WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них

2021-10-25T10:18:50Z

Oksana.bolotiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Віденська конвенція про консульські зносини від 24.04.1963 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Закон України «Про використання земель оборони»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. N 436 «Про затвердження порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 381 «Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року N 2 «Про затвердження порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок»]

== Загальні положення про продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них ==
Здійснення продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам проводиться згідно Земельного кодексу України органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 цього Кодексу] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України]). 

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]). 

'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України] (''детальніше, див статтю у Вікі - [[Порядок проведення земельних торгів]]'')..''' 

'''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]):''' 
* розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
* використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
* використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
* будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
* надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
* надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
* розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
* надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
* надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
* надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
* будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
* будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
* передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
* надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
* поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
* передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
* надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
* надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 371 цього Кодексу];
* надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення 

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтями 34, 36 та 121 Земельного кодексу України], а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України]).

== Обмеження щодо відчуження і набуття прав на землю ==

'''''На даний час''', згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], існують законодавчі обмеження, які не дозволяють здійсниювати відчуження (передачу у приватну власність) деяких земельних ділянок в залежності від їх цільового призначення або категорії та встановлена заборона придбавати деякі земельні ділянки окремими суб'єктами, а саме:'' 

=== Обмеження щодо земель сільськогосподарського призначення ===

<ins>1)Пунктом 14 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлена заборона відчуження земельних часток (паїв), земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, відчуження та зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або відчуження в інший спосіб земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених цим пунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins>

<ins>↵</ins>

<ins>↵2)Пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України встановлено, що до 1 січня 2024 року:</ins>

<ins>а) загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим підпунктом;</ins>

<ins>б) забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).</ins> 
 ↵3) '''Забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:'''

<ins>1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);</ins>

<ins>2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;</ins>

<ins>3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;</ins>

<ins>4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;</ins>

<ins>5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;</ins>

<ins>6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;</ins>

<ins>7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;</ins>

<ins>8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. (ст. 130 Земельного кодексу України).</ins>

4) '''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' (ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України)

З врахуванням обмежень, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Розділу X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 130 Земельного кодексу України] регламентовано умови продажу земель сільськогосподарського призначення, а саме:

<ins>'''Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:'''</ins>

<ins>а) громадяни України;</ins>

<ins>б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;</ins>

<ins>в) територіальні громади;</ins>

<ins>г) держава.</ins>

<ins>Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.</ins>

<ins>Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.</ins>

<ins>Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.</ins>

<ins>'''Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб’єкти:'''</ins>

<ins>а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;</ins>

<ins>б) у другу чергу - орендар земельної ділянки. (ч. 1 ст. 131' Земельного кодексу України).</ins>

=== Землі державної, комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ===

'''''1)Землі державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України]):''''' 

а) землі атомної енергетики та космічної системи; 

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі оборони; 

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) землі водного фонду, крім випадків, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; 

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 

ж) земельні ділянки, закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти; 

ж1) земельні ділянки, закріплені за державними закладами фахової передвищої освіти; 

з) земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти; 

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності. 
 
'''''2)Землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України]):''''' 
 

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); 

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; 

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; 

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України]; 

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; 

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; 

є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності. 
 

'''''3)Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 
 

=== Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам, іноземним громадянам і особам без громадянства ===
'''''1)Земельні ділянки, які не можуть передаватись чи відчужуватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам:''''' 

* земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельні ділянки, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 

'''Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 Земельного кодексу України]). 
 
'''''2)Набуття іноземцями та особами без громадянства права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 

'''- іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України]). 

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України] у разі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України]): 

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; 

в) прийняття спадщини. 
 
'''''3)Набуття іноземними юридичними особами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 82 Земельного кодексу України], згідно якої:''''' 
 

'''- Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:''' 

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; 

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. 

'''Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частинами першою та другою статті 82 Земельного кодексу України], та в порядку, встановленому цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Кодексом] для іноземних юридичних осіб.''' 
'''''4)Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам регламентовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 129 Земельного кодексу України], зокрема:''''' 

''Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 85 Земельного кодексу України]). 

''Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Статтею 1 (п.п. «і») Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] визначено значення терміну "приміщення представництва", який має наступне значення - будівлі чи частини будівель, що використовуються для цілей представництва, включаючи резиденцію голови представництва, незалежно від того, чиєю власністю вони є, включаючи земельну ділянку передбачену для обслуговування вказаної будівлі чи частини будівлі. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_048#Text Частиною 1 статті 21 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року] предбачено обов'язок держави перебування сприяти аккредитуючій державі в придбанні на своїй території, згідно із своїм законодавством, приміщень, необхідних для ії представництва, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Підпунктом «j» статті 1 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] визначено значення терміну "консульські приміщення" - будинки або частини будинків і прилегла до них земельна ділянка, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_047#Text Статтею 30 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року] передбачено, що держава перебування повинна надати можливість акредитуючій державі на своїй території, згідно із своїм законодавством і правилами, придбати приміщення, для консульської установи, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом. Держава перебування повинна також, у випадку необхідності, надати допомогу консульській установі в придбанні придатних житлових приміщень для її працівників. 

'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у державній власності'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, здійснюється:'''
* Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України - земельних ділянок, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 1 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]).
* Державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України - земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text абз. 2 ч. 1 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
'''Продаж земельних ділянок, ''що перебувають у власності територіальних громад'', іноземним державам та іноземним юридичним особам, - здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 129 Земельного кодексу України]). 
 
'''Іноземні юридичні особи, зацікавлені в купівлі земельних ділянок''', що перебувають у власності держави та територіальних громад, '''повинні мати зареєстроване постійне представництво з правом ведення господарської діяльності на території України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

'''Клопотання подається:''' 
* '''Іноземними державами''' щодо придбання земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, - до Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 4 ст. 129 Земельного кодексу України]).
* '''Іноземними юридичними особами''' щодо придбання земельних ділянок, - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 129 Земельного кодексу України]). 

''Іноземними юридичними особами до клопотання додається:'' 

* документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;
* копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. 

''Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок після отримання погодження Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 129 Земельного кодексу України]) здійснюються:'' 

* сільськими, селищними, міськими радами;
* державними органами приватизації - щодо земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

=== Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту ===

''Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text ч. 5 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»]). 

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України] особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Законом України «Про використання земель оборони»].'' 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1345-15#Text Частиною 4 ст. 4 вказаного Закону України] визначено, що відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-2013-%D0%BF#n15 Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 р. N 436 затверджено Порядок відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту]. 

== Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності, зміст угоди ==

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 171 Земельного кодексу України]). 

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації з зазначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
* місця розташування земельної ділянки;
* її цільового призначення, розміру та площі;
* згоди на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''До заяви (клопотання) додаються:''' 
* документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
* копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. 

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування '''у місячний строк''' розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України]): 
* про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд);
* чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. 
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

'''Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.''' Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
'''В угоді повинно бути зазначено ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України]):''' 
* назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
* вид угоди;
* предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
* документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
* відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
* відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
* договірну ціну;
* права та обов'язки сторін;
* кадастровий номер земельної ділянки;
* момент переходу права власності на земельну ділянку. 

== Ціна продажу земельної ділянки ==
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
Суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є: 
* органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок; 
* юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
* фізичні особи - підприємці, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт з експертної грошової оцінки земельних ділянок); 
* фізичні та юридичні особи - розробники документації із землеустрою згідно із Законом України "Про землеустрій" (у частині виконання робіт з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок)". 
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1531-2002-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» затверджено Методику експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

На виконання вказаної постанови Уряду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0396-03#Text наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 року N 2 затверджено Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок]. 

''Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 9 ст. 128 Земельного кодексу України]). 

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/381-2009-%D0%BF#Text Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 381]. 

== Підстави для відмови в продажу земельної ділянки ==
'''Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України]):''' 
* неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
* виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
* якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
* встановлена Земельним кодексом України заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
* відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. 
'''Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 10 ст. 128 Земельного кодексу України]). 
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Визначення заробітної плати для призначення пенсії у разі втрати документів

2021-10-07T09:08:27Z

Oksana.bolotiuk:

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/919-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 року № 919 "Про затвердження Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначв про її нарахування та виплату"]

==Порядок визначення заробітної плати для призначення пенсії '''за наявності підприємства установи, організації''', де працювала особа, або їх правонаступника==
'''Як встановлюється заробітна плата у разі втрати документів про заробітну плату (дохід)?'''

Це питання регулюється Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 919 (далі – Порядок № 919). У якому саме випадку застосовується Порядок № 919 детально розглянемо нижче:

• якщо втрачено первинні документи про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від особи, яка звертається за призначенням пенсії, обставин;
 
• якщо страховий стаж особи, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше як 60 місяців, тобто коли законодавством передбачена обов’язковість подання довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та відсутні інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд, незалежно від перерв, до 1 липня 2000 року, за які особа, яка звертається за призначенням пенсії, може подати довідку про заробіток;
 
• для підтвердження заробітної плати (доходу), одержаного тільки за основним місцем роботи;
 
• для призначення пенсії, а не для її перерахунку.

Заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 1 січня 1998 р. визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

За період до 1 січня 1998 р. та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування та за за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

'''За відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади)''' заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи.

'''У випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період'''заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який визначається заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено пенсію.
===Хто надає довідку?===
Довідка про заробітну плату за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником;
==Визначення заробітної плати для призначення пенсії '''за відсутністю підприємства установи, організації''', де працювала особа, або їх правонаступника==
У разі, коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, заробітна плата визначається виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому, коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.
===Хто надає довідку?===
'''Управління праці та соціального захисту населення''' районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад надають довідку про заробітну плату виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою

'''Національний банк України''' надає довідки про заробітну плату за відповідний період колишнім працівникам банків, їх філій (структурних підрозділів) у разі, коли завершено процедуру ліквідації банку, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано. В даному випадку заробітна плата визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною посадою (професією) у філіях (структурних підрозділах) відповідного ліквідованого банку (за наявності таких даних). За бажанням особи у випадках, передбачених в даному розділі, коефіцієнт заробітної плати (доходу) за кожен місяць періоду роботи визначається виходячи з мінімальної заробітної плати за відповідний період. Відсутність на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів, підтверджується довідкою роботодавця, правонаступника органу вищого рівня, Національного банку України щодо ліквідованих банків або відповідної архівної установи.
[[Категорія:Призначення пенсії]]

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (нарахованої, але невиплаченої заробітної плати)

2021-09-06T11:15:16Z

Oksana.bolotiuk:

==Нормативна база==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»]

== Загальні аспекти виконання рішень суду ==

Для того, щоб зрозуміти яким чином особа може отримати кошти, які на її користь присуджено судом ми повинні звернутись до '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]''' (далі – Закон). Що таке виконавче провадження ми можемо побачити у '''ст.1 згаданого Закону''', а саме виконавче провадження '''є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень''' та рішень інших органів (посадових осіб) та представляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
 
Які ж документи підлягають примусовому виконанню вказано у '''ст.3 вказаного Закону''' примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як '''виконавчі листи та накази,''' що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; '''судові накази; ухвали, постанови судів''' у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, '''виконавчі написів нотаріусів; посвідченя комісій по трудових спорах,''' що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; '''постанови державних виконавців''' про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; '''постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення''' у випадках, передбачених законом; '''рішення інших державних органів та рішень Національного банку України''', які законом визнані виконавчими документами; '''рішення Європейського суду з прав людини''' з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також '''рішень інших міжнародних юрисдикційних органів''' у випадках, передбачених міжнародним договором України; '''рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу''' (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

=== '''Хто може проводити примусове виконання рішень про стягнення коштів з державного підприємства?''' ===
Відповідно до '''ст. 5 Закону''' примусове виконання рішень покладається на '''органи державної виконавчої служби''' (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на '''приватних виконавців'''. Згідно з ч.2 цієї статті приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених '''ст. 3 цього Закону''', крім: рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону (наприклад, якщо підприємство внесено до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації).

==== '''Які можуть бути заходи примусового виконання рішень?''' ====
Відповідно до '''ст. 10 Закону''': заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на '''кошти, цінні папери, інше майно (майнові права)''', корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

==== '''Яким чином державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа?''' ====
Відповідно до '''ст.26 Закону''': «Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: '''за заявою стягувача''' про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

== Процедура примусового стягнення коштів з державного підприємства ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-п постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»] (далі - Постанова) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником, в якому є державне підприємство.
Згідно '''п. 20 вказаної Постанови погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань''', '''визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів''', згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: «виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи '''не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.'''

== Строки виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства ==

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#Text], '''керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.'''
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу '''протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.'''

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, '''у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей''', необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець '''протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані '''протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Відповідно до п. п.47-50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-п Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845] (далі - Порядок): «'''безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих''': 1) органом Казначейства:документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; '''2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.''' Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство '''подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.''' Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Також відповідно до цього Порядку '''компенсація за порушення встановленого Законом строку перерахування коштів нараховується''': казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

'''Що відбувається, коли поданий не повний комплект документів?'''

У разі якщо Ви подали не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України '''протягом п’яти днів з дня надходження заяви Вас про це.'''
У разі неподання Вами документів та відомостей '''у місячний строк''' з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає Вам заяву. 
Важливим є те, що повернення заяви не веде до неможливості '''подати цю заяву ще раз.'''

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==

У разі якщо Державна казначейська служба України '''протягом трьох місяців''' не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів Вам має бути виплачена компенсація в '''розмірі трьох відсотків річних''' від несплаченої суми відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Право володіння/користування чужим майном

2021-08-31T06:26:12Z

Oksana.bolotiuk:

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006600-11 Постанова Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"]
== Види речових прав на чуже майно ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 395 ЦК України] речовими правами на чуже майно є:
# право володіння;
# право користування (сервітут);
# право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
# право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

==Право володіння чужим майном ==
'''''Право володіння чужим майном''''' – це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
 
Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не є її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.

=== Суб'єкти права володіння чужим майном===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 397ЦК України] володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
=== Виникнення права володіння ===
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15ст. 398 ЦК України] право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
=== Припинення права володіння===
Право володіння припиняється у разі:
# відмови володільця від володіння майном;
# витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
# знищення майна.
Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 400 ЦК України] недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
== Право користування чужим майном ==
=== Поняття користування чужим майном (сервітут) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 401 ЦК України] право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. 

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). 

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 402 ЦК України] сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. 

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки та підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. 

У відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 403 ЦК України] Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном та може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. 

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

==== Право користування чужою земельною ділянкою, право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 404 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. 

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). 

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 405 ЦК України] члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. 

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

==== Припинення сервітуту ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 406 ЦК України] сервітут припиняється у разі:
# поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
# відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
# спливу строку, на який було встановлено сервітут;
# припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
# невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
# смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Також сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 407 ЦК України] право користування чужою земельною ділянкою(емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). 

Дане право може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб яке не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду чи передано у заставу.

==== Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Статтею 408 ЦК України] встановлено, що строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності '''не може перевищувати 50 років.''' Варто зазначити, що на відміну від договору оренди землі, для договору емфітевзису законодавством не визначено мінімальний строк дії договору.<blockquote>'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!''' Всі договори емфітевзису укладені після набрання чинності 01.01.2019 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19#Text Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"] обмежені терміном - 50 років.</blockquote>Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону '''не менш як за один рік.'''

Договір емфітевзису укладається у письмовій формі та підлягає обов'язковій державній реєстрації, при цьому, нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 409 ЦК України] встановлює права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб:
# власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.
# власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
# власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 410 ЦК України] землекористувач має наступні права та обов’язки:
# Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.
# Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.
# Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. 

Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. 

У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. 

Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.

==== Припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ====
Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 412 ЦК України] право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку, на який було надано право користування;
# викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

=== Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 413 ЦК України] власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Договір суперфіцію підлягає обов'язковій державній реєстрації. 

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці).
 
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім земельних ділянок державної чи комунальної власності,строк користування для забудови яких '''не може перевищувати 50 років'''.
==== Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови ====

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 414 ЦК України] власник земельної ділянки, наданої для забудови має наступні права та обов'язки:
# власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
# власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
==== Права та обов’язки землекористувача ====
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 415 ЦК України] визначає права та обов'язки землекористувача:
# землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
# землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
# особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
# землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
# землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
==== Припинення права користування земельною ділянкою для забудови ====
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 416 ЦК України] право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
# поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
# спливу строку права користування;
# відмови землекористувача від права користування;
# невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

==== Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою ====
У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

[[Категорія:Право користування чужим майном]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Земельне право]]

Продаж земель сільськогосподарського призначення (ринок землі)

2021-07-08T07:54:12Z

Oksana.bolotiuk:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-IX] 
* [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-poryadku-zdijsnennya-perevirki-vidpovidnosti-nabuvacha-abo-vlasnika-zemelnoyi-t160621 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України" від 16 червня 2021 р. № 637]

==Поняття земель сільськогосподарського призначення==
'''Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для:'''
# виробництва сільськогосподарської продукції;
# здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності;
# розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

'''До земель сільськогосподарського призначення належать:'''
# сільськогосподарські угіддя: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги;
# несільськогосподарські угіддя: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо.

==Етапи запуску ринку землі в Україні==

''''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX З 01 липня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-IX].''''''

# '''З 1 липня 2021 року''' '''по 31 грудня 2023 року''' обіг земель сільськогосподарського призначення буде відбуватися між громадянами України. Максимальний розмір – 100 га на людину.
# '''З 1 січня 2024 року''' поряд з фізичними особами землю зможуть купувати також юридичні особи, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади, територіальні громади та держава. При цьому максимальний розмір покупки може становити 10 тис. га.
'''Ухвалений закон прямо не регулює питання процедури купівлі-продажу землі, але він містить три істотні нововведення до звичайної процедури купівлі-продажу земельної ділянки. Вона включає нотаріальне посвідчення договору про купівлю-продаж з внесенням даних про нового власника в кадастр.''' 
З набранням чинності нового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX Закону]:
# '''Покупець буде перевірятися на предмет можливості придбання ним землі в певних розмірах'''. Порядок такої перевірки має затвердити [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінет Міністрів України].
# '''Купівля буде можлива тільки в безготівковій формі'''. Для цього покупцеві потрібно відкрити рахунок у банку.
# '''Повинні бути документально підтверджені джерела походження коштів для купівлі землі'''. 

==Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення==
'''Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:'''
# громадяни України;
# юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;
# територіальні громади;
# держава.

'''''У період з 1.07.2021 по 31.12.2023 рр. дозволено обіг земель виключно між громадянами України''. В цей період відчуження с/г земель приватної власності буде дозволено між громадянами України з розрахунку не більше 100 га в «одні руки». Консолідація с/г земель громадянином України в розмірі 10 000 га передбачена лише з 1 січня 2024 року.'''

'''Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати десяти тисяч гектарів.''' 
'''Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів'''. 

''При цьому, якщо громадянину України належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або лише на окремі акції, паї, для цілей цієї статті вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи.''

''Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави.'' Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності. 
Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі. 
За будь-яких умов, у тому числі у разі схвалення на референдумі рішення, '''забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення''':
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
# особами, які належать або належали до терористичних організацій;
# юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;
# юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;
# юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінетом Міністрів України];
# фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закону України "Про санкції"] у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;
# юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

==Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод==
Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами, здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]. 
Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб’єктом іншій особі, про що такий суб’єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки.

При посвідченні угоди про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення перевіряється дотримання встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України] вимог до набувачів права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі обмежень щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа. Така перевірка здійснюється з використанням відомостей [https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно], [https://nais.gov.ua/registers Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.] Якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність таким вимогам, нотаріус відмовляє у посвідченні угоди.

'''Укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки с/г призначення'''

''Важливо! Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, при укладенні договору між громадянами наступний:''
* документи, які підтверджують їх особу і громадянство України,

* державний акт на право власності на землю, договір, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності,
* документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.
Окрім того, з метою визначення загальної площі ділянок, які має право набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя.

'''Водночас нотаріус як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів.''' Джерелами походження коштів для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: заробітна плата (грошове забезпечення); гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від відчуження майна; дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) в азартні ігри, виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійна допомога; пенсія; спадщина; подарунки; кошти, отримані в позику (кредит); набуття права на знахідку або скарб; інші джерела, не заборонені законом.

==Вартість продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення==
'''До 1 січня 2030 року''' ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку. 
Оцінку буде проводити Держгеокадастр, яка складатиметься з аналізу грунтів за різними параметрами: склад, кліматичні умови, розміщення. Буде створена відкрита база даних з усією інформацією щодо нормативної грошової оцінки земель у різних регіонах. 
Розрахунки провадяться в безготівковій формі. 
Не допускається набуття права власності на земельні ділянки за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.

'''Сплата податку при укладанні договору купівлі - продажу'''

Необхідно буде сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, та військовий збір у розмірі 1,5%, до того ж ще до моменту нотаріального посвідчення договору відчуження земельної ділянки. Базовою розрахунковою величиною для оподаткування буде зазначена в договорі купівлі-продажу ціна, яка не може бути нижчою за оціночну вартість землі, розрахованої уповноваженим органом. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

==Землі, які заборонено продавати==
'''Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності забороняється.''' 
Забороняється також відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім передачі їх у спадщину

==Припинення права власності на земельну ділянку ==
Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом] не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. 
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. 
У разі порушення вимог щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності однієї особи, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, конфіскуються за рішенням суду. 
Інші підстави припинення права власності на земельну ділянку передбачені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1410 ст. 140 Земельного кодексу України]

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

2020-12-03T08:11:13Z

Oksana.bolotiuk: /* Форми укладення мирової угоди */

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?test=YXDMfiXTp5GRdt4cZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Закон України «Про виконавче провадження»]

== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними. Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до с[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 т. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

== Форми укладення мирової угоди ==
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 3 ст. 207 ЦПК України]).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу, які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 ЦПК України).

Також, мирова угода може бути укладена в процесі її виконання (ст.434 ЦПК України, ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження"). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу. У разі затвердження мирової угоди відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження").

== Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди? ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 5 ст. 207 ЦПК України], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

* умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

* одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

== Виконання мирової угоди ==
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

== Судові витрати у разі укладення мирової угоди ==
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7013#n7013 стаття 142 ЦПК]).

 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

2020-12-03T07:56:59Z

Oksana.bolotiuk: У випадку затвердження мирової угоди

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?test=YXDMfiXTp5GRdt4cZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Закон України «Про виконавче провадження»]

== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними. Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до с[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 т. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

== Форми укладення мирової угоди ==
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 3 ст. 207 ЦПК України]).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу, які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 ЦПК України).

Також, мирова угода може бути укладена в процесі її виконання (ст.434 ЦПК України, ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження"). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу. У затвердження мирової угоди відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження").

== Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди? ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 5 ст. 207 ЦПК України], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

* умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

* одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

== Виконання мирової угоди ==
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

== Судові витрати у разі укладення мирової угоди ==
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7013#n7013 стаття 142 ЦПК]).

 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

2020-12-03T07:54:57Z

Oksana.bolotiuk:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?test=YXDMfiXTp5GRdt4cZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Закон України «Про виконавче провадження»]

== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними. Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до с[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 т. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

== Форми укладення мирової угоди ==
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 3 ст. 207 ЦПК України]).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу, які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 ЦПК України).

Також, cторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. (ст.434 ЦПК України, ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження"). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу. У випадку затвердження мирової угоди відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження").

== Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди? ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 5 ст. 207 ЦПК України], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

* умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

* одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

== Виконання мирової угоди ==
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

== Судові витрати у разі укладення мирової угоди ==
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7013#n7013 стаття 142 ЦПК]).

 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

2020-11-30T12:18:14Z

Oksana.bolotiuk: /* Що таке мирова угода у цивільному процесі? */

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?test=GqsMfB7.apXVdt4EZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Цивільний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?test=YXDMfiXTp5GRdt4cZi1lHQvoHI4Qss80msh8Ie6 Закон України «Про виконавче провадження»]

== Що таке мирова угода у цивільному процесі? ==
'''Мирова угода у цивільному процесі''' – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними. Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до с[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 т. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

== Форми укладення мирової угоди ==
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 3 ст. 207 ЦПК України]).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу, які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 ЦПК України).

Також, cторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ. (ст.434 ЦПК України, ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження"). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу. У цьому випадку відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження").

== Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди? ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7619#n7619 ч. 5 ст. 207 ЦПК України], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

* умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

* одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

== Виконання мирової угоди ==
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

== Судові витрати у разі укладення мирової угоди ==
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7013#n7013 стаття 142 ЦПК]).

 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Дитячі будинки і загальноосвітні школи - інтернати для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

2020-11-06T07:07:27Z

Oksana.bolotiuk: /* Організаційно-правові основи діяльності інтернатних закладів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1629-12#n15 Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджений наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України 10 вересня 2012 року № 995/557]

== Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати ==
'''Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усіх типів і форм власності (далі - інтернатні заклади)''' - навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя. Інтернатні заклади створюються для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у яких вони перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності - до повноліття. При цьому діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, знаходяться на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших, не заборонених законодавством, джерел фінансування. 

'''Типи інтернатних закладів:'''
# дитячий будинок - навчальний заклад, який забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку;
# загальноосвітня школа-інтернат - навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
# спеціалізована школа-інтернат I-III ступенів - навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію обдарованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
# спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - навчальний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
# загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів - навчальний заклад з відповідним профілем для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування. 

Інтернатні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

== Хто може бути прийнятим до інтернатного закладу ==
# Діти-сироти;
# діти, позбавлені батьківського піклування;
# діти, розлучені із сім'єю, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"].

'''Не приймаються''' до інтернатних закладів діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані у сімейні форми виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу). 
Діти, члени однієї сім'ї (брати і сестри), направляються в один інтернатний заклад, за винятком, коли за медичними показниками їх виховання має здійснюватись окремо. 

Учні (вихованці), які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та діти, які потребують тривалого лікування, зараховуються до спеціальних і санаторних інтернатних закладів в установленому законодавством порядку ( див.дод. консультацію [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_(%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82)_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B0_(%D0%B0%D0%B1%D0%BE)_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83&oldid=10886 "Спеціальні загальноосвітні школи (школа-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку"].

== Перелік необхідних документів ==
Зарахування учнів (вихованців) до інтернатного закладу проводиться наказом директора цього закладу '''на підставі таких документів''':
# направлення (путівки) служби у справах дітей за погодженням з управлінням освітою на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) дитини;
# свідоцтва про народження;
# реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);
# відомостей про батьків та близьких родичів дитини;
# довідки про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку;
# документів, що підтверджують право власності дитини на нерухомість (у разі наявності);
# опису майна дитини;
# копії рішення органів опіки та піклування про встановлення опіки над житлом (майном) дитини (у разі наявності);
# довідки про взяття дитини на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, після досягнення нею 16-річного віку (у разі відсутності в дитини житла);
# висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
# відомостей або документів про освіту дитини (для дітей шкільного віку);
# дубліката обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;
# довідки про призначення та виплату пенсії, державної соціальної допомоги, аліментів тощо (у разі наявності);
# ощадної книжки дитини або договору про відкриття рахунка в установі банку (у разі наявності);
# рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті ради про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. 

== Організаційно-правові основи діяльності інтернатних закладів ==
Режим роботи інтернатного закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності встановлюється його засновником (власником), погоджується відповідною установою державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідним органом управління освітою. 

'''Харчування''' учнів (вихованців) в інтернатних закладах незалежно від підпорядкування та форми власності організовується за нормами, затвердженими [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1591-2004-п постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року № 1591 "Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах"]. 
Відповідальність за організацію харчування несе засновник (власника) та керівник закладу. 

'''Медичне обслуговування''' учнів (вихованців) інтернатних закладів незалежно від підпорядкування, типу та форми власності забезпечується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів, та медичними працівниками лікувально-профілактичних закладів за територіальним принципом.

Заклади охорони здоров'я спільно з медичними працівниками інтернатного закладу двічі на рік безоплатно проводять медичні огляди всіх учнів (вихованців), у разі потреби беруть їх на диспансерний облік, здійснюють постійний медичний нагляд і своєчасне лікування. 

'''Матеріальне та фінансове забезпечення''' учнів (вихованців) інтернатних закладів здійснюється за нормами та нормативами, установленими законодавством. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!''' Влаштування дитини до інтернатного закладу не припиняє її права на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1629-12#n15 пункт 6.5 розділу VІ Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджений наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України 10 вересня 2012 року № 995/557] .
|}

Учням (вихованцям) інтернатних закладів, які перебували в них на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видаються предмети гардероба, текстильна білизна та товари господарського призначення відповідно до норм матеріального забезпечення, затверджених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0027-04 наказом Міністерства освіти і науки України від 17 листопада 2003 року № 763], зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2004 року за № 27/8626. 

Учні (вихованці) інтернатного закладу '''отримують кошти''' на '''особисті витрати''', щорічний розмір яких повинен становити не менше 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. 
Учням (вихованцям) інтернатних закладів у порядку, встановленому МОНмолодьспортом України, видається '''єдиний квиток''', який дає право на безоплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі), безкоштовне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд. 

На підставі письмової заяви осіб, які систематично беруть участь у вихованні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учні (вихованці) інтернатних закладів можуть виїжджати в супроводі дорослих до родичів, знайомих на святкові (вихідні) дні або під час канікул відповідно до наказу директора інтернатного закладу за погодженням із службою у справах дітей, якщо це не шкодить фізичному і психічному здоров'ю дітей.

Учні професійно-технічних училищ та студенти вищих навчальних закладів - колишні учні (вихованці) інтернатного закладу під час своїх канікул можуть перебувати в зазначеному закладі з безоплатним проживанням і харчуванням на підставі рішення, що приймається засновником (власником) під час затвердження кошторисів доходів і видатків чи змін до них.
== Контроль за діяльністю інтернатних закладів ==
Контроль за діяльністю інтернатних закладів усіх типів і форм власності здійснюють МОНмолодьспорт України, Мінсоцполітики України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади, Державна інспекція навчальних закладів при МОНмолодьспорті України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. 

Форма контролю виражається у проведенні державної атестації. У період між атестаціями проводяться перевірки інтернатного закладу з питань, пов'язаних з його фінансово-господарською та навчально-виховною діяльністю. 

== Див.також ==
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82_(%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_4-18_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2):_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oldid=11500 Дитячий будинок-інтернат (діти з інвалідністю 4-18 років): умови приймання та відрахування]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_(%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82)_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B0_(%D0%B0%D0%B1%D0%BE)_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83&oldid=10886 Спеціальні загальноосвітні школи (школа-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (нарахованої, але невиплаченої заробітної плати)

2020-08-13T11:11:57Z

Oksana.bolotiuk: /* Процедура примусового стягнення коштів з державного підприємства */

==Нормативна база==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»]

== Загальні аспекти виконання рішень суду ==

Для того, щоб зрозуміти яким чином особа може отримати кошти, які на її користь присуджено судом ми повинні звернутись до '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]''' (далі – Закон). Що таке виконавче провадження ми можемо побачити у '''ст.1 згаданого Закону''', а саме виконавче провадження '''є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень''' та рішень інших органів (посадових осіб) та представляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
 
Які ж документи підлягають примусовому виконанню вказано у '''ст.3 вказаного Закону''' примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як '''виконавчі листи та накази,''' що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; '''судові накази; ухвали, постанови судів''' у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, '''виконавчі написів нотаріусів; посвідченя комісій по трудових спорах,''' що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; '''постанови державних виконавців''' про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; '''постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення''' у випадках, передбачених законом; '''рішення інших державних органів та рішень Національного банку України''', які законом визнані виконавчими документами; '''рішення Європейського суду з прав людини''' з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також '''рішень інших міжнародних юрисдикційних органів''' у випадках, передбачених міжнародним договором України; '''рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу''' (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

=== '''Хто може проводити примусове виконання рішень про стягнення коштів з державного підприємства?''' ===
Відповідно до '''ст. 5 Закону''' примусове виконання рішень покладається на '''органи державної виконавчої служби''' (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на '''приватних виконавців'''. Згідно з ч.2 цієї статті приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених '''ст. 3 цього Закону''', крім: рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону (наприклад, якщо підприємство внесено до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації).

==== '''Які можуть бути заходи примусового виконання рішень?''' ====
Відповідно до '''ст. 10 Закону''': заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на '''кошти, цінні папери, інше майно (майнові права)''', корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

==== '''Яким чином державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа?''' ====
Відповідно до '''ст.26 Закону''': «Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: '''за заявою стягувача''' про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

== Процедура примусового стягнення коштів з державного підприємства ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-п Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»] (далі - Постанова) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником, в якому є державне підприємство.
Згідно '''п. 20 вказаної Постанови погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань''', '''визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів''', згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: «виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи '''не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.'''

== Строки виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства ==

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, '''керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.'''
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу '''протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.'''

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, '''у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей''', необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець '''протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані '''протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Відповідно до п. п.47-50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-п Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845] (далі - Порядок): «'''безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих''': 1) органом Казначейства:документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; '''2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.''' Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство '''подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.''' Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Також відповідно до цього Порядку '''компенсація за порушення встановленого Законом строку перерахування коштів нараховується''': казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

'''Що відбувається, коли поданий не повний комплект документів?'''

У разі якщо Ви подали не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України '''протягом п’яти днів з дня надходження заяви Вас про це.'''
У разі неподання Вами документів та відомостей '''у місячний строк''' з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає Вам заяву. 
Важливим є те, що повернення заяви не веде до неможливості '''подати цю заяву ще раз.'''

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==

У разі якщо Державна казначейська служба України '''протягом трьох місяців''' не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів Вам має бути виплачена компенсація в '''розмірі трьох відсотків річних''' від несплаченої суми відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (нарахованої, але невиплаченої заробітної плати)

2020-08-13T10:53:28Z

Oksana.bolotiuk: /* Нормативна база */

==Нормативна база==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»]

== Загальні аспекти виконання рішень суду ==

Для того, щоб зрозуміти яким чином особа може отримати кошти, які на її користь присуджено судом ми повинні звернутись до '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]''' (далі – Закон). Що таке виконавче провадження ми можемо побачити у '''ст.1 згаданого Закону''', а саме виконавче провадження '''є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень''' та рішень інших органів (посадових осіб) та представляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
 
Які ж документи підлягають примусовому виконанню вказано у '''ст.3 вказаного Закону''' примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як '''виконавчі листи та накази,''' що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; '''судові накази; ухвали, постанови судів''' у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, '''виконавчі написів нотаріусів; посвідченя комісій по трудових спорах,''' що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; '''постанови державних виконавців''' про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; '''постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення''' у випадках, передбачених законом; '''рішення інших державних органів та рішень Національного банку України''', які законом визнані виконавчими документами; '''рішення Європейського суду з прав людини''' з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також '''рішень інших міжнародних юрисдикційних органів''' у випадках, передбачених міжнародним договором України; '''рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу''' (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

=== '''Хто може проводити примусове виконання рішень про стягнення коштів з державного підприємства?''' ===
Відповідно до '''ст. 5 Закону''' примусове виконання рішень покладається на '''органи державної виконавчої служби''' (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на '''приватних виконавців'''. Згідно з ч.2 цієї статті приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених '''ст. 3 цього Закону''', крім: рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону (наприклад, якщо підприємство внесено до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації).

==== '''Які можуть бути заходи примусового виконання рішень?''' ====
Відповідно до '''ст. 10 Закону''': заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на '''кошти, цінні папери, інше майно (майнові права)''', корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

==== '''Яким чином державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа?''' ====
Відповідно до '''ст.26 Закону''': «Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: '''за заявою стягувача''' про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

== Процедура примусового стягнення коштів з державного підприємства ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-п Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»] (далі - Постанова) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником, в якому є державне підприємство.
Згідно '''п. 20 вказаної Постанови погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань''', '''визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів''', згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: «виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи '''не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.'''

== Строки виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства ==

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, '''керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.'''
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу '''протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.'''

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, '''у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей''', необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець '''протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані '''протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Відповідно до п. п.47-50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-п Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845] (далі - Порядок): «'''безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих''': 1) органом Казначейства:документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; '''2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.''' Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство '''подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.''' Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Також відповідно до цього Порядку '''компенсація за порушення встановленого Законом строку перерахування коштів нараховується''': казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

'''Яка сума закладена в Державний бюджет України для виконання рішень суду?'''

Статтею 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік»] надано право Кабінету Міністрів України у встановленому ним порядку '''реструктуризувати фактичну заборгованість обсягом до 7.544.562.370 гривень за рішеннями судів,''' '''виконання яких гарантовано державою,''' шляхом видачі фінансових казначейських векселів строком обігу до семи років з відстроченням платежів за цією заборгованістю на один рік та відсотковою ставкою 9,3 відсотка річних. Право видачі таких векселів надати органам Державної казначейської служби України.

'''Що відбувається, коли поданий не повний комплект документів?'''

У разі якщо Ви подали не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України '''протягом п’яти днів з дня надходження заяви Вас про це.'''
У разі неподання Вами документів та відомостей '''у місячний строк''' з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає Вам заяву. 
Важливим є те, що повернення заяви не веде до неможливості '''подати цю заяву ще раз.'''

== Відповідальність за невиконання рішення суду ==

У разі якщо Державна казначейська служба України '''протягом трьох місяців''' не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів Вам має бути виплачена компенсація в '''розмірі трьох відсотків річних''' від несплаченої суми відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них

2020-05-15T13:25:49Z

Oksana.bolotiuk: Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == * '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 Земельний кодекс України]''' == '''Пр...

== '''Нормативна база''' ==
* '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 Земельний кодекс України]'''

== '''Правове регулювання продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них''' ==

Питання продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них врегульовані '''IV розділом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 Земельного кодексу України]'''.

Зокрема в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 127 Земельного кодексу України] вказано, що: «Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 122 Земельного кодексу України], здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (''оренди, суперфіцію, емфітевзису'') громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених Земельним кодексом України.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (''оренди, суперфіцію, емфітевзису'') на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 главою 21 Земельного кодексу України].»

== '''Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам''' ==

'''Статтею 128''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 Земельного кодексу України] визначений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації.

'''''У заяві (клопотанні) зазначаються:'''''
* місце розташування земельної ділянки;
* її цільове призначення, розміри та площа;
* згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
'''''До заяви (клопотання) додаються:'''''
* документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
* копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у '''місячний строк''' розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

'''''Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню'''.'' Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

== '''Процедура розрахунку ціни земельної ділянки''' ==

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 п. 8, ст. 128 Земельного кодексу])

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на '''п'ять років'''. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 п. 9 ст. 128 Земельного кодексу])

== '''Підстави для відмови в продажу земельної ділянки.''' ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 п.5 ст.128 Земельного кодексу] відповідний уповноважений орган має право відмовити в продажу земельної ділянки з наступних підстав:
# Неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
# Виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
# Якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
# Встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
# Відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
'''''Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 п. 10, ст. 128 Земельного кодексу])

== '''Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам''' ==

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України.

Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають ''клопотання'' до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації.

'''''До клопотання додається:'''''
* документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці;
* копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.
Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України.

Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 стаття 129 Земельного кодексу України]).

== '''Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод''' ==

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 ч.1 ст. 131 Земельного кодексу]).

Укладення таких угод здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог Земельного кодексу України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n370 ч.2 ст. 131 Земельного кодексу]).

== '''Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах''' ==

Порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (''земельних торгах'') врегульований [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 главою 21 Земельного кодексу України].

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (''оренда, суперфіцій, емфітевзис''), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (''земельних торгах''), крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України].

== '''Земельні торги''' ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.135 Земельного кодексу України]: "Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів".

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 29 ст. 137 Земельного кодексу України]: "Договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів укладається безпосередньо в день проведення торгів, крім випадків, коли переможцями торгів визнані іноземні держави, іноземні юридичні особи, договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення укладається після отримання погодження Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України про продаж земельних ділянок цим особам у випадках і в порядку, встановлених законом. У разі відмови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України у такому погодженні торги за таким лотом вважаються такими, що не відбулися".

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч. 24 ст. 137 Земельного кодексу України]: «У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний з них».

Відповідно до ч. 25 цієї ж статті: «Укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально посвідчується. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріусу подається протокол торгів з інформацією про земельну ділянку, відповідальність за достовірність якої покладається на організатора земельних торгів».

Згідно ч. 26 цієї ж статті: «Право на земельну ділянку, набуте за результатами проведення торгів, підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Документ про оплату разом з договором купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки є підставою для державної реєстрації відповідного речового права переможця земельних торгів на земельну ділянку».

== '''Припинення прав на землю''' ==

Підстави припинення прав на землю регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 главою 22 Земельного кодексу].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 140 Земельного кодексу України] підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
# добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
# смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
# відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
# звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
# відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
# конфіскація за рішенням суду;
# невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Пробація і її цілі

2019-04-26T12:16:45Z

Oksana.bolotiuk: Напрями волонтерської діяльності

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5].
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017]

== Пробація ==

Термін «пробація» з’явився майже 200 років тому і визначався як кримінально-правовий інститут англосаксонського права та був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. Власне, у перекладі з англійської мови цей термін означає «випробування» або «умовне звільнення», а у перекладі з латині – «випробувати» або «віддавати під нагляд». 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"] було прийнято Верховною Радою України 5 лютого 2015 року та введено у дію 27 серпня 2015 року. 

В Україні пробація –це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п. 6 ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ЗУ «Про пробацію»]). 
Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. 

== Суб’єкти пробації ==
Засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

== Завдання пробації ==
Завданнями пробації є: 
* підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
* виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
* направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
* реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
* здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
* реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. 

== Види пробації ==
Пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

== Мета пробації ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію]», метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

== До кого застосовується пробація ==

* до особи, щодо якої складається досудова доповідь, яка перебуває у кримінальному процесі,
* до особи, засудженої до кримінального покарання, що не пов’язане з позбавленням волі,
* до особи, якій покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт,
* до особа, яка звільнена з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі,
* до особи яка звільнена від відбування покарання (вагітна жінка та жінка, яка має дитину віком до трьох років особа),
* до особа, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі.

== Пробація щодо неповнолітніх ==
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: 
* забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; 
* профілактику агресивної поведінки; 
* мотивацію позитивних змін особистості; 
* поліпшення соціальних стосунків. 
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);

* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.».. 
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.201]7)

== Орган пробації ==
Орган пробації у межах своїх повноважень організовує: 

* забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими;
* виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
* реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* соціально-виховну роботу із засудженими;
* підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

== Напрями волонтерської діяльності ==
Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: 
* перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання;
* перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк;
* заходах, пов’язаних з початковим розшуком суб’єктів пробації, місцезнаходження яких невідоме.
([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5])

== Нагляд за додержанням законів органом пробації ==
Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Пробація і її цілі

2019-04-26T12:05:01Z

Oksana.bolotiuk: суб'єкти пробації - жінки

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5].
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017]

== Пробація ==

Термін «пробація» з’явився майже 200 років тому і визначався як кримінально-правовий інститут англосаксонського права та був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. Власне, у перекладі з англійської мови цей термін означає «випробування» або «умовне звільнення», а у перекладі з латині – «випробувати» або «віддавати під нагляд». 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"] було прийнято Верховною Радою України 5 лютого 2015 року та введено у дію 27 серпня 2015 року. 

В Україні пробація –це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п. 6 ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ЗУ «Про пробацію»]). 
Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. 

== Суб’єкти пробації ==
Засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

== Завдання пробації ==
Завданнями пробації є: 
* підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
* виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
* направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
* реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
* здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
* реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. 

== Види пробації ==
Пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

== Мета пробації ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію]», метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

== До кого застосовується пробація ==

* до особи, щодо якої складається досудова доповідь, яка перебуває у кримінальному процесі,
* до особи, засудженої до кримінального покарання, що не пов’язане з позбавленням волі,
* до особи, якій покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт,
* до особа, яка звільнена з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі,
* до особи яка звільнена від відбування покарання (вагітна жінка та жінка, яка має дитину віком до трьох років особа),
* до особа, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі.

== Пробація щодо неповнолітніх ==
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: 
* забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; 
* профілактику агресивної поведінки; 
* мотивацію позитивних змін особистості; 
* поліпшення соціальних стосунків. 
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);

* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.».. 
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.201]7)

== Орган пробації ==
Орган пробації у межах своїх повноважень організовує: 

* забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими;
* виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
* реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* соціально-виховну роботу із засудженими;
* підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

== Напрями волонтерської діяльності ==
Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: 
* перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання;
* перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк; ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5])

== Нагляд за додержанням законів органом пробації ==
Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Пробація і її цілі

2019-04-26T11:53:44Z

Oksana.bolotiuk: Елементи досудової доповіді та дата введення в дію ЗУ "Про пробацію"

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5].
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017]

== Пробація ==

Термін «пробація» з’явився майже 200 років тому і визначався як кримінально-правовий інститут англосаксонського права та був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. Власне, у перекладі з англійської мови цей термін означає «випробування» або «умовне звільнення», а у перекладі з латині – «випробувати» або «віддавати під нагляд». 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"] було прийнято Верховною Радою України 5 лютого 2015 року та введено у дію 27 серпня 2015 року. 

В Україні пробація –це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п. 6 ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ЗУ «Про пробацію»]). 
Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. 

== Суб’єкти пробації ==
Засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

== Завдання пробації ==
Завданнями пробації є: 
* підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
* виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
* направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
* реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
* здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
* реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. 

== Види пробації ==
Пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

== Мета пробації ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію]», метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

== До кого застосовується пробація ==

* до особи, щодо якої складається досудова доповідь, яка перебуває у кримінальному процесі,
* до особи, засудженої до кримінального покарання, що не пов’язане з позбавленням волі,
* до особи, якій покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт,
* до особа, яка звільнена з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі,
* до особи яка звільнена від відбування покарання (вагітна жінка та жінка, яка має дитину віком до трьох років особа), яка готується до звільнення з місць позбавлення волі
* до особа, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі.

== Пробація щодо неповнолітніх ==
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: 
* забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; 
* профілактику агресивної поведінки; 
* мотивацію позитивних змін особистості; 
* поліпшення соціальних стосунків. 
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);

* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.».. 
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.201]7)

== Орган пробації ==
Орган пробації у межах своїх повноважень організовує: 

* забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими;
* виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
* реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* соціально-виховну роботу із засудженими;
* підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

== Напрями волонтерської діяльності ==
Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: 
* перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання;
* перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк; ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5])

== Нагляд за додержанням законів органом пробації ==
Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Пробація і її цілі

2019-04-26T11:50:20Z

Oksana.bolotiuk:

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5].
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017]

== Пробація ==

Термін «пробація» з’явився майже 200 років тому і визначався як кримінально-правовий інститут англосаксонського права та був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. Власне, у перекладі з англійської мови цей термін означає «випробування» або «умовне звільнення», а у перекладі з латині – «випробувати» або «віддавати під нагляд». 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"] було прийнято Верховною Радою України 5 лютого 2015 року та введено у дію 28 серпня 2015 року. 

В Україні пробація –це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п. 6 ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ЗУ «Про пробацію»]). 
Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. 

== Суб’єкти пробації ==
Засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

== Завдання пробації ==
Завданнями пробації є: 
* підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
* виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
* направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
* реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
* здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
* реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. 

== Види пробації ==
Пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

== Мета пробації ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію]», метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

== До кого застосовується пробація ==

* до особи, щодо якої складається досудова доповідь, яка перебуває у кримінальному процесі,
* до особи, засудженої до кримінального покарання, що не пов’язане з позбавленням волі,
* до особи, якій покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт,
* до особа, яка звільнена з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі,
* до особи яка звільнена від відбування покарання (вагітна жінка та жінка, яка має дитину віком до трьох років особа), яка готується до звільнення з місць позбавлення волі
* до особа, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі.

== Пробація щодо неповнолітніх ==
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: 
* забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; 
* профілактику агресивної поведінки; 
* мотивацію позитивних змін особистості; 
* поліпшення соціальних стосунків. 
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:
* соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);

* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.».. 
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.201]7)

== Орган пробації ==
Орган пробації у межах своїх повноважень організовує: 

* забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими;
* виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
* реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* соціально-виховну роботу із засудженими;
* підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

== Напрями волонтерської діяльності ==
Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: 
* перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання;
* перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк; ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5])

== Нагляд за додержанням законів органом пробації ==
Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Пробація і її цілі

2019-04-26T11:44:33Z

Oksana.bolotiuk:

== Нормативна база ==

# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5].
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017]

== Пробація ==

Термін «пробація» з’явився майже 200 років тому і визначався як кримінально-правовий інститут англосаксонського права та був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. Власне, у перекладі з англійської мови цей термін означає «випробування» або «умовне звільнення», а у перекладі з латині – «випробувати» або «віддавати під нагляд». 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України "Про пробацію"] було прийнято Верховною Радою України 5 лютого 2015 року та введено у дію 28 серпня 2015 року. 

В Україні пробація –це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого (п. 6 ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 ЗУ «Про пробацію»]). 
Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. 

== Суб’єкти пробації ==
Засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

== Завдання пробації ==
Завданнями пробації є: 
* підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
* виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
* направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
* реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
* здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
* реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. 

== Види пробації ==
Пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

== Мета пробації ==
Відповідно до статті 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію]», метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

== До кого застосовується пробація ==

* до особи, щодо якої складається досудова доповідь, яка перебуває у кримінальному процесі,
* до особи, засудженої до кримінального покарання, що не пов’язане з позбавленням волі,
* до особи, якій покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт,
* до особа, яка звільнена з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі,
* до особи яка звільнена від відбування покарання (вагітна жінка та жінка, яка має дитину віком до трьох років особа), яка готується до звільнення з місць позбавлення волі
* до особа, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі.

== Пробація щодо неповнолітніх ==
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: 
* забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; 
* профілактику агресивної поведінки; 
* мотивацію позитивних змін особистості; 
* поліпшення соціальних стосунків. 
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:
* Елемент маркованого списку соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);

* оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

* висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

* інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

* рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.».. 
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень. Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17 Порядок складення досудової доповіді затверджений наказом Мністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.201]7)

== Орган пробації ==
Орган пробації у межах своїх повноважень організовує: 

* забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;
* здійснення нагляду за засудженими;
* виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
* реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* соціально-виховну роботу із засудженими;
* підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

== Напрями волонтерської діяльності ==
Діяльність волонтерів пробації, пов’язана із здійсненням наглядових заходів за дотриманням суб’єктами пробації обов’язків, визначених законом та покладених на них рішенням суду, передбачає участь у: 
* перевірці суб’єктів пробації за місцем роботи або навчання;
* перевірці виконання обов’язків, покладених рішенням суду на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
* перевірці достовірності поважних причин, що обумовили неявку суб’єктів пробації до уповноваженого органу з питань пробації в призначений строк; ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0065-17 Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5])

== Нагляд за додержанням законів органом пробації ==
Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати

2018-06-23T11:40:14Z

Oksana.bolotiuk: /* Строк розгляду судом заяви про видачу судового наказу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»]

== Право працівника на оплату праці ==
Відповідно до статті 43 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (стаття 21 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про оплату праці»]).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (стаття 115 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

== Обов’язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником в день його звільнення ==
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

== Право працівника на компенсацію втрати частини доходів ==
Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (статті 1 і 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2050-14 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати]).

== Способи захисту права працівників на оплату праці та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ==
Працівник може стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату:
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.

== Позасудовий порядок ==
=== Куди звернутись ===
Працівник для вирішення спору про виплату належної йому заробітної плати може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) без обмежень будь-яким строком (частина перша статті 225 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік (частина перша статті 223 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом (частина друга статті 224 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

=== Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах ===
Комісія по трудових спорах зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви (стаття 226 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

=== Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах ===
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії (стаття 228 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

=== Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах ===
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.

При цьому, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку (статті 229, 230 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

== Судовий порядок ==
Для стягнення заборгованості з виплати нарахованої заробітної плати працівник може звернутися безпосередньо до суду в порядку:
* наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною);
* позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

=== Наказне провадження ===
==== Право на звернення до суду в порядку наказного провадження ====
Судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку (пункт 1 частини першої статті 161 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

Для стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати працівник може звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу.

==== Умови звернення до суду в порядку наказного провадження ====
Працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами.

==== До якого суду звернутись ====
Заява про видачу судового наказу подається '''до суду першої інстанції (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду)''' за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача (частина перша стаття 162 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

==== Строк звернення до суду ====
Працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати '''без обмеження будь-яким строком''' (частина друга статті 233 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

==== Форма і зміст заяви про видачу судового наказу ====
Згідно із статтею 163 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluV0V1YVpXZmVuQ00 зразок заяви]).
У заяві повинно бути зазначено:
* найменування суду, в який подається заява;
* повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
* ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
* вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
* перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:
* документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
* копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
* інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

До заяви має бути додано докази:
* перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);
* підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

==== Вартість ====
При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати '''судовий збір не сплачується''' (пункт 1 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

==== Строк розгляду судом заяви про видачу судового наказу ====
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. А якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п’яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (частина перша і друга стаття 167 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

==== Набрання законної сили судовим наказом ====
Судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання (частина перша статті 172 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]_.

Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав (частина перша статті 170 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

==== Виконання судового наказу ====
На підставі судового наказу, який є виконавчим документом, стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

=== Позовне провадження ===
==== До якого суду звернутись ====
У разі наявності спору щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати чи права на її отримання працівник може звернутися з позовною заявою (зразок позовної заяви) безпосередньо '''до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду''' за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|відповідно до порядку, передбаченого законодавством]].

==== Строк звернення до суду ====
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати '''без обмеження будь-яким строком''' (частина друга статті 233 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).

==== Вартість ====
Позивачі за подання до суду позовної заяви про стягнення заробітної плати '''звільняються від сплати судового збору''' під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (пункт 1 частини першої статті 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

=== Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні ===
У разі якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (стаття 117 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], пункт 20 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]).

=== Виконання судового рішення щодо стягнення заробітної плати ===
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 430 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] судове рішення про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Суди]]

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (нарахованої, але невиплаченої заробітної плати)

2018-03-21T14:26:51Z

Oksana.bolotiuk: Створена сторінка: =='''Нормативно-правова база''':== # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.0...

=='''Нормативно-правова база''':==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України від 28.06.1996 року] (зі змінами);
# Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII;
# Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI;
# Постанова Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»;
# Закон України «Про державний бюджет на 2018 рік»;
# Постанова Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

== '''Загальні аспекти виконання рішень суду''' ==

Для того, щоб зрозуміти яким чином особа може отримати кошти, які на її користь присуджено судом ми повинні звернутись до '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]''' (далі – Закон). Що таке виконавче провадження ми можемо побачити у '''ст.1 згаданого Закону''', а саме виконавче провадження '''є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень''' та рішень інших органів (посадових осіб) та представляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
 
Які ж документи підлягають примусовому виконанню вказано у '''ст.3 вказаного Закону''' примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як '''виконавчі листи та накази,''' що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; '''судові накази; ухвали, постанови судів''' у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, '''виконавчі написів нотаріусів; посвідченя комісій по трудових спорах,''' що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; '''постанови державних виконавців''' про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; '''постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення''' у випадках, передбачених законом; '''рішення інших державних органів та рішень Національного банку України''', які законом визнані виконавчими документами; '''рішення Європейського суду з прав людини''' з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також '''рішень інших міжнародних юрисдикційних органів''' у випадках, передбачених міжнародним договором України; '''рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу''' (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. 

Хто ж може проводити примусове виконання рішень про стягнення коштів з державного підприємства? 
Відповідно до '''ст. 5 Закону''' примусове виконання рішень покладається на '''органи державної виконавчої служби''' (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на '''приватних виконавців'''. Згідно з ч.2 цієї статті приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених '''ст. 3 цього Закону''', крім: рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону (наприклад, якщо підприємство внесено до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації). 

Які ж можуть бути заходи примусового виконання рішень? 
Відповідно до '''ст. 10 Закону''': заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на '''кошти, цінні папери, інше майно (майнові права)''', корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. 

Яким чином державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа? 
Відповідно до '''ст.26 Закону''': «Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: '''за заявою стягувача''' про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. 

== '''Процедура примусового стягнення коштів з державного підприємства''' ==
 
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-п Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 «Про порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою»] (далі - Постанова) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником, в якому є державне підприємство.
Згідно '''п. 20 вказаної Постанови погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань''', '''визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів''', згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: «виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи '''не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
''' 
== '''Строки виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства''' ==

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, '''керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.'''
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу '''протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.'''
Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, '''у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей''', необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець '''протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані '''протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.
Відповідно до п. п.47-50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-п Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845] (далі - Порядок): «'''безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих''': 1) органом Казначейства:документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; '''2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.''' Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство '''подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.''' Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Також відповідно до цього Порядку '''компенсація за порушення встановленого Законом строку перерахування коштів нараховується''': казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

== '''Яка сума закладена в Державний бюджет України для виконання рішень суду?''' ==
Статтею 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік»] надано право Кабінету Міністрів України у встановленому ним порядку '''реструктуризувати фактичну заборгованість обсягом до 7.544.562.370 гривень за рішеннями судів,''' '''виконання яких гарантовано державою,''' шляхом видачі фінансових казначейських векселів строком обігу до семи років з відстроченням платежів за цією заборгованістю на один рік та відсотковою ставкою 9,3 відсотка річних. Право видачі таких векселів надати органам Державної казначейської служби України.

== '''Що відбувається, коли поданий не повний комплект документів''' ==
У разі якщо Ви подали не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України '''протягом п’яти днів з дня надходження заяви Вас про це.'''
У разі неподання Вами документів та відомостей '''у місячний строк''' з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає Вам заяву.
Важливим є те, що повернення заяви не веде до неможливості '''подати цю заяву ще раз.'''

== '''Відповідальність за невиконання рішення суду''' ==

У разі якщо Державна казначейська служба України '''протягом трьох місяців''' не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів Вам має бути виплачена компенсація в '''розмірі трьох відсотків річних''' від несплаченої суми відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.