WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

2022-03-31T10:08:59Z

Oksana.kostiuk: Зміни у зв'язку з введенням воєнного стану

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]

== Строки розрахунку при звільненні ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться '''в день звільнення'''. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ч.1 ст. 47 КЗпП України]) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.

== Затримка розрахунку при звільненні ==
У зв’язку з невиплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законом, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А при не проведенні його до розгляду справи в суді - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст.117 КЗпП України]).
 
У випадках виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

== Позасудовий порядок вирішення спору ==
Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках. Зокрема, працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
 
Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

== Судовий порядок вирішення спору ==
У випадку відмови роботодавця від здійснення розрахунку, працівник може звернутися із [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовною заявою до суду]] про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про затримку розрахунку. Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем находження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача.

=== Судовий збір ===
За подання до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору для фізичних осіб становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"], згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, але не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати (ст.ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»). Аналогічна правова позиція викладена в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/63839821 постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 226/168/15-ц].

=== Відшкодування моральної шкоди ===
Статтями 16 та 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст. 1167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Статтею 237-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] передбачено,що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до частини третьої статті 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

== Порядок визначення розміру середнього заробітку ==
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100].

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

== Відповідальність роботодавця за затримка розрахунку при звільненні ==
У випадку порушення законодавства про працю передбачено [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|адміністративну , матеріальну, кримінальну відповідальність.]] 
Адміністративна - відповідно до ч. 1 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 н. м. д. г. 
Матеріальна- відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України]- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 
Кримінальна - відповідно до ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльностікарається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== ''Зверніть увагу!'' ==
Згідно Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах вйни" <abbr>2136-IX від 15.03.2022 р.,(</abbr>https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text)

частина 3 статті 10 роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати,

частина 4 статті 10, у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94803108 '''Постанова''' '''Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 у справі №1540/3742/18'''] (Право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87334250 '''Постанова Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц'''] (Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80050331 '''Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/іб-ц'''] (Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Посилання заявника на те, що існує два варіанти стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку - по день проведення фактичного розрахунку або по день постановлення рішення суду, і законом не передбачено одночасне застосування обох вказаних варіантів (застосування одного варіанту виключає застосування іншого), є неспроможними, оскільки невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум - це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Договір міни

2021-07-02T07:32:20Z

Oksana.kostiuk: Виправлені орфографічні помилки

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/351-14 Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"]

== Основні ознаки договору ==
За '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (частина перша статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України]).

Договір міни спрямований на безповоротне відчуження кожною із сторін належного їй майна. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

'''Предмет договору:'''
* речі - рухоме чи нерухоме майно;
* грошова доплата - за товар більшої вартості (винятково грошова доплата не може бути предметом договору міни);
* робота, послуга - в обмін на товар (послугу) іншої сторони (частина п'ята статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України]).
Договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості сторін за всіма істотними умовами договору.

До договору міни застосовуються загальні положення про [[Договір купівлі – продажу|купівлю-продаж]], [[договір поставки]], договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України]).

== Форма договору міни ==
{| class="wikitable"
|+
|1.
|Договір міни, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення
|усна форма (крім договору міни нерухомого майна, та договору міни, укладеного між юридичними особами та в інших випадках, встановлених законом) (стаття 206 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України])
|-
|2.
|Договір міни між юридичними особами
|проста письмова форма (стаття 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України])
|-
|3.
|[[Договір міни земельної ділянки]], цілісного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна
|письмова форма, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (статті 209-210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України])
|}
'''Для посвідчення нотаріусом договору міни необхідні наступні документи:'''
# документ, що посвідчує особу (як правило, паспорт (''з вклеєною фотокарткою по досягненні особою 25 та 45 років!!!'');
# реєстраційний номер облікової картки платника податків (''для фізичних осіб'');
# правовстановлюючий документ на рухоме або нерухоме майно;
# експертно-грошова оцінка (''якщо предметом міни є земельна ділянка або транспортний засіб'');
# довідка про відсутність забудов з бюро технічної інвентаризації або місцевої ради (''у випадку міни земельної ділянки, на яких відсутня забудова'');
# довідка з управління земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номеру (''у випадку міни земельної ділянки, в якої відсутній кадастровий номер'');
# довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (довідки житлово-експлуатаційниї контори, житлово-будівельних кооперативів, об'єднання співвласників багатоповерхових будинків; витяг з будинкової книги) (''у випадку міни житлової нерухомості'');
# витяг з поземельної книги (''у випадку міни земельної ділянки'');
# рішення (дозвіл) опікунської ради та свідоцтво про народження (''якщо власником (співвласником) майна є фізична особа, яка не досягла 18 років'');
# згода співвласників або чоловіка (дружини) та свідоцтво про реєстрацію шлюбу (''у випадку міни майна, що перебуває у спільній власності'').

'''Якщо однією із сторін договору міни є юридична особа''':
* свідоцтво про державну реєстрацію;
* статут;
* витяг з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань];
* довідка з управління статистики;
* протокол про обрання керівника;
* печатка юридичної особи;
* протокол органу управління про згоду на укладення договору відчуження нерухомого майна;
* якщо від імені юридичної особи діє представник за довіреністю - нотаріально посвідчена довіреність.
[http://www.ledenev.com.ua/ua/service/dogovory-miny-mayna.php Детальний перелік документів], що необхідно надати для нотаріального посвідчення договіру міні.

[[Файл:Зразок договір міни.docx|альт=|міні]]

== Сторони договору міни ==
Сторона договору міни - фізична особа, яка має достатній обсяг [[Цивільна дієздатність фізичної особи|дієздатності]], чи юридична особа, для якої відчуження майна за договором міни відповідає цілям її діяльності.

Кожна зі сторін у договорі є одночасно продавцем і покупцем.

=== Права покупця (продавця): ===
♦ вимагати передачі товару від продавця відповідно до умов договору.

=== Обов'язки продавця (покупця): ===
♦ передати товар;

♦ забезпечити якість товару, переданого покупцеві відповідно умов договору;

♦ попередити покупця про відомі продавцю недоліки товару, а також про права третіх осіб на проданий товар;

♦ зберігати проданий товар, якщо право власності переходить до покупця раніше його передачі.

== Зміна або розірвання договору міни ==
Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини першої та другої статті 651 ЦК України]).

Зміна договору міни є зміна зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірвання договору міни тягне за собою припинення зобов'язання його сторін. При цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його зміни чи розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частини перша, друга та четверта статті 653 ЦК України]).

Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 203 ЦК України], додержання яких є необхідним для чинності правочину. У такому випадку відповідно до частини першої статті 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3531 ЦК України] кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

== Особливості зовнішньоекономічного бартеру, як різновиду договору міни ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] поняття "міни" та "бартеру" є тотожними.

Відповідно до статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/351-14 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"] товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Відповідно до Закону України "[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/351-14 Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності]" з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій за бартерними договорами передбачена оцінка товарів.

Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/351-14 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"]).

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України встановлених законом строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг). При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Якщо ж заборгованість за бартерним договором виникла через обставини непереборної сили або форс-мажору, передбачені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/351-14 Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"], строки зупиняються і пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується.

== Див. також ==
* [[Договір міни земельної ділянки]]
* [[Договір купівлі – продажу]]
* [[Договір поставки]]
* [[Поняття та умови договору в цивільному праві]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Порядок розірвання трудового договору

2020-08-18T08:15:10Z

Oksana.kostiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0003323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 01 лютого 2011 року "Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу"]

== Розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника залежить від того, чи це є трудовий договір, укладений на невизначений строк чи строковий договір [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (статті 38, 39 КЗпП)]:
# [[Розірвання трудового договору з ініціативи працівника|розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника]];
# [[Розірвання трудового договору з ініціативи працівника|розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника]].

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ==
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
# змін в організації виробництва і праці, в тому числі [[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|ліквідації]], реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скорочення чисельності або штату працівників]];
# [[Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі|виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я]], які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
# [[Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин|систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку]], якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
# [[Звільнення з роботи за прогул|прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин]];
# [[Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності|нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності]];
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]];
# [[Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння|появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння]];
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника]], встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
# [[Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду|призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду]];
# встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. 
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5), а також у період перебування працівника у відпустці (частина друга статті 40 КЗпП). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 43 КЗпП] встановлює, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено '''лише за попередньою згодою''' [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації]], членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. 

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає '''у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання''' власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. 

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах визначених строків. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. 

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення '''у письмовій формі в 3-денний строк''' після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) '''дав згоду на розірвання трудового договору'''. 

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника '''без згоди''' виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
|}

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір '''не пізніш як через місяць з дня одержання згоди''' виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). 

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 431 КЗпП] розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
# [[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|ліквідації підприємства, установи, організації]];
# незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
# звільнення з [[Робота за сумісництвом|суміщуваної роботи]] у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]];
# звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
# звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
# звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника]], встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
# [[Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду|призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду]].
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

== Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 45 КЗпП] встановлює, що на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". 

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у '''двотижневий строк з дня отримання рішення'''. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

== Порядок проведення розрахунку при звільненні з роботи працівника ==
При звільненні працівника [[Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні|виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення]]. 
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок (частина перша стаття 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]). 

== Вихідна допомога при звільненні працівника ==
При припиненні трудового договору на підставах, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП] (через незалежні від працівника причини), працівникові виплачується [[Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення|вихідна допомога]] у розмірі, не меншому середнього місячного заробітку. 

У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат. 

Внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Варто зазначити, що у випадку наявного трудового спору, їх розглядають комісії по трудових спорах та суди. Позивачі, при зверненні до суду з позовною заявою про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]

Порядок розірвання трудового договору

2020-08-18T08:10:30Z

Oksana.kostiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0003323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 01 лютого 2011 року "Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу"]

== Розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника залежить від того, чи це є трудовий договір, укладений на невизначений строк чи строковий договір [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (статті 38, 39 КЗпП)]:
# [[Розірвання трудового договору з ініціативи працівника|розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника]];
# [[Розірвання трудового договору з ініціативи працівника|розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника]].

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ==
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
# змін в організації виробництва і праці, в тому числі [[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|ліквідації]], реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скорочення чисельності або штату працівників]];
# [[Звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі|виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я]], які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
# [[Звільнення з роботи у разі систематичного невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин|систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку]], якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
# [[Звільнення з роботи за прогул|прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин]];
# [[Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності|нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності]];
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]];
# [[Звільнення з роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння|появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння]];
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника]], встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
# [[Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду|призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду]];
# встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. 
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5), а також у період перебування працівника у відпустці (частина друга статті 40 КЗпП). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 43 КЗпП] встановлює, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено '''лише за попередньою згодою''' [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації]], членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. 

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає '''у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання''' власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. 

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах визначених строків. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. 

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення '''у письмовій формі в 3-денний строк''' після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) '''дав згоду на розірвання трудового договору'''. 

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!''' Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника '''без згоди''' виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
|}

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір '''не пізніш як через місяць з дня одержання згоди''' виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). 

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

== Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 431 КЗпП] розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
# [[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|ліквідації підприємства, установи, організації]];
# незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
# звільнення з [[Робота за сумісництвом|суміщуваної роботи]] у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
# [[Звільнення з роботи у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу|поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу]];
# звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
# звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
# звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;;
# [[Звільнення з роботи за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника|звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника]], встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
# [[Звільнення з роботи у разі призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду|призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду]].
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

== Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Стаття 45 КЗпП] встановлює, що на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". 

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у '''двотижневий строк з дня отримання рішення'''. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

== Порядок проведення розрахунку при звільненні з роботи працівника ==
При звільненні працівника [[Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні|виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення]]. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок (частина перша стаття 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]). 

== Вихідна допомога при звільненні працівника ==
Підстави виплати вихідної допомоги закріплені у статті 40 КЗПП. При припиненні трудового договору на підставах, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП] (через незалежні від працівника причини), працівникові виплачується [[Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення|вихідна допомога]] у розмірі, не меншому середнього місячного заробітку.

У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КзПП]) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Профспілкова діяльність. Колективний договір]]

Підстави та порядок припинення трудового договору

2020-08-18T07:24:55Z

Oksana.kostiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]

== Підстави припинення трудового договору ==
Відповідно до статті 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print Кодексу законів про працю України] підставами припинення трудового договору є:
# угода сторін; 
# закінчення строку крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 
# призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу,направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 КЗпП України; 
# розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України]); 
# переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу,організацію або перехід на виборну посаду; 
# відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 
# набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 
# укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 
# з підстав, передбачених Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 "Про очищення влади"]; 
# набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] випадках;
# підстави, передбачені контрактом; 
# підстави, передбачені іншими законами. 

== Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця ==
Згідно з статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України] трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
# змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)''; 
# виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)''; 
# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 
# нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 
# поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу ''(звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу)'' ; 
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 
# призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; 
# встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. 

{| class="wikitable"
|-
| '''Не допускається звільнення працівника''' з ініціативи власника або уповноваженого ним органу '''в період його тимчасової непрацездатності''' ''(крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (пункт 5 статті 40[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України])'', а також '''у період перебування працівника у відпустці'''. 
'''Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.'''

'''Також, зверніть увагу!''' 
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print КЗпП України], встановлюються законом, що регулює їхній статус.
|}

== Розірвання трудового договору з ініціативи працівника ==
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник
у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, а саме:
*переїзд на нове місце проживання; 
*переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; 
*вступ до навчального закладу; 
*неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; 
*вагітність; 
*догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; 
*догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; 
*вихід на пенсію; 
*прийняття на роботу за конкурсом, 
*інші поважні причини.

== Куди звертатись ==
Трудові спори розглядаються: 
1) комісіями по трудових спорах; 
2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. 
Позивач має право подати позов за своїм місцем реєстрації.

== Вартість ==

Позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях(пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»). 

== Порядок розрахунку при звільненні з роботи ==

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. 

[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Порядок реєстрації релігійної організації

2020-08-18T06:56:20Z

Oksana.kostiuk:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1415-12 Наказ Міністерства культури України від 18 квітня 2012 року № 366 "Про затведження Стандарту надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього"]

== Поняття релігійної організації ==
Відповідно до ст. 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації] релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Статтею 13 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації] релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно з підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] релігійні організації відносяться до неприбуткових організацій та повинні відповідати вимогам підпункту 133.4.1. Доходи (прибутки) релігійної організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

== Державна реєстрація релігійної організації ==
Правоздатність релігійної організації відповідно до цивільного законодавства визначає її статут, який приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях та містить відомості про:
* вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;
* місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
* майновий стан релігійної організації;
* права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;
* порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;
* порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації та інше.
Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію.

Статут релігійної організації підлягає реєстрації у порядку, що визначений статтею 14 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації].

Реєстрації релігійної організації проводиться в один етап у суб’єкта державної реєстрації релігійних організацій. Суб’єктами державної реєстрації релігійних організацій визначено:
# Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії;
# Обласні державні адміністрації.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії є Департамент у справах релігій та національностей Міністерства культури та інформаційної політики України. Департамент у справах релігій та національностей Міністерства культури та інформаційної політики України здійснює реєстрацію: релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів. Натомість Обласні державні адміністрації здійснюють державну реєстрацію релігійних громад.

'''До статуту (положення) релігійної організації на підтвердження відомостей, викладених у ньому згідно з вимогами статті 12 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації], додатково подаються:'''
# належним чином засвідчена копія рішення (витягу) про утворення релігійного об’єднання та затвердження (прийняття) статуту (положення) релігійного центру чи управління (протокол загальних зборів засновників, установчого з’їзду (конференції) засновників тощо);
# перелік релігійних організацій, що входять до складу релігійного об’єднання на дату подання документів, засвідчений підписом уповноважених представників (уповноваженого представника) загальних зборів засновників (установчого з’їзду (конференції) засновників тощо);
# належним чином засвідчена копія документа про право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні).
'''До статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подаються належним чином засвідчені копії:'''
# рішення (витягу) про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з’їзду, конференції тощо (далі - протокол загальних зборів). Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади;
# документа про право власності чи користування приміщенням або письмової згоди власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні) релігійної громади.
'''До статуту (положення) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії) або духовного навчального закладу на підтвердження відомостей, викладених у ньому згідно з вимогами статті 12 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації], додатково подаються належним чином засвідчені копії:'''
# рішення (витягу) про утворення (заснування) монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу та затвердження статуту (положення) такої релігійної організації. Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійного центру (управління), та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної організації;
# статуту релігійного центру (управління), що засновує монастир, релігійне братство, місіонерське товариство (місію), духовний навчальний заклад;
# документа про право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні).
Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень). У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

== Підстави повернення або відмови в реєстрації статуту релігійної організації ==

==== Повернення статуту релігійної організації. ====
У разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою статті 12 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації], релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.

У разі якщо релігійна організація не усунула виявлені недоліки протягом встановлених строків, всі документи, які надійшли до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, крім заяви про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), повертаються їй супровідним листом із роз’ясненням причин такого повернення.

==== Відмова в реєстрації релігійної організації. ====
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Про свободу совісті та релігійні організації] у реєстрації статуту (положення) релігійної організації (змін до них) може бути відмовлено, якщо її статут (положення) (зміни до них) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.
[[Категорія:Адміністративне право]]