WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Матеріальна відповідальність працівників

2026-05-14T09:44:56Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FIN38415?an=20 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==
'''Матеріальна відповідальність''' — це один із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після заподіяння шкоди та не залежить від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) та застосування інших заходів матеріального впливу (наприклад, позбавлення премії).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст.130 КЗпП України).]

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
Обов’язок доведення наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладено на роботодавця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n814 (ст.138 КЗпП України)]

Суб’єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який перебуває в трудових відносинах із роботодавцем і завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення прийнятих ним на себе за трудовим договором обов’язків . У разі оформлення цивільно-правого договору (договору про виконання робіт, надання послуг тощо) питання щодо відповідальності такого працівника регулюються іншим законодавством.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"] роз’яснюється, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст.130 КЗпП України).]

== Види матеріальної відповідальності ==
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.
'''Обмежена матеріальна відповідальність''' — це матеріальна відповідальність працівника за заподіяну роботодавцеві майнову шкоду в розмірі такої шкоди, але більше ніж розмір середнього місячного заробітку такого працівника. Обмежену матеріальну відповідальність несуть [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n769 (ст.133 КЗпП України):]

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

'''Повна матеріальна відповідальність працівників''' – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 (ст.134 КЗпП України).]

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду.

Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків.Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо.

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих роботодавцем працівникові в користування;

Обов'язкова умова - умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність.

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи.

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене.

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

Обов'язкові умови: - несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;

- виплата компенсацій за порушення строків її виплати;

- Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному у Кодексі законів про працю України.

== Порядок відшкодування шкоди ==
Існує три варіанти відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:

- добровільне відшкодування;

- стягнення за розпорядженням роботодавця;

- відшкодування в судовому порядку. 

'''Добровільне відшкодування''' - це коли працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покриває її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Покриття шкоди працівниками провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 (ст. 136 КЗпП).]

'''Відшкодування шкоди в судовому порядку''' - провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Він обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (ст. 233 КЗпП).]

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 (ст. 136 КЗпП)]. 

== Визначення розміру відшкодування ==
 '''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':

- за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;

- за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;

- за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні.

'''Шкода підприємству, установі, організації може бути заподіяна шляхом:'''

- розкраданням;

- умисним зіпсуттям;

- недостачею окремих видів майна та інших цінностей;

- втратою окремих видів майна та інших цінностей.

'''Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням:'''

- ступеня вини;

- виду матеріальної відповідальності;

- межі матеріальної відповідальності.
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку щодо осіб які:

- займають посаду або виконують роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- виконують роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n789 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n810 (ст. 137 КЗпП України )] .

== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n792 (ст. 135-2 КЗпП України )] .

== Судова практика ==

* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц]

Матеріальна відповідальність працівників

2026-05-14T07:49:11Z

Oleksandr.Toprykin: /* Порядок відшкодування шкоди */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/169355___528925 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FIN38415?an=20 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==
'''Матеріальна відповідальність''' — це один із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після заподіяння шкоди та не залежить від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) та застосування інших заходів матеріального впливу (наприклад, позбавлення премії).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 ст.130 КЗпП України)].

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
Обов’язок доведення наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладено на роботодавця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n814 ст.138 КЗпП України)]

Суб’єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який перебуває в трудових відносинах із роботодавцем і завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення прийнятих ним на себе за трудовим договором обов’язків . У разі оформлення цивільно-правого договору (договору про виконання робіт, надання послуг тощо) питання щодо відповідальності такого працівника регулюються іншим законодавством.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"] роз’яснюється, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 ст.130 КЗпП України)].

== Види матеріальної відповідальності ==
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.
'''Обмежена матеріальна відповідальність''' — це матеріальна відповідальність працівника за заподіяну роботодавцеві майнову шкоду в розмірі такої шкоди, але більше ніж розмір середнього місячного заробітку такого працівника. Обмежену матеріальну відповідальність несуть ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n769 ст.133 КЗпП України]):

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

'''Повна матеріальна відповідальність працівників''' – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 ст.134 КЗпП України]).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду.

Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків.Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо.

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих роботодавцем працівникові в користування;

Обов'язкова умова - умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність.

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи.

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене.

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

Обов'язкові умови: - несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;

- виплата компенсацій за порушення строків її виплати;

- Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному у Кодексі законів про працю України.

== Порядок відшкодування шкоди ==
Існує три варіанти відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:

- добровільне відшкодування;

- стягнення за розпорядженням роботодавця;

- відшкодування в судовому порядку. 

'''Добровільне відшкодування''' - це коли працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покриває її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Покриття шкоди працівниками провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 ст. 136 КЗпП]).

'''Відшкодування шкоди в судовому порядку''' - провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Він обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 ст. 233 КЗпП]).

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 ст. 136 КЗпП]). 

== Визначення розміру відшкодування ==
 '''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':
- за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;

- за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;

- за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні.

'''Шкода підприємству, установі, організації може бути заподіяна шляхом:'''

- розкраданням;

- умисним зіпсуттям;

- недостачею окремих видів майна та інших цінностей;

- втратою окремих видів майна та інших цінностей.

'''Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням:'''

- ступеня вини;

- виду матеріальної відповідальності;

- межі матеріальної відповідальності.
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку щодо осіб які:

- займають посаду або виконують роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- виконують роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n789 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n810 ст. 137 КЗпП України] ) .

== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n792 ст. 135-2 КЗпП України] ) .

== Судова практика ==

* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц]

Матеріальна відповідальність працівників

2026-05-14T07:45:45Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/169355___528925 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FIN38415?an=20 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==
'''Матеріальна відповідальність''' — це один із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після заподіяння шкоди та не залежить від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) та застосування інших заходів матеріального впливу (наприклад, позбавлення премії).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 ст.130 КЗпП України)].

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
Обов’язок доведення наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладено на роботодавця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n814 ст.138 КЗпП України)]

Суб’єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який перебуває в трудових відносинах із роботодавцем і завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення прийнятих ним на себе за трудовим договором обов’язків . У разі оформлення цивільно-правого договору (договору про виконання робіт, надання послуг тощо) питання щодо відповідальності такого працівника регулюються іншим законодавством.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"] роз’яснюється, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 ст.130 КЗпП України)].

== Види матеріальної відповідальності ==
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.
'''Обмежена матеріальна відповідальність''' — це матеріальна відповідальність працівника за заподіяну роботодавцеві майнову шкоду в розмірі такої шкоди, але більше ніж розмір середнього місячного заробітку такого працівника. Обмежену матеріальну відповідальність несуть ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n769 ст.133 КЗпП України]):

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

'''Повна матеріальна відповідальність працівників''' – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 ст.134 КЗпП України]).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n774 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду.

Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків.Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо.

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих роботодавцем працівникові в користування;

Обов'язкова умова - умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність.

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи.

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене.

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

Обов'язкові умови: - несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;

- виплата компенсацій за порушення строків її виплати;

- Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному у Кодексі законів про працю України.

== Порядок відшкодування шкоди ==
Існує три варіанти відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:

- добровільне відшкодування;

- стягнення за розпорядженням роботадавця;

- відшкодування в судовому порядку. 

'''Добровільне відшкодування''' - це коли працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покриває її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Покриття шкоди працівниками провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 ст. 136 КЗпП]).

'''Відшкодування шкоди в судовому порядку''' - провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Він обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 ст. 233 КЗпП]).

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n804 ст. 136 КЗпП]). 

== Визначення розміру відшкодування ==
 '''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':
- за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;

- за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;

- за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні.

'''Шкода підприємству, установі, організації може бути заподіяна шляхом:'''

- розкраданням;

- умисним зіпсуттям;

- недостачею окремих видів майна та інших цінностей;

- втратою окремих видів майна та інших цінностей.

'''Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням:'''

- ступеня вини;

- виду матеріальної відповідальності;

- межі матеріальної відповідальності.
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку щодо осіб які:

- займають посаду або виконують роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- виконують роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n789 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n810 ст. 137 КЗпП України] ) .

== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n792 ст. 135-2 КЗпП України] ) .

== Судова практика ==

* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц]
*

[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T09:24:49Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 "Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КЗпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:24:29Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 "Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КЗпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:23:16Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634 "Про затвердження Порядку, тривалісті та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КЗпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:22:20Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року №634 "Про затвердження Порядку, тривалісті та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КЗпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:21:03Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року №634 "Про затвердження Порядку тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КЗпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:11:03Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року №634 "Про затвердження Порядку тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КзпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T08:10:14Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року №634 "Про зтвердження Порядку тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 ст. 60 Закону України "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КзпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-05-13T07:56:52Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 28.06.1997 року №634 "Про зтвердження Порядку тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений"]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n6 (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду (ст. 60 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF#Text (абзац 3 пункту 2 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)]

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1128 ст. 214 Кодексу законів про працю України)]
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1135 ст. 216 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/504/96-%D0%B2%D1%80/ed20251012#n162 ст.15 Закону України "Про відпустки"]).
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1125 ст.213 Кодексу законів про працю України]).

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1156 ст.218 КзпП України])

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n1163 ст. 219 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]
[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]
[[index.php?title=Категорія:Відпустка]]
[[index.php?title=Категорія:Робочий час]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2026-04-14T07:29:58Z

Oleksandr.Toprykin: /* Надання додаткової оплачуваної відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів пнезалежно від рівня акрро працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 634]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду (ст. 60 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою (абзац 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)").

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати (ст. 214 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України])
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освіти незалежно від рівня акредитації - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника.
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної освіти'''</big>

Працівникам, які здобувають професійну чи фахову передвищу освіту, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки, складання іспитів та оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, протягом четвертого року навчання за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надається професійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду (ст. 219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]
[[index.php?title=Категорія:Оплата праці]]
[[index.php?title=Категорія:Відпустка]]
[[index.php?title=Категорія:Робочий час]]
[[index.php?title=Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[index.php?title=Категорія:Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність

2026-03-13T10:35:41Z

Oleksandr.Toprykin: /* Корисні посилання */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень суду"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
== Правова основа і принципи діяльності державного та приватного виконавця ==
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], Закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] органи державної виконавчої служби та приватні виконавці здійснюють свою діяльність з дотриманням принципів:
* верховенства права,
* законності,
* незалежності,
* справедливості, неупередженості та об’єктивності,
* обов’язковості виконання рішень,
* диспозитивності,
* гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами,
* розумності строків виконавчого провадження,
* співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
'''Державний виконавець та приватний виконавець повинні''' здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

'''Важливо:''' до професійної таємниці належить інформація, що стала відома державному виконавцю, приватному виконавцю, помічнику приватного виконавця у зв’язку із здійсненням професійної діяльності. Обов’язок зберігати професійну таємницю поширюється на особу і після її звільнення з посади державного виконавця чи припинення діяльності приватного виконавця, помічника приватного виконавця. Державний виконавець, приватний виконавець можуть надавати іншим особам інформацію, що містить професійну таємницю, виключно у випадках і порядку, передбачених законом.

Державний виконавець, приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
== Компетенція державних виконавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n40 Державними виконавцями] є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій статті 8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (для керівників органів державної виконавчої служби та їх заступників - не нижче другого рівня), володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"] підлягають примусовому виконанню державними виконавцями рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України,[[Файл:30 1.jpg.jpg|альт=Путівник виконавчого провадження|міні|Путівник виконавчого провадження]]2) судові накази,
3) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом,

4) виконавчих написів нотаріусів,

5) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою,

6) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій,

7) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди,

8) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом,

9) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами,

10) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України,

11) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень,

12) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами,

13) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

== Вимоги до приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n95 Приватним виконавцем] може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Приватним виконавцем не може бути особа:
* яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 18 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ;
* визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
* яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;
* якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
* звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов’язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення. Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До інформації про офіс приватного виконавця належать:
# поштова адреса офіса;
# номер телефону, номер факсу офіса;
# адреса електронної пошти;
# номер мобільного телефону приватного виконавця.

У разі здійснення в одному офісі діяльності двох і більше приватних виконавців офіс приватних виконавців повинен забезпечувати можливість здійснення кожним приватним виконавцем своєї діяльності одночасно, окремо та незалежно від інших приватних виконавців, у тому числі забезпечувати окреме зберігання документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей, діловодства та архіву кожного приватного виконавця.

== Компетенція приватних виконавців ==
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»], тобто тих же, що виконують державні виконавці, крім:

# рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною,
# рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету,
# рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону,
# рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
# рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини,
# рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності,
# рішень про виселення та вселення фізичних осіб,
# рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена,
# рішень про конфіскацію майна,
# рішень, виконання яких віднесено Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання,
# інших випадків, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] та Законом України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].
Підвищення кваліфікації може передбачати платне або безоплатне відвідування приватними виконавцями навчальних курсів, тренінгів, семінарів, що організовуються органами самоврядування приватних виконавців. Відмова приватного виконавця від участі у зазначених заходах не може бути підставою для його недопущення до складення іспиту.

== Обов'язки виконавців ==
'''Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] передбачено що виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов‘язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і домагатися виконання рішень в повному обсязі.'''

Виконавець зобов’язаний:

# здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження,
# розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання,
# заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Крім того, '''приватний виконавець зобов’язаний''' забезпечити зберігання документів діловодства та архіву протягом усього строку здійснення ним діяльності, а також подавати Міністерству юстиції України інформацію про свою діяльність у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Приватний виконавець з метою належного виконання своїх обов’язків має право залучати працівників поліції для сприяння у вчиненні ним виконавчих дій.

'''Приватний виконавець для здійснення діяльності зобов’язаний відкрити в державному банку окремі рахунки для''':

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам,

2) зарахування коштів виконавчого провадження,
[[Файл:1531328576 4.jpg|альт=приватні виконавці|міні|приватні виконавці]]
3) зарахування винагороди.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.

'''Забороняється''' здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

'''Забороняється:''' протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

'''Державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:'''

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у цьому контексті є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов’язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця.

== Права виконавців ==
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

# проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження";
# проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
# з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
# за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
# безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
# накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
# накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
# здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;
# використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
# звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
# приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
# звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
# звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
# викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
# у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
# залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;
# накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
# застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
# вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
# у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
# залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
# оотримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
# здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

'''Закон дозволяє''' виконавцям для проведення виконавчих дій за потреби залучати понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень '''виконавець має право''' на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

'''Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у таких випадках:'''

# якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
# в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, що зазначені вище, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

'''Приватний виконавець має право''' отримувати винагороду за вчинення виконавчих дій.

'''Приватний виконавець уповноважений''' зберігати кошти, цінні папери або інші цінності, що вилучаються у боржника за результатами вчинення виконавчих дій, для подальшої їх передачі стягувачу.

'''Приватний виконавець має право''' мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.
=== Права та обов’язки помічника приватного виконавця ===
Помічником приватного виконавця може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою.

Помічник приватного виконавця працює під керівництвом приватного виконавця. Приватний виконавець відповідальний за діяльність помічника під час вчинення виконавчих дій, у тому числі за шкоду, завдану діями помічника сторонам виконавчого провадження і третім особам.

Помічник приватного виконавця зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки відповідно до законодавства, умов трудового договору (контракту), вказівок та інструкцій приватного виконавця.

Помічник приватного виконавця складає проекти документів виконавчого провадження, бере участь у прийомі відвідувачів, забезпечує ведення діловодства і архіву, без права підписання документів виконавчого провадження, подає їх та отримує за пред’явленням посвідчення, виконує інші доручення приватного виконавця у справах, що перебувають у провадженні, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця припиняється у разі:

* припинення трудових відносин з приватним виконавцем з підстав, визначених законодавством про працю і трудовим договором (контрактом);
* припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця зупиняється одночасно із зупиненням права на здійснення діяльності приватного виконавця.
== Відповідальність приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n312 За вчинення дисциплінарного проступку] до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

# попередження;
# догана;
# зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
# припинення діяльності приватного виконавця.

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця,
* порушення правил професійної етики приватного виконавця,
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення,
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків,
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
== Винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження ==
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n219 Основна винагорода] приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

* фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
* відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов’язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.

Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
== Відповідальність державного виконавця ==
Державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінального кодексу України]

За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"].

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Кримінальна відповідальність настає за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг.

До таких злочинів відносяться:
* зловживання владою або службовим становищем
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
* службове підроблення
* службова недбалість
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
* провокація підкупу.

== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/ddvs Департамент державної виконавчої служби]
== Див. також ==
* [[Дисциплінарне провадження щодо державного службовця]]
* [[Інститут приватних виконавців]]
* [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
* [[Оскарження дій державних виконавців]]
* [[Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців]]

Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність

2026-03-13T10:34:52Z

Oleksandr.Toprykin: /* Компетенція приватних виконавців */

Оформлення права на спадщину

2026-02-13T08:48:41Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15/conv#Text Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3449-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08 листопада 2023 року № 3449-IX]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''Зверніть увагу! З 18.06.2023''' діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

Заведена спадкова справа підлягає обов’язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі та реєстрації у відповідних книгах.
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту ''протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу''.
Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу.
Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n677:~:text=2.7.%20%D0%97%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%D0%B2%20%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96. підпункт 2.7 пункту 2 глави 10 розділу II Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]).

|}

== Види спадкування ==
* за законом;
* за заповітом.
Заповіт – це письмовий документ на спадщину, який містить розпорядження людини на випадок смерті щодо належного їй майна, майнових прав. Заповіт обов’язково підлягає посвідченню нотаріусом і один екземпляр залишається в нотаріальній справі.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право, відбувається спадкування за законом в порядку черговості.
== Що входить у спадщину ==
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

== Куди подається заява про прийняття спадщини ==
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцю за законом або за заповітом, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, з дня смерті особи. Протягом зазначеного строку необхідно подати заяву нотаріусу, в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування. Оформити спадщину можна як у державного, так і приватного нотаріуса, '''за місцем відкриття спадщини'''.

==== Місце відкриття спадщини ====
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 1221 ЦК України]).

==== Спадкування з іноземним елементом ====
З урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15/conv#top ст.ст 71, 72 ЗУ "Про міжнародне приватне право"] спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

== Визнання спадщини відумерлою ==
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов’язаний подати до суду '''заяву про [[Відумерлість спадщини|визнання спадщини відумерлою]]'''.

'''Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця''', а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

== Усунення від права на спадкування ==
Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Ці положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n5717 ст. 1224 ЦК України]).

== Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину ==
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 ст. 1296 ЦК України]).

'''Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину'''.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6053 (ст. 1297 ЦК України )].

Крім заяви особа повинна подати нотаріусу: документи, які підтверджують факт смерті особи після якої відкрилась спадщина, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину; докази родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем; документи, що підтверджують, що спадкове майно дійсно належало спадкодавцю; документи, що підтверджують плату за видачу свідоцтва про право на спадщину.
== Строк видачі свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 ст. 1298 ЦК України]).

На майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.

== Якщо пропущено строк для прийняття спадщини ==
У разі пропуску строку для прийняття спадщини вирішення питання можливе:
# якщо є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, і вони не заперечують проти вашого вступу в спадщину, то за наявності їх письмової згоди ви подаєте нотаріусу заяву;
# якщо інші спадкоємці заперечують або їх немає, то нотаріус відмовить в оформленні спадщини. У такому випадку строк прийняття спадщини доведеться продовжувати в судовому порядку. При зверненні до суду з заявою необхідно пояснити, чому термін був пропущений. Суд продовжує строки, які були пропущені з поважних причин.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

'''Увага!''' Особливості реалізації права на спадкування щодо населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, регулюються Цивільним кодексом України.

== Які причини пропуску строку вважаються поважними ==
* тривала хвороба, що обмежує можливість пересування;
* довгострокове відрядження;
* знаходження в місцях позбавлення волі;
* незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі) і так далі. 
'''Увага!''' Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається! Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.
== Державна реєстрація права на спадщину ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
== Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ==
За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 стаття 1300 ЦКУ]).
== Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ==
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6070#n6070 ст. 1301 ЦК України]).
==Отримання правової консультації==
Для отримання правничої допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])

Оформлення права на спадщину

2026-02-13T08:47:22Z

Oleksandr.Toprykin:

Куріння тютюнових виробів в заборонених місцях

2026-01-13T13:19:47Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"]
== Заборона куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів==
'''Статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2899-15#Text Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"] передбачено наступні види заборон куріння тютюнових виробів.'''

'''1. Забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов’язаних з їх вживанням, трав’яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів:'''
* у ліфтах і таксофонах;
* у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;
* у приміщеннях та на території навчальних закладів;
* у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
* у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
* у приміщеннях об’єктів культурного призначення;
* у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування;
* у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
* у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
* у приміщеннях гуртожитків;
* на дитячих майданчиках;
* у місцях загального користування житлових будинків;
* у підземних переходах;
* у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі;
* на вокзалах та станціях;
* на зупинках громадського транспорту.
У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: '''''"Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".'''''

'''2. Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.'''

У спеціально відведених в аеропортах місцях для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака і тексту такого змісту: '''''"Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!".'''''

Адміністрація аеропортів може відводити спеціальні місця для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, загальна площа яких ''не може перевищувати 5 відсотків загальної площі споруди аеропорту,'' за умови розташування таких місць в окремих відокремлених приміщеннях, які не мають потреби відвідувати люди, що не курять, не вживають, не використовують тютюнові вироби, електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, та обладнання їх витяжною вентиляцією, а також розміщення інформації, передбаченої частиною п’ятою статті 13 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2899-15#Text Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".]'''

'''Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.'''
== Куди звернутися ==
Якщо Вам відомо про порушення норм законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення Ви можете звернутися до поліції або до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Що робити, якщо вас обкурюють?
* Ввічливо звернутися до курця з проханням припинити порушення, якщо безпекова ситуація дозволяє.
* Звернутися до адміністрації закладу або установи з вимогою припинити порушення.
* Звернутися до поліції за номером 102.
* Скласти скаргу до Держпродспоживслужби на заклад, адміністрація якого створює умови для куріння або іншим чином порушує норми бездимного законодавства.
Також відповідну скаргу можна подати через інтернет-ресурси:

* сайт [https://nosmoking.phc.org.ua/ nosmoking.phc.org.ua];
* мобільний застосунок [https://play.google.com/store/apps/details?id=ua.org.phc.nosmoking.android&pli=1 NoSmoking] (доступний поки лише для операційної системи android);
* чат-бот в месенджерах [https://t.me/UkrainianAntiTobaccoBot Telegram] i [http://www.viber.com/ukranianantitobaccobot Viber].

== Адміністративна відповідальність ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1881 статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - '''тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, '''- тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Також чинним законодавством України передбачені окремі статті за правопорушення, пов’язані з курінням у невстановлених місцях на суднах, куріння в вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також в метрополітенах, куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях.

У випадку куріння в перерахованих місцях, застосовуються спеціальні норми. Частина 2 статті 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n854 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачає, що куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також в метрополітенах, тягне за собою попередження або '''накладення штрафу від п’яти (85 грн.) до двадцяти (340 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''.

Згідно з частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n943 3 статті 119 Кодексу України про адміністративні правопорушення] куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях, тягне за собою '''попередження або накладення штрафу від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n951 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення] штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через '''п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу''', а в разі оскарження такої постанови – '''не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.'''

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2899-15 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"] також визначає '''фінансові санкції для суб'єктів господарювання у разі порушення ними заборони на рекламу''', стимулювання продажу та спонсорство тютюнових виробів (тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п’ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах).

З метою запобігання вживанню тютюнових виробів та зменшення їх шкідливого впливу на здоров'я людини центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров’я, освіти і науки, молоді та спорту, туризму та курортів, в межах їх повноважень зобов'язані не рідше одного разу в квартал забезпечувати розміщення у друкованих медіа, на телебаченні і радіо соціальної реклами, інших інформаційних матеріалів про шкоду, якої завдають здоров'ю людини вживання тютюнових виробів і вдихання тютюнового диму, що виділяється під час куріння тютюнових виробів, насамперед здоров'ю дітей та молоді, і пропагувати здоровий спосіб життя.

Куріння тютюнових виробів в заборонених місцях

2026-01-13T13:18:16Z

Oleksandr.Toprykin: /* Нормативна база */

Адвокатська етика

2025-12-12T07:27:09Z

Oleksandr.Toprykin: /* Правила адвокатської етики */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017]
== Правила адвокатської етики ==
Відповідно до статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний, зокрема дотримуватися правил адвокатської етики.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17/paran4#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року] закріплюють традиції і досвід української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві та слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
== Основні принципи адвокатської етики ==
* '''Незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської діяльності'''
Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів.

З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов’язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнта.
* '''Дотримання законності'''
У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.
* '''Пріоритет інтересів клієнтів'''
Адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.

У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядкам урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами.
* '''Неприпустимість конфлікту інтересів'''
Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.
* '''Конфіденційність'''
Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Адвокатською таємницею є:
# факт звернення особи за правовою допомогою;
# будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням), у зв'язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
# зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв'язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
# зміст порад, консультацій, роз'яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
Адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці. У такому разі адвокат може, але не зобов'язаний розкривати адвокатську таємницю.
* '''Компетентність та добросовісність'''
Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. 
Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. 
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
* '''Повага до адвокатської професії'''
Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. 
Адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості їх оскарження у встановленому законом порядку.

При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду.
* '''Чесність та добропорядна репутація'''
Адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки.Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
* '''Вимоги до рекламування адвокатської діяльності'''
Адвокат має право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і Правил. 
Рекламні матеріали про адвокатську діяльність (та будь-які інші матеріали такі як бланки, візитівки та інше) не можуть містити: 
# оціночних характеристик відносно адвоката;
# критики адвокатами інших адвокатів;
# заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;
# вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.
Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об'єктивними, достовірними, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, а також мають відповідати розумним естетичним вимогам.
==Відносини адвоката з клієнтами==
=== Підстави надання адвокатом правничої допомоги ===
Адвокат надає правничу допомогу відповідно до законодавства України на підставі договору про надання правничої допомоги.
{| class="wikitable"
|-
| '''Договір про надання правничої допомоги''' - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
|}
Договір про надання правничої допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Якщо договір про надання правничої допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов’язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правничої допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

На вимогу клієнта до укладення договору про надання правничої допомоги адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) має повідомити клієнту чи має адвокат належну кваліфікацію для надання професійної правничої допомоги у конкретній справі та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"].
=== Ведення справи клієнта ===
Приймаючи доручення про надання професійної правничої допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості щодо його виконання.

Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Адвокат зобов'язаний інформувати клієнта щодо ведення дорученої йому справи, утому числі щодо правової позиції у справі.

Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними, або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов'язаний договором про надання правничої допомоги.
=== Гонорар ===
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення. 
Адвокат, який надає безоплатну правничу допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2014-%D0%BF#n244 постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу»].
== Відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового провадження. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 Представляючи інтереси] клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та/або актами РАУ, НААУ

Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

- бути стриманим і коректним;

- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;

- бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.
== Відносини адвоката при здійсненні діяльності з іншими органами та особами ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 У відносинах] з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV Правил адвокатської етики, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.

Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.

У відносинах з державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог Правил у частині, застосовній до цих відносин.
== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність]).

2. Дисциплінарним проступком адвоката є: 
1) порушення вимог несумісності; 
2) порушення присяги адвоката України; 
3) порушення правил адвокатської етики; 
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 
7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правничої допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
== Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень ==
1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність]) :

1) попередження; 
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. 
2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
== Відповідальність за порушення правил адвокатської етики ==
За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"], а також рішеннями З'їзду адвокатів України, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. 
Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
 
Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. 
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою). 
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
== Див. також==
* [[Дисциплінарна відповідальність адвоката]]
* [[Правові наслідки порушення адвокатської таємниці]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
* [[Правова позиція адвоката]]
* [[Правовий висновок адвоката]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів міжнародних організацій

2025-12-12T07:17:31Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/445-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року – № 445 "Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року № 446 "Про реалізацію спільного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2021 року № 487 “Про реалізацію спільного з Місією Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні та Товариством Червоного Хреста України проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки окремих категорій населення”]
== Загальна інформація ==
Уряд України спільно з низкою міжнародних організацій запустив декілька програм щодо додаткових заходів із соціальної підтримки для внутрішньо переміщених і постраждалих осіб.

Програми спрямовані на підтримку людей, які були змушені змінити місце проживання або постраждали через російську агресію, щоб вони змогли задовольнити свої основні потреби, включаючи оренду житла, придбання їжі та предметів гігієни. Ці види допомоги надаються додатково до допомоги держави.

'''[https://aid.edopomoga.gov.ua/terms Докладніше про види допомоги та організації, які її надають.]'''

Грошова допомога надається міжнародними організаціями відповідній соціальній категорії населення, згідно з умовами меморандумів про співпрацю/співробітництво, укладених Міністерством соціальної політики України та відповідною міжнародною організацією.
[[Файл:Допомога ВПО за рахунок коштів міжнародних організацій.jpg|міні]]
== Хто має право на допомогу ==
Право на допомогу за рахунок коштів зазначених міжнародних організацій мають [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|внутрішньо переміщені особи]] відомості про яких мають бути включені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
== Порядок отримання допомоги ==
Виплата допомоги в рамках реалізації проектів здійснюється додатково без подання окремого звернення внутрішньо переміщеною особою на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, незалежно від отримання особою інших видів допомоги, зокрема виплати [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам|допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]].

'''Увага!''' Заявку на допомогу можна подати через [https://aid.edopomoga.gov.ua/ соціальну платформу "єДопомога"].
Отримати фінансову допомогу можна тільки від однієї з організацій, яка реалізує програму ООН. Це один і той самий вид допомоги, який здійснюють різні міжнародні організації.
Для додаткової інформації можна звертатися за номером: 0 800 307 711.

Для отримання допомоги Міністерство соціальної політики формує і передає міжнародним організаціям, що надають допомогу, перелік внутрішньо переміщених осіб взаємоузгоджених вразливих категорій, відомості про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

До переліку вноситься така інформація про внутрішньо переміщену особу:

* прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);

* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

* останнє задеклароване/зареєстроване місце проживання (область та район);

* місце, куди перемістилася особа (область та район);

* кількість переміщених членів домогосподарства;

* номер банківського рахунка (за стандартом IBAN);

* контактний номер мобільного телефону.

== Розмір допомоги деяких організацій ==

=== Проект Управління Верховного комісара ООН у справах біженців внутрішньо переміщених осіб (УВКБ ООН) ===
Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2220 гривень''' на кожного члена сім’ї на місяць. Виплата допомоги здійснюється щомісяця протягом не менше ніж трьох місяців шляхом зарахування коштів на банківський рахунок внутрішньо переміщеної особи.
=== Проект Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні ===
За результатами розгляду інформації про отримувачів Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні або Товариство Червоного Хреста України на підставі проведеної внутрішньої перевірки на контактний номер мобільного телефону отримувача надсилають повідомлення про прийняте рішення щодо виплати допомоги. Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2500 гривень''' на кожного отримувача на місяць. Мінімальний строк надання допомоги становить один місяць з можливістю подальшого збільшення тривалості надання допомоги та перегляду критеріїв з огляду на потреби та наявність необхідного фінансування.

'''Увага!''' Розмір отриманої допомоги не враховується під час обчислення сукупного доходу домогосподарства для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства, та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}

=== [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програма грошової допомоги від ЮНІСЕФ] – багатоцільова програма грошової допомоги для підтримки вразливих домогосподарств із дітьми, що постраждали внаслідок загострення бойових дій та вимушеної евакуації. ===
Кожен член домогосподарства має право на допомогу в розмірі 10 800 гривень
{| class="wikitable"
|У разі виникнення додаткових питань варто звернутися за номером гарячої лінії [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програми грошової допомоги від ЮНІСЕФ "Спільно"] - '''0 800 600 017''' (з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 20:00, у суботу з 9:00 до 18:00, неділя вихідний, дзвінки безкоштовні).
|}
=== Багатоцільова грошова допомога від ООН ===
Багатоцільова грошова допомога від ООН запроваджена для вразливих вимушено переміщених осіб (перемістилися впродовж останніх шести місяців) у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській області. Сума допомоги становить 3600 грн на кожного члена родини. Грошова допомога надається строком на 3 місяці. Одна особа отримає 10800 гривень на 3 місяці.

== Див. також ==
* [[Додаткова грошова допомога за рахунок коштів ЮНІСЕФ]]
* [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]]
* [[Грошова допомога особам, які проживають на деокупованих територіях, або евакуювалися з населених пунктів, де ведуться бойові дії]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів міжнародних організацій

2025-12-11T14:43:04Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/445-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року – № 445 "Про реалізацію спільного з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 року № 446 "Про реалізацію спільного з Всесвітньою продовольчою програмою ООН проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2021 року № 487 “Про реалізацію спільного з Місією Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні та Товариством Червоного Хреста України проекту щодо додаткових заходів із соціальної підтримки окремих категорій населення”]
== Загальна інформація ==
Уряд України спільно з низкою міжнародних організацій запустив декілька програм щодо додаткових заходів із соціальної підтримки для внутрішньо переміщених і постраждалих осіб.

Програми спрямовані на підтримку людей, які були змушені змінити місце проживання або постраждали через російську агресію, щоб вони змогли задовольнити свої основні потреби, включаючи оренду житла, придбання їжі та предметів гігієни. Ці види допомоги надаються додатково до допомоги держави.

'''[https://aid.edopomoga.gov.ua/terms Докладніше про види допомоги та організації, які її надають.]'''

Грошова допомога надається міжнародними організаціями відповідній соціальній категорії населення, згідно з умовами меморандумів про співпрацю/співробітництво, укладених Міністерством соціальної політики України та відповідною міжнародною організацією.
[[Файл:Допомога ВПО за рахунок коштів міжнародних організацій.jpg|міні]]
== Хто має право на допомогу ==
Право на допомогу за рахунок коштів зазначених міжнародних організацій мають [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|внутрішньо переміщені особи]] відомості про яких мають бути включені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
== Порядок отримання допомоги ==
Виплата допомоги в рамках реалізації проектів здійснюється додатково без подання окремого звернення внутрішньо переміщеною особою на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, незалежно від отримання особою інших видів допомоги, зокрема виплати [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам|допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]].

'''Увага!''' Заявку на допомогу можна подати через [https://aid.edopomoga.gov.ua/ соціальну платформу "єДопомога"].
Отримати фінансову допомогу можна тільки від однієї з організацій, яка реалізує програму ООН. Це один і той самий вид допомоги, який здійснюють різні міжнародні організації.
Для додаткової інформації можна звертатися за номером: 0 800 307 711.

Для отримання допомоги Міністерство соціальної політики формує і передає міжнародним організаціям, що надають допомогу, перелік внутрішньо переміщених осіб взаємоузгоджених вразливих категорій, відомості про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

До переліку вноситься така інформація про внутрішньо переміщену особу:

* прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);

* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

* останнє задеклароване/зареєстроване місце проживання (область та район);

* місце, куди перемістилася особа (область та район);

* кількість переміщених членів домогосподарства;

* номер банківського рахунка (за стандартом IBAN);

* контактний номер мобільного телефону.

== Розмір допомоги деяких організацій ==

=== Проект Управління Верховного комісара ООН у справах біженців внутрішньо переміщених осіб (УВКБ ООН) ===
Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2220 гривень''' на кожного члена сім’ї на місяць. Виплата допомоги здійснюється щомісяця протягом не менше ніж трьох місяців шляхом зарахування коштів на банківський рахунок внутрішньо переміщеної особи.
=== Проект Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні ===
За результатами розгляду інформації про отримувачів Місія Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні або Товариство Червоного Хреста України на підставі проведеної внутрішньої перевірки на контактний номер мобільного телефону отримувача надсилають повідомлення про прийняте рішення щодо виплати допомоги. Виплата допомоги здійснюється в розмірі '''2500 гривень''' на кожного отримувача на місяць. Мінімальний строк надання допомоги становить один місяць з можливістю подальшого збільшення тривалості надання допомоги та перегляду критеріїв з огляду на потреби та наявність необхідного фінансування.

'''Увага!''' Розмір отриманої допомоги не враховується під час обчислення сукупного доходу домогосподарства для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства, та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}

=== [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програма грошової допомоги від ЮНІСЕФ] – багатоцільова програма грошової допомоги для підтримки вразливих домогосподарств із дітьми, що постраждали внаслідок загострення бойових дій та вимушеної евакуації. ===
Кожен член домогосподарства має право на допомогу в розмірі 10 800 гривень
{| class="wikitable"
|У разі виникнення додаткових питань варто звернутися за номером гарячої лінії [https://www.unicef.org/ukraine/spilno-cash-transfers Програми грошової допомоги від ЮНІСЕФ "Спільно"] - '''0 800 600 017''' (з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 20:00, у суботу з 9:00 до 18:00, неділя вихідний, дзвінки безкоштовні).
|}
=== Багатоцільова грошова допомога від ООН ===
Багатоцільова грошова допомога від ООН запроваджена для вразливих вимушено переміщених осіб (перемістилися впродовж останніх шести місяців) у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській області. Сума допомоги становить 3600 грн на кожного члена родини. Грошова допомога надається строком на 3 місяці. Одна особа отримає 10,800 гривень на 3 місяці.

== Див. також ==
* [[Додаткова грошова допомога за рахунок коштів ЮНІСЕФ]]
* [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]]
* [[Грошова допомога особам, які проживають на деокупованих територіях, або евакуювалися з населених пунктів, де ведуться бойові дії]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Воєнний стан]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Адвокатська етика

2025-12-11T12:55:32Z

Oleksandr.Toprykin: /* Правила адвокатської етики */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017]
== Правила адвокатської етики ==
Відповідно до статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний, зокрема дотримуватися правил адвокатської етики.

[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17/paran4#n4 Правила адвокатської етики, затверджені звітно-виборним з’їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року.] закріплюють традиції і досвід української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві та слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
== Основні принципи адвокатської етики ==
* '''Незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської діяльності'''
Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів.

З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов’язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнта.
* '''Дотримання законності'''
У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами.
* '''Пріоритет інтересів клієнтів'''
Адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.

У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат за можливості сприяє досудовому та позасудовому порядкам урегулювання спорів між клієнтом та іншими особами.
* '''Неприпустимість конфлікту інтересів'''
Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.
* '''Конфіденційність'''
Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Адвокатською таємницею є:
# факт звернення особи за правовою допомогою;
# будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням), у зв'язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою;
# зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв'язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
# зміст порад, консультацій, роз'яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
Адвокат не несе відповідальності за відмову будь-яким особам, органам і установам в розкритті адвокатської таємниці і наданні доступу до неї за наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за професійною правничою (правовою) допомогою, на розкриття адвокатської таємниці. У такому разі адвокат може, але не зобов'язаний розкривати адвокатську таємницю.
* '''Компетентність та добросовісність'''
Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. 
Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. 
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
* '''Повага до адвокатської професії'''
Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. 
Адвокат зобов’язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості їх оскарження у встановленому законом порядку.

При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду.
* '''Чесність та добропорядна репутація'''
Адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки.Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
* '''Вимоги до рекламування адвокатської діяльності'''
Адвокат має право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і Правил. 
Рекламні матеріали про адвокатську діяльність (та будь-які інші матеріали такі як бланки, візитівки та інше) не можуть містити: 
# оціночних характеристик відносно адвоката;
# критики адвокатами інших адвокатів;
# заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;
# вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.
Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об'єктивними, достовірними, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, а також мають відповідати розумним естетичним вимогам.
==Відносини адвоката з клієнтами==
=== Підстави надання адвокатом правничої допомоги ===
Адвокат надає правничу допомогу відповідно до законодавства України на підставі договору про надання правничої допомоги.
{| class="wikitable"
|-
| '''Договір про надання правничої допомоги''' - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
|}
Договір про надання правничої допомоги може укладатись клієнтом або на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Якщо договір про надання правничої допомоги укладено на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, адвокат зобов’язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правничої допомоги цим адвокатом виключно у випадку, якщо цього вимагає закон.

На вимогу клієнта до укладення договору про надання правничої допомоги адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) має повідомити клієнту чи має адвокат належну кваліфікацію для надання професійної правничої допомоги у конкретній справі та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"].
=== Ведення справи клієнта ===
Приймаючи доручення про надання професійної правничої допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості щодо його виконання.

Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

Адвокат зобов'язаний інформувати клієнта щодо ведення дорученої йому справи, утому числі щодо правової позиції у справі.

Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними, або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов'язаний договором про надання правничої допомоги.
=== Гонорар ===
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов'язаних з виконанням доручення. 
Адвокат, який надає безоплатну правничу допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2014-%D0%BF#n244 постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу»].
== Відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового провадження. ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 Представляючи інтереси] клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та/або актами РАУ, НААУ

Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

- бути стриманим і коректним;

- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;

- бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.
== Відносини адвоката при здійсненні діяльності з іншими органами та особами ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001891-17#n206 У відносина]х з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV Правил адвокатської етики, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством.

Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.

У відносинах з державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог Правил у частині, застосовній до цих відносин.
== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність])

2. Дисциплінарним проступком адвоката є: 
1) порушення вимог несумісності; 
2) порушення присяги адвоката України; 
3) порушення правил адвокатської етики; 
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 
7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правничої допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
== Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень ==
1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text стаття 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність]) :

1) попередження; 
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. 
2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
== Відповідальність за порушення правил адвокатської етики ==
За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"], а також рішеннями З'їзду адвокатів України, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. 
Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
 
Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. 
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою). 
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
== Див. також==
* [[Дисциплінарна відповідальність адвоката]]
* [[Правові наслідки порушення адвокатської таємниці]]
* [[Правничі послуги]]
* [[Правнича допомога]]
* [[Правова позиція адвоката]]
* [[Правовий висновок адвоката]]
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Землі індустріальних парків

2025-11-13T06:46:17Z

Oleksandr.Toprykin: /* Ліквідації індустріальних парків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#Text Закон України «Про індустріальні парки»]
== Загальні положення ==
'''Землі індустріальних парків''' – це землі промисловості в межах земельних ділянках площею не менше 10 гектарів і не більше 1000 гектарів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n543 (ст. 66-1 Земельного кодексу України)].

Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюються на засадах вільного доступу до інформації про можливість використання земель для створення індустріальних парків; конкурентності у виборі керуючої компанії на землях державної та комунальної власності; гарантування прав на земельні ділянки у межах індустріального парку; державного стимулювання створення індустріальних парків; державного стимулювання залучення інвестицій в індустріальні парки.

== Право на створення індустріальних парків ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n32 ст. 5 Закону України «Про індустріальні парки"], право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які згідно з Конституцією України здійснюють право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділені повноваженнями розпорядження земельними ділянками, а також орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n34 ст. 6 Закону України «Про індустріальні парки»] право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають власники чи орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n36 Статтею 7 Закону України «Про індустріальні парки»] передбачено, що на земельних ділянках, які передані в оренду, індустріальні парки можуть створюватися з ініціативи орендарів після внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки та прийняття орендодавцем рішення про погодження концепції індустріального парку.
== Вимоги до земельної ділянки у межах індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n39 Cтаттею 8 Закону України «Про індустріальні парки»] перебачено, що земельна ділянка, використання якої планується для створення та функціонування індустріального парку, може розташовуватися у межах або за межами населених пунктів і повинна відповідати таким вимогам:
# належати до земель промисловості;
# бути придатною для промислового використання з урахуванням умов та обмежень, встановлених відповідною містобудівною документацією;
# площа земельної ділянки або сукупна площа суміжних земельних ділянок повинно становити не менше 10 гектарів та не більше однієї тисячі гектарів. Допускається розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації виключно об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
== Умови використання земельної ділянки у межах індустріального парку ==
Використання земельних ділянок у межах індустріального парку на землях державної чи комунальної власності здійснюється з додержанням таких умов, що передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n44 ст. 9 Закону України «Про індустріальні парки»]:
# строк використання земельної ділянки у межах індустріального парку повинен бути не менше 30 років з дня прийняття рішення про створення індустріального парку;
# використання земельних ділянок у межах індустріальних парків повинно відповідати санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам.
== Вибір території для індустріального парку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 Cтаттею 10 Закону України «Про індустріальні парки»] встановлено, що вибір території для створення індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій, коштів приватних інвесторів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

У межах індустріального парку використання учасниками земельних ділянок може здійснюватися у правових формах, передбачених Земельним кодексом України.

'''Правові форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n51 Стаття 11 Закону України «Про індустріальні парки»] встановлює форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків.

Керуюча компанія, що у встановленому законом порядку набула право оренди на землі індустріального парку, передає у володіння та користування земельні ділянки (суборенду) з правом їх забудови учасникам відповідно до земельного законодавства України.

У разі якщо на одну земельну ділянку у межах індустріального парку претендують два і більше потенційних учасників, керуюча компанія зобов’язана провести конкурс з вибору учасника з урахуванням концепції індустріального парку.

Земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності у межах індустріального парку надається керуючій компанії на умовах оренди у встановленому законодавством порядку.

Якщо індустріальний парк створюється на землях приватної власності, права на земельні ділянки можуть передаватися учасникам індустріального парку та/або керуючій компанії ініціатором його створення у формах та в порядку, передбачених законодавством.

Якщо ініціатором створення індустріального парку виступає орендар земельної ділянки, ця земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду безпосередньо учасникам відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Земельні ділянки надаються учасникам для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомості, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності на території індустріального парку, зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n60 ст. 12 Закону України «Про індустріальні парки»]).

=== Об’єкти, що можуть розміщуватися на території індустріального парку ===
До об’єктів, що можуть розміщуватися на території індустріального парку згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n416 ст. 11-1 Закону України «Про індустріальні парки»] належать:

1) офіси керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;

2) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

3) наукові парки, акселератори, лабораторії з розвитку інноваційних технологій;

4) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;

5) пожежні частини;

6) озеленені території;

7) виробничі, складські будівлі та споруди, об’єкти логістичної інфраструктури;

8) інженерні будівлі та споруди;

9) об’єкти поводження з відходами (крім захоронення відходів);

10) інші об’єкти, не заборонені законодавством.

==Обмеження щодо створення індустріальних парків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n48 ст. 7-1 Закону України «Про індустріальні парки»] існує ряд обмеження щодо їх створення.

Ініціатор створення, керуюча компанія не можуть бути створені/засновані фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, або юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

Учасниками або іншими суб’єктами індустріального парку не можуть бути суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, створені фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, є юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України].

== Ліквідації індустріальних парків ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n298 ст. 37 Закону України "Про індустріальні парки"] індустріальний парк ліквідується у разі, якщо:

1) протягом двох років з дня прийняття рішення про його створення не укладено договір про створення та функціонування індустріального парку, крім випадків, визначених законом;

2) протягом трьох років у межах індустріального парку не здійснюється господарська діяльність його учасниками.

Рішення про ліквідацію індустріального парку приймається ініціатором його створення.

Ліквідація індустріального парку не є підставою для ліквідації керуючої компанії чи учасників, вони можуть продовжувати свою діяльність як суб’єкти господарювання на загальних засадах.

Ліквідація керуючої компанії державної чи комунальної форми власності здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

У разі ліквідації індустріального парку права на земельні ділянки, не відчужені у власність керуючої компанії або учасників, передаються ініціатору створення.

Спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, у тому числі з договірних правовідносин, за угодою сторін може бути переданий на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду відповідно до законодавства.

Сторонами зазначеного спору можуть бути ініціатор створення індустріального парку (крім органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який згідно з Конституцією України здійснює право власності на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпоряджатися землею), керуюча компанія або учасник індустріального парку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5018-17#n514 ст. 39 Закону України «Про індустріальні парки»]).

Перевірка цільового використання аліментів на дитину

2025-11-13T06:45:17Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0102-19 Наказ Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 №1713 "Про затвердження Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
== Основні поняття ==
Контроль за цільовим витрачанням аліментів '''здійснюють органи опіки та піклування''' шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.

'''Безпосереднє проведення інспекційного відвідування покладається на службу у справах дітей''' відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів із залученням (за потреби) інших посадових осіб суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю (психолог, соціальний педагог, фахівець із соціальної роботи). Кількість посадових осіб, що проводять інспекційне відвідування, не може бути меншою ніж дві особи.
== Куди звертатися? ==
До районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади '''за місцем проживання одержувача аліментів або до відповідної служби у справах дітей.'''
== Що є підставою для проведення перевірки цільового використання аліментів на дитину? ==
Підставою для проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів '''є заява платника аліментів'''.
== Перелік необхідних документів до заяви==
'''Для підтвердження сплати аліментів''' разом із заявою платник аліментів обов'язково подає:

* '''розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців,''' виданий відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5];
* відомості про місце проживання отримувача аліментів.

'''У разі повторного впродовж року звернення''' платника аліментів із заявою про проведення інспекційного відвідування подається розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період, що минув з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.

'''У разі якщо аліменти на дитину сплачуються не за рішенням суду''' (за домовленістю між батьками дитини, договір між батьками про сплату аліментів на дитину) платник аліментів надає копії інших документів, що підтверджують сплату аліментів на дитину та їх розмір.

'''Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.'''

== Порядок проведення інспекційних відвідуваннь==
Інспекційне відвідування проводиться '''впродовж 30 календарних днів''' з дати надходження заяви платника аліментів.

'''Одержувач аліментів обов'язково інформується''' про проведення інспекційного відвідування шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення '''не пізніше ніж за 7 календарних днів''' до запланованого дня його проведення з подальшим узгодженням дати та часу візиту засобами телефонного та/або електронного зв'язку (за можливості). У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину.

У рекомендованому листі одержувач аліментів попереджається про адміністративну відповідальність, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4139 статтею 188-50 Кодексу України про адміністративні правопорушення], за створення ним перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

У разі якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, '''не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів''' для дитини відповідного віку (на кожну дитину) оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.

У разі якщо розмір аліментів складає '''понад два прожиткових мінімуми''' для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути:
* наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини, її розвитку та навчання;
* наявність приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб;
* наявність обладнання для занять спортом; музичних інструментів;
* відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій;
* відкриття на ім'я дитини банківського рахунку;
* витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.
Під час проведення інспекційного відвідування звертається увага на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття, інші ознаки, що можуть свідчити про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку (хворобливий вигляд, невідповідність ваги та зросту віку дитини, занедбаність, відсутність продуктів харчування тощо).

У разі якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку, '''проводиться бесіда з дитиною''' з метою з'ясування рівня задоволення її індивідуальних потреб, зокрема у харчуванні, забезпеченні необхідним одягом, іншими речами та засобами, необхідними для її належного догляду та розвитку.

'''''У разі якщо під час обстеження умов проживання дитини не вдалося об'єктивно з'ясувати стан задоволення її індивідуальних потреб, служба у справах дітей може звернутися із запитами:'''''
* до закладів освіти, охорони здоров'я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров'я дитини (зокрема, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, забезпеченням її необхідними ліками у разі потреби тощо), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних;
*до надавачів житлово-комунальних послуг щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.
Чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності.

Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

== Висновок інспекційних відвідуваннь ==
Протягом '''5 робочих днів''' після проведення інспекційного відвідування складається висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину за формою згідно із додатком до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0102-19 Порядку], копії якого, завірені в установленому порядку, надсилаються рекомендованими листами з повідомленням про вручення платнику та одержувачу аліментів. У разі неотримання копії висновку поштою платник та одержувач аліментів мають право звернутися за його отриманням до служби у справах дітей.
== Повторне звернення про проведення інспекційного відвідування==
У разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють проведення інспекційного відвідування, за умови їх подальшого підтвердження копією відповідного документа (у зв'язку з хворобою дитини та/або одержувача аліментів, перебуванням його та/або дитини на лікуванні у закладі охорони здоров'я, службовому відрядженні, виїздом разом з дитиною на оздоровлення та відпочинок, зокрема за кордон, тощо) '''строк проведення інспекційного відвідування може бути подовжено, але не більше ніж до 45 календарних днів''' від дати надходження заяви про його проведення.

У разі неможливості проведення інспекційного відвідування у встановлений строк платник аліментів інформується про це із зазначенням причини, внаслідок якої інспекційне відвідування не проведено. У такому разі платник аліментів може повторно звернутися із заявою про його проведення.

У разі повторного звернення платника аліментів про проведення інспекційного відвідування таке відвідування проводиться '''не раніше ніж через три місяці''' з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.

У разі виявлення за результатами проведеного інспекційного відвідування ознак, що можуть свідчити про нецільове витрачання аліментів, платник відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n955 статті 186 Сімейного кодексу України] має право звернутися до суду з позовом про [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2,_%D1%89%D0%BE_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8 зменшення розміру аліментів] або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

== Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання ==
'''Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання''', якщо протягом '''десяти днів''' від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 статті 19 Сімейного кодексу України].

Негативні результати перевірки органу опіки й піклування, не перешкоджають зверненню платника в суд з відповідною вимогою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки й піклування, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page стаття 19 Сімейного кодексу України]). У випадку, якщо нецільове використання аліментів органом опіки й піклування попередньо не встановлено, платникові необхідно надати суду відповідні докази.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

== Приклад оскарження рішення ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/72808875 Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року у справі №759/9476/17];

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117369512 Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року у справі № 362/8092/23]

== Дивись також: ==

* [[Відповідальність за несплату аліментів]]
* [[Порядок припинення стягнення аліментів на дитину]]
* [[Стягнення аліментів за минулий час]]
* [[Аліменти: право на утримання дитини без розірвання шлюбу]]

Перевірка цільового використання аліментів на дитину

2025-11-13T06:44:04Z

Oleksandr.Toprykin: /* Що є підставою для проведення перевірки цільового використання аліментів на дитину? */

Землі індустріальних парків

2025-11-13T06:33:28Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальні положення */

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2025-10-16T12:01:03Z

Oleksandr.Toprykin: /* Зняття особи з реєстрації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України] (ЖК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2056 (ст. 379 ЦК України]). Конституція України проголошує недоторканність житла ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4259 ст.30]). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 ст. 41 Конституції України]). Однак, як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 ч.3 ст. 13 Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 ( ст. 47 Конституції України] ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1729 ч. 1 ст. 316 ЦК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 ст. 71 ЖК України], а їхні права та обов’язки - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n408 ст. 78 ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Детальніше можна ознайомитися у статті: [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]

== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]''' ).

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 ст. 27 ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2025-10-14T08:17:53Z

Oleksandr.Toprykin: /* Зняття особи з реєстрації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України] (ЖК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2056 (ст. 379 ЦК України]). Конституція України проголошує недоторканність житла ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4259 ст.30]). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 ст. 41 Конституції України]). Однак, як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 ч.3 ст. 13 Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 ( ст. 47 Конституції України] ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1729 ч. 1 ст. 316 ЦК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 ст. 71 ЖК України], а їхні права та обов’язки - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n408 ст. 78 ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Детальніше можна подивитися у статті: [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]

== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]''' ).

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 ст. 27 ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

2025-10-14T08:10:17Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України] (ЖК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2056 (ст. 379 ЦК України]). Конституція України проголошує недоторканність житла ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4259 ст.30]). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 ст. 41 Конституції України]). Однак, як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 ч.3 ст. 13 Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 ( ст. 47 Конституції України] ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1729 ч. 1 ст. 316 ЦК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.

П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 ст. 71 ЖК України], а їхні права та обов’язки - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n408 ст. 78 ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Детальніше можна подивитися у статті [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]

== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]''' ).

Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 ст. 27 ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2025-10-14T07:51:03Z

Oleksandr.Toprykin: /* Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Порядок проведення інвентаризації земель, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 5 червня 2019 р.]
== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* органи державної влади (у тому числі Головні управління Держгеокадастру);
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* місце розташування ;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, це землі що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.
== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після [[Порядок проведення інвентаризації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність).
Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"], з метою забезпечення виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020#Text Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"] було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі вже прийнятого рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовано як послідовно, так і паралельно.'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення та акту приймання-передачі земельної ділянки.
Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2025-10-14T07:49:53Z

Oleksandr.Toprykin: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Порядок проведення інвентаризації земель, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 5 червня 2019 р.]
== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* органи державної влади (у тому числі Головні управління Держгеокадастру);
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* місце розташування ;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, це землі що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.
== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після [[Порядок проведення інвентаризації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність).
Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"], з метою забезпечення виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020#Text Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"] було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення встановленому законом.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі вже прийнятого рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовано як послідовно, так і паралельно.'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення та акту приймання-передачі земельної ділянки.
Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

2025-10-14T07:11:35Z

Oleksandr.Toprykin: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр Закон України "Про місцеве самоврядуваняння"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF#Text Порядок проведення інвентаризації земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 5 червня 2019 р.]
== Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність ==
Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 117 Земельного кодексу України]. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом.
Такими суб’єктами є:
* органи державної влади (у тому числі Головні управління Держгеокадастру);
* міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text 12 Земельного кодексу України.]
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:
* кадастровий номер земельної ділянки;
* місце розташування ;
* площа;
* цільове призначення;
* відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
* обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, це землі що використовуються:

- Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.
== Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність ==
Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:
# Після [[Порядок проведення інвентаризації земель|проведення інвентаризації земель]] в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
# Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність).
Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"], з метою забезпечення виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449/2020#Text Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин"] було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення встановленому законом.

== Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність ==
'''У першому випадку:'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
# Головне Управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
# Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі вже прийнятого рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки.
'''Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовано як послідовно, так і паралельно.'''
# Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
# ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
# Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
# Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення та акту приймання-передачі земельної ділянки.
Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]

Державна реєстрація припинення права оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки

2025-09-15T11:15:51Z

Oleksandr.Toprykin: /* Особливості державної реєстрації припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]

==Загальні положення==

Стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] визначає, що:
*нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю);
*невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
'''Нерозподілені земельні ділянки''', невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше ніж, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому договори оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок повинні відповідати вимогам законодавства, у тому числі містити істотні умови, передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону «Про оренду землі»] (дата укладення, строк дії тощо).
Державна реєстрація права оренди на такі земельні ділянки здійснюється без державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

==Основні аспекти припинення права оренди невитребуваної (нерозподільної земельної ділянки)==

===Припинення договору за наявності посівів/насаджень===

У разі, якщо договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю (ч. 3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]

Відповідно до ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] та ст. 373 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. При умові припинення договору оренди нерозподіленої земельної ділянки у зв’язку із реєстрацією на неї права приватної чи комунальної власності, власником закладених орендарем на такій ділянці багаторічних насаджень стане фізична особа – власник паю (його спадкоємець) або територіальна громада.

===Особливості державної реєстрації припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки===

Особливості державної реєстрації виникнення та припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки врегульовані у статті 30 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».]
Так, цією статтею Закону про державну реєстрацію визначено, що право оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, а щодо земельних ділянок, які перейшли у комунальну власність, - через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку.
Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється.

Державна реєстрація припинення права оренди на таку ділянку проводиться:
*одночасно з державною реєстрацією права власності;
*без подання окремої заяви.
При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Таким чином, втрата земельною ділянкою статусу «невитребуваної/нерозподіленої» призводить до припинення права оренди.

Також передбачено, якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку, він буде вважатися таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду буде передана у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), укладений відповідно до частини третьої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд зможе визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

З дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю),протягом 7 років забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Невитребувана земельна частка (пай), нерозподілена земельна ділянка може бути примусово відчужена в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". У разі якщо така земельна ділянка не сформована, її формування здійснюється за рішенням Закарпатської обласної державної адміністрації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. У разі якщо власник такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) невідомий, Закарпатська обласна державна адміністрація з дня прийняття рішення про затвердження такої документації може передати таку земельну ділянку в оренду для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", із зміною її цільового призначення. За зверненням власника такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) земельна ділянка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Примусове відчуження земельної ділянки не припиняє дію договору оренди, передбаченого цією частиною.

==Судова практика==
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/98368173?utm_source=facebook&utm_medium=post&utm_campaign=zo_sudova_paktyka&utm_term=27/08/21_1&utm_content=link_sud_rish_506/450/19 Постанова Верховного суду України від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20] щодо державної реєстрації припинення права оренди невитребуваної земельної ділянки у разі державної реєстрації права

{{Категорія: Земельне право}}
[[Категорія:Право користування землями]]

Державна реєстрація припинення права оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки

2025-09-15T11:12:53Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальні положення */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]

==Загальні положення==

Стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] визначає, що:
*нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю);
*невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
'''Нерозподілені земельні ділянки''', невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше ніж, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому договори оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок повинні відповідати вимогам законодавства, у тому числі містити істотні умови, передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону «Про оренду землі»] (дата укладення, строк дії тощо).
Державна реєстрація права оренди на такі земельні ділянки здійснюється без державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

==Основні аспекти припинення права оренди невитребуваної (нерозподільної земельної ділянки)==

===Припинення договору за наявності посівів/насаджень===

У разі, якщо договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю (ч. 3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]

Відповідно до ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] та ст. 373 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.При умові припинення договору оренди нерозподіленої земельної ділянки у зв’язку із реєстрацією на неї права приватної чи комунальної власності, власником закладених орендарем на такій ділянці багаторічних насаджень стане фізична особа – власник паю (його спадкоємець) або територіальна громада.

===Особливості державної реєстрації припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки===

Особливості державної реєстрації виникнення та припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки врегульовані у статті 30 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».]
Так, цією статтею Закону про державну реєстрацію визначено, що право оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, а щодо земельних ділянок, які перейшли у комунальну власність, - через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку..
Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку:
*договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється;
Державна реєстрація припинення права оренди на таку ділянку проводиться:
*одночасно з державною реєстрацією права власності;
*без подання окремої заяви.
При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Таким чином, втрата земельною ділянкою статусу «невитребуваної/нерозподіленої» призводить до припинення права оренди.

Також передбачено, якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку, він буде вважатися таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду буде передана у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), укладений відповідно до частини третьої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд зможе визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

З дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю),протягом 7 років забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Невитребувана земельна частка (пай), нерозподілена земельна ділянка може бути примусово відчужена в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". У разі якщо така земельна ділянка не сформована, її формування здійснюється за рішенням Закарпатської обласної державної адміністрації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. У разі якщо власник такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) невідомий, Закарпатська обласна державна адміністрація з дня прийняття рішення про затвердження такої документації може передати таку земельну ділянку в оренду для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", із зміною її цільового призначення. За зверненням власника такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) земельна ділянка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Примусове відчуження земельної ділянки не припиняє дію договору оренди, передбаченого цією частиною.

==Судова практика==
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/98368173?utm_source=facebook&utm_medium=post&utm_campaign=zo_sudova_paktyka&utm_term=27/08/21_1&utm_content=link_sud_rish_506/450/19 Постанова Верховного суду України від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20] щодо державної реєстрації припинення права оренди невитребуваної земельної ділянки у разі державної реєстрації права

{{Категорія: Земельне право}}
[[Категорія:Право користування землями]]

Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства

2025-09-11T11:56:11Z

Oleksandr.Toprykin: /* Землі автомобільного транспорту */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про транспорт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#n2 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
== Автомобільний транспорт і його склад ==
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

До складу автомобільного транспорту входять:
* підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти,
* авторемонтні і шиноремонтні підприємства,
* рухомий склад автомобільного транспорту,
* транспортно-експедиційні підприємства,
* автовокзали і автостанції,
* навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади,
*інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

== Землі автомобільного транспорту ==
До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства.

== Землі дорожнього господарства ==
До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Державна реєстрація припинення права оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки

2025-09-11T11:45:43Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальні положення */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]

==Загальні положення==

Стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] визначає, що:
*нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю);
*невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
'''Нерозподілені земельні ділянки''', невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому договори оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок повинні відповідати вимогам законодавства, у тому числі містити істотні умови, передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону «Про оренду землі»] (дата укладення, строк дії тощо).
Державна реєстрація права оренди на такі земельні ділянки здійснюється без державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

==Основні аспекти припинення права оренди невитребуваної (нерозподільної земельної ділянки)==

===Припинення договору за наявності посівів/насаджень===

У разі, якщо договір оренди нерозподіленої земельної ділянки закінчився у зв’язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник ділянки має право на відшкодування збитків, пов’язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю (ч. 3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]

Відповідно до ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного Кодексу України] та ст. 373 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.При умові припинення договору оренди нерозподіленої земельної ділянки у зв’язку із реєстрацією на неї права приватної чи комунальної власності, власником закладених орендарем на такій ділянці багаторічних насаджень стане фізична особа – власник паю (його спадкоємець) або територіальна громада.

===Особливості державної реєстрації припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки===

Особливості державної реєстрації виникнення та припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки врегульовані у статті 30 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».]
Так, цією статтею Закону про державну реєстрацію визначено, що право оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, а щодо земельних ділянок, які перейшли у комунальну власність, - через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку..
Тобто, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку:
*договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється;
Державна реєстрація припинення права оренди на таку ділянку проводиться:
*одночасно з державною реєстрацією права власності;
*без подання окремої заяви.
При цьому будь яких договорів (додаткових угод) про його припинення складати непотрібно. Таким чином, втрата земельною ділянкою статусу «невитребуваної/нерозподіленої» призводить до припинення права оренди.

Також передбачено, якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку, він буде вважатися таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду буде передана у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), укладений відповідно до частини третьої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закону «Про порядок виділення в натурі (н'''а''' місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»], у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд зможе визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

З дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю),протягом 7 років забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Невитребувана земельна частка (пай), нерозподілена земельна ділянка може бути примусово відчужена в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". У разі якщо така земельна ділянка не сформована, її формування здійснюється за рішенням Закарпатської обласної державної адміністрації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. У разі якщо власник такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) невідомий, Закарпатська обласна державна адміністрація з дня прийняття рішення про затвердження такої документації може передати таку земельну ділянку в оренду для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", із зміною її цільового призначення. За зверненням власника такої земельної ділянки (земельної частки (паю), за рахунок якої сформована земельна ділянка) земельна ділянка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності для забезпечення потреб, визначених частиною першою статті 14-1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Примусове відчуження земельної ділянки не припиняє дію договору оренди, передбаченого цією частиною.

==Судова практика==
[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/98368173?utm_source=facebook&utm_medium=post&utm_campaign=zo_sudova_paktyka&utm_term=27/08/21_1&utm_content=link_sud_rish_506/450/19 Постанова Верховного суду України від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20] щодо державної реєстрації припинення права оренди невитребуваної земельної ділянки у разі державної реєстрації права

{{Категорія: Земельне право}}
[[Категорія:Право користування землями]]

Матеріальна відповідальність працівників

2025-08-14T10:28:01Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/169355___528925 Постанова Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FIN38415?an=20 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 "Щодо укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність"]
== Поняття матеріальної відповідальності працівників ==
'''Матеріальна відповідальність''' — це один із видів юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом розмірі та порядку шкоду, заподіяну роботодавцю з вини працівника внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність виникає безпосередньо після заподіяння шкоди та не залежить від притягнення працівника до інших видів відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) та застосування інших заходів матеріального впливу (наприклад, позбавлення премії).

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподііну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.130 КЗпП України)].

'''''Підставою''''' для притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:
* порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;
* нанесення підприємству прямої дійсної шкоди;
* вина у діях або бездіяльності працівника;
* прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
Обов’язок доведення наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладено на роботодавця.

Суб’єктом матеріальної відповідальності за законодавством про працю може бути лише працівник, який перебуває в трудових відносинах із роботодавцем і завдав йому майнову шкоду внаслідок порушення прийнятих ним на себе за трудовим договором обов’язків . У разі оформлення цивільно-правого договору (договору про виконання робіт, надання послуг тощо) питання щодо відповідальності такого працівника регулюються іншим законодавством.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. У пункті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-92#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам"] роз’яснюється, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
== Види матеріальної відповідальності ==
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності :
* обмежену
* повну.
'''Обмежена матеріальна відповідальність''' — це матеріальна відповідальність працівника за заподіяну роботодавцеві майнову шкоду в розмірі такої шкоди, але більше ніж розмір середнього місячного заробітку такого працівника. Обмежену матеріальну відповідальність несуть ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.133 КЗпП України]):

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

'''Повна матеріальна відповідальність працівників''' – це покладення на працівника обов’язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.134 КЗпП України]).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

Разом з тим, працівник '''''не може притягуватися''''' до матеріальної відповідальності за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п.3 ст. 134 КЗпП] у разі винесення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події скоєння злочину.

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду настає незалежно від того, навмисно або з необережності заподіяно шкоду.

Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що перебуває у нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і внаслідок цього зазнало збитків.Доказами можуть бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо.

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих роботодавцем працівникові в користування;

Обов'язкова умова - умисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, зіпсуття або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості), настає обмежена матеріальна відповідальність.

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

Шкода заподіяна роботодавцеві не сторонньою особою, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових правовідносинах на підставі трудового договору. Така шкода може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи.

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

Обов’язок відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку зі сплатою незаконно звільненому чи переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на службову особу, за наказом чи розпорядженням якої таке звільнення чи переведення було здійснене.

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

Обов'язкові умови: - несвоєчасна виплата заробітної плати понад 1 місяць;

- виплата компенсацій за порушення строків її виплати;

- Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку.

== Порядок відшкодування шкоди ==
Існує три варіанти відшкодування збитків, завданих роботодавцеві працівником:

- добровільне відшкодування;

- стягнення за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу;

- відшкодування в судовому порядку. 

'''Добровільне відшкодування''' - це коли працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покриває її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

'''Стягнення шкоди за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу''' '''проводиться шляхом відрахування із заробітної плати працівника:'''

*власником або уповноваженим ним органом, якщо шкода завдана працівниками у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку;
* вищестоящим в порядку підлеглості органом, якщо шкода заподіяна керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками.

Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

'''Відшкодування шкоди в судовому порядку''' - провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди. Він обчислюється з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди) .

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 136 КЗпП]). 

== Визначення розміру відшкодування ==
 '''Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається''':
- за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами;

- за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей;

- за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні.

'''Шкода підприємству, установі, організації може бути заподіяна шляхом:'''

- розкраданням;

- умисним зіпсуттям;

- недостачею окремих видів майна та інших цінностей;

- втратою окремих видів майна та інших цінностей.

'''Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням:'''

- ступеня вини;

- виду матеріальної відповідальності;

- межі матеріальної відповідальності.
== Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність ==
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку щодо осіб які:

- займають посаду або виконують роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- виконують роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n754 (ст. 135-1 Кодексу законів про працю України)]
== Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування ==
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою(ст. 137 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] ) .

== Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність ==
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.

== Судова практика ==

* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75099336 Постанова Верховного Суду України від 20 червня 2018 року у справі № 523/4413/1-ц]
*

[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок державної реєстрації громадської організації, яка діє на підставі модельного статуту

2025-08-14T10:21:18Z

Oleksandr.Toprykin: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16 Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 року № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану"] (далі - Постанова) '''забороняється державна реєстрація, вчинення інших реєстраційних дій''':

державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації/суб’єктом державної реєстрації прав (далі - державні реєстратори), місцезнаходження якого відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру є адміністративно-територіальна одиниця, що належить до територій активних бойових дій (крім територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#Text затвердженого Міністерством розвитку громад та територій], для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, крім випадку, коли фактичним місцезнаходженням суб’єкта державної реєстрації/суб’єкта державної реєстрації прав у зв’язку з релокацією є адміністративно-територіальна одиниця, що не належить до відповідних територій;

'''Адміністративний збір не справляється''' за державну реєстрацію громадських об’єднань '''предметом діяльності яких є надання допомоги Збройним Силам''', іншим військовим формуванням, правоохоронним (спеціальним) органам, органам цивільного захисту, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим особам, які забезпечують національну безпеку і оборону, відсіч і стримування збройної агресії іноземної держави, а також особам, які постраждали чи можуть постраждати від такої збройної агресії, у тому числі за державну реєстрацію змін до відомостей про таких суб’єктів, що передбачають включення до предмету їх діяльності надання такої допомоги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF/ed20240101#Text п.п. 6 пункту 1 Постанови]).

Сплата адміністративного збору/плати за надання відомостей з Єдиного державного реєстру може підтверджуватися '''''електронною копією (у тому числі скрін-копією)''''' відповідного платіжного документа. Якщо фінансова установа, через яку здійснено платіж, забезпечує можливість проведення перевірки достовірності відповідного платіжного документа, державний реєстратор, посадова особа, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус проводять таку перевірку '''('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209-2022-%D0%BF/ed20240101#Text п.п. 7 пункту 1 Постанови]''')'''.

|}
== Поняття громадського об’єднання ==
Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Громадяни та юридичні можуть об’єднуватися з різною метою.
== Принципи громадського об’єднання: ==
Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] можна визначити кілька основних принципів діяльності громадських об’єднань: 
'''Добровільність''' передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. 
'''Самоврядність''' – право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом. 
'''Вільний вибір території діяльності''' – це право громадських об'єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом. 
'''Рівність перед законом''' – громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання. 
'''Відсутність майнового інтересу''' – означає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). 
'''Прозорість, відкритість''' передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. 
'''Публічність''' означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.
== Форми громадських об’єднань ==
На сьогодні законодавством визначено дві основні організаційно-правові форми громадського об’єднання: '''громадська організація та громадська спілка.''' При цьому, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#n6 ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання»] визначено, що останні можуть створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без такого. 
'''Громадська організація''' характеризується тим, що її засновниками та учасниками є виключно фізичні особи. 
'''Громадська спілка''' – засновниками є юридичні особи приватного права(ті, що створені фізичними особами чи юридичними особами приватного права, а не органами державної чи комунальної власності), а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Мета та завдання громадської організації та громадської спілки можуть бути однаковими. Основною відмінністю між цими формами є склад їхніх засновників. Утворити громадську організацію можуть лише фізичні особи, а громадську спілку – тільки юридичні особи приватного права.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Проте не всі юридичні особи можуть утворити громадську спілку. Засновниками громадської спілки можуть бути тільки юридичні особи приватного права.
Громадське об’єднання може здійснювати діяльність, маючи статус юридичної особи або не маючи такого статусу. Відмінність між ними полягає в обсязі прав і обов’язків.
Відповідно до Цивільного кодексу України, юридична особа – це організація, що має відокремлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Таким чином, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи набуває всіх ознак, характерних для будь-якої юридичної особи. Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи на відміну від громадського об’єднання без такого статусу може:
* створювати відокремлені підрозділи;
* здійснювати підприємницьку діяльність;
* бути учасником цивільно-правових відносин;
* брати участь у здійсненні державної регуляторної політики тощо.
Разом з тим, на громадське об’єднання зі статусом юридичної особи покладено обов’язок ведення фінансової документації та звітування до відповідних контролюючих органів державної влади. 
Громадські оргазації зобов'зані: зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка провадилася відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об’єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом;
== Найменування громадського об’єднання ==
Найменування громадського об’єднання зазначається у його статутних документах та є ключовою відмінністю від інших організацій. 
Найменування громадського об’єднання визначається рішенням установчих зборів під час його утворення і має бути викладене українською мовою. Громадське об’єднання може викласти свою власну назву іноземною мовою або мовою національних меншин. 
Окрім повного найменування, громадське об’єднання може передбачити одне чи кілька скорочених найменувань, зазначивши їх у статуті. 
Громадські об’єднання є вільними при виборі власного найменування, однак зобов’язані керуватися нормативними актами та зважати на визначені законом обмеження (зокрема, перевірити Єдиний державний юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відсутність тотожного найменування). 
Найменування громадського об'єднання складається з двох частин - загальної та власної назв. 
У загальній назві вказується організаційно-правова форма («громадська спілка» чи «громадська організація»). У власній назві – безпосередня назва.
Власна назва не може містити: найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд); власну назву громадського об'єднання, діяльність якого заборонена в судовому порядку (протягом трьох років після набрання відповідним рішенням суду законної сили); інші позначення, використання яких обмежено законом. Також власна назва громадського об'єднання не може містити слова «державний», «комунальний» та похідні від них. Власна назва навчального закладу, установи чи організації у власній назві громадського об'єднання може використовуватися лише за згоди відповідного навчального закладу, установи чи організації. Також Законом забороняється використання у власній назві громадського об'єднання історичних державних найменувань, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Власна назва громадського об’єднання може містити ім’я (псевдонім) фізичної особи за умови попередньої письмової згоди цієї особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом.

Громадське об’єднання має право на використання свого найменування з моменту реєстрації. Забороняється використання найменування громадського об’єднання фізичними та юридичними особами, які не належать до цього громадського об’єднання, без згоди такого громадського об’єднання для цілей, не пов’язаних з діяльністю цього громадського об’єднання.

Громадське об’єднання може також мати скорочене найменування, яке визначається рішенням його установчих зборів або вищого органу управління – з’їзду, конференції, загальних зборів тощо (далі – вищий орган управління). 
Зміна найменування громадського об’єднання здійснюється на засіданні вищого органу управління такого об’єднання з додержанням вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону «Про громадські об’єднання]» та Статуту об’єднання ''(за наявності).''

== Основні етапи державної реєстрації громадської організації ==
Процес державної реєстрації громадських об’єднань визначається положеннями [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закону України «Про громадські об’єднання»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]. 
'''5 основних кроків до досягнення успішного результату державної реєстрації такого громадського об’єднання:''' 
1. Підготувати статут організації, враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#n100 ст. 11 Закону України «Про громадські об’єднання»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10610 ст. 133.4 Податкового кодексу України]. 
2. Провести установчі збори засновників. 
Згідно законодавства – засновниками громадської організації зі статусом юридичної особи повинно бути не менше 2 осіб, які відповідають наступним вимогам:
* громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах
* особи, які досягли 18 років (для молодіжної та дитячої громадської організації – 14 років).
Не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Під час зборів потрібно оформляти протокол, вимоги якого передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#n62 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадські об’єднання»], серед яких особливу увагу слід звернути на визначення найменування.
Протокол установчих зборів підписується головуючим (не обов’язково обраним головою організації) та секретарем зборів. Документи державному реєстратору треба подати протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів. 
3. Підготувати пакет документів. 
Перелік документів, які потрібно подати для проведення державної реєстрації громадської організації зі статусом юридичної особи визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n505 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»]:
* заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
* відомості про керівні органи громадської організації;
* статут організації (прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами);
* протокол установчих зборів разом з реєстром учасників;
* заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства – за бажанням заявника.
4. Документи на державну реєстрацію громадських організацій зі статусом юридичної особи можна подати до:
* відповідних управлінь юстиції за місцем знаходження організації;
* місцевих центрів надання адміністративних послуг.
Здійснити подачу документів можна:
* особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
* поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена);
* он-лайн. 
Варто звернути увагу на те, що документи підписуються із використанням електронного цифрового підпису.

'''Державна реєстрація громадської організації зі статусом юридичної особи є безкоштовною та повинна тривати не більше 3 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації'''. 
5. Отримати відповідь 
Через портал електронних сервісів за кодом-доступу, зазначеному в описі документів. Тут можна отримати виписку та установчі документи громадської організації. Також Отримати витяг з ЄДР можна, скориставшись одним із сервісів, які мають доступ до АРІ ЄДР: Oпендатабот, YouControl.
При розгляді документів, поданих на реєстрацію, може бути прийняте одне з таких рішень:
* про державну реєстрацію;
* про зупинення розгляду документів;
* про відмову в державній реєстрації.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Державні та приватні виконавці: права, обов'язки, компетенції, відповідальність

2025-07-14T11:45:19Z

Oleksandr.Toprykin: /* Правова основа і принципи діяльності державного та приватного виконавця */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень суду"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18 Наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
== Правова основа і принципи діяльності державного та приватного виконавця ==
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], Закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"] органи державної виконавчої служби та приватні виконавці здійснюють свою діяльність з дотриманням принципів:
* верховенства права,
* законності,
* незалежності,
* справедливості, неупередженості та об’єктивності,
* обов’язковості виконання рішень,
* диспозитивності,
* гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами,
* розумності строків виконавчого провадження,
* співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
'''Державний виконавець та приватний виконавець повинні''' здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

'''Важливо:''' до професійної таємниці належить інформація, що стала відома державному виконавцю, приватному виконавцю, помічнику приватного виконавця у зв’язку із здійсненням професійної діяльності. Обов’язок зберігати професійну таємницю поширюється на особу і після її звільнення з посади державного виконавця чи припинення діяльності приватного виконавця, помічника приватного виконавця. Державний виконавець, приватний виконавець можуть надавати іншим особам інформацію, що містить професійну таємницю, виключно у випадках і порядку, передбачених законом.

Державний виконавець, приватний виконавець зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
== Компетенція державних виконавців ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n40 Державними виконавцями] є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій статті 8 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (для керівників органів державної виконавчої служби та їх заступників - не нижче другого рівня), володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями здійснювати повноваження державного виконавця.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"] підлягають примусовому виконанню державними виконавцями рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України,[[Файл:30 1.jpg.jpg|альт=Путівник виконавчого провадження|міні|Путівник виконавчого провадження]]2) судові накази,
3) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом,

4) виконавчих написів нотаріусів,

5) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою,

6) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій,

7) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди,

8) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом,

9) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами,

10) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України,

11) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень,

12) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами,

13) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

== Вимоги до приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n95 Приватним виконавцем] може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Приватним виконавцем не може бути особа:
* яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою статті 18 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ;
* визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;
* яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;
* яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;
* якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;
* звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення.
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов’язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення. Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. До інформації про офіс приватного виконавця належать:
# поштова адреса офіса;
# номер телефону, номер факсу офіса;
# адреса електронної пошти;
# номер мобільного телефону приватного виконавця.

У разі здійснення в одному офісі діяльності двох і більше приватних виконавців офіс приватних виконавців повинен забезпечувати можливість здійснення кожним приватним виконавцем своєї діяльності одночасно, окремо та незалежно від інших приватних виконавців, у тому числі забезпечувати окреме зберігання документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей, діловодства та архіву кожного приватного виконавця.

Підвищення кваліфікації може передбачати платне або безоплатне відвідування приватними виконавцями навчальних курсів, тренінгів, семінарів, що організовуються органами самоврядування приватних виконавців. Відмова приватного виконавця від участі у зазначених заходах не може бути підставою для його недопущення до складення іспиту.

== Компетенція приватних виконавців ==
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»], тобто тих же, що виконують державні виконавці, крім:

# рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною,
# рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету,
# рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону,
# рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
# рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини,
# рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності,
# рішень про виселення та вселення фізичних осіб,
# рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена,
# рішень про конфіскацію майна,
# рішень, виконання яких віднесено Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання,
# інших випадків, передбачених Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] та Законом України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"].
== Обов'язки виконавців ==
'''Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»] передбачено що виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов‘язаний діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і домагатися виконання рішень в повному обсязі.'''

Виконавець зобов’язаний:

# здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження,
# розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання,
# заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 «Про виконавче провадження»],
# роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Крім того, '''приватний виконавець зобов’язаний''' забезпечити зберігання документів діловодства та архіву протягом усього строку здійснення ним діяльності, а також подавати Міністерству юстиції України інформацію про свою діяльність у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Приватний виконавець з метою належного виконання своїх обов’язків має право залучати працівників поліції для сприяння у вчиненні ним виконавчих дій.

'''Приватний виконавець для здійснення діяльності зобов’язаний відкрити в державному банку окремі рахунки для''':

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам,

2) зарахування коштів виконавчого провадження,
[[Файл:1531328576 4.jpg|альт=приватні виконавці|міні|приватні виконавці]]
3) зарахування винагороди.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' постійно підвищувати свою кваліфікацію та кожні п’ять років з дня отримання посвідчення приватного виконавця безоплатно складати іспит шляхом автоматизованого анонімного тестування.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами.

'''Приватний виконавець зобов’язаний''' укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.

'''Забороняється''' здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

'''Забороняється:''' протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

'''Державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:'''

1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи.

Пов’язаними особами у цьому контексті є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
== Права виконавців ==
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

# проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження";
# проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
# з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
# за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
# безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
# накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
# накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
# здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;
# використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
# звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
# приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
# звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
# звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
# викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
# У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
# залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання;
# накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
# застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
# вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
# у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
# залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб’єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
# отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
# здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

'''Закон дозволяє''' виконавцям для проведення виконавчих дій за потреби залучати понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень '''виконавець має право''' на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

'''Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у таких випадках:'''

# якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
# в інших випадках, передбачених законом.

При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, що зазначені вище, приватний виконавець зобов’язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

'''Приватний виконавець має право''' отримувати винагороду за вчинення виконавчих дій.

'''Приватний виконавець уповноважений''' зберігати кошти, цінні папери або інші цінності, що вилучаються у боржника за результатами вчинення виконавчих дій, для подальшої їх передачі стягувачу.

'''Приватний виконавець має право''' мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.
=== Права та обов’язки помічника приватного виконавця ===
Приватний виконавець має право мати помічників, які працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з приватним виконавцем.

Помічником приватного виконавця може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту не нижче першого рівня та володіє державною мовою.

Помічник приватного виконавця працює під керівництвом приватного виконавця. Приватний виконавець відповідальний за діяльність помічника під час вчинення виконавчих дій, у тому числі за шкоду, завдану діями помічника сторонам виконавчого провадження і третім особам.

Помічник приватного виконавця зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки відповідно до законодавства, умов трудового договору (контракту), вказівок та інструкцій приватного виконавця.

Помічник приватного виконавця складає проекти документів виконавчого провадження, бере участь у прийомі відвідувачів, забезпечує ведення діловодства і архіву, без права підписання документів виконавчого провадження, подає їх та отримує за пред’явленням посвідчення, виконує інші доручення приватного виконавця у справах, що перебувають у провадженні, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця припиняється у разі:

* припинення трудових відносин з приватним виконавцем з підстав, визначених законодавством про працю і трудовим договором (контрактом);
* припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця.

Діяльність помічника приватного виконавця зупиняється одночасно із зупиненням права на здійснення діяльності приватного виконавця.
== Відповідальність приватного виконавця ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n312 За вчинення дисциплінарного проступку] до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

# попередження;
# догана;
# зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
# припинення діяльності приватного виконавця.

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
* факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця,
* порушення правил професійної етики приватного виконавця,
* розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення,
* невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків,
* невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
== Винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження ==
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#n219 Основна винагорода] приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

* фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
* відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов’язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди.

Солідарні боржники несуть солідарний обов’язок із сплати основної винагороди.

Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
== Відповідальність державного виконавця ==
Державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Кримінального кодексу України]

За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"] та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#n669 "Про державну службу"].

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Кримінальна відповідальність настає за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг.

До таких злочинів відносяться:
* зловживання владою або службовим становищем
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
* службове підроблення
* службова недбалість
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
* провокація підкупу.

== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/ddvs Департамент державної виконавчої служби]
== Див. також ==
* [[Дисциплінарне провадження щодо державного службовця]]
* [[Інститут приватних виконавців]]
* [https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer Єдиний реєстр приватних виконавців України]
* [[Оскарження дій державних виконавців]]
* [[Оскарження дій та контроль за діяльністю приватних виконавців]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Підміна дитини

2025-07-14T11:17:54Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 pоку]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l54#Text Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
== Загальна інформація ==
Кримінально-правова охорона честі та гідності особи здійснюється відповідно до розділу Кримінального кодексу України «Злочини проти волі честі та гідності особи».

Відповідно до '''статті 148 Підміна дитини''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 Кримінального кодексу України] підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Безпосереднім об'єктом''' злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканість дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив у диспозиції ст. 148 КК вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави для судження, що під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля - новонароджене або грудне, яке є чужим для винної особи. Під дитиною слід розуміти немовля як особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще у повній мірі неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам'ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.

'''''Воля особи''''' – це відповідна міра можливої та юридично дозволеної поведінки людини, що проявляється у розпорядженні собою, своїми вчинками на власний розсуд, а також захищеність особи від фізичного, психологічного та іншого впливу з боку будь-кого, якщо можливість такого впливу прямо не передбачена законом. Воля особи передбачає можливість реалізації нею таких прав і свобод як: право на свободу і особисту недоторканість (ст. 29 Конституції України), право на невтручання в її особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції України), свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (ст. 33 Конституції України).

'''''Честь''''' – це соціальна оцінка людини, її якостей, яка є наслідком її поведінки, а також ставлення до оточуючих та суспільства, як гідна поваги і така, що відповідає моральним принципам.

'''''Гідність особи''''' – це відчуття людиною своєю цінності як людини взагалі, конкретної особистості, безвідносно до індивідуальних якостей, соціального статусу. Кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України).
=== Об’єктивна сторона злочину ===
З '''об'єктивної сторони''' злочин полягає у підміні чужої дитини, наприклад, у вилученні та заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим.

Склад злочину вважається закінченим з моменту підміни дитини.

Цей злочин становить не тільки підміна чужої дитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов'язано, скажімо, зі станом здоров'я своєї дитини). Згода батьків однієї дитини на її підміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля інших батьків. Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відповідної мети може бути кваліфікований за частиною другою статті 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 Кримінального кодексу України] як здійснення незаконної угоди щодо сплатної передачі неповнолітнього іншим особам.

Підміна чужої дитини означає вчинення цього діяння особами, які відповідно до закону не є батьками обох замінюваних дітей, навіть при позбавленні їх батьківських прав, усиновителями і не перебувають з нею в інших сімейно родинних стосунках.

Злочин може бути вчинений у таких випадках:

# при заміні своєї дитини (наприклад, хворої, із зовнішністю представника неєвропейської раси тощо) на чужу;
# при заміні чужої дитини на чужу.

=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' є особа, яка досягла 16-ти років і для якої дитина є чужою. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n891 ст. 140 Кримінального кодексу України] за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона''' злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є також мотиви: корисливі (наприклад, підміна дитини для передачі іншій особі за винагороду, одержання майнового права у майбутньому) або інші особисті (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу).

Інші особисті мотиви можуть бути низькими та аморальними (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі, неприязні стосунки між винними та її батьками, родичами) або благородними (наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку з огляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи може йтись про відсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність.
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Діти]]

Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність

2025-06-13T08:04:42Z

Oleksandr.Toprykin: /* Відповідальність судового експерта: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціалекспертизу"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]

== Особи, які можуть бути судовими експертами: ==
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України "Про судову експертизу".

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

== Особи, які не можуть бути судовими експертами: ==
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

== Судовий експерт має право: ==
# ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
# відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;
# з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій, ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об’єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
# у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання уповноваженій особі (суду), яка (який) призначила(в) експертизу, щодо уточнення поставлених експертові питань;
# указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення судової експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання;
# викладати в письмовій або усній формі відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
# на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
# одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов’язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законодавством України;
# Інші права та обов’язки судового експерта передбачаються чинним законодавством України.
Судовий експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим.

== На судового експерта покладаються такі обов’язки: ==
# заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
# прийняти до виконання доручену йому експертизу;
# особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені питання;
# повідомити в письмовій формі орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
# з’явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз’яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
# забезпечити збереження об’єкта експертизи та документів, наданих на дослідження;
# не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), під час проведення експертизи відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, та не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду, про процес проведення досліджень та їх результати;
# негайно повернути матеріали справи та інші документи, що надавались для проведення експертизи, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи.

== Судовому експерту забороняється: ==
# передоручати проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
# самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
# вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права;
# вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
# зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням;
# приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто.

== Відповідальність судового експерта: ==
Судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності:
* За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n100 статті 14 Закону України "Про судову експертизу"]дисциплінарним проступком є:
# самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;
# проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;
# передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
# порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;
# вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;
# невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;
# ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;
# порушення порядку зберігання та поводження з об’єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;
# застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;
# неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;
# порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;
# невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов’язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
За вчинення дисциплінарного проступку, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

# попередження;
# тимчасове, строком до одного року, зупинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю;
# припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.

Питання дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією, що утворюється в порядку, визначеному Законом України "Про судову експертизу".

Підставою для розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта є подання міністерства або іншого державного органу, що здійснює організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, або уповноважених цими державними органами суб’єктів, які організаційно забезпечують діяльність експертно-кваліфікаційних комісій.

Подання готується за результатами розгляду скарг осіб, які є учасниками справи, або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, на дії (бездіяльність) судового експерта, а також документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням судовими експертами законодавства з питань судово-експертної діяльності, які містять обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) судового експерта ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою цієї статті. Подання вноситься на розгляд експертно-кваліфікаційної комісії не пізніше 15 календарних днів з дня надходження відповідних матеріалів.

Процедура розгляду експертно-кваліфікаційною комісією питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:

# розгляд питання щодо відкриття дисциплінарного провадження;
# розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією протягом розумного строку, але не більше 45 календарних днів з дня надходження подання. Строк розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності може бути продовжений рішенням експертно-кваліфікаційної комісії за заявою учасника дисциплінарного провадження, який наполягає на своїй участі в засіданні експертно-кваліфікаційної комісії, але з поважних причин не може бути на ньому присутнім.

Розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта не може стосуватися перевірки повноти, обґрунтованості та об’єктивності висновку судового експерта. Заяви, клопотання, подані під час засідання експертно-кваліфікаційної комісії, розглядаються невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня їх подання.

Заяви, клопотання, подані у дисциплінарному провадженні в інший час, ніж передбачено частиною одинадцятою статті 14 Закону України "Про судову експертизу", розглядаються на найближчому засіданні експертно-кваліфікаційної комісії.

Судовий експерт, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження, повідомляється про місце і час засідання експертно-кваліфікаційної комісії не менше ніж за п’ять робочих днів до дня засідання.

Судовий експерт має право брати участь у засіданні експертно-кваліфікаційної комісії з розгляду питання щодо його дисциплінарної відповідальності, ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення та/або заперечення у письмовій чи усній формі, подавати заяви, клопотання, інші документи з питання, що розглядається, користуватися іншими правами, передбаченими законом.

За рішенням експертно-кваліфікаційної комісії в її засіданні можуть брати участь й інші особи, якщо їхня участь сприятиме забезпеченню об’єктивності та повноти розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до Закону України "Про судову експертизу" визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше трьох років з дня вчинення проступку.

У разі якщо протягом одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження судового експерта не піддано новому дисциплінарному стягненню, зазначений судовий експерт вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, з внесенням відповідних відомостей до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в судовому порядку.

== Експерт з питань права ==
Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Експерт з питань права зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями, а також право на оплату послуг та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду (ст.73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6569 ЦПК України])
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність

2025-06-12T10:54:21Z

Oleksandr.Toprykin: /* Особи, які можуть бути судовими експертами: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціалекспертизу"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]

== Особи, які можуть бути судовими експертами: ==
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України "Про судову експертизу".

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

== Особи, які не можуть бути судовими експертами: ==
Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

== Судовий експерт має право: ==
# ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
# відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;
# з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій, ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об’єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
# у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання уповноваженій особі (суду), яка (який) призначила(в) експертизу, щодо уточнення поставлених експертові питань;
# указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення судової експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання;
# викладати в письмовій або усній формі відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
# на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
# одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов’язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань з приводу проведеної експертизи;
# проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законодавством України;
# Інші права та обов’язки судового експерта передбачаються чинним законодавством України.
Судовий експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Повідомлення про відмову має бути вмотивованим.

== На судового експерта покладаються такі обов’язки: ==
# заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
# прийняти до виконання доручену йому експертизу;
# особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені питання;
# повідомити в письмовій формі орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані, а також у разі тимчасової втрати працездатності, перебування відповідно до законодавства у відпустці, строк яких не дозволяє виконати експертизу в строки, передбачені цією Інструкцією, або у разі призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
# з’явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз’яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
# забезпечити збереження об’єкта експертизи та документів, наданих на дослідження;
# не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), під час проведення експертизи відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, та не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду, про процес проведення досліджень та їх результати;
# негайно повернути матеріали справи та інші документи, що надавались для проведення експертизи, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи.

== Судовому експерту забороняється: ==
# передоручати проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
# самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
# вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права;
# вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
# зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням;
# приймати до виконання проведення експертизи, якщо її проведення не доручено йому особисто.

== Відповідальність судового експерта: ==
Судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності:
* За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.
* За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n100 статті 14 Закону України "Про судову експертизу"]дисциплінарним проступком є:
# самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;
# проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;
# передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
# порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;
# вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;
# невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;
# ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;
# порушення порядку зберігання та поводження з об’єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;
# застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;
# неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;
# порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;
# невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов’язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
За вчинення дисциплінарного проступку, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

# попередження;
# тимчасове, строком до одного року, зупинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю;
# припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

ППри обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.

Питання дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією, що утворюється в порядку, визначеному Законом України "Про судову експертизу".

Підставою для розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта є подання міністерства або іншого державного органу, що здійснює організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, або уповноважених цими державними органами суб’єктів, які організаційно забезпечують діяльність експертно-кваліфікаційних комісій.

Подання готується за результатами розгляду скарг осіб, які є учасниками справи, або кримінального провадження, інших правовідносин, до яких залучено судового експерта, на дії (бездіяльність) судового експерта, а також документів, оформлених за результатами здійснення контролю за дотриманням судовими експертами законодавства з питань судово-експертної діяльності, які містять обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) судового експерта ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою цієї статті. Подання вноситься на розгляд експертно-кваліфікаційної комісії не пізніше 15 календарних днів з дня надходження відповідних матеріалів.

Процедура розгляду експертно-кваліфікаційною комісією питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:

# розгляд питання щодо відкриття дисциплінарного провадження;
# розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією протягом розумного строку, але не більше 45 календарних днів з дня надходження подання. Строк розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності може бути продовжений рішенням експертно-кваліфікаційної комісії за заявою учасника дисциплінарного провадження, який наполягає на своїй участі в засіданні експертно-кваліфікаційної комісії, але з поважних причин не може бути на ньому присутнім.

Розгляд питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта не може стосуватися перевірки повноти, обґрунтованості та об’єктивності висновку судового експерта. Заяви, клопотання, подані під час засідання експертно-кваліфікаційної комісії, розглядаються невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня їх подання.

Заяви, клопотання, подані у дисциплінарному провадженні в інший час, ніж передбачено частиною одинадцятою статті 14 Закону України "Про судову експертизу", розглядаються на найближчому засіданні експертно-кваліфікаційної комісії.

Судовий експерт, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження, повідомляється про місце і час засідання експертно-кваліфікаційної комісії не менше ніж за п’ять робочих днів до дня засідання.

Судовий експерт має право брати участь у засіданні експертно-кваліфікаційної комісії з розгляду питання щодо його дисциплінарної відповідальності, ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення та/або заперечення у письмовій чи усній формі, подавати заяви, клопотання, інші документи з питання, що розглядається, користуватися іншими правами, передбаченими законом.

За рішенням експертно-кваліфікаційної комісії в її засіданні можуть брати участь й інші особи, якщо їхня участь сприятиме забезпеченню об’єктивності та повноти розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до Закону України "Про судову експертизу" визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше трьох років з дня вчинення проступку.

У разі якщо протягом одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження судового експерта не піддано новому дисциплінарному стягненню, зазначений судовий експерт вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, з внесенням відповідних відомостей до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в судовому порядку.

== Експерт з питань права ==
Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Експерт з питань права зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати роз’яснення. За відсутності заперечень учасників справи експерт з питань права може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями, а також право на оплату послуг та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду (ст.73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6569 ЦПК України])
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Заміна сторони в цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво

2025-06-12T10:36:05Z

Oleksandr.Toprykin: /* Сторони в цивільному процесі та їх "належність" у судовому процесі */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]

== Сторони в цивільному процесі та їх "належність" у судовому процесі ==
Сторонами в цивільному процесі є '''позивач''' і '''відповідач'''.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У справах про відшкодування шкоди, завданої особі Головою, членом, працівником або залученим експертом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку під час виконання ними своїх повноважень, належним відповідачем є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" (ст. 48 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України).

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Особа, яка порушує процес, повинна зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем.

При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними.

'''''Належними сторонами''''' в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач — особа, якій належить право вимоги; належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом.

Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

=== Неналежні сторони в цивільному процесі ===
Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.

'''''Неналежний позивач''''' - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а '''''неналежним відповідачем''''' та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.

При виникненні питання про заміну неналежного позивача необхідною є його згода, за наявності якої він вибуває з процесу, а його місце займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не мають сили для належного, тому розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо неналежний позивач дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в процес, то суд закриває провадження в справі на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє таку третю особу.

Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить право вимоги, хто є належним позивачем.

=== Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів ===

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Якщо до Голови, члена, працівника або залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку подано позов про відшкодування шкоди, завданої такими особами під час виконання ними своїх повноважень, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6421 статті 51 Цивільного процесуального кодексу України] , суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

== Загальні правила заміни неналежної сторони ==
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду. (п. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]).

== Процесуальне правонаступництво ==
Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.

'''''Процесуальне правонаступництво'''''- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ст.55 ЦПК України ).

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Спадкування права на вклад у банку

2025-05-13T10:43:12Z

Oleksandr.Toprykin:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України ];
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність" ]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/ Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0162500-22#Text Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]:
*в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;
*забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
'''Зверніть увагу! з 19.06.2023''' діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
|}
== Права на спадкування вкладу у банку ==
'''Спадкування банківських вкладів''' – це процес передачі права на володіння та розпорядження банківським вкладом від померлого власника до його спадкоємців. Вкладник має право розпорядитися своїм правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 1228 Цивільного кодексу України] ).

'''Спадкування права на вклад у банку може виникати:'''

1) шляхом складення заповіту;

2) шляхом складення спеціального розпорядження банку;

3) на підставі загальних норм спадкування за законом.

Зважаючи на те, що право на банківський вклад входить до складу спадщини, на нього поширюються загальні правила щодо порядку прийняття спадщини, відмови спадкоємця від спадщини тощо.

Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Страхові виплати (відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.
== Види банківських вкладів: ==
# зі спеціальними вказівками вкладників (можливість вкладника розпорядитись правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, зробивши відповідне розпорядження вкладом банку). Щодо складання заповіту, то у ньому вкладник може зазначити також вказівки щодо розпорядження вкладом.
# вклади, в яких не зроблене розпорядження банківській (фінансовій) установі.
'''Вклад (депозит)''' - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
== Випадки визначення спадкоємця, до якого переходитиме право на вклад: ==
* за умови, що заповіт складено після вчинення спеціального розпорядження банку (фінансовій установі), то заповіт повністю або частково скасовує спеціальне розпорядження, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця;
* за тієї ситуації, коли спеціальне розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, то воно змінює таку особу;
* у разі відсутності заповіту вклад спадкується за спеціальним розпорядженням;
* за умови відсутності заповіту та спеціального розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.
== Спадкування права на банківський вклад на підставі спеціального розпорядження у банку ==
Спадкування на підставі спеціального розпорядження у банку буде мати місце, якщо вкладником не було складено заповіту взагалі або ж якщо розпорядження, вчинене після складання заповіту, повністю або частково скасовує заповіт.

Спадкодавець у розпорядженні може визначити одну або декілька осіб, яким переходитиме право на вклад, та розмір вкладу в частках. У випадку, коли частки не визначені, кожен зі спадкоємців матиме право на вклад у рівних частинах.
== Вимоги до спеціального розпорядження на вклад ==
Фізична особа має право зробити відповідне розпорядження надавачу платіжних послуг щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті. На розпорядженні користувача, яке складається у формі окремого документа або є додатком до договору, зазначається дата його складання. Розпорядження засвідчується підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг і зберігається в порядку, установленому внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Дія розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом відповідно до статті 1228 Цивільного кодексу України.

Надавач платіжних послуг здійснює виплату вкладу (частини вкладу)/коштів спадкоємцю власника вкладного (депозитного)/поточного/ платіжного рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

== Термін, за яким треба звернутися для оформлення своїх спадкових прав ==
Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцям вкладника необхідно звернутися протягом '''шести місяців''' з дня смерті вкладника до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
== Особливості, щодо спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): ==
* об’єктом правонаступництва виступатиме в правовідносинах не сам вклад, а право вимагати від банку його видачі;
* нотаріус за певних обставин може видати спадкоємцеві '''дозвіл на одержання частини вкладу''' до закінчення строку на прийняття спадщини. Правова природа розпорядження правом на вклад залежить від форми його закріплення. У тому випадку, коли таке розпорядження міститься в окремій заяві, воно є одностороннім правочином. Якщо ж розпорядження вкладника міститься в договорі банківського вкладу, розпорядження є умовою цього договору, що наближає договір банківського вкладу до договору на користь третьої особи;
* якщо особа, при житті, яка відкривала вклад у банку (фінансовій установі), не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку.
[[Категорія:Спадкове право‎]]

Землі транспорту

2025-05-13T10:30:35Z

Oleksandr.Toprykin: /* Склад земель */

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр#Text Закон України «Про транспорт»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Закон України «Про автомобільний транспорт»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України «Про дорожній рух»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-п#Text Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. (зі змінами та доповненнями)]
== Загальні положення ==
'''До земель транспорту''' належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. До земель транспорту належать землі, надані під будівництво та обслуговування мультимодальних терміналів.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об’єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
== Склад земель ==
До складу '''земель залізничного транспорту''', згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 68 Земельного кодексу України], входять:
* землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням,
* зайняті станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації,
* землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
До '''земель автомобільного транспорту''' належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Використання земель автомобільного транспорту здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], законів України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр#Text Про транспорт]», «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Про автомобільний транспорт»], «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Про дорожній рух»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-94-п#Text Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. (зі змінами та доповненнями)].

'''Землями дорожнього господарства''' вважаються землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг. Залежно від характеру цих споруд вони класифіковані на чотири групи:
* Перша група: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протиселеві споруди, вловлюючі з'їзди.
* Друга група: майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу.
* Третя група: будинки (у тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами. До останньої групи належать захисні насадження.
'''До земель морського транспорту''' належать землі під:
* морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;
* гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.
На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель.

До '''земель авіаційного транспорту''' належать землі під:
* аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;
* вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;
* ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;
* службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту
До '''земель трубопровідного транспорту''' належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 74 ЗК України] до '''земель міського електротранспорту''' належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

До з'''емель внутрішнього водного транспорту''' належать території річкових портів (терміналів), а також землі під:

а) причальними спорудами, операційними акваторіями причальних споруд і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують внутрішній водний транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судновими ходами, судноплавними каналами, судноплавними і захисними гідротехнічними спорудами внутрішніх водних шляхів;

г) берегоукріплювальними спорудами та насадженнями;

ґ) вузлами зв’язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними і суднобудівними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф’ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об’єктами, що забезпечують роботу внутрішнього водного транспорту.

== Право на землі транспорту ==
Суб'єктами прав на зазначені землі можуть бути: підприємства, установи та організації. Здебільшого постійними користувачами щодо названих земель є державні підприємства, установи та організації промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та інших галузей суспільного виробництва.

У той же час не виключена можливість, коли носіями земельних прав у цих випадках виступають і недержавні, наприклад, комунальні юридичні особи. Тут важливо лише те, щоб діяльність, зумовлена цільовим призначенням цих земель, здійснювалася юридичними особами, які наділені спеціальною (статутною) правоздатністю. Не виключається і використання цих земель названими суб'єктами і на умовах оренди.
== Користування землями транспорту ==
Використання земель транспорту, пов'язане з розміщенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. На підприємства транспорту, яким надані земельні ділянки, покладено додаткові обов'язки щодо належного їх використання та охорони. Підприємства транспорту зобов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об’єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об’єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.
[[Категорія: Земельне право]]

Фінансова підтримка фермерських господарств

2025-04-14T06:47:44Z

Oleksandr.Toprykin: /* Хто може отримати підтримку */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закон України «Про фермерське господарство»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-20#n9 Закон України "Про Митний тариф України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2004-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським госФінансова підтримка за напрямамподарствам»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#n421 Постанова Кабінету Міністрів від 7 лютого 2018 року № 106 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств."]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-22#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 березня 2022 року № 168 «Про затвердження форм заявок для надання фінансової підтримки фермерським господарствам»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-21#Text Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2021 року № 76 «Про затвердження форм для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств»]
== Загальна інформація ==
'''Фермерське господарство''' – особливий вид підприємницької діяльності громадян України, що полягає у виробництві, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. На основі аналізу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n10 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»] можна виділити наступні істотні ознаки фермерського господарства:

1) фермерське господарство – це самостійний суб'єкт аграрного господарювання; 2) може мати статус юридичною особи; 3) це форма підприємницької діяльності; 4) ця діяльність здійснюється виключно громадянами України, отже, членами фермерського господарства не можуть бути іноземні громадяни чи особи без громадянства; 5) ця форма ведення сільського господарства здійснюється лише на добровільних засадах; 6) основною індивідуальною ознакою фермерських господарств є сімейно-трудовий характер господарства; 7) основним видом діяльності господарства є виробнича сільськогосподарська діяльність; 8) діяльність фермерських господарств нерозривно пов’язана з використанням земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва; 9) сільськогосподарська продукція, що виробляється фермерським господарством, має товарний характер; 10) метою діяльності фермерського господарства є одержання прибутку.

'''Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари)''' - товари, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697%D0%B0-20#n2 групах 1-24] УКТ ЗЕД згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-20#n9 Законом України "Про Митний тариф України"], якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1877-15#n15 (пункт 2.15 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні"]).
== Хто може отримати підтримку ==
Фінансова підтримка надається на конкурсних засадах в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

Напрями фінансової підтримки фермерських господарств:
# часткова компенсація витрат фермерським господарствам, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами (крім новостворених);
# фінансова підтримка новостворених фермерських господарств для отримання сільськогосподарських дорадчих послуг;
# бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) - новоствореним фермерським господарствам;
# спеціальна бюджетна дотація за утримання корів усіх напрямів продуктивності фермерському господарству, у власності якого перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства.
# фінансова підтримка фермерських господарств для провадження виробничої діяльності та диверсифікації виробництва;
# фінансова підтримка сімейних фермерських господарств без набуття статусу юридичної особи для придбання землі сільськогосподарського призначення.
Фінансова підтримка за напрямами, визначеними пунктами другим та третім, надається через уповноважені банки, що підписали з Мінагрополітики Меморандум про загальні засади співробітництва.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1011-21#Text Форми заявок] для отримання фінансової підтримки визначеними пунктами один-чотири затверджені наказом Мінагрополітики № 76 від 12.07.2021 року.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-22#Text Форми заявок] для отримання фінансової підтримки визначеними пунктами п’ять-шість затверджені Мінагрополітики № 168 від 11.03.2022 року.

Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення), фермерським господарствам, зокрема з відокремленими фермерськими садибами, сімейним фермерським господарствам, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, надається допомога за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, а також може надаватися за рахунок коштів місцевих бюджетів.

'''іншим фермерським господарствам''' - '''на поворотній основі''' за бюджетною програмою "''Надання кредитів фермерським господарствам''".

'''Фінансова підтримка не надається''' фермерським господарствам, які мають заборгованість перед Укрдержфондом та його регіональними відділеннями, яких визнано банкрутами, щодо яких порушено справу про банкрутство та які перебувають у стадії ліквідації, а також у яких виявлено факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів. Фінансова підтримка не надається фермерським господарствам, які віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закону України “Про санкції”].

== Фінансова підтримка на безповоротній основі ==
Фінансова підтримка надається фермерським господарствам на безповоротній основі згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#n421 Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 106].
=== '''''Фінансова підтримка надається одержувачам за такими напрямами:''''' ===
1. часткова компенсація витрат фермерським господарствам, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами (крім новостворених);

2. фінансова підтримка новостворених фермерських господарств для отримання сільськогосподарських дорадчих послуг;

3. бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) - новоствореним фермерським господарствам;

4. спеціальна бюджетна дотація за утримання корів усіх напрямів продуктивності фермерському господарству, у власності якого перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства.
==== '''''Фінансова підтримка надається:''''' ====
- фермерському господарству, яке має чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік до 20000000 гривень, у власності та/або користуванні якого перебувають землі сільськогосподарського призначення;

- зареєстрованому в поточному році фермерському господарству, у власності та/або користуванні якого перебувають землі сільськогосподарського призначення, незалежно від обсягу чистого доходу (виручки).
=== '''Часткова компенсація витрат фермерським господарствам, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами (крім новостворених).''' ===
Часткова компенсація витрат фермерським господарствам, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами (крім новостворених) за напрямами зоотехнія, ветеринарія, агрономія, оподаткування в сільському господарстві, бухгалтерський облік в сільському господарстві, управлінський облік, органічне виробництво, залучення фінансово-кредитних ресурсів, впровадження систем безпечності під час виробництва харчових продуктів і кормів для тварин, екологічне управління та зовнішньоекономічна діяльність надається у розмірі 90 відсотків вартості, але не більше ніж 10000 гривень (далі - часткова компенсація).
==== '''''Для отримання часткової компенсації одержувач подає уповноваженому банку заявку та такі документи:''''' ====
- копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n54 статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”]), дійсну на дату подання заявки;

- копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік;

- копію сертифіката на право надання дорадчих послуг, виданого сільськогосподарській дорадчій службі, яка зареєстрована відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-15#Text Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”] та з якою укладено договір;

- копію договору про надання дорадчих послуг;

- копію акта про надання дорадчої послуги;

- копію платіжного доручення про оплату послуг згідно з договором.

''Граничний строк подання документів для отримання часткової компенсації - 15 листопада поточного року.''

Подаються оригінали або належним чином засвідчені копії документів в електронній або паперовій формі.
=== '''Фінансова підтримка новостворених фермерських господарств у період їх становлення (перші три роки після створення)''' ===
Фінансова підтримка новостворених фермерських господарств у період їх становлення (перші три роки після створення) для отримання сільськогосподарських дорадчих послуг за напрямами зоотехнія, ветеринарія, агрономія, оподаткування в сільському господарстві, бухгалтерський облік в сільському господарстві, управлінський облік, органічне виробництво, екологічне управління, залучення фінансово-кредитних ресурсів та диверсифікація сільськогосподарської діяльності (далі - фінансова підтримка) надається один раз у розмірі, що не перевищує 36000 гривень, за умови попередньо укладеного до кінця поточного бюджетного періоду договору та на підставі акта/актів виконаних робіт.
==== '''''Для отримання фінансової підтримки одержувач подає уповноваженому банку заявку та такі документи:''''' ====
- копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n54 статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”]), актуальну на дату подання заявки;

- копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік, а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році - копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період;

- копію сертифіката на право надання дорадчих послуг, виданого сільськогосподарській дорадчій службі, або кваліфікаційного свідоцтва сільськогосподарського дорадника/експерта-дорадника, які зареєстровані відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1807-15#Text Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”] та з якими укладено договір;

- копію договору про надання сільськогосподарських дорадчих послуг;

- акт/акти виконаних робіт.

''Граничний строк подання документів для отримання фінансової підтримки - 15 листопада поточного року.''

Подаються оригінали або належним чином засвідчені копії документів в електронній або паперовій формі.
=== '''Фінансова підтримка новоствореним фермерським господарствам у період їх становлення (перші три роки після створення) на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар).''' ===
Новоствореним фермерським господарствам у період їх становлення (перші три роки після створення) виділяється бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) один раз виключно для провадження сільськогосподарської діяльності у розмірі 5000 гривень на 1 гектар, але не більше 100000 гривень на одне фермерське господарство.
==== Пакет необхідних документів. ====
'''''Для отримання бюджетної субсидії новостворені фермерські господарства подають регіональним відділенням Укрдержфонду заявку та такі документи:'''''

- копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n54 статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”]);

- копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік (для фермерського господарства), а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, - копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період;

- одну із таких відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою, актуальну на дату подання заявки:

- стосовно земель фермерського господарства як юридичної особи - для земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні фермерського господарства, або земельних ділянок, які перебувають у користуванні голови фермерського господарства, наданих йому із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства;

- стосовно земель фермерського господарства, створеного без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n54 статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”], для земельних ділянок, які перебувають у власності та/або користуванні членів фермерського господарства.

''Подаються оригінали або належним чином засвідчені копії документів в електронній та паперовій формі.''

Регіональні відділення Укрдержфонду формують реєстри новостворених фермерських господарств, яким виділяється бюджетна субсидія, і подають їх до 10 числа поточного місяця Укрдержфонду в електронній та паперовій формі.

''Граничний строк подання документів до регіональних відділень Укрдержфонду для отримання бюджетної субсидії - 30 жовтня поточного року.''
=== '''Спеціальна бюджетна дотація за утримання корів.''' ===
Спеціальна бюджетна дотація за утримання корів усіх напрямів продуктивності надається на безповоротній основі одержувачам, у власності яких перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства, за кожну наявну станом на 1 липня поточного року корову в розмірі 5000 гривень, але не більше 250000 гривень (далі - дотація за утримання корів).

Дотація за утримання корів надається одержувачам, які не отримували протягом поточного бюджетного періоду дотацію за приріст поголів’я корів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 107.]
==== Пакет необхідних документів. ====
'''''Для отримання дотації за утримання корів одержувачі подають до структурних підрозділів облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, заявку із зазначенням кількості корів усіх напрямів продуктивності (станом на 1 липня поточного року) та такі документи:'''''

- довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;

- копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n54 статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”]), дійсну на дату подання заявки;

- копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік, а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, - копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період.

Подаються оригінали або належним чином засвідчені копії документів в електронній або паперовій формі.

''Граничний строк подання документів для отримання дотації за утримання корів - 31 серпня поточного року.''

Документи, подані не в повному обсязі, повертаються одержувачу в триденний строк із зазначенням причини повернення.

Заявки, що надійшли після закінчення строку їх подання, не розглядаються.
=== '''Умови надання фінансової підтримки.''' ===
Одержувач може скористатися фінансовою підтримкою протягом бюджетного періоду один раз за кожним з напрямів на загальну суму, яка не перевищує 10 тисяч розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, з урахуванням пов’язаних з ним осіб у значенні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Особа, яка претендує на отримання державної підтримки, зобов’язана повідомити центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, про всіх пов’язаних з нею осіб, які протягом бюджетного періоду є отримувачами державної підтримки, а також про зміни стосовно таких пов’язаних осіб.
== Фінансова підтримка на поворотній основі ==
'''Поворотна допомога''' – це фінансова підтримка у визначеному розмірі, яку фермерське господарство зобов’язується повернути у зазначений у договорі термін.

Фінансова підтримка фермерським господарствам для провадження виробничої діяльності та диверсифікації виробництва надається у розмірі, що не '''перевищує 1 млн. гривень''', із забезпеченням виконання зобов’язання щодо повернення бюджетних коштів:

* новоствореним фермерським господарствам у період становлення, фермерським господарствам, зокрема з відокремленими фермерськими садибами, сімейним фермерським господарствам, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком до п'яти років придбання техніки, обладнання, придбання маточного поголів’я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, придбання, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати вкладів до статутних капіталів сільськогосподарських кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом із членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель;
* сімейним фермерських господарств без набуття статусу юридичної особи - строком до десяти років для придбання земельної ділянки (ділянок) сукупним розміром до 20 гектарів. Сума фінансової підтримки визначається відповідно до вартості земельної ділянки (ділянок), що планується придбати, але не більше нормативної грошової оцінки зазначеної ділянки (ділянок).

Кошти фінансової підтримки, надані фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними договорами на відповідний рахунок Укрдержфонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Фермерські господарства, виробничі потужності яких станом на 24 лютого 2022 р. було розміщено на територіях активних бойових дій (для яких не визначена дата завершення бойових дій), територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначена дата завершення бойових дій), і тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації), що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, на дату укладення або пролонгації кредитного договору шляхом пролонгації діючих кредитів, наданих згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2004-%D0%BF#Text Порядком], на строк не пізніше 31 грудня 2025 року.

Сімейні фермерські господарства, створені без статусу юридичної особи на підставі декларації, голови яких одноосібно провадять діяльність та проходять військову службу в складі Збройних Сил або інших утворених відповідно до законодавства військових формувань під час воєнного стану, мають право на пролонгацію діючих кредитів за умови надання відповідних підтвердних документів.

Для пролонгації діючих кредитів фермерські господарства подають до Укрдержфонду звернення у довільній формі, в тому числі за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру, на підставі яких Укрдержфонд протягом 30 днів укладає додаткову угоду.

== Пакет необхідних документів ==
Для отримання фінансової підтримки отримувачі подають через особистий електронний кабінет Державного аграрного реєстру відповідну заявку та електронні копії (фотокопії) таких документів:

- довідки про реквізити банківського рахунка фермерського господарства;

- балансу та звіту про фінансові результати фермерського господарства;

- сертифіката відповідності вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції (у разі наявності);

- титульної сторінки проектно-кошторисної документації на створення та зрошення багаторічних насаджень (у разі наявності);

- бізнес-плану з техніко-економічним обґрунтуванням доцільності надання підтримки фермерському господарству із зазначенням графіка повернення коштів;

- пропозиції фермерського господарства щодо забезпечення виконання зобов’язання з повернення бюджетних коштів у порядку, встановленому законодавством;

-підтвердних документів щодо права власності на майно, що пропонується у заставу, та висновку про експертну оцінку зазначеного майна, наданого суб’єктом оціночної діяльності.

Відомості, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою, підтверджуються у порядку електронної інформаційної взаємодії з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно програмними засобами ведення Державного аграрного реєстру.

Для отримання фінансової підтримки сімейними фермерськими господарствами без набуття статусу юридичної особи для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення додатково подається сканована фотокопія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ділянок), отриманого у поточному році.

Відомості, що підтверджують наявність утримуваних тварин, підтверджуються у порядку електронної інформаційної взаємодії з Єдиним державним реєстром тварин програмними засобами ведення Державного аграрного реєстру.

Форми заявок на отримання фінансової підтримки затверджуються Мінагрополітики.

Відповідальність за недостовірність відомостей, які внесені отримувачем під час електронної реєстрації та самостійно (у ручному режимі), несе отримувач.

Заявка та копії поданих документів засвідчуються головою фермерського господарства шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису отримувача.

== Хто розглядає заявки ==
Заявки на отримання фінансової підтримки приймаються після оприлюднення на офіційних веб-сайтах Мінагрополітики та Укрдержфонду оголошення про початок прийому заявок для отримання фінансової підтримки за відповідними напрямами.

Оголошення про проведення конкурсу на отримання фінансової підтримки для провадження фермерськими господарствами виробничої діяльності та диверсифікації виробництва Укрдержфонд оприлюднює на офіційному веб-сайті після надходження від Мінагрополітики інформації про обсяг розподілу бюджетних коштів у розрізі регіонів.

Оголошення про проведення конкурсу на отримання фінансової підтримки для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення сімейними фермерськими господарствами без набуття статусу юридичної особи Укрдержфонд оприлюднює на офіційному веб-сайті після надходження від Мінагрополітики інформації про затвердження розподілу бюджетних коштів за напрямами.

Оголошення містять умови проведення конкурсу, початкову та кінцеву дати прийому заявок та документів.

Строк прийому заявок та документів не може бути меншим ніж 30 календарних днів.

Заявка реєструється відповідно до вимог статті 42 Закону України “Про адміністративну процедуру”.

У разі невідповідності поданих документів вимогам цього Порядку посадова особа Укрдержфонду, яка розглядає заявки, приймає рішення про залишення заявки без руху відповідно до статті 43 Закону України “Про адміністративну процедуру”, про що протягом трьох робочих днів з дня отримання заявки інформує отримувача за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру. У повідомленні про залишення заявки без руху зазначаються виявлені недоліки, спосіб та строк їх усунення, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заявки без руху. За клопотанням отримувача Укрдержфонд може продовжити строк усунення виявлених недоліків але не більше трьох днів. Необґрунтоване залишення заявки без руху не допускається. У разі усунення виявлених недоліків у визначений строк заявка вважається поданою в день її надходження. При цьому строк розгляду заявки продовжується на строк залишення заявки без руху.

Фермерське господарство самостійно відстежує опрацювання заявки через особистий електронний кабінет Державного аграрного реєстру.

Укрдержфонд перевіряє подані заявки та відомості про фермерські господарства, які містяться в Державному аграрному реєстрі, на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2004-%D0%BF#Text Порядку] та формує переліки фермерських господарств, що претендують на отримання підтримки.

За напрямом, що передбачає провадження фермерськими господарствами виробничої діяльності та диверсифікації виробництва, у десятиденний строк після закінчення строку прийняття заявок та документів формується за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру перелік фермерських господарств, що претендують на отримання підтримки.

За напрямом, що передбачає придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення сімейними фермерськими господарствами без набуття статусу юридичної особи, переліки фермерських господарств, що претендують на отримання підтримки, формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру щомісяця до 10 числа.

Переліки фермерських господарств разом з документами, поданими фермерськими господарствами, надсилаються технічними засобами електронних комунікацій упродовж трьох робочих днів членам комісії після їх формування Укрдержфондом.

Комісія розглядає протягом 14 днів отримані переліки разом з документами.

Комісія проводить конкурсний відбір та формує перелік фермерських господарств, що мають право на отримання підтримки, а також резервний перелік фермерських господарств (не більше п’яти господарств від кожної області). Переліки фермерських господарств формуються комісією окремо за кожним напрямом бюджетної програми “Надання кредитів фермерським господарствам”.

Сформовані комісією переліки затверджуються наказом Укрдержфонду за погодженням з Мінагрополітики.

У разі коли фермерське господарство - переможець конкурсу відмовляється від підтримки до укладення відповідного договору або в разі неможливості укладення договору підтримки з фермерським господарством до закінчення поточного бюджетного періоду з причин, які виникли після затвердження рішення комісії, переможцем вважається перше за черговістю фермерське господарство з резервного переліку.

Засідання комісії проводиться у разі потреби. Останнє засідання комісії проводиться не пізніше 10 листопада.

Після погодження Мінагрополітики наказу Укрдержфонду фермерським господарствам за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру надсилаються повідомлення щодо результатів розгляду поданих ними заявок.

== Відповідальність ==
Фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

У разі виявлення факту незаконного одержання бюджетних коштів керівник фермерського господарства несе відповідальність згідно із законодавством, а у разі нецільового використання бюджетних коштів припиняється надання будь-якої фінансової підтримки претендентові на її одержання протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.
== Див. також ==
* [[Як отримати дотацію за утримання корів через Державний агарний реєстр]]
[[Категорія:Фінансове право‏‎]]
[[Категорія:Аграрне право‏‎]]

Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі

2025-04-14T06:16:41Z

Oleksandr.Toprykin: /* Чим відрізняється вища освіта та аспірантура */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)"]
* [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 634]

== Чим відрізняється вища освіта та аспірантура ==
'''Вища освіта''' - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти (п. 5 частини першої ст. 1 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]).

'''Післядипломна освіта''' включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду (ст. 60 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 "Про вищу освіту"]). Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду. Післядипломну освіту здійснюють заклади післядипломної освіти або відповідні структурні підрозділи закладів вищої освіти і наукових установ.

'''Аспірантура''' - система організаційно-освітньо-наукового забезпечення підготовки здобувачів ступеня доктора філософії на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти у закладі вищої освіти/науковій установі (далі - заклад) з метою оволодіння ними освітньо-науковою програмою (абзац 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 pоку № 261 "Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)").

== Пільги для працівників, які вступають до закладів вищої освіти ==
Працівникам, які '''навчаються на підготовчих відділеннях''' при закладах вищої освіти може надаватися один вільний від роботи день у тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* навчання відбувається без відриву від виробництва;
* надається в період навчального року;
* бажання працівника.
Працівникам, '''допущеним до вступних іспитів''' у заклади вищої освіти, надається відпустка без збереження заробітної плати (ст. 214 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України])
* '''Тривалість''' - 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження закладу освіти та назад.
* Надається '''незалежно від рівня акредитації''' закладу освіти.
* '''Підстава для її надання''' - заява абітурієнта та повідомлення закладу освіти про допуск до вступних іспитів.
* '''Витрати на проїзд''' несе працівник.
Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
== Надання додаткової оплачуваної відпустки ==
<big>'''І. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у в закладах вищої освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові оплачувані відпустки]] (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]):
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''10 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''30 календарних днів''';
* на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у закладах вищої освіти:
# у закладах фахової передвищої освіти з вечірньою формою навчання - '''20 календарних днів''',
# у закладах вищої освіти з вечірньою формою навчання - '''30 календарних днів''',
# у закладах фахової передвищої, вищої освіти з заочною формою навчання - '''40 календарних днів''';
* на період складання підсумкової атестації, державного кваліфікаційного іспиту у закладах фахової передвищої, вищої освітиу закладах вищої освіти незалежно від рівня акредитації - '''30 календарних днів''';
* на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи здобувачам закладів фахової передвищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання - '''два місяці''', а закладів вищої освіти - '''чотири місяці'''.
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

'''Підставою для надання додаткової відпустки''' є довідка виклик закладу освіти на сесію із зазначенням часу її проведення.

Вищезазначені відпустки '''надаються впродовж навчального року'''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту''' за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на '''третьому і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.'''
|}
<big>'''ІІ. Працівникам, які вступають чи навчаються у аспірантурі'''</big>
* Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку '''10 календарних днів на кожний іспит''' (ст. 216 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

* Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається:
# Додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''30 календарних днів'''.
# За їх бажанням протягом чотирьох років навчання – один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] працівника.
До відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час відпусток у зв'язку з навчанням за працівником за основним місцем роботи зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]].
|}
<big>'''ІІІ. Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у закладах професійної (професійно-технічної) освіти'''</big>

Працівникам, які успішно навчаються у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за вечірніми формами навчання, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання атестацій, заліків, іспитів (екзаменів) загальною тривалістю '''35 календарних днів''' протягом навчального року.

== Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням ==
Для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути встановлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням. Так, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 pоку № 634] затверджено порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток таким працівникам.

Для працівників, які успішно навчаються у закладах вищої освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, передбачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:
* культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)''''' щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство)''''' щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати''''' та по '''''10 календарних днів без збереження заробітної плати''''';
* філологія (мова та література)''''' щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати'''''.
Ці відпустки надаються тільки на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Крім того, вищим закладам освіти у разі необхідності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.
== Надання вільних від роботи днів ==
'''Надання вільного від роботи часу має цільову спрямованість''' - створення кращих умов для навчання та підготовки [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням|працівників, які поєднують роботу з навчанням]].

Працівникам, які навчаються '''на останніх курсах закладів вищої освіти''', протягом 10 учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження кількості вільних від роботи годин.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в '''аспірантурі''', за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]]. Крім того, працівникам, що навчаються в аспірантурі, за їх бажанням надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
== Надання творчих відпусток ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих ідпусткивідпусток] встановлюються Кабінетом Міністрів України.

'''Творчі відпустки''' надаються працівникам:
# Підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
# За основним місцем їх роботи.
# Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.
# Професійним творчим працівникам закладів культури для провадження творчої діяльності.
# Поряд з [[Щорічні та додаткові відпустки|іншими відпустками]], передбаченими законодавством.
# Оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.
Творча відпустка '''для закінчення дисертації''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців (на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук)), до шести місяців (на здобуття ступеня доктора наук)
* '''підстава''' - заява працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія подають вченій раді мотивований висновок з обгрунтуванням тривалості творчої відпустки.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Творча відпустка не надається''''' для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (раніше - кандидата наук) і доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.
|}
Творча відпустка '''для написання підручника чи наукової праці''':
* надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою
* '''тривалість''': до трьох місяців
* '''підстава''' - заява працівника та довідка видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' На час творчих відпусток за працівниками '''''зберігається''''':
* місце роботи (посада)
* [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]]
|}
Творча відпустка для провадження творчої діяльності:

* надаєтьсяпрофесійним творчим працівникам закладів культури для підготовки та участі в мистецьких конкурсах, гастрольних заходах та інших культурно-мистецьких проектах
* '''тривальсть:''' протягом одного календарного року, не може перевищувати 90 календарних днів
* '''підстава''' - заява працівника та за погодженням з керівником закладу культури.
Творча відпустка для провадження творчої діяльності надається без збереження заробітної плати.

== Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти ==
Всі працівники, що проживають не за місцем знаходження закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.
Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз на рік:
* на настановні заняття
* для виконання лабораторних робіт
* складання заліків та іспитів
* для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи)
* для складання державних іспитів
Оплата провадиться у розмірі 50 відсотків вартості проїзду (ст. 219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Треба зауважити, що в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона.
== Див. також ==
* [[Права та обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти]]
* [[Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням]]

[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Робочий час]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
[[Категорія: Пільги та гарантії щодо надання відпусток]]

Порядок державної реєстрації символіки громадської організації

2025-03-13T07:54:41Z

Oleksandr.Toprykin: /* Опис та види символіки громадської організації */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17 Закон України «Про громадські об’єднання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16#Text Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 "Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи"]
== Опис та види символіки громадської організації ==
'''Символіка''' — сукупність символів, які використовуються певною групою осіб, організацією, громадським чи політичним утворенням, державою тощо.

Символіка громадського об’єднання:
* підлягає реєстрації;
* затверджується уповноваженим статутним органом громадського об’єднання в порядку, визначеному його статутом;
* має відрізнятися від зображення вже зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання;
* не повинна відтворювати.
'''Опис символіки має відповідати таким вимогам:'''
* містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки;
* містити інформацію про повне або скорочене найменування громадського об’єднання (визначене статутом громадського об’єднання);
* відповідати зображенню символіки.
'''Види символіки громадської організації''':
# Емблема
# Прапор
'''Символіка громадського об’єднання не повинна відтворювати:'''

1) державні символи України;

2) інші офіційні символи чи знаки, які використовуються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, державні та інші нагороди, печатки та інші відмітні знаки цих органів;

3) державні герби, прапори або офіційні назви інших держав;

4) ім’я або зображення фізичної особи без письмової згоди такої особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом;

5) інші символи та знаки, використання яких обмежено законом.

У символіці громадського об’єднання не може використовуватися символіка комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, символіка воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну.

Символіка громадського об’єднання має відрізнятися від зображення вже зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання.

'''Вимоги до подачі зображення символіки:'''

Для державної реєстрації символіки подаються зображення та опис символіки у паперовій та електронній (файл zip архіву) формах. Зображення символіки має містити повне або скорочене найменування громадського формування. Опис символіки має містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки та відповідати їх зображенню.

Громадська організація може зареєструвати декілька емблем чи прапорів організацій. Жодних обмежень щодо їх кількості законом не встановлено. Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації. Забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Власну символіку може мати лише громадське об’єднання із статусом юридичної особи
|}
Якщо громадська організація не є юридичною особою, то відповідно вона не може мати власної символіки.
== Порядок реєстрації символіки ==
[[Файл:Покроковий алгоритм реєстрації символіки громадської організації.jpg|міні]]
'''КРОК 1''' 
* Визначити вид символіки: емблема чи прапор.
* Підготувати її зображення та опис. 
'''Опис символіки має відповідати таким вимогам:'''
* містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки;
* містити інформацію про повне або скорочене найменування громадського об’єднання (визначене статутом громадського об’єднання);
* відповідати зображенню символіки.
'''КРОК 2''' 
Провести засідання/збори уповноваженого органу організації (наприклад, Правління ГО) та затвердити символіку. 
Рішення про затвердження символіки має містити:
* вид символіки;
* зображення символіки;
* опис символіки з інформацією про кольори, масштаби та пропорції елементів символіки. 
'''КРОК 3''' 
Підготувати пакет документів для державної реєстрації символіки. 
'''КРОК 4''' 
Подати пакет документів до Міністерства юстиції України для державної реєстрації символіки. 
'''КРОК 5''' 
Отримати рішення про державну реєстрацію символіки.
== Перелік необхідних документів для державної реєстрації символіки громадської організації: ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n645 Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»] визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації символіки, а саме:
* заява про державну реєстрацію символіки;
[https://minjust.gov.ua/dep/ddr/dlya-reestratsii-simvoliki Бланк заяви про реєстрацію символіки]
* копія установчого документа юридичної особи (наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статуту] чи положення);
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про затвердження символіки, визначення виду символіки, її опис;
* зображення символіки (прапора та/або емблеми) у паперовій та електронній формі;
* опис символіки в паперовій та електронній формі.
Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації.
== Подача документів для реєстрації символіки ==
Подати документи можна у такий спосіб:
# Особисто або через уповноваженого представника (подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження);
# Поштою (справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена)
== Правові наслідки порушення права на символіку ==
Згідно ч. 6 ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Закону України «Про громадські об’єднання»] забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання. 
Однак, законом не передбачено ні адміністративної, ні кримінальної відповідальності за такі діяння.
== Див. також ==
* [https://minjust.gov.ua/dep/ddr/reestr-simvolik-gromadskih-formuvan Реєстр символік громадських формувань]
* [https://drive.google.com/file/d/0B8u_pYIkoApyQzIyTmdHN0toM00/view Буклет "Як зареєструвати символіку"]
[[Категорія: Адміністративне право ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Звільнення працівника за аморальний проступок

2025-03-13T07:50:04Z

Oleksandr.Toprykin: /* Порядок оскарження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
== Загальна інформація ==
'''Аморальним проступком''' є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Вчинення аморального проступку є додатковою підставою до розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП УКраїни]).

До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Проте за всіх обставин вчинення аморального проступку має бути достовірно доведено. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.
== Підстави звільнення працівника за аморальний проступок ==
Звільнення працівавника допускається, як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:
* '''аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;'''
* '''вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.'''
У той же час, не кожен проступок може вважатися аморальним. Окрім того, сам термін «аморальний проступок» не конкретизований законодавцем. У кожному випадку варто визначати: чи настали негативні наслідки або можуть настати пізніше ці наслідки і вони зумовлені вчиненням аморального проступку
== Порядок оскарження ==
У разі вчинення протиправних дій роботодавцем, працівник має право звернитуся до:
* комісії з трудових спорів (що утворюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з кількістю працівників не менше 15 чоловік);
* місцевих загальних судів ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 стаття 221 КЗпП України]) .
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і роботодавцем, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 225 КЗпП УКраїни)] .Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник (або уповноважений ним орган) можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 228 КЗпП УКраїни)].

Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у трудових спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду трудового спору до органів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 ст. 221 КЗпП УКраїни)]

Аморальний проступок є оціночним поняттям. Немає і чітких критеріїв для визначення того, наскільки такий проступок несумісний із продовженням роботи. Тому суди вирішують такі питання з урахуванням конкретних обставин справи.
Однак відповідно до п. 3 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] звільнення можливе не за будь-який аморальний проступок, а лише за такий, що несумісний із продовженням даної роботи. У судовій практиці немає чіткого визначення різниці між проступками, сумісними і несумісними із продовженням роботи. Тому вирішення питання щодо сумісності чи несумісності проступку із продовженням роботи працівника покладено на роботодавця з урахуванням конкретних обставин, які мають бути документально підтверджені доказами (наприклад, акт, що свідчить про вчинення проступку, який може бути підтверджений свідками, постанова про порушення кримінальної справи, протокол про адміністративне правопорушення тощо).

Що стосується судового розгляду трудових спорів, то звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили. Право на звернення до суду для вирішення трудових спорів закріплено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України, а саме ст.124.]
Позивачу необхідно подавати позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява подається до суду за місцем проживання позивача.
До позовної заяви треба долучити:
* копію позовної заяви;
* копію наказу про прийняття на роботу;
* копію наказу про звільнення;
* довідку про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи.
Важливо пам'ятати про терміни подання позовної заяви.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в '''''тримісячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У справах про звільнення працівник має право звернутися до суду ''в '''місячний строк''''' з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у '''''тримісячний строк''''' з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в '''''місячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КЗпП УКраїни]).

У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Крім того, у судовому порядку незаконно звільнений працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КЗпП УКраїни]).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Звільнення працівника за аморальний проступок

2025-03-13T07:48:47Z

Oleksandr.Toprykin: /* Загальна інформація */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
== Загальна інформація ==
'''Аморальним проступком''' є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Вчинення аморального проступку є додатковою підставою до розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 3 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП УКраїни]).

До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, а саме: вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Проте за всіх обставин вчинення аморального проступку має бути достовірно доведено. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.
== Підстави звільнення працівника за аморальний проступок ==
Звільнення працівавника допускається, як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. Неприпустиме звільнення з роботи на підставі загальної оцінки поведінки особи у колективі чи в побуті або на підставі неконкретних чи недостатньо перевірених фактів, чуток тощо. Не допускається звільнення працівника за вчинення аморального проступку в період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:
* '''аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;'''
* '''вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.'''
У той же час, не кожен проступок може вважатися аморальним. Окрім того, сам термін «аморальний проступок» не конкретизований законодавцем. У кожному випадку варто визначати: чи настали негативні наслідки або можуть настати пізніше ці наслідки і вони зумовлені вчиненням аморального проступку
== Порядок оскарження ==
У разі вчинення протиправних дій роботодавцем, працівник має право звернитуся до:
* комісії з трудових спорів (що утворюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з кількістю працівників не менше 15 чоловік);
* місцевих загальних судів ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 стаття 221 КЗпП України]) .
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і роботодавцем, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 225 КЗпП УКраїни)] .Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник (або уповноважений ним орган) можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 (ст. 228 КЗпП УКраїни)].

Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у трудових спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду трудового спору до органів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1172 ст. 221 КЗпП УКраїни)]

Аморальний проступок є оціночним поняттям. Немає і чітких критеріїв для визначення того, наскільки такий проступок несумісний із продовженням роботи. Тому суди вирішують такі питання з урахуванням конкретних обставин справи.
Однак відповідно до п. 3 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] звільнення можливе не за будь-який аморальний проступок, а лише за такий, що несумісний із продовженням даної роботи. У судовій практиці немає чіткого визначення різниці між проступками, сумісними і несумісними із продовженням роботи. Тому вирішення питання щодо сумісності чи несумісності проступку із продовженням роботи працівника покладено на роботодавця з урахуванням конкретних обставин, які мають бути документально підтверджені доказами (наприклад, акт, що свідчить про вчинення проступку, який може бути підтверджений свідками, постанова про порушення кримінальної справи, протокол про адміністративне правопорушення тощо).

Що стосується судового розгляду трудових спорів, то звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили. Право на звернення до суду для вирішення трудових спорів закріплено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України, а саме ст.124.]
Позивачу необхідно подавати позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява подається до суду за місцем проживання позивача.
До позовної заяви треба долучити:
* копію позовної заяви;
* копію наказу про прийняття на роботу;
* копію наказу про звільнення;
* довідку про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи.
Важливо пам'ятати про терміни подання позовної заяви.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в '''''тримісячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У справах про звільнення працівник має право звернутися до суду ''в '''місячний строк''''' з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у '''''тримісячний строк''''' з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в '''''місячний строк''''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 233 КЗпП УКраїни]).

У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Крім того, у судовому порядку незаконно звільнений працівник може вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 237-1 КЗпП УКраїни]).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]