WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Договір енергопостачання

2023-10-30T08:10:35Z

Oleksandr.zubkov: доповнення тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закон України «Про ринок електричної енергії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Постанова Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електроенергії»]

== Загальні поняття ==
Відповідно до ст. 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] '''за договором енергопостачання''' енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Законом України "Про ринок електричної енергії"].

'''Важливо!''' '''Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.'''

'''Предметом договору енергопостачання є''' окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

'''Зверніть увагу!''' Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ст. 276 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України] '''загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.''' У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.
'''
Зверніть увагу!''' Показники якості енергії узгоджуються сторонами шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

'''Строки постачання енергії''' встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

'''Розрахунки за договорами енергопостачання''' здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закону].

'''Оплата енергії''', що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

'''Зверніть увагу!''' У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

== Особливості договору електропостачання споживачу ==
'''Постачання (продаж) електричної енергії споживачу''' здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії" (п.3.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Правил роздрібного ринку електроенергії]).

П.7 ст. 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text Закону України «Про ринок електричної енергії»] встановлено, що '''у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються:'''
# найменування та місцезнаходження електропостачальника;
# перелік послуг, що надаються електропостачальником;
# ціна електричної енергії та послуг, що надаються;
# показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії;
# види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником;
# умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка;
# порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії;
# порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії;
# порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів;
# строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору;
# зобов’язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках);
# права та обов’язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов’язань та у разі тимчасового зупинення постачання;
# інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
'''До укладення договору''' постачання електричної енергії споживачу електропостачальник '''має надат'''и споживачу інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір порядку та форм виставлення рахунка і здійснення розрахунків.

'''Важливо!''' Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов’язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

'''Договір''' між електропостачальником та споживачем '''укладається''', як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#Text Зразок заяви-приєднання] Додаток до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312)

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

'''Зверніть увагу!''' Електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу '''не пізніше ніж за 20 днів''' до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

'''Зміна або розірвання договору''' про постачання електричної енергії споживачу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.

== Врегулювання спорів ==
Для врегулювання спорів може використовуватися '''досудовий та судовий порядок.'''

У вирішенні спору '''в досудовому порядку '''споживач може направити претензію або скаргу до постачальника електричної енергії щодо невиконання або порушення умов договору.

Розгляд та надання відповіді на скаргу надається відповідно до законодавства.

У разі невирішення питання в досудовому порядку, спір може розглядатися у '''судовому порядку'''.

== Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу ==
[[Файл:Примірний-договір-постачання-електричної-енергії-споживачу.docx|міні|Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу]]

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту

2023-10-30T07:52:15Z

Oleksandr.zubkov: посилання на нормативний акт

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95 Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 № 21]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"]
== Загальні положення ==
'''Зупинки''' – це одна із складових системи міського пасажирського транспорту, які є невід’ємним її атрибутом та в першу чергу впливають на пропускну здатність наземних ліній. 
Порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95#Text Правилами розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту Затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21.] 
Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті.

Питання суміщення автобусних і тролейбусних зупинок або розташування їх у безпосередній близькості одна від одної (в тому числі автобусних зупинок від трамвайних) вирішуються підприємствами міського електротранспорту спільно з підприємствами автомобільного транспорту за погодженням з відповідними місцевими

органами Державтоінспекції. 
Розміщення та обладнання зупинок здійснюється за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.
== Класифікація і планувальні параметри зупинок ==
Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая», 5.43 «Місце зупинки тролейбуса») і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту. Межі зупинки (у поздовжньому напрямку) визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів. 
'''Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:'''
* якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;
* якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
* якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;
* зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший.

== Розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі ==
Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти массового відвідування. 
Відповідно до вищезазначених Правил автобусні і тролейбусні зупинки слід розміщувати, як правило, за перехрестям, а трамвайні - до перехрестя міських вулиць та доріг. У разі розміщення автобусних и тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 м. 
Оптимальна '''відстань між зупинками''' на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити '''400-600 м''', в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - '''800-1200 м'''. 
На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід зосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

== Обладнання зупинок ==
Посадочні площадки повинні мати '''''удосконалене покриття''''', яке легко піддається очищенню. Не допускається застій води на покритті після миття зупинки або дощу. Окрім того, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв та інших об'єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів, які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки). Винятком є посадочні площадки, де вже ростуть дерева. 
На зупинках міського транспорту обов'язково повинна бути розміщена '''''маршрутна інформація'''''. 
Зупинки міського транспорту також обов'язково повинні бути обладнані '''''пішохідними огорожами та іншими відповідними технічними засобами для забезпечення безпеки дорожнього руху''''', а посадочні площадки, крім того повинні бути обладнані ще і транспортними огорожами. 
'''''Освітленість''''' зупинок міського транспорту та підходів до них в темний час доби повинна бути <big>не менше 15 лк.</big> 
На кожній зупинці повинні бути установлені '''''урни для сміття''''', які розміщують на початку і в кінці посадочної площадки так, щоб вони не заважали пасажирам здійснювати посадку і висадку з транспортних засобів, а також біля лави з навісом (павільйону). 
'''''Кіоски для продажу проїзних квитків''''' необхідно розміщувати на відстані <big>не менше 1,5 м</big> від проїзної частини або на початку посадочної площадки фасадом, орієнтованим у бік посадочної площадки або тротуару. 
'''''Лави з навісом (павільйони)''''' на зупинках слід установлювати на відстані <big>не менше 2 м</big> від проїзної частини. Довжина лави ( з навісом або у павільйоні) визначається пасажирооборотом зупинки, частотою руху маршрутних транспортних засобів і повинна становити <big>не менше 3 м.</big> 
Кіоски для продажу проїзних квитків, урни, лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м або якщо між тротуаром і забудовою є розподілювальна смуга.

== Утримання зупинок ==
Покриття і всі елементи обладнання зупинок повинні постійно перебувати у належному експлуатаційному стані і відповідати вимогам безпеки дорожнього руху. 
Покриття зупинки слід регулярно прибирати від сміття, якнайшвидше очищувати від снігу та льоду. У разі ожеледиці покриття посадочної площадки слід
посипати піском, а місце зупинки маршрутних транспортних засобів – піскосольовою сумішшю. Сніговий вал, що утворюється після очищення проїзної частини від снігу, необхідно негайно розчищати не тільки на всю довжину посадочної площадки, а й на 5-10 м у кожний бік від її межі. 
'''Фарбування''' кіосків для продажу проїзних квитків, лав з навісом, павільйонів, урн, кронштейнів, стояків та інших елементів обладнання зупинок слід виконувати у міру необхідності, але '''не рідше ніж через 2 роки.'''

Відповідно до ст.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України «Про дорожній рух»] до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об’єктів, зобов'язані своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об’єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану”, ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт”;

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту

2023-10-30T07:50:45Z

Oleksandr.zubkov: доповнення тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95 Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 № 21]
* Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони"
== Загальні положення ==
'''Зупинки''' – це одна із складових системи міського пасажирського транспорту, які є невід’ємним її атрибутом та в першу чергу впливають на пропускну здатність наземних ліній. 
Порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95#Text Правилами розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту Затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21.] 
Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті.

Питання суміщення автобусних і тролейбусних зупинок або розташування їх у безпосередній близькості одна від одної (в тому числі автобусних зупинок від трамвайних) вирішуються підприємствами міського електротранспорту спільно з підприємствами автомобільного транспорту за погодженням з відповідними місцевими

органами Державтоінспекції. 
Розміщення та обладнання зупинок здійснюється за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.
== Класифікація і планувальні параметри зупинок ==
Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая», 5.43 «Місце зупинки тролейбуса») і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту. Межі зупинки (у поздовжньому напрямку) визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів. 
'''Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:'''
* якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;
* якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
* якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;
* зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший.

== Розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі ==
Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти массового відвідування. 
Відповідно до вищезазначених Правил автобусні і тролейбусні зупинки слід розміщувати, як правило, за перехрестям, а трамвайні - до перехрестя міських вулиць та доріг. У разі розміщення автобусних и тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 м. 
Оптимальна '''відстань між зупинками''' на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити '''400-600 м''', в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - '''800-1200 м'''. 
На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід зосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

== Обладнання зупинок ==
Посадочні площадки повинні мати '''''удосконалене покриття''''', яке легко піддається очищенню. Не допускається застій води на покритті після миття зупинки або дощу. Окрім того, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв та інших об'єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів, які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки). Винятком є посадочні площадки, де вже ростуть дерева. 
На зупинках міського транспорту обов'язково повинна бути розміщена '''''маршрутна інформація'''''. 
Зупинки міського транспорту також обов'язково повинні бути обладнані '''''пішохідними огорожами та іншими відповідними технічними засобами для забезпечення безпеки дорожнього руху''''', а посадочні площадки, крім того повинні бути обладнані ще і транспортними огорожами. 
'''''Освітленість''''' зупинок міського транспорту та підходів до них в темний час доби повинна бути <big>не менше 15 лк.</big> 
На кожній зупинці повинні бути установлені '''''урни для сміття''''', які розміщують на початку і в кінці посадочної площадки так, щоб вони не заважали пасажирам здійснювати посадку і висадку з транспортних засобів, а також біля лави з навісом (павільйону). 
'''''Кіоски для продажу проїзних квитків''''' необхідно розміщувати на відстані <big>не менше 1,5 м</big> від проїзної частини або на початку посадочної площадки фасадом, орієнтованим у бік посадочної площадки або тротуару. 
'''''Лави з навісом (павільйони)''''' на зупинках слід установлювати на відстані <big>не менше 2 м</big> від проїзної частини. Довжина лави ( з навісом або у павільйоні) визначається пасажирооборотом зупинки, частотою руху маршрутних транспортних засобів і повинна становити <big>не менше 3 м.</big> 
Кіоски для продажу проїзних квитків, урни, лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м або якщо між тротуаром і забудовою є розподілювальна смуга.

== Утримання зупинок ==
Покриття і всі елементи обладнання зупинок повинні постійно перебувати у належному експлуатаційному стані і відповідати вимогам безпеки дорожнього руху. 
Покриття зупинки слід регулярно прибирати від сміття, якнайшвидше очищувати від снігу та льоду. У разі ожеледиці покриття посадочної площадки слід
посипати піском, а місце зупинки маршрутних транспортних засобів – піскосольовою сумішшю. Сніговий вал, що утворюється після очищення проїзної частини від снігу, необхідно негайно розчищати не тільки на всю довжину посадочної площадки, а й на 5-10 м у кожний бік від її межі. 
'''Фарбування''' кіосків для продажу проїзних квитків, лав з навісом, павільйонів, урн, кронштейнів, стояків та інших елементів обладнання зупинок слід виконувати у міру необхідності, але '''не рідше ніж через 2 роки.'''

Відповідно до ст.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України «Про дорожній рух»] до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об’єктів, зобов'язані своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об’єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану”, ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт”;

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Приватизація гаражу в гаражному кооперативі

2023-07-28T11:00:20Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту та посилання

== Нормативно база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n59 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF/conv#n174 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (далі - Порядок)]

== Право на приватизацію гаражу ==
Відповідно до ст.121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] кожний громадянин України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної вланості для будівницвта індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.

Будь-який громадянин України ''має право придбати і приватизувати гараж'', щоб розпоряджатися ним на свій власний розсуд. Втім, '''приватизація є необов'язковою''', але без цієї процедури ви не зможете розпоряджатися вашою власністю в повному обсязі. Без приватизації ви можете спокійно користуватися своєю власністю, але продати свій гараж ви не маєте право. '''Без приватизації ви не зможете проводити зі своїм гаражем будь-які нотаріальні дії''', а саме продати його, подарувати, використати його в якості застави для отримання банківського кредиту, вписати його в свій заповіт або зробити дії по його відчуженню. Для будь-якого з перерахованих вище юридичних актів, вам необхідно провести приватизацію. В цілому '''''порядок приватизації в такому випадку складається з двох пунктів''''':
* Оформлення права власності (дає право розпоряджатися будівництвом на земельній ділянці).
* Приватизація землі під гаражем в гаражному кооперативі.

== Особливості та порядок проведення приватизації гаражу ==
'''Важливо!''' Купуючи гараж, потрібно впевнитися, що його продавець дійсно є власником цього гаража: у нього має бути свідоцтво про право власності, або витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Таке свідоцтво видається власнику, як індивідуального гаража, так і гаражного боксу в гаражно-будівельному кооперативі (ГБК).

Юридично гараж – це будівля або приміщення, призначене для зберігання автомобіля. В залежності від того, який вид гаража потрібно оформити у власність, залежить процедура надання документів.

Види гаражів: металевий; капітальний.

=== Металевий гараж ===
Якщо у вас металевий гараж, то договору про оренду земельної ділянки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]) буде досить. Це пояснюється тим, що '''металевий гараж є некапітальною спорудою''', так як його місце розташування легко змінити без втрати функціональності і цілісності конструкції, тому такі архітектурні форми реєстрації не підлягають ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n59 ч.4 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).

=== Побудова капітального гаража ===
Перед початком будівництваі капітального гаража до документів про володіння земельною ділянкою додається ще заява про містобудувні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, що погоджується відділом архітектури Державної адміністрації. Далі необхідно звернутись до проектної організації та виготовити робочий проект. Наступним короком стане звернення ''в ДАБІ'' ''(Державна архітектурно-будівельна інспекція)'' через будь-який ''Центр надання адміністративних послуг'' із повідомленням про початок будівельних робіт.

Після побудови гаража, необхідно виготовити технічний паспорт на об'єкт і знову звернутись до ЦНАПу з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та пакетом документів для реєстрації права власності нерухомого майна. Якщо гараж побудований правильно, то процедура зазвичай проходить без ексцесів.

=== Легалізація самовільного будівництва ===
Це більш складний процес, так як варіантів виходу зі складної ситуації кілька: від звернення до суду до підготовки пакету документів за спрощеним порядком.

'''При зверненні в суд''' документи для оформлення гаража у власність можуть включати обстеження або підтверджувати факт користування гаражем протягом ''десяти років''. Якщо при зведенні гаража не порушені будівельні стандарти, то найнадійніший варіант – скласти позовну заяву, замовити складання технічного плану гаража, сплатити держмито і отримати рішення суду про визнання права власності. 
Відповідно до п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2011-%D0%BF/conv#n174 Порядку] у випадку визнання права власності на гараж за рішенням суду він приймається в експлуатацію за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження.

=== Відповідальність за самовільне будівництво ===
Відповідно до ст. 96 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушенн]я, порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів чи споруд - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, вчинені повторно особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

Крім відповідальності у формі штрафу нелагальний гараж неможна офіційно під'єднати до комунікацій. Вступити у спадщину, на нелегалізований гараж неможливо, так як і передати права по договору.

'''Для реєстрації права власності на гараж за спрощеним порядком''' заявнику необхідно звернутись до Центру надання адміністративних послуг та мати наступні документи:
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію, у разі якщо будівництво об’єкта здійснювалося '''після 5 серпня 1992 року;'''
* довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;
* технічний паспорт на гараж.

=== Гаражний кооператив ===
Вступаючи в гаражний кооператив, ви можете отримати дозвіл на будівництво гаража, сплачуючи ''щомісячний членський внесок''.

Приватизація гаражного боксу при правильному оформленні гаражного кооперативу - ''процедура не складна''. Однак в деяких випадках ''право власності на сам гараж і землю під ним закріплюється за кооперативом''. Це означає, що при ухваленні рішення про закриття кооперативу або знесення гаражів ваші фінансові втрати ніхто не відшкодує.

Уточнювати можливості приватизації гаража слід в органі правління кооперативом в індивідуальному порядку.

У першу чергу, треба зазначити, що володіння гаражем у кооперативі не має нічого спільного з правом власності на гараж. Поки Ви – член кооперативу, гараж Ваш, але з припиненням членства, припиняються і всі права на гараж. '''Для того, щоб повністю розпоряджатися гаражем і мати право його дарувати, продавати та іншим чином відчужувати, необхідно зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.'''

Необхідною умовою отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі, є реєстрація такого кооперативу як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

== Документи, необхідні для проведення приватизації ==
Перш ніж власник - член гаражно-будівельного кооперативу зможе оформити документи на свій особистий гараж, '''кооперативом повинні бути оформлені відповідні документи, що свідчать про їх законне будівництво'''. Оформленням документів у гаражному кооперативі займається голова кооперативу, в нього повинна бути оформлена оренда на землю або право постійного користування нею і дозвіл на будівництво гаражів. Якщо документи в порядку, можна приступити до оформлення права власності на гараж.

Умовами отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі є:
* гаражний кооператив зареєстровано як юридичну особу;
* відомості про наявний гаражний кооператив внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно;
* зареєстроване речове право на земельну ділянку, на якій розташований кооператив;
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію.
Ці документи, потрібні для оформлення права власності автовласника на гараж, повинні зберігатися у голови кооперативу.

'''Для реєстрації права власності на гараж члену кооперативу необхідно мати наступні документи:'''
* паспорт та ідентифікаційний код майбутнього власника гаража;
* документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси;
* належним чином завірена копія акта про передачу землі для використання гаражним кооперативом;
* документ, що підтверджує прийняття об’єкта в експлуатацію, у разі якщо будівництво об’єкта здійснювалося після 5 серпня 1992 року;
* довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;
* технічний паспорт на гараж з Бюро технічної інвентаризації (БТІ).
Державна реєстрація права власності проводиться органами ЦНАП '''у строк, що не перевищує п’ять робочих днів''' із дня подання заяви до Державного реєстру прав. За державну реєстрацію справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Власник гаража у підсумку має отримати '''витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.'''

''Узаконити самовільно збудований або встановлений гараж можна лише в випадку, якщо це не порушує права інших громадян України і не несе небезпеки для людських життів.''

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Визнання_права_на_завершення_процедури_приватизації_та_здійснення_державної_реєстрації_земельної_ділянки Визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Приватизація_дачних_ділянок_в_складі_кооперативів Приватизація дачних ділянок в складі кооперативів]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Приватизація_земельної_ділянки_під_житловим_будинком Приватизація земельної ділянки під житловим будинком]

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

2023-05-31T11:51:58Z

Oleksandr.zubkov: Формування та редагування тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#n842 Закон України «Про автомобільний транспорт»]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1567-2006-%D0%BF#Text «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)"]
*

== Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст.238 ГК України]) ==
За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі '''адміністративно-господарські санкці'''ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст.239 ГК України]). Однією з різновидностей таких санкцій є '''''адміністративно-господарський штраф'''.''

== Поняття адміністративно-господарського штрафу ==
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 241 ГК України]).

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

== Порядок розгляду справи про порушення ==
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) '''''не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення'''''.

''Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням''.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить '''постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів''', яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1567-2006-п Порядку №1567] копія постанови видається '''не пізніше ніж протягом трьох днів''' після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання '''під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням'''.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується '''не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів''' після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз. 2 п. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1567-2006-п Порядку №1567]).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом '''двох місяців''' з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а '''засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням'''.
== Скарга на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ==
При виявленні порушень вчинених контролюючим органом складається скарга на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вона може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається '''протягом 10 днів''' після її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником органу державного контролю за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

'''''Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті'''''.

Під час розгляду скарги на постанову перевіряється законність і обґрунтованість її винесення та у '''десятиденний строк''' після надходження скарги приймається одне з таких рішень:
* постанова залишається без зміни, а скарга без задоволення;
* постанова скасовується і матеріали подаються на повторний розгляд;
* змінюється розмір стягнення в межах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#n842 Законом], проте не в бік збільшення.
Копія рішення по скарзі на постанову видається у строк '''до трьох днів''' під розписку уповноваженій особі суб'єкта господарювання чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
== Оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до суду ==
Адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, оформлений відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України], подається в порядку адміністративного судочинства до ''Окружного адміністративного суду'' за зареєстрованим місцем проживання (перебуванням) цієї особи позивача, або за місцезнаходженням відповідача.

За подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] (1073,60 грн. - станом на 01 січня 20223 року). Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. ст. 5, 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]. Такі справи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України] розглядаються судом у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, так як належать до справ незначної складності.

За результатами розгляду справи суд виносить рішення, за яким визнає постанову Укртрансбезпеки про застосування штрафу протиправною і скасовує її, або відмовляє у задоволенні позову.

Рішення надсилається судом за адресою позивача (перевізника) та за адресою Укртрансбезпеки.
== Судова практика.https://verdictum.ligazakon.net/document/96109749 ==
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]

Наслідки неявки свідка на виклик слідчого (прокурора)

2023-05-31T10:51:33Z

Oleksandr.zubkov: редагування посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page Кодекс України про адміністративні правопорушення]
== Загальні положення ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page ст. 133 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України]), слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#top КПК України] випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page п.1 ч. 2 ст. 66 КПК України] '''свідок зобов’язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора'''.
== Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні ==
'''Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом:'''
* вручення повістки про виклик;
* надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком;
* здійснення виклику по телефону;
* здійснення виклику телеграмою.
=== Особливості вручення повісток: ===
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.

Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.

Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.

Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом '''не пізніше ніж за три дні до дня''', коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України] строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
== Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом ==
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом '''є розпис особи про отримання повістки''', в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
== Зміст повістки про виклик ==
'''У повістці про виклик повинно бути зазначено:'''
* прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;
* найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
* ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
* найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
* процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
* час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
* процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
* наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;
* передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;
* підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
== Поважні причини неприбуття особи на виклик ==
'''Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page ст.138 КПК України] до таких обставин відносяться:'''
* затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

* обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
* обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
* відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
* тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
* смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
* несвоєчасне одержання повістки про виклик;
* інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.
Таким чином, зайнятість на роботі, перебування на навчанні, наявність інших планів або подібні обставини не є поважними причинами, що дозволяють не з’являтися за викликом слідчого (прокурора).

Разом з тим, у разі виникнення складнощів з прибуттям за викликом у визначений час майже завжди є можливість зв’язатися зі слідчим по телефону та повідомити йому про обставини, що перешкоджають прибуттю за викликом, а також узгодити інший час. У більшості випадків слідчий може перенести час зустрічі через те, що він зацікавлений в присутності особи, що була викликана.

Якщо слідчий не може забезпечити прибуття особи за викликом звичайними засобами він приймає інші засоби реагування.
== Наслідки неприбуття на виклик ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page Статтею 139 КПК України] передбачено наслідки неявки особи за викликом слідчого (прокурора): в разі якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#top КПК України] порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, можуть настати такі наслідки:

'''1)''' може бути накладено '''грошове стягнення'''

Відповідне рішення приймається слідчим суддею за клопотанням слідчого чи прокурора. Розмір грошового стягнення, що може бути накладено за неприбуття на виклик, визначається в межах:
* від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

* від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
'''2)''' може бути застосований '''привід''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1448 ст.140 КПК України] ) (відповідне рішення також приймається тільки слідчим суддею за клопотанням слідчого або прокурора. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час (така особа повинна прибути за викликом у супроводі особи, виконуючої ухвалу про примусовий привід, а в разі невиконання відповідних вимог – до нього можуть бути застосовані заходи фізичного впливу).

За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.

Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка.

'''''Привід свідка не може бути застосований до:'''''
* неповнолітньої особи;
* вагітної жінки;
* осіб з інвалідністю першої або другої груп;
* особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю;
* а також осіб, які згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#top КПК України] не можуть бути допитані як свідки.
Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

'''3)''' може бути притягнено до '''адміністративної відповідальності''' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page ст.185-4 КУпАП ]), згідно якої

злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування -
тягне за собою накладення штрафу ''від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' ( в сумі від 51 грн до 136 грн.)

Даний захід може бути застосований тільки за злісне ухилення від виклику, яке, звичайно, проявляється в систематичному неприбутті на виклики.

Такий захід застосовується суддею за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, що складається слідчим (прокурором).

Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (''неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази'') підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

''Вищезазначені наслідки можуть настати тільки при наявності наступних обставин:'' 
• особа була викликана в установленому законом порядку (найголовніше, щоб було підтвердження отримання нею повістки про виклик чи ознайомлення з її змістом іншим шляхом) 
• особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття.
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Втрата (крадіжка) номерних знаків транспортного засобу: порядок дій

2023-04-26T11:17:00Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг»]
== Загальне поняття ==
'''''Номерний знак транспортного засобу (Автомобільний номерний знак)''''' — пластина-ідентифікатор для обліку транспортних засобів.

Автомобільні номерні знаки України, як правило, представлено у вигляді комбінації, яка складається з цифр і букв. Ці символи чорного кольору зображені на білому тлі. Винятком є тільки номерні знаки транспортних засобів поліції (синій фон), військових (білі знаки на чорному тлі), що здійснюють пасажирські перевезення (жовтий фон) і так звані тимчасові номери ( червоний / зелений фон).

Номерні знаки в Україні містять по 2 букви з обох сторін від 4-значної комбінації чисел (з лівого боку код регіонального центру, а праворуч серію самого номера).

Відповідно до п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України:]
# ''два номерні знаки'' – на автотранспорт,

# ''один'' – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.
'''!Зверніть увагу! - Експлуатація транспортного засобу без номерних знаків (знаку) - з а б о р о н е н а.''' (ст.37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page '''Закону України «Про дорожній рух»'''] )

'''Відновити втрачені або викрадені номерні знаки транспортного засобу можливо 2 способами:''' 1.Провести перереєстрацію транспорту в будь-якому територіальному сервісному центрі МВС, з отриманням нових номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

2.Виготовити дублікат номерних знаків.
== Порядок отримання номерних знаків замість втрачених (викрадених) ==
Відповідно до п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, замість утраченого або непридатного для користування свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) і номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видається нове свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.]
====== '''Дії при втраті номерного знаку''' ======
1. В випадку втрати номерів потрібно звернутися до територіального сервісного центру з:
паспортом
копією ідентифікаційного коду власника транспортного засобу;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
заява про втрату, якщо ж власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування;
у разі, якщо втрачено було лише один номерний знак, – надати другий;
обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.
2. Сплатити адміністративний збір;
3. Отримати нові номерні знаки
Замість утрачених, вкрадених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.
====== '''Дії при крадіжці номерного знаку''' ======
1. Написати заяву в поліцію про крадіжку державних реєстраційних знаків. При складанні заяви вкажіть приблизний час і місце втрати, а також час її виявлення. Після подачі заяви, втрачені номери опиняться в розшуку, що унеможливить їх подальше використання.
2. Звернутися до територіального сервісного центру з:
паспортом
копією ідентифікаційного коду власника транспортного засобу;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
заява про втрату, якщо ж власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування;
у разі, якщо вкрадено було лише один номерний знак, – надати другий;
обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду;
довідкою з поліції.
3. Сплатити адміністративний збір;
4. Отримати нові номерні знаки.
Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

Знайдені номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до сервісних центрів МВС.

Відповідно,до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»], процедура перереєстрації траснпортного засобу з отриманням нових номерних знаків послуга платна, та сплачується відповідно до встановлених розмірів перед проведенням такої перереєстрації, в середньому, вона буде наступною:
* для транспортних засобів усіх категорій вітчизняного виробництва та країн СНД або окремих агрегатів (з видачею номерного знака) –525,47 грн.;
* для транспортних засобів усіх категорій іноземного виробництва або окремих агрегатів (із видачею номерного знака) —562,99 грн.;
* для мототранспорту, причепів вітчизняного виробництва та країн СНД (із видачею номерного знака) – 420,31 грн.;
* для мототранспорту, причепів іноземного виробництва (із видачею номерного знака)- 457,83 грн.;
* для мопедів або окремих їх агрегатів становить (із видачею номерного знака) 302,63 грн
== Виготовлення дублікату номерних знаків ==
 
Передбачає замовлення дубліката втраченої номерної таблички і її встановлення. Замовити можна у компаніях, які зроблять дублікати. 
'''''!Зверніть увагу!''''' - Обираючи такий шлях вирішення проблеми, Ви ризикуєте в подальшому мати справу з правоохоронними органами, оскільки втраченими, або викраденими у Вас, номерними знаками транснпортного засобу можуть скористатися зловмисники з будь-якою метою.

Сервісні центри МВС не виготовляють дублікати державних номерів, а проводять процедуру перереєстрації авто.
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Особливості внесення записів до трудової книжки мобілізованого

2023-04-26T11:08:33Z

Oleksandr.zubkov: посилання на нормативний акт

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закону України "Про оборону України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/433-19 Закон України від 14.05.2015 № 433-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393-92-п Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»]

== Чи робиться запис у трудову книжку працівника про період служби в АТО чи збройних силах? ==
Всі записи до трудової книжки вносяться у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#Text Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція)], які в подальшому слугують підтвердженням трудового та страхового стажу працівника, що дає право на призначення пенсії.

'''Наразі законодавством не визначено обов’язковості внесення запису до трудової книжки про мобілізацію.'''

Відповідно до статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закону України "Про оборону України"], зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закону України "Про оборону України"], особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text Закону України "Про оборону України"], зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
== Порядок внесення у трудові книжки відомостей про проходження військової служби особам, які були призвані (прийняті) на військову службу ==
Проходження будь-якого виду військової служби — це підстава для внесення запису до трудової книжки.

Статтею 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] встановлено гарантії для працівників на час виконання ними державних або громадських обов’язків.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

З працівниками, які призиваються (приймаються) на військову службу не розриваються трудові відносини, а вони тимчасово увільняються від роботи на час проходження служби.

У табелі обліку робочого часу ставиться відповідна відмітка, згідно з наказом Держкомстату [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08#Text "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 № 489.]

Запис про проходження військової служби із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби вноситься окремим рядком до трудових книжок за місцем роботи працівника. '''Цей запис вноситься до відомостей про роботу на підприємстві''', в порядку визначеному п. 2.19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції].

Якщо військовослужбовець до призову (мобілізації), прийняття на військову службу за контрактом не працював, але мав трудову книжку, то дані про його службу мають бути внесені до трудової книжки тим підприємством, куди він працевлаштувався на підставі військового квитка або довідки військових комісаріатів, військових частин і установ Міноборони.

Якщо військовослужбовець до призову (мобілізації), прийняття на військову службу за контрактом не працював і не мав трудової книжки, йому мають завести трудову книжку на підприємстві, куди він вперше працевлаштується.
== Документи, які підтверджують проходження військової служби ==
У разі відсутності трудової книжки або відповідного запису в ній про проходження військової служби для призначення пенсій особі підтвердженням перебування на військовій службі є:
* військові квитки;
* довідки військових комісаріатів, військових частин і установ Міноборони;
* довідки архівних і військово-лікувальних установ.
== Зарахування служби до стажу роботи ==
Час перебування на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу держслужби мобілізованих працівників (абз. 2 частини першої ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"]).

Для військовослужбовців передбачено особливий порядок обліку стажу. Для них час проходження військової служби в особливий період зараховується до вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу держслужби на пільгових умовах у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України. Тому до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах '''1 місяць служби за 3 місяці''' часу проходження служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в АТО (пп. "а" п. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393]).

Якщо керівники підприємств, установ, організацій звільняють з роботи громадянина, що призваний (прийнятий) на військову службу, або відмовляють йому у виплаті заробітної плати, рекомендовано також звернутися до Державної служби України з питань праці у відповідній області із заявою про порушення права та інтересів.

Крім того, у встановленому законом порядку можливо звернутися до суду з відповідним позовом.
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Трудова книжка. Трудовий стаж]]

Пенсія в разі втрати годувальника

2023-03-24T10:02:48Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]"
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/265-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Постанова Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/377-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 377 "Деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо ви змінили місце проживання під час війни, то:

→ до контакт-центру Укрпошти за номером телефону: 0800-300-545 (кнопка 2);

→ до Пенсійного фонду України у вашому регіоні або передайте інформацію через електронний кабінет.

Інформація, яку необхідно повідомити оператору:
# ПІБ одержувача пенсії/грошової допомоги;
#адреса отримання пенсії/грошоої допомоги до березня 2022 року;
# паспортні дані (серія та номер паспорту);
#номер телефону одержувача пенсії/грошової допомоги;
#спосіб отримання виплати (на відділення або за домашньою адресою);
#нову адресу доставки (індекс відділення або адреса тимчасового проживання).
Якщо ви отримуєте пенсію/грошову допомогу поштовим переказом, повідомте оператору додатково код переказу, який отримали в смс повідомленні.

Якщо ви поки що не визначилися з місцем отримання виплати та бажаєте її отримати на будь-якому автоматизованому відділенні Укрпошти, до якого буде доступ, повідомте це оператору.

'''Детальніше:''' [https://www.msp.gov.ua/news/21495.html Інфографіка: Як отримати пенсії та грошову допомогу у період дії воєнного стану]

'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/377-2022-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 377 "Деякі питання виплати пенсії в разі втрати годувальника під час дії воєнного стану"]установлено, що '''під час дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення''' дітям віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, пенсія в разі втрати годувальника відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#Text “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”], “[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Про прокуратуру]”, “[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування]” призначається, а виплата раніше призначеної пенсії продовжується '''без надання довідки закладу освіти на підставі даних про навчання за денною формою навчання у 2022 році, отриманих Пенсійним фондом України з Єдиної державної електронної бази з питань освіти'''.
|}
== Умови призначення пенсії у звʼязку з втратою годувальника та особи, які мають право на призначення цієї пенсії ==
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які '''не були на його утриманні''', мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти"], які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

'''Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються:'''

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"];

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

'''''До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться''''' особи, зазначені в частині другій статті 36 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
[[Файл:Пенсії по втраті годувальника.png|міні|Пенсії по втраті годувальника]]
== Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника ==
Для обчислення розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника необхідно обчислити розмір пенсії за віком померлого годувальника, враховуючи його стаж та заробіток.

Так, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі:
* на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;
* на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія призначається виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
== Строки призначення пенсії по втраті годувальника ==
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло '''протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.'''

Непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника така пенсія призначається '''на весь період, протягом якого вони вважаються непрацездатними.'''

Членам сім’ї, які досягли пенсійного віку та мають наявний страховий стаж, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]), така пенсія '''призначається довічно.'''

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється '''з першого числа місяця''', що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
== Призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення частки пенсії ==
На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
 
На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
== Куди звертатися за призначенням пенсії у разі втраті годувальника ==
Для призначення пенсії у разі втрати годувальника потрібно звернутися до '''[http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/index управління Пенсійного фонду України]''' у районі, місті, районі у місті, за місцем реєстрації.
== Документи, які необхідні для оформлення пенсії у разі втрати годувальника==
'''''Документи померлого годувальника''''', перелічені в [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 підпунктах 2, 3 пункту 2.1 Порядку], а саме:
* за періоди до 01.01.2004 – документи про стаж, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637], а також підтверджуючі документи про стаж за періоди роботи за кордоном, за період роботи до 01.01.1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген.
* за період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, використовується інформація, наявна в структурному підрозділі Пенсійного фонду, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі – відділ персоніфікованого обліку).
* для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року.
{| class="wikitable"
|-
| Довідково: відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 ст. 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
|}
'''''Також надаються такі документи:'''''
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, має такі документи);
* свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;
* довідка про склад сім’ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності);
* свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
* документи про вік померлого годувальника сім’ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
* довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону], навчаються за денною формою навчання;
* довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
* документи про місце проживання (реєстрації);
* документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
* експертний висновок про встановлення причинного зв’язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
* документи про стаж, визначені [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку], особи, якій призначається пенсія, (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 пункті 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"].
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім’ї, яким право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

'''''До заяви про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника сім’ї військовослужбовця строкової служби''''' додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) військового комісаріату чи іншої військової установи, що засвідчує дату та причину смерті військовослужбовця, або документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов’язана з проходженням військової служби.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Довідково:'''''
'''За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні''' непрацездатних членів сім’ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".]

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

'''За документ, що засвідчує родинні стосунки,''' приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім’ї, а також рішення суду.

'''За документ, який засвідчує,''' що чоловік (дружина), а у разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності зайняті '''доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років, приймаються:'''
* довідки відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. За відсутності зазначеного документа й неможливості його одержання факт здійснення догляду може встановлюватись у судовому порядку;
* довідка органу, що призначає допомогу, про вид отриманої допомоги та період її одержання.
|}
== Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї які досягли 18 років ==
При досягненні дитиною 18 років, виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняється з першого числа місяця, що настає за місцем, в якому вона досягла 18-річчя.
Отже, у разі, якщо дитині виповнилося 18 років, проводити виплату пенсії їй слід особисто, крім випадків, коли над нею встановлено опіку (піклування). Пенсійна справа буде переоформлена на ім’я дитини та виплата пенсії буде провадиться особисто, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
=== Куди звертатися? ===
До управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації
=== Необхідні документи ===

* '''заява встановленої форми'''

[[Файл:Заява_про_призначення_перерахунок_пенсії.doc|міні|Бланк заяви про призначення/перерахунок пенсії]]

* паспорт;

* довідка Державної фіскальної служби про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
* довідка про навчання за денною формою у загальноосвітньому навчальному закладі системи загальної середньої освіти, професійно-технічному, вищому навчальному закладі;

Надано можливість одержувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника дітям померлого годувальника в період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців.
== Порядок виділення частки пенсії на повнолітню особу ==
Якщо пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується на двох та більше непрацездатних членів сім’ї, та одному з непрацездатних членів сім’ї виповнилося 18 років, то виплата пенсії припиняється у зв’язку з необхідністю подальшого виділення частки пенсії на повнолітнього одержувача (за умови його навчання за денною формою). Виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника на молодших утриманців продовжується після з’яснування підстави для виплати на повнолітнього утриманця.
=== Куди звернутися? ===
До управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації
=== Необхідні документи ===
* довідка про навчання за денною формою у загальноосвітньому навчальному закладі системи загальної середньої освіти, професійно-технічному, вищому навчальному закладі;
* заява про виділення частки пенсії;
* паспорт;
* довідка Державної фіскальної служби про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Якщо член сім’ї, якому виповнилось 18 років, не продовжує навчання за денною формою, то він повинен повідомити про цей факт управління Пенсійного фонду України для продовження виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника на молодших дітей в повному обсязі.

Якщо протягом місяця після припинення виплати пенсії повнолітній член сім’ї, що одержував пенсію із іншими дітьми померлого годувальника, не звернувся до управління Пенсійного фонду України в районі, то виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника продовжується на молодших дітей.

'''Оскарження дій [https://www.legalaid.gov.ua/novyny/sud-zobov-yazav-pryznachyty-pensiyu-u-zv-yazku-iz-vtratoyu-goduvalnyka/ ПФУ]'''
[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади‎‎]]

Відповідальність за непостановку на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки

2023-03-24T09:53:42Z

Oleksandr.zubkov: Формування та редагування тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
*[https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-orhanizatsii-ta-vedennia-viiskovoho-obliku-pryzovnykiv-viiskovozoboviazanykh-ta-rezervistiv-i301222-1487 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-21#n13 наказ Міністерства оборони України від 11.10.2021 № 313 "Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних"]
== Військовий обов'язок ==
Стаття 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Кожен громадянин має обов'язок перед рідною країною.Так, в кожного громадянина відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон)] є обов'язок захищати свою Вітчизну, її недоторканність і цілісність території. Для підготовки Збройних сил України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text Закон] встановлює військовий обов'язок. '''Такий обов'язок включає:'''
# підготовка осіб до військової служби;
# приписка до ділянок призову;
# прийняття на службу (за контрактом або за призовом);
# проходження такої служби;
# перебування в запасі;
# військовий резерв;
# ''військовий облік''
== Приписка до призовних дільниць ==
Для проведення приписки у районах (містах) утворюються призовні дільниці. До призовних дільниць щороку '''''протягом січня - березня''''' приписуються допризовники, яким у рік приписки '''виповнюється 17 років'''. Приписка проводиться відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Для приписки до призовної дільниці громадяни зобов'язані '''особисто прибути''' до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в '''строк, зазначений у повістці''', та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.

'''Важливо!''' Обов'язок подавати інформацію до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовим комісаріатам) про вищевказаних громадян покладається на всі підприємства, організації, установи освіти, їх керівників, а також, органи місцевої влади (сільські, міські та селищні ради і тд). І за недотримання цього обов'язку передбачена відповідальність.

Не підлягають приписці до призовних дільниць громадяни:
# які відбувають покарання в установах виконання покарань;
# до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
Громадянам приписаним до призовних дільниць, видаються посвідчення про приписку, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n173 (стаття 14 Закону )]
== Військовий облік ==
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Військовому обліку підлягають:
# призовники від 16 років (у рік досягнення 17-річного віку) до 27 років;
# військовозобов'язані та резервісти, які не досягли граничного віку перебування у запасі;
# жінки, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність
# за власним бажанням - жінки , які мають спеціальність або професію споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, перелік яких затверджений наказом Міністерства оборони України від 11.10.2021 № 313.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n680 статті 37 Закону] взяттю на військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:

на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
# приписані до призовних дільниць;
# які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
# які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
# звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов’язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
на військовий облік військовозобов'язаних:
# звільнені з військової служби в запас;
# які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
# військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
# звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
# які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
# зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;
# які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;
# які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
# які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі;
на військовий облік резервістів:
# які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві;
# які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
# які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Для того, щоб стати на облік необхідно звернутися до військового комісаріату з паспортом, приписним (або військовим квитком - для обліку військовозобов'язаних) і іншими документами, що підтверджують підстави для зміни проживання, закінчення вузу і тд.

Законодавством встановлені терміни і порядок постановки на облік в залежності від підстав для обліку. Крім того обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів регламентовані Правилами військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (Додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів,] затверджений постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487), зокрема перебувати на військовому обліку:
# за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання;
# за місцем роботи (навчання);
# у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців — за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;
Якщо людина прибула на нове місце проживання, вона зобов'язана особисто повідомити про це комісаріат, в якому перебуває на обліку. Те ж саме стосується змін сімейного стану, стану здоров'я, місця навчання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n751 (частина 11 статті 38 Закону )] - про все це необхідно сповістити в '''семиденний строк.''' 
== Відповідальність за правопорушення пов'язані з військовим обліком ==
Чинним законодавством України за правопорушення, пов'язані з військовим обліком, встановлено '''адміністративну та кримінальну відповідальність.'''

==== Адміністративна відповідальність ====
Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(від 510 до 850 грн). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2428 (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення).]

Органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов’язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n751 (частина третя статті 38 Закону)].

'''Кримінальна відповідальність'''

Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2338 1 статті 337 Кримінального кодексу України] передбачає, ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 8500 грн) або виправними роботами на строк до одного року.

Крім цього слід зазначити що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення] передбачає окремі штрафи на посадових осіб органів влади, керівників підприємств, організацій, установ, які своєчасно не повідомили в військкомат інформацію про наявність потенційних призовників.
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Захист майнових прав (негаторний позов)

2023-02-09T11:37:04Z

Oleksandr.zubkov: посиланн

== Нормативна база ==
1.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 Цивільний кодекс України.] 2.[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц] [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html «Про визнання осіб такими, що втратили право на проживання в службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації»].
== Поняття негаторного позову ==
.У разі порушення права власності й необхідності звертатися до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2099 ст. 391 Цивільного кодексу України] (далі -ЦКУ), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

'''Негаторним''' є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 391 ЦК України]).

'''Негаторний позов''' пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.
== Об’єкт та сторони негаторного позову ==
'''Об'єктом негаторного позову''' є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

'''Позивачем у негаторному''' позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб'єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном), так і суб'єкти зобов'язальних прав, які пов'язані з володінням (наприклад, орендар, охоронець, перевізник). У разі порушення третьою особою права користування і розпорядження майном і власник, і володілець цього майна набувають права на подання негаторного позову. У цьому випадку при вирішенні питання про те, хто з них може бути позивачем за негаторним позовом, слід виходити з обсягу правомірності обох названих осіб.

Отже, якщо право володіння належить не власникові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

'''Відповідачем у негаторному позові''' є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.
== Предмет негаторного позову ==
'''Предметом негаторного позову''' є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

'''Підставою негаторного позову''' є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об'єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

''Прикладами негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні користування майном є:''
# позов власника до відповідача, який без належних правових підстав використовує нерухому будівлю власника для зберігання свого майна;
# позов власника про виселення фізичних осіб з неправомірно зайнятих ними житлових приміщень;
# позов власника гаража до власника сусіднього гаража, який розмістив біля воріт його гаража будматеріали, що перешкоджають виїзду його машини та ін.
Одним із прикладів негаторного позову ''про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є позов власника про виключення майна з опису.'' Останній може мати місце, наприклад, у випадку арешту майна позивача державним виконавцем. Негаторним буде і позов про усунення перешкод з розпорядження майном, що встановлені податковими органами: податкова застава, адміністративний арешт активів платника податків.

Отже, ''найбільш поширеними випадками, коли може пред’являтися негаторний позов, є такі:''
* неправомірне перебування майна третіх осіб у виробничих приміщеннях власника і необхідність їх звільнення;
* унеможливлення підходів і під’їздів до будинку власника й потреба усунення таких перешкод;
* неправомірне зайняття жилих приміщень власника і необхідність виселення громадян;
* заборона суборендареві користуватися (вимкнення опалення, світла та ін.) нежитловим приміщенням після укладення договору суборенди;
* створення штучних перешкод у землекористуванні власникам чи орендарям земельних ділянок тощо.
Цивільне законодавство України надає позивачу, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернення до суду з вимогою про заборону відповідачеві вчинення дій, що можуть порушити право позивача, або вимагати вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 386 ЦК України]). Отже, позивач має право не тільки вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження їх можливого порушення у майбутньому, якщо є підстави очікувати їх наступ.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/75296543 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р.).] Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Отже, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
== Умови задоволення негаторного позову ==
'''Умовою задоволення негаторного позову''' позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Захист прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Якщо негаторний позов визнано ''обґрунтованим'', у резолютивній частині рішення суд визначає дії, які має вчинити відповідач для усунення порушень прав позивача, і строк виконання цих дій. У разі, коли відповідач доведе суду, що його дії щодо прав позивача є правомірними, або якщо правовідносини між позивачем та відповідачем є договірними, негаторний позов задоволенню не підлягає.
== Позовна давність ==
Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися. Якщо ж перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном були усунені, то відповідно і відсутні підстави для пред'явлення такого позову. У такій ситуації власник може вимагати тільки відшкодування завданих збитків або скористатися іншим способом захисту свого права.

'''Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується,''' оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У [https://verdictum.ligazakon.net/document/75296538?utm_source=jurliga.ligazakon.ua&utm_medium=news&utm_content=jl03 постанові від 04.07.2018 р]. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

''Тому негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення.''

'''Судова практика'''

'''ОКРЕМА ДУМКА'''

'''Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду'''

'''Крата В. І.'''

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 487/10127/14-ц

провадження № 61-26171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року в оскарженій частині змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та абзац 7 резолютивної частини рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року змінив шляхом викладення його у такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 900 кв. м з кадастровим номером № 4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади». Поновив виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року.

При цьому Верховний Суд застосував висновки, зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

1. У пунктах 142 - 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) зроблено висновки про те, що:

«закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть '''змінювати володільця''' лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України '''треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади'''.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи '''вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.''' Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав '''законного володільця''' відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати '''усунення порушення його права власності''' на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, '''та вимагаючи повернути таку ділянку'''.

Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов (частина друга статті 31 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Близькі за змістом приписи закріплює частина друга статті 49 ЦПК України у редакції, чинній з указаної дати.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

1.1. Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) як в цілому , так і висновків зроблених в ній свідчить, що основною ідеєю, на якій основується як постанова, так і висновки, є те, що публічний власник (держава чи територіальна громада) завжди має володіння земельними ділянками водного фонду, і ніколи не може його втрачати. А оскільки не втрачається володіння земельними ділянками водного фонду, то вимога публічного власника про повернення таких земельних ділянок має кваліфікуватися як негаторний позов, на який не поширюється позовна давність.

2. Не можу погодитися із вказаними висновками з таких мотивів.

3. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави '''заволоділа''' ним.

3.1. Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником '''при порушенні його правомочності''' '''володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:'''

'''(а) фізично -''' фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

'''(б) «юридично»''' - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб`єкта;

3.1.1. Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - нерухомих. При цьому відносно нерухомих речей може мати місце фізичне та юридичне вибуття речі з володіння.

3.2. У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

3.3. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, '''не пов`язаних з порушенням володіння.'''

3.4. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

3.5. Тобто, при всій дискусійності критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів в сучасній цивілістичній доктрині та практиці, варто зауважити, що безумовно таким є наявність/відсутність володіння у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника є володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість власник, який позбавлений володіння (фізичного чи/та «юридичного»), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, то така вимога має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

4. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що:

«предметом віндикаційного позову є вимога власника, який '''не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна''', до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

'''Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна''', до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. '''Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.'''

'''Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду'''.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то '''володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку'''».

4.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) відсутня вказівка про відступ від висновків зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

5. При цьому постають питання, зокрема: чи може суд перекваліфікувати вимогу про витребування речі з чужого незаконного володіння на вимогу про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання, в тій ситуації коли володіння (як фізично, так і «юридично») власником є втраченим? Наскільки такий підхід допустимий та свідчить про передбачуваність у застосуванні норм про віндикаційний та негаторний позов?

5.1. Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо '''доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні. Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду''' (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, 41, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).

5.2. Здійснення судом перекваліфікації вимог, за умови, що одна сутнісно виключає іншу, це дуже небезпечний підхід, який, по суті, дозволяє перекваліфікувати будь-яку позовну вимогу, і серйозно зашкоджує передбачуваності в застосуванні норм, що регулюють віндикаційний та негаторний позов, та й власне стабільності цивільного обороту.

5.3. В тому разі коли власник втрачає, як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, констатувати наявність в публічного власника (держави чи територіальної громади) володіння на земельною ділянкою водного фонду (за умови його відсутності), і повертати таку земельну ділянку за допомогою негаторного позову є недопустимим.

5.4. Тому очевидно, що у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, на який поширюється позовна давність.

6. За таких обставин, колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
[[Категорія:Цивільне право]]

Захист майнових прав (негаторний позов)

2023-02-09T11:33:07Z

Oleksandr.zubkov: форматування тексту

== Нормативна база ==
1.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 Цивільний кодекс України.] 2.[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц] [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html «Про визнання осіб такими, що втратили право на проживання в службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації»].
== Поняття негаторного позову ==
.У разі порушення права власності й необхідності звертатися до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2099 ст. 391 Цивільного кодексу України] (далі -ЦКУ), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

'''Негаторним''' є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 391 ЦК України]).

'''Негаторний позов''' пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об'єктивно порушували його права і були протиправними. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна.
== Об’єкт та сторони негаторного позову ==
'''Об'єктом негаторного позову''' є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

'''Позивачем у негаторному''' позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб'єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном), так і суб'єкти зобов'язальних прав, які пов'язані з володінням (наприклад, орендар, охоронець, перевізник). У разі порушення третьою особою права користування і розпорядження майном і власник, і володілець цього майна набувають права на подання негаторного позову. У цьому випадку при вирішенні питання про те, хто з них може бути позивачем за негаторним позовом, слід виходити з обсягу правомірності обох названих осіб.

Отже, якщо право володіння належить не власникові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позовом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

'''Відповідачем у негаторному позові''' є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.
== Предмет негаторного позову ==
'''Предметом негаторного позову''' є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

'''Підставою негаторного позову''' є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин. Якщо на момент подання позову правопорушення, що є об'єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для задоволення позову у суду немає.

''Прикладами негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні користування майном є:''
# позов власника до відповідача, який без належних правових підстав використовує нерухому будівлю власника для зберігання свого майна;
# позов власника про виселення фізичних осіб з неправомірно зайнятих ними житлових приміщень;
# позов власника гаража до власника сусіднього гаража, який розмістив біля воріт його гаража будматеріали, що перешкоджають виїзду його машини та ін.
Одним із прикладів негаторного позову ''про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є позов власника про виключення майна з опису.'' Останній може мати місце, наприклад, у випадку арешту майна позивача державним виконавцем. Негаторним буде і позов про усунення перешкод з розпорядження майном, що встановлені податковими органами: податкова застава, адміністративний арешт активів платника податків.

Отже, ''найбільш поширеними випадками, коли може пред’являтися негаторний позов, є такі:''
* неправомірне перебування майна третіх осіб у виробничих приміщеннях власника і необхідність їх звільнення;
* унеможливлення підходів і під’їздів до будинку власника й потреба усунення таких перешкод;
* неправомірне зайняття жилих приміщень власника і необхідність виселення громадян;
* заборона суборендареві користуватися (вимкнення опалення, світла та ін.) нежитловим приміщенням після укладення договору суборенди;
* створення штучних перешкод у землекористуванні власникам чи орендарям земельних ділянок тощо.
Цивільне законодавство України надає позивачу, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернення до суду з вимогою про заборону відповідачеві вчинення дій, що можуть порушити право позивача, або вимагати вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n11 ст. 386 ЦК України]). Отже, позивач має право не тільки вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження їх можливого порушення у майбутньому, якщо є підстави очікувати їх наступ.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном [https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/75296543 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р.).] Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Отже, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
== Умови задоволення негаторного позову ==
'''Умовою задоволення негаторного позову''' позивача є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Захист прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Якщо негаторний позов визнано ''обґрунтованим'', у резолютивній частині рішення суд визначає дії, які має вчинити відповідач для усунення порушень прав позивача, і строк виконання цих дій. У разі, коли відповідач доведе суду, що його дії щодо прав позивача є правомірними, або якщо правовідносини між позивачем та відповідачем є договірними, негаторний позов задоволенню не підлягає.
== Позовна давність ==
Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися. Якщо ж перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном були усунені, то відповідно і відсутні підстави для пред'явлення такого позову. У такій ситуації власник може вимагати тільки відшкодування завданих збитків або скористатися іншим способом захисту свого права.

'''Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується,''' оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS181216.html постанові від 04.07.2018 р]. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

''Тому негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує саме правопорушення.''

'''Судова практика'''

'''ОКРЕМА ДУМКА'''

'''Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду'''

'''Крата В. І.'''

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 487/10127/14-ц

провадження № 61-26171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року в оскарженій частині змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та абзац 7 резолютивної частини рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року змінив шляхом викладення його у такій редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 900 кв. м з кадастровим номером № 4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади». Поновив виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року.

При цьому Верховний Суд застосував висновки, зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

1. У пунктах 142 - 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) зроблено висновки про те, що:

«закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть '''змінювати володільця''' лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України '''треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади'''.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи '''вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.''' Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав '''законного володільця''' відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати '''усунення порушення його права власності''' на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, '''та вимагаючи повернути таку ділянку'''.

Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов (частина друга статті 31 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Близькі за змістом приписи закріплює частина друга статті 49 ЦПК України у редакції, чинній з указаної дати.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

1.1. Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) як в цілому , так і висновків зроблених в ній свідчить, що основною ідеєю, на якій основується як постанова, так і висновки, є те, що публічний власник (держава чи територіальна громада) завжди має володіння земельними ділянками водного фонду, і ніколи не може його втрачати. А оскільки не втрачається володіння земельними ділянками водного фонду, то вимога публічного власника про повернення таких земельних ділянок має кваліфікуватися як негаторний позов, на який не поширюється позовна давність.

2. Не можу погодитися із вказаними висновками з таких мотивів.

3. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави '''заволоділа''' ним.

3.1. Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником '''при порушенні його правомочності''' '''володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:'''

'''(а) фізично -''' фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

'''(б) «юридично»''' - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб`єкта;

3.1.1. Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - нерухомих. При цьому відносно нерухомих речей може мати місце фізичне та юридичне вибуття речі з володіння.

3.2. У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

3.3. Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, '''не пов`язаних з порушенням володіння.'''

3.4. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

3.5. Тобто, при всій дискусійності критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів в сучасній цивілістичній доктрині та практиці, варто зауважити, що безумовно таким є наявність/відсутність володіння у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника є володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість власник, який позбавлений володіння (фізичного чи/та «юридичного»), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, то така вимога має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

4. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що:

«предметом віндикаційного позову є вимога власника, який '''не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна''', до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

'''Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна''', до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. '''Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.'''

'''Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду'''.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то '''володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку'''».

4.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) відсутня вказівка про відступ від висновків зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

5. При цьому постають питання, зокрема: чи може суд перекваліфікувати вимогу про витребування речі з чужого незаконного володіння на вимогу про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання, в тій ситуації коли володіння (як фізично, так і «юридично») власником є втраченим? Наскільки такий підхід допустимий та свідчить про передбачуваність у застосуванні норм про віндикаційний та негаторний позов?

5.1. Європейський суд з прав людини вказує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо '''доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні. Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду''' (BUDCHENKO v. UKRAINE, № 38677/06, § 40, 41, ЄСПЛ, від 24 квітня 2014 року).

5.2. Здійснення судом перекваліфікації вимог, за умови, що одна сутнісно виключає іншу, це дуже небезпечний підхід, який, по суті, дозволяє перекваліфікувати будь-яку позовну вимогу, і серйозно зашкоджує передбачуваності в застосуванні норм, що регулюють віндикаційний та негаторний позов, та й власне стабільності цивільного обороту.

5.3. В тому разі коли власник втрачає, як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, констатувати наявність в публічного власника (держави чи територіальної громади) володіння на земельною ділянкою водного фонду (за умови його відсутності), і повертати таку земельну ділянку за допомогою негаторного позову є недопустимим.

5.4. Тому очевидно, що у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і «юридичне» (інша особа зареєструвала на своє ім`я право власності в державному реєстрі прав на нерухомість) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, на який поширюється позовна давність.

6. За таких обставин, колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
[[Категорія:Цивільне право]]

Академічна доброчесність: проблеми реалізації та відповідальність

2023-02-09T11:14:18Z

Oleksandr.zubkov: форматування тексту

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
== Поняття академічної доброчесності ==
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. 
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. 
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. 
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 «Про освіту»] регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 42 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 закону] присвячена академічній доброчесності. 
'''Академічна доброчесність''' - ''це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.''
== Дотримання академічної доброчесності ==
=== Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає: ===
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
* контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
* об’єктивне оцінювання результатів навчання.
=== Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає ===
:
* самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.
== Види порушень академічної доброчесності ==
Порушенням академічної доброчесності вважається:
* ''академічний плагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
* ''самоплагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
* ''фабрикація'' - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
* ''фальсифікація'' - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
* ''списування'' - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
* ''обман'' - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
* ''хабарництво'' - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
* ''необ’єктивне оцінювання'' - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
*надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
*вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.
*
== Види академічної відповідальності ==
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;
* позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;
* відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
* позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності здобувачів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
* повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
* відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);
* позбавлення академічної стипендії;
* позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.
Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.
== Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності ==
Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

'''''Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:'''''

* ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності;
* подавати до них зауваження;
* особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень;
* брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
* знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
* оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

'''Увага!''' За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.
[[Категорія:Право на освіту]]

Удаваний правочин: поняття та правові наслідки

2022-02-22T07:41:06Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 Постанова Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08 Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]

== Поняття удаваного правочину ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ст.235) дає точне визначення: '''удаваний правочин''' – це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тобто тут завжди '''має місце укладення двох правочинів''':

# реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки;
# правочину, вчиненого для приховання реального правочину.

'''''Наприклад''','' укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або укладається договір дарування майна (квартири) з метою меншої сплати податків, якщо б укладався договір купівлі-продажу; або колись (і частково досі) популярна дія з видачі довіреності на продаж і керування авто замість оформлення його купівлі-продажу. ''У такому випадку існує ніби 2 договори'': один на папері, а один, який дійсно укладався між сторонами.

== Сторони удаваного правочину ==
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а <big>удаваним</big> ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

'''Важливо!''' На відміну від фіктивного правочину, '''''за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину'''''. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклад, правочин видачі довіреності на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля).

== Наслідки удаваного правочину ==
При укладанні таких «несправжніх» договорів слід пам’ятати про наслідки. Перш за все, згідно закону (ст.235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]): якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1509833221316000#Text ст.236 ЦК України], нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Так, Пленум Верховного Суду України у своїй [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#o3 постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»] уточнює: за удаваним правочином ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 235]) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності, передбачені статтею 216 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

== Практика розгляду судами удаваного правочину ==
Під час укладання цивільно – правових угод, особливо щодо розпорядженням нерухомим майном, задля мінімізації податків та обов’язкових платежів, дуже часто трапляються випадки коли сторони правочину, не розуміючи правових наслідків, приховують дійсний правочин укладаючи удаваний.

Так, 07.09.2016 '''Верховний суд України, розглядаючи [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 справу № 6-1026цс16]''' про визнання договору дарування удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, провів правовий аналіз удаваного правочину щодо розпорядження нерухомим майном та зробив правовий висновок, який є обов’язковим для судів та всіх суб’єктів господарювання при вирішені такого роду спорів.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

У положеннях статті 202 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статтею 203 ЦК України], зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідно також вказати, що '''Верховний Суд України 24 вересня 2014 року розглянувши [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 справу № 6-116цс14]''', предметом якої був спір про визнання договору фіктивним зробив правовий висновок у відповідності з яким фіктивний правочин – це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а '''удаваним''' ( ст. 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Предметом дослідження '''Верховним судом України [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 у справі № 6-1026цс16]''' був договір дарування нерухомості, який одна із сторін вважала удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу задля ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з’ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

У даній справі Верховний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що ураховуючи, що при укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, суд касаційної інстанції безпідставно не взяв до уваги юридичні факти, з якими закон пов’язує певні правові наслідки, а саме: розміщення в засобах масової інформації співвласником квартири оголошення про продаж квартири, й визнання цього факту продавцем; зняття з депозитного рахунку грошових коштів до моменту укладення спірного договору дарування; надання у позику коштів з метою придбання нерухомого майна й визнання цього факту позикодавцем.

Отже, з урахуванням викладеного суд встановив, що на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним, тому встановлення судами вищенаведених фактів свідчить про те, що укладений договір дарування квартири є удаваним.

Більше того, ВСУ чітко вказав підставу для скасування рішень попередніх інстанцій, зокрема те, що суди не встановили обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар квартири особі з якою вони не перебували у родинних відносинах.

Отже, '''правовим наслідком вчинення правочину для приховання іншого правочину є наступне:'''
# Суд, на підставі статті 235 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], має визнати, що сторони вчинили саме той правочин, який вчинено насправді;
# Суд вирішує спір із застосуванням норм діючого законодавства, що регулюють саме дійсний, а не удаваний правочин;
# Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його: нікчемним або недійсним.

{| class="wikitable"
|-
|
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/40731222 Постанова Верховного суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-116цс14]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61718485 Постанова Верховного суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16]
|}

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Фіктивний правочин: поняття та правові наслідки

2022-02-22T07:19:55Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011600-13 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08 Узагальнення судової практики Верховного Суду «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008]

== Поняття фіктивного правочину ==

'''Фіктивний правочин''' – це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 234 ЦК України])

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним.

== Загальна характеристика фіктивного правочину ==

Конструкція фіктивного правочину дозволяє поширювати її на будь-які правочини (односторонні, дво- чи багатосторонні), хоча, зазвичай, застосовується щодо договорів.

Фіктивний правочин належить до оспорюваних правочинів, і, визначаючи суб'єктів, які вправі його оспорювати, слід враховувати положення ч. З ст. 215 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], відповідно до якої це може бути сторона правочину або інша заінтересована особа. Наприклад, дружина звертається з позовом про визнання недійсним договору дарування автомобіля чоловіком, який начебто укладено. Насправді ж чоловік намагається вилучити автомобіль із сукупності спільного майна подружжя, щоб залишити його собі.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. ''Такий правочин завжди укладається умисно''.

В абзаці 1 п. 24 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"] передбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Воля сторін правочину не адекватна волевиявленню (зовнішньому виразу), яке є лише прикриттям дійсної мети сторін. Намір уникнути наслідків правочину, який вони укладають, має бути у всіх учасників правочину. В противному разі (наприклад, якщо одна сторона створювала лише вигляд правочину, а друга вважала, що насправді настануть ті наслідки, яких вона прагне) стверджувати про фіктивність правочину не можна.

Як правило, фіктивний правочин не служить поштовхом для дій із здійснення його сторонами своїх прав та виконання обов'язків. Натомість саме по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що укладено фіктивний правочин.

У абзаці 2 п. 24 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"] вказується, що необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Зокрема, якщо особа не оплатила грошові кошти за договором, які мала сплатити, або майно набувачеві не передавалося, не доводить факту фіктивності правочину. Головне, що властиве цьому правочину, це відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент його вчинення, що є однією із найважливіших ознак фіктивного правочину.

Мета його учасників, що, як правило, має протиправний характер ('''наприклад''', '''''приховання майна від конфіскації, або від поділу, або від звернення стягнення'''''), для кваліфікації правочину як фіктивного не має значення.

Окрім того, застосування такого правового наслідку, як заміна покупця (зокрема визнання правочину в частині покупця недійсною, визнання договору фіктивним у частині покупця), унеможливлюється конструкцією фіктивного правочину, оскільки на підставі нього виключається можливість передачі коштів та майна. У випадку, якщо буде встановлено таку передачу, неможливо вести мову про застосування положень ст. 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Фіктивні правочини укладаються з метою ухилитися від майнової відповідальності, передбаченої законом, і в деяких випадках це обумовлено в договорі. Наприклад, відбувається фіктивний поділ, дарування або продаж майна подружжя, яке має незаконну мету приховати його від конфіскації. Фіктивними можуть бути не лише договори. а й інші юридичні дії: фіктивний акт отримання товару, технічного огляду, обміру приміщення або оцінки вартості майна тощо. Фіктивний правочин характеризується недобросовісністю його учасників.

Фіктивний правочин є нікчемним. Він не породжує жодних правових наслідків. Разом із тим сторони все ж роблять деякі фактичні дії, які створюють видимість його виконання: передачу майна, складання необхідних документів тощо. До них дій застосовуються загальні положення про наслідки недійсності правочину. Під час укладення фіктивного правочину сторони мають протиправну мету. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

'''''Фіктивні правочини на ринку нерухомості'''''
# оформлення нерухомості на підставну особу, що досить поширено за умови придбання дорогих об'єктів (елітних квартир, котеджів) особами, які за певних обставин (наприклад, державна служба) не можуть оформити їх у власність «на себе». Сюди ж належать випадки можливого невиконання сімейних зобов’язань, а також боязнь конфіскації майна, нажитого злочинним шляхом. Лише в останньому випадку є реальна можливість визнати відповідну схему фіктивною, і то за сукупністю з результатом залучення справжнього власника нерухомості до кримінальної відповідальності;
# переоформлення об’єкта на підставну особу, що відрізняється від попереднього випадку тим, шо справжній власник спочатку зареєстрував своє право власності, але потім, найчастіше під час настання (або боязні настання) деяких надзвичайних обставин, переоформив об'єкт на третю особу. Такі випадки легко виявити й довести, особливо якщо переклад прав власності на підставну особу був виконані їй «за фактом» (наприклад, після порушення проти власника кримінальної справи або заподіяння останнім великої майнової шкоди третій особі);
# дарування замість купівлі-продажу або, навпаки, безоплатні правочини замість відплатних (дарування замість купівлі-продажу) найчастіше застосовуються для обходження права переважної купівлі й порушення режиму спільної сумісної власності подружжя.

== Ознаки фіктивного правочину ==
'''Ознаки фіктивного правочину:'''
# введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
# учинення правочину особою, що не має права це робити (через фіктивне підприємство, неіснуючу організацію, підставну особу тощо);
# свідомий намір невиконання зобов’язань договору;
# приховування справжніх намірів учасників правочину.
Більше того, ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. '''Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.''' Разом з цим чинний закон не передбачає обмежень звертатися до суду з позовами про визнання правочинів фіктивними для інших заінтересованих осіб. Оскільки сторони не вчиняли жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суди приймали рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
== Право звернення до суду ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] не передбачено коло осіб, які мають право звергатися з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Це може зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтересовані особи.

Оскільки сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких інших наслідків (реституції).

== Правові наслідки вчинення фіктивного правочину ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1509833221316000#Text чч.2,3 ст.234 ЦК] України, фіктивний правочин визнається судом недійсним, а правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

При фіктивному правочині має бути відсутнім намір створити юридичні наслідки на момент його вчинення, є неможливим виникнення будь-яких майнових наслідків і відповідно застосування двосторонньої реституції, оскільки такий правочин не може породжувати юридичних наслідків. Однак це не виключає можливості покладення на сторону так званих "побічних" наслідків, зокрема пов'язаних із реєстрацією права власності.

Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, '''тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.'''

Необхідно оцінювати докази та враховувати те, чи обговорювали сторони істотні умови, чи здійснювались нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину тощо.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], що за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 215 цього Кодексу] є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83482786 Постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц] (фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою [[Договір дарування нерухомого майна|договору дарування]] майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним).

== Див. також ==
* [[Визнання правочину недійсним та наслідки його недійсності]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Суди]]

Академічна доброчесність: проблеми реалізації та відповідальність

2022-01-14T08:51:34Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

== Поняття академічної доброчесності ==
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. 

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. 

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. 

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 «Про освіту»] регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 42 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 закону] присвячена академічній доброчесності. 

'''Академічна доброчесність''' - ''це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.''
== Дотримання академічної доброчесності ==
=== Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає: ===
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
* контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
* об’єктивне оцінювання результатів навчання.

=== Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає ===
:
* самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

== Види порушень академічної доброчесності ==

Порушенням академічної доброчесності вважається:
* ''академічний плагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
* ''самоплагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
* ''фабрикація'' - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
* ''фальсифікація'' - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
* ''списування'' - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
* ''обман'' - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
* ''хабарництво'' - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
* ''необ’єктивне оцінювання'' - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
*надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
*вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.
*
== Види академічної відповідальності ==

=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* відмова у присудженні ступеня освітньо-наукового чи освітньо-творчого рівня чи присвоєнні вченого звання;
* позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;
* відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
* позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності здобувачів освіти ===
''За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:''
* повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
* повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
* відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);
* позбавлення академічної стипендії;
* позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

== Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності ==

Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.
Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:
ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;
особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

'''Увага!''' За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.
[[Категорія:Право на освіту]]

Порядок надання житла для постійного проживання з державного або комунального фонду

2022-01-14T08:24:43Z

Oleksandr.zubkov: Формування та редагування тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"]
== Право на житло ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статті 47 Конституції України] '''''кожен має право на житло'''''. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Порядок надання житла для постійного проживання з державого або комунального фонду, які інші питання житлового права, на теперішній час регламентуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловим кодексом Української РСР], який є чинним на території України

== Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання жилого приміщення ==
Відповідно да статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу Української РСР], громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

== Черговість надання жилих приміщень ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статті 42 Житлового кодексу Української РСР], жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу], а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

'''''Черговість надання громадянам жилих приміщень''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 43 Житлового кодексу Української РСР]).

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловим кодексом Української РСР] та іншими актами законодавства Української РСР.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

''Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).''

Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
=== Перенесення черговості на одержання жилих приміщень ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 44 Житлового кодексу Української РСР] передбачає, що громадянинові, який перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути перенесено на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 пунктом 4 статті 40 Житлового кодексу Української РСР].

Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов.
=== Першочергове надання жилих приміщень ===
'''''У першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 45 Житлового кодексу Української РСР]):''
* сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;
* Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;
* особам, реабілітованим відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
* особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
* особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку;
* особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
* медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;
* особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР;
* особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп та особам з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
* робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
* матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам);
* сім'ям при народженні близнят;
* вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.
* Законодавством Союзу РСР і Української РСР право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.
=== Позачергове надання жилих приміщень ===
'''''Поза чергою жиле приміщення надається''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 46 Житлового кодексу Української РСР]):''
* особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;
* особам, реабілітованим відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
* громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
* особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
* дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
* громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
* дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
* сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
* особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
* членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
* працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

'''<big>''Важливо! Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.''</big>'''
== Норма, розмір та додаткова жила площа ==
'''''Норма жилої площі''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 47 Житлового кодексу Української РСР]).

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі '''<big>13,65 квадратного метру на одну особу</big>'''.

'''''Розмір жилого приміщення, що надається громадянам''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 48 Житлового кодексу Української РСР]).

Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 частина друга статті 50]).

'''''Додаткова жила площа''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 49 Житлового кодексу Української РСР]).

Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається '''<big>додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів</big>'''. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.

Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством Союзу РСР.
== Вимоги до жилих приміщень ==
'''''Вимоги, що ставляться до жилих приміщень''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Стаття 50 Житлового кодексу Української РСР]).

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

'''Важливо!''' '''''При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.'''''

Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 частиною п'ятою статті 54 Кодексу].

'''''Особам похилого віку''''', а за висновком лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям осіб з інвалідністю і хворих на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.
== Порядок надання жилих приміщень ==
=== Порядок надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Відповідно до статті 51 Житлового кодексу Української РСР], - Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
=== Порядок надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Відповідно до статті 52 Житлового кодексу Української РСР], - Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
=== Порядок надання жилих приміщень у будинках громадського житлового фонду ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Відповідно до статті 53 Житлового кодексу Української РСР], - Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
=== Надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Статтею 54 Житлового кодексу Української РСР передбачено], якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 стаття 34 Кодексу]), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статтею 47 Кодексу], крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

'''''Правила''''', передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 частинами першою і другою статті 54 Кодексу], '''''застосовуються незалежно від належності жилого будинку'''''.

'''''У разі відмови в наданні жилого приміщення''''', що звільнилося, у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 статтею 54 Кодексу], '''''спір може бути вирішено в судовому порядку'''''.

Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 частини другої статті 54 Кодексу], передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.
== Ордер на жиле приміщення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Статтею 58 Житлового кодексу Української РСР] передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

'''Важливо!''' '''''Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.'''''

Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту

2021-08-12T10:00:05Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95 Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995 № 21]
*
== Загальні положення ==
'''Зупинки''' – це одна із складових системи міського пасажирського транспорту, які є невід’ємним її атрибутом та в першу чергу впливають на пропускну здатність наземних ліній. 
Порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0160-95#Text Правилами розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту Затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21.] 
Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті. 
Розміщення та обладнання зупинок здійснюється за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.

== Класифікація і планувальні параметри зупинок ==
Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая», 5.43 «Місце зупинки тролейбуса») і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту. Межі зупинки (у поздовжньому напрямку) визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів. 
'''Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:'''
* якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;
* якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
* якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;
* зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший.

== Розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі ==
Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти массового відвідування. 
Відповідно до вищезазначених Правил автобусні і тролейбусні зупинки слід розміщувати, як правило, за перехрестям, а трамвайні - до перехрестя міських вулиць та доріг. У разі розміщення автобусних и тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 м. 
Оптимальна '''відстань між зупинками''' на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити '''400-600 м''', в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - '''800-1200 м'''. 
На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід зосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

== Обладнання зупинок ==
Посадочні площадки повинні мати '''''удосконалене покриття''''', яке легко піддається очищенню. Не допускається застій води на покритті після миття зупинки або дощу. Окрім того, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв та інших об'єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів, які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки). Винятком є посадочні площадки, де вже ростуть дерева. 
На зупинках міського транспорту обов'язково повинна бути розміщена '''''маршрутна інформація'''''. 
Зупинки міського транспорту також обов'язково повинні бути обладнані '''''пішохідними огорожами та іншими відповідними технічними засобами для забезпечення безпеки дорожнього руху''''', а посадочні площадки, крім того повинні бути обладнані ще і транспортними огорожами. 
'''''Освітленість''''' зупинок міського транспорту та підходів до них в темний час доби повинна бути <big>не менше 15 лк.</big> 
На кожній зупинці повинні бути установлені '''''урни для сміття''''', які розміщують на початку і в кінці посадочної площадки так, щоб вони не заважали пасажирам здійснювати посадку і висадку з транспортних засобів, а також біля лави з навісом (павільйону). 
'''''Кіоски для продажу проїзних квитків''''' необхідно розміщувати на відстані <big>не менше 1,5 м</big> від проїзної частини або на початку посадочної площадки фасадом, орієнтованим у бік посадочної площадки або тротуару. 
'''''Лави з навісом (павільйони)''''' на зупинках слід установлювати на відстані <big>не менше 2 м</big> від проїзної частини. Довжина лави ( з навісом або у павільйоні) визначається пасажирооборотом зупинки, частотою руху маршрутних транспортних засобів і повинна становити <big>не менше 3 м.</big> 
Кіоски для продажу проїзних квитків, урни, лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м або якщо між тротуаром і забудовою є розподілювальна смуга.

== Утримання зупинок ==
Покриття і всі елементи обладнання зупинок повинні постійно перебувати у належному експлуатаційному стані і відповідати вимогам безпеки дорожнього руху. 
Покриття зупинки слід регулярно прибирати від сміття, якнайшвидше очищувати від снігу та льоду. У разі ожеледиці покриття посадочної площадки слід
посипати піском, а місце зупинки маршрутних транспортних засобів – піскосольовою сумішшю. Сніговий вал, що утворюється після очищення проїзної частини від снігу, необхідно негайно розчищати не тільки на всю довжину посадочної площадки, а й на 5-10 м у кожний бік від її межі. 
'''Фарбування''' кіосків для продажу проїзних квитків, лав з навісом, павільйонів, урн, кронштейнів, стояків та інших елементів обладнання зупинок слід виконувати у міру необхідності, але '''не рідше ніж через 2 роки.'''

Відповідно до ст.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України «Про дорожній рух»] до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Внесення змін до актового запису про народження. Зміна дати народження особи

2021-06-25T08:27:35Z

Oleksandr.zubkov: доповнення тексту

== Нормативна база: ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про внесення Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]

== Загальні положення про внесення змін до актового запису про народження ==

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті, з якими пов'язано виникнення, зміна та припинення певних правових відносин між фізичними особами та державою.

Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у [http://ddr.minjust.gov.ua/uk/1904d81776519b73de9a3775aa6f5145/derzhavnyy_reestr_aktiv_cyvilnogo_stanu_gromadyan/ Державному реєстрі актів цивільного стану громадян] та на паперових носіях у присутності заявника.
На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану.
== Суб’єкти реєстрації актів цивільного стану ==
Відповідно до частини першої-четвертої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» суб’єктами реєстрації актів цивільного стану є:
* ''відділи державної реєстрації актів цивільного стану'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження;
* ''виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті;
* ''дипломатичні представництва і консульські установи України'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
=== Заявники: ===
Внесення змін до актового запису про народження проводиться за заявою:
* особи, щодо якої складено актовий запис;
* одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
* опікуна недієздатної особи;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Внесення змін до актових записів цивільного стану за дорученням або через представника не дозволяється. Разом з тим, заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження і не може бути подана особисто, може бути подана через представника або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення.

== Подача заяви про внесення змін до актового запису про народження ==
Реєстрація заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану, поданих до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявником особисто та отриманих від інших відділів, проводиться у журналі обліку заяв встановленої форми. 
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. 
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін. 
Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис. 
Заявник повинен бути ознайомлений з даними, внесеними до актового запису цивільного стану, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану та засвідчений підписом заявника

== Порядок внесення змін до актових записів про народження: порядок подання та термін розгляду заяв ==

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
=== Порядок подання: ===
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини третьої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] заява подається при пред’явленні заявником паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 

==== ''Термін розгляду заяв про внесення змін до актового запису про народження'' ====
Питання про внесення змін до актових записів про народження розглядається у ''тримісячний строк'' з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п. 1.10 Правил] внесення змін за наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці.

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ реєстрації актів цивільного стану складає обгрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису у висновку мають бути чітко вказані причини відмови. При врученні (направленні) висновку про відмову заявнику одночасно роз’яснюється порядок його оскарження.

== Підстави для внесення змін в актові записи про народження ==

''Підставами для внесення змін в актові записи про народження є:''
* рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
* постанова адміністративного суду;
* висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;
* заява про визнання батьківства;
* заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 135 Сімейного кодексу України];
* заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 53 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України]; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
* актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини;
* рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України.]
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
== Особливі випадки внесення змін до актового запису про народження ==

===== Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена =====
На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. 
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. 

===== Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.230 СКУ] особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини Але дата народження може бути змінена не більш як на 6 місяців, тобто усиновлений може бути записаний у межах 6 місяців раніше або, навпаки, пізніше його фактичного народження. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

===== Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства =====
На підставі заяви осіб, зазначених у с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 татті 126 Сімейного Кодексу України], або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. 

У разі зберігання ж актового запису про народження, до якого потрібно внести зміни у зв'язку з визнанням батьківства, в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ, який прийняв заяву про визнання батьківства на підставі рішення суду про визнання батьківства, або про встановлення факту батьківства, у триденний строк надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даних паперового носія актового запису. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримане підтвердження додаються до заяви. 

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 135 Сімейного кодексу України]), то у внесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. 

Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства. 

Якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження після державної реєстрації народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови засвідчення справжності підпису нотаріально. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. 

''Разом із заявою про внесення змін до актового запису про народження заявником подаються:''
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
== Доповнення актових записів про народження ==
Якщо в актовому записі про народження відсутні графи '''«По батькові»''' та '''«Місце народження»''', що стосуються відомостей про дитину, або відсутні відомості у цих графах, їх доповнення проводиться з урахуванням даних паспорта громадянина України або паспортного документа особи, відносно якої складено запис, та імені батька дитини, зазначеного в ньому. 
У разі відсутності (утрати) актового запису цивільного стану, до якого необхідно внести зміни, розв'язання питання можливе тільки після поновлення втраченого актового запису. 
Відсутність (утрата) актового запису повинна бути підтверджена документально.

== Зразок заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ==
[[Файл:Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.docx|міні|Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Внесення змін до актового запису про народження. Зміна дати народження особи

2021-06-25T08:22:19Z

Oleksandr.zubkov: доповнення тексту

== Нормативна база: ==

# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про внесення Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]

== Загальні положення про внесення змін до актового запису про народження ==

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті, з якими пов'язано виникнення, зміна та припинення певних правових відносин між фізичними особами та державою.

Державна реєстрація акту цивільного стану проводиться шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у [http://ddr.minjust.gov.ua/uk/1904d81776519b73de9a3775aa6f5145/derzhavnyy_reestr_aktiv_cyvilnogo_stanu_gromadyan/ Державному реєстрі актів цивільного стану громадян] та на паперових носіях у присутності заявника.
На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану.
== Суб’єкти реєстрації актів цивільного стану ==
Відповідно до частини першої-четвертої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» суб’єктами реєстрації актів цивільного стану є:
* ''відділи державної реєстрації актів цивільного стану'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження;
* ''виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті;
* ''дипломатичні представництва і консульські установи України'' проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.
=== Заявники: ===
Внесення змін до актового запису про народження проводиться за заявою:
* особи, щодо якої складено актовий запис;
* одного із батьків, опікуна, піклувальника дитини;
* опікуна недієздатної особи;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Внесення змін до актових записів цивільного стану за дорученням або через представника не дозволяється. Разом з тим, заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження і не може бути подана особисто, може бути подана через представника або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення.

== Подача заяви про внесення змін до актового запису про народження ==
Реєстрація заяв про внесення змін до актових записів цивільного стану, поданих до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заявником особисто та отриманих від інших відділів, проводиться у журналі обліку заяв встановленої форми. 
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. 
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін. 
Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис. 
Заявник повинен бути ознайомлений з даними, внесеними до актового запису цивільного стану, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану та засвідчений підписом заявника

== Порядок внесення змін до актових записів про народження: порядок подання та термін розгляду заяв ==

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
=== Порядок подання: ===
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 частини третьої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] заява подається при пред’явленні заявником паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про внесення змін до актового запису про народження, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 

==== ''Термін розгляду заяв про внесення змін до актового запису про народження'' ====
Питання про внесення змін до актових записів про народження розглядається у ''тримісячний строк'' з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 п. 1.10 Правил] внесення змін за наявності поважних причин цей термін продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем їх подання), але не більше, ніж на три місяці.

== Підстави для внесення змін в актові записи про народження ==

''Підставами для внесення змін в актові записи про народження є:''
* рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;
* постанова адміністративного суду;
* висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;
* заява про визнання батьківства;
* заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 135 Сімейного кодексу України];
* заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 53 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України];
* актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 148 Сімейного кодексу України]; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини.
* актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини;
* рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України.]
Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
== Особливі випадки внесення змін до актового запису про народження ==

===== Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена =====
На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. 
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. 

===== Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини =====
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст.230 СКУ] особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини Але дата народження може бути змінена не більш як на 6 місяців, тобто усиновлений може бути записаний у межах 6 місяців раніше або, навпаки, пізніше його фактичного народження. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

===== Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства =====
На підставі заяви осіб, зазначених у с[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 татті 126 Сімейного Кодексу України], або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. 

У разі зберігання ж актового запису про народження, до якого потрібно внести зміни у зв'язку з визнанням батьківства, в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ, який прийняв заяву про визнання батьківства на підставі рішення суду про визнання батьківства, або про встановлення факту батьківства, у триденний строк надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даних паперового носія актового запису. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та отримане підтвердження додаються до заяви. 

Якщо в актовому записі про народження дитини батьком указаний чоловік заявниці або інша особа (за винятком випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статтею 135 Сімейного кодексу України]), то у внесенні змін стосовно визнання батьківства має бути відмовлено до вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження відомостей про батька. 

Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства. 

Якщо заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін до актового запису про народження після державної реєстрації народження, не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови засвідчення справжності підпису нотаріально. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. 

''Разом із заявою про внесення змін до актового запису про народження заявником подаються:''
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
== Доповнення актових записів про народження ==
Якщо в актовому записі про народження відсутні графи '''«По батькові»''' та '''«Місце народження»''', що стосуються відомостей про дитину, або відсутні відомості у цих графах, їх доповнення проводиться з урахуванням даних паспорта громадянина України або паспортного документа особи, відносно якої складено запис, та імені батька дитини, зазначеного в ньому. 
У разі відсутності (утрати) актового запису цивільного стану, до якого необхідно внести зміни, розв'язання питання можливе тільки після поновлення втраченого актового запису. 
Відсутність (утрата) актового запису повинна бути підтверджена документально.

== Зразок заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання ==
[[Файл:Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.docx|міні|Заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Порядок повернення депозиту по договору банківського вкладу

2021-05-25T06:12:19Z

Oleksandr.zubkov: редагування тексту

== Нормативна база: ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03 Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами"]

== Загальні відомості ==

'''Вклад (депозит)''' – це грошові кошти в готівковій або
безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або
банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли
для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання
чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій
формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства
України та умов договору. 

'''Договір банківського вкладу (депозит)''' – це договір, за яким одна сторона (банк), яка прийняла від або для другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму й проценти на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]) ([[Особливості укладення договорів банківського вкладу (в тому числі відшкодування коштів за вкладом у випадку ліквідації банків)|Особливості укладення договорів банківського вкладу (в тому числі відшкодування коштів за вкладом у випадку ліквідації банків]]).

[[Категорія:Банківське право]]
[[Категорія:Суди‎]]

== Порядок дій, які необхідно вчинити для повернення депозиту ==

Повернення фізичною особою строкового банківського вкладу (депозиту), вимагає певних дій, які мають здійснюватися вчасно у письмовій формі та у відповідності до умов договору банківського вкладу. 

1. У строк передбачений договором банківського вкладу необхідно письмово звернутися до банку з вимогою повернути вклад та відсотки відповідно до умов договору у зв’язку із закінченням його строку.

2. Банк зобов'язаний за договором банківського вкладу на вимогу видати вклад або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника.

Банк зобов'язаний за договором банківського строкового вкладу видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного в договорі банківського вкладу.

Повернення вкладнику банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, передбачених умовами договору банківського строкового вкладу.

Банк зобов'язаний в разі невиконання (неналежного виконання) вимоги вкладника про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога):

1) прийняти вимогу шляхом проставлення на ній дати отримання, підпису уповноваженої особи та видачі вкладнику письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб банку;

2) взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу. Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Банк виплачує вкладнику проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який встановлюється в договорі банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний їх виплатити в розмірі облікової ставки Національного банку.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на суму вкладу (депозиту) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на суму вкладу (депозиту) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць із дня надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Оподаткування доходів від вкладних (депозитних) операцій вкладників здійснюється відповідно до законодавства України 

'''Примітка.''' ''Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.'' 

3. Якщо на письмові звернення фізичної особи, банк не реагує та не повертає кошти, необхідно звернутися за захистом свого порушеного права до суду. 

== Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо повернення коштів ==

Якщо Національний банк України прийняв рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, то він не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорій неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів передбачених Законом України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/page «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»]. 

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. 

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 Закону України «[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб]», тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 Закону України «[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»], строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п’ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. 

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (п. 5 статті 34 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]). 

=== 1. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: ===

# задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
# примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
# накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій);
# нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку;
# зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
# нарахування відсотків за зобов’язаннями банку перед вкладниками та кредиторами;
# заміна кредитора у зобов’язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань приймаючому або перехідному банку (п. 5 статті 36 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]).

=== 2. Гарантії за вкладом. ===
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. (п. 1 статті 26 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]). 

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. 

'''<big>Фонд не відшкодовує кошти:</big>'''
# передані банку в довірче управління;
# за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
# за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;
# розміщені на вклад у банку особою, яка є пов’язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 «Про банки і банківську діяльність»], - протягом року до дня прийняття такого рішення);
# розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 «Про банки і банківську діяльність»], - один рік до дня прийняття такого рішення);
# розміщені на вклад власником істотної участі банку;
# за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 «Про банки і банківську діяльність»], або мають інші фінансові привілеї від банку;
# за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов’язань;
# за вкладами у філіях іноземних банків;
# за вкладами у банківських металах;
# розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду;
# за вкладом, задоволення вимог за яким зупинено відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" ( п. 4 статті 26 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]).
'''Примітка.''' ''Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону (п. 5 статті 26 Закону України "[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"])''. 

== Порядок розрахунку із вкладниками ==

Відповідно до статті 28 Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»], Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. 

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). 

Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/page "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"] строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. 

Фонд зобов’язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. (п. 7 статті 49 Закон України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/paran591#n591 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]). 

'''Примітка.''' ''Отримати депозит в іноземній валюті можливо до введення Фондом тимчасової адміністрації банку, у разі якщо банк перебуває у стані тимчасової адміністрації, повернення коштів з депозитного рахунку здійснюється в національній валюті України з часу прийняття рішення Фондом про ліквідацію банку''. 

== Порядок повернення депозиту у судовому порядку ==

У випадку відмови банком у виплаті грошових коштів даний спір вирішується в судовому порядку. Існує два основних порядки, в яких може бути розглянуто справу про стягнення заборгованості: ''позовне провадження і наказне провадження''. 

=== 1. Наказне провадження. ===
'''Наказне провадження''' – це спрощений процес розгляду справи, по якому можуть стягуватися безперечні заборгованості. Наприклад, якщо фізична особа позичила якусь суму грошей, а йому у встановлений термін ці гроші не повернули, то така справа може бути вирішена саме у наказному порядку.
Але якщо необхідно стягнути відсотки, пеню, неустойку, тобто виникає предмет спору про суму боргу, у даному випадку не може розглядатися в наказовому провадженні. Отже, у наказному порядку можна стягнути тільки суму основного боргу. 

Основною перевагою наказного провадження є його швидкість, оскільки в ньому навіть судові засідання не проводяться: необхідно звернутися до суду видати наказ, і суд, самостійно вивчивши документи, його видає. Але для того, щоб скасувати такий наказ достатньо, щоб банк протягом 10 днів з дати отримання наказу написав формальний лист до суду про свою незгоду з наказом. 

=== 2. Позовне провадження. ===
При подачі до суду позовної заяви про стягнення коштів за договором банківського вкладу, призначається слухання з викликом сторін, які дають пояснення з приводу даного спору, суддя вивчає всі аспекти справи і виносить рішення. 

'''До позовної заяви необхідно додати: '''
# договір банківського вкладу (депозитний договір) – це документ, на підставі якого вносилися гроші на депозит. У ньому, як правило, зазначені: сума депозиту, відсоток, під який вносилися гроші, умови дострокового повернення депозиту та порядок вирішення спорів;
# квитанції про внесення грошей за договором банківського вкладу – підтвердженням того, що за договором банківського вкладу дійсно вносилися гроші, квитанції з відміткою банку про прийняття грошей. У квитанції у графі «призначення платежу» обов'язково має бути посилання на договір банківського вкладу;
# лист (заяву) про видачу депозиту з обов'язковим підтвердженням отримання листа банком (відправлення рекомендованим листом);
# відповідь банку на лист про дострокове повернення депозиту (якщо така була);
# квитанція про сплату судового збору;
# копія позовної заяви з додатками.
За загальним правилом, позови пред'являються за місцезнаходженням відповідача. Позовна заява про стягнення депозиту повинна подаватися в той районний суд, на території якого знаходиться головний офіс (юридична адреса) банку, в якому знаходиться депозит. Однак, відповідно до частини 7 статті 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням. 

'''Примітка.''' ''Якщо договір банківського вкладу укладено з філією або регіональним представництвом банку (про це зазначається в самому договорі, а також у квитанції про прийняття грошей, на якій міститься найменування відділення), і саме ця філія або представництво відмовилися повернути вклад, то такий спір може бути розглянуто за місцезнаходженням філії. Адреса філії вказується в розділі підписів.'' 

=== 3. Сплата судового збору. ===
Для фізичної особи та фізичної особи-підприємця розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

Для юридичної особи розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 «Про судовий збір»]).

Багаж та ручна поклажа: як правильно перевозити речі під час авіаперельотів

2021-04-19T12:18:58Z

Oleksandr.zubkov: Нормативна база, зміст

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* Наказ Державної авіаційної служби України від 15.03.2019 № 322 «Про затвердження Авіаційних правил України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0594-19#Text Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України»]»
* Наказ Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Про затвердження Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу]»»

== Реєстрація пасажирів та оформлення багажу ==
Реєстрація пасажирів та оформлення багажу в аеропортах України закінчуються не раніше ніж за 45 хвилин до часу відправлення рейсу за розкладом.
Реєстрація пасажирів та оформлення багажу здійснюються на підставі квитка та одного із зазначених документів:
* - паспорт громадянина України;
* - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* - проїзний документ дитини;
* - дипломатичний паспорт;
* - службовий паспорт;
* - посвідчення особи моряка;
* - посвідчення члена екіпажу;
* - посвідчення особи на повернення в Україну;
* - паспортний документ іноземця, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
* - у випадках, передбачених міжнародними договорами України,- інші документи, що можуть використовуватися для виїзду за кордон
.
Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу весь багаж пасажира, передбачений для повітряного перевезення, підлягає зважуванню.
До речей ручної поклажі, яка за правилами авіаперевізника може перевозитись у салоні повітряного судна, прикріплюється бирка «В кабіну», «Ручна поклажа» (Approved Cabin Baggage).
Авіаперевізник або агент з обслуговування зобов’язаний зазначити у багажній квитанції кількість і вагу прийнятого до повітряного перевезення багажу та видати пасажиру відривний талон ідентифікаційної багажної бирки на зареєстрований багаж.
За наявності у пасажира квитка в електронному вигляді відомості щодо кількості та ваги багажу зазначаються в електронному вигляді в системі відправок DCS.
Для позначення особливих умов повітряного перевезення зареєстрованого багажу додатково до ідентифікаційної багажної бирки прикріплюється спеціальна попереджувальна багажна бирка без номера («Крихкий» (Fragile); «Пріоритетний» (Priority); «Тварини» (Live Animals); «Трансфер» (Transfer); «Крісло колісне» (Wheelchair); «Дитина без супроводу» (UM); «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft) тощо). Форма багажних бирок має відповідати Резолюціям ІАТА.
Після реєстрації та оформлення багажу авіаперевізник відповідає за цілісність і схоронність зареєстрованого багажу.
Цілісність та схоронність ручної поклажі забезпечує пасажир.
Збереження багажу, на який прикріплено бирку «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft), забезпечує пасажир до моменту передачі його для завантаження у багажне відділення біля повітряного судна.
Плата за повітряне перевезення багажу, вага якого перевищує встановлену авіаперевізником норму безкоштовного провезення, стягується відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифу. Оплата за перевезення такого багажу оформлюється квитанцією про оплату наднормового багажу або ордером різних зборів.

== Багаж ==
==== 1. Вимоги до багажу ====
1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником. 

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа). 

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см.
Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене.
Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж. 

4. Інформація щодо максимальної кількості та ваги багажу, що приймає авіаперевізник для транспортування без оплати, вноситься до правил застосування тарифів та зазначається у правилах авіаперевізника і договорі перевезення, що надається пасажиру. 

5. Інформація щодо оплати повітряного перевезення наднормового багажу надається авіаперевізником, агентом з продажу та/або агентом з обслуговування під час бронювання повітряного перевезення або під час реєстрації пасажира та оформлення багажу. 

6. Оплата повітряного перевезення наднормового багажу здійснюється відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифом, що діє на день оформлення ордеру різних зборів або квитанції про оплату наднормового багажу та на дату вильоту, зазначену у квитку. Така оплата може бути здійснена попередньо за згодою авіаперевізника під час оформлення квитка або в аеропорту під час реєстрації.
У разі несплати пасажиром відповідних тарифів і зборів авіаперевізник має право відмовити у повітряному перевезенні наднормового багажу. 

7. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у меншій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, авіаперевізник зобов’язаний повернути пасажиру різницю між сумою сплачених коштів та вартістю повітряного перевезення фактичної кількості багажу.
У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у більшій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, пасажир має здійснити доплату за перевезення фактичної кількості багажу. 

8. У разі перевантаження повітряного судна чи за відсутності вільного тоннажу авіаперевізник, повідомивши про це пасажира, має право здійснити перевезення його багажу наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника в найкоротший строк.
Авіаперевізник самостійно визначає, який багаж буде перевезено наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника. 

9. Максимальна вага та кількість багажу, що приймається до повітряного перевезення безкоштовно, визначається правилами застосованого тарифу та зазначається у договорі повітряного перевезення. 

10. Авіаперевізник зобов’язаний вжити заходів для здійснення повітряного перевезення пасажира та його зареєстрованого багажу на борту того самого повітряного судна, особливо якщо згідно з чинним законодавством вимагається присутність пасажира під час проведення митних процедур щодо багажу.
У разі перевезення зареєстрованого багажу на борту іншого повітряного судна авіаперевізник зобов’язаний за вибором пасажира здійснити доставку багажу у найкоротший строк за наданою пасажиром у акті про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) адресою або компенсувати його транспортні витрати, пов’язані з доставкою такого багажу відповідно до вимог правил авіаперевізника. 

11. Оформлення багажу за вибором авіаперевізника може здійснюватися відповідно до вагової концепції (baggage weight concept) або поштучної концепції (baggage piece concept), тобто комбінацією характеристик ваги, розміру, кількості місць. 

12. Авіаперевізник відповідає за збереження багажу з моменту його реєстрації до повітряного перевезення та до моменту видачі пасажиру. 

Прийняття багажу авіаперевізником до повітряного перевезення підтверджується виданим пасажиру відривним талоном багажної ідентифікаційної бирки та багажною квитанцією щодо кількості та ваги місць, які прийняті до повітряного перевезення. З моменту прийняття авіаперевізником багажу до перевезення і до моменту його видачі доступ пасажира до зареєстрованого багажу забороняється, крім випадків проведення його ідентифікації або додаткового догляду відповідними уповноваженими службами.

==== 2. Умови безкоштовного перевезення багажу ====
1. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, пасажир має право перевезти безоплатно такий незареєстрований багаж (ручну поклажу) та відповідає за його збереження, зокрема: жіноча і чоловіча сумки, папка для паперу, верхній одяг, жакет, парасолька або палиця, друковані видання для читання під час польоту, харчування для дитини, необхідне під час польоту, дитяча дорожня люлька (за присутності дитини віком до 1 року), прогулянковий дитячий візок, складене крісло колісне та/або милиці.
Загальна вага незареєстрованого багажу (ручної поклажі), за винятком крісла колісного, не має перевищувати 7 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника. 

2. Авіаперевізник має право розширити перелік та загальну вагу речей, які перевозяться безоплатно. 

3. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, авіаперевізник може стягувати додаткову плату за перевезення:
речей пасажирів (незалежно від їх найменування), розмір, вага яких не відповідає вимогам правил авіаперевізника;
не запакованих відповідно до вимог глави 5 цього розділу речей пасажирів незалежно від їх найменування та призначення;
побутової та теле-, відео-, аудіо-, фототехніки, вага одного місця якої понад 10 кг;
квітів, саджанців рослин, харчової зелені, висушених рослин, дерев та кущів загальною вагою понад 5 кг;
кореспонденції, яка супроводжується фельд’єгерями;
тварин (свійських або диких), птахів, бджіл та іншої живності, за винятком собаки-поводиря, який супроводжує пасажира з інвалідністю або з обмеженою рухливістю. 

4. Авіаперевізник має право розширити перелік речей, за перевезення яких може стягуватись додаткова плата, незалежно від правил застосування тарифу.

==== 3. Оголошена цінність багажу ====
1. Пасажир має право оголосити цінність свого зареєстрованого багажу. 

2. Цінність зареєстрованого багажу оголошується для кожного місця багажу окремо. У разі оголошення цінності багажу пасажир повинен сплатити вартість, визначену тарифом авіаперевізника. 

3. Для підтвердження оплати повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю авіаперевізник або агент з продажу повинен видати ордер різних зборів або квитанцію про оплату наднормового багажу, в якій зазначаються пункти, між якими здійснюється перевезення багажу з оголошеною цінністю. 

4. Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника.
У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

==== 4. Групове перевезення багажу ====
1. На вимогу пасажирів, які подорожують групою, або членів однієї родини, авіаперевізник зобов’язаний об’єднати їх багаж. 

2. Об’єднання місць багажу стосується тільки норм безкоштовного перевезення багажу. Багаж має оформлятися для кожного пасажира окремо. Об’єднання місць багажу групи пасажирів або членів однієї родини стосується тільки об’єднаної норми безкоштовного перевезення багажу кожного пасажира. 

Груповий багаж за згодою пасажира оформлюється на одну уповноважену всіма пасажирами особу, що входить до складу групи цих пасажирів або родини. При цьому у перевізних документах кожного пасажира мають зазначатися кількість місць та вага його багажу.

==== 5. Вимоги до упаковки багажу ====
1. Пасажир має забезпечити належне пакування кожного місця багажу, яке забезпечує його збереження під час повітряного перевезення та обробки і унеможливлює заподіяння шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, а також унеможливлює вільний/випадковий доступ до вмісту багажу сторонніх осіб.
Авіаперевізник має право не приймати до перевезення багаж як зареєстрований, пакування якого не відповідає вимогам цього пункту, або вимагати від пасажира додатково запакувати багаж.
Відповідність пакування багажу вимогам цього пункту визначає авіаперевізник. 

2. Багаж, який має зовнішні пошкодження, що не впливають на його цілісність під час повітряного перевезення та обробки і не можуть заподіяти шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, може бути прийнятий до повітряного перевезення як зареєстрований багаж за згодою авіаперевізника. Про наявність та вид пошкодження багажу авіаперевізником або його агентом з обслуговування робиться відмітка у багажній квитанції (бирці «Limited Release» - перевезення з обмеженою відповідальністю), яку засвідчує підписом пасажир.

==== 6. Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом ====
Відповідно до Переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом, затвердженого Наказом Державної авіаційної служби України від 15.03.2019 № 322 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0594-19#Text Про затвердження Авіаційних правил України «Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України»]»

'''1. Пасажири та ручна поклажа'''

Пасажирам не дозволяється в ручній поклажі та особистих речах з міркувань безпеки проносити в зони обмеженого доступу та на борт повітряного судна такі предмети:
* пістолети, вогнепальна зброя та інші пристрої, що вистрілюють кульовий заряд,- пристрої, які можуть бути використані для заподіяння серйозних ушкоджень шляхом пострілу кулі, в тому числі:
* усі види вогнепальної зброї, включаючи пістолети, револьвери, гвинтівки і рушниці;
* іграшкові пістолети, муляжі та імітації стрілецької зброї, які можна сприйняти за справжню зброю;
* складові частини стрілецької зброї, за винятком телескопічних прицілів;
* пневматичні рушниці стислого повітря та балончики вуглекислого газу, включаючи пістолети, рушниці для стрільби кульками, гвинтівки і пістолети для стрільби кульками;
* сигнальні ракетниці та стартові пістолети;
* луки, арбалети і стріли;
* гарпунні рушниці та рушниці для підводного полювання;
* рогатки і пращі;
* пристрої шокової дії, а саме:
* знаряддя для шокового ураження (пістолети, палиці тощо);
* пристрої шокової дії на тварин і пристрої умертвіння тварин;
* хімічні речовини, гази і спреї, що виводять з ладу і паралізують (газ Мейс, перцевий спрей, кислотні спреї, спреї, що відлякують тварин, і сльозогінний газ тощо);
* загострені предмети чи предмети з гострим наконечником, а саме:
* предмети, призначені для рубання (сокири, різаки, тесаки тощо);
* льодові сокирки і льодоруби;
* леза для гоління;
* ножі для різання картону;
* ножі з довжиною леза більше 6 см;
* ножиці з лезами завдовжки більше 6 см (якщо міряти від центра шарніра);
* знаряддя для бойових мистецтв із загостреними кінцями або загостреними крайками;
* мечі та шаблі;
* робочі інструменти, а саме:
* інструменти монтування;
* дрилі та свердла, включаючи акумуляторні портативні електричні дрилі;
* інструменти з лезами або стержнями завдовжки більше 6 см, які можна використати як зброю (викрутки, стамески тощо);
* пили, включаючи акумуляторні портативні електричні пили;
* паяльні лампи;
* «пістолети» для кріплення і забивання цвяхів;
* затуплені інструменти, а саме:
* бейсбольні біти і біти для гри в софтбол;
* ключки та кийки, а саме різні види поліцейських палиць (тверді, гнучкі та палиці з ліхтарем тощо);
* знаряддя для бойових мистецтв;
* вибухові речовини та запалювальні речовини і пристрої, а саме:
* боєприпаси;
* капсули-детонатори;
* детонатори і запали;
* копії або імітації вибухових пристроїв;
* міни, гранати та інші вибухові пристрої військового призначення;
* піротехніка, включаючи піротехнічні вироби для феєрверків;
* димові шашки або патрони;
* динаміт, порох і пластичні вибухові речовини тощо.
'''2. Пасажири та зареєстрований багаж'''

Пасажирам не дозволяється перевозити в зареєстрованому багажі такі предмети:
* вибухові речовини та запалювальні речовини і пристрої, а саме:
* боєприпаси;
* капсули-детонатори;
* детонатори і запали;
* міни, гранати та інші вибухові пристрої військового призначення;
* піротехніка, включаючи піротехнічні вироби для феєрверків;
* димові шашки або патрони;
* динаміт, порох і пластичні вибухові речовини тощо.

==== 7. Право на відмову в прийманні до перевезення багажу ====
1. Зареєстрований багаж пасажира, який не з’явився на посадку на борт повітряного судна, підлягає обов’язковому вивантаженню з повітряного судна. 

2. Авіаперевізник має право відмовитися прийняти багаж як зареєстрований, якщо він належним чином не упакований у валізи із замками або інші відповідні контейнери, які забезпечують безпечне транспортування багажу та його обробку з використанням звичайних засобів обробки вантажів. 

3. Авіаперевізник має право відмовити у перевезенні або подальшому перевезенні як багажу речей, визначених у пунктах 1-3 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, якщо на підставі відповідних документів виявить, що такі речі містять будь-які недозволені матеріали чи предмети.
Авіаперевізник не відповідає за речі, які він відмовився приймати до перевезення як багаж. 

4. Авіаперевізник може за бажанням пасажира перевезти речі, визначені в пунктах 1,2 глави 6 цього розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України,] як несупроводжуваний багаж (вантаж) з урахуванням вимог глави 9 цього розділу авіаційних правил України.

==== 8. Право на догляд ====
1. З метою забезпечення безпеки польоту та відстеження речей, визначених у пунктах 1 та 2 глави 6 цього розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України], авіаперевізник має право вимагати від пасажира пройти контроль на безпеку, який здійснюють служби авіаційної безпеки авіаперевізника, аеропорту, і надати багаж для догляду, а також доглядати чи організувати догляд багажу за відсутності пасажира.
У разі відмови пасажира надати багаж для догляду авіаперевізник має право відмовити у перевезенні такого пасажира та/або багажу. 

2. Авіаперевізник не відповідає за шкоду, заподіяну пасажиру або його багажу в разі виявлення під час здійснення догляду або інших видів контролю щодо безпеки предметів, заборонених для повітряного перевезення, за винятком випадків недбалості авіаперевізника. 

3. Авіаперевізник або агент з обслуговування забезпечує виконання процедури ідентифікації зареєстрованого багажу пасажирів, які не з’явилися на борт повітряного судна або покинули його до відправлення.

==== 9. Несупроводжуваний багаж ====
1. За бажанням пасажира і за згодою авіаперевізника багаж може бути оформлений як несупроводжуваний багаж. 

2. Несупроводжуваний багаж приймається до повітряного перевезення між тими самими пунктами, між якими подорожує пасажир, відповідно до квитка і тільки після самостійного митного оформлення багажу пасажиром. 

3. Повітряне перевезення несупроводжуваного багажу оформлюється авіавантажною накладною, здійснюється згідно з правилами повітряних перевезень вантажів, що затверджуються авіаперевізником, і оплачується згідно з тарифами на перевезення вантажів, встановленими авіаперевізником.

== Ручна поклажа ==
1. До ручної поклажі приймаються речі, які мають вагу та габарити, встановлені правилами авіаперевізника, що дозволяє безпечно розмістити їх у салоні повітряного судна на багажних полицях або під сидінням крісла.
Забороняється розміщення ручної поклажі та дозволених до перевезення речей у проходах салону повітряного судна. 

2. До речей, які не відповідають установленим авіаперевізником вимогам до ручної поклажі або які не дозволяється перевозити в пасажирському салоні повітряного судна, застосовуються правила для зареєстрованого багажу. 

3. Ручна поклажа не має містити будь-яких колючих та ріжучих предметів, у тому числі манікюрних ножиць та пилочок, голок для медичних ін’єкцій, в’язальних спиць, металевих ножів, штопорів, предметів, пристроїв та іграшок, що імітують усі види зброї, запальничок у вигляді пістолетів та інших видів зброї, а також предметів із затупленими кінцями, якими можна завдати тілесних ушкоджень.
Також забороняється заносити на борт повітряного судна в ручній поклажі будь-які рідини, суспензії, креми, пасти ємністю понад 100 мл (грамів) в одному флаконі (тюбику). Загальний об’єм зазначених речовин у ручній поклажі, упакованих в тару ємністю до 100 мл (грамів), не має перевищувати 1 л (кг) на одного пасажира. У разі використання обладнання для перевірки рідини, аерозолів та гелів їх об’єм для повітряного перевезення не обмежується.
Предмети і речовини, заборонені до перевезення у пасажирському салоні, але дозволені до перевезення у багажу, визначаються авіаційними правилами України. 

4. За ручну поклажу протягом усього перевезення відповідає пасажир.

== Перевезення деяких категорій багажу ==

==== 1. Перевезення багажу в салоні повітряного судна ====
1. Авіаперевізник має право прийняти до повітряного перевезення у салоні повітряного судна речі, які зазначені у пункті 2 глави 6 розділу XI Авіаційних правил України та потребують особливих застережних заходів під час повітряного перевезення або особливих умов обробки. 

2. Речі, які пасажир вважає непридатними для перевезення у вантажному відсіку повітряного судна, приймаються до повітряного перевезення у пасажирському салоні лише за попереднім погодженням з авіаперевізником та з урахуванням вимог цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил]. 

Перевезення таких речей оплачує пасажир відповідно до правил авіаперевізника та з урахуванням кількості необхідних для його перевезення пасажирських місць. 

3. Вага одного нестандартного місця багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, не має перевищувати 80 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника, а його розміри мають давати змогу розмістити багаж на окремому(их) пасажирському(их) кріслі(ах).
Упаковка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, має забезпечити належне його кріплення на пасажирському(их) кріслі(ах) та відповідати санітарним нормам. 

4. Доставка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, до повітряного судна, його завантаження, розміщення в салоні повітряного судна, розвантаження та перевезення у межах терміналів аеропорту здійснюється пасажиром або агентом з обслуговування, за попереднім замовленням та з оплатою цих послуг.

==== 2. Перевезення тварин (птахів) ====
1. Повітряне перевезення собак, котів, птахів та інших тварин здійснюється за умови одержання дозволу авіаперевізника під час бронювання повітряного перевезення.
Тварини, які приймаються до повітряного перевезення, обов’язково мають бути належним чином розміщені у контейнерах/клітках і мати чинні свідоцтва про вакцинації та довідки про стан їх здоров’я, дозволи на ввезення в країну призначення чи транзиту. Тварини мають бути чисті, охайні та не мати неприємного запаху.
Авіаперевізник має право визначати спосіб перевезення і обмежити кількість тварин, що дозволяється перевозити на одному рейсі. 

2. Повітряне перевезення тварин, прийнятих як зареєстрований багаж разом з контейнером і харчуванням, має оплачуватися як додаткова послуга, яку пасажир має сплатити відповідно до тарифу, установленого авіаперевізником. 

3. Службові собаки, які допомагають працівникам державних органів, командам рятувальників, перевозяться безкоштовно разом з контейнерами і продуктами для їх харчування. Таке перевезення попередньо має бути узгоджене з авіаперевізником. 

4. У пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити:
службових собак у супроводі кінолога;
службових тварин, у тому числі собак-поводирів для сліпих і глухих пасажирів за умови, що на тваринах є ошийник і намордник;
дрібних тварин, маса яких разом із засобами перевезення не перевищує 8 кг.
Службова собака або собака-поводир має перебувати біля ніг кінолога/пасажира, а клітки птахів мають бути покриті щільною світлонепроникною тканиною.
Пасажир відповідає за тварину, яка перевозиться у пасажирському салоні. 

5. Тварини, маса яких із засобом перевезення перевищує 8 кг, перевозяться в багажно-вантажних відсіках повітряного судна (крім собак-поводирів та службових собак). 

6. Обов’язок надання всіх необхідних для перевезення тварин документів, передбачених чинним законодавством країни відправлення, призначення або транзиту, покладається на пасажира.
Авіаперевізник не відповідає за травмування, втрату, захворювання або загибель тварин, які сталися внаслідок відмови у ввезенні їх до країни пункту призначення або транзиту, якщо такої шкоди не заподіяно внаслідок недбальства авіаперевізника. 

7. У разі невиконання пасажиром вимог пунктів 1-6 цієї глави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України] авіаперевізник має право під час реєстрації пасажира на власний розсуд прийняти остаточне рішення щодо прийняття до повітряного перевезення чи відмови в перевезенні тварин (птахів).

== Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Стаття 101 Повітряного Кодексу України.] Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень
* Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.
* У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення про:
# відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;
# наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.
* Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України "Про захист прав споживачів"] поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Втрата (крадіжка) номерних знаків транспортного засобу: порядок дій

2021-03-25T09:07:51Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг»]

== Загальне поняття ==
'''''Номерний знак транспортного засобу (Автомобільний номерний знак)''''' — пластина-ідентифікатор для обліку транспортних засобів.

Автомобільні номерні знаки України, як правило, представлено у вигляді комбінації, яка складається з цифр і букв. Ці символи чорного кольору зображені на білому тлі. Винятком є тільки номерні знаки транспортних засобів поліції (синій фон), військових (білі знаки на чорному тлі), що здійснюють пасажирські перевезення (жовтий фон) і так звані тимчасові номери ( червоний / зелений фон).

Номерні знаки в Україні містять по 2 букви з обох сторін від 4-значної комбінації чисел (з лівого боку код регіонального центру, а праворуч серію самого номера).

Відповідно до п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України:]

# ''два номерні знаки'' – на автотранспорт,

# ''один'' – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

'''!Зверніть увагу! - Експлуатація транспортного засобу без номерних знаків (знаку) - з а б о р о н е н а.''' (ст.37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page '''Закону України «Про дорожній рух»'''] )

'''Відновити втрачені або викрадені номерні знаки транспортного засобу можливо 2 способами:''' 1.Провести перереєстрацію транспорту в будь-якому територіальному сервісному центрі МВС, з отриманням нових номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

2.Виготовити дублікат номерних знаків.
== Порядок отримання номерних знаків замість втрачених (викрадених) ==
Відповідно до п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, замість утраченого або непридатного для користування свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) і номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видається нове свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.]

Для відновлення пошкоджених, втрачених чи викрадених номерних знаків транспортного засобу необхідно звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС та надати:

• паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або:

тимчасове посвідчення громадянина України;

посвідка на постійне проживання;

посвідки на тимчасове проживання;

посвідчення біженця;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

• ідентифікаційний код власника транспортного засобу;

• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

• у разі крадіжки – довідку про втрату номерних знаків, видану в відділенні Національної поліції;

• у разі втрати – письмове пояснення обставин втрати документу.

Якщо власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування.

Обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.

Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

Знайдені номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до сервісних центрів МВС.

'''''Відповідно, в разі викрадення номерних знаків, необхідно перш за все звернутися з заявою про викрадення до органів національної поліції, та отримати довідку про таке звернення, яка в подальшому буде необхідна при зверненні до сервісного центру МВС для отримання нових номерних знаків.'''''

Відповідно,до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»], процедура перереєстрації траснпортного засобу з отриманням нових номерних знаків послуга платна, та сплачується відповідно до встановлених розмірів перед проведенням такої перереєстрації.

== Виготовлення дублікату номерних знаків ==
 
Передбачає замовлення дубліката втраченої номерної таблички і її встановлення. Замовити можна у компаніях, які зроблять дублікати. 

'''''!Зверніть увагу!''''' - Обираючи такийшлях вирішення проблеми, Ви ризикуєте в подальшому мати справу з правоохоронними органами, оскільки втраченими, або викраденими у Вас, номерними знаками транснпортного засобу можуть скористатися зловмисники з будь-якою метою.

Сервісні центри МВС не виготовляють дублікати державних номерів, а проводять процедуру перереєстрації авто.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Втрата (крадіжка) номерних знаків транспортного засобу: порядок дій

2021-03-25T09:00:00Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг»]

== Загальне поняття ==
'''''Номерний знак транспортного засобу (Автомобільний номерний знак)''''' — пластина-ідентифікатор для обліку транспортних засобів.

Автомобільні номерні знаки України, як правило, представлено у вигляді комбінації, яка складається з цифр і букв. Ці символи чорного кольору зображені на білому тлі. Винятком є тільки номерні знаки поліцейських (синій фон), військових (білі знаки на чорному тлі), маршрутні (жовтий фон) і так звані тимчасові номери ( червоний / зелений фон).

Номерні знаки в Україні містять по 2 букви з обох сторін від 4-значної комбінації чисел (з лівого боку код регіонального центру, а праворуч серію самого номера).

Відповідно до п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України:]

# ''два номерні знаки'' – на автотранспорт,

# ''один'' – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

'''!Зверніть увагу! - Експлуатація транспортного засобу без номерних знаків (знаку) - з а б о р о н е н а.''' (ст.37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page '''Закону України «Про дорожній рух»'''] )

'''Відновити втрачені або викрадені номерні знаки транспортного засобу можливо 2 способами:''' 1.Провести перереєстрацію транспорту в будь-якому територіальному сервісному центрі МВС, з отриманням нових номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

2.Виготовити дублікат номерних знаків.
== Порядок отримання номерних знаків замість втрачених (викрадених) ==
Відповідно до п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, замість утраченого або непридатного для користування свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) і номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видається нове свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.]

Для відновлення пошкоджених, втрачених чи викрадених номерних знаків транспортного засобу необхідно звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС та надати:

• паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або:

тимчасове посвідчення громадянина України;

посвідка на постійне проживання;

посвідки на тимчасове проживання;

посвідчення біженця;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

• ідентифікаційний код власника транспортного засобу;

• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

• у разі крадіжки – довідку про втрату номерних знаків, видану в відділенні Національної поліції;

• у разі втрати – письмове пояснення обставин втрати документу.

Якщо власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування.

Обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.

Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

Знайдені номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до сервісних центрів МВС.

'''''Відповідно, в разі викрадення номерних знаків, необхідно перш за все звернутися з заявою про викрадення до органів національної поліції, та отримати довідку про таке звернення, яка в подальшому буде необхідна при зверненні до сервісного центру МВС для отримання нових номерних знаків.'''''

Відповідно,до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»], процедура перереєстрації траснпортного засобу з отриманням нових номерних знаків послуга платна, та сплачується відповідно до встановлених розмірів перед проведенням такої перереєстрації.

== Виготовлення дублікату номерних знаків ==
 
Передбачає замовлення дубліката втраченої номерної таблички і її встановлення. Замовити можна у компаніях, які зроблять дублікати. 

'''''!Зверніть увагу!''''' - Обираючи такийшлях вирішення проблеми, Ви ризикуєте в подальшому мати справу з правоохоронними органами, оскільки втраченими, або викраденими у Вас, номерними знаками транснпортного засобу можуть скористатися зловмисники з будь-якою метою.

Сервісні центри МВС не виготовляють дублікати державних номерів, а проводять процедуру перереєстрації авто.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Втрата (крадіжка) номерних знаків транспортного засобу: порядок дій

2021-03-25T08:51:06Z

Oleksandr.zubkov: Редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг»]

== Загальне поняття ==
'''''Номерний знак транспортного засобу (Автомобільний номерний знак)''''' — пластина-ідентифікатор для обліку транспортних засобів.

Автомобільні номерні знаки України, як правило, представлено у вигляді комбінації, яка складається з цифр і букв. Ці символи чорного кольору зображені на білому тлі. Винятком є тільки номерні знаки поліцейських (синій фон), військових (білі знаки на чорному тлі), маршрутні (жовтий фон) і так звані тимчасові номери ( червоний / зелений фон).

Номерні знаки в Україні містять по 2 букви з обох сторін від 4-значної комбінації чисел (з лівого боку код регіонального центру, а праворуч серію самого номера).

Відповідно до п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України:]

# ''два номерні знаки'' – на автотранспорт,

# ''один'' – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

'''!Зверніть увагу! - На авто без номерних знаків (навіть, якщо втратили(крадіжка) тільки один із них) їздити не можна.'''

'''Відновити втрачені або викрадені номерні знаки транспортного засобу можливо 2 способами:''' 1.Провести перереєстрацію транспорту в будь-якому територіальному сервісному центрі МВС, з отриманням нових номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

2.Виготовити дублікат номерних знаків.
== Порядок отримання номерних знаків замість втрачених (викрадених) ==
Відповідно до п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, замість утраченого або непридатного для користування свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) і номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видається нове свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.]

Для відновлення пошкоджених, втрачених чи викрадених номерних знаків транспортного засобу необхідно звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС та надати:

• паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або:

тимчасове посвідчення громадянина України;

посвідка на постійне проживання;

посвідки на тимчасове проживання;

посвідчення біженця;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

• ідентифікаційний код власника транспортного засобу;

• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

• у разі крадіжки – довідку про втрату номерних знаків, видану в відділенні Національної поліції;

• у разі втрати – письмове пояснення обставин втрати документу.

Якщо власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування.

Обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.

Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

Знайдені номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до сервісних центрів МВС.

'''''Відповідно, в разі викрадення номерних знаків, необхідно перш за все звернутися з заявою про викрадення до органів національної поліції, та отримати довідку про таке звернення, яка в подальшому буде необхідна при зверненні до сервісного центру МВС для отримання нових номерних знаків.'''''

Відповідно,до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»], процедура перереєстрації траснпортного засобу з отриманням нових номерних знаків послуга платна, та сплачується відповідно до встановлених розмірів перед проведенням такої перереєстрації.

== Виготовлення дублікату номерних знаків ==
 
Передбачає замовлення дубліката втраченої номерної таблички і її встановлення. Замовити можна у компаніях, які зроблять дублікати. 

'''''!Зверніть увагу!''''' - Обираючи такийшлях вирішення проблеми, Ви ризикуєте в подальшому мати справу з правоохоронними органами, оскільки втраченими, або викраденими у Вас, номерними знаками транснпортного засобу можуть скористатися зловмисники з будь-якою метою.

Се'''рвісні центри МВС не виготовляють дублікати державних номерів, а проводять процедуру перереєстрації авто.'''

Другий спосіб передбачає перереєстрацію за всіма законами і правовими нормами через звернутися до '''сервісного центру МВС''', для видачі нового номерного знака.

''Старі номерні знаки'' після видачі нових вважаються ''недійсними'' і здаються до сервісних центрів МВС(у випадку, якщо вони були знайдені при втраті).

''Незалежно від місця реєстрації транспортного засобу можна звернутися до будь-якого територіального сервісного центру.''

У разі, якщо ви загубили номерний знак, в тому числі, внаслідок природних стихійних явищ, вам необхідно звернутися до найближчого територіального сервісного центру МВС, а коли номерні знаки були викрадені, треба ще звернутися до органів поліції. В іншому випадку, за керування автомобілем без номерних знаків загрожує адміністративна відповідальність(''Якщо дорогою вас зупинять патрульні - повідомте, що їдете на перереєстрацію ТЗ у Сервісний центр МВС'').

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Втрата (крадіжка) номерних знаків транспортного засобу: порядок дій

2021-03-25T08:48:36Z

Oleksandr.zubkov: Формування та редагування тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/page Закон України «Про дорожній рух»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1098-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг»]

== Загальне поняття ==
'''''Номерний знак транспортного засобу (Автомобільний номерний знак)''''' — пластина-ідентифікатор для обліку транспортних засобів.

Автомобільні номерні знаки України, як правило, представлено у вигляді комбінації, яка складається з цифр і букв. Ці символи чорного кольору зображені на білому тлі. Винятком є тільки номерні знаки поліцейських (синій фон), військових (білі знаки на чорному тлі), маршрутні (жовтий фон) і так звані тимчасові номери ( червоний / зелений фон).

Номерні знаки в Україні містять по 2 букви з обох сторін від 4-значної комбінації чисел (з лівого боку код регіонального центру, а праворуч серію самого номера).

Відповідно до п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України:]

# ''два номерні знаки'' – на автотранспорт,

# ''один'' – на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

'''!Зверніть увагу! - На авто без номерних знаків (навіть, якщо втратили(крадіжка) тільки один із них) їздити не можна.'''

'''Відновити втрачені або викрадені номерні знаки транспортного засобу можливо 2 способами:''' 1.Провести перереєстрацію транспорту в будь-якому територіальному сервісному центрі МВС, з отриманням нових номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

2.Виготовити дублікат номерних знаків.
== Порядок отримання номерних знаків замість втрачених (викрадених) ==
Відповідно до п.18 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1388-98-%D0%BF/page Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, замість утраченого або непридатного для користування свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) і номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видається нове свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.]

Для відновлення пошкоджених, втрачених чи викрадених номерних знаків транспортного засобу необхідно звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС та надати:

• паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або:

тимчасове посвідчення громадянина України;

посвідка на постійне проживання;

посвідки на тимчасове проживання;

посвідчення біженця;

посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

• ідентифікаційний код власника транспортного засобу;

• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

• у разі крадіжки – довідку про втрату номерних знаків, видану в відділенні Національної поліції;

• у разі втрати – письмове пояснення обставин втрати документу.

Якщо власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування.

Обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.

Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

Знайдені номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до сервісних центрів МВС.

'''''Відповідно, в разі викрадення номерних знаків, необхідно перш за все звернутися з заявою про викрадення до органів національної поліції, та отримати довідку про таке звернення, яка в подальшому буде необхідна при зверненні до сервісного центру МВС для отримання нових номерних знаків.'''''

Відповідно,до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795 « Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»], процедура перереєстрації траснпортного засобу з отриманням нових номерних знаків послуга платна, та сплачується відповідно до встановлених розмірів перед проведенням такої перереєстрації.

== '''Виготовлення дублікату номерних знаків''' ==
 
Передбачає замовлення дубліката втраченої номерної таблички і її встановлення. Замовити можна у компаніях, які зроблять дублікати. 

'''''!Зверніть увагу!''''' - Обираючи такийшлях вирішення проблеми, Ви ризикуєте в подальшому мати справу з правоохоронними органами, оскільки втраченими, або викраденими у Вас, номерними знаками транснпортного засобу можуть скористатися зловмисники з будь-якою метою.

Се'''рвісні центри МВС не виготовляють дублікати державних номерів, а проводять процедуру перереєстрації авто.'''

Другий спосіб передбачає перереєстрацію за всіма законами і правовими нормами через звернутися до '''сервісного центру МВС''', для видачі нового номерного знака.

''Старі номерні знаки'' після видачі нових вважаються ''недійсними'' і здаються до сервісних центрів МВС(у випадку, якщо вони були знайдені при втраті).

''Незалежно від місця реєстрації транспортного засобу можна звернутися до будь-якого територіального сервісного центру.''

У разі, якщо ви загубили номерний знак, в тому числі, внаслідок природних стихійних явищ, вам необхідно звернутися до найближчого територіального сервісного центру МВС, а коли номерні знаки були викрадені, треба ще звернутися до органів поліції. В іншому випадку, за керування автомобілем без номерних знаків загрожує адміністративна відповідальність(''Якщо дорогою вас зупинять патрульні - повідомте, що їдете на перереєстрацію ТЗ у Сервісний центр МВС'').

== Дії при втраті номерного знаку==
'''1.''' В випадку втрати номерів потрібно звернутися до територіального сервісного центру з:
* паспорт
* копія ідентифікаційного коду власника транспортного засобу;
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
* заява про втрату, якщо ж власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування;
* у разі, якщо втрачено було лише один номерний знак, – надати другий;
* обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду.

'''2.''' Сплатити адміністративний збір;

'''3.''' Отримати нові номерні знаки.

== Дії при крадіжці номерного знаку ==

'''1.''' Написати заяву в поліцію про крадіжку державних реєстраційних знаків. При складанні заяви вкажіть приблизний час і місце втрати, а також час її виявлення. Після подачі заяви, втрачені номери опиняться в розшуку, що унеможливить їх подальше використання.

'''2.''' Звернутися до територіального сервісного центру з:
* паспорт
* копія ідентифікаційного коду власника транспортного засобу;
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
* заява про втрату, якщо ж власником транспортного засобу є юридична особа, надається акт службового розслідування;
* у разі, якщо вкрадено було лише один номерний знак, – надати другий;
* обов’язково надається транспортний засіб для експертного огляду;
* довідкою з поліції.

'''3.''' Сплатити адміністративний збір;

'''4.''' Отримати нові номерні знаки.

'''''Примітка''''' Адміністратором сервісного центру МВС після внесення відповідної інформації до бази даних АІС «Номерний знак» проводиться перереєстрація транспортного засобу. Замість утрачених, вкрадених або непридатних для користування номерних знаків на підставі заяви власника або його представника видаються нові свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки.

[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Формальні помилки у тендерах

2021-01-26T08:52:11Z

Oleksandr.zubkov: Створена сторінка: == Нормативна база: == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»...

== Нормативна база: ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»]
# Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 710 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0715-20#Text «Про затвердження Переліку формальних помилок»]

== Поняття "формальні помилки" у тендерних закупівлях. ==
З метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»], який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.
Одним з ключових термінів при здійснені закупівель є термін «тендерна документація».
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text п.31 ч.1 ст.1] зазначеного закону '''<big>тендерна документація</big>''' - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель;
У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text ч.2 ст.22 ЗУ «Про публічні закупівлі»] визначено які відомості повинні бути зазначені у тендерній документації.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text п.19 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі»], тендерна документація повинна містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій.

'''<big>Формальними (несуттєвими)</big> вважаються помилки, ''що пов’язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.'''''

== Перелік формальних помилок ==
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 11 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закону України "Про публічні закупівлі"] Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України видано Наказ від 15.04.2020 № 710 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0715-20#Text «Про затвердження Переліку формальних помилок»]

1. Інформація/документ, подана учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, містить помилку (помилки) у частині:
* уживання великої літери;
* уживання розділових знаків та відмінювання слів у реченні;
* використання слова або мовного звороту, запозичених з іншої мови;
* зазначення унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - помилка в цифрах;
* застосування правил переносу частини слова з рядка в рядок;
* написання слів разом та/або окремо, та/або через дефіс;
* нумерації сторінок/аркушів (у тому числі кілька сторінок/аркушів мають однаковий номер, пропущені номери окремих сторінок/аркушів, немає нумерації сторінок/аркушів, нумерація сторінок/аркушів не відповідає переліку, зазначеному в документі).
2. Помилка, зроблена учасником процедури закупівлі під час оформлення тексту документа/унесення інформації в окремі поля електронної форми тендерної пропозиції (у тому числі комп'ютерна коректура, заміна літери (літер) та/або цифри (цифр), переставлення літер (цифр) місцями, пропуск літер (цифр), повторення слів, немає пропуску між словами, заокруглення числа), що не впливає на ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та не призводить до її спотворення та/або не стосується характеристики предмета закупівлі, кваліфікаційних критеріїв до учасника процедури закупівлі.

3. Невірна назва документа (документів), що подається учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, зміст якого відповідає вимогам, визначеним замовником у тендерній документації.

4. Окрема сторінка (сторінки) копії документа (документів) не завірена підписом та/або печаткою учасника процедури закупівлі (у разі її використання).

5. У складі тендерної пропозиції немає документа (документів), на який посилається учасник процедури закупівлі у своїй тендерній пропозиції, при цьому замовником не вимагається подання такого документа в тендерній документації.

6. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що не містить власноручного підпису уповноваженої особи учасника процедури закупівлі, якщо на цей документ (документи) накладено її кваліфікований електронний підпис.

7. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що складений у довільній формі та не містить вихідного номера.

8. Подання документа учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що є сканованою копією оригіналу документа/електронного документа.

9. Подання документа учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, який засвідчений підписом уповноваженої особи учасника процедури закупівлі та додатково містить підпис (візу) особи, повноваження якої учасником процедури закупівлі не підтверджені (наприклад, переклад документа завізований перекладачем тощо).

10. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що містить (містять) застарілу інформацію про назву вулиці, міста, найменування юридичної особи тощо, у зв'язку з тим, що такі назва, найменування були змінені відповідно до законодавства після того, як відповідний документ (документи) був (були) поданий (подані).

11. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, в якому позиція цифри (цифр) у сумі є некоректною, при цьому сума, що зазначена прописом, є правильною.

12. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції в форматі, що відрізняється від формату, який вимагається замовником у тендерній документації, при цьому такий формат документа забезпечує можливість його перегляду.

'''Цей перелік фомальних (несуттєвих) помилок є вичерпним, він повинен бути зазначений в тендерній документації, та їх допущення учасниками закупівель не повинно призвести до відхилення їх тендерних пропозицій.'''''<big></big>''

Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в автомобілі

2020-11-18T08:16:45Z

Oleksandr.zubkov: Створена сторінка: == '''Нормативна база:''' == # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративн...

== '''Нормативна база:''' ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)].
# Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text «Про Правила дорожнього руху»]

== '''Вимоги Правил дорожнього руху щодо наявності аптечки та вогнегасника в автомобілі.''' ==
Правилами Дорожнього руху України, а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text п.31.4]. визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text п.31.4.7.] ''Інші елементи конструкції'':

''є) відсутні:''

медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;
знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;
працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

== '''Поширені помилки щодо кваліфікації правопорушення.''' ==

Найчастіше на практиці співробітники поліції, виявивши відсутність у автомобілі аптечки, знаку аварійної зупинки або справного вогнегасника, кваліфікують вказане порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч.1 ст.121 КУпАП], висуваючи звинувачення в тому, що водій керує автомобілем, який має технічну несправність, при якій експлуатація транспортного засобу заборонена, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогоднішній день це становить 340 грн.).
== '''Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в приватному автомобілі (який не використовується для надання послуг з перевезення пасажирів)''' ==
Відсутність хоча б одного з цих предметів (аптечки, вогнегасника, знаку аварійної зупинки) ніяк не може бути технічною несправністю транспортного засобу, і '''управління автомобілем з відсутньою медичною аптечкою чи вогнегасником, необхідно кваліфікувати за''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ст. 125 КУпАП], як інші порушення правил дорожнього руху, що тягне за собою '''попередження''', оскільки жодним нормативним документом не передбачено окремо відповідальність за експлуатацію транспортного засобу без аптечки, знаку аварійної зупинки або справного вогнегасника.
== '''Відповідальність за відсутність аптечки і вогнегасника в транспортному засобі, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів''' ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 2 ст.121 КУпАП], керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації,
- '''тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' (на сьогоднішній день – 680 грн.).

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті,
-'''тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб'''.

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2020-06-16T11:06:53Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/490D29341F80C7C8C2257E7D0025DD67 Рішення Верховного суду України від 01.07.2015 по справі №6–331цс15]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8FCB3B1D1981126AC2257EFA0024A17B Рішення Верховного суду України від 04.11.2015 по справі №6-1926цс15]
* Рішення Верховного суду України від 11.09.2019 по справі № 201/13602/16-ц [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84211362]

== Загальні положення про строки позовної давності ==

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тут слід наголосити, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==

Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ст. 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''позовна давність''' – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

''Початок перебігу позовної давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text с]''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text таття 261 ЦК України])

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

''{Статтю 261 доповнено новою частиною згідно із Законом'' № 263-IX від 31.10.2019''}''

8. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''

== Збільшення строків позовної давності ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. ''Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм''і. Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2020-06-16T10:59:12Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/490D29341F80C7C8C2257E7D0025DD67 Рішення Верховного суду України від 01.07.2015 по справі №6–331цс15]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8FCB3B1D1981126AC2257EFA0024A17B Рішення Верховного суду України від 04.11.2015 по справі №6-1926цс15]
* Рішення Верховного суду України від 11.09.2019 по справі № 201/13602/16-ц [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84211362]

== Загальні положення про строки позовної давності ==

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тут слід наголосити, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==

Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ст. 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''

== Збільшення строків позовної давності ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. ''Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм''і. Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2020-06-16T10:58:36Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/490D29341F80C7C8C2257E7D0025DD67 Рішення Верховного суду України від 01.07.2015 по справі №6–331цс15]
* [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8FCB3B1D1981126AC2257EFA0024A17B Рішення Верховного суду України від 04.11.2015 по справі №6-1926цс15]
* Рішення Верховного суду України від 11.09.2019 по справі № 201/13602/16-ц [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84211362]

== Загальні положення про строки позовної давності ==

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тут слід наголосити, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==

Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно з ст. 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''

== Збільшення строків позовної давності ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. ''Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм''і. Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Договір страхування

2020-06-16T07:45:38Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про страхування"]

== Поняття договору страхування ==
'''Договір страхування''' - це письмовий договір, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ ЦК України]). У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.16 ЗУ "Про страхування"], '''договір страхування''' - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У своїй основі договір страхування — це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв'язку з настанням зумовленої в договорі події. Договір укладається на основі правил страхування.

Правила страхування розробляються за видами страхування та містять:
* визначення об'єктів страхування;
* перелік страхових випадків;
* страхові тарифи;
* визначення строків страхування;
* порядок укладання договору страхування;
* порядок сплати страхових премій;
* обов'язки сторін за договором;
* можливі випадки відмови у страхових виплатах;
* порядок розгляду претензій за договорами страхування тощо.

== Предмет договору страхування ==
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.4 ЗУ "Про страхування"]) і пов'язані з:
# життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням ('''особисте страхування''');
# володінням, користуванням і розпорядженням майном ('''майнове страхування''');
# відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником ('''страхування відповідальності''').

== Форма договору страхування ==
Договір страхування укладається в письмовій формі.
Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

== Істотні умови договору страхування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ч.4 ст. 16 ЗУ "Про страхування"] договір страхування повинен містити:
* назву документа;
* назву та адресу страховика;
* прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
* прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
* зазначення предмета договору страхування;
* розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
* розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
* перелік страхових випадків;
* розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
* страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
* строк дії договору;
* порядок зміни і припинення дії договору;
* умови здійснення страхової виплати;
* причини відмови у страховій виплаті;
* права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб. умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

== Сторони у договорі страхування ==
''Страховиком'' є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

''Страхувальником'' може бути фізична або юридична особа.

== Обов'язки сторін ==

{| class="wikitable"
|-
| '''Страховик зобов'язаний:'''||
* ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
* протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
* при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. 
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. 
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. 
* відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
* за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
* не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;
* надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.
|-
| '''Страхувальник зобов'язаний:'''||
* своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;
* при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
* при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
* вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
* повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.
|}

== Припинення договору страхування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 28 ЗУ "Про страхування"] Припинення дії договору страхування

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.

== Недійсність договору страхування ==
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 998 ЦК України])

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:
* його укладено після настання страхового випадку;
* об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

== Обов'язкове страхування ==
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 7 ЗУ "Про страхування]" передбачає види обов’язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9-1) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі тимчасового затримання транспортних засобів, за шкоду, яка може бути заподіяна транспортному засобу при здійсненні його транспортування та/або зберігання;

10) страхування засобів водного транспорту;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

40) страхування майна, переданого у концесію;

41) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

42) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;

43) страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

45) страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;

46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;

47) страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам;

48) страхування життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;

49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Для договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких Моторне (транспортне) страхове бюро України встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір страхування

2020-06-16T07:44:08Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про страхування"]

== Поняття договору страхування ==
'''Договір страхування''' - це письмовий договір, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ ЦК України]). У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.16 ЗУ "Про страхування"], '''договір страхування''' - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У своїй основі договір страхування — це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв'язку з настанням зумовленої в договорі події. Договір укладається на основі правил страхування.

Правила страхування розробляються за видами страхування та містять:
* визначення об'єктів страхування;
* перелік страхових випадків;
* страхові тарифи;
* визначення строків страхування;
* порядок укладання договору страхування;
* порядок сплати страхових премій;
* обов'язки сторін за договором;
* можливі випадки відмови у страхових виплатах;
* порядок розгляду претензій за договорами страхування тощо.

== Предмет договору страхування ==
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.4 ЗУ "Про страхування"]) і пов'язані з:
# життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням ('''особисте страхування''');
# володінням, користуванням і розпорядженням майном ('''майнове страхування''');
# відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником ('''страхування відповідальності''').

== Форма договору страхування ==
Договір страхування укладається в письмовій формі.
Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

== Істотні умови договору страхування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text ч.4 ст. 16 ЗУ "Про страхування"] договір страхування повинен містити:
* назву документа;
* назву та адресу страховика;
* прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
* прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
* зазначення предмета договору страхування;
* розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
* розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
* перелік страхових випадків;
* розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
* страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
* строк дії договору;
* порядок зміни і припинення дії договору;
* умови здійснення страхової виплати;
* причини відмови у страховій виплаті;
* права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
* інші умови за згодою сторін;
* підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб. умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

== Сторони у договорі страхування ==
''Страховиком'' є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

''Страхувальником'' може бути фізична або юридична особа.

== Обов'язки сторін ==

{| class="wikitable"
|-
| '''Страховик зобов'язаний:'''||
* ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
* протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
* при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. 
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. 
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. 
* відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
* за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
* не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;
* надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.
|-
| '''Страхувальник зобов'язаний:'''||
* своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;
* при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
* при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
* вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
* повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.
|}

== Припинення договору страхування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 28 ЗУ "Про страхування"] Припинення дії договору страхування

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.

== Недійсність договору страхування ==
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 998 ЦК України])

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:
* його укладено після настання страхового випадку;
* об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

== Обов'язкове страхування ==
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80#Text Стаття 7 ЗУ "Про страхування]" передбачає види обов’язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9-1) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі тимчасового затримання транспортних засобів, за шкоду, яка може бути заподіяна транспортному засобу при здійсненні його транспортування та/або зберігання;

10) страхування засобів водного транспорту;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

40) страхування майна, переданого у концесію;

41) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

42) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт;

43) страхування майнових ризиків користувача надр під час дослідно-промислового і промислового видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

45) страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;

46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних лотерей;

47) страхування професійної відповідальності призначених органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам;

48) страхування життя і здоров’я фахівців у сфері протимінної діяльності (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на період їхньої участі у виконанні робіт з гуманітарного розмінування;

49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Для договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких Моторне (транспортне) страхове бюро України встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір страхування

2020-06-16T07:31:48Z

Oleksandr.zubkov:

Визнання господарського договору недійсним

2020-06-16T07:05:49Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011600-13 Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"]

== Визнання господарського договору недійсним ==
Для набрання договором юридичної сили він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК України, дотримання яких е обов'язковою умовою чинності будь-якого правочину. Згідно зі ст. 215 ЦК України, відсутність у момент учинення правочину вимог його чинності, передбачених частинами 1-3, 5,6 ст 203 ЦК України, є підставою його недійсності. ГК України взагалі оперує одним поняттям "недійсність господарського зобов'язання". Отже, на нормативному рівні не проведено розмежування понять "дійсність" та "чинність" договорів.
ЦК України встановлює загальні правила про недійсні правочини, які розподіляє на два види: згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК недотримання при укладанні договору вимог ч. 1–3, 5, 6 ст. 203 ЦК спричиняє його недійсність.

(ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. З ст. 215 ЦК України). Принципова відмінність між такими правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст. 236 ЦК України)
Підстави недійсності господарського зобов'язання передбачені ст. 207 ГК України. Утім, за офіційною позицією Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ), [[вhttp://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_211600-08|висловленою у п. 21 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"]] від 07.04.2008 р., ст. 207 ГК України застосовуватись не може, оскільки вона не встановлює особливостей регулювання господарських відносин, а тільки містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Так, зокрема, ст. 207 ГК України не передбачає поділу недійсних господарських зобов'язань на нікчемні та оспорювані, а натомість фактично розглядає як оспорювані всі ті зобов'язання, які виникають із правочинів, які за ЦК України є нікчемними.
недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсний договір – це договір, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов’язаних із його недійсністю. Недійсність договору означає, що він не відповідає вимогам законодавства.
Інакше кажучи, підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

== Нікчемний правочин ==

ЦК України встановлює такі випадки нікчемності правочину: недотримання сторонами вимоги щодо нотаріального посвідчення правочину, за винятком певних нормативно встановлених випадків (ст. 220); вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності та в разі відсутності його схвалення законними представниками (ст. 221); вчинення правочину недієздатною фізичною особою без дозволу органів опіки та піклування (ст. 224) чи наступного схвалення (якщо йдеться про дрібні побутові правочини) (ст. 226); порушення ним публічного порядку (ст. 228 ЦК України).За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
== Підстави недійсності правочину ==
недійсність правочину може бути наслідком відсутності у момент його учинення вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Інакше кажучи, підставами недійсності правочину можуть бути: суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; обмеження волевиявлення учасника правочину та/або невідповідність такого волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямованість правочину не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; суперечність правочину, що вчиняється батьками (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
=== Суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства ===
Утім слід зазначити, що недійсність договорів спричиняє суперечність їхнього змісту не тільки актам цивільного законодавства, а й актам господарського, податкового законодавства тощо. Так, в Інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 р. звертається увага на те, що "поняття правочину є цивільно-правовим поняттям, і норми про недійсність тих чи інших правочинів є цивільно-правовими. Разом з тим закони часто містять норми, які належать до різних галузей права. Зокрема, закон публічно-правової направленості може містити окремі цивільно-правові норми. Тому, якщо такий закон містить норми, які встановлюють умови недійсності правочину, то такі норми підлягають застосуванню" (п. 16).

Так, з огляду на офіційну позицію ВГСУ за умов відсутності у суб'єкта господарювання (сторони господарського договору) певного дозволу, застосуванню підлягає ст. 227 ЦК України, яка кваліфікує правочин, вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії), як оспорюваний. Однак поза увагою ЦК України залишається питання дійсності договору, укладеного фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, без відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності, який опосередковує означений договір. Більше того, передумови набуття господарської правосуб'єктності (компетенції) не завжди зводяться винятково до отримання суб'єктами господарювання відповідних ліцензій.
=== Відсутність обсягу цивільної дієздатності ===
Похідними від правосуб'єктності господарської організації (юридичної особи) є повноваження її представників, пов'язані з укладанням господарських договорів від її імені. Це означає, що представник не може набути господарських прав та обов'язків для особи, яка не здатна їх мати та/або реалізувати. Відповідно, дії представника, якому належать повноваження діяти від імені та в інтересах сторони, яка сама не має права на вчинення цих дій (на які вона уповноважила представника), у тому числі на укладення певних договорів, не здатні створити 272 правових наслідків у вигляді набуття суб'єктивних прав та обов'язків, що утворюють зміст конкретних договірних правовідносин. Отже, при укладанні господарських договорів кожна зі сторін має одночасно перевірити як здатність свого контрагента відносно укладення відповідного договору, так і повноваження представника, який укладає договір від імені даного контрагента.

Під час укладання господарського договору юридичною особою можуть виникати проблемні ситуації двох видів:
* по-перше, пов'язані з перевищенням повноважень її представника щодо укладення договору,
* по-друге - з відсутністю повноважень у особи, яка уклала договір від імені юридичної особи.

При перевищенні повноважень представника особа, яку він представляв, може або схвалити дії такого представника, або відмовитися від їх схвалення. Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення юридичною особою правочину, здійсненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить його дійсним з моменту вчинення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до іншої сторони правочину чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (приміром, здійснення платежу іншій стороні тощо).

Від випадків укладення господарських договорів від імені юридичної особи н вповноваж ними суб'єктами потрібно відрізняти випадки обмеження самою юридичною особою повноважень своїх представників щодо укладення окремих господарських договорів. Такі обмеження, як правило, мають вираження у вигляді обов'язкового попереднього схвалення договору з боку відповідного колегіального органу (загальних зборів, ради директорів і т. ін.) перед його підписанням повноважним представником юридичної особи. Найчастіше необхідність такого схвалення пов'язується із: а) загальною сумою платежу за товари (роботи, послуги), що мають бути придбані (реалізовані) за договором (наприклад, при укладенні договору на суму понад 25 тис. гривень); б) видом договору (наприклад, укладення договору, за яким така сторона має виступити поручителем); в) співвідношенням загальної суми платежу за договором та вартості чистих активів юридичної особи (наприклад, коли така сума буде перевищувати 10 % (15 %) чи більше від вартості чистих активів юридичної особи)1. Відповідно до ч. 2 п. З ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили (йдеться про обмеження наявних повноважень, а не про здійснення дій, на які повноваження взагалі відсутні), крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
=== Невідповідність формі договору ===
Належною формою господарського договору є письмова. Утім, якщо договір не відповідає загальним вимогам до письмової форми правочину, передбаченим ст. 207 ЦК України, його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Згідно зі ст. 218 ЦК України, недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися стосовно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (у цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається).

Сьогодні ні ЦК України, ні ГК України не вирішують проблему, пов'язану з відсутністю державної реєстрації договорів, для яких остання передбачена чинним законодавством. Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р. (п. 8), угода, укладена з порушенням правил щодо обов'язкової державної реєстрації, може бути визнана недійсною лише в тому випадку, коли такі наслідки прямо передбачаються нормативним актом. Якщо незареєстровану угоду повністю або частково виконано, а сторона, яка отримала виконання, ухиляється від державної реєстрації цієї угоди, то друга сторона має право звернутися до господарського суду стосовно захисту своїх інтересів. У цьому разі суд може визнати угоду, що не пройшла державної реєстрації, дійсною, і такого рішення достатньо для виникнення в органу, що реєструє, обов'язку щодо здійснення державної реєстрації угоди, незважаючи на волю другої сторони.
=== Наслідки визнання господарського договору недійсним ===
Господарський договір може бути визнано недійсним у цілому, або в частині (коли недійсними визнаються тільки окремі договірні умови). Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Виконання господарського договору, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому останні залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання договору. Так, відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вищеозначені правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних право-чинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Утім ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло таких осіб має з'ясовуватись у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які піддягають застосуванню до спірних правовідносин. Тільки в окремих випадках ЦК України встановлює, за чиїм саме позовом правочин може бути визнаний недійсним. Крім того, наслідки недійсності нікчемного правочину суд може застосувати з власної ініціативи. При цьому застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом, за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони, є правом, а не обов'язком суду. Згідно з п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, імперативно встановлений чинним законодавством і не може бути змінений судом. Так, згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Це означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі. Частина 2 ст. 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не тільки не виникають права та обов'язки, настання яких сторони пов'язували з моментом вчинення такого правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Академічна доброчесність: проблеми реалізації та відповідальність

2020-03-03T07:34:06Z

Oleksandr.zubkov: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [https://zakon.ra...

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

== Поняття академічної доброчесності ==
Відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], кожен має право на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 «Про освіту»] регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Стаття 42 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 закону] присвячена академічній доброчесності.
'''Академічна доброчесність''' - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
== Дотримання академічної доброчесності ==
=== Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає: ===
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
* контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
* об’єктивне оцінювання результатів навчання.

=== Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає ===
:
* самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
* посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
* дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
* надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

== Види порушень академічної доброчесності ==

Порушенням академічної доброчесності вважається:
* ''академічний плагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
* ''самоплагіат'' - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
* ''фабрикація'' - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
* ''фальсифікація'' - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
* ''списування'' - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;
* ''обман'' - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;
* ''хабарництво'' - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;
* ''необ’єктивне оцінювання'' - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.
*
== Види академічної відповідальності ==

=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти ===
За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
* відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;
* позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;
* відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
* позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
*
=== Академічна відповідальність за порушення академічної доброчесності здобувачів освіти ===
За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
* повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
* повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;
* відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);
* позбавлення академічної стипендії;
* позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

== Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності ==

Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.
Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:
ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;
особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.

Багаж та ручна поклажа: як правильно перевозити речі під час авіаперельотів

2019-06-25T10:58:51Z

Oleksandr.zubkov: Створена сторінка: === Нормативна база === * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний Кодекс України] * [https://zakon.rada.go...

=== Нормативна база ===
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 723 "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/723-2007-%D0%BF Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом]"
* Наказ Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Про затвердження Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу]»»

=== І. Реєстрація пасажирів та оформлення багажу ===
Реєстрація пасажирів та оформлення багажу в аеропортах України закінчуються не раніше ніж за 45 хвилин до часу відправлення рейсу за розкладом.
Реєстрація пасажирів та оформлення багажу здійснюються на підставі квитка та одного із зазначених документів:
* - паспорт громадянина України;
* - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* - проїзний документ дитини;
* - дипломатичний паспорт;
* - службовий паспорт;
* - посвідчення особи моряка;
* - посвідчення члена екіпажу;
* - посвідчення особи на повернення в Україну;
* - паспортний документ іноземця, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
* - у випадках, передбачених міжнародними договорами України,- інші документи, що можуть використовуватися для виїзду за кордон
.
Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу весь багаж пасажира, передбачений для повітряного перевезення, підлягає зважуванню.
До речей ручної поклажі, яка за правилами авіаперевізника може перевозитись у салоні повітряного судна, прикріплюється бирка «В кабіну», «Ручна поклажа» (Approved Cabin Baggage).
Авіаперевізник або агент з обслуговування зобов’язаний зазначити у багажній квитанції кількість і вагу прийнятого до повітряного перевезення багажу та видати пасажиру відривний талон ідентифікаційної багажної бирки на зареєстрований багаж.
За наявності у пасажира квитка в електронному вигляді відомості щодо кількості та ваги багажу зазначаються в електронному вигляді в системі відправок DCS.
Для позначення особливих умов повітряного перевезення зареєстрованого багажу додатково до ідентифікаційної багажної бирки прикріплюється спеціальна попереджувальна багажна бирка без номера («Крихкий» (Fragile); «Пріоритетний» (Priority); «Тварини» (Live Animals); «Трансфер» (Transfer); «Крісло колісне» (Wheelchair); «Дитина без супроводу» (UM); «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft) тощо). Форма багажних бирок має відповідати Резолюціям ІАТА.
Після реєстрації та оформлення багажу авіаперевізник відповідає за цілісність і схоронність зареєстрованого багажу.
Цілісність та схоронність ручної поклажі забезпечує пасажир.
Збереження багажу, на який прикріплено бирку «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft), забезпечує пасажир до моменту передачі його для завантаження у багажне відділення біля повітряного судна.
Плата за повітряне перевезення багажу, вага якого перевищує встановлену авіаперевізником норму безкоштовного провезення, стягується відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифу. Оплата за перевезення такого багажу оформлюється квитанцією про оплату наднормового багажу або ордером різних зборів.

=== ІІ.Багаж ===
==== 1. Вимоги до багажу ====
1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником. 

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа). 

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см.
Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене.
Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж. 

4. Інформація щодо максимальної кількості та ваги багажу, що приймає авіаперевізник для транспортування без оплати, вноситься до правил застосування тарифів та зазначається у правилах авіаперевізника і договорі перевезення, що надається пасажиру. 

5. Інформація щодо оплати повітряного перевезення наднормового багажу надається авіаперевізником, агентом з продажу та/або агентом з обслуговування під час бронювання повітряного перевезення або під час реєстрації пасажира та оформлення багажу. 

6. Оплата повітряного перевезення наднормового багажу здійснюється відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифом, що діє на день оформлення ордеру різних зборів або квитанції про оплату наднормового багажу та на дату вильоту, зазначену у квитку. Така оплата може бути здійснена попередньо за згодою авіаперевізника під час оформлення квитка або в аеропорту під час реєстрації.
У разі несплати пасажиром відповідних тарифів і зборів авіаперевізник має право відмовити у повітряному перевезенні наднормового багажу. 

7. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у меншій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, авіаперевізник зобов’язаний повернути пасажиру різницю між сумою сплачених коштів та вартістю повітряного перевезення фактичної кількості багажу.
У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у більшій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, пасажир має здійснити доплату за перевезення фактичної кількості багажу. 

8. У разі перевантаження повітряного судна чи за відсутності вільного тоннажу авіаперевізник, повідомивши про це пасажира, має право здійснити перевезення його багажу наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника в найкоротший строк.
Авіаперевізник самостійно визначає, який багаж буде перевезено наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника. 

9. Максимальна вага та кількість багажу, що приймається до повітряного перевезення безкоштовно, визначається правилами застосованого тарифу та зазначається у договорі повітряного перевезення. 

10. Авіаперевізник зобов’язаний вжити заходів для здійснення повітряного перевезення пасажира та його зареєстрованого багажу на борту того самого повітряного судна, особливо якщо згідно з чинним законодавством вимагається присутність пасажира під час проведення митних процедур щодо багажу.
У разі перевезення зареєстрованого багажу на борту іншого повітряного судна авіаперевізник зобов’язаний за вибором пасажира здійснити доставку багажу у найкоротший строк за наданою пасажиром у акті про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) адресою або компенсувати його транспортні витрати, пов’язані з доставкою такого багажу відповідно до вимог правил авіаперевізника. 

11. Оформлення багажу за вибором авіаперевізника може здійснюватися відповідно до вагової концепції (baggage weight concept) або поштучної концепції (baggage piece concept), тобто комбінацією характеристик ваги, розміру, кількості місць. 

12. Авіаперевізник відповідає за збереження багажу з моменту його реєстрації до повітряного перевезення та до моменту видачі пасажиру. 

Прийняття багажу авіаперевізником до повітряного перевезення підтверджується виданим пасажиру відривним талоном багажної ідентифікаційної бирки та багажною квитанцією щодо кількості та ваги місць, які прийняті до повітряного перевезення. З моменту прийняття авіаперевізником багажу до перевезення і до моменту його видачі доступ пасажира до зареєстрованого багажу забороняється, крім випадків проведення його ідентифікації або додаткового догляду відповідними уповноваженими службами.

==== 2. Умови безкоштовного перевезення багажу ====
1. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, пасажир має право перевезти безоплатно такий незареєстрований багаж (ручну поклажу) та відповідає за його збереження, зокрема: жіноча і чоловіча сумки, папка для паперу, верхній одяг, жакет, парасолька або палиця, друковані видання для читання під час польоту, харчування для дитини, необхідне під час польоту, дитяча дорожня люлька (за присутності дитини віком до 1 року), прогулянковий дитячий візок, складене крісло колісне та/або милиці.
Загальна вага незареєстрованого багажу (ручної поклажі), за винятком крісла колісного, не має перевищувати 7 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника. 

2. Авіаперевізник має право розширити перелік та загальну вагу речей, які перевозяться безоплатно. 

3. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, авіаперевізник може стягувати додаткову плату за перевезення:
речей пасажирів (незалежно від їх найменування), розмір, вага яких не відповідає вимогам правил авіаперевізника;
не запакованих відповідно до вимог глави 5 цього розділу речей пасажирів незалежно від їх найменування та призначення;
побутової та теле-, відео-, аудіо-, фототехніки, вага одного місця якої понад 10 кг;
квітів, саджанців рослин, харчової зелені, висушених рослин, дерев та кущів загальною вагою понад 5 кг;
кореспонденції, яка супроводжується фельд’єгерями;
тварин (свійських або диких), птахів, бджіл та іншої живності, за винятком собаки-поводиря, який супроводжує пасажира з інвалідністю або з обмеженою рухливістю. 

4. Авіаперевізник має право розширити перелік речей, за перевезення яких може стягуватись додаткова плата, незалежно від правил застосування тарифу.

==== 3. Оголошена цінність багажу ====
1. Пасажир має право оголосити цінність свого зареєстрованого багажу. 

2. Цінність зареєстрованого багажу оголошується для кожного місця багажу окремо. У разі оголошення цінності багажу пасажир повинен сплатити вартість, визначену тарифом авіаперевізника. 

3. Для підтвердження оплати повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю авіаперевізник або агент з продажу повинен видати ордер різних зборів або квитанцію про оплату наднормового багажу, в якій зазначаються пункти, між якими здійснюється перевезення багажу з оголошеною цінністю. 

4. Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника.
У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

==== 4. Групове перевезення багажу ====
1. На вимогу пасажирів, які подорожують групою, або членів однієї родини, авіаперевізник зобов’язаний об’єднати їх багаж. 

2. Об’єднання місць багажу стосується тільки норм безкоштовного перевезення багажу. Багаж має оформлятися для кожного пасажира окремо. Об’єднання місць багажу групи пасажирів або членів однієї родини стосується тільки об’єднаної норми безкоштовного перевезення багажу кожного пасажира. 

Груповий багаж за згодою пасажира оформлюється на одну уповноважену всіма пасажирами особу, що входить до складу групи цих пасажирів або родини. При цьому у перевізних документах кожного пасажира мають зазначатися кількість місць та вага його багажу.

==== 5. Вимоги до упаковки багажу ====
1. Пасажир має забезпечити належне пакування кожного місця багажу, яке забезпечує його збереження під час повітряного перевезення та обробки і унеможливлює заподіяння шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, а також унеможливлює вільний/випадковий доступ до вмісту багажу сторонніх осіб.
Авіаперевізник має право не приймати до перевезення багаж як зареєстрований, пакування якого не відповідає вимогам цього пункту, або вимагати від пасажира додатково запакувати багаж.
Відповідність пакування багажу вимогам цього пункту визначає авіаперевізник. 

2. Багаж, який має зовнішні пошкодження, що не впливають на його цілісність під час повітряного перевезення та обробки і не можуть заподіяти шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, може бути прийнятий до повітряного перевезення як зареєстрований багаж за згодою авіаперевізника. Про наявність та вид пошкодження багажу авіаперевізником або його агентом з обслуговування робиться відмітка у багажній квитанції (бирці «Limited Release» - перевезення з обмеженою відповідальністю), яку засвідчує підписом пасажир.

==== 6. Обмеження щодо приймання до перевезення речей як багажу ====
1. Речі, які заборонено включати до багажу:
товари, предмети, рідкі та інші речовини, здатні створити значний ризик для здоров’я пасажирів, безпеки польоту чи власності авіаперевізника або інших пасажирів під час перевезення, зокрема вибухонебезпечні, стиснуті гази, матеріали, що викликають корозію, окисники, радіоактивні матеріали, магніти, легкозаймисті матеріали, отруйні, шкідливі або подразнювальні речовини, а також будь-які інші предмети та речовини, визначені в The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та постанові Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 723 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/723-2007-%D0%BF Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом]» як такі, що заборонені для перевезення на пасажирських повітряних суднах. 

2. Речі, які не слід включати до зареєстрованого багажу:
ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, гроші, ключі, коштовності, електронне обладнання, фото-, відеотехніку, вироби з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів і каміння, окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, цінні речі, медикаменти, медичну документацію, документи, що посвідчують особу;
товари, предмети, лікарські препарати, перевезення яких заборонено або обмежено чинними законами будь-якої країни, з території якої, на територію якої або через територію якої здійснюватиметься рейс;
товари, які не є придатними для перевезення за їх характером, вагою, розміром, формою або запахом;
живих тварин та птахів, крім випадків, передбачених у главі 2 розділу XII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України].
У разі вкладення зазначених речей до зареєстрованого багажу, авіаперевізник не відповідає за їх схоронність. 

3. Речі, які рекомендовано перевозити у ручній поклажі: ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, електронне обладнання (фото-, відеотехніка, комп’ютерна техніка, носії інформації), програмне забезпечення, гроші, ключі, коштовності (дорогоцінні та напівдорогоцінні метали і каміння), окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, медикаменти у необхідній кількості на час подорожі, медичну документацію, паспорти та інші документи, що посвідчують особу, унікальні чи незамінні речі, інші цінні предмети. 

4. Речі, які можуть прийматися до перевезення як зареєстрований багаж за попередньою згодою авіаперевізника: вогнепальна зброя (в тому числі бойова, мисливська, спортивна), пневматична, газова зброя, пістолети та револьвери, призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за властивостями кулями, холодна зброя всіх видів та конструктивно подібні до неї вироби, патрони та запасні частини до зброї, а також навчальна, вихолощена, музейна, сувенірна, колекційна та бутафорська зброя за наявності у фізичної або юридичної особи відповідного дозволу на її зберігання, носіння та перевезення, рушниці і пістолети для підводного полювання.
Предмети і речовини, заборонені до перевезення пасажирами та членами екіпажів повітряних суден цивільної авіації, визначаються авіаційними правилами України. 

5. Пасажир має право включати до зареєстрованого багажу свої побутові речі, алкогольні напої, нерадіоактивні речі медичного призначення та речі для туалету і першої потреби, у тому числі ємності з аерозолями медичного призначення й інші речі та речовини, дозволені для перевезення в обмеженій кількості відповідно до The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та у кількості, дозволеній відповідними контролюючими органами.

==== 7. Право на відмову в прийманні до перевезення багажу ====
1. Зареєстрований багаж пасажира, який не з’явився на посадку на борт повітряного судна, підлягає обов’язковому вивантаженню з повітряного судна. 

2. Авіаперевізник має право відмовитися прийняти багаж як зареєстрований, якщо він належним чином не упакований у валізи із замками або інші відповідні контейнери, які забезпечують безпечне транспортування багажу та його обробку з використанням звичайних засобів обробки вантажів. 

3. Авіаперевізник має право відмовити у перевезенні або подальшому перевезенні як багажу речей, визначених у пунктах 1-3 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, якщо на підставі відповідних документів виявить, що такі речі містять будь-які недозволені матеріали чи предмети.
Авіаперевізник не відповідає за речі, які він відмовився приймати до перевезення як багаж. 

4. Авіаперевізник може за бажанням пасажира перевезти речі, визначені в пунктах 1,2 глави 6 цього розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України,] як несупроводжуваний багаж (вантаж) з урахуванням вимог глави 9 цього розділу авіаційних правил України.

==== 8. Право на догляд ====
1. З метою забезпечення безпеки польоту та відстеження речей, визначених у пунктах 1 та 2 глави 6 цього розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України], авіаперевізник має право вимагати від пасажира пройти контроль на безпеку, який здійснюють служби авіаційної безпеки авіаперевізника, аеропорту, і надати багаж для догляду, а також доглядати чи організувати догляд багажу за відсутності пасажира.
У разі відмови пасажира надати багаж для догляду авіаперевізник має право відмовити у перевезенні такого пасажира та/або багажу. 

2. Авіаперевізник не відповідає за шкоду, заподіяну пасажиру або його багажу в разі виявлення під час здійснення догляду або інших видів контролю щодо безпеки предметів, заборонених для повітряного перевезення, за винятком випадків недбалості авіаперевізника. 

3. Авіаперевізник або агент з обслуговування забезпечує виконання процедури ідентифікації зареєстрованого багажу пасажирів, які не з’явилися на борт повітряного судна або покинули його до відправлення.

==== 9. Несупроводжуваний багаж ====
1. За бажанням пасажира і за згодою авіаперевізника багаж може бути оформлений як несупроводжуваний багаж. 

2. Несупроводжуваний багаж приймається до повітряного перевезення між тими самими пунктами, між якими подорожує пасажир, відповідно до квитка і тільки після самостійного митного оформлення багажу пасажиром. 

3. Повітряне перевезення несупроводжуваного багажу оформлюється авіавантажною накладною, здійснюється згідно з правилами повітряних перевезень вантажів, що затверджуються авіаперевізником, і оплачується згідно з тарифами на перевезення вантажів, встановленими авіаперевізником.

== ІІІ. Ручна поклажа ==
1. До ручної поклажі приймаються речі, які мають вагу та габарити, встановлені правилами авіаперевізника, що дозволяє безпечно розмістити їх у салоні повітряного судна на багажних полицях або під сидінням крісла.
Забороняється розміщення ручної поклажі та дозволених до перевезення речей у проходах салону повітряного судна. 

2. До речей, які не відповідають установленим авіаперевізником вимогам до ручної поклажі або які не дозволяється перевозити в пасажирському салоні повітряного судна, застосовуються правила для зареєстрованого багажу. 

3. Ручна поклажа не має містити будь-яких колючих та ріжучих предметів, у тому числі манікюрних ножиць та пилочок, голок для медичних ін’єкцій, в’язальних спиць, металевих ножів, штопорів, предметів, пристроїв та іграшок, що імітують усі види зброї, запальничок у вигляді пістолетів та інших видів зброї, а також предметів із затупленими кінцями, якими можна завдати тілесних ушкоджень.
Також забороняється заносити на борт повітряного судна в ручній поклажі будь-які рідини, суспензії, креми, пасти ємністю понад 100 мл (грамів) в одному флаконі (тюбику). Загальний об’єм зазначених речовин у ручній поклажі, упакованих в тару ємністю до 100 мл (грамів), не має перевищувати 1 л (кг) на одного пасажира. У разі використання обладнання для перевірки рідини, аерозолів та гелів їх об’єм для повітряного перевезення не обмежується.
Предмети і речовини, заборонені до перевезення у пасажирському салоні, але дозволені до перевезення у багажу, визначаються авіаційними правилами України. 

4. За ручну поклажу протягом усього перевезення відповідає пасажир.

== ІV. Перевезення деяких категорій багажу ==

==== 1. Перевезення багажу в салоні повітряного судна ====
1. Авіаперевізник має право прийняти до повітряного перевезення у салоні повітряного судна речі, які зазначені у пункті 2 глави 6 розділу XI Авіаційних правил України та потребують особливих застережних заходів під час повітряного перевезення або особливих умов обробки. 

2. Речі, які пасажир вважає непридатними для перевезення у вантажному відсіку повітряного судна, приймаються до повітряного перевезення у пасажирському салоні лише за попереднім погодженням з авіаперевізником та з урахуванням вимог цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил]. 

Перевезення таких речей оплачує пасажир відповідно до правил авіаперевізника та з урахуванням кількості необхідних для його перевезення пасажирських місць. 

3. Вага одного нестандартного місця багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, не має перевищувати 80 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника, а його розміри мають давати змогу розмістити багаж на окремому(их) пасажирському(их) кріслі(ах).
Упаковка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, має забезпечити належне його кріплення на пасажирському(их) кріслі(ах) та відповідати санітарним нормам. 

4. Доставка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, до повітряного судна, його завантаження, розміщення в салоні повітряного судна, розвантаження та перевезення у межах терміналів аеропорту здійснюється пасажиром або агентом з обслуговування, за попереднім замовленням та з оплатою цих послуг.

==== 2. Перевезення тварин (птахів) ====
1. Повітряне перевезення собак, котів, птахів та інших тварин здійснюється за умови одержання дозволу авіаперевізника під час бронювання повітряного перевезення.
Тварини, які приймаються до повітряного перевезення, обов’язково мають бути належним чином розміщені у контейнерах/клітках і мати чинні свідоцтва про вакцинації та довідки про стан їх здоров’я, дозволи на ввезення в країну призначення чи транзиту. Тварини мають бути чисті, охайні та не мати неприємного запаху.
Авіаперевізник має право визначати спосіб перевезення і обмежити кількість тварин, що дозволяється перевозити на одному рейсі. 

2. Повітряне перевезення тварин, прийнятих як зареєстрований багаж разом з контейнером і харчуванням, має оплачуватися як додаткова послуга, яку пасажир має сплатити відповідно до тарифу, установленого авіаперевізником. 

3. Службові собаки, які допомагають працівникам державних органів, командам рятувальників, перевозяться безкоштовно разом з контейнерами і продуктами для їх харчування. Таке перевезення попередньо має бути узгоджене з авіаперевізником. 

4. У пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити:
службових собак у супроводі кінолога;
службових тварин, у тому числі собак-поводирів для сліпих і глухих пасажирів за умови, що на тваринах є ошийник і намордник;
дрібних тварин, маса яких разом із засобами перевезення не перевищує 8 кг.
Службова собака або собака-поводир має перебувати біля ніг кінолога/пасажира, а клітки птахів мають бути покриті щільною світлонепроникною тканиною.
Пасажир відповідає за тварину, яка перевозиться у пасажирському салоні. 

5. Тварини, маса яких із засобом перевезення перевищує 8 кг, перевозяться в багажно-вантажних відсіках повітряного судна (крім собак-поводирів та службових собак). 

6. Обов’язок надання всіх необхідних для перевезення тварин документів, передбачених чинним законодавством країни відправлення, призначення або транзиту, покладається на пасажира.
Авіаперевізник не відповідає за травмування, втрату, захворювання або загибель тварин, які сталися внаслідок відмови у ввезенні їх до країни пункту призначення або транзиту, якщо такої шкоди не заподіяно внаслідок недбальства авіаперевізника. 

7. У разі невиконання пасажиром вимог пунктів 1-6 цієї глави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України] авіаперевізник має право під час реєстрації пасажира на власний розсуд прийняти остаточне рішення щодо прийняття до повітряного перевезення чи відмови в перевезенні тварин (птахів).

== V. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Стаття 101 Повітряного Кодексу України.] Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень
# 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників. 

# 2. У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення про:
# 1) відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;
# 2) наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути. 

# 3. Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України "Про захист прав споживачів"] поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Придбання товарів через інтернет

2018-11-02T11:14:43Z

Oleksandr.zubkov:

== '''Нормативна база.''' ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»] 
 
'''Придбання товарів через інтернет''' - це договір, укладений на відстані продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 п. 8 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів»]), до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема інтернет. 

== '''Основні ознаки договору''' ==
Положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 698 Цивільного кодексу України] визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.
Відносини, що виникають між покупцем і продавцем товарів, робіт та послуг в Інтернеті не відрізняються від традиційних правил купівлі-продажу і регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».

== '''Сторони договору''' ==

'''''Продавець''''' - це сторона договору купівлі-продажу, яка передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). 

'''''Покупець''''' - це сторона договору купівлі-продажу, яка приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Покупцем може бути як фізична особа (людина) так і юридична (підприємство, установа, організація), держава.

== '''Порядок оформлення договору''' ==

Правочини між фізичною та юридичною особою, а також між фізичними особами на суму, що перевищує 340 грн., треба вчиняти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України).
Виняток встановлено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 206 ЦК України] — усно можуть вчиняти правочини, які сторони повністю виконують у момент вчинення.
''Тож, договір купівлі-продажу не потрібно оформляти письмово, коли:''
— товар через інтернет продає фізична особа-підприємець і вартість товару не перевищує 340 грн.;
— момент оплати й отримання товару збігаються незалежно від вартості покупки і продавця, тобто замовлення доставляє кур´єр магазину і він же приймає готівку в оплату. 

Правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або в кількох документах: у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 207 ЦК України]). Правочин буде укладеним письмово тоді, коли інтернет -магазин письмово підтвердить інформацію відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ст. 13 Закону України про захист прав споживачів].
Про те, що покупець визнає правочин, свідчитиме надходження від нього оплати або листа (телеграми), у якому він погоджується придбати товар, також сторони можуть виражати свою волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.
Продавець повинен підтвердити замовлення письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 п. 10 ст. 1 Закону про захист прав споживачів]). В даному випадку – це інтернет -сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. 
 
== '''Вимоги до інтернет — торговця''' ==
Перед укладенням договору купівлі-продажу він повинен ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ч. 2 ст. 13 Закону про захист споживачів]) надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця та його місцезнаходження; 

2) порядок прийняття претензії; 

3) основні характеристики продукції; 

4) ціну, включаючи плату за доставку; 

5) умови оплати; 

6) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції; 

7) інші умови поставки; 

8) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції; 

9) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 

10) період прийняття пропозицій; 

11) порядок розірвання договору. 
 

== '''Обов'язки сторін''' ==

=== ''Обов'язки продавця'' ===
Обов'язком продавця є обов'язок передати товар (з його приналежностями та документами) покупцеві:

• у встановленій договором кількості; 

• у погодженому асортименті; 

• у відповідній комплектності та в комплекті товару, якщо це передбачено договором; 

• встановленої якості товару; 

• вільний від прав третіх осіб (якщо продавець не попередив про права третіх осіб на річ, то покупець має право вимагати: а) зниження ціни; б) розірвання договору купівлі-продажу, але за умови, що продавець не доведе, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб на товар); 

• в тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. 

Якість товару не може залишатися незмінною постійно, тому важливо визначити період часу, протягом якого вона буде достатньою для нормального використання речі. Ці проблеми вирішують шляхом встановлення гарантійного строку, строку придатності та строку служби. Гарантійним вважається строк, встановлений договором або законом, протягом якого продавець гарантує якість товару і зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару. 

=== ''Обов'язки покупця'' ===
• прийняти товар; 

• сплатити за нього певну грошову суму. 

== '''Заміна товару.''' ==

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Частина 6 ст. 13 Закону про захист прав споживачів] дозволяє продавцю використовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повідомити перед укладенням договору. Продавець може замінити товар тільки тоді, коли одночасно виконуються три умови:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого; 

2) має таку ж або кращу якість; 

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару. 

== '''Повернення товару.''' ==

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання товару чи його першої поставки ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ч. 4 ст.13 Закону про захист прав споживачів]). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. За таких умов покупцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з моменту одержання уточненого повідомлення.

Якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ч. 5 ст. 12 Закону про захист прав споживачів]). Обов’язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, товар стає власністю споживача, причому безоплатно. Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбачено, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов’язані з пересиланням продукції, покладають на продавця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв’язку з поверненням).

Для того, щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу, споживач повинен зберігати товар у незмінному стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 ч. 7 ст. 12 Закону про захист прав споживачів]).

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Договір купівлі- продажу‎]]

Придбання товарів через інтернет

2018-11-02T11:13:52Z

Oleksandr.zubkov:

Придбання товарів через інтернет

2018-11-02T10:59:42Z

Oleksandr.zubkov: Створена сторінка: == '''Нормативна база.''' == [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] [http://zakon.rada.gov...

Порядок розірвання шлюбу

2018-11-01T15:54:01Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]10 січня 2002 року № 2947-III
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]18 березня 2004 року № 1618-IV
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"] 1 липня 2010 року № 2398-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"] від 18 жовтня 2000 року N 52/5
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]8 липня 2011 року № 3674-VI
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"] від 21 грудня 2007 року N 11
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]21 січня 1993 року N 7-93
== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ);
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]2 вересня 1993 року N 3425-XII . Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[http://ol.zt.court.gov.ua/sud0618/zrazki/pzsh/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Вилов безпритульних тварин

2018-11-01T15:46:37Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1016-10 Положення про притулок для тварин, затверджений наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15 жовтня 2010 року № 439]

== Поняття "безпритульна тварина" ==
''Безпритульні тварини'' – домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини (стаття 1 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"). 
Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, також вважаються безпритульними

== Хто та з якою метою здійснює вилов безпритульних тварин? ==
Для забезпечення вилову собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.
Вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:
* повернення їх володільцям;
* регулювання їх чисельності

== Чи можуть здійснювати вилов безпритульних тварин громадяни? ==
Вилов безпритульних тварин окремими громадянами ''забороняється'', крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей

== В який час доби проводиться вилов безпритульних тварин? ==
Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із ''5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку - після 22-ї години)''.

== Де утримуються виловлені безпритульні та бродячі домашні тварини? ==
Виловлені безпритульні домашні тварини протягом ''семи днів з дня їх вилову обов'язково утримуються на карантинних майданчиках'' служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. 

Тварини після проходження карантинування переводяться до відділень утримання тварин для подальшого пошуку нових власників (пункт 20 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1016-10 Положення про притулок для тварин, затверджений наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15 жовтня 2010 року № 439])

Громадяни або фізичні чи юридичні особи, що виявили бажання взяти тварину на підприємство для утримання та догляду, ''повинні скласти договір про передачу прав на тварину'' або інший документ про утримання тварини. 

Виловлені бродячі домашні тварини ''протягом п'яти днів'' з дня їх вилову утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD притулки]

== Якщо власник тварини не знайшовся, яка її подальша доля? ==
Якщо протягом ''двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини'' не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. 

У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено (стаття 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження"])

== Чи передбачено відшкодування витрат за утримання виловлених безпритульних домашніх тварин у разі, якщо знайшовся власник? ==
Виловлені безпритульні домашні тварини можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

[[Категорія: Право власності на майно]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії

2018-11-01T15:39:06Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1156-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0112-02 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370 " Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18 Наказ Міністерства соціальної політики від 02 травня 2018 року № 604 «Про затвердження форм Заяви про призначення житлової субсидії та Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії"]

== Витрати, які відшкодовуються за рахунок субсидії ==
'''''Житлова субсидія''''' - безповоротна адресна державна соціальна допомога громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. 
Види житлової субсидії: 
♦ житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг (надається щомісячно); 
♦ житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (надається один раз на рік). 

Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла. 
Субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для опалення. 
Якщо для опалення використовується декілька видів палива - субсидія виплачується тільки на один вид опалення.

== Хто має право на субсидію ==
Громадяни, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках), чиї витрати на оплату житлово-комунальних послуг (в межах встановлених норм споживання та з урахуванням пільг) перевищують розмір обов’язкового відсотка платежу. 

Субсидія призначається:
* одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;
* особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, у тому числі, якщо така особа є внутрішньо переміщеною, індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, якщо нараховується плата за житлово-комунальні послуги (на підставі рішення комісії* та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства);
* неповнолітнім дітям, які залишились без батьківської опіки (піклування), або недієздатним особам працездатного віку, над якими встановлено опіку (за заявою опікуна (піклувальника) і розраховується виходячи з розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун (піклувальник) на підопічних дітей та недієздатних осіб.

----
*''Комісія утворюється районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад.''

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' У разі смерті особи, якій було призначено субсидію, надання субсидії не припиняється до закінчення опалювального (неопалювального) періоду за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
|}

== Куди звернутись ==
Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється ''[https://www.msp.gov.ua/news/8573.html структурними підрозділами з питань соціального захисту населення]'' районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі – управління праці та соціального захисту населення). 
У територіальних громадах приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних та міських рад.

== Умови призначення субсидії ==
Субсидія розраховується виходячи з кількості осіб, які зареєстровані і фактично проживають у житловому приміщенні (визначається на початок місяця, з якого призначається субсидія), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу (дохід останніх не враховується в сукупній дохід). 

У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично у ньому проживають, за рішенням комісії на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
<center><big>'''↓'''</big></center>
'''''наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб''''' з числа зареєстрованих (''довідки, що підтверджують місце перебування особи на території іншої адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідки про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні, акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства селищної, сільської або міської ради, акти житлово-експлуатаційних організацій про фактично проживаючих осіб, договори оренди житла в іншому місці''). 
У разі відсутності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, рішення приймається на підставі ''актів обстеження
матеріально-побутових умов домогосподарства''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Для врахування!''' [https://sobes.ua/ua/servisy/kalkulyator-subsidij Автоматичний орієнтовний розрахунок розміру субсидії]
|}
[[Файл:Житлова субсидія.jpg|міні|Схема призначення субсидії]]
== Перелік та зразки необхідних документів ==
Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): 
# заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18 за встановленими формами];
# довідки про доходи (''у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у Державній фіскальній службі, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення'');
# договір найму (оренди) житла (''за наявності''). 

Відповідні документи можуть бути надані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення:
* поштою;
* в [https://subsidii.mlsp.gov.ua/ електронній формі] через офіційний веб-портал Міністерства соціальної політики України;
* самостійно подати.

== Строк розгляду питання ==
Рішення про ''призначення субсидії, відмову у призначенні субсидії, поданні документів на розгляд комісії'' приймається протягом '''''10 днів''''' після подання заяви та отримання відомостей від органів (установ, організацій) щодо доходів заявника, складу зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб, забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами тощо та повідомляється заявнику '''''протягом 3 днів''''' з дня прийняття такого рішення. 

Рішення про призначення субсидії, подання документів на розгляд комісії надсилається заявнику в паперовому вигляді рекомендованим листом із зазначенням підстав відмови / подання таких документів на розгляд комісії і порядку оскарження відповідного рішення.

=== Оскарження рішення управління праці та соціального захисту населення ===
Заявник має право оскаржити ''до комісії або до суду'' рішення управління праці та соціального захисту населення щодо розміру призначеної субсидії або про відмову в призначенні житлової субсидії, а також рішення щодо подання документів на розгляд комісії.

== Період дії субсидії ==
Субсидія призначається ''з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону'', але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується:
* на неопалювальний сезон — з 1 травня по 30 вересня;
* на опалювальний сезон — з 1 жовтня по 30 квітня;
* для домогосподарств, які використовують природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення, субсидія на опалювальний сезон — з 16 жовтня по 15 квітня включно. 

За наявності договору найму (оренди) субсидія призначається ''з місяця звернення до дати закінчення опалювального сезону,'' але не більше ніж на 12 місяців, та до кінця місяця, в якому закінчується строк дії договору найму (оренди).

== Випадки, коли субсидія не призначається ==
# Загальна площа житлового приміщення перевищує 120 кв. метрів для квартири і 200 кв. метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);
# власники транспортних засобів, з дати випуску яких пройшло менше 5 років (крім мопедів та транспортних засобів отриманих через управління праці та соціального захисту населення);
# у складі сім’ї є непрацюючі люди працездатного віку, в яких відсутні доходи/дохід менший мінімальної заробітної плати;
# будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають) '''''протягом 12 місяців''''' перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю (отримали спадщину тощо) земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або транспортного засобу, крім медичних, освітніх, житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує '''''50 тис. гривень.''''';
# наявна просрочена понад 2 місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення для призначення субсидії;
# отримано інформацію про прострочену заборгованість понад 2 місяці громадян, які в попередньому опалювальному сезоні отримували субсидію, з оплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день призначення субсидії на наступний сезон.

{| class="wikitable"
|-
| '''''Потрібно знати!''''' За наявності вищезазначених умов житлова субсидія може бути призначена за рішенням комісії виходячи з конкретних умов та на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов.
|}

== Надання раніше призначеної субсидії припиняється: ==
{| class="wikitable"
|-
! № !! colspan=2 |Підстави
|-
| 1. ||colspan=2 |наявна заборгованість зі сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення припинення субсидії (тобто 20×17=340 гривень);
|-
| 2. || colspan=2 |наявна заборгованість зі сплати обов’язкової частки внеску/платежу об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення припинення субсидії (тобто 20×17=340 гривень);
|-
|3. || colspan=2 |у заяві та/або декларації зазначено недостовірні дані, що вплинуло на виникнення права на субсидію або визначення її розміру на суму понад 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день призначення субсидії (тобто 10×17=170 гривень);
|-
|rowspan=7 |4. || rowspan=7 |особа не повідомила управлінню праці та соціального захисту населення протягом 30 календарних днів з дня виникнення таких обставин: ||зміна складу зареєстрованих у житловому приміщенні членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа – членів домогосподарства, які фактично проживають в приміщенні, їх соціального статусу;
|-
|зміна у складі сім’ї члена домогосподарства;
|-
|зміна переліку отримуваних житлового-комунальних послуг, умов їх надання;
|-
|зміна переліку витрат на управління багатоквартирним будинком;
|-
|зміна управителя, виконавця комунальних послуг, створення об’єднання;
|-
|придбання транспортних засобів, з дати випуску яких пройшло менше 5 років (крім мопедів та транспортних засобів отриманих через управління праці та соціального захисту населення);
|-
|будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (осіб, які фактично проживають) протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю (отримали спадщину тощо) земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або транспортного засобу, крім медичних, освітніх, житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.
|}

У разі коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадянин набуває право на її призначення на наступний період '''''після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії'''''.

{| class="wikitable"
|-
| '''''Важливо знати!''''' [https://subsidii.ioc.gov.ua/search/ Інформація про стан субсидії в домогосподарстві за даними Єдиного державного реєстру отримувачів субсидій Міністерства соціальної політики]
|}

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]

Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії

2018-11-01T15:35:18Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1156-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0112-02 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370 " Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18 Наказ Міністерства соціальної політики від 02 травня 2018 року № 604 «Про затвердження форм Заяви про призначення житлової субсидії та Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії"]

== Витрати, які відшкодовуються за рахунок субсидії ==
'''''Житлова субсидія''''' - безповоротна адресна державна соціальна допомога громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. 
Види житлової субсидії: 
♦ житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг (надається щомісячно); 
♦ житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (надається один раз на рік). 

Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла. 
Субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для опалення. 
Якщо для опалення використовується декілька видів палива - субсидія виплачується тільки на один вид опалення.

== Хто має право на субсидію ==
Громадяни, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках), чиї витрати на оплату житлово-комунальних послуг (в межах встановлених норм споживання та з урахуванням пільг) перевищують розмір обов’язкового відсотка платежу. 

Субсидія призначається:
* одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;
* особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, у тому числі, якщо така особа є внутрішньо переміщеною, індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, якщо нараховується плата за житлово-комунальні послуги (на підставі рішення комісії* та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства);
* неповнолітнім дітям, які залишились без батьківської опіки (піклування), або недієздатним особам працездатного віку, над якими встановлено опіку (за заявою опікуна (піклувальника) і розраховується виходячи з розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун (піклувальник) на підопічних дітей та недієздатних осіб.

----
*''Комісія утворюється районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад.''

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' У разі смерті особи, якій було призначено субсидію, надання субсидії не припиняється до закінчення опалювального (неопалювального) періоду за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
|}

== Куди звернутись ==
Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється ''[https://www.msp.gov.ua/news/8573.html структурними підрозділами з питань соціального захисту населення]'' районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі – управління праці та соціального захисту населення). 
У територіальних громадах приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних та міських рад.

== Умови призначення субсидії ==
Субсидія розраховується виходячи з кількості осіб, які зареєстровані і фактично проживають у житловому приміщенні (визначається на початок місяця, з якого призначається субсидія), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу (дохід останніх не враховується в сукупній дохід). 

У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, які фактично у ньому проживають, за рішенням комісії на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
<center><big>'''↓'''</big></center>
'''''наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб''''' з числа зареєстрованих (''довідки, що підтверджують місце перебування особи на території іншої адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідки про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні, акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства селищної, сільської або міської ради, акти житлово-експлуатаційних організацій про фактично проживаючих осіб, договори оренди житла в іншому місці''). 
У разі відсутності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, рішення приймається на підставі ''актів обстеження
матеріально-побутових умов домогосподарства''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Для врахування!''' [https://sobes.ua/ua/servisy/kalkulyator-subsidij Автоматичний орієнтовний розрахунок розміру субсидії]
|}
[[Файл:Житлова субсидія.jpg|міні|Схема призначення субсидії]]
== Перелік та зразки необхідних документів ==
Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): 
# заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18 за встановленими формами];
# довідки про доходи (''у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у Державній фіскальній службі, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення'');
# договір найму (оренди) житла (''за наявності''). 

Відповідні документи можуть бути надані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення:
* поштою;
* в [https://subsidii.mlsp.gov.ua/ електронній формі] через офіційний веб-портал Міністерства соціальної політики України;
* самостійно подати.

== Строк розгляду питання ==
Рішення про ''призначення субсидії, відмову у призначенні субсидії, поданні документів на розгляд комісії'' приймається протягом '''''10 днів''''' після подання заяви та отримання відомостей від органів (установ, організацій) щодо доходів заявника, складу зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб, забезпеченість громадян житловою площею та комунальними послугами тощо та повідомляється заявнику '''''протягом 3 днів''''' з дня прийняття такого рішення. 

Рішення про призначення субсидії, подання документів на розгляд комісії надсилається заявнику в паперовому вигляді рекомендованим листом із зазначенням підстав відмови / подання таких документів на розгляд комісії і порядку оскарження відповідного рішення.

=== Оскарження рішення управління праці та соціального захисту населення ===
Заявник має право оскаржити ''до комісії або до суду'' рішення управління праці та соціального захисту населення щодо розміру призначеної субсидії або про відмову в призначенні житлової субсидії, а також рішення щодо подання документів на розгляд комісії.

== Період дії субсидії ==
Субсидія призначається ''з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону'', але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується:
* на неопалювальний сезон — з 1 травня по 30 вересня;
* на опалювальний сезон — з 1 жовтня по 30 квітня;
* для домогосподарств, які використовують природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення, субсидія на опалювальний сезон — з 16 жовтня по 15 квітня включно. 

За наявності договору найму (оренди) субсидія призначається ''з місяця звернення до дати закінчення опалювального сезону,'' але не більше ніж на 12 місяців, та до кінця місяця, в якому закінчується строк дії договору найму (оренди).

== Випадки, коли субсидія не призначається ==
# Загальна площа житлового приміщення перевищує 120 кв. метрів для квартири і 200 кв. метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);
# власники транспортних засобів, з дати випуску яких пройшло менше 5 років (крім мопедів та транспортних засобів отриманих через управління праці та соціального захисту населення);
# у складі сім’ї є непрацюючі люди працездатного віку, в яких відсутні доходи/дохід менший мінімальної заробітної плати;
# будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають) '''''протягом 12 місяців''''' перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю (отримали спадщину тощо) земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або транспортного засобу, крім медичних, освітніх, житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує '''''50 тис. гривень.''''';
# наявна просрочена понад 2 місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення для призначення субсидії;
# отримано інформацію про прострочену заборгованість понад 2 місяці громадян, які в попередньому опалювальному сезоні отримували субсидію, з оплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день призначення субсидії на наступний сезон.

{| class="wikitable"
|-
| '''''Потрібно знати!''''' За наявності вищезазначених умов житлова субсидія може бути призначена за рішенням комісії виходячи з конкретних умов та на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов.
|}

== Надання раніше призначеної субсидії припиняється: ==
{| class="wikitable"
|-
! № !! colspan=2 |Підстави
|-
| 1. ||colspan=2 |наявна заборгованість зі сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення припинення субсидії (тобто 20×17=340 гривень);
|-
| 2. || colspan=2 |наявна заборгованість зі сплати обов’язкової частки внеску/платежу об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день звернення припинення субсидії (тобто 20×17=340 гривень);
|-
|3. || colspan=2 |у заяві та/або декларації зазначено недостовірні дані, що вплинуло на виникнення права на субсидію або визначення її розміру на суму понад 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 гривень) на день призначення субсидії (тобто 10×17=170 гривень);
|-
|rowspan=7 |4. || rowspan=7 |особа не повідомила управлінню праці та соціального захисту населення протягом 30 календарних днів з дня виникнення таких обставин: ||зміна складу зареєстрованих у житловому приміщенні членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа – членів домогосподарства, які фактично проживають в приміщенні, їх соціального статусу;
|-
|зміна у складі сім’ї члена домогосподарства;
|-
|зміна переліку отримуваних житлового-комунальних послуг, умов їх надання;
|-
|зміна переліку витрат на управління багатоквартирним будинком;
|-
|зміна управителя, виконавця комунальних послуг, створення об’єднання;
|-
|придбання транспортних засобів, з дати випуску яких пройшло менше 5 років (крім мопедів та транспортних засобів отриманих через управління праці та соціального захисту населення);
|-
|будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (осіб, які фактично проживають) протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив купівлю (отримали спадщину тощо) земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або транспортного засобу, крім медичних, освітніх, житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.
|}

У разі коли через несплату громадянином вартості фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг припинено, громадянин набуває право на її призначення на наступний період '''''після подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання субсидії'''''.

{| class="wikitable"
|-
| '''''Важливо знати!''''' [https://subsidii.ioc.gov.ua/search/ Інформація про стан субсидії в домогосподарстві за даними Єдиного державного реєстру отримувачів субсидій Міністерства соціальної політики]
|}

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]

Порядок проведення обшуку

2018-11-01T15:27:33Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України (ст. 234 - 236)]

== Поняття обшуку ==
Обшук - це слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у віданні обшукуваного, членів його родини або організації чи установи, з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь злочину, зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших об'єктів, що мають значення для кримінального провадження, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб і їх затримання.

== Мета обшуку ==
Метою проведення обшуку є:
* виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення;
* відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення;
* встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.234 КПК України[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17]

== Види обшуків ==
Можна виділити такі види обшуків: 
# обшук житла (житло - будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення);
# обшук іншого володіння особи (інше володінням особи - транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи);
# обшук нежитлових приміщень (не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом.);
# обшук особи ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 208], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 5 ст. 236 КПК України]).

== Підстава для проведення обшуку ==
Єдиною підставою для проведення обшуку є винесена в порядку, встановленому КПК, '''ухвала слідчого судді''', який може винести її лише на підставі клопотання процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження. 

Не можуть звертатися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді сторона захисту чи потерпілий, які мають лише право подати таке клопотання особі, котра здійснює досудове розслідування.

=== Клопотання про проведення обшуку ===
Клопотання про проведення обшуку подається слідчому судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування слідчим за погодження з прокурором або прокурором. 

Клопотання про проведення обшуку повинно містити наступні відомості: 
# найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
# короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
# правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
# підстави для обшуку;
# житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;
# особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
# речі, документи або осіб, яких планується відшукати. 

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

=== Розгляд в суді клопотання про проведення обшуку ===

Клопотання про обшук розглядається у суді '''в день його надходження''' за участю слідчого або прокурора. 

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
# було вчинено кримінальне правопорушення;
# відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
# відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
# відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

=== Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи ===
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], а також містити відомості про:
# строк дії ухвали, який не може перевищувати '''одного місяця''' з дня постановлення ухвали;
# прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
# положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
# житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;
# особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
# речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. 

Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.

== Порядок проведення обшуку ==
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи '''лише один раз'''.

=== Час проведення обшуку ===
Проведення обшуку у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. 

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

=== Особи, які беруть участь в обшуку та їх процесуальні права ===
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана ''слідчим чи прокурором''. 

Проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, обшуку особи здійснюються з обов’язковою участю не менше ''двох понятих'' незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. 

Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений ''потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники'' кримінального провадження. 

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку ''осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені''. 

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. 

Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. 

У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб. 

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

=== Методологія проведення обшуку ===
Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. 

За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі. 

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності власника (володільця) приміщення. 

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. 

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. 

'''Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту'''. 

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста. 

== Фіксування результатів обшуку ==
Хід і результати обшуку фіксуються у протоколі. 

Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. 

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. 

Право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису надається також стороні захисту. 

Протокол обшуку повинен відповідати вимогам, визначеним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 104 КПК України]. 

Перед підписанням протоколу учасникам обшуку надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. 

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою. 

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих. 

Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім’ї або його представникові. 

При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівнику або представникові підприємства, установи або організації.

== Важливі поради при проведенні обшуку ==

Після отримання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слід її уважно вивчити та встановити наступні відомості: 

* встановити особу, якій надано дозвіл на проведення обшуку; 

* перевірити яке житло чи інше володіння особи (їх частини) може бути піддане обшуку; 

* встановити які саме речі та документи планується відшукати та вилучити. 

Також необхідно: 

* встановити наявність понятих; 

* викликати захисника; 

* вимагати виклику власника житла чи іншого володіння особи.

[[Категорія:Слідчі дії‏‎]][[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою

2018-11-01T15:10:56Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-11. Роз’яснення Міністерства юстиції України «Встановлення опіки над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсутньою» від 04.02.2011 р.]

== Визначення поняття фізичної особи ==
'''Фізична особа''' — це людина, що виступає як учасник цивільних відносин, згідно зі ст. 24 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК].

== Умови для визнання фізичної особи безвісно відсутньою ==
# протягом одного року фізична особа відсутня за місцем свого постійного проживання;
# протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування;
# вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів;
# питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання (ст. 43[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

== Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою ==
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється в [[Звернення_до_суду:_окреме_провадження|судовому порядку]], який встановлюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

== Наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою ==

* На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи чи органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані доглядати.

Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим (ст. 44 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

* Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивільного стану.
* Припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, чинність довіреності, договору доручення стаття 129,248, 1008 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

== Підстави для скасування рішення про безвісно відсутність фізичної особи ==
* Поява в місці постійного проживання;
* Одержання відомостей про місце перебування фізичної особи (ст.45 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).

== Умови для визнання фізичної особи померлою ==
* якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом '''трьох років''';
* якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом '''шести місяців''';
* за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом '''одного місяця''' після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
* а також строк '''два роки''' у випадку, коли фізична особа зникла у зв’язку із воєнними діями( ст.46 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]).
== Порядок визнання фізичної особи померлою ==
Такі справи розглядаються судами в порядку окремого провадження, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/stru#Stru ст.ст. 305-309 ЦПК України]. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. 

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. 

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАЦСУ видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха).

== Правові наслідки визнання фізичної особи померлою ==
Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, зокрема відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини (ст. 47 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Така заборона вноситься до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Заборона встановлюється з метою забезпечення інтересів і збереження майна фізичної особи, яка оголошена померлою, у випадку якщо вона насправді жива і з'явиться у місці свого проживання, або ж буде отримано відомості про таку особу.

При цьому слід зауважити, що для оголошення фізичної особи померлою законодавство не вимагає попереднього визнання її безвісти відсутньою. В той же час слід звернути увагу на те, що в порядку окремого провадження також передбачено розгляд справ про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Такий вид справ слід відрізняти від оголошення фізичної особи померлою. Основною відмінністю цих двох видів справ є те, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції його можливої смерті і відсутності яких-небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті - на доказах його смерті. Крім того, при оголошенні громадянина померлим днем його смерті вважається день набуття чинності рішенням суду, а в деяких випадках - день його ймовірної загибелі. При встановленні факту смерті днем смерті вважається день фактичного її настання. Так, якщо буде встановлено, що особа, яка зникла, була пасажиром судна, що затонуло, але при цьому її не було знайдено ні серед загиблих, ні серед тих, хто вижив, то її слід оголошувати померлою. Але якщо за таких самих обставин є свідки загибелі особи, тоді слід встановлювати факт смерті.

Внаслідок того, що оголошення особи померлою, має підставою лише припущення його смерті, не виключається можливість появи або виявлення його місця перебування.

== Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою ==
'''Перший наслідок''' — поновлюється особисто-правовий статус громадянина.

'''Другий наслідок'''- стосується майна, яке зберіглося на момент появи громадянина і яке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошення відсутнього померлим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна від цих осіб.

'''Третій наслідок'''- полягає у можливості повернути майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними угодами. Ці громадяни зобов'язані повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуває серед живих, завдані при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за відплатною угодою.

Слід звернути увагу, що поверненню належить тільки майно, що його виявлено в натурі. Закон не дозволяє повернення вартості речей, які були придбані безоплатно, а потім відчужені за гроші. Наприклад, якщо спадкоємці громадянина, оголошеного померлим, продали отриманий у спадщину будинок, то від покупця, який не знав, що оголошений померлим є живим, не можна вимагати повернення цього будинку, але не можна стягнути і його вартість із спадкоємців.

Четвертий вид наслідків стосується майна, яке в порядку спадкування перейшло до держави. Якщо майно є в наявності, то воно повертається власникові; якщо ж воно було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення особи померлою, їй повертається сума грошей, виручених від реалізації цього майна.
[[Категорія:Визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою‎]]
[[Категорія:Суди‎ ‎]]
[[Категорія:Цивільне право ‎]]

Обмеження щодо спільної роботи близьких осіб

2018-11-01T15:03:58Z

Oleksandr.zubkov:

== '''Нормативна база''' ==
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII] 
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII] 
# [https://nazk.gov.ua/sites/default/files/docs/2017/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4/%E2%84%96%20839%20%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%20%D1%80%D0%B5%D0%BA%20(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2).pdf Рішення національного агенства з питань запобігання корупції №839 від 29.09.2017 року методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів] 
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X] 
# [http://www.mil.gov.ua/content/other/Anti-Corruption%20Program.pdf Роз'яснення положення антикорупційного законодавства щодо обмеження спільної роботи близьких осіб]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/593-80-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів УРСР "Про часткову зміну постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 4 червня 1933 "Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах та організаціях громадського сектора" від 03 листопада 1980 року №539]

== '''Поняття близьких осіб''' ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції"], '''близькими особами є''' особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.

== '''Обмеження щодо спільної роботи близьких осіб''' ==
'''Особи,''' зазначені у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"], '''не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.''' 
Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. 
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п’ятнадцятиденний строк. 
Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. 
У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади. 
Враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 251 Кодексу законів про працю], '''власник вправі запроваджувати обмеження''' щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), '''якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.''' 
''На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.''

== '''Виключення''' ==
У відповідності до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page2 ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції"] обмеження '''не поширюються''' на:
* народних засідателів і присяжних;
* близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;
* осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах. 
Згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/593-80-%D0%BF постановою КМ УРСР від 03 листопада 1980 року №539 Про часткову зміну постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 4 червня 1933 "Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах та організаціях громадського сектора"] , '''виключеннями можуть бути:'''
* Працівників, які займають безпосередньо підпорядковані або підконтрольні виборні посади.
* Фахівців сільського господарства, що працюють в радгоспах і інших державних сільськогосподарських підприємствах і організаціях, а також в науково-дослідних установах по
* сільському господарству, розташованих в сільській місцевості.
* Працівників лінійних підприємств залізничного транспорту, крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств.
* Працівників плаваючого складу суден річкового флоту і працівників експлуатаційних підприємств і організацій річкового транспорту (за винятком розташованих в обласних центрах), крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств і організацій.
* Працівників дорожніх організацій, що здійснюють експлуатацію автомобільних доріг загального користування, крім головних бухгалтерів і касирів цих організацій.
* Працівників з експлуатаційно-технічного обслуговування лінійних і станційних споруд зв'язку, радіо і телебачення.
* Працівників будівельно-монтажних і мостобудівних поїздів, механізованих колон та інших пересувних спеціальних будівельних формувань, крім головних бухгалтерів і касирів цих організацій.
* Лікарів лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів охорони здоров'я.
* Наукових та педагогічних працівників, лекторів, бібліотекарів і бібліографів у всіх наукових, навчальних і виховних установах.
* Артистів, художників і музикантів державних театрів, художніх колективів та студій.
* Працівників кульових геологічних експедицій, партій, загонів і ділянок.
* Фахівців лісового та водного господарства, працівників освіти, медичних працівників, працівників культурно-просвітніх установ, працівників підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування споживчої кооперації, що працюють в сільській місцевості.
* Працівників ставкових і озерних рибоводних господарств, рибоводних заводів, нерестово- вирастних господарств і риборозплідників, крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств ".
== '''Відповідальність''' ==

Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page11 ст. 1727 Кодексу законів про адміністративні правопорушення], неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. 
'''''Примітка.''''' 
1. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"]. 
2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
{| class="wikitable"
|-
| [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%82_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96 Поняття конфлікту інтересів та види відповідальності детальніше зазначені у вказаній статті.]
|}
== '''Шляхи вирішення для урегулювання питання усунення конфлікту інтересів''' ==
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page2 ст. 29 ЗУ "Про запобігання корупції"], зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
* усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
* застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
* обмеження доступу особи до певної інформації;
* перегляду обсягу службових повноважень особи;
* переведення особи на іншу посаду;
* звільнення особи. 
Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. 
Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування. 
[[Файл:Зразок повідомлення про реальнийпотенційний конфлікт інтересів.odt|міні|Повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]

Відкриття виконавчого провадження

2018-11-01T14:52:57Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року № 1207-VII.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства Юстиції "Про затвердження інструкції з примусового виконання рішень" від 02.04.2012 № 512/5.]

== Поняття виконавчого провадження ==
'''Виконавче провадження''' - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень, що спрямовані на примусове виконання рішень. Функція примусового виконання рішень покладена на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка створюється в районах, містах, районах міст, або на приватних виконавців. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем (приватним виконавцем) за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

== Куди звертатись? ==
Якщо боржник проживає, працює або належне йому майно знаходиться у м.Києві, то необхідно звернутися до одного з районних відділів державної виконавчої служби м. Києва. Вся інформація про місцезнаходження відділів державної виконавчої служби знаходиться на сайті [http://justicekyiv.gov.ua/index.html Головного територіального управління юстиції м. Києва] або тієї області, до якої Вам необхідно звернутися. 
У тому випадку, коли боржник знаходиться на тимчасово окупованій території, то виконавче провадження здійснюється '''відділом примусового виконання рішень''' управління державної виконавчої служби [http://justks.gov.ua/ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області]. Також відділом примусового виконання рішень [http://justks.gov.ua/ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області] вирішується питання про поновлення втрачених виконавчих проваджень, що знаходились на [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 тимчасово окупованій території].

== Що необхідно для відкриття виконавчого провадження==
Для того, що б звернути виконавчий документ до виконання, Вам необхідно скласти заяву про відкриття виконавчого провадження. Має бути два примірники. Особливих вимог до заяви про відкриття виконавчого провадження законодавством не передбачено. Зразок заяви містить в кожному відділі державної виконавчої служби, а також розміщений на сайті [http://kyivobljust.gov.ua/ Головного територіального управління юстиції у Київській області]. 
Також Вам необхіно сплатити [[Вартість примусового виконання рішень|авансовий внесок]], а '''оригінал''' квитанції підкласти до заяви про відкриття виконавчого провадження.
Обов'язково звертайте увагу на правильність оформлення виконавчого документа тому, що суди, доволі часто, допускають помилки при їх оформленні. 
Виконавчий документ, заява та оригінал квитанції про сплату авансового внеску подаються до канцелярії обраного Вами відділу державної виконавчої служби. На Вашому екземплярі заяви має бути проставлений штамп про отримання. <big>'''Обов'язково залиште собі копію квитанції про сплату авансового внеску та виконавчого документа. У випадку, якщо виконавчий документ буде втрачено, копії знадобляться для подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа.'''</big> 
Також Ви можете направити заяву про відкриття виконавчого провадження, оригінали виконавчого документа та квитанції про сплату авансового внеску поштою, але в цьому випадку, бажано, направляти всі ці документи '''цінним листом з описом вкладення''' - це дасть змогу [http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ відстежити], коли саме лист надійшов до відділу державної виконавчої служби.

== Відкриття виконавчого провадження ==
Після отримання канцелярією відділу державної виконавчої служби Вашої заяви з доданими до неї документа, вона вноситься до бази, яка автоматично визначає державного виконавця, який буде здійснювати виконавче провадження за Вашим виконавчим документом. 
Виконавець '''не пізніше наступного робочого''' дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 
Постанова про відкриття виконавчого провадження вноситься до [https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Автоматизовної системи виконавчих проваджень], в якій їй присвоюється номер та код доступу. Відомості про боржника вносяться до [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру боржників України] одночасно з винесенням постанови пор відкриття виконавчого провадження. 
Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається '''рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення''' не пізніше наступного робочого дня з моменту її винесення. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Аліменти: право на утримання дитини без розірвання шлюбу

2018-11-01T14:40:44Z

Oleksandr.zubkov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/146-93-п Постанова Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 року "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб"]
== Загальна інформація ==
'''Аліменти''' - це кошти для утримання, які закон зобов'язує платити одного з батьків неповнолітньої дитини. Їх можуть перераховувати в добровільному порядку, а можуть - за рішенням суду.. 
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов’язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.
Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей.

== Досудовий порядок врегулювання ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 189 Сімейного кодексу України] батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
При укладенні нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину батьки самостійно визначають розмір та строки витрат, керуючись при цьому нормами чинного законодавства.

При укладенні договору про сплату аліментів на дитину – особи, що звернулися сплачують кошти за нотаріальне посвідчення договору

== Підстави та способи стягнення аліментів на утримання дитини без розлучення ==

Про стягнення аліментів без розірвання шлюбу йдеться в ситуації, коли чоловік чи дружина не виконує, чи виконує недобросовісно обов’язок по утриманню дітей. Не існує законодавчої заборони чи обмеження стосовно способів стягнення аліментів без розлучення, порівняно із загальним порядком, проте, з мотивів процесуальної економії більш доречним буде судовий порядок стягнення аліментів.

== Визначення розміру аліментів ==

При призначення аліментів у судовому порядку, потрібно враховувати, що існують фактори, які впливають на розмір аліментів, серед них:
* стан здоров’я та матеріальне становище як дитини так і платника аліментів;
* наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
* доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
* інші обставини, що мають істотне значення.
 

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. 

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. 

Аліменти можуть стягуватись як у частці від доходу батька чи матері, так і у твердій грошовій сумі. До цього вибір форми стягнення аліментів здійснювався виключно за судовим рішенням. 

Також необхідно пам’ятати, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. 

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено 50% заробітку. 

При визначенні розміру аліментів братимуться до уваги витрати платника аліментів, щодо яких платником не доведено джерело походження цих коштів. Так у випадку, якщо платник аліментів офіційно не працевлаштований, не має «офіційного» доходу не має, але при цьому, наприклад, придбає автомобіль, то такі витрати можуть враховуватися при визначені судом розміру аліментів. Такі витрати беруться до уваги, лише якщо платник аліментів не зможе обґрунтовано довести джерело походження коштів.

== Вартість ==
При судовому розгляді, незалежно від наказного чи позовного порядку розгляду - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів - особи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
У Сімейному кодексі України зазначено, що підставою розгляду судом питання щодо зміни розміру аліментів має бути відповідний позов. Тобто сімейне законодавство прямо вказує на розгляд питання щодо зміни розміру аліментів в позовному провадженні, а не через судовий наказ.
судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто судовий наказ видається лише при первісному зверненні про стягнення аліментів, а не у випадку, коли судом було призначено аліменти, а вже згодом ініціюється їх зміна.

== Окремі особливості пов’язані з реалізацією даного права ==
У випадку коли чоловік (дружина) мають дітей від іншого шлюбу (або без такого) та сплачують на їх утримання аліменти, не маючи змоги забезпечити в достатній мірі дітей від дійсного шлюбу, його дружина (чоловік) може пред’явити до сулу заяву про стягнення на дітей, що народились у цьому шлюбі без його розірвання. Після задоволення заяви чоловік (дружина) може звернутися до суду про зменшення розміру аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу

== Правові механізми, що забезпечують додатковий захист дітей в частині отримання аліментів ==
До платників аліментів, що мають заборгованість за останні 6 місяців, передбачено застосування соціальних робіт.

'''Соціальними роботами'''<big>Великий текст</big> є оплатні суспільно корисні роботи, які виконуються у вільний від роботи чи навчання час. Судом соціальні роботи можуть бути призначені на строк від 120 до 240 годин і відбуваються не більше восьми годин на день.

Якщо особа ухиляється від виконання соціальних робіт, вони можуть бути замінені адміністративним арештом із розрахунку одна доба арешту дорівнює п’ятнадцяти годинам соціальних робіт.

''За наявності '''заборгованості''' зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
''
* про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
*
* про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
*
* про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
*
* про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

[[Категорія:Сімейне право‎]]