WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2021-03-29T11:46:59Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]

==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»] кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків. 

''Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.'' 

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей. 
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. 
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. 
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

== Вирішення питання тимчасового виїзду за межі України з батьком з яким дитина проживає ==
Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п’ятою статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] (лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи: 
* заяву; 
* копія паспарту заявника; 
* копію паспорта дитини (у разі наявності); 
* довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання); 
* довідку про реєстрацію місця проживання дитини; 
* копію свідоцтва про народження дитини; 
* копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності); 
* копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (подається для тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа або паліативної допомоги).
За результатами розгляду зазначених документів, та проведення процедури перевірки відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, '''яка досягла 14 років''', відповідний орган готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України виноситься рішення: 
* про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України; 
* про відмову у затвердженні такого висновку. 
'''''Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є:
* неподання заявником документів, передбачених законодавством;
* наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини;
* встановлення під час відвідування дитини, бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, недостовірних відомостей, поданих заявником, щодо місця її проживання.''''' 
У разі коли '''''протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення/розпорядження''''' його не оскаржено, воно набирає законної сили і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетинання державного кордону України!!!

== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду. 
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]

==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн.(стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1700 грн. до 5100 грн.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Файл:Ст. 184 КУпАП.jpg|міні]]
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

[[Категорія: Сімейне право]]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2021-03-29T10:59:51Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]

==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»] кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків. 

''Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.'' 

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей. 
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. 
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. 
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду. 
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]

==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн.(стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1700 грн. до 5100 грн.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Файл:Ст. 184 КУпАП.jpg|міні]]
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

[[Категорія: Сімейне право]]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2021-03-29T10:55:09Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'заної із захистом прав дитини"]

==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»] кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків. 

''Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.'' 

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей. 
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. 
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. 
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду. 
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]

==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн.(стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1700 грн. до 5100 грн.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Файл:Ст. 184 КУпАП.jpg|міні]]
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

[[Категорія: Сімейне право]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2021-03-22T09:02:04Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №451 "Про затвердження Порядку здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України"]
== Поняття благодійна діяльність ==
'''<big>Благодійна діяльність</big>''' - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
== Суб'єкти благодійної діяльності ==
Суб’єктами благодійної діяльності '''є благодійні організації, а також інші благодійники та бенефіціари'''.
Суб’єкти благодійної діяльності мають право здійснювати благодійні програми, спільну благодійну діяльність та інші види благодійної діяльності спільно з нерезидентами з урахуванням особливостей, визначених законами або міжнародними договорами України.
== Види благодійних організацій ==
Благодійні організації можуть бути створені вигляді відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закону України "Про благодійну діяльність та благодійній організації"] у вигляді :
* Благодійне товариство
''Благодійним товариством визнається благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту''
* Благодійна установа
''Благодійною установою визнається благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта.''
* Благодійний фонд
''Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.''

== Види благодійної діяльності ==
* безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
* безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
* безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
* безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
* благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
* публічний збір благодійних пожертв;
* управління благодійними ендавментами;
* виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
* проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

== Сфера благодійної діяльності ==
* освіта;
* охорона здоров’я;
* екологія, охорона довкілля та захист тварин;
* запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
* опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
* соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
* культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;
* наука і наукові дослідження;
* спорт і фізична культура;
* права людини і громадянина та основоположні свободи;
* розвиток територіальних громад;
* розвиток міжнародної співпраці України;
* стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;
* сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;
* сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

== Благодійна пожертва. Благодійний грант ==
'''<big>Благодійною пожертвою визнається</big>''' безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
'''Благодійним грантом визнається''' цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.
Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.
До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.
 
* Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.
* Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
* Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.
* Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
* Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.
== Збір благодійних пожертв ==
Публічний збір благодійних пожертв - добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text "Про благодійну діяльність та благодійні організації"].

'''''ЗАБОРОНЕНО публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб. Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів.'''''

[[ Категорія: Цивільне право‎]]
[[ Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2021-03-22T08:41:52Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №451 "Про затвердження Порядку здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України"]
== Поняття благодійна діяльність ==
'''<big>Благодійна діяльність</big>''' - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
== Суб'єкти благодійної діяльності ==
Суб’єктами благодійної діяльності '''є благодійні організації, а також інші благодійники та бенефіціари'''.
Суб’єкти благодійної діяльності мають право здійснювати благодійні програми, спільну благодійну діяльність та інші види благодійної діяльності спільно з нерезидентами з урахуванням особливостей, визначених законами або міжнародними договорами України.
== Види благодійних організацій ==
Благодійні організації можуть бути створені вигляді відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закону України "Про благодійну діяльність та благодійній організації"] у вигляді :
* Благодійне товариство
''Благодійним товариством визнається благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту''
* Благодійна установа
''Благодійною установою визнається благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта.''
* Благодійний фонд
''Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.''

== Види благодійної діяльності ==
* безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
* безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
* безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
* безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
* благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
* публічний збір благодійних пожертв;
* управління благодійними ендавментами;
* виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
* проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

== Сфера благодійної діяльності ==
* освіта;
* охорона здоров’я;
* екологія, охорона довкілля та захист тварин;
* запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
* опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
* соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
* культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;
* наука і наукові дослідження;
* спорт і фізична культура;
* права людини і громадянина та основоположні свободи;
* розвиток територіальних громад;
* розвиток міжнародної співпраці України;
* стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;
* сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;
* сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

== Благодійна пожертва. Благодійний грант ==
'''<big>Благодійною пожертвою визнається</big>''' безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
'''Благодійним грантом визнається''' цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.
Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.
До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.
 
* Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.
* Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
* Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.
* Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
* Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.
== Збір благодійних пожертв ==
'''<big>Публічним збором благодійних пожертв визнається</big>''' добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб.
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів.
* Положення про публічний збір благодійних пожертв застосовуються до публічного продажу майна від імені або на користь благодійних організацій (публічних торгів, конкурсів, аукціонів тощо).
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України здійснюється особами, зазначеними у частинах другій - п’ятій цієї статті, у порядку] , визначеному Кабінетом Міністрів України.
[[ Категорія: Цивільне право‎]]
[[ Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2021-03-22T08:32:01Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №451 "Про затвердження Порядку здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України"]

== Види благодійних організацій ==
Благодійні організації можуть бути створені вигляді відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закону України "Про благодійну діяльність та благодійній організації"] у вигляді :
* Благодійне товариство
''Благодійним товариством визнається благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту''
* Благодійна установа
''Благодійною установою визнається благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта.''
* Благодійний фонд
''Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов’язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.''
== Поняття благодійна діяльність ==
'''<big>Благодійна діяльність</big>''' - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
== Види благодійної діяльності ==
* безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
* безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
* безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
* безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
* благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
* публічний збір благодійних пожертв;
* управління благодійними ендавментами;
* виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
* проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

== Сфера благодійної діяльності ==
* освіта;
* охорона здоров’я;
* екологія, охорона довкілля та захист тварин;
* запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
* опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
* соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
* культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;
* наука і наукові дослідження;
* спорт і фізична культура;
* права людини і громадянина та основоположні свободи;
* розвиток територіальних громад;
* розвиток міжнародної співпраці України;
* стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;
* сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;
* сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

== Благодійна пожертва. Благодійний грант ==
'''<big>Благодійною пожертвою визнається</big>''' безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
'''Благодійним грантом визнається''' цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.
Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.
До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.
 
* Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.
* Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
* Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.
* Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
* Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.

== Збір благодійних пожертв ==
'''<big>Публічним збором благодійних пожертв визнається</big>''' добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб.
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів.
* Положення про публічний збір благодійних пожертв застосовуються до публічного продажу майна від імені або на користь благодійних організацій (публічних торгів, конкурсів, аукціонів тощо).
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України здійснюється особами, зазначеними у частинах другій - п’ятій цієї статті, у порядку] , визначеному Кабінетом Міністрів України.
[[ Категорія: Цивільне право‎]]
[[ Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2021-03-22T08:06:51Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №451 "Про затвердження Порядку здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України"]

== Поняття благодійна діяльність ==
'''<big>Благодійна діяльність</big>''' - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
== Види благодійної діяльності ==
* безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
* безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
* безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
* безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
* благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
* публічний збір благодійних пожертв;
* управління благодійними ендавментами;
* виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
* проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.

== Сфера благодійної діяльності ==
* освіта;
* охорона здоров’я;
* екологія, охорона довкілля та захист тварин;
* запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
* опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;
* соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;
* культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;
* наука і наукові дослідження;
* спорт і фізична культура;
* права людини і громадянина та основоположні свободи;
* розвиток територіальних громад;
* розвиток міжнародної співпраці України;
* стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України;
* сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;
* сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

== Благодійна пожертва. Благодійний грант ==
'''<big>Благодійною пожертвою визнається</big>''' безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
'''Благодійним грантом визнається''' цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником.
Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.
До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.
 
* Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.
* Благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
* Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.
* Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.
* Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"] порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.

== Збір благодійних пожертв ==
'''<big>Публічним збором благодійних пожертв визнається</big>''' добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
 
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб.
* Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів.
* Положення про публічний збір благодійних пожертв застосовуються до публічного продажу майна від імені або на користь благодійних організацій (публічних торгів, конкурсів, аукціонів тощо).
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/451-2015-%D0%BF#n8 Публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України здійснюється особами, зазначеними у частинах другій - п’ятій цієї статті, у порядку] , визначеному Кабінетом Міністрів України.
[[ Категорія: Цивільне право‎]]
[[ Категорія: Інші питання цивільного права ]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Порядок стягнення заборгованості з юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців

2021-03-02T13:03:56Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0508-15#Text Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування]
== Вступ ==
Одним з найбільш розповсюджених судових спорів – є спір про стягнення заборгованості з юридичних та фізичних осіб. Заборгованість може виникати як за договором (поставка, оренда, трудовий договір, інше) так і у не договірних правовідносинах (деліктна відповідальність, публічна обіцянка винагороди). Слід не плутати з поняттям укладеного договору у спрощений спосіб, коли договірні правовідносини відбулись, але договір у письмовій формі не укладався, оскільки закон дозволяє укладення певних договорів у спрощений спосіб. Важливо лише, щоб у кредитора залишились докази виконання усного договору, це може бути товарно-транспортна накладна, розписка про отримання грошових коштів у борг, інше.
Заборгованість за договором як правило виникає внаслідок невиконання умов договору. Деліктна відповідальність, наступає у разі завдання будь-кому шкоди, за відсутності договірних відносин між потерпілим та особою, що завдала шкоду.
Перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, необхідно провести аналіз ситуації та отримати відповіді на наступні питання:
* Чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості;
* Чи настав строк виконання зобов’язання;
* Чи можливо довести існування заборгованості у боржника наявними у кредитора доказами;
* Які додаткові докази слід отримати перед зверненням до суду.
== Перевірка боржника, контрагента ==
Перше питання на яке необхідно звернути увагу — чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Буває так, що саме рішення, вигравши процес, отримати легко, а вже виконати його можливості не має, через відсутність майна та грошових коштів у боржника. Якщо майно чи грошові кошти у боржника наявні, то доцільно розглянути питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника. Якщо боржник це велика компанія зі значними обігом та прибутками, то накладення арештів може бути як недоцільним так і в край ефективним. В той час якщо боржником є фізична особа, чи юридична особа з невеликим капіталом та сумнівною репутацією і є майно на яке може бути звернено стягнення, то разом з позовною заявою про стягнення заборгованості буде доцільним подати заяву про забезпечення позову, в якій необхідно просити суд накласти арешт на активи боржника. Такі дії можуть завадити боржнику перевести активи на іншу особу.
Крім того, якщо боржником є юридична особа, чи фізична особа-підприємець, варто перевірити його на предмет відкритих виконавчих проваджень, та чи не перебуває він у банкрутстві чи в стані припинення. Це можна зробити за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, можливо онлайн отримати інформаційну довідку, в якій будуть відображені відомості про наявність чи відсутність нерухомого майна у фізичної чи юридичної особи. У інформаційній довідці буде також зазначена інформація стосовно наявності чи відсутності арештів на нерухомому майні особи відносно якої здійснюється запит. Таким чином, перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості необхідно зібрати якомога більше інформації про боржника, оцінити перспективу справи та розглянути можливість накладення арешту на майно боржника. Якщо цього не зробити, то можливо витратити купу грошей на юридичну допомогу, судові витрати, і в решті виявиться, що у боржника відсутнє майно та кошти на які можна звернути стягнення.
== Порядок стягнення заборгованості з платників ==
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених Інструкцією.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах визначених Інструкцією. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
* дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
* платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
* платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому законодавством, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом '''протягом 15 робочих днів''' з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
== Формування вимоги ==
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно Інструкцією (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до Інстрцкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
* платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
* вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
'''Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.'''
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі. Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника. 
'''Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.'''
Вимога про сплату боргу (недоїмки), що надсилається в електронній формі у день її формування в ІТС, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки, після чого надсилається в електронний кабінет засобами ІТС з одночасним надісланням платнику єдиного внеску на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання до електронного кабінету. Інформація про дату і час надсилання та доставки вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі в електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана у електронному вигляді, в тому числі у вигляді квитанції про доставку у текстовому форматі. 
У разі неотримання податковим органом квитанції про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня її надіслання така вимога у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається платнику єдиного внеску у порядку, визначеному абзацом одинадцятим цього пункту для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі.
Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
* Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
* Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
* Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. 

== Строк вимоги ==
Дата надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) проставляється:
службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги у паперовій формі під підпис. Проставляється на обох примірниках вимоги;
працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить стягнення недоїмки, після отримання від працівника структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або посадової (службової) особи, якій надані повноваження на виконання такої функції, повідомлення про вручення поштового відправлення (повернення поштового відправлення із зазначенням причин невручення) - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до другого примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки);
ІТС - у разі надсилання вимоги в електронній формі до електронного кабінету. Проставляється в електронному документі.
строк доставки вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі в електронний кабінет не зараховується до строку надіслання такої вимоги.
На вимогу платника, який отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі, податковий орган надає таку вимогу у паперовій формі '''протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги''' (у паперовій або електронній формі) від платника єдиного внеску. 
 
'''Датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску.''' У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. 
=== Обов'язки платника ===
Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів''', що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов’язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску '''протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки)''' не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику другий примірник такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та:
якщо вимога податкового органу скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з другим примірником вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд;
у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 або іншими положеннями Закону, підшивається і копія рішення про списання. 
=== Обов'язки податкової ===
Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
* пред’являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;
* надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред’являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред’явлення.
До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.
У зазначених випадках податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення податкового органу з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

== Підготування позовної заяви ==
Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити судовий збір, та направити з описом вкладення чи прикріпити до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.
Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк позовної давності, загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову буде з великою вірогідністю буде відмовлено.
Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення у конверт. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то буде вважатись, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення у конверт.
У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання буде банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.
== Підвідомчість справи ==
Відповідно до ч.1 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З викладеного вбачається, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб) то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді.
Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.
== Підсудність цивільних справ ==
Відповідно до ст.27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Таким чином, спори про стягнення заборгованості, підвідомчі загальним судам, розглядаються за місцем знаходження відповідача — боржника. Виключенням з цього правила є:
* розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;
* стягнення заборгованості за заробітною платою;
* відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;
* позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
* позови про захист прав споживачів.
Такі позови, у порядку ст.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
== Підсудність господарських справ ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст. 20 ГПК України], справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Таким чином, спори про стягнення заборгованості, підвідомчі господарським судам, розглядаються за місцем знаходження відповідача. На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає договір поруки з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання.
Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється 2 боржника, перший основний, а другий штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства. 
== Стягнення заборгованості з платників державними виконацями ==
* Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.
* Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
* Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
* Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
* Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.
''У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.'' 
''У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.'' 
Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text ЗУ "Про виконавче провадження"]. 
'''Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.''' 

'''''Не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.'''''

== Стягнення пені, інфляційних витрати ==
Як визначено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч .3 ст. 549 ЦК України], пеня — це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України], нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.6 ст. 232] встановлює, що період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] становить 1 рік.

Слід також зазначити, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»] обмежено розмір пені який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Максимальний розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Положення вказаного закону нажаль не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів. Крім того у відповідності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 625 ЦК України], встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до п. 3.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»], інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України,] не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки.

== Скасування вимоги про стягнення боргу ==
* сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
* податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
* вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
* борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 ЗУ «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування » або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 цього Закону;
* є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства. 
=== Списання боргу ===
* повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв’язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника;
* смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС. 

''До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:''
* у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи;
* у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.
Якщо фізична особа, яка в судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється, або якщо фізичну особу, яку в судовому порядку було визнано недієздатною, в судовому порядку визнають дієздатною, списаний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску таких осіб підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, починаючи з дня відновлення такого боргу (недоїмки), про що керівник податкового органу або його заступник, або уповноважена особа виносить рішення.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія: Господарський процес‎]]

Реєстрація права власності на майно, що розташоване на окупованій територіїї України

2018-11-02T08:19:38Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0468-16 Наказ Міністерства юстиції "Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України"]
== Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території ==
На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.
За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
== Куди звертатись ==
до будь якого територіального органу Міністерства юстиції, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та нотаріусів.Органи державної реєстрації та нотаріуси після проведення реєстраційних дій передають реєстраційні справи у паперовій формі:
* Головному територіальному управлінню юстиції у Херсонській області (щодо майна, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя),
* Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області та Головному територіальному управлінню юстиції у Луганській області (щодо майна, яке розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей).
== Необхідні документи ==
* заява (формується та роздруковується реєстратором самостійно, ви лише ставите підпис);
* документ, що посвідчує особу;
* оригінал документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування; свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права власності на майно тощо);
* довіреність (у випадку, коли документи подає уповноважена особа, а не власник);
* підтвердження оплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій (за кожну реєстраційну дію проводиться окрема оплата, крім випадків, коли особа звільнена від сплати збору)
== Результат розгляду поданих документів ==
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.Після проведення реєстраційних дій та внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, формується витяг з такого реєстру та розміщується на веб-порталі Мін’юсту. Там ви можете знайти його в будь-який час і за необхідності роздрукувати. За бажанням заявника реєстратор/нотаріус може роздрукувати витяг без використання спеціальних бланків з проставленням підпису та печатки. Тобто витяг з реєстру, що підтверджує проведення реєстрації права власності може бути у 2-х формах: в електронній та паперовій, що мають однакову юридичну силу. 

→ '''За фізичними особами''', незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. 

→ '''Набуття та припинення права власності на нерухоме майно''', яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. 

→ На тимчасово окупованій території '''будь-який правочин''' щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону], інших законів України, '''вважається недійсним''' з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. 

'''Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.'''

[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Реєстрація права власності на майно, що розташоване на окупованій територіїї України

2018-11-02T08:16:29Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0468-16 Наказ Міністерства юстиції "Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України"]
== Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території ==
На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.
За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
== Куди звертатись ==
до будь якого територіального органу Міністерства юстиції, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та нотаріусів.Органи державної реєстрації та нотаріуси після проведення реєстраційних дій передають реєстраційні справи у паперовій формі:
* Головному територіальному управлінню юстиції у Херсонській області (щодо майна, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя),
* Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області та Головному територіальному управлінню юстиції у Луганській області (щодо майна, яке розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей).
== Необхідні документи ==
* заява (формується та роздруковується реєстратором самостійно, ви лише ставите підпис);
* документ, що посвідчує особу;
* оригінал документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування; свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права власності на майно тощо);
* довіреність (у випадку, коли документи подає уповноважена особа, а не власник);
* підтвердження оплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій (за кожну реєстраційну дію проводиться окрема оплата, крім випадків, коли особа звільнена від сплати збору)
== Результат розгляду поданих документів ==
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.Після проведення реєстраційних дій та внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, формується витяг з такого реєстру та розміщується на веб-порталі Мін’юсту. Там ви можете знайти його в будь-який час і за необхідності роздрукувати. За бажанням заявника реєстратор/нотаріус може роздрукувати витяг без використання спеціальних бланків з проставленням підпису та печатки. Тобто витяг з реєстру, що підтверджує проведення реєстрації права власності може бути у 2-х формах: в електронній та паперовій, що мають однакову юридичну силу.
→ '''За фізичними особами''', незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
→ '''Набуття та припинення права власності на нерухоме майно''', яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
→ На тимчасово окупованій території '''будь-який правочин''' щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону], інших законів України, '''вважається недійсним''' з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
→ '''Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.'''

[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2018-11-01T08:21:09Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції від 07.03.2013 № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, міністерство охорони здоров’я України Міністерство внутрішніх справ України Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280] 
 
* Державна кримінально-виконавча служба України:
* Державна пенітеціарна служба України;
* установи виконання покарань;
* підприємства установи виконання покарання;
* інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;
* органи пробації

== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати: 
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 

'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 

Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}

Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 

→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 

=== Умови праці ===

# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 

У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 

=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 

У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 

Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 

[https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249749438 Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.

== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 

Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 

У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 

Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 

'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 

В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 

В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 

Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 

=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 

Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 

Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 

Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 

'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 

Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 

Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 

Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 

'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 

При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і не пізніше п’яти робочих днів з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань. 
 

== Надання допомоги особам, звільненим із місць відбування покарання ==

ᐳ Особи, '''які звільнені від відбування покарання''', забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України 
ᐳ У разі відсутності необхідного '''за сезоном''' одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України 
ᐳ Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2018-10-31T13:02:36Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції від 07.03.2013 № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, міністерство охорони здоров’я України Міністерство внутрішніх справ України Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280] 
 
* Державна кримінально-виконавча служба України:
* Державна пенітеціарна служба України;
* установи виконання покарань;
* підприємства установи виконання покарання;
* інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;
* органи пробації

== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати: 
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 

'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 

Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}

Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 

→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 

=== Умови праці ===

# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 

У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 

=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 

У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 

Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 

[https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249749438 Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.

== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 

Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 

У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 

Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 

'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 

В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 

В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 

Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 

=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 

Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 

Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 

Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 

'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 

Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 

Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 

Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 

'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 

При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і не пізніше п’яти робочих днів з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Відновлення втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО

2018-10-23T09:38:49Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України (від 28.06.1996 № 254к/96-ВР)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (від 16.01.2003 № 435-IV)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закон України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції»]
* [http://court.gov.ua/instructions/ Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міста Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (Інструкція з діловодства)]
* [http://court.gov.ua/sudova-vlada/969076/polozhenniapasds/ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції від 03 березня 2016 року) (Положення про АСДС)] 

== Поняття та нормативне регулювання втраченого судового провадження ==

Норми ЦПК не містять законодавчого визначення поняття «втрачене судове провадження», однак, виходячи з їх змісту. '''Втрата судового провадження''' - це повна або часткову втрату цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в рамках такого провадження. При цьому з урахуванням статті 488 ЦПК України відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної цивільної справи позовного, наказного чи окремого провадження, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття. 
Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print Цивільним процесуальним Кодексом України статтею 488]. 
Порядок відновлення судового провадження, втраченого у зв’язку з припиненням діяльності судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (АР Крим) та окремих районах Донецької та Луганської областей, а також у зв’язку з проведенням антитерористичної операції (АТО), окрім положень ЦПК, регламентується також спеціальним законодавством. Так, питання щодо підсудності справ про відновлення судового провадження, втраченого на цих територіях, визначається відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції». Крім того, вирішення питання підсудності у цій категорії справ має здійснюватись з урахуванням розпоряджень Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) «Про визначення територіальної підсудності справ», «Про зміну територіальної підсудності справ», «Про відновлення роботи судів», якими визначено суди, уповноважені на розгляд справ, підсудних відповідним судам Донецької та Луганської областей, які знаходяться в зоні проведення АТО. 

== Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження ==
Стаття [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print 489 ЦПК] України передбачає, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлена:
* за заявою учасника справи
* за ініціативою суду.
При цьому Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. 
У справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати, понесені іншими учасниками справи, відшкодовуються заявником у повному обсязі, про що суд постановляє ухвалу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print ст. 495 ЦПК України]).

== Форма і зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження ==
Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовій формі. 
У заяві повинно бути зазначено: 
# про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;
# які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові;
# номери засобів зв’язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв’язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові;
# наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій;
# документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою. 
Слід зауважити, що нормами розділу X ЦПК України не передбачено з якою метою може бути ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження. Однак відповідно до вимог, які ставляться до заяви про відновлення втраченого судового провадження, зазначення у ній мети відновлення є обов’язковим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print частина 2 статті 491 ЦПК України]). 

До заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження. 
Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print передбаченого частиною п’ятою статті 491 ЦПК Україн]и. 
Заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними. 
'''По даній категорії справ метою відновлення втраченого судового провадження може бути:'''
* одержання завіреної копії судового рішення, 
* виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, 
* апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, 
* скасування заходів забезпечення позову, 
* вирішення питань, пов’язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо. 

Слід зауважити, що саме від мети відновлення судового провадження може залежати обсяг документів втраченого судового провадження, які будуть відновлені. При цьому питання щодо обсягів відновлення втраченого судового провадження законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print 494 ЦПК] суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. 
Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Разом з тим судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. 
До об’єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), військові дії. 
Суб’єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого. 
Крім того, у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 ППВСУ від 12.06.2009 № 2] окремо звернув увагу на таку причину втрати судового провадження, як знищення справи у зв’язку із закінченням строку її зберігання. Втрата судового провадження з цієї причини нерідко є підставою для відновлення такого провадження. 
Оскільки відновлення втраченого судового провадження не вирішує питання щодо суб’єктивних матеріальних прав та обов’язків осіб, а є судовим захистом процесуальних прав, які пов’язані із втратою судового провадження, законодавець виключив можливість відновлення судового провадження, яке було втрачене до закінчення судового розгляду. Це зумовлено тим, що особа в такому разі не позбавлена можливості реалізувати захист свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу шляхом подання нового позову. 

== Наслідки недодержання вимог до форми та змісту заяви ==
У разі невідповідності заяви про відновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print статтею 491 ЦПК Україн]и, застосовуються правила статті 185 ЦПК України, а саме залишення позовної заяви без руху, повернення заяви. 

Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів або заявник відкликав заяву про відновлення втраченого судового провадження - суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було відкрито. 
Повернення заяви або залишення її без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження. 

'''Суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках:'''

# подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду; 
# заява подана після закінчення строку, встановленого частиною п’ятою статті 491 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення. 

'''Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження'''

При розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

# частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 
# документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 
# матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 
# будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 
# відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 
# дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 
# будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. 
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії з метою відновлення втраченого судового провадження. 
Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print ч.3 ст. 493 ЦПК України]). 

== Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження ==
На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. 
В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. 
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз’яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. 

== Особливості розгляду судами справ про відновлення судових проваджень, матеріали яких були втрачені на тимчасово окупованій території України та на території проведення АТО ==

У таких справах підсудність, як встановлено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Законом № 1207-VII], визначається Апеляційним судом м. Києва, який на підставі статті 12 цього Закону постановляє про це окрему ухвалу та передає матеріали заяви про відновлення втраченого судового провадження визначеному ним районному суду м. Києва 
під час вирішення зазначеного питання слід керуватись нормативно-правовими актами України, що визначають які райони та населені пункти Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованою територією (зокрема, Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252 VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення»). Якщо суд, у провадженні якого знаходилась справа, матеріали якої просить відновити заявник, знаходився на такій території і матеріали цієї справи не було передано згідно з визначеною [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Законом № 1632-VII] та розпорядженнями ВССУ підсудністю, факт втрати судового провадження не потребує доведення заявником. 
Одним із найбільш проблемних питань у справах про відновлення судового провадження, втраченого на тимчасово окупованій території України та території проведення АТО, є те, що суд зазвичай позбавлений можливості витребувати у фізичних чи юридичних осіб, які знаходяться на такій території, будь-які документи, що у них збереглися і стосуються відновлюваного судового провадження. Це, у свою чергу, може значно ускладнити відновлення втрачених матеріалів справи і навіть мати наслідком закриття розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження у разі, якщо наданих заявником та зібраних судом матеріалів буде недостатньо для такого відновлення.

[[Категорія: Цивільне право]]

Пенсія за особливі заслуги перед Україною

2018-10-23T09:24:25Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закон України «Про державні нагороди України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/378-2013-п Порядок порушення клопотання про призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 378]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України "Про державний бюджет України на 2018 рік"]

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

Вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку різноманітних сфер діяльності держави є державні нагороди України. 

Державними нагородами України відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1549-14 Закону України «Про державні нагороди України»] є, зокрема, звання Герой України, орден, медаль, почесне звання України. 

Так, громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту тощо, встановлюються пенсії за особливі заслуги перед Україною. 

Це право громадян на призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною регулюється [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»], який був прийнятий Верховною Радою України 1 червня 2000 року № 1767-III та набрав чинності з 1 січня 2001 року. 

== Суб’єкти, на яких розповсюджується [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»] ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»] пенсії за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсії за особливі заслуги) встановлюються громадянам України: 

# Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу", чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена "За службу Родине в Вооруженных Силах СССР", особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "народний";
# ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю "За відвагу" або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження;
# видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
# космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
# народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР;
# особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР "заслужений", державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення;
# депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР;
# матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку.

== Розмір надбавки до пенсії за особливі заслуги ==
Пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність:
* від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 пунктах 1 і 8 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"];
* від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 пунктах 2-5 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"];
* від 20 до 25 відсотків - особам, зазначеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 пунктах 6 і 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"].
Розмір надбавки визначається відповідними органами виконавчої влади, зазначеними у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 2 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"], залежно від заслуг особи. У разі, коли особа одночасно має право на надбавки, зазначені в кількох пунктах [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"], призначається та надбавка, яка є більшою у максимальному розмірі. 

Пенсія за особливі заслуги призначається з дня звернення за встановленням пенсії, але не раніше дати набрання чинності положеннями Закону, що встановлює право на таку пенсію. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про порушення клопотання про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами. Якщо заява про встановлення пенсії за особливі заслуги надсилається поштою і при цьому подаються всі необхідні документи, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається дата, вказана на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. 

У разі, коли до заяви додані не всі необхідні документи, орган, що здійснює підготовку документів для встановлення пенсії за особливі заслуги, повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому або відправлення заяви про встановлення такої пенсії. 

У разі збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, органи, що виплачують пенсії, здійснюють перерахунок надбавки, виходячи із цього прожиткового мінімуму, з урахуванням встановленого відповідними органами виконавчої влади, зазначеними у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 2 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною"], відсотку надбавки. Перерахунок здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму.
== Право на пенсію за особливі заслуги у разі смерті особи, яка мала особливі заслуги перед Україною ==
У разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги перед Україною відповідно до цього Закону, мають непрацездатні члени сім’ї померлого, а саме:
# чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»];
# діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
# Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
# чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Пенсія за особливі заслуги у разі втрати годувальника встановлюється у таких розмірах:
* на одного непрацездатного члена сім’ї — 70 відсотків,
* на двох і більше — 90 відсотків від розміру надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.
== Порядок порушення клопотання про призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною ==
Механізм порушення клопотання про призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною (далі - клопотання) регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/378-2013-п Порядком порушення клопотання про призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 378 від 29.05.2013]. 

Клопотання про призначення пенсії за особливі заслуги подається у відповідні органи виконавчої влади, зазначені у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 2 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»], які розглядають його в місячний строк з дня подання документів. 

Рішення про встановлення пенсії за особливі заслуги або про відмову в її встановленні, прийняте відповідними органами виконавчої влади, повідомляється не пізніше 10 днів після його прийняття громадянам, які звернулися за встановленням пенсії за особливі заслуги, і посадовим особам, які порушили клопотання. 

До клопотання додаються: 

'''для призначення пенсії особі, яка має особливі заслуги перед Україною:'''
* копії документів, що підтверджують такі заслуги;
* копія сторінки паспорта із зазначенням прізвища, імені та по батькові особи українською мовою;
'''для призначення пенсії членам сім’ї померлої особи, яка мала особливі заслуги перед Україною:'''
* копії документів, що підтверджують такі заслуги;
* копія сторінки паспорта із зазначенням прізвища, імені та по батькові члена сім’ї особи українською мовою;
* копія свідоцтва про смерть особи;
* документи, що підтверджують родинні стосунки з особою (копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дітей, рішення суду про встановлення родинних стосунків);
* копії документів, що підтверджують факт загибелі (смерті) під час виконання службових обов’язків у період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Держспецзв’язку чи Державній кримінально-виконавчій службі внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання таких обов’язків, військовослужбовців та осіб, зазначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 частині другій статті 6 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»].
Копії документів, що додаються до клопотання, засвідчуються в установленому порядку. 

Питання про збільшення розміру пенсії за особливі заслуги у разі виявлення нових даних про заслуги особи розглядається відповідними органами виконавчої влади, за клопотанням посадових осіб. 

У разі вчинення пенсіонером умисного злочину або виявлення помилкових чи неправдивих даних, на підставі яких було призначено пенсію за особливі заслуги, рішенням відповідних органів виконавчої влади, пенсіонер позбавляється призначеної пенсії. Сума пенсії, виплачена пенсіонерові надміру внаслідок зловживань з його боку, стягується у порядку, встановленому законом.
== Досудовий порядок оскарження рішення органів Пенсійного фонду України ==
Процедура подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах регулюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 року № 18-6]. 

У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня. 

Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. 

Подання скарги відповідно до Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. 

Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу. 

У скарзі має бути зазначено:
# прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;
# найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;
# суть порушеної вимоги;
# інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати. 

Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. 

Скарга, оформлена без дотримання цих вимог, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги. 

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику. 

Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній органом Пенсійного фонду України, не належать до його повноважень, то така скарга в термін не більше п’яти робочих днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється заявнику. 

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом Пенсійного фонду України від одного і того ж заявника з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, про що виноситься рішення про припинення розгляду такого звернення та повідомляється заявнику. 

За бажанням особи скарга може бути розглянута Комісією з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення (далі - Комісія), утвореною при Пенсійному фонді України або при регіональних органах Пенсійного фонду України. Рішення Комісії, прийняте за розглядом скарги, носить рекомендаційний характер.
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. 

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів. 

У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день. 

Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
# залишає скаргу без задоволення;
# повністю або в певній частині задовольняє скаргу. У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
У рішенні зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку. Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.
== Судовий порядок оскарження рішення органів Пенсійного фонду України ==
=== Підсудність ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-14 статті 16 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»] рішення органу, що призначає пенсію за особливі заслуги, може бути оскаржене у судовому порядку. 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі – КАСУ) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
=== Строки подання позовної заяви та її розгляду ===
Особа може оскаржити дії/рішення органів Пенсійного фонду шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 4 ст. 99 КАСУ], якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 122 КАСУ] адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ.
=== Судовий збір ===
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору передбачено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. 

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] за подачу позовних заяв немайнового характеру фізичними особами справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України "Про державний бюджет на 2018 рік"] прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1841 грн. 

Тобто розмір судового збору за подачу позовної заяви складає: 1841 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних) х 0,4 = 704,80 грн. 

Сплата судового збору здійснюється на розрахунковий рахунок суду, до підсудності якого відноситься розгляд справи у готівковій чи безготівковій формі. 

Судовий збір позивач має право сплатити через електронні сервіси Міністерства юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду. 

Нормами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»] передбачені пільги щодо сплати судового збору. Так, від сплати судового збору серед інших звільняються:
# інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
# інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
# позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім цього згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»] можливе відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення його розміру або взагалі звільнення від сплати останнього. Рішення про останнє приймається у вигляді ухвали суди, прийнятої із врахуванням майнового стану сторони.
=== Порядок складення позову ===
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 106 КАСУ] у позовній заяві зазначаються:
# найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
# ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
# зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
# у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
# перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. 

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. 

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. 

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
=== Порядок оскарження рішення суду першої інстанції ===
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України. 

Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

[[Категорія:Призначення пенсії]]
[[Категорія:Пенсіонери]]
[[Категорія:Особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною]]
[[Категорія:Суди]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2018-10-23T07:16:37Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції від 07.03.2013 № 396/5 "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Уповноважені органи ==
* Державна кримінально-виконавча служба України:
* Державна пенітеціарна служба України;
* установи виконання покарань;
* підприємства установи виконання покарання;
* інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;
* органи пробації

== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати: 
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 

'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 

Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}

Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 

→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 

=== Умови праці ===

# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 

У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 

=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 

У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 

Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 

[https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249749438 Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.

== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 

Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 

У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 

Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 

'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 

В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 

В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 

Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 

=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 

Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 

Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 

Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 

'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 

Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 

Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 

Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 

'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 

При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і не пізніше п’яти робочих днів з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Допомога засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні

2018-10-23T07:15:12Z

Oleh.ivanytskyi: Створення консультації

== Нормативна база ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально - виконавчий кодекс України] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 «Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі»] 

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Уповноважені органи ==
* Державна кримінально-виконавча служба України:
* Державна пенітеціарна служба України;
* установи виконання покарань;
* підприємства установи виконання покарання;
* інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;
* органи пробації

== Праця засуджених ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати: 
* на добровільній основі;
* на підставі договору цивільно-правового характеру;
* трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. 

'''Трудові договори''' та '''договори цивільно - процесуального характеру''' погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. 

Засуджені до позбавлення волі, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості. 
{| class="wikitable"
|-
! Категорія засуджених !! Особливі умови
|-
| Засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами || До погашення заборгованості в місцях і на роботах,які визначаються адміністрацією
|-
| Засуджені, які досягли пенсійного віку || За їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії
|-
| Інваліди І та ІІ груп ||
|-
| Хворі на активну форму туберкульозу ||
|-
| Жінки з вагітністю понад чотири місяці ||
|-
| Жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях ||
|-
|}

Засуджені можуть залучатися '''без оплати праці''' лише до робіт: 

→ з благоустрою колоній і прилеглих до них територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. 

'''В неробочий час''', без оплати праці, не більш як на дві години на день в порядку черговості засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються:

→ до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій; 

→ поліпшення житлово-побутових умов засуджених; 

→ допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством. 

=== Умови праці ===

# Робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 законодавством про працю.] 
# Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.
# Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
# Порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здавання робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання встановлюються начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов.
# На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим '''забороняється''' тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
=== Залучення до суспільно корисної праці ===
У виправних колоніях '''мінімального рівня безпеки''' з полегшеними умовами тримання, '''виправних центрах''' та '''дільницях соціальної реабілітації (адаптації)''' засуджені відповідно до частини першої статті 118 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] залучаються до праці:
* на власному виробництві;
* на договірній основі - на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, '''з письмового дозволу''' начальника міжрегіонального управління за умови забезпечення '''постійного нагляду''' за ними та '''щоденного повернення''' до житлової зони. 

У '''виняткових випадках''' з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника міжрегіонального управління '''допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи''' у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов. 

=== Заборона використання праці засуджених ===
'''Забороняється''' використовувати працю засуджених:
* на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;
* у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;
* на роботах, пов’язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);
* на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
* на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
* як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
* на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
* на роботах, пов’язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
* на роботах, пов’язаних з наданням медичної допомоги.
=== Оплата праці засуджених ===
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. 
Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України]. 

У виправних колоніях '''на особовий рахунок''' засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''. 

Засудженим, '''які мають заборгованість за виконавчими документами''', незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати '''не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку'''. 

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, '''відшкодовують витрати на їх утримання''', крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. 

[https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249749438 Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених у виправних колоніях] встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Відшкодування засудженими витрат, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. 
Відрахування '''за виконавчими листами та іншими виконавчими документами''' здійснюється у порядку, встановленому законом.

== Матеріально-побутове забезпечення засуджених ==
У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні '''не нижче плюс 18 °C'''. 

Засуджені '''забезпечуються''':
* триразовим гарячим харчуванням;
* одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка);
* натільною білизною та взуттям;
* постільними речами.
Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених. 

У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів. 

Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань. 

'''Комунально-побутові послуги надаються безоплатно:'''
* особам з інвалідністю першої та другої групи;
* жінкам з вагітністю понад чотири місяці;
* непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях;
* непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії);
* особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються '''безоплатно'''. 

В установах виконання покарань, у яких тримаються '''особи з інвалідністю та похилого віку''', адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники тощо). 

В установах виконання покарань засудженим надаються '''платні послуги''':
* фотографування;
* прокат кіно- та відеофільмів;
* додаткові медичні послуги;
* ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання;
* лазне-пральні;
* інші послуги.
'''Забезпечення осіб у виправних центрах''' 

Засуджені, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування, одяг, взуття, білизну і предмети першої потреби придбавають '''за власні кошти'''. 
'''Комунально-побутові та інші послуги''' оплачуються ними на загальних підставах. 

Особам, які '''не працюють у зв’язку із захворюванням''', а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. 

=== Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг ===
Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби без обмеження їх обсягу. 

Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація установи виконання покарань забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю '''не менше трьох разів на місяць''' згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня. 

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком. 

Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) '''максимального рівня безпеки''', '''дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах''', засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби '''забороняється.''' 
Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, '''за заявою засудженого'''. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою. 

Придбаний товар видається засудженому під його підпис на заяві. 

'''При вибутті до іншої установи''' виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за письмовим дорученням засудженого видаються його близьким родичам, іншим особам або йому особисто після звільнення з установи. 

Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії '''мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації''', можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою. 

Засуджені за бажанням '''можуть за рахунок власних коштів''' користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань, зокрема:
* пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу;
* ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим;
* фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації установи виконання покарань);
* інші послуги з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Засуджені можуть сплачувати за своє '''заочне (дистанційне) навчання'''. 

Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. 
Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців. 

'''Оплата додаткових послуг''' здійснюється шляхом переказу грошей з особового рахунку засудженого відповідному підприємству, установі, організації або спеціалісту, які їх надали, у сумі, зазначеній у заяві засудженого. 

При надходженні до засудженого '''листа з Європейського суду з прав людини''' про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого або є в розпорядженні адміністрації установи виконання покарань, такі копії надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому безкоштовно і не пізніше п’яти робочих днів з дня подання ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]

Порядок збільшення аліментів

2018-06-27T10:39:55Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"] * [http://zakon0....

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
== Вступ ==
Зміна розміру аліментів Сімейним законодавством передбачена можливість для стягувачів аліментів – збільшення їх розміру, а для платників аліментів – їх зменшення. Насправді, можливість збільшення або зменшення розміру аліментів передбачена для обох сторін, але на практиці не траплялося, щоб мати, з якою залишилися проживати дитина, звернулася до суду з метою зменшення розміру аліментів, так як їй сплачуються занадто високі аліменти, так само як і батько – платник аліментів, ніколи не звернеться до суду з тим, аби з нього стягували в якості аліментів суму більшу, ніж він сплачує. А тому, відбувся такий поділ.Законодавством встановлено, що можливо змінити розмір аліментів, який встановлено як рішенням суду, так і домовленістю між батьками. Насправді, змінити в судовому порядку можливо лише закріплений якимось документом розмір аліментів. Адже, якщо батьки мирним шляхом, в усному порядку, домовилися про розмір та періодичність сплати аліментів, то звернення одного з них до суду, у разі порушення домовленості, буде відбуватися саме в звичайному порядку стягнення аліментів, а не у порядку збільшення чи зменшення їх розміру.
== Судовий порядок вирішення проблеми ==
Підставою для подання позовної заяви про зміну розміру аліментів є наявність офіційно закріпленого розміру аліментів (нотаріально завірений аліментний договір, рішення суду), і, відповідно, небажання іншої сторони змінювати закріплені умови в добровільному порядку. Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем до Відповідача. Візьмемо для прикладу стандартну ситуацію – дитина залишилась проживати з матір’ю після її розлучення з батьком. В свою чергу мати звернулась з позовом «про стягнення аліментів» з батька на дитину, до досягнення дитиною повноліття, судом винесено рішення, яким визначено стягувати з батька на дитину ¼ частину усіх доходів батька. Таким чином, у випадку збільшення розміру аліментів Позивачем виступає мати, а батько, відповідно, Відповідачем, у випадку ж зменшення розміру аліментів Позивачем виступатиме батько, а мати – Відповідачем. Встановлення підсудності справи, тобто визначення в якому саме суді першої інстанції буде розглядатись справа. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України позови, про стягнення аліментів можуть пред’являтись як за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача, так і позивача. Проте, ми вважаємо, що дане положення кодексу можна застосовувати лише у випадку звернення матері з позовом «про збільшення розміру аліментів», адже дитина проживає з матір’ю, батько ж, з метою зменшення розміру аліментів повинен звертатися до суду за зареєстрованим місцем проживання матері.
== Особливості оформлення позовної заяви ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, та в інших випадках.
Таким чином, звернувши увагу на вищезазначені положення законодавства, можна зробити однозначний висновок про те, що в обґрунтування зміни розміру необхідно доводити наступні обставини:
* зміну матеріального становища. Для матері, яка бажає збільшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення її матеріального становища, або ж покращення матеріального становища батька. Для батька, який бажає зменшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення матеріального становища (зменшення заробітної плати, інші витрати). Доказами на підтвердження даних обставин можуть виступати довідки про доходи батьків, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, які можуть виступити на підтвердження зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.
* зміна сімейного стану. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли батько сплачує матері, згідно рішення суду, по 1/6 частині на утримання двох дітей, що разом виходить 1/3, а також сплачує 1/6 частину своїх доходів на утримання одного зі своїх непрацездатних батьків, похилого віку. Сукупний розмір аліментів, що стягується з нього не перевищує 50% усіх його доходів. Один з батьків, якого утримує Відповідач помирає, а тому відпадає необхідність в його утриманні. Таким чином відбуваються зміни сімейного стану Відповідача, що є приводом для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад по ¼ частині на обох дітей. Проте, якщо Відповідач має нову сім’ю, і в нього народжуються діти, знову ж таки змінюється сімейний стан, і батько має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Також, батько має можливість звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру, коли його батьки стали потребувати його утримання, після винесення первісного рішення про стягнення аліментів.
* зміна стану здоров’я. Дана обставина є досить зрозумілою, а тому не потребує жодних пояснень. Доказами, на підтвердження погіршення або покращення стану здоров’я можуть виступати медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо процедур лікування в Україні чи за кордоном як Позивача, так і Відповідача, і дитини, в залежності від того, хто звертається з позовом.
* інші випадки. До даної категорії підстав зменшення або збільшення розміру аліментів можна віднести будь-які життєві ситуації, які не підпадають під вищезазначені категорії. Проте слід розуміти, що будь-які випадки і ситуації необхідно доводити, а тому треба заздалегідь підготувати усі необхідні докази для їх підтвердження.
Окрім того, необхідно враховувати, що сімейним законодавством України встановлено мінімальну межу аліментів, що можуть стягуватися на одну дитину, а саме: розмір аліментів не може бути меншим ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте, законодавством врегульовано і максимальну межу сплати розміру аліментів та додаткових витрат, що стягується на усіх дітей, який не може бути більшим, ніж 50% заробітної плати платника аліментів. Окрім того, в дані 50% входять і інші відрахування від заробітної плати Відповідача.
А тому, звертаючись з позовними вимогами про зміну розміру аліментів, необхідно враховувати дані положення законодавства. Також, слід зазначити, що в даній категорії справ, суд критично відноситься до кожного доказу, наданого сторонами, а тому не бажано звертатися до суду у зв’язку з наявністю лише однієї підстави, необхідно обрати декілька, та саме в їх сукупності можливо буде досягти певного результату.
Також, необхідно звернути увагу на дії Відповідача у даному процесі. Оскільки, згідно принципів цивільного судочинства, сторони мають рівні права щодо подання доказів, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, то в даній категорії справ тягар доказування лежить на Позивачі, а тому, Вам необхідно подавати до суду лише докази, які дискредитують, або ж виключають ті обставини, які повідомив суду Позивач, або ж повідомляють про відсутність зміни даних обставин, а тому і відсутність необхідності зміни розміру аліментів.
Таким чином, для звернення до суду з позовом необхідно зібрати наступні документи:
* копія всіх сторінок паспорту Позивача (не обов’язково, але бажано);
* копія ідентифікаційного номеру Позивача (обов’язково);
* копія ідентифікаційного номеру Відповідача (обов’язково);
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей) (обов’язково);
* копія рішення суду, або аліментного договору, яким було визначено розмір аліментів (обов’язково);
* копія довідка про доходи Позивача, Відповідача, чеків, квитанції, абонементів, медичних довідок, рекомендацій лікаря, путівок на відпочинок та багато інших документів, що підтверджують Вашу позицію в даному судовому процесі, і відповідно надання їх є обов’язковим.
== Судовий збір ==
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір сплачується за подання позовної заяви. Відповідно до Законом України «Про судовий збір», [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 а саме п. 3 ст. 5] від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовної заяви про стягнення аліментів. У випадках, коли Позивачем виступає той з батьків, з ким залишилась проживати дитина, то Позивач звільняєтеся від сплати судового збору, та після розгляду справи та винесення судом рішення у справі, даним рішенням суд зобов’яже Відповідача сплатити судовий збір до Державного бюджету. У випадку, коли до суду звертається той з батьків, хто проживає окремо від дитини, то йому необхідно сплатити збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»], а саме за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.
== Подання позовної заяви до суду ==
В судах вказані час та дні, коли можна подати позовну заяву або інші процесуальні документи до канцелярії суду. Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які Ви надсилаєте та поштовим повідомленням.
Після отримання позовної заяви судом, вона реєструється. Під час подачі необхідно мати екземпляр самої позовної заяви, яку Ви можете залишити у себе, та на якій, відповідно, ставиться відмітка суду про прийняття від Вас пакету документів. Дана дія не є необхідною, але це гарантія для Вас, що подані документи не будуть втрачені.
Таким чином, після подачі позовної заяви, пакети документів формуються у справу, яка автоматизованою системою розподілу призначається на суддю, який відкриває провадження. Вам повинна надійти судова повістка про призначення справи до розгляду. Оскільки бувають моменти, коли судові повістки приходять невчасно або взагалі не надходять, потрібно їхати до суду та перевіряти стан справи.

[[Категорія:Сімейне право‎]]
[[Категорія:Стягнення аліментів‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Реєстрація права власності на майно, що розташоване на окупованій територіїї України

2018-04-03T06:27:31Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію ре...

Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю

2018-01-05T07:08:11Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищ...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів"]
== Облік осіб ==
Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - облік), ведуть органи соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання осіб.
Орган соціального захисту населення має право взяти на облік в установленому Мінсоцполітики порядку особу з інвалідністю, дитину з інвалідністю, іншу особу за їх фактичним місцем проживання, перебування.
Для взяття на облік особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законні представники подають органу соціального захисту населення заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - заява про взяття на облік).
Разом із заявою про взяття на облік пред'являються такі документи особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи:
паспорт або свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років);
висновок МСЕК про встановлення інвалідності для осіб з інвалідністю (для дітей з інвалідністю - висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до органів соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
індивідуальна програма (для особи з інвалідністю та дитини з інвалідністю) або висновок ЛКК (для інших осіб, осіб з інвалідністю, група інвалідності яких установлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився), містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (індивідуальна програма не пред’являється особами з інвалідністю для забезпечення спеціальними засобами для орієнтування, спілкування та обміну інформацією у випадках, передбачених пунктами 8-10 цього Порядку);
рішення ВЛК чи висновок ЛКК для постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність;
довідка з органів внутрішніх справ про невчинення кримінальних правопорушень (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);
висновок експерта за результатами судово-медичної експертизи (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);
довідка, що підтверджує місце проживання/перебуваня безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, видана уповноваженим органом за місцем проживання (для постраждалих внаслідок антитерористичної операції з числа мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції та яким не встановлено інвалідність);
витяг з наказу командира військової частини (начальника територіального підрозділу) або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана командиром військової частини (начальником територіального підрозділу), з відомостями про участь в антитерористичній операції (для військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців та працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, інших утворених відповідно до законів військових формувань, яким не встановлено інвалідність);
довідка з місця роботи (для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та безпосередньо брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, яким не встановлено інвалідність);
довідка з місця роботи, служби або навчання особи з інвалідністю та іншої особи (для осіб, які працюють, служать, навчаються);
посвідчення про взяття на облік (для бездомних осіб);
копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія сторінки паспорта громадянина України з відміткою про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (для осіб, які через релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
довідка про реєстрацію місця проживання для дітей, у тому числі дітей з інвалідністю, віком до 16 років, та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних осіб);
посвідчення, яке підтверджує право особи на пільги (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони).
Законний представник особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження.
Для взяття на облік осіб з інвалідністю по зору, слуху з числа членів УТОС, УТОГ до органу соціального захисту населення із зазначеними документами та копією членського квитка за бажанням особи з інвалідністю може звернутися керівник первинної організації відповідного товариства, який повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.
Якщо в особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи, які переселилися з тимчасово окупованої території чи районів проведення антитерористичної операції, або їх законних представників відсутні документи, передбачені пунктом 16 цього Порядку, орган соціального захисту населення перевіряє дані про особу з інвалідністю, дитину з інвалідністю, іншу особу в банку даних, а за відсутності їх у банку даних сприяє в отриманні зазначених документів за місцем фактичного проживання (перебування):
1) висновку МСЕК про встановлення інвалідності для осіб з інвалідністю (для дітей з інвалідністю - висновок ЛКК) та індивідуальної програми - у відповідних закладах охорони здоров’я;
2) копії документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, - у відповідних контролюючих органах.
Дані, що містяться в зазначених у пункті 16 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF Порядку] документах, вносяться особою з інвалідністю, іншою особою або їх законним представником, законним представником дитини з інвалідністю, керівником первинної організації УТОС, УТОГ до заяви про взяття на облік, після чого працівник органу соціального захисту населення звіряє їх з пред'явленими документами, з яких робить копії.
Особи з інвалідністю, інші особи або їх законні представники, законні представники дітей з інвалідністю, керівники первинної організації УТОС, УТОГ відповідальні за достовірність даних, що містяться у пред'явлених документах.
Подання документів, що містять завідомо неправдиві дані, є підставою для відмови особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю, іншій особі у взятті на облік.
Працівники органу соціального захисту населення відповідальні за нерозголошення даних щодо забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації.
Взяття на облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб, які перебувають на лікуванні у військово-медичних закладах, госпіталях для ветеранів війни, на повному державному утриманні, під вартою або у місцях позбавлення волі, закладах соціального захисту для бездомних осіб і центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, здійснюється на підставі документів, зазначених у пункті 16 цього Порядку, за зверненням керівника відповідного закладу (установи) до органів соціального захисту населення.
18. Заява про взяття на облік реєструється працівником органу соціального захисту населення у журналі, що ведеться за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - журнал реєстрації).
19. Орган соціального захисту населення на підставі документів, зазначених у пункті 16 цього Порядку:
формує особову справу особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі - особова справа);
заповнює картку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - картка);
вносить особисті дані особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи до банку даних;
видає особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю, іншій особі роздруковане направлення на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації у разі, коли:
- особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник вперше звернувся щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;
- особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник письмово звернувся щодо зміни підприємства, на якому йому було видано попередній технічний та інший засоби реабілітації;
формує електронне направлення у банку даних (у разі повторного забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації) з урахуванням строків їх експлуатації та медичних висновків (далі - електронне направлення) за два місяці до закінчення зазначеного строку;
інформує осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб та їх законних представників про підприємства, до яких вони можуть звернутися з питань забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
Підприємство у місячний строк з дня формування електронного направлення оформляє замовлення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації.
20. Особова справа формується з копій документів, зазначених у пункті 16 цього Порядку, заяви про взяття на облік, корінця направлення (якщо особа звертається вперше чи у разі зміни підприємства), роздрукованого електронного направлення, скріпленого печаткою органу соціального захисту населення, та картки.
21. Направлення, видані органами соціального захисту населення особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, іншим особам з ампутаційними куксами, вродженими вадами типу ампутаційних кукс або вкорочення кінцівок, жінкам після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії та з вродженими вадами молочних залоз, діють довічно незалежно від строку, визначеного індивідуальною програмою, висновком МСЕК або ЛКК, рішенням ВЛК.
Електронні направлення на повторне забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб з ампутаційними куксами, вродженими вадами типу ампутаційних кукс або вкороченням кінцівок, жінкам після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії та з вродженими вадами молочних залоз формуються органами соціального захисту населення за два місяці до закінчення строку експлуатації попереднього технічного та іншого засобу реабілітації.
Направлення для осіб з іншою патологією діє протягом строку, визначеного індивідуальною програмою або висновком МСЕК, ЛКК, рішенням ВЛК.
22. Днем звернення за технічними та іншими засобами реабілітації вважається дата надходження заяви про взяття на облік разом з документами, зазначеними у пункті 16 цього Порядку, про що робиться запис у журналі реєстрації.
Якщо заява про взяття на облік разом із зазначеними документами надіслана поштою, днем звернення вважається зазначена на поштовому штемпелі дата відправлення.
У разі коли до заяви про взяття на облік додаються не всі зазначені у пункті 16 цього Порядку документи, орган соціального захисту населення повідомляє у триденний строк особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю, іншій особі або їх законному представнику про документи, які необхідно подати додатково. У такому разі днем звернення вважається зазначена на поштовому штемпелі дата відправлення документів, що подаються додатково.
23. У разі повторного медичного обстеження осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб МСЕК, ЛКК, ВЛК надсилають у триденний строк органам соціального захисту населення індивідуальну програму та/або висновок, рішення, що містять показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
Органи соціального захисту населення вносять у триденний строк після надходження індивідуальної програми та/або висновку МСЕК, ЛКК, рішення ВЛК до банку даних інформацію про показання для забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації.
Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник за бажанням особисто подає індивідуальну програму та/або висновок МСЕК, ЛКК, рішення ВЛК органу соціального захисту населення.
24. У разі зміни зареєстрованого місця проживання особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник звертаються із заявою про взяття на облік до органу соціального захисту населення за новим зареєстрованим місцем проживання, який протягом п'яти робочих днів з дня її надходження надсилає відповідний запит до органу соціального захисту населення за попереднім зареєстрованим місцем проживання. Орган соціального захисту населення передає не пізніше місячного строку після надходження запиту особову справу особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи органу соціального захисту населення за новим зареєстрованим місцем проживання. При цьому в журналах реєстрації, що зберігаються в органах соціального захисту населення за попереднім і новим зареєстрованим місцем проживання, робляться позначки відповідно “вибув” і “прибув” із зазначенням дати.
У разі зміни прізвища, імені та по батькові, відомостей про зареєстроване місце проживання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи вони або їх законні представники повідомляють про це органу соціального захисту населення протягом 15 робочих днів.
25. Особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа знімаються з обліку в разі:
відміни відповідних медичних показань для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;
зняття інвалідності та втрати права на пільги;
виїзду на постійне місце проживання за кордон;
смерті.
Особова справа зберігається органом соціального захисту населення протягом п'яти років з дня зняття з обліку особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи, після чого підлягає знищенню.
Орган соціального захисту населення надсилає інформацію про зняття з обліку особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи підприємству, на якому особа отримувала останній технічний та інший засіб реабілітації, та вносить зазначену інформацію до банку даних у триденний строк з дня зняття з обліку.
26. У разі смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи виданий безоплатно технічний або інший засіб реабілітації, строк експлуатації якого не закінчився, повертається органу соціального захисту населення або сервісному центру із забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування таких засобів (далі - сервісний центр) членами сім'ї померлої особи з інвалідністю чи іншої особи. Перелік технічних та інших засобів реабілітації, що підлягають поверненню, та порядок їх повернення затверджує Мінсоцполітики.
Органи соціального захисту населення та сервісні центри організовують повернення технічних та інших засобів реабілітації, якими були забезпечені одинокі особи з інвалідністю та інші особи, що померли.
У разі відмови членів сім'ї померлих осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб повернути технічні та інші засоби реабілітації проводиться їх вилучення за рішенням суду.
У разі коли особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник безоплатно отримали технічні та інші засоби реабілітації через органи соціального захисту населення за рахунок коштів місцевого бюджету, інших надходжень, зокрема благодійної або гуманітарної допомоги, їм не видається відповідний засіб за рахунок коштів державного бюджету, про що інформується особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа або їх законний представник. При цьому особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, інша особа вважаються забезпеченими відповідним засобом реабілітації на строк його експлуатації, про що робиться відповідна відмітка у банку даних та особовій справі.
27. Технічні та інші засоби реабілітації, які повернуті особами з інвалідністю, дітьми з інвалідністю, іншими особами, їх законними представниками, передаються для забезпечення інших з числа перелічених осіб, комплектування сервісних центрів, пунктів прокату зазначених засобів, територіальних центрів соціального обслуговування населення, будинків-інтернатів, інших установ, які перебувають у сфері управління Мінсоцполітики, а також до майстерень з їх ремонту.
Типові положення про сервісні центри, пункти прокату технічних та інших засобів реабілітації затверджує зазначене Міністерство.
Технічні та інші засоби реабілітації, які повернуті особами з інвалідністю, іншими особами, їх законними представниками та законними представниками дітей з інвалідністю і не можуть використовуватися в подальшому, підлягають списанню в порядку, що встановлюється Мінсоцполітики.
Технічні та інші засоби реабілітації, строк експлуатації яких закінчився, поверненню не підлягають.

Визнання фізичної особи недієздатною

2017-10-05T11:50:55Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи згідно зі ст. 36 ЦКУ мож...

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи згідно зі ст. 36 ЦКУ можуть бути: психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними; а також зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми, якщо при цьому людина ставить себе і свою сім'ю в скрутне матеріальне становище.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюють піклування.
Така людина може самостійно здійснювати лише дрібні побутові угоди. Угоди щодо розпорядження майном та інші угоди, які виходять за межі дрібних побутових, здійснюють лише за згоди піклувальника. Грубо кажучи, купити хліб у магазині людина, чия цивільна дієздатність обмежена, може самостійно, а щоб узяти кредит або продати квартиру, їй необхідна згода піклувальника.
Водночас відмова піклувальника дати згоду на укладання угод, які виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, в органі опіки та піклування або в суді.
Отримання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, і розпорядження ними здійснює також піклувальник. Однак піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно отримувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи і розпоряджатися ними.
Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, і за шкоду, завдану нею іншій особі.
Недієздатність і її правові наслідки
Недієздатною може бути визнана людина, яка внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ст. 39 ЦКУ).
Зазвичай фізичну особу визнають недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Однак якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншої угоди, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого людину визнають недієздатною.
Над недієздатною фізичною особою встановлюють опіку.
Недієздатна фізична особа не має права здійснювати жодних угод. Всі угоди від імені недієздатної фізичної особи і в її інтересах здійснює опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, також несе опікун.
Куди звертатися
Заяву про обмеження цивільної дієздатності або визнання фізичної особи недієздатною подають до суду за місцем її проживання, а якщо людина перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі — за місцем розташування цього закладу.
Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначають за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.
Хто має право звертатися
Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть подати члени її сім'ї, орган опіки та піклування, наркологічний або психіатричний заклад.
Із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутися будь-який член сім'ї, близький родич, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки і піклування, а також психіатричний заклад.
Зміст заяви
У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, ставить себе або свою родину, а також інших осіб, яких за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною викладають обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого людина не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
Призначення експертизи
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для визначення психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною, ухиляється від проходження експертизи, суд на засіданні за участі лікаря-психіатра може затвердити ухвалу про примусове проходження судово-психіатричної експертизи.
Розгляд справи
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною розглядають суди в порядку окремого провадження відповідно до Глави 2 Розділу IV ЦПК України.
Суд розглядає справу за участі заявника і представника органу опіки та піклування. Питання про виклик самої фізичної особи, щодо якої розглядають справу про визнання недієздатною, вирішує суд з урахуванням стану її здоров'я.
Судові витрати, пов'язані з провадженням у справі про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, відносять на рахунок держави. Але якщо суд встановить, що заявник діяв несумлінно, без достатніх підстав для цього, всі судові витрати стягнуть з нього, а фізична особа, щодо якої було подано заяву, отримає право вимагати від заявника відшкодування моральної шкоди.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна або піклувальника.
Поновлення цивільної дієздатності
Поновлення повної цивільної дієздатності також відбувається за рішенням суду, якщо людина видужала або її стан покращився настільки, що вона може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а також припинила зловживати спиртними напоями, наркотичними речовинами, азартними іграми тощо. З моменту набуття чинності рішення суду про поновлення цивільної дієздатності опіка або піклування припиняються.

Порядок стягнення заборгованості з юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців

2017-10-05T10:51:11Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальніст...

Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні

2017-02-23T08:15:42Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-2013-%D0%BFту|http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-2013-%D0%BF%5D%5D Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/paran44#n44 Закон Країни Про зайнятість населенн]
== Реєстрація безробітних ==

Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного.

== Гарантії у сфері зайнятості населення ==

* вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;
* одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;
* професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
* професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;
* підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;
* безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;
* соціальний захист у разі настання безробіття;
* захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення;
* додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

== Документи які необхідні для реєстрації безробітнього ==

* копія паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України;
* копія облікової картки платника податків;
* копія трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості);
* копія диплома або іншого документа про освіту;
* копія військового квитка ( в разі потреби).

[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

2017-02-21T08:11:14Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* Постанова Кабінету міністрів України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці]

== Атестація робочих місць ==
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

== Для чого потрібна атестація робочих місць ==

* установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
* санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
* комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
* установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
* обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
* визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
* складання переліку робочих місць, виробництв, професій та
* посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
* аналіз реалізації технічних і організаційних заходів,спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

== Здійснення контролю ==

Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв,робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає правона пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці , Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня , Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

=== Результат атестації ===

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і оказників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

[[Категорія: Трудове право ]]
[[Категорія: Охорона праці ]]

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

2016-12-28T13:20:36Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * Постанова Кабінету міністрів України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/442-92-%D0%BF...

Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні

2016-12-28T13:06:28Z

Oleh.ivanytskyi:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-2013-%D0%BFту|http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198-2013-%D0%BF%5D%5D Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/paran44#n44 Закон Країни Про зайнятість населенн]
== Реєстрація безробітних ==

Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного.

== Гарантії у сфері зайнятості населення ==

=== Держава гарантує у сфері зайнятості: ===

* вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії;
* одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;
* професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
* професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;
* підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;
* безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку;
* соціальний захист у разі настання безробіття;
* захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення;
* додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

== Документи які необхідні для реєстрації безробітнього ==

* копія паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України;
* копія облікової картки платника податків;
* копія трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості);
* копія диплома або іншого документа про освіту;
* копія військового квитка ( в разі потреби).

[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів

2016-12-28T12:43:05Z

Oleh.ivanytskyi:

==Нормативна база==

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України про донорство та її компоненти]

== Захист державою прав донора ==
Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно. Донору в порядку, встановленому законодавством, відшкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

== Пільги, що надаються донорам ==

В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.
Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.
У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.
У разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.
Виплата середнього заробітку, зазначеного у частинах першій, другій та третій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.
Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати
донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.
Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання відповідних наборів продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

== Додаткові пільги ==

Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора. Кошти для надання цієї грошової допомоги передбачаються відповідними місцевими програмами розвитку донорства крові та її компонентів. Протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у кількості, зазначеній у частинах першій та другій цієї статті, донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

[[Категорія: Цивільне право‎‏‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія: За суб'єктами, які звертаються]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2016-12-28T12:24:28Z

Oleh.ivanytskyi:

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2016-12-28T12:17:10Z

Oleh.ivanytskyi:

Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів

2016-12-28T11:09:56Z

Oleh.ivanytskyi:

=Нормативна база=

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України про донорство та її компоненти]

== Захист державою прав донора ==
Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно. Донору в порядку, встановленому законодавством, відшкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

== Пільги, що надаються донорам ==
В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.
Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.
У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.
У разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.
Виплата середнього заробітку, зазначеного у частинах першій, другій та третій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.
Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати
донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.
Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання відповідних наборів продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
== Додаткові пільги ==
Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора. Кошти для надання цієї грошової допомоги передбачаються відповідними місцевими програмами розвитку донорства крові та її компонентів. Протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у кількості, зазначеній у частинах першій та другій цієї статті, донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

[[Категорія:За суб'єктами, які звертаються]]

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2016-12-20T08:31:36Z

Oleh.ivanytskyi:

Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв

2016-12-20T08:30:12Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.rad...

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2016-12-20T07:23:17Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] * [http://zakon3.rada.gov.ua/l...

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]

== Вирішення спорів щодо виховання дітей ==
Вирішення спорів щодо виховання дітей [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page3 Сімейний кодекс України] посилає на 3 три етапи:
* Вирішення батьками питань щодо виховання дитини
* Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
* Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

== Порядок розгляду ==
==== Вирішення батьками питань щодо виховання дитини ====
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
=== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї: ===
* За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
* Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

=== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ===

* Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

* Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

* За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

* У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

* Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

[[ Категорія: За галузями права ]] [[ Категорія: Сімейне право ]]

Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів

2016-12-19T13:47:47Z

Oleh.ivanytskyi: Створена сторінка: =Нормативна база= [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України про донорство та її ком...

=Нормативна база=

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України про донорство та її компоненти]

== Захист державною прав донора ==
Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно. Донору в порядку, встановленому законодавством, відшкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

== Пільги, що надаються донорам ==
В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.
Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.
У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.
У разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.
Виплата середнього заробітку, зазначеного у частинах першій, другій та третій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.
Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати
донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.
Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання відповідних наборів продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
== Додаткові пільги ==
Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора. Кошти для надання цієї грошової допомоги передбачаються відповідними місцевими програмами розвитку донорства крові та її компонентів. Протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у кількості, зазначеній у частинах першій та другій цієї статті, донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

[[Категорія:За суб'єктами, які звертаються]]

Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини

2016-12-19T09:19:42Z

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Консультація ==

Права дітей та батьків на майно регулюється чинним законодавством, а саме Цивільним кодексом України, Сімейниим кодексом України, ЗУ «Про охорону дитинства» та іншими нормативно правовими акти. В основі даного питання лежить сімейне право та Сімейний кодекс України, адже як трактує ст. 3 Сімейного кодексу України Сім’я - є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. У зв’язку з цим виникає питання про права батьків і дітей на майно. У зв’язку з цим згідно до ст. 177 Сімейного кодексу України Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Але в даній ситуації лише Сімейного кодексу України не досить щоб розглянути дане питання. Адже основні положення речових прав на майно регулює Цивільний кодекс України. В статті [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 242 ЦК України] передбачає, що батьки (усиновителі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Управління майном малолітніх дітей здійснюється батьками без спеціального повноваження. Це означає, що для здійснення юридичних дій з управління майном батькам не потрібно мати рішення будь-якого органу, який надав би їм відповідні повноваження, наприклад, органу опіки та піклування. Батькам достатньо для цього довести факт спорідненості і доказом цього є свідоцтво про народження дитини, де зазначені її батько та мати. Частина перша статті 177 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу] передбачає, що хоча батьки самостійно управляють майном малолітніх дітей, але думку дитини за його розпорядженням і управлінням батьки повинні вислухати, тобто дитина зовсім не усувається від управління своїм майном. Якщо рекомендації дитини слушні, відповідають її інтересам, то до цієї думки можна і прислухатися, у решті випадків батьки діють на свій розсуд. У процесі управління майном малолітніх дітей батьки вчиняють різні правочини щодо майна дітей.

[ [ Категорія: Сімейне право ] ]
[ [ Категорія: Цивільне право ] ]