13Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції про права дитини]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254-viii Постанова Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 “Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні”]

== Встановлення факту народження особи у судовому порядку ==
Для реєстрації особи та виконання зобов’язання державного органу реєстрації актів цивільного стану зареєструвати особу з відповідним записом до книги реєстрації актів цивільного стану та видачею свідоцтва необхідно встановити юридичний факт народження особи (наприклад, у випадку, якщо особа народилася поза закладом медичної допомоги), звернувшись до суду з відповідною заявою

Відповідно до вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України) суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження).

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

== Докази у справі щодо встановлення факту народження особи ==
Для встановлення судом факту народження особи необхідно надати такі докази, що є підставами для реєстрації дитини:
* медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1151-06#Text форми № 103-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545], та письмову заяву двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я;
* акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у разі народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. За відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1151-06#Text форми № 103-1/о];
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/о, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06 затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545], у разі мертвонародження.
Доказом народження особи можуть бути й інші документи, які підтверджують факт її народження, а саме: індивідуальна картка вагітної і породіллі (обмінна карта), акт свідків про народження дитини (батьків, друзів, сусідів) тощо.
== Рішення суду ==
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 319 ЦПК України]).

Рішення суду про встановлення факту народження особи, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

== Див. також ==
* [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]]
* [[Встановлення факту смерті особи]]
* [[Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні

2021-10-22T08:54:10Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2020 року № 244 "Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1516-18#n14 Наказ Мінсоцполітики України від 19 грудня 2018 року № 1913 "Про затвердження Порядку та умов складання, виконання індивідуальних планів надання послуг і працевлаштування"]

== Визначення термінів ==
'''''Безробітний''''' - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/page п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення"]). 
'''''Зареєстрований безробітний''''' - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/page п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення"]). 
'''Працевлаштування''' - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/page п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення"]) 
'''''Кар’єрний радник''''' - співробітник центру зайнятості, який відповідно до цього Порядку забезпечує організацію надання послуг особам, які шукають роботу, зареєстрованим безробітним, здійснює супровід таких осіб з метою їх подальшого працевлаштування. 
'''''Облік осіб, які шукають роботу''''', - внесення даних про осіб, які шукають роботу, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості.
== Облік осіб, які шукають роботу ==
=== Куди звертатися? ===
Облік осіб, які шукають роботу, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування таких осіб.

Записатись на відвідування до будь-якого центру зайнятості можна на сайті [https://www.dcz.gov.ua Державної служби зайнятості].

=== Перелік необхідних документів ===
Для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу:
* пред’являють:
# громадяни України - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
# іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, - посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист;
# довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
* інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах.

'''Особа з інвалідністю''', яка не досягла встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"], '''подає копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі наявності пред’являє індивідуальну програму реабілітації.''' 

Особи, які не пред’явили документи зазначені вище мають право на отримання інформації про послуги, що надаються центром зайнятості.
=== Порядок взяття на облік ===
Кар’єрний радник вносить до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості отримані про особу, яка шукає роботу, персональні дані: 
* прізвище, ім’я та по батькові;
* серію та номер паспорта або дані іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України або дані посвідки на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист;
* зареєстроване місце проживання чи місце перебування;
* число, місяць та рік народження;
* реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті) та інші відомості, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF Порядком].
У разі прийняття рішення про звільнення працівника відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 пунктів 2, 4, 6, 8 частини першої статті 36, пунктів 2, 6, 10, 11 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України] та повідомлення ним про це центру зайнятості '''не пізніше ніж за два тижні''' така особа береться на облік у центрі зайнятості в день звернення та має право на першочергове формування її резюме, розміщення його на офіційному веб-сайті державної служби зайнятості, профорієнтацію, інформаційно-консультаційні послуги та послуги з пошуку роботи з метою працевлаштування до набуття статусу безробітного.

==== '''Реєстрація online.''' ====
Особи, звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, беруться на облік у центрі зайнятості та '''мають право на першочергове отримання послуг центру зайнятості.''' 
Військові комісаріати надають інформацію центрам зайнятості про осіб, які звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Слід зазначити, що на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для безробітних які хочуть звернутися до центрів зайнятості для подальшої реєстрації та призначення допомоги по безробіттю, стала доступною реєстрація online. Рішення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/307-2020-п#Text ухвалено КМУ 24 квітня 2020 року постановою № 307 «Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації, перереєстрації безробітних та призначення виплати допомоги по безробіттю в електронній формі»].

Надання електронної послуги здійснюється за заявою, поданою в електронній формі особою, яку ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації “Bank ID” чи іншого засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника.

Після чого необхідно заповнини анкету, в якій додаються сканкопії (фотокопії) документів необхідні для реєстрації (паспорт, документи про освіту, трудова книжка тощо).

Рішення про надання статусу безробітного або відмову в наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного. Після чого безробітний отримує підтвердження на електронну пошту або на телефон про надання статусу безробітного та виплати допомоги із безробіття /або сповіщення про необхідність доопрацювання / або аргументована відмова

=== Складення індивідуального плану надання послуг ===
За результатами первинного профілювання кар’єрний радник разом з особою, яка шукає роботу, складають індивідуальний план надання послуг.

В індивідуальному плані надання послуг зазначається комплекс заходів, які мають вжити кар’єрний радник та особа, яка шукає роботу, строки та періодичність їх надання, зобов’язання сторін щодо виконання цього плану.

Індивідуальний план надання послуг особі, яка шукає роботу, складається у двох примірниках, підписується безпосередньо такою особою та кар’єрним радником.

Один примірник підписаного обома сторонами індивідуального плану надання послуг видається особі, яка шукає роботу.

За спільною згодою кар’єрного радника та особи, яка шукає роботу, строк надання послуг згідно з індивідуальним планом надання послуг може бути змінено.

У разі зміни центру зайнятості індивідуальний план надання послуг розробляється та підписується з урахуванням раніше складеного плану за попереднім місцем обліку особи, яка шукає роботу.

Примірна форма індивідуального плану надання послуг, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1516-18#n14 порядок та умови його складення], виконання затверджуються Мінсоцполітики.

У разі наявності пропозиції щодо роботи кар’єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та видає направлення на працевлаштування.

=== Облік особи, яка шукає роботу, припиняється===
Облік особи, яка шукає роботу, припиняється
* з дня:
# реєстрації її як безробітної;
# відмови від отримання послуг центру зайнятості;
# відмови від підписання індивідуального плану надання послуг;
# смерті.
* у разі не звернення особою за послугами до центру зайнятості протягом 60 календарних днів з наступного дня після останнього дня звернення. Облік припиняється на 61 календарний день.

== Надання статусу безробітного ==
Особи, які закінчили або припинили навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та зареєструвалися в центрі зайнятості '''протягом шести місяців''' з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби, мають право на додаткові гарантії у сприянні з працевлаштування.

Особам, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також особам, у яких відсутній страховий стаж, крім тих, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 частині другій статті 6 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"], не може бути надано статус безробітного.

=== Перелік необхідних документів ===
Для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред’являє документи, що посвідчують особу та підтверджує громадянство, а також:
* трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи;
* документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката);
* військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.
Крім документів зазначених вище, для отримання статусу безробітного подаються: 
♦ '''внутрішньо переміщеними особами у разі відсутності документів, що підтверджують факт звільнення:'''
# заява про припинення трудових відносин, справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, або документ, що підтверджує факт припинення зайнятості (цивільно-правовий договір, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), або відповідне рішення суду - у разі припинення трудових відносин (припинення зайнятості) у судовому порядку;
# розрахунковий документ (квитанція), що підтверджує надсилання зазначеної заяви роботодавцю рекомендованим листом з описом вкладення (за можливості);
♦ '''членами особистого селянського господарства, для яких така робота була основною''' (крім осіб, які закінчили або припинили навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти), звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби), - довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.

Для цілей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#n26 Порядку] ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що '''протягом 12 місяців,''' які передували дню звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення"] менше шести місяців.

Зазначену довідку не подають члени особистого селянського господарства, які:
* є внутрішньо переміщеними особами;
* проходили військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

♦ '''військовослужбовцями''' (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, утворених відповідно до законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), які звільнені із служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, - військово-обліковий документ, в якому зазначена дата взяття їх на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавства.

'''Особи, які зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення"]''' (крім осіб з інвалідністю, які не досягли встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] пенсійного віку і норматив працевлаштування яких встановлюється згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]) '''та які мають право на додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню''' на підприємства, в установи, організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб за рахунок квоти у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників, з метою прискорення їх працевлаштування, крім документів, зазначених вище, подають:
* '''''один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років,''''' - свідоцтво про народження дитини, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду;
* '''''один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років,''''' - свідоцтво про народження дитини, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду та/або довідку структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації або виконавчого органу міської ради про отримання (неотримання) соціальної допомоги;
* '''''один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину з інвалідністю, утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності),''''' - пенсійне посвідчення, що містить запис про інвалідність, рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду та/або довідку структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації або виконавчого органу міської ради про отримання (неотримання) соціальної допомоги;
* '''''один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину з інвалідністю (до досягнення нею 18-річного віку),''''' - пенсійне посвідчення, що містить запис про інвалідність. У разі відсутності пенсійного посвідчення належність до однієї з категорій осіб (один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину з інвалідністю, утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності), один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину з інвалідністю (до досягнення нею 18-річного віку) може підтверджуватися одним з таких документів:
# посвідченням особи, яка отримує державну соціальну допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"];
# медичним висновком про дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
* '''''дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування,''''' - копію рішення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
* '''''особа, яка звільнена після відбування покарання або примусового лікування, за умови відсутності будь-якого виду зайнятості з дати звільнення до дати реєстрації у центрі зайнятості''''' - відповідну довідку установи, в якій така особа відбувала покарання або проходила примусове лікування;
* '''''особа, якій виповнилося 15 років та яка за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, може, як виняток, прийматися на роботу''''', - заяву одного з батьків або особи, яка їх замінює, про згоду на працевлаштування такої особи, свідоцтво про народження чи рішення суду або розпорядження органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування;
* '''''учасники бойових дій''''', зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], - посвідчення учасника бойових дій та у разі потреби копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або копію довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

=== Порядок реєстрації ===
Особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного, зобов’язана подати кар’єрному раднику '''не пізніше сьомого календарного дня''' з дня отримання направлення на працевлаштування письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

Під час формування направлення на працевлаштування кар’єрний радник зобов’язаний перевірити актуальність пропозиції підходящої роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного.

Якщо в зазначений строк така особа подає кар’єрному раднику письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв’язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви.

У разі відсутності підходящої роботи особі, яка шукає роботу, може бути надано статус безробітного з '''першого дня''' взяття на облік у центрі зайнятості.

=== Строк прийняття рішення про відмову чи надання статусу безробітного ===
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості '''не пізніше сьомого календарного дня''' з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 року № 244 "Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"] у ''період встановлення карантину'' реєстрація безробітного здійснюється ''з першого дня після подання особою,'' яка шукає роботу, ''заяви про надання статусу безробітного'' за формою, визначеною Державним центром зайнятості.'''

'''Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється ''з першого дня реєстрації безробітного''.'''

'''Після завершення карантину безробітний ''зобов’язаний протягом 10 робочих днів'' подати центру зайнятості документів, необхідних для надання статусу безробітної особи.'''

'''Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини - ''карантину''. У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною.'''

|}

З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар’єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

У разі відмови особи поставити підпис у додатку до персональної картки кар’єрним радником вноситься до неї відповідний запис.

=== Підстави для відмови у наданні статусу безробітного ===
Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:
* відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF пунктах 17 і 18 Порядку];
* встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи;
* подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"];
* письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;
* невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про результати співбесіди відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
* неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF абзаців вісімнадцятого - двадцятого підпункту 1 пункту 30 Порядку.];
* наявність в особи статусу безробітного. 

У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше '''ніж через сім календарних днів''' з дня прийняття такого рішення.

Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

== Зміна зареєстрованим безробітним центру зайнятості==
У разі бажання зареєстрованого безробітного здійснювати пошук роботи, отримувати виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги в іншому центрі зайнятості така особа подає до обраного центру зайнятості відповідну заяву, на підставі якої формується персональна картка безробітного.

З дня подання такої заяви реєстрація у попередньому центрі зайнятості, в якому особа набула статусу безробітного та отримувала соціальні послуги і матеріальне забезпечення, припиняється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF абзацу двадцять третього підпункту 1 пункту 30 Порядку].

Перереєстрація безробітного в центрі зайнятості, до якого він звернувся, здійснюється на '''наступний день після подання відповідної заяви''.

У випадку зміни центру зайнятості розробляється та підписується новий індивідуальний план працевлаштування з урахуванням плану, складеного за попереднім місцем реєстрації безробітного.

== Припинення реєстрації безробітного==
Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного '''з дня''':
# початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов’язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів, у виконанні оплачуваних робіт згідно з освітньою програмою під час проходження зареєстрованим безробітним виробничого навчання та виробничої практики або стажування на підприємстві, в організації, установі або під час проходження ним індивідуального навчання на робочому місці (на виробництві);
# працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту);
# укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг);
# забезпечення роботою самостійно;
# призначення виплати грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам;
# призначення грошової допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього нагляду;
# призначення грошової допомоги, компенсації та/або надбавки непрацюючій працездатній особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку;
# зайняття іншим видом діяльності згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення"];
# видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі;
# вступу на навчання за денною формою, у тому числі з використанням ваучера;
# призову чи прийому на військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу;
# набрання законної сили вироком суду про засудження зареєстрованого безробітного до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);
# досягнення зареєстрованим безробітним встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років;
# подання ним заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до трьох років;
# подання зареєстрованим безробітним заяви про припинення реєстрації;
# визнання зареєстрованого безробітного нездатним до трудової діяльності відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг;
# встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення"];
# припинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин;
# відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості, а для зареєстрованого безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), - відмови від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації);
# смерті зареєстрованого безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;
# подання зареєстрованим безробітним заяви про бажання отримувати соціальні послуги та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття в іншому центрі зайнятості;
* '''у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості:'''
# '''''протягом 30 робочих днів''''' з дати прийняття рішення про таке відвідування, а у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, - з дати останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов’язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (реєстрація припиняється з наступного дня після останнього фактичного відвідування центру зайнятості або останнього фактичного підтвердження безробітним наміру перебувати у статусі безробітного в центрі зайнятості будь-якими засобами комунікації. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 31 робочий день);
# '''''протягом 14 робочих днів''''' з дня припинення участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, закінчення праці, пов’язаної з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів (реєстрація припиняється з наступного дня за останнім днем участі особи у громадських та інших роботах тимчасового характеру, праці, пов’язаної з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 15 робочий день);
# '''''протягом 14 робочих днів''''' з дня закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості (реєстрація припиняється з наступного дня після закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 15 робочий день);
# '''''протягом 14 робочих днів''''' з дня закінчення строку дії медичної довідки по вагітності та пологах (реєстрація припиняється з наступного дня після закінчення строку дії медичної довідки по вагітності та пологах. Рішення про припинення реєстрації безробітного у такому випадку приймається на 15 робочий день);
* '''з дня відмови від складення, підписання, а також з дня встановлення факту невиконання без поважних причин, зазначених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF абзаці третьому пункту 28 Порядку], індивідуального плану працевлаштування.'''
* '''з наступного дня після фактичного відвідування безробітним центру зайнятості у разі неподання безробітним у строки, визначені абзацом сьомим пункту 20 цього Порядку, документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.'''
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Безробіття]]
<references />

Зупинення вчинення нотаріальних дій

2021-09-17T07:16:33Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Вчинення нотаріальних дій ==
Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених '''статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]''' (далі – Закон) та іншими актами законодавства України.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках передбачених статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону]. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону] за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій. Таке положення також містить '''пункт 3 Глави 2 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України''', '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5]'''.
Тобто, у разі оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, заінтересована особа може скористатися можливістю зупинити вчинення нотаріальної дій.

== Досудовий порядок ==

=== Куди звернутися? ===
Для захисту порушеного права, заінтересованій особі необхідно звернутися до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, з обгрунтованою заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії (далі - заява).
До подачі заяви нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, заінтересована особа має звернутися до суду з позовною заявою про оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.

=== Вартість ===
''Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії до нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, подається на безкоштовній основі. За її розгляд плата не стягується.''
=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Кожен випадок є індивідуальним, у зв’язку з цим відсутній вичерпний перелік документів для складання заяви.

=== Строки розгляду питання ===
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії розглядається у строки, встановлені '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]'''.
'''Так, відповідно до ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]''' звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

=== Підстави для відмови ===
Заява про зупинення вчинення нотаріальної дії, оформлена належним чином і подана у встановленому порядку, підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.
'''Відповідно до ч. 2 ст. 7''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»], забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено '''статтею 17 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]''', та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Також, при поданні заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії, слід враховувати вимоги, передбачені '''ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]''', а саме:
# звернення до суду до моменту подання заяви про зупинення вчинення нотаріальної дії;
# наявність повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.

=== Порядок оскарження ===
Відповідь за результатами розгляду заяви в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав цю заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення

2021-08-11T09:26:36Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1054 Цивільний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text; Земельний кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text; Податковий кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text; Сімейний кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text; Закон України від 31 березня 2021 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».]

== Загальна інформація ==
01 липня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text; Закон України від 31 березня 2021 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], у зв’язку із чим дозволяється відчуження, в тому числі дарування, раніше підмораторних земельних ділянок (земель сільськогосподарського призначення). 

Відповідно до частини 3 статті 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1175 Земельного кодексу України] земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, '''НЕ''' є договором дарування.

''Загальні поняття та зміст договору дарування викладені в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F правовій консультації "Договір дарування"]''

Укладення договорів дарування громадянами повинно здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства. Так, дарувальники повинні бути дієздатними. Крім того, сімейне та цивільне законодавство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, приймати майно у подарунок, а піклувальники над неповнолітніми - давати згоду на прийняття дару. Разом з тим, опікуни та піклувальники можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування дозволяються відносно будь-якої особи за вибором дарувальника. Тому, при укладенні договору дарування нотаріус здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи-громадянина шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

'''ВАЖЛИВО!''' При посвідченні договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення нотаріус буде перевіряти дотримання вимог щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа (максимальний розмір - 100 гектарів на одну особу). Така перевірка здійснюється з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність таким вимогам, нотаріус відмовить у посвідченні угоди.

== Форма договору дарування земельної ділянки ==
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1050 стаття 181 Цивільного кодексу України]).

Як передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n3547 статтею 719 Цивільного кодексу України], договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Куди звернутись ===
Для укладення та посвідчення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідно звернутися до місцевого нотаріуса. Знайти державну нотаріальну контору або приватного нотаріуса для укладення договору можна за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx.

== Документи необхідні для укладення договору дарування ==
Для укладення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідно мати наступні документи (орієнтовний перелік):
* паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
* звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки;
* документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку (свідоцтво про право власності на земельну ділянку; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний акт);
* Витяг з Державного земельного кадастру;
Якщо договір укладається від імені особи представником за довіреністю, то окрім вказаних вище документів необхідно мати:
* довіреність;
* паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків повіреного.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

'''УВАГА! Для відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення вона повинна мати кадастровий номер. Якщо кадастрового номеру земельна ділянка не має, то його необхідно присвоїти.'''

''Дивись правову консультацію [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%83 «Порядок отримання кадастрового номеру»].''

== Сплата податків при оформленні договору дарування земельної ділянки ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text; Податкового кодексу України,] об’єкти дарування, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

'''У зв’язку з цим, договір дарування земельної ділянки НЕ обкладається податком (ставка дорівнює нулю):'''
* родичу першого ступеня (діти, батьки, один із подружжя),
* другого ступеня споріднення (онуки, дідусі/бабусі).
В іншому випадку в процесі дарування земельної ділянки (між фізичними особами-резидентами) дарунок обкладається '''ставкою 5% від вартості ділянки.'''

'''Фізична особа-резидент''' – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо однією зі сторін договору дарування є фізична особа-нерезидент, то сплачується податок '''в розмірі 18% ПДФО.''' В свою чергу, у разі сплати ПДФО, з’являється зобов’язання '''сплати 1,5% військового збору''' від вартості оцінки.

Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Згідно з роз’ясненнями ДФС України, для визначення розміру податку необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

''З Державним реєстром оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та орієнтовними зразками заяв можна ознайомитися за посиланням:'' https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-otsiniuvachiv-z-ekspertnoi-hroshovoi-otsinky-zemelnykh-dilianok/.

== Державна реєстрація права власності на земельну ділянку ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

'''Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:'''
* нотаріус;
* інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.
''Перелік центрів надання адміністративних послуг - https://my.gov.ua/info/servicecenters<nowiki/>.''

'''Перелік необхідних документів:'''
* заява встановленої форми;
* документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
* копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
* засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
* витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (не обов'язково);
* документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 року – '''230 грн.).'''
Заява та документи розглядаються державним реєстратором '''протягом 5 робочих днів.'''

На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== Розірвання договору дарування земельної ділянки ==
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо:
* обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей;
* обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;
* обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
* внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена
* дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

'''''Як визнати договір дарування земельної ділянки недійсним? Дивись правову консультацію [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8 "Визнання недійсним договору дарування земельної ділянки".]'''''
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Договір дарування]]

Дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення

2021-08-11T09:25:13Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1054 Цивільний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text; Земельний кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text; Податковий кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text; Сімейний кодекс України;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text; Закон України від 31 березня 2021 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».]

== Загальна інформація ==
01 липня 2021 року набирав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text; Закон України від 31 березня 2021 року № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»], у зв’язку із чим дозволяється відчуження, в тому числі дарування, раніше підмораторних земельних ділянок (земель сільськогосподарського призначення). 

Відповідно до частини 3 статті 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1175 Земельного кодексу України] земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, '''НЕ''' є договором дарування.

''Загальні поняття та зміст договору дарування викладені в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F правовій консультації "Договір дарування"]''

Укладення договорів дарування громадянами повинно здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства. Так, дарувальники повинні бути дієздатними. Крім того, сімейне та цивільне законодавство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, приймати майно у подарунок, а піклувальники над неповнолітніми - давати згоду на прийняття дару. Разом з тим, опікуни та піклувальники можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування дозволяються відносно будь-якої особи за вибором дарувальника. Тому, при укладенні договору дарування нотаріус здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи-громадянина шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

'''ВАЖЛИВО!''' При посвідченні договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення нотаріус буде перевіряти дотримання вимог щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа (максимальний розмір - 100 гектарів на одну особу). Така перевірка здійснюється з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність таким вимогам, нотаріус відмовить у посвідченні угоди.

== Форма договору дарування земельної ділянки ==
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1050 стаття 181 Цивільного кодексу України]).

Як передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n3547 статтею 719 Цивільного кодексу України], договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

=== Куди звернутись ===
Для укладення та посвідчення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідно звернутися до місцевого нотаріуса. Знайти державну нотаріальну контору або приватного нотаріуса для укладення договору можна за посиланням: https://ern.minjust.gov.ua/pages/default.aspx.

== Документи необхідні для укладення договору дарування ==
Для укладення договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення необхідно мати наступні документи (орієнтовний перелік):
* паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
* звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки;
* документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку (свідоцтво про право власності на земельну ділянку; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний акт);
* Витяг з Державного земельного кадастру;
Якщо договір укладається від імені особи представником за довіреністю, то окрім вказаних вище документів необхідно мати:
* довіреність;
* паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків повіреного.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

'''УВАГА! Для відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення вона повинна мати кадастровий номер. Якщо кадастрового номеру земельна ділянка не має, то його необхідно присвоїти.'''

''Дивись правову консультацію [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%83 «Порядок отримання кадастрового номеру»].''

== Сплата податків при оформленні договору дарування земельної ділянки ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text; Податкового кодексу України,] об’єкти дарування, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

'''У зв’язку з цим, договір дарування земельної ділянки НЕ обкладається податком (ставка дорівнює нулю):'''
* родичу першого ступеня (діти, батьки, один із подружжя),
* другого ступеня споріднення (онуки, дідусі/бабусі).
В іншому випадку в процесі дарування земельної ділянки (між фізичними особами-резидентами) дарунок обкладається '''ставкою 5% від вартості ділянки.'''

'''Фізична особа-резидент''' – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо однією зі сторін договору дарування є фізична особа-нерезидент, то сплачується податок '''в розмірі 18% ПДФО.''' В свою чергу, у разі сплати ПДФО, з’являється зобов’язання '''сплати 1,5% військового збору''' від вартості оцінки.

Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Згідно з роз’ясненнями ДФС України, для визначення розміру податку необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

''З Державним реєстром оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та орієнтовними зразками заяв можна ознайомитися за посиланням:'' https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-otsiniuvachiv-z-ekspertnoi-hroshovoi-otsinky-zemelnykh-dilianok/.

== Державна реєстрація права власності на земельну ділянку ==
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

'''Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють:'''
* нотаріус;
* інші державні реєстратори (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, районних, районних у містах державних адміністрації), в тому числі через центри надання адміністративних послуг.
''Перелік центрів надання адміністративних послуг - https://my.gov.ua/info/servicecenters<nowiki/>.''

'''Перелік необхідних документів:'''
* заява встановленої форми;
* документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України);
* копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
* засвідчена копія рішення про передачу земельної ділянки у власність;
* витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (не обов'язково);
* документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 року – '''230 грн.).'''
Заява та документи розглядаються державним реєстратором '''протягом 5 робочих днів.'''

На підтвердження державної реєстрації права власності на землю державний реєстратор видає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

== Розірвання договору дарування земельної ділянки ==
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо:
* обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей;
* обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;
* обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
* внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена
* дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

'''''Як визнати договір дарування земельної ділянки недійсним? Дивись правову консультацію [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8 "Визнання недійсним договору дарування земельної ділянки".]'''''
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Договір дарування]]

Допомога по безробіттю для організації власного бізнесу

2021-08-05T12:39:58Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року № 624 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності" (далі - Порядок)]

== Хто може отримати допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності ==
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності '''безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи'''. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru частина сьома статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"], пункт 1 Розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Порядку] ).

== Хто не може отримати допомогу по безробіттю для оргацізації підприємницької діяльності ==
Одноразово виплата допомоги по безробіттю не здійснюється зареєстрованим безробітним:
* у разі звільнення з останнього місця роботи з підстав, зазначених у підпункті 2 пункту 3 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Порядку] (крім звільнення за згодою сторін);
* у разі скорочення допомоги по безробіттю з підстав, зазначених у підпунктах 1 - 6 пункту 4 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Порядку];
* які були засновниками юридичної особи чи були зареєстровані як фізичні особи - підприємці протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття.
Також не мають права на чергове отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності безробітні, які вже отримали допомогу по безробіттю одноразово та припинили підприємницьку діяльність або не здійснювали її та не сплачували єдиний внесок як юридична особа чи фізична особа - підприємець упродовж двох років, починаючи з дня державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця.

== Перелік документів необхідних для отримання допомоги ==
Зареєстрований безробітний подає до центру зайнятості такі документи (пункт 6 Розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Порядку]):
* заяву про надання допомоги по безробіттю одноразово;
* бізнес-план.
Зразок заяви можна взяти у центрі зайнятості.

== Умови призначення допомоги по безробіттю одноразово для організації безробітним підприємницької діяльності ==
'''''Питання щодо надання одноразової допомоги по безробіттю''''' на підставі поданих безробітним документів розглядає комісія з питань виплати одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності(далі - комісія) у присутності безробітного (за бажанням). Розгляд питання щодо надання допомоги по безробіттю одноразово на підставі поданих безробітним документів та висновок комісії оформляються протоколом. 
'''''Рішення щодо надання допомоги по безробіттю одноразово''''' або про відмову в наданні такої допомоги приймається керівником центру зайнятості не пізніше 10 робочих днів після подання безробітним документів з урахуванням висновку комісії щодо здійснення такої виплати. 
На підставі рішення про надання допомоги по безробіттю одноразово в разі державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівник центру зайнятості приймає '''''рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово'''''. 
У разі якщо особа протягом 30 календарних днів після прийняття рішення про надання виплати допомоги по безробіттю одноразово не пройшла державну реєстрацію юридичної особи чи фізичної особи - підприємця без поважних причин, вона втрачає право на отримання виплати допомоги по безробіттю одноразово. 
Поважними причинами продовження строку, протягом якого має відбутися державна реєстрація юридичної чи фізичної особи - підприємця, є хвороба безробітного, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, військових комісаріатів, інших державних установ та інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють реєстрацію, що підтверджується відповідними документами.

== Строк виплати допомоги ==
Рішення про виплату допомоги по безробіттю одноразово здійснюється '''протягом 14 робочих днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи - підприємця'''([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 абзац 2 пункту 9 розділу 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності]). 

== Як обчислюється розмір допомоги ==
Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"] у розрахунку на рік. 
Виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється в розмірі залишку призначеної безробітному допомоги по безробіттю, визначеного на день державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, обмеженого строком 360 календарних днів, у тому числі особам передпенсійного віку (пункт 4 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0537-20#Text Порядку]). 
Розрахунок одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням максимального розміру допомоги та мінімального розміру допомоги, встановленого правлінням Фонду соцстрахування на випадок безробіття, що діє на дату державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця. 
Зміна розміру мінімальної та максимальної величини допомоги по безробіттю, що відбулась після державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, не є підставою для коригування допомоги по безробіттю, що виплачена одноразово. 

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія :Безробіття]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Одноразова грошова допомога]]

Надання права на шлюб неповнолітній особі

2021-08-05T07:51:56Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2018 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]

== Право на шлюб ==

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу '''не є підставою''' для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
== Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років ==
Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 Цивільний процесуальний кодекс України]. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника.
Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.
=== Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років ===

* вагітність;
* фактичне створення сім'ї;
* народження дитини.
'''Перелік підстав не є вичерпним.'''

'''Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою'''
# особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
# рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
# двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
# усиновлювач та усиновлена ним дитина.
За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
 Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації.

=== Документи необхідні для реєстрації шлюбу ===
# Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повинно відповідати інтересам заявника, а встановити це можна лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n214 Сімейного кодексу України] (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;
# Свідоцтво про народження заявника;
# Копія паспорта заявника;
# Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.
# Квитанція про сплату судового збору.
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1.pdf Заява про право на шлюб зразок]

=== Вартість ===
'''Відповідно до ч. 1 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»], судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарг подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. '''Станом на 2021 р. судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , тобто - 454 грн.

== Визнання шлюбу недійсним ==
Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст.ст. 39, 40, 41 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 Сімейного кодексу України].
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;
# зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;
# у разі фіктивності шлюбу;
# з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
# з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Відповідно до ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n214 Сімейного кодексу України] право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#Text Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя]
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності

2021-06-03T07:54:50Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/paran249#n249 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру]"(далі - Порядок № 1051)
*[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінет Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 про «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»]

== Хто може звернутись ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України] кожен громадянин України може отримати безкоштовно землю для різних потреб. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.

== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам ==

Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частина четверта статті 116 Земельного кодексу України]).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
* для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
* для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
* для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
* для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти [https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all '''Публічна кадастрова карта'''].

== Куди звертатися для отримання земельної ділянки ==

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України], а саме:
* сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
* районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті);
* обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
* [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області] (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
'''17 листопада 2020 року Держгеокадастр видав [https://land.gov.ua/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2020-485-deiaki-pytannia-peredachi-zemelnykh-dilianok-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-do-komunalnoi-vlasnosti/ наказ №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності»].''' Цим документом керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов’язано передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] '''з 17 листопада 2020 року'''.
{| class="wikitable"
|+

|'''Увага!''' Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою можна направити в [https://e.land.gov.ua/services електронній формі].
|}

== Вимоги до клопотання==
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет).jpg|міні]]
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет - частина 2).jpg|міні]]

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви)].[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%] До клопотання додаються:
# графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, [http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta викопіювання з кадастрової карти]);
# погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
# документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
# копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
# документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
'''Увага!''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України]).

== Термін розгляду заяви ==
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку. 
[[Файл:ПЗ про визнання протиправними дій ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ.doc|міні]]

== [[Розроблення документації землеустрою|Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]] ==

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

'''''Розробником проекту землеустрою''''' можуть бути лише:
# юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням (землевпорядні організації) та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
# фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 Закону України "Про землеустрій"]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у [https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників], або у [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] (Держгеокадастр).
|}
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF договору].

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати '''6 місяців'''.

== Погодження проекту землеустрою ==
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з:
# [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ ''територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;'']
# [http://www.dabi.gov.ua/pro-dabi/strukturni-pidrozdily-dabi/ ''управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради''] (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта);
# іншими організаціями (органами лісового, водного господарства, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-2016-%D0%BF#Text Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580], погодження усіх видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру здійснюється '''за принципом екстериторіальності'''.

На відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об’єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами.

'''''Детальніше див.''''' "[[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]"

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також включає перелік документів, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15/page Законом України "Про землеустрій" (стаття 50)].

'''Строк розгляду:''' протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов'язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

'''Підстава для відмови:''' лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (доповнення).

'''<big>Увага!</big>''' Згідно з підпунктом 4 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»] Держгеокадастром розпочато процедуру передачі земельних ділянок територіальним громадам. В зв’язку з чим, рішення про передачу даних земельних ділянок прийматимуться територіальними громадами, якщо на земельні ділянки було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але землевпорядна документація не була подана в Держгеокадастр '''до 15 грудня'''.

== Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ==

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051]).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051], подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку через [https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 Єдиний державний веб-портал електронних послуг], у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

'''Увага!''' Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”]).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що '''не перевищує 14 робочих днів''' з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав відмови.

'''Підстави для відмови:'''
* документи подані не в повному обсязі;
* невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
* розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
* розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної ділянки або її частини.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі).

'''Вартість: '''внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/835-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг"]).

Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==

Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.

До клопотання додаються: екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

'''Строк розгляду:''' 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"] після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

'''Перелік необхідних документів:'''
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 заява встановленої форми;]
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91603052 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 805/4560/17-а] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області, а не листом).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902179 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 813/731/18] (оскільки Львівським міським головою не було винесено на пленарне засідання Львівської міської ради, зокрема, не включено до порядку денного розгляд клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та не забезпечено дотримання радою порядку і строку їх розгляду, то відповідно міським головою допущено протиправну бездіяльність та порушено вимоги ст. 186-1 ЗК України, ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 31 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86815234 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17] (не існує норми закону щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ділянок, які включені до переліку за наказом Головного управління Держгеокадастру).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства).
*
*
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83943059 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 420/5288/18] (у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/7862647 Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а] (невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77361939 Постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом).

== Див. також ==
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Публічна кадастрова карта та порядок користування]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Наїзд на пішохода: відповідальність водія та пішохода

2021-05-18T07:30:51Z

Olena.filimonenko:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс про адміністративні правопорушення]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху"]

* [https://verdictum.ligazakon.net/document/85836172 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 296/2509/16-ц]

== Обов’язки основних учасників дорожнього руху ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Законом України «Про дорожній рух»] учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасниками дорожнього руху є водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Всі учасники дорожнього руху мають не тільки права, але й обов’язки.

'''Водій як учасник дорожнього руху повинен:'''
* мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
* виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції;
* вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху ;
* не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
* перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
* надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю.

'''Пішохід як учасник дорожнього руху повинен:'''
* рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
* перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
* керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
* не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
* не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
* стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
* не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
* у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

== Поняття «наїзд на пішохода» ==

'''Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП)''' — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Одним із видів є «наїзд на пішохода».

'''Наїзд на пішохода''' — подія, за якої: автотранспортний засіб наїхав на людину; пішохід наштовхнувся на машину, що рухається; людина отримала пошкодження від вантажу, що перевозиться транспортним засобом.

Винуватцями даного виду дорожньо-транспортної пригоди можуть бути як пішоходи, так і водії.

'''До ДТП з вини водія потрібно віднести''' наїзд на пішохода''':'''
* на переході;
* під час руху заднім ходом;
* на тротуарі;
* у дворі;
* з порушенням правил руху, порядку перестроювання транспорту, перевищенням швидкості руху.
'''До ДТП з вини пішохода слід віднести наступні події:'''
* транспорт збив пішохода, який переходив проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, а також в місцях, де встановлено огородження;
* водій скоїв наїзд на пішохода, який тривалий час стояв на проїжджій частині, при цьому зупинка пішохода не пов'язана із забезпеченням безпеки руху;
* пішохід рухався по проїжджій частині, коли можна було йти по тротуару або пішохідній доріжці.
Для з’ясування винних осіб в дорожньо-транспортній пригоді, ступеня шкоди заподіяної здоров’ю потерпілого від ДТП, проводяться ''судово-медична експертиза та автотехнічна експертиза''.

''Судово-медична експертиза'' дозволяє з'ясувати характер тілесних ушкоджень учасників даної пригоди; причину смерті, якщо в результаті ДТП настала смерть учасника дорожнього руху; з'ясовує питання щодо наявності ступеня алкогольного сп’яніння учасників дорожнього руху; визначає механізм утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв’язку з подією, з’ясування стану здоров’я потерпілих.

''Автотехнічна експертиза'' встановлює науково обґрунтовану характеристику процесу ДТП у всіх її фазах, визначає об'єктивні причини ДТП та поведінку окремих її учасників. Автотехнічна експертиза: встановлює механізм ДТП; швидкість руху автомобіля і гальмівного шляху; параметри руху транспортних засобів до моменту ДТП; місце зіткнення автомобілів (місце наїзду на пішохода, на перешкоду); відповідність дій учасників ДТП правилам дорожнього руху; дає змогу сформулювати експертний висновок про те, чи можливо було запобігти аварії при певних умовах.

Результати даних експертиз безпосередньо впливають на кваліфікацію дій особи, що винна у скоєнні ДТП.

== Відповідальність винних осіб ==

=== Адміністративна відповідальність ===
Адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
 
 
Примітка. Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1961-15#Text Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".]

Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 127 Кодексу про адміністративні правопорушення].

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо була спричинена аварійна обстановка - накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

=== Цивільно-правова відповідальність ===
Настає як наслідок за заподіяну матеріальну або моральну шкоду.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1.ст. 1166 Цивільного кодексу України]).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України]). Тобто, дана стаття регламентує відповідальність водія транспортного засобу.

За наявності у діях пішохода вини щодо порушення правил дорожнього руху, за результатом яких учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1166 Цивільного кодексу України]). Водночас, на нього не можуть бути покладені обов'язки з відшкодування шкоди, нанесеної джерелом підвищеної небезпеки ([https://verdictum.ligazakon.net/document/85836172 Постанова Верховного Суду. Касаційного цивільного суду від 20.11.2019 № 296/2509/16-ц]).

=== Кримінальна відповідальність ===
Настає в результаті порушення правил дорожнього руху, що спричинили заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, а також у разі настання смерті потерпілого або потерпілих.

Якщо особою, яка спричинила виникнення ДТП є водій транспортного засобу, то відповідальність настає за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 286 Кримінального кодексу України] Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом. Санкція даної статті передбачає покарання в залежності від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

''Якщо в результаті ДТП потерпілому було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження'' - штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

''Якщо в результаті ДТП настала смерть потерпілого або заподіяно тяжке тілесне ушкодження'' - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

''Якщо ДТП спричинило загибель кількох осіб'' - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Якщо винною за вчинення ДТП особою було визнано пішохода, то покарання настає за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 291 Кримінального кодексу України], що регламентує відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, норм і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки та карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання

2021-04-12T08:52:37Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12; Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2016 року № 816 "Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду за громадян України кордон на постійне місце проживання"]

== Підстави для отримання послуги ==
Виїзд громадянина України на постійне проживання до іншої держави.

== Як отримати послугу ==
• подати до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання в Україні заяву на ім'я керівника територіального органу ДМС та необхідні документи; 
• перевірити правильність внесення персональних даних до заяви, та засвідчити власним підписом у заяві правильність даних; 
• у разі прийняття позитивного рішення - звернутись до відповідного органу реєстрації для здійснення зняття з реєстрації місця проживання; 
• звернутися до територіального органу ДМС, надати паспорт громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідку про зняття з реєстрації місця проживання, видану органом реєстрації (до паспорту громадянина України у формі книжечки), а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання.

== Вартість послуги та пільги ==
Вартість послуг - 195,31 грн;
Пільги відсутні.

== Подача заяви ==
• особисто; 
• законним представником. 

Заява заповнюється заявником в паперовій формі або працівником територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов’язками покладено функції з прийому заяв, в електронній формі.
Стосовно осіб, які не досягли 16-річного віку, заповнюється два примірники заяви.
У разі звернення заявника щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання разом з дітьми, які не досягли 16-річного віку, заповнюються окремі заяви для кожної особи.
Особі, яка досягла 16-річного віку, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання здійснюється на підставі її особистої заяви.
Особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання здійснюється на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі – законні представники).

== Необхідні документи ==
• заява; 
• три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 
• оригінал та копія паспорта громадянина України (для осіб, які досягли 14-річного віку та постійно проживають в Україні); 
• оригінал та копія свідоцтва про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку); 
• оригінал та копія довідки про реєстрацію місця проживання; 
• оригінал та копія документу, що посвідчує особу законного представника; 
• оригінал та копія документа, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законним представником є один із батьків (усиновлювачів); 
• нотаріально засвідчена згода законних представників, які залишаються в Україні, на виїзд за кордон на постійне місце проживання особи, законними представниками якої вони є (або копія свідоцтва про смерть чи рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання особи обмежено дієздатною, або недієздатною, або безвісно відсутньою, або оголошення її померлою). Письмова згода законних представників, які залишаються в Україні, може бути надана ними особисто під час подання заявником заяви щодо особи, законними представниками якої вони є; 
• нотаріально засвідчена згода дитини віком від 14 до 16 років на виїзд за кордон на постійне місце проживання; 
• копія рішення суду, завірена у встановленому порядку, - за відсутності згоди одного із законних представників на виїзд за кордон на постійне проживання особи, яка не досягла 16-річного віку, або особи, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною; 
• документи, що підтверджують внесення встановленої законодавством плати. 
Заява приймається за умови подання заявником всіх необхідних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства. 
Працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України, здійснює візуальну перевірку їх справжності та попереджає заявника про встановлену законодавством відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей. Роздруковані або заповнені від руки примірники заяви заявник підписує із зазначенням прізвища, імені, по батькові, чим підтверджує правильність внесених до неї відомостей.

== Термін розгляду заяви ==
Розгляд заяви здійснюється у строк до трьох місяців з дня її подання.

== Результат надання адміністративної послуги ==
• Прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Проставлення в паспорті громадянина України у формі книжечки та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон штампів про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання та скріплення печаткою.
У разі наявності у особи паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм – внесення територіальним органом ДМС інформації про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання до безконтактного електронного носія.

• Прийняття рішення про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше 5 робочих днів письмово інформує заявника про прийняте рішення із зазначенням підстав відмови і порядку оскарження рішення та повідомляє територіальний підрозділ ДМС про прийняте рішення. 

Строк дії документу, що є результатом отримання послуги 6 місяців з дня його прийняття. Якщо заявник у зазначений строк не звернувся до територіального органу ДМС для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, рішення втрачає силу, про що робиться відмітка в заяві.

== Підстави для відмови у наданні послуги ==
Заявник не подав передбачені нормативно-правовими актами документи. Подані заявником документи не відповідають вимогам законодавства України, містять недостовірні відомості або подані документи є недійсними.
Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: 
• він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого ст. 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»]; 
• стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 
• він засуджений за вчинення кримінального правопорушення – до відбуття покарання або звільнення від покарання; 
• він ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього судовим рішенням – до виконання зобов’язань; 
• він перебуває під адміністративним наглядом національної поліції – до припинення нагляду.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання

2021-04-12T08:43:35Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12; Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-16 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2016 року № 816 "Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду за громадян України кордон на постійне місце проживання"]

== Підстави для отримання послуги ==
Виїзд громадянина України на постійне проживання до іншої держави.

== Як отримати послугу ==
• подати до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання в Україні заяву на ім'я керівника територіального органу ДМС та необхідні документи; 
• перевірити правильність внесення персональних даних до заяви, та засвідчити власним підписом у заяві правильність даних; 
• у разі прийняття позитивного рішення - звернутись до відповідного органу реєстрації для здійснення зняття з реєстрації місця проживання; 
• звернутися до територіального органу ДМС, надати паспорт громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідку про зняття з реєстрації місця проживання, видану органом реєстрації (до паспорту громадянина України у формі книжечки), а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання.

== Вартість послуги та пільги ==
Вартість послуг - 195,31 грн;
Пільги відсутні.

== Подача заяви ==
• особисто; 
• законним представником. 

Заява заповнюється заявником в паперовій формі або працівником територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов’язками покладено функції з прийому заяв, в електронній формі.
Стосовно осіб, які не досягли 16-річного віку, заповнюється два примірники заяви.
У разі звернення заявника щодо оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання разом з дітьми, які не досягли 16-річного віку, заповнюються окремі заяви для кожної особи.
Особі, яка досягла 16-річного віку, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання здійснюється на підставі її особистої заяви.
Особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання здійснюється на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі – законні представники).

== Необхідні документи ==
• заява; 
• три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 
• оригінал та копія паспорта громадянина України (для осіб, які досягли 14-річного віку та постійно проживають в Україні); 
• оригінал та копія свідоцтва про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку); 
• оригінал та копія довідки про реєстрацію місця проживання; 
• оригінал та копія документу, що посвідчує особу законного представника; 
• оригінал та копія документа, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законним представником є один із батьків (усиновлювачів); 
• нотаріально засвідчена згода законних представників, які залишаються в Україні, на виїзд за кордон на постійне місце проживання особи, законними представниками якої вони є (або копія свідоцтва про смерть чи рішення суду про позбавлення батьківських прав, про визнання особи обмежено дієздатною, або недієздатною, або безвісно відсутньою, або оголошення її померлою). Письмова згода законних представників, які залишаються в Україні, може бути надана ними особисто під час подання заявником заяви щодо особи, законними представниками якої вони є; 
• нотаріально засвідчена згода дитини віком від 14 до 16 років на виїзд за кордон на постійне місце проживання; 
• копія рішення суду, завірена у встановленому порядку, - за відсутності згоди одного із законних представників на виїзд за кордон на постійне проживання особи, яка не досягла 16-річного віку, або особи, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною; 
• документи, що підтверджують внесення встановленої законодавством плати. 
Заява приймається за умови подання заявником всіх необхідних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства. 
Працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України, здійснює візуальну перевірку їх справжності та попереджає заявника про встановлену законодавством відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей.

== Термін розгляду заяви ==
Розгляд заяви здійснюється у строк до трьох місяців з дня її подання.

== Результат надання адміністративної послуги ==
• Прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Проставлення в паспорті громадянина України у формі книжечки та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон штампів про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання та скріплення печаткою.
У разі наявності у особи паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм – внесення територіальним органом ДМС інформації про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання до безконтактного електронного носія.

• Прийняття рішення про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше 5 робочих днів письмово інформує заявника про прийняте рішення із зазначенням підстав відмови і порядку оскарження рішення та повідомляє територіальний підрозділ ДМС про прийняте рішення. 

Строк дії документу, що є результатом отримання послуги 6 місяців з дня його прийняття. Якщо заявник у зазначений строк не звернувся до територіального органу ДМС для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, рішення втрачає силу, про що робиться відмітка в заяві.

== Підстави для відмови у наданні послуги ==
Заявник не подав передбачені нормативно-правовими актами документи. Подані заявником документи не відповідають вимогам законодавства України, містять недостовірні відомості або подані документи є недійсними.
Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: 
• він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого ст. 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»]; 
• стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 
• він засуджений за вчинення кримінального правопорушення – до відбуття покарання або звільнення від покарання; 
• він ухиляється від виконання зобов’язань покладених на нього судовим рішенням – до виконання зобов’язань; 
• він перебуває під адміністративним наглядом національної поліції – до припинення нагляду.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Здійснення риболовлі в орендованих ставках

2021-03-19T11:06:59Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України «Про тваринний світ»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства»]

== Види водокористування ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 46 Водного кодексу України], водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 47 Водного кодексу України]). На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Умови загального водокористування передбачаються договором оренди або окремим додатком до нього. 
Громадяни, перед тим, як здійснювати рибальство в орендованому іншими особами ставку, '''повинні вияснити''', чи є обмеження щодо загального водокористування на даному водному об’єкті, ознайомитись з цими обмеженнями.

== Де і хто може здійснювати риболовлю в орендованих ставках ==

Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших рибо розподільних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні,технічні,лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства]). '''Любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється:'''
# На водоймах загального користування - безкоштовно.
# На водоймах, наданих громадським об'єднанням для організації любительського рибальства: членам таких об'єднань - за їх членськими квитками; іншим громадянам - за платними відловлювальними картками, які видаються цими об'єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об'єднаннями за погодженням з фінансовими органами Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 4.1 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19]).
Установлення плати за рибальство з берега допускається тільки на річках, площа водозбору яких не перевищує 50 тис. квадратних кілометрів. '''Право безплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об’єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):'''
* особам з інвалідністю I та II груп;
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій;

* дітям до 16 років.
'''Любительський лов риби дозволяється:'''
* на водоймах загального користування – з берега або з човна, вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше п'яти на рибалку, та спінінгом;
* на водоймах, на яких впроваджене платне рибальство: членам громадських об'єднань за їх членськими квитками з берега або з човна вудками усіх видів із загальною кількістю гачків не більше десяти на рибалку і спінінгом, іншим особам – забороняється;
* дітям до 16 років самостійний лов риби дозволяється тільки з берега.

== Обмеження ==

'''Заборонено любительське та спортивне рибальство:'''
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах (до особливого розпорядження);
* з незареєстрованих плавзасобів або таких, що не мають на корпусі чіткого реєстраційного номера (за винятком веслових човнів);
* з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані ближче ніж за 500 метрів;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств;
* у водоймах риборозплідних і товарних рибних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах;
* з криги на ділянках водойм, закріплених за рибодобувними організаціями – на відстані більш як за 500 метрів від берега;
* на водоймах, що не визначені органами рибоохорони як такі, на яких дозволене любительське рибальство;
* у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях;
* без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах. Інформацію про точне місце розташування заборонених водойм, або про ділянки, відведені для любительського рибальства, місця зимувальних ям, період нересту можливо уточнити в територіальних органах рибоохорони.

== Відповідальність ==

Незаконне обмеження прав загального водокористування може потягти цивільно-правову (наприклад, розірвання договору оренди ставка), кримінальну (наприклад, самоправство чи перевищення службових повноважень) чи іншу відповідальність. Незаконний вилов риби в орендованому ставку іншими особами може призвести до адміністративної чи кримінальної відповідальності, оскільки риба є власністю орендаря і її вилов може розцінюватись як крадіжка. '''Порушення правил рибальства''' - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. '''Грубе порушення правил рибальства''' (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої ( [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення]). Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку. Контроль за дотриманням Правил рибальства здійснюють органи рибоохорони та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони та громадські інспектори з охорони довкілля.

[[Категорія: Екологічне право]]

Здійснення риболовлі в орендованих ставках

2021-03-19T11:03:03Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України «Про тваринний світ»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5293-17 Закон України «Про аквакультуру»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19 «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства»]

== Види водокористування ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 46 Водного кодексу України], водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 47 Водного кодексу України]). На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Умови загального водокористування передбачаються договором оренди або окремим додатком до нього. 
Громадяни, перед тим, як здійснювати рибальство в орендованому іншими особами ставку, '''повинні вияснити''', чи є обмеження щодо загального водокористування на даному водному об’єкті, ознайомитись з цими обмеженнями.

== Де і хто може здійснювати риболовлю в орендованих ставках ==

Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших рибо розподільних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні,технічні,лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства]). '''Любительський та спортивний вилов риби, інших водних біоресурсів здійснюється:'''
# На водоймах загального користування - безкоштовно.
# На водоймах, наданих громадським об'єднанням для організації любительського рибальства: членам таких об'єднань - за їх членськими квитками; іншим громадянам - за платними відловлювальними картками, які видаються цими об'єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об'єднаннями за погодженням з фінансовими органами Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 п. 4.1 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 15.02.1999 № 19]).
Установлення плати за рибальство з берега допускається тільки на річках, площа водозбору яких не перевищує 50 тис. квадратних кілометрів. '''Право безплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об’єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення):'''
* особам з інвалідністю I та II груп;
* учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій;

* дітям до 16 років.
'''Любительський лов риби дозволяється:'''
* на водоймах загального користування – з берега або з човна, вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше п'яти на рибалку, та спінінгом;
* на водоймах, на яких впроваджене платне рибальство: членам громадських об'єднань за їх членськими квитками з берега або з човна вудками усіх видів із загальною кількістю гачків не більше десяти на рибалку і спінінгом, іншим особам – забороняється;
* дітям до 16 років самостійний лов риби дозволяється тільки з берега.

== Обмеження ==

'''Заборонено любительське та спортивне рибальство:'''
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах (до особливого розпорядження);
* з незареєстрованих плавзасобів або таких, що не мають на корпусі чіткого реєстраційного номера (за винятком веслових човнів);
* з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані ближче ніж за 500 метрів;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств;
* у водоймах риборозплідних і товарних рибних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження) на територіях, радіоактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах;
* з криги на ділянках водойм, закріплених за рибодобувними організаціями – на відстані більш як за 500 метрів від берега;
* на водоймах, що не визначені органами рибоохорони як такі, на яких дозволене любительське рибальство;
* у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях;
* без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах. Інформацію про точне місце розташування заборонених водойм, або про ділянки, відведені для любительського рибальства, місця зимувальних ям, період нересту можливо уточнити в територіальних органах рибоохорони.

== Відповідальність ==

Незаконне обмеження прав загального водокористування може потягти цивільно-правову (наприклад, розірвання договору оренди ставка), кримінальну (наприклад, самоправство чи перевищення службових повноважень) чи іншу відповідальність. Незаконний вилов риби в орендованому ставку іншими особами може призвести до адміністративної чи кримінальної відповідальності, оскільки риба є власністю орендаря і її вилов може розцінюватись як крадіжка. '''Порушення правил рибальства''' - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. '''Грубе порушення правил рибальства''' (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої ( [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення]). Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку. Контроль за дотриманням Правил рибальства здійснюють органи рибоохорони та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони та громадські інспектори з охорони довкілля.

[[Категорія: Екологічне право]]

Внесення змін до актового запису про народження. Зміна дати народження особи

2020-09-25T08:42:56Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база: ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 № 96/5]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF Постанова про внесення Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану від 22.08.2007 № 1064]

== Загальні положення про внесення змін до актового запису про народження ==

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті, з якими пов'язано виникнення, зміна та припинення певних правових відносин між фізичними особами та державою. 
Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у [http://ddr.minjust.gov.ua/uk/1904d81776519b73de9a3775aa6f5145/derzhavnyy_reestr_aktiv_cyvilnogo_stanu_gromadyan/ Державному реєстрі актів цивільного стану громадян] та на паперових носіях у присутності заявника.
На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану.

== Суб’єкти реєстрації актів цивільного стану ==
 
Відповідно до частини першої-четвертої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» суб’єктами реєстрації актів цивільного стану є:
* ''відділи державної реєстрації актів цивільного стану'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження;
* ''виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті;
* ''дипломатичні представництва і консульські установи України'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
=== Заявники: ===
Внесення змін до актового запису про народження проводиться за заявою:
* особи, щодо якої складено актовий запис;
* одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
* опікуна недієздатної особи;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

== Подача заяви про внесення змін до актового запису про народження ==
Реєстрація заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану, поданих до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявником особисто та отриманих від інших відділів, проводиться у журналі обліку заяв встановленої форми. 
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. 
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін. 
Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис. 
Заявник повинен бути ознайомлений з даними, внесеними до актового запису цивільного стану, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану та засвідчений підписом заявника

== Порядок внесення змін до актових записів про народження: порядок подання та термін розгляду заяв ==

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
=== Порядок подання: ===
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини третьої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] заява подається при пред’явленні заявником паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 

==== ''Термін розгляду заяв про внесення змін до актового запису про народження'' ====
Питання про внесення змін до актових записів про народження розглядається у ''тримісячний строк'' з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п. 1.10 Правил] внесення змін за наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці.

== Підстави для внесення змін в актові записи про народження ==

''Підставами для внесення змін в актові записи про народження є:''
* рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
* постанова адміністративного суду;
* висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;
* заява про визнання батьківства;
* заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 135 Сімейного кодексу України];
* заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 53 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України]; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
* актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини;
* рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України.]
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

== Особливі випадки внесення змін до актового запису про народження ==

===== Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена =====
На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. 
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. 

===== Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.230 СКУ] особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини Але дата народження може бути змінена не більш як на 6 місяців, тобто усиновлений може бути записаний у межах 6 місяців раніше або, навпаки, пізніше його фактичного народження. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам. 
 

===== Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства =====
На підставі заяви осіб, зазначених у с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 татті 126 Сімейного Кодексу України], або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. 

У разі зберігання ж актового запису про народження, до якого потрібно внести зміни у зв'язку з визнанням батьківства, в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ, який прийняв заяву про визнання батьківства на підставі рішення суду про визнання батьківства, або про встановлення факту батьківства, у триденний строк надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даних паперового носія актового запису. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримане підтвердження додаються до заяви. 

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 135 Сімейного кодексу України]), то у внесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. 

Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства. 

Якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження після державної реєстрації народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови засвідчення справжності підпису нотаріально. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. 

''Разом із заявою про внесення змін до актового запису про народження заявником подаються:''
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

== Доповнення актових записів про народження ==
Якщо в актовому записі про народження відсутні графи '''«По батькові»''' та '''«Місце народження»''', що стосуються відомостей про дитину, або відсутні відомості у цих графах, їх доповнення проводиться з урахуванням даних паспорта громадянина України або паспортного документа особи, відносно якої складено запис, та імені батька дитини, зазначеного в ньому. 
У разі відсутності (утрати) актового запису цивільного стану, до якого необхідно внести зміни, розв'язання питання можливе тільки після поновлення втраченого актового запису. 
Відсутність (утрата) актового запису повинна бути підтверджена документально.

== Зразок заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ==
[[Файл:Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.docx|міні|Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Внесення змін до актового запису про народження. Зміна дати народження особи

2020-09-25T08:41:38Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база: ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 № 96/5]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF Постанова про внесення Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану від 22.08.2007 № 1064]

== Загальні положення про внесення змін до актового запису про народження ==

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті, з якими пов'язано виникнення, зміна та припинення певних правових відносин між фізичними особами та державою. 
Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у [http://ddr.minjust.gov.ua/uk/1904d81776519b73de9a3775aa6f5145/derzhavnyy_reestr_aktiv_cyvilnogo_stanu_gromadyan/ Державному реєстрі актів цивільного стану громадян] та на паперових носіях у присутності заявника.
На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану.

== Суб’єкти реєстрації актів цивільного стану ==
 
Відповідно до [[частини першої-четвертої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]] суб’єктами реєстрації актів цивільного стану є:
* ''відділи державної реєстрації актів цивільного стану'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження;
* ''виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті;
* ''дипломатичні представництва і консульські установи України'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
=== Заявники: ===
Внесення змін до актового запису про народження проводиться за заявою:
* особи, щодо якої складено актовий запис;
* одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
* опікуна недієздатної особи;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

== Подача заяви про внесення змін до актового запису про народження ==
Реєстрація заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану, поданих до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявником особисто та отриманих від інших відділів, проводиться у журналі обліку заяв встановленої форми. 
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. 
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін. 
Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис. 
Заявник повинен бути ознайомлений з даними, внесеними до актового запису цивільного стану, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану та засвідчений підписом заявника

== Порядок внесення змін до актових записів про народження: порядок подання та термін розгляду заяв ==

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
=== Порядок подання: ===
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини третьої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] заява подається при пред’явленні заявником паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 

==== ''Термін розгляду заяв про внесення змін до актового запису про народження'' ====
Питання про внесення змін до актових записів про народження розглядається у ''тримісячний строк'' з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п. 1.10 Правил] внесення змін за наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці.

== Підстави для внесення змін в актові записи про народження ==

''Підставами для внесення змін в актові записи про народження є:''
* рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
* постанова адміністративного суду;
* висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;
* заява про визнання батьківства;
* заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 135 Сімейного кодексу України];
* заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 53 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України]; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
* актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини;
* рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України.]
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

== Особливі випадки внесення змін до актового запису про народження ==

===== Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена =====
На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. 
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. 

===== Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.230 СКУ] особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини Але дата народження може бути змінена не більш як на 6 місяців, тобто усиновлений може бути записаний у межах 6 місяців раніше або, навпаки, пізніше його фактичного народження. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам. 
 

===== Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства =====
На підставі заяви осіб, зазначених у с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 татті 126 Сімейного Кодексу України], або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. 

У разі зберігання ж актового запису про народження, до якого потрібно внести зміни у зв'язку з визнанням батьківства, в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ, який прийняв заяву про визнання батьківства на підставі рішення суду про визнання батьківства, або про встановлення факту батьківства, у триденний строк надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даних паперового носія актового запису. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримане підтвердження додаються до заяви. 

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 135 Сімейного кодексу України]), то у внесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. 

Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства. 

Якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження після державної реєстрації народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови засвідчення справжності підпису нотаріально. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. 

''Разом із заявою про внесення змін до актового запису про народження заявником подаються:''
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

== Доповнення актових записів про народження ==
Якщо в актовому записі про народження відсутні графи '''«По батькові»''' та '''«Місце народження»''', що стосуються відомостей про дитину, або відсутні відомості у цих графах, їх доповнення проводиться з урахуванням даних паспорта громадянина України або паспортного документа особи, відносно якої складено запис, та імені батька дитини, зазначеного в ньому. 
У разі відсутності (утрати) актового запису цивільного стану, до якого необхідно внести зміни, розв'язання питання можливе тільки після поновлення втраченого актового запису. 
Відсутність (утрата) актового запису повинна бути підтверджена документально.

== Зразок заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ==
[[Файл:Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.docx|міні|Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2020-08-19T13:45:30Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року N 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] - (далі - ЦПК), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==

Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 Цивільного процесуального кодексу України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==

Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядоку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень] заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==

Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 Цивільного процесуального кодексу України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==

За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

== Підстави для відмови ==

Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2020-07-30T12:38:51Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір). 

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі. 
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.
Особливості договору
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик. 
♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори). 
♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо). 
♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору. 
♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»].

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається у письмовій формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата здійснюється у формі встановленої заробітної плати;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Умови та порядок призначення допомоги по безробіттю під час карантину

2020-05-27T06:58:13Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru Закон України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/stru#Stru Закон України від 05 липня 2012 року № 5067-IX «Про зайнятість населення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-IX Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)»] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-20#n143 Закон України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2020 року № 244 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу»]

== Порядок та умови реєстрації та отримання допомоги по безробіттю ==
У зв’язку із веденням на території України карантинних заходів, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»] (зі змінами), '''спрощено процедуру реєстрації та отримання допомоги по безробіттю.'''

Стати на облік у службі зайнятості, зареєструватися як безробітний та оформити допомогу на період карантину можливо двома шляхами: '''або електронною поштою, або надати пакет документів вклавши його у скриньку для кореспонденції,''' яка, зазвичай, розміщена у приміщенні центру зайнятості. 
'''Першим кроком необхідним для того, щоб стати на облік у центрі зайнятості буде обрання на сайті Державної служби зайнятості центр зайнятості, зручний для обслуговування особи, яка звертається'''. 
'''Після того, як був обраний центр зайнятості, необхідно власноруч заповнити, підписати та зробити скановані (або фото - ) копії таких заяв:''' 
* заява про надання/поновлення статусу безробітного;
* заява про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю. 
'''До заяв потрібно зібрати пакет документів, які ідентифікують особу та документи, які підтверджують статус безробітної особи :''' 
* паспорт громадянина України, або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
* довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ІПН, мають відмітку в паспорті);
* трудова книжка (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості);
* документ про освіту;
* військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися зі строкової військової служби;
* документи, що дають право працевлаштуватися за 5% квотою. 
'''Коли необхідний пакет документів сформований, його потрібно надіслати на електронну пошту обраного центра зайнятості та вказати в електронному листі прізвище, ім’я, по-батькові.''' 
На позачерговому засіданні Кабінету Міністрів України було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF постанову від 29 березня 2020 року № 244 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу»] (далі - Порядок), відповідно до якої на період карантину статус безробітного надаватиметься з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного, а також призначення виплати допомоги по безробіттю здійснюється з першого дня реєстрації безробітного. 
На період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"]встановлено, що для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п’ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

'''Особа, яка подає заяви у будь-який дистанційний спосіб, несе відповідальність за повноту та достовірність поданих до центру зайнятості''' даних та відомостей, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг. 

'''Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Порядку] після завершення карантину або надзвичайної ситуації, впродовж 10 робочих днів ви маєте подати до центру зайнятості оригінали документів, необхідні для надання статусу безробітного (пункти 17-19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Порядку]). Цей період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Порядку].''' У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною. 
== Права та обов’язки осіб, які отримали статус безробітного ==
'''Зареєстровані безробітні мають право на:''' 
* безоплатне одержання від центрів зайнятості:
* послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру (за наявності таких);
* консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії) – дистанційно;
* інформації про свої права та обов’язки як безробітного;
* відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;
* матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";
* збереження права на виплату допомоги по безробіттю без відвідування центру зайнятості на період карантину;
* оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи. 
'''Зареєстровані безробітні зобов’язані:''' 
* самостійно або за сприяння центрів зайнятості здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;
* відвідувати центр зайнятості, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;
* на у період карантину не відвідувати центр зайнятості, а повідомляти телефоном фахівця центру зайнятості про намір продовжувати перебувати у статусі безробітного;
* дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов’язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;
* на в період карантину – брати участь у заходах центру зайнятості, які проводяться у дистанційному форматі;
* інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

== Розрахунок виплат по безробіттю та мінімальний розмір виплат ==
'''Правила розрахунку виплат по безробіттю залишилися без змін.''' 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»] застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: 
* до 2 років - 50 відсотків;
* від 2 до 6 років - 55 відсотків;
* від 6 до 10 років - 60 відсотків;
* понад 10 років - 70 відсотків. 
'''Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:''' 
* перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
* протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
* у подальшому - 70 відсотків.
'''Однак, тепер існує мінімальний розмір виплат по безробіттю.'''
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0197-20 Постанови правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 31 січня 2020 року №211 «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю»] з 01 березня 2020 року встановлений наступний мінімальний розмір допомоги по безробіттю. 

# для осіб, зазначених у частині другій статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»], а саме застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, - у розмірі 650 гривень;
# для осіб, зазначених у частині першій статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/stru#Stru Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»], а саме застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, - у розмірі 1 800 гривень. 

== Допомога по частковому безробіттю ==
[[Файл:Допомога по частковому безробіттю на період карантину.png|міні]]
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-IX Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)»], який набрав чинності 02.04.2020 р., внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/stru#Stru Закону України «Про зайнятість населення»], зокрема, доповнено статтею 47-1 - допомога по частковому безробіттю''' на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. 
'''Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. '''

'''Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.''' 
Допомога по частковому безробіттю не надається у разі наявності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення виробництва. 

'''Для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець має право звернутися до центру зайнятості/філії за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подає наступні документи:''' 
# заяву у довільній формі;
# копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України;
# відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цією статтею;
# довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення (скорочення) виробництва.
Право на допомогу по частковому безробіттю відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. 

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу за рахунок коштів Фонду у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше строку проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. 

У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 

Роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва. 
Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів, передбачених цією статтею до центру зайнятості/філії за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
[[Категорія: Безробіття]]

Порядок розірвання шлюбу

2020-04-29T11:37:37Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"від 01.07.2010 року № 2398-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/460-20#n95 Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]

== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України];
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя.

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]. Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису.

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя:
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним.

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя).
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі:
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''.

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. 
Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.
Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу.

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

=== '''<big>Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження</big>''' ===
З 08.02.2020 року, відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/460-20#n95 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"], розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами [https://uk.wikipedia.org/wiki/Позовне_провадження спрощеного позовного провадження].
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Зміни не стосуються справ про розірвання шлюбу щодо яких вже відкрито провадження
|}
Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (частина перша статті 276 Цивільного процесуального Кодексу України)].

==== '''Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження''' ====
За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( стаття 277 Цивільного процесуального Кодексу України).]

==== '''Строк''' ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text статті 275 Цивільного процесуального Кодексу України], справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини.

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Спадковий договір

2018-11-07T10:10:04Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року N 3425-XII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09 Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"] 
== Історія виникнення спадкового договору ==
Спадковий договір отримав своє визнання з часів рецепції римського права у європейські правові системи. Але, саме римське приватне право визнавало виключно дві підстави для відкриття спадщини: за заповітом або за законом. 
Спадкового договору римське право не допускало у спадщині, воно оголошувало недійсними будь-які договори, які обмежували волю заповідача, і навіть договори про відмову від спадщини, що повинна була відкритися. 

Разом з тим, Римський закон допускав, як особливий вид договору, дарування на випадок смерті, який не вважався обов'язковим для дарувальника і останній, у будь-який час до відкриття спадщини, міг його скасувати. 

У Стародавньому Римі, як свідчать джерела, іноді зустрічалися договори щодо спадкування – pacta de seccessione futura, але вони не мали юридичної сили. 

Цивільний кодекс України передбачає низку нових інститутів, які раніше не були відомі нашому цивільному законодавству. Таким є інститут спадкового договору. 

Спадковий договір з такою назвою був відомий і застосовувався на території України задовго до його законодавчого врегулювання в сучасному розумінні. З поширенням у 1811 році дії положень Цивільного кодексу Австрії на території західноукраїнських земель, які перебували у складі Австрійської монархії, аж до 1933 року, коли почав діяти Польський кодекс зобов'язань. Згідно з чинним на той час законодавством, спадковий договір був однією з підстав спадкування, поряд із заповітом та законом, і вважався чинним лише за умови укладення його між подружжям. Сучасне правове регулювання інституту спадкового договору в Україні кардинально відрізняється від його правового регулювання за часів перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії.

На сьогодні небагато українців знають, що крім спадкування за заповітом або за законом, майно може перейти до іншої особи після смерті власника на підставі спадкового договору.
== Поняття спадкового договору ==
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (стаття 1302 Цивільного кодексу України).

== Сторони у спадковому договорі ==
* Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
* Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.(стаття 1303 Цивільного кодексу України).

== Вимоги до сторін спадкового договору ==
Відчуджувачем та набувачем за спадковим договором може бути як повністю дієздатна особа так і особи,зазначені у статтях 32,36 ЦК (абз.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7».

== Предмет договору ==
Предметом договору є майно, яке належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача, тобто це може бути будь-яке майно, як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (стаття 1302 Цивільного кодексу України).
=== Особливості спадкового договору з участю подружжя ===

* Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
* Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1306 Цивільного кодексу України]).

Якщо предметом спадкового договору є майно, що знаходиться в особистій власності одного з подружжя, такий договір укладається в загальному порядку (статті 638 Цивільного кодексу України).
Майно, яке було придбане в період спільного подружнього життя, належить подружжю на праві спільної сумісної власності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 60-62 Сімейного кодексу України]). Тому спадковий договір на все спільне майно не може бути укладений без згоди другого з подружжя.
Якщо договір було укладено без згоди другого з подружжя, це тягне недійсність правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу). У випадку, якщо подружжя відчужувача не згодне із включенням спільно нажитого майна в спадковий договір, і подружжя не дійшло згоди з приводу цього майна, то відчужувач може в судовому порядку встановити свою частку в спільному майні і після цього укласти окремий спадковий договір.

== Державна реєстрація Спадкових договорів ==
Державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають: 
1) заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів; 
2) заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції,а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін'юсту відповідних запитів ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]).

== Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя ==
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. (п.1.1 гл.11 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). 

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте ним до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що
належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, право на їх частку визнається за другим з подружжя в судовому порядку(п.7 р.4 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя). 

Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя тому з подружжя, який є живим, нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину. 

Спадкоємці, які з'явилися до нотаріуса, особисто подають заяву про те, що їм доведено до відома про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя і, у разі їх незгоди, роз'яснено порядок звернення до суду. 

Відсутнім спадкоємцям надсилається повідомлення поштою. У такому повідомленні зазначається склад спільного сумісного майна подружжя, на частку якого другому з подружжя, який є живим, видано свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у разі оспорювання спадкоємцями майнових прав того з подружжя, що є живим. 

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органу опіки і піклування. 

'''Для одержання такого свідоцтва нотаріусу надається:''' 
- письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально; 
- свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); 
- свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); 
- документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно. 

Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі спадкодавцем, то питання визнання права власності мають вирішуватися у судовому порядку (п.5 р.4 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя).

== Подання заяви ==
У журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур'єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур'єром, чи надійшли поштою.
Подальша реєстрація таких документів здійснюється у встановленому порядку. (п.8.9 Правила ведення нотаріального діловодства).

== Забезпечення виконання спадкового договору ==
* На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
* Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
* Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини(стаття 1307 Цивільного кодексу України).

== Відшкодування витрат ==
У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті. 

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців (абз. 7 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7).

== Розірвання спадкового договору ==

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача(стаття 1308 Цивільного кодексу України).

За змістом цього правила інші особи,у тому числі спадкоємці відчуджувача,не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору(абз 5. р.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

== Вартість ==
Судам необхідно враховувати, що кожна позовна заява - первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна.Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від
сплати встановлюються законом (абз. 1,2. р. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"). 
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі(стаття 4 Закону України "Про судовий збір"). 

''Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.'' 

За подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати(стаття 6 Закону України «Про судовий збір»).

''Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях,наведений у статті 5 Закону України «Про судовий збір»''

[[Категорія:Спадкове право]]

Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню

2018-11-07T07:45:27Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 року N 1906-IV ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 року № 2709-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердження наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]

== Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню ==
Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. 

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

== Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання ==
Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

== Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. 

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

== Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). 

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади
України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

== Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 

# ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
# ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
# мотиви подання клопотання. 

== Документи, що додаються до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:
# засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
# офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
# документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
# документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
# документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);
# засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України. 

Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

== Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. 

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. 

За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони. 

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. 

Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду. 

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали. 

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. 

Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

== Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
# якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
# якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;
# якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
# якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
# якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
# якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
# якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
# в інших випадках, встановлених законами України.

== Оскарження ухвали суду ==
Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України].

== Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду ==
На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Суди]]

Право на пільговий проїзд у громадському транспорті

2018-11-06T15:46:19Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року № 2456-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року N 2344-III ]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України від «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року
№ 3551-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України від «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України від «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року
N 875-XII ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від
20.12.1991 року № 2011-XII]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України від «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 року N 962-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України від «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закон України від «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року № 203/98-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/256-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (із змінами та доповненнями)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/354-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/555-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 року N 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/226-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»]

== Категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд у громадському транспорті ==

В Україні існують такі ''категорії громадян'', які мають право на '''пільговий проїзд у громадському транспорті''': 

# Учасники бойових дій, а також особи, прирівняні до них (в тому числі й учасники АТО) (на підставі посвідчення учасника бойових дій, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);
# Особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи (на підставі посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);
# Особа, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи (на підставі посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, якого супроводжує одна особа);
# Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до 1 категорії (на підставі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 1 серія А (з вкладкою), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);
# Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до 2 категорії (на підставі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі штампом червоного кольору «Перереєстровано» (категорія 2 серія А), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);
# Діти, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою (на підставі посвідчення встановленого зразка ((серія Д) (з вкладкою до посвідчення)), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);
# Особи з інвалідністю І, ІІ груп (на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги в яких зазначено групу та причину інвалідності, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі);
# Особи з інвалідністю по зору І-ІІ груп (на підставі відповідного посвідчення, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.);
# Діти з інвалідністю (на підставі посвідчення, в яких зазначено категорію «дитина з інвалідністю», а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. );
# Особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з
інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
(Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення);

11 Пенсіонери за віком (на підставі посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі);

12 Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання (на підставі посвідчення інваліда війни, учасника бойових дій або посвідчення члена сім’ї загиблого, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);

13 Реабілітовані особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонером (за наявності посвідчення встановленого
зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на
безоплатній основі);

14 Діти з багатодітної сім’ї (на підставі посвідчення встановленого зразка (посвідчення дитини з багатодітної сім'ї), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);

15 Ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, державної пожежної охорони, ветерани податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (на підставі посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі);

16 Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах (єдиний квиток, а у разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду реалізація права на безплатний проїзд здійснюється шляхом реєстрації електронного квитка в автоматизованій системі обліку оплати проїзду);

17 Діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння).

Пільговий проїзд для вищевказаних категорій громадян передбачається такими нормативно-правовими актами як:
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]''': 

* пункт 7 частини першої статті 12 — учасники бойових дій та особи, прирівняні до них мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;
* пункт 7 частини першої статті 13 – особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи;
 
'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]'''»: 
* пункт 15 частини першої статті 20 — Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 надається безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України;
* пункт 9 частини першої статті 21 — безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі) на території України для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2;
* пункт 1 частини третьої статті 30 — діти, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, мають право на безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі з числом посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:]''' 

* стаття 38-1 — особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).
* особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з
інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на
50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного
транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та
підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ).
Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:]''' 

частина четверта статті 14 — військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону. 

'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» передбачає:]''' 

абзац четвертий частини п'ятої статті 6 — якщо реабілітована особа згідно з статтею 1 цього Закону стала особою з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонером, їй надається право на безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району. 

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]''': 

пункт 4 частини шостої статті 13 — діти з багатодітних сімей мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. 

'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]''': 

пункт 11 статті 6 передбачає безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, державної пожежної охорони, ветеранів податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 № 555 «Про поширення чинності постанови КМУ від 17.05.93 № 354»''': 

цією постановою право безплатного проїзду на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах поширено також на інвалідів. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування»''': 

цією постановою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. 

'''Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»:
абзац перший пункту 11 — передбачити для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються, або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах, єдиний квиток, який дає право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі)'''. 

== Механізм відшкодування перевізникам збитків від перевезення населення пільгових категорій ==

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачені, відтак виплати за пільговий проїзд фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки з місцевого бюджету на місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення та компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Таким чином, у 2018 році надання пільг окремим категоріям громадян та фінансування втрат громадського транспорту від перевезення пільговиків покладено на органи місцевої влади та місцевого самоврядування. Місцеві органи виконавчої влади оперативно впливають на зміну ситуацій на місцях щодо реалізації пільгових перевезень та самостійно визначають їхні обсяги і передбачають видатки, забезпечуючи при цьому контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на зазначену мету.

== Порядок оскарження безпідставної відмови від передбаченого законом пільгового перевезення громадян ==

Попри те, що пільговий проїзд передбачений законодавством, більшість перевізників порушують права людей.
Згідно зі статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини сьомої статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Згідно зі статтею 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (в тому числі у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 133-1) розглядають органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай). Від імені цих органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення у даному випадку мають право: на автомобільному транспорті - керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники. 

У разі безпідставної відмови у безкоштовному проїзді потрібно: 

уточнити назву та контактні дані перевізника; по можливості, дізнатися прізвище, ім’я та по-батькові водія; записати номер транспортного засобу; час та маршрут, а також придбати квиток та зберегти його (у разі захисту свого права через суд бажана наявність свідків). Також у випадку порушення права на пільговий проїзд в міському або приміському транспорті можна звернутись за захистом свого права до працівників поліці та до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (Центральний апарат знаходиться за адресою пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135). У скарзі або заяві необхідно вказувати дату, час, номер маршруту та державний номерний знак маршрутки, водій якої допустив порушення.

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Пенсіонери]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Реабілітовані особи]]
[[Категорія: Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК)

2018-11-06T15:10:27Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 N 875-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 N 2961-IV ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13/print1443166621041046 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017№ 2246-VIII]
== Підстави проведення медико-соціальної експертизи ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. 

Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. 

Соціальний захист осіб з інвалідністю з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей осіб з інвалідністю.
Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. 

Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України. Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»] медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. 

Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо. 

Крім того, зазначена експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації особи з інвалідністю. 

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі – МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. 

МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні. 

Міські та районні МСЕК утворюються з розрахунку одна МСЕК на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
Міністерство охорони здоров’я України утворює Центральну МСЕК Міністерства охорони здоров’я України, яку очолює головний лікар. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі – Положення про медико-соціальну експертизу)], медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, (далі – Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності)], особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. 

Класифікацію основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості, перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду встановлює [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкція про встановлення груп інвалідності)]. 

== Порядок прийняття рішення МСЕК ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу] медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я. 

МСЕК проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання МСЕК, що підписуються головою МСЕК та її членами і засвідчуються печаткою. 

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування МСЕК направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається МСЕК за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності]. 

МСЕК під час встановлення інвалідності керується [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Інструкцією про встановлення груп інвалідності]. 

У разі коли голова або окремі члени МСЕК не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду МСЕК, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській МСЕК, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю. 

Рішення Центральної МСЕК Міністерства охорони здоров’я, Кримської республіканської, обласних, центральних міських МСЕК (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів МСЕК. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови МСЕК. Член МСЕК, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена МСЕК акт огляду надсилається Міністерством охорони здоров’я України. 

МСЕК видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду МСЕК органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. 

== Досудовий порядок оскарження рішення МСЕК ==

Чинним законодавством передбачено два порядки оскарження рішення МСЕК: позасудовий та судовий. 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF П. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності] передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку МСЕК письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських МСЕК або до МСЕК, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. МСЕК, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. 

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров’я України. 

Міністерство охорони здоров’я України за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК Міністерства охорони здоров’я України або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній МСЕК іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. 

В особливо складних випадках Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров’я України, Кримська республіканська, обласна, центральна міська МСЕК та Міністерство охорони здоров’я України можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для МСЕК мають рекомендаційний характер. 

Датою, від якої встановлено інвалідність, вважається та, якою подано документи на МСЕК. Тому й пенсія нараховуватиметься саме з цього моменту. 

== Судовий порядок оскарження рішення МСЕК ==

=== Підсудність ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12 ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю. Відповідачем у даній справі буде відповідна МСЕК. 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008760-13/print1443166621041046 абз. 8 п. 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»] рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ)] адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. 

=== Строки подання позовної заяви та її розгляду ===

Особа може оскаржити рішення МСЕК шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 4 ст. 99 КАСУ], якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 122 КАСУ] адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ. 

=== Судовий збір ===

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору передбачено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. 

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] за подачу позовних заяв немайнового характеру фізичними особами справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

Відповідно до [[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік]»] з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762 грн. 

Тобто розмір судового збору за подачу позовної заяви складає: 1700 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних) х 0,4 = 704,80 грн. 

Сплата судового збору здійснюється на розрахунковий рахунок суду, до підсудності якого відноситься розгляд справи у готівковій чи безготівковій формі. 

Судовий збір позивач має право сплатити через електронні сервіси Міністерства юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду. 

Нормами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Так, від сплати судового збору серед інших звільняються:
# особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
# особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
# позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім цього згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можливе відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення його розміру або взагалі звільнення від сплати останнього. Рішення про останнє приймається у вигляді ухвали суди, прийнятої із врахуванням майнового стану сторони. 

=== Порядок складення позову ===

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 106 КАСУ] у позовній заяві зазначаються: 
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. 

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. 

=== Порядок оскарження рішення суду першої інстанції ===
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України. 

Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. 

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Суди]]

Розірвання шлюбу із засудженою особою

2018-11-05T10:37:01Z

Olena.filimonenko:

== Нормативно-правова база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 року]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-III]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0030323-11 Лист роз'яснення Міністерства юстиції України "Новітні норми порядку розірвання шлюбу: деякі питання з практики застосування" від 21.04.2011]

== '''Порядок розірвання шлюбу з ініціативи засудженої особи'''''' ==

Засуджені до позбавлення волі особи, незалежно від строку покарання, мають можливість ініціювати питання розірвання їх шлюбу в судовому порядку або розірвати шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану за взаємною згодою з другим із подружжя, та у разі відсутності спільних дітей. 
Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 
Разом із зазначеною заявою подається письмовий договір про те, з ким із подружжя буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов життя дитини братиме той з батьків, який буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Тут слід врахувати, що заява про розірвання шлюбу і договір про розмір аліментів повинні бути нотаріально засвідчені (до нотаріального посвідчення законодавство прирівнює завірення начальником установи виконання покарань). 

== '''Порядок розірвання шлюбу з ініціативи іншого з подружжя засудженої особи''' ==

Якщо засуджений не згоден на розлучення, пред’явлення позову про розірванню шлюбу відбувається, в порядку ст. 110 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме пред'явлення позову одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або дитини. 
'''Позов про розірвання шлюбу одним із подружжя подається за зареєстрованим місцем проживання другого з подружжя.''' У позові необхідно докладно описати всі наявні причини, через які у подружжя виникає бажання розлучитись. 
Так, суд приймає рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 
Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є остаточним документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу і позбавляє необхідності виконання громадянами зайвих процесуальних дій щодо реєстрації розірвання шлюбу та отримання відповідного свідоцтва. 

Підготовка позовної заяви та документів на розлучення

Існує загальне поняття "подати на розлучення". Останнє значить підготовку і подачу в суд правильно складеної позовної заяви про розірвання шлюбу та повного пакету необхідних документів.

''' Позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити у відповідності до Цивільного процесуального кодексу України:'''

1) найменування суду, до якого подається заява; 
2) прізвище, ім’я та по батькові сторін та інших учасників справи, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 
3) зміст позовних вимог; 
4) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 
5) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; 
6) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 
7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); 
зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 
8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; 
9) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

'''Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання до суду за місцем проживання відповідача, за винятком випадків, коли допускається подача заяви за місцем проживання позивача (за наявності неповнолітніх дітей або у зв’язку зі станом здоров’я).'''

Після прийняття позовної заяви і документів, суд призначає дату підготовчого засідання (на останньому суд визначить готовність матеріалів справи до розгляду, а також зробить спроби примирити сторони і запропонує їм укласти мирову угоду) і основного засідання (на якому будуть розглянуті обставини справи та ухвалено рішення). Дата першого судового засідання призначається не раніше ніж через місяць після подання заяви, про що сторони повідомляються письмовими повістками (чи смс повідомленнями, у разі попереднього надання заяви про таке повідомлення).
На початку судового засідання перевіряється присутність сторін, роз’яснюються права та обов’язки, розглядаються заявлені сторонами клопотання.
Далі суд надає слово сторонам: вислуховує вимоги позивача, згоду або незгоду з цими вимогами відповідача, розглядає докази сторін. Останньою частиною судового засідання є дебати - почергові висловлювання сторін щодо позовних вимог і звернення до суду про їх задоволення.
Після зазначеного вище та розгляду матеріалів справи, суд видаляється в кімнату для нарад для ухвалення рішення.
Сторонам оголошується резолютивна частина рішення суду про розлучення, а документ з повним текстом (з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частинами) вручається через п’ять днів після оголошення резолютивної частини.
Коли подружжя не досягло згоди у питаннях про дітей або майно, рішенням суду можуть бути визначені умови подальшого місця проживання дітей, аліментних зобов’язань стосовно дітей і зобов’язань про утримання дружини, умови поділу спільного майна.
У відповідності до процесуального законодавства - судове рішення вступає в законну силу через 30 днів після його прийняття, якщо від сторін не надходить оскарження.
Але, в разі подачі однією із сторін апеляційної скарги на рішення суду, воно набирає законної сили після розгляду скарги, якщо не було скасовано. Якщо в апеляційній інстанції рішення суду скасовано, змінено або прийнято нове рішення, воно набирає законної сили негайно.
Таким чином, на підставі всього вищезазначеного, припиненням шлюбних відносин є момент вступу в законну силу відповідного рішення суду.
Процесуально, після закінчення 30-денного строку оскарження, кожній із сторін видається примірник рішення суду з поміткою про вступ в законну силу. У деяких випадках суд видає тільки виписку з судового рішення, дійсну тільки для подання в орган ЗАГСУ.
Органи РАЦСУ проводять державну реєстрацію факту розірвання шлюбу судом після отримання копії судового рішення про розлучення або виписки з нього. Станом на сьогодення отримання свідоцтва про розлучення не потрібно, такого документа після розлучення в суді вже не існує.

''
'''Вартість розлучення через суд складається з:'''''

- судового сбору за подачу позовної заяви про розірвання шлюбу (за Законом України "Про судовий збір", в 2018 році розмір плати за розлучення становить 704.80 грн.);

- судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу (розраховується за спеціальною формулою на основі ціни позову - позовних вимог позивача, що стягуються з відповідача - наприклад, вартості частки майна або розміру аліментів. Збір в 2018 році становить - 1 відсоток ціни позову, але не менш як 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (704.80 грн.) і не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (5286.00 грн.));

- нотаріальних послуг (нотаріальне засвідчення письмової угоди подружжя (наприклад, про розподіл майна або визначенні місця проживання дітей), а також послуга нотаріуса щодо складання цих документів);

- юридичного супроводу процесу розірвання шлюбу (Складання позовної заяви у відповідності з законом і особливостями конкретної ситуації, підготовка пакету документів, подання позову до суду, участь у судових засіданнях, підготовка та подання заяв та клопотань, оскарження судового рішення і т. д.)
[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Засуджені]]

Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі

2018-10-17T14:29:57Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі у цивільному судочинстві ==
Суд відкладає розгляд справи у разі: 
1) неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 
2) першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 
4) необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України]. 
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

=== Повторна неявка в судове засідання ===
У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ([http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B0%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 постановляє заочне рішення]).

== Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі у адміністративному судочинстві ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n11054 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України] суд відкладає розгляд справи в разі: 
1) неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 
2) першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 
4) необхідності витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. 
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою. 
Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

=== Повторна неявка в судове засідання ===
У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.. 
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. 
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, що зазначені вище, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право <big>'''розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта'''</big>.

[[Категорія: Цивільне процесуальне право]] [[Категорія: Адміністративне процесуальне право]] [[Категорія: Суди]]

Визнання договору купівлі-продажу дійсним

2018-10-12T11:49:41Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2163-12 Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України «Про товарну біржу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]

== Терміни ==

'''Правочин''' — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

'''Договір купівлі-продажу''' — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона)., а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст.224 ЦК України).

'''Удаваний правочин''' - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

== Вступ ==

Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати ряду вимог, які прийнято називати умовами дійсності правочину.
До них належать:
* законність змісту;
* особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
* волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
* правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
* правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин, укладений з порушенням хоча б однієї із зазначених умов, визнається законодавством недійсним. Недійсність правочину означає, що дія, учинена під виглядом правочину, не створює правових наслідків, на які вона була спрямована.
'''Форма правочину''' - це спосіб волевиявлення правочину. Правочини можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Якщо в законі не встановлена певна форма тих чи інших правочинів, то сторони обирають на свій розсуд, у якій формі укласти потрібний їм правочин.

Певна група правочинів може укладатися лише в письмовій формі, причому деякі з них потребують нотаріального посвідчення. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс], інші закони дають перелік таких правочинів. До них відносяться договори купівлі-продажу, застави, дарування жилих будинків, приватних квартир чи їх частин, іншого майна за перелічених в законі умов, довічного утримання. Нотаріальному посвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством. Письмової форми потребують правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Під умовними правочинами необхідно розуміти усі звичайні правочини, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обо’язків. Тобто вони не є певним самостійним видом правочину. Їх визначальна особливість полягає у тому, що настання перелічених правових наслідків залежить від настання (ненастання) після укладення правочину у майбутньому певних обставин, щодо яких у сторін в момент укладення угоди існує.

== Підстави визнання договору купівлі-продажу дійсним ==

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 218 Цивільного кодексу України] (далі ЦКУ) якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 219 ЦКУ] суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. 
Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст.220 ЦКУ] у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася відйого нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 221 ЦКУ] правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи. 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 224 ЦКУ] на вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування. 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 224 ЦКУ] на вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.

== Куди звернутися ==

Особа звертається до суду за місцем знаходження майна.
Зазначена норма поширюється на цивільні справи.
=== Увага! ===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постановою Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна].

== Хто є суб’єктом звернення ==
Суб’єктом звернення до суду з цього питання може бути фізична або юридична особа.

== Що є об’єктом звернення ==
'''Правові наслідки дійсності правочину (договору купівлі-продажу).''' 
Перш за все всіх цікавить визнання дійсним саме договорів купівлі-продажу нерухомого майна (або іншого відчуження). 
Так у питанні, щодо застосування [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК] України, є дуже важливі етапи пов'язані з державною реєстрацією договору (правочину) відчуження нерухомого майна та моментом його укладання. 
Такими етапами є: 
1) Період з моменту набрання чинності ЦК України по 31.12.2012 року (включно); 
2) З 01.01.2013 року по даний час. 
Так у разі укладання договору про купівлі-продажу нерухомого майна у простій письмовій формі, без додержання нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 31.12.2012 року (включно), такі договори не підлягають визнанню дійсними ні при яких умовах, оскільки існує наступна правова позиція «Положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 220 ЦК] України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 210 та 640 ЦК] України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними та не створюють прав і обов'язків для сторін». 
Безспірним тому підтвердженням є цілий масив правових позицій ВСУ: 
- Лист Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Узагальнення підготовлене до друку суддями ВСУ Я. М. Романюком, В. Й. Косенко та старшим консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики З. П. Мельник); 
- Пункт 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі - «Постанова пленуму»); 
- Ухвала ВСУ 06.05.2010 року (цивільна, перегляд, пров. № 6-9439вов09, ЄДРСРУ 9668209) в якій переглядалась ухвала ВСУ від 11.07.07 року та залишена в силі; 
- Постанова ВСУ від 18.04.2011 р. (пров. № 3-28гс11, ЄДРСРУ 15968258); 
- Постанова ВСУ від 30.01.2013 р. (пров. № 6-162цс12, ЄДРСРУ 29192448); 
- Постанова ВСУ від 19.06.2013 р. (пров. № 6-49цс13, ЄДРСРУ 32056462).

== Вартість ==

Чинне законодавство передбачає оплату судового збору поданою [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб];

== Судова практика ==

В рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від "11" квітня 2014 року суд визнав довіреність видану на підставі усного договору доручення удаваним правочином, який було вчинено сторонами з метою приховати інший правочин – договір купівлі-продажу автомобіля. У зв’язку з цим суд визнав право власності позивача на автомобіль і на підставі такого рішення покупець вже має можливість зареєструвати автомобіль на себе. Суд прийшов до висновку, що договір доручення на підставі, якого було видано Довіреність посвідчену приватним нотаріусом зареєстровано в реєстрі за відповідним номером є удаваним правочином у розумінні [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 235 ЦК] України. 
Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 235 ЦК] України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. 
Із сукупного аналізу обставин справи, що встановлені вище з нормами ЦК України, суд вважає, що удаваний договір доручення на підставі, якого було видано Довіреність посвідчену приватним нотаріусом зареєстровано в реєстрі за відповідним номером за своїми істотними ознаками відповідає істотним умовам договору купівлі - продажу. Тому до відносин, що виникли між сторонами слід застосувати норми закону, що регулюють договір купівлі - продажу. 
Вирішуючи спір про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, не всі суди звертали увагу на те, що норма частини другої [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК] не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 210 та 640 ЦК] пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже, не створюють прав та обов’язків для сторін. 
Так, у справі за позовом Р.В.Р. до К.В.М. про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок позивач зазначив, що в січні 2006 року він та К.В.В. дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку, що належав К.В.В. на праві власності. 
На виконання досягнутих домовленостей він передав останній грошові кошти у сумі 1000 грн та вселився у будинок, а К.В.В., отримавши грошові кошти за договором купівлі-продажу, ухилилася від його нотаріального посвідчення, а в квітні 2006 року померла.
Звернувшись із позовом до К.В.М., як спадкоємця К.В.В., позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеного об’єкта нерухомості та визнати за ним право власності на будинок. 
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2011 року позов задоволено на підставах, визначених частиною другою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК]. 

== Висновки ==

Отже, умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб, а також обмежує можливості збагачення злочинним шляхом. 
Недодержання умов дійсності правочину не завжди тягне його недійсність. Наприклад, недодержання простої письмової форми лише у випадках, спеціально передбачених законом викликає недійсність правочину. Найчастіше це просто позбавляє потреби сторони у разі спору посилатися на показання свідків як докази. При відсутності письмових доказів сторони позбавлені можливості повністю обґрунтувати свої вимоги і заперечення, і тому ризикують залишитися без задоволення своїх вимог у зв’язку з їх недоведеністю у суді. 
Проте, коли недодержання умови дійсності правочину викликає його недійсність, то до сторін застосовуються майнові наслідки такої недійсності. 
Таким чином, законодавець, встановлюючи умови дійсності правочину, сприяє їх додержанню, а також зміцненню правосвідомості громадян та правопорядку взагалі.
Умови дійсності правочинів поділяються на три основні групи: 
1) умови про суб’єктів; 
2) умови про форму; 
3) умови про зміст. 
Порушення саме цих істотних умов призводить до визнання правочину недійсним. Тому для того щоб укладений вами правочин був дійсний потрібно додержуватися вищезазначених істотних умов. 

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Покупці земель сільськогосподарського призначення

2018-10-11T14:26:14Z

Olena.filimonenko:

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2768-14 Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-III]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/1669-19 ЗУ Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель]

== Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення ==
Землями сільськогосподарського призначення визнаються '''землі, надані для''':
* виробництва сільськогосподарської продукції;
* здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності;
* розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 

'''До земель сільськогосподарського призначення належать:'''

* сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
* несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
== Покупці земель сільськогосподарського призначення ==
Відповідно до статті 130 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
# громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
# юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. 

'''Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення''' мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. 
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
* громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
* сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
* сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
* несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
* оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. 
== Обмеження у продажі земель сільськогосподарського призначення ==
Відповідно до п.15 розділу X "Перехідні положення" [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 Земельного кодексу України] до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, '''не допускається''' купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення '''державної та комунальної власності''', крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб. 

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

[[Категорія:Право власності на землю]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2018-10-11T10:06:32Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база. ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України) від 16.01.2003 року № 435-IV.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України) від 25.10.2001 року № 2768-III].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України: «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року N 1559-VI ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України:"Про заставу" від 02.10.1992 року N 2654-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV]

== Загальна характеристика права власності на земельну ділянку. ==

Відповідно до ч.1 ст.78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], '''право на земельну ділянку''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах. 

'''''Правомочності володіння дають можливість володіти землею на основі закону''''', тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого незаконного володіння. 

'''''Користування дає можливість вилучати із землі корисні властивості'''''. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Власник не має права самовільно змінити цільове призначення використання землі. 

'''''Правомочність розпорядження проявляється в тому, що власник на свій вибір може продати, подарувати, обміняти, успадкувати, здати в оренду, закласти земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.''''' 

Право власності на землю гарантується Конституцією України і захищається способами, встановленими законодавством. Захист порушених прав власності на землю здійснює суд чи господарський суд або третейський. 

== Суб’єкти та форми права власності на землю. ==

Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме: 

# '''громадяни та юридичні особи''' – ''на землі приватної власності;<''br />
# '''територіальні громади,''' які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - ''на землі комунальної власності;'' 
# '''держава''', яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – ''на землі державної власності. ''

== Підстави припинення права власності на земельну ділянку. ==

Глава 22 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
# добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
# смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
# відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
# звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
# відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
# конфіскація за рішенням суду;
# невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. 

'''''Добровільна відмова''''' власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його письмовою заявою і тільки на користь держави чи територіальної громади. У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яка підлягає нотаріальному посвідченню. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться безкоштовно. 

Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Право власності може бути припинене також '''''у разі смерті власника земельної ділянки''''' за відсутності спадкоємця.
Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''''примусовим'''''. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку додатково викладені ще і в статті 143 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 Земельного кодексу України]. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку. 
Підстави: 
* використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини, не усунення допущених порушень законодавства в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Такі порушення можуть призвести до позбавлення в тому числі громадянина прав на земельну ділянку. Причому ст.144 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. 
* конфіскація земельної ділянки
* примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності 
* примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки 
* невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним Кодексом України 

Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''''відчуження (вилучення) земельної ділянки''''' з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб. Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом. 

Закон передбачає обов’язок юридичних осіб, зацікавлених у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи інших юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, до початку проведення проектних робіт погодити їх (роботи) з власниками землі. 

Крім того, власника земельної ділянки '''''за рішенням суду''''' можуть позбавити права власності на земельну ділянку у разі звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у заставу, згідно зі ст.133 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.
Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути конфісковані за рішенням (вироком) суду відповідно до закону. 

Право користування земельною ділянкою може бути втрачене також '''''при систематичній несплаті земельного податку або орендної плати'''''. 

'''''У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.''''' 

'''''Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк''''' у випадках, визначених цим Кодексом, за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
Ст.149 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначає порядок вилучення земельних ділянок, що були надані у постійне користування із земель державної чи комунальної власності.

[[Категорія: Право власності на землю]]

Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку

2018-10-05T13:04:25Z

Olena.filimonenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print1480080629025436 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/page Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 року № 1489-III ] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0570-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24 березня 2016 року № 240 "Про затвердження Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та форм первинної облікової документації"]
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%9C%D0%9A%D0%A5-10 Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті]

== Підстави надання психіатричної допомоги ==
З метою з'ясування наявності чи відсутності в особи '''психічного розладу''' (розлад психічної діяльності, визнаний таким згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті), потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання проводиться психіатричний огляд (далі - огляд).

== Особа, щодо якої проводиться огляд ==
''I. Наявність згоди або прохання:'' 
# батьків чи іншого законного представника – щодо особи віком до 14 років (малолітня особа); 
# опікуна – щодо особи, визнаної недієздатною.
''II. Відсутність згоди або прохання:'' 
# за рішенням (згодою) органів опіки та піклування (може бути оскаржено до суду); 
# одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або 
* завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

== Хто приймає рішення про проведення огляду ==
* Лікар - психіатр - у випадку відсутності усвідомленої згоди особи або згоди її законного представника ''за письмовою заявою родичів особи, яка підлягає огляду, лікаря, який має будь-яку медичну спеціальність, іншої особи'', яка містить відомості, що обґрунтовують необхідність огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення. 

* Лікар – психіатр (самостійно з негайним проведенням огляду) - ''у невідкладних випадках'', коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. 

* Суд – у випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої статті 11 Закону України «[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Про психіатричну допомогу]» (випадки прийняття рішення лікарем-психіатром), заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. Лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення огляду особи в примусовому порядку та додає до неї висновок, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали.

== Судовий розгляд ==
Справи про проведення психіатричного огляду або надання амбулаторної психіатричної допомоги (її продовження в примусовому порядку), про госпіталізацію особи до психіатричного закладу (її продовження) розглядаються [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F в порядку окремого провадження] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Глава 10 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України]).
[[Файл:25354034 1531122320309329 3283463139555190721 n.jpg|міні|Примусова госпіталізація в схемі]]
=== Вартість ===
За подання заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку судовий збір '''не справляється''' (пункт 11 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір").

=== Перелік необхідних документів ===
# ''Заява'' про проведення психіатричного огляду / надання амбулаторної психіатричної допомоги (її продовження в примусовому порядку) / госпіталізацію особи до психіатричного закладу (її продовження), в якій зазначаються підстави для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку; 
# ''висновок лікаря-психіатра'' (у випадку подання заяви про проведення психіатричного огляду або надання амбулаторної психіатричної допомоги); 
# ''висновок комісії лікарів-психіатрів'' (у випадку подання заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження).

=== Строк подання заяви ===
У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

=== Порядок розгляду справи в суді ===
Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається ''в присутності особи,'' щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, (з урахуванням стану здоров'я особи, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного закладу, в якому перебуває така особа) ''з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи'', щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

=== Рішення суду ===
Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

== Продовження госпіталізації в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. 
В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

== Виписка особи з психіатричного закладу ==
Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи або видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]] [[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Відповідальність за розповсюдження неправдивої інформації в мережі інтернет

2018-10-05T10:20:11Z

Olena.filimonenko:

== '''Нормативна база''' ==
'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України від 28.06.1996 року]''' 
'''[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV]''' 
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]''' 
'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 ]''' 
== '''Свобода слова в інтернеті''' ==
З однієї сторони, можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме ст. 34 гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. '''Однак така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.''' 
Відповідно до ст. 3 Конституції України честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України. 

== '''Способи захисту від розповсюдження в мережі інтернет інформації, що не відповідає дійсності''' ==

'''Шкода завдана розповсюдженням в мережі Інтернет інформації, що не відповідає дійсності може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі.''' 

Чинне законодавство України виділяє '''два способи захисту: загальні та спеціальні''', які застосовуються в судовому та позасудовому порядку. 
Отже у випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особа, права якої порушено може або ж безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом ''[[Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи|про захист гідності, честі та ділової репутації.]]'' 

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. 

'''До таких спеціальних способів захисту відносяться:'''
* ''спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК)''
* ''заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК).''

В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, ст. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи») фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена '''стосовно інших осіб.''' 
Насамперед, '''це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо.''' Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. 
Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності. 
'''Такий же порядок''' передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена '''стосовно осіб, що померли.''' В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у ч.2 ст. 277 Цивільного Кодексу України та ч.2 ст. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». 

== '''Особи, які несуть відповідальність за поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет''' ==

Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» '''належним відповідачем''' у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет '''є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта''', особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. 
'''Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.''' 
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу.
Про це також йдеться і у ''п. 13 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію”''. В даному пункті зазначається, що у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер», яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов’язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати об’єднання «Український мережевий інформаційний центр». 
Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою-шостою статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв’язку з цим шкоду діловій репутації суб’єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи.
В той же час, '''якщо Інтернет сайт зареєстровано не в Україні''' та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку '''суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження''' (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). 
Окрім того, деякі питання виникають з приводу '''поширення неправдивої інформації''', що порочить честь, гідність та ділову репутацію у випадку, коли вона набула свого поширення '''внаслідок помилки''', що є результатом недосконалості чи тимчасового збою програмного забезпечення. Таке може мати місце у випадку, коли особа відправляла інформацію іншій особі, якої вона стосується, проте попри її волю, внаслідок збою в комп’ютерній мережі чи помилці при комп’ютерній розсилці інформації вона була доставлена іншим адресатам. В такому випадку правильно буде разом з особою, що поширила цю інформацію, покласти відповідальність і на фірму-розробника даного програмного забезпечення, чи особу, що відповідає за його якість. Однак це правило буде чинне лише у випадку, коли даний програмний продукт є ліцензованим. 
== '''Позовна давність''' ==
При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України '''застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.''' У цьому разі позовна давність буде обчислюватися '''від дня поміщення цих відомостей''', що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет а'''бо від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.'''
== '''Докази''' ==
Підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
* поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
* поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
* поширення недостовірної інформації, тобто така, яка не відповідає дійсності;
* поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
Згідно чинного законодавства України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. 

У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації. 
Відповідно до п. 9 Інструктивних Вказівок Державного Арбітражу СРСР № И-1-4 від 29.06.79 “Про використання як доказів документів, підготовлених за допомогою електронно-обчислювальної техніки”, які на сьогоднішній день не втратили чинності, дані, що містяться на технічному носії (перфострічці, перфокарті, магнітній стрічці, магнітному диску і т.п.), можуть бути використані як докази в справі тільки у випадках, коли вони перетворені у форму, придатну для звичайного сприйняття і збереження в справі. Отже з цього можна зробити висновок, що формою, придатною для звичайного сприйняття і збереження в справі, може бути паперовий носій – роздруковані сторінки з Інтернету, з посиланням на адресу сайту та автора статті, якщо дана інформація відома. 

Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до Цивільного процесуального кодексу України із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства. 

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
З огляду на положення ст. 60 ЦПК України, позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням. 
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). 
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивост. 
== '''Відшкодування матеріальної та моральної шкода''' ==
Одночасно із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації позивачі можуть вимагати також відшкодування матеріальна та моральна шкода (ст. 280 Цивільного кодексу України для фізичних осіб). 
В даних випадках обов’язок довести, що була заподіяна матеріальна чи моральна шкода покладається на позивача, на нього також покладається і обов’язок визначити розмір моральної шкоди, однак у кінцевому етапі розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
== '''Спростування недостовірної інформації''' ==
Спростування недостовірної інформації регулюється ст. 277 ЦК України, де пердбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. 
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. 
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. 
Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. 
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. 
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. 
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила та у такий же спосіб, у який вона була поширена. 

[[Категорія:Цивільне право]]