WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Вимоги до претендентів на нагородження золотою або срібною медалями випускників навчальних закладів

2024-04-30T08:08:32Z

Oleksandr.malii: /* Нормативна база */ Видалено Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підсумкової атестації та вступної кампанії 2023 року Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 вересня 2022 року № 808 «Деякі питання проведення у 2022/2023 навчальному році державної підсумкової атестації осіб, які здобувають загальну середню освіту» Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.01.2023 року № 19 «Про звільнення від проходження державної підсумкової атестації учнів

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n984 Закон України "Про повну загальну середню освіту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-IX#Tex Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0354-15 Наказ Міністерства освіти і науки України від 17 березня 2015 року № 306 "Про затвердження Положення про золоту медаль "За високі досягнення у навчанні" та срібну медаль "За досягнення у навчанні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0773-09 Інструкція про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2009 року № 518/674]
== Хто має право на нагородження золотою та срібною медалями ==
# Нагородження золотою медаллю «За високі досягнення у навчанні» (далі - Золота медаль) встановленого зразка та срібною медаллю «За досягнення у навчанні» (далі - Срібна медаль) встановленого зразка є видом морального стимулювання випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти (далі - навчальні заклади) усіх типів і форм власності.
# '''Золотою медаллю нагороджуються випускники навчальних закладів, які''' за період навчання у старшій школі досягли високих успіхів у навчанні та за результатами семестрового, річного оцінювання і державної підсумкової атестації мають досягнення у навчанні 10-12 балів з предметів навчального плану (крім осіб, які навчаються за екстернатною формою навчання).
# '''Срібною медаллю нагороджуються випускники навчальних закладів, які''' за період навчання у старшій школі досягли високих успіхів у навчанні та за результатами семестрового, річного оцінювання та державної підсумкової атестації мають досягнення у навчанні 10-12 балів та достатній рівень (не нижче 9 балів) не більше ніж з двох предметів навчального плану.
# Учні, які продовжують здобувати повну загальну середню освіту в професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації за умови дотримання пунктів 2.1, 2.2. цього розділу, нагороджуються Золотою та Срібною медалями.
# Претенденти на нагородження Золотою або Срібною медаллю не можуть бути звільнені від державної підсумкової атестації, за винятком випадків, визначених розділом ІІІ [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0354-15 Положення про золоту медаль «За високі досягнення у навчанні» та срібну медаль «За досягнення у навчанні», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17 березня 2015 року № 306]
== Хто приймає рішення про нагородження золотою та срібною медалями ==
Список претендентів на нагородження Золотою або Срібною медалями визначається керівником навчального закладу за результатами річного оцінювання в 10 класі та І семестрі 11 класу і затверджується на засіданні педагогічної ради шляхом прийняття відповідного рішення.

Рішення про нагородження претендентів Золотою або Срібною медалями приймається на спільному засіданні педагогічної ради та ради навчального закладу і оформлюється наказом керівника навчального закладу.

Рішення про нагородження Золотою або Срібною медалями випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту, приймається педагогічною радою і оформлюється наказом керівника навчального закладу.

Підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом коригування не дає підстав для нагородження випускників Золотою або Срібною медаллю.

Спільне засідання педагогічної ради та ради навчального закладу вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше половини від кількісного складу педагогічної ради і ради навчального закладу.

Учням (вихованцям) закладів загальної середньої освіти, які нагороджені Золотою або Срібною медаллю, видається відповідний документ про здобуття повної загальної середньої освіти з відзнакою.
== Особливі умови нагородження ==
За рішенням органів управління освітою, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади, за умови набрання необхідної кількості балів, з урахуванням результатів семестрового, річного оцінювання і державної підсумкової атестації нагороджуються Золотою або Срібною медаллю випускники, які:
* зараховані за станом здоров'я до спеціальної медичної групи відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0773-09 Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2009 року № 518/674, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2009 року за № 773/16789];
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>][http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>][http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>]перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 17, 18-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закону України «Про відпустки»<nowiki/>;]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>]звільнені від державної підсумкової атестації відповідно до законодавства;
* перебували на навчанні за індивідуальною формою, у тому числі ті, які за погодженим з місцевим о[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>]рганом управління освітою індивідуальним навчальним планом прискорено опанували програмовий матеріал за курс повно[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр <nowiki/>]ї загальної середньої освіти;
* навчаються за екстернатною формою навчання;
* тимчасово навчалися за кордоном і повернулися в Україну в старшу школу та опанували програмовий матеріал на високому рівні.
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''.

Громадяни України, які проживали на тимчасово окупованій території, мають право на здобуття або продовження здобуття освіти певного рівня у порядку, визначеному законодавством, на території інших регіонів України за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету з наданням місця в гуртожитку на час навчання.

Учні, які не можуть підтвердити результати навчальних досягнень у 10 класі з незалежних від них обставин (навчання у навчальних закладах на тимчасово окупованій території України, в окремих населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, тощо), нагороджуються Золотою та Срібною медалями за результатами навчальних досягнень в 11 класі.
== Контроль за дотриманням вимог щодо нагородження ==
Контроль за правильністю нагородження Золотою та Срібною медалями покладається на керівника навчального закладу. Контроль за дотриманням особливих умов нагородження, у визначених розділом ІІІ [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0354-15 Положення про золоту медаль «За високі досягнення у навчанні» та срібну медаль «За досягнення у навчанні», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17 березня 2015 року № 306] покладається на відповідні органи управління освітою.
== Нагородження випускників навчальних закладів ==
Випускникам навчальних закладів, нагородженим Золотою або Срібною медаллю, на урочистих зборах із залученням представників громадськості вручаються відповідний документ про здобуття повної загальної середньої освіти з відзнакою та відповідна медаль.
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Право на освіту]]

Виселення з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення

2023-07-19T08:35:20Z

Oleksandr.malii: Доповнено 2 абзаци до розділу 4.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закон України «Про іпотеку»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»]
*З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text акон України "Про судоустрій і статус суддів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон україни "Про правовий режим воєнного стану"]
== Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки ==
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру/житловий будинок.
== Порядок врегулювання спору ==
Існує два види врегулювання спору: позасудовий та судовий порядок.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. А в разі не досягнення компромісу спір вирішується в судовому порядку.
{| class="wikitable"
!'''Увага!''' '''В умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного часу]], згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.'''
|}
== Порядок виселення мешканців з житлового приміщення – предмету іпотеки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#n340 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»], звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом 1 місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text до ч.3 ст. 109 Житлового кодексу України]

Слід зазначити, що особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 Статтею 47 Конституції України] передбачено і закріплено право кожного на житло, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#o11 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дотримання положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є необхідними в демократичному суспільстві.

Порядок виселення осіб із займаного приміщення визначеноі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловим кодексом України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 ст. 109 Житлового кодексу України], виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років|інше постійне жиле приміщення]], за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. У такому разі виселення є підставою для надання відповідним особам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-VI#Text Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житлового кодексу України], згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

'''''У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.'''''

'''''Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.'''''

== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63880312 Постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 591/3480/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77696631 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84745892 Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 201/7237/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998172 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 643/18788/15 -ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074863 Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 753/72/17]
== Див. також ==
* [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення]]
* [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років]]
* [[Виселення з квартири наймача]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю

2023-06-13T05:55:51Z

Oleksandr.malii: Внесено зміни і доповнення до розділів 2,3,4. замінено два абзаци в розділі 4 та один абзац в розділі 5. Розділ 7 доповнено пунктом 7.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»]
== Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n169 ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n171 ст. 29 цього Закону], кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом. (ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n171 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»])

Компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю регулює ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідно до ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 Закону],загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

'''До компетенції загальних зборів учасників належать:'''

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до [[Розробка статутів громадських об'єднань|статуту товариства]], прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про [[Здійснення виплати дивідендів акціонерним товариством|виплату дивідендів]];

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, [[Добровільне припинення товариства з обмеженою відповідальністю|ліквідацію та перетворення товариства,]] обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

14) прийняття рішення щодо обліку або припинення обліку часток товариства в обліковій системі часток;

15) прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
== Порядок скликання загальних зборів учасників товариства ==
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Річні загальні збори учасників обов’язково скликаються щорічно протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

'''Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.'''

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n208 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проєкт запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n208 ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до ч. 7 цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни – за згодою всіх учасників товариства.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
== Проведення загальних зборів ==
Загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства.

Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.

Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації.

На загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол..

Рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Повноваження представника за довіреністю щодо надання такої згоди мають бути '''спеціально обумовлені довіреністю'''.
{| class="wikitable"
|+
!<nowiki>Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до </nowiki>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану]" в Україні введено режим воєнного стану!
На виконання постанови [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-notariatu-v-umovah-voyennogo-stanu164-280222 Кабінету Міністрів України №164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану]" наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 року №1760/5 затверджено [https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries перелік нотаріусів, якими в період воєнного стану вчиняються нотаріальні дії.]
|}
Усі витрати на підготовку та проведення загальних зборів учасників несе товариство. Якщо загальні збори учасників ініційовані учасником товариства, витрати на підготовку та проведення таких загальних зборів учасників несе учасник товариства, який ініціює їх проведення, якщо інше рішення не прийнято загальними зборами учасників.

Загальні збори проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.
== Прийняття рішень загальними зборами ==
Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено [[Розробка статутів громадських об'єднань|статутом товариства.]]

Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10, 14 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
== Заочне голосування ==
Учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально.

Голос учасника товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом із ним.
== Рішення загальних зборів учасників, прийняте шляхом опитування ==
Якщо інше не встановлено статутом товариства, рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування.

Шляхом опитування не можуть прийматися рішення про:

1) обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;

4) ліквідацію товариства;

5) визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства у випадках, передбачених Законом;

6) виключення учасника з товариства:

7) облік або припинення обліку часток товариства в обліковій системі часток.

Статутом товариства можуть бути визначені додаткові питання, рішення з яких не приймаються шляхом опитування.

Ініціатором проведення опитування може бути будь-який учасник товариства або виконавчий орган, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Ініціатор опитування надсилає всім учасникам товариства відповідний запит з проєктом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свою відповідь та прийняті рішення, і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання учасникам запитів може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проєкт рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Надсилання учасником згоди з прийнятим рішенням може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені вимоги до засвідчення волевиявлення учасників під час опитування, у тому числі необхідність нотаріального засвідчення справжності підпису учасника товариства.

Ініціатор опитування зобов’язаний викласти прийняте рішення в письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників товариства та надіслати всім учасникам товариства в порядку, встановленому для надіслання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку на прийняття ним відповідей від учасників товариства. Ініціатор опитування передає виконавчому органу товариства підписані письмові рішення, отримані від учасників товариства, що скріплюються, зберігаються разом та набувають статусу протоколу. Рішення, прийняте шляхом опитування, також може бути оформлено у вигляді єдиного письмового документа, підписаного всіма учасниками товариства.

Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку, або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника товариства щодо порушеного ініціатором питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Якщо інше не встановлено статутом товариства, датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення.

Інші питання процедури проведення опитування можуть визначатися статутом товариства.

До проведення опитування та прийняття рішення шляхом опитування не застосовуються положення статей 32–35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»].
== Особливості проведення загальних зборів учасників товариством, що має одного учасника ==
У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32–36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»].
[[Категорія:Господарське право]]

Рішення немайнового характеру

2023-05-09T11:08:20Z

Oleksandr.malii: Доповнено розділи 3,5; додано перенаправлення на інші сторінки WikiLegalAid в розділах 3-6.

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень»]
== '''Поняття рішення немайнового характеру''' ==
Рішення немайнового характеру – рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Виконання рішень немайнового характеру регулює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n602 розділ VIII Закону України «Про виконавче провадження»].
== '''Порядок виконання рішень немайнового характеру''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n603 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»], за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку після відкриття виконавчого провадження (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на 3-й робочий день після відкриття виконавчого провадження.

'''У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу''', в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, – протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Розмір штрафу для боржника – фізичної особи становить 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для боржника – юридичної особи – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, зазначеного у постанові про накладення штрафу, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акту виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
== '''Виконання рішень про відібрання дитини''' ==
Під час [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Примусове_виконання_рішення_про_відібрання_дитини '''''виконання рішення про відібрання дитини'''''] державний виконавець проводить виконавчі дії за обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

Державний виконавець за потреби може звернутися до суду з поданням, розгляд якого здійснюється судом за місцем виконання рішення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9169 ст. 437 Цивільного процесуального кодексу України], щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (3400 грн) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n715 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»]).

За неможливості з’ясування місцезнаходження боржника чи дитини державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника. Суд розглядає подання державного виконавця протягом 10 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9172 ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України]).

Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини '''обов'язковою умовою для проведення виконавчих дій''' є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування.
== '''Особливості виконання рішень про встановлення побачень з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною''' ==
Виконання рішення про [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_порядку_побачення_з_дитиною '''встановлення побачення з дитиною'''] полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з’явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з’явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій на строк до 10 робочих днів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n336 ст. 32 Закону «Про виконавче провадження»].

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n715 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»] (1700 грн). У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених ч. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 ст. 71 цього Закону]) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 ст. 39 Закону].

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n390 ст. 39 Закону], до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв’язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження.

Постанова про відновлення виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадженням та до суду, який видав виконавчий документ.

Після пред’явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n1143 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»].
== '''Особливості виконання рішень про поновлення на роботі''' ==
'''Рішення про [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Поновлення_на_роботі_незаконно_звільненого_працівника поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника]''' виконується невідкладно в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n603 ст. 63 цього Закону]. (Див. вище «Порядок виконання рішень немайнового характеру»).

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

== '''Особливості виконання рішень про виселення боржника''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n617 ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження»] державний виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку після відкриття виконавчого провадження (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець призначає день і час [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Виконання_рішення_суду_про_виселення_особи '''примусового виселення'''], про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Опис та передача майна на відповідальне зберігання проводяться виключно в разі відсутності боржника або його представника під час виселення або в разі, коли боржник відмовляється звільнити приміщення від свого майна.

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штрафу порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта '''''після відшкодування боржником витрат, пов’язаних із зберіганням такого майна'''''. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов’язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.

Зберігання майна здійснюється протягом не більше 2 місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику.

У разі, якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

У разі, якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає органу, який відповідно до судового рішення зобов’язаний надати боржнику інше житлове приміщення, повідомлення про строк виконання рішення про надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не проводяться.

У разі, якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає відновленню за постановою державного виконавця.
== '''Особливості виконання рішень про вселення стягувача''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n632 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження»], державний виконавець наступного робочого дня після закінчення '''десятиденного строку''' після відкриття виконавчого провадження (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною)перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.

У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом.

Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n715 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»]. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n54 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»] приватний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконання рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;рішень про виселення та вселення фізичних осіб.
|}
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до уповноваженого органу із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою '''скасувати постанову''' або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, '''зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.'''

Оскарження стягувачем рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом про виконавче провадження випадках '''не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом''', оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду.
[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]

Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні

2022-08-11T08:11:43Z

Oleksandr.malii: Добавлено розділ, поповнено нормативну базу, додано посилання.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14#Text Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#Text Закон України «Про споживче кредитування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій та види мікрофінансових організацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]

== Поняття та види мікрофінансових організацій ==
'''Мікрофінансові організації''' – це юридично зареєстровані компанії, які мають ліцензію на здійснення кредитної діяльності. На відміну від банків, в основному МФО мають право тільки видавати кредити, тобто такі види продуктів як депозити, відкриття рахунків для клієнтів у МФО будуть недоступні.
Основним продуктом МФО є мікропозики, які видаються під відсоток на певний термін на конкретних умовах. Мікропозики видаються тільки на підставі підписаного договору, який має повну юридичну силу.

Вимог до статутного капіталу та до організаційно-правової форми МФО в Україні немає, тому власники компанії можуть їх обирати на свій розсуд. Діяльність МФО контролює Національний банк України.

МФО розрізняються за видом процедури оформлення кредиту на:

- такі, що надають кредити тільки онлайн;

- такі, що надають можливість забрати гроші у відділенні.

За сумою і вимогами до внесення застави:

- такі, де позику можна взяти на невелику суму (до 10 000 грн) і без застави;

- такі, що кредитують на великі суми (понад 50 000 грн) і з можливим наданням застави.
== Договір кредитування фізичних осіб мікрофінансовими установами ==
Договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n6 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»], кредитором є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач – фізична особа, що уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Споживче кредитування – правовідносини з надання, обслуговування і повернення споживчого кредиту.

'''Споживчий кредит (кредит)''' – кошти, які надаються споживачеві (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Споживчі кредити видаються на покупку техніки, ремонт тощо.

'''Договір про споживчий кредит''' - вид [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Кредитний_договір:_порядок_укладення,_його_зміна,_розірвання_та_виконання кредитного договору], за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"]. Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-15#Text Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій"], хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n161 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено], що договори про споживчий кредит, договори про надання додаткових і супутніх послуг кредитодавцем та третіми особами, та зміни до них, укладаються у письмовій формі. Договір може бути укладений як у паперовому, так і в [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Електронний_договір:_порядок_укладення_та_підписання електронному вигляді]. Якщо договір укладається в паперовому вигляді, обов’язковим є проставляння власноручних підписів сторін та печатки. У випадку укладання договору в електронному вигляді, обов’язковим є накладання електронного підпису (підписів), інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін, у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n170 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»].

Підписаний примірник договору з додатками до нього невідкладно передається споживачу, інший примірник договору належить мікрофінансовій організації.

У випадку укладання договору в електронному вигляді, примірник договору про споживчий кредит і додатки до нього надаються споживачеві способом, що дозволяє встановити особу отримувача, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом, з використанням даних контактів, зазначених споживачем при укладенні договору про споживчий кредит.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однієї стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 Ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»] встановлює порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України, і виражати намір особи, яка зробила його, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Крім цього, електронний договір може містити наступну інформацію:
[[Файл:Мікрокредитування 2021.jpg|міні]]
- технологію (порядок) укладення договору;

- порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору;

- можливість і порядок внесення змін до умов договору;

- спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань;

- технічні засоби ідентифікації сторін;

- порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

- посилання на умови, що включаються в договір шляхом перенаправлення (посилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

- спосіб зберігання і пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

- умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

- можливість вибору мови, використовуваного при укладенні та виконанні договору;

- інші відомості.

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»] до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу в паспорті споживчого кредиту повинна містити попередження про наслідки прострочення виконання зобов’язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов’язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 статтею 182 Кримінального кодексу України] за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом направлення комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), повинен надаватися безперешкодний доступ до електронних документів.

Електронний договір вважається укладеним '''з моменту одержання особою''', яка направила пропозицію укласти такий договір, '''відповіді''' про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n122 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію»].

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання підписаного в порядку, встановленому законодавством, електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, встановленому законодавством;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Інформаційна система підприємства електронної комерції, яке пропонує укласти електронний договір, повинна передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження МФО.

Електронний договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожен екземпляр електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа.

Перевагою мікрокредитування є швидкість надання позики; укладення договору в електронній формі, без необхідності відвідування комерційної установи; обмежений перелік документів, необхідних для отримання позики (тільки паспорт, не потрібна довідка про доходи); МФО не здійснює перевірку кредитної історії клієнта; не потрібні поручителі; відсутність застави.

До недоліків слід віднести надмірно високі процентні ставки.

== Продаж, переуступка права вимоги за договором про споживчий кредит ==
Згідно ст.18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Закону України "Про споживче кредитування"] у разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:'''''

повне найменування юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України, інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

'''''у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця''''', - інформацію про факт такого відступлення.

Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит.

== Несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 ст. 625 Цивільного кодексу України] боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання, то на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, можливе застосування штрафних санкцій за прострочення сплати боргу.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв’язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n83 Законом України «Про споживче кредитування»], яким визначено, що:

* сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
* за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
* врегулювання простроченої заборгованості - здійснювані кредитором, новим кредитором, колекторською компанією заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача, який прострочив виконання грошового зобов’язання (прострочена заборгованість) за договором про споживчий кредит.

===== ''Нерідко МФО задля стягнення боргу звертаються до колекторських компаній.'' =====

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Правове_регулювання_колекторської_діяльності_в_Україні колекторська компанія] - юридична особа (у тому числі небанківська фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу), включена до реєстру колекторських компаній, яка в інтересах кредитодавця (первісного кредитора) та/або нового кредитора (у разі заміни первісного кредитора) відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
* новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов’язанні право вимоги за договором про споживчий кредит;
* реєстр колекторських компаній - система одержання, накопичення, зберігання, використання та поширення інформації (даних) про колекторські компанії.
Реєстр колекторських компаній веде Національний банк України, а також встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів та колекторських компаній та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; здійснює нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки під час взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1734-19#n391 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування»] колекторська компанія під час врегулювання простроченої заборгованості може взаємодіяти із споживачем тільки у разі, якщо така згода передбачена кредитним договором та особа надала згоду на таку взаємодію. Взаємодія здійснюється шляхом телефонних та відео переговорів, особистих зустрічей, надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації, поштових відправлень. При цьому проведення особистих зустрічей можливе виключно з 9 до 19 години, за умови, що боржник надав попередньо згоду на проведення такої зустрічі під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це.

Колекторським компаніям заборонено здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність боржника та його близьких осіб, ставлять під загрозу його життя, здоров’я, ділову репутацію, використовувати шантаж, погрози, вчиняти інші неправомірні дії щодо боржника та його близьких; взаємодіяти з боржником більше двох разів на добу, у період часу з 20 до 9 години, у вихідні, святкові та неробочі дні; використовувати функцію автоматичного додзвону до боржника більше 30 хвилин на добу; вимагати погашення заборгованості в інший спосіб, ніж це передбачено договором про споживчий кредит.

Не допускається спрямована на повернення простроченої заборгованості взаємодія із боржником та його близькими особами з моменту отримання документів, що така особа є недієздатною особою або обмеженою в дієздатності, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, є особою з інвалідністю І групи, є неповнолітньою особою. Нагляд за додержанням вимог законодавства щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг при врегулюванні простроченої заборгованості покладено на Національний банк України.

'''Важливо!''' У разі, якщо колектори погрожують розправою боржнику або його родичам та близьким особам, необхідно звернутися до поліції та за професійною правовою допомогою.

У випадку, коли кредитна заборгованість досягає розмірів, коли боржник не в змозі її виплачувати, Цивільним та Господарським процесуальними кодексами України передбачена розстрочка або відстрочка сплати боргу. Договір про реструктуризацію боргу повинен бути також укладений у письмовій формі. У разі укладення такого договору, спочатку сплачується тіло кредиту, а потім відсотки та штрафи.
== Додатково дивись також: ==
* [[Правове регулювання діяльності мікрофінансових організацій в Україні]]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Порядок проходження виробничої практики студентами та учнями

2022-07-11T09:37:50Z

Oleksandr.malii: Доповнено нормативну базу, доповнено тексти окремих розділів, добавлено швидкі посилання.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України «Про вищу освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992-99-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року № 992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Наказ Міністерства освіти України від 08 квітня1993 року № 93 «Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#Text Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Виробнича практика ==
Виробнича практика готує майбутніх спеціалістів до самостійного виконання обов’язків на першій посаді, де вони працюватимуть. Внесок молодих спеціалістів у практичну діяльність підприємств, установ, організацій відповідної галузі прямо залежить від їхньої підготовленості до роботи, теоретичного кругозору й практичних навичок.

Базою практики є установа (підприємство, організація) будь-якої форми власності, яка забезпечує виконання програми практики для відповідного кваліфікаційного рівня. Практика проводиться на підставі договорів на її проведення, а їх тривалість може визначатися як на період конкретного виду практики, так і на більш тривалий термін.

На студентів (учнів), які проходять практику на підприємстві (організації, установі), поширюється законодавство України про працю та правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства (організації, установи). [[Норма тривалості робочого часу|Норми тривалості робочого часу]] учнів також регламентується законодавством про працю і згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ч.1 ст.51 Кодексу законів про працю України,] у віці 16 — 18 років становлять 36 годин на тиждень; у віці 15,16 років - 24 години на тиждень.На них також поширюється дія ст. 190 Кодексу законів про працю України щодо робіт, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років, а саме: забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Виробнича практика дає студенту (учневі) можливість остаточно переконатися в правильності зробленого ним вибору. Під час її проходження він може перевірити свій професіоналізм. Звичайно, особливо важливих і відповідальних завдань молодий фахівець може й не отримати, але він цілком здатний працювати рядовим виконавцем і брати участь у вирішенні загальних виробничих завдань.

Практикант під час роботи на виробництві має можливість вивчити реальні ситуації та перевірити отримані під час навчання знання. Він може самостійно приймати рішення, обґрунтовуючи правильність своїх висновків перед керівником практики. Майбутній спеціаліст навчається субординації, роботі в колективі, отримує навички професійного спілкування.
== Види практики ==
Залежно від спеціалізації, спрямування та інших умов можна виділити такі основні види практики:
# навчальна;
# переддипломна;
# економічна;
# педагогічна;
# юридична;
# технологічна.
Так, студенти можуть проходити й інші види практики. Для прикладу, журналісти, які навчаються на видавничій справі та з редагування, після завершення третього курсу проходять редакторську практику.
== Навчальна практика як обов’язкова форма здобуття освіти ==
Частина 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 ст. 9 Закону України «Про освіту»] визначає, що однією з форм здобуття освіти є здобуття освіти на робочому місці (на виробництві).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n847 ст. 51 Закону України «Про вищу освіту»], практична підготовка осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях згідно з укладеними закладами вищої освіти договорами або у його структурних підрозділах, що забезпечують практичну підготовку.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80#n247 ст. 25 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»], учні професійно-технічних навчальних закладів проходять виробничу практику на робочих місцях та переддипломну (передвипускну) практику на виробництві чи в сфері послуг.

Порядок проходження практики для студентів встановлюється Положенням № 93, для учнів ПТУ – Порядком № 992.
== Загальні положення про практику студентів вищих навчальних закладів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України], затвердженого Наказом Міністерства освіти України № 93 від 08.04.1993 р., зміст і послідовність практики визначається програмою, яка розробляється кафедрою або предметною (цикловою) комісією згідно з навчальним планом. Загалом наскрізна і робочі програми практики затверджуються керівником вищого навчального закладу.

Практика студентів проводиться на базах практики, які мають відповідати вимогам програми. З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм власності) вищі навчальні заклади завчасно укладають договори на її проведення за формою, визначеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#o96 Додатку № 1 до Положення]. До договору також додається кошторис-калькуляція витрат на проведення практики студентів. Тривалість дії договорів погоджується договірними сторонами. Вона може визначатися на період конкретного виду практики або до п'яти років. При наявності в договорах (контрактах) на навчання студентів питання практики, окремі договори можуть не укладатися.

За наявності державних (регіональних замовлень на підготовку спеціалістів перелік баз практики надають органи, які формували замовлення на спеціалістів. При підготовці спеціалістів вищими навчальними закладами за цільовими договорами з підприємствами, організаціями, установами бази практики передбачаються у цих договорах. У випадку, коли підготовка спеціалістів вищими навчальними закладами здійснюється за замовленням фізичних осіб, бази практики забезпечують ці особи або вищі навчальні заклади, що визначається умовами договору (контракту) на підготовку спеціалістів.

Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на керівників вищих навчальних закладів. Загальну організацію практики та контроль за її проведенням у навчальному закладі здійснює керівник практики (завідуючий відділом практики). Керівники баз практики разом з вищими навчальними закладами несуть відповідальність за організацію, якість і результати практики студентів.

Студенти вищих навчальних закладів при проходженні практики зобов’язані:
- до початку практики одержати від керівника практики від учбового закладу консультації щодо оформлення всіх необхідних документів;
- своєчасно прибути на базу практики;
- у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики і вказівками її керівників;
- вивчити і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;
- нести відповідальність за виконану роботу;
- своєчасно скласти залік з практики.
Студенту, який не виконав програму практики без поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно. Студент, який востаннє отримав негативну оцінку по практиці, відраховується з вищого навчального закладу.
== Загальні положення про практику учнів професійно-технічних навчальних закладів ==
Професійно-практична підготовка учнів професійно-технічних закладів здійснюється у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з законодавством.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80#n317 ст. 29 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»], підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням професійно-технічних закладів освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.

Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України. Учні також можуть самостійно з дозволу керівництва закладів професійної (професійно-технічної) освіти добирати для себе місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики, в тому числі з наступним працевлаштуванням.

Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці здобувачів освіти на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії.

Тривалість роботи учнів повинна відповідати часу, визначеному робочими навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

Перед початком виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, на робочі місця та визначає відповідно до змісту робочих освітніх програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці та укладених договорів про навчально-виробничу практику.

З моменту розподілу учнів на робочі місця на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов'язки щодо виконання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та безпеки життєдіяльності, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.
== Оформлення проходження практики ==
Договір між підприємством, яке визначене як місце проходження практики та ВНЗ укладається не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання. Типова форма договору наведена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#o96 Додатку 1 до Положення № 93].

Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих дільниць для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики. Типова форма такого договору наведена як [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992-99-%D0%BF#o61 додаток до Порядку № 992]. Якщо практика передбачає виконання студентом, учнем трудових обов’язків, то договором має бути визначено розмір оплати його праці.

Одначе учні, навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються. Учні, виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм, тривалість їхньої роботи має відповідати часу, визначеному робочими навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

Підприємство видає наказ відділу кадрів, в якому зазначаються прізвище, ім’я, по батькові практиканта, умови та термін проходження практики, а також керівник практики від підприємства.

Строковий трудовий договір. Якщо під час практики студент або учень буде виконувати трудові обов’язки, то це потребує укладення між ним та підприємством строкової трудової угоди. ч. 2 п. 3.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93] наголошує, що за наявності у штатному розписі вільної посади, робота за якою відповідає вимогам програми практики, студент може бути прийнятий до штату підприємства на час виробничої практики.

При цьому на загально-професійну підготовку студента за програмою практики має відводитися не менше 50% часу його роботи.

Довідка з місця праці із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. Згідно з п. 2.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#Text Наказу № 58], якщо із практикантом було укладено трудову угоду і він має на час вступу до навчального закладу трудову книжку, то запис про початок і припинення трудових відносин обов’язково повинен бути внесений до неї. Робиться такий запис навчальним закладом на підставі довідки з місця роботи. Типової форми цієї довідки немає, але у ній має бути зазначено спеціальність, кваліфікацію, посаду, за якою практикант працював, і час роботи.

Після проходження практики практикантом складається письмовий звіт разом з іншими документами, установленими навчальним закладом (щоденник, характеристика та інше) та подається на рецензування керівнику практики від навчального закладу.
== Оплата практики ==
Для практикантів-студентів вузів законодавчими нормами не передбачено обов'язкової оплати їх праці. Тобто оплата праці практикантів-студентів вузів може здійснюватися лише за власною ініціативою підприємств. Якщо під час практики студент виконуватиме трудові обов’язки, то за це він отримуватиме заробітну плату. Водночас за ним зберігається право на отримання стипендії (п. 5.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]).

Пунктом 17 Порядку № 992 встановлено, що за роботу, виконану учнями-практикантами відповідно до виробничих завдань за період виробничого навчання та виробничої практики, підприємство виплачує їм заробітну плату. Її нараховують згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат та надбавок. Виплачують зарплату учням-практикантам або через навчальний заклад, на розрахунковий рахунок якого підприємство перераховує ці кошти після сплати податків і зборів, або за місцем проходження практики – але не пізніше як за 5 днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Зверніть увагу: 50% заробітної плати, нарахованої учням-практикантам, має бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів (слухачів), проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи (ч. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n740 ст. 53 Закону про освіту], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80#n476 ст. 50 Закону про профтехосвіту], п. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992-99-%D0%BF#Text Порядку № 992]). Умову про таке відрахування та реквізити рахунка, на який буде здійснено перерахування, зазначають у договорі між навчальним закладом та підприємством – місцем практики.

Якщо надання місця практики не є обов’язком підприємства, а встановлюється лише договором, то за надання підприємством бази для проходження студентом практики може бути визначено оплату, яку здійснює навчальний заклад, як друга сторона договору. У цьому випадку до договору додається кошторис витрат підприємства на проведення практики студента.

А от відшкодовувати витрати підприємствам на організацію і проведення практики учнів ПТУ законодавством не передбачено. Таким чином, місця для проходження практики учням ПТУ підприємства повинні надавати безкоштовно.
== Гарантії для студентів-практикантів ==
Для працюючих студентів. Якщо студент навчається без відриву від виробництва, тривалість практики для нього може бути призначена навчальним закладом у розмірі одного місяця (п. 3.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]).

Для випускників. Підприємство, де працює студент, що навчається без відриву від виробництва, на останньому курсі навчання зобов’язане надати йому додаткову місячну відпустку без збереження заробітної плати для проходження практики і стипендію за рахунок власних коштів у розмірі не менше від мінімальної заробітної плати (п. 5.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]).

Добові та проїзд. Якщо проходження практики відбувається за межами місця розташування навчального закладу, тобто в іншому місті, селищі тощо, всім студентам-практикантам за весь період практики з урахуванням часу перебування у дорозі до бази практики та назад повинні виплачуватися добові у розмірах, установлених чинним законодавством. Але сплачує ці добові навчальний заклад (п. 5.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]). Крім того, за рахунок навчального закладу має бути оплачений проїзд до місця практики і назад у залізничному, водному і автомобільному транспорті, але йдеться саме про проїзд у міжміському сполученні; проїзд міським і приміським (до 50 км) транспортом студенту не відшкодовується (п. 5.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]).

Проживання. Якщо під час практики студент-практикант мешкає у гуртожитку бази практики або в орендованому для цього житловому приміщенні, таке проживання у межах розмірів, передбачених законодавством, оплачуватиме навчальний заклад. У решті випадків студент платить за житло самостійно (п. 5.10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-93#Text Положення № 93]).
== Гарантії для учнів-практикантів ==
Проїзд та проживання. Якщо учнів скеровано на виробниче навчання та виробничу практику поза місцем розташування навчального закладу, підприємство, яке надало місце проходження практики, може оплатити вартість їхнього проїзду до місць виконання робіт і назад та створює для них потрібні житлово-побутові умови (п. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/992-99-%D0%BF#Text Порядку № 992]).

Добові та стипендія. Чинне законодавство не передбачає виплату добових та стипендії учням під час практики.
[[Категорія:Право на освіту]]

Виселення з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення

2022-07-11T08:58:45Z

Oleksandr.malii: Розширено нормативну базу, додано посилання на діюче законодавство, добавлено посилання для швидкого переходу.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закон України «Про іпотеку»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-17#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»]
*З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text акон України "Про судоустрій і статус суддів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон україни "Про правовий режим воєнного стану"]
== Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки ==
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто на квартиру/житловий будинок.
== Порядок врегулювання спору ==
Існує два види врегулювання спору: позасудовий та судовий порядок.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. А в разі не досягнення компромісу спір вирішується в судовому порядку.
{| class="wikitable"
|+
!'''Увага!''' '''В умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного часу]], згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.'''
|}

== Порядок виселення мешканців з житлового приміщення – предмету іпотеки ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#n340 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»], звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом 1 місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text до ч.3 ст. 109 Житлового кодексу УРСР]

Слід зазначити, що особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 Статтею 47 Конституції України] передбачено і закріплено право кожного на житло, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#o11 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дотримання положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є необхідними в демократичному суспільстві.

Порядок виселення осіб із займаного приміщення передбачає чинний на сьогодні Житловий кодекс УРСР.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР], виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років|інше постійне жиле приміщення]], за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. У такому разі виселення є підставою для надання відповідним особам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3795-VI#Text Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI] «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до ст. 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
== Судова влада ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63880312 Постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 591/3480/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77696631 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84745892 Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 201/7237/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998172 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 643/18788/15 -ц]
*[https://verdictum.ligazakon.net/document/96074863?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=jl01 Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 753/72/17]
== Див. також ==
* [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення]]
* [[Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років]]
* [[Виселення з квартири наймача]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Видача дубліката виконавчого документа

2022-07-11T08:11:54Z

Oleksandr.malii: Внесено зміни щодо розгляду справ по територіальності та продовження процесуальних строків в умовах воєнного часу, доповнено нормативну базу, добавлено швидкі посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
== Дублікат виконавчого листа ==
Під час примусового виконання рішення суду може трапитися ситуація, коли втрачено виконавчий документ і постає питання про отримання його дубліката.

'''Дублікат виконавчого листа –''' це документ, який видається замість втраченого, є тотожним за змістом і має силу первісного документа.
== Суб’єкти, які можуть звернутися за отриманням дубліката виконавчого документа ==
За отриманням дубліката виконавчого документа можуть звернутися:

'''- стягувач''' (особа, на користь якої виконується судове рішення), якщо ним втрачено виконавчий документ;

- '''державний або приватний виконавець''', якщо виконавчий документ втрачено після відкриття виконавчого провадження.
== Строки звернення та поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Якщо виконавчий лист втрачено до початку примусового виконання рішення виконавцем, то отримати його дублікат можна лише до спливу строку, встановленого для його пред’явлення до виконання – протягом 3 наступних років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»]).
{| class="wikitable"
|+
!'''Увага!''' '''В умовах воєнного часу, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.'''
|}

Відповідно до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 ст. 433 ЦПК України], у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з приписами ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 ст. 433 ЦПК України], заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Пунктом 31 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86566261 Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року по справі № 2-836/11] зазначено, що ''«приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред’явлення цього документа до виконання».''

Пунктами 44 -47 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86566261 Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року по справі № 2-836/11] зроблено висновок, що

''«Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).''

''У разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у ч. 1 ст. 329 ГПК України).''

''Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у пп. 19.4 п. 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).''
Якщо строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред’явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
{| class="wikitable"
|+
!Увага! Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, серед них рекомендація по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.
|}

== Вимоги до написання заяви про видачу дубліката виконавчого документа ==
Заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна відповідати вимогам ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 ст. 175 ЦПК України] та пп. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9651 Перехідних положень ЦПК України].

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв’язку з його втратою заявники повинні подати [[Подання доказів у цивільному процесі|докази]], а суди мають обов’язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
== Підстави для отримання дубліката виконавчого документа ==
Видача дубліката виконавчого документа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий документ.

Дублікат виконавчого документа видає суд, який видавав оригінал виконавчого документа.

За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється [[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|судовий збір]] у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
== Термін видачі дубліката виконавчого листа та порядок оскарження ==
Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у 10-денний строк із дня надходження заяви.

Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86566261 Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю

2022-06-07T09:01:45Z

Oleksandr.malii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»]

== Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n169 ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n171 ст. 29 цього Закону], кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом. (ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n171 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»])

Компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю регулює ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідно до ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 Закону], загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

'''До компетенції загальних зборів учасників належать:'''

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до [[Розробка статутів громадських об'єднань|статуту товариства]], прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про [[Здійснення виплати дивідендів акціонерним товариством|виплату дивідендів]];

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, [[Добровільне припинення товариства з обмеженою відповідальністю|ліквідацію та перетворення товариства,]] обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

== Порядок скликання загальних зборів учасників товариства ==

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

'''Річні загальні збори учасників скликаються протягом 6 місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом'''. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов’язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

'''Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.'''

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n208 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проєкт запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n208 ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»], забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до ч. 7 цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни – за згодою всіх учасників товариства.

Виконавчий орган товариства зобов’язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

== Проведення загальних зборів ==

Загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статутом товариства.

Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.

Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів одночасно.

На загальних зборах ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах, може підписати протокол.

Рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників, приймається лише за умови, що у них беруть участь всі учасники товариства, які одностайно надали згоду на розгляд таких питань. Повноваження представника за довіреністю щодо надання такої згоди мають бути '''спеціально обумовлені довіреністю'''.
{| class="wikitable"
|+
!<nowiki>Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до </nowiki>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану]" в Україні введено режим воєнного стану!
На виконання постанови [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-notariatu-v-umovah-voyennogo-stanu164-280222 Кабінету Міністрів України №164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану]" наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 року №1760/5 затверджено [https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries перелік нотаріусів, якими в період воєнного стану вчиняються нотаріальні дії.]
|}
Усі витрати на підготовку та проведення загальних зборів учасників несе товариство. Якщо загальні збори учасників ініційовані учасником товариства, витрати на підготовку та проведення таких загальних зборів учасників несе учасник товариства, який ініціює їх проведення, якщо інше рішення не прийнято загальними зборами учасників.

Загальні збори проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників товариства.

== Прийняття рішень загальними зборами ==

Рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено [[Розробка статутів громадських об'єднань|статутом товариства.]]

Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»] приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n175 ст. 30 цього Закону], приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

== Заочне голосування ==

Учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально.

Голос учасника товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом із ним.

== Рішення загальних зборів учасників, прийняте шляхом опитування ==

Якщо інше не встановлено статутом товариства, рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування.

Шляхом опитування не можуть прийматися рішення про:

1) обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;

4) ліквідацію товариства;

5) визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства у випадках, передбачених Законом;

6) виключення учасника з товариства.

Статутом товариства можуть бути визначені додаткові питання, рішення з яких не приймаються шляхом опитування.

Ініціатором проведення опитування може бути будь-який учасник товариства або виконавчий орган, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Ініціатор опитування надсилає всім учасникам товариства відповідний запит з проєктом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свою відповідь та прийняті рішення, і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання учасникам запитів може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проєкт рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Надсилання учасником згоди з прийнятим рішенням може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.

Статутом товариства можуть бути передбачені вимоги до засвідчення волевиявлення учасників під час опитування, у тому числі необхідність нотаріального засвідчення справжності підпису учасника товариства.

Ініціатор опитування зобов’язаний викласти прийняте рішення в письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників товариства та надіслати всім учасникам товариства в порядку, встановленому для надіслання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку на прийняття ним відповідей від учасників товариства. Ініціатор опитування передає виконавчому органу товариства підписані письмові рішення, отримані від учасників товариства, що скріплюються, зберігаються разом та набувають статусу протоколу. Рішення, прийняте шляхом опитування, також може бути оформлено у вигляді єдиного письмового документа, підписаного всіма учасниками товариства.

Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку, або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника товариства щодо порушеного ініціатором питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували всі учасники товариства. Якщо інше не встановлено статутом товариства, датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники мали надіслати свої відповіді ініціатору письмового рішення.

Інші питання процедури проведення опитування можуть визначатися статутом товариства.

До проведення опитування та прийняття рішення шляхом опитування не застосовуються положення статей 32–35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»].

== Особливості проведення загальних зборів учасників товариством, що має одного учасника ==

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32–36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»].
[[Категорія:Господарське право]]