WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Відповідальність медичних працівників

2023-02-24T07:38:33Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України "'''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
== Цивільно-правова відповідальність ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ЦКУ].
Цей вид відповідальності поділяється на два види:
* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України «Про захист прав споживачів»]) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
* деліктна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.
=== Умови притягнення до відповідальності: ===
# доведено факт протиправного характеру дій чи бездіяльності;
# наявність негативного впливу на здоров’я пацієнта;
# встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими фактами;
# доведено факт вини медика.
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку [[Проведення судово-медичної експертизи|судово-медична експертиза]].

[[Проведення судово-медичної експертизи|Судово-медична експертиза]] проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
[[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|Судово-психіатрична експертиза]] має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта.

Судово-медична експертиза вирішує питання:
# причина несприятливого результату чи смерті особи;
# підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
# причини помилкових дій лікаря;
# наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
# ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
# наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.
Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди. Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву '''висновок експерта'''.

Висновок експертизи встановлює:

- чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника;

- чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій);

- чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта.

В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати.

'''Приклад:''' лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби; або під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.
=== Презумпція вини ===
Варто зазначити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.
==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====
* шкода заподіяна за крайньої потреби;
* шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
* шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).
=== Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===
Відповідно до цивільного права в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:
# майнової - усіх видів майнових витрат (ст.22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]);
# немайнової (моральної) - компенсацію порушником завданих фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦКУ]).
'''Майнова шкода''' складається з:
# реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
# втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.
Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

'''Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди (моральної шкоди)'''

На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:
# повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
# в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
# сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
# компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.
Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди. Стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ] частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:
* на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
* ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
* характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
* ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
* до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.
'''Важливо!''' Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦКУ)]. А саме на:
* юридичних осіб – медичні заклади;
* фізичних осіб, що займаються медичною практикою.
Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦКУ] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з [[Право зворотної вимоги до винної особи (регрес)|регресним позовом]] та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.
== Адміністративна відповідальність ==
''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

- порушення санітарних норм (стаття 42);

- порушення встановленого порядку реалізації (відпуску) лікарських засобів (стаття 424) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 442);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 451).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.

'''Варто відмітити''', що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності. 
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:

- злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);

- злочини проти прав особи (пацієнта);

- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.

=== Приблизний перелік, закріплених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print КК України], діянь, за які наступає кримінальна відповідальність: ===
* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 132);
* незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137);
* незаконна лікувальна діяльність (стаття 138);
* [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] (стаття 139);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140);
* порушення прав пацієнта (стаття 141);
* незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (стаття 143);
* насильницьке донорство (стаття 144);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145);
* підміна дитини (стаття 148);
* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (стаття 151);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320);
* фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (стаття 3211)
* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (стаття 3212);
* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (стаття 325);
* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (стаття 326);
* зловживання владою або службовим становищем (стаття 364);
* службове підроблення (статя 366);
* службова недбалість (стаття 367);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368).
===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===
Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.
===Обставини, які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===
* хвороба самого медичного працівника;
* непереборна сила;
* відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
* стан [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.
Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_b59#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 28 липня 2016 року у справі "Марчук проти України"]
== Корисні посилання ==
* [http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/jun/13361/41.pdf Особливості проведення судово-медичної експертизи лікарських помилок]
== Див. також ==
* [[Права пацієнта]]
* [[Ненадання допомоги хворому медичним працівником]]
* [[Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності]]
* [[Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

2022-12-27T11:32:49Z

Nataliia.rudiuk:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2421-IX#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом»]
==Поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом==
'''Трудовий договір з нефіксованим робочим часом '''- це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених статтею 21-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України].

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця ''не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів,'' стороною яких є цей роботодавець.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати ''не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом''.
==Порядок укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом укладається, як правило, в '''''письмовій формі''.'''

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Однак, відповідно до частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Таким чином, у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов'язковою.

==Зміст трудового договору==
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
*спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
*спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
*інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
==Права працівника при виконанні роботи за договором з нефіксованим робочим часом==
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов'язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Окрім того,якщо працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.
==Оплата праці за даним договором==
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.

За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу - в порядку, передбаченому статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України].

Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
==Відповідальність за порушення законодавства про працю ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статтею 265 Кодексу законів про працю України] юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
* фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
* вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
* порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
* недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
* недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text законами України "Про військовий обов’язок і військову службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text "Про альтернативну (невійськову) службу",] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"], - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
* недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
* вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

* перевищення встановленої статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 21-1 Кодексу законів про працю України] допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
* порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев’ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
* вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]

Нотаріальне посвідчення правочинів

2022-12-27T08:50:39Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України «Про іпотеку»]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5479-17 Закон України «Про аграрні розписки»]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
'''На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено [https://minjust.gov.ua/pages/list_of_notaries перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] '''посвідчення довіреностей та заповітів, засвідчення справжності підпису на документах здійснюється без використання спеціальних бланків нотаріальних документів на білих аркушах паперу''' з нанесеними на них за допомогою комп’ютерної техніки реквізитами нотаріуса: зображення Державного Герба України, прізвище, власне імʼя, по батькові (за наявності), найменування державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса), номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.

Постановою також передбачено, що в умовах воєнного стану '''довіреності''', крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, та заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі. Начальник табору (установи, де створено дільницю) для військовополонених може посвідчувати заповіт військовополоненого.

Крім того, '''установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється, але не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

'''Увага!!! З 1 січня 2023 року почне діяти Порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані з вчинюваними нотаріальними діями, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 06 грудня 2022 року №5441/5, відповідно до якого державні нотаріуси надаватимуть додаткові послуги правового характеру, а саме: консультації правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, складання проєктів документів та заяв, письмових довідок з питань законодавства.'''

== Поняття та види правочинів ==
'''Правочином''' є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. '''Правочин''' - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна у власність шляхом купівлі-продажу; здача майна в оренду, надання послуг тощо).
==== Види правочинів: ====
* одностороні;
* дво- чи багатосторонні.

* '''Одностороннім правочином''' є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту). Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
*'''Дво- чи багатостороннім правочином''' є погоджена дія двох або більше сторін. ''Правочин посвідчується нотаріусом'', якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону. 
== Вимоги до документів, в яких викладається правочин ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 44 Закону України «Про нотаріат»] під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. 
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов’язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. 
'''''При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.'''''

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Стаття 43 Закону України «Про нотаріат»] визначає, що встановлення особи здійснюється за ''паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів''. 
У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 47 Закону України «Про нотаріат»] встановлюються чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається правочин:
* Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані (крім випадків, коли такі документи видані (отримані) за допомогою єдиних та державних реєстрів, відомості яких обов’язково використовуються нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії);
* Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
* Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
=== Правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом ===
* договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України]); 
* іпотечні договори, договори про заставу засобів, космічних об'єктів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»], ст. 13 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Про заставу]», ст. 577 ЦК України); 
* договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України], ст. 14 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)]»); 
* договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України]); 
* договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text стаття 793 ЦК України]); 
* договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 799, 828 ЦК України]); 
* договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 153 ЦК України]); 
* договори управління нерухомим майном ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 1031 ЦК України]); 
* договори про зміну черговості одержання права на спадкування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 1259 ЦК України]); заповіти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.ст. 1247, 1249 ЦК України]); 
* довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 245 ЦК України]); 
* інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма. 
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договори доручення тощо).
== Місце вчинення нотаріальної дії ==
1. Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України „Про нотаріат”] (далі - Закон) та іншими актами законодавства України. 
2. Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n87 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]). 
3. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса. 
4. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством. 
5. Приватний нотаріус має право мати лише одне приміщення для розміщення робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність.
== Плата за нотаріальне посвідчення правочину ==
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 19 Закону України «Про нотаріат»]). 
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою.([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 31 Закону України «Про нотаріат»]) 
Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається. 
== Строки вчинення нотаріальних дій з посвідчення правочинів ==
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії. На час витребування додаткових відомостей, а також з метою надсилання документів на експертизу, або якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено, але не більше, ніж на один місяць.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3425-12#Text ст. 46 Закону України "Про нотаріат"]). 
За умови здійснення оплати нотаріальної дії, сплати інших загальнообов'язкових платежів нотаріальна дія повинна бути вчинена в день подачі всіх документів. Отже, за наявності всіх підстав для вчинення нотаріальної дії нотаріус не має права відкладати чи зупинити її вчинення.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. 
Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій. 
== Підстави для відмови ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»] нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Внесення до Єдиного реєстру боржників державного або комунального підприємства не є підставою для відмови у посвідченні договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. 
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. 
== Порядок оскарження ==
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. 
У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 50 Закону України "Про нотаріат"] йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори. 
Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку. 
Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови.

Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень. Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим, винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому, законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу. 
Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення, що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями. 
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням, то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого). 
В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"]. Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення у такій категорії справ. 
Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні.

Питання оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні детально розглянуті в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002740-14#Text Постанові Пленуму Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2 від 07.02.2014] "Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" та [https://ips.ligazakon.net/document/VRR00137 Листі Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ] від 07.02.2014 "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні".
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎‎]]

Визначення розміру аліментів на дитину

2022-12-27T07:55:19Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб"]
== Відрахування аліментів на утримання дитини у добровільному порядку ==
=== Сплата аліментів на дитину за ініціативою платника ===
[[Файл:30689045 415920435520058 3801753404227120214 n.png|200px|thumb|right|Як оформити аліменти?]]
[[Файл:Info1.jpg|міні|Порядок оформлення аліментів, їх розмір та відповідальність за несплату]]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України] (''стаття 187'') передбачено '''добровільний спосіб''' виконання матір’ю або батьком свого обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів.

Так, один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.

На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються '''не пізніше триденного строку''' від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

На підставі заяви одного з батьків '''аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії,''' а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.
=== Договір про сплату аліментів на дитину ===
Батьки мають право укласти '''договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати'''.

При цьому, умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.

'''Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.'''

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Див. додатково [[Договір між батьками про сплату аліментів на дитину]]
== Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду ==
У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду.
=== Спосіб стягнення аліментів ===
'''За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються''' (за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина):
# '''у частці від доходу матері, батька дитини''';
# '''у твердій грошовій сумі'''.
'''Спосіб стягнення аліментів''', визначений рішенням суду, може '''бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.'''
== Розмір аліментів на дитину ==
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

'''Мінімальний гарантований розмір''' аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а '''мінімальний рекомендований розмір''' аліментів на одну дитину - розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів).

При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (''частина друга і третя статті 182'' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
=== Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів ===
'''Відповідно до сатті 182 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] при визначенні розміру аліментів суд ураховує:'''
# стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
# стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
# наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків чи дочки, сина;
# наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
# доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
# інші обставини, що мають істотне значення.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. ''' Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.'''
''Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції)''

'''Дана правова позиція міститься в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]'''
|}
=== Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини ===
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:
* на одну дитину - однієї чверті,
* на двох дітей - однієї третини,
* на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
=== Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ===
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»], якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, '''має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.'''
=== Розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ===
У 2022 році прожитковий мінімум на дітей становить:
{| class="wikitable"
|-
| віком '''до 6 років''':||
* з 1 січня 2022 року - '''2100 гривень''',
* з 1 липня - '''2201 гривень''',
* з 1 грудня - '''2272 гривні''';
|-
| віком '''від 6 до 18 років''':||
* з 1 січня 2022 року - '''2618 гривень''',
* з 1 липня - ''' 2744 гривень''',
* з 1 грудня - '''2833 гривень'''.
|}
Див. додатково [[Індексація аліментів, визначених судом в твердій грошовій сумі]]
== Доходи з яких утримуються аліменти ==
При визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: '''основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди''' та інші доходи, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-п#Text Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146] (далі - Перелік).

'''Дохід від продажу нерухомого майна не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів''' таку позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666367 постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)]. Висновок Верховного Суду, що викладеній в цій Постанові звучить так - виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

З осіб, які працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна не уклала договору про надання правової допомоги, розмір аліментів обчислюється виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, де мешкали такі особи до від’їзду за кордон. У разі надання такими особами відомостей про свій заробіток (дохід) аліменти обчислюються виходячи із розміру заробітку (доходу), отриманого ними за кордоном.

З осіб, які працюють і одержують заробіток (дохід) тільки за кордоном у державі, з якою Україна уклала договір про надання правової допомоги, аліменти обчислюються і стягуються у визначеному законодавством порядку.

Аліменти з осіб, що одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, утримуються бухгалтеріями (розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти.
{| class="wikitable"
!16.11.2022 року набрали чинності зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-93-п#Text Переліку], відповідно до яких з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони ''утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.''
|}
== [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини|Можливість зміни розміру аліментів на дитину]] ==
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним Кодексом України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Статтею 192 Сімейного кодексу України] передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/91680574?fbclid=IwAR2SUZhJUvcTYkzkqU7p4Uh3EY4pYVkD6U3lmCO-Dl9L6o2YeLFQ-ABLT4s постанова Верховного суду від 16.09.2020, справа № 565/2017/19]).
== Припинення права на аліменти на дитину ==
Обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути припинений шляхом укладення за угодою між батьками та з дозволу органу опіки та піклування договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
В свою чергу той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується в подальшому самостійно утримувати її. У випадку невиконання такого обов'язку, договір про передачу права власності на нерухоме майно може бути розірваний в судовому порядку за позовом відчужувача.
Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. При цьому набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86607305 Постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91680574?fbclid=IwAR2SUZhJUvcTYkzkqU7p4Uh3EY4pYVkD6U3lmCO-Dl9L6o2YeLFQ-ABLT4s Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2017/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666367 Постанова Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Соціальні гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в особливий період

2022-12-27T07:32:37Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»]
*
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
== Загальні положення ==
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації|мобілізацію]] (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#top Закону України "Про оборону України"]).
== Соціальні гарантії військовослужбовців ==
Законом України «[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] (далі - Закону) передбачено соціальні гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в особливий період.

Стаття 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону] передбачає, що забезпечення виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text Закону], інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, мають переважне право на укладення [[Укладення контрактів про проходження державної служби|контракту]] [[Укладення контрактів про проходження державної служби|на проходження військової служби]] після завершення особливого періоду (пункт 6 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n68 Закону]).

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|введення воєнного стану]] або до моменту прийняття рішення про демобілізацію надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу (пункт 17 статті 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n131 Закону]).

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу (пункт 18 статті 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#n131 Закону]).

Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (пункт 15 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/ed20220413#n245 Закону]).

Крім того, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову (частина третя статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n709 Кодексу законів про працю України]).
== Грошове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей ==
Членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців (пункт 61 статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/ed20220413#n353 Закону]).

Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.

Крім того, пунктом 25 підрозділу 10 розділу ХХ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] передбачено, що самозайняті особи (фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з [[Податок на доходи фізичних осіб|податку на доходи фізичних осіб]], а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з [[Єдиний податок для фізичних осіб-підприємців (спрощена система оподаткування)|єдиного податку]].
== Пенсійне забезпечення військовослужбовців ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#Text Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] гарантує виплату пенсій пенсіонерам, у разі призову їх на військову службу під час мобілізації, на особливий період на час такої служби.

Статтями 10,15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»] передбачено, що на сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України поширюються пільги, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].
== Див. також ==
* [[Грошове забезпечення військовослужбовців]]
* [[Грошове забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану]]
* [[Грошове забезпечення сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками та безвісно відсутніх]]
* [[Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Законодавство у сфері військового обов'язку та військової служби]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Відстрочка та звільнення від призову на базову військову службу

2022-12-22T11:17:33Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0073-18 Наказ Міністерства оборони України від 20 грудня 2017 року № 684 "Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов’язаних"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687/2021#Text Указ Президента України від 29 грудня 2021 року № 687 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2022 році"]
== Хто призивається на строкову військову службу ==
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає:
* підготовку громадян до військової служби;
* приписку до призовних дільниць;
* прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
* проходження військової служби;
* виконання військового обов'язку в запасі;
* проходження служби у військовому резерві;
* дотримання правил військового обліку.
На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (частина перша статті 15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"] (далі - Закон).

'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71/2021#Text Указу Президента України від 24 лютого 2021 року № 71 "Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2021 році"] чоловіки зазначеної вікової категорії призиватимуться у 2021 році у квітні - червні та жовтні - грудні.

'''Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану.'''

Відповідно до ч.1 ст. 18-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"] під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст. 18-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"] під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:

організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов’язаних або виключення з військового обліку;

направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні".

== На кого не поширюється обов’язок військової служби ==
Військовий обов'язок не поширюється на ''іноземців та осіб без громадянства'', які перебувають в Україні.
== Чи можуть іноземці призиватися на військову службу ==
Проходження військової служби здійснюється іноземцями та особами без громадянства - ''у добровільному порядку'' (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (частина шоста статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n271 Закону]).

Порядок проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248/2016#Text Положенням про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, затвердженим Указом Президента України від 10 червня 2016 року № 248].
== Підстави відстрочки від проходження військової служби ==
Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам '''за рішенням районної (міської) призовної комісії:'''
# за сімейними обставинами,
# за станом здоров'я,
# для здобуття освіти;
# продовження професійної діяльності.
=== Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами ===
Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають:
# непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством;
# неповнолітніх рідних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер або непрацездатних рідних (повнорідних чи неповнорідних) братів і сестер незалежно від їх віку, якщо вони не мають інших працездатних осіб, крім призовника, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати;
#дитину (дітей) віком до 18 років, яку (яких) виховують самостійно;
#дитину віком до трьох років;
# двох і більше дітей;
# вагітну дружину.
=== Відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров'я ===
Відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров'я '''на строк до одного року''' надається призовникам, які визнані під час медичного огляду '''тимчасово непридатними''' до військової служби.
=== Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти ===
Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які:
* у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
* навчаються у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;
* навчаються у ВНЗ з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти;
* навчаються у середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання;
* навчаються в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва;
* проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
{| class="wikitable"
|-
| '''Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки'''
|}
* в навчальних закладах інших держав в рамках міжнародних договорів України.
=== Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності ===
Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:
# педагогічним працівникам, які здобули вищу освіту, основним місцем роботи яких є заклади загальної середньої освіти, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за спеціальністю;
#медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, - на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості;
#священнослужителям, які закінчили заклади вищої або середньої духовної освіти і займають посаду в релігійних організаціях, що діють на основі статуту (положення), зареєстрованого у встановленому порядку, - на час виконання обов’язків священнослужителя;
#сільським, селищним, міським головам - на строк виконання ними цих повноважень;
#особам, які мають ступінь доктора філософії (кандидата наук)/доктора мистецтв або доктора наук та працюють на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями знань (науки)/мистецтв, за якими присуджено науковий/освітньо-творчий ступінь, - на весь період їх роботи за цією спеціальністю;
#резервістам - на весь період служби у військовому резерві;
#поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівникам Державного бюро розслідувань - на весь період їх служби;
#співробітникам Служби судової охорони - на весь період їх служби (частина тринадцята статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n271 Закону]).
== Порядок отримання відстрочки від призову на строкову військову службу ==
{| class="wikitable"
|-
| Призовники, яким надано відстрочку від призову на строкову військову службу, зобов'язані '''щороку до 1 жовтня''' подавати у районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують їх право на відстрочку. Довідка про навчання призовника може безпосередньо надсилатися закладом освіти районному (міському) військовому комісаріату.
Крім того, відповідно до частини п'ятнадцятой статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n271 Закону] у випадках, не передбачених цим Законом, відстрочка від призову на строкову військову службу може бути надана призовникам згідно з рішеннями призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської призовних комісій за поданням районних (міських) призовних комісій.
|}
=== Дії, для отримання відстрочки від призову на строкову військову службу ===
У разі отримання повістки про призов на строкову військову службу та прибуття на призовну дільницю, необхідно скласти заяву на ім’я голови районної (міської) призовної комісії про надання відстрочки від призову на строкову військову службу, з описом підстав для надання відстрочки, а також додати всі наявні письмові докази, що підтверджують дані підстави (наприклад, підставою для надання відстрочки від призову призовнику у зв’язку з вагітністю дружини є свідоцтво про шлюб та медична довідка закладу охорони здоров’я про вагітність дружини, посвідчена головним лікарем закладу охорони здоров’я). Заяву необхідно складати у 2-х екземплярах, один з яких, із позначкою про реєстрацію, залишити собі.

Дана заява буде розглядатись на зібранні членів районної (міської призовної комісії), за результатами чого, районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, про:
* придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину (у разі відсутності підстав, що чітко закріплених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Законі]);
* надання відстрочки від призову на строкову військову службу (у разі наявності підстав, закріплених в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу»]);
* внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам відстрочок від призову на строкову військову службу (у випадках, не передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Законом]).
У разі внесення на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам відстрочок від призову на строкову військову службу, рішення про надання/не надання відстрочки приймається на засіданні призовної комісії вищого рівня (обласна комісія) (пункти 74-82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, завтерджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 № 352]).
{| class="wikitable"
|-
| '''Рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином України до призовної комісії вищого рівня або до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].'''
|}
=== Зразок заяви голові районної призовної комісії про надання відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами ===
[[Файл:Заява у військовий комісаріат про надання відстрочки від призиву на строкову військову службу.docx|міні|Заява голові районної призовної комісії про надання відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами]]
== Підстави звільнення від проходження військової служби ==
Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України:
# які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
# які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку;
# які виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
# батько або мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат або сестра яких загинули, померли або стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або зборів військовозобов'язаних. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати;
#які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
#які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
#які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
#які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
#які здійснюють опіку над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
# які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
# які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
# яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу (стаття 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n271 Закону]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74980261 Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 813/389/18] (щодо відмови в наданні відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами)
== Корисні посилання ==
* [https://www.zsu.gov.ua/menu/5fed8aead3a55a205e8fd51c Строкова служба]
== Див. також ==
* [[Ухилення від призову на строкову військову службу]]
* [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів]]
[[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Працевлаштування осіб з інвалідністю

2022-12-22T10:58:30Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
== Загальні поняття ==
Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини].

Відповідно до статті 27 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенції про права осіб з інвалідністю] держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті (стаття 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"].

Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації. Див. додатково консультацію "[[Інвалідність та порядок її встановлення]]".

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу Законів про працю України] (далі – КЗпП). За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю сплачують Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (стаття 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]).
|}
== Перелік, необхідних документів для працевлаштування ==
Для укладення трудового договору особа з інвалідністю повинна подати наступні документи:
# паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
# трудову книжку;
# документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).
При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, окрім тих осіб, які працевлаштовуються вперше ([https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1997 року № 301 "Про трудові книжки працівників"]).
Оформлення декількох трудових книжок на одного працівника законодавством України '''не передбачено'''. Навіть у випадку втрати трудової книжки, роботодавець видає працівнику її дублікат.

Під час працевлаштування особи з інвалідністю також надають документи, які підтверджують інвалідність, є:
* довідка МСЕК;
* виписка з акта огляду МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
* індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).
== Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи ==
* при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (частина 3 статті 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]);
* інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (частина перша статті 39 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]);
* при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту"],(пункт 5 частини статті 42 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20Кодекс%20законів%20про%20працю%20України Кодекс законів про працю України]).
*за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності;
За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці (стаття 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08%20Кодекс%20законів%20про%20працю%20України Кодекс законів про працю України].
== Гарантії та пільги по відпусткам ==
На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (пункт 2 частина сьома статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закону України "Про відпустки"]).

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина тринадцята статті 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр%20Закону%20України%20«Про%20відпустки» Закону України "Про відпустки"]).

'''Тривалість щорічної основної відпустки''' для працівників-осіб з інвалідністю становить:
* для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
* для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр%20Закону%20України%20«Про%20відпустки» Закону України "Про відпустки"]).
Відпустка '''без збереження заробітної плати''' тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закону України "Про відпустки"].

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (частина третя статті 12 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закону України "Про охорону праці"]).
== Переведення на легшу роботу ==
За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може '''перевести його на легшу роботу'''. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України].
== Взяття на облік до центру зайнятості ==
Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:
* паспорт;
* трудову книжку;
* документ про освіту;
* посвідчення людини з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
* довідку до акта огляду МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) та індивідуальну програму реабілітації (видається при отриманні групи інвалідності) (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792]). У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості '''не може взяти її на облік''', оскільки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.

Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.

Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:
* у повному обсязі;
* з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.
Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Див. додатково консультацію "[[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні]]"
=== Рекомендації щодо форми організації навчання ===
* у загальноосвітньому навчальному закладі;
* у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
* спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.
МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.

'''Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю''' визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.

Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації дійснює контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Безробіття]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Працевлаштування осіб з інвалідністю

2022-12-22T10:55:45Z

Nataliia.rudiuk:

Мобінг: поняття, різновиди, причини, відповідальність

2022-12-22T09:53:10Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b23#Text Директива Ради Європейських Співтовариств від 12 червня 1989 року № 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі]
* [http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=67418 Директива Ради Європейського Співтовариства від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄC про загальну систему рівного поводження в сфері зайнятості й професійної діяльності]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*Закон України від 16 листопада 2022 року № <abbr>2759-IX "</abbr>Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text]
*Закон України від 01.12.2022 № 2806-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/index]
== Загальна інформація ==
Працівники, зокрема мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників. (частина друга статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#n6 Закону України "Про засади протидії та запобіганні дискримінації в Україні"] '''утиск''' - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

В свою чергу поняття '''''утиск''''' має більш широке юридичне застосування і розповсюджується на багато видів юридичних правовідносин, що ж стосується дискримінаційних дій під час виконання трудових обов'язків то в такому випадку застосовується визначення '''''мобінг'''''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Стаття 2-2 Кодексу законів про працю України] визначає поняття цькування наступним чином:

'''Мобінг (цькування)''' - систематичні тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

''Мобінг може бути:'' латентним і відкритим; індивідуальним і груповим, а також хронічним. Виживши одного колегу, мобер приймається за нову жертву, трапляються також булери-вампіри, яких цікавить переважно процес цькування, а зовсім не результат у вигляді звільнення колеги або підлеглого.
== Причини винекнення мобінгу та його ознаки ==
'''Причини винекнення мобінгу можна поділити на зовнішні та внутрішні: '''
* '''зовнішні'' причини «на рівні соціуму загалом і групи зокрема» –''''' це причини пов‘язані з життєвим циклом колективу, законами існування груп, культурою, мораллю, тобто вони не залежать від індивідуальності особистості. Виділяються наступні зовнішні причини мобінгу: - розподіл статусів в колективі, - примітивні реакції у спілкуванні, - успадкований стадний інстинкт, - вікові особливості розвитку, - низька загальна культура і мораль, - відсутність реально діючого правового механізму тощо.
* '''''внутрішні'' причини «на рівні особистості»''' – це причини, які зумовлені особливостями психіки, життєвого досвіду, світогляду, переконань окремого індивіда. Проте основну роль в появі мобінгу відіграють внутрішні причини в той час як зовнішні лише сприяють процесу.
== Форми мобінгу та способи його прояву ==
'''За загальним правилом мобінг може набувати таких форм:'''

– '''авторитарний мобінг''' – здійснюється з боку начальника, який застосовує деструктивний стиль керування;

– '''зміщений мобінг''' – агресія спрямовується на третю особу, оскільки прояв її по відношенню до справжнього джерела є занадто небезпечним, а рівень розчарування ситуацією перейшов допустимі межі і рамки боротьби з проблемою, може бути реакцією на авторитарне знущання;

– '''мобінг «посвяти»''' – маємо справу з ним в ситуації, коли в колективі з‘являються нові члени, які піддаються спробам «тестуванню» старшими стажем;

– '''дискримінаційний мобінг''' – його жертвою стають особи, які відрізняються від загального колективу з точки зору цінностей важливих для його членів або особи, які не схвалюють встановлених в колективі норм;

– '''десигналізаційний мобінг''' – різновид дискримінаційного, застосовуваний по відношенню до особи, яка виявила негативні факти про своїх колег, інформуючи про них всередині організації (тобто керівників) або її оточення, за що у формі знущань отримує «покарання» від співпрацівників;

– '''сексуальний мобінг''' – сексуальне домагання є особливою формою даного явища, а в випадку групи може бути різновидом дискримінаційного мобінгу, де проявлення зацікавленості протилежною статтю або тією самою, залежно від преференції, не зустрічається схваленням;

– '''відбірковий мобінг''' – його метою є позбавлення даної особи з групи, дії стають щораз жорстокішими, поки мета не буде досягнута. Слід звернути увагу, що три вище згадані форми: «посвяти», дискримінаційний і відбірковий пов‘язані з етапами переходу працівника через організацію: вхід-трансфер-вихід, а головною метою кожного з них є нав‘язування працівнику правил поведінки даної групи і примус виконання існуючих всередині норм.

'''В свою чергу положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)]" та стаття 2-2 КзпП за формами розподіляє мобінг:'''

'''''- Психологічний утиск;'''''

'''''- Економічний утиск.'''''

'''За способами прояву мобінг(цькування) встановлюється наступним чином:'''
# Створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
# Безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
# Нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;
# Нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
# Безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
# Необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
# Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
== Права постраждалих від цькування та юридичні наслідки за вчинення мобінгу. ==
В свою чергу працівникові, який став жертвою утисків під час виконання трудових обов'язків відповідно до положень статті 5-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КзпП] Гарантовано правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення за захистом своїх прав.

'''У разі вчинення мобінгу працівник має право:'''

''- Звернутись з скаргою до Управління Державної служби з питань праці, яке реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.''

''- Звернутись з позовною заявою до суду щодо визнання фактів цькування та їх усунення (без подальшого припинення працівником трудової діяльності на період розгляду провадження у справі).''

''- Отримати відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок мобінгу у розмірі витрат, які понесла особа під час лікування. ('''Увага'''''<nowiki/>'''! ''Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок заподіяння мобінгу можливе у разі підтвердження факту його вчинення на підставі судового рішення, що набрало законної сили.)'''''

''- Розірвати трудовий договір у визначений ним строк розірвати трудовий за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору та продовжує чинити мобінг.''

В яких би формах не проявлялись наслідки мобінгу, вони є тяжкими як для самого працівника, так і для колективу і підприємства в цілому як в психологічному аспекті так і в юридичному. Серед наслідків психологічного переслідування, що відображаються на людині, (зростання незадоволення, знервованості чи байдужості; часте порушення працівником встановлених правил, або занадто строге слідування їм; зниження працездатності; часті випадки стресових ситуацій та ослаблення імунітету на стрес, часом з травматичними нервовими кризами; фізіологічні патології) матеріальні збитки, які особа несе за лікування та відновлення особистого пошкодженого майна.

'''Психологічні наслідки, що відображаються на трудовому колективу в цілому''''':''

– зниження ефективності і продуктивності праці;

– не поважаються правила, які встановлені на підприємстві, та зростає критика щодо роботодавця та керівників;

– відбувається поступовий, але неухильний спад довіри між колегами та до керівництва, знижується почуття безпеки;

– збільшується кількість випадків відсутності працівників на роботі через хвороби та відпустки за свій рахунок;

– часті звільнення призводять до відтоку професіоналів, зростає загроза плину кадрів;

– спадає імунітет до стресу та погіршуються симптоми незадоволення;

– встановлюється чітка тенденція бачити великі проблеми там, де їх немає, тобто «робити з мухи слона»;

– колектив постійно шукає «жертву» – винуватця в ситуації, що склалась.

=== Адміністративна відповідальність за вчинення мобінгу. ===
Відповідно до статті 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вчинення мобінгу (цькування) працівника -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

== Юридичні наслідки ==
== посилання ==
* [http://employers.org.ua/news/id2190 Конвенція МОП № 190 та Рекомендація МОП № 206 Короткий огляд]
* [http://www.nusta.edu.ua/wp-content/uploads/2016/11/%D0%9C%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B3.pdf Мобінг]
* [https://cpo.stu.cn.ua/Oksana/posibnik/530.html Мобінг як несприятливий соціальний фактор]
*[https://www.youtube.com/watch?v=CcnsAKUaTx0 Вебінар "Дискримінація в трудових відносинах: мобінг"]
== Див. також ==
* [[Протидія булінгу в дитячому середовищі]]
* [[Кібербулінг в освітньому середовищі]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Порядок поновлення актових записів цивільного стану

2022-12-16T08:15:18Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1064-2007-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»]
== Загальні відомості ==
Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та статей 2 та 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] (далі – Закон №2398-VI), актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. 
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. 
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. 
Актовий запис цивільного стану – це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації актів цивільного стану. 
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відомості про фізичних осіб, що містяться у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, безоплатно надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
== Підстави та порядок подання заяв про поновлення актових записів цивільного стану ==
Підставою для прийняття заяви про поновлення актового запису цивільного стану є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану. 
Якщо метричні книги або книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державної архівної установи, підставою для прийняття заяви про поновлення актового запису цивільного стану є архівна довідка про його відсутність, видана державним архівом. 
У зв’язку з тимчасовою окупацією території України, існують непоодинокі випадки коли громадяни не мають можливості повторно отримати документи на підтвердження фактів народження особи, реєстрацій шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені та смерті з причини відсутності доступу до паперових носіїв актових записів, які знаходять на тимчасовій території України, та відсутністю відомостей про них у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. 
Окрім того, у громадян, по всяк час, виникає потреба у внесені змін до актових записів цивільного стану у зв'язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей. 
В таких випадках законодавством України, зокрема Законом №2398-VI та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0055-11#Text Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання] (далі – Правила) передбачено поновлення актових записів цивільного стану. 
Заява про поновлення втраченого актового запису цивільного стану за встановленою формою подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника при пред'явленні паспорта або паспортного документа. 
Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території України, подають заяву про поновлення актового запису цивільного стану до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території на їх вибір. 
Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, подають заяву про поновлення актового запису цивільного стану до відділу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір. 
Громадяни України, а також іноземці, особи без громадянства, які проживають за кордоном, подають аналогічну заяву про поновлення втраченого актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до дипломатичного представництва або консульської установи України. 
Іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, подають заяву про поновлення втраченого актового запису цивільного стану, складеного органом державної реєстрації актів цивільного стану України, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання.
== Перелік осіб, за заявою яких поновлюються актові записи цивільного стану ==
У пункті 3.3 Правил міститься перелік осіб, на підставі заяви яких провадиться поновлення актових записів, а саме:
* особи, щодо якої було складено актовий запис;
* одного з батьків неповнолітнього (малолітнього);
* піклувальника неповнолітнього та опікуна малолітнього;
* опікуна недієздатної особи;
* спадкоємців померлого;
* представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
== Документи, необхідні для поновлення актових записів цивільного стану ==
Підставою для прийняття заяви про поновлення актового запису цивільного стану є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану. 
Якщо метричні книги або книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державної архівної установи, підставою для прийняття заяви про поновлення актового запису цивільного стану є архівна довідка про його відсутність, видана державним архівом в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві або Севастополі (пункт 3.4 Правил). 
Разом із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану подаються:
* архівна довідка, видана державним архівом в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, якщо метричні книги або книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державної архівної установи;
* документи (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану;
* свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо);
* інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. 
Поновлення втрачених актових записів про шлюб, зміну прізвища, розірвання шлюбу, смерть проводиться тільки за наявності документів, які підтверджують, що відповідний актовий запис був раніше складений в органах державної реєстрації актів цивільного стану України (свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, його копії, засвідченої нотаріально, відмітки (штампа) про державну реєстрацію акту цивільного стану в паспорті або паспортному документі), або на підставі рішення суду (пункт 3.5 Правил). 
Рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його первинного складання, крім випадку зберігання запису на тимчасово окупованій території України. 
Рішення суду про встановлення факту народження, смерті в певний час, постановлене судом у разі неможливості їх реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для державної реєстрації таких фактів. 
У цих випадках заявник подає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання копію рішення суду разом із заявою про поновлення актового запису цивільного стану. 
При потребі заявник зазначає в заяві про поновлення актового запису про народження додаткові дані (відомості про місце народження, про батьків), необхідні для складання актового запису, які мають бути підтверджені відповідними документами. 
Актовий запис про народження, смерть, складений на підставі рішення суду про встановлення факту народження, смерті, включається до книги поновлених актових записів цивільного стану, якщо з дня народження або дня настання смерті минуло більше одного року.
== Процедура поновлення актових записів цивільного стану у позасудовому порядку ==
Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення. 
Питання про '''поновлення актових записів цивільного стану розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви''' до відділу державної реєстрації актів цивільного стану (абзац перший пункту 1.10 Порядку). 
У разі якщо неможливо витребувати копії актових записів цивільного стану або підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки. 
Питання про внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану розглядаються дипломатичним представництвом або консульською установою України у шестимісячний строк з дня подання до них відповідної заяви.

Поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника у випадку, якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави є неможливим. 
У разі виникнення ситуації при якій втрачено актовий запис цивільного стану, складений компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану повідомляється компетентному органу іноземної держави. 
Якщо заява про державну реєстрацію народження надійшла після закінчення одного року з дня народження дитини і до досягнення нею 16 років, державна реєстрація народження проводиться відділом ДРАЦС за місцем проживання дитини на загальних підставах без складання висновку. У цих випадках пред’являються довідка про народження закладу охорони здоров’я, довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, а також довідка з місця проживання дитини; за відсутності такої довідки місце проживання дитини може бути підтверджене паспортом або паспортним документом одного з батьків або законних представників дитини. 
Державна реєстрація народження дитини, яка досягла 16 років, але актовий запис про народження не був своєчасно складений, може бути проведена за її письмовою заявою з пред’явленням паспорта при складанні висновку. 
Складений актовий запис про народження із зазначенням після порядкового номера: «Державна реєстрація з пропуском строку» – включається до книги поновлених актових записів про народження. 
Для правильного написання відомостей у поновлених актових записах цивільного стану здійснюється необхідна перевірка, під час якої з’ясовуються число, місяць і рік народження заявника, а також ті відомості про його батьків, які істотно впливають на цивільно-правові відносини. 
Вік особи в поновленому актовому записі про народження зазначається на підставі поданих заявником документів, якщо вони не мають суперечностей. 
На підтвердження достовірності поданих заявником документів про реєстрацію актів цивільного стану відділ реєстрації актів цивільного стану додає до матеріалів справи копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. 
У разі зберігання відповідного актового запису цивільного стану в архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, '''у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня її отримання, надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей''' у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану, яке в подальшому додається до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у відповідній справі. Копія актового запису цивільного стану направляється, якщо про необхідність її надіслання було зазначено у запиті. 
Перевірка відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану не проводиться, якщо достовірність актового запису перевірено автоматизованим способом адміністратором Державного реєстру актів цивільного стану громадян або відділом державної реєстрації актів цивільного стану з накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка здійснювала таку перевірку.

На підставі поданих заявником та затребуваних відділом державної реєстрації актів цивільного стану документів та їх аналізу складається висновок про поновлення або відмову в поновленні актового запису цивільного стану. 
Висновок про відмову в поновленні актового запису цивільного стану може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до пункту 3.13 Положення, якщо актовий запис, який поновлюється, було складено в іншому органі реєстрації актів цивільного стану України, то висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про поновлення актового запису цивільного стану разом з матеріалами надсилаються до відділу реєстрації актів цивільного стану, де був складений втрачений актовий запис, для складання поновленого актового запису. 
Окремо слід зазначити, що актові записи цивільного стану, складені за межами України, у виняткових випадках можуть бути поновлені на території України, за наявності документа, що підтверджує неможливість його затребування або отримання. 
У такому разі, реєстрація поновлення актового запису проводиться у відділі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. При цьому, до справи додається дозвіл відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на поновлення та витяг з Державного реєстру актових записів цивільного стану громадян про відсутність актового запису, що поновлюється, за місцем проживання заявника. 
Згідно з пунктом 3.16 Положення на підставі поновленого актового запису виписується свідоцтво, яке видається заявнику або надсилається до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем його проживання для вручення заявнику. На свідоцтві проставляються штампи «Запис поновлено» та «Повторно». 
Якщо поновлюється актовий запис про особу, яка померла (для вирішення спадкової справи), у свідоцтві зазначається дата смерті особи, щодо якої поновлюється актовий запис. У таких випадках замість свідоцтва може бути видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановленого зразка. 
У разі відмови в поновленні актового запису цивільного стану у висновку відділу реєстрації актів цивільного стану вказується про можливість оскарження відмови в судовому порядку.
== Судовий порядок вирішення питання щодо поновлення актових записів цивільного стану ==
При відсутності документального підтвердження факту реєстрації акту цивільного стану, законодавством передбачено судовий порядок поновлення актового запису цивільного стану. 
Так, відповідно до статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] (далі – ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. 
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (частина перша статті 316 ЦПК України). 
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (частина друга статті 319 ЦПК України). 
Пунктом 3.17 Положення передбачено, що рішення суду про встановлення факту реєстрації актів цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі реєстрації актів цивільного стану за місцем складання втраченого актового запису. У цьому разі заявник подає копію рішення суду до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання разом із заявою про поновлення актового запису цивільного стану. 
У цих випадках заявник подає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання копію рішення суду разом із заявою про поновлення актового запису цивільного стану. 
Актовий запис про народження, смерть, складений на підставі рішення суду про встановлення факту народження, смерті, включається до книги поновлених актових записів цивільного стану, якщо з дня народження або дня настання смерті минуло більше одного року.
[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Захист прав дітей від насильства в сім'ї

2022-10-31T09:42:14Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейська конвенція про здійснення прав дітей]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Законом України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800 "Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 Наказ Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2009 року № 3131/386 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 лютого 2019 року № 278 "Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги"]
* [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Наказ Міністерства освіти і науки України від 02 жовтня 2018 року № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Лист Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2018 року № 1/11-548 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0656729-18#Text Лист Міністерства освіти і науки України від 30 жовтня 2018 року № 1/9-656 "Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей"]
== Загальні положення ==
На підставі положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р.] в Україні прийнято [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон "Про охорону дитинства",] який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

'''Домашнє насильство''' - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n6 стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"]).

Будь-які дії, що вчиняються щодо постраждалої дитини у сфері захисту її прав, базуються на принципах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_927 Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_135 Європейською конвенцією про здійснення прав дітей] та законодавчими актами України.

Дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

'''Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства''', а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n8 стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Жорстоким поводженням з дитиною є:'''
* будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
* використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
* робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини;
* використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
* дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
* статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема її розумової чи фізичної неспроможності, пов'язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, у тому числі в сім'ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF п. 3 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 800"Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю"]).
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини

'''Держава здійснює захист дитини від:'''
* усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
* втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
* залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0917-09 порядку], встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n37 стаття 3 Закону України "Про охорону дитинства"]).
== Права та обов'язки батьків ==
Правовий захист дітей відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1332 ст. 242 Цивільного кодексу України]).

Правовий захист дітей відповідно є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n110 стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n114 стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства"]).

'''Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:'''
* виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
* піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
* забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
* поважати дитину;
* забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
* забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
* ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення батьківських прав]].
* виникнення загрози життю і здоров'ю дитини є підставою для [[відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]].
== Органи які здійснюють захист дітей від насильства ==
'''До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:'''
* служби у справах дітей;
* уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
* органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
* органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
* центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
* суди;
* прокуратура;
* уповноважені органи з питань пробації.
'''До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:'''
* центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
* притулки для дітей;
* центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
* соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
* центри соціально-психологічної допомоги;
* територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
* інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
'''До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:'''
* притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
* кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
* мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
* заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
У здійсненні заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми.

'''Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:'''
* '''15-47''' - урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
* '''116-123''' (для мобільних телефонів) або '''0 800 500 335''' (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (цілодобово, безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
* '''116 111''' (для мобільних телефонів) або '''0 800 500 225''' (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія для дітей та молоді (безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
* '''0 800 213 103''' - гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів)
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
== Координація дій різних органів і служб у напрямі подолання насильства щодо дитини ==
Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв'язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n244 стаття 23 Закону України "Про охорону дитинства"]).

Міністерство освіти і науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" розробило спільно з Міністерством молоді та спорту України для використання у профілактичній освітній діяльності Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5480729-18 Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: лист від 18.05.2018 № 1/11-548].)

На підставі аналізу літератури та наукових джерел щодо запобігання і протидії насильству сформульовано рекомендації соціальним працівникам, соціальним педагогам, психологам, педагогічним працівникам, батькам у разі звернення до них постраждалих від насильства.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0262-19 Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.02.2019 № 278]. Працівники освіти у своїй діяльності щодо запобігання та протидії домашньому насильству керуються наказом Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 "[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-inshimi-organami-ta-sluzhbami Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами"].
==Відповідальність==
=== Адміністративна відповідальність ===
'''Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:'''
* доведення неповнолітнього до стану сп'яніння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1918 стаття 180 КУпАП]);
* невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1948 стаття 184 КУпАП]);
* вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1859 стаття 173 КУпАП]).
=== Кримінальна відповідальність ===
Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]'''. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього.

'''До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :'''
* доведення до самогубства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n779 стаття 120 ККУ]);
* умисне тяжке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121 ККУ]);
* умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122 ККУ]);
* умисне легке тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 стаття 125 ККУ]);
* побої й мордування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 стаття 126 ККУ]);
* домашнє насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n810 стаття 126 ККУ])
* катування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n816 стаття 127 ККУ])
* необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n822 стаття 128 ККУ]);
* погроза вбивством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 стаття 129 ККУ]);
* незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n855 стаття 134 ККУ]);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n875 стаття 137 ККУ]);
* експлуатація дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 стаття 150 ККУ])
* використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 стаття 150-1 ККУ])
* примушування до шлюбу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3438 стаття 150-2 ККУ])
* зґвалтування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 стаття 152 ККУ]);
* сексуальне насильство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 стаття 153 ККУ]);
* примушування до вступу в статевий зв'язок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n994 стаття 154 ККУ]);
* статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n999 стаття 155 ККУ]);
* розбещення неповнолітніх ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1006 стаття 156 ККУ]);
* злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 стаття 166 ККУ]);
* втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2108 стаття 304 ККУ]);
* схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2194 стаття 315 ККУ]);
* спонукання неповнолітніх до застосування допінгу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2259 стаття 323 ККУ]);
* схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 стаття 324 ККУ])
* невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2781 стаття 390 ККУ]).
== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
* Див. додатково [[Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі]]
* Див. додатково [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* Див. додатково [[Вчинення насильства в сім'ї]]
* Див. додатково [[Запобігання та протидія домашньому насильству]]
* Див. додатково [[Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Домашнє насильство]]

Звернення до суду: наказне провадження

2022-10-05T10:24:55Z

Nataliia.rudiuk:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" (далі - Постанова)]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть.

'''Рада суддів України оприлюднила [http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu?fbclid=IwAR0VM0X_cvUvaRJJhv789PiILaLhCbN82XRK6nsn2QdOUDHQc-2f_vngUK8 рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану]:'''
*обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;

*по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя;

*справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження;

*виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану;

*зосередитись виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою);

*вважати за неможливе відкладення судових засідань, на яких має розглядатись питання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У цих випадках суд (слідчий суддя) діє на підставі положень чинного кримінального процесуального законодавства.
*
'''Розпорядження Верховного Суду щодо зміни територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану''':
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_06_03_2022.pdf?fbclid=IwAR2JdiQGRPYMkfmg1BBctEHcbheB8eWVTEJBW5G2fP_bObmTCWxiTjnUw-Q від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22]
*[https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/Rozp_08_03_2022.pdf від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_10_03_2022.pdf від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_12_03_2022.pdf від 12 березня 2022 року № 5/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/temp/test/Rozp_14_03_2022.pdf?fbclid=IwAR1iOGKHUdygoFGIg5lfuv2daClKEt4dOmu85yqyF5rpuBSgDfw9I5MGQfw від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/temp/test1/Rozp_15_03_2022.pdf від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_16_03_2022_10.pdf від 16 березня 2022 року № 10/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_18_03_2022_1.pdf від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_22_03_2022_12.pdf від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/temp/Rozp_22_03_2022_13.pdf від 22 березня 2022 року № 13/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Rozp_25_03_2022_14.pdf від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22]

*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozpor_14_04_04_2022.pdf від 04 квітня 2022 року № 15/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozpor_16_06_04_2022.pdf від 06 квітня 2022 року № 16/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozpor_17_08_04_2022.pdf від 08 квітня 2022 року № 17/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Rozpor_26_29_04_2022.pdf від 29 квітня 2022 року № 26/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/29_rozp_10_05_2022.pdf від 10 травня 2022 року № 29/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Rozpor_40_22_07_2022_Donetsk.pdf від 22 липня 2022 року № 40]
'''Розпорядження Верховного Суду щодо відновлення територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану''':
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Rozpor_18_2022_04_21.pdf від 21 квітня 2022 року № 18/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Rozpor_24_2022_04_21.pdf від 21 квітня 2022 року № 24/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/25_Rozp_22_04_2022.pdf від 22 квітня 2022 року № 25/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/27_rozp_04_05_2022.pdf від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/28_rozp_05_05_2022.pdf від 05 травня 2022 року № 28/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/30_rozpor_19_05_2022.pdf від 19 травня 2022 року № 30/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/32_rozpor_25_05_2022.pdf від 25 травня 2022 року № 32/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/37_2022_07_12_rozpor.pdf від 12 липня 2022 року № 37/0/9-22]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/2022_07_25_vidnovl_pidsydnosti_Mykolaiv.pdf від 25 липня 2022 року № 41]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/2022_07_25_vidnovl_pidsydnosti_Xarkiv.pdf від 25 липня 2022 року № 42]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Rozpor_47_31_08_2022.pdf від 31 серпня 2022 року № 47]
[https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Див. детальніше: Територія України, де у зв’язку з війною не здійснюється правосуддя судами загальної юрисдикції!]
|}
==Поняття "наказне провадження"==
'''''Наказне провадження''''' є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7212 ЦПК України].
==Хто має право звернутися до суду==
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також [[Представництво в цивільному процесі|органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб]] (частина друга статті 160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7212 ЦПК України]).
==Куди звернутися==
Заява про видачу судового наказу подається до '''суду першої інстанції''' за загальними [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі#До якого суду звернутися (підсудність справи)|правилами підсудності]], встановленими ЦПК України (стаття 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7212 ЦПК УКраїни]).
==Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ==
Судовий наказ може бути видано (стаття 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7212 ЦПК України]), у разі якщо: '''1) заявлено вимогу про [[Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати|стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку]];''' Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (пункт 12 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page10 положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

'''2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;''' Якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page3 стаття 132 ЦПК України]). За своєю природою ця вимога є цивільно-правовою, а отже, на неї поширюється загальна позовна давність у 3 роки. Звернутися до суду з заявою можуть органи внутрішніх справ та інші особи, у яких виникло право вимоги. Заявником може бути заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

'''3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;'''

Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

'''4) заявлено вимогу про [[Стягнення аліментів в порядку наказного провадження|стягнення аліментів]] у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із [[Встановлення факту батьківства|встановленням]] чи [[Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини|оспорюванням батьківства (материнства)]] та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; ''' Відповідно до вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page12 пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати

'''5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;'''

'''6)заявлено вимогу про [[Права споживачів у разі придбання товару неналежної якості|повернення вартості товару неналежної якості]], якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;'''

Видача судового наказу за заявленою вимогою про повернення вартості товару неналежної якості можлива лише за заздалегідь прийнятого рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола осіб. Судовий наказ не може бути виданий за заявою, в якій зазначено вимогу про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди, завданих неналежною якістю товару, оскільки вони є предметом розгляду в порядку позовного провадження (пункт 15 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

'''7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==Форма і зміст заяви про видачу судового наказу==
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Форма і зміст заяви повинні відповідати вимогам [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 163 ЦПК України], зокрема '''у заяві повинно бути зазначено''': 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги ([https://cp.ks.court.gov.ua/sud2122/zrazkyzayavd/ зразок заяви про видачу судового наказу]).

До заяви про видачу судового наказу додається:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі відповідно до підпункту 41 пункту 1 частини другої [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2022 році – 248,10 гривень);

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

5) Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов’язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі
==Строки розгляду заяви судом==
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу '''протягом 5 днів''' з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - '''протягом 5 днів''' з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.

Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
==Підстави для відмови у видачі судового наказу==
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7229 163 ЦПК України]; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 161 ЦПК України]; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7441 статті 186 ЦПК України]; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7244 статті 164 ЦПК України]; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу '''не пізніше 10 днів''' з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 статті 165 ЦПК України], не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
==Оскарження судового наказу==
Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку '''не підлягає''', проте може бути скасований місцевим судом (тобто в місцевий суд може бути подана заява про скасування судового наказу).
==Порядок скасування судового наказу==
===Форма і зміст заяви про скасування судового наказу===
Боржник має право '''протягом 15 днів''' з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України]. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7293 стаття 170 ЦПК України]) та має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місце знаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (
[[Файл:Зразок заяви про скасування судового наказу.docx|міні|Заява про скасування судового наказу (зразок)]]).До заяви додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до підпункту 42 пункту 1 частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2022 році – 124,05 гривень); 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу встановленого строку. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України] боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України], судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
===Розгляд заяви про скасування судового наказу===
Заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 170 ЦПК], повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7310 стаття 171 ЦПК України]).

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page12 статтею 444 ЦПК].
==Набрання судовим наказом законної сили та видача його==
У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу '''протягом 5 днів після''' закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. Крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК], коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі
==Див. також==
*[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
*[[Звернення до суду: окреме провадження]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання батьківства

2022-09-30T06:59:32Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини 1, 2 статті 122 Сімейного кодексу України]).

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану '''спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини'''. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 статті 122 Сімейного кодексу України]).
=== Перелік необхідних документів ===
# cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx (Медіа:Заява_про_визнання_батьківства.docx)];
# паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до ''ст. 128 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'' за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ''ст. 126 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]'', батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ''Цивільного процесуального кодексу України'']. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ''ч. 1 ст. 135 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Сімейного кодексу України]''.
== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 130 Сімейного кодексу України)].

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду '''за місцем реєстрації заявника'''. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran9697#n9697 ''ст. 316 Цивільного Процесуального кодексу України'')]

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р., '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''
# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;
# квитанція про сплату судового збору;
# висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;
# наявність інших доказів встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах..
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n603 ''п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України''] якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України''] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Ч. 1, 2 ст. 128 Сімейного кодексу України''] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 ''ч. 1 ст. 135''] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ''Сімейного кодексу України'']

Відповідно до ''п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]'' відповідно до ''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8008 264], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8020 265 Цивільного Процесуального кодексу України]'' рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (''підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]''). Станом на 01.01.2022 розмір судового збору складає 992,40 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, '''наприклад''':

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

'''Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства''' ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 ''постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц'']).

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц]
[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців

2022-07-29T06:21:04Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 658 "Про затвердження Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців"]
== Право на повторне безоплатне здобуття вищої освіти ==
Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, '''за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців''', у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України] ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 абз.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про вищу освіту"])

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які зазначені у пункті 1 цього Порядку та починаючи з 1 вересня 2015 р. будуть повторно здобувати вищу освіту за державним або регіональним замовленням у державних або комунальних вищих навчальних закладах. Відшкодуванню до державного або місцевого бюджету підлягають кошти, витрачені на оплату послуг з підготовки фахівців з числа громадян України, які навчалися за державним або регіональним замовленням у вищих навчальних закладах (крім вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, для яких відповідно до законодавства передбачено окремий порядок відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням (утриманням та навчанням) певних категорій здобувачів вищої освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання або військових начальних підрозділах вищих навчальних закладів), не завершили навчання за відповідним ступенем вищої освіти і бажають повторно здобувати вищу освіту за державним або регіональним замовленням у державних (комунальних) вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-%D0%BF п.1 Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців])

Вищий навчальний заклад, до якого особу зараховано, за її бажанням може здійснити зарахування кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, за якими вона атестована за попереднім місцем навчання, включаючи дисципліни, що вільно вибрані особою, на підставі академічної довідки, виданої в установленому порядку за попереднім місцем навчання.
== Порядок відшкодування коштів ==
У разі наявності за результатами вступних випробувань відповідно до законодавства підстав для зарахування особи для повторного здобуття вищої освіти за певним ступенем за державним або регіональним замовленням керівник відповідного вищого навчального закладу видає наказ про її зарахування до числа здобувачів вищої освіти та встановлює строк відшкодування такою особою коштів '''не пізніше 10 робочих днів''' з дня початку відповідного навчального року. '''Розрахунок коштів, що підлягають відшкодуванню.'''

Розрахунок коштів, що підлягають відшкодуванню здобувачем вищої освіти, який навчався за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, здійснюється за такою формулою:
{| class="wikitable"
|-
| <big>'''S = Σ (Vі × 0,5) × ((K - Kз)/K)'''</big>
де <big>'''S'''</big> - кошти, що підлягають відшкодуванню здобувачем вищої освіти, який навчався за державним або регіональним замовленням за денною
формою навчання;

<big>'''Vi'''</big> - середня вартість навчання за рахунок загального фонду державного або місцевого бюджету одного здобувача вищої освіти згідно з
інформацією про виконання паспорта бюджетної програми за <big>'''і'''</big>-тий календарний рік головного розпорядника коштів, до сфери управління якого належав вищий
навчальний заклад у <big>'''і'''</big>-тому році і в якому особа здобувала вищу освіту за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання минулого разу
(відповідно <big>'''Vi × 0,5'''</big> - середня вартість навчання одного здобувача вищої освіти протягом одного навчального семестру у <big>'''і'''</big>-тому календарному
році).

У випадку, якщо особа вперше здобувала вищу освіту за відповідним ступенем вищої освіти за державним або регіональним замовленням у державному
(комунальному) вищому навчальному закладі до запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі, у зв’язку з чим відсутня інформація про
виконання паспорта бюджетної програми за відповідний рік, <big>'''Vi'''</big> розраховується як середня вартість навчання за рахунок загального фонду
державного або місцевого бюджету одного приведеного здобувача вищої освіти за <big>'''і'''</big>-тий рік згідно із касовими видатками звіту про фінансово-господарську
діяльність державного (комунального) вищого навчального закладу, в якому особа здобувала вищу освіту за державним або регіональним замовленням минулого
разу (відповідно <big>'''Vi × 0,5'''</big> - середня вартість навчання одного здобувача вищої освіти протягом одного навчального семестру);

<big>'''К'''</big> - загальна кількість кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі - трансферно-накопичувальна система), за
якими особа пройшла навчання для здобуття певного ступеня освіти за попереднім місцем навчання (визначається згідно з академічною довідкою, виданою особі
у встановленому законодавством порядку). Кількість кредитів трансферно-накопичувальної системи навчального семестру, у якому здобувач вищої освіти не завершив навчання і вибув з вищого навчального закладу за попереднім місцем навчання, встановлюється на рівні нормативу кредитів трансферно-накопичувальної системи на один навчальний семестр (30 кредитів трансферно-накопичувальної системи незалежно від фактичної тривалості навчання здобувача вищої освіти протягом останнього навчального семестру за попереднім місцем навчання);

<big>'''Kз'''</big> - загальна кількість кредитів трансферно-накопичувальної системи, за якими особу атестовано за попереднім місцем навчання і які
зараховані вищим навчальним закладом за новим місцем навчання.
|}
При цьому середня вартість навчання протягом одного навчального семестру (першого навчального семестру (<big>'''і-1'''</big>)-го календарного року або другого навчального семестру <big>'''і'''</big>-того календарного року) розраховується як 0,5 середньої вартості навчання відповідно (<big>'''і-1'''</big>)-го або <big>'''і'''</big>-того року незалежно від фактичних календарних дат початку та закінчення відповідних навчальних семестрів.

Сума коштів, що підлягають відшкодуванню здобувачем вищої освіти, який навчався за державним або регіональним замовленням за '''заочною (дистанційною) або вечірньою формою навчання''', дорівнює <big>'''0,35 × S'''</big> або <big>'''0,85 × S'''</big> відповідно.

Джерелом інформації про виконання паспорта бюджетної програми за календарний рік є звіт про виконання паспорта бюджетної програми за цей рік, що міститься на офіційному веб-сайті головного розпорядника коштів.
{| class="wikitable"
|-
| [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-%D0%BF#n52 Приклад обчислення суми відшкодування коштів]
|}
На підставі розрахунку, вищий навчальний заклад, до якого особу зараховано для повторного здобуття вищої освіти за державним або регіональним замовленням, '''не пізніше трьох робочих днів''' з дня її звернення, надає такій особі розрахунковий документ для відшкодування коштів. При цьому сума коштів, отримана в результаті розрахунку, збільшується на коефіцієнт, що дорівнює добутку офіційно встановлених коефіцієнтів інфляції на відповідний календарний рік, що визначений за період від дати відрахування особи з вищого навчального закладу до 1 січня року, в якому особу зараховано для повторного здобуття вищої освіти за державним або регіональним замовленням.
=== Реструктуризація відшкодування коштів ===
Керівник вищого навчального закладу, до якого особу зараховано для повторного здобуття вищої освіти за державним або регіональним замовленням, може самостійно реструктуризувати відшкодування коштів та встановити строк їх відшкодування протягом поточного навчального року за вмотивованою заявою особи з урахуванням її матеріального стану. При цьому перший платіж повинен становити '''не менше 50%''' загального розміру коштів, що підлягають відшкодуванню.

Відшкодування особою коштів до державного або місцевого бюджету здійснюється у встановленому законодавством порядку.
=== Підтвердження оплати відшкодування===
Документ, що підтверджує повне або часткове відшкодування коштів до державного або відповідного місцевого бюджету в установленому розмірі, подається до вищого навчального закладу, до якого особа зарахована для повторного здобуття вищої освіти за державним або регіональним замовленням, '''не пізніше 10 робочих днів''' з дня здійснення платежу.

Особа, яка не подала зазначеного документа в установлений строк, '''підлягає негайному відрахуванню''' з числа здобувачів вищої освіти за державним або регіональним замовленням у певному вищому навчальному закладі.

У разі відмови від добровільного відшкодування платежів, в тому числі реструктуризованих, особа '''негайно відраховується''' з числа здобувачів вищої освіти за державним або регіональним замовленням у певному вищому навчальному закладі.

Роз’яснення щодо застосування цього Порядку надає МОН.
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Правові наслідки порушення умови договору купівлі-продажу щодо кількості та асортименту товару

2022-07-28T12:42:59Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
== Поняття договору купівлі – продажу ==
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
== Права споживачів ==
Відповідно до статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
# захист своїх прав державою;
# належну якість продукції та обслуговування;
# безпеку продукції;
# необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];
# обслуговування державною мовою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];
# відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
# звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
# об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Згідно ч. 3 ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] споживачі зобов'язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.
== Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару ==
Відповідно до статтей 669 – 670 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
== Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару ==
Відповідно до статей 671 – 672 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:
# прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;
# відмовитися від усього товару;
# вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;
# прийняти весь товар.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.
== Судовий захист прав споживачів ==
Статтею 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»] передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Цивільне право]]

Підстави для обмеження права громадян на виїзд за кордон

2022-02-25T09:44:13Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України «Про державну таємницю»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень»]
== '''Підстави обмеження права громадян на виїзд з України''' ==
Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, '''гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України''', за '''винятком обмежень, які встановлюються законом''' (ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] ).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»]. Статтею 6 зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закону] встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

'''Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у наступних випадках''':
* Громадянин обізнаний з '''відомостями, які становлять державну таємницю'''.
Виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України «Про державну таємницю»]. Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Детальніше про [[обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці]] викладено в окремій статті на платформі.
Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю. 
* Стосовно громадянина у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано '''запобіжний захід''', за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
* У випадку, коли громадянин '''засуджений за вчинення кримінального правопорушення''' - до відбуття покарання або звільнення від покарання.
* Коли громадянин '''ухиляється від виконання зобов'язань''', покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
* Громадянин перебуває '''під адміністративним наглядом Національної поліції''' - до припинення нагляду.
*Громадянин є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов’язку щодо сплати грошових зобов’язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв’язку з яким таке обмеження встановлюється.
У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення] (у'''хилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків''' щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей), йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.
У разі запровадження такого обмеження '''орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України''', стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. 
Стаття 9 зазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Закону] регламентує обмеження на виїзд з України з міркувань безпеки громадян: у разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України, Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави.

Громадяни України, які мають намір виїхати до держави, щодо якої прийнято рішення про обмеження виїзду, і які мають візу на в'їзд до цієї держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, попереджаються про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв'язку з виникненням надзвичайної ситуації. Це попередження не є забороною для виїзду.

З метою створення умов, що гарантують відшкодування громадянинові України витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами під час перебування за кордоном, громадянин України повинен бути застрахованим.

18 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято [https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-diyu-okremih-polozhen-mizhnarodnih-dogovoriv-ukrayini-z-rosijskoyu-federaciyeyu-i181219 постанову № 1056 "Про дію окремих положень міжнародних договорів України з Російською Федерацією"]. Згідно з положеннями цієї постанови, з 01 березня 2020 року скасовується можливість перетинання громадянами України державного кордону України з Російською Федерацією на підставі паспорта громадянина України та свідоцтва про народження для дітей віком до 16 років. Вищевказані зміни імплементуються українською стороною у рамках удосконалення процедури прикордонного контролю громадян України '''під час виїзду з території України до Російської Федерації''' з метою запобігання випадкам використання підробок паспорта громадянина України (у формі книжечки) та свідоцтва про народження з огляду на низький ступінь вказаних документів. Водночас, з огляду на положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n9 частини четвертої статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"], відповідно до якого громадянин України ні за яких підстав не бути обмежений у праві на в'їзд в Україну, громадяни мають право на в'їзд на територію України з території РФ як за документами, дійсними для виїзду за кордон, так і за паспортом громадянина України та свідоцтвом про народження (для дітей до 16 років).

== '''Порядок встановлення обмеження у праві виїзду за межі України у разі наявності грошової заборгованості''' ==
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право '''у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань''', покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19 ч.3 ст.18 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]).

'''Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи''', яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України]).

Детальний порядок подання виконавцем заяви про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - за межі України регулюється Розділом XIII [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень»].
Подання має обов'язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
'''Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін''' та інших заінтересованих осіб '''за участю державного (приватного) виконавця.''' Вказана постанова надсилається сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Після закінчення строку, визначеного [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»] для оскарження рішення (протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів), постанова направляється до виконання відповідними органами.
=== '''Заборона виїзду за межі України за несплату аліментів''' ===
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (в окремих випадках – три місяці), '''державний виконавець виносить постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 п.1 ч.9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження"]). Виконавець повинен надіслати вищезазначену постанову сторонам (боржнику та стягувачу) для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Така постанова може бути '''оскаржена протягом 10 робочих днів з дня, коли особа''' дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Якщо дії виконавця '''не були оскаржені, постанова''' про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України '''в автоматизованому порядку направляється до Державної прикордонної служби України для виконання. Б'''оржник включається до відповідного списку та перебуває на особистому контролі в '''Державній прикордонній службі України''', яка встановлює обмеження на перетин кордону України вказаною особою.

У випадку оскарження постанови, якщо її не скасовано, вона підлягає виконанню відповідними органами, після розгляду справи відповідним судом.
==== '''Як дізнатися чи існує обмеження у праві виїзду закордон за несплату аліментів?''' ====
'''Перейти на веб-сайт [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Єдиного реєстру боржників]''' [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors (erb.minjust.gov.ua)] та знайти інформацію щодо внесення відомостей, як боржника в категорії стягнення – стягнення аліментів, '''або звернутися безпосередньо до виконавця''' з метою отримання інформації.

Пошук інформації через веб-сайт Єдиного реєстру здійснюється за такими реквізитами:
* прізвище, ім'я, по батькові (за його наявності), число, місяць, рік народження боржника — фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).
Слід зазначити, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників у разі, '''якщо виникла заборгованість''' за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів '''більше трьох місяців.'''

Якщо, особа зазначена в даному реєстрі, як боржник – '''необхідно звернутися до державного/приватного виконавця''' (прізвище, ініціали та контактні дані виконавця, в якого перебуває на виконанні виконавчий документ зазначено в реєстрі) '''з метою встановлення суми заборгованості та інших даних,''' які допоможуть боржнику з’ясувати чи існує обмеження у праві виїзду закордон за несплату аліментів.

Слід звернути увагу, що про обмеження у праві виїзду закордон, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення повідомляє боржника (сторін). Однак на практиці не все такі дії відомі сторонам. Тому '''з метою уникнення неприємної ситуації на кордоні України, такі моменти необхідно з’ясовувати боржникам''' за виконавчими документами про стягнення аліментів.

У разі, якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів, то '''після погашення усієї суми заборгованості, виконавець виносить постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України'''. Одночасно з винесенням такої постанови '''відомості про боржника''' з Єдиного реєстру боржників '''автоматично виключаються.'''
== '''Припинення встановлених обмежень на виїзд з України''' ==
'''Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі''' винесення виконавцем наступних постанов.

1. '''Постанови про закінчення виконавчого провадження''' у разі:
* визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
* затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
* припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
* скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
* письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
* закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
* фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
* повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
* надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], яка встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення;
* якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
* якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
* якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
2. '''Постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України''' - у разі '''погашення заборгованості''' зі сплати періодичних платежів '''у повному обсязі.'''
'''Також, відповідно до ст. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»] рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.'''
=='''Порядок оскарження обмеження права на виїзд за кордон'''==
'''Ухвалу суду''' про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України '''можна оскаржити до апеляційного суду''' '''протягом п'ятнадцяти днів''' з дня її проголошення. Якщо ухвала суду не була вручена боржнику у день її проголошення або складення, строк оскарження складає п'ятнадцять днів '''з дня вручення''' йому відповідної ухвали суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9192 (ст. 354 ЦПК України).] '''Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника'''. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9192 ЦПК України) . ( ч.5 ст. 441 ЦПК України) .] '''За результатами розгляду заяви''' про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України '''постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.''' '''Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду''' за межі України '''не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин,''' що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
== '''Див.також''' ==
* [[Тимчасове обмеження боржника зі сплати аліментів у праві виїзду за кордон]]
* [[Скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон]]
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2021-11-30T14:29:12Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2021-11-30T14:25:52Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім’ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2021-11-30T14:14:56Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. 
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
*Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою.
*Особам з інвалідністю першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2021-11-30T14:07:07Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. 
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
*Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, - близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"].

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України]
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Моніторинг земель: призначення та завдання

2020-11-06T10:57:34Z

Nataliia.rudiuk: зміст моніторингу земель

Нормативна база

== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України “Про охорону земель”]

====== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#Text Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру від 20.08.1993 № 661] ======
Зміст моніторингу земель

== Визначення поняття моніторинг земель ==
'''Моніторинг земель''' — важлива функція управління у сфері використання та охорони земель, об’єктом якого є землі України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання, відповідно до загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#Text п.3 ПКМ "Про затвердження Положення про моніторинг земель" від 20.08.1993 № 661]).

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 191 Земельного кодексу України]). 
Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін. 
Під час моніторингу здійснюється оцінка: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами; стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами.

== Основними завданнями моніторингу земель є: ==
* довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів; 
* аналіз екологічного стану земель, оцінки та прогнозу можливих змін стану родючості ґрунтів з урахуванням природних і антропогенних факторів, еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель; 
* своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків; інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок та заходів щодо забезпечення відтворення родючості ґрунтів. 

== Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій ==

Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#Text Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661.] 
'''Виділяють наступні види моніторингу:''' 

''національний'' – поширюється на всі землі у межах території України; 
''регіональний'' – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; 
''локальний'' – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

 '''Зміст моніторингу земель передбачає:'''

- збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон

- зміни у стані земель на конкретних територіях

- виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану

- виявлення забруднювачів, їх характеристика і шкідлива дія

- виявлення напрямів і розмірів негативних процесів

- передбачення соціальних та економічних наслідків

- прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо)

- рекомендації щодо використання земель

- управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів

== Уповноважені органи, що здійснюють моніторинг земель ==
* Міністерство охорони навколишнього природного середовища України 
* Державний комітет України по земельних ресурсах 
* Міністерства охорони навколишнього природного середовища України , Міністерство аграрної політики України та продовольства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text ст. 8 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"] 
* Національне космічне агентство України 
* Органи Держкомзему 
* Органи виконавчої влади з питань аграрної політики 
* Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держземагентство України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. 

== Використання результатів моніторингу ґрунтів ==
''Результати моніторингу грунтів використовуються:'' 
-в процесі регулювання правових основ земельних відносин; 
-при здійсненні економічної та грошової оцінки земель; 
- здійсненні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур; 
- коригуванні агротехнологій, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території; 
- визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування; 
- формуванні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів. 
На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів. 

[[Категорія:Аграрне право]]
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Охорона земель]]

Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера

2020-09-24T11:37:49Z

Nataliia.rudiuk: /* Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації */

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
== '''<big>Загальні положення</big>'''==

'''Спадкування''' — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:
'''1 черга:''' діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. '''2 черга:''' рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. '''3 черга:''' рідні дядько та тітка спадкодавця. '''4 черга:''' особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. '''5 черга:''' інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

'''Кадастровий номер''' - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування.
Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.
Присвоєння номера - обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин і отримання даних з державного реєстру.

== '''<big>Проблеми спадкування земельних ділянок за відсутності кадастрового номера</big>''' ==

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n6057 ст. 1297 Цивільного кодексу України] спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом здійснюється також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Чинним законодавством встановлена форма витягу з Державного земельного кадастру ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n910 додаток № 47 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051]), у якому повинен бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки.

'''''Базуючись на вказаних приписах, нотаріуси відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які:'''''
# були набуті у власність спадкодавцем до 2013 року,
# права на які посвідчені Державними актами на право власності на землю,
# не зареєстровані у Державному земельному кадастрі
# не мають кадастрового номера.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»] земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У 2016 р. право подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки було надано також особам, які подали заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. При цьому серед цього переліку відсутні спадкоємці земельної ділянки за законом або за заповітом, що не може бути пояснена будь-якою доцільністю. Закритий перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, безпідставно ускладнює процедуру оформлення права власності на земельну ділянку у випадку її успадкування.

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера, шляхом виготовлення технічної документації</big>''' ==

При застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок у яких відсутні кадастрові номери, доцільно виходити із розширювального тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»], поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n519 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.

З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.] межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються із природними та штучними лінійними спорудами та кордонами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і кордонами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

'''''Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''''

# заява за встановленою формою;
# оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
# документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.

Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку можна замовити і он-лайн, на офіційному веб-сайті Єдиного державного порталу адміністративних послуг перейшовши за посиланням: https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 у розділі «Природні ресурси та екологія» у підрозділі «Земля".

== '''<big>Спадкування земельної ділянки за відсутності кадастрового номера в судовому порядку</big>''' ==

Буквальне тлумачення норм п. 2 та п. 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр»] дає підстави для висновку, що вони фактично «блокують» отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку без кадастрового номера, право власності на яку виникло до 2004 року, оскільки безпідставно позбавляють спадкоємців права на реєстрацію таких земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У випадку відмови територіальних органів Держгеокадастру здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з тих підстав, що у вичерпному переліку осіб, які можуть звернутися із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні спадкоємці такої ділянки, виникає необхідність звертатись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно положень ч.1 ст.30 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6232 ЦПК України], '''позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.''' Таким чином, позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування подається до загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

'''Відповідачем''' у категорії таких справ буде орган місцевого самоврядування на території якого розташована земельна ділянка право власності на яку визнається.
До позовної заяви необхідно долучити '''правовстановлюючі документи на земельну ділянку та заповіт чи інші документи, які підтверджують права спадкоємця.''' Також до позовної заяви долучається '''письмова постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину''', як підтвердження того, що існує спір про право та порушуються права спадкоємця. 

'''Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування'''
[[Файл:Визнання права власності в порядку спадкування.docx|міні|Зразок позовної заяви про встановлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування]]

'''''Після отримання рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). На підставі вказаного проекту землеустрою здійснюється реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера, після чого видається витяг із Державного земельного кадастру в порядку передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України "Про Державний зельний кадастр".]'''''
'''''Одержавши всі вищевказані документи, особа має право звернутися із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Із такою заявою особа може звернутися у ЦНАП або безпосередньо в державну реєстраційну службу за місцем знаходження земельної ділянки.'''''

== Див. також ==
* [[Оформлення спадщини на земельний пай]]
* [[Порядок оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за заповітом]]
* [[Невитребувані паї]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Відповідальність медичних працівників

2020-08-17T12:02:37Z

Nataliia.rudiuk:

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Законом України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]
== '''Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України " '''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text татті 34 цього Закон]у лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

== '''Цивільно-правова відповідальність''' ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Цивільному кодексі України].
Цей вид відповідальності поділяється на два види:
* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ та Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
* делікатна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.
=== Умови притягнення до відповідальності ===

# доведеного факту протиправного характеру дій чи бездіяльності;
# наявності негативного впливу на здоров’я пацієнта;
# встановлення причинно -наслідкового зв’язку між цими фактами;
# доведення факту вини медика.
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза. Висновок експертизи встановлює -чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника; чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій); чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта. В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати. Приклад- лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби;або – під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.
=== Презумпція вини ===

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.
==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====

* шкода заподіяна за крайньої потреби;
* шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
* шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).
=== Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===

Відповідно до цивільного права, в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:
# майнової — усіх видів майнових витрат;
# немайнової (моральної) — компенсацію порушником законодавства фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦК України]).
'''Майнова шкода''' складається з:
# реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
# втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.
Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

== '''Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди''' ==
На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:
# повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
# в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
# сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
# компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.
Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди.
Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:
* на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
* ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
* характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
* ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
* до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.
Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта. 
Судово-медична експертиза вирішує питання:
# причина несприятливого результату чи смерті особи;
# підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
# причини помилкових дій лікаря;
# наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
# ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
# наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.
Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.
Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦК України)]. А саме на: юридичних осіб – медичні заклади; фізичних осіб, що займаються медичною практикою.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦК України] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

== '''Адміністративна відповідальність''' ==
''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

- порушення санітарних норм (ст. 42 );

- продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (ст. 42-4 ) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (ст.44-2);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (Стаття 45-1.).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення. Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

== '''Кримінальна відповідальність''' ==
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності. Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
=== Приблизний перелік, закріплених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print КК України], діянь, за які наступає кримінальна відповідальність: ===

* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби(ст. 131);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);
* незаконне проведення аборту (ст. 134);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);
* незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);
* порушення прав пацієнта (ст. 141);
* незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);
* насильницьке донорство (ст. 144);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);
* підміна дитини (ст. 148);
* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);
* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (ст. 3212);
* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325);
* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326);
* зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);
* перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);
* службове підроблення (ст. 366);
* службова недбалість (ст. 367);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368)

===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.

===Обставини , які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===
* хвороба самого медичного працівника;
* непереборна сила;
* відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
* стан крайньої необхідності;
* відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.
Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Відповідальність медичних працівників

2020-08-17T11:47:42Z

Nataliia.rudiuk: видалено поняття кримінальної і цивільної відповідальності

== '''Нормативна база''' ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Законом України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]
== '''Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників''' ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України " '''Основи законодавства України про охорону здоров'я"'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 34 цього Закону лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

== '''Цивільно-правова відповідальність''' ==
Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Цивільному кодексі України].
Цей вид відповідальності поділяється на два види:
* договірна відповідальність (регулюється гл. 63 ЦКУ та Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.
* делікатна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.
=== Умови притягнення до відповідальності ===

# доведеного факту протиправного характеру дій чи бездіяльності;
# наявності негативного впливу на здоров’я пацієнта;
# встановлення причинно-наслідкового зв’язку між цими фактами;
# доведення факту вини медика.
Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза. Висновок експертизи встановлює -чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника; чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій); чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта. В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати. Приклад- лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби;або – під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.
=== Презумпція вини ===

Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.
==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====

* шкода заподіяна за крайньої потреби;
* шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;
* шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).
=== Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===

Відповідно до цивільного права, в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:
# майнової — усіх видів майнових витрат;
# немайнової (моральної) — компенсацію порушником законодавства фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦК України]).
'''Майнова шкода''' складається з:
# реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;
# втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.
Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).

== '''Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди''' ==
На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:
# повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;
# в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;
# сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;
# компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.
Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди.
Стаття 23 ЦКУ частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:
* на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення;
* ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;
* характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;
* ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;
* до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.
Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта. 
Судово-медична експертиза вирішує питання:
# причина несприятливого результату чи смерті особи;
# підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;
# причини помилкових дій лікаря;
# наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;
# ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;
# наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.
Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.
Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди.

Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦК України)]. А саме на: юридичних осіб – медичні заклади; фізичних осіб, що займаються медичною практикою.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦК України] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.

== '''Адміністративна відповідальність''' ==
''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

- порушення санітарних норм (ст. 42 );

- продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (ст. 42-4 ) ;

- порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (ст.44-2);

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (Стаття 45-1.).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення. Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

== '''Кримінальна відповідальність''' ==
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності. Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
=== Приблизний перелік, закріплених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print КК України], діянь, за які наступає кримінальна відповідальність: ===

* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби(ст. 131);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);
* незаконне проведення аборту (ст. 134);
* неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);
* незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);
* ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);
* порушення прав пацієнта (ст. 141);
* незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);
* насильницьке донорство (ст. 144);
* незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);
* підміна дитини (ст. 148);
* незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151);
* розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);
* незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);
* порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (ст. 3212);
* порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325);
* порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326);
* зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);
* перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);
* службове підроблення (ст. 366);
* службова недбалість (ст. 367);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368)

===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.

===Обставини , які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===
* хвороба самого медичного працівника;
* непереборна сила;
* відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;
* стан крайньої необхідності;
* відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.
Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Шлюб, який є недійсним. Визнання шлюбу недійсним за рішенням суду

2020-08-14T05:08:55Z

Nataliia.rudiuk: /* Позов про визнання шлюбу недійсним */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
== Шлюб, який є недійсним ==
Недійсним є шлюб (стаття 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]):
# зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
# зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
# зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. 
За наявності наведених підстав визнання недійсності шлюбу у судовому порядку не вимагається, анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі його висновку або висновку дипломатичного представництва або консульської установи України. 
== Визнання шлюбу недійсним за рішенням суду ==
При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.
За рішенням суду недійсним визнається шлюб, який був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
За рішенням суду недійсним може бути визнаний шлюб, якщо він був зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]:
* особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
* рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
* двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.
* усиновлювач та усиновлена ним дитина.
* з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків(стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України])
* з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб (стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
== Позов про визнання шлюбу недійсним ==
Визнання шлюбу недійсним здійснюється у порядку позовного провадження за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України. 
Позов про визнання шлюбу недійсним може бути поданий дружиною або чоловіком, іншими особами, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьками, опікуном, піклувальником дитини, опікуном недієздатної особи, прокурором, органом опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text (стаття 42 Сімейного кодексу України).] 
За подачу до суду позову про визнання шлюбу недійсним позивачу, якщо він не належить до осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, потрібно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (підпункт 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»),] тобто 840 грн 80 коп.(у 2020 році).

== Шлюб, який не може бути визнаний недійсним ==
Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі:
* - вагітності дружини,
* - народження дитини в усиновлювача та усиновленої ним дитини, двоюрідних брата та сестри, тітки, дядька та племінника, племінниці, в особи, яка не досягла шлюбного віку,
* - якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
== Правові наслідки недійсності шлюбу ==
Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. 
Майно, набуте особами протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності, при цьому розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами (частина 2 статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Аліменти за останні три роки, які особа одержала від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, підлягають поверненню (частина 3 статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена (частина 4 статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (частина 5 статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). 
Правові наслідки недійсності шлюбу, встановлені частинами другою - п'ятою статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану. 
== Особливі правові наслідки недійсності шлюбу ==
Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на аліменти; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу. 
== Результат судового розгляду ==
Шлюб визнається недійсним з метою досягнення для заінтересованої особи позитивного результату зокрема при визнанні права на спадщину, при поділі майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, при позбавленні права користування житлом тощо.
[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[Категорія:Суди]]

Плата за землю (земельний податок)

2020-07-17T12:17:09Z

Nataliia.rudiuk: /* Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб */

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page?text=%CF%EB%E0%F2%ED%E8%EA%E8+%EF%EE%E4%E0%F2%EA%F3 Податковий Кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний Кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/71-19 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/66121.html Лист ДФС України від 19.01.2016 №1656/7/99-99-17-04-02-16 "Про зміни до Податкового кодексу України та індексацію нормативної грошової оцінки земель"]

== Земельний податок та плата за землю ==

<big>'''Земельний податок'''</big> є однією із форм плати за землю ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.147 Податкового кодексу України]). В свою чергу, <big>'''плата за землю'''</big> — це одна із складових податку на майно ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 265.1.3 Податкового кодексу України]). Із цього робимо висновок, що наразі земельний податок є місцевим ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 10.1.1 Податкового кодексу України]), а не загальнодержавним (як це було до 2015 року, до набуття чинності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/71-19 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»]).

== Платники податку на землю ==

'''Платниками податку на землю є''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п. 14.1.72 Податкового кодексу України, п. 269.1 Податкового кодексу України]):

* власники земельних ділянок;
* власники земельних часток (паїв);
* землекористувачі.

Для юридичної особи не оформлення права власності на землю є порушенням, відповідальність за яке встановлено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 144 Земельного кодексу України].

== Об’єкти оподаткування ==

'''Об'єктами оподаткування є''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 270.1 Подактового кодексу України]):
* земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
* земельні частки (паї), які перебувають у власності.

== База оподаткування та ставки земельного податку ==
'''Базою для розрахунку податку на землю є:'''
* нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
* площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
{| class="wikitable"
|-
! Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку '''ПРОВЕДЕНО''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п.271.1.1 Податкового кодексу України]) !! Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку '''НЕ ПРОВЕДЕНО''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п.п.271.1.2 Податкового кодексу України])
|-
| '''НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА''' земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 XІІ Податкового кодексу України] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 274 Податкового кодексу України]) || '''ПЛОЩА''' земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст.277 Податкового кодексу України])
|-
| 1. '''не більше 1 відсотка''' від нормативної грошової оцінки - для сільськогосподарських угідь та земель загального користування; 2. '''не більше 12 відсотків''' від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; 3. '''не більше 3 відсотків''' від їх нормативної грошової оцінки - для решти земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено || '''не більше 5 відсотків''' від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області

|}
Порядок індексації нормативної грошової оцінки визначено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 289 Податкового кодексу України]. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (обрахований згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 289.2 Податкового кодексу України]) станом на 1 січня 2016 року становить '''1,433''' (див. лист Держслужби статистики від 11.01.2016 р. № 11.1-5/6-16; лист Держгеокадастру від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 і лист ДФСУ від 19.01.2016 р. № 1656/7/99-99-17-04-02-16).

Виняток із цього правила лише один. Індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням '''120 відсотків''' ( п. 6 підрозд. 6 розд. ХХ Податкового кодексу України).
Земельний податок у будь-якому випадку обраховується виходячи з нормативної грошової оцінки. Ціна придбання земельної ділянки, зазначена в тому чи іншому цивільно-правовому договорі на її придбання, тут жодного значення не має.

'''Органи місцевої влади''' переглядають нормативну грошову оцінку. Зауважимо: аби таке рішення застосовувати у плановому році, воно має бути офіційно оприлюднене '''не пізніше 15 липня''' попереднього року. В іншому випадку нове значення нормативної грошової оцінки буде застосовуватися не у плановому році, а через рік ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 271.2 Податкового кодексу України]).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.1 Податкового кодексу України]).

== Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню ==
 
Не всі земельні ділянки, які перебувають у власності чи у постійному користуванні, оподатковуються земельним податком. '''Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 283 Податкового кодексу України] встановлено перелік земельних ділянок, які у будь-якому разі не оподатковуються земельним податком, так би мовити, «випадають» з об’єкта оподаткування цим податком.''' До таких земельних ділянок належать:
* сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
* землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
* земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
* землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг;
* земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
* земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
* земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
* земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

== Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб ==

'''Від сплати податку на землю звільняються такі категорії фізичних осіб''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 281 Податкового кодексу України]):
* особи з інвалідністю першої і другої груп;
* фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
* пенсіонери (за віком);
* ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
* фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які передали ці ділянки та паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи

== Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб ==
'''Від сплати податку на землю звільняються такі категорії юридичних осіб''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 282 Податкового кодексу України]):
* санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
* громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів (кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % середньооблікової чисельності, а їх фонд оплати праці — не менше 25 % загальних витрат на оплату праці);
* бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
* дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

При цьому слід мати на увазі, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених вище категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм. 

'''Зверніть увагу!''' Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
 
Певні додаткові пільги зі сплати земельного податку можуть встановлюватися '''місцевими органами влади'''. Причому якщо таку пільгу встановлено місцевими органами влади посеред року, то застосовувати її «пільговики» мають право не раніше місяця, наступного за місяцем відповідного рішення. Тобто за правилом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 284.2 Податкового кодексу України.]
 

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 281.2 Податкового кодексу України] фізичні особи, які належать до перелічених категорій платників, можуть отримати пільгу зі сплати земельного податку лише в межах встановленого ліміту площі земельної ділянки.

== Податковий період для земельного податку ==
Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є '''календарний рік''' — '''з 1 січня по 31 грудня включно'''.

Для новостворених підприємств, а також для осіб, що набувають право власності та/або користування на нові земельні ділянки, звітний період може бути '''менше 12 місяців''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ст. 285 Податкового кодексу України]).

<big>'''«Річний» варіант'''.</big>
Платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно станом на 1 січня і не '''пізніше 20 лютого''' поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік. У декларації річна сума земельного податку розбивається рівними частинами за місяцями. Якщо платник подав таку декларацію, то він може не подавати щомісячні декларації ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.2 Податкового кодексу України]). Що стосується фізичних осіб, то їм суму податку нараховує контролюючий орган. Він зазначає цю суму в спеціальному податковому повідомленні-рішенні, яке надсилає платнику '''до 1 липня поточного року''' ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.5 Податкового кодексу України]). Безпосередньо податок фізичні особи сплачують '''протягом 60 днів''' із дня, коли їм вручили податкове повідомлення-рішення ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.5 Податкового кодексу України]).

<big>'''«Місячний» варіант'''.</big>
У цьому випадку декларацію платники подають '''протягом 20 календарних днів місяця''', що настає за звітним. Відповідно, річна «земельна» декларація у цьому випадку не подається ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 286.3 Податкового кодексу України]).

== Строки сплати податку ==
<big>'''«Річний» варіант'''.</big>
Якщо платник звітував за річною декларацією, земельний податок він сплачує щомісячно рівними частинами. Строк — '''30 календарних днів''', що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.3 Подактового кодексу України]).
 

<big>'''«Місячний» варіант'''.</big>
Якщо платник звітував за місячною декларацією, земельний податок також сплачується щомісячно '''протягом 30 календарних днів''', що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 287.4 Податкового кодексу України]).

[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Охорона земель]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Прийняття працівника на декретну посаду (у зв’язку із виходом основного працівника у відпустку по догляду за дитиною до трьох років)

2020-05-22T11:42:21Z

Nataliia.rudiuk: /* Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду */

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]

== Порядок та підстави прийняття працівника на «декретну» посаду ==
 
На період перебування основного працівника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роботодавець '''має право''' прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці. Тому з таким працівником укладається '''строковий трудовий договір''' (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю]).

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
 

Співробітники, які працюють за строковим трудовим договором, мають такі ж права, як і ті, хто працевлаштований на умовах безстрокових договорів. Тобто вони вправі претендувати на відпустки, на допомогу з тимчасової непрацездатності, соціальні гарантії та пільги, встановлені колективним договором та законодавством, тощо в загальному порядку.

На роботу такого працівника приймають згідно зі штатним розкладом, затвердженим підприємством, і посадовим окладом, визначеним штатним розписом. Тобто співробітнику не можна встановити інший оклад, ніж той, що визначено штатним розписом для такої посади.
 
Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий самий, як і за безстроковим. Але при цьому потрібно врахувати певні нюанси, зазначені нижче.
 

У наданій на підприємство заяві на прийняття на роботу тимчасовий працівник обов’язково повинен вказати на строковість трудових відносин. Причому формулювання має бути чітким, аби уникнути непорозумінь у разі звільнення у зв’язку із фактом виходу основного працівника з відпустки. Наприклад: ''«Прошу прийняти мене на роботу на посаду бухгалтера за строковим трудовим договором на період відпустки по вагітності та пологах та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку бухгалтера Бурої М.П. до дня її фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до трьох років»''.
 

На підставі заяви видається наказ по підприємству про прийом на роботу працівника за строковим трудовим договором, де також обов’язково вказують: «Прийняти до фактичного виходу основного працівника на роботу». Наприклад: «''Прийняти Білу В.Д. на посаду бухгалтера за строковим трудовим договором з 01.03.2016 р. з окладом згідно зі штатним розкладом на період відпустки по вагітності та пологах та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років бухгалтера Бурої М.П. до дня її фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до трьох років»''.
 

До трудової книжки працівника, який працюватиме за строковим трудовим договором, вноситься запис у загальному порядку, без зазначення виду трудового договору, наприклад: «Прийнято головним бухгалтером».

== Порядок звільнення працівника прийнятого на «декретну» посаду ==
 
Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з працівником, якого було прийнято за строковим трудовим договором, трудові відносини можуть бути розірвані за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] (у зв’язку із закінченням строку його трудового договору). Для проведення процедури звільнення, заяви працівника не потрібно, оскільки свою згоду на це він вже висловив у заяві про прийняття на роботу на визначений строк — його звільняють за наказом роботодавця, який, зазвичай, видається в останній день дії строкового трудового договору. Попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору немає потреби, адже в заяві та наказі про прийняття на роботу термін трудових відносин обумовлений. Але слід мати на увазі, що працівники, які працюють за строковим трудовим договором, так само як і інші працівники, користуються '''правом на відпустку''' (або одержання за неї грошової компенсації).
 

Також зважайте на те, що у разі, якщо роботодавець пропустить дату звільнення працівника, а працівник на звільненні не наполягатиме — строковий трудовий договір перетвориться на безстроковий і звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП вже буде не можна.

'''Трудовий договір припиняється, якщо строк, встановлений за погодженням сторін або укладений на час виконання певної роботи, закінчився, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення''' (п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]).

У разі виходу на роботу основного працівника у зв’язку з припиненням вищезазначеної відпустки (достроково або після закінчення терміну відпустки), працівник, якого було прийнято на місце основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].

Якщо ж основна працівниця, яка перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знайде під час відпустки собі іншу роботу і звільнитися з вашого підприємства, то ви зможете змінити строковий трудовий договір з працівником, який працював на її посаді, на безстроковий.

== Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду ==
 
Якщо ж вам здається, що на «декретне» місце небажано приймати стороннього працівника (особливо коли це керівна та відповідальна посада), а серед ваших співробітників є людина, яка впорається з необхідними трудовими функціями, то цілком можливим є інший варіант: тимчасово перевести «свого» працівника на «декретну» посаду (наприклад, бухгалтера І категорії на посаду головного), а нового працівника приймати за строковим трудовим договором вже на тимчасово вільне місце «переведеного» працівника.
 
Зробити таку «ротацію» дозволяє ч. 1 ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 33 КЗпП,] згідно з якою за згодою працівника допускається тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.
Отже, переведення працівника на посаду тимчасово відсутнього працівника (у нашому випадку того, хто перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), відбувається за згодою сторін трудового договору, а тому строк тимчасового переведення роботодавець і працівник встановлюють за домовленістю, що визначається конкретним терміном або часом настання певної події (наприклад, фактичний вихід на роботу працівниці з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
 

Згоду на тимчасове переведення працівник, як правило, висловлює у заяві про переведення, в якій обов’язково зазначає, що на час тимчасового переведення, робоче місце за попередньою посадою за ним зберігається.
''Зразок : Прошу тимчасово перевести мене на посаду головного бухгалтера, на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника Коваленко Олени Леонідівни з 1 червня 2016 року по день її фактичного виходу на роботу зі збереженням посади за попереднім місцем роботи. ''
 

Рішення про переведення оформлюється наказом, в якому обов’язково має бути зазначено, окрім звичайних відомостей (прізвища, ім’я, по батькові працівника, його теперішньої посади та тієї, на яку він переводиться, умови оплати праці тощо) характер переведення (у нашому випадку — тимчасово), його дата і строк, а також наведено вичерпний перелік підстав для переведення — за вказаних обставин такими підставами будуть наказ про надання основному працівнику відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та заява працівника про переведення.
''Зразок наказу про тимчасове переведення: ПЕРЕВЕСТИ: КОЛОМІЄЦЬ Ольгу Павлівну, бухгалтера І категорії, на посаду головного бухгалтера з посадовим окладом 6 500 грн на місяць, тимчасово, на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника Коваленко Олени Леонідівни з 1 червня 2016 року по день її фактичного виходу на роботу зі збереженням посади за попереднім місцем роботи.''
Підстави: 1. Наказ про надання Коваленко О. Л. відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 27.05.2016 р. № 130-п. 2. Заява Коломієць О. П. від 30.05.2016 р.
 

'''Зверніть увагу,''' що у разі переведення працівника на посаду, яку «постійно» обіймає працівник, який оформив відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами чи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обов’язково слід зазначати про тимчасовий характер цього переведення — інакше, якщо факт саме тимчасового переведення не буде зафіксовано у заяві працівника та в наказі про переведення, працівник буде позбавлений права повернення на свою попередню посаду і підлягатиме звільненню у зв’язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП].
 
Коли належні документи для переведення працівника на «декретну» посаду працівника підготовлені, можна укладати строковий трудовий договір з новим працівником, який приймається на посаду «переведеного». Такий договір оформлюється у звичайному порядку, а періодом його дії буде час переведення основного працівника на «декретну» посаду. Формулювання відповідного наказу може бути, наприклад, таким: ''«Прийняти Дубченко Ірину Володимирівну бухгалтером І категорії за строковим трудовим договором з 1 червня 2016 р. на період тимчасового переведення основного працівника, Коломієць Ольги Павлівни, на посаду головного бухгалтера»''.

Після виходу основного працівника з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід перевести працівника, який тимчасово обіймав «декретну» посаду на «свою». Працівникові писати заяву про таке «зворотне» переведення не потрібно — буде достатньо наказу, який роботодавець має видати у день, що передує фактичному виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

І останнім кроком буде звільнення працівника, прийнятого на час тимчасового переведення основного працівника, для чого слід видати стандартний наказ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору, а також повернути в день звільнення працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок.

[[Категорія: Трудове право]]

Наставництво над дітьми-сиротами та дітьми позбавлених батьківського піклування

2020-04-30T07:58:41Z

Nataliia.rudiuk: /* Припинення дії договору про наставництво */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2558-14 Закон України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/465-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 р. № 465 "Деякі питання здійснення наставництва над дитиною"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Загальні положення ==

'''Наставництво''' - добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя. 

'''Наставник''' - повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя. 

Підготовка до самостійного життя дітей, які проживають у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладах для дітей, їх соціальна та психологічна адаптація можуть здійснюватися у формі наставництва.
Наставництво здійснюється в найкращих інтересах дитини, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, зокрема, щодо:

* визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
* надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
* формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема, щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
* ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
* сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;
* формування у дитини навичок здорового способу життя.

== Куди звернутися ==

Організація наставництва здійснюється '''центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.'''

== Організація наставництва ==

Організація наставництва здійснюється центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.

Обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - регіональний центр) забезпечують проходження особами, які виявили бажання стати наставниками ( кандидати у наставники), курсу підготовки за програмою, затвердженою Мінсоцполітики.

Районні, міські, районні у містах центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - центри):

* поширюють інформацію про наставництво та надають консультації з питань наставництва заінтересованим особам в усній або письмовій формі;

* проводять добір кандидатів у наставники;

* співпрацюють із закладами з метою поширення інформації про наставництво серед працівників закладів, дітей та їх батьків;

* сприяють в установленні (формуванні) наставницьких стосунків;

* супроводжують наставників і дітей, які потребують соціально-психологічної підтримки;

* ведуть журнал обліку кандидатів у наставники та наставників.

== Договір про наставництво ==

Наставництво здійснюється за '''договором про наставництво''', що укладається між центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, в інтересах якої укладається такий договір. 

Договір про наставництво укладається у '''письмовій формі'''. 

Для укладення договору про наставництво '''потрібна згода дитини''', якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників. Згода дитини надається '''у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров’я.''' 

Договір про наставництво може бути '''розірваний''' за згодою сторін, за ініціативою однієї із сторін у разі невиконання обов’язків за договором іншими сторонами або за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх обов’язків за договором, порушення прав та законних інтересів дитини наставником, виникнення загрози для життя та здоров’я дитини з вини наставника. 

Договір про наставництво '''припиняється''' у разі повернення дитини на виховання до батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або переведення до іншого закладу для дітей, а також у разі відмови дитини від здійснення наставництва стосовно неї, досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи наставника.

== Вимоги до наставника ==

Особа, яка виявила бажання стати наставником, '''до укладення договору про наставництво зобов’язана пройти курс підготовки''' з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім’ї та дітей.

== Кандидат у наставники подає до центру за місцем проживання такі документи: ==

*заяву;

*копію паспорта громадянина України;

*висновок про стан здоров’я за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 76, ст. 2561);

*довідку про наявність чи відсутність судимості, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС.

== Підстави для відмови ==

'''Наставниками не можуть бути''' особи, зазначені у статті 212 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] '''(особи, які не можуть бути усиновлювачами)''':

# обмежені у дієздатності;
# визнані недієздатними;
# позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
# були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
# перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
# зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
# не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
# страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
# є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
# були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
# за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
# є особами без громадянства;
# перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем. 

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

== Положення про наставництво та типовий договір про наставництво ==

Положення про наставництво та типовий договір про наставництво затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2017-%D0%BF#n93 постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 р. № 465 "Деякі питання здійснення наставництва над дитиною"].

== Відповідальність наставників ==

Наставник відповідно до законодавства є відповідальним за порушення ним прав і законних інтересів дитини, заподіяння шкоди її життю та здоров’ю.

Під час перебування дитини в сім’ї наставника строком не більш як три календарних дні у святкові та неробочі дні, під час канікул наставник відповідає за життя, здоров’я та своєчасне повернення дитини до місця її проживання (перебування).

== Припинення дії договору про наставництво ==

Договір про наставництво може бути розірваний за згодою сторін, за ініціативою однієї із сторін у разі невиконання обов’язків за договором іншими сторонами або за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх обов’язків за договором, порушення прав та законних інтересів дитини наставником, виникнення загрози для життя та здоров’я дитини з вини наставника.
У разі припинення дії договору в односторонньому порядку за ініціативою центру або закладу на підставах, що призвели або могли призвести до порушення наставником прав і законних інтересів дитини, наставник позбавляється права на наставництво.

== Контроль за дотриманням прав та інтересів дітей, над якими встановлено наставництво ==

Функції контролю за дотриманням прав та інтересів дитини, над якою встановлено наставництво, виконують центр, адміністрація закладу, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини (шляхом спілкування з дитиною, спостереження за її поведінкою, емоційним станом тощо).

[[Категорія: Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія: Діти-сироти]]
[[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Відпустка на період карантину

2020-04-10T12:48:11Z

Nataliia.rudiuk: Доповнено розділ"Термін на який надається відпустка"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19''')'''" від 17.03.2020 № 530-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"]
* [https://vk24.ua/regulations_and_jurisprudence/listi/vidpustki/list-ministerstva-socialnoi-politiki-ukraini-vid-29-kvitnya-2016-r-no-24313116-16 Лист Міністерства соціальної політики України від 29 квітня 2016 року № 243/13/116-16]

== Чи передбачена відпустка на період карантину ==
Передбачено '''відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника із двох підстав:'''
* Пунктом 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) передбачено, що '''відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку''' матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону], для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
* Крім того, відповідно до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] '''будь-який працівник''' може отримати '''за згодою власника або уповноваженого ним органу''' відпустку без збереження заробітної плати.
При цьому, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX] було внесено зміни до статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"] , де зазначено, що '''термін перебування у відпустці без збереження''' заробітної плати на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населеня від інфекційних хвороб"], '''не включається у загальний термін '''''(не більше 15 календарних днів на рік)'', встановлений частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] та частиною другою статті 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України].

[[Файл:89722184 2648809338550047 6223140039736426496 o.png|міні]]

== Коло осіб, що мають право на отримання відпустки в обов'язковому порядку ==
Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону]право на відпустку мають:
* матір
* батько
* баба
* дід
* інші родичі, які фактично доглядають за дитиною
* особа, яка усиновила дитину
* особа, яка взяла під опіку дитину
* один із прийомних батьків
* один із батьків-вихователів

=== Підстави для надання відпустки ===
Період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально. Рішення щодо тимчасового призупинення навчального процесу у навчальних закладах та установах освіти в кожному районі чи місті обласного значення управління та відділи освіти ухвалюють відповідно до норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"]. Запровадження карантину через перевищення епідемічного порогу захворюваності на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції оголошується органами місцевого самоврядування. Загальноосвітні навчальні заклади у зв’язку з цим видають накази про призупинення навчального процесу. Отже, на практиці документами, що підтверджують оголошення карантину, для працівників, які хочуть оформити відпустку без збереження заробітної плати, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

Якщо працівник бажає отримати відпустку відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону], він має подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника (заява працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати на період оголошення карантину).

== Термін, на який надається відпустка ==
Пунктом 3-1 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону] передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати надається на період оголошення карантину на відповідній території. Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закону від 17.03.2020 р. № 530] внесено зміни до ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону про відпустки. У відповідності до якого термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний 15-денний ліміт для таких відпусток, які надаються за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 26 Закону про відпустки.] Міністерство соціальної політики України у [https://vk24.ua/regulations_and_jurisprudence/listi/vidpustki/list-ministerstva-socialnoi-politiki-ukraini-vid-29-kvitnya-2016-r-no-24313116-16 листі від 29 квітня 2016 року № 243/13/116-16] роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі.

== Альтернативні варіанти для працівника і роботодавця ==
Крім відпустки батьки дітей до 14 років на період оголошення карантину можуть скористатися іншими правами і гарантіями, а саме:
* використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку;
* оформити листок непрацездатності в разі, якщо дитина захворіла в період карантину;
* оформити відпустку без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів;
* працювати на умовах неповного робочого часу відповідно до статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України].
[[Категорія:Відпустка]]

Файл:Захист дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації.docx

2020-04-06T08:39:13Z

Nataliia.rudiuk: Захист дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації

== Опис файлу ==
Захист дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації

Процедура скорочення чисельності або штату працівників

2020-03-27T06:57:45Z

Nataliia.rudiuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі - КЗпП України)
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України «Про зайнятість населення»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2195-15 Закон України «Про соціальний захист дітей війни»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0989-13 наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 317 «Про затвердження форми звітності № 4-ПН „Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці” та Порядку її подання», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 989/23521]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-40cs15 постанова Верховного Суду України у справі за № 6-40цс15 від 01.04.2015 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0017323-11 роз’яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 " Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації"]

== Скорочення чисельності або штату працівників як підстава для розірвання трудового договору ==
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі,''' ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, '''скорочення чисельності або штату працівників'''.

Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників – це різні поняття.

'''Чисельність працівників''' – це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Наприклад, у штатному розписі замість 7 штатних одиниць менеджерів з продажу залишається лише 3. Тобто зменшується певна кількість працюючих однієї професії.

'''Штат працівників''' – це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Наприклад, скорочується посада водія, посада інспектора з кадрів тощо. 

Скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо).
[[Файл:Лист Міністерства праці та соціальної політики від 07.04.2011 №11406187-11.docx|міні|Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2011 №114/06/187-11]]
== Етапи скорочення чисельності або штату працівників ==
[[Файл:Звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Алгоритм дій. .jpg|міні|Звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Алгоритм дій. ]]
Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає:
# повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників;
# видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників;
# попередження працівників про наступне вивільнення, пропонування переведення на іншу роботу;
# отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників;
# інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників;
# звільнення працівників.

== Повідомлення первинних профспілкових організацій про заплановане скорочення чисельності або штату працівників ==
Відповідно до частини третьої статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»] у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, '''не пізніше як за три місяці''' до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям (у разі наявності) інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

== Видання наказу про скорочення чисельності або штату працівників ==
Наступним кроком процедури скорочення чисельності або штату працівників є видання наказу із основної діяльності про внесення змін до структури і штатного розпису підприємства, установи, організації. Наказ має містити обгрунтування скорочення чисельності або штату працівників.
У ньому мають бути зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

== Порядок вивільнення працівників ==
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці необхідно враховувати:
* обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників;
* переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

=== Обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників ===
'''Не допускається звільнення''' за пунктом 1 статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації) '''окремих категорій працівників, а саме:'''
* вагітних жінок (''стаття 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'') ;
* жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у випадках, якщо дитина потребує домашнього догляду, визначеному у медичному висновку, але не більше як до досягення дитиною шестирічного віку)(''стаття 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (''стаття 184 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (''статті 184, 186-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* опікунів (піклувальників)(''статті 184, 186-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* прийомних батьків (''статті 184, 186-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* батьків – вихователів (''статті 184, 186-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* працівників молодше вісімнадцяти років (звільнення провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування) (''стаття 198 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* працівників в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (''частина третя статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв'язку із станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано із станом здоров'я (''стаття 252 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], частина четверта статті 41 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]"'').

=== Переважне право на залишення на роботі ===
Відповідно до статті 42 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці'''.

'''При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається''':
* сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
* особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
* працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
* працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
* учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
* авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
* працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
* особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
* працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
* працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

'''Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.'''
Так, '''першочергове право на залишення на роботі''' при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації '''надається також''':
* учасникам бойових дій (''пункт 13 частини першої статті 12'' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]);
* особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (''пункт 14 частини першої статті 13'' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]);
* сім'ям військовослужбовців, партизанів, осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, загинули або померли внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та інші особи на яких, згідно з статтею 10 Закону поширюється його чинність (''пункт 14 частини першої статті 15'' [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»])
* особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (''пункт 20 частини першої статті 16'' Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]);
* особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (''пункт 20 частини першої статті 9'' Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3721-12 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»]).
* дітям війни (''стаття 5'' Закону України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2195-15 «Про соціальний захист дітей війни»]);
* особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1, 2, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3 (''пункт 7 статті 20, пункт 1 частини першої статті 21, пункт 1 статті 22'' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]). 

=== Попередження працівників про наступне вивільнення ===
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають '''не пізніше ніж за два місяці''' (''частина перша статті 49-2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).''

При цьому, законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів власник повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці.
У зв'язку з цим, попереджати працівника про наступне вивільнення доцільно у письмовій формі (із проставленням працівником підпису та дати ознайомлення).

Збіг двомісячного строку, встановленого статтею 49-2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], починається з наступного дня після ознайомлення.

Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне вивільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.

При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював (пункт 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]).

=== Пропозиція працівникові іншої роботи ===
'''Одночасно з попередженням''' про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган '''пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації''' (''частина третя статті 49-2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з’являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі). Разом з цим власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві.

Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (''частина друга статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').
== Отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення працівників ==
Згідно з частиною першою статті 43 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''розірвання трудового договору''' з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], '''може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник''', крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

=== Строк розгляду подання про розірвання трудового договору ===
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає '''у 15-денний строк''' обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

=== Порядок розгляду подання про розірвання трудового договору ===
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися '''у присутності працівника''', на якого воно внесено.

Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат.

Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

=== Строк протягом якого виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє про прийняте рішення ===
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі '''в триденний строк''' після його прийняття.

У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

=== Відмова у наданні згоди на розірвання трудового договору ===
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим.

У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

=== Строк, протягом якого трудовий договір може бути розірвано ===
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

=== Наслідки розірвання трудового договору без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ===
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша статті 43 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]) розглядає спір по суті.

Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі (''пункт 15 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»]'').

== [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0989-13 Інформування місцевого центру зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників] ==
'''У разі якщо вивільнення працівників''' у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації '''є масовим, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний''' своєчасно та в повному обсязі '''поінформувати''' ''територіальний орган Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування'' '''про заплановане вивільнення працівників за два місяці до вивільнення''' (''стаття 48, абзац третій пункту 4 частини третьої статті 50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населенння"]).''

Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
* одного місяця:
# вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
# вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;
* трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
'''У разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних''', передбачених абзацом третім пункту 4 частини третьої статті 50 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населенння"], '''стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення.
|}

== Звільнення працівників ==
=== Видання наказу про звільнення, внесення запису до трудової книжки ===
Після закінчення двомісячного терміну з дня повідомлення працівника про наступне вивільнення та у разі відмови працівника від переведення на запропоновану вакантну посаду або відсутності вакантних посад роботодавець видає індивідуальні накази про звільнення працівників (наказ з кадрових питань тривалого строку зберігання). У наказі обов’язково вказується підстава звільнення (скорочення чисельності або штату працівників) та посилання на статтю [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (пункт 1 частини першої статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). З наказом працівників ознайомлюють під підпис.

На підставі виданого наказу вносяться запис про звільнення до трудової книжки працівника відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110].

=== Видача трудової книжки, копії наказу про звільнення та проведення розрахунку з працівником ===
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (''стаття 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку ( ''стаття 44 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

Якщо працівник в день звільнення не працював, то суми, що йому належать від підприємства, установи, організації мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (''стаття 116 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов’язки, визначені статтею 47 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

== Гарантії звільненим працівникам ==
Звільнення за пунктом 1 статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у зв’язку з скороченням чисельності або штату працівників провадиться з наданням гарантій, передбачених КЗпП України, а саме:

* працівник (при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації) має право на отримання допомоги по безробіттю, звернувшись за працевлаштуванням до державної служби зайнятості (''частина третя статті 49-2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'');
* працівник (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року після розірвання трудового договору має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (''стаття 42-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

== Оскарження рішення про звільнення ==
Відповідно до частини першої статті 235 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Hезаконно звільнений працівник може звернутися з позовною заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача [[Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника|відповідно до порядку, передбаченого законодавством]], в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (''стаття 233 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'').

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Відповідно до пункту 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9] '''суди при розгляді трудових спорів, пов'язаних зі звільненням за пунктом 1 статті 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], з'ясовують наступне:''' чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.
|}
== Див.також ==
* [[Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]] [[Категорія:Гарантії залишення на роботі]] [[Категорія:Трудові спори]] [[Категорія:Особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною‏‎]] [[Категорія:Вагітні жінки]] [[Категорія:Одинока мати (батько)]] [[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]] [[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]] ‏
[[Категорія:Діти війни]]
[[Категорія:Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи‏]]
[[Категорія:Суди‏]]

Контракт як особлива форма трудового договору

2020-03-27T06:43:27Z

Nataliia.rudiuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0084-94 Наказ Міністерства праці України від 15.04.1994 № 23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником»]

 '''Контракт''' - це особлива форма [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудового договору]]. Сфера його застосування визначається законами України. Тобто його можна укладати лише у передбачених законом випадках.

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF Положення про порядок укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників] визначає порядок укладання контрактів з працівниками незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності підприємства, установи.

 '''Сторонами''' контракту є:
* працiвник;
* роботодавець (власник або уповноважений ним орган).

== Чим відрізняється контракт від звичайного трудового договору? ==
''Перше'', це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір може укладатися як в письмовій, так і в усній формі.

''Друге'', контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

''Третє'', контракт може бути тільки тимчасовим, тобто це строковий договір. Трудовий же договір укладається на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

''Четверте'', можливість передбачати в контракті додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).
Трудові правовідносини виникають одразу з прийняттям працівника на роботу.

== З ким можна укласти контракт ==
Трудовий договір у формі контракту можна укладати з такими категоріями працівників

{| class="wikitable"
|-
! № з/п !! Категорія працівників !! Підстава
|-
| 1 || Наукові та науково-педагогічні працівники || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2016-%D0%BF#n135 Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 998 "Деякі питання обрання та призначення керівника державної наукової установи"] (якою затверджено типову форму контракту)
|-
| 2 || Наймані працівники колективного сільськогосподарського підприємства || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12 Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"]
|-
| 3 || Фахівці, які залучаються до роботи в робочих групах комітетів Верховної Ради України|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/116/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про комітети Верховної Ради України"]
|-
| 4 ||
* Виконавчий директор органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони
* Працівники спеціальної (вільної) економічної зони
|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2673-12 Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"]
|-
| 5 || Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління місцевої державної адміністрації|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закон України "Про місцеві державні адміністрації"]
|-
| 6 || Працівники, яких приймає концесіонер || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997-14 Закон України "Про концессію"]
|-
| 7 || Працівники, яких приймає інвестор || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
|-
| 8 ||
* Керівники державних та комунальних закладів культури
* Професійні творчі працівники (художній та артистичний персонал) державних та комунальних закладів культури
|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17 Закон України "Про культуру"]
|-
| 9 || Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я ||
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основи законодавства України про охорону здоров'я]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1094-2017-%D0%BF#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. № 1094 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/642-2014-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 642 "Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я"] (якою затверджено типову форму контракту)
|-
| 10 ||
* Керівник підприємства
* Виконавчий директор виробничого кооперативу
* Працівники підприємства (трудовий колектив)
|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
|-
| 11 || Працівники біржі, які працюють за наймом || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарну біржу"]
|-
| 12 || Особи, які працюють на територіях радіоактивного забруднення || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"]
|-
| 13 || Особи, залучені до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"]
|-
| 14 || Працівники споживчих товариств, у передбачених законом випадках|| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-12 Закон України "Про споживчу кооперацію"]
|-
| 15 || Приклад || Приклад
|}

'''<big>ВАЖЛИВО</big> ! Забороняється укладати трудовий договір у формі контракту у випадках, не передбачених законом.'''

== Особливості укладання контракту==

Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, установи, так і особи, яка наймається на роботу.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статті 24 Кодексу законів про працю України] контракт укладається у письмовій формі його підписують роботодавець та працівник, якого наймають на роботу за контрактом.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Контракт може містити положення щодо основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат у формі:

# Винагороди за підсумками роботи за рік;
# Премій за спеціальними системами і положеннями;
# Компенсації та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які встановлюються понад передбачені зазначеними актами норми.

Сторонам надається право визначати порядок встановлення розміру заробітної плати. Для підвищення зацікавленості працівника рекомендується встановлювати '''не мінімальний розмір майбутньої заробітної плати''' з подальшим її підвищенням, а передбачати '''середній рівень''' з визначенням підстав для її збільшення або зменшення.

У будь-якому разі виплати, що встановлюються контрактом, не повинні бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, та залежать від виконання умов контракту.

Усі умови контракту обов'язково погоджують сторони. Його оформлюють у двох примірниках, що мають однакову юридичну чинність і зберігаються у кожної із сторін контракту.

''' '''Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті.

Контракт може бути змінений тільки за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

'''''Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.'''''

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 ст. 29 КЗпП] до початку роботи згідно з укладеним контрактом власник або уповноважений ним орган зобов’язаний виконати всі умови щодо інструктажу працівника і визначити йому робоче місце, а саме:

* роз’яснити працівникові його права та обов’язки, поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
* ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
* визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
* проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

'''Працівник допускається до роботи, визначеної трудовим договором, після виконання зазначених вимог.'''

== Розірвання контракту ==

Підстави, умови та порядок розірвання контракту передбачені Положенням про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/170-94-%D0%BF р. 4 ст. ст. 21-25 Постанови КМУ від 19 березня 1994 р. N 170]

#У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 36 Кодексу] законів про працю України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.
#У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.
#Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 39 Кодексу] законів про працю України.
#За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.
#Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.

== Оскарження контракту ==

Окаржити умови контракту можливо на підставі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 частини першої статті 233 КЗпП].

== Висновки ==

''Отже, якщо розглядати контракт як виняток із загального правила, то закони, які встановлюють такі винятки, повинні чітко визначати відповідні категорії працівників, щодо яких в обов’язковому порядку здійснюється наймання на роботу за контрактом.''

Тобто у кожному конкретному випадку той чи інший громадянин, претендуючи на обіймання відповідної посади, має бути готовий до того, що прийом на роботу можливий тільки за контрактом.

[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу‎]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2020-03-04T13:47:08Z

Nataliia.rudiuk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==

* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27 березня 2001 р. N 215/2001]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI]

== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України ==

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] - (далі - ЦПК), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==

Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 Цивільного процесуального кодексу України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ст. 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==

Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядоку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень] заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довівдка з єдиного демографічного реєстру.

== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==

Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 Цивільного процесуального кодексу України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України].

Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

== Судовий збір ==

За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

== Підстави для відмови ==

Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2020-03-04T13:36:09Z

Nataliia.rudiuk: /* Перелік необхідних документів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. 
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява(зразок надається в управлінні соцзахисту).

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог КАС України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному КАС України:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених КАС України
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2020-03-04T13:30:00Z

Nataliia.rudiuk: /* Куди звернутися для отримання пільг */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»]

== Перелік пільг ==
'''І.''' '''''Придбання лікарських засобів'':'''
* безоплатно за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;
* з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні. 
'''ІІ.''' '''''Послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами''''' (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо):
* безоплатно за наявності відповідного медичного висновку;
* на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. 
'''IІІ.''' '''''Санаторно-курортне лікування''''', що передбачає безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань. 
'''ІV.''' '''''Послуги зв"язку''''':
* Пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* Встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою. 
'''V.''' Спеціальні умови для '''''здобуття вищої освіти''''' за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів (п.3 ч.3 ст. 22 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). 
'''VI.''' '''''Транспортне обслуговування:''''' 
* Право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню.
* Особи з інвалідністю I та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше однієї особи), мають право на: 
# безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (ч.2 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]); 
# 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ч.3 ст. 38-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]) 
* Особи з інвалідністю І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують особу з інвалідністю І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають '''''право на безплатний проїзд також у метро'''''. 
'''VІI.''' ''''' Надбавка на догляд''''' у розмірі 50 гривень виплачується особам з інвалідністю I групи з наявності таких підстав:
* потребують постійного стороннього догляду;
* отримують пенсію відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
'''''Така надбавка не виплачується''''', якщо особа з інвалідністю отримує державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

== Куди звернутися для отримання пільг ==
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю І групи загального захворювання слід звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
* паспорт громадянина України;
* ідентифікаційний код;
* довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
* відповідна заява.

== Строки розгляду питання ==
Не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні.

== Підстави для відмови ==
Відсутність підстав для отримання конкретної пільги.

== Порядок оскарження ==
У випадку відмови у наданні пільг, передбачених законом, можна оскаржити таку відмову до вищестоящого органу (позасудовий порядок) чи безпосередньо до суду (судовий порядок).

{| class="wikitable"
|-
! !! Позасудовий порядок !! Судовий порядок
|-
| '''Куди звернутися'''|| до районної державної адміністрації або до Департаменту соціального захисту населення|| до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду
|-
| '''Вартість'''|| безкоштовно || від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»]):
* особи з інвалідністю І групи;
* законні представники дітей з інвалідністю;
* законні представники недієздатних осіб з інвалідністю.
|-
| '''Перелік необхідних документів''' ||
* заява (скарга)
* паспорт
* ідентифікаційний код
* довідка або посвідчення МСЕК
* відповідь на звернення
|| [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративний позов, складений відповідно до вимог КАС України]].
|-
| '''Строки розгляду питання''' || не більше одного місяця від дня їх реєстрації, враховуючи святкові та неробочі дні || строки, встановлені КАС України
|-
| '''Підстави для відмови''' ||
заява повертається заявнику у випадках, коли:
* не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
* не надано необхідних документів;
* заява подана від імені заявника, який не має відповідних повноважень
|| суд може у випадках та в порядку, визначеному КАС України:
* залишити позов без руху
* повернути позов
* зупинити або закрити провадження у справі
* залишити заяву без розгляду
|-
| '''Порядок оскарження''' ||
* у разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом. 
* оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
|| особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених КАС України
|}

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==
Відповідно до ст. 42 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] винну особу може бути притягнено до:
* матеріальної відповідальності;
* дисциплінарної відповідальності;
* адміністративної відповідальності;
* кримінальної відповідальності.

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_та_гарантії_осіб_з_інвалідністю Пільги та гарантії осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пільги_для_дітей_з_інвалідністю Пільги для дітей з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Інвалідність_та_порядок_її_встановлення Інвалідність та порядок її встановлення]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Як_оформити_інвалідність_дитини Як оформити інвалідність дитини]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Працевлаштування_осіб_з_інвалідністю Працевлаштування осіб з інвалідністю]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_забезпечення_осіб_з_інвалідністю_автомобілями Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Порядок_отримання_особою_з_інвалідністю_інвалідного_візка Порядок отримання особою з інвалідністю інвалідного візка]

[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Безоплатний проїзд транспортом]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Пільги та гарантії на медичну допомогу]]
[[Категорія:Безоплатне забезпечення санаторно - курортним лікуванням]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)

2020-03-03T13:36:04Z

Nataliia.rudiuk: Про втрату чинності Постанови КМУ від 26 липня 1996 року №832

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Закон України "Про соціальні послуги"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 Наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731]

== Категорії осіб, які мають право на отримання соціальних послуг (постійного догляду) ==
'''Соціальні послуги''' – це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв’язання їхніх життєвих проблем, що полягають в матеріальному забезпеченні та соціальному обслуговуванні ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/966-15 Закон України "Про соціальні послуги"]).

{| class="wikitable"
|-
! № !! Особа, яка потребує постійного догляду !! Соціальна виплата особі, яка здійснює догляд
|-
| 1.|| Особа з інвалідністю з дитинства/дитина з інвалідністю до 18 років || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&oldid=9344 Надбавка на догляд] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 (Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю")]
|-
| 2. || Особа з інвалідністю І групи/особа, яка досягла 80-річного віку || Щомісячна компенсаційна виплата ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"])
|-
| 3. || Особа з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду || [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%89%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC_%D0%B7_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_I_%D1%87%D0%B8_II_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83&oldid=9314 Щомісячна грошова допомога] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1192-2000-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 "Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею"])
|-
| 4. || Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, хворі, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги || Компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"])
|}

== Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги ==
=== Хто має право на компенсацію ===
Компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються працездатним особам, які не працюють та непрацюючим пенсіонерам, котрі постійно надають соціальні послуги. 
Право на отримання соціальних послуг мають особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, пенсіонери та хворі, які не здатні до самообслуговування й потребують постійного стороннього догляду за умови, що вони не обслуговуються соціальними службами. 

Компенсація не призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам, яким відшкодовуються витрати на надання послуг по догляду відповідно до законів України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 "Про психіатричну допомогу"], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 233 "Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян"]) та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.

=== Куди звернутися ===
Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

=== Розмір компенсації ===
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
* 15 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг особам з інвалідністю I групи;
* 10 відсотків – фізичним особам за надання соціальних послуг громадянам похилого віку, особам з інвалідністю II групи та дітям з інвалідністю;
* 7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги особам з інвалідністю III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії.
Якщо соціальні послуги надає фізична особа пенсійного віку, компенсація призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

=== Перелік необхідних документів ===
1. Непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
* заява про згоду надавати соціальні послуги;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
* копія трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки — письмове повідомлення особи із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнє місце роботи чи отримання доходів;
* заява про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи особи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків (з урахуванням вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"]).

2. Особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
* копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається особою з інвалідністю);
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування;

3. Законним представником дитини, яка потребує надання соціальних послуг:
* заява про необхідність надання соціальних послуг;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність дитини до самообслуговування. 

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

== Щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку ==
=== Хто має право на виплату ===
Щомісячна компенсаційна виплата виплачується непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку (далі – компенсація) відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/832-96-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян"].(постанова КМУ від 26 липня 1996 року №832 втратила чинність на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/233-2019-п постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №233 "Деякі питання державної допомоги окремим категорія громадян "]

=== Куди [[ЗвернутисяДеякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян|звернутися]] ===
Компенсація призначається управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання заявника і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, та фінансуються органами Пенсійного фонду України. 

=== Перелік необхідних документів ===
Для призначення компенсації одержувачі подають заяву, форма якої затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0475-15 наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг"]. 
До заяви додаються: 
* паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача компенсації;
* довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення – для особи, за якою здійснюється догляд;
* паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд;
* довідка з місця проживання про те, що особа здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи або престарілою особою, яка досягла 80 років;
* документ, який підтверджує, що особа не працює: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа – підприємець;
* за відсутності трудової книжки — заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки;
* витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (для осіб, визнаних особою з інвалідністю І групи) – для особи, за якою здійснюється догляд. 

Компенсація призначається та виплачується з дня подання заяви з усіма необхідними документами до дня досягнення заявником пенсійного віку, але не більш ніж на строк встановлення групи інвалідності.

=== Розмір компенсації ===
Розмір призначеної компенсації становить – 4,80 грн. на місяць.

== Зарахування до страхового стажу ==
На суму призначеної відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"] компенсації особам працездатного віку, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, органами праці та соціального захисту населення щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, в розмірі 33,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, сплата якого здійснюється за рахунок видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік до Пенсійного фонду України (що дає право на зарахування до страхового стажу всього періоду такого догляду).

При зарахуванні до страхового стажу період догляду за особою з інвалідністю I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати, на яку сплачені страхові внески.

== Див. також ==
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%89%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%94_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC_%D0%B7_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_I_%D1%87%D0%B8_II_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83&oldid=9314 Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу]
* [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_%D0%B7%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E_%D0%B7_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC_%D0%B7_%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&oldid=9344 Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2018-11-08T13:35:26Z

Nataliia.rudiuk:

== '''Нормативна база:''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р № 435-15] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р № 1618-15 ]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян» від 02.10. 1996 р 393/96]-вр 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674]-VI 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р]., № 2801-12 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991] р., № 875-12 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова КМУ« Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 р. № 654-2008] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 06.07.2016 № 995_g71]

== '''Корисні ресурси:''' ==
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/en/3674-17- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF- офіційний портал Верховної Ради України 

'''Особа з інвалідністю це''' - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності,до необхідності в соціальній допомозі і захисті. 
Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. 
Соціальний захист осіб з інвалідністю з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей осіб з інвалідністю. 
Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. 
Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. 
Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.
Крім того, зазначена експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю. 
Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність поділяється на три групи (I, II та III). Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності. 
Рішення МСЕК щодо встановлення тієї чи іншої групи інвалідності може бути оскаржене до суду в установленому порядку. 

Отже, для осіб з інвалідністю законодавець передбачив ряд пільг. Зокрема, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 20.01.2018 №875-XII] '''особи з інвалідністю І групи мають право на:''' 

* безоплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії; 
* придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні; 
* безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо); 
* безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань; 
* пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою;
* 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. 
Інваліди І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інваліда І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. 
І ще підпунктом 4 пункту 4 постанови Кабміну від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» передбачено, зокрема, що інвалідам І групи, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім осіб, які отримують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»), виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. 
Надбавки на догляд, встановлені законодавством, що було чинне раніше, виплачуються у зазначеному вище розмірі. 

== '''Добровільний порядок''' ==
Пошук варіантів розв’язання конфлікту силами учасників такого конфлікту без залучення державних органів та органів місцевого самоврядування. 
=== Куди звернутися: ===
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю 1 групи загального захворювання слід звернутися в управління соціального захисту населення по місцю проживання такої особи.

=== Вартість: ===
- безкоштово

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- паспорт громадянина України;
- ідентифікаційний код;
- довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
- відповідна заява.

=== Строки розгляду питання: ===
- не більше одного місяця від дня їх реєстрації ,враховуючи святкові та неробочі дні.

=== Підстави для відмови: ===
відсутність підстав для отримання конкретної пільги

=== Порядок оскарження: ===
Судовий і позасудовий

== '''Позасудовий порядок''' ==
У випадку відмови щодо отримання конкретної пільги для осіб з інвалідністю 1 групи загального захворювання такій особі необхідно звернутися у вищестоящі органи.

=== Куди звернутися: ===

Слід звернутися в районні державні адміністрації або в Департамент соціального захисту населення
=== Вартість: ===
- безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- заява; 
- паспорт; 
- ідентифікаційний код; 
- довідка або посвідчення МСЕК; 
- відповідь на звернення; 

=== Строки розгляду питання: ===
'''не більше одного місяця від дня їх реєстрації''' ,враховуючи святкові та неробочі дні
=== Підстави для відмови: ===
Заява повертається заявнику у випадках, коли: 

# не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
# не надано необхідних документів;
# заява подана від імені заявника , яка не має відповідних повноважень.

=== Порядок оскарження: ===
У разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом.
Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

== '''Судовий порядок''' ==
У разі незгоди особи з інвалідністю із рішенням вищестоящих органів, спір вирішується судом.
=== Куди звернутися: ===
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду.

=== Вартість: ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»]) : 
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 
- інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 
- позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір]» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. 

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.

=== Строки розгляду питання: ===
Розгляд спору здійснюється у строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом.

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом.]

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==

Відповідно до статті 42 Закону установлено таку відповідальність осіб, винних у порушенні вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 20 01 2018 № 875-ХІІ]:
* матеріальна;
* дисциплінарна;
* адміністративна;
* кримінальна.

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2018-11-08T13:26:04Z

Nataliia.rudiuk: Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р № 1618-15

== '''Нормативна база:''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р № 435-15] 
* [http://|Цивільно-процесуальний%20кодекс%20України%20%20від%2018.03.2004%20р%20№%201618-15 |Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р № 1618-15 <nowiki>]]</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян» від 02.10. 1996 р 393/96]-вр 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674]-VI 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р]., № 2801-12 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991] р., № 875-12 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF Постанова КМУ« Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 р. № 654-2008] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 06.07.2016 № 995_g71]

== '''Корисні ресурси:''' ==
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/en/3674-17- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF- офіційний портал Верховної Ради України 

'''Особа з інвалідністю це''' - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності,до необхідності в соціальній допомозі і захисті. 
Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. 
Соціальний захист осіб з інвалідністю з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей осіб з інвалідністю. 
Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. 
Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. 
Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.
Крім того, зазначена експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю. 
Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність поділяється на три групи (I, II та III). Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності. 
Рішення МСЕК щодо встановлення тієї чи іншої групи інвалідності може бути оскаржене до суду в установленому порядку. 

Отже, для осіб з інвалідністю законодавець передбачив ряд пільг. Зокрема, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 20.01.2018 №875-XII] '''особи з інвалідністю І групи мають право на:''' 

* безоплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії; 
* придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні; 
* безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо); 
* безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань; 
* пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою;
* 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. 
Інваліди І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інваліда І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. 
І ще підпунктом 4 пункту 4 постанови Кабміну від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» передбачено, зокрема, що інвалідам І групи, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім осіб, які отримують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»), виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. 
Надбавки на догляд, встановлені законодавством, що було чинне раніше, виплачуються у зазначеному вище розмірі. 

== '''Добровільний порядок''' ==
Пошук варіантів розв’язання конфлікту силами учасників такого конфлікту без залучення державних органів та органів місцевого самоврядування. 
=== Куди звернутися: ===
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю 1 групи загального захворювання слід звернутися в управління соціального захисту населення по місцю проживання такої особи.

=== Вартість: ===
- безкоштово

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- паспорт громадянина України;
- ідентифікаційний код;
- довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності;
- відповідна заява.

=== Строки розгляду питання: ===
- не більше одного місяця від дня їх реєстрації ,враховуючи святкові та неробочі дні.

=== Підстави для відмови: ===
відсутність підстав для отримання конкретної пільги

=== Порядок оскарження: ===
Судовий і позасудовий

== '''Позасудовий порядок''' ==
У випадку відмови щодо отримання конкретної пільги для осіб з інвалідністю 1 групи загального захворювання такій особі необхідно звернутися у вищестоящі органи.

=== Куди звернутися: ===

Слід звернутися в районні державні адміністрації або в Департамент соціального захисту населення
=== Вартість: ===
- безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- заява; 
- паспорт; 
- ідентифікаційний код; 
- довідка або посвідчення МСЕК; 
- відповідь на звернення; 

=== Строки розгляду питання: ===
'''не більше одного місяця від дня їх реєстрації''' ,враховуючи святкові та неробочі дні
=== Підстави для відмови: ===
Заява повертається заявнику у випадках, коли: 

# не додержано вимог, встановлених для змісту заяви;
# не надано необхідних документів;
# заява подана від імені заявника , яка не має відповідних повноважень.

=== Порядок оскарження: ===
У разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом.
Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

== '''Судовий порядок''' ==
У разі незгоди особи з інвалідністю із рішенням вищестоящих органів, спір вирішується судом.
=== Куди звернутися: ===
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду.

=== Вартість: ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»]) : 
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 
- інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 
- позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір]» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. 

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.

=== Строки розгляду питання: ===
Розгляд спору здійснюється у строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом.

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом.]

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

== Відповідальність за порушення прав осіб з інвалідністю І групи ==

Відповідно до статті 42 Закону установлено таку відповідальність осіб, винних у порушенні вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 20 01 2018 № 875-ХІІ]:
* матеріальна;
* дисциплінарна;
* адміністративна;
* кримінальна.

Пільги для осіб з інвалідністю І групи загального захворювання

2018-02-22T13:07:22Z

Nataliia.rudiuk: Створена сторінка: '''Особа з інвалідністю це''' - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовлени...

'''Особа з інвалідністю це''' - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності,до необхідності в соціальній допомозі і захисті. 
Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. 
Соціальний захист осіб з інвалідністю з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв’язку до особливостей осіб з інвалідністю. 
Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню. 
Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. 
Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.
Крім того, зазначена експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю. 
Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність поділяється на три групи (I, II та III). Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності. 
Рішення МСЕК щодо встановлення тієї чи іншої групи інвалідності може бути оскаржене до суду в установленому порядку. 
Отже, для осіб з інвалідністю законодавець передбачив ряд пільг. Зокрема, відповідно до Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» '''особи з інвалідністю І групи мають право на:''' 
* безоплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії; 
* придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні; 
* безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслом-коляскою з електроприводом, автомобілем, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими та голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами тощо); 
* безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань; 
* пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
* встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинним (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою;
* 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ця пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда І групи, але не більше одного супроводжуючого); 
* позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. 
Інваліди І групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інваліда І групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. 
І ще підпунктом 4 пункту 4 постанови Кабміну від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» передбачено, зокрема, що інвалідам І групи, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім осіб, які отримують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»), виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. 
Надбавки на догляд, встановлені законодавством, що було чинне раніше, виплачуються у зазначеному вище розмірі. 
== '''Нормативна база:''' ==
* Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р № 435-15 
* Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р № 1618-15 
* Закон України «Про звернення громадян» від 02.10. 1996 р 393/96-вр 
* Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI 
* Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р., № 2801-12 
* Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 р., № 875-12 
* Постанова КМУ« Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 р. № 654-2008-п 
== '''Корисні ресурси:''' ==
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/en/3674-17- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80- офіційний портал Верховної Ради України 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/654-2008-%D0%BF- офіційний портал Верховної Ради України 

== '''Добровільний порядок''' ==
Пошук варіантів розв’язання конфлікту силами учасників такого конфлікту без залучення державних органів та органів місцевого самоврядування. 
=== Куди звернутися: ===
З метою отримання передбачених законодавством пільг особам з інвалідністю 1 групи загального захворювання слід звернутися в управління соціального захисту населення по місцю проживання такої особи.

=== Вартість: ===
- безкоштово

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- паспорт громадянина України
- ідентифікаційний код
- довідка або посвідчення МСЕК про призначення групи інвалідності
- відповідна заява

=== Строки розгляду питання: ===
- не більше одного місяця від дня їх реєстрації ,враховуючи святкові та неробочі дні.

=== Підстави для відмови: ===
відсутність підстав для отримання конкретної пільги

=== Порядок оскарження: ===
Судовий і позасудовий

== '''Позасудовий порядок''' ==
У випадку відмови щодо отримання конкретної пільги для осіб з інвалідністю 1 групи загального захворювання такій особі необхідно звернутися у вищестоящі органи.

=== Куди звернутися: ===

Слід звернутися в районні державні адміністрації або в Департамент соціального захисту населення
=== Вартість: ===
- безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
- заява 
- паспорт 
- ід.код 
- довідка або посвідчення МСЕК 
- відповідь на звернення 

=== Строки розгляду питання: ===
не більше одного місяця від дня їх реєстрації ,враховуючи святкові та неробочі дні
=== Підстави для відмови: ===
Заява повертається заявнику у випадках, коли: 

не додержано вимог, встановлених для змісту заяви, або не надано необхідних документів;
заява подана від імені заявника , яка не має відповідних повноважень;

=== Порядок оскарження: ===
У разі незгоди з прийнятим рішенням спір вирішується судом.
Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

== '''Судовий порядок''' ==
У разі незгоди особи з інвалідністю із рішенням вищестоящих органів, спір вирішується судом.
=== Куди звернутися: ===
З метою судового захисту порушених прав особі необхідно звернутися із позовною заявою до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду або окружного суду.

=== Вартість: ===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються (ст. 5 ЗУ «Про судовий збір») : 
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 
- інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 
- позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. 

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.

=== Строки розгляду питання: ===
Розгляд спору здійснюється у строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом.

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України

Відповідальність медичних працівників

2017-09-15T05:09:18Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
 

'''Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення –'''
це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру. 

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Так, відповідно до статті 80 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII – особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Окрім цього Кодексом законів про працю Ук¬раїни встановлено дисциплінарну відповідальність працівників. 

== Позасудовий порядок ==
Сюди можна віднести дисциплінарну відповідальність медичного працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 
# догана; 
# звільнення. 
З цього випливає, що, по-перше, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом роботодавця, а не його обов’язком; по-друге, винесення працівникові догани позбавляє можливості роботодавця застосувати до працівника ще й такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення за одне і теж дисциплінарне правопорушення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності зі спливом шестимісячного строку покликана забезпечити стабільність у трудових правовідносинах.
Трудовим законодавством чітко визначено, за які трудові правопорушення та за яких умов допускається застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, адже у ст. 40 та 41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Так, ''роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише у таких випадках:''

# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування за ходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України). 

'''Працівник має право оскаржити рішення роботодавця''' про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до комісії по трудових спорах (КТС) та/або до місцевого суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я або за своїм місцем проживання (на свій вибір) у <big>тримісячний строк</big> з дня застосування дисциплінарного стягнення. 

== Судовий порядок ==
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . 
Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку: 

'''1) цивільного судочинства''' (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може: 

'''а) оскаржити незаконне звільнення з роботи''' (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; 

'''б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами.''' Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків; 

'''в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги.''' Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке: 

- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"); 

- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності); 

- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності); 

- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). 

'''2) кримінального судочинства''' (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
== Куди звернутися ==
До відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
== Вартiсть ==
Встановлюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
== Перелiк та зразки необхiдних документів ==
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
== Пiдстави для вiдмови ==
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
== Порядок оскарження ==
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Відповідальність медичних працівників

2017-09-15T05:06:22Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

== Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників ==
 

'''Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення –'''
це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру. 

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Так, відповідно до статті 80 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII – особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Окрім цього Кодексом законів про працю Ук¬раїни встановлено дисциплінарну відповідальність працівників. 

== Позасудовий порядок ==
Сюди можна віднести дисциплінарну відповідальність медичного працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 
# догана; 
# звільнення. 
З цього випливає, що, по-перше, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом роботодавця, а не його обов’язком; по-друге, винесення працівникові догани позбавляє можливості роботодавця застосувати до працівника ще й такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення за одне і теж дисциплінарне правопорушення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності зі спливом шестимісячного строку покликана забезпечити стабільність у трудових правовідносинах.
Трудовим законодавством чітко визначено, за які трудові правопорушення та за яких умов допускається застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, адже у ст. 40 та 41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Так, ''роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише у таких випадках:''

# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування за ходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України). 

'''Працівник має право оскаржити рішення роботодавця''' про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до комісії по трудових спорах (КТС) та/або до місцевого суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я або за своїм місцем проживання (на свій вибір) у <big>тримісячний строк</big> з дня застосування дисциплінарного стягнення. 

== Судовий порядок ==
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . 
Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку: 

'''1) цивільного судочинства''' (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може: 

'''а) оскаржити незаконне звільнення з роботи''' (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; 

'''б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами.''' Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків; 

'''в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги.''' Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке: 

- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"); 

- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності); 

- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності); 

- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). 

'''2) кримінального судочинства''' (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
== Куди звернутися ==
До відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
== Вартiсть ==
Встановлюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
== Перелiк та зразки необхiдних документів ==
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
== Пiдстави для вiдмови ==
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
== Порядок оскарження ==
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

[[Категорія:Медичне право]]

Відповідальність медичних працівників

2017-07-19T11:12:20Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

== Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми: ==
 

'''Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення –'''
це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру. 

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Так, відповідно до статті 80 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII – особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Окрім цього Кодексом законів про працю Ук¬раїни встановлено дисциплінарну відповідальність працівників. 

== Позасудовий порядок ==
Сюди можна віднести дисциплінарну відповідальність медичного працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 
# догана; 
# звільнення. 
З цього випливає, що, по-перше, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом роботодавця, а не його обов’язком; по-друге, винесення працівникові догани позбавляє можливості роботодавця застосувати до працівника ще й такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення за одне і теж дисциплінарне правопорушення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності зі спливом шестимісячного строку покликана забезпечити стабільність у трудових правовідносинах.
Трудовим законодавством чітко визначено, за які трудові правопорушення та за яких умов допускається застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, адже у ст. 40 та 41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Так, ''роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише у таких випадках:''

# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування за ходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України). 

'''Працівник має право оскаржити рішення роботодавця''' про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до комісії по трудових спорах (КТС) та/або до місцевого суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я або за своїм місцем проживання (на свій вибір) у <big>тримісячний строк</big> з дня застосування дисциплінарного стягнення. 

== Судовий порядок ==
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . 
Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку: 

'''1) цивільного судочинства''' (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може: 

'''а) оскаржити незаконне звільнення з роботи''' (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; 

'''б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами.''' Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків; 

'''в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги.''' Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке: 

- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"); 

- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності); 

- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності); 

- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). 

'''2) кримінального судочинства''' (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
== Куди звернутися ==
До відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
== Вартiсть ==
Встановлюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
== Перелiк та зразки необхiдних документів ==
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
== Пiдстави для вiдмови ==
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
== Порядок оскарження ==
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Дисциплінарне стягнення]]
[[Категорія:Суди]]

Відповідальність медичних працівників

2017-07-19T11:09:42Z

Nataliia.rudiuk: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon2.ra...

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14 Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 № 2789-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 23.12.2010 № 2861-VI]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]

== Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми: ==
 

'''Юридична відповідальність медичного працівника за професійне правопорушення –'''
це застосування до особи, яка вчинила правопорушення при виконанні професійних обов’язків у сфері медичної діяльності, заходів державного примусу, передбачених правовими нормами, які супроводжуються необхідністю для винного зазнати певних втрат особистого, організаційного або майнового характеру. 

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначаються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Так, відповідно до статті 80 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII – особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. Окрім цього Кодексом законів про працю Ук¬раїни встановлено дисциплінарну відповідальність працівників. 

== Позасудовий порядок ==
Сюди можна віднести дисциплінарну відповідальність медичного працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 
# догана; 
# звільнення. 
З цього випливає, що, по-перше, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є правом роботодавця, а не його обов’язком; по-друге, винесення працівникові догани позбавляє можливості роботодавця застосувати до працівника ще й такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення за одне і теж дисциплінарне правопорушення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Неможливість притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності зі спливом шестимісячного строку покликана забезпечити стабільність у трудових правовідносинах.
Трудовим законодавством чітко визначено, за які трудові правопорушення та за яких умов допускається застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, адже у ст. 40 та 41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Так, ''роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лише у таких випадках:''

# систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування за ходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
# одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України). 

'''Працівник має право оскаржити рішення роботодавця''' про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до комісії по трудових спорах (КТС) та/або до місцевого суду за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я або за своїм місцем проживання (на свій вибір) у <big>тримісячний строк</big> з дня застосування дисциплінарного стягнення. 

== Судовий порядок ==
Конституція України (ст. 55) гарантує кожній людині, в тому числі і медичному працівнику, право на судовий захист . 
Дане право медичний працівник може реалізувати у порядку: 

'''1) цивільного судочинства''' (відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів). Зокрема, в порядку цивільного судочинства медичний працівник може: 

'''а) оскаржити незаконне звільнення з роботи''' (у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) та вирішувати інші трудові спори (в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права). Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; 

'''б) захищати свою честь, гідність та ділову репутацію, що були принижені іншими особами.''' Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснює, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків; 

'''в) оскаржувати накладене на нього стягнення у порядку регресу за ненадання чи неналежне надання медичної допомоги.''' Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України моральну та матеріальну шкоду, завдану лікарем пацієнту в процесі виконання ним своїх професійних обов'язків відшкодовуватиме заклад охорони здоров'я, який, відтак, має право завернутися до працівника в порядку регресу і вимагати відшкодування сплаченої суми. При цьому слід пам'ятати про таке: 

- за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками"); 

- на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст.130 КЗпП України) (слід пам'ятати, що усі дії медичних працівників у невідкладних станах слід розцінювати як дії у стані крайньої необхідності); 

- працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.134 КЗпП України). Працівник несе повну матеріальну відповідальність не лише у тих випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок, а й тоді, коли наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з подальшим припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, що не виключає кримінальної відповідальності); 

- регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо) (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). 

'''2) кримінального судочинства''' (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову з дотриманням правил підсудності). Це означає, що медичний працівник має право в порядку кримінального судочинства оскаржувати постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за фактом вчинення професійного (медичного) злочину. Також слід пам'ятати про те, що у кримінальному судочинстві діє принцип презумпції невинуватості: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). В цивільному судочинстві - принцип презумпції вини: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
== Куди звернутися ==
До відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
== Вартiсть ==
Встановлюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]
== Перелiк та зразки необхiдних документів ==
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
== Пiдстави для вiдмови ==
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
== Порядок оскарження ==
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

[[Категорія:Індивідуальні трудові спори]]
[[Категорія:Дисциплінарне стягнення]]
[[Категорія:Суди]]

Оформлення посвідки на постійне проживання на території України

2016-12-20T14:01:08Z

Nataliia.rudiuk: /* Позасудовий розгляд. */

== Нормативна база: ==

* Закон України „[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2491-14 Про імміграцію”]*
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1983-2002-п Постанова КМУ від 26 грудня 2002 р. № 1983 "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень]";
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова КМУ від 4 червня 2007 р. № 795 " Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру за їх надання]"
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/251-2012-п Постанова КМУ від 28 березня 2012 р. № 251" Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1335-13 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 “Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання”.]

== Добровільний порядок ==
Отримання дозволу на імміграцію, прибуття на постійне місце проживання до України.

'''Куди звертатися''':

Звернутись до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Протягом дії дозволу на імміграцію, який видається строком на 1 рік.

'''Вартість:'''

Державне мито у розмірі 85 грн. ( [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито]»).

Вартість адміністративної послуги у розмірі 253,0 грн. (відповідно до Переліку адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції»).

Вартість бланку у розмірі 30,0 чи 55,50 чи 66,0 грн. (залежно від накладної).

Від сплати державного мита звільняються громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

інваліди I та II груп.

'''Перелік та зразки необхідних документів''':

Заява – подається особисто.

Додаток 1
до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1335-13 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання]

Місце для фото

ЗАЯВА

для оформлення посвідки на постійне проживання

Службові відмітки
Дата подачі заяви:

Номер заяви:

Прошу оформити мені посвідку на постійне проживання в Україні

Про себе повідомляю такі дані:
Прізвище

Ім’я, по батькові (за наявності)

Дата народження
Громадянство
Паспортний документ

Місце проживання в Україні

Прошу до посвідки на постійне проживання внести дані про моїх неповнолітніх дітей, які мають дозвіл на імміграцію в Україну:
(зазначається прізвище, ім’я, дата народження)

1.
2.
3.

Дата Підпис

зворотний бік

СЛУЖБОВІ ВІДМІТКИ
Заяву прийняв

Посада, прізвище посадової особи

Підпис

Дата
Перевірка наявності відомостей, що перешкоджають проживанню іноземця чи особи без громадянства в Україні, здійснена
Дата Посада, прізвище посадової особи, що здійснила перевірку

Підпис

Прийняте рішення (зайве закреслити)

Видати посвідку на постійне проживання

Відмовити в оформленні посвідки на постійне проживання на підставі підпункту _____ пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251
Посада, прізвище посадової особи

Підпис

Дата Посада, прізвище посадової особи

Підпис

Дата

Посвідку серії ___ № ___________отримав:

Прізвище заявника, його законного представника чи уповноваженої особи

Дата

Підпис

Паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія.

Переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому порядку.

Копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Додаток 2

до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1335-13 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання]

Місце для фото

Фото завіряється печаткою

ДОЗВІЛ
на імміграцію в Україну

Виданий ______________________________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові)
“_____”____________19___ року народження, уродженцю (уродженці)
_____________________________, громадянину(ці) ______________________,
(країна)
____________________________________________________________________,
(реквізити національного паспорта або документа, що його замінює)
про те, що йому (їй) на підставі пункту ____ частини _____ статті 4 Закону України “Про імміграцію” дозволено постійне проживання в Україні.
Разом з ним (нею) дозвіл на імміграцію в Україну отримали його (її) неповнолітні діти: ____________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
(прізвища, імена, по батькові та роки народження дітей)

Дозвіл дійсний до “____”________20___ року.

Начальник органу, який
прийняв рішення про надання дозволу __________ _________________
(підпис) (прізвищ

Квитанцію про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.

Квитанцію про сплату послуги.

Чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5Х4,5 сантиметра (на матовому папері).

Копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі наявності).

'''Строки розгляду питання''':
До 1 січня 2018 року (до початку оформлення посвідок на постійне проживання засобами ЄДДР) строк оформлення посвідки складає 7 днів (згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2491-14 Закону України «Про імміграцію»]).

'''Підстава для відмови''':

Рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається у разі:

Необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку.

Необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі.

Подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, чи коли іноземець або особа без громадянства мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну.

Стосовно видачі посвідки на тимчасове проживання звернулись іноземець або особа без громадянства, які не досягли шістнадцятирічного віку, або їх представник, який не має документального підтвердження повноважень на отримання посвідки на постійне проживання.

Іноземець або особа без громадянства вже отримали посвідку на постійне проживання, яка є дійсною на день звернення (крім випадків обміну, видачі посвідки на тимчасове проживання замість втраченої або викраденої).

Іноземець або особа без громадянства подали не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки на постійне проживання.

Коли дані, отримані з баз даних Головного обчислювального центру Реєстру, не підтверджують інформацію, надану іноземцем або особою без громадянства.

'''Порядк оскарження:'''

Заявник протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або про скасування раніше виданої посвідки має право на оскарження.

Рішення про відмову в оформленні або скасуванні раніше виданої посвідки може бути оскаржено заявником до ДМС або суду.

.'''Особливі випадки''':

Отримати посвідку у підрозділі ДМС України за місцем проживання.
Посвідка підлягає обміну у зв’язку із досягненням 25-річного та 45-річного віку.
== Позасудовий розгляд. ==

Рішення про відмову в оформленні посвідки може бути оскаржено заявником безпосередньо до Державної міграційної служби України.

[[Категорія:Оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитний проїзд через її територію]]

[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади(агенція,інспекція,служба)]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-20T06:48:12Z

Nataliia.rudiuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом.]

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-19T23:46:14Z

Nataliia.rudiuk: /* Порядок оскарження: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом.]

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-19T23:18:38Z

Nataliia.rudiuk: /* Підстави для відмови: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом.]

=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України
=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-19T23:17:25Z

Nataliia.rudiuk: /* Строки розгляду питання: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]

=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України
=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-19T23:14:10Z

Nataliia.rudiuk: /* Вартість: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими Цивільним процесуальним кодексом.
=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України
=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2016-12-19T23:11:12Z

Nataliia.rudiuk: /* Особливі випадки: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III:]

== Позасудовий порядок. ==
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.

=== Вартість: ===

Безкоштовно

=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
* тимчасове посвідчення громадянина України;
* дипломатичний паспорт;
* службовий паспорт;
* посвідчення особи моряка;
* посвідчення члена екіпажу ;
* посвідчення особи на повернення в Україну

=== Строки розгляду питання: ===
Довідка видається на протязі '''5- ти''' робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.

=== Підстави для відмови: ===
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться

=== Порядок оскарження:===
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
=== Особливі випадки: ===
Видача такої довідки посмертно.

== Судовий порядок ==
Факт постійного проживання на території України зазвичай встановлюється в судовому порядку
=== Куди звернутися: ===
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особі необхідно звернутися із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання.
=== Вартість: ===
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою (0,4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ЗУ «Про судовий збір») та витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
Для вирішення спору судом необхідно подати позовну заяву, що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
=== Строки розгляду питання: ===
Здійснюється за загальними строками, встановленими Цивільним процесуальним кодексом.
=== Підстави для відмови: ===
Суд може залишити позовну заяву без руху, повернути заяву, зупинити або закрити провадження у справі, залишити заяву без розгляду у випадках та в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом.
=== Порядок оскарження: ===
Особа, що зверталась за захистом своїх прав до суду, має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України
=== Особливі випадки: ===
Встановлення факту постійного проживання на території України посмертно.

[[ Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[ Категорія:Суди]]