WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Прийомна сім'я: поняття, пільги

2018-12-11T05:49:02Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/565-2002-%D0%BF Постанова КМУ від 26 квітня 2002 р. № 565 "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю"]

== Прийомна сім'я ==

'''Прийомна сім'я''' - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб. 
'''Прийомні батьки''' - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

'''Прийомні діти''' - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї. 

Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку (ст. 2563 СК). 

'''Між батьками і прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає'''. За вихованцями зберігається статус дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження раніше призначених аліментів, пенсій, інших виплат державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей. 

== Утворення прийомної сім'ї ==

'''Рішення''' про утворення прийомної сім'ї '''приймається''' районною, районною у мм. Києві та Севастополі '''держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради''' (міст республіканського значення АРК і міст обласного значення) '''на підставі заяви сім'ї''' або окремої особи, '''які виявили бажання утворити прийомну сім'ю''', '''за поданням відповідного висновку служби у справах дітей''' районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім'ї '''за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді'''. 
Зазначена сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов'язково інформуються про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання. 
Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.
{| class="wikitable"
|-
| '''На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання (п. 2 ст. 2564 СК).'''
|}

Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

'''Для оформлення прийомної сім'ї згода всіх повнолітніх членів родини, які проживають разом, є необхідною.''' У свою чергу прийомні батьки мають враховувати згоду не лише дорослих членів родини, а й рідних дітей, які не досягли повноліття. 

''Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами'', якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

== Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї ==

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету.
Державна соціальна допомога на дітей призначається прийомним батькам на кожну прийомну дитину в грошовій формі.
Призначення і виплата державної соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюються управліннями праці і соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці і соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання дитини.

== Пільги для прийомної сім'ї ==

Пільги для прийомної сім'ї:
* оплата за газ, світло, воду – 30% (в деяких регіонах цифра може змінюватися за рішенням місцевої влади, але менше названої бути не може);
* харчуються в школі прийомні діти безкоштовно;
* за рішенням адміністрації, прийомній сім'ї можуть виділити кошти на ремонт кімнати для дітей, придбання необхідних меблів;
* безкоштовний проїзд для дітей на міських автобусах (трамваях, метро і т. д.), крім таксі;
* прийомні діти можуть безкоштовно навчатися в школах додаткової освіти за обраним напрямом (музика, танці тощо), а так само ходити на гуртки (крім комерційних);
* прийомним дітям виділяються безкоштовні путівки в табори відпочинку і санаторії;
* якщо дітей в сім'ї троє і більше, включаючи рідних, то на пільги мають право всі діти, причому, додається можливість одержання ліків безкоштовно для дітей до 6 років;
* безкоштовно сім'ї надається можливість отримати ділянку землі під фермерське господарство, розширити його, якщо кількість дітей збільшиться, отримати кредити або позики для розвитку господарства на пільгових умовах, а так само для будівництва житла для сім'ї. 

'''Всі пільги і виплати повинні оформити в органах соцзахисту прийомні батьки після того, як підпишуть договір про прийомну сім'ю.'''

Коли термін договору закінчується, для прийомної сім'ї припиняється дія всіх пільг і виплат.

== Припинення дії договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання ==

Підстави для припинення дії договору:
* виникнення в прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей);
* невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей;
* порушення схеми антиретровірусної терапії дитини;
* повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю);
* досягнення дитиною повноліття;
* досягнення батьками пенсійного віку;
* за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 СК України. 
* прийомним батькам або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства; прийомні батьки не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).
У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, – органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів для запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

2018-12-11T05:29:30Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://www.president.gov.ua/documents/constitution Конституція України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];

== Об’єкт особистої приватної власності дружини, чоловіка ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 57 СК України], '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
* речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
* кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
* страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
* премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

Стосовно останнього пункту, то законодавцем передбачено про можливість визначення судом за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Також передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 58 СК України] регламентовано право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. У ній зазначено, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте як вбачається зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 59 СК Україні], порядок здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності дещо відрізняється від загального. Зокрема, зазначено, що той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім, які відповідно до закону мають право користування ним.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

2018-12-11T05:28:58Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://www.president.gov.ua/documents/constitution Конституція України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];

Правове регулювання права особистої приватної власності дружини та чоловіка регламентується [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 главою 7 Сімейного кодексу України] (далі – СК України).

== Об’єкт особистої приватної власності дружини, чоловіка ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 57 СК України], '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
* речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
* кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
* страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
* премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

Стосовно останнього пункту, то законодавцем передбачено про можливість визначення судом за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Також передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 58 СК України] регламентовано право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. У ній зазначено, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте як вбачається зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 59 СК Україні], порядок здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності дещо відрізняється від загального. Зокрема, зазначено, що той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім, які відповідно до закону мають право користування ним.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

2018-12-11T05:04:17Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України „Про нотаріат”] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України „Про судовий збір”] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==
Умовами виникнення права на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, є: 1) проживання однією сім'єю протягом тривалого часу; 2) настання непрацездатності під час спільного проживання. Наявність сукупності даних обставин має встановити суд. 

Проживання однією сім'єю передбачає факт спільного проживання жінки та чоловіка, ведення ними спільного господарства, вияв сторонами подружніх стосунків перед третіми особами, наявність взаємної матеріальної підтримки, спільне виховання дітей тощо. Суд в кожному конкретному випадку з врахуванням особливостей життєвої ситуації має визначити, чи мало місце проживання двох осіб однією сім'єю. 

Закон не визначає такого поняття, як тривалість проживання однією сім'єю жінки та чоловіка. Тому у разі виникнення спору, з врахуванням усіх обставин справи, суд кожного разу має вирішувати питання про існування факту тривалого проживання фактичного подружжя або його відсутності. 

Відповідно до ч.1 ст.91 СК України якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу, тобто на тих самих засадах, якими визначається право на утримання після розірвання шлюбу. 

З ч. 1 ст. 91 СК України випливає, що якщо непрацездатність однієї із сторін виникла після припинення спільного проживання, то вона не може звертатися до суду з вимогою про стягнення аліментів.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І,ІІ чи ІІІ групи (ч.3 ст. 75 СК України). Воно застосовується також і до відносин фактичного подружжя. 

Кожен з фактичного подружжя має також право на аліменти у разі проживання з ним спільної дитини. До відносин сторін застосовуються правила ч. ч. 2-4 ст. 84, ст. 86 СК України. Умовами надання утримання у цьому випадку є: 
# проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років або шести років, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку;
# походження дитини від жінки, чоловіка, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення).
# можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів. 

Право на аліменти виникає також у разі проживання особи з дитиною-інвалідом. За таких умов право на утримання виникає на підставі наступного складу юридичних фактів: 
# проживання одного з фактичного подружжя з дитиною-інвалідом та опікування нею;
# нездатність дитини обходитися без постійного стороннього догляду;
# походження дитини від жінки, чоловіка, з якою особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах;
# можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. 

== Позасудовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
Необхідно звернутись до нотаріуса для укладення договору про надання утримання (аліменти). 

=== Вартість ===
Послуги нотаріуса за вчинення нотаріальних дій: 
* державне мито; за надання нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру;
* за користування Єдиними Державними реєстрами;
* за спеціальний бланк нотаріальних документів. 

=== Перелік необхідних документів ===
Паспорт; ідентифікаційний номер. 
{| class="wikitable"
|-
| При посвідченні договору нотаріус відповідно до ст. 75 Сімейного кодексу України, перевіряє факт непрацездатності того з подружжя, на користь якого укладається договір. Непрацездатною (за віком або за станом здоров’я) визнається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II, III групи, про що зазначається в тексті договору. На утримання також матиме право той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна та інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
|}

=== Порядок оскарження ===
Звернення до суду 

== Судовий порядок ==
=== Куди звернутися ===
В разі відмови одного з подружжя добровільно надавати матеріальну допомогу тому з подружжя хто її потребує, інша сторона може звернутись до суду із позовом про стягнення аліментів за наявності підстав, вказаних в ст. 91 СК України. Однак у даному випадку для виникнення права звернення до суду з даним позовом необхідно також підтвердити факт проживання однією сім’єю у незареєстрованому шлюбі, що також викликає необхідність звернення до суду із відповідною заявою. 

Відповідно до ст. 109 ЦПК України з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача. Однак, ст. 110 цього ж кодексу визначає, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ( підсудність за вибором позивача). 

Заява про встановлення факту проживання однією сім’ю без реєстрації шлюбу подається до місцевого загального суду за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК). 

=== Вартість ===
При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір» за заяву в порядку окремого провадження 320 грн. (станом на 01.01.2017 року. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж закону. Так від сплати судового збору звільнені позивачі при звернення з позовом про стягнення аліментів. 

=== Перелік необхідних документів ===
Позовна заява про стягнення аліментів. 
Заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. 

=== Строки розгляду питання ===
Згідно вимог ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним. 

=== Підстави для відмови ===
Підставою для відмови у даній заяві та позові може бути відсутність доказів, які б підтверджували факт проживання однією сім’єю сторін, та відсутність підстав, які визначені для надання одному з подружжя матеріальної допомоги іншому. 

=== Порядок оскарження ===
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. (ст. 294 ч. 1 ЦПК України). Такі вимоги передбачені як для рішень прийнятих в порядку позовного провадження так і для рішень суду, ухвалених в порядку окремого провадження. 

=== Особливі випадки ===
Особливими випадками в даному випадку є те, що факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу можливий лише в судовому порядку, що випливає з аналізу норм чинного законодавства України, а тому без такого рішення суду звернення в подальшому з позовом про стягнення аліментів на утримання того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги не є можливим. 

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

2018-12-01T13:08:29Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику в справах про спадкування»]

== Фактичні шлюбні відносини ==

'''Фактичні шлюбні відносини''' (''цивільний шлюб'') — це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими.

'''Ознаки «фактичного шлюбу»'''
* проживає на одній території
* веде спільне господарство
* не реєструє свої відносини в органах державної влади

'''Спільна сумісна власність''' - відповідно до ч. 1 ст. 368 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] спільною сумісною власністю є та спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них.

== Правовий статус майна, набутого за час спільного проживання ==

Відповідно до вимог ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже для застосування до майнових відносин осіб, що перебувають у фактичному шлюбі ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], ці стосунки мають володіти такими ознаками:

* відбуваються між чоловіком та жінкою;
* ці чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі;
* між ними склалися усталені відносини, характерні для подружжя.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України].
Фактичні подружжя вправі закріпити режим майна, набутого під час спільного проживання, порядок користування роздільним майном жінки та чоловіка, правила, що стосуються витрат на утримання майна.

== Поділ майна осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі ==

'''Чоловік і жінка мають право поділити майно:'''
# за взаємною згодою;
# шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
# шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна.

Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Стаття 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна — вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.

Відповідно до п. 20 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], при застосуванні ст. 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК], що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності осіб що проживали в цивільному шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Порядок звернення до суду ==

При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю та позовом про поділ майна слід зважати на одну з головних обставин — особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі.

Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в порядку окремого провадження подається до суду за місцем проживання заявника. Предметом доказування в заяві має бути:

# спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю;
# термін спільного проживання не менше п’яти років;
# мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна);
# відсутність спору. 

Позовна заява про поділ майна, набутого за час спільного проживання, пред’являється в суд за місцем проживання відповідача, а у разі, якщо спір виник з приводу нерухомого майна – за місцем знаходження майна або основної його частини. 
=== Вартість ===
Розмір судового збору за подання заяви в порядку окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 4 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]).

== Спадкування в цивільному шлюбі ==

Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (п. 21 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику в справах про спадкування»]). '''Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено до четвертої черги спадкоємців за законом.''' Щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є проживання із спадкодавцем сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. За таких умов, отримати спадщину, перебуваючи в четвертій черзі, можна лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності у померлого дітей, батьків, братів, сестер, баби, діда, дядька, тітки). Спадщину можна отримати також якщо на користь особи, яка проживала з померлим однією сім’єю був залишений заповіт або якщо вона знаходилась на утриманні померлого.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Право баби та діда, прабаби та прадіда на спілкування з онуками, правнуками

2018-12-01T12:58:55Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]

== Право на спілкування з онуками ==
В [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.1 ст. 257 Сімейного кодексу України] визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

== Чи мають право батьки перешкоджати спілкуванню та вихованню ==
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
''При цьому слід пам’ятати, що батьки дитини не мають права самостійно встановлювати, чи відповідає спілкування з онуком нормам сімейного права, це має право робити лише суд за допомогою сімейного адвоката (ст. 263 СКУ). Тому якщо бабусям та дідусям не дають спілкуватися з онуками та проводити виховні роботи, вони мають повне право звернутися з позовом до суду.''

== Способи захисту цивільних прав при перешкоджанню спілкуванню з онуками ==
* визнання права;
* визнання угоди недійсною;
* припинення дії, яка порушує право;
* відновлення становища, яке існувало до порушення;
* примусове виконання обов'язку в натурі;
* зміна правовідношення;
* припинення правовідносин;
* відшкодування збитків;
* відшкодування моральної шкоди;
* визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування, а також інші способи захисту.

== Порядок усунення перешкод у спілкуванні з онуком ==
Якщо чиняться перешкоди на спілкування баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування з внуками, вони мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

== Підсудність розгляду справи ==
Заява про усунення перешкод спілкуванню з онуком, подається до суду за місцем проживання онуків.

== Обставини які враховує суд при прийнятті рішення ==
Суд визначає способи участі одного (залежно від того, скільки звернулося до суду родичів і до скількох) з дідів, бабів, сестер тощо на спілкування і виховання дитини (періодичне чи систематичне побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця їх проживання, черговість між бабою, дідом, прабабою, прадідом, братами, сестрами, мачухою, вітчимом на спілкування з дитиною в присутності кого, якщо це необхідно в інтересах дитини тощо.
При цьому також ураховується:
* вік, стан здоров'я дитини;
* поведінка родичів у минулому і теперішньому часі;
* інші обставини, що мають істотне значення для дитини. 
'''Суд''' з урахуванням поведінки в сім'ї позивача, його характеристики, стану здоров'я, інших обставин, які можуть загрожувати життю, здоров'ю дитини, '''може відмовити в позові''' про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і її вихованні.

== [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%B4%D1%96%D1%97_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0&oldid=7449 Виконання рішення суду] ==
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, треба звертатися до державної виконавчої служби.

[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Суди]]

Права дитини

2018-12-01T12:36:19Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвеція про права дитини]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n193 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правову допомогу"]

== Права та свободи дитини ==
'''Права дитини''' — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»)
# Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.
# Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство.
# Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
# Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку.
# Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

== Права дитини відповідно до Конвенції про права дитини ==
Дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку», якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною забезпечуються без будь-якої дискримінації.
В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
'''Держава поважає відповідальність, права і обов’язки батьків чи членів розширеної сім’ї.'''
* Кожна дитина має невід’ємне право на життя.
* Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
* Дитина має право на збереження своєї індивідуальності і громадянства.
* Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
* Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.
* Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.
* Повинно поважатися право дитини на свободу думки, совісті та релігії.
* Дитина має право на свободу асоціацій і мирних зборів.
* Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
* Держава забезпечує право дитини на доступ до інформації із національних та міжнародних джерел.
* Дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги.
* Дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.
* Дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
* Дитина має право на освіту.
* Дитина має право користуватися своєю культурою.
* Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.
* Дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди її життю та розвитку.
* Дитина повинна бути захищена від незаконного зловживання наркотичними засобами.

''Держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.''

''Держава зобов’язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень; від використання дитини з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці, у порнографії та порнографічних матеріалах.
''Держава зобов’язана вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.''

== Цивільні права неповнолітніх ==

# Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
# Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
# Самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
# Самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
# Бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.
# Бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. 

Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. 

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 ст.14 ЗУ "Про безоплатну правову допомогу"] '''діти''', у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту '''мають право на безоплатну вторинну правову допомогу'''.
== Захист порушених прав дітей в Україні ==
Захист прав дітей в Україні здійснюється:
* прокуратурою;
* органом опіки та піклування;
* органами внутрішніх справ.
'''Орган опіки та піклування''' здійснює контроль за захистом прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб, за умовами, в яких вони проживають, а також вихованням і освітою. Даний орган веде облік і пошук дітей, які залишилися без нагляду батьків, а також з урахуванням певних обставин вибирають місце їх подальшого влаштування. 

'''Прокуратура''', в свою чергу, має право подати позов про позбавлення батьківських прав, скасувати рішення про усиновлення дитини, подати позов про поновлення порушених прав дитини, обов’язковий учасник судового засіданні при розгляді справи про захист прав дитини в Україні, має право оскаржити акт органів, які мають пряме відношення до захисту прав дитини. 

'''Поліція''' приймає участь у справах, що стосуються примусового виконання рішення про відібрання дитини, а також при розшуку осіб, які не виконують рішення суду щодо виховання дитини.
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини

2018-12-01T11:57:20Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/stru#Stru Житловий Кодекс Української РСР]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v_271323-09 Лист Міністерства юстиції України від 14.08.2009 N 31-48/271 "Щодо управління майном дитини"]

== Права батьків і дітей на майно ==
Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

=== Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання ===

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

=== Право спільної сумісної власності батьків і дітей ===

Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

=== Права батьків та дітей щодо користування майном ===

Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

== Управління майном дитини ==

Батьки управляють майном, належним '''малолітній дитині''', без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки '''малолітньої дитини''' не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
* укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
* видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
* відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення '''неповнолітньою дитиною''' вищезазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.
{| class="wikitable"
|-
| '''Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.'''
|}

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
* мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/stru/paran1263#n1263 статті 164 Сімейного Кодексу];
* судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/stru/paran1263#n1263 статті 170 Сімейного кодексу];
* до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/stru/paran1263#n1263 статті 165 Сімейного кодексу України];
* особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
* між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
* між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
* вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна '''малолітньої дитини''' вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
{| class="wikitable"
|-
| На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна '''малолітньої дитини''' повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
|}

Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

== Право власності на аліменти, одержані на дитину ==

'''Аліменти''', одержані на дитину, '''є власністю дитини'''. 

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. 
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. 
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru Цивільного кодексу України].

[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Цивільне право]]

Порядок усиновлення повнолітньої особи

2018-12-01T11:41:30Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»]
== Поняття усиновлення повнолітнього. ==
'''Усиновленням є''' прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. 

У виняткових випадках суд може постановити рішення про '''усиновлення повнолітньої особи''', яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Тобто така особа може бути усиновлена лише якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.
== Обставини, які беруться до уваги у справах про усиновлення повнолітньої особи. ==
За загальним правилом, суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує '''обставини, що мають істотне значення''', ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran1160#n1160 ст. 224 Сімейного кодексу України]) зокрема: 

1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 

3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 

5) особу дитини та стан її здоров'я; 

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. 

Постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи - суд враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення. Також, законодавством передбачено, що у разі усиновлення повнолітньої особи '''різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років''' ( [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran1061#n1061 абз.4 ч.2 ст.211 Сімейного кодексу України]). 

Окрім загальним вимог постановою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ] роз'яснено '''додаткові обставини''', які з'ясовує суд при вирішенні справи про усиновлення повнолітньої особи: 

- необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). Тобто необхідно довести суду необхідність проведення усиновлення. При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично); 

- наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями; 

- невичерпність обставин, які можуть враховуватися судом. Тобто врахування (розширення) обставин, які повинні враховуватися судом при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи, визначається у кожному конкретному випадку. 

== Заява про усиновлення повнолітньої особи. ==
Заява про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання. 

'''Заява про усиновлення повинна містити''': найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік повнолітньої особи, її місце проживання, відомості про стан здоров'я особи, яку усиновлюють, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. Заява про усиновлення може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження особи, про запис заявника матір'ю або батьком. 

До заяви про усиновлення дитини за наявності '''мають бути додані:'''
* копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
* медичний висновок про стан здоров’я заявника;
* довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
* документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
* інші документи, визначені законом [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8336#n8336 ст. 311 Цивільного процесуального кодексу України] 
=== Вартість ===
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
Розмір судових витрат, оскільки справи про усиновлення розглядаються в порядку окремого провадження, складає '''0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''', встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»]. 
== Розгляд справи про усиновлення повнолітньої особи. ==
Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи '''з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи,''' з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. ( [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8357#n8357 ст.313 Цивільного процесуального кодексу України]) 

Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи. 

У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. 

Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення. ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8362#n8362 ст.314 Цивільного процесуального кодексу України])
== Рішення про усиновлення повнолітньої особи ==
У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). 

''За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.'' 
{| class="wikitable"
|-
| '''Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.'''
У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
|}

'''Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду.''' ''Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.''
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Усиновлювачі]]

Порядок укладення та розірвання шлюбного договору. Визнання недійсним шлюбного договору

2018-12-01T10:06:04Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Загальні положення ==

* Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
* Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
* Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
* Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
* За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. 
Пункт 2.1. Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначає шлюбний договір як договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків.
'''Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується'''. 

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. 
'''Сторони у шлюбному договорі можуть визначати''':
* правовий режим майна, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім’ї;
* правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
* порядок користування житлом;
* права на утримання. 
Сторони можуть домовитись у шлюбному договорі про зміну правового режиму майна, набутого в шлюбі, та визначити його як особисте майно одного із подружжя або на особисте майно одного із подружжя поширити режим спільного майна подружжя. 
Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
== Порядок укладення шлюбного договору ==
Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. 
На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. 
Відповідно до положень ст. 95 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. 
Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. 
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. 
У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. (ч. 2 ст. 96 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

=== Умови шлюбного договору ===

* визначення майна, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;
* непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного Кодексу України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
* визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;
* використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
* будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
* порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
* про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
* про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;
* може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації;

== Порядок розірвання шлюбного договору. ==

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. 
У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. 

'''<big>Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається</big>''' 

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору '''нотаріально посвідчується.''' 
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір '''за рішенням суду''' може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. 

<big>'''Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається'''.</big> 

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього 
<big>'''На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.'''</big>

== Визнання недійсним шлюбного договору. ==

Відповідно до ст.103 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним '''за рішенням суду''' з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

===Основні підстави визнання шлюбного договору недійсним:===

# порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника;
# неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності);
# зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
# включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
# укладення договору під впливом обману, насильства;
# помилка однієї зі сторін договору;
# порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок зміни прізвища дитини її батьками

2018-12-01T08:57:57Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» (зі змінами)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання».]

== Підстави та умови зміни прізвища дитини її батьками. ==
'''Підстави зміни прізвища дитини її батьками зазначені в статті 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а саме: '''
# У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.
# У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.
# У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини також може бути змінено за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
# За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
# У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідні зміни прізвища інтересам дитини.
Прізвище дитині, згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 145 СК], присвоюється при вчиненні запису акта про народження. Реєстрацію прізвища дитині провадять органи ДРАЦСу, коли між батьками досягнута про це згода. 
'''Прізвище присвоюється дитині на все життя. Однак закон, зокрема [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 148 СК], передбачає зміну прізвища дитини за наступних умов:'''
* коли батьки дитини (обоє) змінили своє прізвище;
* коли один з батьків змінив своє прізвище;
* коли було визнано в добровільному порядку батьківство;
* коли при реєстрації народження дитини присвоєно прізвище без урахування побажань одного або обох з батьків;
* коли батьки зареєстрували шлюб після народження дитини і при реєстрації шлюбу мати взяла прізвище чоловіка;
* при визнанні батьківства у разі смерті матері, оголошення її померлою (відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України), визнання недієздатною відповідно до статті 39 ЦКУ), безвісно відсутньою (відповідно до статті 43 ЦКУ) або позбавленою батьківських прав при виправленні відомості щодо батька дитини (за його бажанням);
* коли дружина або чоловік зберегли дошлюбні прізвища при реєстрації шлюбу, а потім обрали прізвище одного із них як спільного прізвища або приєднання до свого — прізвища другого з подружжя.
У разі зміни прізвища дитині необхідно дотримуватися законів про повагу до дитини і при досягненні дитиною визначеного віку необхідна згода цієї дитини на зміну прізвища. Без згоди дитини прізвище її можна змінити до семи років.

== Вирішення питання в добровільному порядку. ==
У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою. Уразі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений помер лим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чо тирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одно го з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або су дом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прі звища інтересам дитини. (стаття 148 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

=== Куди звертатися. ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. 

Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження у зв'язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім'я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично має ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 16-річного віку.
В інших випадках зміна прізвища дитини строком не обмежена. 

Заява про зміну прізвища дитини подається до відділу ДРАЦСу за місцем проживання заявника. Вона має бути заповнена розбірливо, у ній мають міститись вичерпні відповіді на всі питання. 

Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису. 

=== Вартість. ===

Видача свідоцтва про реєстрацію зміни прізвища, імені та по батькові (крім зміни у разі реєстрації шлюбу) сплачується у розмірі 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» (зі змінами)]. 

=== Перелік необхідних документів. ===
Разом із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану (у тому числі про зміну прізвища), заявник подає: паспорт або паспортний документ; свідоцтва про реєстрацію акта цивільного стану, в яких містяться відомості, що підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду за¬яви і вирішення питання по суті. 
Якщо актовий запис про народження дитини, до якого тре¬ба внести зміни, знаходиться в іншому відділі ДРАЦСу, відділ, який прийняв заяву, має затребувати його копію.
Заяви батьків (законних представників) дитини про зміну прізвища або імені останньої в актовому записі про її народ¬ження через те, що при реєстрації народження дитині було при¬своєне прізвище або ім'я без урахування побажань обох або од¬ного з батьків, приймаються відділами ДРАЦСу протягом одно¬го року від дня її народження, а заяви про виправлення імені дитини у зв'язку з тим, що вона фактично носить ім'я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення дитиною 16-річного віку (додаток1).

==== Додаток 1 ====

[[Файл:Заява_про_зміну_прізвища_малолітньої_дитини.doc]]

=== Строки розгляду питання. ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 пункту 1.10 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- заява про зміну прізвища розглядається органом ДРАЦСу у тримісячний термін від дня її надходження. За наявності по¬важних причин цей термін може бути подовжено з письмового дозволу керівника відділу ДРАЦСу Головного управління юстиції Мін'юсту України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського, Севастопольського міського управління юстиції (за місцем подання заяви), але не більш як на три місяці.

=== Підстави для відмови. ===
Відділ ДРАЦСу не має права відмовити громадянину у прий¬нятті та розгляді заяви про внесення змін до актового запису.

=== Порядок оскарження.===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженних наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5]- у разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

== Вирішення питання в судовому порядку. ==
У разі незгоди одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішенні спору приймаються до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. 
Оскільки батьки мають рівні права щодо своїх дітей (це зазначається у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ч.1 ст.24 Конституції України]) незалежно від того, з ким із них проживають діти, то для зміни прізвища дитини необхідна згода обох батьків. У даному випадку батьки не повинні доводити причини, з яких вони погодилися на заміну прізвища дитини. У зв'язку з цим [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 статті 148 СК] надає батькам право звернутися за вирішенням до органу опіки та піклування або до суду при виникненні спору щодо доцільності зміни прізвища дитини. Проте, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 4 ст. 19 СК України] участь органу опіки та піклування не є обов’язковою в даній категорії справ, а тому справа буде розглядатися без залучення до участі органу опіки та піклування.Для вирішення питання в судовому порядку звернення до суду відбувається шляхом подання позовної заяви з переліком необхідних документів (додатків) Позивачем до Відповідача. 
Перш за все у позовній заяві необхідно навести вагомі аргументи з приводу того, що, наприклад, Відповідач ухиляється від сплати аліментів (це підтверджується довідкою відділу Державної виконавчої служби про заборгованість по аліментах) та не дотримується чи порушує режим побачення з дитиною (якщо такий графік був встановлений органом опіки та піклування). 
Виходячи з того, що конкретних підстав для зміни прізвища дитини не існує, тому у цьому випадку логічно застосувати загальне правило сімейного законодавства, яке вказує на те, що під час вирішення спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків відносно дитини, а також безліч інших обставин, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] зазначено, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу, та проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків. Тому, спираючись на положення законодавства, можна довести свої позовні вимоги тим, що Відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов’язків по відношенню до своєї дитини, нехтує ними, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, жодним чином не піклується про стан здоров’я дитини (фізичний, духовний та розумовий розвиток), не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до Позивача, погано впливає і на дитину. Натомість, усі обов’язки по утриманню та вихованню дитини виконує Позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування. Також, Позивач має позитивну характеристику з місця роботи, та з місця проживання. Зокрема, необхідно зазначити в позовній заяві про те, що зміна прізвища дитини ніяким чином не впливає на законні права, інтереси та обов’язки Відповідача щодо дитини.

=== Куди звертатися. ===
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, тобто позови, про зміни прізвища дитини пред’являються лише за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

=== Вартість. ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір]». Судовий збір сплачується за подання позовної заяви відповідно до зазначеного закону, а саме підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4, необхідно сплачувати суму судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, а саме 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

=== Перелік необхідних документів. ===
'''Судова процедура зміни прізвища малолітньої або неповнолітньої дитини проводиться на підставі позовної заяви. Для розгляду справи, крім позову, суду необхідно надати наступні документи:'''
* копія паспорта позивача і відповідача
* довідка про реєстрацію дитини разом з позивачем
* копія свідоцтва про народження дитини (обов’язково)
* довідка про заборгованість по аліментах (якщо така є)
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розлучення (рішення суду)
* характеристика з місця роботи, місця проживання (не обов’язково, але бажано)
Крім того, до заяви можна прикріпити будь-які документи, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Також, не зайвими в даній категорії справ будуть показання свідків.

=== Строки розгляду питання. ===
Відповідно до частини 1 статті 121 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України] суд має встановити розумні строки для вчинення процесуальних дій.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок збільшення аліментів

2018-12-01T08:49:47Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Судовий порядок вирішення проблеми ==
Підставою для подання позовної заяви про зміну розміру аліментів є наявність офіційно закріпленого розміру аліментів (нотаріально завірений аліментний договір, рішення суду). Звернення до суду відбувається шляхом подачі відповідної позовної заяви. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6213 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України] позови, про стягнення аліментів можуть пред’являтись як за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача, так і позивача.

== Особливості оформлення позовної заяви ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, та в інших випадках.
Таким чином, звернувши увагу на вищезазначені положення законодавства, можна зробити однозначний висновок про те, що в обґрунтування зміни розміру необхідно доводити наступні обставини:
* зміну матеріального становища. Для матері, яка бажає збільшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення її матеріального становища, або ж покращення матеріального становища батька. Для батька, який бажає зменшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення матеріального становища (зменшення заробітної плати, інші витрати). Доказами на підтвердження даних обставин можуть виступати довідки про доходи батьків, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, які можуть виступити на підтвердження зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.
* зміна сімейного стану. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли батько сплачує матері, згідно рішення суду, по 1/6 частині на утримання двох дітей, що разом виходить 1/3, а також сплачує 1/6 частину своїх доходів на утримання одного зі своїх непрацездатних батьків, похилого віку. Сукупний розмір аліментів, що стягується з нього не перевищує 50% усіх його доходів. Один з батьків, якого утримує Відповідач помирає, а тому відпадає необхідність в його утриманні. Таким чином відбуваються зміни сімейного стану Відповідача, що є приводом для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад по ¼ частині на обох дітей. Проте, якщо Відповідач має нову сім’ю, і в нього народжуються діти, знову ж таки змінюється сімейний стан, і батько має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Також, батько має можливість звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру, коли його батьки стали потребувати його утримання, після винесення первісного рішення про стягнення аліментів.
* зміна стану здоров’я. Дана обставина є досить зрозумілою, а тому не потребує жодних пояснень. Доказами, на підтвердження погіршення або покращення стану здоров’я можуть виступати медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо процедур лікування в Україні чи за кордоном як Позивача, так і Відповідача, і дитини, в залежності від того, хто звертається з позовом.
* інші випадки. До даної категорії підстав зменшення або збільшення розміру аліментів можна віднести будь-які життєві ситуації, які не підпадають під вищезазначені категорії. Проте слід розуміти, що будь-які випадки і ситуації необхідно доводити, а тому треба заздалегідь підготувати усі необхідні докази для їх підтвердження.
Таким чином, '''для звернення до суду з позовом необхідно зібрати наступні документи''':
* копія всіх сторінок паспорту Позивача (не обов’язково, але бажано);
* копія ідентифікаційного номеру Позивача (обов’язково);
* копія ідентифікаційного номеру Відповідача (обов’язково);
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей) (обов’язково);
* копія рішення суду, або аліментного договору, яким було визначено розмір аліментів (обов’язково);
* копія довідка про доходи Позивача, Відповідача, чеків, квитанції, абонементів, медичних довідок, рекомендацій лікаря, путівок на відпочинок та багато інших документів, що підтверджують Вашу позицію в даному судовому процесі, і відповідно надання їх є обов’язковим.
[https://pv.te.court.gov.ua/sud1912/gromadyanam/zrazky_pozovnych_zajav111/zbilschennja_rozmiru_alimentiv Зразок позовної заяви.]
== Судовий збір ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі''' у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
[[Категорія:Сімейне право‎]]
[[Категорія:Стягнення аліментів‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Порядок розірвання шлюбу

2018-11-25T12:06:03Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільній процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Закон України "Про державне мито"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/page Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]

== Припинення шлюбу внаслідок його розірвання ==
[[Файл:Припинення шлюбу внаслідок його розірвання.jpg|міні|Припинення шлюбу внаслідок його розірвання]]
Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.

'''Шлюб припиняється внаслідок його розірвання:'''
* за спільною заявою подружжя або одного з них ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 106, 107 Сімейного кодексу України];
* за спільною заявою подружжя (або за [https://iv.ko.court.gov.ua/sud1012/courtinfo/zrazok/p-zayava-2 позовом одного з подружжя]) на підставі рішення суду ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 109, 110 СКУ]).

== Розірвання шлюбу в позасудовому порядку ==
=== Куди звернутися ===
'''I.''' [http://justic.kh.ua/files/zrazok_zayavi_roz_shlyubu_nema_ditey.pdf За спільною заявою подружжя]: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за умови спільної згоди та відсутності неповнолітніх дітей.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. 
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї заяву від його імені може подати другий з подружжя. 

У випадку перебування одного з подружжя в установі виконання покарань,засвідчення справжності підпису на документах здійснюється начальником установи виконання покарань згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 40-1 ЗУ "Про нотаріат"]2 вересня 1993 року N 3425-XII . Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису. 

'''II.''' За заявою одного з подружжя: проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них, якщо другий із подружжя: 
# визнаний безвісно відсутнім;
# визнаний недієздатним. 

=== Перелік необхідних документів: ===
# заява про розірвання шлюбу;
# свідоцтво про шлюб;
# копія рішення суду (витяг з рішення суду) про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). 
Той із подружжя, який бажає ''відновити своє дошлюбне прізвище'', повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. 

=== Вартість ===
За реєстрацію розірвання шлюбу справляється ''державне мито'' у розмірі: 
* за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей → '''''0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''';
* з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми або недієздатними → '''''0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян''''' (підпункт "б" пункту 5 статті 3 Закону України "Про державне мито").

=== Строк розгляду ===
Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу '''після спливу одного місяця від дня подання такої заяви''', якщо вона не була відкликана, та видає свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється ''у день реєстрації розірвання шлюбу''. 

У разі якщо подружжя через поважну причину не може з'явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому ''строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви'' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 абзац перший частини четвертої статті 15 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стан"]). 
Якщо подружжя не з'явилося для проведення державної реєстрації розірвання шлюбу і не повідомило про причину неявки ''протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність''. 

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з'явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з'явитися, повинен бути нотаріально засвідчений. 

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним з подружжя.

== Розірвання шлюбу в судовому порядку ==
У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний '''лише у судовому порядку'''. 
Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами пв порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. 

У разі розірвання шлюбу судом '''шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу'''. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу '''''не видається'''''.

=== Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F окремого провадження] розглядаються справи про розірвання шлюбу за '''спільною заявою подружжя''', яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі], може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя ''обов'язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу''. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. 

==== Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу ====
1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із '''письмовим договором''' про те:
# з ким із них будуть проживати діти;
# яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
# умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) '''Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений''' та передбачати:
# способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
# порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. 

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

==== Вартість ====
За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")] крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк розгляду ====
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу 'після спливу одного місяця від дня подання заяви'. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

=== Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження ===
У порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96#.D0.94.D0.BE_.D1.8F.D0.BA.D0.BE.D0.B3.D0.BE_.D1.81.D1.83.D0.B4.D1.83_.D0.B7.D0.B2.D0.B5.D1.80.D0.BD.D1.83.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.8F_.28.D0.BF.D1.96.D0.B4.D1.81.D1.83.D0.B4.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C_.D1.81.D0.BF.D1.80.D0.B0.D0.B2.D0.B8.29 позовного провадження] судами загальної юрисдикції ''(за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача)'' розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. 

Провадження у справі відкривається судом на '''підставі позовної заяви''' (''[https://vl.rv.court.gov.ua/sud1702/30/151/ зразок]''), поданої одним з подружжя у встановленому порядку. 
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. 

==== Вартість ====
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

==== Строк для примирення ====
У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю '''строк для примирення''', який не може перевищувати шести місяців [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується ''у випадку відсутності згоди'' одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). 
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

==== Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено ====
'''Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений будь-ким з подружжя у випадках:'''
* вагітності дружини;
* протягом одного року після народження дитини. 

'''Винятки:''' 
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов'язується з винесенням судом обвинувального вироку); 
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства; 
3) чоловік або дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. 

[[Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок збільшення аліментів

2018-11-25T12:01:12Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]

== Судовий порядок вирішення проблеми ==
Підставою для подання позовної заяви про зміну розміру аліментів є наявність офіційно закріпленого розміру аліментів (нотаріально завірений аліментний договір, рішення суду). Звернення до суду відбувається шляхом подачі відповідної позовної заяви. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:head#n6213 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України] позови, про стягнення аліментів можуть пред’являтись як за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача, так і позивача.

== Особливості оформлення позовної заяви ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них, та в інших випадках.
Таким чином, звернувши увагу на вищезазначені положення законодавства, можна зробити однозначний висновок про те, що в обґрунтування зміни розміру необхідно доводити наступні обставини:
* зміну матеріального становища. Для матері, яка бажає збільшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення її матеріального становища, або ж покращення матеріального становища батька. Для батька, який бажає зменшити розмір аліментів, необхідно доводити факт погіршення матеріального становища (зменшення заробітної плати, інші витрати). Доказами на підтвердження даних обставин можуть виступати довідки про доходи батьків, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, які можуть виступити на підтвердження зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.
* зміна сімейного стану. Для прикладу можна взяти ситуацію, коли батько сплачує матері, згідно рішення суду, по 1/6 частині на утримання двох дітей, що разом виходить 1/3, а також сплачує 1/6 частину своїх доходів на утримання одного зі своїх непрацездатних батьків, похилого віку. Сукупний розмір аліментів, що стягується з нього не перевищує 50% усіх його доходів. Один з батьків, якого утримує Відповідач помирає, а тому відпадає необхідність в його утриманні. Таким чином відбуваються зміни сімейного стану Відповідача, що є приводом для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад по ¼ частині на обох дітей. Проте, якщо Відповідач має нову сім’ю, і в нього народжуються діти, знову ж таки змінюється сімейний стан, і батько має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Також, батько має можливість звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру, коли його батьки стали потребувати його утримання, після винесення первісного рішення про стягнення аліментів.
* зміна стану здоров’я. Дана обставина є досить зрозумілою, а тому не потребує жодних пояснень. Доказами, на підтвердження погіршення або покращення стану здоров’я можуть виступати медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби, рекомендації лікарів щодо процедур лікування в Україні чи за кордоном як Позивача, так і Відповідача, і дитини, в залежності від того, хто звертається з позовом.
* інші випадки. До даної категорії підстав зменшення або збільшення розміру аліментів можна віднести будь-які життєві ситуації, які не підпадають під вищезазначені категорії. Проте слід розуміти, що будь-які випадки і ситуації необхідно доводити, а тому треба заздалегідь підготувати усі необхідні докази для їх підтвердження.
Таким чином, '''для звернення до суду з позовом необхідно зібрати наступні документи''':
* копія всіх сторінок паспорту Позивача (не обов’язково, але бажано);
* копія ідентифікаційного номеру Позивача (обов’язково);
* копія ідентифікаційного номеру Відповідача (обов’язково);
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей) (обов’язково);
* копія рішення суду, або аліментного договору, яким було визначено розмір аліментів (обов’язково);
* копія довідка про доходи Позивача, Відповідача, чеків, квитанції, абонементів, медичних довідок, рекомендацій лікаря, путівок на відпочинок та багато інших документів, що підтверджують Вашу позицію в даному судовому процесі, і відповідно надання їх є обов’язковим.
== Судовий збір ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі''' у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
[[Категорія:Сімейне право‎]]
[[Категорія:Стягнення аліментів‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Стягнення аліментів: виконання рішень суду України за кордоном та виконання рішень іноземних судів в Україні

2018-11-25T11:37:47Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року (набрала чинності для України 19 жовтня 2006 року)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23 листопада 2007 року (набрала чинності для України 01 листопада 2013 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/26-18 Закон України "Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання" від 11 січня 2013 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/973_001 Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання від 02 жовтня 1973 року (набрала чинності для України 01 серпня 2008 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1150-17 Інструкція про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2017 року № 2904/5]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06 Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v-754740-13 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"]

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==

Особливістю вирішення питання, пов'язаних з виконанням рішень України про стягнення аліментів, якщо боржник постійно проживає за межами України є те, що у дану випадку важливе значення мають міжнародні конвенції та договори, ратифіковані Україною у встановленому порядку. 

Відповідно до ст. 13 СК України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. 

Базовою Конвенцією, що регулює питання стягнення аліментів чи утримання є Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 року (набрала чинності для України 19.10.2006 року). 

Проте, слід зазначити, що 23.11.2007 року ООН була прийнята Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, згідно зі ст. 49 якої у відносинах між Договірними державами ця Конвенція замінює Конвенцію ООН про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року настільки, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування цієї Конвенції. Дана Конвенція ратифікована ВРУ від 11.01.2013 року. 

Порядок звернення за вирішенням питань стягнення аліментів та утримання деталізовано в Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від. 29.12.2006 року № 121/5. Ця Інструкція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї у відносинах з такими державами, які є її сторонами: Австралія, Алжир, Аргентина, Барбадос, Бельгія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Ватикан, Великобританія, Гаїті, Гватемала, Греція, Данія, Еквадор, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Колумбія, Німеччина, Ліберія, Люксембург, Македонія, Мексика, Молдова, Монако, Марокко, Нігер, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Польща, Португалія, Румунія, Сейшели, Сербія, Словаччина, Словенія, Суринам, Туніс, Туреччина, Уругвай, Угорщина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка. 

У разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних Сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів за кордоном, можуть застосовуватись положення відповідного міжнародного договору. 

У п. a) ст. 2 Конвенції визначено, що вона застосовується до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 21 року. Даний пункт Конвенції ЗУ “Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання” від 11.01.2013 року затвержена з наступними заявами та застереженнями: Україна залишає за собою право застосовувати Конвенцію до зобов'язань про утримання, що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно особи віком '''до 18 років'''. 

Крім того, цим законом встановлюється що буде поширювати застосування щодо визнання та виконання (розділ 5 Конвенції) та загальних положень (розділ VIII Конвенції) на стягнення аліментів:
* з батьків на повнолітніх непрацездатних дочку, сина;
* з батьків на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років;
* з мачухи, вітчима на падчерку, пасинка, які не досягли повноліття. 

Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном встановлює наступні '''форми звернення:'''
# '''Заява про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном''' - у випадку, коли рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном відсутнє, або коли згідно із законодавством Договірної Сторони вирішення питання здійснюється за місцем проживання відповідача, або коли потребує вирішення питання про зміну розміру аліментів;
# '''Клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів''' – у випадку, коли наявне рішення суду України і згідно з законодавством договірної сторони таке рішення може бути прийнято за місцем проживання позивача.

== Стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном ==
Для стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном, особа зацікавлена в такому стягненні має подати '''заяву'''.

=== Куди звертатись ===
ЗУ “Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання” у якості центрального органу для виконання обов'язків, покладених Конвенцією, визначено '''Міністерство юстиції України'''. 

Відповідно до п. 4 Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону '''через Міністерство юстиції України'''. 

Якщо позивач проживає на території України, звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї можуть направлятися '''до Міністерства юстиції через головні територіальні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні управління юстиції)'''.

=== Вартість ===
Міністерство юстиції України як сторона, що передає, та визначені органи державної влади інших країн як сторона, що приймає, '''не стягують будь-яких зборів за послуги''', надані відповідно до цієї Конвенції про міжнародне стягнення аліментів. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном у провадженні, що здійснюється згідно з цією Конвенцією, до позивачів застосовуються такий самий режим і такі самі звільнення від сплати витрат і зборів, які застосовуються до резидентів або громадян держави, де триває провадження. Тобто позивач буде повинен сплачувати '''судовий збір, інші витрати на судовий процес''' у відповідності до законодавства країни, де буде проводитись судовий процес зі стягнення аліментів.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:
* повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
* відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
* відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
* засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
* фотокартку позивача;
* будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача. 

Коли заява стосується вирішення питання про зміну розміру аліментів, замість засвідченої копії документа, що підтверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (пункт г)), надається засвідчена копія судового рішення чи іншого документа, яким установлено розмір аліментів. 

Формуляр заяви про стягнення аліментів з відповідача (боржника), який проживає за кордоном визначений у '''додатку 1''' до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06). 

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_l12 ч. 1 ст. 44 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання] будь-яка заява та пов'язані з нею документи складаються мовою оригіналу й повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою запитуваної держави або іншою мовою, яку запитувана держава зазначає в заяві як прийнятну, якщо тільки компетентний орган такої держави не звільняє від вимоги надання такого перекладу. 

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06 Абз. 4 п. 8 Інструкції] встановлює, що заява і документи, що до неї додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується стягнути аліменти.

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06 п. 9 Інструкції] Міністерство юстиції надсилає заяву органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони '''протягом місяця від дня її надходження'''. 

Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон необхідно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення заяви. 

Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви.

=== Підстави для відмови у прийнятті заяви ===
Заява повертається ініціатору звернення (заявнику) у разі, якщо вона не відповідає вимогам Конвенції та зазначеної Інструкції, з роз'ясненням причин повернення.Можливі підстави повернення:
* невідповідність форми заяви;
* відсутність необхідної інформації у заяві;
* відсутність необхідних додаткових документів;
* неправильне оформлення пакету документів (відсутність належно затвердженого перекладу тощо).

=== Порядок оскарження ===
Рішення, дію або бездіяльність Міністерства юстиції України можна оскаржити в адміністративному порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 2 ст. 18 КАСУ.]
Загальний строк звернення до суду в адміністративних справах становить '''шість місяців'''.
У позовній заяві має бути зазначено:
# Найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява.
# Ім'я позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
# Ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
# Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
# У разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.
# Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
==== Вартість ====
За подання позовної заяви сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

==== Строки розгляду скарги ====
Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але '''не більше місяця''' з дня відкриття провадження у справі.

== Визнання і виконання рішення про стягнення аліментів ==
Для визнання і виконання рішення про стягнення аліментів особа, зацікавлена в їх стягненні має подати '''клопотання'''.

=== Куди звернутися ===
ЗУ “Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання” у якості центрального органу для виконання обов'язків, покладених Конвенцією, визначено '''Міністерство юстиції України'''. 

Відповідно до п. 4 Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону '''через Міністерство юстиції України'''. 

Якщо позивач проживає на території України, звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї можуть направлятися '''до Міністерства юстиції через головні територіальні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм Києві та Севастополі (далі - територіальні управління юстиції)'''.

=== Вартість ===
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном у провадженні, що здійснюється згідно з цією Конвенцією, до позивачів застосовуються такий самий режим і такі самі звільнення від сплати витрат і зборів, які застосовуються до резидентів або громадян держави, де триває провадження. Тобто стягувач буде повинен сплачувати витрати на виконання рішення у відповідності до законодавства країни, де буде проводитись виконання рішення зі стягнення аліментів. 

При цьому відповідно до п. 3. Органи, що передають, та Органи, що приймають, не стягують будь-яких зборів за послуги, надані відповідно до Конвенції.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Клопотання має містити таку інформацію:
* повне ім'я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
* наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
* будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна. 

До клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, такі документи:
* копія судового рішення;
* довідка про те, що рішення набрало законної сили;
* довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;
* довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні;
* копія протоколу судового засідання (або журналу судового засідання), під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті;
* фотокартка стягувача

Формуляр клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів визначений у додатку 2 до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06). 

Відповідно до абз. 4 п. 11 Інструкції клопотання та документи, що до нього додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову Договірної Сторони, на території якої пропонується здійснити визнання і виконання рішення.

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до п. 12 Інструкції клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів надсилається Міністерством юстиції України Органу, що приймає, відповідної Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження. 

Цей строк може становити більше ніж один місяць, якщо для звернення за кордон потрібно отримати додаткову інформацію або документи та вжити інших заходів для належного оформлення клопотання. 

Про хід та результати розгляду клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивачу.

=== Підстави для відмови у прийнятті клопотання ===
Клопотання повертається позивачу в разі, якщо воно не відповідає вимогам Конвенції та Інструкції, з роз'ясненням причин повернення. Можливі підстави повернення:
* невідповідність форми клопотання;
* відсутність необхідної інформації у клопотанні;
* відсутність необхідних додаткових документів;
* неправильне оформлення пакету документів (відсутність належно затвердженого перекладу тощо).

=== Порядок оскарження ===
Порядок оскарження аналогічний вищенаведеному.

[[Категорія:Стягнення аліментів‎]]
[[Категорія:Міністерства‎]]
[[Категорія:Сімейне право]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2018-11-25T11:03:48Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».]
* [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/699A854B39C4DA83C225803B00211C39 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року № 6-47цс16] 

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо). 
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум Верховного Суду України] у п. 23 постанови від 21.12.2007р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України]. 

== Добровільний порядок поділу майна подружжя. ==

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема '''уклавши договір про поділ майна''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''нотаріальному посвідченню''' (ч. 2 ст. 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83 Судовий порядок поділу майна подружжя]==

Згідно з Постановою Верховного Суду України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 
Неподільна річ (наприклад – житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. 
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син/дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. 
=== Умови збільшення частки майна: ===
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. 
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
== Вартість ==
При поданні позову сплачується '''судовий збір''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''. 

== Позовна давність ==
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''. 

== Окремі випадки поділу майна ==
Так, відповідно до ч. 4 ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. 
У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів. 
При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям. 

== Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку ==
'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. 
Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. 
''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. 
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ( глава 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

[[Категорія:Сімейне право‎‎]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поновлення батьківських прав

2018-11-25T10:37:01Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page3 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]

== Хто має право подати заяву про поновлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер. Чинним законодавством визначена можливість поновлення батьківських прав. Оскільки позбавити батьківських прав може лише суд, тому поновлення батьківських прав можливо '''тільки в судовому порядку'''. 
Так, відповідно до положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page ч.1 ст. 169 СКУ]: право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав мають мати, батько, що позбавлені батьківських прав особисто.
Хотілося б зазначити, що такого права не надано ні органам опіки та піклування, ні представникам батьків, ні діду, ні бабі, ні закладам охорони здоров'я, ні дитячим закладам. При поданні таких заяв цих осіб суд відмовляє у прийнятті заяви ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 185 ЦПК]).

== До матеріалів справи долучаються: ==
* рішення суду про позбавлення батьківських прав;
* акти обстеження умов проживання батьків;
* характеристики як за місцем роботи, так і за місцем проживання;
* довідка лікаря, що позивач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, психічно здоровий, тощо;
* інші докази, що засвідчують виправлення позивача чи інші умови, за яких було позбавлено батьківських прав;
* висновок органу опіки та піклування щодо можливості поновлення позивачів у батьківських правах.

== Підстави за яких поновлення батьківських прав неможливе ==
* якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
* якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

== Порядок розгляду судом справи про поновлення батьківських прав ==
* Заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Це може бути місяць, декілька місяців, рік тощо, бо законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав.
* Справи про поновлення батьківських прав розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.
* Позивачем виступає особа, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачем — другий із батьків, з яким проживає дитина, або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа, третіми особами можуть бути залучені ті особи, з якими проживають діти, а також орган опіки та піклування для дачі висновку за справою.
* Орган опіки та піклування, повинен до початку розгляду справи надати письмовий висновок про можливість поновлення батьківських прав. Однак, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
* Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
* При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина,а також думку дитини, якщо вона може її висловити.
* Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом модна лише через один рік із часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.
* Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов'язків у повному обсязі. 

{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу '''одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову'''.
|}
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Позбавлення батьківських прав]]
[[Категорія:Суди]]

Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду

2018-11-25T10:25:44Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України про охорону дитинства]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0621-16 Наказ Міністерства соціальної політики України від 31.03.2016 № 318 "Про затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах".]

== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 164 СК України] '''''мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони''''': 
# не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування ''(без поважної причини)'';
# ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ''(тобто, свідомо та умисно не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, не спілкуються з дитиною в необхідному обсязі, не створюють умов для отримання нею освіти тощо)'';
# жорстоко поводяться з дитиною ''(застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо)'';
# є хронічними алкоголіками або наркоманами ''(ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками)'';
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини ''(наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю)'', примушують її до жебракування та бродяжництва;
# засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 

== Хто не може бути позбавлений батьківських прав? ==
Підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при вчиненні злочину батьками з необережності (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини у ході гри, при домашніх роботах і тощо). 
Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.
 
== Порядок позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років. 
Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:
# встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани);
# звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;
# звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав.

== [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 Судовий розгляд позовної заяви] ==
Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав за позовною заявою:
# одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім'ї якої проживає дитина;
# закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
# органу опіки та піклування;
# прокурора;
# самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. 
При розгляді судом справи обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. При цьому, такий висновок не є обов'язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини. 
[http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%BC_%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%BC,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D1%83_%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%85,_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%97%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oldid=5520 ''Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.'']

Відповідно до ч.1 ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки:
* ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
* жорстоко поводяться з дитиною;
* є хронічними алкоголіками або наркоманами;
* вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
''А також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.''
'''''У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.'''''
=== Підсудність справи ===
Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав. 

Якщо особа, яка подає позов до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

=== Вартість ===
За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі '''0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ''' відповідно до Закону України «Про судовий збір» 
('''704,80 грн.''' - підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). 

<big>'''Автоматичний розрахунок судового збору'''</big> [http://court.gov.ua/sudytax/ на сайті «Судова влада»]

=== Документи, які подаються до позовної заяви ===

До позовної заяви додаються:
* свідоцтво про народження дитини;
* свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання);
* довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
* акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
* висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;
* рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
* відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження (в статті
* судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);
* відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
* довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
* пояснення, свідчення;
* аудіо-, фото-, відеофайли;
* квітанція про сплату судового збору

== Які наслідки позбавлення батьківських прав настають для батька (матері)? ==
Мати чи батько, яких було позбавлено батьківських прав, втрачають свої права щодо дитини, які за загальним правилом належать їм як батькам за фактом спорідненості з нею, а саме:
# втрачають особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо), а також звільняються від обов'язків щодо її виховання;
# перестають бути законним представником дитини (не можуть як раніше представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах і тощо);
# втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
# не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);
# не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо);
# втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);
# втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини). 
'''Увага!''' Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Крім того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину з боку такого батька (матері).

== Які наслідки позбавлення батьківських прав настають для дитини? ==
I. Позбавлення батьківських прав одного з батьків: дитина залишається жити з другим з батьків. Суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов'язати здійснити його примусовий обмін. 

II. Позбавлення батьківських прав обох батьків: дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання: призначають опікуна (піклувальника) або, в залежності від віку та стану здоров'я, віддають дитину до дитячого будинку, сімейного дитячого будинку, школи-інтернату. Дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестри, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою.

== Чи може мати або батько, які позбавлені батьківських прав, бачитися з дитиною? ==
Мати та батько, позбавлені батьківських прав, мають право бачитися з дитиною з дозволу суду. З цією метою необхідно подати до суду відповідну [http://legalexpert.in.ua/zayava-pro-nadanya-prava-na-pobachenya-z-ditinou заяву про надання їм права на побачення]. 

Розглядаючи заяву, суд перевіряє чи не завдасть шкоди життю, здоров'ю та моральному вихованню дитини такі побачення та може дозволити разові або періодичні побачення з дитиною за умови присутності іншої особи.

== Як поновити батьківські права? ==
Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право їх [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 поновити в судовому порядку].

[[Категорія:Позбавлення батьківських прав]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Патронат над дітьми

2018-11-19T07:52:42Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенсія про права дитини (20 листопада 1989 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенсія про здійснення прав дітей( 3 серпня 2006 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 16.03.2017 №148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"]

== Поняття патронат у сімейному законодавстві України ==

'''Сімейний патронат''' – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 252 Сімейного кодексу України] 

=== Порядок встановлення патронату ===

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини. 
Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

== Специфіка та предмет договору про патронат ==

=== Обмеження щодо вихователя ===
Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:
*обмежені у дієздатності;
*визнані недієздатними;
*позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
*були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
*перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
*зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
*не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
*страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
*є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
*були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи
*за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
*є особами без громадянства;
*перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. 
Ч. 1 ст. 256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

'''Предметом договору''' є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням.
Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

== Сторони і форма договору про патронат. ==

'''Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини.''' 

Вимога щодо форми договору - '''укладається в письмовій формі''' згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України]

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідно[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.]
Важливо:Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

== Зміст договору про патронат ==

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України] 
Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Типовий договір про патронат над дитиною]

== Згода дитини на патронат ==

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 254 Сімейного кодексу України]

'''Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції про права дитини] звучить:'''
*Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
*3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до статті 6 '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейської конвенції про здійснення прав дітей]''' суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

== Плата за виховання дитини. ==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя.
'''Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:'''
* патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;
* між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;
* опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя ==
Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.
Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини. 

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

'''Цікаво знати!!!''' Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
{| class="wikitable"
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF#n101 Примірник Типового договору про патронат над дитиною]
|}
[[Категорія: Сімейне право]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2018-11-18T11:34:39Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».] 

== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо). 
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

== Визначення особистої приватної власності подружжя ==

Як відзначає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум Верховного Суду України] у п. 23 постанови від 21.12.2007р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України]. 

== Добровільний порядок поділу майна подружжя. ==

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема '''уклавши договір про поділ майна''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''нотаріальному посвідченню''' (ч. 2 ст. 69 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83 Судовий порядок поділу майна подружжя]==

Згідно з Постановою Верховного Суду України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 
Неподільна річ (наприклад – житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. 
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син/дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. 
=== Умови збільшення частки майна: ===
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. 
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
== Вартість ==
При поданні позову сплачується '''судовий збір''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''. 

== Позовна давність ==
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''. 

== Окремі випадки поділу майна ==
Так, відповідно до ч. 4 ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. 
У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів. 
При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям. 

== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ( глава 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 

[[Категорія:Сімейне право‎‎]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Перевірка цільового використання аліментів на дитину

2018-11-18T11:26:36Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]

== Контроль за цільовим витрачанням аліментів ==
Стаття 186 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III] визначає, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. 
Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але '''не більше одного разу на три місяці'''.
== Оскарження рішення органів опіки та піклування ==
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2,_%D1%89%D0%BE_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8 зменшення розміру аліментів] або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Звернення за захистом в орган опіки й піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У випадку звернення з позовом у суд орган опіки й піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом '''десяти днів''' від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду відповідно до ст. 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III].
Негативні результати перевірки органу опіки й піклування, не перешкоджають зверненню платника в суд з відповідною вимогою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки й піклування, якщо він недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page ст. 19 СК України]). У випадку, якщо нецільове використання аліментів органом опіки й піклування попередньо не встановлено, платникові необхідно надати суду відповідні докази.

Суд може прийняти рішення '''про зменшення розміру стягуваних аліментів''', якщо буде встановлено, що вони витрачаються не за цільовим призначенням у зв’язку з тим, що стягуються в недоцільно великому розмірі. Одного факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для постановлення судом рішення про зменшення розміру аліментів, оскільки це порушувало б права дитини.

Визначаючи розмір тієї частини аліментів, що буде вноситися в банк на особистий рахунок дитини, суд ураховує розмір стягуваних на утримання дитини аліментів, матеріальне становище одержувача аліментів та інші обставини, що мають значення для справ.

== Приклад оскарження рішення ==
Приклад оскарження рішення органу опіки та піклування щодо цільового витрачання аліментів [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72808875 Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року №759/9476/17]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]

Патронат над дітьми

2018-11-18T11:02:56Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенсія про права дитини (20 листопада 1989 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенсія про здійснення прав дітей( 3 серпня 2006 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 16.03.2017 №148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"]

== Поняття патронат у сімейному законодавстві України ==

'''Сімейний патронат''' – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 252 Сімейного кодексу України] 

=== Порядок встановлення патронату ===

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини. 
Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

== Специфіка та предмет договору про патронат ==

=== Обмеження щодо вихователя ===
Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:
*обмежені у дієздатності;
*визнані недієздатними;
*позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
*були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
*перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
*зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
*не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
*страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
*є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
*були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи
*за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
*є особами без громадянства;
*перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. 
Ч. 1 ст. 256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

'''Предметом договору''' є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням.
Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

== Сторони і форма договору про патронат. ==

'''Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини.''' 

Вимога щодо форми договору - '''укладається в письмовій формі''' згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України]

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідно[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.]
Важливо:Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

== Зміст договору про патронат ==

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України] 
Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Типовий договір про патронат над дитиною]

== Згода дитини на патронат ==

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 254 Сімейного кодексу України]

'''Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції про права дитини] звучить:'''
*Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
*3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до статті 6 '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейської конвенції про здійснення прав дітей]''' суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

== Плата за виховання дитини. ==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя.
'''Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:'''
* патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;
* між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;
* опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя ==
Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.
Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини. 

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

'''Цікаво знати!!!''' Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
[[Файл:Типовий договір про патронат над дитиною|міні|Типовий договір про патронат над дитиною]]
[[Категорія: Сімейне право]]

Патронат над дітьми

2018-11-18T10:44:07Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України.]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенсія про права дитини (20 листопада 1989 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенсія про здійснення прав дітей( 3 серпня 2006 року).]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 16.03.2017 №148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"]

== Поняття патронат у сімейному законодавстві України ==

'''Сімейний патронат''' – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 252 Сімейного кодексу України] 

=== Порядок встановлення патронату ===

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини. 
Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

== Специфіка та предмет договору про патронат ==

Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:
*обмежені у дієздатності;
*визнані недієздатними;
*позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
*були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
*перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
*зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
*не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
*страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
*є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
*були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи
*за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
*є особами без громадянства;
*перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. 
Ч. 1 ст. 256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

'''Предметом договору''' є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням.
Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

== Сторони і форма договору про патронат. ==

Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини. 

Вимога щодо форми договору - укладається в письмовій формі згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України]

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідно[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.]
Важливо:Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

== Зміст договору про патронат ==

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 253 Сімейного кодексу України] 
Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-%D0%BF Типовий договір про патронат над дитиною]

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

== Згода дитини на патронат ==

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 254 Сімейного кодексу України]

'''Стаття 12 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції про права дитини] звучить:'''
*Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
*3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до статті 6 '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейської конвенції про здійснення прав дітей]''' суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

== Плата за виховання дитини. ==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. 
Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя.
Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:
патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;
між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;
опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя ==
Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.
Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини. 

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.
Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]

'''Цікаво знати!!!''' Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.
[[Категорія: Сімейне право]]

Отримання свідоцтва про народження дитини

2018-11-18T10:35:22Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативно правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України ]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 "Про затвердження інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2010 року № 52/5 " Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження"]

== Порядок отримання свідоцтва==
=== Державна реєстрації народження ===
Свідоцтво про народження є документом, що підтверджує факт реєстрації народження дитини. 
Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові та проводиться '''не пізніше одного місяця з дня її народження''', а у разі народження дитини мертвою - '''не пізніше трьох днів'''.

=== Куди звертатись ===
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них ''за місцем її народження або за місцем проживання батьків''.У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження. 
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. 
У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]). 
У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 до ч. 1 ст. 135 СКУ], за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.
*Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування. 

З 2016 року отримати свідоцтво про народження стало можливим в тому [https://minjust.gov.ua/news/info/pologovi-budinki-v-yakih-mojna-otrimati-svidotstvo-pro-narodjennya-ditini '''пологовому будинку'''], де з’явилася дитина. При цьому, компетенція пологових будинків не розширилася, просто в їх приміщенні відтепер розташовується представник/співробітник РАЦСу (ДРАЦСу), який зможе внести відомості про дитину до реєстру. 
→Державна реєстрація народження може також проводитися за ''заявою в електронній форм''і, що подається через веб-портал Міністерства юстиції України батьком або матір’ю дитини, яких ідентифіковано шляхом використання кваліфікованого електронного підпису, електронної системи ідентифікації «Bank ID» чи засобу ідентифікації особи, який дає можливість однозначно ідентифікувати заявника.

=== Перелік необхідних документів ===
За загальним правилом для отримання свідоцтва про народження необхідно написати відповідну '''заяву''', а також додати такі '''документи''':
*медичне свідоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи (або медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження;
*паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не
вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб;
*паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
*свідоцтво про шлюб як документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини. За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини. 
*рішення суду у випадках передбачених законодавством. 

У разі подання заяви в електронній формі до заяви додаються електронні копії документів, передбачених в абзаці першому цього підпункту, виготовлені шляхом сканування, з обов’язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису заявника;

=== Термін виконання ===

Свідоцтво про народження надається '''в день звернення''', при умові наявності всіх необхідних документів.
 
Державна реєстрації народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження копії такого рішення або будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день її пред’явлення заявником.

== Порядок внесення відомостей про батьків у свідоцтві про народження ==

=== Батьки перебувають у шлюбі ===

Якщо батько й мати дитини перебувають у шлюбі між собою, то батько дитини буде вказаний на підставі '''свідоцтва про шлюб'''. 

=== Батьки, які не перебувають у шлюбі ===

Колишній чоловік буде автоматично вказаний батьком дитини, якщо пройшло не більше '''трьохсот днів ( 10 місяців)''' з дня:
* розірвання шлюбу або визнання його недійсним;
* смерті чоловіка.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише '''за наявності спільної заяви чоловіка та дружини''' (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також '''заяви матері та батька дитини''' про визнання батьківства.

==== Встановлення батьківства у випадку коли батьки не перебувають у шлюбі ====
Батько й мати дитини, які не перебувають у шлюбі '''подають спільну заяву про встановлення батьківства'''. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути також нотаріально засвідчені.
Якщо немає спільної заяви батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, або заяви батька дитини, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою зацікавленої особи. У цьому випадку відомості про батька вносяться на підставі рішення суду. 
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.

=== Реєстрація дитини без батька ===

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, у випадках відсутності заяви батька, спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері. Ім’я та по батькові батька записується за її вказівкою (стаття 135 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

== Порядок отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України ==

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини* '''необхідно''': 

1. Подати до будь-якого суду до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника 

- [[Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території|заяву про встановлення факту народження особи]]; 

- належні докази ''(у разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту. Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, теж можуть братися до уваги судом.)'' 

- квитанцію про сплату судового збору, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"]). 

2. Така справа '''розглядається судом невідкладно''' з моменту надходження заяви. Та за результатами розгляду може прийняти одне з наступних рішень: 

- У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення). 

- Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів. 

- Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів. 

3.Якщо заяву було задоволено заявник для отримання свідоцтва про народження '''подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду''' про встановлення відповідного факту та '''свій паспорт''' громадянина України.
 

Примітка* '''Родичами є:''' чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. 
Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни. 

== Порядок оспорювання батьківства, материнства ==
*Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статей 122, 124, 126 СКУ], має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття і неможливе у разі смерті дитини. 
Якщо позивач помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
*Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини і лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Позовна давність в такому випадку становить ''один рік'', яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство,а також, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства, крім випадків передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2,3 ст. 123 СКУ] і лише протягом одного року, від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

== Порядок внесення змін до актового запису ==

Додатково про виправлення помилок у актових записах цивільного стану можна дізнатися за посиланням у статті [[Внесення змін до актового запису цивільного стану]]

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України

2018-11-18T08:43:36Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативно-правова база ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України].
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України “Про охорону дитинства”]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832 Про особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України.]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/573-2013-%D0%BF/paran11#n11 Постанова Кабінету міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 573 Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді]

== Виявлення дітей, розлучених із сім’єю ==

У разі виявлення посадовою особою органу охорони державного кордону чи загону морської охорони Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, контрольному пункті в’їзду-виїзду, контрольованому прикордонному районі чи виключній (морській) економічній зоні України дитини, розлученої із сім’єю, така посадова особа:
* роз’яснює дитині з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей зрозумілою для неї мовою із залученням у разі потреби перекладача, в тому числі з використанням засобів дистанційного перекладу, можливість подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і порядок такого подання;
* невідкладно повідомляє про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, територіальному органу ДМС і органу опіки та піклування за місцем її виявлення;
* складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках за формою згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF додатком 1] (до акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, вносяться відомості, які містяться в наявних документах, що посвідчують особу дитини, в разі їх відсутності відомості вносяться із слів дитини та за результатами її візуального огляду. В акт можуть вноситися отримані від іншої особи відомості про дитину, які засвідчуються підписом такої особи);
* забезпечує протягом 24 годин передачу дитини, розлученої із сім’єю, представникам органу опіки та піклування і територіального органу ДМС, про що складається акт про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках за формою згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF додатком 2]. Попередньо погоджується час і місце передачі дитини, розлученої із сім’єю. 

У разі виявлення дитини, розлученої із сім’єю, представниками інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, юридичними та фізичними особами зазначені органи та особи невідкладно повідомляють про такий факт територіальному органу ДМС і органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини.
При цьому представник територіального органу ДМС у присутності представника органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини:
* роз’яснює дитині можливість і порядок подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей зрозумілою для неї мовою із залученням у разі потреби перекладача, в тому числі з використанням засобів дистанційного перекладу;
* складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках. Третій примірник зазначеного акта не складається, якщо дитина, розлучена із сім’єю, виявлена фізичними особами або самостійно звернулася до територіального органу ДМС або органу опіки та піклування. 

== Тимчасове влаштування дитини, розлученої із сім’єю ==

Після виявлення дитини, розлученої із сім’єю, представник служби у справах дітей за сприяння представника територіального органу ДМС невідкладно забезпечує:
* супроводження дитини до закладу охорони здоров’я за місцем її виявлення для проведення медичного обстеження та надання в разі потреби невідкладної медичної допомоги;
* вжиття на підставі отриманої від закладу охорони здоров’я довідки про стан здоров’я дитини, розлученої із сім’єю, акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю (в разі наявності), та інших документів заходів для тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю, відповідно до пункту 31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини]. 
'''Дитина, розлучена із сім’єю, тимчасово може бути влаштована:'''
* у сім’ю громадян України (родичів, знайомих, патронатного вихователя);
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, навчальний або інший дитячий заклад (крім дитячого будинку та загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування). 
Передачу дитини, розлученої із сім’єю, для тимчасового влаштування проводять представник служби у справах дітей та представник територіального органу ДМС '''протягом доби''' після виявлення такої дитини. При цьому представник територіального органу ДМС забезпечує в разі потреби присутність перекладача та використання засобів дистанційного перекладу.

=== Документи які передаються з дитиною ===
Під час тимчасового влаштування дитини передаються 
* копія акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, та акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю (в разі наявності);
* довідка про стан здоров’я дитини;
* наказ/направлення служби у справах дітей.
Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, після її тимчасового влаштування невідкладно залучає центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді для проведення [https://drive.google.com/open?id=0BwJV6IYNBMh-ZTg1MURUcldFYk0 оцінки потреб дитини].
Про результати оцінки потреб дитини, а також про подальші заходи щодо соціальної підтримки дитини центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді повідомляє '''не пізніше ніж через сім робочих днів''' службу у справах дітей за формою, встановленою Мінсоцполітики.

== Законні представники дитини, розлученої із сім’єю, та їх повноваження ==

'''Законним представником дитини''', розлученої із сім’єю, до набуття нею статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, '''є:'''
# орган опіки та піклування, керівник якого видає працівнику служби у справах дітей довіреність на представництво інтересів такої дитини;
# патронатний вихователь, керівник закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, до якого тимчасово влаштовано дитину, розлучену із сім’єю. 

'''Повноваження законного представника дитини, розлученої із сім’єю:'''
* у разі отримання повідомлення про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, невідкладно виїжджає на місце виявлення такої дитини;
* бере участь у складенні акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю;
* вживає заходів щодо тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю;
* подає до територіального органу ДМС заяву дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні після тимчасового влаштування дитини;
* бере участь у заходах, які проводяться територіальним органом ДМС під час розгляду заяви дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* забезпечує захист прав та інтересів дитини, доступ дитини до безоплатної правової допомоги, представляє її інтереси в судах та інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, закладах, установах та організаціях незалежно від форми власності;
* вживає не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дати надходження письмового повідомлення про прийняття ДМС рішення про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заходів для оскарження такого рішення в установленому законом порядку;
* забезпечує реєстрацію дитини, розлученої із сім’єю, в установленому законодавством порядку після отримання посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
* має право взаємодіяти із представниками Представництва Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та його виконавчими партнерами (за згодою) з питань соціального захисту дитини, розлученої із сім’єю, сприяючи при цьому спілкуванню дитини з ними з урахуванням принципу конфіденційності;
* подає на запит служби у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, інформацію про заходи, вжиті щодо її соціального захисту;
* повідомляє не пізніше ніж через сім робочих днів службі у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, та відповідному територіальному органу ДМС про зміну місця її проживання (перебування) та інші обставини, що мають істотне значення. 

У разі коли дитину, розлучену із сім’єю, тимчасово влаштовано у сім’ю родичів, знайомих, законним представником такої дитини '''залишається орган опіки та піклування'''. При цьому вищезазначені повноваження законного представника покладаються на представника служби у справах дітей.
Представник служби у справах дітей, патронатний вихователь, керівник закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, до якого тимчасово влаштовано дитину, розлучену із сім’єю, зобов’язані враховувати думку дитини під час вирішення питань, що стосуються захисту її прав та інтересів. 

'''Підставою для припинення повноважень законного представника''' щодо представництва інтересів дитини, розлученої із сім’єю, є:
# рішення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини про її повернення на виховання батькам чи особам, що їх замінюють, прийняте на підставі заяви батьків чи осіб, що їх замінюють;
# досягнення дитиною, розлученою із сім’єю, вісімнадцяти років (повноліття), набуття нею повної цивільної дієздатності;
# закінчення шестимісячного строку розшуку дитини, пов’язаного із відсутністю відомостей про її місцезнаходження;
# надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та вирішення питання її влаштування;
# зміна форми влаштування дитини;
# смерть дитини;
# припинення представництва інтересів дитини з підстав, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2701#n2701 статтею 248 Цивільного кодексу України].

== Уповноважені органи щодо соціального захисту дитини, розлученої із сім’єю, та їх повноваження ==

===== Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю: =====
# приймає рішення, яке оформляється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини;
# здійснює контроль за умовами утримання, навчання, виховання дитини, дотриманням її прав. Якщо місце перебування дитини, розлученої із сім’єю, не є місцем її виявлення, після вирішення питання тимчасового влаштування дитини такий контроль здійснює служба у справах дітей за місцем її проживання, яка інформує про результати контролю службу у справах дітей за місцем виявлення дитини;
# готує після визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та отримання від територіального органу ДМС письмової інформації про розшук батьків/законних представників дитини та відсутність відомостей про їх місцезнаходження документи для надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
# сприяє влаштуванню дитини-біженця або дитини, яка потребує додаткового захисту, якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, під опіку, піклування, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, до медичних, навчальних, виховних закладів, інших закладів або установ, у яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з урахуванням інтересів дитини.

===== Територіальний орган ДМС: =====
# забезпечує реєстрацію та розгляд заяви дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому МВС;
# видає дитині, розлученій із сім’єю, довідку про звернення за захистом в Україні;
# направляє дитину, розлучену із сім’єю, у разі виникнення обґрунтованого сумніву щодо її віку із залученням перекладача за згодою дитини та її законного представника на обстеження для встановлення її віку в порядку, встановленому МОЗ, МОН та Мінсоцполітики. Дитині, розлученій із сім’єю, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, через перекладача в присутності законного представника роз’яснюються причини такого обстеження;
# проводить разом із міжнародними організаціями заходи, пов’язані з розшуком батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім’єю;
# інформує у разі встановлення місця проживання/перебування батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім’єю, орган опіки та піклування за місцем виявлення дитини для розгляду питання щодо повернення дитини на виховання до них відповідно до вимог законодавства;
# забезпечує надання послуг перекладача в процесі вирішення питання про визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
# інформує представника служби у справах дітей про прийняття ДМС рішення про визнання або про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні з дати надходження повідомлення про прийняття такого рішення;
# продовжує в установленому законодавством порядку строк дії довідки про звернення за захистом в Україні;
# видає дитині, розлученій із сім’єю, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
# надсилає в разі, коли дитину, розлучену із сім’єю, визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а місце проживання/перебування батьків або інших законних представників такої дитини не встановлено, службі у справах дітей за місцем виявлення дитини копію рішення ДМС про визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також інформацію про розшук батьків/законних представників дитини та відсутність відомостей про їх місцезнаходження. 
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Діти, які перебувають у складних життях обставинах]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України

2018-11-18T08:12:49Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативно-правова база ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України].
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України “Про охорону дитинства”]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832 Про особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України.]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/573-2013-%D0%BF/paran11#n11 Постанова Кабінету міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 573 Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді]

== Виявлення дітей, розлучених із сім’єю ==

У разі виявлення посадовою особою органу охорони державного кордону чи загону морської охорони Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, контрольному пункті в’їзду-виїзду, контрольованому прикордонному районі чи виключній (морській) економічній зоні України дитини, розлученої із сім’єю, така посадова особа:
* роз’яснює дитині з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей зрозумілою для неї мовою із залученням у разі потреби перекладача, в тому числі з використанням засобів дистанційного перекладу, можливість подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і порядок такого подання;
* невідкладно повідомляє про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, територіальному органу ДМС і органу опіки та піклування за місцем її виявлення;
* складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках за формою згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF додатком 1] (до акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, вносяться відомості, які містяться в наявних документах, що посвідчують особу дитини, в разі їх відсутності відомості вносяться із слів дитини та за результатами її візуального огляду. В акт можуть вноситися отримані від іншої особи відомості про дитину, які засвідчуються підписом такої особи);
* забезпечує протягом 24 годин передачу дитини, розлученої із сім’єю, представникам органу опіки та піклування і територіального органу ДМС, про що складається акт про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках за формою згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/832-2016-%D0%BF додатком 2]. Попередньо погоджується час і місце передачі дитини, розлученої із сім’єю. 

У разі виявлення дитини, розлученої із сім’єю, представниками інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, юридичними та фізичними особами зазначені органи та особи невідкладно повідомляють про такий факт територіальному органу ДМС і органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини.
При цьому представник територіального органу ДМС у присутності представника органу опіки та піклування за місцем виявлення дитини:
* роз’яснює дитині можливість і порядок подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням її віку та індивідуальних особливостей зрозумілою для неї мовою із залученням у разі потреби перекладача, в тому числі з використанням засобів дистанційного перекладу;
* складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, у трьох примірниках. Третій примірник зазначеного акта не складається, якщо дитина, розлучена із сім’єю, виявлена фізичними особами або самостійно звернулася до територіального органу ДМС або органу опіки та піклування. 

== Тимчасове влаштування дитини, розлученої із сім’єю ==

Після виявлення дитини, розлученої із сім’єю, представник служби у справах дітей за сприяння представника територіального органу ДМС невідкладно забезпечує:
* супроводження дитини до закладу охорони здоров’я за місцем її виявлення для проведення медичного обстеження та надання в разі потреби невідкладної медичної допомоги;
* вжиття на підставі отриманої від закладу охорони здоров’я довідки про стан здоров’я дитини, розлученої із сім’єю, акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю (в разі наявності), та інших документів заходів для тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю, відповідно до пункту 31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини]. 
'''Дитина, розлучена із сім’єю, тимчасово може бути влаштована:'''
* у сім’ю громадян України (родичів, знайомих, патронатного вихователя);
* притулок для дітей служби у справах дітей;
* центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
* соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
* будинок дитини, навчальний або інший дитячий заклад (крім дитячого будинку та загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування). 
Передачу дитини, розлученої із сім’єю, для тимчасового влаштування проводять представник служби у справах дітей та представник територіального органу ДМС '''протягом доби''' після виявлення такої дитини. При цьому представник територіального органу ДМС забезпечує в разі потреби присутність перекладача та використання засобів дистанційного перекладу.

=== Документи які передаються з дитиною ===
Під час тимчасового влаштування дитини передаються 
* копія акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, та акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю (в разі наявності);
* довідка про стан здоров’я дитини;
* наказ/направлення служби у справах дітей.
Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, після її тимчасового влаштування невідкладно залучає центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді для проведення [https://drive.google.com/open?id=0BwJV6IYNBMh-ZTg1MURUcldFYk0 оцінки потреб дитини].
Про результати оцінки потреб дитини, а також про подальші заходи щодо соціальної підтримки дитини центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді повідомляє не пізніше ніж через сім робочих днів службу у справах дітей за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Зазначена інформація може враховуватися під час складання індивідуального плану соціального захисту дитини.
Якщо місце перебування дитини, розлученої із сім’єю, після вирішення питання її тимчасового влаштування не є місцем її виявлення, служба у справах дітей за місцем виявлення дитини надсилає повідомлення центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та службі у справах дітей за її місцем перебування.

== Законні представники дитини, розлученої із сім’єю, та їх повноваження ==

Законним представником дитини, розлученої із сім’єю, до набуття нею статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, є:
# орган опіки та піклування, керівник якого видає працівнику служби у справах дітей довіреність на представництво інтересів такої дитини;
# патронатний вихователь, керівник закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, до якого тимчасово влаштовано дитину, розлучену із сім’єю. 

'''Повноваження законного представника дитини, розлученої із сім’єю:'''
* у разі отримання повідомлення про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, невідкладно виїжджає на місце виявлення такої дитини;
* бере участь у складенні акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю;
* вживає заходів щодо тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю;
* подає до територіального органу ДМС заяву дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні після тимчасового влаштування дитини;
* бере участь у заходах, які проводяться територіальним органом ДМС під час розгляду заяви дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* забезпечує захист прав та інтересів дитини, доступ дитини до безоплатної правової допомоги, представляє її інтереси в судах та інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, закладах, установах та організаціях незалежно від форми власності;
* вживає не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дати надходження письмового повідомлення про прийняття ДМС рішення про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заходів для оскарження такого рішення в установленому законом порядку;
* забезпечує реєстрацію дитини, розлученої із сім’єю, в установленому законодавством порядку після отримання посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
* має право взаємодіяти із представниками Представництва Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців та його виконавчими партнерами (за згодою) з питань соціального захисту дитини, розлученої із сім’єю, сприяючи при цьому спілкуванню дитини з ними з урахуванням принципу конфіденційності;
* подає на запит служби у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, інформацію про заходи, вжиті щодо її соціального захисту;
* повідомляє не пізніше ніж через сім робочих днів службі у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю, та відповідному територіальному органу ДМС про зміну місця її проживання (перебування) та інші обставини, що мають істотне значення. 

У разі коли дитину, розлучену із сім’єю, тимчасово влаштовано у сім’ю родичів, знайомих, законним представником такої дитини '''залишається орган опіки та піклування'''. При цьому вищезазначені повноваження законного представника покладаються на представника служби у справах дітей.
Представник служби у справах дітей, патронатний вихователь, керівник закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, до якого тимчасово влаштовано дитину, розлучену із сім’єю, зобов’язані враховувати думку дитини під час вирішення питань, що стосуються захисту її прав та інтересів. 

'''Підставою для припинення повноважень законного представника''' щодо представництва інтересів дитини, розлученої із сім’єю, є:
# рішення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини про її повернення на виховання батькам чи особам, що їх замінюють, прийняте на підставі заяви батьків чи осіб, що їх замінюють;
# досягнення дитиною, розлученою із сім’єю, вісімнадцяти років (повноліття), набуття нею повної цивільної дієздатності;
# закінчення шестимісячного строку розшуку дитини, пов’язаного із відсутністю відомостей про її місцезнаходження;
# надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та вирішення питання її влаштування;
# зміна форми влаштування дитини;
# смерть дитини;
# припинення представництва інтересів дитини з підстав, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2701#n2701 статтею 248 Цивільного кодексу України].

== Уповноважені органи щодо соціального захисту дитини, розлученої із сім’єю, та їх повноваження ==

===== Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю: =====
# приймає рішення, яке оформляється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини;
# здійснює контроль за умовами утримання, навчання, виховання дитини, дотриманням її прав. Якщо місце перебування дитини, розлученої із сім’єю, не є місцем її виявлення, після вирішення питання тимчасового влаштування дитини такий контроль здійснює служба у справах дітей за місцем її проживання, яка інформує про результати контролю службу у справах дітей за місцем виявлення дитини;
# готує після визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та отримання від територіального органу ДМС письмової інформації про розшук батьків/законних представників дитини та відсутність відомостей про їх місцезнаходження документи для надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування;
# сприяє влаштуванню дитини-біженця або дитини, яка потребує додаткового захисту, якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, під опіку, піклування, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, до медичних, навчальних, виховних закладів, інших закладів або установ, у яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з урахуванням інтересів дитини.

===== Територіальний орган ДМС: =====
# забезпечує реєстрацію та розгляд заяви дитини, розлученої із сім’єю, про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому МВС;
# видає дитині, розлученій із сім’єю, довідку про звернення за захистом в Україні;
# направляє дитину, розлучену із сім’єю, у разі виникнення обґрунтованого сумніву щодо її віку із залученням перекладача за згодою дитини та її законного представника на обстеження для встановлення її віку в порядку, встановленому МОЗ, МОН та Мінсоцполітики. Дитині, розлученій із сім’єю, яка направляється на обстеження з метою встановлення віку, через перекладача в присутності законного представника роз’яснюються причини такого обстеження;
# проводить разом із міжнародними організаціями заходи, пов’язані з розшуком батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім’єю;
# інформує у разі встановлення місця проживання/перебування батьків або інших законних представників дитини, розлученої із сім’єю, орган опіки та піклування за місцем виявлення дитини для розгляду питання щодо повернення дитини на виховання до них відповідно до вимог законодавства;
# забезпечує надання послуг перекладача в процесі вирішення питання про визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
# інформує представника служби у справах дітей про прийняття ДМС рішення про визнання або про відмову у визнанні дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не пізніше ніж через три робочих дні з дати надходження повідомлення про прийняття такого рішення;
# продовжує в установленому законодавством порядку строк дії довідки про звернення за захистом в Україні;
# видає дитині, розлученій із сім’єю, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
# надсилає в разі, коли дитину, розлучену із сім’єю, визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а місце проживання/перебування батьків або інших законних представників такої дитини не встановлено, службі у справах дітей за місцем виявлення дитини копію рішення ДМС про визнання дитини, розлученої із сім’єю, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також інформацію про розшук батьків/законних представників дитини та відсутність відомостей про їх місцезнаходження. 
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Діти, які перебувають у складних життях обставинах]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Отримання пенсії за довіреністю

2018-11-08T07:20:25Z

Nyshcheta.pavlo:

== Правове регулювання: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Максимальний строк для отримання пенсії за довіреністю ==

Отримувати пенсію за однією довіреністю можна не більше як рік, тож за потреби її треба завчасно переоформити.
Також є свої особливості використання та поновлення довіреностей у разі отримання коштів через пошту і банк.
=== Пенсії через пошту ===
Довіреність зазвичай показують працівнику поштового зв'язку під час отримання пенсії або зняття коштів із рахунка в банку. До речі, після першої виплати пенсії через пошту таку довіреність або її копію залишають на виплатному об’єкті поштового зв’язку (там її зберігають в окремій справі). Ці та інші питання виплати пенсій врегульовано в спеціальній Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку. 

Для того щоб уперше скласти таку довіреність або скористатися нею, не треба звертатися в Пенсійний фонд. Пенсіонер навіть може скласти кілька довіреностей на отримання його пенсії різними особами. Відстежити, за якими з них і коли здійснювали виплату коштів, можливо тільки через підприємство поштового зв'язку. 

А от '''після того як виплату пенсії за довіреністю здійснювали протягом 12 місяців, її одержувач має звернутися із заявою щодо продовження виплати за довіреністю у своє управління Пенсійного фонду.
До того ж зробити це особисто'''. 

Довіреність на виплату пенсії продовжують знову на один рік починаючи з місяця, що настає за місяцем подання заяви.
Буває, що пенсіонер звертається в орган Пенсійного фонду, до закінчення чергового року з дати вчинення довіреності або терміну, на який надано попередній дозвіл. У такому разі дозвіл на виплату встановлюють із місяця, що настає за днем подання заяви, знову на 12 місяців.
=== Пенсії через банки ===
Контроль над виплатою пенсії за довіреностями в установах банків іншій. (Це вимоги Порядку виплати пенсій і грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки в банках). 

Якщо суми пенсій одержують за довіреністю більше як один рік або не одержують із поточного рахунка протягом цього терміну, банк зобов’язаний повідомити про це органи Пенсійного фонду, який нараховує відповідні кошти. Це роблять до 28-го числа місяця, у якому виникли зазначені обставини.
А одержувач пенсії має подати нову заяву в орган Пенсійного фонду. 

Заяви про зарахування сум пенсій на поточні рахунки відповідних банків пенсіонери або їхні законні представники (особи, на ім'я яких здійснюють виплату пенсії) подають в органи Пенсійного фонду особисто. 

Органи Пенсійного фонду можуть запрошувати пенсіонерів для подання заяв щодо продовження перерахування пенсії на рахунок у банку на підставі повідомлень із банківських установ.
Зверніть увагу
* Під час першого використання довіреності на виплату пенсії довірена особа не звертається в управління Пенсійного фонду.
* Органи Пенсійного фонду України не здійснюють посвідчення довіреностей, не проставляють на них жодних відміток.
* Довіреність показують особі, яка безпосередньо виплачує пенсію в готівковій формі. Тому відповідальність за правильність виплати пенсії за довіреністю покладають на підрозділи національного оператора поштового зв'язку та банки.
== Як і де оформити довіреність на отримання пенсії? ==
'''Довіреність''' — це письмовий документ, який видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами.
Довіреності зазвичай посвідчують нотаріально. Однак якщо в населеному пункті немає нотаріусів, довіреність особи на одержання пенсії може посвідчити уповноважена на це посадова особа органу місцевого самоврядування. Довіреність військовослужбовця в пунктах дислокації військової частини, де немає нотаріуса, а також члена сім'ї військовослужбовця може посвідчити командир (начальник) частини, з'єднань, установ або закладів. 

Довіреність особи, яка перебуває в місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може посвідчити начальник місця позбавлення волі.<nowiki>Вставте тут невідформатований текст</nowiki>
Довіреність може посвідчити посадова особа організації, у якій довіритель перебуває на стаціонарному лікуванні. 

У довіреності потрібно зазначити певні реквізити, а саме:
* місце та час складання;
* термін дії;
* відомості про довірителя та довіреного: прізвище, ім'я, по батькові, адреса;
* обсяг повноважень довіреної особи {перелік дій, які довірений може вчиняти від імені довірителя).
''УВАГА! Довіреність без зазначення дати її вчинення вважають недійсною.'' 

Особа, яка видала довіреність, може .в будь-який час її скасувати. А скасувавши, негайно повідомити про це й того, кому доручали отримання пенсії, і установу, що її видає. 

Докладніше .про механізм складання довіреності, її форми, терміни дії, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмову представника від вчинення дій тощо можна прочитати в статтях 244, 245, 247-250 Цивільного кодексу України.

[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]

Користувачка:Maryna.shapoval

2018-07-09T04:38:28Z

Nyshcheta.pavlo:

[http://sumy.legalaid.gov.ua/ua/personnel?id=3646:shapoval-md Шаповал Марина Дмитрівна] - головний спеціаліст відділу забезпечення роботи контактного центру Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Сумській області.

Користувач:Nyshcheta.pavlo

2018-07-09T04:34:41Z

Nyshcheta.pavlo: Створена сторінка: [http://sumy.legalaid.gov.ua/ua/personnel?id=3428:nyshcheta-ps Нищета Павло Сергійович] - головний спеціаліст відді...

[http://sumy.legalaid.gov.ua/ua/personnel?id=3428:nyshcheta-ps Нищета Павло Сергійович] - головний спеціаліст відділу забезпечення роботи контактного центру Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Сумській області.

Отримання компенсації в результаті травми чи збитків при падінні на слизькій дорозі

2018-07-09T04:28:02Z

Nyshcheta.pavlo: Nyshcheta.pavlo перейменував сторінку з [[Р§Рё РјРѕР¶Р»РёРІРѕ РѕС‚СЂРёРјР°С‚Рё РєРѕРјРїРµРЅ$D1ЃР°С†С–СЋ Р·Р° РїР°РґС–РЅРЅСЏ РЅР° СЃР»РёР·СЊ...

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-IV.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року № 2866-III.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-VII.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» від 22 березня 2001 року № 270.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76.]

== Як діяти у разі отримання травми чи збитків при падінні на слизькій дорозі ==

Якщо ви постраждали внаслідок падіння на слизькій дорозі, необхідно:
* знайти свідків даного нещасного випадку та взяти у них контактні дані;
* у разі відсутності свідків – сфотографувати місце падіння з прив’язкою до об’єктів нерухомості на яких є вивіски (бажано);
* уважно подивитися навкруги, можливо поблизу є банківська установа, магазин, у яких зазвичай є камери зовнішнього спостереження;
* викликати швидку допомогу за місцем травмування. Прослідкувати, щоб лікарі зафіксували, що травма отримана внаслідок падіння на слизькій ділянці за певною адресою та в певний час і надали відповідну довідку. Бажано також записати особисті дані бригади медичних працівників, які доставили вас з місця падіння до лікарні;
* викликати поліцію для складання протоколу та фіксації факту травмування;
* написати відповідну заяву до правоохоронних органів. Всі дані, відображені у заяві, будуть внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
* пройти судово-медичну експертизу, яка необхідна для визначення ступені тяжкості тілесного ушкодження;
* якщо немає можливості викликати швидку допомогу та поліцію, необхідно звернутися до найближчого травмпункту. В амбулаторній картці лікар повинен зафіксувати з ваших слів: де, коли і за яких обставин отримано травму, хто при цьому був присутнім.

== Кому висувати претензії ==

''Все залежить від території, на якій стався нещасний випадок.''

Законодавче визначення «прибудинкова територія» закріплене щодо багатоквартирного будинку в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, відповідно до яких це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою й призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Схоже визначення містить Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Водночас відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», прибудинкову територію необхідно розуміти, як один з об’єктів у сфері благоустрою населених пунктів, який може включати в себе серед іншого наступні елементи:
* покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;
* обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
* малі архітектурні форми, тощо.

Стосовно територій навколо будівель підприємств та під ними законодавство використовує поняття «території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору», які також є об’єктом у сфері благоустрою й включають ті самі елементи.

'''Чинне законодавство покладає обов’язок утримувати прибудинкову територію в належному стані саме на власника (балансоутримувача) об’єкта благоустрою''' (ст. 25 Закону про благоустрій). До того ж такий обов’язок не залежить ані від пори року, ані від погодних умов. Органи державної влади та місцевого самоврядування можуть також утворювати спеціалізовані підприємства державної та комунальної власності, метою яких буде утримання об’єктів благоустрою (ст. 15 Закону про благоустрій).

Дорожня мережа України перебуває в державній власності. Відповідно до ст.24 Закону України "Про дорожній рух", кожна дорога має "власника". За дороги загальнодержавного значення (між містами України) відповідає Державна служба автомобільних доріг України, а за дороги в містах – комунальні підприємства органів місцевого самоврядування.

Інформацію про власника можна дізнатися за запитом до органів місцевої влади.

'''Зверніть увагу!''' На даний час чинна постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», відповідно до пункту 9 якої, районна держадміністрація (виконавчий орган міської районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок (за винятком нещасних випадків із смертельним наслідком) приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку у складі не менш як трьох осіб.

== Отримання компенсації ==

Перед зверненням до суду чи безпосередньо до підприємства-правопорушника потерпілий, насамперед, має потурбуватися про доказову базу щодо:
* наявності травми, що підтверджується довідками з лікарні, у яких би зазначався вид травми, за яких обставин ця травма отримана тощо;
* наявності порушення відповідача у сфері благо¬устрою: можна зробити декілька фото із зазначенням дати та часу, заручитися підтримкою;
* свідків пригоди, не зайвим буде звернутися до Інспекції з благоустрою населеного пункту;
* підтвердження понесення матеріальних втрат: рецепт лікаря, чеки, квитанції з аптек тощо;
* підтвердження завдання моральної шкоди (за наявності): висновки лікарів, показання свідків, що б підтвердили тяжкість моральних страждань, рецепти лікаря на придбання спеціальних лікарських засобів для боротьби з депресією, іншими психологічними розладами, що виникли внаслідок отримання травми.

=== Позасудовий порядок ===

Спробуйте звернутися з претензією до організації, на ділянці якої ви травмувалися. У претензії необхідно зазначити суму збитків. Є також шанс отримати компенсацію не тільки за лікування, а й за пошкоджене майно, наприклад, розбитий мобільний телефон. Для цього потрібні свідки або докази того, що телефон був при вас в момент падіння і був пошкоджений внаслідок нещасного випадку. Довести це складно, але можливо.

=== Судовий порядок ===

Відповідачем може виступити адміністрація міста або власник ділянки. Для цього необхідно мати при собі довідки з лікарні, розрахунок матеріальної шкоди (чеки) і обґрунтування моральної шкоди.

Варто звернути увагу, що справу можна виграти не лише коли травму отримано у дворі дому чи біля під’їзду. У судовій практиці достатньо справ, що стосуються відшкодування шкоди потерпілому від падіння на слизькій зупинці громадського транспорту, тротуарі чи парковці.
'''Важливо!''' У відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.
== Як розрахувати суму компенсації ==

Сума компенсації буде складатися з відшкодування '''матеріальної та моральної шкоди'''.

Підтвердженням матеріальних збитків є чеки на придбання лікарських препаратів, плівки для рентгену, медикаментів для подальшого лікування, тощо.

Визначити розмір моральної шкоди значно складніше.

Згідно українського законодавства, під моральною шкодою розуміється заподіяння особі немайнової шкоди, яке виражається в душевних і фізичних стражданнях, викликаних неправомірними діями. Закон чітко не визначає, які саме душевні і фізичні страждання повинні бути заподіяні потерпілій особі. У деяких випадках це може бути фізичний біль, зміна звичного способу життя (наприклад, настання інвалідності), настання глибокої депресії та інші негативні наслідки. Стягнення і подальша виплата моральної шкоди в обов'язковому порядку проводитися в грошовому еквіваленті.

Прикладом доказу душевних страждань може бути довідка/висновок лікаря-психолога, проте вона не може слугувати обґрунтуванням заявленої суми моральної шкоди.

Одним з методів доведення немайнової (моральної) шкоди є проведення експертизи експертною організацією. Результатом проведеного дослідження є експертний висновок, який можна додати до позовної заяви в якості обґрунтування розрахунку суми компенсації моральної шкоди.

[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]

Отримання компенсації в результаті травми чи збитків при падінні на слизькій дорозі

2018-07-09T04:26:09Z

Nyshcheta.pavlo:

Апеляційне оскарження в адміністративному процесі

2018-07-09T04:05:35Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/455/2017 Указ Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 № 455/2017]
== Куди подавати апеляційну скаргу ==
Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є ''апеляційний адміністративний суд'', у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/455/2017 Указу Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах"] в системі адміністративних судів України діють такі апеляційні адміністративні суди:
# Перший апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку та Луганську області, з місцезнаходженням у містах Донецьку та Краматорську Донецької області;
# Другий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові;
# Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі;
# Четвертий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, з місцезнаходженням у місті Севастополі;
# П'ятий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі;
# Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві;
# Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Вінниці;
# Восьмий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області, з місцезнаходженням у місті Львові.

== Хто має право подати апеляційну скаргу ==
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАСУ ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru ст. 293 КАСУ]).
== Строки апеляційного оскарження ==
Апеляційна скарга на рішення суду подається '''протягом тридцяти днів''', а на ухвалу суду - '''протягом п’ятнадцяти днів''' з дня його (її) проголошення. 

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється '''з дня складення повного судового рішення.''' 

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
* на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана '''протягом тридцяти днів з дня вручення''' йому повного рішення суду;
* на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана '''протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення''' йому відповідної ухвали суду. 
[[Файл:Строки в судах апеляції і касації.jpg|міні]]
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru ч. 2 ст. 299 КАСУ].
== Порядок апеляційного оскарження та вимоги до апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга подається '''безпосередньо до суду апеляційної інстанції'''. 

Однак відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru до пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення»] КАСУ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru пп. 15.16 п. 15 розділу VII «Перехідні положення»] КАСУ Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
* '''Апеляційна скарга, яка повинна містити''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru стаття 296 КАСУ]):
# найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
# найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
# повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
# вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
# обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
# дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
# перелік матеріалів, що додаються.
Апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. 

Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. 

'''До апеляційної скарги додаються:'''
# документ про сплату судового збору;
# копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
# копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;
# докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. 

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

== Судовий збір ==
За подання апеляційної скарги до адміністративного суду сплачується судовий збір '''в розмірі 150 відсотків ставки''', що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]). 
Автоматичний розрахунок судового збору на [https://kia.court.gov.ua/sud2690/gromadyanam/zbir_123/ сайті «Судова влада»]
== Відкриття апеляційного провадження==
Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується '''не пізніше п’яти днів''' з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 298 КАСУ.]
== Приєднання до апеляційної скарги==
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги. 

До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи. 

У заяві про приєднання до апеляційної скарги може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

== Доповнення, зміна, відкликання апеляційної скарги чи відмова від неї ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru Згідно ст. 303 КАСУ,] особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. 

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. 

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. 

При відкликанні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про повернення скарги. 

До закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв’язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв’язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. У разі закриття апеляційного провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається. 

Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. 

Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/stru#Stru частинах п’ятій та шостій статті 189 КАСУ.]
== Відзив на апеляційну скаргу==
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі '''протягом строку, встановленого судом''' апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. 

'''Відзив на апеляційну скаргу має містити:''' 

# найменування суду апеляційної інстанції;
# ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності;
# обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
# у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
# перелік матеріалів, що додаються. 

У відзиві на апеляційну скаргу може міститися клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. 

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 

До відзиву на апеляційну скаргу додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
== Строк розгляду апеляційної скарги ==
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом '''шістдесяти днів''' з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом '''тридцяти днів''' з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. 

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але '''не більш як на п’ятнадцять днів''', про що постановляє ухвалу.

[[Категорія: Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Файл:Строки в судах апеляції і касації.jpg

2018-07-09T04:04:55Z

Nyshcheta.pavlo:

Строки в судах апеляції і касації

Державна реєстрація шлюбу: порядок реєстрації, терміни та місце реєстрації шлюбу, документи, необхідні для реєстрації шлюбу

2018-07-09T03:55:55Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України Про державну реєстрацію актів цивільного стану (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 38, ст.509)]

== Загальна інформація ==
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (стаття 24 Сімейного кодексу України) 

Присутність нареченого та нареченої в момент державної реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою. державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. (стаття 34 Сімейного кодексу України) 
[[Файл:Порядок реєстрації шлюбу.jpg|міні]]

== Куди звернутися ==
Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. 

Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка у вісімнадцять років. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. 

== Вартість реєстрації шлюбу ==

Консультація для молодят - безкоштовно, для іноземних громадян, що вступають у шлюб - 28 грн.
Подача заяви:
держмито - 0,85 грн.
оформлення заяви - 14 грн.
Вартість урочистої церемонії в Центральному РАГСі від 315 грн., у районних РАГсах - від 169 грн.
Свідчення про реєстрацію шлюбу: видача - безкоштовно, ламинация - від 10 грн.

== Документи, необхідні для реєстрації шлюбу ==
При державній реєстрації шлюбу подаються паспорти або паспортні документи наречених. 

Особа має право на повторний шлюб після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 116 Сімейного кодексу України). 

Повторний шлюб реєструється органом державної реєстрації актів цивільного стану за умови пред’явлення особами, які раніше перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (частина друга стаття 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). 

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. 

Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах або паспортних документах осіб, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації (пункт 25 розділу 2 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні). 

== Терміни державної реєстрації шлюбу ==
Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про державну реєстрацію шлюбу. 

За наявності поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану дозволяє державну реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. 

У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви, або у будь-який інший день за бажанням наречених наречених протягом одного місяця (стаття 32 Сімейного кодексу України). 

== Місце державної реєстрації шлюбу ==
Шлюб реєструється у приміщенні державного органу державної реєстрації актів цивільного стану.
* За заявою наречених державна реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці.
* За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 33 Сімейного кодексу України). 

У цих випадках наявність поважної причини повинна бути підтверджена документально.

== Підстави для відмови ==
# державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України;
# державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану;
# з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень. 

2. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі.

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Файл:Порядок реєстрації шлюбу.jpg

2018-07-09T03:55:31Z

Nyshcheta.pavlo:

Порядок реєстрації шлюбу

Відповідальність за несплату аліментів

2018-07-06T09:58:45Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://Конституція%20України Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постанова Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про права дитини"] 

== Правові підстави відповідальності за несплату аліментів ==

Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27 лютого 1991 року] та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. 

Статтею 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в ст.180 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного Кодексу України]. Крім того, статтею 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України «Про охорону дитинства»] визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 

Як говорить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, в більшості випадків один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина вимушені звертатись до суду за примусовим стягненням аліментів. 
Згідно положень частини 3 статті 181 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. 

Відповідно до статті 179 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Тобто той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. 

З урахуванням останніх змін, мінімальний розмір аліментів збільшено. Відтепер суд не може визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (раніше було 30%). 

Зокрема в статті 183 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] зазначається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. 

Відповідно до статті 184 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

== Види відповідальності ==
* Цивільна відповідальність: неустойка за несплату аліментів (стаття 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ)).
* Адміністративна відповідальність: суспільно корисні роботи, обмеження у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання (ст.ст. 183-1, 31-1, глава 31-А [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], ст. 71 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]).
* Кримінальна відповідальність: покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин, арешт на строк до трьох місяців або обмеження волі на строк до двох років (стаття 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ). 

== Цивільна відповідальність ==
Для виникнення підстави для пред’явлення позову про стягнення пені, повинен бути присутнім '''фактор наявності вини з боку платника'''. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Якщо ж вина платника наявна, можна сміливо робити розрахунок неустойки за аліментами і '''подавати позов про її стягнення'''. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність). 

Положення '''ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]''' поширюються тільки на ті випадки, коли стягнення аліментів проводиться на підставі '''відповідного рішення суду'''.
Звертаємо вашу увагу на те, що у випадку, коли утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання, '''неустойка не може бути стягнута'''. 

'''Згідно ч. 1 ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ], на аліментну заборгованість нараховується пеня, розмір якої становить 1% від суми не сплачених коштів за кожний день прострочення.'''
=== Куди звернутися ===
Для притягнення платника аліментів до цивільної відповідальності необхідно звернутися '''до суду з [https://docs.google.com/document/d/1hl83gZQoJSrDc8bEeY14ICYg8j8bzqt7U9zaetg5AvU/edit?usp=sharing позовною заявою].'''

=== Вартість ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів чи їх індексацію (п. 3 ч. 1 ст. 5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ЗУ "Про судовий збір"]) 

=== Перелік необхідних документів ===
Вимоги до позовної заяви регламентовані статтями 175-177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]. 

'''Слід зазначити, що не існує вичерпного переліку документів, яких було б достатньо для аргументації позовних вимог. Розглянемо можливий перелік документів:'''
* копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини(дітей);
* копія рішення суду про стягнення аліментів;
* копія розрахунку заборгованості.
'''Даний перелік документів може бути збільшений, з огляду на різноманітність життєвої ситуації.'''
=== Строки розгляду питання ===
Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом строку, який становить '''не більше 120 днів з дня відкриття провадження справі за винятком випадків, предбачених законодавством'''. 
=== Приклади судових рішень про притягнення до цивільної відповідальності за несплату аліментів ===
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71151047 Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року по справі № 181/1104/17] 
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71189885 Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року по справі № 754/7045/17] 
== Адміністративна відповідальність ==
=== Підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ===
6 лютого 2018 року набрав чинності [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII]. 
=== Обмеження боржника ===
ст. 71 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], якою передбачено, що за наявності '''заборгованості''' зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів '''за шість місяців''', '''виконавець виносить''' вмотивовані '''постанови''': 

# про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. 

Але є і певні винятки. Тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано у випадку: 

# встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
# використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю І, ІІ групи, визнаної в установленому порядку або дитини з інвалідністю;
# проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
# розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. 

За наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. 
=== Суспільно корисні роботи ===
За наявності ''заборгованості'' зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів '''за шість місяців, державний виконавець складає протокол''' про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] '''та надсилає його для розгляду до суду''' за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. 
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, орган державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів видає довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. Така довідка дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. 

=== Куди звернутися ===

Для притягнення неплатника аліментів до адміністративної відповідальності необхідно звернутися до органу державного виконавчої служби, в якому перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення аліментів. 

== Кримінальна відповідальність ==
=== Підстави для притягнення до кримінальної відповідальності ===
* наявність факту звернення одержувача аліментів до суду з позовом про стягнення аліментів, за результатами розгляду якого має бути винесене судове рішення;
* наявність заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів;
* злісний характер ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, що може виражатись у будь-яких діяннях боржника, які спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця).

=== Куди звернутися ===
Для початку кримінального провадження необхідно подати відповідну заяву про вчинений злочин до чергової частини органу внутрішніх справ(поліції), яка має відповідати нормам [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»]. Зокрема в ній мають бути вказані такі відомості:
* найменування органу/ПІБ посадової особи, якій подається заява;
* ПІБ громадянина, що подає заяву;
* його місце проживання;
* роз’яснення суті питання, з яким звертається громадянин, його аргументація;
* наявність доказів, свідків;
прохання про внесення відомостей до ЄРДР до початок досудового розслідування;
* дата і підпис. 

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину

2018-07-06T09:39:34Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1801-19 Закон України "Про Про Державний бюджет України на 2017 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2037-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Обов’язок батьків утримувати своїх дітей ==
Право дитини на утримання від своїх батьків має самостійний характер і не залежить від існування формально закріпленого зв'язку між останніми. Обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав й обов'язків батьків і дитини, що народилася у цьому шлюбі. 

Особи, які пов'язані кровним спорідненням, можуть мати сімейні права й обов'язки, не будучи членами однієї сім’ї. Батьки й діти можуть у минулому становити сім’ю або ніколи не бути членами однієї сім’ї. Дитина має право на одержання аліментів від свого батька або матері, які проживають в іншій сім’ї. Хоча такі відносини виникають за межами сім'ї, вони визнаються сімейними. 

Обов’язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття передбачений ч.2 ст.51 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр '''Конституцією України'''] та ч.1 ст.180 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 '''Сімейного Кодексу України'''] (далі – СК). Якщо після розірвання шлюбу чи припинення фактичних відносин один з батьків нехтує своїм конституційним обов’язком тоді законодавством України передбачено два шляхи вирішення цього питання. Перший спосіб передбачає досягнення згоди між батьками та вирішення питання сплати аліментів мирним шляхом за домовленістю між ними. Другий спосіб передбачає сплату аліментів одним з батьків за рішенням суду. 

Стаття 189 СК передбачає укладення договору між батьками про сплату аліментів у якому визначений розмір та строки виплати. Цей договір спрямований насамперед на добровільне виконання одним із батьків аліментного зобов’язання. Якщо ж батьки не досягли домовленості між собою то питання стягнення аліментів вирішується в судовому порядку.

== Порядок подання позовної заяви про стягнення аліментів ==
Право на пред'явлення позову про стягнення аліментів на неповнолітню дитину належить одному із батьків, усиновлювачу, якщо усиновлення проведене однією особою та зберігся правовий зв'язок між дитиною та одним із батьків, опікуном або піклувальником дитини, прийомними батьками дитини, а також адміністрацією закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, в якому виховується дитина, і в силу загальної компетенції останніх, яка передбачає захист інтересів неповнолітніх. 

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. 

Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ст.109 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 '''Цивільного процесуального кодексу України'''] (далі – ЦПК)). 

Одночасно, стаття 110 ЦПК передбачає, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

Статтею 119 ЦПК встановлено форму та зміст до позовної заяви, яка подається в письмовій формі та повинна містити: 

# найменування суду, до якого подається заява;
# ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
# зміст позовних вимог;
# ціну позову щодо вимог майнового характеру;
# виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
# перелік документів, що додаються до заяви.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання та повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною 3 статті 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу. 

До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно пункту 3 частини 1 статті 5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 '''Закону України «Про судовий збір»'''] від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення аліментів. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 

Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, також відомості про забезпечення доказів або позову. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. 

== Розмір аліментів на неповнолітню дитину ==
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. 

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928-19 '''Законом України «Про Державний бюджет України»'''] встановлюється прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. Виключення становлять випадки, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. У таких випадках суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який підлягає індексації. 

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 

== Виконання рішення суду ==
Після оголошення рішення у справі про стягнення аліментів виконання рішення може відбутися лише через 10 днів, а саме з моменту набрання рішенням законної сили. Разом з рішенням, яке набрало законну силу, отримується виконавчий лист, який у сукупності із рішенням подається до виконавчої служби. Із зазначеними документами необхідно звернутися до органів Державної виконавчої служби того району де проживає відповідач. Але якщо відповідач офіційно працює і відома інформація про місце роботи та необхідні докази, то необхідно звертатися до того району, де знаходиться офіційне місце роботи відповідача. 

Таким чином, аби звернутися до органів Державної виконавчої служби необхідно написати та додати до заяви оригінал виконавчого листа та рішення суду, та інші документи, які бажаєте надати виконавчій службі, і які містять інформацію про боржника, належність йому майна, банківських рахунків і т.д. Щоб аліменти стягувалися на конкретний картковий або банківський рахунок, потрібно зазначити це у заяві. 

Після цього на підставі виконавчого листа та рішення про стягнення аліментів державний виконавець відкриває виконавче провадження. На підставі відкритого виконавчого провадження кошти на утримання дитини стягуються в примусовому порядку на рахунок позивача. 

Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

== [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2 Відповідальність за несплату аліментів] ==

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення порядку побачення з дитиною

2018-07-06T09:23:06Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866]

== Право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо ==
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Контакт з дитиною - реалізація матір’ю, батьком, іншими членами сім’ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

== Вирішення батьками питань щодо виховання дитини та спілкування з нею ==
Відповідно до статті 153 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою,''' крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право спілкуватися з нею, а інший з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати цьому, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

'''Слід зазначити''', що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками, при цьому один одному не повинен перешкоджати реалізувати право дитини на контакт з ними. 

Після побачення з дитиною, батьки зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання та не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

== Право батьків укладати договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] (ст.157) надано батькам право укладати '''договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків''' тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у '''письмовій формі''' та підлягає '''нотаріальному посвідченню'''. 

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

== Врегулювання спору між батьками щодо участі у вихованні дитини ==
Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. 

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. 

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що дане рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. 

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

=== Які документи необхідно подати батькам службі у справах дітей при виникненні спору щодо участі у вихованні дитини ===
У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:
# заяву,
# копію паспорта,
# довідку з місця реєстрації (проживання),
# копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності),
# копію свідоцтва про народження дитини.

=== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини ===
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. 

'''Після з'ясування обставин''', що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, '''служба у справах дітей складає висновок.'''
'''Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною''' того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
'''Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання''', якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 Сімейного кодексу України.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

== Право батьків на звернення до суду з метою врегулювання спору щодо виховання дитини ==
Відповідно до статті 159 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. При цьому при зверненні з позовом до суду орган опіки та піклування '''припиняє розгляд поданої йому заяви'''.

=== Порядок подання позовної заяви до суду ===
Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви [http://www.zonazakona.com.ua/simeyni-vidnosini/viznachennia-poriadku-usunennia-pereshkod-v-spilkuvanni-z-ditinoiu/266-2009-10-09-18-54-00.html ''(зразок)''] та додатків до неї, а саме:
* копії позовних заяв відповідно до кількості учасників справи
* копія свідоцтва про народження дитини;
* копія свідоцтва про шлюб;
* копія рішення суду про розірвання шлюбу;
* копія довідки про склад сім’ї;
* копія рішення суду про стягнення аліментів;
* копія рішення виконкому районної ради;
* копія паспорта позивача;
* копія рішення опіки та піклування;
* квитанція про сплату судового збору. 
Дану позовну заяву з додатками до неї слід подати до канцелярії суду за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини або направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

=== Порядок сплати судового збору ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір сплачується за подання позовної заяви немайнового характеру.
Автоматичний розрахунок судового збору на сайті [http://court.gov.ua/sudytax/ «Судова влада»].

== Розгляд судом спорів між батьками щодо виховання дитини ==
'''Під час розгляду судом спорів''' між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради '''подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини,''' місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
З висновком органу опіки та піклування суд може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. 

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ''(періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо)'', місце та час їхнього спілкування. 

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. 

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

== Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт ==
Такими заходами і гарантіями є:
* зобов’язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов’язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з’являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом;
* заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;
* реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави;
* інші заходи, передбачені законом.

== Примусове виконання рішення суду органами державної виконавчої служби ==
У випадку невиконання рішення суду особою з якою проживає дитина за заявою того з батьків, хто проживає окремо виконавчий документ пред’являється до органу державної виконавчої служби за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини. Після чого рішення суду виконується в примусовому порядку з урахуванням вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»].

== Відповідальність за ухилення від виконання рішення суду ==
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

[[Категорія: Сімейне право]]

Звернення до суду: провадження в адміністративній справі

2018-07-06T09:17:05Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»]

== Хто має право звернутися до суду ==
Кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

== Куди звернутися ==
Позовна заява в порядку адміністративного судочинства пред’являється до суду першої інстанції - ''місцеві адміністративні суди'' (місцеві загальні суди як адміністративні суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди) та окружні адміністративні суди), ''апеляційні адміністративні суди'', ''Верховний Суд'', - до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративної справи.

== Протягом якого строку особа може звернутися до суду ==
За загальним правилом, звернутися до суду з адміністративним позовом можна '''протягом 6 місяців''' з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
{| class="wikitable"
|-
!№!!colspan=2|Вид підсудності!!Предмет позову!!Який суд розглядає
|-
|rowspan=9|1.||colspan=2 rowspan=9|'''Предметна підсудність'''||Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень ''у справах про притягнення до адміністративної відповідальності''||rowspan=5| Місцевий загальний суд як адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з виборчим процесом чи процесом референдуму'', щодо:
* оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
* уточнення списку виборців;
* оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб.
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України'', щодо:
* примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
* примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
|-
|Адміністративні справи з приводу ''рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця'' чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених вищезазначеними пунктами
|-
|Адміністративні справи щодо ''оскарження рішень Національної комісії з реабілітації'' у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
|-
|Адміністративні справи, що не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам||Окружний адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності ''Центральної виборчої комісії'' (окрім справ, підсудних Верховному Суду), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб||Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ
|-
|Адміністративні справи про ''примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки'', інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені||Апеляційним адміністративним судам
|-
|Адміністративні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів || Верховний Суд
|-
|rowspan=5|2.||rowspan=5|'''Територіальна підсудність'''||rowspan=2|Загальна||Позови до фізичної особи||За зареєстрованим місцем проживання / перебування фізичної особи (відповідача)
|-
|Позови до юридичної особи||За місцезнаходженням юридичної особи (відповідача) згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
|-
|Виняткова||Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань)||За вибором позивача судом за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, або судом за місцезнаходженням відповідача
|-
|rowspan=2|Виключна||
# Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених кодексом; 
# адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання; 
# адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, його посадова чи службова особа; 
# адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії
||Окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ
|-
||Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності||За місцезнаходженням відповідного контрольного пункту
|-
|}

==Форма і зміст позовної заяви==

Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити:
# найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
# ім'я (найменування) позивача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
# ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
# зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
# у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
# зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
До позовної заяви додаються:
# документ про сплату судового збору (за необхідності);
# документ, що підтверджує повноваження представника (якщо позовну заяву подає представник);
# копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluVl96TzQyMkpVdG8 зразок адміністративного позову]).

== Вартість ==
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. 
За подання до адміністративного суду: 
''Адміністративного позову:''
{| class="wikitable"
|-
| '''майнового характеру, який подано''': ||
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою || 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| '''немайнового характеру, який подано''': ||
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою || 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|} 
{| class="wikitable"
|-
| ''апеляційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами || 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
| ''касаційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду || 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
|-
| апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення || 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|} 
Прожитковий мінімум для для працездатних осіб згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 ЗУ Про державний бюджет України на 2018 рік] '''1762 грн.''' ''Мінімальний розмір судового збору 704,80 грн.''
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]

== Строки розгляду справи судом ==
Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але '''не більше 1 місяця''' з дня відкриття провадження справі. 
Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але '''не більше 20 днів''' з дня відкриття провадження у справі.

== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржено в ''апеляційній інстанції'' протягом 10 днів з дня проголошення постанови адміністративного суд (протягом 5 днів з дня проголошення ухвали), в окремих випадках протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. 
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в ''касаційній інстанції'' протягом 20 днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду, а у разі складання постанови в повному обсязі (статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України) – з дня складання постанови в повному обсязі.

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]] [[Категорія:Суди]]

Єдиний податок для фізичних осіб-підприємців (спрощена система оподаткування)

2018-07-06T07:37:49Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]

== Поняття спрощеної системи оподаткування ==
'''Спрощена система оподаткування, обліку та звітності (далі - спрощена система оподаткування)''' - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового Кодексу (далі - ПКУ), на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

== Хто може застосувати спрощену систему оподаткування ==
Юридична особа чи фізична особа - підприємець (далі - ФОП) може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою I Розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку у визначеному порядку.

== Основні умови роботи і ставки єдиного податку ==
[[Файл:Оподаткування.png|міні|Оподаткування]]
{| class="wikitable"
|-
! rowspan=2 | Групи платників єдиного податку !! rowspan=2 | Платник єдиного податку !! colspan=3 | Основні умови перебування в групі !!rowspan=2 | Ставка єдиного податку / єдиного соціального внеску
|-
! '''Річний обсяг доходу не вище (грн.)''' || '''Кількість працівників не більше (осіб)'''|| '''Діяльність'''
|-
| Перша група || ФОП || 300 000 || 0|| Виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню || '''''ЄП:''''' у межах до 10 % розміру прожиткового мінімуму (176,20 грн. у 2018 році) 
'''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від прожиткового мінімуму працездатних осіб (819,06 грн. у 2018 році)
|-
| Друга група || ФОП || 1 500 000 || 10 || Господарська діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства (''крім надання посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснення діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння'') || '''''ЄП:''''' у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати (744,60 грн. у 2018 році) 
'''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від прожиткового мінімуму працездатних осіб (819,06 грн. у 2018 році)
|-
| Третя група || Юр.особи та ФОП || 5 000 000 || Без обмежень || --- ||
'''''ЄП:'''''
* 3 % доходу при сплаті ПДВ; 
* 5 % доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку 
'''''ЄСВ "за себе" для пенсійного стажу:''''' 22% від прожиткового мінімуму працездатних осіб (819,06 грн. у 2018 році)
|-
|Четверта група|| С/г товаровиробники || Частка с/г товаровиробництва за попередній період ≥ 75 % || Без обмежень || --- || Ставки визначені пунктом 293.9 ПКУ як % до нормативної грошової оцінки 1 га з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 1 січня поточного року залежно від категорії (типу) земель, їх розташування
|}

== Обмеження для першої — третьої групи спрощеної системи оподаткування ==
'''I. Обмеження за суб'єктним складом:''' 

* ''Суб'єкти господарювання (ФОП та юр.особи), які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).'' Податковий борг виникає у разі несплати платником податків суми погодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) у встановлені ПКУ строки, а також нарахованої на суму такого грошового зобов'язання пені (підпункт 14.1.175 пункту 14.1. ПКУ). Необхідно звернути увагу, що: наявність неподаткового боргу не є перешкодою для одержання статусу єдиноподатника (наприклад, не вважається податковим боргом заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). 
* ''Фізичні та юридичні особи — нерезиденти:'' 
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; 
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; 
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
* ''Юр.особи, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %.'' 
* ''Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи, яка не є єдиноподатником.'' 
* ''Суб'єкти господарювання, а саме: ''страхові (перестрахові) брокери; банки; кредитні спілки; ломбарди; лізингові компанії; довірчі товариства; страхові компанії; установи накопичувального пенсійного забезпечення; інвестиційні фонди і компанії; інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.
* ''Інші суб'єктні обмеження.'' Наприклад, приватні нотаріуси не мають права займатися підприємницькою діяльністю відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України "Про нотаріат"], фізичні особи, які здійснюють адвокатську діяльність або діяльність арбітражного керуючого, не можуть провадити підприємницькою діяльністю та обрати спрощену систему оподаткування, враховуючи положення [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"].

'''II. Обмеження за видами діяльності:''' 
* ''Діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім поширення лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора).''
Обмеження щодо діяльності з організації та проведення азартних ігор почне діяти з дня набуття чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу. На сьогодні гральний бізнес та участь в азартних іграх в Україні заборонена ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні"]).
До азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без отримання гравцем призу (виграшу), гра на ігрових автоматах типу «кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо). 

* ''Обмін іноземної валюти.'' 

* ''Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів і діяльності ФОП, пов'язаної з роздрібним продажем пива і столових вин).'' Роздрібна торгівля передбачає реалізацію товару для особистого споживання та домашнього використання (тобто кінцевому споживачу). Водночас, не можуть бути єдиноподатниками суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію талонів на паливо (реалізація талонів за своєю суттю є продажем палива). Cуб'єктів господарювання, які здійснюють заміну мастила (оливи) під час надання послуг з техобслуговування транспортного засобу, це обмеження не стосується, оскільки така діяльність не належить до продажу паливно-мастильних матеріалів.
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' [http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/5643-4403.html Лист Міністерства доходів і зборів України від 04 липня 2014 року № 4403/б/99-99-21-03-14 "Про надання роз'яснень"] (тютюнові вироби є підакцизними товарами. Для ФОП, які застосовують другу групу спрощеної системи оподаткування, не передбачено заборони на здійснення діяльності у сфері торгівлі електронними сигаретами, люльками, електронними кальянами.).
|}
* ''Видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).'' 
Дорогоцінними металами є золото, срібло, платина та метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді і стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). 
Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах), перелік яких наведено у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/637/97-%D0%B2%D1%80 Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"].
До дорогоцінного каміння органогенного утворення відносяться перли та бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді. 
У групах 1 і 2 підприємцям можна здійснювати тільки надання «ювелірних» послуг (і то окремим особам), наприклад: з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, ремонту годинників та ювелірних виробів. 

* ''Видобуток, реалізація корисних копалин (крім реалізації корисних копалин місцевого значення).''
Корисні копалинами - природні мінеральні утворення органічного та неорганічного походження в надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва і втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва та споживання безпосередньо або після первинної переробки ( підпункт 14.1.91 ПКУ). Перелік корисних копалин міститься в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/827-94-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення"]. 

* ''Діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, що здійснюється страховими агентами, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про страхування"], сюрвейєрами, аварійними комісарами і аджастерами.'' 

* ''Діяльність з управління підприємствами.'' 

* ''Діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) і зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).'' Діяльність з надання послуг інтернет-зв'язку без використання радіочастотного ресурсу ліцензуванню не підлягає. 

* ''Діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування чи антикваріату.'' 

* ''Діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.'' Забороні підлягає та діяльність, що охоплена поняттям «гастрольні заходи» відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1115-15 Закону України "Про гастрольні заходи в Україні"]. 

'''III. Додаткові обмеження у здійснення діяльності ФОП:''' 

* ''Технічні випробування та дослідження ( підпункт 291.5.2 ПКУ).'' 

* ''Діяльність у сфері аудиту.'' 

* ''Надання в оренду:'' 
— земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 0,2 га; 
— житлових приміщень та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 100 кв. м; 
— нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

== Податковий (звітний) період ==
'''Податковий період висвітлений в статті 294 Податкового кодексу України:'''
 
* Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є ''календарний рік''.
* Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є ''календарний квартал''.
* Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
* Попередній податковий (звітний) рік для ''новоутворених сільськогосподарських товаровиробників'' - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.
* Податковий (звітний) період для сільськогосподарських ''товаровиробників, що ліквідуються'', - період з початку року до їх фактичного припинення.
* Для ''суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку'' із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
* Для зареєстрованих в установленому порядку ''фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування'' та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.
* Для зареєстрованих в установленому законом порядку ''суб'єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації'' подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
* Для ''суб'єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації'' (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов'язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.
* У разі державної реєстрації ''припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця'', які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.
* У разі ''зміни податкової адреси'' платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

== Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку ==

'''Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.''' Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
 
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
 
'''Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами''' на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
 
'''Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів''' після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
 
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
''Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.''
 
'''Платники єдиного податку четвертої групи:'''
самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;
сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
* у I кварталі - 10 відсотків;
* у II кварталі - 10 відсотків;
* у III кварталі - 50 відсотків;
* у IV кварталі - 30 відсотків.

== Відповідальність платника єдиного податку ==
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' [http://www.buhuslugi.com.ua/ua/publikatsiji/703-edinij-podatok-2016.html Єдиний податок в таблицях].
|}

[[Категорія:Податкове право]] [[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Файл:Оподаткування.png

2018-07-06T07:37:17Z

Nyshcheta.pavlo:

Оподаткування

Цивільна дієздатність фізичної особи

2018-06-27T16:09:36Z

Nyshcheta.pavlo:

=Нормативна база=
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

=Поняття цивільної дієздатність фізичної особи=
'''Цивільна дієздатність фізичної особи''' - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. 
''До змісту цивільної дієздатності входять такі елементи:''
* здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав;
* здатність самостійно здійснювати набуті цивільні права;
* здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки;
* здатність самостійно виконувати цивільні обов’язки;
* здатність нести відповідальність у разі невиконання цивільних обов’язків. 

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керування ними.

=Види цивільної дієздатності=
[[Файл:Цивільна дієздатність.jpg|міні|Цивільна дієздатність]]
=== Повна дієздатність ===
'''Повна дієздатність''' — настає з досягнення повноліття — вісімнадцятирічного віку. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. При народженні дитини неповнолітньою жінкою також настає її повна цивільна дієздатність. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається.
Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття. 
Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається. 
=== Неповна дієздатність ===
[[Файл:Неповна дієздатність.jpg|міні|Неповна дієздатність]]
'''Неповна дієздатність''' - неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). 
Права осіб які мають неповну дієздатність:
* вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
* вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. 
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). При запереченні того з батьків, з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.
''Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору'', укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково (субсидіарно) відповідають батьки, або піклувальники.
За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах.

=== Часткова дієздатність ===
[[Файл:Часткова дієздатність.jpg|міні|Часткова дієздатність]]
'''Часткова дієздатність''' - часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і '''мають право:'''
* самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість);
* здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
 
Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений ЇЇ батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
'''Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.'''
=== Обмежена дієздатність ===
[[Файл:Омежена дієздатність.jpg|міні|Омежена дієздатність]]
'''Обмежена дієздатність''' - обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
==== Підстави обмеження дієздатності ====
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8,_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E азартними іграми] тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

=== [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E._%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Визначення фізичної особи недієздатною] ===
Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини (наприклад, заповіт, видача довіреності укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.
{| class="wikitable"
|-
| '''Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.'''
|}

[[Категорія: Цивільне право]]

Цивільна дієздатність фізичної особи

2018-06-27T15:52:07Z

Nyshcheta.pavlo:

=Нормативна база=
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

=Поняття цивільної дієздатність фізичної особи=
'''Цивільна дієздатність фізичної особи''' - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. 
''До змісту цивільної дієздатності входять такі елементи:''
* здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав;
* здатність самостійно здійснювати набуті цивільні права;
* здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки;
* здатність самостійно виконувати цивільні обов’язки;
* здатність нести відповідальність у разі невиконання цивільних обов’язків. 

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб’єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб’єкта, тобто від усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керування ними.

=Види цивільної дієздатності=
[[Файл:Цивільна дієздатність.jpg|міні|Цивільна дієздатність]]
=== Повна дієздатність ===
'''Повна дієздатність''' — настає з досягнення повноліття — вісімнадцятирічного віку. У випадках, коли законом дозволяється одружуватись до досягнення повноліття, особа, яка скористалася таким правом, набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. При народженні дитини неповнолітньою жінкою також настає її повна цивільна дієздатність. У разі розірвання шлюбу до настання повноліття набута повна дієздатність особи зберігається.
Цивільним кодексом України передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття. 
Повна дієздатність надається за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків або піклувальника, а за відсутності такої згоди — судом. Якщо особа, якій виповнилося 16 років, бажає займатися підприємництвом, то за наявності згоди на це батьків або органу опіки та піклування вона може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності у момент її державної реєстрації як підприємця. При припиненні трудового договору, припиненні фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна Цивільна дієздатність зберігається. 
=== Неповна дієздатність ===
[[Файл:Неповна дієздатність.jpg|міні|Неповна дієздатність]]
'''Неповна дієздатність''' - неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). 
Права осіб які мають неповну дієздатність:
* вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
* вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. 
Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). При запереченні того з батьків, з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.
''Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору'', укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково (субсидіарно) відповідають батьки, або піклувальники.
За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах.

=== Часткова дієздатність ===
[[Файл:Часткова дієздатність.jpg|міні|Часткова дієздатність]]
'''Часткова дієздатність''' - часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і '''мають право:'''
* самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість);
* здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
 
Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений ЇЇ батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
'''Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.'''
=== Обмежена дієздатність ===
[[Файл:Омежена дієздатність.jpg|міні|Омежена дієздатність]]
'''Обмежена дієздатність''' - обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
==== Підстави обмеження дієздатності ====
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8,_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BE_%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E азартними іграми] тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

=== Визначення фізичної особи недієздатною ===
Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини (наприклад, заповіт, видача довіреності укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.
{| class="wikitable"
|-
| '''Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.'''
|}

[[Категорія: Цивільне право]]

Файл:Омежена дієздатність.jpg

2018-06-27T15:46:09Z

Nyshcheta.pavlo:

Омежена дієздатність

Файл:Часткова дієздатність.jpg

2018-06-27T15:39:42Z

Nyshcheta.pavlo:

Часткова дієздатність

Файл:Неповна дієздатність.jpg

2018-06-27T15:37:34Z

Nyshcheta.pavlo:

Неповна дієздатність

Файл:Цивільна дієздатність.jpg

2018-06-27T15:33:15Z

Nyshcheta.pavlo:

Цивільна дієздатність

Захист тварин від жорстокого поводження

2018-06-22T06:46:23Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1476106911331607 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»] від 21.02.2006 № 3447-IV
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України "Про тваринний світ"] від 13.12.2001 № 2894-III
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"] від 25.06.1991 № 1264-XII
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"] від 25.06.1992 № 2498-XII
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"] від 24.02.1994 № 4004-XII
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] від 06.04.2000 № 1645-III
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2120-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин"]

== Що таке жорстоке поводження з тваринами? ==

''Жорстоким поводженням з тваринами вважається'' знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин (стаття 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»])

== Основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження ==

Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах (стаття 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]):

* жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
* забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
* право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до
цього Закону;
* заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
* відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;
* утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині

== Заборона пропаганди жорстокого поводження з тваринами ==

''Забороняються:''

* пропаганда жорстокого поводження з тваринами;
* заклики до жорстокого поводження з ними;
* пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти (стаття 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]);
* використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.

== Загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість ==

''Умови утримання тварин'' повинні відповідати їх біологічним,
видовим та індивідуальним особливостям (стаття 7 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»])
Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у
природній активності та інші потреби. (див. п.4 статті WikiLegаLAid [[«Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах"]])
Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону.

''Місце утримання тварин'' повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим,
природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови
забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»].

== Право власності та інших речових прав на тварин ==

Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, ''обмежені обов'язком дотримання норм і вимог'' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»].

Право власності та інші речові права на тварин у разі
жорстокого поводження з ними ''можуть бути припинені за рішенням суду'' шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації (стаття 12 З[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 акону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»)].

Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину
''можуть бути визнані недійсними за рішенням суду'', якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»].

''Продавець тварини зобов'язаний'' забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші
якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних
міжнародних договорів України, інша дика тварина, ''продавець тварини зобов'язаний'' також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.

== Чи допускається умертвіння тварин? ==

Умертвіння тварин допускається лише у випадках (стаття 17 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]):
* для одержання господарсько корисної продукції;
* для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;
* за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
* при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або
частково створюваних діяльністю людини;
* за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо
небезпечного захворювання;
* за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:
* умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;
* приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини;
* забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного
струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи;
* забороняється використовувати для умертвіння тварин пестициди з вмістом фосфіду цинку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1832-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі]);
* переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;
* умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.

== Які загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість? ==

При поводженні з тваринами не допускається (стаття 18 З[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 акону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»]):
* використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
* примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
* нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
* використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів.

Забороняється:
* розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
* розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
* примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та
птахів для полювання;
* проведення генетичних змін на тваринах;
* застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
* інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

== Яка відповідальність передбачена за жорстоке поводження з тваринами ? ==
[[Файл:Відповідальнсть за жорстоке поводження з тваринами.jpg|міні]]
Чинним законодавством України передбачено ''адміністративну та кримінальну відповідальність'' за жорстоке поводження з тваринами.
Стаття 89 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1476106911331607 Кодексу України про адміністративні правопорушення] «Жорстоке поводження з тваринам» передбачає: знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачено статтею 299 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], а саме:

* жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років;
* ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, -караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років;
* вищевказані дії, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

== Куди звернутись особі, яка стала свідком жорстокого поводження з тваринами? ==

Особі, яка стала свідком скоєння злочинів проти тварин необхідно звернутися до поліції із заявою про жорстоке поводження з твариною, у тому числі таке, що призвело до її смерті.
Особа, яка звернулася до поліції із заявою, має статус заявника. Права заявника перераховані в статті 60 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально-процесуального кодексу.]

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Файл:Відповідальнсть за жорстоке поводження з тваринами.jpg

2018-06-22T06:46:09Z

Nyshcheta.pavlo:

Відповідальнсть за жорстоке поводження з тваринами

Правнича допомога

2018-06-22T06:22:30Z

Nyshcheta.pavlo:

== Нормативно-правова база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України Про безоплатну правову допомогу від 02.06.2011 № 3460-VI] 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

== Поняття безоплатної правової допомоги ==
'''Безоплатна правова допомога''' - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
[[Файл:Безоплатна правова допомога.png|міні]]
== Первинна правова допомога ==
=== Види первинної правової допомоги ===
# надання правової інформації;
# надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
# складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
# надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

=== Суб'єкти права на безоплатну первинну правову допомогу ===
Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України

=== Суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги ===
Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
# органи виконавчої влади;
# органи місцевого самоврядування;
# фізичні та юридичні особи приватного права;
# спеціалізовані установи.

== Безоплатна вторинна правова допомога ==
=== Поняття безоплатної вторинної правової допомоги ===
'''Безоплатна вторинна правова допомога''' - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. 

=== Види безоплатної вторинної правової допомоги ===
# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру.

=== Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу ===
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб: 
1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 
2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
2-1) внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;
2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; 
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 
5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 
6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону; 
8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання; 
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 
9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу. 
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією; 
13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону. 
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

=== Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги ===
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:
# центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
# адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

=== Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ===
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
# особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;
# особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
# вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
# особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
# особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

=== Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги ===
Надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі якщо:
# обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування;
# встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги;
# особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього Закону;
# особа використала всі національні засоби правового захисту в справі.

=== Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу ===
Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено у разі:
# хвороби адвоката;
# неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору;
# недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги;
# виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката, зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його призначення.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]