WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації

2022-09-30T08:32:38Z

Olena.demianenko: /* Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закон України "Про оборону України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2125-20#Text Закон України України від 15 березня 2022 року № 2125-IX "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/342/2022#Text Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 342 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації]"
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2006-%D0%BF#Text Типове положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 587]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2105-20#n2 Законом України № 2105-IX] затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію"], відповідно до якого:
1. Оголошується та проводиться загальна мобілізація.

2. Мобілізація проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (''набрання чинності - 24 лютого 2022 року'').

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/342/2022#Text Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 342] строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574/2022#n2 Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 574] строк проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб.'''
|}
== Загальна інформація ==
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частина перша статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] (далі - Закон).

'''Мобілізаційна підготовка''' - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
=== Види мобілізації ===
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

'''Загальна мобілізація''' проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дурга статті 4 Закону)].

'''Часткова мобілізація''' може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

'''Цільова мобілізація''' може проводитися з метою ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру державного рівня та їх наслідків, а також у відбудовний період для ліквідації наслідків воєнних дій у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14#Text Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану"] та іншими нормативно-правовими актами. Організаційні, фінансові, правові та інші заходи, необхідні для забезпечення функціонування сил цивільного захисту в період цільової мобілізації, здійснюються на основі плану проведення цільової мобілізації та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону] з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#n1137 Кодексом цивільного захисту України].
{| class="wikitable"
!Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
|}
== Порядок проведення мобілізації ==
Відповідно до законодавства мобілізація проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення '''відкритої мобілізації''' має бути негайно оголошене через засоби масової інформації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина шоста статті 4 Закону)].

Рішення про проведення '''прихованої мобілізації''' доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина сьома статті 4 Закону]).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина восьма статті 4 Закону)].

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина дев'ята статті 4 Закону).]

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.

Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Функції щодо координації планування, методологічного, методичного, наукового забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в органах виконавчої влади, інших державних органах, національній економіці здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку ([https://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA Міністерство економіки України]), якщо інше не передбачено законом.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text (частина тринадцята статті 4 Закону).]

Співробітництво з іншими державами у сфері мобілізаційної підготовки здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
== Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text статтею 23 Закону] '''не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:'''
# заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
# визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
# жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
# жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
# усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
# зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
#які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
#жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"];
# народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
# працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
# інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
''Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-11, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.''

'''<big>Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також</big>:'''
* здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
* наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
* жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
# військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
# працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
# осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
#жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Особи, зазначені в пунктах 1-5, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
{| class="wikitable"
!Не підлягають призову на військову службу під час '''часткової мобілізації''' протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
|}
== Обов'язки громадян ==
'''Громадяни зобов'язані:'''
* з’являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
* надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частина перша статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Законом]).
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text частини третьої статті 22 Закону] '''під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин''' або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов’язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

'''Призов громадян на військову службу під час мобілізації''' або залучення їх до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов’язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов’язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов’язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
== Відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією ==
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 336 Кримінального кодексу України] передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

'''Суб’єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

'''Об'єктивна сторона''' злочину проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини.

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця.

Отже, кримінальна відповідальність за вказаною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 Кримінального кодексу України] настає за діяння, яке безпосередньо пов'язане з ухиленням від призову за мобілізацією, та не покладає на особу обов'язок вчиняти будь-які дії після вчинення такого діяння.
== Відповідальність за ухилення від мобілізації ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2338 ст. 337 Кримінального кодексу України] ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.
== Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації ==
У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, має право звернутися до прокурора з '''клопотанням''' '''про скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.''' За результатами розгляду цього клопотання прокурор має право звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з '''клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу''' у вигляді тримання під вартою для призову цієї особи на військову службу під час мобілізації.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову на військову службу під час мобілізації повинно містити:
# виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під призов на військову службу під час мобілізації та висновок про її придатність до несення військової служби в умовах воєнного стану;
# виклад обставин, які вказують на те, що відсутні відповідні ризики, передбачені частиною першою статті 177 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України], а також ризики ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від призову на військову службу під час мобілізації.
Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, '''не пізніше 24 годин''', з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації.

У разі нез'явлення такої особи у зазначений строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації прокурор подає '''клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою''' (стаття 616 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/73627752?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 678/80/15-к]
* [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/87424193?linked=zo&did=253776___548539___336 Постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 759/5435/16-к]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Відповідальність за непостановку на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки

2022-09-30T08:29:30Z

Olena.demianenko: /* Військовий обов'язок */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-21#Text наказ Міністерства оборони України від 11.10.2021 № 313 "Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних"]
== Військовий обов'язок ==
Стаття 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Кожен громадянин має обов'язок перед рідною країною.Так, в кожного громадянина відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон)] є обов'язок захищати свою Вітчизну, її недоторканність і цілісність території. Для підготовки Збройних сил України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон] встановлює військовий обов'язок. '''Такий обов'язок включає:'''

# підготовка осіб до військової служби;
# приписка до ділянок призову;
# прийняття на службу (за контрактом або за призовом);
# проходження такої служби;
# перебування в запасі;
# військовий резерв;
# військовий облік

Так, напередодні чергового призову актуальними питаннями для багатьох людей є такі: як стати на облік у військкомат; що буде якщо не стати на облік у військкомат; як отримати приписне; які наслідки, якщо не встав на облік у військкомат після служби або не отримав військовий квиток вчасно і так далі.

Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в [https://ips.ligazakon.net/document/RE37188?an=1&hide=true Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 11.10.2021 № 313 (із змінами внесеними наказом Міністерства оборони України від 7 лютого 2022 року № 35)], та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, беруться на військовий облік військовозобов’язаних.

Відповідно до [https://www.facebook.com/683459585129100/posts/2280320178776358/ роз`яснень Міністерства оброни України] стати на військовий облік потрібно до кінця 2022 року у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (колишній комісаріат) за місцем реєстрації місця проживання.
== Як прописатися в призовній дільниці ==
Щороку військові комісаріати, нині це територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання приписують всіх хлопців, яким виповнилося '''17 років'''. ''Період для такої прописки - січень-березень''.
Для прописки, людині надсилають повістку, в якій повинна бути вказана конкретна дата в який саме день необхідно прийти. 
'''Важливо!''' Крім того, важливо відзначити, що обов'язок подавати інформацію до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовим комісаріатам) про вищевказаних громадян покладається на всі підприємства, організації, установи освіти, їх керівників, а також, органи місцевої влади (сільські, міські та селищні ради і тд). І за недотримання цього обов'язку передбачена відповідальність.
Для проведення прописки складається спеціальна комісія.
Прописка є початковим обов'язковим етапом для постановки на облік.
За результатами прописки особі видають посвідчення про прописку.
== Як стати на облік у військкомат ==
'''Відповідно до статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"] військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів.'''

''Так, до першої категорії відносяться:''
* прописані до ділянок;
* громадяни, які отримали громадянство України;
* громадяни, які приїхали на нове місце проживання або з-за кордону.

''До другої категорії належать:''
* звільнені з військової служби в запас;
* особи, які раніше терміну звільнилися з альтернативної служби;
* військовозобов'язані, які переїхали в іншу місцевість;
* звільнені з різних державних служб правопорядку або Державної податкової служби або митної, або виконавчої служби;
* виключені з обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;
* звільнені від призову по [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text статті 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"];
* особи, яким виповнилося 27 років під час перебування на обліку призовників.
Для того, щоб стати на облік необхідно звернутися до військового комісаріату з паспортом, приписним (або військовим квитком - для обліку військовозобов'язаних) і іншими документами, що підтверджують підстави для зміни проживання, закінчення вузу і тд.

відповідно до частини 2 статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"] взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.
== Що буде якщо не стати на військовий облік ==
Законодавством встановлені терміни і порядок постановки на облік в залежності від підстав для обліку. 
Так, якщо людина прибула на нове місце проживання, вона зобов'язана повідомити про це комісаріат, в якому перебуває на обліку. Те ж саме стосується змін сімейного стану, стану здоров'я, місця навчання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text частина 10 статті 38 Закону України"Про військовий обов'язок і військову службу" ).] Так, якщо людина закінчила університет або була переведена в інший, якщо людина одружилася, поміняла роботу - про все це необхідно сповістити в військкомат протягом тижня. 
'''Важливо!''' Якщо метою переїзду є зміна місця проживання або відрядження, навчання, відпустка тривалістю понад 3 місяців, призовник зобов'язаний з'явитися в комісаріат і знятися з обліку для постановки на облік за новим місцем проживання - на що у такого призовника є рівно тиждень, такий же термін для постановки на облік за новим місцем проживання. 
Крім цього, якщо не стати на облік у військкомат вчасно, поліція має право розшуку, затримання і навіть доставки осіб, які ухиляються від своїх військових обов'язків відповідно до частини 3 статті 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"]. 
===== За порушення правил і ухилення від обліку в РВК можливі такі наслідки: =====
* оголошення в розшук, затримання і примусова доставка поліцією до військового комісаріату
* притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за ухилення від військового обов’язку 
Так статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення] за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку передбачено притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом року вчинення вищезазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період передбачено штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 статті 337 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України'', - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.''

Крім цього слід зазначити що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] передбачає окремі штрафи на посадових осіб органів влади, керівників підприємств, організацій, установ, які своєчасно не повідомили в військкомат інформацію про наявність потенційних призовників.
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-08-25T14:47:08Z

Olena.demianenko:

=='''1. Нормативна база'''==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс Законів про працю України;]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2421-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом»]
=='''2.Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
'''Трудовий договір з нефіксованим робочим часом '''- це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця ''не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів,'' стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати ''не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом''.
=='''3.Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається, як правило, в '''''письмовій формі''.'''

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
=='''4. Зміст трудового договору.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
*спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
*спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
*інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
=='''5. Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.'''==
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Окрім того,якщо працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
=='''6. Оплата праці за даним договором.'''==
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу - в порядку, передбаченому статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text цього Кодексу].

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
=='''7. Відповідальність за порушення законодавства про працю '''==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 265 Кодексу законів про працю України] юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text законами України "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text "Про альтернативну (невійськову) службу",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

перевищення встановленої статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 21-1 цього Кодексу] допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев’ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-08-25T14:41:06Z

Olena.demianenko: /* Зміст */

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-08-25T14:40:41Z

Olena.demianenko: /* Зміст */

=='''Зміст'''==
=='''1. Нормативна база'''==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс Законів про працю України;]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2421-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом»]
=='''2.Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
'''Трудовий договір з нефіксованим робочим часом '''- це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця ''не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів,'' стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати ''не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом''.
=='''3.Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається, як правило, в '''''письмовій формі''.'''

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
=='''4. Зміст трудового договору.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
*спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
*спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
*інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
=='''5. Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.'''==
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Окрім того,якщо працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
=='''6. Оплата праці за даним договором.'''==
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу - в порядку, передбаченому статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text цього Кодексу].

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
=='''7. Відповідальність за порушення законодавства про працю '''==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 265 Кодексу законів про працю України] юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text законами України "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text "Про альтернативну (невійськову) службу",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

перевищення встановленої статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 21-1 цього Кодексу] допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев’ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-08-25T14:39:49Z

Olena.demianenko:

=='''Зміст'''==
Нормативна база.

Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Зміст трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.

Оплата праці за даним договором.

Відповідальність за порушення законодавства про працю.
=='''1. Нормативна база'''==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс Законів про працю України;]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2421-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом»]
=='''2.Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
'''Трудовий договір з нефіксованим робочим часом '''- це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця ''не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів,'' стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати ''не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом''.
=='''3.Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається, як правило, в '''''письмовій формі''.'''

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
=='''4. Зміст трудового договору.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
*спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
*спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
*інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
=='''5. Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.'''==
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Окрім того,якщо працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
=='''6. Оплата праці за даним договором.'''==
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу - в порядку, передбаченому статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text цього Кодексу].

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
=='''7. Відповідальність за порушення законодавства про працю '''==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 265 Кодексу законів про працю України] юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text законами України "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text "Про альтернативну (невійськову) службу",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

перевищення встановленої статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 21-1 цього Кодексу] допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев’ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-08-25T14:38:43Z

Olena.demianenko: Створена сторінка: =='''Зміст'''== 1. Нормативна база. 2. Поняття трудового договору з нефіксованим робочим час...

=='''Зміст'''==
1. Нормативна база.

2. Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.

3. Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.

4. Зміст трудового договору з нефіксованим робочим часом.

5. Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.

6. Оплата праці за даним договором.

7. Відповідальність за порушення законодавства про працю.
=='''1. Нормативна база'''==
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс Законів про працю України;]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»]
#[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2421-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом»]
=='''2.Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
'''Трудовий договір з нефіксованим робочим часом '''- це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця ''не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів,'' стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати ''не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом''.
=='''3.Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається, як правило, в '''''письмовій формі''.'''

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
=='''4. Зміст трудового договору.'''==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
*спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
*спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
*інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
=='''5. Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом.'''==
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Окрім того,якщо працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.

=='''6. Оплата праці за даним договором.'''==
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу - в порядку, передбаченому статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text цього Кодексу].

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

=='''7. Відповідальність за порушення законодавства про працю '''==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 265 Кодексу законів про працю України] юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text законами України "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text "Про альтернативну (невійськову) службу",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

перевищення встановленої статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 21-1 цього Кодексу] допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев’ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Обговорення користувача:Olena.demianenko

2022-08-25T12:42:18Z

Olena.demianenko: Створена сторінка: Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України

2022-08-17T08:07:45Z

Olena.demianenko: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n885 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення)]
== Загальна інформація ==
'''Військово-лікарська експертиза''' визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (п. 1.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]). 
'''Військово-лікарська експертиза - це:'''
* медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строковоївійськової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
* визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
* установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). 
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають '''постанови'''. 
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]). 
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання (п.2.1 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]). 
Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. 
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. 
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]).
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у '''ЦВЛК''' або у '''судовому порядку''' (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]). 
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]).
=== Досудовий порядок оскарження ===
Рішення ВЛК можуть бути оскаржені в такому порядку:
* постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату переглядаються ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва;
* переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК мають право ВЛК регіонів (постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право переглядати тільки ЦВЛК);
* постанови будь-яких ВЛК можуть переглядатися ЦВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК
Для перегляду рішення особі необхідно подати у ВЛК вищого рівня або ЦВЛК '''заяву''' про перегляд оскаржуваної постанови ВЛК нижчого рівня та додати до заяви всі наявні документи, видані військово-лікарською комісією, рішення якої переглядається. Також в заяві необхідно вказати причини ініціювання перегляду.
=== Судовий порядок оскарження ===
Оскарження рішення ВЛК в суді здійснюється в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]] відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України].
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89793141 Постанова Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18]
== Див. також ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Міністерства]]

Військовий облік

2022-07-28T12:04:11Z

Olena.demianenko: /* Військовий облік */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1932-12 Закон України "Про оборону України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19 Закон України "Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/618/2012 Указ Президента України від 29 жовтня 2012 року № 618/2012 "Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (далі - Порядок)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 194 "Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-22#Text Наказ Міністерства оборони України 11 жовтня 2021 року № 313 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 07 лютого 2022 року № 35 зі зімнами та доповненнями)] "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-21#n13 Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних та Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями"]
== Загальна інформація ==
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов’язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов’язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та в особливий період.

Бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час є одним із завдань військового обліку (абзац п'ятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).
== Військовий облік ==
Усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку, що ведеться за місцем їх проживання (стаття 33 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).

Військовий облік здійснюється з урахуванням встановленого в Україні порядку [[Порядок електронного декларування місця проживання|декларування]] та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники і військовозобов’язані працюють (навчаються) (пункт 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).

Військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
* для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
* для військовозобов’язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов’язаного (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).
Призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (частина третя статті 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).

'''''Військовий облік військовозобов’язаних за призначенням поділяється на:'''''
* загальний (військовозобов'язані, які не перебувають на спеціальному обліку);
* спеціальний (військовозобов’язані, заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час).
Для забезпечення військового обліку створюється Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних.
=== Взяття на військовий облік ===
Взяттю на військовий облік державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають:

♦ як '''призовники''' - громадяни у віці від 17 до 27 років, які:
# не приписані до призовних дільниць та не перебувають у запасі Збройних Сил, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки;
# приписані до призовних дільниць;
# прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) або з-за кордону на нове місце проживання;
# набули громадянство України та підлягають приписці до призовних дільниць;
♦ як '''військовозобов'язані''':
# громадяни, придатні за станом здоров’я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил;
# особи, звільнені з військової служби в запас Збройних Сил, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки;
# особи, які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"];
# особи, звільнені із служби з Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України], до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (Державна податкова служба України та Державна митна служба України);
# особи, які [[Підстави набуття громадянства України|набули громадянство України]] і підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних;
# особи, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) або з-за кордону на нове місце проживання;
# військовозобов’язані, виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки;
# призовники, яких відповідно до статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n680 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"] звільнено від призову на строкову військову службу;
# особи, які досягли граничного віку (27 років) перебування на військовому обліку призовників;
# жінки, які мають фах, споріднений з відповідними військово-обліковими спеціальностями, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-94-%D0%BF перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України], за умови їх придатності до проходження військової служби за станом здоров’я, віком та сімейним станом;
# особи, які прибули з тимчасово окупованої території України, після взяття на військовий облік у районному (міському) військовому комісаріаті за місцем [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб]].
'''Не підлягають взяттю на військовий облік''' військовозобов’язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями:
* особи, які після проходження строкової військової служби прийняті на [[Укладення контракту на проходження військової служби|військову службу за контрактом]] до військових формувань, утворених відповідно до законів, крім Збройних Сил, або на службу до Національної поліції, органів, підрозділів цивільного захисту, до Державної служби спеціального зв'язку та захситу інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби;
* особи, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
* [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|особи, які вибули до інших країн на постійне місце проживання]];
* в інших випадках - за рішенням [https://www.mil.gov.ua/ Міністерства оборони України] (пункт 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).
Військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, '''не ведеться''' (частина третя стаття 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
=== Виключення з військового обліку ===
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
# призвані чи прийняті на військову службу;
# проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
# визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
# досягли граничного віку перебування в запасі;
# [[Припинення громадянства України|припинили громадянство України]];
# були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
# направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]];
# померли або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими]] (частина шоста статті 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"]).
Головнокомандувач Збройних Сил України повинен забезпечити '''взяття жінок на військовий облік''' військовозобов’язаних згідно з Переліком спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних, з 01 жовтня 2022 року.
== Діяльність з ведення військового обліку державними органами, підприємствами, організаціями ==
Заходи, що здійснюються державними органами, підприємства, установами та організаціями з метою ведення персонального обліку призовників і військовозобов’язаних:
# перевірка у громадян під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікових документів. Приймання на роботу (навчання) призовників і військовозобов’язаних здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах, а також у разі перебування на військовому обліку в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки;
# надсилання у '''семиденний строк''' до відповідних районних (міських) військових комісаріатів повідомлень про зміну облікових даних призовників і військовозобов’язаних, прийнятих на роботу (навчання) чи звільнених з роботи (відрахованих з закладу освіти);
# оповіщення на вимогу районних (міських) військових комісаріатів призовників і військовозобов’язаних про їх виклик до районних (міських) військових комісаріатів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
# взаємодія з районними (міськими) військовими комісаріатами щодо строків та способів звіряння даних особових карток, списків призовників і військовозобов’язаних, їх облікових даних, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників і військовозобов’язаних;
# організація періодичного звіряння особових карток призовників і військовозобов’язаних із записами у військових квитках та посвідченнях про приписку до призовних дільниць. Не рідше одного разу на рік проведення звіряння особових карток працівників з обліковими документами районних (міських) військових комісаріатів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
# у '''п’ятиденний строк''' з дня подання відповідних документів внесення до особових карток призовників і військовозобов’язаних змін щодо їх сімейного стану, місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади та надсилання (у разі наявності) щомісяця до 5 числа до районних (міських) військових комісаріатів повідомлення про зміну облікових даних;
# складення і подання '''щороку до 1 грудня''' до районних (міських) військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць (у разі їх наявності);
# приймання під розписку від призовників і військовозобов’язаних їх військово-облікових документів для подання до районних (міських) військових комісаріатів для звіряння з обліковими даними та оформлення бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;
# своєчасне оформлення документів для бронювання військовозобов’язаних за центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час;
# постійний контроль за виконанням посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій, призовниками і військовозобов’язаними встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз’яснювальної роботи;
# постійне інформування районних (міських) військових комісаріатів про громадян та посадових осіб, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом;
# ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов’язаних та звіряння їх облікових даних з даними районних (міських) військових комісаріатів (пункт 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]).
== Правила військового обліку призовників і військовозобов’язаних ==
Призовники і військовозобов’язані повинні дотримуватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF#n280 Правил військового обліку призовників і військовозобов’язаних] (додаток № 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/921-2016-%D0%BF Порядку]), зокрема:
* перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах, за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
* прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних;
* не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу військового комісара районного (міського) військового комісаріату, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;
* проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів;
* проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі;
* особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) військових комісаріатів з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
* особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
* негайно повідомляти районним (міським) військовим комісаріатам за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
* подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) військових комісаріатів документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
У разі коли за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в '''десятиденний строк''' з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.
== Бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час ==
Бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (статт 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"] ).

Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

На військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню за переліками посад та професій, військовими комісаріатами за місцем розташування підприємств оформлюються '''посвідчення про відстрочку від призову''' та '''повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік'''.

З питань, що пов'язані з бронюванням військовозобов'язаних за підприємствами, останні звертаються до міністерств, відомств, обласних державних адміністрацій та до військових комісаріатів за місцем знаходження підприємств.

В умовах правового режиму воєнного стану бронювання військовозобов’язаних за органами державної влади, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення, здійснюється у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194-2022-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 194 "Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану".]

'''Детальніше див.:''' [[Бронювання військовозобов'язаних в умовах правового режиму воєнного стану]]

Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час регулюються, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року № 45 "Про затвердження Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час" (для службового користування) та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 493 "Про затвердження переліків посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час".
== Відповідальність ==
Громадяни, які ухиляються від військового обліку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
{| class="wikitable"
| rowspan="2" |'''Зміст порушення'''
| rowspan="2" |'''Порушена норма'''
| colspan="2" |'''Розмір адмінштрафу'''
|-
|'''уперше'''
|'''повторно протягом року'''
|-
|Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
|Ст. 2101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2449 КУпАП]
|Від 1700 до 3400 грн
|Від 3400 до 5100 грн
|-
|Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності
|Ст. 211 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2449 КУпАП]
|Від 510 до 850 грн
|Від 510 до 1700 грн
|}
За ухилення від військового обліку або спеціальних зборів громадяни можуть притягуватися до [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів|кримінальної відповідальності]].
== Корисні посилання ==
* [https://guide.diia.gov.ua/view/vziattia-na-viiskovyi-oblik-viiskovozoboviazanykh-ef8a9379-8258-4a4a-b04d-a7b9265a5286 Взяття на військовий облік військовозобов’язаних]
== Див. також ==
* [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів]]
* [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
* [[Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації]]
* [[Призов на військову службу офіцерів запасу у мирний час]]
* [[Порядок проведення військової підготовки громадян України]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[Категорія:Громадський сектор]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Обов'язок по утриманню малолітніх та неповнолітніх дітей інших членів сім'ї та родичів

2022-07-28T11:57:52Z

Olena.demianenko: /* Право на утримання у малолітніх та неповнолітніх онуків з боку діда та баби */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Особи, на яких може бути покладено обов'язок по утриманню малолітньої, неповнолітньої дитини ==
Чинне законодавство України в сфері сімейних відносин встановлює не лише права та обов'язки між подружжям, права та обов'язки між батьками і дітьми, а й права та обов'язки між іншими членами сім'ї та родичами. Таким чином визначено не лише можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, а й відповідні обов'язки між різними членами сім'ї та родичами.

Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків, які зобов'язані їх утримувати в першу чергу. Але трапляється випадки, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. Тому, у випадку відсутності батьків або, якщо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітей, обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх дітей може бути ''покладений на інших родичів:''
* баба, дід;
* брати, сестри;
* мачуха, вітчим;
* особа, в сім'ї якої виховувалася дитина.
'''Варто зауважити''', що обов'язок по утриманню також є взаємним. Так, відповідно до ст. 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
== Обставини, які впливають на виникнення такого обов’язку ==
* факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась).
* факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (Поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо).
* фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
* визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).
== Право на утримання у малолітніх та неповнолітніх онуків з боку діда та баби ==
'''Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття за наступних умов:'''
* малолітні та неповнолітні особи позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
''Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є:''
* у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 46 ЦК]);
* не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
* тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
* інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
* випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.
Визнання фізичної особи, яка є матір’ю або батьком малолітньої або неповнолітньої дитини, ''безвісно відсутньою'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 43 ЦКУ]) не завжди призводить до виникнення у її баби, діда обов’язку щодо її утримання.

Відповідно до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 44 ЦКУ] за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (а також особи, місце перебування якої невідоме) надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати. У зв’язку з цим обов’язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає тільки за відсутності у них матері, батька, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми (або у випадку, коли їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям.

У випадках, коли у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.3 ст. 164 СКУ]) батьківських прав, вони не звільняються від обов’язку щодо її утримання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 166 СКУ]). Тому, якщо утримання, яке надається дитині її батьками, позбавленими батьківських прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов’язок щодо утримання своїх онуків до досягнення останніми повноліття.

Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно.
Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.
== Право на утримання з боку братів та сестер ==
Повнолітні брати, сестри зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх сестер та братів (ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК]). Цей обов’язок вони повинні виконувати за умови потреби їх малолітніх сестер, братів у наданні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, коли у них немає батьків, чоловіка, дружини, або вони з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Крім того, повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.
== Право на утримання з боку мачухи, вітчима ==
Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка закріплений у статті 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]:

Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

''Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі:''

1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;

2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

'''Варто зауважити''', що відповідно до статті 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу.

Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
== Право на утримання дитини з боку інших осіб ==
Положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 269 СКУ] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Термін спільного проживання вказаних осіб чинне сімейне законодавство визначає ''у п’ять років''.
== Розмір, способи і порядок сплати аліментів ==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі (стаття 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України].)

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Якщо позов пред’явлений не до всіх зобов’язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов’язку всіх зобов’язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню на одну дитину, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і '''не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку'''.

Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім’ї та родичів на одну дитину, становить '''розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку''' і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
[[Категорія:Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Строки військової служби та звільнення з військової служби

2022-06-27T06:44:14Z

Olena.demianenko: /* Строки служби за контрактом */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
== Основні поняття ==
'''Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів''' є обов'язком громадян України (стаття 65 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]).

'''Мобілізація''' - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абзац четвертий частини першої статті 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]).

'''Особливий період''' - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац п'ятої частини першої статті 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]).

'''Демобілізація''' - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (абзац шостий частини першої статті 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]).

== Строки військової служби ==
Згідно зі статтею 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»] строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються:
* для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців;
* для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістра, - до 12 місяців.

== Строки служби за контрактом ==
'''Згідно зі статтею 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»] для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:'''
* ''для осіб рядового складу - 3 роки;''
* ''для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років;''
* ''для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу;''
'''Для осіб офіцерського складу з числа:'''
* ''військовослужбовців, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу та оволоділи:''
# спеціальностями льотного складу авіації - 10 років;
# іншими спеціальностями - 5 років;
* ''громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;''
* ''для інших громадян - від 1 до 5 років.''
'''Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади'''

строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини 2 статті 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»].

'''Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період'''

які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

'''Строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі:'''
* ''для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - '''на 3 роки''';''
* ''для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - '''на строк від 3 до 5 років''';''
* ''для осіб офіцерського складу - '''на строк від 5 до 10 років'''.''

Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено '''на строк від 2 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

'''Зверніть увагу!''' '''Під час дії особливого періоду''' для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено '''на строк від 1 до 10 років''', але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

'''Звертаємо увагу!!!''' У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

== Строки служба за призовом ==
'''Для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні''':
* ''для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;''
* ''для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію;''
* ''для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.''

'''''У разі настання особливого періоду:'''''

1) '''для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:'''
* ''у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];''
* ''з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];''
2) '''для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:'''
* ''з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];''
* ''з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п’ятої статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];''
3) '''в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану)''' для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону] .

'''''Звертаємо увагу!!!''' До строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцями покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.''
== Звільнення з військової служби ==
'''Згідно зі статтею 26 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»], звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється''':
# у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
# у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

=== '''Підстави звільнення зі військової служби, проводиться''': ===
# Військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки служби, - на підставі Указу Президента України та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
# Військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
# Осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, - на підставах, передбачених частиною сьомою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
# Осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - після закінчення встановлених строків військової служби та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
# Військовослужбовці, призвані на військову службу в особливий період, - на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].

=== '''Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом, під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, із служби достроково:''' ===
'''1) військовослужбовці строкової військової служби:'''
* за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;
* за сімейними обставинами - у разі виникнення в них права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин, а також у разі виникнення обставин, передбачених абзацом п’ятим частини першої статті 18 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;
'''2) особи офіцерського складу:'''
* за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
* через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
* у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.
У разі потреби військовослужбовці строкової військової служби, які вислужили встановлені строки, можуть бути за рішенням Президента України затримані на службі на строк до шести місяців.

=== '''Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:''' ===
* у зв'язку із закінченням строку контракту;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
* через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
* через службову невідповідність;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
* у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
* у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";
* у зв’язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі;
* у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу);
* у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
* у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18#Text Закону України "Про очищення влади"];
* у зв’язку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].

=== '''Особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби:''' ===
* за власним бажанням;
* за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
* за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
* у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
* через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
* через службову невідповідність;
* у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
* у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";
* у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;
* у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
* у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

=== '''Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:''' ===
'''1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:'''
* жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
* за станом здоров’я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
* у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
* у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
* через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
# виховання матір’ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
# утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;
# необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
# наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
# утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років, якщо вона (він) не висловила (не висловив) бажання продовжувати військову службу;
* у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
* через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
* призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;
* які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону];
* які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання;
* які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону].
'''2) під час воєнного стану:'''
* які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
* визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
* у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі;
* призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;

'''3) після прийняття рішення про демобілізацію:'''
* призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України;
* у зв’язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом;
* які досягли граничного віку перебування на військовій службі.
* Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
== Строки взяття на військовий облік, осіб звільнених із військової служби ==
Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані '''у п’ятиденний строк''' прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов’язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік.

== Дивись також : ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на строкову військову службу]]
* [[Розірвання військових контрактів]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]

Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

2022-06-16T08:26:07Z

Olena.demianenko: /* Хто може отримати допомогу */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1596-99-%D0%BF#n10 Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги на період введення воєнного стану"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80/paran8#n8 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/204-2022-%D1%80#n9 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204 "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка"]
== Хто може отримати допомогу ==
'''''Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи (далі - ВПО) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332] (далі - Порядок).'''''
[[Файл:2603-1.jpg|міні]]
Допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися [[Державна допомога в рамках Програми "єПідтримка"|допомога в рамках Програми "єПідтримка"]], затвердженому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/204-2022-%D1%80#Text розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204].

'''Детальніше див.:''' [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки]]

Допомога не надається ВПО, які були обліковані як ВПО до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку відповідних територій, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/505-2014-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»].

== Куди звернутися ==
Для отримання допомоги ВПО заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка [https://diia.gov.ua/ Порталу Дія] (наразі така послуга онлайн не надається).

Заява про надання допомоги на проживання ВПО за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text формою згідно з додатком 1] може бути також подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (пункт 6 [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-viplati-dopomogi-na-prozhivannya-vnutrishno-peremishchenim-osobam-332 Порядку]).

== Перелік необхідних документів ==
'''''Для отримання допомоги ВПО заповнює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text заяву], у якій зазначається:'''''

# прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) заявника;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# дата народження;
# відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа;
# адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону;
# номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування [[Державна допомога в рамках Програми "єПідтримка"|допомоги "єПідтримка"]] або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги;
# наявність статусу особи з інвалідністю;
# відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із ВПО (пункт 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків.

== Порядок звернення за допомогою та її виплати ==
Неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги.

Заяву про виплату допомоги малолітній дитині, яка прибула без супроводу законного представника, може подавати від її імені:

* особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки), за наявності документа, що підтверджує сімейні, родинні зв'язки особи з дитиною, виданого службою у справах дітей за місцем звернення;
* особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;
* особа, до сім'ї якої тимчасово влаштовано дитину, яка залишилися без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування).

Для подання заяви з використанням мобільного додатку [https://diia.gov.ua/ Порталу Дія] ВПО необхідно встановити мобільний додаток Порталу Дія на електронний пристрій, критерії якого підтримують використання такого додатка, підключений до Інтернету, та пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначного встановлення особи (пункт 7 [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-viplati-dopomogi-na-prozhivannya-vnutrishno-peremishchenim-osobam-332 Порядку]).

== Розмір допомоги та порядок її виплати ==
Допомога надається '''щомісячно''' з місяця звернення '''до квітня 2022 року''' включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
* для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
* для інших осіб - 2000 гривень (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням '''до 30 квітня 2022 року''', надається починаючи з березня 2022 року.

Виплата допомоги малолітній дитині, яка прибула без супроводу законного представника, здійснюється починаючи з березня 2022 року у разі звернення за її наданням '''до 15 травня 2022 року''' включно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування [[Державна допомога в рамках Програми "єПідтримка"|допомоги "єПідтримка"]] або на номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника.

Починаючи '''з травня 2022 року''' така допомога надається ВПО, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також ВПО, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали '''до 20 травня 2022 року''' заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через [https://diia.gov.ua/ Єдиний державний вебпортал електронних послуг], або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року затверджено [https://ips.ligazakon.net/document/re37789?an=1 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 24 квітня 2022 року № 75].

'''Увага!''' Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення ВПО, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/505-2014-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг"]. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

АТ "Ощадбанк" в установленому порядку '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' з дня отримання коштів перераховує їх на банківські рахунки (за стандартом IBAN) банку, в якому відкрито рахунок одержувача.

== Повернення виплачених сум допомоги ==
У разі неправомірного або повторного отримання ВПО допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення на рахунок Міністерства соціальної політики України, відкритий в органах Казначейства (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]

Встановлення факту смерті особи під час воєнного стану

2022-06-16T08:20:02Z

Olena.demianenko: /* Встановлення факту смерті на окремих адміністративно-територіальних одиницях */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Офіс Генерального Прокурора від 09.03.2022 № 177/450/46 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України»]
* [https://ips.ligazakon.net/document/MOZ33468?an=1 Наказ Міністерства охорони здоров’я від 01.03.2022 № 390 «Деякі питання встановлення факту смерті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0223-19#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 "Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події"]

== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України з 24 лютого 2022 року] , відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], '''в Україні введено режим воєнного стану'''!

Для кращого функціонування та взаємодії спеціалізованих структур щодо встановлення факту смерті людини під час воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України та Офісом Генерального прокурора 09 березня 2022 року прийнято наказ № 177/450/46, яким затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України] (далі - Порядок).

'''''Важливо!''''' Під час отримання інформації щодо смерті людини, '''огляд трупа працівниками закладів охорони здоров’я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров’ю таких працівників.'''

Заклади охорони здоров’я, у разі надходження повідомлення про смерть людини, негайно повідомляють органи та підрозділи Національної поліції України за телефоном екстреного виклику (102) про кожен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України здійснюють реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, форма якого наведена у додатку 4 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0223-19#Text Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (пункт 4 розділу II), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 223/33194], повідомлень про факт смерті людини, у тому числі повідомлень, що надійшли від закладів охорони здоров’я.

'''Докази які можуть засвідчити факт смерті особи:'''
* покази свідків;
* письмові докази:
* акт про настання смерті;
* копія лікарського свідоцтва по смерть;
* повідомлення з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
* наказ командира військової частини про виключеня особи із особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю;
* скріншоти особистого листування, дані отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж.

== Встановлення факту смерті за відсутності ознак насильницької смерті ==
'''''У разі смерті особи за місцем свого проживання родичам, близьким або іншим особам необхідно:'''''
* повідомити сімейного лікаря, з яким померлою особою при житті було укладено декларацію, про настання смерті такої особи;
* при неможливості огляду тіла померлої особи сімейним лікарем, необхідно звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги.
'''''У разі смерті особи за межами свого місця проживання, особам, які виявили померлого необхідно:'''''
* звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги;
* звернутися до органів Національної поліції України за телефоном 102 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття екіпажу.
'''Важливо!''' Під час воєнного стану телефони екстрених служб можуть працювати з похибками. Для цього органи місцевого самоврядування інформують громадян, за якими телефонами можна звертатися до цих служб.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України за результатами огляду трупа, після з’ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку повідомляють територіальний заклад охорони здоров’я про необхідність оформлення лікарського свідоцтва про смерть.

Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницькоi cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення) (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Порядку]).

Невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Порядку] може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Служби безпеки України та інших уповноважених органів.

'''Зверніть увагу!''' Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом.

== Встановлення факту смерті при встановленні ознак насильницької смерті ==

'''Насильницька смерть''' - смерть від механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо

'''Підозра на насильницьку смерть''' - сукупність обставин, які дають підстави вважати, що смерть людини могла настати внаслідок механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо, зокрема раптова смерть, за нез’ясованих обставин, за наявності тілесних ушкоджень тощо.

У випадку встановлення ознак насильницької смерті, до приїзду працівників поліції на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщати його, та необхідно рекомендувати не виконувати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України виїжджають для огляду при надходженні повідомлення про факт смерті людини із ознаками насильницької смерті або підозри на таку, у тому числі за місцем її проживання та невідкладно повідомляють прокурора про факт насильницької смерті людини.

Відомості, які містяться в повідомленнях про факти насильницької смерті людини, підозри на таку, підлягають унесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].

У разі надходження повідомлення про факт насильницької смерті людини, підозри на смерть людини або встановлення такого факту під час огляду трупа (частини трупа) людини, що померла раптово, на місце події виїжджає судово-медичний експерта або лікар, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

'''''Працівники бюро судово-медичної експертизи:'''''
# на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військова адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа;
# до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі - судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть;
# за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов’язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов’язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування;
# при проведенні експертизи неідентифікованих трупів осіб, що загинули внаслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов’язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов’язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об’єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України].
# за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта.
# проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта;
# надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті;
# надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;
# видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень;
# видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі;
# здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів.

'''''У випадках визначення ознак насильницької смерті у закладі охорони здоров’я (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Порядку])''''':
# за умов перебування хворого або пораненого перед смертю на лікуванні, лікарське свідоцтво про смерть видається без розтину на підставі огляду трупа та наявної медичної документації;
# при настанні смерті в приймальному відділенні закладу охорони здоров’я за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем закладу охорони здоров’я на підставі зовнішнього огляду;
# невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#Text Порядку] може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України або інших уповноважених органів.

У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

'''''Також, для проведення судово-медичної експертизи (розтину) або судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) направляються трупи (частини трупів) людей:'''''
# з ознаками насильницької смерті або достатньо обґрунтованої підозри на таку смерть;
# особу яких не встановлено.

При направленні трупа (частини трупа) людини, особу якої не встановлено, для проведення судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) або судово-медичної експертизи (розтину) трупа проводиться дактилоскопіювання.

== Встановлення факту смерті на окремих адміністративно-територіальних одиницях ==
'''У разі неможливості виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв'язку з триваючими бойовими діями:'''

'''''1) у випадку відсутності можливості (відсутність можливості взаємного інформування протягом 3-ох годин та більше), дозволити захоронення тіл за умови:'''''

а) обов'язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень);

б) проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов'язкового доповнення до опису ушкоджень;

'''''2) випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вимоги, зазначені у підпункті 1 пункту 1 [https://ips.ligazakon.net/document/MOZ33468?an=1 наказу Міністерства охорони здоров’я від 01.03.2022 № 390 «Деякі питання встановлення факту смерті»], а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо);'''''

'''''3) копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров'я до окремого розпорядження.'''''

'''Керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних та Київської міської військово-цивільних адміністрацій:'''
# самостійно приймати оперативні рішення щодо визначення міст, районів та територій області та районів м. Києва, на яких запроваджується порядок;
# забезпечити інформування органів та підрозділів Національної поліції України та органів прокуратури України (інформування має відбуватись до найближчого діючого підрозділу територіально, або до обласного рівня) про кількість встановлених фактів смерті людини, шляхом надсилання їм копій протоколів огляду трупів разом з фотознімками (на паперових носіях або з використанням електронної пошти), не пізніше 10 діб, з моменту встановлення факту смерті;
# не допускати фіксацію, заповнення та видачу лікарського та фельдшерського свідоцтва про смерть на базі інформації, яка була отримана шляхом телефонного зв'язку, без огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу огляду трупа.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Військові повістки: види, порядок вручення

2022-05-30T14:49:54Z

Olena.demianenko: /* Види повісток у військкомат */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF#Text Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 100)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році»]

== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4384 Стаття 65 Конституції України] передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні положення щодо проходження військової служби визначенні у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Законі України «Про військовий обов’язок та військову службу» (далі - Закон)].

Відповідно до статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n215 Закону] на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n215 Закону], та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин.

Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

== Види повісток у військкомат ==
На даний момент існує чотири види документів, які можна назвати загальним терміном '''«повістка»'''.
=== ''Повістка, яка вручається з метою уточнення облікових даних'' ===
Даний вид повістки вручається призовнику для внесення відомостей до бази щодо особи призовника, його сімейного стану, інформації про працевлаштування, наявність чи відсутність дітей. Результом такої перевірки можуть бути виявленні підстави для звільнення від служби в армії, наприклад, за наявності дитини. Окрім того, можуть бути встановленні підстави для відстрочки від призову на строкову військову службу, якщо в призовника є захворювання, які унеможливлюють проходження військової служби.
=== ''Повістка на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК)'' ===
Повістка, яка зобов’язує призовника пройти медичне обстеження. До повістки додається картка дослідження та медичного огляду військовозобов’язаного, у якій зрештою буде зазначено, чи придатний чи непридатний призовник до строкової служби.
=== ''Повістка-призов на строкову військову службу'' ===
У такій повістці вказано термін, у який потрібно з’явитися до призовної дільниці. Окрім того там зазначено, що при собі необхідно мати : паспорт, військовий квиток (тимчасове посвідчення) або посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників), а також, обліково-послужну картку та мобілізаційне розпорядження (при наявності). Ухилення від призову на строкову військову службу - злочин, що передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 статтею 335 Кримінального кодексу України] та карається обмеженням волі на строк до трьох років.
=== ''Мобілізаційне розпорядження'' ===
Такий вид повістки вручається військовозобов'язаним особам, котрі пройшли медичну комісію та визнані придатними до несення військової служби. Здебільшого мобілізаційне розпорядження вручається під час оголошення мобілізації. У мобілізаційному розпорядженні повинно бути зазначено про обов'язок з'явитися у визначений призовний пункт протягом 24 годин після оголошення мобілізації.

== Порядок вручення військових повісток ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF#Text пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352] оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Вручення повісток проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Окрім того, повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

'''Повістка має бути вручена особисто або уповноваженими особами повинен бути складений акт про відмову від отримання повістки із підписами уповноважених осіб та свідків.'''

У разі надходження на підприємство листа з військомату, відповідальний за ведення військового обліку зобов’язаний вручити повістку військовозобов’язаному працівнику під підпис.

Якщо працівник відмовляється від отримання повістки, то відповідальна особа за ведення військового обліку має скласти акт про відмову від підпису та отримання повістки і відправити його до військкомату.

== Відповідальність за нез’явлення за повісткою про виклик до військкомату ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2434 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] в разі незʼявлення за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки для визначення призначення у воєнний час тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Національній поліції надано право здійснювати адміністративне затримання військовозобовʼязаних при порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та доставляти їх до територіального центру комплектування (статті 259 та 262 Кодексу України про адміністративні правовпорушення, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n751 частина 3 статті 38 Закону України “Про військовий обовʼязок і військову службу”]).

Окрім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2335 статтею 336 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. За вчинення даного злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.
== Див. додатково ==
* [[Ухилення від призову на строкову військову службу]]
* [[Відповідальність за непостановку на облік у військовому комісаріаті]]

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Комендантська година: порядок введення та обмеження, які встановлюються

2022-05-26T07:37:26Z

Olena.demianenko: /* Повноваження патрулів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-IX#Text Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#n2 Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/573-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан»]
== Загальна інформація ==
Визначення терміну '''комендантська година''' – тобто заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"]

Запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування здійснюється '''лише за наявності реальної загрози життю і безпеці осіб, інтересам суспільства або держави,''' а також для забезпечення громадського порядку.

== Порядок введення ==
Порядок введення комендантської години встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/573-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».]

'''Комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією '''(у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ «Українська залізниця», відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з’єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються час, протягом якого діють комендантська година та спеціальний режим світломаскування, межі території їх запровадження, способи здійснення заходів щодо підтримання правопорядку, порядок руху залізничного, автомобільного, морського, річкового, повітряного транспорту, порядок створення, функціювання і місцезнаходження комендатури та її склад.

Накази військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) про запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування доводяться до відома підприємств, установ, організацій та населення сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або радами оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя та через засоби масової інформації.

== Обмеження, які діють під час комендантської години ==

'''На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.'''

Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

'''Важливо!''' Під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування продовжують виконувати свої завдання Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС.
Також особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення, затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

== Перепустки ==

'''Перепустка є документом, що видається в комендатурі із обов’язковим зазначенням строку дії.'''

Таку перепустку необхідно пред’являти:
* громадянином України разом із документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України або її спеціальний статус;
* військовослужбовцем Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, поліцейським Національної поліції, військовослужбовцем та працівником СБУ, працівником ДФС, ДМС, ДСНС разом із службовим посвідченням;
* іноземцем або особою без громадянства разом із паспортним документом іноземця та документом, що підтверджує законність перебування на території України.

'''Перепустки, видані комендатурою, дійсні тільки в межах території, де запроваджено комендантську годину. '''

Облік таких перепусток також ведеться комендатурою на території, де запроваджено комендантську годину.

== Контроль за дотриманням комендантської години ==

'''Контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.'''

Під час комендантської години в’їзд/виїзд (вхід/вихід) на територію/з території, де запроваджено комендантську годину, здійснюється лише через визначені комендатурою блокпости.

== Повноваження патрулів ==

'''''Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право:'''''
* затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
* перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
* вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції;
* тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об’єктів, евакуйовувати транспортні засоби;
* входити (проникати) на територію та у приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров’ю осіб;
* використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину;
* застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби.

* Що загрожує порушникам

Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Якщо людина в заборонений час – протягом комендантської години – перебуває на вулиці, то комендантський патруль має право її затримати, перевірити в неї наявність документів, які б давали право на перебування на вулиці, чи підтвердити обставину про відсутність таких документів у даної особи, а також встановити причину порушення комендантської години.

За '''непокору''' законному розпорядженню або вимозі патруля на порушника може бути накладено стягнення відповідно до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1967 Кодексу України про адміністративні правопорушення.]

Якщо порушник комендантської години чинить '''опір''', його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 342 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України]

== Див. також ==

* [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]
* [[Права і свободи громадян в умовах воєнного стану]]
* [[Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського]]
* [[Поліцейські заходи примусу]]
* [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність]]
* [[Обставини, що виключають адміністративну відповідальність]]
[[Категорія:Воєнний стан]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Президент України]]
[[Категорія:Верховна Рада України]]
[[Категорія:Кабінет Міністрів України]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Визнання батьківства

2022-01-27T14:49:56Z

Olena.demianenko: /* Перелік необхідних документів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України (далі - СК України)] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану '''спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини'''. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя статті 122 Сімейного кодексу України).

=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx (Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx)];
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}

== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ''ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]'' за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ''ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]'', батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ''Цивільного процесуального кодексу України'']. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ''ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 СК України]''.

== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду '''за місцем реєстрації заявника'''. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ''ст. 316 ЦПК України'')]

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''

# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
# квитанція про сплату судового збору;
# висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
# наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 ''п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України''] якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 126 СК України''] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Ч. 1, 2 ст. 128 СК України''] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ''п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]'' відповідно до ''статей 264, 265 ЦПК'' рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (''підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]''). Станом на 01.01.2021 розмір судового збору складає 908,00 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, '''наприклад''':

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

'''Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства''' ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 ''постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц'']).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Встановлення факту родинних відносин]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення

2021-12-22T13:47:31Z

Olena.demianenko: /* Порядок розгляду */

== Нормативна база ==
* Ц[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ивільний кодекс Ураїни]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]

== Підстави виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення ==
{| class="wikitable"
|-
|1.||Наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ними, члени сім’ї власника квартири:
* систематично руйнують або псують жиле приміщення;
* використовують приміщення не за призначенням;
* систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі
||Заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними(підтвердження: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, офіційні застереження тощо)
|-
|2.|| colspan="2" |Особи самоправно зайняли жиле приміщення
|-
|3.|| colspan="2" |Визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер
|-
|4.|| colspan="2" |Припинення трудових відносин робітників і службовців з підприємством, установою, організацією за власним бажанням у випадку надання їм службового жилого приміщення (квартири)
|}
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#o543 стаття 116 Житлового кодексу Української РСР])
== Порядок розгляду ==
'''Виселення проводиться у добровільному та судовому порядку.''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Позовна заява]] про виселення особи з квартири без надання іншого жилого приміщення подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача.

У випадку, якщо особа зареєстрована в спірному жилому приміщенні, необхідно в позовній заяві зазначати про вимогу зняти дану особу з реєстрації місця проживання у даному приміщенні.

[[Файл:23 10 2018 Позовна заява-Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.docx|міні|Зразок позовної заяви_вичелення з квартири та зняття з місця реєстрації]]
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!'''
В судовому порядку обов’язково потрібно довести систематичність особою руйнування або псування квартири, порушення правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі.
|}

== Особливі випадки ==

При проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, власник будинку (квартири) вправі вимагати його виселення. Власник будинку (квартири) не зобов'язаний надавати виселюваному на час ремонту інше жиле приміщення.

У разі відмовлення наймача звільнити жиле приміщення власник будинку (квартири) може вимагати його виселення в судовому порядку.

Після закінчення ремонту власник будинку (квартири) зобов'язаний надати наймачеві займане ним раніше або інше рівноцінне жиле приміщення в належному йому будинку (квартирі), за винятком випадків, коли відповідно до затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів проекту переобладнання чи перепланування будинку (квартири) жиле приміщення, займане наймачем, не може бути збережено ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 165 Житлового кодексу Української РСР]).

У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 169 Житлового кодексу Української РСР]).

Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

== Інший варіант вирішення проблеми вислення без надання іншого житлового приміщення (судова практика) ==
Питання виселення з житла без надання іншого житлового приміщення є спірним, і вирішується судами неоднозначно. В правників України є інше бачення вирішення даного питання під час судового розгляду. Можливо крапку в даному баченні суддів поставила Перша судова палата Касаційного цивільного суду 16 грудня 2020 року у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793226 справі № 182/7347/18].

В чому полягає проблема при розгляді судами такої категорії справ? [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР], що діє на даний момент в нашій державі надає обмеженні можливості власнику у питанні виселення з належного йому майна. '''Однак, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України], а саме статтею 391 передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.'''

Відповідно до частини першої статті 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Отже, застарілі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житлового кодексу Української РСР] обмежують право приватної власності визначені нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Перша судова палата Касаційного цивільного судупо справі 16 грудня 2020 року у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793226 справі № 182/7347/18] постановила: "З огляду на підстави заявленого позову, застосуванню підлягають положення статей 391, та глави 32 «Право користування чужим майном» ЦК України, оскільки застосування до регулювання житлових відносин положень ЖК Української РСР, прийнятого 30 червня 1983 року не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК України (правовий висновок, викладений Верховним Судом у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217994 постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17] (провадження № 14-64цс20). Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України."

Тож, якщо суд при розгляді позову про виселення без надання іншого житлового приміщення посилається на застарілі норми Житлового кодексу Української РСР - не варто зупинятися лише на першій інстанції та необхідно звертайтесь далі до апляційної чи навіть касаційної інстанції.

[[:Файл:Позовна заява про виселення без надання іншого житлового приміщення з неприватизованої квартири.docx]] 

[[Файл:Зразок позовної заяви про примусовий обмін жилого приміщення.docx|міні|Зразок позовної заяви про примусовий обмін жилого приміщення]]
{| class="wikitable"
|-
| '''Для врахування!''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004700-01 Роз'яснення Верховного Суду України від 26 травня 2001 року "Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)"]
|}

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]
* [[Право на користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди]]

Захист персональних даних

2021-12-07T13:33:07Z

Olena.demianenko: /* Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1_02715-14/paran11#n11 Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року № 1/02-14 "Про затвердження документів у сфері захисту персональних даних"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0076323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 грудня 2011 року "Деякі питання практичного застосування Закону України "Про захист персональних даних""]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року "Роз'яснення до Типового порядку обробки персональних даних"]

== Поняття "персональні дані" ==
'''''Персональні дані''''' - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
{| class="wikitable"
|-
| '''''До відома:''''' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0076323-11 роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 грудня 2011 року "Деякі питання практичного застосування Закону України "Про захист персональних даних"]
|}

== Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними ==
'''Згідно з положеннями статті 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"] суб'єктом персональних даних є фізична особа, персональні дані якої обробляються і яка має право:'''
# ''знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;''
# ''отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;''
# ''на доступ до своїх персональних даних;''
# ''отримувати '''не пізніш як за 30 календарних днів''' з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;''
# ''пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;''
# ''пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;''
# ''на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;''
# ''звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;''
# ''застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;''
# ''вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;''
# ''відкликати згоду на обробку персональних даних;''
# ''знати механізм автоматичної обробки персональних даних;''
# ''на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.''
'''''Володільцем чи розпорядником''''' персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

'''''Розпорядником персональних даних''''', володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Володілець персональних даних може доручити обробку персональних даних розпоряднику персональних даних відповідно до договору, укладеного в письмовій формі. 
'''Розпорядник''' персональних даних може обробляти персональні дані лише з метою і в обсязі, визначених у договорі. 
'''''Третьою особою''''' є будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних.

== Об'єкти захисту ==
Відповідно до статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"] об’єктами захисту є персональні дані.

Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

'''Не є конфіденційною''' '''інформацією''' персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", '''не належать до інформації з обмеженим доступом,''' крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

'''Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація''' про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".]

Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.

== Обробка персональних даних ==
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

Обробка персональних даних здійснюється за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 згодою суб'єкта персональних даних] ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0001715-14 ''роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 року "Роз'яснення до Типового порядку обробки персональних даних"'']), тобто за добровільним волевиявленням фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловленим у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

'''Обробка даних про фізичну особу без її згоди ''не допускається''''', крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, або якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту його життєво важливих інтересів. У такому випадку обробляти персональні дані без згоди суб'єкта персональних даних можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.
=== Підстави для обробки персональних даних: ===
# ''згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних;''
# ''дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;''
# ''укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних;''
# ''захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних;''
# ''необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом;''
# ''необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб'єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес (стаття 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).''

== Які дії можуть вчинятися під час обробки персональних даних? ==
I. '''''Збирання:''''' суб'єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані:
# в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб'єкта персональних даних;
# в інших випадках протягом 30 робочих днів з дня збору персональних даних.
II. '''''Накопичення персональних даних''''' - дії щодо поєднання та систематизації відомостей про фізичну особу чи групу фізичних осіб або внесення цих даних до бази персональних даних. III. '''''Зберігання персональних даних''''' - дії щодо забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них. IV. '''''Поширення персональних даних''''' - дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

== Підстави для видалення або знищення персональних даних ==
'''Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:'''
# ''закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;''
# ''припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;''
# ''видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;''
# ''набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних (стаття 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).''

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону], підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

== Порядок доступу до персональних даних ==
Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Законом України "Про доступ до публічної інформації"], крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог Закону або неспроможна їх забезпечити.

Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закону України "Про доступ до публічної інформації"] щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних.

Строк вивчення запиту на предмет його задоволення '''не може перевищувати 10 робочих днів''' з дня його надходження. Протягом цього строку володілець персональних даних доводить до відома особи, яка подає запит, що запит буде задоволено або відповідні персональні дані не підлягають наданню, із зазначенням підстави, визначеної у відповідному нормативно-правовому акті. Запит задовольняється '''протягом 30 календарних днів''' з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника), - крім випадків, установлених законом.

== Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних ==
=== Адміністративна відповідальність===
Громадяни, посадові особи, громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності притягуються до '''адміністративної відповідальності''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 18839 Кодексу України про адміністративні правопорушення]) за вчинення таких правопорушень:
# ''неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб’єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються;''
# ''неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних;''
# ''ухилення від державної реєстрації бази персональних даних;''
# ''недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них;''
# ''невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.''

{| class="wikitable"
|-
| У разі наявності складу адміністративного провопорушення треба звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме до спеціально уповноваженого органу державної влади з питань захисту персональних даних.
|}
=== Кримінальна відповідальність ===
За порушення недоторканості приватного життя, а саме за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації винна особа притягується до '''кримінальної відповідальності (стаття 182 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).'''

[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання

2021-11-29T07:31:41Z

Olena.demianenko: /* Перелік та зразки необхідних документів */

== <big>Нормативна база</big> ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" (далі - Правила]

== <big>Зняття з реєстрації в добровільному порядку</big> ==
=== Куди звернутися ===
Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у тому числі [https://my.gov.ua/info/servicecenters через центр надання адміністративних послуг]) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF пункт 3 Правил]).

=== Вартість адміністративної послуги ===
За послугу щодо зняття з реєстрації місця проживання особа сплачує адміністративний збір у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати ('''13 грн. 60 коп.''' – станом на 01 січня 2020 року, стаття 111 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]). Для розрахунку розміру плати за надання адміністративних послуг мінімальна заробітна плата застосовується у розмірі 1600 гривень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1774-19 п. 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"]).

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
''Для зняття з реєстрації місця проживання '''особа або її представник''' повинні подати:''
# заяву про зняття з реєстрації місця проживання [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF/page встановленої форми]; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або [[Позбавлення особи права користування жилим приміщенням|права користування житловим приміщенням]], про виселення, [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою]]; свідоцтва про смерть;
# повідомлення [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби] із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
# документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання (паспорт громадянина України, свідоцтво про народження '''(якщо дитина не досягла 16 років)''';
# квитанцію про сплату адміністративного збору;
# військовий квиток або посвідчення про прописку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебуває на військовому обліку) ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF пункт 26 Правил]).

''Представником '''додатково''' надається:''

* документ, що посвідчує особу представника;
* документ, що підтверджує повноваження представника (довіреність), крім випадків, коли представниками малолітньої дитини є батьки (усиновлювачі).

=== Строки розгляду питання ===
Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється '''в день звернення''' особи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#n75 частина друга статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]).

=== Підстави для відмови ===
Особі може бути відмовлено у знятті з реєстрації за місцем проживання у разі коли:
# особою не подано необхідних документів;
# у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
# звернулася особа, яка не досягла 14 років ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#n75 стаття 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]).
'''Увага!''' Заява про зняття з реєстрації місця проживання із зазначенням підстави відмови повертається особі в день її подання.

=== Порядок оскарження ===
Рішення, дії чи бездіяльність виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (в тому числі [https://my.gov.ua/info/servicecenters через центр надання адміністративних послуг]) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

У випадку отримання відмови центру надання адміністративних послуг про зняття з реєстрації місця проживання, особа має право протягом '''30 днів''' з моменту отримання відмови подати скаргу до органу, вищого відносно того органу, що прийняв рішення про відмову (у разі, якщо такий вищий орган існує).

=== Особливі випадки ===
Заяву про зняття з реєстрації місця проживання бездомних та інших осіб, які не мають постійного місця проживання, подає спеціалізована соціальна установа, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають такі особи.

У випадку реєстрації місця проживання батьків дитини, яка не досягла 14 років, за різними адресами, зняття з реєстрації місця проживання такої дитини разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою іншого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

'''Реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства '''( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF пункт 28 Правил]).
'
У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами '''складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.'''

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17 Правил, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування. 

Якщо після здійснення реєстрації місця проживання особи одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання буде встановлено, що особа не повідомила про реєстрацію місця проживання разом з нею за попередньою адресою малолітніх дітей, обидві дії скасовуються на підставі письмового рішення органу реєстрації, про що письмово повідомляється особі.
== <big>Зняття з реєстрації в судовому порядку</big> ==

=== '''Підстави звернення до суду''' ===
Відповідно до ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»] зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Втрата права користування житлом:
# відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних причин <big>'''понад 6 місяців'''</big> (стаття 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житлового кодексу Української РСР]);
# відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин <big>'''понад 1 рік'''</big> (стаття 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в статті 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житлового кодексу УРСР], зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

=== До якого суду звернутися ===
Позовна заява про визнання особи такою, що [https://zr.su.court.gov.ua/sud1805/gromadyanam/zrazku_pozovnuh_zayv/pozovna_korustyvanny_gulum_prumiwennam втратила право користування жилим приміщення] та зняття з реєстрації подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходження жилого приміщення.

=== Вартість позову ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу''' відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] ('''908 грн. 00 коп.''' - станом на 01 січня 2021 року).
* Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн оплати можна знайти [https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/ на сайті “Судова влада України”];
* [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати|порядок та підстави повернення судового збору, відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору та звільнення від сплати судового збору]].
{| class="wikitable"
|+
|<big>'''Автоматичний розрахунок судового збору'''</big> [http://court.gov.ua/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
|}

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Форма і зміст позовної заяви - "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]"
* '''Зразок [https://zr.su.court.gov.ua/sud1805/gromadyanam/zrazku_pozovnuh_zayv/pozovna_korustyvanny_gulum_prumiwennam позовної заяви]''' ''(зняття з реєстрації місця проживання члена сім"ї).''

* [[:Файл:Позовна заява про позбавлення права користування житлом.docx|'''Зразок позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням''']] ''(зняття з реєстрації місця проживання наймача житла чи іншої посторонної особи)''.

=== Строки розгляду питання ===
Суд розглядає справу по суті ''протягом тридцяти днів'' з дня початку розгляду справи по суті. Водночас суд має розпочати розгляд справи по суті ''не пізніше ніж через шістдесят днів'' з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 210 Цивільного процесуального кодексу України]).

=== Порядок оскарження ===
Особа у випадку прийняття судом рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання має право протягом '''30 днів''' з дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

=== Вартість оскарження ===
За розгляд апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви ('''1362 грн. 00 коп.''' - станом на 01 січня 2021 року, підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]).

== Судова практика ==
Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу УРСР]; [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 405 Цивільного кодексу України]). 
{| class="wikitable"
|-
| Цікаво! [http://zib.com.ua/ua/100768-analiz_vsu_deyakih_pitan__zastosuvannya_sudami_zakonodavstva.html Аналіз Верховного Суду України деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ]
|}

== Див. також ==
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням|Усунення перешкод у користуванні власністю]]
* [[Позбавлення особи права користування жилим приміщенням]]

* [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення]]
* [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Житлове право]]

Аліменти: право на утримання дитини без розірвання шлюбу

2021-11-29T06:58:06Z

Olena.demianenko: /* Куди звертатися */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#Text Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/146-93-п Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб"]

== Загальна інформація ==
'''Аліменти''' - це кошти для утримання, які закон зобов'язує платити одного з батьків неповнолітньої дитини. Їх можуть перераховувати в добровільному порядку, а можуть - за рішенням суду.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов’язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.
Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей.
Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов’язок батьків утримувати дитину.

== Досудовий порядок врегулювання ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 189 Сімейного кодексу України] батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. 
'''Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.''' 

При укладенні нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину батьки самостійно визначають розмір та строки витрат, керуючись при цьому нормами чинного законодавства.
=== Вартість ===
При нотаріальному посвідченні договору про сплату аліментів на дитину державне мито справляється у розмірі 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 пп.«д» п.3 ст.3 Декрету]).

== Судовий порядок врегулювання==
Про стягнення аліментів без розірвання шлюбу йдеться в ситуації, коли чоловік чи дружина не виконує, чи виконує недобросовісно обов’язок по утриманню дітей. Не існує законодавчої заборони чи обмеження стосовно способів стягнення аліментів без розлучення, порівняно із загальним порядком, проте, з мотивів процесуальної економії більш доречним буде судовий порядок стягнення аліментів.

=== Позовне провадження ===
==== Куди звертатися ====
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, '''можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.'''
==== Перелік необхідних документів ====
* позовна заява (форма та зміст повинні відповідати [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК]);
* копія паспорта позивача;
* копія свідоцтва про шлюб;
* копія свідоцтва про народження спільних дітей.
При подачі заяви на аліменти потрібно враховувати, що судом може бути нарахована лише певна відсоткова частина від офіційного доходу одного з подружжя, або аліменти у твердій грошовій сумі.

Існують певні чинники, які впливають на розмір аліментних виплат. Наприклад, стан здоров’я дитини, стан здоров’я одного з подружжя, рівень доходів, наявність інших дітей у того з подружжя , який виконує аліментні зобов’язання. Тому, якщо офіційний дохід відрізняється від неофіційного, а так само при нерегулярному доході або відсутності офіційного працевлаштування, краще вимагати виплату аліментів '''''у твердій грошовій сумі''.''' Для цього можуть знадобитися документи, що підтверджують, що фактичний заробіток перевищує суму, зазначену в довідці про доходи. Наприклад, документи, які свідчать про придбання дорогих речей, укладанні прибуткових угод.

==== Вартість ====
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів''', збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. 
[[Файл: Заява_про_видачу_судового_наказу.docx]]

== [[Визначення розміру аліментів на дитину|Визначення розміру аліментів]] ==
== Окремі особливості пов’язані з реалізацією даного права ==
У випадку коли чоловік (дружина) мають дітей від іншого шлюбу (або без такого) та сплачують на їх утримання аліменти, не маючи змоги забезпечити в достатній мірі дітей від дійсного шлюбу, його дружина (чоловік) може пред’явити до суду заяву про стягнення на дітей, що народились у цьому шлюбі без його розірвання. Після задоволення заяви чоловік (дружина) може звернутися до суду про зменшення розміру аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу.

== Див. також ==
* [[Відповідальність за несплату аліментів]]
* [[Стягнення аліментів в порядку наказного провадження]]

[[Категорія:Сімейне право‎]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Право на користування житловим приміщенням

2021-10-29T10:07:49Z

Olena.demianenko: /* Визнання особи такою, що втратила право користування житлом за рішенням суду */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 02.10.2013, підстава 994_002-13]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17.07.1997, підстава 475/97-вр]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності»]
== Поняття та порядок користування житлом ==
Статтею 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n185 Житлового кодексу України] визначено, що '''''до житлового фонду відносяться''''' жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях на території України. Житловий фонд включає в себе жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд), колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд), житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів), жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

'''''До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.'''''

=== Визначення порядку користування житловим приміщенням, що належать до державної власності ===

Правовий статус житлових приміщень, що перебувають у державній власності, регулюється житловим законодавством та умовами Договорів на підставі яких дане майно передано у користування. Договір найму жилого приміщення укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем – громадянином, на ім‘я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n185 Житлового кодексу України] України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
В той же час не може бути самостійним предметом договору найму, жиле приміщення яке, хоч і є ізольованим, проте за розміром є меншим за встановлений ч. 1 ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n185 Житлового кодексу України], а також кімната, яка зв‘язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення.
Члени сім‘ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов‘язки, що випливають з договору найму жилого приміщення (ст. 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n185 Житлового кодексу України]).
Визначення порядку користування таким житловим приміщенням, відбувається або за спільною згодою членів сім'ї квартиронаймача, або за рішенням суду.
При цьому поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов (роз‘яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня1985 року № 2 ).

'''Важливо!''' Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три і більше роки підлягає нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст.793 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3842 Цивільного кодексу України]).

[[:Файл:Договір найму.odt|Договір_найму.odt ‎]]

=== Визначення порядку користування житловим приміщенням, яке знаходитися в приватній власності ===
Правовий статус приміщень, які перебувають у приватній власності, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України]. У таких житлових приміщень може бути один або декілька власників (співвласників). Визначення порядку користування житловим приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб виникає, коли між ними відсутня добровільна згода щодо порядку використання такого майна і розділити (виділити) частину із загального майна технічно неможливо.
Згідно зі ст. 358 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, у разі відсутності згоди у визначенні порядку користування квартирою між співвласниками, особа має право звернутись із позовом до інших співвласників про визначення порядку користування квартирою, або ж вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Порядок користування майном, що перебуває у спільній сумісній чи частковій власності також регулюється договором, укладеним співвласниками такого майна.
== Судова практика щодо визначення порядку користування спільною квартирою ==
Кожен із співвласників майна має право на отримання у користування та володіння частки майна в натурі. Така частка повинна відповідати його частці в праві загальної часткової власності. Якщо виділення в натурі неможливе, співвласник має право на отримання матеріальної компенсації від інших співвласників або запропонувати встановити порядок користування спільним майном.

Пунктом 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0020700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року] встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Таким чином, у випадку якщо неможливо виділити частину будинку (квартири) в натурі та відсутня згода співвласників щодо порядку його використаня є підстава звертатись до суду з вимогою про встановлення порядку користування спільним майном.

Слід також зазначити, до даних правовідносин застосовується правило виключної підсудності передбачене ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], а отже позовну заяву слід подавати не за місцем реєстрації відповідача, а за місцезнаходженням нерухомого майна.

== Випадки збереження права користування жилим приміщенням ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст.71 Житлового кодексу України], '''жиле приміщення зберігається''' за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї '''понад шість місяців''' у випадках:
* призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби;

* призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми- на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
* тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

* влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування- протягом усього часу перебування в них;

* виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дачного будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

* влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

* виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

* взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

== Підстави втрати права користування жилим приміщенням ==
* вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.107 Житлового кодексу України)]
* відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч.2 ст. 405 ЦК України).]
* відсутність наймача без поважних причин понад шість місяців
*систематичне порушення правил користування житловим приміщенням [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 (ст.116 Житлового кодексу України)]

=== Визнання особи такою, що втратила право користування житлом за рішенням суду ===
Трапляється, що власник чи співвласники майна не можуть належним чином розпорядитися майном що їм належить через те, що у житловому приміщенні, що їм належить, або, яким він користується, зареєстрована особа, яка фактично проживає в іншому місці. В такому випадку потрібно звертатися до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Доказування позовних вимог полягає в тому, щоб довести факт непроживання у житловому приміщенні ооби понад рік для приватної власності, та понад 6 місяців для житла комунальної чи державної власності.

Доказами в такому позові можуть бути:
* ''покази щонайменше двох свідків,''
* ''Акт про фактичне непроживання особи в якому вказано хто і з якого часу не проживає у житловому приміщенні, складений власником житла, посвідчений свідками (сусідами, або іншими особами, які знають про обставини непроживання особи). такий Акт підписують сусіди, а їх свідчення може засвідчити, наприклад, орган управління житловим багатоквартирним будинком (ЖЕК, ОСББ), орган місцевого самоврядування (територіальна громада, сільська рада, старостинський округ), місцевий депутат, голова вуличного або квартального комітету.''
* ''Довідка сільської ради (старостинського округу) про фактичну реєстрацію та непроживання особи.''
* ''копії посвідки на постійне чи тимчасове місце проживання особи в іншій країні, а також інші не заборонені законом докази.''
[[:Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.odt|Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування]]

=== Порядок поновлення права користування житловим приміщенням ===
Поновлення права користування житловим приміщенням відбувається в судовому порядку. Для цього потрібно:
* звернутись до суду з позовом "Про поновлення права на користування житловим приміщенням"
* надати докази, що підтверджують поважність відсутності за місцем проживання понад установлені строки (наприклад: медична документація, довідки про проходження військової служби, довідки з роботи за кордоном).
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.A4.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0_.D1.96_.D0.B7.D0.BC.D1.96.D1.81.D1.82_.D0.BF.D0.BE.D0.B7.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D0.BE.D1.97_.D0.B7.D0.B0.D1.8F.D0.B2.D0.B8 Зміст та форма позовної заяви повинна відповідати ст.ст.174-175 ЦПК України.]

== Корисні статті ==
[[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]] 

[[Втрата права користування житловим приміщенням]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Відповідальність батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків

2021-10-29T10:04:15Z

Olena.demianenko: /* Сімейно – правова відповідальність */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n984 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

== Обов’язок батьків щодо виховання дітей ==
Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків завжди є важливими й актуальними.
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України “Про охорону дитинства”] визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .
Закон передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.

Обов’язки батьків висвітлені в [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 150 Сімейного кодексу України], згідно якої батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності а саме:

== Адміністративна відповідальність ==
Ухиляння батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.

Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

== Кримінальна відповідальність ==
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 166 Кримінального кодексу України]).

Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.1. ст. 150-1 Кримінального кодексу України]).

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.1. ст. 164 Кримінального кодексу України)].

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.1. ст. 304 Кримінального кодексу України]).

== Сімейно – правова відповідальність ==
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 164 Сімейного кодексу України]).

'''Статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України «Про охорону дитинства»] визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме:'''
# Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
# На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
# Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

* ''постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;''
* ''поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;''
* ''виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;''
* ''сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;''
* ''виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.''
* ''Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.''

Частиною другою статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n984 Закону України "Про повну загальну середню освіту"] визначено, що на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.

'''Шановні батьки!'''

Треба пам’ятати, що виховання дітей – відповідальна справа. Розуміння між батьками, взаємоповага, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого життя, змістовне дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, як компоненти ідеї гендерної рівності, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості.

'''Щаслива сім’я – найкращий життєвий приклад для наслідування!'''
[[Категорія:Сімейне право‎]]

Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

2021-09-22T08:19:22Z

Olena.demianenko: /* Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Європейська Конвенція про захист домашніх тварин від 13 листопада 1987 року (ратифіковано Законом України № 578-7 (578-18) від 18.09.2013 року) (далі - Конвенція)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2894-14#Text Закон України "Про тваринний світ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"]
== Визначення термінів==
'''Стаття 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]''' (далі — Закон) встановлює, що '''утримання в домашніх умовах''' — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Домашні тварини]''' — це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні.

Зазначимо, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 Європейська конвенція про захист тварин] (далі — Конвенція) містить ширше визначення домашніх тварин. Так, відповідно до ст. 1 цієї Конвенції під '''домашньою твариною''' мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

'''Власник домашніх тварин''' - фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення (пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-19/ed20181116#n21 Вимог щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2018 року № 553]).
== Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах ==
Статтею 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону] передбачається, що '''особа, яка утримує домашню тварину,''' '''зобов'язана''':
* забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15#n74 Закону];
* дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
'''! Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.'''

'''Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.'''

Згідно Методичних рекомендацій з розроблення плану утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 02 червня 2009 року № 264. У Правилах доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону].

=== Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість ===
При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:
* дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
* надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
* забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
* забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;
* забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
* негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам;
* негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
* запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

'''Особа, яка супроводжує тварину,''' '''зобов'язана забезпечити''':
* безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
* безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
* безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

'''Дозволяється утримувати:'''
* домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
* домашніх тварин - у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
* домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
* домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
* собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 статтею 7 Закону] основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_a15 статті 4 Конвенції]. Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

== Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів ==
Органи місцевого самоврядування визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками, а також здійснюють організацію вивезення і утилізації екскрементів домашніх тварин (стаття 301 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"].

== [[Правила перевезення домашніх тварин залізничним, авіаційним та автомобільним транспортом]] ==

== Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин ==
'''При розробці органами місцевого самоврядування розділу "Вимоги до реєстрації та переєстрації домашніх тварин" рекомендовано керуватися наступними положеннями:'''
# реєстрація та електронна ідентифікація домашніх тварин може проводитися протягом десяти календарних днів з дня придбання (купівлі, отримання в дар тощо) тварини;
# реєстрація здійснюється працівниками організацій, підприємств, установ, уповноважених на те органом місцевого самоврядування, за місцем проживання (реєстрації) власника;
# електронна ідентифікація домашніх тварин проводиться лікарем ветеринарної медицини;
# обов'язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку;
# обов'язковій тимчасовій реєстрації також підлягають домашні тварини, які належать фізичним або юридичним особам, місце проживання яких не є містом, в якому вони офіційно зареєстровані, якщо вони перебувають на території відповідних міст більше 45 діб;
# організації, підприємства, установи, уповноважені на те органом місцевого самоврядування, у п’ятиденний термін з моменту реєстрації видають власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), який повинен бути прикріплений до ошийника собаки і надають друковане видання Правил утримання домашніх тварин у відповідному населеному пункті, а також ознайомлюють власника домашньої тварини з ветеринарно-санітарними вимогами до її утримання;
# за бажанням власника працівники клубу любителів тварин або розплідника можуть клеймувати тварину;
# реєстрація та перереєстрація домашніх тварин відбувається при пред'явленні їхнім власником квитанції (платіжного доручення) про внесення плати.
Крім того, власники собак, породи яких зазначені у додатку 1 відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/944-2002-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам"], повинні до або під час реєстрації, перереєстрації, укласти договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація не проводиться.

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається паспорт, відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину, ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими.

Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається паспорт, відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються особи з інвалідністю по зору, для яких собака слугує поводирем.

== Відповідальність за неналежне утримання тварин ==
Діючим законодавством України передбачено '''кримінальну''' та '''адміністративну''' відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran1283#n1283 Кодексу України про адміністративні правопорушення] тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях -тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 Кримінального кодексу України].

== Корисні посилання ==
* [https://wiki.1551.gov.ua/pages/viewpage.action?pageId=11796805 Утримання домашніх тварин]

== Див. також ==
* [[Захист тварин від жорстокого поводження]]
* [[Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами]]
* [[Правила перевезення домашніх тварин залізничним, авіаційним та автомобільним транспортом]]
* [[Права та обов'язки власників тварин]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої внаслідок нападу собаки]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Перевірка цільового використання аліментів на дитину

2021-09-22T08:16:21Z

Olena.demianenko: /* У разі встановлення нецільового витрачання аліментів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0102-19 Наказ Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 №1713 "Про затвердження Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]

== Суб'єкти уповноважені здійснювати контроль за цільовим витрачанням аліментів==
Контроль за цільовим витрачанням аліментів '''здійснюють органи опіки та піклування''' шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.

'''Безпосереднє проведення інспекційного відвідування покладається на службу у справах дітей''' відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів із залученням (за потреби) інших посадових осіб суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю (психолог, соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи). Кількість посадових осіб, що проводять інспекційне відвідування, не може бути меншою ніж дві особи.

== Куди звертатися? ==
До районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади '''за місцем проживання одержувача аліментів або до відповідної служби у справах дітей.'''
== Перелік необхідних документів==
Підставою для проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів '''є заява платника аліментів'''.

'''Для підтвердження сплати аліментів''' разом із заявою платник аліментів обов'язково подає '''розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців,''' виданий відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], а також відомості про місце проживання отримувача аліментів. У разі повторного впродовж року звернення платника аліментів із заявою про проведення інспекційного відвідування подається розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період, що минув з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.

'''У разі якщо аліменти на дитину сплачуються не за рішенням суду''' (за домовленістю між батьками дитини, договір між батьками про сплату аліментів на дитину) платник аліментів надає копії інших документів, що підтверджують сплату аліментів на дитину та їх розмір.
{| class="wikitable"
|-
| '''Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.'''
|}
== Порядок проведення інспекційних відвідуваннь==
Інспекційне відвідування проводиться '''впродовж 30 календарних днів''' з дати надходження заяви платника аліментів.

'''Одержувач аліментів обов'язково інформується''' про проведення інспекційного відвідування шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення '''не пізніше ніж за 7 календарних днів''' до запланованого дня його проведення з подальшим узгодженням дати та часу візиту засобами телефонного та/або електронного зв'язку (за можливості).

У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину.

У разі якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, '''не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів''' для дитини відповідного віку (на кожну дитину) оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.

У разі якщо розмір аліментів складає '''понад два прожиткових мінімуми''' для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім'я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.

Під час проведення інспекційного відвідування звертається увага на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття, інші ознаки, що можуть свідчити про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку (хворобливий вигляд, невідповідність ваги та зросту віку дитини, занедбаність, відсутність продуктів харчування тощо).

У разі якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку, '''проводиться бесіда з дитиною''' з метою з'ясування рівня задоволення її індивідуальних потреб, зокрема у харчуванні, забезпеченні необхідним одягом, іншими речами та засобами, необхідними для її належного догляду та розвитку.

'''''У разі якщо під час обстеження умов проживання дитини не вдалося об'єктивно з'ясувати стан задоволення її індивідуальних потреб, служба у справах дітей може звернутися із запитами:'''''
* до закладів освіти, охорони здоров'я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров'я дитини (зокрема, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, забезпеченням її необхідними ліками у разі потреби тощо), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних;
*до надавачів житлово-комунальних послуг щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.
{| class="wikitable"
|-
| '''Чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності.''' Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
|}

=== Висновок інспекційних відвідуваннь ===
Протягом '''5 робочих днів''' після проведення інспекційного відвідування складається висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину за формою згідно із додатком до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0102-19 Порядку], копії якого, завірені в установленому порядку, надсилаються рекомендованими листами з повідомленням про вручення платнику та одержувачу аліментів. У разі неотримання копії висновку поштою платник та одержувач аліментів мають право звернутися за його отриманням до служби у справах дітей.

=== Повторне звернення про проведення інспекційного відвідування===
У разі повторного звернення платника аліментів про проведення інспекційного відвідування таке відвідування проводиться '''не раніше ніж через три місяці''' з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.
=== У разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють проведення інспекційного відвідування===
У разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють проведення інспекційного відвідування, за умови їх подальшого підтвердження копією відповідного документа (у зв'язку з хворобою дитини та/або одержувача аліментів, перебуванням його та/або дитини на лікуванні у закладі охорони здоров'я, службовому відрядженні, виїздом разом з дитиною на оздоровлення та відпочинок, зокрема за кордон, тощо) '''строк проведення інспекційного відвідування може бути подовжено, але не більше ніж до 45 календарних днів''' від дати надходження заяви про його проведення.

У разі неможливості проведення інспекційного відвідування у встановлений строк платник аліментів інформується про це із зазначенням причини, внаслідок якої інспекційне відвідування не проведено. '''У такому разі платник аліментів може повторно звернутися із заявою про його проведення.'''
== У разі встановлення нецільового витрачання аліментів ==
У разі '''нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду''' з позовом про [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини|зменшення розміру аліментів]] або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Звернення за захистом в орган опіки й піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У випадку звернення з позовом у суд орган опіки й піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

'''Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання''', якщо протягом '''десяти днів''' від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page ст. 19 Сімейного кодексу України].
Негативні результати перевірки органу опіки й піклування, не перешкоджають зверненню платника в суд з відповідною вимогою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки й піклування, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page ст. 19 СК України]). У випадку, якщо нецільове використання аліментів органом опіки й піклування попередньо не встановлено, платникові необхідно надати суду відповідні докази.

Суд може прийняти рішення '''про зменшення розміру стягуваних аліментів''', якщо буде встановлено, що вони витрачаються не за цільовим призначенням у зв’язку з тим, що стягуються в недоцільно великому розмірі. Одного факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для постановлення судом рішення про зменшення розміру аліментів, оскільки це порушувало б права дитини.

Визначаючи розмір тієї частини аліментів, що буде вноситися в банк на особистий рахунок дитини, суд ураховує розмір стягуваних на утримання дитини аліментів, матеріальне становище одержувача аліментів та інші обставини, що мають значення для справ.

== Приклад оскарження рішення ==
Приклад оскарження рішення органу опіки та піклування щодо цільового витрачання аліментів - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72808875 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року у справі №759/9476/17].

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

2021-08-30T06:16:08Z

Olena.demianenko: /* Особливості надання додаткових відпусток на дітей */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=814023&menu=1019212 Лист Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року за № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»]

== Загальна інформація ==
Відповідно до ''статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]'', додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''10 календарних днів''' без урахування святкових і неробочих днів (''стаття 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]'').

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість '''не може перевищувати 17 календарних днів'''.

'''Примітка:''' До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (абзац одинадцятий п. 27 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

== Хто має право на таку відпустку? ==
* Жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років;
* Жінки, які мають дитину з інвалідністю;
* Жінки, які усиновили дитину;
* Матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* Одинока матір (батько) дитини;
* Особи які взяли під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
* Один із прийомних батьків;
* Батько дитини чи особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І, який виховує дитину без матері.

== Поняття «одинока матір» та «одинокий батько» ==
'''Одинока матір''' – це:
* жінка яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини, або такий запис зроблений на прохання матервдова;

* жінка, яка виховує дитину без батька, в тому числі і та, яка перебуває у розлученні і займається вихованням дитини, а також жінка яка вийшла заміж не за батька дитини і він не усиновив її дитину (пункті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]).
'''Одинокий батько''' – це:
* чоловік який не находиться у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
* вдівець;
* розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері.

''Те що батько виплачує аліменти на дитину для надання відпустки значення не має.''

== Підстави для надання відпустки ==
'''Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):'''
* працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);
* має двох і більше дітей віком ''до 15 років'' та/або дитину з інвалідністю, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.Тобто якщо, наприклад, у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна із них є дитиною з інвалідністю, то така мати має право на відпустку за двома підставами.

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

== Тривалість додаткової відпустки на дітей ==
Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить <big>'''10 календарних днів'''</big> Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються(тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати <big>'''17 календарних днів'''</big>.

== Документальне підтвердження права на додаткову відпустку ==
'''Жінка, яка має двох або більше дітей у віці до 15 років''' - надає копії свідоцтв про народження дітей.

'''Жінка, яка має дитину з інвалідністю:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.
'''Жінка яка всиновила дитину:'''
* а) копію свідоцтва про народження;
* б) копія рішення суду про всиновлення дитини.
'''Мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.
'''Одинока матір:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;
* в) копія паспорта.
'''Вдова:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* в) копія свідоцтва про смерть чоловіка;
* г) копія паспорта.
'''Розведена жінка, яка виховує дитину без батька:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

== Особливості надання додаткових відпусток на дітей ==
# Право на додаткову відпустку виникає '''раз на рік''' і не залежить від відпрацьованого часу. У випадку звільнення робітника має право «відгуляти» таку відпустку в повному обсязі або отримати '''грошову компенсацію'''.
# Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.
# На додаткову відпустку на дітей розповсюджується загальні права переносу або продовження відпусток відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]. Роботодавець не має права відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
# На додаткову відпустку на дітей мають право особи, які працюють за сумісництвом.
# Виплата грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку допускається лише при звільненні.
# Перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на нове підприємство у випадку звільнення за переведенням, не передбачено ([http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/5668-4053.html лист Міністерства соціальної політики України від 24 березня 2015 року № 4053/0/14-15/18]).
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Відпустка]]

Позбавлення права на спадкування

2021-08-10T08:35:41Z

Olena.demianenko: /* Особи, які не мають права на спадкування */

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]

== Поняття спадкування та право на спадкування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 Стаття 1216 ЦК України] (далі – ЦК України) визначає спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування, становить підгалузь цивільного законодавства, яка іменується "спадковим правом" або "правом спадкування.
Термін "право на спадкування" може вживатися в кількох значеннях.
Право на спадкування може розглядатися як суб'єктивне право, яке виникає за наявності певних юридичних фактів: смерті особи або оголошення її померлою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5702 ст. 1220 ЦК України]).

== Підстави усунення від спадкування ==
Законодавець передбачає '''«законне»''' усунення спадкоємця від права на спадкування, тобто таке, підстави якого визначаються не згідно з волею спадкодавця-заповідача, а чітко вказуються в законі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст.1224 ЦК України]).
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5767 ст. 1235 ЦК України] спадкодавець у заповіті може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу із числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині]].

Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ст. 1224 ЦК України] передбачено випадки, коли спадкоємці взагалі не мають права на спадкування, не зважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування.

== Особи, які не мають права на спадкування ==
# особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
# особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Проте, вказані положення закону не застосовуються до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Вчинення спадкоємцем таких кримінально карних дій має засвідчуватися обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
# Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Позбавлення батьків батьківських прав разом із тим не впливає на право дитини бути спадкоємцем після смерті батьків.
# Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Факт ухилення особи від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов’язку.
# Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. Тому навіть і після смерті одного з подружжя за рішенням суду шлюб може бути визнаний недійсним. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

== Усунення від спадкування за рішенням суду ==
На відміну від випадків, коли особа не має права на спадкування, закон передбачає випадки, коли за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування, а саме: якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 
Вказана підстава стосується всіх спадкоємців, у тому числі й тих, які відповідно до закону мають право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальну відмову. 
'''''Безпорадним''''' слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. 
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. 
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій. 
Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717 ч. 5 ст. 1224 ЦК України] '''має значення сукупність обставин:'''
# ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання (''ухилення полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій'');
# перебування спадкодавця в безпорадному стані (''безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування'');
# потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73469356 Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 233/6868/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687758 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 753/21722/13-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90169009 Постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 521/19609/16-ц]

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Суди]]

Застосування пільг при сплаті житлових послуг

2021-07-28T11:34:43Z

Olena.demianenko: /* Соціальні норми, в межах яких надаються пільги на оплату послуг */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-X Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/180-14 Закон України «Про захист рослин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2778-17 Закон України «Про культуру»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/32/95-вр Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2195-15 Закон України «Про соціальний захист дітей війни»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України «Про жертви нацистських переслідувань»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3475-15 Закон України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-95-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/409-2014-п Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/117-2003-п Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»]

== Загальна інформація ==
Окремі категорії громадян мають право на пільги з '''оплати послуг за користування житлом''' (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), '''управління багатоквартирним будинком''', '''комунальних послуг''' (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо).

== Перелік пільгових категорій громадян та розмір відсоткової знижки за спожиті послуги ==

{| class="wikitable sortable mw-collapsible"
|-
! Закони України !! Пільгова категорія !! Код пільги в ЄДАРП !! % знижки, пільга надається на норму спожив. (НС);пільга надається без норми спожив. (БН) !! Д - пільга надається з врахуванням доходів; БД- пільга надається без врахування доходів
|-
| rowspan="11" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n195 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] (статті 12-161) || Учасник бойових дій || 1 || 75, НС || БД
|-
| Учасник бойових дій, в т.ч. яким виповнилося 85 років || 1 || 100, НС || БД
|-
| Учасник війни || 2 || 50, НС || Д
|-
| Особа з інвалідністю внаслідок війни 1 групи || 11 || 100, НС || БД
|-
| Особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи || 12 || 100, НС || БД
|-
| Особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи || 13 || 100, НС || БД
|-
| Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни || 3 || 50, НС || Д
|-
| Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни з числа учасників антитерористичної операції та Революція Гідності || 3 || 50, НС || БД
|-
| Особа з особливими заслугами перед Батьківщиною || 20 || 100, БН || Д
|-
| Батьки померлої особи з особливими заслугами перед Батьківщиною || 22 || 100, БН || Д
|-
| Вдова (вдівець) особи з особливими заслугами перед Батьківщиною || 23 || 100, БН || Д
|-
| rowspan="3" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3721-12#Text Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (стаття 9)] || Особа з особливими трудовими заслугами перед Батьківщиною || 30 || 100, НС || Д
|-
| Батьки померлої особи з особливими трудовими заслугами перед Батьківщиною || 32 || 100, НС || Д
|-
| Вдова (вдівець) особи з особливими трудовими заслугами перед Батьківщиною || 26 || 100, НС || Д
|-
| [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2195-15#Text Закон України "Про соціальний захист дітей війни" (стаття 5)] || Діти війни || 15 || 25, НС || Д
|-
| rowspan="6" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закон України "Про жертви нацистських переслідувань"] (стаття 61 - 64) || Жертви нацистських переслідувань (стаття 61) || 120 || 75, НС || Д
|-
| Жертви нацистських переслідувань (стаття 62) – особи з інвалідністю 1 гр. || 121 || 100, НС || Д
|-
| Жертви нацистських переслідувань (стаття 62) - особи з інвалідністю 2 гр. || 122 || 100, НС || Д
|-
| Жертви нацистських переслідувань (стаття 62) – особи з інвалідністю 3 гр. || 123 || 100, НС || Д
|-
| Жертви нацистських переслідувань (стаття 63) || 124 || 50, НС || Д
|-
| Жертви нацистських переслідувань (стаття 64) || 125 || 50, НС || Д
|-
| rowspan="3" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12#Text Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (стаття 6)] || Реабілітована особа з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонером || 100 || 50, НС || БД
|-
| Реабілітована особа із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу (стаття 6) || 1 || 75, НС || БД
|-
| Реабілітована особа із числа таких осіб, яким встановлено інвалідність || 11-13 || 100, НС || БД
|-
| rowspan="4" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"] (стаття 13) || Багатодітна сім'я || 35 || 50, НС || Д
|-
| Дитячий будинок сімейного типу || 54 || 50, НС || Д
|-
| Прийомна сім'я || 55 || 50, НС || Д
|-
| Сім'я опікуна (піклувальника) || 56 || 50, НС || Д
|-
| rowspan="10" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"] (статті 20-23) || Опікун дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з ЧАЕС (1 категорія) || 60 || 50, НС || БД
|-
| Опікун дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з ЧАЕС (2 категорія) || 18 || 50, НС || БД
|-
| Опікун дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з ЧАЕС (3 категорія) || 19 || 50, НС || Д
|-
| Особа ЧАЕС – 1 категорія || 61 || 50, НС || БД
|-
| Особа ЧАЕС – 2 категорія – ліквідатор || 62 || 50, НС || БД
|-
| Особа ЧАЕС – 2 категорія – потерпілий || 63 || 50, НС || БД
|-
| Дружина (чоловік) (ЧАЕС) померлого громадянина (1 категорія) || 66 || 50, НС || БД
|-
| Дружина (чоловік) (ЧАЕС) померлого громадянина (2 категорія) || 16 || 50, НС || БД
|-
| Дружина (чоловік) (ЧАЕС) померлого громадянина (3 категорія) || 17 || 50, НС || Д
|-
| Дитина (ЧАЕС) з інвалідністю || 69 || 50, НС || Д
|-
| rowspan="16" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"] (стаття 6) || Ветеран військової служби || 80 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана військової служби || 81 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран органів внутрішніх справ || 90 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана органів внутрішніх справ || 91 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран Національної поліції || 90 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана Національної поліції || 91 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран державної пожежної охорони || 98 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана державної пожежної охорони || 99 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України || 130 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України || 131 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран служби цивільного захисту || 37 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана служби цивільного захисту || 38 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби || 39 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветерана Державної кримінально-виконавчої служби || 44 || 50, НС || БД
|-
| Ветеран податкової міліції || 45 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) ветеран податкової міліції || 46 || 50, НС || БД
|-
| rowspan="2" | [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України] (стаття 120) || Працівник служби цивільного захисту на пенсії || 93 || 50, НС || Д
|-
| Батьки та члени сім'ї працівника служби цивільного захисту, який загинув (помер) або пропав безвісти || 92 || 50, НС || Д
|-
| rowspan="5" | Закони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#Text "Про Службу безпеки України"] (стаття 27), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] (стаття 12) || Військовослужбовець СБУ на пенсії || 58 || 50, НС || БД
|-
| Вдова (вдівець) військовослужбовця, її (його) діти || 85 || 50, НС || БД
|-
| Дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти, її (його) діти || 86 || 50, НС || БД
|-
| Батьки загиблого військовослужбовця || 87 || 50, НС || БД
|-
| Особа з інвалідністю, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби|| 88 || 50, НС || БД
|}

== Куди звертатися та які документи потрібні для отримання пільг при сплаті житлових послуг ==
Заява з необхідними документами подається до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважений орган) за зареєстрованим або фактичним місцем проживання пільговика.

Заява з необхідними документами також подається до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадових осіб центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному уповноваженому органу.

З 1 січня 2021 р. заява з необхідними документами подається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної державної адміністрації за зареєстрованим або фактичним місцем проживання лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або [https://diia.gov.ua/ Єдиний державний веб-портал електронних послуг “Портал Дія”] - за наявності технічної можливості).

Якщо пільговик з поважних причин (хвороба, інвалідність тощо) самостійно не може звернутися до уповноваженого органу, посадової особи виконавчого органу або посадової особи центру надання адміністративних послуг, така особа вживає заходів для включення інформації про пільговика до Реєстру (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-2003-%D0%BF#Text Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, завтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117]).

'''Перелік необхідних документів:'''
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0475-15#Text 3аява встановленої форми];
# копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім’ї на пільги (з пред’явленням оригіналів зазначених документів);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), зокрема копія, надана в електронному вигляді (за наявності в одержувача інформації технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних фізичної особи), або копія паспорта громадянина України/свідоцтва про народження (на вибір) із внесеними даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків або з відповідною відміткою у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків;
# інформація про характеристику житла і послуги, щодо отримання яких особа має право на пільги та якими користується, та будь-який офіційний документ, що підтверджує фактичне місце проживання (за потреби);
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-%D0%BF/ed20200101#Text Декларація про доходи сім’ї пільговика встановленої форми].
'''Під час звернення необхідно мати оригінали зазначених документів!'''

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 частини п'ятої статті 51 Бюджетного кодексу України] до складу сім’ї пільговика входять:
* дружина (чоловік);
* неповнолітні діти (до 18 років);
* неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи;
* особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі;
* непрацездатні батьки;
* особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

До членів сім’ї громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать:
* дружина (чоловік);
* неповнолітні діти (до 18 років);
* непрацездатні батьки;
* особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою – інвалідом І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі;
* особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

== Порядок надання пільг ==
Уповнважений орган перевіряє та розглядає надані пільговиком документи та визначає '''протягом 10 днів''' середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім’ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім’ї ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-п пункт 9 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 (далі - Порядок)]).

У разі коли середньомісячний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг '''протягом 12 місяців''' з місяця визначення відповідного права ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-п пункт 10 Порядку]).

Уповноважений орган розраховує в установленому порядку пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу в грошовій формі, а також видає пільговикам довідки для отримання інших видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування, телекомунікаційні послуги тощо), відповідно до законодавства.

Після закінчення 12 місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку.

У разі коли середньомісячний дохід сім’ї пільговика в розрахунку на одну особу '''перевищує величину доходу''', який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за [[Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії|житловою субсидією]]. У разі зменшення доходу сім’ї пільговик має право знову звернутися для визначення права на отримання пільг з місяця звернення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-п пункт 12 Порядку]).

== Соціальні норми, в межах яких надаються пільги на оплату послуг ==
Відповідно до пункт 2 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/409-2014-п Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»] пільги надаються, виходячи з соціальних норм та нормативів користування житлово-комунальними послугами.

'''Громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено соціальну норму житла для:'''
* оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.
* оплати комунальних послуг - послуг з постачання теплової енергії для потреб централізованого або автономного опалення, з постачання та розподілу природного газу або постачання та розподілу електричної енергії для індивідуального опалення незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.

Для сімей ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань, що складаються лише з непрацездатних осіб (статті 12, 13, 14 і 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”] та статті 61, 62, 63, 64 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]), у разі користування газопостачанням зазначена норма становить 42 кв. метри опалюваної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім’ю.

Також пунктом 3 зазначеної [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/409-2014-п постанови] установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком.

== Припинення надання пільг ==
'''Надання пільг припиняється в разі:'''
* якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім’ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення;
* за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Сума пільги, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання пільговиком документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

У разі коли пільговик добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму пільги, питання про її стягнення вирішується у судовому порядку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389-2015-п пункт 14 Порядку]).

== Як враховуються пільги при призначенні субсидії ==
'''У разі призначення субсидії пільги''' з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива особам, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні (будинку), у період її отримання '''не нараховуються''' (пункт 13 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-95-п Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848]).

== Див. також ==
* [[Порядок монетизації пільг]]
* [[Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії]]
* [[Житлова субсидія у грошовій готівковій формі]]
* [[Порядок оформлення субсидії на понаднормову площу житла для індивідуального газового опалення]]
[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги‎]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Малозабезпечені особи]]
[[Категорія: Діти війни]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія: Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]
[[Категорія: Особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною]]
[[Категорія: Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія: Реабілітовані особи]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Обов'язок по утриманню малолітніх та неповнолітніх дітей інших членів сім'ї та родичів

2021-07-28T11:30:46Z

Olena.demianenko: /* Право на утримання з боку братів та сестер */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 Сімейний Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Особи, на яких може бути покладено обов'язок по утриманню малолітньої, неповнолітньої дитини ==
Чинне законодавство України в сфері сімейних відносин встановлює не лише права та обов'язки між подружжям, права та обов'язки між батьками і дітьми, а й права та обов'язки між іншими членами сім'ї та родичами. Таким чином визначено не лише можливість набуття та здійснення як особистих немайнових, так і майнових прав, а й відповідні обов'язки між різними членами сім'ї та родиичами.
Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків, які зобов'язані їх сплачувати в першу чергу. Але трапляється випадки, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. Тому, у випадку відсутності батьків або якщо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітей, обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх дітей може бути ''покладений на інших родичів:''

* баба, дід;
* брати, сестри;
* мачуха, вітчим;
* особа, в сім'ї якої виховувалася дитина.

Варто зауважити, що обов'язок по утриманню також є взаємним. Так, наприклад, баба, дід (прабаба, прадід) непрацездатні і потребують матеріальної допомоги, тоді повнолітні внуки, (правнуки) в свою чергу зобов'язані іх утримувати, якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

== Обставини, які впливають на виникнення такого обов’язку ==
* факт сімейних зв'язків (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра брат тощо), свояцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знаходженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалась).
* факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або встановлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. (поважними причинами можуть бути факт непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів при низькому рівні доходів, багатодітність тощо).
* фактична можливість надавати матеріальну допомогу;
* визначена неможливістю самостійно забезпечити своє існування, потреба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом ( виникає внаслідок малоліття (неповноліття).

== Право на утримання у малолітніх та неповнолітніх онуків з боку діда та баби ==
'''Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття за наступних умов:'''
* малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків.
''Підставами, що унеможливлюють отримання допомоги від своїх батьків є-''
* у них немає матері або батька (фактична смерть батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 46 ЦК]).
* не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання.
До таких поважних причин, за яких батьки не можуть утримувати дитину, можна віднести:
* тяжку хворобу, яка перешкоджає їм працювати;
* інвалідність, якщо пенсії недостатньо не тільки для утримання дитини, але й для утримання себе, коли потребується систематичне лікування, придбання дорогих медикаментів, а це, у свою чергу, призводить їх до нужденності;
* поважним слід вважати випадки, коли батьки визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими або є неповнолітніми.

Визнання фізичної особи, яка є матір’ю або батьком малолітньої або неповнолітньої дитини, ''безвісно відсутньою'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 43 ЦКУ]) не завжди призводить до виникнення у її баби, діда обов’язку щодо її утримання. Відповідно до положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 44 ЦКУ] за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою (а також особи, місце перебування якої невідоме) надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати. У зв’язку з цим обов’язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає тільки за відсутності у них матері, батька, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми (або у випадку, коли їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям. У випадках, коли у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.3 ст. 164 СКУ]) батьківських прав, вони не звільняються від обов’язку щодо її утримання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 166 СКУ]). Тому, якщо утримання, яке надається дитині її батьками, позбавленими батьківських прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов’язок щодо утримання своїх онуків до досягнення останніми повноліття.

Закон не робить різниці - по якій лінії (батьківській або материнської) існують родинні відносини між онуками та їх дідусями і бабусями. Тому аліменти на утримання онуків при наявності необхідних підстав можуть бути стягнуті як з батьків (одного з них) батька, так і з батьків (одного з них) матері дитини або з тих і інших одночасно.
Обов'язок по утриманню покладається як на працездатних, так і на непрацездатних дідусів і бабусь.

== Право на утримання з боку братів та сестер ==
Повнолітні брати, сестри зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх сестер та братів (ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page5 СК]). Цей обов’язок вони повинні виконувати за умови потреби їх малолітніх сестер, братів у наданні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, коли у них немає батьків, чоловіка, дружини, або вони з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Крім того повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

== Право на утримання з боку мачухи, вітчима ==
Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка виникає залежно від наступних обставин:
* малолітні або неповнолітні падчерка, пасинок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачухи, вітчима проживати разом із ними. Якщо малолітні падчерка, пасинок не проживають разом із мачухою, вітчимом, останні звільняються від обов’язку їх утримання. У цих випадках такий обов’язок покладається на більш близьких родичів.

* якщо у них немає інших родичів, які мають можливість надавати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер та братів. Однак, факт наявності таких родичів і їх можливість надавати належне утримання своїм малолітнім, неповнолітнім родичам (падчерці, пасинку) не звільняє мачуху, вітчима останніх від обов’язку щодо їх утримання, якщо вони проживають із ними (за умови, якщо вони мають таку матеріальну можливість).

Мачуха та вітчим можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім падчерці, пасинку лише:

* за наявності поважних причин, які обумовлюють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу;
* у випадку нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком або негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (звільнені від обов’язку або обмежити його певним строком).

== Право на утримання дитини з боку інших осіб ==
Положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 269 СКУ] закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Вказаний обов’язок відповідно до законодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась у іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досягнення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.
Термін спільного проживання вказаних осіб чинне сімейне законодавство визначає ''у п’ять років''.

== Розмір, способи і порядок сплати аліментів ==
Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.
Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини|змінити встановлений розмір аліментів]] або звільнити від їх сплати.
Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2021-06-22T12:50:38Z

Olena.demianenko: /* Підстави для повернення судового збору */

== Законодавча база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 Рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»]
== Підстави для повернення судового збору ==
'''Відповідно до статті 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 «Про судовий збір»], сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
* повернення заяви або скарги;
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
''У випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 пунктом 1 частини першої ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»], судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n91 частиною першою] цієї статті, - повністю.''

''У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. ''
=== Порядок повернення судового збору ===
Для повернення судового збору потрібно звернутися спочатку до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір з заявою про повернення помилково або надмірно сплаченого судового збору. Після цього '''повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.''' Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"].
=== Зразок заяви про повернення судового збору ===
[[Файл:Заява про повернення судового збору.docx|міні]]
== Пільги щодо сплати судового збору ==
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 стаття 5 Закону України «Про судовий збір»]) 
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
# розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 
#'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи: 
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення; 
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

Також слід зазначити, що '''відсутність доходу за минулий рік є підставою для звільнення від сплати судового збору'''. Ця позиція викладена в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508324 Ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року № 761/12145/17]. В цій ухвалі Касацийний цивільний суд зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], '''не є абсолютним''': воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. '''Однак суд''' повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він '''повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець'''. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 6 § 1], якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За нормами [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»] суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за '''попередній календарний рік'''.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»], '''сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду''', ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету у суду є усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2021-06-22T12:50:04Z

Olena.demianenko: /* Підстави для повернення судового збору */

== Законодавча база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 Рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»]
== Підстави для повернення судового збору ==
'''Відповідно до статті 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 «Про судовий збір»], сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
* повернення заяви або скарги;
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
''У випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 пунктом 1 частини першої ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»], судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n91 частиною першою] цієї статті, - повністю. ''
''У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. 
У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. ''
=== Порядок повернення судового збору ===
Для повернення судового збору потрібно звернутися спочатку до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір з заявою про повернення помилково або надмірно сплаченого судового збору. Після цього '''повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.''' Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"].
=== Зразок заяви про повернення судового збору ===
[[Файл:Заява про повернення судового збору.docx|міні]]
== Пільги щодо сплати судового збору ==
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 стаття 5 Закону України «Про судовий збір»]) 
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
# розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 
#'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи: 
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення; 
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

Також слід зазначити, що '''відсутність доходу за минулий рік є підставою для звільнення від сплати судового збору'''. Ця позиція викладена в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508324 Ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року № 761/12145/17]. В цій ухвалі Касацийний цивільний суд зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], '''не є абсолютним''': воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. '''Однак суд''' повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він '''повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець'''. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 6 § 1], якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За нормами [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»] суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за '''попередній календарний рік'''.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»], '''сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду''', ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету у суду є усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2021-06-22T12:49:01Z

Olena.demianenko: /* Підстави для повернення судового збору */

== Законодавча база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 Рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»]
== Підстави для повернення судового збору ==
'''Відповідно до статті 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 «Про судовий збір»], сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
* повернення заяви або скарги;
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
''У випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 пунктом 1 частини першої ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»], судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n91 частиною першою] цієї статті, - повністю. ''
''У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. 
У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.'' 
=== Порядок повернення судового збору ===
Для повернення судового збору потрібно звернутися спочатку до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір з заявою про повернення помилково або надмірно сплаченого судового збору. Після цього '''повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.''' Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"].
=== Зразок заяви про повернення судового збору ===
[[Файл:Заява про повернення судового збору.docx|міні]]
== Пільги щодо сплати судового збору ==
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 стаття 5 Закону України «Про судовий збір»]) 
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
# розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 
#'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи: 
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення; 
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

Також слід зазначити, що '''відсутність доходу за минулий рік є підставою для звільнення від сплати судового збору'''. Ця позиція викладена в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508324 Ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року № 761/12145/17]. В цій ухвалі Касацийний цивільний суд зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], '''не є абсолютним''': воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. '''Однак суд''' повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він '''повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець'''. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 6 § 1], якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За нормами [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»] суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за '''попередній календарний рік'''.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»], '''сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду''', ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету у суду є усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати

2021-06-22T12:48:30Z

Olena.demianenko: /* Підстави для повернення судового збору */

== Законодавча база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Наказ Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 Рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»]
== Підстави для повернення судового збору ==
'''Відповідно до статті 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 «Про судовий збір»], сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:'''
* зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
* повернення заяви або скарги;
* відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
* залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
* закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
''У випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n92 пунктом 1 частини першої ст. 7 ЗУ «Про судовий збір»], судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n91 частиною першою] цієї статті, - повністю. 
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. 
У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. ''
=== Порядок повернення судового збору ===
Для повернення судового збору потрібно звернутися спочатку до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір з заявою про повернення помилково або надмірно сплаченого судового збору. Після цього '''повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.''' Порядок повернення судового збору визначено [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів"].
=== Зразок заяви про повернення судового збору ===
[[Файл:Заява про повернення судового збору.docx|міні]]
== Пільги щодо сплати судового збору ==
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 стаття 5 Закону України «Про судовий збір»]) 
'''Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:'''
* позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
* позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
* позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарних режимів 1917-1991 років"];
* особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";]
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";]
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України,] у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:'''
# розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 
#'''Позивачами є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
* предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. 
У п. 29 постанови [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р.] №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального Кодексу України] повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»] сторона, яка просить суд звільнити або зменшити судовий збір та має незадовільне матеріальне становище та для документального підтвердження може подати наступні документи: 
* в будь-якому відділенні пенсійного фонду: форму ОК-5 або ОК-7. Для отримання зазначеної форми, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву. Термін видачі форми: в день звернення; 
* в будь-який податкової інспекції: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків. Для отримання зазначених відомостей, необхідно при собі мати оригінал паспорта та ідентифікаційного коду і заповнити заяву.Термін видачі відомостей: три робочих дні з дня звернення.

Також слід зазначити, що '''відсутність доходу за минулий рік є підставою для звільнення від сплати судового збору'''. Ця позиція викладена в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508324 Ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року № 761/12145/17]. В цій ухвалі Касацийний цивільний суд зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], '''не є абсолютним''': воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. '''Однак суд''' повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він '''повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець'''. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 6 § 1], якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За нормами [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»] суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за '''попередній календарний рік'''.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_030 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»], '''сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду''', ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету у суду є усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]

Порядок оскарження постанови про закриття кримінального провадження

2021-06-22T12:44:47Z

Olena.demianenko: /* Підстави та порядок закриття кримінального провадження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#Text Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12#Text Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2012 року №1640/0/4-12 "Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування"]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00212.html Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування"]

== Підстави та порядок закриття кримінального провадження ==
'''Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:'''
# встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
# встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
# не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 
# не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
# набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
# помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
# існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
# потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
# стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
# стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].
# існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 284 КПК України], у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.
# після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. 

''Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.''

''Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову.''

''Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 284 КПК України], якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. ''

Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text 284 КПК України].

'''Постанова слідчого, прокурора підлягає оскарженню в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].'''

== Скасування постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження прокурором ==
Копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. 
Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. 
Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

== Оскарження постанови про закриття кримінального провадження до слідчого судді ==
Можливість звернення за судовим захистом є гарантією забезпечення доступності правосуддя на досудовому провадженні.

=== Особи, які вправі оскаржувати постанову про закриття кримінального провадження ===
Рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржено під час досудового провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником (п. 3 ч. 1 ст. 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено під час досудового провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (п. 4 ч. 1 ст. 303 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
Відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], може бути оскаржено - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником. 
Самостійне скасування прокурором рішення про закриття кримінального провадження, яке оскаржується до слідчого судді, тягне за собою закриття провадження за скаргою.

=== Строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження ===
Скарга на постанову про закриття кримінального провадження може бути подана '''протягом десяти днів''' з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Строк подання скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до його закінчення на пошту або передано особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-науковій установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення відповідного строку.

У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

Коли копія постанови про закриття кримінального провадження надсилається особі у спосіб, який унеможливлює встановлення дати отримання, наприклад, в разі надсилання копії постанови звичайним, а не рекомендованим листом, у такому випадку за відсутності чітких документальних підтверджень пропуску встановленого строку слідчі судді повинні розглядати скарги на постанови про закриття кримінального провадження по суті й уникати визначення моменту початку перебігу строку оскарження датою винесення постанови.
{| class="wikitable"
|-
| Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 5 лютого 2013 року повернуто скаргу Ткаченко Л.М. (справа № 1-кс/760/298/13), в якій особа, що подала скаргу, просила скасувати постанову слідчого СВ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві Кулаєвої О.В. від 27 грудня 2012 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з встановленням відсутності факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки вона, на думку Ткаченко Л.М. була незаконною. З поданої скарги та доданих до неї матеріалів вбачалось, що постанова про закриття кримінального провадження була винесена 27 грудня 2012 року. Згідно з копією конверту, доданого до скарги, дана постанова була отримана особою, що звернулась зі скаргою 16 січня 2013 року Водночас, скарга, яка надійшла до суду 04 лютого 2013 року, була датована 01 лютого 2013 року - тобто з пропуском строку, передбаченого на оскарження ч. 1 ст. 304 КПК.
|}

=== Вимоги до скарги на постанову про закриття кримінального провадження ===
Закон не встановлює переліку вимог, яким повинна відповідати [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObilucnNsNmZUbFAyWkk скарга].

При цьому закон визначає, що скарга не відповідає вимогам закону, якщо:
# її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником);
# вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];
# її подано після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], і особа не заявила клопотання про його поновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.
Закон не встановлює вимоги подачі копій скарги для інших учасників процесу. 
Скарга, яка не відповідає вимогам закону разом з усіма доданими до неї матеріалами та ухвалою слідчого судді про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала. 
Повернення скарги не позбавляє особу права повторного звернення до слідчого судді. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв'язку із пропущенням встановленого процесуального строку. 
Ухвала про повернення скарги може бути оскаржена в апеляційному порядку '''протягом 5 днів''' із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

=== Орган, уповноважений розглядати скаргу на постанову про закриття кримінального провадження ===
Скарга на постанову про закриття кримінального провадження подається до '''слідчого судді''' місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. 
Судовий збір за подачу скарги не сплачується.

=== Порядок розгляду скарг на постанову про закриття кримінального провадження ===
Скарга на постанову про закриття кримінального провадження розглядається слідчим суддею '''не пізніше п’яти днів''' з моменту надходження скарги. 
Розгляд скарг здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, постанова якого оскаржується. 
Висловлення позиції слідчого, дізнавача та прокурора є важливим для прийняття законного та обґрунтованого рішення за скаргою. Але встановлення в законі обов'язкової участі останніх при розгляді скарги не є перешкодою для розгляду скарги по суті за їх відсутності. 
Під час розгляду скарги слідчі судді повинні враховувати положення ч. 2 ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

''За результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження слідчим суддею постановляється ухвала про:''

# '''скасування постанови слідчого чи прокурора.''' Ухвала слідчого судді про скасування постанови про закриття кримінального провадження оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
# '''відмову у задоволенні скарги.''' Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

=== Підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження ===
Як свідчить судова практика, підставами скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінального провадження здебільшого були такі:
* невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування;
* необґрунтованість висновків, які містяться в постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину;
* непроведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі;
* непризначення та непроведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші.

== Скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження прокурором ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачає альтернативний порядок оскарження постанов про закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 284 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] прокурор протягом '''20 днів''' з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. 
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом '''10 днів''' з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови. 
Наслідком скасування постанови про закриття кримінального провадження прокурором є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. 

{| class="wikitable"
|-
| Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.02.2013 року в судовому провадженні [https://reyestr.court.gov.ua/Review/29391878 № 757/2095/13-к] закрито провадження з розгляду скарги Афанасьєва О.Ю. на постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Іванова А.В. від 29.12.2012 року про закриття кримінального провадження №42012000000000261, у зв'язку із скасуванням прокурором оскаржуваної постанови.
|}

[[категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні‎]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Тимчасове посвідчення громадянина України

2021-05-27T13:01:51Z

Olena.demianenko: /* Інформація, що містититься в тимчасовому посвідченні */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1111-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1111 " Про затвердження Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-04 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України від 25 грудня 2003 року № 1598/260 «Про затвердження форм заяви-анкети для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України та журналу їх обліку»]

== Поняття тимчасового посвідчення громадянина України ==
Тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.

== Інформація, що містититься в тимчасовому посвідченні ==
'''До тимчасового посвідчення громадянина України вноситься така інформація:'''
# назва держави;
# назва документа;
# тип документа;
# код держави;
# номер документа;
# ім'я особи;
# громадянство;
# дата народження;
# унікальний номер запису в Реєстрі;
# стать;
# місце народження;
# дата видачі;
# дата закінчення строку дії документа;
# уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);
# місце проживання;
# відцифрований образ обличчя особи;
# відцифрований підпис особи.
До тимчасового посвідчення громадянина України за письмовим клопотанням заявника може бути внесена додаткова змінна інформація, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Законом].

== Оформлення тимчасового посвідчення ==
Для оформлення тимчасового посвідчення подаються:
* заява-анкета за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-04 встановленою формою];
* 2 фотокартки;
* довідка про реєстрацію особи громадянином України;

* Особи, які постійно проживають в Україні, подають копію довідки органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера.
'''Документи приймаються за умови пред'явлення паспорту або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника.''' У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.

Тимчасове посвідчення підписується посадовою особою, яка його оформила. У тимчасовому посвідченні вклеюється фотокартка і ставиться власноручний підпис особи, якій оформлено посвідчення, вносяться відомості про місце проживання особи. Усі записи у тимчасовому посвідченні здійснюються українською мовою.

Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів.

== Куди звернутися ==
Тимчасове посвідчення оформляється і видається особам відповідним підрозділом ДМС у разі їх проживання в Україні, дипломатичними представництвами та консульськими установами України в інших державах - у разі їх проживання за кордоном.

== Вартість ==
Відповідно до частини четвертої статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» за оформлення, обмін дипломатичного паспорта України], службового паспорта України, тимчасового посвідчення громадянина України '''адміністративний збір (консульський збір) не справляється.'''

== Термін дії тимчасового посвідчення ==
'''Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років. '''
У разі закінчення строку дії''' тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, '''видається нове''' тимчасове посвідчення громадянина України. На вимогу уповноваженого суб'єкта заявник зобов'язаний подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад тексту паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника, українською мовою.'''

Тимчасове посвідчення громадянина України виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 8 сторінок та сторінки даних.

У разі видачі тимчасового посвідчення громадянина України заявнику повертається паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника.

== Оформлення, видача замість втраченого або викраденого та обмін тимчасового посвідчення громадянина України. ==
Оформлення, видача замість втраченого або викраденого та обмін тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ, з урахуванням особливостей, передбачених Законом.

Тимчасове посвідчення громадянина України '''здається розпоряднику Реєстру за місцем проживання заявника в Україні''', а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається довідка про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України.

== Тимчасове посвідчення громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України. ==
Законодавством встановлено особливості оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України Оформлення і видача тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються територіальними підрозділами Державної міграційної служби України за місцем звернення громадянина або його представника.

Заява про видачу тимчасового посвідчення громадянина України приймається за умови пред’явлення документів, які підтверджують підстави набуття громадянства України, чи їх копій.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

2021-05-24T07:22:36Z

Olena.demianenko: /* Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"]

== Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ==
Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 18 Закону України "Про відпустки"] після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім матері дитини ця відпустка може бути використана повністю або частинами також:
* батьком дитини;
* бабою, дідом;
* іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною;
* особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину;
* одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може використовувати одночасно лише одна з зазначених осіб.
|}
''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.''

== Тривалість відпустки ==
Відпустка триває до досягнення дитиною трьох років, проте роботодавець може надати частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати більшої тривалості. Також відпустка може бути поділена на частини, які можуть бути використані будь-ким із перелічених осіб.

== Порядок надання відпустки ==
'''Для отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно звернутися до роботодавця з наступними документами:'''
* письмова заява на ім’я роботодавця;
* копія свідоцтва про народження дитини (для підтвердження віку дитини).

'''У випадку, якщо відпустку бажає отримати інша особа (крім матері) додатково надається:'''
* довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення цієї відпустки;
* довідка органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати);
* документи на підтвердження статусу особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, прийомних батьків чи батьків вихователів для відповідних осіб.( рішення суду або органу опіки та піклування) 
'''Надання відпустки''' для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку '''оформляється наказом (розпорядженням) власника. '''
За бажанням особи, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. У випадку виходу на роботу відпустка переривається, проте виплата допомоги при народженні дитини не припиняється. 

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n996 частина друга ст. 181 КЗпП України]).

Крім того, такий період зараховують до:
# страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n267 абзац другий частини першої ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]);
# страхового стажу для призначення пенсії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text пункт 8 частини першої ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text пункту 10 частини другої ст. 46 Закону України «Про державну службу»] період перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до 3 років також зараховується до стажу державної служби.

== Достроковий вихід з декретної відпустки ==
Перебуваючи у декретній відпустці, жінка має право перервати її. Про такий намір вона зазначає у відповідній заяві, на підставі якої роботодавець видає наказ про достроковий вихід з декретної відпустки.

== Оплата відпустки ==
Допомогу по догляду за дитиною скасовано з 1 липня 2014 року ― наразі її отримують лише батьки тих дітей, які народилися до вказаної дати. Батьки ж при народженні першої та кожної наступної дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, отримують лише [[Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини|допомогу при народженні дитини]] у розмірі 41 280 грн ― виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]

Порядок встановлення інвалідності дитини

2021-05-11T07:40:09Z

Olena.demianenko: /* Які переваги встановлення інвалідності? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/917-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 "Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям"]

== Хто така дитина з інвалідністю? ==
* Дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]);
* Особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]).

== Які причини інвалідності? ==
# Вроджені аномалії (вади серця, захворювання органів дихання, кістково-м'язової системи та інших життєво важливих органів).
# Хвороби нервової системи (такі, як дитячий церебральний параліч).
# Психічні розлади.
# Серйозні травми різного походження.

== Хто встановлює інвалідність дітям? ==
Інвалідність дітям встановлюється '''лікарсько-консультативною комісією'''. 
Такі комісії функціонують у закладах охорони здоров’я і мають розгалужену систему, до якої входять:
* Центральна комісія МОЗ (утворюється та функціонує за рішенням МОЗ).
* центральна комісія Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим,
* центральні обласні комісії (утворюються за рішенням структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних держадміністрацій),
* центральні міські у мм. Києві та Севастополі комісії (утворюються за рішенням Київської та Севастопольської міських держадміністрацій),
* міські комісії,
* районні комісії,
* міжрайонні комісії,
* районні в містах комісії.
Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров’я місцевих держадміністрацій. 
У рішенні про утворення центральних комісій, комісій визначається їх персональний склад, місце та розпорядок роботи. До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог. У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою). 
Організаційною формою роботи комісій є '''засідання'''. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць. 

'''Лікарсько-консультативні комісії встановлюють:'''
* '''категорію "дитина з інвалідністю"''' особам віком до 18 років.
* '''категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А"''' особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' 
'''Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов’язкові для виконання''' органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.
|}

== Які етапи отримання інвалідності? ==
1. Отримати направлення лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина. 
2. Пройти повне медичне обстеження, необхідні дослідження та оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу та здійснити лікувальні й реабілітаційні заход. Отримати їх результати. 
3. За наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини, призначається медико-соціальне експертиза.
На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи:
* історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ;
* виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я 10-го перегляду діагнозу та коду;
* план медичної реабілітації;
* документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.
4. Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає подані документи протягом семи робочих днів з дня їх надходження. 
Датою встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” вважається день надходження до комісії документів
 
5. У разі встановлення інвалідності комісія складає на підставі плану медичної реабілітації індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю та здійснює контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми. 

6. З метою визначення ефективності та повноти реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації повторний огляд дітей з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

== Які переваги встановлення інвалідності? ==
# Пенсія, що надається державою — грошова допомога, призначена для придбання необхідних медикаментів та різноманітних засобів догляду за хворою дитиною.
# Право безкоштовного проїзду в міському транспорті (крім таксі).
# Пільговий проїзд у залізничному, повітряному та річковому транспорті.
# Безкоштовне санітарно-курортне лікування.
# Безкоштовне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо).
# Безкоштовне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування.
# Ряд привілеїв для матері дитини з інвалідністю, а саме:
* '''''пільга при сплаті податків з доходу;'''''
* '''''можливість працювати за скороченим графіком роботи;'''''
* '''''додаткова відпустка;'''''
* '''''достроковий вихід на пенсію.'''''
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‏‏‏‎]]
[[Категорія:Призначення пенсії‏‏‏‎]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу‏‏‎]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом‏‏‎]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Пільги у сфері оподаткування‏‏‎]]

Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини

2021-04-28T13:07:14Z

Olena.demianenko: /* Судовий порядок зміни розміру аліментів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]

== Порядок стягнення та [[Визначення розміру аліментів на дитину|визначення розміру аліментів]] ==
Способом виконання батьками обов'язку утримувати дитину є сплата одним із них аліментів.

Аліменти на утримання дитини можуть виплачуватись:
* '''за угодою сторін'''. Батькам надано право добровільно та самостійно визначити порядок сплати аліментів на дитину шляхом укладення відповідного договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. Умови договору про сплату аліментів на дитину (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права.
При цьому, розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у частині другій статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Сімейного кодексу України (далі - СК України)] (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Розмір аліментів, визначений домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 стаття 184 СК України]).
* '''на підставі рішення суду'''. У випадку коли взаємної згоди між батьками щодо сплати аліментів на дитину не досягнуто той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду.
[[Визначення розміру аліментів на дитину|Суд визначає розмір аліментів]] у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], а саме:
# стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
# наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. ''' Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.'''

''Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції)''

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]'''
|}

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина друга статті 182 СК України]). Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частини першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"], виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України].

'''Мінімальний гарантований розмір аліментів''' на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Він визначається за умови, що батько чи мати, які проживають окремо, не мають достатньої кількості коштів, аби здійснювати більші виплати.

'''Мінімальний рекомендований розмір аліментів''' на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частина третя статті 182 СК України]).

== Порядок зміни розміру аліментів ==
Законодавством передбачена можливість зміни розміру аліментів:
* '''в добровільному порядку''' (аліментів, встановлених за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).
Зміни до нотаріально посвідченого договору оформляються письмово шляхом укладення окремого договору, який підписується сторонами та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

* '''в судовому порядку''' (аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками в нотаріально посвідченому договорі).

== Зміна розміру аліментів у разі їх нецільового витрачання ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник аліментів має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці (стаття 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України]).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n333 стаття 56 Цивільного кодексу України])

== Судовий порядок зміни розміру аліментів ==
'''Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі:'''
# зміни матеріального або сімейного стану;
# погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
# інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
(''стаття 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]'').

'''Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів''', які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, '''не є підставою для зміни розміру аліментів'''.
([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 61-51сво18]).

При цьому, '''зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження''' (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки) ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/37401891 постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13]).

Також важливо розуміти та відрізняти між собою поняття '''розміру аліментів та способу їх стягнення'''.Так, дійсно у випадках вказаних в ст.192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів '''може звернутись як стягувач, так і платник аліментів'''. В той же час ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] '''визначаються способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину'''. А ч.3 ст.181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] вказує на те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. '''Спосіб стягнення аліментів''', визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду '''за позовом одержувача аліментів.''' Що й підтверджується судовою практикою — посилання на судове рішення апеляційної інстанції '''[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87463636]'''. '''Наприклад''':

1) аліменти стягуються у твердій грошовій сумі - до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів '''може звернутись як стягувач, так і платник аліментів.'''

2) аліменти винесені у частині від усіх видів доходу (1/4, 1/3 чи інше) - до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів на кокретну грошову одиницю '''може звернутись лише стягувач.'''

Отже, наприклад, якщо матеріальне становище платника аліментів значно покращилось матір (батько) дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. В той же час, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!'''
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], розмір аліментів, визначений рішенням суду, '''не вважається незмінним.'''

У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів ''матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.''

Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його ''вимоги про зменшення розміру аліментів.''

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/85354210 Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц]'''

Також, як приклад можна привести наступне.

Відповідно до ст. 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України], у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення).

Ч. 1 ст. 192 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 СК України] передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням стану здоров’я позивача, його доходів та витрат, які він несе по оплаті орендної плати за житло для своєї сім’ї, навчання повнолітньої дочки, витрат на утриманні матері похилого віку зменшення апеляційним судом розміру аліментів з 40 відсотків від усіх видів доходів щомісячно до 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку є правомірним.

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82769247 Постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 161/10751/16-ц]'''

Однак, варто зазначити наступне, що '''зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів''', оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

'''Дана правова позиція міститься в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91680574?fbclid=IwAR2SUZhJUvcTYkzkqU7p4Uh3EY4pYVkD6U3lmCO-Dl9L6o2YeLFQ-ABLT4s Постанові Верховного суду від 16 вересня 2020р. у справі № 565/2017/19].'''
|}
=== Підсудність справ ===
Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства '''до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів''' за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 стаття 27 ЦПК України]).

Позови про стягнення аліментів, '''збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6214 стаття 28 ЦПК України]).

=== Перелік необхідних документів ===
До позовної заяви, [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|оформленої відповідно до вимог]] ЦПК України, обов’язково додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (зміна розміру аліментів), наприклад:
* докази зміни матеріального стану (довідки про доходи батьків, кредитні договори, будь-які інші документи, які можуть бути підтвердженням зміни матеріального становища, його погіршення або покращення);
* докази погіршення або поліпшення здоров’я (медичні довідки, висновки лікарів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо необхідності лікування);
* докази, що підтверджують зміну сімейного стану (наприклад, народження дітей у платника аліментів) ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV3VUOVRma1FxMG8 зразок позовної заяви]).

=== Вартість ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - '''у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру''', оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).

=== Час, з якого сплачуються аліменти в новому розмірі===
Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]).

== Зразок позовної заяви про збільшення розміру аліментів ==
[http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2.docx Зразок позовної заяви про зміну розміру аліментів]

== Зразок позовної заяви про зменшення розміру аліментів ==
[[Файл:Позов зменшення розміру.docx|міні|Позовна заява про зменшення розміру аліментів]]

== Збільшення розміру стягуваних аліментів державним виконавцем ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII] (набрав чинності 28.08.2018 року) частину першу статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України].
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
([http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 61-51сво18]).

Отже, починаючи з 28 серпня 2018 року державними виконавцями мало бути здійснене автоматичне збільшення розміру аліментів до мінімального гарантованого за всіма постановленими раніше судовими рішенями про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Якщо державним виконавцем розмір стягуваних аліментів, починаючи з 28 серпня 2018 року (дата набрання чинності [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page2 Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII]) автоматично не підвищено, стягувач має право звернутися до нього із заявою про здійснення відповідного перерахунку ([https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2.docx Зразок заяви]).

Подальша бездіяльність державного виконавця щодо підвищення та перерахунку розміру аліментів може бути оскаржена в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»].

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82769247 Постанова Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 161/10751/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/85354210 Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю

2021-04-26T13:31:31Z

Olena.demianenko: /* Підстави для надання відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=814023&menu=1019212 Лист Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року за № 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей»]

== Загальна інформація ==
Відповідно до ''статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]'', додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''10 календарних днів''' без урахування святкових і неробочих днів (''стаття 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]'').

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість '''не може перевищувати 17 календарних днів'''.

'''Примітка:''' До підгрупи А групи I інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, яка призводить до виникнення потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або самостійно осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (абзац одинадцятий п. 27 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317]).

== Хто має право на таку відпустку? ==
* Жінки, які мають двох та більше дітей віком до 15 років;
* Жінки, які мають дитину з інвалідністю;
* Жінки, які усиновили дитину;
* Матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
* Одинока матір (батько) дитини;
* Особи які взяли під опіку дитину чи особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
* Один із прийомних батьків;
* Батько дитини чи особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І, який виховує дитину без матері.

== Поняття «одинока матір» та «одинокий батько» ==
'''Одинока матір''' – це:
* жінка яка не перебуває у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини, або такий запис зроблений на прохання матервдова;

* жінка, яка виховує дитину без батька, в тому числі і та, яка перебуває у розлученні і займається вихованням дитини, а також жінка яка вийшла заміж не за батька дитини і він не усиновив її дитину (пункті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»] та пункт 5 частини тринадцятої статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]).
'''Одинокий батько''' – це:
* чоловік який не находиться у шлюбі і в свідоцтві про народження дитини записано, що він її батько;
* вдівець;
* розлучений чоловік, який займається вихованням дитини без матері.

''Те що батько виплачує аліменти на дитину для надання відпустки значення не має.''

== Підстави для надання відпустки ==
'''Жінка (чоловік) має право на додаткову відпустку на дітей за умови, якщо вона (він):'''
* працевлаштована(ий) (на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день);
* має двох і більше дітей віком ''до 15 років'' та/або дитину з інвалідністю, дитину, взяту під опіку віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітнього раніше.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.Тобто якщо, наприклад, у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна із них є інвалідом, то така мати має право на відпустку за двома підставами.

Додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її в наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.

== Тривалість додаткової відпустки на дітей ==
Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, становить <big>'''10 календарних днів'''</big> Святкові і неробочі дні в даному випадку не враховуються(тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів, але водночас такі дні не оплачують).

При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати <big>'''17 календарних днів'''</big>.

== Документальне підтвердження права на додаткову відпустку ==
'''Жінка, яка має двох або більше дітей у віці до 15 років''' - надає копії свідоцтв про народження дітей.

'''Жінка, яка має дитину з інвалідністю:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини, або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого закладами та установами МОЗ.
'''Жінка яка всиновила дитину:'''
* а) копію свідоцтва про народження;
* б) копія рішення суду про всиновлення дитини.
'''Мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акта огляду МСЕК.
'''Одинока матір:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) довідка органів РАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;
* в) копія паспорта.
'''Вдова:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* в) копія свідоцтва про смерть чоловіка;
* г) копія паспорта.
'''Розведена жінка, яка виховує дитину без батька:'''
* а) копія свідоцтва про народження дитини;
* б) копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* в) офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

== Особливості надання додаткових відпусток на дітей ==
* Право на додаткову відпустку виникає раз на рік і не залежить від відпрацьованого часу. У випадку звільнення робітника має право «відгуляти» таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію.
* Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.
* На додаткову відпустку на дітей розповсюджується загальні права переносу або продовження відпусток відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]. Роботодавець не має права відкликати працівника із додаткової відпустки на дітей.
* На додаткову відпустку на дітей мають право особи, які працюють за сумісництвом.
* Виплата грошової компенсації за додаткову соціальну відпустку допускається лише при звільненні.
* Перерахування суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на нове підприємство у випадку звільнення за переведенням, не передбачено ([http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/ministry-of-labor-and-social-policy/5668-4053.html лист Міністерства соціальної політики України від 24 березня 2015 року № 4053/0/14-15/18]).
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Відпустка]]

Оскарження дій державних виконавців

2021-03-11T08:05:49Z

Olena.demianenko: /* Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18#n7 Наказ Міністерства юстицій України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]

== Що таке виконавче провадження? ==
'''''Виконавче провадження''''' як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]). 

== Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця? ==
# Сторони виконавчого провадження: '''боржник та стягувач''';
# '''Інші учасники та особи''' (представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], статті 51-2 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

== Куди може звернутися особа з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця? ==
# До начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім боржника);
# До керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, якщо оскаржуються дії, рішення, бездіяльність начальника відділу;
# До суду, який видав виконавчий документ (щодо виконання судового рішення);
# До відповідного адміністративного суду (щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів)(стаття 74 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]). 

''Засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження'' при проведенні виконавчих дій є '''судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах''', який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також '''обов'язок суду розглянути скарги''' на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень (пункт 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]). 

'''Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.''' 

'''Справи щодо оскарження постанов державного виконавця''' про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, '''належать до компетенції адміністративних судів'''. 

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії. 

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (стаття 74 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]). 

Оскарження стягувачем рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом про виконавче провадження випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

== Форма звернення суб'єктів, які оскаржують дії, рішення, або бездіяльність державного виконавця ==
'''''Скарга''''' - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"]). 
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 
# найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
# повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
# реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
# зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
# викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
# підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина четверта статті 74 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]).

== Строк для оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця: ==
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені '''протягом 10 робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. 
Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене '''протягом трьох робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]).

== [[:Файл:Скарга.docx|Зразок скарги на дії державного виконавця]] ==
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Право на обов'язкову частку у спадщині

2021-03-10T14:36:51Z

Olena.demianenko: /* Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966-14 Закон України "Про прожитковий мінімум"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-14 Рішення Конституційного Суду України від 11.02.2014 № 1-рп/2014 у справі № 1-1/2014 за конституційним зверненням громадянина Запорожцева щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця)]

== Загальні положення ==
За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page#Text Цивільним кодексом України] особа має право розподілити спадкове майно та призначити спадкоємців за допомогою заповіту. Водночас незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов’язковою часткою, певній категорії осіб.

Коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

 Правило про обов'язкову частку у спадщині є встановленою законом поправкою до заповідального розпорядження. Утім, застосування цього правила не означає, що буде застосований порядок спадкування за законом. Залишається чинним заповіт у тій частині, в якій він не потребує поправок, передбачених правилами про обов'язкову частку.

 Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

 Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Спадкоємець може [[Відмова від прийняття спадщини|відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині]] шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1241 ЦК України] йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині. 

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
У частині позбавлення права на спадкування обов'язкового спадкоємця заповідальне розпорядження є недійсним, що в свою чергу не тягне недійсність інших частин заповіту. Зазначене зумовлене застосуванням до цих відносин [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 217 ЦК України], відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. 

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону. 

== Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 1241 ЦК України], малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). 

'''Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 1241 ЦК України], є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.''' 

'''Малолітньою''' '''вважається дитина''' до досягнення нею чотирнадцяти років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 6 СК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 31 ЦК України]). 

'''Неповнолітньою''' '''вважається фізична особа''' у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 6 СК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 32 ЦК України]). 

'''Непрацездатними''' '''вважаються''' '''особи''', які досягли встановленого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-14 Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 лютого 2014 року в справі № 1-1/2014 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України] (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 абзаці першому частини першої ст. 1241 ЦК України]], ґрунтується на положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини третьої статті 75 СК України], який відносить до категорії „непрацездатні“ інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний“. Згідно з ч. 3 ст. 75 СК України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині.

Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 34, 35 ЦК України]), вона також зберігає за собою право на обов'язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягл вісімнадцяти років, оскільки вона продовжує належати до категорії неповнолітніх. 

У разі, якщо особа досягла пенсійного віку, але продовжує трудову діяльність, вона не позбавляється права на обов'язкову частку у спадщині. В осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.

Спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом.

Відповідно до ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»], п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], нотаріус в обов’язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

== Визначення обов’язкової частки у спадщині ==
Згідно пункту 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08?fbclid=IwAR0oSbuE59HvdNKJNYkFB4FCZKKrN1Xa1F2zWTOW0mv0JX0okrj1E2R1mSo#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»] судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.

Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

При визначенні розміру обов’язкової частки нотаріусу слід враховувати, що [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України] встановлено, що обов’язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. 

Спочатку нотаріусом визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування (у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини). 

Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов’язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна. 

При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

Обов’язкова частка – це мінімум того, що може дістати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець першої черги (за винятком зменшення її за рішенням суду). Тому на спадкоємця, який одержав саме цю частку, не може бути покладений заповідальний відказ, він не може бути зобов’язаний вчинити певну дію, спрямовану на досягнення суспільно-корисної мети, щодо цієї частки не може бути встановлений сервітут. 

Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до [[Охорона спадкового майна|охорони спадкового майна]]. 

== Зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ==
Згідно із [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 1241 ЦК України], розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7]). 

Підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині на практиці вказують:
# Непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому.
# Погане поводження із ним.
# Нездійснення належного догляду.
# Надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця.
# Звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину.
# Неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця.
# Не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці.
# Аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку.
# Виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця. 

Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця. 
== Усунення від права на спадкування ==
Позбавлення особи права на обов'язкову частку або скасування обов’язкової частки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України] не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 1224 ЦК України], яка визначає, що: 

# Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
# Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
# Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
# Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
# За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Відмова від прийняття спадщини]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2021-02-26T06:41:25Z

Olena.demianenko: /* Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення: Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до ст. 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі, - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно вимог установлених ч.ч. 4, 5, 6 ст. 19 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У відповідності до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР] (далі, - Житловий кодекс, ЖК), - ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''Житловий кодекс передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи без надання іншого жилого приміщення.'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 99 ЖК]);
* Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 94 ЖК]);
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 3 ст. 98 ЖК]);
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 99 ЖК]);
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 4 ст. 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1-2 ст. 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 3 ст. 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 124 ЖК]).
* виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 132 ЖК]);
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 132 ЖК]);
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 132 ЖК]);
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 146 ЖК]);
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 148 ЖК]);
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 1 ст. 148 ЖК]);.
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 148 ЖК]);
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч.ч. 1-2 ст. 165 ЖК]);
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення: Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''за винятками, встановленими законом'' ==
Винятки визначені в пункті 2.2 даної консультації.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ч. 2 ст. 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ст. 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 абз 3 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”] і здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про:
* позбавлення права власності на житлове приміщення;
* права користування житловим приміщенням;
* про виселення.
Згідно з вимогами установленими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 ч. 3 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”] за погодженням з органами опіки і піклування здійснюється зняття з реєстрації місця проживання:

* дітей-сиріт;
* дітей, позбавлених батьківського піклування;
* осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування.
Зняття з реєстрації місця проживання, на виконання [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 ст. 10 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”], додатково регламентована [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Правилами реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.]

Додаткову інформацію можна отримати в статті:[[Зняття з реєстрації за місцем проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Необхідно зауважити''', якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 ст. 91 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”] за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
* у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
* для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття з реєстрації за місцем проживання]]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Підстави для перевірки документів у громадян працівниками поліції

2021-02-25T14:45:47Z

Olena.demianenko: /* Алгоритм дій коли зупинила поліція */

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу"]
== Документи, що посвідчують особу==
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"] документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

'''♦ документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:'''
* паспорт громадянина України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* дипломатичний паспорт України;
* службовий паспорт України;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу;
* посвідчення особи на повернення в Україну;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
'''♦ документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:'''
* посвідчення водія;
* посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
* посвідка на постійне проживання;
* посвідка на тимчасове проживання;
* картка мігранта;
* посвідчення біженця;
* проїзний документ біженця;
* посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
* проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
== Підстави перевірки документів особи==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19/paran258#n258 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію"] '''поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:'''
# якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
# якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
# якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
# якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
# якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
# якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
== Пред’явлення поліцейським посвідчення==
Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19/paran258#n258 частиною третьою ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію"] звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

== Алгоритм дій коли зупинила поліція==
♦ Співробітник зобов’язаний привітатися, повідомити про свою посаду, звання, прізвище та причину зупинки.
<center><big>↓</big></center>
♦ Ви маєте право:

- Попросити пред’явити посвідчення співробітника поліції;

- Якщо Ви не впевнені, що дана людина є співробітником поліції, то Ви можете зателефонувати за номером 102 (0800 500 202) або запитати телефон підрозділу (на вимогу громадянина, співробітник поліції зобов’язаний його надати) і упевнитися в наданій інформації.
<center><big>↓</big></center>
♦ В [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»] визначено конкретний перелік підстав для перевірки документів. Перевірити, чи є підстава визначена законом.
<center><big>↓</big></center>
♦ Співробітник поліції не має права вилучати Ваш паспорт. Вилучати паспорт можуть лише за рішенням суду.
<center><big>↓</big></center>
♦ У разі відсутності у Вас документа, що посвідчує особу, співробітник поліції має право доставити Вас в найближчий пункт поліції, де повинен по комп’ютерній базі перевірити Вашу особу. Час, Який Ви проводите в пункті поліції '''не повинен перевищувати 3 години.''' Так само Ви маєте право зателефонувати своїм рідним/друзям, щоб ті доставили паспорт в даний пункт поліції

♦ Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"] особи, до яких застосовано адміністративний арешт, мають право на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону (тобто - здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.) Для отримання професійної правової допомоги необхідно в разі адміністративного затримання звернутись за безкоштовним телефоном '''0 800 213 103''' особисто або ж це можуть зробити ваші близькі родичі.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Визнання батьківства

2021-02-11T08:18:36Z

Olena.demianenko: /* Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених українським законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно ст.ст. 124, 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою,вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. 
=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі ([//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx]);
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто,що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 цього Кодексу], батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві.] Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 цього Кодексу].

== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.1 ст. 135 СКУ].
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ст. 316 ЦПК України)]

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.12 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''

* докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
* довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
* пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
* квитанція про сплату судового збору;
* висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
* наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України] (далі СК) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ч. 1 ст. 126 СК] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 Ч. 1, 2 ст. 128 СК] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] відповідно до статей 264, 265 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). Станом на 01.01.2021 розмір судового збору складає 908,00 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства ([http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц]).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Встановлення факту родинних відносин]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Кібербулінг в освітньому середовищі

2021-01-29T09:51:42Z

Olena.demianenko: /* Кібербулінг та його типи */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"]
* [https://www.president.gov.ua/documents/1952020-33789 Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі, затверджена Указом Президента України від 25 травня 2020 року № 195/2020]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20 Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646]
* [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-planu-zahodiv-spryamovanih-na-zapobigannya-ta-protidiyu-bulingu-ckuvannyu-v-zakladah-osviti План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в закладах освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2020 року № 293]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/439414___439479 Лист Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2018 року № 1/11-5480 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"]
* [https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-nagalnih-pitan-vprovadzhennya-zakonu-ukrayini-pro-povnu-zagalnu-serednyu-osvitu Лист Міністерства освіти і науки України від 08 квітня 2020 року № 1/9-201 "Щодо нагальних питань впровадження Закону України "Про повну загальну середню освіту"]

== Кібербулінг та його типи ==
Безпечне і здорове освітнє середовище є сукупністю умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору.

'''Кібербулін'''г - це один із різновидів [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|булінгу]] (цькування), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших ґаджетів.

Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.

Кібербулінг являється формою [[Вчинення насильства в сім'ї|психологічного насильства]].

'''Типи кібербулінгу:'''
* перепалка (флеймінг) - обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
* нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
* наклеп - поширення неправдивої, принизливої інформації;
* самозванство - використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
* публічне розголошення особистої інформації - поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
* ошуканство - виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
* відчуження (острокізм, ізоляція)- он-лайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
* кіберпереслідування - приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
* хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
* онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) із метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

== Ознаки кібербулінгу: ==
♦ систематичність (повторюваність) діяння;

♦ наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

♦ дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Якщо висловлювання, поширення картинок тощо в мережі Інтернет щодо певної особи сприймається нею як жарт, не мають систематичного характеру та не викликають негативних емоційних реакцій, такі дії не вважаються кібербулінгом.

== Сторони кібербулінгу та їхні ролі ==
'''Кривдник''' '''(булер)''' – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу.

'''Потерпілий (жертва)''' – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

'''Спостерігач''' – свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).

== Дії педагогічних працівників у випадку виявлення кібербулінгу ==
Норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20 Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646] (далі - Порядок), поширюється у тому числі на випадки прояву кібербулінгу.

Так, у закладі освіти '''заяви або повідомлення''' про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу (абзац другий пункту 1 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20 Порядку]).

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
[[Файл:Кібербулінг.png|міні|<nowiki>https://www.facebook.com/ukrainskagromadskarada/photos/</nowiki>]]

Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
# невідкладно у строк, що не перевищує '''однієї доби''', повідомляє [https://www.npu.gov.ua/policziya-v-oblastyax.html територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України], принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
# за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
# повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
# повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
# скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань '''не має перевищувати десяти робочих днів''' із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти (пункт 11 розділу VІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20 Порядку]).

== Дії потерпілого щодо видалення інформації про нього в комп'ютерній мережі ==
З метою захисту від кібербулінгу потерпілий може вчиняти наступні дії:

→ На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, емоційно не реагувати, оскільки "емоції породжуються емоції".

→ Фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити фото або скріншоти неправдивої інформації про себе; інформації, що містить персональні дані; інформації, що принижує честь та гідність (далі - інформація).

→ Звернутися за порадою щодо дій кривдника до батьків, вчителів, довіреної особи або зателефонувати на національну дитячу "гарячу" лінію (у будні: з 12.00 по 16.00 за номером '''0 800 500 225''' (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та '''116 111''' (безкоштовно з мобільних).

→ Звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кібербулінгу до керівника навчального закладу, якщо кібербулінг вчиняється щодо потерпілого в навчальному закладі і кривдником є учень (студент) або член педагогічного колективу.

→ Якщо кібербулінг відбувається в соціальній мережі (наприклад, Facebook, Telegram, Вконтакте, Twitter, Youtube тощо), потерпілий має можливість звернутися зі скаргою до адміністратора сторінки або групи, що створена у відповідній соціальній мережі, з метою видалення інформації про нього. У випадку відмови адміністратора виконати відповідні дії, потерпілий може звернутися безпосередньо до служби підтримки соціальної мережі (наприклад, у соціальній мережі Facebook міститься вкладка "Довідка та підтримка") або натиснути кнопку "Поскаржитися".
{| class="wikitable"
|+
|'''Важливо!''' [https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling#9 Посилання на ресурси безпеки в популярних соціальних мережах]
|}
→ У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації із вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти. З цією метою варто звернутися до власника вебсайту (дізнатися дані щодо адміністраторів або власників вебсайтів допоможе сервіс [https://ua.godaddy.com/whois?isc=uadomuah1&currencyType=UAH&countryview=1&gclid=Cj0KCQjwn7j2BRDrARIsAHJkxmyFpZMfseH11uGw48Ngbtv6kFZG2pXkifjMM-kfOwLAr75sPeAsGLMaAlLdEALw_wcB&gclsrc=aw.ds Whois]).

→ Якщо в досудовому порядку з'ясувати питання не вдалося, потерпілий має право, керуючись статтями 277 та 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], звернутися безпосередньо до [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|суду]] для захисту або поновлення своїх порушених прав*.
----
*Наприклад, належними відповідачами у справі вказано власників вебсайтів, оскільки саме вони створили технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації, а також, пошукова система, яка індексує ці вебсайти, а саме в Україні це, як правило, представник компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Гугл" [http://reyestr.court.gov.ua/Review/62482694 (рішення Солом’янського районного суді м. Києва від 28 жовтня 2016 року у справі № 760/17173/16-ц]).

→ Звернутися до [https://www.npu.gov.ua/policziya-v-oblastyax.html органів Національної поліції] із заявою про вчинення адміністративного правопорушення відповідно до статті 1734 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення].

== Відповідальність за вчинення кібербулінг ==
За вчинення кібербулінгу до кривдника може застосовуватися [[Протидія булінгу в дитячому середовищі|цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність]].

== Судова практика ==
* [https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-200842%22]} Рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2020 року у справі "BUTURUGA v. ROMANIA"] (кібербулінг визнається одним із видів насильства над жінками та дівчатами, і він може мати різні форми, включно з кіберпорушенням конфіденційності, зламом комп'ютеру жертви та вилученням, поширенням і маніпуляцією даними та фотографіями, включно з особистою інформацією)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/81658787 Рішення Святошенського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року у справі № 759/5671/19] (булінг з використанням комп'ютерних технологій, а саме розповсюдження фотографій порнографічного характеру в додатку "Viber")

== Корисні посилання ==
* [http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/25145/2/MSNK_2018v2_Hoi_V-What_is_cyberbullying_and_how_170-171.pdf Що таке булінг та як з ним боротися?]
* [http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/11/60.pdf Кібербулінг як соціально-педагогічна проблема]
* [https://www.unicef.org/ukraine/cyberbulling#9 Кібербулінг що це та як це зупинити?]
* [https://zib.com.ua/ua/137461-yak_efektivno_zahistiti_svoi_prava_vid_internet-porushnikiv.html Як ефективно захистити свої права від Інтернет-порушників]

== Див. також ==
* [[Протидія булінгу в дитячому середовищі]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Запобігання та протидія домашньому насильству]]
* [[Обов'язки педагогічного працівника загальноосвітнього закладу, скарга на його дію, бездіяльність]]
* [[Мобінг: поняття, різновиди, причини, наслідки]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

2020-12-28T14:17:37Z

Olena.demianenko: /* Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника. */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9].

== Поняття трудового договору ==
'''Трудовий договір''' - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

== Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника ==
Законодавства про працю України забезпечує право вільного вибору місця роботи, роду занять, а також безперешкодного переходу на будь-яку іншу роботу. Тому пацючим надається можливість розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, що досить часто називають звільненням за власним бажанням. 
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи. 
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

== Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
'''При бажанні працівника розірвати договір з власної ініціативи він має подати заяву про звільнення (за два тижні до бажаної дати) як у період роботи, враховуючи й час випробування, так і при відсутності на роботі''', наприклад у період відпустки чи тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворою. Але в усіх випадках заява повинна бути добровільним волевиявленням працівника. 1) Двотижневий строк попередження встановлюється для власника і уповноваженого ним органу, з тим щоб вони могли підшукати на робоче місце чи посаду, що звільнюється, іншого працівника. При цьому необхідно наголосити, що обов'язок забезпечення підприємства кадрами покладається на власника або уповноважений ним орган. Тому цей обов'язок не може перекладатись на працівника шляхом вимоги знайти для себе заміну на робоче місце, що звільняється. 2) Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Власник або уповноважений ним органне має права звільнити працівника до закінчення строку попередження. 3) До закінчення двотижневого строку працівник також не має права залишити роботу. 4) В межах двотижневого строку працівнику належить право відкликати свою заяву в іншій формі повідомити власника або уповноважений ним орган про зміну свого наміру розірвання трудового договору. 

== Процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
По закінченню двотижневого строку попередження власник або уповноважений ним орган видає наказ, і працівник припиняє виконання своїх трудових обов'язків. Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не мають права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору. 
Подача працівником заяви про розірвання трудового договору не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, що передбачені законом, до закінчення двотижневого строку попередження, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленого порядку дисциплінарного стягнення. 

== Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника ==
Відповідно до ст.39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України] - Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]. 
Працівник, який бажає достроково розірвати строковий трудовий договір за своєю ініціативою, навіть за наявності поважних причин, не має права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу і залишення роботи по закінченні цього строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власником або уповноваженим ним органом буде виданий наказ про звільнення з роботи. 
Право на розірвання строкового трудового договору мають також тимчасові та сезонні працівники. Про бажання звільнитись вони письмово попереджують власника або уповноважений ним орган за три дні. 

[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]

Оформлення посвідки на тимчасове проживання на території України

2020-12-28T14:11:22Z

Olena.demianenko: /* Хто має право на отримання посвідки на тимчасове проживання: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 "Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції"]

== Хто має право на отримання посвідки на тимчасове проживання: ==

'''''Отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні мають право:'''''
* Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
* Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.
'''''Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у такому випадку є наступне:'''''
# іноземець та особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, дані про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
# розмір частки власності іноземця або особи без громадянства, або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої він є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тисяч євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення іноземної інвестиції.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію;
* Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України.
* Особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.
* Іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

'''Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:'''

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text тринадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,] до яких вони прибули з метою возз’єднання сім’ї.

=== Куди звернутися: ===

Заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, до територіального органу ДМС або центру надання адміністративних послуг за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

== Вартість послуги та пільги ==
* державне мито у розмірі '''34 грн'''. (відповідно до пункту 6 статті 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»]);
* вартість адміністративної послуги у розмірі '''517 грн.''' (включаючи вартість бланка посвідки);
* адміністративний збір за оформлення або обмін посвідки на тимчасове проживання '''340,00 грн'''.
''Від сплати мита звільняються: громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ групи.''

== Необхідні документи ==
#

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, подають:'''
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України ''(після пред’явлення повертається, копія додається)'', крім наступних випадків: іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”], для отримання посвідки можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов’язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй “Про територіальну цілісність України” від 27 березня 2014 р. № 68/262;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником) ''(оригінали документів після пред’явлення повертаються, копії подаються)'';
# переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
# дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та його копія;
# документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати (оригінал після пред’явлення повертається, копія подається).

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, подають:'''
# дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт), а для осіб, які мають статус закордонного українця, — трудовий договір (контракт) та посвідчення закордонного українця). Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# зобов’язання роботодавця повідомити ДМС та державній службі зайнятості про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або такою особою без громадянства.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання державної установи, підприємства чи організації, що є реципієнтом проекту міжнародної технічної допомоги;
# засвідчену в установленому порядку копію реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, подають:'''
# подання відповідної релігійної організації;
# погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для участі в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків іноземних неурядових організацій, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідної філії, відділення, представництва або іншого структурного осередку іноземної неурядової організації;
# свідоцтво про реєстрацію структурного осередку іноземної неурядової організації в Україні. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб’єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідного представництва іноземного суб’єкта господарювання в Україні;
# свідоцтво про реєстрацію зазначеного представництва. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, подають:'''
# подання відповідної філії або представництва іноземного банку в Україні;
# свідоцтво про акредитацію філії або представництва. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України “Про волонтерську діяльність”, інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики, подають:'''
# подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну;
# або подання організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України “Про волонтерську діяльність”, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики, та свідоцтво про державну реєстрацію такої організації чи установи (оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати).

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації, подають:'''
# звернення іноземного засобу масової інформації;
# подання МІП

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та розмір частки власності яких або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої такі іноземці або особи без громадянства є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції, подають:'''
# копію установчого документа юридичної особи, засвідчену уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
# письмове зобов’язання юридичної особи повідомити ДМС про втрату іноземцем або особою без громадянства статусу засновника та/або учасника, та/або бенефіціарного власника (контролера) цієї юридичної особи;
# інші документи залежно від виду здійснення іноземної інвестиції:
* копію установчого документа юридичної особи, засвідчену уповноваженою посадовою особою юридичної особи;письмове зобов’язання юридичної особи повідомити ДМС про втрату іноземцем або особою без громадянства статусу засновника та/або учасника, та/або бенефіціарного власника (контролера) цієї юридичної особи;інші документи залежно від виду здійснення іноземної інвестиції:
* відомості про розмір частки іноземця або особи без громадянства — засновника (учасника) юридичної особи у сумі не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції, як внеску до статутного капіталу, якщо іноземна інвестиція здійснена в грошовій формі, засвідчені уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або копія вантажної митної декларації на рухоме майно, передане як внесок до статутного капіталу юридичної особи, та копія акта приймання-передачі такого майна, якщо іноземна інвестиція здійснена у майновій формі, засвідчені уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або копія акта приймання-передачі рухомого або нерухомого майна, переданого як внесок до статутного капіталу юридичної особи, якщо іноземна інвестиція здійснена у майновій формі, але при цьому таке майно придбане на території України, засвідчена уповноваженою посадовою особою юридичної особи;
* або виписка з рахунка в цінних паперах, якщо іноземець або особа без громадянства є акціонером акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні, засвідчена уповноваженою посадовою особою юридичної особи.
'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, подають:'''
# документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів);
# зобов’язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз’єднання сім’ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій — тринадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”], уклали шлюб з громадянами України, подають:'''
# документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 “Про міжнародне приватне право”].

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз’єднання сім’ї з особами, зазначеними у частинах другій — тринадцятій статті 4 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”]:'''
# документ, згідно з яким вони відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій — тринадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
# документ про наявність у приймаючої сторони достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї;
# посвідку на тимчасове проживання іноземця або особи без громадянства, до якого прибув член сім'ї, яка подається особисто її власником. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України чи яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, подається:'''
# довідка про утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, яка видається на підставі висновку ДМС про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження чи з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення граничного строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було виявлено раніше.

'''Для оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв’язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:'''
# посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається та його копію), крім наступних випадків: іноземці або особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»], можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов’язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 р. № 68/262;
# переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
# документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, а саме: закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання та непридатності для подальшого користування), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
# документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником) (оригінали після пред’явлення повертаються, копії додаються);
# документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (оригінал), або документ про звільнення від його сплати (оригінал після пред’явлення повертається, копія додається);
# дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки та його копія (подається у разі коли обмін посвідки здійснюється у звя`зку із закінченням строку її дії).
У разі коли обмін посвідки здійснюється у зв’язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у пункті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Порядку оформлення посвідки на тимчасове проживання.]

== Термін розгляду заяви ==
Посвідка видається '''протягом 15 робочих днів''' з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

== Строк дії посвідки на тимсове проживання на території України ==
Посвідка на тимчасове проживання видається строком на '''один рік''' з можливістю обміну, за винятком наступних випадків.
* Іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, посвідка видається на період роботи в Україні, який зазначається в дозволі на застосування праці.
* Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, посвідка видається на строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту.
* Іноземцям та особам без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, посвідка видається на два роки.
* Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.
* Іноземцям та особам без громадянства, які зазначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n48 в частині двадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”,] посвідка видається на три роки.

== Підстави для відмови у видачі посвідки про тимчасове проживання на території України ==

'''Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:'''
# іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
# іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в’їзду;
# дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
# встановлено належність особи до громадянства України;
# за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
# іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-%D0%BF#n133 Порядку], документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
# отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв’язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
# паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
# встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
# виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну;
# в інших випадках, передбачених законом.

== Строк звернення до ДМС України та відповідальність у разі його порушення ==
Документи для оформлення посвідки подаються '''не пізніше ніж за 15 робочих днів''' до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв’язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв’язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані '''не пізніше ніж за 15 робочих днів''' до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

=== Відповідальність за порушення строку перебування в Україні ===
Якщо іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибули в Україну з тимчасовою метою (бізнес, навчання, працевлаштування, туризм тощо), порушили встановлений Законодавством України строк перебування в державі, вони несуть адміністративну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (стягнення у вигляді штрафу).

Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n48 статей 26 і 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»] іноземці-правопорушники можуть бути примусово повернуті або примусово видворені до країни походження або третьої країни.
* Примусове повернення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n48 ст. 26 Закону]) застосовується до іноземців, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
У зазначених випадках рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною в’їзду в Україну строком на 3 роки.
* Примусове видворення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n48 (ст. 30 Закону)] застосовується на підставі рішення суду у випадках невиконання в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Примусове видворення іноземця в обов’язковому порядку супроводжується забороною в’їзду в Україну строком на 5 років.

== Порядок оскарження ==
Іноземець та особа без громадянства протягом '''місяця''' з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства‏‎]]

Права та обов'язки педагогічного працівника загальноосвітнього закладу. Порядок оскарження його дій чи бездіяльністі

2020-11-30T08:25:38Z

Olena.demianenko: /* Вимоги до подання звернень у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян" */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"]

== Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n766 статті 54 Закону України "Про освіту"] '''педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право''' на:
* академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;
* педагогічну ініціативу;
* розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;
* користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;
* підвищення кваліфікації, перепідготовку;
* вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;
* доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;
* відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;
* справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;
* захист професійної честі та гідності;
* індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;
* творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;
* забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
* забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;
* безпечні і нешкідливі умови праці;
* подовжену оплачувану відпустку;
* участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;
* участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти;
* захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.
'''Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:'''
* постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;
* виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;
* сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;
* дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;
* дотримуватися педагогічної етики;
* поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;
* настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
* формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
* виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;
* формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
* захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;
* додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;
* повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

== Вимоги до педагогічних працівників ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n291 Відповідно до статті 24 Закону України "Про повну загальну середню освіту"] на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров’я яких дозволяють виконувати професійні обов’язки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Перелік посад педагогічних працівників] встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 58 Закону України "Про освіту"] педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.

На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.

Особам, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за педагогічною спеціальністю (педагогічну освіту), відповідний заклад освіти присвоює професійну кваліфікацію педагогічного працівника. Педагогічна освіта передбачає підготовку особи, результатом якої є набуття компетентностей зі спеціальності (предметної спеціальності, спеціалізації), педагогіки, психології, у тому числі шляхом проходження педагогічної практики, необхідних для забезпечення процесу навчання, виховання і розвитку особистості, у тому числі осіб з особливими освітніми потребами, моніторингу педагогічної діяльності та аналізу педагогічного досвіду, проведення освітніх вимірювань, застосування освітніх технологій і методів навчання, ефективних способів взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Особам, які здобули у закладі освіти вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю, цей заклад може присвоїти професійну кваліфікацію педагогічного працівника у разі, якщо це передбачено відповідною освітньою програмою.

Особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені '''на посаду педагогічного працівника строком на один рік.'''

Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Особам, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути присвоєна закладом вищої чи післядипломної освіти або відповідним кваліфікаційним центром після одного року роботи на посадах педагогічних працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, за умови успішного складення кваліфікаційного іспиту відповідно до кваліфікаційних вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту (за наявності).

== Порядок оскарження дії чи бездіяльності педагогічного працівника ==
'''Крок 1. Написати письмову скаргу на ім'я керівника закладу освіти.'''
Усна скарга не годиться. Тільки письмова - щоб пізніше ви точно змогли довести, що дійсно зверталися до керівника закладу з цією проблемою. Також потрібно зробити ксерокопію своєї заяви. 

'''Крок 2. Написати письмову скаргу до місцевого органу управління освіти або Департаменту (управління) освіти і науки у відповідному регіоні.'''
Якщо ж керівник закладу освіту не відреагував на вашу заяву і в школі нічого не змінилося — тоді писати скаргу керівнику місцевого органу управління освіти або Департаменту (управління) освіти і науки вашої області. Заява практично нічим не відрізняється від скарги на ім'я директора школи, крім того, що в "шапці" заяви в департамент необхідно вказати свою домашню адресу, телефон і статус (пенсіонер, багатодітна мати і т. д.).

== Вимоги до подання звернень у відповідності з вимогами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"] ==
# Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
# Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"].
# Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
# Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).
# У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
# В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
'''Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику''' з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Право на освіту]]

Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України

2020-11-30T08:24:02Z

Olena.demianenko: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2503-12 Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2014 року № 1279 «Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції»]

== Загальна інформація ==
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. 
'''Паспорт виготовляється у формі картки (формат становить 54 х 85,6 міліметра), що містить безконтактний електронний носій (ID-картка).''' 

'''До паспорта громадянина України вноситься така інформація:'''
* назва держави;
* назва документа;
* ім'я особи; стать;
* громадянство;
* дата народження;
* унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - Реєстр);
* номер документа; дата закінчення строку дії документа;
* дата видачі документа;
* уповноважений суб'єкт, що видав документ (код);
* місце народження;
* реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб –платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган); відцифрований образ обличчя особи;
* відцифрований підпис особи.
'''До безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація:'''
* інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта;
* додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу);
* біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи);
* засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Найменування полів паспорта для внесення інформації про особу та реквізити у зоні візуальної перевірки паспорта зазначаються українською та англійською мовами.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
'''З 1 листопада 2016 року''' припинено прийом документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія (у формі книжечки).

Водночас Державна міграційна служба здійснює оформлення та видачу паспортів громадянам України зразка 1994 року, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов’язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. 
'''Паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.'''
|}
== Вік, з якого видається паспорт громадянина України ==
Кожен громадянин України, який досяг '''14-річного віку''', зобов’язаний отримати паспорт.

== Строк дії паспорта громадянина України ==
Паспорт громадянина України оформляється:
* особам, які не досягли 18 річного віку '''на 4 роки''';
* особам, які досягли 18 річного віку – '''на кожні 10 років'''.

== Оформлення паспорта громадянина України ==
=== Куди звернутись ===
[[Файл:Як вперше оформити ID-картку?.png|міні|Як вперше оформити ID-картку?]]
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта можуть подаватись до:
# '''[https://my.gov.ua/ центрів надання адміністративних послуг]''';
# '''[https://pasport.org.ua/contact/tsentri державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів]''';
# '''[https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС]'''.

'''Подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта здійснюється:'''
{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Куди звернутись !! Місце подання документів
|-
| colspan="3" |'''Загальне правило'''
|-
| Особа або її законний представник/уповноважена особа || Центри надання адміністративних послуг, державне підприємство, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлені підрозділи (далі - уповноважені суб’єкти), територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС || За зареєстрованим місцем проживання особи
|-
| colspan="3" |'''Окремі випадки:'''
|-
| Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано || Територіальний підрозділ ДМС, уповноважені суб’єкти || За місцем фактичного проживання в Україні особи
|-
| Особа, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (через уповноважену особу) || Територіальний підрозділ ДМС || За місцем розташування адміністрації відповідної установи або закладу
|-
| Внутрішньо переміщена особа || Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважені суб’єкти || За місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи
|-
| Бездомна особа || Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважені суб’єкти|| За місцем майбутньої реєстрації її місця проживання
|}
Документи для оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, можуть подаватися заявником до будь-якого територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноважених суб’єктів.

'''Випадки подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта лише до територіального підрозділу ДМС:'''
* набуття особою громадянства України;
* оформлення особі паспорта вперше після досягнення 18-річного віку без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями;
* оформлення паспорта вперше після досягнення 18-річного віку особі, яка надала рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);
* повернення на проживання в Україну особи, яка постійно проживала за кордоном;
* оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, якщо така особа не отримувала паспорта, оформленого із застосуванням засобів Реєстру;
* відбування особою покарання в установах виконання покарань або перебування на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.

{| class="wikitable"
|-
| ''До відома!''
''Оформити паспорт громадянина України можна скориставшись порталом державних послуг [https://igov.gov.ua/subcategory/1/1/situation/11 www.igov.org.ua]''
|}
=== Хто може звернутись за оформленням паспорта ===
'''Для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну та видачі паспорта може звернутись:'''
* особа, яка досягла 14-річного віку, із заявою-анкетою, поданою нею особисто;
* один з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників для оформлення паспорта особі, яка не досягла 14-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;
* особа, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу. 

=== Вартість оформлення паспорта ===
'''Для громадяни, які досягли 14-річного віку, та отримують паспорт громадянина України вперше - адміністративна послуга безоплатна.''' 
У разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року '''справляється адміністративний збір'''.

'''Вартість оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта, крім оформлення паспорта громадянина України вперше:'''

{| class="wikitable"
|-
| не пізніше ніж через 20 робочих днів|| оформлення паспорта громадянина України – '''126 грн.'''
бланк паспорта громадянина України – '''219 грн.'''
|-
| не пізніше ніж через 10 робочих днів|| оформлення паспорта громадянина України – '''252 грн.'''
бланк паспорта громадянина України – '''219 грн.'''
|}
Крім того, за видачу паспорта громадянина України у разі обміну замість втраченого чи пошкодженого сплачується державне мито у розмірі – '''34 грн.'''
Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» визначено категорії осіб, які звільняються від сплати державного мита.

=== Необхідні документи ===
==== Оформлення паспорта ====
''Для оформлення паспорта заявник подає такі документи:'' 
# свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);
# оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
# У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
# паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);
# посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
# довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
# рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);
# документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;
# документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
# документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;
# одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
# документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
* про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;
* про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;
* про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.

==== Оформлення паспорта замість втраченого або викраденого ====
''Для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає такі документи:'' 
# заяву встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта);
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
# посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
# довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
# рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);
# документ, що посвідчує особу законного представника/ уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;
# документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
# одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
# документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
* про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;
* про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;
* про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.

=== Обмін паспорта ===
==== Випадки обміну паспорта ====
Обмін паспорта здійснюється у разі:
* зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
* отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
* виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
* закінчення строку дії паспорта;
* непридатності паспорта для подальшого використання;
* якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
* наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

==== Строк звернення для обміну паспорта ====
У разі виникнення обставин (подій), у зв’язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються '''протягом одного місяця''' з дати настання таких обставин (подій). 
У разі закінчення строку дії паспорта документи для його обміну можуть бути подані '''протягом одного місяця''' до дати закінчення строку його дії. У такому випадку паспорт, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нового паспорта.

==== Необхідні документи ====
''Для обміну паспорта заявник подає такі документи:''
# паспорт, що підлягає обміну;
# документи, що підтверджують обставини, у зв’язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку);
# посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
# довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
# документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;
# документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
# одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
# документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
* про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року);
* про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;
* про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
* довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття.

=== Строк оформлення паспорта ===
'''Паспорт видається:'''
* не пізніше ніж '''через 20 робочих днів''' з дня оформлення заяви-анкети для його отримання;
* не пізніше ніж '''через 10 робочих днів''' з дня оформлення заяви-анкети для його '''термінового отримання'''.
'''Паспорт, який оформлюється вперше''', видається не пізніше ніж '''через 20 робочих днів''' з дня оформлення заяви-анкети для його отримання.

'''Перевірити стан оформлення паспорта можна на [https://dmsu.gov.ua/services/docstate.html сайті Державної міграційної служби України]'''

== Видача паспорта громадянина України ==
'''Видача заявникові паспорта здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб’єктом, який прийняв документи''' для його оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта. 
У разі отримання паспорта законним представником/уповноваженою особою подається документ, що посвідчує їх особу та підтверджує громадянство. 

== Підстави для відмови у видачі паспорта громадянина України ==
'''Особі відмовляється в оформленні або видачі паспорта, якщо:'''
# особа не є громадянином України;
# особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв’язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);
# дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
# за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
# особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;
# особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб’єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. 
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.


== Оскарження та перегляд рішень про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта громадянина України ==
Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою '''в адміністративному порядку або до суду'''. 

ДМС, територіальний орган ДМС має право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС, і за наявності підстав зобов’язати його скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів. 
Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома заявника в установлений законодавством строк.

== Відповідальність за проживання без паспорта громадянина України ==
Відповідно до статті 197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] '''проживання громадян,''' зобов’язаних мати паспорт громадянина України, '''без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України,''' а також проживання громадян без реєстрації місця проживання '''тягнуть за собою попередження'''.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою '''накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

== Дивись також: ==
* [[Поновлення загублених документів: паспорт, водійські права, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт)]]
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон]]
* [[Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон особам, які не досягли 16-річного віку]]
* [[Дії громадянина у разі втрати паспорта для виїзду за кордон під час перебування за межами України]]
* [[Право на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки)]]
* [[Оформлення біометричних документів для громадян, які раніше документувались на територіях, що є тимчасово окупованими]]
* [[Оформлення та видача паспорта громадянина України вперше особі, яка звертається за отриманням паспорта після досягнення 18-річного віку]]
* [[Внесення змін до паспорта громадянина України у зв'язку із зміною назви вулиці]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:‎Адміністративне процесуальне право]]

Оподаткування пенсії

2020-10-28T12:15:58Z

Olena.demianenko: /* Порядок оскарження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1411-19 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)№ 6-рп/2007 від 09.07.2007]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)№ 8-рп/2005 від 11.10.2005]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-18#n68 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання)№ 1-р/2018 від 27.02.2018]

== Підстави оподаткування пенсій ==
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3627 п.п. 164.2.19 пункту 164.2 cт. 164 ПКУ] суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. 
Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];

Ставка ПДФО складає 18 відсотків (до 1.07.2016 було 15%) бази оподаткування відносно доходів, зокрема, нарахованих (виплачениx, наданих) у виглядi пенсій, якщo база оподаткування для місячного доходу оподаткування перевищує 3 розміpи мінімальної зарплати, встановленої законом нa 01 січня звітногоo податкового року. Якщо база оподаткування (тобтo сума пенсії) в календарному місяці перевищує десятиразовий розмір мінімальної заробітної плати, дo суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

{| class="wikitable"
|-
|'''На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20#n1591 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві"] від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПКУ виключено!'''
|}

== Куди необхідно звернутися для розгляду питання щодо оподаткування пенсії. ==
В разі необхідності отримання інформації щодо оподаткування пенсії необхідно звертатись Державної фіскальної служби за місцем проживання.

== Строки розгляду питання ==

Питання що до оподаткування пенсії вирішуються Державною фіскальною службою у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

== Порядок оскарження ==
'''Рішення щодо оподаткування пенсій оскаржуються в Адміністративному суді протягом шести з моменту коли особа дізнгалась про те що її права порушено'''. Посилаючись на визначення України як соціальної, правової держави, необхідно звернути увагу на основний обов’язок органів влади — утвердження й забезпечення прав і свобод людини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стст.1, 3 Конституції України]).

Крім того, як зазначалося, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст.22] Основного Закону визначає основоположний принцип неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів. На цьому наголошував КС у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0a6p710-07 рішенні від 9.07.2007 №6-рп/2007] у справі про соціальні гарантії громадян. Згідно з позицією Суду «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов’язань порушує принцип соціальної, правової держави». А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій і гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Не може інакше тлумачитися й саме поняття «звуження змісту прав і свобод». Адже в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05 рішенні №8-рп/2005] КС чітко окреслив критерії, за якими можна встановити, чи відбулося таке звуження: «Звуження обсягу прав та свобод — це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

== Особливі випадки, що до оподаткування пенсій. ==
Не поширюється обмеження щодо виплати пенсій працюючим пенсіонерам, які є особами з інвалідністю I і II груп, особами з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасниками бойових дій, особам, на яких поширюється дія пункту 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].

[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]