WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Інститут приватних виконавців

2017-06-15T14:12:44Z

Oksana.tsyupka: Створена сторінка: == Зміст == Нормативна база Вимоги до приватного виконавця Кваліфікаційний іспит приват...

== Зміст ==
Нормативна база
Вимоги до приватного виконавця
Кваліфікаційний іспит приватних виконавців
Особливості здійснення діяльності приватного виконавця
== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]

== Вимоги до приватного виконавця ==
Приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. 
'''Приватним виконавцем не може бути особа:'''

1) яка не відповідає вимогам, встановленим частиною першою цієї статті;

2) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;

3) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;

4) яка вчинила корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, - протягом трьох років з дня вчинення;

5) якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною чи адвокатською діяльністю або діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яку позбавлено права на здійснення діяльності приватного виконавця, - протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення;

6) звільнена з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, - протягом трьох років з дня звільнення. 
Приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.
== Кваліфікаційний іспит приватних виконавців ==
Кваліфікаційна комісія проводить кваліфікаційний іспит протягом трьох місяців з дня надання допуску особі до складення кваліфікаційного іспиту. 
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом автоматизованого анонімного тестування особи, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця. 
Особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, Міністерство юстиції України на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційного іспиту видає посвідчення приватного виконавця. 
Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, має право скласти його повторно не раніше ніж через шість місяців.
Посвідчення про право на здійснення діяльності приватного виконавця видається без обмеження строку його дії.
За видачу посвідчення приватного виконавця особа, яка склала кваліфікаційний іспит, вносить плату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
== Особливості здійснення діяльності приватного виконавця ==
Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження". 
Залучення працівників поліції для сприяння у вчиненні виконавчих дій здійснюється за мотивованою постановою приватного виконавця, яка подається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії та має бути розглянута по суті не пізніше наступного робочого дня. У задоволенні постанови приватного виконавця може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень, а також до подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. 
Особа не має права здійснювати діяльність приватного виконавця після внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України запису про зупинення або припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця. 
Забороняється здійснення діяльності приватного виконавця без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності. 
Приватний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлюються Міністерством юстиції України.Правила ведення діловодства та архіву приватного виконавця затверджуються Міністерством юстиції України. 
Матеріали виконавчих проваджень та архів приватного виконавця є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного виконавця у зв’язку із здійсненням ним діяльності з виконання рішень. 
Приватний виконавець зобов’язаний забезпечити зберігання документів діловодства та архіву протягом усього строку здійснення ним діяльності.Приватний виконавець зобов’язаний подавати Міністерству юстиції України інформацію про свою діяльність у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
[[Категорія: Виконання судових рішень]]

Договори у сфері житлово-комунальних послуг. Повірка лічильників

2017-01-24T10:52:44Z

Oksana.tsyupka:

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг належать до категорії цивільно-правових, тому одним із основних документів, що регламентують цю сферу, є Цивільний кодекс України. Також такі відносини регулюють спеціальні акти. 
== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1875-15 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»].
* До підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг відносяться акти Кабінету Міністрів:
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-п постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»].
== Учасники відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. ==
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

== Істотні умови договору. ==
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг згідно є:

*найменування сторін;
*предмет договору;
*вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
*порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
*порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
*права та обов'язки сторін;
*порядок контролю та звіту сторін;
*порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
*визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
*порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
*умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
*порядок здійснення ремонту;
*відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
*порядок вирішення спорів;
*перелік форс-мажорних обставин;
*строк дії договору;
*умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
*дата і місце укладення договору.
''Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.''

У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

== Повірка лічильників. ==

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від із внесеними змінами, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

У разі звернення споживача до виконавця послуги з централізованого опалення із заявою про надання розстрочки (додаток 4) такий виконавець починаючи з місяця подання зазначеної заяви щомісяця протягом опалювального періоду нараховує 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення.

Сума неоплачених протягом опалювального періоду 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення нараховується споживачу протягом міжопалювального періоду щомісяця рівними частинами з травня по вересень включно.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця.

За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:
#з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;
#з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.
== Підстави звернення до суду. ==

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

У такому випадку позов пред»являється за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 109 ЦПК України).
Позов про захист прав споживачів може бути пред»явлений і за місцем проживання споживача (ч. 5 ст. 110 ЦПК України).

[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Суди]]

Паліативна допомога

2017-01-19T23:04:30Z

Oksana.tsyupka:

== [[Паліативна допомога]] ==

Права паліативних пацієнтів в Україні на доступну, кваліфіковану та якісну медичну допомогу, у тому числі в термінальний період життя, гарантуються, так само, як і право кожного громадянина України на забезпечення охорони здоров`я в цілому, відповідними статтями Конституції України, та регламентуються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», іншими Законами України, окремими Постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров’я України.
При цьому базовим правовим документом, що гарантує зазначені права пацієнтів в нашій державі, є, насамперед, Конституція з її гарантіями кожному громадянину права на гідне життя та права на медичну допомогу у разі погіршення стану здоров’я (ст.ст. 3, 27, 28, 49).

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3611-17 Закон України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/60/95-вр Закон України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1026-17 Закон України "Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1794-17 Закон України "Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року".]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/14-2002-п Постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 10.01.2002 р. «Про затвердження міжгалузевої комплексної програми “Здоров`я нації” на 2002-2011 роки.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/333-2013-п Постанова Кабінету Міністрів України № 333 від 13 травня 2013 року «Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я»].
* [http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20120425_311.html Наказ МОЗ України № 311 від 25. 04. 2012 р. «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі».]
* [http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090626_463.html Наказ МОЗ України № 463 від 26.06.2009 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009-2010 р.»], який став підставою для створення Кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика. Перший випуск курсантів кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П.Л.Шупика відбувся в 2010 році.
* [http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20160511_0427.html Наказ МОЗ України від 11.05.2016 № 427 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я""]
* [http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20070703_368.html Наказ МОЗ України № 368 від 03.07.2007 р.«Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД»].
* [http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20100514_409.html Наказ МОЗ та АМН України №409/39 від 14.05.2010 р. “Про виконання завдань та заходів Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року”] (пп. 28 29).
* [http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20100927_810.html Наказ МОЗ України №810 від 27.09.2010 р. “Про затвердження переліку тем клінічних настанов та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги для опрацювання в 2010-2011 роках”.]

== '''Права паліативних хворих, передбачені міжнарожними актами та цивільним законодавством''' ==

До обов’язкових міжнародних актів в Україні, належать лише найбільш загальні документи, що містять права і свободи, які мусять гарантуватися людині в цивілізованому суспільстві, і головне – право на життя та отримання медичної допомоги при хворобі та в старості. Найважливішими з них є такі:
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини (Universal Declaration of Human Rights – UDHR), прийнята Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р.];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод] (1950 р., яка захищає громадянські та політичні прав людини;
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія (1961)], присвячена захисту соціальних та економічних прав людини;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/990_016 Лісабонська декларація прав пацієнта], прийнята Всесвітньою медичною асоціацією (ВМА) 1981 року;
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини, що прийнята Асамблеєю ООН 1989 року] та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 р.;
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_595 Резолюція Парламентської асамблея Ради Європи «Про права хворих і помираючих людей», прийнята 1999 року];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_h07 Паризька хартія по боротьбі з раком] (2000). Цей міжнародний нормативно-правовий документ, що прийнятий 2000 року, формулює основні засади і вимоги до контролю хронічного больового синдрому в онкологічних пацієнтів (ст. VIII). Україна приєдналася до Хартії 2007 року.
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/897_rez_1649.htm Резолюція 1649 Парламентської Асамблеї Ради Європи (2009), прийнята 28 січня 2009 р.]
 
<big>Статтею 287 Цивільного кодексу України забезпечується право пацієнта на психологічну допомогу та духовну підтримку, згідно з релігійними переконаннями, зокрема у цій сатті зазначається, що фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров»я має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. 
</big>
 
Крім того, статтею 78 ЦК України встановлено право дієздатних фізичних осіб, які не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов"язки, обрати собі помічника, який в разі необхідності може представляти особу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, а також вчиняти дрібні побутові правочини, отримувати, пенсію, аліменти, заробітну плату, поштову кореспонденцію тощо. Також помічник може представляти фізичну особу в суді, однак лише на підставі окремої довіреності.

== '''Паліативне лікування''' ==

Паліативне лікування має бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів. Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі, у денному стаціонарі, у спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). Наприклад, якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати йому призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної й психологічної допомоги. Вони також повинні мати можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за консультацією. Тому ВООЗ визнано, що в кожній країні повинні бути створені відповідні служби для задоволення медичних і соціальних потреб паліативних хворих.

== '''Порядок звернення до суду за захистом порушених прав''' ==

У разі порушення прав паліативних пацієнтів одержати при потребі необхідне лікування та медико-соціальний догляд, які мають бути доступні для важко хворих осіб цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до міжнародних норм і затверджених МОЗ України національних стандартів та клінічних протоколів, такі особи або їхні родичі можуть звернутись із відповідним позовом за захистом порушених прав до суду першої інстанції. 

Позов пред»являється за загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 109 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]), а у разі звернення із позовом про відшкоудвання шкоди, завданої ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи такий може пред"являтися за місцем проживання позивача, або за місцем завдання шкоди (ч. 3 ст. 110 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). 

При цьому при зверненні із позовом сплачується судовий збір.
Разом із тим, п.п 2, 9 ч. 1 ст. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Суди]]

Паліативна допомога

2017-01-17T10:53:49Z

Oksana.tsyupka:

Паліативна допомога

Права паліативних пацієнтів в Україні на доступну, кваліфіковану та якісну медичну допомогу, у тому числі в термінальний період життя, гарантуються, так само, як і право кожного громадянина України на забезпечення охорони здоров`я в цілому, відповідними статтями Конституції України, та регламентуються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», іншими Законами України, окремими Постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров’я України.
При цьому базовим правовим документом, що гарантує зазначені права пацієнтів в нашій державі, є, насамперед, Конституція з її гарантіями кожному громадянину права на гідне життя та права на медичну допомогу у разі погіршення стану здоров’я (ст.ст. 3, 27, 28, 49).

Нормативна база:

Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров`я” із внесеними змінами.
Закон України “Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги”.
Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” № 60/95-ВР від 15.02.95.
Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду тапідтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки».
Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року», прийнятий ВР України 23.12.2009 р.
Постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 10.01.2002 р. «Про затвердження міжгалузевої комплексної програми “Здоров`я нації” на 2002-2011 роки.
Постанова Кабінету Міністрів України № 333 від 13 травня 2013 року «Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я».
Наказ МОЗ України № 311 від 25. 04. 2012 р. «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі».
Наказ МОЗ №768 від 7 листопада 2011 р. «Про затвердження табелів матеріально-технічного оснащення та примірних штатних нормативів закладу охорони здоров’я «Хоспіс», виїзних бригад «Хоспіс вдома», паліативного відділення».
Наказ МОЗ України № 463 від 26.06.2009 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009-2010 р.», який став підставою для створення Кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика. Перший випуск курсантів кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П.Л.Шупика відбувся в 2010 році.
Наказ МОЗ України від 11.05.2016 № 427 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я""
Наказ МОЗ України № 368 від 03.07.2007 р.«Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».
Наказ МОЗ України № 159-0 від 24 липня 2008 р. “Про утворення Інституту паліативної та хоспісної медицини МОЗ України”.
Наказ МОЗ та АМН України №409/39 від 14.05.2010 р. “Про виконання завдань та заходів Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до
2016 року” (пп. 28 29).
Наказ МОЗ України №531 від 02.07.2010 р. “Про створення робочої групи з питань удосконалення нормативно-правових актів щодо збільшення доступності паліативних пацієнтів з хронічним больовим синдромом в термінальній стадії життя до сучасних високоефективних анальгетичних засобів, включаючи опіоїдні анальгетики”.
Рішення Колегії МОЗ України від 30.04.2010 р. “Розвиток хоспісної та паліативної медицини”.
Наказ МОЗ України №810 від 27.09.2010 р. “Про затвердження переліку тем клінічних настанов та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги для опрацювання в 2010-2011 роках”.

Права паліативних хворих, передбачені міжнарожними актами та цивільним законодавством

До обов’язкових міжнародних актів в Україні, належать лише найбільш загальні документи, що містять права і свободи, які мусять гарантуватися людині в цивілізованому суспільстві, і головне – право на життя та отримання медичної допомоги при хворобі та в старості. Найважливішими з них є такі:
Загальна декларація прав людини (Universal Declaration of Human Rights – UDHR), прийнята Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р.;
Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р., яка захищає громадянські та політичні прав людини;
Європейська соціальна хартія (1961), присвячена захисту соціальних та економічних прав людини;
Лісабонська декларація прав пацієнта, прийнята Всесвітньою медичною асоціацією (ВМА) 1981 року;
Конвенція про права дитини, що прийнята Асамблеєю ООН 1989 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 р.;
Познанська Декларація про розвиток паліативної допомоги у Східній Європі (1998);
Резолюція Парламентської асамблея Ради Європи «Про права хворих і помираючих людей», прийнята 1999 року;
Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо розбудови ефективної наркополітики (2000);
Паризька хартія по боротьбі з раком (2000). Цей міжнародний нормативно-правовий документ, що прийнятий 2000 року, формулює основні засади і вимоги до контролю хронічного больового синдрому в онкологічних пацієнтів (ст. VIII). Україна приєдналася до Хартії 2007 року.
Європейська хартія про права пацієнтів (Рим, листопад 2002 р.), в якій зокрема наголошується на таких правах пацієнта, як право на профілактичні заходи, на доступність медичної допомоги, на інформацію, на згоду, на свободу вибору, на приватність і конфіденційність, на запобігання, по можливості, стражданню та болю.
Рекомендації (Rec. 2003) державам–учасникам (серед них і Україна) з організації паліативної допомоги, прийняті 2003 р. Комітетом Міністрів Ради Європи;
Резолюція 1649 Парламентської Асамблеї Ради Європи (2009), прийнята 28 січня 2009 р.
Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров»я передбачені також ст. 287 ЦК України, у якій зазначено, що до хворого повинні бути допущені не лише члени сім’ї, а й нотаріус, адвокат, священнослужитель для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Отже, даною нормою забезпечується також право на психологічну допомогу та духовну підтримку, згідно з релігійними переконаннями.
Крім того, статтею 78 ЦК України встановлено право паліативних хворих обрати собі помічника, який в разі необхідності може представляти особу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, а також вчиняти дрібні побутові правочини, отримувати, пенсію, аліменти, заробітну плату, поштову кореспонденцію тощо. Також помічник може представляти фізичну особу в суді, однак лише на підставі окремої довіреності.

Паліативне лікування

Паліативне лікування має бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів. Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі, у денному стаціонарі, у спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). Наприклад, якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати йому призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної й психологічної допомоги. Вони також повинні мати можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за консультацією. Тому ВООЗ визнано, що в кожній країні повинні бути створені відповідні служби для задоволення медичних і соціальних потреб паліативних хворих.

Порядок звернення до суду за захистом порушених прав

У разі порушення прав паліативних пацієнтів одержати при потребі необхідне лікування та медико-соціальний догляд, які мають бути доступні для важко хворих осіб цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до міжнародних норм і затверджених МОЗ України національних стандартів та клінічних протоколів, такі особи або їхні родичі можуть звернутись із відповідним позовом за захистом порушених прав до суду першої інстанції.
Позов пред»являється до суду за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 109 ЦПК України). При цьому при зверненні із позовом сплачується судовий збір.
Разом із тим, п.п 2, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Договори у сфері житлово-комунальних послуг. Повірка лічильників

2016-12-16T14:34:40Z

Oksana.tsyupka: Створена сторінка: Договори у сфері житлово-комунальних послуг (надання послуг централізованого опаленн...

Договори у сфері житлово-комунальних послуг (надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення). Повірка лічильників.

Питання, пов’язані з наданням житлово-комунальних послуг населенню, регулюються низкою законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Відносини у сфері житлово-комунального комунальних послуг належать до категорії цивільно-правових, тому одним із основних документів, що регламентують цю сферу, є Цивільний кодекс України. Також такі відносини регулюють спеціальні акти, такі як Житловий кодекс України і Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, оскільки одна із сторін є одночасно споживачем житлово-комунальних послуг, то на ці відносини поширюється також дія Закону України «Про захист прав споживачів».

До підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг відносяться акти Кабінету Міністрів, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг згідно є:

1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання.

У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
Частиною 6 даної норми Закону передбачено розірвання споживачем послуг договору у порядку, встановленому законом у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та умовами Типового договору, споживач має право не сплачувати вартість послуг за період тимчасової відсутності його і членів його родини після відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування кранів у квартирі.

Водночас в деяких випадках можливість односторонньої відмови від договору окремим споживачем обмежена законодавчо. Так, згідно з Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22.11.2005 р., з подальшими змінами, внесеними Наказом Міністерства житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 р., відключення від мережі центрального опалення можливо лише щодо всього житлового будинку. Заяви мешканців про індивідуальне відключення від мережі центрального опалення не розглядають. Щоб відключити будинок від системи центрального опалення, треба скликати загальні збори мешканців будинку, на якому ухвалити рішення про відключення всього будинку від тепломережі. Причому таке рішення мають підтримати всі власники. Далі потрібно подати копію протоколу загальних зборів мешканців разом із заявою в міжвідомчу Комісію для розгляду питань про відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП. Рішення Комісії ухвалюють за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та згідно з нею.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від із внесеними змінами, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

У разі звернення споживача до виконавця послуги з централізованого опалення із заявою про надання розстрочки (додаток 4) такий виконавець починаючи з місяця подання зазначеної заяви щомісяця протягом опалювального періоду нараховує 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення.

Сума неоплачених протягом опалювального періоду 50 відсотків плати за послугу з централізованого опалення нараховується споживачу протягом міжопалювального періоду щомісяця рівними частинами з травня по вересень включно.
У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі коли опалювальні пристрої в квартирі (будинку садибного типу) обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:
з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;
з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Паліативна допомога

2016-12-16T14:28:30Z

Oksana.tsyupka: Створена сторінка: Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого забезпечити максимально можл...

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого забезпечити максимально можливу якість життя паліативних хворих і членів їхніх родин, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню симптомів болю та розладів життєдіяльності, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної (ад'ювантної) терапії та догляду, надання психологічної, соціальної, духовної та моральної підтримки, незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання хворого тощо. Паліативна допомога основана на комплексній міждисциплінарній оцінці фізичного стану пацієнта, ступені больового синдрому та розладів функцій життєдіяльності, психоемоційних, когнітивних та культурних особливостей, максимально можливого та всебічного врахування потреб і побажань пацієнта та його родини, прогнозу прогресування захворювання та тривалості життя. Надання паліативної допомоги розпочинається від моменту постановки діагнозу невиліковного прогресуючого захворювання та обмеженого прогнозу життя і продовжується до закінчення періоду скорботи родини.

Первинна паліативна допомога – це паліативна допомога, яка надається паліативним хворим на первинному рівні надання медико-санітарної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах або вдома лікарями загальної практики-сімейної медицини, дільничними лікарями та лікарями-спеціалістами поліклінік.
Загальна паліативна допомога – це паліативна допомога, яка надається паліативним хворим лікарями-спеціалістами відповідно до їхньої спеціалізації амбулаторно та у стаціонарних закладах охорони здоров'я другого і третього рівня.

Спеціалізована паліативна допомога – це комплексна мультидисциплінарна медико-соціальна та психологічна допомога, яка надається паліативним хворим у закладах охорони здоров’я особливого типу «Хоспіс», у відділеннях та палатах паліативної допомоги стаціонарних лікувально-профілактичних закладів лікарями та молодшими медичними спеціалістами, які одержали спеціальну підготовку з надання паліативної та хоспісної допомоги, та вдома фахівцями спеціалізованих мультидисциплінарних мобільних бригад паліативної допомоги із залученням медичних психологів, соціальних працівників та інших фахівців, за потребою, а також волонтерів, найближчих родичів або опікунів хворого.

Послуги хоспісу і паліативної допомоги забезпечують міждисциплінарний догляд (фізичні, психологічні, духовні і соціальні аспекти), навчання і підтримка пацієнта та його сім’ї, охоплення всіх людей з небезпечними для життя хворобами і їх родичів, а також послуги для полегшення відчуття втрати близької людини. Мета — поліпшення якості життя пацієнта і його родини.

Сьогодні, невиліковно хворі пацієнти мають довгий шлях радикального лікування з наступною паліативною допомогою (якщо всі засоби вважаються не корисними), а потім короткий період хоспісу.
Хоспіс же – це спеціалізована допомога невиліковно хворим в останні дні життя.

Аспекти якості життя охоплюють фізичні, психологічні, соціальні і духовні сторони особистості. Досвід вмирання впливає на всі аспекти.
Значення якості життя відрізняється для кожної конкретної людини і може бути визначено тільки самим пацієнтом на основі власного життєвого досвіду. Якість життя розглядається протягом усього перебігу захворювання/умирання (включно час смерті і період переживання втрати близької людини).

Міністерством охорони здоров»я України розроблений проект Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року та конкретний план заходів щодо її реалізації.
Цим документом передбачається створення соціально-медичних центрів, які будуть надавати комплекс послуг паліативним пацієнтам та членам їх родин.
Відомо, що в Україні зростає потреба у наданні якісної паліативної допомоги. Кількість населення, що потребує паліативної допомоги, складає понад 600 тисяч пацієнтів щорічно, члени їх родин також потребують супроводу та підтримки. За підрахунками авторів Стратегії щорічно, понад 1,5 млн населення потребують паліативної допомоги.

Станом на сьогодні, створено 2 центри, 7 хоспісів та понад 60 самостійних відділень паліативної допомоги, що забезпечує доступ до 1500 стаціонарних паліативних ліжок. Крім того, в Україні функціонує 7 виїзних служб надання паліативної допомоги вдома для дорослих та дітей. Та за оцінками експертів, потреба у паліативній допомозі в Україні задоволена лише на 15 %.
Стратегія пропонує системно врегулювати організаційні основи надання паліативної допомоги, зокрема, розробити правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в сфері охорони здоров’я і забезпечують розвиток мережі паліативних установ охорони здоров’я.

Документ також передбачає розвиток кадрових ресурсів для роботи стаціонарних і виїзних служб паліативної допомоги, створення системи мотивації та заохочення для залучення кадрів, які надають паліативну допомогу, створення нової спеціальності молодшого медичного працівника — «доглядальниця»; проведення наукових досліджень щодо нозологічних, соціальних, психологічних та інших особливостей паліативного стану дітей та внесення відповідних змін у чинні медичні стандарти і клінічні протоколи, розробку нових медичних стандартів і клінічних протоколів.
Проект розпорядження КМУ "Про схвалення Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року" пройшов широке громадське обговорення в різних формах, пропозиції громадськості, в тому числі професійних спільнот у сфері паліативної допомоги були враховані. Прийняття проекту активно схвалюється громадськістю.
Реалізація цього акта дозволить створити правові та організаційні засади для системного розвитку паліативної допомоги в Україні, з урахуванням пацієнт- сім'я – орієнтованого підходу та державних гарантій права на охорону здоров'я.

У сфері регулювання паліативної допомоги діють такі нормативно-правові акти:

Основи законодавства України про охорону здоров'я;
Закон України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги";
Закон України "Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року";
Закон України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки";
Закон України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки", які містять питання розвитку паліативного догляду.

Крім того, слід зазначити, що наказом Міністерства охорони здоров»я України від 21.01.2013 р. № 41 затверджено Порядок надання паліативної допомоги.
Згідно вказаного Порядку координацію роботи з питань надання паліативної допомоги здійснюють в межах компетенції Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2015 р. № 58 затверджено Державний стандарт паліативного догляду, який визначає зміст, обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги з паліативного догляду, показники її якості. Цей Державний стандарт застосовується для організації надання соціальної послуги з паліативного догляду паліативним хворим (особам похилого віку, інвалідам, хворим (із числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше ніж чотири місяці)), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги; моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги з паліативного догляду.

Водночас Європейською хартією прав пацієнтів, що була прийнята у Римі у 2002 році, визначено14 конкретних прав пацієнтів, у тому числі й право - «Кожен має право за можливості уникнути страждань і болю на кожному етапі свого захворювання» (ст.11).

Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі прийнята на нараді ВООЗ в Амстердамі ще в 1994 році.

Впровадження в країнах Європи стандартів прав пацієнтів має важливе значення для України на етапі реформування системи охорони здоров»я і набуває особливої гостроти та актуальності.
Найповніше права пацієнтів регламентуються у Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р., а також права пацієнтів можна визначити, виходячи з норм Конституції України та Цивільного кодексу України.

У разі порушення прав, пацієнти вправі звернутись до суду за захистом порушених прав.

Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку

2016-12-16T14:25:06Z

Oksana.tsyupka: Створена сторінка: Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміще...

Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку є необхідністю вирішення гострих житлових проблем, таких як несплата житлово-комунальних послуг усіма повнолітніми квартиронаймачами, утворення заборгованість за такі послуги та наявність судового рішення про її стягнення.
Бажання розділити особового рахунку на оплату комунальних послуг може виникнути за різних обставин:
- в одному помешканні живуть декілька сімей або осіб, які не бажають залежати один від одного при оплаті комунальних платежів;
- між мешканцями відсутня згода на розподіл комунальних платежів чи один із пожильців взагалі не надає кошти на таку оплату.
У зв’язку із цим може складатися парадоксальна ситуація, оскільки обов’язок по сплаті комунальних платежів несуть всі власники та особи, що проживають у квартирі або будинку. Обслуговуючі організації хвилює лише факт надходження коштів на їх рахунки. Якщо хтось із мешканців не бажає надавати кошти на оплату, виходить, що інші мешканці мають оплачувати рахунки і за себе, і «за сусіда». Оскільки особовий рахунок єдиний і невчасна оплата може тягнути за собою застосування санкцій (пеня, штрафи тощо). Розподіл особових рахунків дає можливість кожному, за ким такий рахунок закріплений, оплачувати виключно за ті послуги, які були спожиті саме ним.
Особовий рахунок - це «ідентифікатор» («умови») доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами. При розрахунку вказується конкретний платник, до якого (при несвоєчасному здійсненні виплат) буде пред'явлений судовий позов з боку органів житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ).
Перед розділенням особових рахунків в приватизованих квартирах необхідно врахувати ряд важливих моментів. Так, за законом, постачання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі укладеного з власником квартири договору про обслуговування прибудинкової території та оплату комунальних послуг. Даний документ тісно пов'язаний з порядком користування житлом (в якості основних параметрів виступає кількість зареєстрованих і площа квартири). Вищезазначена угода укладається з одним із мешканців квартири, який повинен проводити щомісячну оплату послуг ЖКГ. Інші члени сім'ї мають рівні права на користування житлом.
Дана особливість докладно описана у чинній статті 156 Житлового кодексу УРСР, якою встановлюються права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.
Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
У випадку, якщо мешканці дійшли згоди щодо необхідності розподілу особових рахунків, вони можуть подати заяви до обслуговуючої організації та отримати кожен окремо особовий рахунок на сплату комунальних платежів. Суттєвим для цього є наявність згоди усіх проживаючих у квартирі осіб та власників між собою. Поділ особового рахунку має здійснюватися на прохання наймача. В результаті змінюється суть договору найму, і квартира стає комунальною. Члени сім'ї «перетворюються» у сусідів. Право на поділ особового рахунку має дієздатний і повнолітній громадянин України, що зареєстрований та проживає в квартирі. Для поділу рахунків до ЖЕК повинні бути здані заяви від усіх співвласників житла. При цьому оплата за комунальні послуги проводитися з урахуванням кількості зареєстрованих мешканців у квартирі. При відсутності лічильників розмір платежів багато в чому залежить від площі приміщення.
Проблема ж може виникнути у випадку, якщо такої згоди немає і один із мешканців не зважає та відверто ігнорує правила співжиття та думку інших мешканців. В такому випадку виникає необхідність примусового розподілу особових рахунків у судовому порядку.
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:
- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
- за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Разом із тим, вирішити питання про поділ особових рахунків як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я, та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні.

При подачі позовної заяви, питання про необхідність поділу особових рахунків, має бути поставлено чітко і коректно. Важливо визначитися з порядком користування житлом (кому і яка кімната буде належати). Варто звертати увагу, що після поділу житлові умови членів сім'ї не повинні погіршитися. Після винесення позитивного рішення про поділ особового рахунку, квартира або будинок, залишається у загальному користуванні, але кожен власник стає власником своєї частини житла та здійснює оплату за неї. Як вже згадувалося, одна частина квартири (кімнати) виділяється в окреме користування, а друга - в загальне. Якщо квартира занадто маленька, то для чіткого визначення порядку користування може проводитися будівельна експертиза.
Успішний розділ особового рахунку дає реальну можливість мешканцеві приватизувати свою кімнату (якщо квартира не була приватизована). Це, в свою чергу, дозволить розпоряджатися житлом на свій розсуд, не цікавлячись думкою «сусідів». У ситуації, коли квартира перебуває у приватній власності, мешканець може оплачувати тільки ту частину приміщення, яка відійшла йому за рішенням суду. Для цього проводиться перерахунок, відкривається новий особовий рахунок і складається договір.
Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б врегульовувала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між спільними сумісними власниками квартири, то у даному випадку з метою врегулювання даного цивільно-правового спору необхідно використовувати норму ч.2 ст.373 ЦК України за правилами аналогії закону, встановленої ч.1 ст.8 ЦК України.
Така ж правова позиція відображена в рішенні Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.02.2013 р. у справі про розділ особового рахунку на оплату комунальних послуг. Дане рішення в апеляційному порядку не оскражувалось та наводиться нижче.

Справа № 2035/5980/2012
№ производства 2/646/149/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.02.2013 року Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді - Благої І.С., при секретарі - Струк Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», - про поділ особового рахунку, -

в с т а н о в и в:
Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, яким просять:
- розділити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 на два окремих особових рахунка у відповідності з порядком користування житловими кімнатами, який склався, розділив при цьому оплату за площу загального користування між особовими рахунками відповідно до частки кожного співвласника;
- закріпити один особовий рахунок на площу 30,85 кв.м за ОСОБА_1, другий особовий рахунок на площу 14,15 кв.м - з ОСОБА_4.
Позов обґрунтовано тим, що позивачі та відповідач проживають у квартирі АДРЕСА_1. Співпозивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем, який 27.04.1999р. було розірвано. В період цього шлюбу у них народилися діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, співпозивачі у цій справі. 26.03.1998р. квартира була приватизована, і сім'я отримала спірну квартиру у спільну власність. Після розірвання шлюбу позивач та відповідач, а також їх діти залишилися проживати у спірній квартирі. За цей час між ними склався наступний порядок користування квартирою: відповідач проживає у кімнаті площею 9,7 кв.м., а співпозивачі - у кімнаті площею 17,5 кв.м. Кухня, коридор та служби знаходяться у спільному сумісному користуванні всіма співвласниками. Особові рахунки з оплати комунальних послуг оформлені на співпозивачку ОСОБА_1, а особовий рахунок з оплати за спожиту електроенергію - на відповідача. Але між нею та відповідачем постійно виникають протиріччя з питання оплати комунальних платежів, оскільки відповідач нерегулярно надає їх грошові кошти за його частку в користуванні комунальними послугами. У зв'язку з цим постійно утворюється заборгованість з оплати комунальних послуг. Прохання позивачки ОСОБА_1 переоформити особовий рахунок з оплати за спожиту електроенергію відповідач ігнорує. Позивачі вважають, що поділ особових рахунків, в тому числі, з урахуванням часток позивачів та відповідача щодо місць загального користування у розмірах 3 / 4 (три четвертих) - позивачам та 1 / 4 (одну четверту) - відповідача, не порушить прав та інтересів відповідача.
Позивачі, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, подали заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову не заперечує.
Представник третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явся з невідомих суду причин.
За таких обставин суд розглядає справу без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає вимогам ч.2 ст.197 КПК України.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 26.03.1998р. №9-98-110306, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду (а.с.5).
Згідно з копією технічного паспорту на спірну квартиру цей об'єкт нерухомості загальною площею 45,0 кв.м та житловою площею 24,2 кв.м складається з двох кімнат житловою площею 9,7 кв.м та 17,5 кв.м, а також з кухні площею 6,5 кв.м, ванної кімнати площею 2,0 кв.м, вбиральні площею 1,1 кв.м, коридору площею 6,5 кв.м, вбудованої шафи площею 0,2 та 0,8 кв.м ; квартира обладана балконом площею 2,4 кв.м (а.с.6-7).
Довідкою з місця проживання про склад сім'ї від 19.06.2012р. №1363, виданою дільницею №61 КП «Жилкомсервіс», підтверджується, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_1 (з 1966 року), ОСОБА_4 (з 1960 року), ОСОБА_2 (з 1987 року) та ОСОБА_3 (з 1988 року) (а.с.8).
27.04.1999 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, про що Червонозаводським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.11).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4, про що свідчать копії відповідних свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3, видані Червонозаводським відділом РАГС м.Харкова (а.с.12,13).
Копіями квитанцій на сплату послуг, наданих АК «Харківобленерго» за спожиту електроенергію, а також копією попередження від 14.05.2012р. підтверджується наявність заборгованості за цим видом комунальної послуги (а.с.9-10).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України).
Статтею 317 ЦК України встановлено зміст права власності: власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Квартира, яка є ізольованим помешканням в житловому будинку, призначеним та придатним для постійного проживання в ньому, є об'єктом права власності (ч.1 ст.382 ЦК України).
Відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Визначення права спільної власності надане у ст.355 Цивільного кодексу України: майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК України).
Згідно з ч.2 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) власник та наймач (орендар) квартири зобовязаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і
обладнанням (п.10 Правил).
Пуктом 10 Правил також встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:
- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сімї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;
- за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).
Таким чином, оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б врегульовувала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між спільними сумісними власниками квартири, суд вважає, що у даному випадку з метою врегулювання даного цивільно-правового спору необхідно використовувати норму ч.2 ст.373 ЦК України за правилами аналогії закону, встановленої ч.1 ст.8 ЦК України.
Одним зі способів захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного цивільного права є зміна правовідношення (ст.16 ЦК України).
Враховуючи наявність цивільно-правового спору між співвласниками спірної квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг, з урахуванням порядку користування квартирою між її співвласниками, суд вважає за необхідне розділити особовий рахунок з оплати житлово-комунальних послуг між співпозивачами та відповідачем, з оформленням одного особового рахунку - на ім'я ОСОБА_1 на 30,83 кв.м (які складаються з 17,5 кв.м. - житлової площі кімнати, якою фактично користуються співпозивачі, та 13,35 кв.м - пропорційної частки нежитлової площі на трьох співвласників квартири), а другого особового рахунку - на ім'я ОСОБА_4 на 14,15 кв.м (які складаються з 9,7 кв.м - житлової площі кімнати, якою фактично користується відповідач, та 14,15 кв.м - пропорційної частки нежитлової площі на одного співвласника квартири).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 316, 317, 372, 382 ЦК України, 150, 162 ЖК України, ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-214 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», - про поділ особового рахунку.
Розділити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 на два окремих особових рахунка у відповідності з порядком користування житловими кімнатами, який склався, розділив при цьому оплату за площу загального користування між особовими рахунками відповідно до частки кожного співвласника.
Закріпити один особовий рахунок на площу 30,85 кв.м за ОСОБА_1, другий особовий рахунок на площу 14,15 кв.м - за ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.С.Блага