WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Отримання документа про освіту на території України особами, які мешкають на тимчасово окупованій території

2026-03-05T13:08:29Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закон України "Про забезпечення прав і свобод вінутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 "Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/871-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 р. № 871 "Про затвердження Порядку визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України, на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2016 року № 537 "Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/en/v0667729-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 14 червня 2016 року № 667 "Про затвердження Переліку уповноважених вищих навчальних закладів]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 18 грудня 2018 року № 1369 "Про затвердження Порядку проведення державної підсумкової атестації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#n9 Наказ Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271 "Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1642-25#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 жовтня 2025 року №1390 "Про затвердження форм документів для визнання результатів навчання на рівнях вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України"]
== Перелік уповноважених вищих навчальних закладів, на базі яких створені Центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна». Робота Центрів. ==
Організацію роботи із заявниками для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту здійснюють Центри при закладах вищої та фахової передвищої освіти, перелік яких затверджений [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/en/v0667729-16 Наказом Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
* '''освітній центр «Крим-Україна»''' (для заявників з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь);
* '''освітні центри «Донбас-Україна»''' (для заявників з тимчасово окупованої території окремих районів Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Запорізької областей або території населених пунктів на лінії зіткнення, в містах, де здійснюють освітню діяльність заклади вищої або фахової передвищої освіти).
Освітні центри виконують допоміжну функцію для вступника з ТОТ, а також для осіб, які перемістились з ТОТ та допомагають із низкою питань таких як отримання документа про загальну середню освіту, поселення в гуртожиток, отримання довідки ВПО тощо. Вони створюються на базі приймальних комісій закладів вищої освіти.

Перелік закладів освіти, при яких працюють Центри:

1. Азовський морський інститут Національного університету "Одеська морська академія"

2. Бердянський державний педагогічний університет

3. Відокремлений структурний підрозділ "Донбаський фаховий коледж Луганського національного аграрного університету"

4. Відокремлений структурний підрозділ "Донецький коледж Луганського національного аграрного університету

5. Відокремлений структурний підрозділ Української інженерно-педагогічної академії - Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут Української інженерно-педагогічної академії

6. Відокремлений структурний підрозділ Університету державної фіскальної служби України Слов'янський навчально-науковий інститут

7. Вугледарський коледж Донецького державного університету управління

8. Генічеське медичне училище Херсонського державного університету

9. Горлівський інститут іноземних мов Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет"

10. Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет"

11. Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет"

12. Державний вищий навчальний заклад "Приазовський державний технічний університет"

13. Державний заклад "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"

14. Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

15. Донбаська державна машинобудівна академія

16. Донбаська національна академія будівництва і архітектури

17. Донбаський державний коледж технологій та управління

18. Донбаський державний педагогічний університет

19. Донецький державний університет управління

20. Донецький інститут приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (за згодою)

21. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

22. Донецький національний університет імені Василя Стуса

23. Дружківський фаховий коледж Донбаської державної машинобудівної академії

24. Запорізький національний університет

25. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

26. Ізмаїльський державний гуманітарний університет

27. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

28. Краматорський коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

29. Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж

30. Луганський інститут приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (за згодою)

31. Луганський національний аграрний університет

32. Луцький національний технічний університет

33. Львівський навчально-науковий інститут Державний вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"

34. Маріупольський державний університет

35. Маріупольський коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

36. Маріупольський механіко-металургійний коледж Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет"

37. Маріупольський фаховий будівельний коледж

38. Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

39. Миколаївський національний аграрний університет

40. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

41. Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В. Гоголя Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

42. Національний технічний університет "Дніпровська політехніка"

43. Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

44. Національний університет "Запорізька політехніка"

45. Національний університет "Львівська політехніка"

46. Національний університет "Одеська морська академія"

47. Національний університет "Одеська юридична академія"

48. Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

49. Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка

50. Національний університет водного господарства та природокористування

51. Національний університет кораблебудування імені Адмірала Макарова

52. Одеська державна академія технічного регулювання та якості

53. Одеська національна академія будівництва і архітектури

54. Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова

55. Одеська національна академія харчових технологій

54. Одеський державний аграрний університет

55. Одеський державний екологічний університет

56. Одеський національний економічний університет

57. Одеський національний морський університет

58. Одеський національний політехнічний університет

59. Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

60. Одеський технічний коледж Одеської національної академії харчових технологій

61. Первомайський індустріально-педагогічний фаховий коледж

62. Первомайський коледж Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

63. Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

64. Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

65. Рубіжанський індустріально-педагогічний фаховий коледж

66. Селидівський фаховий політехнічний коледж

67. Слов'янський енергобудівний фаховий коледж

68. Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації

69. Слов'янський фаховий коледж транспортної інфраструктури

70. Слов'янський хіміко-механічний технікум

71. Сумський державний університет

72. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

73. Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

74. Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського (м. Київ)

75. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

76. Український державний університет залізничного транспорту

77. Уманський національний університет садівництва

78. Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

79. Херсонська державна морська академія

80. Херсонська філія Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

81. Херсонський державний аграрно-економічний університет

82. Херсонський державний університет

83. Херсонський національний технічний університет

84. Чорноморський державний університет імені Петра Могили.

=== [https://pk.kpi.ua/donbass-crimea/ Освітні центри «Крим-Україна» та “Донбас-Україна”, діяльність та завдання] ===
Центри:
* надають консультації та сприяють в оформленні декларації заявника;
* забезпечують консультування заявника щодо річного оцінювання (зразки тестових завдань, онлайн курсів, очних консультацій тощо);
* сприяють проведенню річного оцінювання та державної підсумкової атестації заявника з української мови та історії України, видачі йому документів державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту (відповідальний - уповноважений заклад загальної середньої освіти);
* організовують оформлення документів заявника як вступника, проведення вступного випробування (вступних випробувань) до закладу освіти (з обов’язковою особистою участю заявника) та (в разі проходження конкурсного відбору) надання рекомендації для вступу до закладів вищої або фахової передвищої освіти (відповідальний - базовий заклад освіти), до закладів професійної (професійно-технічної) освіти;
* сприяють поселенню заявника на час проходження річного оцінювання, державної підсумкової атестації та проведення вступного випробування до гуртожитку закладу освіти;
* сприяють отриманню заявником документів, що посвідчують особу;
* забезпечують консультування заявника щодо можливості навчання на підготовчих курсах.
Центри працюють з '''01 червня до 30 вересня.'''
== Особливості отримання документів про базову та повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої та професійно-технічної освіти ==
Заявники для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, проходять річне оцінювання та державну підсумкову атестацію за екстернатною формою здобуття освіти в уповноважених закладах загальної середньої освіти.

Зарахування заявників на екстернатну форму здобуття освіти здійснюється згідно з наказом його керівника та за:
* заявою (для повнолітніх заявників), а за відсутності документа, що посвідчує особу подається свідоцтво про народження;
* заявою батьків (одного з батьків) або інших законних представників (для неповнолітніх заявників).
Заяву про зарахування на екстернат може подати неповнолітня особа у супроводі родичів або будь-яких інших повнолітніх осіб, які не є її законними представниками. Під час подання заяви заявник пред’являє особисто документ, що посвідчує особу, у разі його відсутності - свідоцтво про народження.

До заяви, поданої в паперовій формі, заявник додає декларацію з вклеєною до неї фотокарткою.

Заявник має право додати до декларації, у тому числі шляхом надсилання електронною поштою, інші матеріали (у паперовому вигляді або у форматі цифрових зображень), які можуть прямо чи опосередковано підтверджувати наведену в декларації інформацію.

Посадова особа уповноваженого закладу загальної середньої освіти робить копії з оригіналів поданих документів та завіряє їх в установленому порядку. Оригінали документів повертаються заявнику.
=== Порядок проведення атестації, необхідної для отримання документів про базову та повну загальну середню освіту ===
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація заявників, зарахованих на екстернатну форму здобуття освіти до випускних 9, 11-тих класів, проводиться на наступний день після отримання заяви або в інші строки, визначені заявником (його законним представником) у заяві про зарахування на екстернатну форму здобуття освіти, але не раніше дати початку роботи Центрів і не пізніше трьох днів до дати завершення роботи Центрів.

Заявники, які не мають свідоцтва про базову середню освіту та зараховані на екстернатну форму здобуття освіти до 11 класу, мають право одночасно пройти атестацію екстерном за курс базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти.

Результати річного оцінювання з навчальних предметів визначаються посадовою особою уповноваженого закладу загальної середньої освіти відповідно до декларації та зазначаються в додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Результати річного оцінювання з української мови та історії України визначаються відповідно до результатів державної підсумкової атестації з цих предметів та зазначаються у додатку до документа про загальну середню освіту. Середній бал документа про освіту розраховується як середній бал результатів державної підсумкової атестації.

Заявник має право впродовж наступного навчального року пройти річне оцінювання у порядку, визначеному розділом II Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти. При цьому заявникові видається новий додаток до документа про повну загальну середню освіту.

Державна підсумкова атестація заявників здійснюється в уповноваженому закладі загальної середньої освіти з української мови та історії України відповідно до Порядку проведення державної підсумкової атестації, затвердженого наказом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text Міністерства освіти і науки України від 07 грудня 2018 року № 1369].
{| class="wikitable"
|Після успішного проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації уповноважений загальноосвітній навчальний заклад замовляє протягом одного робочого дня Заявникові відповідний документ про базову або повну загальну середню освіту та після отримання від відповідного органу управління освітою видає його відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-04#Text Порядку замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну середню освіту, видачі та обліку їх карток.]
|}
== Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року ==
Відповідний порядок затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16 Наказом Міністерства освіти і науки України 19.05.2016 № 537.]

Цей Порядок поширюється, крім іншого, на осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з тимчасово окупованої території України.

'''Документи про освіту, видані на тимчасово окупованій території України, не визнаються.'''

Визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти проводиться відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266.]

Проведення атестації здійснюється тільки за наявності у Заявника документа про повну загальну середню освіту (базову загальну середню освіту) державного зразка. У разі відсутності такого документа, Заявник звертається до закладу загальної середньої освіти, визначеного органом управління освіти, де зараховується на екстернатну форму навчання.

Довідка уповноваженого закладу загальної середньої освіти в довільній формі про замовлення Заявникові відповідного документа про базову або повну загальну середню освіту є підставою для допуску Заявника до проходження атестації.

Процедура атестації здійснюється вищими навчальними закладами з метою реалізації академічних та професійних прав Заявників у межах ліцензованих обсягів акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки). Вищий навчальний заклад приймає до розгляду освітню декларацію, якщо до завершення строку дії відповідного сертифіката про акредитацію залишилось не менше шести місяців. Процедура атестації повинна бути завершена в межах строку дії сертифіката про акредитацію.

Атестація проводиться у випадку, якщо Заявник відповідно до законодавства має право на здобуття відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти, крім вимоги проходження зовнішнього незалежного оцінювання в 2014 році та наступних роках. У разі необхідності проведення атестації з двох та більше ступенів (освітньо-кваліфікаційних рівнів) вищої освіти така атестація проводиться послідовно за встановленою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16#n35:~:text=%D0%86%D0%86.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B0%20%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20(%D1%83 Порядком] процедурою.

Підставою для проведення атестації є освітня декларація, яка особисто подається Заявником до вищого навчального закладу за формою, наведеною у додатку до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16#n78:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%0A%D0%B4%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%0A%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%2C%0A%D1%80%D0%B5%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%0A%D0%B2%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%D1%85%0A%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B9%0A%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%0A%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%2020%20%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%202014%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%0A(%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%202%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%83%20%D0%86%D0%86) Порядку].

'''Інформація з документів про освіту, що були видані на тимчасово окупованій території і не визнаються в Україні, може бути використана під час внесення інформації заявником до освітньої декларації'''

На офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки розміщується перелік вищих навчальних закладів, які проводять процедуру атестації, із зазначенням акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки) та строком дії відповідного сертифіката про акредитацію.

До освітньої декларації додаються:

1) документ, що посвідчує особу. У разі відсутності документа, що посвідчує особу, підтвердження факту проживання здійснюється на підставі документів, визначених абзацом третім частини сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"];

2) оригінали документів про освіту, які визнаються в Україні (за наявності). У разі наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідний документ про його визнання;

3) дві фотокартки розміром 3 х 4 см;

4) копію документа, що підтверджує трудові відносини та стаж роботи (за наявності).

Заявник може подати інші документи (копії документів), які підтверджують особливі умови його зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Для обробки персональних даних Заявник надає вищому навчальному закладу згоду в письмовій формі відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”.

Заявник має право додати до освітньої декларації інші документи (матеріали), які можуть прямо чи опосередковано засвідчувати наведену в ній інформацію (ці документи (матеріали) можуть бути подані в електронному вигляді у форматі цифрових зображень). Вищий навчальний заклад у разі необхідності має право перевірити відповідність цифрових зображень оригіналам та/або копіям цих документів (матеріалів).

Для проведення атестації вищий навчальний заклад утворює комісію з атестації Заявника (далі - Комісія) в складі не менше трьох осіб, яка діє на підставі цього Порядку. Головою Комісії призначається керівник (заступник керівника) вищого навчального закладу. До складу Комісії обов’язково входять: керівник (заступник керівника) відповідного факультету (інституту, відділення), завідувач випускової кафедри або циклової комісії. Організаційно-технічний супровід атестації Заявника здійснює приймальна комісія вищого навчального закладу, якщо інше не передбачено наказом керівника вищого навчального закладу.

Комісія надає (надсилає) Заявнику запрошення для проходження атестації з визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року, а також інформацію про форми та строки проведення атестації.

Атестація проводиться не пізніше ніж через 3 робочих дні з дня отримання запрошення. Атестація може проводитись в інші строки, якщо вони погоджені із Заявником письмово.

Атестація Заявника може проходити у формі співбесіди, комплексного контрольного заходу та атестації здобувачів вищої освіти.

У разі успішного проходження атестації та зарахування на навчання або присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації за результатами проходження атестації Заявник протягом року з дати проходження атестації має право пройти комплексні контрольні заходи у вищому навчальному закладі, в якому йому було присуджено ступінь вищої освіти та присвоєно відповідну кваліфікацію або в якому він продовжує навчання, та отримати документ про вищу освіту державного зразка та додаток до нього з диференційованими оцінками.

Атестація здобувачів вищої освіти для визнання кваліфікації проводиться екзаменаційною комісією вищого навчального закладу. Види атестації здобувачів визначаються навчальними планами вищого навчального закладу. Атестація здобувачів вищої освіти для визнання здобутої кваліфікації проводиться після успішного проходження всіх інших атестацій, включаючи ліцензійні інтегровані іспити для медичних спеціальностей.

Успішне проходження атестації здобувачів вищої освіти є підставою для прийняття рішення про присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації та видачі диплома.

За результатами атестації Комісія впродовж трьох робочих днів приймає рішення щодо визнання результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти з можливістю продовження навчання з певного курсу (семестру) за відповідною освітньою програмою в цьому вищому навчальному закладі або присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації та видачу диплома державного зразка вищого навчального закладу, в якому проведено атестацію, або відмовляє в цьому. Рішення Комісії затверджується наказом керівника вищого навчального закладу.

==== Важливо! ====
Документи про освіту (дипломи, атестати) автоматично відображаються у застосунку «Дія», якщо вони наявні в Реєстрі [https://info.edbo.gov.ua/edu-documents/ Єдиної державної електронної бази з питань освіти" (ЄДЕБО)], починаючи з 2000 року, крім інформації про випускників військових закладів вищої (фахової передвищої) освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої (фахової передвищої) освіти, а також щодо дипломів про перепідготовку (молодших спеціалістів, спеціалістів), виданих до 2016 року, та дипломів докторів філософії (докторів мистецтва), виданих до 2022 року.

Інформація про випускників військових закладів вищої (фахової передвищої) освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої (фахової передвищої) освіти зберігається у цих закладах освіти або відповідних структурних підрозділах державних органів, яким підпорядковуються військові заклади вищої (фахової передвищої) освіти або військові навчальні підрозділи.

Інформація щодо дипломів про перепідготовку зберігається безпосередньо у закладах освіти, що їх видали.Для відображення потрібно оновити застосунок, а у разі відсутності — звернутися до закладу освіти. Електронний документ має таку ж юридичну силу, як і паперовий.

== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);

* Подзвонити з мобільного застосунку [https://legalaid.gov.ua/telegram_call/ Telegram]

* для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
* бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
* Щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram «Безоплатна правнича допомога (консультації)»]
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У [https://www.instagram.com/ualegalaid Instagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Отримання документа про освіту на території України особами, які мешкають на тимчасово окупованій території

2026-03-05T12:16:24Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text Закон України "Про забезпечення прав і свобод вінутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3482-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 "Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/871-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 р. № 871 "Про затвердження Порядку визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України, на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2016 року № 537 "Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/en/v0667729-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 14 червня 2016 року № 667 "Про затвердження Переліку уповноважених вищих навчальних закладів]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 18 грудня 2018 року № 1369 "Про затвердження Порядку проведення державної підсумкової атестації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#n9 Наказ Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271 "Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1642-25#Text Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 жовтня 2025 року №1390 "Про затвердження форм документів для визнання результатів навчання на рівнях вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України"]
== Перелік уповноважених вищих навчальних закладів, на базі яких створені Центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна». Робота Центрів. ==
Організацію роботи із заявниками для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту здійснюють Центри при закладах вищої та фахової передвищої освіти, перелік яких затверджений [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/en/v0667729-16 Наказом Міністерства освіти і науки України від 14.06.2016 № 667 “Про затвердження Переліку уповноважених закладів вищої та фахової передвищої освіти”]
* '''освітній центр «Крим-Україна»''' (для заявників з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь);
* '''освітні центри «Донбас-Україна»''' (для заявників з тимчасово окупованої території окремих районів Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Запорізької областей або території населених пунктів на лінії зіткнення, в містах, де здійснюють освітню діяльність заклади вищої або фахової передвищої освіти).
Освітні центри виконують допоміжну функцію для вступника з ТОТ, а також для осіб, які перемістились з ТОТ та допомагають із низкою питань таких як отримання документа про загальну середню освіту, поселення в гуртожиток, отримання довідки ВПО тощо. Вони створюються на базі приймальних комісій закладів вищої освіти.

Перелік закладів освіти, при яких працюють Центри:

1. Азовський морський інститут Національного університету "Одеська морська академія"

2. Бердянський державний педагогічний університет

3. Відокремлений структурний підрозділ "Донбаський фаховий коледж Луганського національного аграрного університету"

4. Відокремлений структурний підрозділ "Донецький коледж Луганського національного аграрного університету

5. Відокремлений структурний підрозділ Української інженерно-педагогічної академії - Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут Української інженерно-педагогічної академії

6. Відокремлений структурний підрозділ Університету державної фіскальної служби України Слов'янський навчально-науковий інститут

7. Вугледарський коледж Донецького державного університету управління

8. Генічеське медичне училище Херсонського державного університету

9. Горлівський інститут іноземних мов Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет"

10. Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет"

11. Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет"

12. Державний вищий навчальний заклад "Приазовський державний технічний університет"

13. Державний заклад "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"

14. Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

15. Донбаська державна машинобудівна академія

16. Донбаська національна академія будівництва і архітектури

17. Донбаський державний коледж технологій та управління

18. Донбаський державний педагогічний університет

19. Донецький державний університет управління

20. Донецький інститут приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (за згодою)

21. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

22. Донецький національний університет імені Василя Стуса

23. Дружківський фаховий коледж Донбаської державної машинобудівної академії

24. Запорізький національний університет

25. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

26. Ізмаїльський державний гуманітарний університет

27. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

28. Краматорський коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

29. Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж

30. Луганський інститут приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (за згодою)

31. Луганський національний аграрний університет

32. Луцький національний технічний університет

33. Львівський навчально-науковий інститут Державний вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"

34. Маріупольський державний університет

35. Маріупольський коледж Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

36. Маріупольський механіко-металургійний коледж Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет"

37. Маріупольський фаховий будівельний коледж

38. Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

39. Миколаївський національний аграрний університет

40. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

41. Миргородський художньо-промисловий коледж імені М.В. Гоголя Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

42. Національний технічний університет "Дніпровська політехніка"

43. Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

44. Національний університет "Запорізька політехніка"

45. Національний університет "Львівська політехніка"

46. Національний університет "Одеська морська академія"

47. Національний університет "Одеська юридична академія"

48. Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

49. Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка

50. Національний університет водного господарства та природокористування

51. Національний університет кораблебудування імені Адмірала Макарова

52. Одеська державна академія технічного регулювання та якості

53. Одеська національна академія будівництва і архітектури

54. Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова

55. Одеська національна академія харчових технологій

54. Одеський державний аграрний університет

55. Одеський державний екологічний університет

56. Одеський національний економічний університет

57. Одеський національний морський університет

58. Одеський національний політехнічний університет

59. Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

60. Одеський технічний коледж Одеської національної академії харчових технологій

61. Первомайський індустріально-педагогічний фаховий коледж

62. Первомайський коледж Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

63. Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

64. Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

65. Рубіжанський індустріально-педагогічний фаховий коледж

66. Селидівський фаховий політехнічний коледж

67. Слов'янський енергобудівний фаховий коледж

68. Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації

69. Слов'янський фаховий коледж транспортної інфраструктури

70. Слов'янський хіміко-механічний технікум

71. Сумський державний університет

72. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

73. Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

74. Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського (м. Київ)

75. Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

76. Український державний університет залізничного транспорту

77. Уманський національний університет садівництва

78. Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

79. Херсонська державна морська академія

80. Херсонська філія Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

81. Херсонський державний аграрно-економічний університет

82. Херсонський державний університет

83. Херсонський національний технічний університет

84. Чорноморський державний університет імені Петра Могили.

=== [https://pk.kpi.ua/donbass-crimea/ Освітні центри «Крим-Україна» та “Донбас-Україна”, діяльність та завдання] ===
Центри:
* надають консультації та сприяють в оформленні декларації заявника;
* забезпечують консультування заявника щодо річного оцінювання (зразки тестових завдань, онлайн курсів, очних консультацій тощо);
* сприяють проведенню річного оцінювання та державної підсумкової атестації заявника з української мови та історії України, видачі йому документів державного зразка про базову середню освіту або повну загальну середню освіту (відповідальний - уповноважений заклад загальної середньої освіти);
* організовують оформлення документів заявника як вступника, проведення вступного випробування (вступних випробувань) до закладу освіти (з обов’язковою особистою участю заявника) та (в разі проходження конкурсного відбору) надання рекомендації для вступу до закладів вищої або фахової передвищої освіти (відповідальний - базовий заклад освіти), до закладів професійної (професійно-технічної) освіти;
* сприяють поселенню заявника на час проходження річного оцінювання, державної підсумкової атестації та проведення вступного випробування до гуртожитку закладу освіти;
* сприяють отриманню заявником документів, що посвідчують особу;
* забезпечують консультування заявника щодо можливості навчання на підготовчих курсах.
Центри працюють з '''01 червня до 30 вересня.'''
== Особливості отримання документів про базову та повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої та професійно-технічної освіти ==
Заявники для отримання документів про базову середню освіту або повну загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, проходять річне оцінювання та державну підсумкову атестацію за екстернатною формою здобуття освіти в уповноважених закладах загальної середньої освіти.

Зарахування заявників на екстернатну форму здобуття освіти здійснюється згідно з наказом його керівника та за:
* заявою (для повнолітніх заявників), а за відсутності документа, що посвідчує особу подається свідоцтво про народження;
* заявою батьків (одного з батьків) або інших законних представників (для неповнолітніх заявників).
Заяву про зарахування на екстернат може подати неповнолітня особа у супроводі родичів або будь-яких інших повнолітніх осіб, які не є її законними представниками. Під час подання заяви заявник пред’являє особисто документ, що посвідчує особу, у разі його відсутності - свідоцтво про народження.

До заяви, поданої в паперовій формі, заявник додає декларацію з вклеєною до неї фотокарткою.

Заявник має право додати до декларації, у тому числі шляхом надсилання електронною поштою, інші матеріали (у паперовому вигляді або у форматі цифрових зображень), які можуть прямо чи опосередковано підтверджувати наведену в декларації інформацію.

Посадова особа уповноваженого закладу загальної середньої освіти робить копії з оригіналів поданих документів та завіряє їх в установленому порядку. Оригінали документів повертаються заявнику.
=== Порядок проведення атестації, необхідної для отримання документів про базову та повну загальну середню освіту ===
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація заявників, зарахованих на екстернатну форму здобуття освіти до випускних 9, 11-тих класів, проводиться на наступний день після отримання заяви або в інші строки, визначені заявником (його законним представником) у заяві про зарахування на екстернатну форму здобуття освіти, але не раніше дати початку роботи Центрів і не пізніше трьох днів до дати завершення роботи Центрів.

Заявники, які не мають свідоцтва про базову середню освіту та зараховані на екстернатну форму здобуття освіти до 11 класу, мають право одночасно пройти атестацію екстерном за курс базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти.

Результати річного оцінювання з навчальних предметів визначаються посадовою особою уповноваженого закладу загальної середньої освіти відповідно до декларації та зазначаються в додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Результати річного оцінювання з української мови та історії України визначаються відповідно до результатів державної підсумкової атестації з цих предметів та зазначаються у додатку до документа про загальну середню освіту. Середній бал документа про освіту розраховується як середній бал результатів державної підсумкової атестації.

Заявник має право впродовж наступного навчального року пройти річне оцінювання у порядку, визначеному розділом II Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти. При цьому заявникові видається новий додаток до документа про повну загальну середню освіту.

Державна підсумкова атестація заявників здійснюється в уповноваженому закладі загальної середньої освіти з української мови та історії України відповідно до Порядку проведення державної підсумкової атестації, затвердженого наказом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0008-19#Text Міністерства освіти і науки України від 07 грудня 2018 року № 1369].
{| class="wikitable"
|Після успішного проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації уповноважений загальноосвітній навчальний заклад замовляє протягом одного робочого дня Заявникові відповідний документ про базову або повну загальну середню освіту та після отримання від відповідного органу управління освітою видає його відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-04#Text Порядку замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну середню освіту, видачі та обліку їх карток.]
|}
== Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року ==
Відповідний порядок затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16 Наказом Міністерства освіти і науки України 19.05.2016 № 537.]

Цей Порядок поширюється, крім іншого, на осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з тимчасово окупованої території України.

'''Документи про освіту, видані на тимчасово окупованій території України, не визнаються.'''

Визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти проводиться відповідно до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266.]

Проведення атестації здійснюється тільки за наявності у Заявника документа про повну загальну середню освіту (базову загальну середню освіту) державного зразка. У разі відсутності такого документа, Заявник звертається до закладу загальної середньої освіти, визначеного органом управління освіти, де зараховується на екстернатну форму навчання.

Довідка уповноваженого закладу загальної середньої освіти в довільній формі про замовлення Заявникові відповідного документа про базову або повну загальну середню освіту є підставою для допуску Заявника до проходження атестації.

Процедура атестації здійснюється вищими навчальними закладами з метою реалізації академічних та професійних прав Заявників у межах ліцензованих обсягів акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки). Вищий навчальний заклад приймає до розгляду освітню декларацію, якщо до завершення строку дії відповідного сертифіката про акредитацію залишилось не менше шести місяців. Процедура атестації повинна бути завершена в межах строку дії сертифіката про акредитацію.

Атестація проводиться у випадку, якщо Заявник відповідно до законодавства має право на здобуття відповідного ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) вищої освіти, крім вимоги проходження зовнішнього незалежного оцінювання в 2014 році та наступних роках. У разі необхідності проведення атестації з двох та більше ступенів (освітньо-кваліфікаційних рівнів) вищої освіти така атестація проводиться послідовно за встановленою Порядком процедурою.

Підставою для проведення атестації є освітня декларація, яка особисто подається Заявником до вищого навчального закладу за формою, наведеною у додатку до Порядку.

На офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки розміщується перелік вищих навчальних закладів, які проводять процедуру атестації, із зазначенням акредитованих освітніх програм (спеціальностей, напрямів підготовки) та строком дії відповідного сертифіката про акредитацію.

До освітньої декларації додаються:

1) документ, що посвідчує особу. У разі відсутності документа, що посвідчує особу, підтвердження факту проживання здійснюється на підставі документів, визначених абзацом третім частини сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"];

2) оригінали документів про освіту, які визнаються в Україні (за наявності). У разі наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідний документ про його визнання;

3) дві фотокартки розміром 3 х 4 см;

4) копію документа, що підтверджує трудові відносини та стаж роботи (за наявності).

Заявник може подати інші документи (копії документів), які підтверджують особливі умови його зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Для обробки персональних даних Заявник надає вищому навчальному закладу згоду в письмовій формі відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”.

Заявник має право додати до освітньої декларації інші документи (матеріали), які можуть прямо чи опосередковано засвідчувати наведену в ній інформацію (ці документи (матеріали) можуть бути подані в електронному вигляді у форматі цифрових зображень). Вищий навчальний заклад у разі необхідності має право перевірити відповідність цифрових зображень оригіналам та/або копіям цих документів (матеріалів).

Для проведення атестації вищий навчальний заклад утворює комісію з атестації Заявника (далі - Комісія) в складі не менше трьох осіб, яка діє на підставі цього Порядку. Головою Комісії призначається керівник (заступник керівника) вищого навчального закладу. До складу Комісії обов’язково входять: керівник (заступник керівника) відповідного факультету (інституту, відділення), завідувач випускової кафедри або циклової комісії. Організаційно-технічний супровід атестації Заявника здійснює приймальна комісія вищого навчального закладу, якщо інше не передбачено наказом керівника вищого навчального закладу.

Комісія надає (надсилає) Заявнику запрошення для проходження атестації з визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року, а також інформацію про форми та строки проведення атестації.

Атестація проводиться не пізніше ніж через 3 робочих дні з дня отримання запрошення. Атестація може проводитись в інші строки, якщо вони погоджені із Заявником письмово.

Атестація Заявника може проходити у формі співбесіди, комплексного контрольного заходу та атестації здобувачів вищої освіти.

У разі успішного проходження атестації та зарахування на навчання або присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації за результатами проходження атестації Заявник протягом року з дати проходження атестації має право пройти комплексні контрольні заходи у вищому навчальному закладі, в якому йому було присуджено ступінь вищої освіти та присвоєно відповідну кваліфікацію або в якому він продовжує навчання, та отримати документ про вищу освіту державного зразка та додаток до нього з диференційованими оцінками.

Атестація здобувачів вищої освіти для визнання кваліфікації проводиться екзаменаційною комісією вищого навчального закладу. Види атестації здобувачів визначаються навчальними планами вищого навчального закладу. Атестація здобувачів вищої освіти для визнання здобутої кваліфікації проводиться після успішного проходження всіх інших атестацій, включаючи ліцензійні інтегровані іспити для медичних спеціальностей.

Успішне проходження атестації здобувачів вищої освіти є підставою для прийняття рішення про присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації та видачі диплома.

За результатами атестації Комісія впродовж трьох робочих днів приймає рішення щодо визнання результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти з можливістю продовження навчання з певного курсу (семестру) за відповідною освітньою програмою в цьому вищому навчальному закладі або присудження ступеня вищої освіти, присвоєння відповідної кваліфікації та видачу диплома державного зразка вищого навчального закладу, в якому проведено атестацію, або відмовляє в цьому. Рішення Комісії затверджується наказом керівника вищого навчального закладу.

==== Важливо! ====
Документи про освіту (дипломи, атестати) автоматично відображаються у застосунку «Дія», якщо вони наявні в Реєстрі [https://info.edbo.gov.ua/edu-documents/ Єдиної державної електронної бази з питань освіти" (ЄДЕБО)], починаючи з 2000 року, крім інформації про випускників військових закладів вищої (фахової передвищої) освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої (фахової передвищої) освіти, а також щодо дипломів про перепідготовку (молодших спеціалістів, спеціалістів), виданих до 2016 року, та дипломів докторів філософії (докторів мистецтва), виданих до 2022 року.

Інформація про випускників військових закладів вищої (фахової передвищої) освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої (фахової передвищої) освіти зберігається у цих закладах освіти або відповідних структурних підрозділах державних органів, яким підпорядковуються військові заклади вищої (фахової передвищої) освіти або військові навчальні підрозділи.

Інформація щодо дипломів про перепідготовку зберігається безпосередньо у закладах освіти, що їх видали.Для відображення потрібно оновити застосунок, а у разі відсутності — звернутися до закладу освіти. Електронний документ має таку ж юридичну силу, як і паперовий.

== Отримання безоплатної правничої допомоги ==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);

* Подзвонити з мобільного застосунку [https://legalaid.gov.ua/telegram_call/ Telegram]

* для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
* бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
* Щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram «Безоплатна правнича допомога (консультації)»]
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У [https://www.instagram.com/ualegalaid Instagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]

Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України

2026-02-24T10:35:53Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n885 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 зі змінами(далі - Положення)]
== Загальна інформація ==
'''Військово-лікарська експертиза''' визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. (п. 1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text:~:text=%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94,%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC. Положення]). 
'''Військово-лікарська експертиза - це:'''
* медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
* визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
* установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства. (п. 2.1 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE,%D0%B4%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Положення]). 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D1%94%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D1%83%20%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%85%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%94%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%85%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК)] є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. 
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. 
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК (п.п. 2.3.2 п. 2.3 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]).
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у '''ЦВЛК''' або у '''судовому порядку''' (п.п 2.4.10 п. 2.4 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.4.10.%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]).

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.3.5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]).
=== Досудовий порядок оскарження ===
Законодавством передбачено можливість оскарження постанов ВЛК у досудовому порядку. Зокрема, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%97%20(%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%92%D0%9B%D0%9A,%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85)%20%D0%A2%D0%A6%D0%9A%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%9F. абз. 3 п. 3.3 глави 3 розділу І наказу Міноборони № 402], у разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Досудовий порядок оскарження передбачає перегляд постанови ВЛК вищою інстанцією за принципом інстанційності:

* скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК '''районних (міських) ТЦК та СП''' подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. .;
* дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК '''обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим''', оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку
* дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень '''ВЛК регіону''', оскаржуються в ЦВЛК.;
* '''постанови ЦВЛК''' можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо

За наслідками розгляду заяви вища інстанція ВЛК може прийняти рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, непомічену хворобу, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо.

{| class="wikitable"
|[https://storage.googleapis.com/b-legal-navigator/vlk_oskarzhennya_de66098626/vlk_oskarzhennya_de66098626.pdf Шаблон скарги на висновок ВЛК (підготовлено Правозахисним центром для військовослужбовців "Принцип")]
|}
=== Судовий порядок оскарження ===
Крім досудового порядку, постанови ВЛК можуть бути оскаржені й у судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Оскарження рішень ВЛК у суді здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВЛК є органами військового управління, які виконують владні управлінські функції.

''Строки для оскарження регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 статтею 122 КАСУ]:''
# Три місяці з дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови, тобто у разі попереднього застосування досудового порядку. Цей строк починає свій перебіг із дня вручення рішення вищої інстанції ВЛК за результатами розгляду заяви про перегляд постанови.
# Шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК.

Розмір судового збору за подання заяви до суду фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2026 році це складає 1331,20 грн.

Вимоги до позовної заяви та необхідні додатки подаються з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 статей 160] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10714 161 КАСУ.]

''Зокрема, позовна заява має містити:''
* найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
* повне найменування сторін та їх місцезнаходження (місце проживання);
* зміст оспорюваного рішення (постанови ВЛК);
* виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги;
* вимоги позивача і їх обґрунтування;
* перелік документів, що додаються до заяви.
* До заяви мають бути додані копії оскаржуваної постанови ВЛК та документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (наприклад, медичні висновки, довідки тощо).

'''''Важливо! Звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання'''''

== Судова практика ==
Верховний Суд у своїй практиці виробив низку важливих позицій щодо оскарження постанов військово-лікарських комісій. Зокрема, у [https://verdictum.ligazakon.net/document/89793141 постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 Верховний Суд] висловив такі ключові положення:

1. судовий контроль за рішеннями ВЛК здійснюється в межах компетенції адміністративних судів. Суд не може підміняти собою ВЛК та самостійно визначати ступінь придатності до військової служби, однак має право оцінити повноту й об'єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювання.

2. суд зобов'язаний перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК, а також проаналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення.

3. у випадку встановлення судом недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, постанова ВЛК може бути визнана незаконною та скасована із зобов'язанням провести повторний медичний огляд.

4. суд не має права самостійно встановлювати причинний зв'язок хвороби з проходженням військової служби або визначати ступінь втрати працездатності. Це належить до компетенції ВЛК.
Необхідно підкреслити, що й судова практика щодо оскарження постанов ВЛК є досить суперечливою.
Наприклад, корисним для з'ясування правових підходів до оскарження рішень ВЛК є аналіз двох судових рішень у справах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110521618 № 420/5300/23] та № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115380708 480/6410/23].

== Корисні посилання ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=Z_UPY7ppL7s Відеоролик системи надання безоплатної правничої допомоги: Оскарження рішення ВЛК: алгоритм дій військовослужбовців]

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України

2026-02-24T10:30:19Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n885 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 зі змінами(далі - Положення)]
== Загальна інформація ==
'''Військово-лікарська експертиза''' визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. (п. 1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text:~:text=%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94,%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC. Положення]). 
'''Військово-лікарська експертиза - це:'''
* медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
* визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
* установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства. (пункт 2.1 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE,%D0%B4%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Положення]). 
Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. 
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. 
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]).
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у '''ЦВЛК''' або у '''судовому порядку''' (п.п 2.4.10 п. 2.4 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.4.10.%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]).

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.3.5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]).
=== Досудовий порядок оскарження ===
Законодавством передбачено можливість оскарження постанов ВЛК у досудовому порядку. Зокрема, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%97%20(%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%92%D0%9B%D0%9A,%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85)%20%D0%A2%D0%A6%D0%9A%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%9F. абзацу 3 пункту 3.3 глави 3 розділу І наказу Міноборони № 402], у разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Досудовий порядок оскарження передбачає перегляд постанови ВЛК вищою інстанцією за принципом інстанційності:

* скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК '''районних (міських) ТЦК та СП''' подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. .;
* дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК '''обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим''', оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку
* дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень '''ВЛК регіону''', оскаржуються в ЦВЛК.;
* '''постанови ЦВЛК''' можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо

За наслідками розгляду заяви вища інстанція ВЛК може прийняти рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, непомічену хворобу, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо.

{| class="wikitable"
|[https://storage.googleapis.com/b-legal-navigator/vlk_oskarzhennya_de66098626/vlk_oskarzhennya_de66098626.pdf Шаблон скарги на висновок ВЛК (підготовлено Правозахисним центром для військовослужбовців "Принцип")]
|}
=== Судовий порядок оскарження ===
Крім досудового порядку, постанови ВЛК можуть бути оскаржені й у судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Оскарження рішень ВЛК у суді здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВЛК є органами військового управління, які виконують владні управлінські функції.

''Строки для оскарження регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 статтею 122 КАСУ]:''
# Три місяці з дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови, тобто у разі попереднього застосування досудового порядку. Цей строк починає свій перебіг із дня вручення рішення вищої інстанції ВЛК за результатами розгляду заяви про перегляд постанови.
# Шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК.

Розмір судового збору за подання заяви до суду фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2026 році це складає 1331,20 грн.

Вимоги до позовної заяви та необхідні додатки подаються з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 статей 160] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10714 161 КАСУ.]

''Зокрема, позовна заява має містити:''
* найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
* повне найменування сторін та їх місцезнаходження (місце проживання);
* зміст оспорюваного рішення (постанови ВЛК);
* виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги;
* вимоги позивача і їх обґрунтування;
* перелік документів, що додаються до заяви.
* До заяви мають бути додані копії оскаржуваної постанови ВЛК та документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (наприклад, медичні висновки, довідки тощо).

'''''Важливо! Звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання'''''

== Судова практика ==
Верховний Суд у своїй практиці виробив низку важливих позицій щодо оскарження постанов військово-лікарських комісій. Зокрема, у [https://verdictum.ligazakon.net/document/89793141 постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 Верховний Суд] висловив такі ключові положення:

1. судовий контроль за рішеннями ВЛК здійснюється в межах компетенції адміністративних судів. Суд не може підміняти собою ВЛК та самостійно визначати ступінь придатності до військової служби, однак має право оцінити повноту й об'єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювання.

2. суд зобов'язаний перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК, а також проаналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення.

3. у випадку встановлення судом недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, постанова ВЛК може бути визнана незаконною та скасована із зобов'язанням провести повторний медичний огляд.

4. суд не має права самостійно встановлювати причинний зв'язок хвороби з проходженням військової служби або визначати ступінь втрати працездатності. Це належить до компетенції ВЛК.
Необхідно підкреслити, що й судова практика щодо оскарження постанов ВЛК є досить суперечливою.
Наприклад, корисним для з'ясування правових підходів до оскарження рішень ВЛК є аналіз двох судових рішень у справах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110521618 № 420/5300/23] та № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115380708 480/6410/23].

== Корисні посилання ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=Z_UPY7ppL7s Відеоролик системи надання безоплатної правничої допомоги: Оскарження рішення ВЛК: алгоритм дій військовослужбовців]

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України

2026-02-24T10:23:35Z

Oleh.shkurupii: призведення статті у відповідність до актьуальних змін законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n885 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 зі змінами(далі - Положення)]
== Загальна інформація ==
'''Військово-лікарська експертиза''' визначає придатність за станом здоров’я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, установлює причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. (п. 1.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text:~:text=%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94,%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%D0%BC. Положення]). 
'''Військово-лікарська експертиза - це:'''
* медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
* визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
* установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства. (пункт 2.1 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE,%D0%B4%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Положення]). 
Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. 
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. 
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]).
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у '''ЦВЛК''' або у '''судовому порядку''' (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.4.10.%20%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]). 
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=2.3.5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%A6%D0%92%D0%9B%D0%9A%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Положення]).
=== Досудовий порядок оскарження ===
Законодавством передбачено можливість оскарження постанов ВЛК у досудовому порядку. Зокрема, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n36:~:text=%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%97%20(%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C)%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%92%D0%9B%D0%9A,%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85)%20%D0%A2%D0%A6%D0%9A%20%D1%82%D0%B0%20%D0%A1%D0%9F. абзацу 3 пункту 3.3 глави 3 розділу І наказу Міноборони № 402], у разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Досудовий порядок оскарження передбачає перегляд постанови ВЛК вищою інстанцією за принципом інстанційності:

* скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК '''районних (міських) ТЦК та СП''' подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, Севастопольського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. .;
* Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК '''обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим''', оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку
* Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень '''ВЛК регіону''', оскаржуються в ЦВЛК.;
* '''постанови ЦВЛК''' можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо

За наслідками розгляду заяви вища інстанція ВЛК може прийняти рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, непомічену хворобу, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо.

{| class="wikitable"
|[https://storage.googleapis.com/b-legal-navigator/vlk_oskarzhennya_de66098626/vlk_oskarzhennya_de66098626.pdf Шаблон скарги на висновок ВЛК (підготовлено Правозахисним центром для військовослужбовців "Принцип")]
|}
=== Судовий порядок оскарження ===
Крім досудового порядку, постанови ВЛК можуть бути оскаржені й у судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Оскарження рішень ВЛК у суді здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВЛК є органами військового управління, які виконують владні управлінські функції.

''Строки для оскарження регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 статтею 122 КАСУ]:''
# Три місяці з дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови, тобто у разі попереднього застосування досудового порядку. Цей строк починає свій перебіг із дня вручення рішення вищої інстанції ВЛК за результатами розгляду заяви про перегляд постанови.
# Шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК.

Розмір судового збору за подання заяви до суду фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2026 році це складає 1331,20 грн.

Вимоги до позовної заяви та необхідні додатки подаються з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 статей 160] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10714 161 КАСУ.]

''Зокрема, позовна заява має містити:''
* найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
* повне найменування сторін та їх місцезнаходження (місце проживання);
* зміст оспорюваного рішення (постанови ВЛК);
* виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги;
* вимоги позивача і їх обґрунтування;
* перелік документів, що додаються до заяви.
* До заяви мають бути додані копії оскаржуваної постанови ВЛК та документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (наприклад, медичні висновки, довідки тощо).

'''''Важливо! Звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання'''''

== Судова практика ==
Верховний Суд у своїй практиці виробив низку важливих позицій щодо оскарження постанов військово-лікарських комісій. Зокрема, у [https://verdictum.ligazakon.net/document/89793141 постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 Верховний Суд] висловив такі ключові положення:

1. судовий контроль за рішеннями ВЛК здійснюється в межах компетенції адміністративних судів. Суд не може підміняти собою ВЛК та самостійно визначати ступінь придатності до військової служби, однак має право оцінити повноту й об'єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювання.

2. суд зобов'язаний перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК, а також проаналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення.

3. у випадку встановлення судом недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, постанова ВЛК може бути визнана незаконною та скасована із зобов'язанням провести повторний медичний огляд.

4. суд не має права самостійно встановлювати причинний зв'язок хвороби з проходженням військової служби або визначати ступінь втрати працездатності. Це належить до компетенції ВЛК.
Необхідно підкреслити, що й судова практика щодо оскарження постанов ВЛК є досить суперечливою.
Наприклад, корисним для з'ясування правових підходів до оскарження рішень ВЛК є аналіз двох судових рішень у справах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110521618 № 420/5300/23] та № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115380708 480/6410/23].

== Корисні посилання ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=Z_UPY7ppL7s Відеоролик системи надання безоплатної правничої допомоги: Оскарження рішення ВЛК: алгоритм дій військовослужбовців]

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Військовослужбовці]]

Порядок оскарження висновку військово-лікарської комісії Збройних Сил України

2026-01-21T11:17:46Z

Oleh.shkurupii: уточнено ставку судового збору на 2026 рік

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n885 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 зі змінами(далі - Положення)]
== Загальна інформація ==
'''Військово-лікарська експертиза''' визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (п. 1.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]). 
'''Військово-лікарська експертиза - це:'''
* медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
* визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
* установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). 
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають '''постанови'''. 
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (пункт 2.1 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]). 
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання (п.2.1 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]). 
Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. 
ЦВЛК Міністерства оборони України розташована у ''м Київ, вул. Госпітальна, 16''. 
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються голові ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]).
== Порядок оскарження постанов (висновку) ВЛК ==
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у '''ЦВЛК''' або у '''судовому порядку''' (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08/page#Text Положення]). 
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text Положення]).
=== Досудовий порядок оскарження ===
Законодавством передбачено можливість оскарження постанов ВЛК у досудовому порядку. Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 2.12 наказу Міноборони № 402, у спірних питаннях, пов'язаних із незгодою призовника з висновками лікарів, питаннях контролю за об'єктивністю висновків лікарів, за рішенням штатної ВЛК призовник може бути направлений на контрольне обстеження у військовий лікувальний заклад.
Досудовий порядок оскарження передбачає перегляд постанови ВЛК вищою інстанцією за принципом інстанційності:
* - Скарги на постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК Київського міського ТЦК та СП, обласних ТЦК та СП;
* - постанови, прийняті ВЛК обласними (Київського міського) ТЦК та СП, оскаржуються в штатних ВЛК (Центральній військово-лікарській комісії (далі - ЦВЛК), ВЛК регіону);
* - постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку;
* - постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені тільки в судовому порядку.

Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо

За наслідками розгляду заяви вища інстанція ВЛК може прийняти рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду з метою остаточного вирішення питання щодо придатності до військової служби.
Для оскарження постанови ВЛК у досудовому порядку необхідно підготувати відповідну заяву про перегляд такої постанови та додати всі необхідні документи, видані військово-лікарською комісією. У заяві важливо чітко викласти підстави для оскарження, наприклад, непомічену хворобу, помилку ВЛК у встановленні причинного зв'язку захворювання тощо.

{| class="wikitable"
|[https://storage.googleapis.com/b-legal-navigator/vlk_oskarzhennya_de66098626/vlk_oskarzhennya_de66098626.pdf Шаблон скарги на висновок ВЛК (підготовлено Правозахисним центром для військовослужбовців "Принцип")]
|}
=== Судовий порядок оскарження ===
Крім досудового порядку, постанови ВЛК можуть бути оскаржені й у судовому порядку відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). Оскарження рішень ВЛК у суді здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки ВЛК є органами військового управління, які виконують владні управлінські функції.

''Строки для оскарження регулюються статтею 122 КАСУ:''
# Три місяці з дня вручення відповідного рішення за результатами розгляду заяви щодо оскарження постанови, тобто у разі попереднього застосування досудового порядку. Цей строк починає свій перебіг із дня вручення рішення вищої інстанції ВЛК за результатами розгляду заяви про перегляд постанови.
# Шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з дня винесення відповідної постанови ВЛК.

Розмір судового збору за подання заяви до суду фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2026 році це складає 1331,20 грн.

Вимоги до позовної заяви та необхідні додатки подаються з урахуванням вимог статей 160 і 161 КАСУ.
''Зокрема, позовна заява має містити:''
* найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
* повне найменування сторін та їх місцезнаходження (місце проживання);
* зміст оспорюваного рішення (постанови ВЛК);
* виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги;
* вимоги позивача і їх обґрунтування;
* перелік документів, що додаються до заяви.
* До заяви мають бути додані копії оскаржуваної постанови ВЛК та документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (наприклад, медичні висновки, довідки тощо).

'''''Важливо! Звернення з позовною заявою до суду щодо оскарження постанови ВЛК, не зупиняє її виконання'''''

== Судова практика ==
Верховний Суд у своїй практиці виробив низку важливих позицій щодо оскарження постанов військово-лікарських комісій. Зокрема, у [https://verdictum.ligazakon.net/document/89793141 постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 Верховний Суд] висловив такі ключові положення:

1. судовий контроль за рішеннями ВЛК здійснюється в межах компетенції адміністративних судів. Суд не може підміняти собою ВЛК та самостійно визначати ступінь придатності до військової служби, однак має право оцінити повноту й об'єктивність проведеного медичного огляду та встановлення причинного зв'язку захворювання.

2. суд зобов'язаний перевірити дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття рішення ВЛК, а також проаналізувати наявність усіх необхідних документів, на підставі яких приймалося рішення.

3. у випадку встановлення судом недоліків у процедурі проведення медичного огляду або прийняття рішення ВЛК, постанова ВЛК може бути визнана незаконною та скасована із зобов'язанням провести повторний медичний огляд.

4. суд не має права самостійно встановлювати причинний зв'язок хвороби з проходженням військової служби або визначати ступінь втрати працездатності. Це належить до компетенції ВЛК.
Необхідно підкреслити, що й судова практика щодо оскарження постанов ВЛК є досить суперечливою.
Наприклад, корисним для з'ясування правових підходів до оскарження рішень ВЛК є аналіз двох судових рішень у справах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110521618 № 420/5300/23] та № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115380708 480/6410/23].

== Корисні посилання ==

* [https://www.youtube.com/watch?v=Z_UPY7ppL7s Відеоролик системи надання безоплатної правничої допомоги: Оскарження рішення ВЛК: алгоритм дій військовослужбовців]

== Див. також ==
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Міністерства]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:57:35Z

Oleh.shkurupii: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1803-25#n27 Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 № 1811 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09 березня 2021 року № 407"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=6.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1834-25#Text Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (№ 080-4/о)].

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=7.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182:~:text=9)%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%96%D0%B7,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%3B пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464:~:text=III%0A%D0%9F%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%86%D0%87%20%D0%97%D0%90%20%D0%92%D0%86%D0%9A%D0%9E%D0%9C%20%D0%A3%20%D0%A1%D0%9E%D0%9B%D0%86%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A1%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%95%D0%9C%D0%86-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC,%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%203668%2DVI%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2008.07.2011,-%3B%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%202148%2DVIII Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:50:42Z

Oleh.shkurupii: /* Процедура оформлення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=6.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1834-25#Text Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду].

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=7.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182:~:text=9)%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%96%D0%B7,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%3B пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464:~:text=III%0A%D0%9F%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%86%D0%87%20%D0%97%D0%90%20%D0%92%D0%86%D0%9A%D0%9E%D0%9C%20%D0%A3%20%D0%A1%D0%9E%D0%9B%D0%86%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A1%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%95%D0%9C%D0%86-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC,%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%203668%2DVI%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2008.07.2011,-%3B%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%202148%2DVIII Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:46:54Z

Oleh.shkurupii: /* Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=6.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1834-25#Text довідка лікарської комісі]ї, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=7.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182:~:text=9)%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%96%D0%B7,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%3B пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464:~:text=III%0A%D0%9F%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%86%D0%87%20%D0%97%D0%90%20%D0%92%D0%86%D0%9A%D0%9E%D0%9C%20%D0%A3%20%D0%A1%D0%9E%D0%9B%D0%86%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A1%D0%98%D0%A1%D0%A2%D0%95%D0%9C%D0%86-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC,%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%203668%2DVI%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2008.07.2011,-%3B%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2026%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%202148%2DVIII Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:41:39Z

Oleh.shkurupii: /* Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=6.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1834-25#Text довідка лікарської комісі]ї, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=7.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:38:47Z

Oleh.shkurupii: /* Хто може бути надавачем соціальних послуг */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n186:~:text=6.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1834-25#Text довідка лікарської комісі]ї, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2026-01-05T06:21:39Z

Oleh.shkurupii: /* Отримання безоплатної правничої допомоги */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*щоб поспілкуватися з юристами письмово, напишіть їм. Повідомлення обробляються у будні з 9:00 до 17:00
** У приватному чаті в [https://t.me/LegalAidUkraineBot Telegram] «Безоплатна правнича допомога (консультації)»
** У приватному чаті у [https://chats.viber.com/legalaidukrainebot Viber]
** У [https://www.facebook.com/Ukraine.Legal.Aid Facebook] (напишіть приватне повідомлення сторінці)
** У I[https://www.instagram.com/ualegalaid/# nstagram] (напишіть приватне повідомлення сторінці).
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:30:51Z

Oleh.shkurupii: /* Види примусових заходів медичного характеру */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n522:~:text=1.%20%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4,%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8. статті 94 КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4016:~:text=1.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%86%D0%B5%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. ч. 1 ст. 514 КПК України,] продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96#n8463:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2010.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96,%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8. Глави 10 Розділу IV ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37:~:text=5)%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%2D%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%3B пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:28:21Z

Oleh.shkurupii: /* Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4016:~:text=1.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%86%D0%B5%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. ч. 1 ст. 514 КПК України,] продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96#n8463:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2010.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96,%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8. Глави 10 Розділу IV ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37:~:text=5)%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%2D%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%3B пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:26:04Z

Oleh.shkurupii: /* Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96#n8463:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2010.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96,%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8. Глави 10 Розділу IV ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37:~:text=5)%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%2D%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%3B пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:09:44Z

Oleh.shkurupii: /* Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37:~:text=5)%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%2D%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%3B пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:07:12Z

Oleh.shkurupii: /* Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%20%D1%97%D1%97%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-11-11T07:05:35Z

Oleh.shkurupii: /* Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Порядок здійснення попереднього розрахунку судових витрат

2025-10-03T05:48:28Z

Oleh.shkurupii: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
== Склад судових витрат ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6948 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)] судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, '''усього можна виділити 5 видів судових витрат''':

* судовий збір;
* витрати на професійну правничу допомогу;
* витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
* витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
* витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
== Судовий збір ==
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору закріплено в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законі України «Про судовий збір»]. Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n7 статтею 1 Закону України «Про судовий збір»] '''судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір включається до складу судових витрат. У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"], судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору за подання до суду різних видів заяв встановлені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] та становлять 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при поданні позовної заяви до суду юридичною особою, та у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при поданні позовної заяви до суду фізичною особою. За подання заяв у справах окремого провадження судовий збір справляється у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб при поданні заяви юридичною особою та 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб при поданні заяви фізичною особою. У справах щодо видачі судового наказу судовий збір становить 0.1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання касаційної скарги, судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
== Витрати на професійну правничу допомогу ==
Право на професійну правничу допомогу має кожен. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно, що закріплено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59 Конституції України]. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n37 статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»] кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6153 частиною 3 статті 15 ЦПК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9659 частиною 3 статті 16 КАС України] безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"], що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
#розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
# розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

==== Види судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації ====

* гонорар адвоката за представництво в суді;
* послуги надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* витрати на збір доказів;
* вартість послуг помічника адвоката;
* витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання;
* інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6979 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України] розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

== Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6997 статті 139 ЦПК України] свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету.
== Витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7008 Статтею 140 ЦПК України] визначено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних з наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
== Попереднє визначення суми судових витрат ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6956 статті 134 ЦПК України] разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд також може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
== Розподіл судових витрат між сторонами ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7013 статтею 141 ЦПК України] судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:
# у разі задоволення позову - на відповідача;
# у разі відмови в позові - на позивача;
# у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
Прохальна частина заяви сторони про розподіл судових витрат має містити вимогу про відшкодування судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
# чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
# чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
# поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
# дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. 
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України] для забезпечення позову.

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86035198 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/96146265 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі №161/20630/18]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/99967388 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі №161/7163/20]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/98812743 Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі №759/2921/19]

Порядок здійснення попереднього розрахунку судових витрат

2025-10-03T05:46:41Z

Oleh.shkurupii: /* Нормативна база */

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-10-03T04:53:26Z

Oleh.shkurupii: /* Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, '''має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру''' '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[index.php?title=Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2025-10-03T04:52:24Z

Oleh.shkurupii: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судових збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1408-17#Text:~:text=%D0%B7%D0%B0%20%E2%84%96%201408/31276-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83%20%D0%B2%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8,-%7B%D0%86%D0%B7%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8 Наказ Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" від 31 серпня 2017 року №998]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" від 03 червня 2005 року № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру '''не частіше одного разу на 6 місяців''' та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з позбавленням волі, застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем проживання особи за бажанням такої особи. Розміщення хворих, до яких за рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, у відділеннях і палатах закладів з надання психіатричної допомоги відповідного типу здійснюється з урахуванням їх статі, віку та психічного стану в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[index.php?title=Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2025-09-15T04:29:48Z

Oleh.shkurupii: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Загальні положення ==
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.

Частина 4 статті 86 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B0#w1_2:~:text=%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B5%D1%97%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%97%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. Земельного кодексу України] говорить, що співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

== Суб´єкти права власності ==
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:
* '''подружжя'''
Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 1 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

===== '''''Зверніть увагу:''''' =====
''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91037301 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/4/17 від 12 серпня 2020 року] - зробив висновок щодо правового режиму земельної ділянки, отриманої внаслідок приватизації. З урахуванням змін до Сімейного кодексу України «тільки в період з '''08 лютого 2011 року до 12 червня 2012''' року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації''', визнавалась спільною сумісною власністю''' подружжя; до '''08 лютого 2011 року''' та після '''12 червня 2012 року''' така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду».''
* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''
Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.
* '''співвласники жилого будинку'''
Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
* '''співвласників багатоквартирного будинку'''
Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].
== Правовий режим ==
Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
== Виділення частки ==
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3, 4 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця

2025-09-05T08:11:41Z

Oleh.shkurupii: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 р. N 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512563 Постанова Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року № 560/17953/21 щодо Справ зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.]

== Порядок встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==
Частиною другою статті 315 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)] передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

== Умови розгляду судом справ про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Справи про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця розглядаються судом якщо:
# згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
# законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
# встановлення вищевказаного факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право (частиною четвертою статті 315 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи,- залишає заяву без розгляду).

== Підсудність справ про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Заява фізичної особи про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця подається в порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] до суду за місцем її проживання.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.

=== Зверніть увагу: ===
25 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду опублікувала [https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512563 Постанову у справі № 560/17953/21] від 18 січня 2024 року, якою встановила: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (встановлення факту перебування особи на утриманні, встановлення факту проживання однією сім’єю тощо) розглядаються у позасудовому та судому порядку.

Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку (відмова у виплаті щомісячного грошового забезпечення або одноразової грошової допомоги), можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.

Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки це єдиний можливий порядок, встановлений Законом.

Таким чином, встановлення фактів, необхідних для виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти або виплати одноразової грошової допомоги за загиблого цивільним дружинам та особам, що перебувають на утриманні військовослужбовця, відтепер здійснюється в порядку цивільного судочинства. Адміністративні справи про встановлення юридичних фактів, які були відкриті до рішення Великої Палати Верховного Суду, підлягають закриттю.

== Зміст заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця повинні відповідати як загальним правилам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленими статтею 175 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Відповідно до статті 318 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
# який факт заявник просить встановити та з якою метою;
# причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
# докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

== Розмір судового збору за подання заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==
За подання заяви у справах окремого провадження фізична особа сплачує судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року (підпункт 4 пункту 1 частини статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

== [https://docs.google.com/document/d/1qmn9GBfM8Z-gtczBcIY-5F1ZIU9j-jzn9HvTWzinn78/edit?usp=sharing Зразок заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця] ==

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21193493 Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31.10.2011 у справі № 2-о-104/11]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/23767463 Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31.10.2011 у справі № 2-о-43/12]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33650309# Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25.04.2013 у справі № 313/251/13-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/3122599 Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27.02.2009 у справі №2-о-29/09]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/68967554 Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 529/802/17]

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2025-07-08T07:11:01Z

Oleh.shkurupii: внесено уточнення щодо виключення п.19 прик. положень ЦКУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділ] "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
*18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 статтею 625] цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
*19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Про введення воєнного стану в Україні]" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"] від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

==== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4434-20#Text:~:text=%D0%9F%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%2019%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%83,%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%BC%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності] '''Пункт 19''' розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України '''виключено'''. ====

===== Цей Закон набирає чинності '''через три місяці з дня,''' наступного за днем його опублікування тобто відновлення перебігу строків позовної давності розпочнеться з '''04 вересня 2025 року.''' =====
|}
== Загальні положення про строки позовної давності ==
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==
Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

''Початок перебігу позовної давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text с]''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text таття 261 ЦК України])

Тобто законодавець заклав презумпцію обізнаності кредитора про його порушення прав, таким чином обов’язок доказування необізнаності покладено на кредитора.

За зобов′язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

8. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1050 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1048 Кодексу].

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності.'''

'''Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''
== Позовна давність у разі заміни сторін у зобов'язанні ==
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
== Зупинення перебігу позовної давності ==
Підстави зупинення перебігу строку позовної давності (стаття 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]):

1) пред’явленню позову перешкоджала непереборна сила;

2) у разі відстрочення виконання зобов’язань на підставі встановлених законом (мораторій);

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває в Збройних Силах України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

В разі виникнення перерахованих обставин, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
== Переривання перебігу позовної давності ==
Відповідно до ч.1 ст. 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦКУ).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Переривання строку позовної давності черговим платежем.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
== Збільшення строків позовної давності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Ст. 259 Цивільного кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно із ч.1-2 ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

'''''Тобто договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм'''''і.

Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

== Обчислення строку позовної давності при картковому кредиті ==
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/37908426 постановах від 19.03.2014 у справі №6-14цс14] та від 30.09.2015 у справі №6-154цс15, які були підтримані Великою палатою ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904 постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12], – якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з ч.5 ст. 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

''Так, постановою Верховного Суду від [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72525171 28.02.2018 у справі №638/10895/14-ц] скасовано постанову Апеляційного суду Харківської області, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.''

''Судом установлено, що між сторонами справи було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з визначеним кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, та зобов’язанням позичальника щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 7% від суми заборгованості. Останній платіж відповідачем було здійснено 13.12.2010 року, тобто з грудня 2010 у кредитора виникло право на пред’явлення позову про стягнення заборгованості, а банк пред’явив позов лише у червні 2014 року. Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові. Суд апеляційної інстанції вказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.''

З аналогічних підстав [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74188367 постановою ВС від 16.05.2018] скасовано рішення ''Апеляційного суду Харківської області'' у справі 641/12249/13-ц.

''Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік), вона діє до останнього календарного для вказаного місяця.''

''Отже, оскільки строк дії кредитної картки «Універсальна» до жовтня 2015 року включно, апеляційний суд прийшов до висновку, що підстав для застосування загального строку позовної давності у суду першої інстанції не було, а тому відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення по суті позовних вимог.''
== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46078585 Рішення Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-331цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53361462 Рішення Верховного суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84211362 Рішення Верховного суду України від 11 вересня 2019 року у справі № 201/13602/16-ц]
[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2025-07-08T06:55:49Z

Oleh.shkurupii: внесено коректні посилання, уточнено назви установ відповідно до їх діючих назв

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 року № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text Наказ Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування"]
== Порядок отримання свідоцтва==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!

Відповідно до пункту 15 розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#Text Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5,] у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях державна реєстрація актів цивільного стану '''проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника (народження – незалежно від місця народження новонародженої дитини чи проживання її батьків).'''

За тимчасової відсутності доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян заява про державну реєстрацію акту цивільного стану подається, а актовий запис цивільного стану складається в паперовій формі без використання програмних засобів ведення цього реєстру з подальшим обов’язковим внесенням відомостей цього актованого запису до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

'''Державна реєстрація народження особи''', яка народилася '''під час дії воєнного стану на тимчасово окуповананій Російською Федерацією території України,''' може проводитися зза заявою про державну реєстрацію народження, складеною у довільній формі, електронна копія (сканована копія, фотокопія) якої разом із електронними копіями (сканованими копіями, фотокопіями) медичного документа, що відповідно до законодавства є підставою для проведення державної реєстрації народження (далі - медичний документ про народження), та інших документів, необхідних для такої реєстрації,, [[Dracs.udr.cv@gmail.com|надсилається на адресу електронної пошти]] відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1009-22#Text наказу Міністерства юстиції України від 03 вересня 2022 року № 3734/5 "Про впорядкування відносин з державної реєстрації народження та отримання документів про народження в умовах воєнного стану"]). Свідоцтво про народження оформлюється в день складання актового запису про народження та залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, а заявнику '''на адресу електронної пошти надсилається його сканована копія''' та роз’яснюється порядок подальшого отримання оригіналу свідоцтва про народження та у випадках, передбачених законодавством, витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

'''Отримати свідоцтво про народження''' та у випадках, передбачених законодавством, '''витяг з Реєстру про державну реєстрацію народження''' мають право заявник, батьки дитини (один з них), баба, дід, повнолітні брат та сестра, тітка, дядько, мачуха, вітчим дитини або їх представник, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності чи одного з документів, що посвідчують повноваження відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини особисто або через свого представника.

На період дії воєнного стану на території України працівники закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, які '''надавали допомогу при пологах, здійснювали перший медичний огляд новонародженого або проводили перший медичний огляд породіллі після пологів, в тому числі поза закладом охорони здоров’я''', без можливості подальшого транспортування породіллі та новонародженого до відповідного надавача медичної допомоги або за умови її відмови від такого транспортування в обставинах підвищеної загрози життю та здоров’ю, на кожний випадок народження живої дитини '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#o59 заповнюють Медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о)],''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-22#Text наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 березня 2022 року № 407].

Якщо медичний працівник не може видати породіллі Медичне свідоцтво про народження за формою 103/о, він може виписати '''довідку''' довільної форми у в двох примірниках без проставляння печатки, яка обов’язково повинна містити відомості щодо:
# найменування надавача медичних послуг;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) медичного працівника;
# прізвища, власного імені та по батькові (за наявності) жінки, яка народила дитину;
# дату народження (число, місяць, рік) та стать новонародженого;
# назва населеного пункту в якому видана довідка;
# місце народження дитини (за інформацією, що надається жінкою, яка народила дитину, у разі коли місце видачі довідки не збігається із фактичним місцем народження);
# підпис медичного працівника;
# дата видачі довідки.
Один примірник такої довідки медичний працівник віддає жінці, яка народила дитину, а другий примірник – на зберігання до медичного закладу. Така довідка прирівнюється до Медичного свідоцтва про народження (форма № 103/о).

Отримати Медичне свідоцтво про народження можна також за особистим зверненням породіллі до закладу охорони здоров’я. При цьому слід мати з собою медичні документи щодо спостереження вагітності або бути зареєстрованою в електронній системі охорони здоров’я, де містяться медичні записи, що підтверджують факт вагітність такої жінки.

В умовах воєнного стану можливі перебої в роботі реєстрів, відповідно внесення змін до актових записів цивільного стану може здійснюється за місцем зберігання першого примірника відповідного актового запису. Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється за місцем зберігання відповідного актового запису.
|}
=== Державна реєстрації народження ===
Державна реєстрація народження проводиться шляхом внесення відомостей в Державний реєстр актів цивільного стану громадян, з видачою Свідоцтва про народження, що підтверджує факт реєстрації народження дитини.

Пакет сервісів під умовною назвою [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"] ("Електронне малятко") – це комплексна послуга з державної реєстрації народження дитини та одночасного отримання свідоцтва про народження дитини, а також 9 інших державних послуг, потрібних для новонародженої дитини які можна отримати за спрощеною та зручною процедурою онлайн чи офлайн.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] передбачає, що державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження ( невиконання цього обов’язку в установлений строк в графі "Для відміток" актового запису про народження зазначаються поважні причини пропуску місячного строку або реквізити протоколу про адміністративне правопорушення). У разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.

=== Куди звертатись ===
Провести державну реєстрацію народження дитини можливо такими способами:

1) Онлайн в електронній формі шляхом подачі заявки на послугу [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко"]на сайті [https://diia.gov.ua/services/yemalyatko ДІЯ];

2) Шляхом звернення до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану ([https://minjust.gov.ua/dep/ddr/viddili-derjavnoi-reestratsii-aktiv-tsivilnogo-stanu ДРАЦС]), за місцем народження дитини чи місцем вашої реєстрації;

3) Шляхом звернення до адміністратора послуги [https://diia.gov.ua/life-situations/yemalyatko "єМалятко"] безпосередньо в пологовому будинку щодо отримання електронного медичного висновку про народження дитини ([https://diia.gov.ua/life-situations/perelik-pologovih-budinkiv-v-yakih-vidayut-elektronnij-medichnij-visnovok перелік пологових будинків, що видають електронний медичний висновок]);

4) Шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) для отримання послуги [https://diia.gov.ua/life-situations/yemalyatko "єМалятко"], які долучаються до цього проекту.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження (ст. 13 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n90:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D1%82%D0%B0,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%203736%2DVI%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2009.09.2011%7D ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20135.%20%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,%D1%96%D0%BC%27%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E. ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України).]

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування. Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n90:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D1%82%D0%B0,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%E2%84%96%203736%2DVI%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2009.09.2011%7D ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

Отримати електронний медичний висновок про народження дитини можливим в тому '''пологовому будинку''', де з’явилася дитина та які включені до переліку [https://diia.gov.ua/life-situations/perelik-pologovih-budinkiv-v-yakih-vidayut-elektronnij-medichnij-visnovok пологових будинків, в яких видають електронний медичний висновок].

'''В умовах воєнного стану''' закордонні дипломатичні установи України, визначені Міністерством закордонних справ, проводять державну реєстрацію актів цивільного стану, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, повторно видають свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та видають витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з використанням зазначеного Реєстру як органи державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснюють його ведення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/66-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 року № 66 «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану»]).
=== Перелік необхідних документів ===
За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров’я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

Електронний примірник медичного висновку про народження та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації народження, отримуються органом державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом автоматизованого обміну відомостями між інформаційними ресурсами Національної служби здоров’я України та Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за сформованим запитом, що містить відомості про унікальний номер медичного висновку, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері.
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не в праві відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
*рішення суду у випадках передбачених законодавством.
У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника.

У разі народження дитини жінкою, яка є громадянкою іноземної держави або особою без громадянства, яка проживає на території України, замість реквізитів паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері, зазначаються відомості про реквізити посвідки на постійне проживання такої жінки ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]). При цьому в графі «Для відміток» актового запису про народження робиться відмітка: «Мати дитини ідентифікована електронною системою охорони здоров’я за даними посвідки на постійне проживання» та зазначаються номер відповідної посвідки та код територіального органу/територіального підрозділу ДМС, що оформив посвідку;

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб’єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

=== Термін виконання ===
Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів, а у разі подання заяви в електронній формі - у день її надходження або не пізніше наступного робочого дня у разі отримання такої заяви поза робочим часом відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.
== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==
=== Батьки перебувають у шлюбі ===
Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''.
=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===
Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.
Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.
==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, а походження дитини від батька визначається за '''спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі подання заяви про державну реєстрацію народження одним із батьків або іншою особою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства, поданою через представника, повноваження якого мають бути засвідчені нотаріально, або надісланою поштою за умови її нотаріального посвідчення.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
=== Реєстрація дитини без батька ===
Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==
Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 
1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 
- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 
- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 
- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"]). 
2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 
- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 
- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 
- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 
3. Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 
Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.
== Отримання повторного свідоцтва про народження ==
У випадку втрати чи пошкодження свідоцтва про народження його можна отримати повторно, звернувшись до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС), або подавши заяву на порталі ДІЯ. Отримати повторне свідоцтво можна особисто у відділі ДРАЦС, або поштою. Послуга надається за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.

Повторна видача таких свідоцтв здійснюється незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника (в умовах воєного стану чи перебоїв в роботі реєстрів отримати можливо тільки в органі, який видав оригінал).
== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СК України], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини.
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СК України] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
== Порядок внесення змін до актового запису ==
Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися у правовій консультації: [[Внесення змін до актового запису цивільного стану|Внесення змін до актового запису цивільного стану.]]
== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/"єМалятко"_-_комплекс_реєстраційних_послуг_для_новонароджених "єМалятко" - комплекс реєстраційних послуг для новонароджених]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_особи Встановлення факту народження особи]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Встановлення_факту_народження_на_тимчасово_окупованій_території Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Підтвердження_факту_народження_дитини_поза_закладом_охорони_здоров%27я Підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_реєстрації_народження_громадян_України_за_кордоном Порядок реєстрації народження громадян України за кордоном]
== Отримання правової консультації ==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
* контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
* бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2025-06-03T10:46:03Z

Oleh.shkurupii: відкореговано деякі помилки в тексті. додато короткий опис відмінностей ЦПД від ТД

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та він може укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.

== Особливості договору ==
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик.

♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).

♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо).

♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18] (попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2021 року у справі № 420/2174/19] (основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату)
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Робочий час працівників. Надурочні роботи

2025-03-12T06:08:04Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція Міжнародної організації праці від 22.06.1935 р. № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0811-10 Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 червня 2010 року № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1181-14 Наказ Міністерства інфраструктури України від 15 вересня 2014 року № 444 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0445-12 Наказ Міністерства інфраструктури України від 29 лютого 2012 року № 135 «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0138203-06#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року № 138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:
*Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
* Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
*П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
*Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
*Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
*У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
*Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]).
|}
== Надурочні роботи та робочий час ==
'''Робочий час''' - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]] і законодавства про працю.
Нормальна [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] працівників '''''не може перевищувати 40 годин на тиждень''''' (ст. 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція МОП про скорочення тривалості робочого часу до сорока годин на тиждень від 22.06.1935 № 47], ч. 1 ст. 50 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Проте трапляються випадки, коли роботодавці залучають працівників до роботи понад встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу, яка визначається для кожного працівника індивідуально. У таких випадках вважається, що працівник залучається до ''надурочних робіт''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''Надурочні роботи''' - це роботи понад встановлену [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого дня]].
|}
Так, '''надурочною роботою вважається робота''':
* '''''понад установлену тривалість робочого дня чи робочої зміни''''' (при поденному обліку робочого часу). Так, при п"ятиденному робочому тижні, зазвичай нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, або 8 годин на день. Якщо працівник працює 9 годин, то 8 годин - це нормальна тривалість робочого часу, а 1 година - надурочні роботи. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. Таким чином, робота, яка виконується понад ці встановлені норми, і буде надурочною;
* '''''понад скорочену тривалість робочого дня''''' для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу (ст. 51 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень, тощо);
* '''''понад установлену згідно із законодавством скорочену тривалість роботи напередодні святкових, неробочих та вихідних днів''''';
* '''''понад норму робочого часу за обліковий період''''' при підсумованому обліку робочого часу. Надурочна робота за обліковий період визначається як різниця між фактичною кількістю відпрацьованих робочих годин в обліковому календарному періоді та кількістю робочих годин за нормою за цей же обліковий період.
'''Обліковим періодом''' при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Годинна ставка для оплати надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці року – при обліковому періоді рік), на середньомісячне число годин за обліковий період (рік), яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за рік.
== Граничні норми ==
Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
* '''4 годин''' протягом двох днів підряд;
* '''120 годин''' на рік (ст. 65 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" | '''ВАЖЛИВО!''' Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
|}
== Виняткові випадки застосування ==
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках, власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт (ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Зокрема, до таких випадків належать:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або іншого устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

6) при необхідності виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором.

Крім того, ст. 64 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації:

''Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації), установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.''
== Кого не можна залучати до надурочних робіт? ==
До надурочних робіт '''забороняється''' залучати:
* вагітних жінок (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

До надурочних робіт '''можуть залучатися за їхньою згодою''':
* жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю (ст.177 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* особи з інвалідністю,за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
== Як оформити надурочні роботи ==
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. А для їх застосування обов’язково слід отримати дозвіл [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу первинної профспілки (профспілкового представника) підприємства, установи, організації]].

'''Покроковий алгоритм дій наступний:'''

1. Власник (уповноважений орган) направляє виборному органу первинної профспілкової організації лист (подання) про одержання дозволу на проведення надурочних робіт. У цьому листі потрібно зазначити персонально працівників (прізвище, ім’я, по батькові, посада), яких планується залучити до надурочних робіт, та обґрунтувати винятковість ситуації їх застосування. Наприклад, необхідність негайного усунення наслідків виробничої аварії, непередбачуваність обставин порушення систем водопостачання, газопостачання тощо, неможливість закінчити почату роботу в нормальний робочий час без псування або загибелі майна; необхідність ремонту устаткування для запобігання зупиненню робіт у значної кількості працівників; необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт при скупченні вантажів та загрозі простою рухомого складу; нез’явлення змінника при безперервній роботі. Ці виняткові випадки передбачено ч. 3 ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

2. Виборний орган первинної профспілкової організації розглядає даний лист (подання) на засіданні. У разі відсутності підстав, які перешкоджали б запровадженню надурочних робіт, він надає власнику (уповноваженому органу) виписку/витяг з протоколу засідання з дозволом на проведення надурочних робіт.

3. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про проведення надурочних робіт та порядок їх оплати.

4. Проведення надурочних робіт.

5. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про виплату компенсації за роботу в надурочний час.

Трапляються різні випадки, коли дозвіл профспілки отримати неможливо з ряду різних причин:
# профспілкова організація на підприємстві відсутня і дозвіл на проведення надурочних робіт ні у кого запитувати, в такому випадку необхідно дотримуватися граничних норм застосування надурочних робіт та винятковості умов їх проведення;
# в екстрених ситуаціях (у разі аварії, стихійного лиха тощо), коли час є обмеженим - надурочні роботи може бути проведено з подальшим повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації.
== Оплата надурочних робіт ==
{| class="wikitable"
|-
| Погодинна система || робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки
|-
|Відрядна система || виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,- за всі відпрацьовані надурочні години
|-
| Підсумований облік робочого часу || оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Водіям легкових автомобілів (крім таксі)у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу.
Ця робота '''не вважається надурочною''', і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.
|}
== Способи захисту порушених прав працівників ==
У випадку незаконного залучення до надурочних робіт (наприклад, залучення особи, що належать до тієї категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, відсутня згода первинної профспілкової організації чи профспілкового представника на залучення до надурочних робіт тощо), можливі два шляхи вирішення проблеми: позасудовий і судовий.
{| class="wikitable"
|-
| Позасудовий порядок || У випадку, якщо на підприємстві, в установі, організації обрано [[Комісія по трудових спорах|комісію по трудових спорах]] (далі- Комісія), то необхідно протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення свого права, звернутися із заявою до Комісії. Заява подається безоплатно. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Такий спір повинен розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ст.ст. 225, 226 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|-
| Судовий порядок || У випадку, якщо особа не згодна із рішенням Комісії, можна оскаржити його до районного, районного у місті чи міськрайонного суду за місцезнаходженням відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, у десятиденний строк з дня, коли особі було вручено виписку з протоколу засідання Комісії чи копію цього протоколу. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. Також можна звернутися і безпосередньо до суду із позовною заявою про скасування наказу про залучення до надурочних робіт ([https://docs.google.com/document/d/1mOnOudtzj_Xn5oFaquYTa9-zFZAcs2mF3P_cs4dnEEk/edit?usp=sharing Додаток 2]). У випадку звернення до суду, розмір судового збору для фізичних осіб, відповідно до ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»], становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
|}
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Трудове право‎‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎]]

Робочий час працівників. Надурочні роботи

2025-03-12T06:05:30Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція Міжнародної організації праці від 22.06.1935 р. № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0811-10 Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 червня 2010 року № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1181-14 Наказ Міністерства інфраструктури України від 15 вересня 2014 року № 444 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0445-12 Наказ Міністерства інфраструктури України від 29 лютого 2012 року № 135 «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0138203-06#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року № 138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:
*Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
* Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
*П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
*Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
*Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
*У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
*Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]).
|}
== Надурочні роботи та робочий час ==
'''Робочий час''' - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]] і законодавства про працю.
Нормальна [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] працівників '''''не може перевищувати 40 годин на тиждень''''' (ст. 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція МОП про скорочення тривалості робочого часу до сорока годин на тиждень від 22.06.1935 № 47], ч. 1 ст. 50 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Проте трапляються випадки, коли роботодавці залучають працівників до роботи понад встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу, яка визначається для кожного працівника індивідуально. У таких випадках вважається, що працівник залучається до ''надурочних робіт''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''Надурочні роботи''' - це роботи понад встановлену [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого дня]].
|}
Так, '''надурочною роботою вважається робота''':
* '''''понад установлену тривалість робочого дня чи робочої зміни''''' (при поденному обліку робочого часу). Так, при п"ятиденному робочому тижні, зазвичай нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, або 8 годин на день. Якщо працівник працює 9 годин, то 8 годин - це нормальна тривалість робочого часу, а 1 година - надурочні роботи. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. Таким чином, робота, яка виконується понад ці встановлені норми, і буде надурочною;
* '''''понад скорочену тривалість робочого дня''''' для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу (ст. 51 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень, тощо);
* '''''понад установлену згідно із законодавством скорочену тривалість роботи напередодні святкових, неробочих та вихідних днів''''';
* '''''понад норму робочого часу за обліковий період''''' при підсумованому обліку робочого часу. Надурочна робота за обліковий період визначається як різниця між фактичною кількістю відпрацьованих робочих годин в обліковому календарному періоді та кількістю робочих годин за нормою за цей же обліковий період.
'''Обліковим періодом''' при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Годинна ставка для оплати надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці року – при обліковому періоді рік), на середньомісячне число годин за обліковий період (рік), яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за рік.
== Граничні норми ==
Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
* '''4 годин''' протягом двох днів підряд;
* '''120 годин''' на рік (ст. 65 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" | '''ВАЖЛИВО!''' Забороняється компенсувати надурочну роботу відгулом
|}
== Виняткові випадки застосування ==
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках, власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт (ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Зокрема, до таких випадків належать:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або іншого устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

6) при необхідності виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором.

Крім того, ст. 64 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації:

''Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації), установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.''
== Кого не можна залучати до надурочних робіт? ==
До надурочних робіт '''забороняється''' залучати:
* вагітних жінок (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

До надурочних робіт '''можуть залучатися за їхньою згодою''':
* жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю (ст.177 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* особи з інвалідністю,за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
== Як оформити надурочні роботи ==
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. А для їх застосування обов’язково слід отримати дозвіл [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу первинної профспілки (профспілкового представника) підприємства, установи, організації]].

'''Покроковий алгоритм дій наступний:'''

1. Власник (уповноважений орган) направляє виборному органу первинної профспілкової організації лист (подання) про одержання дозволу на проведення надурочних робіт. У цьому листі потрібно зазначити персонально працівників (прізвище, ім’я, по батькові, посада), яких планується залучити до надурочних робіт, та обґрунтувати винятковість ситуації їх застосування. Наприклад, необхідність негайного усунення наслідків виробничої аварії, непередбачуваність обставин порушення систем водопостачання, газопостачання тощо, неможливість закінчити почату роботу в нормальний робочий час без псування або загибелі майна; необхідність ремонту устаткування для запобігання зупиненню робіт у значної кількості працівників; необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт при скупченні вантажів та загрозі простою рухомого складу; нез’явлення змінника при безперервній роботі. Ці виняткові випадки передбачено ч. 3 ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

2. Виборний орган первинної профспілкової організації розглядає даний лист (подання) на засіданні. У разі відсутності підстав, які перешкоджали б запровадженню надурочних робіт, він надає власнику (уповноваженому органу) виписку/витяг з протоколу засідання з дозволом на проведення надурочних робіт.

3. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про проведення надурочних робіт та порядок їх оплати.

4. Проведення надурочних робіт.

5. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про виплату компенсації за роботу в надурочний час.

Трапляються різні випадки, коли дозвіл профспілки отримати неможливо з ряду різних причин:
# профспілкова організація на підприємстві відсутня і дозвіл на проведення надурочних робіт ні у кого запитувати, в такому випадку необхідно дотримуватися граничних норм застосування надурочних робіт та винятковості умов їх проведення;
# в екстрених ситуаціях (у разі аварії, стихійного лиха тощо), коли час є обмеженим - надурочні роботи може бути проведено з подальшим повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації.
== Оплата надурочних робіт ==
{| class="wikitable"
|-
| Погодинна система || робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки
|-
|Відрядна система || виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,- за всі відпрацьовані надурочні години
|-
| Підсумований облік робочого часу || оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}
'''Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.'''
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Водіям легкових автомобілів (крім таксі)у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу.
Ця робота '''не вважається надурочною''', і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.
|}
== Способи захисту порушених прав працівників ==
У випадку незаконного залучення до надурочних робіт (наприклад, залучення особи, що належать до тієї категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, відсутня згода первинної профспілкової організації чи профспілкового представника на залучення до надурочних робіт тощо), можливі два шляхи вирішення проблеми: позасудовий і судовий.
{| class="wikitable"
|-
| Позасудовий порядок || У випадку, якщо на підприємстві, в установі, організації обрано [[Комісія по трудових спорах|комісію по трудових спорах]] (далі- Комісія), то необхідно протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення свого права, звернутися із заявою до Комісії. Заява подається безоплатно. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Такий спір повинен розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ст.ст. 225, 226 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|-
| Судовий порядок || У випадку, якщо особа не згодна із рішенням Комісії, можна оскаржити його до районного, районного у місті чи міськрайонного суду за місцезнаходженням відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, у десятиденний строк з дня, коли особі було вручено виписку з протоколу засідання Комісії чи копію цього протоколу. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. Також можна звернутися і безпосередньо до суду із позовною заявою про скасування наказу про залучення до надурочних робіт ([https://docs.google.com/document/d/1mOnOudtzj_Xn5oFaquYTa9-zFZAcs2mF3P_cs4dnEEk/edit?usp=sharing Додаток 2]). У випадку звернення до суду, розмір судового збору для фізичних осіб, відповідно до ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»], становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
|}
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Трудове право‎‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎]]

Порядок розрахунку вартості послуг централізованого опалення

2025-02-07T12:44:41Z

Oleh.shkurupii: додато постанови ВС з зазначених судових справ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/830-2019-%D0%BF#Text Правила надання послуг з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830]

== Порядок розрахунку вартості послуг централізованого опалення у разі наявності будинкових засобів обліку теплової енергії ==
'''Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії у таких випадках:'''
* у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу);
* у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення;
* у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період.
Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. 
'''У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).'''
== Порядок розрахунку вартості послуг централізованого опалення у разі відсутності будинкових та квартирних засобів обліку теплової енергії ==
'''У разі відсутності''' у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок '''засобів обліку теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання''' з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. 
'''Розмір щомісячної плати (П) за послугу з централізованого опалення''' для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період протягом опалювального сезону '''у разі застосування одноставкового тарифу визначається виконавцем за формулою''': 
'''П = ТО х S х Кi х (ni/nкi),''' 
де ТО - одноставковий тариф на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) житлових будинків без будинкових та квартирних засобів обліку теплової енергії, гривень за 1 кв. метр (гривень за 1 куб. метр) за розрахунковий період протягом опалювального сезону (з податком на додану вартість); 
S - опалювана площа (об’єм) квартири (будинку садибного типу) споживача, який отримує послугу з централізованого опалення та не має будинкового або квартирного засобу обліку теплової енергії, кв. метрів (куб. метрів); 
Кі - коефіцієнт, що враховує відхилення в i-му місяці фактичної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону від показників, врахованих під час розрахунку діючого тарифу; 
ni - тривалість опалювального періоду в i-му місяці, яка врахована у встановлених тарифах на послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії;
nкi - календарна кількість діб в і-му місяці. 
'''У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з централізованого опалення''' розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення для населення (фізичних осіб) у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період протягом опалювального сезону визначається виконавцем як сума плати, розрахована виходячи з умовно-постійної частини тарифу (щомісяця протягом року) та умовно-змінної частини тарифу (щомісяця протягом опалювального сезону).
== Оскарження неправомірних дій виконавців послуг ==
У разі виявлення порушення виконавцем послуги встановленого порядку розрахунку вартості послуг централізованого опалення '''споживач має право'''

* звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) як орган, який забезпечує захист прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами. https://www.nerc.gov.ua/news/zvernutisya-do-nkrekp
* звернутися до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з проханням провести відповідну перевірку та винести суб’єкту господарювання припис з вимогою усунути порушення, зокрема зменшити заборгованість споживача за послуги з централізованого опалення;
* подати позов про захист прав споживача до суду.

== Судова практика: ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75451965 Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року у справі № 816/982/18 про визнання протиправним та скасування припису Держпродспоживслужби винесеної виконавцю послуги централізованого опалення;]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/78276124 Постанова Полтавського апеляційного суду від 28.11.2018 року у справі № 529/613/17 щодо захисту прав споживача житлово-комунальної послуги централізованого опалення;]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74272356 Постанова Апеляційного суду Полтавської області від 22.05.2018 року у справі № 529/1140/17 щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77136268 Постанова Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273499 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20 щодо нараховування вартості послуг з центрального опалення без урахування показників лічильника обліку порушує права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Порядок укладення Декларації з сімейним лікарем

2025-02-03T08:47:25Z

Oleh.shkurupii: уточнення права вибору якщо перевищено обсяг кількості пацієнтів

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n266 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19 березня 2018 року № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-18 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19 березня 2018 року № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0496282-22#Text Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2022 року № 496 "Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану" врегульовано питання надання первинної медичної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які переїхали чи вимушено змінили місце проживання.] Громадяни зі статусом внутрішньо переміщеної особи, для отримання медичної допомоги можуть звертатися у будь-який заклад охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Лікарі, надавачі медичних послуг, до яких звернулися переміщені особи, для отримання медичної допомоги, проведення вакцинації згідно з Календарем профілактичних щеплень, не мають права наполягати на необхідності подання їм декларації про вибір лікаря.

Також лікарі за потреби мають оформити рецепти на необхідні ліки, у тому числі за Урядовою програмою «Доступні ліки».

''[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-deyakih-pitan-organizaciyi-medichnoyi-dopomogi-pid-chas-voyennogo-stanu Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо деяких питань організації медичної допомоги під час воєнного стану]''
|}
== Загальні положення ==
'''Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу''' - документ, що підтверджує волевиявлення пацієнта (його законного представника) про вибір лікаря, який надаватиме йому первинну медичну допомогу (далі - Декларація).

'''Первинна медична допомога''' - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров’я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.

== Право пацієнта на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#n184 статті 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»] пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#n110 Статтею 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»] передбачено, що пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядком вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 503, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 347/31799) (далі - Порядок)], '''пацієнт (його законний представник) має право обрати лікаря, який надає первинну медичну допомогу (далі - ПМД), незалежно від зареєстрованого місця проживання такого пацієнта''' з числа осіб, які зазначені в договорі про медичне обслуговування населення, укладеному між відповідним надавачем ПМД та Національною службою здоров’я України.

Пацієнт має право обрати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, за умови, що кількість пацієнтів, які вже обрали такого лікаря, не перевищує оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги (''одна тисяча вісімсот осіб на одного лікаря загальної практики - сімейного лікаря; дві тисячі осіб на одного лікаря-терапевта; дев’ятсот осіб на одного лікаря-педіатра''), або іншу кількість, встановлену відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), укладеного надавачем первинної медичної допомоги, у якому зазначений такий лікар (пункт 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]). 
'''Одночасний вибір двох або більше лікарів, які надають первинну медичну допомогу, не допускається.'''

У разі якщо кількість пацієнтів, які вже обрали лікаря, який надає ПМД, перевищує оптимальний обсяг практики ПМД, встановлений Порядком надання ПМД,- обрання такого лікаря здійснюється за погодженням з надавачем первинної медичної допомоги, у якого працює цей лікар.

Пацієнт (його законний представник) має право звернутися до НСЗУ, в тому числі її територіальних органів, за роз’ясненнями стосовно надавачів первинної медичної допомоги для забезпечення можливості реалізувати своє право на вибір лікаря, який надає ПМД.

Ряд сайтів підключені до системи '''[https://ehealth.gov.ua eHealth]''' з різним функціоналом послуг, за допомогою яких можливо вибрати сімейного лікаря з яким ви бажаєте укласти декларацію, записатись на прийом сімейного лікаря, переглядати направлення та лікарняні виписані сімейним лікарем, з якого буде вестись медична карта.

Рекомендуємо вибрати відповідний сайт [https://ehealth.gov.ua/pervynna-medychna-dopomoga/ за посиланням (сайти мають різний функціонал, рекомендується ознайомитись)], наприклад:

* Helsi
* Medics
* Портал Пацієнта
* Health24
* Мій МедКабінет
* Поліклініка без черг
* Medcard24

== Обов’язок надавача ПМД надати пацієнтам необхідну інформацію для прийняття ними рішення про вибір лікаря ==
Надавачі ПМД зобов’язані забезпечити пацієнтам (їх законним представникам) для прийняття ними рішення про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, можливість ознайомитись з інформацією про:
* надавача ПМД: (повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця; код ЄДРПОУ; інформація про наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики);
* лікарів, які надають ПМД у такого надавача ПМД (ПІБ лікаря; освіта; лікарська спеціальність; стаж роботи за спеціальністю; кваліфікаційна категорія; місце (адреса) та графік роботи лікаря);
* дату, номер та строк дії договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між надавачем ПМД та Уповноваженим органом, а також перелік медичних послуг, які надавач первинної медичної допомоги зобов'язаний надавати за таким договором.

Зазначена інформація розміщується надавачем ПМД за кожним місцем надання медичних послуг та на його веб-сайті (у разі наявності) з дотримання вимог законодавства України про захист персональних даних.

== Подання Декларації ==
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] пацієнт (його законний представник) має право подати Декларацію двома шляхами:
* самостійно через електронну систему охорони здоров’я;
* шляхом звернення до надавача ПМД.

=== Подання Декларації через електронну систему охорони здоров’я ===
У разі подання пацієнтом (його законним представником) Декларації самостійно через електронну систему охорони здоров’я пацієнт(його законний представник) має накласти на неї електронний підпис автора або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до закону. У такому випадку надавачі ПМД не мають права вимагати у пацієнтів (їх законних представників) подання Декларації в паперовій формі.

За зверненням пацієнта (його законного представника) уповноважена особа зобов’язана допомогти пацієнту (його законному представнику) заповнити та самостійно подати Декларацію через електронну систему охорони здоров’я за допомогою комп’ютера або іншого засобу зв’язку, що належить такому пацієнту (його законному представнику).

=== Подання Декларації шляхом звернення до надавача ПМД ===
==== Перелік необхідних документів ====
Для подання Декларації пацієнту (його законному представнику) необхідно звернутися до уповноваженої особи надавача ПМД і подати такі документи:
* копію документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* один з таких документів, що посвідчують особу: паспорт громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України;
свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку); посвідка на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

Законний представник пацієнта додатково має подати документи, що посвідчують його особу та повноваження законного представника (свідоцтво про народження, посвідчення) відповідно до законодавства.

==== Заповнення та підписання Декларації ====
На підставі документів та інформації, наданих пацієнтом (його законним представником), '''уповноважена особа''' зобов’язана заповнити Декларацію в електронній формі, роздрукувати її та надати пацієнту (його законному представнику).

Пацієнт (його законний представник) має перевірити інформацію, внесену до Декларації, та у разі виявлення помилок повідомити про це уповноважену особу. Уповноважена особа зобов'язана виправити помилки в Декларації в електронній формі, повторно роздрукувати її та надати пацієнту (його законному представнику).

У разі відсутності помилок у Декларації пацієнт (його законний представник) підписує два примірники Декларації та надає їх уповноваженій особі.

На двох примірниках уповноважена особа надавача первинної медичної допомоги проставляє відмітку з датою отримання такої Декларації надавачем ПМД та повертає один примірник пацієнту (його законному представнику) інший примірник Декларації залишається у надавача ПМД.

Декларація заповнюється українською мовою, за винятком пунктів, що потребують використання літер латинської абетки та спеціальних символів (адреса електронної пошти тощо).

==== Обовязок пацієнта інформувати надавача ПМД про зміну даних, що містяться в Декларації ====
У разі зміни інформації, що міститься в Декларації, пацієнт (його законний представник) зобов'язаний уточнити змінені дані самостійно через електронну систему охорони здоров’я або шляхом звернення до надавача первинної медичної допомоги, якому було подано Декларацію.

==== Заборона надавачам ПМД відмовляти у прийнятті Декларації ====
Пацієнт має право на отримання медичних послуг, пов’язаних з первинною медичною допомогою, у надавача первинної медичної допомоги з моменту подання йому Декларації та до її припинення.

Надавачам первинної медичної допомоги забороняється відмовляти у прийнятті Декларації та веденні пацієнта, зокрема на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо (пункт 5 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]).

== Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги ==
Надавач ПМД здійснює медичне обслуговування населення, безпосередньо пов’язане з наданням ПМД, відповідно до переліку медичних послуг, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-18#Text '''додатку 1 до Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 13.03.2018 № 504''']:

1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із використанням фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених інфекційних та неінфекційних хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.

3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.

4. Надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час прийому пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням особливостей стану здоров’я пацієнта.

7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.

8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб.

9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я (тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування навичок здорового способу життя.

10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної медичної допомоги.

11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною.

12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх вікових категорій, що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів (закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, психологічних тощо потреб пацієнта.

13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.

14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з вимогами законодавства.

15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови життя яких впливають на здоров’я.

17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я.

== Заміна або відмова від лікаря, який надає ПМД ==
Пацієнт (його законний представник) має право змінити лікаря, який надає первинну медичну допомогу, шляхом подання тому самому або іншому надавачу первинної медичної допомоги нової Декларації. 
Пацієнт (його законний представник) має право відмовитись від лікаря, який надає первинну медичну допомогу, без обрання нового лікаря шляхом подання заяви про припинення поданої ним Декларації.

== Припинення та тимчасове призупинення дії Декларації ==
Згідно з пунктом 1 розділу ІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] підставами для припинення Декларації є:
# подання пацієнтом (його законним представником) Декларації про вибір іншого лікаря, який надає первинну медичну допомогу;
# подання пацієнтом (його законним представником) заяви про припинення Декларації у довільній формі;
# внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи, яка є надавачем первинної медичної допомоги, або про припинення підприємницької діяльності ФОП, яка є надавачем первинної медичної допомоги, крім випадків реорганізації юридичної особи;
# анулювання ліцензії надавача первинної медичної допомоги на право провадження господарської діяльності з медичної практики; 
# припинення провадження господарської діяльності з медичної практики надавачем первинної медичної допомоги;
# припинення трудових відносин з лікарем, який надає первинну медичну допомогу, зазначеним в Декларації, та надавачем первинної медичної допомоги або ФОП, що має господарські відносини з таким надавачем первинної медичної допомоги, або припинення господарських відносин між надавачем первинної медичної допомоги або ФОП, що обраний(а) лікарем, який надає первинну медичну допомогу за Декларацією;
# набрання законної сили вироком суду про заборону лікарю, який надає первинну медичну допомогу, зазначеному в Декларації, займатись медичною діяльністю;
# подання заяви лікарем, який надає первинну медичну допомогу, про відмову від подальшого ведення пацієнта у зв’язку з тим, що пацієнт не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку надавача первинної медичної допомоги, за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення;
# смерть лікаря, який надає первинну медичну допомогу;
# досягнення пацієнтом 18-річного віку у разі, якщо згідно з Декларацією лікарем, який надає первинну медичну допомогу, обрано лікаря-педіатра;
# смерть пацієнта.

Декларація припиняється з дня, наступного за днем виникнення відповідної підстави, крім пункту 8 ''(у цьому випадку Декларація припиняється через ''десять календарних днів'' з дати повідомлення надавачем ПМД пацієнта (його законного представника) про припинення такої Декларації)''

Припинення та призупинення дії Декларації не є підставою для ненадання безперервної та безоплатної первинної медичної допомоги пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

У разі припинення Декларації відповідно до однієї з підстав, передбачених пунктами 4-9 або у випадку тимчасового призупинення дії Декларації надавач ПМД повинен протягом ''одного місяця'' з дати припинення Декларації повідомити про це пацієнта (його законного представника) за допомогою бажаного способу зв'язку, зазначеного у Декларації такого пацієнта.

== Надання ПМД у період тимчасової відсутності лікаря, обраного пацієнтом ==
У період тимчасової відсутності лікаря, який був обраний пацієнтом, у зв’язку з відпусткою чи іншими обставинами, що зумовлюють тимчасову неможливість здійснювати прийом пацієнтів лікарем, пацієнт має право на отримання медичних послуг ПМД у іншого лікаря того самого надавача ПМД без подання нової Декларації (пункт 3 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]).

== Надання ПМД пацієнтам, які не реалізували своє право на вибір лікаря ==
Відповідно до пункту 4 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] пацієнт, який не обрав лікаря та перебуває у невідкладному стані, має право отримати безперервну та безоплатну первинну медичну допомогу у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також звернутися до Національної служби здоров’я України або його територіальних органів за роз’ясненнями стосовно надавачів первинної медичної допомоги для забезпечення можливості реалізувати своє право на вибір лікаря.

== Див. також ==
* [https://moz.gov.ua/jak-uklasti-dogovir-z-likarem Як обрати семейного лікаря]
*[[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2025-01-13T12:34:24Z

Oleh.shkurupii: виправлення з правової на правничої

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2025-01-08T09:25:29Z

Oleh.shkurupii: /* Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги */ уточнення обрахунку середньомісячного доходу

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання '''надання соціальних послуг екстрено''' (кризово) у разі існування загрози життю чи здоров’ю особи, '''під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.'''

У разі отримання '''звернення (письмового або усного)''' особи з інвалідністю, особи похилого віку про надання соціальних послуг екстрено (кризово) проводиться оцінка ситуації, в якій перебуває особа з інвалідністю, особа похилого віку. За результатами оцінки складається акт про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово) за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - акт).

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.] обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача соціальних послуг / фізичної особи, яка надає соціальні послуги проводиться з дотриманням таких вимог:

1) загальна сума сукупного доходу його/її сім’ї складається із сум сукупних доходів кожного члена сім’ї, які враховуються для надання соціальних послуг / призначення компенсації, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством. Розміри таких доходів визначаються в межах автоматизованого обміну даними між інформаційно-комунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій або на підставі наданих документів;

2) середньомісячний сукупний дохід його/її сім’ї обчислюється шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу сім’ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, якщо інше не передбачено законодавством;

3) середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї.

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Порядок укладення Декларації з сімейним лікарем

2024-12-04T09:15:38Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n266 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-18 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0496282-22#Text Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2022 року № 496 "Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану" врегульовано питання надання первинної медичної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які переїхали чи вимушено змінили місце проживання.] Громадяни зі статусом внутрішньо переміщеної особи, для отримання медичної допомоги можуть звертатися у будь-який заклад охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Лікарі, надавачі медичних послуг, до яких звернулися переміщені особи, для отримання медичної допомоги, проведення вакцинації згідно з Календарем профілактичних щеплень, не мають права наполягати на необхідності подання їм декларації про вибір лікаря.

Також лікарі за потреби мають оформити рецепти на необхідні ліки, у тому числі за Урядовою програмою «Доступні ліки».

''[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-deyakih-pitan-organizaciyi-medichnoyi-dopomogi-pid-chas-voyennogo-stanu Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо деяких питань організації медичної допомоги під час воєнного стану]''
|}
== Загальні положення ==
'''Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу''' - документ, що підтверджує волевиявлення пацієнта (його законного представника) про вибір лікаря, який надаватиме йому первинну медичну допомогу (далі - Декларація).

'''Первинна медична допомога''' - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров’я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.

== Право пацієнта на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ==
Відповідно до ст. 35-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n266 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»] пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Статтею 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено, що пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. 
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядком вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 № 503, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 347/31799) (далі - Порядок)], '''пацієнт (його законний представник) має право обрати лікаря, який надає первинну медичну допомогу (далі - ПМД), незалежно від зареєстрованого місця проживання такого пацієнта''' з числа осіб, які зазначені в договорі про медичне обслуговування населення, укладеному між відповідним надавачем ПМД та Національною службою здоров’я України.

Пацієнт має право обрати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, за умови, що кількість пацієнтів, які вже обрали такого лікаря, не перевищує оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги (''одна тисяча вісімсот осіб на одного лікаря загальної практики - сімейного лікаря; дві тисячі осіб на одного лікаря-терапевта; дев’ятсот осіб на одного лікаря-педіатра''), або іншу кількість, встановлену відповідно до договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), укладеного надавачем первинної медичної допомоги, у якому зазначений такий лікар (пункт 2 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]). 
'''Одночасний вибір двох або більше лікарів, які надають первинну медичну допомогу, не допускається.'''

У разі неможливості обрання лікаря пацієнт має право звернутися до Уповноваженого органу (Національна служба здоров’я України) або його територіальних органів за роз’ясненнями стосовно надавачів медичних послуг, пов’язаних з наданням первинної медичної допомоги, та забезпеченням пацієнту можливості реалізувати його право на вибір лікаря.

Ряд сайтів підключені до системи '''[https://ehealth.gov.ua eHealth]''' з різним функціоналом послуг, за допомогою яких можливо вибрати сімейного лікаря з яким ви бажаєте укласти декларацію, записатись на прийом сімейного лікаря, переглядати направлення та лікарняні виписані сімейним лікарем, з якого буде вестись медична карта.

Рекомендуємо вибрати відповідний сайт [https://ehealth.gov.ua/pervynna-medychna-dopomoga/ за посиланням (сайти мають різний функціонал, рекомендується ознайомитись)], наприклад:

* Helsi
* Medics
* Портал Пацієнта
* Health24
* Мій МедКабінет
* Поліклініка без черг
* Medcard24

== Обов’язок надавача ПМД надати пацієнтам необхідну інформацію для прийняття ними рішення про вибір лікаря ==
Надавачі ПМД зобов’язані забезпечити пацієнтам (їх законним представникам) для прийняття ними рішення про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, можливість ознайомитись з інформацією про:
* надавача ПМД: (повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця; код ЄДРПОУ; інформація про наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики);
* лікарів, які надають ПМД у такого надавача ПМД (ПІБ лікаря; освіта; лікарська спеціальність; стаж роботи за спеціальністю; кваліфікаційна категорія; місце (адреса) та графік роботи лікаря);
* дату, номер та строк дії договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між надавачем ПМД та Уповноваженим органом, а також перелік медичних послуг, які надавач первинної медичної допомоги зобов'язаний надавати за таким договором.

Зазначена інформація розміщується надавачем ПМД за кожним місцем надання медичних послуг та на його веб-сайті (у разі наявності) з дотримання вимог законодавства України про захист персональних даних.

== Подання Декларації ==
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] пацієнт (його законний представник) має право подати Декларацію двома шляхами:
* самостійно через електронну систему охорони здоров’я;
* шляхом звернення до надавача ПМД.

=== Подання Декларації через електронну систему охорони здоров’я ===
У разі подання пацієнтом (його законним представником) Декларації самостійно через електронну систему охорони здоров’я пацієнт(його законний представник) має накласти на неї електронний підпис автора або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до закону. У такому випадку надавачі ПМД не мають права вимагати у пацієнтів (їх законних представників) подання Декларації в паперовій формі.

За зверненням пацієнта (його законного представника) уповноважена особа зобов’язана допомогти пацієнту (його законному представнику) заповнити та самостійно подати Декларацію через електронну систему охорони здоров’я за допомогою комп’ютера або іншого засобу зв’язку, що належить такому пацієнту (його законному представнику).

=== Подання Декларації шляхом звернення до надавача ПМД ===
==== Перелік необхідних документів ====
Для подання Декларації пацієнту (його законному представнику) необхідно звернутися до уповноваженої особи надавача ПМД і подати такі документи:
* копію документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* один з таких документів, що посвідчують особу: паспорт громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України;
свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку); посвідка на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

Законний представник пацієнта додатково має подати документи, що посвідчують його особу та повноваження законного представника (свідоцтво про народження, посвідчення) відповідно до законодавства.

==== Заповнення та підписання Декларації ====
На підставі документів та інформації, наданих пацієнтом (його законним представником), '''уповноважена особа''' зобов’язана заповнити Декларацію в електронній формі, роздрукувати її та надати пацієнту (його законному представнику).

Пацієнт (його законний представник) має перевірити інформацію, внесену до Декларації, та у разі виявлення помилок повідомити про це уповноважену особу. Уповноважена особа зобов'язана виправити помилки в Декларації в електронній формі, повторно роздрукувати її та надати пацієнту (його законному представнику).

У разі відсутності помилок у Декларації пацієнт (його законний представник) підписує два примірники Декларації та надає їх уповноваженій особі.

На двох примірниках уповноважена особа надавача первинної медичної допомоги проставляє відмітку з датою отримання такої Декларації надавачем ПМД та повертає один примірник пацієнту (його законному представнику) інший примірник Декларації залишається у надавача ПМД.

Декларація заповнюється українською мовою, за винятком пунктів, що потребують використання літер латинської абетки та спеціальних символів (адреса електронної пошти тощо).

==== Обовязок пацієнта інформувати надавача ПМД про зміну даних, що містяться в Декларації ====
У разі зміни інформації, що міститься в Декларації, пацієнт (його законний представник) зобов'язаний уточнити змінені дані самостійно через електронну систему охорони здоров’я або шляхом звернення до надавача первинної медичної допомоги, якому було подано Декларацію.

==== Заборона надавачам ПМД відмовляти у прийнятті Декларації ====
Пацієнт має право на отримання медичних послуг, пов’язаних з первинною медичною допомогою, у надавача первинної медичної допомоги з моменту подання йому Декларації та до її припинення.

Надавачам первинної медичної допомоги забороняється відмовляти у прийнятті Декларації та веденні пацієнта, зокрема на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо (пункт 5 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]).

== Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги ==
Надавач ПМД здійснює медичне обслуговування населення, безпосередньо пов’язане з наданням ПМД, відповідно до переліку медичних послуг, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-18#Text '''додатку 1 до Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 13.03.2018 № 504''']:

1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із використанням фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених інфекційних та неінфекційних хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.

3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.

4. Надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час прийому пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням особливостей стану здоров’я пацієнта.

7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.

8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб.

9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я (тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування навичок здорового способу життя.

10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної медичної допомоги.

11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною.

12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх вікових категорій, що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів (закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, психологічних тощо потреб пацієнта.

13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.

14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з вимогами законодавства.

15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови життя яких впливають на здоров’я.

17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я.

== Заміна або відмова від лікаря, який надає ПМД ==
Пацієнт (його законний представник) має право змінити лікаря, який надає первинну медичну допомогу, шляхом подання тому самому або іншому надавачу первинної медичної допомоги нової Декларації. 
Пацієнт (його законний представник) має право відмовитись від лікаря, який надає первинну медичну допомогу, без обрання нового лікаря шляхом подання заяви про припинення поданої ним Декларації.

== Припинення та тимчасове призупинення дії Декларації ==
Згідно з пунктом 1 розділу ІV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] підставами для припинення Декларації є:
# подання пацієнтом (його законним представником) Декларації про вибір іншого лікаря, який надає первинну медичну допомогу;
# подання пацієнтом (його законним представником) заяви про припинення Декларації у довільній формі;
# внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи, яка є надавачем первинної медичної допомоги, або про припинення підприємницької діяльності ФОП, яка є надавачем первинної медичної допомоги, крім випадків реорганізації юридичної особи;
# анулювання ліцензії надавача первинної медичної допомоги на право провадження господарської діяльності з медичної практики; 
# припинення провадження господарської діяльності з медичної практики надавачем первинної медичної допомоги;
# припинення трудових відносин з лікарем, який надає первинну медичну допомогу, зазначеним в Декларації, та надавачем первинної медичної допомоги або ФОП, що має господарські відносини з таким надавачем первинної медичної допомоги, або припинення господарських відносин між надавачем первинної медичної допомоги або ФОП, що обраний(а) лікарем, який надає первинну медичну допомогу за Декларацією;
# набрання законної сили вироком суду про заборону лікарю, який надає первинну медичну допомогу, зазначеному в Декларації, займатись медичною діяльністю;
# подання заяви лікарем, який надає первинну медичну допомогу, про відмову від подальшого ведення пацієнта у зв’язку з тим, що пацієнт не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку надавача первинної медичної допомоги, за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення;
# смерть лікаря, який надає первинну медичну допомогу;
# досягнення пацієнтом 18-річного віку у разі, якщо згідно з Декларацією лікарем, який надає первинну медичну допомогу, обрано лікаря-педіатра;
# смерть пацієнта.

Декларація припиняється з дня, наступного за днем виникнення відповідної підстави, крім пункту 8 ''(у цьому випадку Декларація припиняється через ''десять календарних днів'' з дати повідомлення надавачем ПМД пацієнта (його законного представника) про припинення такої Декларації)''

Припинення та призупинення дії Декларації не є підставою для ненадання безперервної та безоплатної первинної медичної допомоги пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

У разі припинення Декларації відповідно до однієї з підстав, передбачених пунктами 4-9 або у випадку тимчасового призупинення дії Декларації надавач ПМД повинен протягом ''одного місяця'' з дати припинення Декларації повідомити про це пацієнта (його законного представника) за допомогою бажаного способу зв'язку, зазначеного у Декларації такого пацієнта.

== Надання ПМД у період тимчасової відсутності лікаря, обраного пацієнтом ==
У період тимчасової відсутності лікаря, який був обраний пацієнтом, у зв’язку з відпусткою чи іншими обставинами, що зумовлюють тимчасову неможливість здійснювати прийом пацієнтів лікарем, пацієнт має право на отримання медичних послуг ПМД у іншого лікаря того самого надавача ПМД без подання нової Декларації (пункт 3 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку]).

== Надання ПМД пацієнтам, які не реалізували своє право на вибір лікаря ==
Відповідно до пункту 4 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Порядку] пацієнт, який не обрав лікаря та перебуває у невідкладному стані, має право отримати безперервну та безоплатну первинну медичну допомогу у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також звернутися до Національної служби здоров’я України або його територіальних органів за роз’ясненнями стосовно надавачів первинної медичної допомоги для забезпечення можливості реалізувати своє право на вибір лікаря.

== Див. також ==
* [https://moz.gov.ua/jak-uklasti-dogovir-z-likarem Як обрати семейного лікаря]
*[[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]]

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Робочий час працівників. Надурочні роботи

2024-11-12T06:56:46Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція Міжнародної організації праці від 22.06.1935 р. № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0811-10 Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 червня 2010 року № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1181-14 Наказ Міністерства інфраструктури України від 15 вересня 2014 року № 444 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0445-12 Наказ Міністерства інфраструктури України від 29 лютого 2012 року № 135 «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0138203-06#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року № 138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:
*Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
* Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
*П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
*Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
*Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
*У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
*Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]).
|}
== Надурочні роботи та робочий час ==
'''Робочий час''' - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]] і законодавства про працю.
Нормальна [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] працівників '''''не може перевищувати 40 годин на тиждень''''' (ст. 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція МОП про скорочення тривалості робочого часу до сорока годин на тиждень від 22.06.1935 № 47], ч. 1 ст. 50 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Проте трапляються випадки, коли роботодавці залучають працівників до роботи понад встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу, яка визначається для кожного працівника індивідуально. У таких випадках вважається, що працівник залучається до ''надурочних робіт''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''Надурочні роботи''' - це роботи понад встановлену [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого дня]].
|}
Так, '''надурочною роботою вважається робота''':
* '''''понад установлену тривалість робочого дня чи робочої зміни''''' (при поденному обліку робочого часу). Так, при п"ятиденному робочому тижні, зазвичай нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, або 8 годин на день. Якщо працівник працює 9 годин, то 8 годин - це нормальна тривалість робочого часу, а 1 година - надурочні роботи. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. Таким чином, робота, яка виконується понад ці встановлені норми, і буде надурочною;
* '''''понад скорочену тривалість робочого дня''''' для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу (ст. 51 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — для осіб віком від 16 до 18 років тощо);
* '''''понад установлену згідно із законодавством скорочену тривалість роботи напередодні святкових, неробочих та вихідних днів''''';
* '''''понад норму робочого часу за обліковий період''''' при підсумованому обліку робочого часу. Надурочна робота за обліковий період визначається як різниця між фактичною кількістю відпрацьованих робочих годин в обліковому календарному періоді та кількістю робочих годин за нормою за цей же обліковий період.
'''Обліковим періодом''' при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Годинна ставка для оплати надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці року – при обліковому періоді рік), на середньомісячне число годин за обліковий період (рік), яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за рік.
== Граничні норми ==
Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
* '''4 годин''' протягом двох днів підряд;
* '''120 годин''' на рік (ст. 65 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" | '''ВАЖЛИВО!''' Забороняється компенсувати надурочну роботу відгулом
|}
== Виняткові випадки застосування ==
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках, власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт (ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Зокрема, до таких випадків належать:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або іншого устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

6) при необхідності виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором.

Крім того, ст. 64 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації:

''Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації), установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.''
== Кого не можна залучати до надурочних робіт? ==
До надурочних робіт '''забороняється''' залучати:
* вагітних жінок (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

До надурочних робіт '''можуть залучатися за їхньою згодою''':
* жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю (ст.177 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* особи з інвалідністю,за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
== Як оформити надурочні роботи ==
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. А для їх застосування обов’язково слід отримати дозвіл [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу первинної профспілки (профспілкового представника) підприємства, установи, організації]].

'''Покроковий алгоритм дій наступний:'''

1. Власник (уповноважений орган) направляє виборному органу первинної профспілкової організації лист (подання) про одержання дозволу на проведення надурочних робіт. У цьому листі потрібно зазначити персонально працівників (прізвище, ім’я, по батькові, посада), яких планується залучити до надурочних робіт, та обґрунтувати винятковість ситуації їх застосування. Наприклад, необхідність негайного усунення наслідків виробничої аварії, непередбачуваність обставин порушення систем водопостачання, газопостачання тощо, неможливість закінчити почату роботу в нормальний робочий час без псування або загибелі майна; необхідність ремонту устаткування для запобігання зупиненню робіт у значної кількості працівників; необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт при скупченні вантажів та загрозі простою рухомого складу; нез’явлення змінника при безперервній роботі. Ці виняткові випадки передбачено ч. 3 ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

2. Виборний орган первинної профспілкової організації розглядає даний лист (подання) на засіданні. У разі відсутності підстав, які перешкоджали б запровадженню надурочних робіт, він надає власнику (уповноваженому органу) виписку/витяг з протоколу засідання з дозволом на проведення надурочних робіт.

3. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про проведення надурочних робіт та порядок їх оплати.

4. Проведення надурочних робіт.

5. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про виплату компенсації за роботу в надурочний час.

Трапляються різні випадки, коли дозвіл профспілки отримати неможливо з ряду різних причин:
# профспілкова організація на підприємстві відсутня і дозвіл на проведення надурочних робіт ні у кого запитувати, в такому випадку необхідно дотримуватися граничних норм застосування надурочних робіт та винятковості умов їх проведення;
# в екстрених ситуаціях (у разі аварії, стихійного лиха тощо), коли час є обмеженим - надурочні роботи може бути проведено з подальшим повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації.
== Оплата надурочних робіт ==
{| class="wikitable"
|-
| Погодинна система || робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки
|-
|Відрядна система || виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,- за всі відпрацьовані надурочні години
|-
| Підсумований облік робочого часу || оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Водіям легкових автомобілів (крім таксі)у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу.
Ця робота '''не вважається надурочною''', і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.
|}
== Способи захисту порушених прав працівників ==
У випадку незаконного залучення до надурочних робіт (наприклад, залучення особи, що належать до тієї категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, відсутня згода первинної профспілкової організації чи профспілкового представника на залучення до надурочних робіт тощо), можливі два шляхи вирішення проблеми: позасудовий і судовий.
{| class="wikitable"
|-
| Позасудовий порядок || У випадку, якщо на підприємстві, в установі, організації обрано [[Комісія по трудових спорах|комісію по трудових спорах]] (далі- Комісія), то необхідно протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення свого права, звернутися із заявою ([https://drive.google.com/file/d/0Bwn308DxdFVmcG5Gdzl1RERYbzA/view?usp=sharing додаток 1]) до Комісії. Заява подається безоплатно. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Такий спір повинен розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ст.ст. 225, 226 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|-
| Судовий порядок || У випадку, якщо особа не згодна із рішенням Комісії, можна оскаржити його до районного, районного у місті чи міськрайонного суду за місцезнаходженням відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, у десятиденний строк з дня, коли особі було вручено виписку з протоколу засідання Комісії чи копію цього протоколу. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. Також можна звернутися і безпосередньо до суду із позовною заявою про скасування наказу про залучення до надурочних робіт ([https://docs.google.com/document/d/1mOnOudtzj_Xn5oFaquYTa9-zFZAcs2mF3P_cs4dnEEk/edit?usp=sharing Додаток 2]). У випадку звернення до суду, розмір судового збору для фізичних осіб, відповідно до ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»], становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
|}
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Трудове право‎‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎]]

Робочий час працівників. Надурочні роботи

2024-11-12T06:55:41Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція Міжнародної організації праці від 22.06.1935 р. № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/163-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0811-10 Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 червня 2010 року № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1181-14 Наказ Міністерства інфраструктури України від 15 вересня 2014 року № 444 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0445-12 Наказ Міністерства інфраструктури України від 29 лютого 2012 року № 135 «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0138203-06#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 року № 138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"](далі - Закон), відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:
*Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
* Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
*П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
*Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
*Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
*У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п’ятої статті 67, статей 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
*У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
*Норми частин першої, другої та п’ятої цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/322-08#Text Кодексу законів про працю України] не застосовуються (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]).
|}
== Надурочні роботи та робочий час ==
'''Робочий час''' - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]] і законодавства про працю.
Нормальна [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] працівників '''''не може перевищувати 40 годин на тиждень''''' (ст. 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/993_145 Конвенція МОП про скорочення тривалості робочого часу до сорока годин на тиждень від 22.06.1935 № 47], ч. 1 ст. 50 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Проте трапляються випадки, коли роботодавці залучають працівників до роботи понад встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу, яка визначається для кожного працівника індивідуально. У таких випадках вважається, що працівник залучається до ''надурочних робіт''.
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''Надурочні роботи''' - це роботи понад встановлену [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого дня]].
|}
Так, '''надурочною роботою вважається робота''':
* '''''понад установлену тривалість робочого дня чи робочої зміни''''' (при поденному обліку робочого часу). Так, при п"ятиденному робочому тижні, зазвичай нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, або 8 годин на день. Якщо працівник працює 9 годин, то 8 годин - це нормальна тривалість робочого часу, а 1 година - надурочні роботи. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. Таким чином, робота, яка виконується понад ці встановлені норми, і буде надурочною;
* '''''понад скорочену тривалість робочого дня''''' для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу (ст. 51 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] — для осіб віком від 16 до 18 років тощо);
* '''''понад установлену згідно із законодавством скорочену тривалість роботи напередодні святкових, неробочих та вихідних днів''''';
* '''''понад норму робочого часу за обліковий період''''' при підсумованому обліку робочого часу. Надурочна робота за обліковий період визначається як різниця між фактичною кількістю відпрацьованих робочих годин в обліковому календарному періоді та кількістю робочих годин за нормою за цей же обліковий період.
'''Обліковим періодом''' при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Годинна ставка для оплати надурочної роботи при обліковому періоді тривалістю рік обчислюється шляхом ділення окладу (місячної тарифної ставки), встановленого працівникові на момент нарахування зазначеної оплати (у кінці року – при обліковому періоді рік), на середньомісячне число годин за обліковий період (рік), яке має розраховуватись з урахуванням норми тривалості робочого часу за рік.
== Граничні норми ==
Встановлені граничні норми застосування надурочних робіт.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника:
* '''4 годин''' протягом двох днів підряд;
* '''120 годин''' на рік (ст. 65 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" | '''ВАЖЛИВО!''' Забороняється компенсувати надурочну роботу відгулом
|}
== Виняткові випадки застосування ==
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках, власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт (ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Зокрема, до таких випадків належать:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або іншого устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

6) при необхідності виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором.

Крім того, ст. 64 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації.

Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації), установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.
== Кого не можна залучати до надурочних робіт? ==
До надурочних робіт '''забороняється''' залучати:
* вагітних жінок (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.176 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

До надурочних робіт '''можуть залучатися за їхньою згодою''':
* жінки, які мають дітей від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю (ст.177 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]);
* особи з інвалідністю,за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
== Як оформити надурочні роботи ==
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. А для їх застосування обов’язково слід отримати дозвіл [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу первинної профспілки (профспілкового представника) підприємства, установи, організації]].

'''Покроковий алгоритм дій наступний:'''

1. Власник (уповноважений орган) направляє виборному органу первинної профспілкової організації лист (подання) про одержання дозволу на проведення надурочних робіт. У цьому листі потрібно зазначити персонально працівників (прізвище, ім’я, по батькові, посада), яких планується залучити до надурочних робіт, та обґрунтувати винятковість ситуації їх застосування. Наприклад, необхідність негайного усунення наслідків виробничої аварії, непередбачуваність обставин порушення систем водопостачання, газопостачання тощо, неможливість закінчити почату роботу в нормальний робочий час без псування або загибелі майна; необхідність ремонту устаткування для запобігання зупиненню робіт у значної кількості працівників; необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт при скупченні вантажів та загрозі простою рухомого складу; нез’явлення змінника при безперервній роботі. Ці виняткові випадки передбачено ч. 3 ст. 62 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

2. Виборний орган первинної профспілкової організації розглядає даний лист (подання) на засіданні. У разі відсутності підстав, які перешкоджали б запровадженню надурочних робіт, він надає власнику (уповноваженому органу) виписку/витяг з протоколу засідання з дозволом на проведення надурочних робіт.

3. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про проведення надурочних робіт та порядок їх оплати.

4. Проведення надурочних робіт.

5. Видається наказ по підприємству (установі, організації) про виплату компенсації за роботу в надурочний час.

Трапляються різні випадки, коли дозвіл профспілки отримати неможливо з ряду різних причин:
# профспілкова організація на підприємстві відсутня і дозвіл на проведення надурочних робіт ні у кого запитувати, в такому випадку необхідно дотримуватися граничних норм застосування надурочних робіт та винятковості умов їх проведення;
# в екстрених ситуаціях (у разі аварії, стихійного лиха тощо), коли час є обмеженим - надурочні роботи може бути проведено з подальшим повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації.
== Оплата надурочних робіт ==
{| class="wikitable"
|-
| Погодинна система || робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки
|-
|Відрядна система || виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,- за всі відпрацьовані надурочні години
|-
| Підсумований облік робочого часу || оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Водіям легкових автомобілів (крім таксі)у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу.
Ця робота '''не вважається надурочною''', і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу.
|}
== Способи захисту порушених прав працівників ==
У випадку незаконного залучення до надурочних робіт (наприклад, залучення особи, що належать до тієї категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, відсутня згода первинної профспілкової організації чи профспілкового представника на залучення до надурочних робіт тощо), можливі два шляхи вирішення проблеми: позасудовий і судовий.
{| class="wikitable"
|-
| Позасудовий порядок || У випадку, якщо на підприємстві, в установі, організації обрано [[Комісія по трудових спорах|комісію по трудових спорах]] (далі- Комісія), то необхідно протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення свого права, звернутися із заявою ([https://drive.google.com/file/d/0Bwn308DxdFVmcG5Gdzl1RERYbzA/view?usp=sharing додаток 1]) до Комісії. Заява подається безоплатно. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Такий спір повинен розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ст.ст. 225, 226 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|-
| Судовий порядок || У випадку, якщо особа не згодна із рішенням Комісії, можна оскаржити його до районного, районного у місті чи міськрайонного суду за місцезнаходженням відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, у десятиденний строк з дня, коли особі було вручено виписку з протоколу засідання Комісії чи копію цього протоколу. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. Також можна звернутися і безпосередньо до суду із позовною заявою про скасування наказу про залучення до надурочних робіт ([https://docs.google.com/document/d/1mOnOudtzj_Xn5oFaquYTa9-zFZAcs2mF3P_cs4dnEEk/edit?usp=sharing Додаток 2]). У випадку звернення до суду, розмір судового збору для фізичних осіб, відповідно до ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»], становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
|}
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Трудове право‎‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)‎]]

Спільна сумісна власність на земельну ділянку

2024-09-04T13:43:39Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Загальні положення ==
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.
== Суб´єкти права власності ==
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено:
* '''подружжя'''
Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 1 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

===== '''''Зверніть увагу:''''' =====
''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91037301 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/4/17 від 12 серпня 2020 року] - зробив висновок щодо правового режиму земельної ділянки, отриманої внаслідок приватизації. З урахуванням змін до Сімейного кодексу України «тільки в період з '''08 лютого 2011 року до 12 червня 2012''' року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації''', визнавалась спільною сумісною власністю''' подружжя; до '''08 лютого 2011 року''' та після '''12 червня 2012 року''' така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду».''
* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''
Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.
* '''співвласники жилого будинку'''
Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
* '''співвласників багатоквартирного будинку'''
Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].
== Правовий режим ==
Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
== Виділення частки ==
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3, 4 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]).
== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця

2024-09-04T13:09:57Z

Oleh.shkurupii: /* Підсудність справ про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512563 Постанова Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року № 560/17953/21 щодо Справ зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.]

== Порядок встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==
Частиною другою статті 315 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)] передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

== Умови розгляду судом справ про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Справи про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця розглядаються судом якщо:
# згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
# законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
# встановлення вищевказаного факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право (частиною четвертою статті 315 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи,- залишає заяву без розгляду).

== Підсудність справ про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Заява фізичної особи про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця подається в порядку [[Звернення до суду: окреме провадження|окремого провадження]] до суду за місцем її проживання.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.

=== Зверніть увагу: ===
25 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду опублікувала [https://reyestr.court.gov.ua/Review/116512563 Постанову у справі № 560/17953/21] від 18 січня 2024 року, якою встановила: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (встановлення факту перебування особи на утриманні, встановлення факту проживання однією сім’єю тощо) розглядаються у позасудовому та судому порядку.

Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку (відмова у виплаті щомісячного грошового забезпечення або одноразової грошової допомоги), можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.

Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки це єдиний можливий порядок, встановлений Законом.

Таким чином, встановлення фактів, необхідних для виплати щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти або виплати одноразової грошової допомоги за загиблого цивільним дружинам та особам, що перебувають на утриманні військовослужбовця, відтепер здійснюється в порядку цивільного судочинства. Адміністративні справи про встановлення юридичних фактів, які були відкриті до рішення Великої Палати Верховного Суду, підлягають закриттю.

== Зміст заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==

Заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця повинні відповідати як загальним правилам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленими статтею 175 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Відповідно до статті 318 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
# який факт заявник просить встановити та з якою метою;
# причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
# докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

== Розмір судового збору за подання заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця ==
За подання заяви у справах окремого провадження фізична особа сплачує судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року (підпункт 4 пункту 1 частини статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

== [https://docs.google.com/document/d/1qmn9GBfM8Z-gtczBcIY-5F1ZIU9j-jzn9HvTWzinn78/edit?usp=sharing Зразок заяви про встановлення факту грошового забезпечення військовослужбовця] ==

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21193493 Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31.10.2011 у справі № 2-о-104/11]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/23767463 Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31.10.2011 у справі № 2-о-43/12]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/33650309# Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25.04.2013 у справі № 313/251/13-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/3122599 Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27.02.2009 у справі №2-о-29/09]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/68967554 Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18.09.2017 у справі № 529/802/17]

[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2024-07-23T08:02:05Z

Oleh.shkurupii: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділ] "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
*18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 статтею 625] цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
*19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Про введення воєнного стану в Україні]" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"] від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
|}
== Загальні положення про строки позовної давності ==
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==
Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

''Початок перебігу позовної давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text с]''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text таття 261 ЦК України])

Тобто законодавець заклав презумпцію обізнаності кредитора про його порушення прав, таким чином обов’язок доказування необізнаності покладено на кредитора.

За зобов′язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

8. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1050 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1048 Кодексу].

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності.'''

'''Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''
== Позовна давність у разі заміни сторін у зобов'язанні ==
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
== Зупинення перебігу позовної давності ==
Підстави зупинення перебігу строку позовної давності (стаття 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]):

1) пред’явленню позову перешкоджала непереборна сила;

2) у разі відстрочення виконання зобов’язань на підставі встановлених законом (мораторій);

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває в Збройних Силах України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

В разі виникнення перерахованих обставин, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
== Переривання перебігу позовної давності ==
Відповідно до ч.1 ст. 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Переривання строку позовної давності черговим платежем.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
== Збільшення строків позовної давності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Ст. 259 Цивільного кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно із ч.1-2 ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

'''''Тобто договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм'''''і.

Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

== Обчислення строку позовної давності при картковому кредиті ==
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/37908426 постановах від 19.03.2014 у справі №6-14цс14] та від 30.09.2015 у справі №6-154цс15, які були підтримані Великою палатою ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904 постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12], – якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з ч.5 ст. 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

''Так, постановою Верховного Суду від [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72525171 28.02.2018 у справі №638/10895/14-ц] скасовано постанову Апеляційного суду Харківської області, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.''

''Судом установлено, що між сторонами справи було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з визначеним кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, та зобов’язанням позичальника щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 7% від суми заборгованості. Останній платіж відповідачем було здійснено 13.12.2010 року, тобто з грудня 2010 у кредитора виникло право на пред’явлення позову про стягнення заборгованості, а банк пред’явив позов лише у червні 2014 року. Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові. Суд апеляційної інстанції вказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.''

З аналогічних підстав [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74188367 постановою ВС від 16.05.2018] скасовано рішення ''Апеляційного суду Харківської області'' у справі 641/12249/13-ц.

''Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік), вона діє до останнього календарного для вказаного місяця.''

''Отже, оскільки строк дії кредитної картки «Універсальна» до жовтня 2015 року включно, апеляційний суд прийшов до висновку, що підстав для застосування загального строку позовної давності у суду першої інстанції не було, а тому відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення по суті позовних вимог.''
== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46078585 Рішення Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-331цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53361462 Рішення Верховного суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84211362 Рішення Верховного суду України від 11 вересня 2019 року у справі № 201/13602/16-ц]
[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Строки позовної давності у кредитних зобов’язаннях (стягнення заборгованості)

2024-07-11T10:32:29Z

Oleh.shkurupii:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6094 розділ] "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
*У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3107 статтею 625] цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані '''включно з 24 лютого 2022 року''' за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
*У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415 257-259], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1960 362], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2833 559], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3357 681], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3587 728], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3814 786], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6039 1293] цього Кодексу, продовжуються на строк його дії";
|}
== Загальні положення про строки позовної давності ==
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
== Застосування строків позовної давності в грошово-кредитних зобов'язаннях ==
Відповідно до ст. 1054 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

За змістом частини третьої статті 254 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Якщо ж у Вашій ситуації мали місце припинення або переривання позовної давності, то Ви можете звернутися до суду за захистом свого права.

Пам’ятайте, що після переривання позовної давності – перебіг строку починається знову, а при зупиненні – від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення.

Відповідно до статті 256 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

''Початок перебігу позовної давності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text с]''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text таття 261 ЦК України])

Тобто законодавець заклав презумпцію обізнаності кредитора про його порушення прав, таким чином обов’язок доказування необізнаності покладено на кредитора.

За зобов′язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

7. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

8. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Виходячи з ст. 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Згідно з нормою статті 526 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Відповідно до статті 610 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1050 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1048 Кодексу].

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт)встановили і строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Також Верховний суд України прийшов до висновку, що у разі якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлюються окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

'''На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо клієнт впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності.'''

'''Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.'''
== Позовна давність у разі заміни сторін у зобов'язанні ==
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
== Зупинення перебігу позовної давності ==
Підстави зупинення перебігу строку позовної давності (стаття 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]):

1) пред’явленню позову перешкоджала непереборна сила;

2) у разі відстрочення виконання зобов’язань на підставі встановлених законом (мораторій);

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває в Збройних Силах України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

В разі виникнення перерахованих обставин, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
== Переривання перебігу позовної давності ==
Відповідно до ч.1 ст. 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Переривання строку позовної давності черговим платежем.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
== Збільшення строків позовної давності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Ст. 259 Цивільного кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно із ч.1-2 ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

'''''Тобто договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій форм'''''і.

Що ж стосується зменшення тривалості позовної давності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.2. ст. 259 Цивільного Кодексу України] передбачено, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З аналізу вище наведених норм витікає висновок, що сторони в договорі можуть передбачити більш тривалий строк позовної давності ніж це встановлено законодавством.

== Обчислення строку позовної давності при картковому кредиті ==
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/37908426 постановах від 19.03.2014 у справі №6-14цс14] та від 30.09.2015 у справі №6-154цс15, які були підтримані Великою палатою ВС у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904 постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12], – якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно з ч.5 ст. 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України], починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

''Так, постановою Верховного Суду від [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72525171 28.02.2018 у справі №638/10895/14-ц] скасовано постанову Апеляційного суду Харківської області, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.''

''Судом установлено, що між сторонами справи було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту з визначеним кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, та зобов’язанням позичальника щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 7% від суми заборгованості. Останній платіж відповідачем було здійснено 13.12.2010 року, тобто з грудня 2010 у кредитора виникло право на пред’явлення позову про стягнення заборгованості, а банк пред’явив позов лише у червні 2014 року. Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові. Суд апеляційної інстанції вказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.''

З аналогічних підстав [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74188367 постановою ВС від 16.05.2018] скасовано рішення ''Апеляційного суду Харківської області'' у справі 641/12249/13-ц.

''Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік), вона діє до останнього календарного для вказаного місяця.''

''Отже, оскільки строк дії кредитної картки «Універсальна» до жовтня 2015 року включно, апеляційний суд прийшов до висновку, що підстав для застосування загального строку позовної давності у суду першої інстанції не було, а тому відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення по суті позовних вимог.''
== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46078585 Рішення Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-331цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53361462 Рішення Верховного суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15]
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84211362 Рішення Верховного суду України від 11 вересня 2019 року у справі № 201/13602/16-ц]
[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]
[[Категорія: Суди]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2024-06-12T11:07:58Z

Oleh.shkurupii: /* Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги */ Виплата компенсації припиняється в разі

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання надання соціальних послуг особам, які опинились у складних життєвих обставинах, екстрено (кризово) в умовах воєнного стану.

Громадяни, які опинились у складних життєвих обставинах, під час воєнного стану зможуть отримати життєво необхідні соціальні послуги, в тому числі притулку або стаціонарного догляду, '''лише за заявою''', а відповідні рішення уповноважені органи або надавачі послуг прийматимуть '''протягом 1 доби'''.

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#n113 стаття 13 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"])
|-
|2.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|3.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населеннячи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.]

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, отримує тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

==== Виплата компенсації припиняється в разі: ====
1) зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

2) смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

3) смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги;

4) отримання особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, соціальних послуг з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду або перебування такої особи на повному державному утриманні;

5) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 30 календарних днів.

До 30-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, разом з особою, яка потребує надання соціальних послуг, на лікуванні за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Порядок надання відомостей стосовно фізичних осіб, які надають соціальні послуги, про перетин державного кордону або перебування за межами України в період отримання компенсації визначається законодавством;

6) перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному або санаторно-курортному лікуванні протягом 30 календарних днів.

==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2024-06-10T11:42:24Z

Oleh.shkurupii: судова практика

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.

== Особливості договору ==
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик.

♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).

♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо).

♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18] (попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2021 року у справі № 420/2174/19] (основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату)
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2024-06-10T11:33:56Z

Oleh.shkurupii: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.

== Особливості договору ==
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик.

♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).

♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо).

♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766 Судова] практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18] (попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19] (основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.)
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2024-06-10T11:32:53Z

Oleh.shkurupii: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.

== Особливості договору ==
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик.

♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).

♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо).

♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18] (попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19] (основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.)
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Цивільно-правовий договір як форма залучення осіб до праці

2024-06-10T11:32:10Z

Oleh.shkurupii: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_200203-03 Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 26 грудня 2003 року № 06/1-4/200 "Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду"]

== Поняття «цивільно-правовий договір» ==
'''''Цивільно-правовий договір з фізичною особою (договір цивільно-правового характеру)''''' - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 626 Цивільного кодексу України]) (далі – договір).

Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного законодавства.

== Істотні умови договору ==
=== Предмет договору ===
Предметом договору може бути виконання робіт чи надання послуг та укладатися у формі [[Договір підряду|договору підряду]] або [[Договір про надання послуг|надання послуг]].

=== Сторони договору ===
Сторонами за договором є виконавець та замовник.

=== Форма договору ===
Договір укладається у письмовій формі.
[[Файл:ЦПД.docx|міні|Зразок договору цивільно-правового характеру (прибирання)]]

=== Строк договору ===
Договір укладається на певний строк та на виконання конкретної роботи, тому ці умови мають бути чітко прописані в договорі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 846, 905 ЦК України]).
Договір може мати нерегулярний, одноразовий або ненормований характер.

=== Ціна договору ===
За договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Розмір, порядок, умови, строки виплати винагороди за договором встановлюються за домовленістю сторін.

== Відповідальність сторін ==
Відповідальність виконавця роботи за порушення договору насамперед встановлюється самим договором (пеня, штраф тощо), а також нормами цивільного законодавства.

== Особливості договору ==
♦ Виконавець не включаються до штату роботодавця. Він самостійно вирішують питання свого виробничого процесу, виконує роботу на свій ризик.

♦ Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, (не зобов'язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством) та інші локальні акти підприємства (різного роду положення, колективні договори).

♦ Виконавець не має соціальних гарантій працівника, який працює відповідно до трудового договору (права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо).

♦ У трудовій книжці виконавця не робиться запис про оформлення трудових відносин. Стаж роботи підтверджується оригіналом договору.

♦ Робота за договором за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text пункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]).

== Відмінність від трудового договору ==
{| class="wikitable"
|-
! [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|Трудовий договір]] !! Договір цивільно-правового характеру
|-
| Відносини регулюються Кодексом законів про працю України;
* укладається, як правило, у письмовій формі, але може бути укладено і в усній формі;
* мета – організація процесу праці;
* трудова функція працівника не передбачає встановленого кінцевого результату;
* безстроковий або строковий;
* оплата праці не нижче встановленого державою мінімального розміру;
* надаються щорічні і додаткові оплачувані відпустки;
* ризик збитків покладається на роботодавця;
* працівник підпорядковується правилам внутрішньої трудового розпорядку.
|| Відносини регулюються Цивільним кодексом України;
* укладається у письмовій формі;
* мета- досягнення, визначеного договором результату;
* результат виконання робіт/факт надання послуг фіксується в окремому документі – акт надання послуг/виконаних робіт;
* строковий;
* оплата здійснюється відповідно до умов договору у формі винагороди;
* виконавець сам визначає собі час для відпочинку, відпустки не надаються;
* виконавець діє на власний ризик;
* виконавець самостійно організовує свій робочий процес та не підпорядковується правилам трудового розпорядку.
|}

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18] (попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції - охоронця, прибиральника, маляра.... робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766Постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 Постанова Верховного Суду] [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95438996 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду] від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19 (основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.)
[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Суди]]

Інвалідність та порядок її встановлення

2024-01-23T14:06:55Z

Oleh.shkurupii: Причини інвалідності (для військовослужбовців)

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/10-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10 "Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0011-02 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 грудня 2001 року № 482 "Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/225-2022-п#Text постанови Кабінети Міністрів України від 08.03.2022 року № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України»]

Установлено що '''на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:'''

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення.

Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"], що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Основні поняття ==
Відповідно до статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"] '''інвалідність''' - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Причинами інвалідності є:'''
* інвалідність з дитинства;
* загальне захворювання;
* нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);
* професійне захворювання пов’язане з трудовою діяльністю;
* поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання. (Для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби). Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.
'''Особа з інвалідністю''' - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]).

'''Дитина з інвалідністю''' - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. (Визнання дитини віком до 18 років дитиною з інвалідністю, є відповідний '''медичний висновок''' за формою № 080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0011-02 Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 грудня 2001 року № 482 "Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років"].

'''Група інвалідності''' - це ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я.

'''Особі, визнаній особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.'''
== I група інвалідності ==
До '''I групи''' належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF/page Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:]
* нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
* нездатність до спілкування;
* нездатність контролювати свою поведінку;
* значні обмеження здатності до навчання;
* нездатність до окремих видів трудової діяльності.
'''''I група інвалідності поділяється на підгрупи <big>А</big> і <big>Б</big>''''' залежно від ступеня втрати здоров'я особою з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
{| class="wikitable"
|-
! Підгрупи I групи інвалідності !! Належність особи !! Критерії встановлення
|-
| підгрупа А || належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування || критеріями встановлення '''підгрупи А I групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги)
|-
| підгрупа Б || належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування|| критеріями встановлення '''підгрупи Б I групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб
|}
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
== II група інвалідності ==
Підставою для встановлення '''II групи''' інвалідності '''є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі''', зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

'''Критеріями встановлення''' '''II групи''' інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
* обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
* обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До '''II групи інвалідності''' можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

'''II група інвалідності''' встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю '''II групи''' з вираженим обмеженням життєдіяльності '''можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів'''.
== III група інвалідності ==
Підставою для встановлення '''III групи''' інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення '''III групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
* обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
* обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
* обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
* обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
* обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
* обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю '''III групи''' з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
== Порядок встановлення інвалідності ==
Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до '''Медико-соціальної експертної комісії''' за місцем їх проживання або лікування.

'''Медико-соціальна експертна комісія''' - спеціальний заклад в системі охорони здоров'я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317].

'''Медико-соціальні експертні комісії визначають:'''
# Групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.
# Види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я.
# Причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою.
# Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
# Ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи.
# Медичні показання на право одержання особою з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
=== Перелік необхідних документів ===
* заповнена форма направлення, підписана Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110]);
* паспорт та копія паспорта;
* медична карта амбулаторного хворого (амбулаторна книжка - форма 025/о, затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110]);
* трудова книжка або її копія, засвідчена у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
* оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).
Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і, відповідно, датам лікарняних листів. Документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.
=== Строки розгляду питання ===
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, <big>'''протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії'''</big> та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу <big>'''протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії'''</big>.
У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається '''у триденний строк''' обласній або центральній міській комісії.
=== Пiдстави для вiдмови ===
'''Найчастішими відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:'''
# Недообстеження, недостатність обгрунтування хвороби.
# Відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим неможливо визначити ступінь інвалідності.
# Недостатність діагнозів чи симптомів тощо.
=== Особливi випадки ===
В деяких випадках, коли особа не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд (переогляд) проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

Особи, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду ('''безстроково''').

Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

'''Датою встановлення інвалідності''' та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
== Оскарження рішення про відмову ==
=== Позасудовий порядок ===
Якщо хворому було '''відмовлено в отриманні інвалідності''', або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК.

Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області де проживає хворий. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Про час та місце огляду громадянин повідомляється по телефону та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК, хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ, центральних міських або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).

Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для Комісії мають '''рекомендаційний характер'''.
=== Судовий порядок ===
Рішення комісії може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову до суду у '''шестимісячний строк''' з моменту прийняття МСЕК рішення. Відповідачем у даній справі буде відповідний Центр медико-соціальної експертизи. Адміністративні справи з приводу оскарження рішення МСЕК, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом '''за місцезнаходженням відповідача'''.

Судовий збір сплачується відповідно до пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Див. також ==
* [[Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК)]]
* [[Оскарження відмови уповноваженого органу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за наявності довідки МСЕК]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Суди]]

Інвалідність та порядок її встановлення

2024-01-23T13:45:28Z

Oleh.shkurupii: Причинами інвалідності є:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/10-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10 "Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0011-02 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 грудня 2001 року № 482 "Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/225-2022-п#Text постанови Кабінети Міністрів України від 08.03.2022 року № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України»]

Установлено що '''на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:'''

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення.

Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"], що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Основні поняття ==
Відповідно до статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"] '''інвалідність''' - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Причинами інвалідності є:'''
* інвалідність з дитинства;
* загальне захворювання;
* нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);
* професійне захворювання пов’язане з трудовою діяльністю;
* поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання.
'''Особа з інвалідністю''' - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]).

'''Дитина з інвалідністю''' - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. (Визнання дитини віком до 18 років дитиною з інвалідністю, є відповідний '''медичний висновок''' за формою № 080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0011-02 Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 грудня 2001 року № 482 "Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років"].

'''Група інвалідності''' - це ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я.

Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

'''Особі, визнаній особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.'''
== I група інвалідності ==
До '''I групи''' належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF/page Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:]
* нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
* нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
* нездатність до спілкування;
* нездатність контролювати свою поведінку;
* значні обмеження здатності до навчання;
* нездатність до окремих видів трудової діяльності.
'''''I група інвалідності поділяється на підгрупи <big>А</big> і <big>Б</big>''''' залежно від ступеня втрати здоров'я особою з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
{| class="wikitable"
|-
! Підгрупи I групи інвалідності !! Належність особи !! Критерії встановлення
|-
| підгрупа А || належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування || критеріями встановлення '''підгрупи А I групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги)
|-
| підгрупа Б || належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування|| критеріями встановлення '''підгрупи Б I групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб
|}
Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.
== II група інвалідності ==
Підставою для встановлення '''II групи''' інвалідності '''є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі''', зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

'''Критеріями встановлення''' '''II групи''' інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
* обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
* обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До '''II групи інвалідності''' можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

'''II група інвалідності''' встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю '''II групи''' з вираженим обмеженням життєдіяльності '''можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів'''.
== III група інвалідності ==
Підставою для встановлення '''III групи''' інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення '''III групи інвалідності''' є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
* обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
* обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
* обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
* обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
* обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
* обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
* обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю '''III групи''' з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
== Порядок встановлення інвалідності ==
Особи, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності, з метою встановлення інвалідності, мають право звернутися до '''Медико-соціальної експертної комісії''' за місцем їх проживання або лікування.

'''Медико-соціальна експертна комісія''' - спеціальний заклад в системі охорони здоров'я, що проводить медико-соціальну експертизу особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317].

'''Медико-соціальні експертні комісії визначають:'''
# Групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.
# Види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров’я.
# Причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою.
# Ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
# Ступінь втрати здоров’я, групу інвалідності, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи.
# Медичні показання на право одержання особою з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
=== Перелік необхідних документів ===
* заповнена форма направлення, підписана Головою ЛКК, членами комісії та печаткою лікувального закладу (форма 088/о, затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110]);
* паспорт та копія паспорта;
* медична карта амбулаторного хворого (амбулаторна книжка - форма 025/о, затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0661-12 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110]);
* трудова книжка або її копія, засвідчена у визначеному порядку спеціалістами відділу кадрів з останнього місця роботи або нотаріусом;
* оригінали всіх документів, які вписані в форму 088/с, а саме: довідка про стан здоров’я від хірурга, невропатолога, терапевта та інших спеціалістів, зокрема фахівців з хвороби за якою хворий очікує отримати стан інвалідності, оригінали рентгенологічного обстеження, та лабораторні аналізи. Діагноз хворого за основним захворюванням має бути описаний у виписці з історії хвороби (епікриз).
Дати аналізів та виписок мають відповідати терміну проведеного лікування та обстежень і, відповідно, датам лікарняних листів. Документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.
=== Строки розгляду питання ===
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, <big>'''протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії'''</big> та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, комісія проводить експертизу <big>'''протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії'''</big>.
У разі коли Голова або окремі члени Комісії (навіть один член комісії) не згодні з прийнятим рішенням, окрема думка зазначається в Акті огляду Комісії, який подається '''у триденний строк''' обласній або центральній міській комісії.
=== Пiдстави для вiдмови ===
'''Найчастішими відмовами МСЕК для призначення групи інвалідності є:'''
# Недообстеження, недостатність обгрунтування хвороби.
# Відсутність деяких (уточнюючих) лікарських записів у зв’язку з чим неможливо визначити ступінь інвалідності.
# Недостатність діагнозів чи симптомів тощо.
=== Особливi випадки ===
В деяких випадках, коли особа не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров'я, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд (переогляд) проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

Особи, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду ('''безстроково''').

Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

'''Датою встановлення інвалідності''' та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
== Оскарження рішення про відмову ==
=== Позасудовий порядок ===
Якщо хворому було '''відмовлено в отриманні інвалідності''', або у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської Комісії, особа має право подати письмову заяву (до якої додається копія висновку МСЕК) до обласних або центральних міських комісій, протягом місяця після одержання висновку МСЕК.

Таку заяву можна подати через МСЕК, яка приймала рішення, або до відповідного управління охорони здоров’я області де проживає хворий. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Про час та місце огляду громадянин повідомляється по телефону та поштою. У разі незгоди з рішенням обласної МСЕК, хворий може подати заяву до Міністерства охорони здоров’я України.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ, центральних міських або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-а) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 104).

Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для Комісії мають '''рекомендаційний характер'''.
=== Судовий порядок ===
Рішення комісії може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову до суду у '''шестимісячний строк''' з моменту прийняття МСЕК рішення. Відповідачем у даній справі буде відповідний Центр медико-соціальної експертизи. Адміністративні справи з приводу оскарження рішення МСЕК, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом '''за місцезнаходженням відповідача'''.

Судовий збір сплачується відповідно до пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Див. також ==
* [[Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК)]]
* [[Оскарження відмови уповноваженого органу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за наявності довідки МСЕК]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
* [[Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Суди]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2024-01-23T08:53:26Z

Oleh.shkurupii: /* Хто може бути надавачем соціальних послуг */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n7 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання надання соціальних послуг особам, які опинились у складних життєвих обставинах, екстрено (кризово) в умовах воєнного стану.

Громадяни, які опинились у складних життєвих обставинах, під час воєнного стану зможуть отримати життєво необхідні соціальні послуги, в тому числі притулку або стаціонарного догляду, лише за заявою, а відповідні рішення уповноважені органи або надавачі послуг прийматимуть '''протягом 1 доби'''.

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
|2.||Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку||[[Державна соціальна допомога на догляд одиноким особам, які досягли 80-річного віку|Щомісячна компенсаційна виплата]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]) здійснюються до моменту втрати зазначеною особою такого права або до дати призначення їй іншої виплати, встановленої законодавством.
|-
|3.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|4.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]

== Процедура оформлення ==
Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до органу опіки та надати наступний перелік документів:

– заява про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;

– копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;

– медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;

– довідка щодо реєстрації місця проживання;

– документи щодо права власності на майно або право користування ним;

- довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляду потребує дієздатна особа, яка усвідомлює свої дії, але у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова згода про отримання догляду. Тому коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.]

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n182 пункту 9 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2023-06-07T15:16:10Z

Oleh.shkurupii: Щодо можливості виїзду закордон

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161 "Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/go/1044-2022-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1044, «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0145-23#n7 Наказ Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2023 року за № 145/39201]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»] в Україні введено режим воєнного стану.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 560 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях»] урегульовано питання надання соціальних послуг особам, які опинились у складних життєвих обставинах, екстрено (кризово) в умовах воєнного стану.

Громадяни, які опинились у складних життєвих обставинах, під час воєнного стану зможуть отримати життєво необхідні соціальні послуги, в тому числі притулку або стаціонарного догляду, лише за заявою, а відповідні рішення уповноважені органи або надавачі послуг прийматимуть '''протягом 1 доби'''.

Під час воєнного або надзвичайного стану екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
*інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
*надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання,
*екстрене (кризове) втручання,
*представництво інтересів,
*підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
*соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
* догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
*соціально-психологічна реабілітація,
*натуральна допомога,
*переклад жестовою мовою,
*транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
*заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
*заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
*повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
*уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
* безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.

При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини.

''Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.''

Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, спрощено критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде братися до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.

До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, включено волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.

'''Якщо у зв’язку з введенням в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану фізична особа, яка надає соціальні послуги, та особа, якій вона надає соціальні послуги з догляду, стали внутрішньо переміщеними особами, компенсація призначається і виплачується за новим місцем їх проживання/перебування.'''
|}
==Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"] (далі - Закон).
{| class="wikitable"
|-
!№!!Особа, яка потребує постійного догляду!!Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.||Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років||[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю|Надбавка на догляд]] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
|2.||Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку||[[Державна соціальна допомога на догляд одиноким особам, які досягли 80-річного віку|Щомісячна компенсаційна виплата]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"])
|-
|3.||Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду ||[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу|Щомісячна грошова допомога]] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
|4.|| Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги||Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"])
|}
==Хто може бути надавачем соціальних послуг==
'''Надавачі соціальних послуг''' - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" [https://www.msp.gov.ua/content/reestr-nadavachiv-socialnih-poslug.html Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.]

'''Фізичні особи,''' які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
#особами з інвалідністю I групи;
#дітьми з інвалідністю;
#громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
#невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
#дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161.]
==Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги==
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону]).

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як '''різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року''', в якому надаються соціальні послуги, та '''середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал,''' який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 року № 150.]

Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону] без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку '''70 відсотків''' мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але '''не більше 360 годин на місяць'''. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні та відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад (далі - орган соціального захисту населення).

Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях компенсація за догляд особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
==Зарахування до страхового стажу==
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема підлягають:
*один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність,
*непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"], та за висновком закладу охорони здоров’я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

== Щодо можливості виїзду закордон ==
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1044, що набрала чинності 27.09.2022, внесено зміни до «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Зазначеними змінами Уряд встановив категорії громадян, які, у разі введення на території України воєнного стану, мають право перетинати державний кордон.

Зокрема, виїжджати за кордон мають право:

* особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду;
* особи, які потребують постійного догляду, — у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.

Для виїзду за кордон вищезазначених категорій громадян одним із документів, який надає це право — є «Акт встановлення факту здійснення догляду».

==Див. також==
*[[Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]]
*[[Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]]
* [[Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю]]
==Отримання правової консультації==
Для отримання правової допомоги звертайтесь до системи надання безоплатної правової допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти]]

Верифікація та моніторинг державних виплат

2021-11-22T09:25:42Z

Oleh.shkurupii: додавання НПА міністерства фінансів України

== Номативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-16 Закон України "Про Державний реєстр виборців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України "Про захист персональних даних"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15 Закон України "Про Державну прикордонну службу України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність"]
*Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Методики здійснення верифікації виплат по безробіттю» від 25 лютого 2021 р. № 123.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0360-21#Text]

== Поняття та види верифікації ==
'''Верифікація''' - це комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

'''''Примітка:''''' ''(державні виплати - це пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування)''

Верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб’єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.

'''Верифікація державних виплат поділяється на :'''

'''1. Превентивну верифікацію''' - орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформаціЇ, а вразі її відсутності - розглядає звернення і призначає державні виплати відповідно до законодавства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324-20#Text ст.10 ЗУ "Про верифікацію тта моніторинг державних виплат"] набула чинності з 01.01.2021 року).

'''2. Поточну верифікацію''' яка передбачає систематичну діяльність з аналізу даних щодо реципієнтів, встановлення відповідності повідомленої реципієнтами інформації даним, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі, з урахуванням змін соціального та фінансово-майнового стану реципієнтів, що можуть впливати на призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат та їхній розмір.

''Під час поточної верифікації:''
* проводяться систематичні перевірки інформації про реципієнтів, які отримують державні виплати;
* дійснюється виявлення невідповідностей у джерелах інформації, що надається суб’єктами надання інформації, фактичним даним про реципієнта та/або вимогам законодавства, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат;
* проводиться аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.
'''3. Ретроспективну верифікацію''' яка передбачає верифікацію інформації про реципієнтів, яким завершено державні виплати за період, що не перевищує трьох років до дня завершення таких виплат та аналіз даних, отриманих за допомогою інформаційно-аналітичної платформи.

== Результати верифікації державних виплат ==
За результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
* проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
* усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
* призначення (перерахунку) державної виплати;
* припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
* поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
* усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
'''''Варто знати:''''' ''Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.''

У разі виявлення розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб’єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.

У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати.

Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, після отримання інформації про прийняті рішення за результатами опрацювання рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати:
* проводить моніторинг опрацювання рекомендацій, у тому числі аналіз врахування наданих рекомендацій органами, що здійснюють державні виплати;
* використовує інформацію, отриману за результатами проведеного аналізу результатів верифікації, під час бюджетного процесу.
* У разі незгоди з рішенням, прийнятим органом, що здійснює державні виплати, реципієнт може оскаржити його у встановленому законом порядку.
'''''Примітка:'''(під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, має право отримувати з реєстрів інформацію зокрема і таку, що містить персональні дані.)''

'''''Варто звернути увагу''''': Інформаційний обмін із суб’єктами надання інформації, крім обміну інформацією з обмеженим доступом, здійснюється через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. набирає чинності після впровадження системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у промислову експлуатацію. (п.1 Прикінцевих та періхідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"] )

З 1 січня 2021 року Орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації. (п.1 Прикінцевих та періхідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/324-IX Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат"] )

== Порядок вирішення спорів ==
'''Спори в разі відмови добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку.'''

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]