WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики

2023-04-26T14:04:05Z

Nataliia.nosenko: Були внесені зміни щодо нормативної бази, загальної інформації. Додані нові підзаголовки та оновлено інформацію щодо анулювання ліцензій

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 (далі - Ліцензійні умови)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/765-97-%D0%BF/paran15#n15 Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 "Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 363 "Про затвердження Порядку подання органу ліцензування документів в електронній формі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446 "Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я", затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-2022-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру".]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
▷ Верховою Радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2115-20#Text Закон України від 03.03.2022 № 2115-IX "Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни"].

Зазначеним Законом передбачено:
* подання звітності та інших документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, здійснюватиметься протягом трьох місяців після припинення та скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
* до фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб не застосовується відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності та/або документів, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства, у період дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його завершення.
▷ 19 березня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»] (далі – постанова 314), яка передбачає спрощену ведення такої господарської діяльності без отримання відповідних ліцензій/дозволів, шляхом подання декларації до Міністерства економіки України як в електронній, так і паперовій формі незалежно від місця перебування або реєстрації. Необхідно зазначити, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг АЛЕ з дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків буде продовжуватись з урахуванням часу, що минув до їх зупинення. Також, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-%D0%BF#Text відстрочуються].

В електронній формі декларація подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, зокрема засобами мобільного додатку Порталу Дія (технічна реалізація планується протягом тижня): https://guide.diia.gov.ua/view/litsenzuvannia--hospodarskoi-diialnosti-z-medychnoi-praktyky-61d7a32b-3508-413b-b6f1-e77086f5b159

'''Додатково див.:''' [http://www.drs.gov.ua/press-room/pozytsiya-drs-shhodo-okremyh-pytan-litsenzuvannya-ta-vydachi-dokumentiv-dozvilnogo-harakteru-u-sferi-gospodarskoyi-diyalnosti-v-umovah-voyennogo-stanu/ Роз'яснення Державної регуляторної служби України від 10.03.2022 щодо окремих питань ліцензування та видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності в умовах воєнного стану]
|}
== Загальна інформація ==
'''Ліцензія''' - право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 5 частини першої статті 1 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

'''Господарська діяльність з медичної практики''' (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями (далі - ліцензіати) з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

'''Видача ліцензії''' – надання суб’єкту господарювання права на провадження господарської діяльності з медичної практики, шляхом видачі ліцензії за результатами прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. У результаті робиться відмітка у ліцензійному реєстрі.

Здобувач ліцензії для її отримання подає до органу ліцензування ([https://moz.gov.ua/licenzuvannja Міністерство охорони здоров'я України]) заяву про отримання ліцензії за встановленою формою (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]) за вибором:
# нарочно;
# поштовим відправленням з описом вкладення;
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/363-2017-%D0%BF в електронній формі].
До заяви про отримання ліцензії додаються:
* відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]). Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності);
У разі утворення юридичною особою кількох закладів охорони здоров’я або у разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості заповнюються для кожного закладу охорони здоров’я/кожного місця провадження '''окремо.'''

У разі провадження фізичною особою - підприємцем медичної практики за кількома місцями її провадження відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня заповнюються для кожного місця провадження '''окремо.'''
* копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);
* опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (''у разі подання документів у паперовій формі'');
* документ, що посвідчує його особу (''якщо документи подаються нарочно'');
* оригінал документа (засвідчена копія), що засвідчує повноваження представника (''у разі подання документів представником здобувача ліцензії'').
У разі наявності підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов’язаний протягом одного місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов] та документи, визначені частиною сьомою статті 15 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"].

У разі реорганізації ліцензіата - юридичної особи (поділ, злиття, приєднання чи перетворення) ліцензіат забезпечує належне збереження медичної документації.

'''Забороняється вимагати:'''
# подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);
# зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;
# документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);
# наявності на документі (його копії), що подається суб’єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом (частина п'ята статті 11 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
== Розгляд поданих документів ==
=== Залишення заяви без розгляду ===
Орган ліцензування '''протягом п’яти робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду набуває чинності з дня його прийняття та підлягає [https://moz.gov.ua/prijnjati-rishennja обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті органу ліцензування] і внесенню інформації про таке рішення до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

'''Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:'''
# подання не в повному обсязі документів, що додаються до заяви для отримання ліцензії;
# заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії підписаний особою, яка не має на це повноважень; оформлений із порушенням вимог, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов’язково вносяться до них згідно з [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності"];
# подання заяви з порушенням строків;
# відсутність у [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань] відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення;
# наявність інформації про здійснення контролю за діяльністю суб’єкта господарювання у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/paran10#n10 Закону України "Про захист економічної конкуренції"], резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12/paran138#n138 Закону України "Про оборону України"].
Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії (подаються лише ті підтвердні документи, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду, за умови, що попередньо подані документи, що знаходяться в ліцензійній справі, на момент повторної подачі заяви зберегли свою актуальність).
=== Відмова у видачі ліцензії ===
Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі ліцензії з причин, раніше не зазначених у рішенні про відмову у видачі ліцензії (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі здобувачем ліцензії причин, що стали підставою для попередньої відмови; наявності в новій інформації, поданій здобувачем ліцензії, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії) за умови, що на момент повторного розгляду раніше подані документи зберегли свою актуальність.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії, яке може бути оскаржено до [http://www.drs.gov.ua/licensing-category/ekspertno-apelyatsijna-rada/ Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування], [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

'''Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії:'''
# встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам (здобувач ліцензії може повторно подати заяву для отримання ліцензії після усунення підстав для невідповідності);
# виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.);
# наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran11490#n11490 Кодексу адміністративного судочинства] (частина третя статті 13 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.
=== Строк прийняття рішення ===
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на [https://moz.gov.ua/prijnjati-rishennja офіційному веб-сайті органу ліцензування], а інформація про таке рішення вноситься до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.
=== Вартість ===
Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в '''електронному вигляді''' та відображається у виписці з [https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань], яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі '''одного прожиткового мінімуму''', виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом, у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру (частина перша статті 14 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19/page Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]).

Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначає у рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не справляється.Органу ліцензування забороняється вимагати від суб’єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії зараховується до відповідних бюджетів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].

Для уникнення непорозумінь після оплати бажано супровідним листом, з додаванням документу, що підтверджує оплату, повідомити орган ліцензування про внесення такої оплати. (Документами є копія квитанції банку, копія платіжного доручення з відповідною відміткою банку, квитанція з платіжного термінала про оплату)

=== Рішення про видачу ліцензії ===
У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі такої ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії та надсилає здобувачу повідомлення. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган зазначає розрахункові реквізити для '''внесення плати''' для видачі ліцензії.
Орган ліцензування повинен повідомити здобувача у строк що не перевищує, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії.

З дня внесення відомостей про отримання ліцензії до ЄДР здобувач ліцензії набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики.

=== '''Анулювання ліцензії на медичну практику''' ===
Ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте Міністерство охорони здоров'я може прийняти рішення про анулювання ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії приймається, зокрема, у разі подання ліцензіатом відповідної заяви. На період дії воєнного стану строки надання адміністративних послуг, в тому числі з анулювання власної ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, за заявою ліцензіата, зупинені на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/165-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 165 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру".]
== Організаційні вимоги ==
Медична практика ліцензіатом провадиться:
* за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19 лікарськими спеціальностями] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1368-07 спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою], перелік яких затверджений Міністерства охорони здоров'я України;
* за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна, медична реабілітація);
* за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування) (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).
Найменування закладу охорони здоров’я повинно відповідати найменуванню у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02#n28 переліку закладів], затвердженому Міністерством охорони здоров'я України та/або іншим центральним органом виконавчої влади.

Суб’єкт господарювання, який є закладом охорони здоров’я повинен мати затверджені в установленому законодавством порядку:
* статут закладу охорони здоров’я або положення про заклад охорони здоров’я (залежно від організаційно-правової форми);
* штатний розпис;
* положення про його структурні підрозділи (зокрема відокремлені);
* посадові інструкції працівників;
* правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я;
* клінічні маршрути пацієнта розроблені відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), затверджених [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я].
Суб’єкт господарювання щодо кожного місця провадження медичної практики повинен мати відповідний документ, який підтверджує право користування цим приміщенням (право власності, оренди або інше право користування). Приміщення повинні відповідати встановленим санітарним нормам.

Суб’єкт господарювання повинен мати в наявності медичне обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, дозволені до використання в Україні і необхідні для виконання обсягу медичної допомоги, передбаченої уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими [https://moz.gov.ua/ Міністерством охорони здоров'я], за переліком спеціальностей, за якими провадиться медична практика.

Про припинення (планове та/або позапланове) провадження медичної практики за будь-яким місцем її провадження ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування у день припинення діяльності.

Про відновлення провадження медичної практики ліцензіат у довільній формі у будь-який зручний спосіб (нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) повідомляє органу ліцензування до моменту відновлення діяльності.
== Кадрові вимоги ==
Медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02 єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я].

Відповідність спеціальним освітнім і кадровим вимогам медичних (фармацевтичних) працівників із числа лікарів і провізорів, молодших спеціалістів з медичною освітою, інших працівників, які працюють у системі охорони здоров’я засвідчується відповідно документом про освіту державного зразка, посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії, свідоцтвами про проходження підвищення кваліфікації (пункти 25-27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF Ліцензійних умов]).

Не допускається введення посад, не передбачених у переліку лікарських посад, посад молодших спеціалістів з медичною освітою та номенклатурі спеціальностей професіоналів із вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я.

Суб’єкт господарювання, який вперше утворює заклад охорони здоров’я, та фізична особа - підприємець у строк не пізніше ніж один місяць з моменту отримання повідомлення від органу ліцензування про прийняття рішення про видачу йому ліцензії укладає трудовий договір з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади.

У разі неможливості укласти трудові договори з медичними працівниками, які були заявлені в документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, на зазначені ним посади ліцензіат повідомляє про це органу ліцензування у порядку, встановленому підпунктом 10 пункту 13 цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2016-%D0%BF#n140 Ліцензійних умов].

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
== Технологічні вимоги ==
Медичні вироби та вироби медичного призначення повинні застосовуватися ліцензіатом лише:
* у пристосованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із застосування (паспорті) чи технічній документації;
* за функціональним призначенням та відповідно до вимог, визначених виробником в інструкції із застосування (паспорті) або технічній документації.
== Корисні посилання ==
* [https://moz.gov.ua/licenzuvannja Ліцензування]
* [https://nszu.gov.ua/academy/osnovni-kroki-2020/licenziy/licen-1 Ліцензія на медичну практику]
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

2023-04-04T07:13:30Z

Nataliia.nosenko: Було додано часткого судову практику. Перевірпено статтю на актуальність та якість.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14/ed20120324 Закон України «Про органи самоорганізації населення]»
* Кримінальний кодекс України. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
== Поняття погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Відповідальність ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 350 КК України]. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
== Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.350 КК України ==
=== Об’єкт кримінального правопорушення ===
Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є нормальна робота та авторритет службової особи. Додатковими об'єктами виступають здоров'я особи, право власності, а також здоров'я їх близьких родичів і близьких їм осіб.

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України], полягає в тому, що в результаті таких дій може бути порушена нормальна діяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також заподіюється шкода здоров'ю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

'''Потерпілими''' від кримінального правопорушення, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України] можуть бути:
а) службова особа;

Службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом

б) громадянин, який виконує громадський обов'язок, тобто особа, яка здійснює будь-яку суспільне корисну діяльність, зокрема бере участь у попередженні і припиненні злочинів та порушень громадського порядку, забезпечує громадський порядок при проведенні масових заходів, виконує необхідні дії щодо ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха.

Це особи, які в цілому займають активну громадянську позицію (участь у проведенні слідчих дій, дача показань, нагляд за поведінкою осіб, взятих на поруки, здійснення громадського контролю, членство в товариських судах, будь-яких громадських формуваннях та органах самоорганізації населення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14/ed20120324 Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р.]); 
в) близькі службової особи.

Близькими у ст. 350 визнаються близькі родичі (про їх поняття див. коментар до ст. 115), а також інші особи, життя, здоров'я та благополуччя яких з різних підстав не є байдужими для службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок (член сім'ї, коханка, наречена тощо).

Не є потерпілими від кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 350 КК України громадяни, які здійснюють діяльність, пов'язану з реалізацією виборчого права, права брати або не брати участь у референдумі або у зв'язку з членством у профспілках, політичних партіях, громадських організаціях чи їх органах. Перешкоджання такій діяльності шляхом погрози слід кваліфікувати відповідно за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 157, 160 чи 170 КК України]
=== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ===
'''Об'єктивна сторона''' кримінального правопорушення полягає у погрозі, зміст якої чітко визначений законом, а саме у погрозі:
# вбивством;
# заподіянням тяжкого тілесного ушкодження;
# знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом.
Крім того, слід ураховувати, що погроза вбивством щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, вчинена членом організованої групи, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 129 КК України].

Погроза, зміст якої чітко визначено законом, щодо службової особи, її близьких або громадянина може мати місце як до службової діяльності чи виконання громадських обов'язків, так і під час відповідної поведінки потерпілих. Головне, щоб ця погроза відігравала роль засобу припинення або зміни службової чи громадської діяльності.

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, що належить потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним, складу кримінального правопорушення, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], не утворює.

Загальнонебезпечним способом знищення чи пошкодження майна слід визнавати приведення майна до стану його повної або часткової непридатності за цільовим призначенням, зменшення його цінності шляхом підпалу, затоплення, вибуху, обвалу тощо,

Адресатом погрози є тільки особи, зазначені у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України]. Погроза щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, застосована з метою припинення його діяльності або зміни її характеру, є втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу і підлягає кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 343 КК України], а поєднана з примушенням до виконання явно незаконних дій — є опором і кваліфікується за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 342 КК України]. Так само слід кваліфікувати погрозу щодо службової особи, яка одночасно є представником влади.

Погроза, про яку йдеться у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України], може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов'язку.

4. Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або громадську діяльність потерпілого.
=== Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
'''Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення''' характеризується прямим умислом і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити її характер в інтересах того, хто погрожує. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію за ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 350 КК України], а такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 129 або 195 КК України].

Під інтересами особи, яка погрожує, слід розуміти не тільки її особисті інтереси, а й інтереси інших людей, у долі яких вона зацікавлена.

Слід звернути увагу на судову практику.

Гр. У. 15.02.10р. о 13 год. 20 хв. на сходовій площадці біля квартири вчинив конфлікт із електромонтером з експлуатації розподільних мереж гр. Я. РЕМ ВАТ «Львівобленерго», який прибув для відключення даної квартири від електропостачання у зв’язку із заборгованістю. Під час даного конфлікту, гр. У. умисно наніс удар кулаком правої руки в обличчя гр. Я., у зв’язку з виконанням ним службової діяльності, спричинивши потерпілому синець під правим оком, який згідно висновку експерта №72 від 24.02.2010 року відноситься до легкого тілесного ушкодження. Суд кваліфікував дії гр. У. за ст. 350 ч. 2 КК України, оскільки він умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження службовій особі у зв’язку з її службою діяльністю.
=== Суб’єкт кримінального правопорушення ===
'''Суб'єктом кримінального правопорушення''', передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], є будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
== Склад злочину передбаченого ч.2, ч.3 ст. 350 КК України ==
'''Частина 2 ст. 350 КК''' передбачає відповідальність за умисне нанесення побоїв, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, а '''ч.3 ст. 350 КК''' - за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, а також їх близьким.

'''Потерпілими''' від злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 і 3 ст. 350 КК України], можуть бути особи, зазначені в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], та додатково особи, близькі громадянину, який виконує громадський обов'язок.
З '''об'єктивної сторони''' цей злочин характеризується трьома ознаками:
# діянням, спрямованим на нанесення побоїв, заподіяння легкого, середнього ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 350 КК України]) чи тяжкого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 350 КК України]) тілесного ушкодження;
# наслідки у вигляді фізичної шкоди здоров'ю зазначених осіб;
# причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Зазначене фізичне насильство щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, та її близьких родичів, застосоване у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або 3 ст. 345 КК України]

Злочини, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або 3 ст. 350 КК України], є закінченими з моменту заподіяння фізичної шкоди здоров'ю потерпілої особи.

З '''суб'єктивної сторони''' злочин, передбачений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або З ст. 350 КК України], може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Винний усвідомлює, що наносить побої або заподіює легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження службовій особі або громадянину, який виконує громадський обов'язок у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю, або їх близьким, передбачає відповідні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Якщо службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, заподіяно тілесне ушкодження, але умисел був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України].

Якщо службовій особі або громадянинові фактично заподіяно тілесне ушкодження, однак встановлено, що умисел винного був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного потрібно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 115 як замах на вбивство без додаткового інкримінування йому ч. 2 або ч. 3 ст, 350.

'''Суб'єктом злочину''', передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 350 КК України] (при нанесенні побоїв або заподіянні легкого тілесного ушкодження) є особа, якій виповнилося 16 років, а за умисне заподіяння середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження — 14 років.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Підміна дитини

2023-04-04T06:47:39Z

Nataliia.nosenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 pоку]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_l54 Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницького зникнення від 18 грудня 1992 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* Кримінальний кодекс України. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
== Загальна інформація ==
Кримінально-правова охорона честі та гідності особи здійснюється відповідно до норм Кримінального Кодексу України «Злочини проти волі честі та гідності особи».

Відповідно до '''статті 148 Підміна дитини''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 Кримінального кодексу України]

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Родовим та безпосереднімс об'єктом є воля особи її честь та гідність.

'''''Воля особи''''' – це відповідна міра можливої та юридично дозволеної поведінки людини, що проявляється у розпорядженні собою, своїми вчинками на власний розсуд, а також захищеність особи від фізичного, психологічного та іншого впливу з боку будь-кого, якщо можливість такого впливу прямо не передбачена законом. воля особи передбачає можливість реалізації нею таких прав і свобод як: право на свободу і особисту недоторканість (ст. 29 Конституції України), право на невтручання в її особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції України), свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання (ст. 33 Конституції України).

'''''Честь''''' – це соціальна оцінка людини, її якостей, яка є наслідком її поведінки, а також ставлення до оточуючих та суспільства, як гідна поваги і така, що відповідає моральним принципам.

'''''Гідність особи''''' – це відчуття людиною своєю цінності як людини взагалі, конкретної особистості, безвідносно до індивідуальних якостей, соціального статусу. кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України).

'''Безпосереднім об'єктом''' злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканість дитини та її нормальний розвиток. Законодавець не зазначив у диспозиції ст. 148 КК вік або стан дитини, щодо якої можлива підміна. Тлумачення норми за сутністю її призначення та практика застосування надають підстави для судження, що під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля - новонароджене або грудне, яке є чужим для винної особи.
Під дитиною слід розуміти немовля як особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще у повній мірі неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам'ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійснює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.
=== Об’єктивна сторона злочину ===
З '''об'єктивної сторони''' злочин полягає у підміні чужої дитини, наприклад, у вилученні та заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим.

Склад злочину - формальний. Вважається закінченим з моменту підміни дитини.

'''Підміна''' - це звичайно заміна однієї дитини, яка щойно народилася в пологовому будинку, на іншу, або заміна одного немовляти на інше у будинку дитини. Цей злочин становить не тільки підміна чужої дитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов'язано, скажімо, зі станом здоров'я своєї дитини). Згода батьків однієї дитини на її підміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля інших батьків. Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відповідної мети може бути кваліфікований за частиною другою статті 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 Кримінального кодексу України] як здійснення незаконної угоди щодо сплатної передачі неповнолітнього іншим особам.

Підміна чужої дитини означає вчинення цього діяння особами, які відповідно до закону не є батьками обох замінюваних дітей, навіть при позбавленні їх батьківських прав, усиновителями і не перебувають з нею в інших сімейно родинних стосунках.

Злочин може бути вчинений у таких випадках: 1) при заміні своєї дитини (наприклад, хворої, із зовнішністю представника неєвропейської раси тощо) на чужу; 2) при заміні чужої дитини на чужу.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' є особа, яка досягла 16-ти років і для якої дитина є чужою. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона''' злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є також мотиви: корисливі (наприклад, підміна дитини для передачі іншій особі за винагороду, одержання майнового права у майбутньому) або інші особисті (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу).

Інші особисті мотиви можуть бути низькими та аморальними (задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі, неприязні стосунки між винними та її батьками, родичами) або благородними (наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, яке відразу після народження знаходиться при смерті, в інтересах його матері на здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку з огляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи може йтись про відсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність.
[[Категорія:Злочини]]
[[Категорія:Діти]]

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2023-03-13T07:05:42Z

Nataliia.nosenko: Були внесені корективи щодо строків списання багатоквартирних удинків.

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 301 "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
== Загальні положення==
Законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19#Text Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"], інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках.

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19#Text Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"] '''багатоквартирний будинок''' - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.
== Ініціатори списання з балансу багатоквартирного будинку та порядок його проведення ==
⇒ Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органи місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, установи, організації, а також господарські товариства, інші господарські організації та підприємства, створені внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об’єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач) приймають '''рішення про списання багатоквартирного будинку,''' у якому розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності.

⇒ Рішення про списання багатоквартирного будинку, у разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, установа, організація, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), комунальне підприємство, установа, організація, що належить до сфери управління органу місцевого самоврядування, або господарське товариство, інша господарська організація чи підприємство, створене внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об’єкти державної або комунальної власності, погоджується з відповідним суб’єктом управління, до сфери управління якого належав такий будинок, органом місцевого самоврядування.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

⇒ Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване також особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, та/або [[Поняття, особливості та порядок створення об'єднання власників багатоквартирних будинків (ОСББ)|об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку]] ([[Порядок утворення асоціації об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ)|асоціацією об’єднань співвласників багатоквартирного будинку]]), утвореним у такому будинку, шляхом надсилання балансоутримувачу:
# '''повідомлення''' (у паперовій або електронній формі);
# копії документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності, та/або документів, що відповідно до законодавства підтверджують утворення у будинку об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку) відповідно (пункт 3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 301] (далі - Порядок).
Про початок процедури списання балансоутримувач приймає розпорядчий документ( наказ або розпорядження).

У такому випадку балансоутримувач протягом '''десяти робочих днів''' з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку].

Процедура с писання здійснюється балансоутримувачем на підставі прийнятого ним '''розпорядчого документа.'''

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.
== Комісія ==
Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна '''комісія''' у складі не менше п’яти осіб, її склад затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.
== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

Огляд проводиться для визначення технічного стану будинку та складає акт, який потім подається балансоутримувачу.
== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається '''акт про списання багатоквартирного будинку з балансу'''.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.

У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

== Строки списання ==
Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше ''двох місяців'' з дня прийняття розпорядчого документа.
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Правове регулювання програми «доступні ліки»

2023-03-10T14:09:57Z

Nataliia.nosenko: Додала перелік препаратів до списку та додала ще один заголовок до статті. Перевірила статтю на чинне законодавство.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19 Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/141-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 141 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/136-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 136 "Деякі питання щодо договорів про реімбурсацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/135-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 135 "Деякі питання реімбурсації лікарських засобів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/854-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 854 "Деякі питання реімбурсації лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1931282-22#n7 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27 жовтня 2022 року № 1931 "Про затвердження затвердження Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, станом на 20 жовтня 2022 року"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0496282-22#Text наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2022 року № 496 "Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану"] громадяни зі статусом внутрішньо переміщеної особи, для отримання медичної допомоги можуть звертатися у будь-який заклад охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Лікарі, надавачі медичних послуг, до яких звернулися переміщені особи, для отримання медичної допомоги, проведення вакцинації згідно з Календарем профілактичних щеплень, не мають права наполягати на необхідності подання їм декларації про вибір лікаря.

Також лікарі за потреби мають оформити рецепти на необхідні ліки, у тому числі за Урядовою програмою «Доступні ліки».

''[https://ombudsman.gov.ua/news_details/rozyasnennya-shchodo-deyakih-pitan-organizaciyi-medichnoyi-dopomogi-pid-chas-voyennogo-stanu Роз'яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо деяких питань організації медичної допомоги під час воєнного стану]''
|}
== Загальна інформація ==
З 1 квітня 2019 року програма реімбурсації "Доступні лікі" перейшла в адміністрування [https://nszu.gov.ua/e-data/dashboard/pharmacy-map Національної служби здоров'я України] (НСЗУ) і стала працювати за новими правилами - відпуск лікарських засобів відбувається лише за електронними рецептами. [[Файл:Як отримати ліки за електронним рецептом?.png|міні|Як отримати ліки за електронним рецептом?]]
Перехід програми "Доступні ліки" до НСЗУ дозволив пацієнтам отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка має договір з НСЗУ, без прив'язки до місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг.
== Порядок отримання ліків за електронним рецептом ==
'''Крок 1.''' Пацієнт записується та приходить на прийом до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким у нього підписана декларація.

Важливо! Пацієнт має звернутися саме до свого лікаря. Якщо ви ще не підписали декларацію, це варто зробити. Без декларації скористатися програмою "Доступні ліки" буде неможливо.

'''Крок 2.''' Лікар проводить прийом і виписує електронний рецепт, що має містити усю інформацію, передбачену паперовим рецептурним бланком форми №1 (додаток 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0782-05#Text Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 липня 2005 року № 360]), а саме:
# Дані про пацієнта, лікаря та заклад охорони здоров’я:
# Інформація про призначений лікарський засіб:
- міжнародна непатентована назва лікарського засобу;

- джерело фінансування;

- кількість, одиниця виміру, об'єм та концентрація діючої речовини в одній дозі;

- лікарська форма;

- кількість доз;

- спосіб вживання ліків.

'''Крок 3.''' Під час виписування електронного рецепту лікар разом з пацієнтом мають перевірити, чи номер мобільного телефону, зазначений в декларації є актуальним і належить пацієнту. Лікар повинен назвати пацієнту код мобільного оператора та останні цифри номера.

'''Крок 4.''' Після перевірки номера телефону лікар виписує рецепт в електронній системі охорони здоров’я ([https://ehealth.gov.ua/ eHealth]).
'''Крок 5.''' На мобільний телефон пацієнта приходить смс з унікальним номером рецепта та кодом підтвердження для отримання ліків в аптеці. Зміст СМС: "Ваш рецепт : ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ. Код підтвердження: ХХХХ".[[Файл:Як отримати ліки за електронним рецептом - 2?.png|міні|
Як отримати ліки за електронним рецептом?
]]'''Крок 6.''' За необхідності або на прохання пацієнта лікар може роздрукувати консультаційний висновок, який містить розділ з призначеннями, зокрема призначенням ліків. В цьому розділі зазначається інформація про виписані ліки та номер електронного рецепта.
'''Крок 7.''' Пацієнт йде у будь-яку зручну для нього [https://nszu.gov.ua/e-data/dashboard/pharmacy-map аптеку, що бере участь у програмі "Доступні ліки"] (скористайтеся картою за областями, постійно оновлюється). Називає працівнику аптеки номер рецепта.

'''Крок 8.''' Працівник пропонує пацієнту лікарські засоби, які є в цій аптеці і входять в програму "Доступні ліки".

'''Крок 9.''' Пацієнт обирає один із лікарських засобів і називає чотиризначний код підтвердження та отримує свої ліки. Якщо необхідного препарату немає, пацієнт може піти в іншу аптеку і отримати ліки там.
== [https://zakon.rada.gov.ua/rada/file/text/102/f521286n17.pdf Міжнародні непатентовані назви (діюча речовина), що входять до програми реімбурсації "Доступні ліки"] ==
* Аміодарон (Amiodarone)
* Аміодарон (Amiodarone)
* Амлодипін (Amlodipine)
* Атенолол (Atenolol)
* Ацетилсаліцилова кислота (Acetylsalicylic acid)
* Беклометазон (Beclometasone)
* Бісопролол (Bisoprolol)
* Будесонід (Budesonide)
* Варфарин (Warfarin)
* Верапаміл (Verapamil)
* Гідроксихлорохін(Hydro xychloroquine)
* Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide)
* Глібенкламід (Glibenclamide)
* Гліклазид (Gliclazide)
* Дигоксин (Digoxin)
* Еналаприл (Enalapril)
* Ізосорбіду динітрат (Isosorbide dinitrate)
* Карведілол (Carvedilol)
* Клопідогрель (Clopidogrel)
* Лозартан (Losartan)
* Метопролол (Metoprolol)
* Метформін (Metformin)
* Нітрогліцерин (Glyceryl trinitrate)
* Ніфедипін (Nifedipine)
* Сальбутамол (Salbutamol)
* Симвастатин (Simvastatin)
* Спіронолактон (Spironolactone)
* Фуросемід (Furosemide)
«Війна не скасувала плани розширювати програму «Доступні ліки». Адже під час війни люди з хронічними хворобами ще більш вразливі. Цього року у програму реімбурсації увійшли нові препарати. Зокрема, для людей з хронічним обструктивним захворюванням легень та хворобою Паркінсона. Лікування від цих хвороб не існує. Однак їх симптоми полегшуються завдяки безперервному прийому ліків. Відтепер українців з діагностованою хворобою Паркінсона або ХОЗЛ матимуть доступ до ліків в будь-якому куточку країни завдяки програмі реімбурсації.

Для лікування ХОЗЛ в програму реімбурсації увійдуть такі лікарські засоби:
*Будесонід + Формотерол (Formoterol + Вudesonide)
*порошок для інгаляцій,
*інгаляції (порошок, аерозоль),
*Сальметерол + Флютиказон порошок для інгаляцій).
Наразі не існує способу лікування хвороби Паркінсона, але доступні препарати, які допомагають полегшити симптоми та підтримувати якість життя.

У програму реімбурсації увійдуть такі лікарські засоби:

* (Біпериден (Biperiden) таблетки,
* Леводопа + Карбідопа (Levodopa + Carbidopa) таблетки (у тому числі пролонгованої дії).

== Дії пацієнта у випадку відсутності потрібних йому безкоштовних ліків в аптеці ==
* Пацієнт може обрати іншу торгову назву та доплатити різницю.
* Пацієнт може звернутись в іншу аптеку.
* Пацієнт може замовити ліки та зачекати, поки ліки надійдуть в аптеку.
== Вимоги до аптеки-учасника програми ==
У кожному аптечному закладі, що бере участь в програмі реімбурсації "Доступні ліки", обов’язково має бути наявний найдешевший генерик (найдешевший препарат) та перелік цін відшкодування.

Аптека надає місцевій владі фінансовий звіт та документальне підтвердження продажу лікарських засобів, котрі підлягають відшкодуванню, та отримує повернення коштів з місцевих бюджетів протягом 15 робочих днів.

Знайти аптеку, яка відпускає «Доступні ліки» допоможе оператор контакт-центру НСЗУ за телефоном 16-77.
== Які ліки пацієнт може отримати безкоштовно, а за які потрібно доплачувати? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1931282-22#n14 Реєстр лікарських засобів, які підлягають реімбурсації] визначає максимальну ціну препарату, який може взяти участь в урядовій програмі "Доступні ліки".

Держава компенсує вартість найдешевшого лікарського засобу, який подав заявку на участь в програмі "Доступні ліки". Тобто, такий препарат пацієнт матиме змогу отримати безкоштовно.

Дорожчий препарат, ціна на який не перевищує граничну референтну, пацієнт може отримати, доплативши різницю між мінімальною ціною та роздрібною ціною обраного препарату.

Ліки, ціна на які перевищує референтну ціну в 5 сусідніх країнах, не підпадають під програму відшкодування.
== Чи можна отримати безкоштовні ліки без рецепта? ==
Уряд не буде обмежувати вільний ринок ліків. Якщо пацієнт бажає придбати випробувані ним ліки, не маючи рецепта від свого лікаря, – він може це зробити у будь-якій аптеці.

Проте у такому випадку аптека не матиме підстав для того, щоб відпустити даний лікарський засіб безкоштовно або зі знижкою.

== Як працює механізм відшкодування вартості ліків (реімбурсації)? ==
Механізм відшкодування вартості ліків успішно діє в багатьох країнах світу та передбачає забезпечення пацієнтів безкоштовними ліками або значною знижкою на препарати.

В Україні відшкодування вартості ліків визначатиме Національний перелік основних лікарських засобів у 2017 році. У його склад входять рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я 21 міжнародна непатентована назва (МНН або діюча речовина) для лікування серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми та діабету ІІ типу.

== Див. також ==
* [[Право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів]]
* [[Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу]]
* [[Відповідальність за продаж неякісних лікарських засобів]]
* [[Особливості ввезення в Україну лікарських засобів]]
* [[Порядок укладення Декларації з сімейним лікарем]]
* [[Права онкологічно хворих на безоплатну допомогу та лікарські засоби]]
[[Категорія: Право на медичну допомогу ]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю ]]
[[Категорія: Пенсіонери ]]
[[Категорія: Міністерства ]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба) ]]
[[Категорія: Пільги та гарантії на медичну допомогу ]]

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

2023-02-15T13:35:45Z

Nataliia.nosenko: Були внесена додаткова інформація щодо підстав проведення СПЕ, суб'єктів які проводять СПЕ порядку розгляду та доповнення щодо строків проведення СПЕ.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України «Про судову експертизу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року № 6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08 травня 2018 року № 865 «Про затвердження Порядку проведення судово-психіатричної експертизи»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0553-18#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 06.02.2018 року № 635 "Про затвердження порядку проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта експертам-психологам судовим"]
== Поняття судово-психіатричної експертизи ==
'''''Судово-психіатрична експертиза''''' — це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.
== Мета та підстави проведення ==
Призначення судово-психіатричної експертизи, обов’язки, права та відповідальність судових експертів визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексом адміністративного судочинства України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Законом України «Про судову експертизу»].

Предметом експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18#n16 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року № 865] (далі - Порядок).

До критеріїв призначення судово-психіатричної експертизи відносяться:
* відомості про те, що особа перебувала або перебуває під наглядом психоневрологічного (ПНД) або наркологічного диспансеру, або перебувала на лікуванні в психіатричному або наркологічному лікувальному закладі, визнавалась по іншій справі неосудною та знаходилась на примусовому лікуванні, має інвалідність по психічному захворюванню;
* відомості про те, що особа була звільнена від служби в армії у зв'язку з психічним розладом;
* відомості про те, що особа навчалась у школі для розумово відсталих;
* відомості про неправильну або дивну поведінки особи у період, який передував кримінальному правопорушенню, дані про незвичайну поведінку обвинуваченого, підсудного в період скоєння діяння, що йому інкримінується, або поведінку, яка не адекватна ситуації під час проведення з ним судових або слідчих дій;
* відомості з показань свідків, родичів, знайомих, із виробничих і побутових характеристик про особливості поведінки (недоречні висловлювання та вчинки, немотивовані приступи збудження, судомні приступи, інтелектуальна неспроможність, спроби самогубства тощо), які розглядались свідками як прояви психічних розладів;
* повідомлення особи про свої хворобливі переживання та суб'єктивні відчуття, які можуть свідчити про наявність будь-яких розладів психічної діяльності;
* відомості про перенесені захворювання головного мозку (черепно-мозкові травми, менінго-енцефаліти, порушення мозкового кровообігу тощо) або тяжкі соматичні захворювання, які супроводжуються психічними порушеннями.
Однієї із найголовніших підстав проведення експертизи є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов’язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об’єкти, що підлягають дослідженню (п.1.8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»).]

Для того аби отримати висновок спеціаліста службова особа підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків повинні направити відповідний запит[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text (Закон України "Про судову експертизу").]

== Види судово-психіатричних експертиз ==
♦ За формою:
# амбулаторна;
# посмертна;
# стаціонарна.
За потреби та з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n35 статті 6 Закону України "Про судову експертизу"] судово-психіатрична експертиза може проводитись за місцезнаходженням особи, щодо якої призначено експертизу, за умови забезпечення експертові безперешкодного доступу до неї (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18#n16 Порядку]).

♦ За процесуальними ознаками:
# первинна - призначається у даній справі з даних питань уперше;
# додаткова - призначається для вирішення окремих питань, які не були поставлені при первинній експертизі, а також у разі неповноти або недостатньої якості первинної експертизи, і проведення її доручається експертам у тому самому або іншому складі;
# повторна - призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний необґрунтованим.
♦ За організаційними ознаками:
# одноосібна - проводиться одним експертом,
# комісійна - здійснюється експертною комісією (два чи більше експертами). Відповідно до законодавства України , при проведенні комісійної експертизи всі експерти рівноправні (мають однакові процесуальні права і обов'язки). Кожен експерт діє самостійно і несе особисту відповідальність за дане їм висновок.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10280 стаття 102 Кодексу адміністративного судочинства України]).
== Суб’єкт проведення експертизи ==
Судово-психіатричну експертизу проводять державні спеціалізовані судово-психіатричні установи [https://moz.gov.ua/ Міністерства охорони здоров’я України], їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної судово-психіатричної експертизи встановлюється особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, який її призначив. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18#n16 (п.12 "Порядку отримання судово-психіатричної експертизи).]

До державних спеціалізованих установ належать:

# науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
# науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
# експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закону України "Про судову експертизу").]

== Завдання судово-психіатричної експертизи ==
* Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному процесі.
* Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному судочинстві.
* Уточнення процесуальної дієздатності в кримінальному (судово-слідчому) і цивільному процесі.
* Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру.
* Обґрунтування прогностичних можливостей перебігу психічного захворювання.
* Розгляд психічних протипоказань для відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи.
== Порядок проведення судово-психіатричної експертизи ==
Залежно від виду процесу призначення судово-психіатричної експеризи має свої особливості. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2256 частини першої статті 242 Кримінального процесуального кодексу України] здійснення судово-психіатричної експертизи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, у тому числі за [http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/102-klopotannya-pro-provedennya-sudovo-psikhiatrichnoji-ekspertizi.html клопотанням сторони захисту].

Також, слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

За потреби отримати додаткові матеріли експерт подає клопотання про надання йому додаткових матеріалів та повертає органу (особі), який призначив експертизу (залучив експерта), матеріали, надані для проведення експертизи.

У разі надходження документів, що містять інформацію про стан здоров’я особи, щодо якої призначено судово-психіатричну експертизу, факти її звернення за медичною допомогою, її діагноз, інтимну і сімейну сторони життя, а також інші відомості, одержані під час її медичного обстеження, експерт зобов’язаний запросити у органу, який призначив експертизу (залучив експерта), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18#Text '''згоду'''] встановленої форми цієї особи на використання зазначеної інформації, крім випадків, коли така експертиза проводиться посмертно (пункт 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18#n16 Порядку]).

Проводячи амбулаторну та стаціонарну СПЕ, експерт за потреби залучає психолога. Дослідження має включати в себе обов’язкові елементи:

дослідження особливостей перебігу когнітивних процесів (увага, пам’ять, мислення) - не менше двох методик, спрямованих на дослідження одного процесу;

дослідження індивідуально-психологічних особливостей - не менше двох методик.Проводячи СПЕ, експерти здійснюють соматичне обстеження особи (п. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-18 Порядку)]

Після закінчення судово-психіатричної експертизи впродовж не більше ніж '''20 робочих днів''' складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0973-14#n3 форма первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта № _____», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 липня 2014 року № 527] (далі - висновок експерта). Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено з інформуванням органу (особи), який призначив експертизу (залучив експерта) та за клопотанням якого (якої) експерт був залучений. Спільний висновок експерта комісії експертів підписують експерти, які брали участь у СПЕ і дійшли згоди. Якщо згоди між ними не було досягнуто, складають декілька висновків експертів (за кількістю точок зору).

Експерт не має права розголошувати дані попереднього слідства чи дізнання, які стали відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи. За розголошення цих даних, ухиляння чи відмову надати висновки, а також за надання неправдивого висновку експерт несе відповідальність згідно з законодавством.

Упродовж 5 робочих днів після складання висновку експерта матеріали, повертають ся органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) та за клопотанням якого (якої) експерт був залучений, разом з висновком експерта.
== Строк проведення судово-психіатричної експертизи ==
Початок виконання експертизи відлічується з моменту, коли експерт отримав усі необхідні об'єкти експертизи для того, щоб дати відповіді на поставлені запитання.

Строк проведення амбулаторної судово-психічної експертизи становить до '''30 робочих днів''' з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Строк посмертної експертизи становить '''60 робочих днів''' з дати отримання всіх необхідних матеріалів; стаціонарної - до '''двох місяців''', якщо коротший строк не встановлено ухвалою слідчого судді або суду.Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об’єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено. У цьому випадку експерт повинен проінформувати відповідні органи, які залучили експерта.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88602292 Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 462/3998/19] (компетенція установи, яка проводить судово-психіатричну експертизу, визначається належністю до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України).
== Корисні посилання ==
* [http://ndips.org/kspe.html Державна установа "Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров'я України"]
* [https://cmhmda.org.ua/ Державна установа "Центр психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров’я України"]
== Див. також ==
* [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність]]
* [[Експерт в цивільному судочинстві: права, обов’язки, відповідальність]]
* [[Судова експертиза у кримінальному процесі]]
* [[Психологічна експертиза]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб

2023-02-15T12:31:40Z

Nataliia.nosenko: Було доповнено розділ що стосується мети застосування примусових заходів виховного характеру та розділу порядок розгляду справ

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх]"
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленому Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13]
== Загальна характеристика примусових заходів виховного характеру ==
Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які застосовуються до неповнолітнього в разі вчинення такою особою кримінального правопорушення, які полягають у звільненні від кримінальної відповідальності, або застосуванні відповідного заходу адміністративного впливу.

Відповідно статті 31 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] малолітньою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. В силу положень статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), таким чином вік неповнолітньою особи встановлюється з чотирнадцяти до вісімнадцяти років, за виключенням випадків встановлених Законом.

Відповідно до законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового рослідування|кримінальний проступок]] або необережний нетяжкий злочин (частина перша статті 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]), а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною КК України (стаття 498 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3934 КПК України]).
== Мета застосування примусових заходів виховного характеру ==
Метою застосування примусових заходів виховного характеру є забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні ним необхідного виховання, освіти, лікування, захисту від насильства та жорстокості, соціальної допомоги, а також у наявності можливості пристосуватися до реалій навколишнього життя, підвищити свій культурний, соціальний та загальноосвітній рівень, набути професії та працевлаштуватися. Більше того, основним завданням є припинення злочинної діяльності та залучення підлітків до позитивної поведінки в соціумі, виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Звертаючи увагу на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13#Text лист, а саме п.2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 18 липня 2013 року № 223–1134/0/4–13] потрібно зосередитися на тому, що в кожному окремому випадку слідчі судді, суд зобов’язані пам’ятати, що закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації кримінальної відповідальності.
== Застосування примусових заходів виховного характеру ==
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
* у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] (неповнолітній, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережий нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання);
* до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (частина друга статті 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до частини першої статті 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
Якщо в матеріалах справи крім зазначених наявні й інші підстави для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності (наприклад, передбачені статтями 45-49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n201 КК України], які за правовими наслідками є більш сприятливими для забезпечення його інтересів, мають бути обрані саме ці підстави.
== Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру ==
Відповідно до статті 105 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Представники органу у справах неповнолітніх, на який покладено виконання судового рішення про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, зобов'язані здійснювати ефективний контроль за його поведінкою і в разі ухилення від застосування призначеного судом заходу постійно аналізувати й сувати причини ухилення та запобігати йому в подальшому.

Ухиленням від застосування примусових заходів виховного характеру, слід вважати таку поведінку неповнолітнього, коли він без поважних причин протягом установленого строку систематично порушує або не виконує умови застосування визначеного судом заходу (заходів) - не дотримує встановлених судом обмежень свободи дій або вимог щодо його поведінки; не піддається виховному впливу та ухиляється від контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, педагогічного або трудового колективу; відмовляється відшкодувати майнові збитки; не виконує умов угоди про примирення; самовільно залишає школу чи училище соціальної реабілітації або систематично порушує порядок перебування в цих установах, тощо (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 постанови Пленому Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]).
== Види примусових заходів виховного характеру ==
Суд може застосовувати до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру як:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 105 КК України)].
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру.

Тривалість таких заходів, як обмеження дозвілля та передача під нагляд, встановлюється судом. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 постанови Пленому Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]:
=== Застереження ===
Застереження є одним із найм'якших заходів виховного характеру і може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового злочину.
=== Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього ===
Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини третьої статті 105 КК України] суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред'являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов'язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним злочину чи суспільно небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов'язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість останнього має бути достатньою для виправлення неповнолітнього. На практиці обмеження дозвілля чи інші особливі вимоги щодо поведінки неповнолітнього можуть установлюватися на декілька місяців, що пов'язано, наприклад, із необхідністю пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, позбутися інших шкідливих для здоров'я звичок або закінчити навчання в школі, одержати професійні навики та працевлаштуватися (іноді - і на певний період після цього).
=== Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють ===
Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники.

Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду.

Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу - за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян - на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.

Строк нагляду суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
=== Покладмережу шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітаціїення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків ===
Покладення обов'язку відшкодувати заподіяні майнові збитки як примусовий захід виховного характеру можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення.
=== Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи ===
До спеціальних навчально-виховних установ направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0328-97#Text Інструкції про медичне обстеження дітей і підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства освіти України від 05 травня1997 року № 137/131]).

До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації, статус яких визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80/stru#Stru Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх".]

Мережа шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF/ed20190904#Text постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 року № 859 "Про організацію діяльності спеціальних закладів освіти для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання"].
== Відповідальність за ухилення від виконання примусових заходів виховного характеру ==
''У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив кримінальне правопорушення, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності'' ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 97 КК України]).

Ухилення від реалізації призначених судом заходів виховного характеру може полягати у:
# втечі неповнолітнього з дому;
# невиконанні вимог батьків, педагогічного або трудового колективу, окремих громадян, під нагляд яким переданий неповнолітній;
# невиконанні покладеного судом обов'язку відшкодувати заподіяні майнові збитки або ж інших обмежень чи особливих вимог до його поведінки;
# втечі зі спеціальної навчально - виховної установи чи порушенні правил поведінки в них тощо;
# ухилення від виконання застереження може полягати у вчиненні неповнолітнім злочинів або інших правопорушень після його винесення.
Час, упродовж якого неповнолітній може бути притягнутий до кримінальної відповідальності в зв'язку з ухиленням від виконання примусових заходів виховного характеру, визначається з урахуванням інших статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n606 КК України] та змісту призначених йому заходів.

При цьому треба враховувати такі положення:
* ухилення від примусових заходів виховного характеру, які виконуються протягом певного часу, має враховуватися, якщо воно здійснюється протягом строку, на який застосовано такий захід;
* невиконання певних дій має оцінюватися як ухилення, якщо сплив строк, визначений для цього судом;
* у будь-якому разі притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, якщо закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений статтею 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n659 КК України].
Скасування примусових заходів виховного характеру означає, що відновлюється провадження у кримінальній справі неповнолітнього. Він притягується до кримінальної відповідальності і до нього можуть бути застосовані всі заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n659 КК України] за вчинене кримінальне правопорушення. Водночас повторне звільнення від кримінальної відповідальності - з інших передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n659 КК України] підстав (крім амністії та помилування), хоча прямо й не заборонене законом, навряд чи доцільне, враховуючи характеристику особи винного, який щиро не покаявся, своєю поведінкою не підтвердив, що перестав бути суспільне небезпечним і не виправдав виявленої щодо нього довіри.

Якщо неповнолітній в період відбування примусових заходів виховного характеру вчиняє інше кримінальне правопорушення, то це свідчить про ухилення від таких заходів, насамперед від винесеного йому застереження Тому вони мають бути скасовані, а винний притягатися до кримінальної відповідальності за обидва кримінальні правопорушення.
== Розгляд справ щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==
Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3959 КПК України].

Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=3556 (стаття 497 КПК України).]

Судовий розгляд завершується постановленням '''ухвали''' про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні (стаття 500 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3959 КПК України]).

Під час досудового слідства та розгляду в суді справи про застосування примусових заходів виховного характеру крім обставин, зазначених у статті 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1080 КПК України], необхідно повно й усебічно з’ясувати:
# дані про особу неповнолітнього – вік (число, місяць, рік народження, які мають бути підтверджені долученими до справи копіями свідоцтва чи актового запису про народження), інші біографічні дані; вікові і психологічні особливості (темперамент, рівень загального розвитку, інтереси, ціннісні орієнтації та ін.); стан здоров’я; соціальну (суспільну) характеристику (взаємовідносини в сім’ї та колективі, ставлення до праці, навчання, участь у суспільному житті тощо). За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану із психічним захворюванням, має бути також з’ясовано, чи здатний він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою може керувати ними, для чого в разі потреби призначають експертизу за участю спеціалістів у галузі дитячої та юнацької психології або ж експертів-психіатрів;
# ставлення неповнолітнього до наслідків діяння, яке він учинив;
# дані про батьків неповнолітнього (наявність у них судимостей, позбавлення їх батьківських прав, їхній спосіб життя, здатність забезпечити виховний вплив на неповнолітнього та постійний контроль за його поведінкою);
# обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
# наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність» ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 пункт18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»]).
Будь-який захід виховного характеру, який буде призначений судом підлягає обов'язковому виконанню. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом, звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції (ч. 1, ч.2 ст. 535 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України).] Потім суд надсилає копію разом із усіма розпорядженнями про виконання судового рішення до відповідної установи чи органу, на який буде покладений обов'язок виконати судове рішення.

== Див. також ==
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]