WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств

2022-07-19T11:31:20Z

Nataliia.kukovinets: Зміни в тексті

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2018-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2021-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Загальні положення ==
Порядок призначення керівника підприємства або закладу, що перебуває у комунальній власності повинно бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», від 02.08.1995 №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» (зі змінами), від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» (зі змінами), від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами). 
Дія цього Порядку поширюється на всі підприємства або заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, крім комунальних закладів охорони здоров’я, а також підприємства, у статутному капіталі яких частка комунальної власності міста перевищує п’ятдесят відсотків чи становить кількість, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність. 
Цей Порядок '''регламентує питання:''' 
* призначення керівника комунального підприємства або закладу;
* укладання або переукладання контракту з керівником комунального підприємства або закладу;
* звільнення, розірвання контракту або припинення повноважень керівника комунального підприємства або закладу;
* умови оплати праці та преміювання керівника комунального підприємства або закладу.
Призначення на посаду керівника комунального підприємства або закладу (далі – Керівник), здійснюється шляхом укладання з ним '''контракту'''. 
Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством. 
Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад. 
Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства. 
На кожного прийнятого на роботу Керівника відділом персоналу територіальної громади '''формується особова справа'''. 
Особові справи є документами з обмеженим доступом, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні в опечатаному металевому сейфі. Не допускається винесення особових справ із приміщення, де вони зберігаються. 
Усі записи про роботу та звільнення Керівника вносяться до трудової книжки кадровою службою або уповноваженою особою комунального підприємства або комунального закладу на підставі відповідного розпорядження голови територіальної громади. 
Дисциплінарні стягнення до Керівника застосовуються на підставі розпорядження голови територіальної громади у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України]. 
Керівник працює на постійній основі та не може працювати за сумісництвом. 
== Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу ==
Призначення на посаду Керівника здійснюється головою територіальної громади одноособово за контрактною формою трудового договору. 
Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст.21 Кодексу законів про працю України] є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Керівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. 
Подання про укладення контракту з Керівником подається голові громади виконавчим органом. 
У поданні на призначення Керівника зазначається прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, посада, яку займає, рівень фахової та професійної підготовки, трудова діяльність, відомості про ділові та інші якості кандидата, пропозиції щодо строку дії контракту. 
До подання додаються: 
* особовий листок з обліку кадрів;
* автобіографія;
* копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;
* копія паспорта громадянина України;
* копія трудової книжки;
* копія військового квитка (для військовозобов’язаних).
До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України «Про запобігання корупції»] порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та '''щорічно до 1 квітня''' подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством. Виконавчий орган міської ради, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, разом з кандидатом на заміщення посади Керівника на підставі відповідної резолюції голови громади готують проект контракту за типовими формами. Підписаний сторонами '''контракт є підставою''' для видання розпорядження голови громади про призначення Керівника з дати, встановленої у контракті. 
Розгляд матеріалів, погодження та підписання документів, пов’язаних з призначенням Керівника, здійснюється у місячний строк з дня внесення подання.
При призначенні Керівника може бути обумовлений строк випробування з метою перевірки його відповідності займаній посаді, крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства випробування не встановлюється. Строк випробування визначається розпорядженням голови громади та '''не може становити більше 3 місяців'''. 
Якщо Керівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 
Відповідність Керівника займаній посаді протягом строку випробування визначається виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, за результатами обов’язкового звітування Керівника про виконану роботу за вказаний період. 
== Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу ==
Контракт із Керівником укладається строком до п’яти років. У разі необхідності контракт може бути переукладений. 
Проект контракту готує виконавчий орган громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або заклад, за типовою формою, затвердженою цим розпорядженням. Строк погодження проекту контракту кожною із посадових осіб '''не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів'''. Погоджений та підписаний кандидатом на посаду контракт разом із заявою про призначення на посаду надається на підпис голові громади через відділ персоналу. Після підписання головою контракт реєструється у відділі персоналу громади, прошивається та завіряється печаткою відділу. Кожна сторінка контракту обов’язково нумерується, підпис головою скріплюється гербовою печаткою. Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 24 Кодексу законів про працю України] укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 
Один примірник контракту разом з особовою справою Керівника зберігається у відділі персоналу громади. Другий примірник контракту зберігається у Керівника комунального підприємства або комунального закладу. 
== Прикінцеві положення ==
Спори між сторонами по контракту розглядаються у порядку, встановленому чинним законодавством України. При вирішенні питань, не визначених цим Порядком та умовами контракту, застосовуються норми чинного законодавства України. При внесенні змін до трудового законодавства України та локальних нормативних актів контракти з Керівниками приводяться у відповідність з даними змінами у порядку, встановленому цим Порядком.

'''Під час воєнного стану сільський, селищний, міський голова можуть призначати на посади та звільняти з посад в ОМС, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п’ятою, шостою статті 10 цього Закону (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, далі — Закон № 389). Відділ кадрів в умовах воєнного стану: алгоритми дій+персональні консультації'''

'''Частини п’ята та шоста статті 10 Закону № 389 визначать спрощений порядок, за яким призначають на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій під час воєнного стану. Крім цього, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778-VI (п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР). З огляду на викладене, на думку Мінекономіки, керівника комунального підприємства, закладу, установи та організації, якого призначили до введення в Україні воєнного стану, може звільнити з посади сільський, селищний, міський голова (Лист Мінекономіки від 06.06.2022 № 4712-06/33863-09). Нагадаємо, що зміни до Закону № 389 та додаткові повноваження сільським, селищним, міським головам у період дії воєнного стану запровадив Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12.05.2022 № 2259-ІХ. '''

[[Категорія:Трудове право]]

Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача

2022-07-19T11:14:19Z

Nataliia.kukovinets: Зміни в тексті

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України "Про нотаріат"]
== Загальні положення ==
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку являє собою одне з прав приватних власників землі, яке надане їм земельним законодавством України. Порядок добровільної відмови від права власності на земельні ділянки встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України, зокрема статтею 142 Кодексу]. Згідно із цією статтею припинення права власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу влади.
== Добровільна відмова ==
'''Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою є:''' 
* Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;
* Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню;
* Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;
* Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
* Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України].
== Оформлення добровільної відмови від права власності ==
'''Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.''' 
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Громадянин який бажає відмовитися від права власності на земельну ділянку, має подати відповідну заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. '''Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений.''' За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини 1 статті 90 Земельного кодексу України] власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 347 Цивільного кодексу України] особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. 
Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України]. 
Останнім кроком цього порядку є спільне звернення до нотаріуса щодо укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку та її нотаріальне посвідчення. 
Однак, слід зауважити, що відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України]. Відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель '''будь-якого цільового призначення,''' крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, до 1 січня 2024 року не можна. Важливо памятати, що перед укладанням договору пересвідчитесь, що відомості про Вашу земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру і земельна ділянка має кадастровий номер. Перед укладанням договору необхідно отримати у місцевому органі земельних ресурсів Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Якщо у Державному земельному кадастрі відомості про таку земельну ділянку відсутні, необхідно замовити у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на її підставі здійснити державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Процедура здійснення державної реєстрації земельної ділянки і права власності на земельну ділянку, державний акт на право власності на яку виданий, але кадастровий номер якій не присвоєний, наведена на сайті zem.ua.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Державна мова в сфері обслуговування та застосування санкцій за недотримання такої вимоги

2022-07-19T11:04:43Z

Nataliia.kukovinets: Зміни в тексті

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-21#n103 Рішення Конституційного Суду Україїни від 14 липня 2021 року №1-р/2021 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"]
== Загальні засади ==
'''Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є ''українська мова''.''' 
Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі - Закон)]. 
Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закон] регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Законом], на всій території України. 
Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону] не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.
== Державна мова у сфері обслуговування споживачів ==
# Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
# Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text частиною третьою статті 30 Закону]), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.
# На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
# Суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити надання всієї інформації, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом України "Про електронну комерцію"], в тому числі щодо предмета електронного договору, державною мовою.
# Інформація про товари та послуги на території України надається державною мовою, з урахуванням особливостей, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статті 33 Закону].
# Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою.
# Інформація про вироби (товари), роботи чи послуги доводиться до відома споживача в порядку, у спосіб та в обсязі, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України "Про захист прав споживачів"]. В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.
# У разі якщо крім державної інформація про товари та послуги надається також іншими мовами, обсяг інформації про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України "Про захист прав споживачів"].
== Порядок накладення штрафів на суб’єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів ==
Порядок накладення штрафів на суб’єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів визначено статтею 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону].

У разі порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 Закону], [https://mova-ombudsman.gov.ua Уповноважений із захисту державної мови] (далі - Уповноважений) або його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті. 
Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text частиною п’ятою статті 56 Закону]. Копія акта надається відповідному суб’єкту господарювання. 
У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 Закону], Уповноважений, його представник складає протокол. Протокол за результатами здійснення заходу державного контролю за застосуванням державної мови складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається суб’єкту господарювання або його представнику, другий зберігається в Уповноваженого. Форма протоколу затверджується Уповноваженим.

У протоколі зазначаються: 
1) дата і місце його складення; 
2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; 
3) відомості про суб’єкта господарювання; 
4) дата, місце та суть правопорушення; 
5) інші відомості, необхідні для вирішення справи. 
Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та суб’єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником. 
У разі відмови від підписання протоколу суб’єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником у протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначити мотиви своєї відмови від підписання протоколу. 
Справи про порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону] розглядає Уповноважений на підставі відповідних актів про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, інших матеріалів, зібраних Уповноваженим або його представником під час здійснення контролю або під час розгляду питання, пояснень суб’єкта господарювання та доданих ним документів. 
Постанова про накладення штрафів виноситься Уповноваженим, якщо за наслідками розгляду справи встановлені порушення норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закону]. Форма постанови про накладення штрафів затверджується Уповноваженим. 
За повторне протягом року порушення вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 Закону], Уповноважений накладає на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарювання про місце і час розгляду справи, але не пізніше ніж за три дні до початку розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках. Перший примірник залишається в Уповноваженого, другий примірник у триденний строк після її прийняття надсилається суб’єкту господарювання або видається його представнику під розписку.
== Санкції та контроль за порушення Закону ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статті 57 Закону] у разі порушення суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановленого статтею 30 Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб'єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акту. 
У разі повторного протягом року порушення вимог Уповноважений, його представник складає протокол. 
За повторне протягом року порушення Уповноважений накладає на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі ''від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (5100 - 6800 грн). 
При цьому справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи, але не пізніше ніж за три дні до початку розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Уповноважений із захисту державної мови здійснює держаний контроль за застосуванням державної мови у випадках надходження скарги, а також за власною ініціативою. Уповноважений, його представник під час здійснення державного контролю за застосуванням державної мови має право:

1) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, необхідну для здійснення контролю за застосуванням державної мови;

2) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, бути присутнім на їх засіданнях з дотриманням вимог закону;

3) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, від громадських об’єднань, політичних партій, інших юридичних осіб.

'''З 16 липня 2022 року запроваджується адміністративна відповідальність за всі порушення Закону - набирає чинності підпункт 1 пункту 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, яким вносяться зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення.'''

'''Як пояснив Тарас Кремінь, зміни передбачають можливість для Уповноваженого із захисту державної мови накладати штраф на посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, керівників та працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, інших фізичних осіб, які порушуватимуть Закон.'''

'''Представники Уповноваженого зможуть складати адміністративні протоколи. Уповноважений із захисту державної мови розглядатиме їх і виноситиме постанови, які передбачають або попередження, або штрафи.'''

'''Розмір штрафу становитиме від 3400 до 8500 грн., якщо порушення вчинено вперше. За повторне порушення накладатиметься штраф від 8500 до 11900 грн.'''
[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Захист прав споживачів]]

Видача дозволу на зберігання та носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів

2022-07-19T10:59:51Z

Nataliia.kukovinets: зміни в законодавстві

== Нормативна база ==
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про Національну поліцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2022-%D0%BF#Text Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0345-22#Text Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0345-22#Text наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2022 року № 195 "Про продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів під час дії воєнного стану в Україні"] '''під час дії воєнного стану в Україні строк дії дозволів,''' визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#n65 Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622], '''продовжується на період до 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.'''

Продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів проводиться уповноваженими підрозділами Національної поліції України за зверненням громадян України, уповноважених представники юридичних осіб відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#n65 Інструкції].
|}
== Загальні положення ==
'''Зброя - пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі і які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення'''
* основні частини зброї - частини зброї, що визначають її функціональне призначення і підлягають клеймуванню та нумеруванню на виробництві;
* вогнепальна зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, що приводиться в рух миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду пороху чи іншої речовини;
* стрілецька вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, калібр ствола якої не перевищує 25 міліметрів;
* нарізна вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що має спіральні нарізи у направляючій частині ствола і призначена, в основному, для кульової стрільби;
* гладкоствольна вогнепальна зброя - це вид вогнепальної зброї з гладкими стволами, гладкоствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100-140мм на початку або в кінці ствола, гладкоствольні рушниці з свердловиною "сюпра";
* комбінована зброя - вид вогнепальної зброї, що одночасно поєднує нарізні та гладкі стволи або має при гладкому каналі ствола нарізне свердління біля дульного зрізу;
* бойові припаси - пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу зі зброї відповідного виду з метою ураження живої чи іншої цілі снарядом (кулею, шротом тощо);
* пневматична зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом (кулею), що приводиться в рух енергією стиснутих газів або повітря;
* холодна зброя - зброя, призначена для ураження цілі шляхом використання лише м'язової сили людини або механічної енергії;
* холодна ручна зброя - холодна зброя, яка утримується руками людини і використовується для ураження цілі при безпосередньому контакті з нею;
* холодна метальна зброя - холодна зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, приведеним у дію механічним пристроєм чи мускульною енергією людини;
* військова зброя - зброя, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України та інших військових формувань і призначена для вирішення бойових та оперативно-службових завдань з метою забезпечення виконання покладених на них функцій;
* службово-штатна зброя - службово-штатною зброєю вважається короткоствольна нарізна (крім автоматичної), довгоствольна нарізна (крім автоматичної), гладкоствольна довгоствольна зброя, нарізна мисливська, придбана в порядку встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами України, міністерствами, іншими центральними органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що мають особливі статутні завдання, для озброєння особового складу охорони, своїх працівників, посадових осіб, яким згідно із законодавством та видом діяльності дозволено користуватися зброєю;
* цивільна зброя - зброя, призначена для використання громадянами з метою індивідуального захисту, полювання і зайняття спортом;
* несучасна зброя - знята з виробництва та озброєння Збройних Сил України та інших військових формувань зброя, до якої не виготовляються боєприпаси, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах в одиничних екземплярах та малих партіях спеціально для виставок (експозицій) та колекціонування;
* газова зброя - вид ствольної зброї (пістолети і револьвери калібром до 12 мм), призначеної для тимчасового ураження живої цілі на обмеженій відстані або площі речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії;
* саморобна зброя - зброя, повністю або частково виготовлена в кустарних умовах без відповідного дозволу;
* перероблена зброя - зброя заводського виготовлення, яка внаслідок внесення технічних змін в кустарних умовах без відповідного дозволу, набула нові якості (менші розміри, придатність до автоматичної стрільби тощо);
* біг зброї - виробництво, ремонт, реалізація, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, колекціонування, передача, перевезення, експорт, імпорт, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України зброї та її основних частин;
* виробництво зброї та боєприпасів - це виготовлення зброї, її основних частин та (або) складання зброї, виготовлення або спорядження боєприпасів чи виготовлення піротехнічних сумішей до них;
* реалізація зброї - торгівля зброєю, основними частинами до неї, боєприпасами, патронами відповідно до отриманих ліцензій та на підставі виданих дозволів;
* ремонт зброї - це лагодження, реставрація чи переробка зброї шляхом усунення пошкоджень, заміни, відновлення або відповідної обробки спрацьованих деталей;
* зберігання зброї (боєприпасів) - володіння ними у місці, що не знаходиться безпосередньо при особі;
* носіння зброї - носіння зарядженої зброї особою поза місцем її постійного зберігання;
* перевезення (перенесення) зброї та боєприпасів - транспортування їх як багажу, або разом з собою у стані, що виключає можливість миттєвого застосування зброї;
* стан, що виключає можливість миттєвого застосування зброї - зброя у розрядженому, розібраному стані;
* застосування зброї - здійснення умисного прицільного пострілу, або інший спосіб використання бойових властивостей зброї з метою ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналу тощо;
* сертифікація зброї і бойових припасів - підтвердження уповноваженими державними органами відповідності тактико-технічних даних конкретних видів і типів зброї, бойових припасів до неї обов'язковим вимогам нормативно-правових актів із стандартизації.
== Класифікація зброї ==
Залежно від тактико-технічних даних, призначення і способу виготовлення вся зброя поділяється на такі види:

1. Військова 2. Службово-штатна 3. Цивільна:
* мисливська
* спортивна
* нагородна
* самооборони
* сигнальна
* колекційна
4. Холодна 5. Учбова (імітаційна) 6.Саморобна.

''Окремі види зброї можуть поділятися на системи й моделі. Приналежність конкретних зразків зброї (крім саморобної) до зазначених типів і видів, а також до систем і моделей встановлюється у Державному збройовому кадастрі України.''
== Строк надання послуги ==
У тридцятиденний строк з дати одержання заяви про видачу дозволу на зберігання і носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів, на які поширюється дозвільна система.
== Необхідні документи ==
Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи:
* заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
* заповнена картка-заява (додаток 14);
* медична довідка (крім охолощеної зброї);
* довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї);
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
* копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.
Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо). 
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів. 
== Строк дії дозволів ==
Строк дії дозволів:
* на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, які видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам, - '''3 роки''';
* на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин - '''до 3 місяців''';
* на придбання вибухових матеріалів - '''до 6 місяців'''.
== Носіння та перевезення зброї ==
Право на носіння і перевезення зброї та бойових припасів мають власники або користувачі зброї, які отримали і мають при собі дозвіл органів внутрішніх справ на зброю або ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом зброї чи дозвіл на придбання, довіз або вивіз зброї.

Правила носіння службово-штатної зброї встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Правила здійснення перевезень відомчої зброї визначаються Міністерством внутрішніх справ України, а перевезення і носіння зброї військовослужбовцями Збройних сил України та інших військових формувань - нормативними актами Кабінету Міністрів України.
== Способи отримання результату ==
Видача одержувачеві адміністративної послуги дозволу або надсилання листа з обґрунтуванням причини відмови в його видачі.
== Підстави для відмови ==
# Ненадання до адміністративного органу повного пакету документів;
# Наявність даних про систематичне (два чи більше разів) порушення фізичною особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім’ї;
# Повідомлення особі про підозру або складання щодо такої особи півідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок невстановлення її місця знаходження;
# Наявності у фізичної особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку.
== Порядок оскарження ==
Рішення може бути оскаржено у встановленому чинним законодавством України порядку.
[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Видача дозволу на зберігання та носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів

2022-07-19T10:55:14Z

Nataliia.kukovinets: зміни в законодавстві

== Нормативна база ==
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про Національну поліцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2022-%D0%BF#Text Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#n65 Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0345-22#Text наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2022 року № 195 "Про продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів під час дії воєнного стану в Україні"] '''під час дії воєнного стану в Україні строк дії дозволів,''' визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#n65 Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622], '''продовжується на період до 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні.'''

Продовження строку дії дозволів у сфері обігу зброї, пристроїв та вибухових матеріалів проводиться уповноваженими підрозділами Національної поліції України за зверненням громадян України, уповноважених представники юридичних осіб відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98#n65 Інструкції].
|}
== Загальні положення ==
'''Зброя - пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі і які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення'''
* основні частини зброї - частини зброї, що визначають її функціональне призначення і підлягають клеймуванню та нумеруванню на виробництві;
* вогнепальна зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, що приводиться в рух миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду пороху чи іншої речовини;
* стрілецька вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, калібр ствола якої не перевищує 25 міліметрів;
* нарізна вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що має спіральні нарізи у направляючій частині ствола і призначена, в основному, для кульової стрільби;
* гладкоствольна вогнепальна зброя - це вид вогнепальної зброї з гладкими стволами, гладкоствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100-140мм на початку або в кінці ствола, гладкоствольні рушниці з свердловиною "сюпра";
* комбінована зброя - вид вогнепальної зброї, що одночасно поєднує нарізні та гладкі стволи або має при гладкому каналі ствола нарізне свердління біля дульного зрізу;
* бойові припаси - пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу зі зброї відповідного виду з метою ураження живої чи іншої цілі снарядом (кулею, шротом тощо);
* пневматична зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом (кулею), що приводиться в рух енергією стиснутих газів або повітря;
* холодна зброя - зброя, призначена для ураження цілі шляхом використання лише м'язової сили людини або механічної енергії;
* холодна ручна зброя - холодна зброя, яка утримується руками людини і використовується для ураження цілі при безпосередньому контакті з нею;
* холодна метальна зброя - холодна зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, приведеним у дію механічним пристроєм чи мускульною енергією людини;
* військова зброя - зброя, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України та інших військових формувань і призначена для вирішення бойових та оперативно-службових завдань з метою забезпечення виконання покладених на них функцій;
* службово-штатна зброя - службово-штатною зброєю вважається короткоствольна нарізна (крім автоматичної), довгоствольна нарізна (крім автоматичної), гладкоствольна довгоствольна зброя, нарізна мисливська, придбана в порядку встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами України, міністерствами, іншими центральними органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що мають особливі статутні завдання, для озброєння особового складу охорони, своїх працівників, посадових осіб, яким згідно із законодавством та видом діяльності дозволено користуватися зброєю;
* цивільна зброя - зброя, призначена для використання громадянами з метою індивідуального захисту, полювання і зайняття спортом;
* несучасна зброя - знята з виробництва та озброєння Збройних Сил України та інших військових формувань зброя, до якої не виготовляються боєприпаси, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах в одиничних екземплярах та малих партіях спеціально для виставок (експозицій) та колекціонування;
* газова зброя - вид ствольної зброї (пістолети і револьвери калібром до 12 мм), призначеної для тимчасового ураження живої цілі на обмеженій відстані або площі речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії;
* саморобна зброя - зброя, повністю або частково виготовлена в кустарних умовах без відповідного дозволу;
* перероблена зброя - зброя заводського виготовлення, яка внаслідок внесення технічних змін в кустарних умовах без відповідного дозволу, набула нові якості (менші розміри, придатність до автоматичної стрільби тощо);
* біг зброї - виробництво, ремонт, реалізація, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, колекціонування, передача, перевезення, експорт, імпорт, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України зброї та її основних частин;
* виробництво зброї та боєприпасів - це виготовлення зброї, її основних частин та (або) складання зброї, виготовлення або спорядження боєприпасів чи виготовлення піротехнічних сумішей до них;
* реалізація зброї - торгівля зброєю, основними частинами до неї, боєприпасами, патронами відповідно до отриманих ліцензій та на підставі виданих дозволів;
* ремонт зброї - це лагодження, реставрація чи переробка зброї шляхом усунення пошкоджень, заміни, відновлення або відповідної обробки спрацьованих деталей;
* зберігання зброї (боєприпасів) - володіння ними у місці, що не знаходиться безпосередньо при особі;
* носіння зброї - носіння зарядженої зброї особою поза місцем її постійного зберігання;
* перевезення (перенесення) зброї та боєприпасів - транспортування їх як багажу, або разом з собою у стані, що виключає можливість миттєвого застосування зброї;
* стан, що виключає можливість миттєвого застосування зброї - зброя у розрядженому, розібраному стані;
* застосування зброї - здійснення умисного прицільного пострілу, або інший спосіб використання бойових властивостей зброї з метою ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналу тощо;
* сертифікація зброї і бойових припасів - підтвердження уповноваженими державними органами відповідності тактико-технічних даних конкретних видів і типів зброї, бойових припасів до неї обов'язковим вимогам нормативно-правових актів із стандартизації.
== Класифікація зброї ==
Залежно від тактико-технічних даних, призначення і способу виготовлення вся зброя поділяється на такі види:

1. Військова 2. Службово-штатна 3. Цивільна:
* мисливська
* спортивна
* нагородна
* самооборони
* сигнальна
* колекційна
4. Холодна 5. Учбова (імітаційна) 6.Саморобна.

''Окремі види зброї можуть поділятися на системи й моделі. Приналежність конкретних зразків зброї (крім саморобної) до зазначених типів і видів, а також до систем і моделей встановлюється у Державному збройовому кадастрі України.''
== Строк надання послуги ==
У тридцятиденний строк з дати одержання заяви про видачу дозволу на зберігання і носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів, на які поширюється дозвільна система.
== Необхідні документи ==
Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи:
* заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
* заповнена картка-заява (додаток 14);
* медична довідка (крім охолощеної зброї);
* довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї);
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
* копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.
Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо). 
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів. 
== Строк дії дозволів ==
Строк дії дозволів:
* на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, які видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам, - '''3 роки''';
* на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин - '''до 3 місяців''';
* на придбання вибухових матеріалів - '''до 6 місяців'''.
== Носіння та перевезення зброї ==
Право на носіння і перевезення зброї та бойових припасів мають власники або користувачі зброї, які отримали і мають при собі дозвіл органів внутрішніх справ на зброю або ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом зброї чи дозвіл на придбання, довіз або вивіз зброї.

Правила носіння службово-штатної зброї встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Правила здійснення перевезень відомчої зброї визначаються Міністерством внутрішніх справ України, а перевезення і носіння зброї військовослужбовцями Збройних сил України та інших військових формувань - нормативними актами Кабінету Міністрів України.
== Способи отримання результату ==
Видача одержувачеві адміністративної послуги дозволу або надсилання листа з обґрунтуванням причини відмови в його видачі.
== Підстави для відмови ==
# Ненадання до адміністративного органу повного пакету документів;
# Наявність даних про систематичне (два чи більше разів) порушення фізичною особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім’ї;
# Повідомлення особі про підозру або складання щодо такої особи півідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок невстановлення її місця знаходження;
# Наявності у фізичної особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку.
== Порядок оскарження ==
Рішення може бути оскаржено у встановленому чинним законодавством України порядку.
[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Видача дозволу на зберігання та носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів

2022-05-09T15:56:10Z

Nataliia.kukovinets: добавлено підзаголовки. Відредаговано нормативні ссилки

== Нормативна база ==
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України «Про національну поліцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-2021-%D0%BF#Text Положення про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0345-22#Text Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622]
== Загальні положення ==
'''Зброя - пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі і які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення'''
* основні частини зброї - частини зброї, що визначають її функціональне призначення і підлягають клеймуванню та нумеруванню на виробництві;
* вогнепальна зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, що приводиться в рух миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду пороху чи іншої речовини;
* стрілецька вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, калібр ствола якої не перевищує 25 міліметрів;
* нарізна вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що має спіральні нарізи у направляючій частині ствола і призначена, в основному, для кульової стрільби;
* гладкоствольна вогнепальна зброя - це вид вогнепальної зброї з гладкими стволами, гладкоствольні рушниці із свердловиною "парадокс" з нарізами 100-140мм на початку або в кінці ствола, гладкоствольні рушниці з свердловиною "сюпра";
* комбінована зброя - вид вогнепальної зброї, що одночасно поєднує нарізні та гладкі стволи або має при гладкому каналі ствола нарізне свердління біля дульного зрізу;
* бойові припаси - пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу зі зброї відповідного виду з метою ураження живої чи іншої цілі снарядом (кулею, шротом тощо);
* пневматична зброя - зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом (кулею), що приводиться в рух енергією стиснутих газів або повітря;
* холодна зброя - зброя, призначена для ураження цілі шляхом використання лише м'язової сили людини або механічної енергії;
* холодна ручна зброя - холодна зброя, яка утримується руками людини і використовується для ураження цілі при безпосередньому контакті з нею;
* холодна метальна зброя - холодна зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, приведеним у дію механічним пристроєм чи мускульною енергією людини;
* військова зброя - зброя, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України та інших військових формувань і призначена для вирішення бойових та оперативно-службових завдань з метою забезпечення виконання покладених на них функцій;
* службово-штатна зброя - службово-штатною зброєю вважається короткоствольна нарізна (крім автоматичної), довгоствольна нарізна (крім автоматичної), гладкоствольна довгоствольна зброя, нарізна мисливська, придбана в порядку встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами України, міністерствами, іншими центральними органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що мають особливі статутні завдання, для озброєння особового складу охорони, своїх працівників, посадових осіб, яким згідно із законодавством та видом діяльності дозволено користуватися зброєю;
* цивільна зброя - зброя, призначена для використання громадянами з метою індивідуального захисту, полювання і зайняття спортом;
* несучасна зброя - знята з виробництва та озброєння Збройних Сил України та інших військових формувань зброя, до якої не виготовляються боєприпаси, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах в одиничних екземплярах та малих партіях спеціально для виставок (експозицій) та колекціонування;
* газова зброя - вид ствольної зброї (пістолети і револьвери калібром до 12 мм), призначеної для тимчасового ураження живої цілі на обмеженій відстані або площі речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії;
* саморобна зброя - зброя, повністю або частково виготовлена в кустарних умовах без відповідного дозволу;
* перероблена зброя - зброя заводського виготовлення, яка внаслідок внесення технічних змін в кустарних умовах без відповідного дозволу, набула нові якості (менші розміри, придатність до автоматичної стрільби тощо);
* біг зброї - виробництво, ремонт, реалізація, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, колекціонування, передача, перевезення, експорт, імпорт, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України зброї та її основних частин;
* виробництво зброї та боєприпасів - це виготовлення зброї, її основних частин та (або) складання зброї, виготовлення або спорядження боєприпасів чи виготовлення піротехнічних сумішей до них;
* реалізація зброї - торгівля зброєю, основними частинами до неї, боєприпасами, патронами відповідно до отриманих ліцензій та на підставі виданих дозволів;
* ремонт зброї - це лагодження, реставрація чи переробка зброї шляхом усунення пошкоджень, заміни, відновлення або відповідної обробки спрацьованих деталей;
* зберігання зброї (боєприпасів) - володіння ними у місці, що не знаходиться безпосередньо при особі;
* носіння зброї - носіння зарядженої зброї особою поза місцем її постійного зберігання;
* перевезення (перенесення) зброї та боєприпасів - транспортування їх як багажу, або разом з собою у стані, що виключає можливість миттєвого застосування зброї;
* стан, що виключає можливість миттєвого застосування зброї - зброя у розрядженому, розібраному стані;
* застосування зброї - здійснення умисного прицільного пострілу, або інший спосіб використання бойових властивостей зброї з метою ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналу тощо;
* сертифікація зброї і бойових припасів - підтвердження уповноваженими державними органами відповідності тактико-технічних даних конкретних видів і типів зброї, бойових припасів до неї обов'язковим вимогам нормативно-правових актів із стандартизації.
== Класифікація зброї ==
Залежно від тактико-технічних даних, призначення і способу виготовлення вся зброя поділяється на такі види:

1. Військова 2. Службово-штатна 3. Цивільна:
* мисливська
* спортивна
* нагородна
* самооборони
* сигнальна
* колекційна
4. Холодна 5. Учбова (імітаційна) 6.Саморобна.

''Окремі види зброї можуть поділятися на системи й моделі. Приналежність конкретних зразків зброї (крім саморобної) до зазначених типів і видів, а також до систем і моделей встановлюється у Державному збройовому кадастрі України.''
== Строк надання послуги ==
У тридцятиденний строк з дати одержання заяви про видачу дозволу на зберігання і носіння (реєстрація, перереєстрація) мисливської, холодної, пневматичної зброї, інших предметів, на які поширюється дозвільна система.
== Необхідні документи ==
Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи:
* заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
* заповнена картка-заява (додаток 14);
* медична довідка (крім охолощеної зброї);
* довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї);
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
* копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.
Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо). 
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів. 
== Строк дії дозволів ==
Строк дії дозволів:
* на виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, які видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам, - '''3 роки''';
* на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин - '''до 3 місяців''';
* на придбання вибухових матеріалів - '''до 6 місяців'''.

== Носіння та перевезення зброї ==
Право на носіння і перевезення зброї та бойових припасів мають власники або користувачі зброї, які отримали і мають при собі дозвіл органів внутрішніх справ на зброю або ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом зброї чи дозвіл на придбання, довіз або вивіз зброї.

Правила носіння службово-штатної зброї встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Правила здійснення перевезень відомчої зброї визначаються Міністерством внутрішніх справ України, а перевезення і носіння зброї військовослужбовцями Збройних сил України та інших військових формувань - нормативними актами Кабінету Міністрів України.

== Способи отримання результату ==
Видача одержувачеві адміністративної послуги дозволу або надсилання листа з обґрунтуванням причини відмови в його видачі.
== Підстави для відмови ==
# Ненадання до адміністративного органу повного пакету документів;
# Наявність даних про систематичне (два чи більше разів) порушення фізичною особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім’ї;
# Повідомлення особі про підозру або складання щодо такої особи півідомлення про підозру, яке не вручене внаслідок невстановлення її місця знаходження;
# Наявності у фізичної особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку.
== Порядок оскарження ==
Рішення може бути оскаржено у встановленому чинним законодавством України порядку.

[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Порядок використання повітряного простору України

2022-02-15T13:08:20Z

Nataliia.kukovinets: Добавлено підзаголовки

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/954-2017-%D0%BF Постанова кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 954 "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряни кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1777-12 Закон України «Про державний кордон України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_316 Договір з відкритого неба (Постатейна характеристика) від 24 березня 1992 року]

== Структура та класифікація повітряного простору України ==

=== Структура повітряного простору ===
Структура повітряного простору визначається на підставі обґрунтованих потреб використання такого повітряного простору відповідно до вимог цього Положення, класифікації повітряного простору обслуговування повітряного руху, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, документів Європейської організації з безпеки аеронавігації і з урахуванням законодавства Європейського Союзу щодо проектування частин структури повітряного простору та охорони навколишнього природного середовища та затверджується Державіаслужбою у порядку, визначеному [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряним кодексом України]. 

Повітряний простір поділяється на верхній повітряний простір та нижній повітряний простір. 

У повітряному просторі може встановлюватися верхній район польотної інформації. 

Повітряний простір структурно складається з районів, зон та маршрутів, призначених для провадження діяльності з використання повітряного простору. 

Для кожної частини повітряного простору України визначається період її використання. 

Принципи позначення частин повітряного простору на аеронавігаційних картах і в документах аеронавігаційної інформації встановлюються відповідно до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Європейської організації з безпеки аеронавігації. 

=== Класифікація повітряного простору ===
Класифікації підлягає повітряний простір, де здійснюється обслуговування повітряного руху. 

Класифікація повітряного простору здійснюється Державіаслужбою. 

Під час класифікації визначеної частини повітряного простору враховується інтенсивність повітряного руху, види обслуговування повітряного руху, які планується забезпечити, спроможність провайдера аеронавігаційного обслуговування забезпечити потрібні види обслуговування повітряного руху та класифікацію суміжних елементів повітряного простору. 

Повітряний простір поділяється на контрольований повітряний простір обслуговування повітряного руху та повітряний простір поза межами контрольованого простору обслуговування повітряного руху. 

До контрольованого повітряного простору належить повітряний простір обслуговування повітряного руху класів A, B, C, D та E згідно з класифікацією Міжнародної організації цивільної авіації, у межах якого забезпечується обслуговування повітряного руху встановленого виду. 

Повітряний простір поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху поділяється на повітряний простір обслуговування повітряного руху, в якому на запит здійснюється обслуговування повітряного руху встановленого виду (повітряний простір обслуговування повітряного руху класів F, G згідно з класифікацією Міжнародної організації цивільної авіації), та некласифікований повітряний простір, де обслуговування повітряного руху не здійснюється. 

== Планування та координація діяльності з використання повітряного простору ==
Планування діяльності з використання повітряного простору здійснюється користувачами відповідно до визначеної структури такого простору.

Користувач повітряного простору з метою провадження діяльності з використання повітряного простору повинен подати заявку на його використання.

Для провадження діяльності, пов’язаної з польотами повітряного судна, користувач повітряного простору повинен подати заявку на виконання польотів, якщо отримання дозволу на виконання польотів є обов’язковим.

У разі виконання польотів цивільних повітряних суден в умовах загального повітряного руху поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху заявки на використання повітряного простору не подаються, крім польотів, що виконуються:
* з використанням спеціально встановлених зон (тимчасово зарезервованого повітряного простору);
* у межах аеродромних зон і районів управління повітряним рухом відомчих органів управління повітряним рухом;
* у межах зон з особливим режимом використання повітряного простору;
* з перетинанням державного кордону.
Заявки на виконання польотів повітряних суден іноземних держав у повітряному просторі України, пов’язаних із перевезенням глав держав, урядів та очолюваних ними делегацій, міністрів закордонних справ і міністрів оборони, а також із перевезенням небезпечних вантажів, подаються Державіаслужбі через МЗС. У разі виконання зазначених польотів на державних повітряних суднах та повітряних суднах, на яких установлено озброєння або фото- чи відеознімальна апаратура, заявка також надсилається Генеральному штабу Збройних Сил.

Дозвіл на виконання таких польотів або відмова в їх виконанні передається Державіаслужбою заявнику через МЗС.

Порядок і строки подання заявок на використання повітряного простору (планів польоту) та заявок на виконання польотів визначаються Державіаслужбою та Міноборони і публікуються в документах аеронавігаційної інформації.

Органи об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху забезпечують планування та координацію використання повітряного простору за принципами гнучкого використання повітряного простору з урахуванням державних пріоритетів використання повітряного простору відповідно до вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України], цього Положення та вимог, установлених Державіаслужбою та Міноборони.

Користувач повітряного простору зобов’язаний інформувати органи контролю за дотриманням порядку використання повітряного простору України про початок, закінчення, перенесення або скасування діяльності з використання повітряного простору.

Порядок інформування визначається Державіаслужбою та Міноборони.

Користувач повітряного простору зобов’язаний подавати точну та достовірну інформацію щодо планування і провадження діяльності з використання повітряного простору.
== Заборона та обмеження щодо використання повітряного простору України ==

Використання повітряного простору України може бути заборонено або обмежено Державіаслужбою та органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до вимог цього Положення.

Заборона на використання повітряного простору України встановлюється:
# над атомними станціями, гідроелектростанціями, греблями, важливими державними об’єктами, природними заповідниками, об’єктами або промисловими підприємствами підвищеної екологічної небезпеки;
# у разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету над повітряним простором України, територіальної цілісності України або під час збройного конфлікту, проведення спеціальних операцій, пов’язаних із протидією протиправній діяльності на державному кордоні, збереженням територіальної цілісності України та конституційного ладу.
Обмеження щодо використання повітряного простору України встановлюється з метою перехоплення повітряних суден-порушників, перехоплення або супроводження нерозпізнаних цілей, виконання авіаційних робіт з пошуку і рятування, запуску та посадки космічних об’єктів, забезпечення польотів повітряних суден, що виконують рейси літер “А”, польотів безпілотних повітряних суден, навчань, повітряних парадів, показу нової авіатехніки, виконання випробувальних (дослідницьких) польотів, польотів на встановлення рекордів, практичних пусків ракет, стрільб, бомбометань і десантування, вибухових робіт, проведення перевірки бойової готовності авіаційних частин і чергових сил з протиповітряної оборони Збройних Сил і захисту об’єктів підвищеної небезпеки, провадження іншої діяльності, яка може створити загрозу безпеці польотів, а також над районами проведення масових заходів державного рівня.

Заборона на використання повітряного простору встановлюється на постійній основі. Обмеження щодо використання повітряного простору України встановлюються на постійній або тимчасовій основі.

Заборона на використання повітряного простору України, передбачена підпунктом 1 пункту 30 цього Положення, та обмеження використання повітряного простору на постійній основі встановлюються Державіаслужбою за поданням державних органів, підприємств, установ та організацій.
Заборона на використання повітряного простору України, передбачена підпунктом 2 пункту 30 цього Положення, встановлюється Державіаслужбою на запит Генерального штабу Збройних Сил та/або СБУ.

Обмеження щодо використання повітряного простору України на тимчасовій основі встановлюються органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху на запит (за заявкою на використання повітряного простору) користувача такого простору з урахуванням державних пріоритетів, що визначені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393-17/page Повітряним кодексом України], та принципів гнучкого використання повітряного простору.

Обмеження щодо використання повітряного простору України на тимчасовій основі встановлюються органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху негайно з метою забезпечення діяльності з використання повітряного простору, що визначена пунктами 1-5 частини другої статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України], а також у разі виникнення стихійного лиха, катастроф, аварій, аварійних ситуацій та в інших випадках, що загрожують життю і здоров’ю людей, на підставі отриманої інформації щодо таких подій.

Порядок розроблення, погодження, затвердження та впровадження заборон і обмежень щодо використання повітряного простору України, провадження діяльності в їх межах, а також публікування заборон і обмежень та інформування про їх впровадження визначається Державіаслужбою та Міноборони.

У повітряному просторі України чи окремих його частинах, де встановлено заборону або обмеження щодо використання повітряного простору, не забороняється:
* діяльність, що провадиться підприємствами, установами та організаціями, в інтересах яких установлено заборону;
* діяльність, що провадиться підприємствами, установами, організаціями або користувачами повітряного простору, в інтересах яких встановлено обмеження щодо використання повітряного простору, а також інші користувачі відповідно до умов обмежень;
* діяльність, що визначена пунктами 1-5 частини другої статті 24 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України];
* виконання спостережних польотів згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_316 Договором про відкрите небо] від 24 березня 1992 року.

У разі провадження діяльності, зазначеної в абзацах четвертому та п’ятому цього пункту, органи об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху інформують про це підприємства, установи, організації та користувачів повітряного простору, в інтересах яких установлено заборону або обмеження, та забороняють провадження будь-якої іншої діяльності у повітряному просторі України чи окремих його частинах, де встановлено заборону або обмеження щодо використання повітряного простору.

== Використання повітряного простору безпілотними повітряними суднами ==
Відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ Правил використання повітряного простору, польоти безпілотних повітряних суден масою до 20 кг включно виконуються без подання заявок на використання повітряного простору, без отримання дозволів на використання повітряного простору, без інформування органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України та органів об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (ОЦВС), органів Державної прикордонної служби України, органів обслуговування повітряного руху (ОПР) та відомчих органів управління повітряним рухом (УПР), за умови дотримання таких вимог:

'''1) польоти виконуються без перетинання державного кордону України;'''

'''2) польоти виконуються поза межами встановлених заборон та обмежень використання повітряного простору, крім випадків, установлених Положенням про використання повітряного простору;'''

'''3) польоти виконуються не ближче 5 км від зовнішніх меж злітно-посадкових смуг аеродромів або не ближче 3 км від зовнішніх меж злітно-посадкової смуги ЗПМ/вертодромів, крім випадків узгодження з експлуатантом аеродрому/ЗПМ/вертодрому;'''

'''4) польоти виконуються не ближче 500 м від пілотованих повітряних суден;'''

'''5) польоти не виконуються над:'''

скупченням людей на відкритому просторі та над місцями щільної забудови;

об’єктами (зонами), які визначені Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Службою безпеки України, Національною поліцією України, Національною гвардією України, Державною фіскальною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Управлінням державної охорони України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними структурами, утвореними відповідно до законів України, та відносно яких здійснюється охорона / державна охорона (за умови позначення території навколо цих об’єктів інформаційними знаками про заборону польотів безпілотних повітряних суден та/або шляхом оприлюднення меж такоїзаборони), крім випадків виконання польотів за дозволом зазначених вище повноважних органів;

'''6) польоти виконуються в межах прямої видимості (VLOS);'''

'''7) максимальна висота польоту не вище:'''

'''120 м над рівнем земної (водної) поверхні''' поза межами CTR , AFIZ , ATCA, ATCZ, спеціально встановлених зон, іншого спеціально зарезервованого повітряного простору;

'''50 м над рівнем земної (водної) поверхні''' в межах CTR, AFIZ, ATCA, ATCZ, спеціально встановлених зон, іншого спеціально зарезервованого повітряного простору, якщо інформація про фактичний статус елементів структури повітряного простору на час виконання польоту відсутня

'''50 м над статичними перешкодами''' на горизонтальній відстані не більше 100 м від таких перешкод, як відхилення від зазначених вище обмежень по висоті, на запит власника такого об’єкту;

'''8) швидкість польоту безпілотного повітряного судна складає не більше 160 км/год.;'''

В інших випадках польоти безпілотного повітряного судна масою до 20 кг включно та усі без винятку польоти безпілотного повітряного судна масою більше 20 кг виконуються у межах спеціально встановлених зон та маршрутів з дотриманням вимог щодо подання заявок на використання повітряного простору, отримання дозволів та умов використання повітряного простору, інформування органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України, органів Державної прикордонної служби України, органів ОЦВС, органів ОПР/УПР.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Митне право]]

Державна мова в сфері обслуговування та застосування санкцій за недотримання такої вимоги

2022-02-09T09:33:58Z

Nataliia.kukovinets: Зміни в тексті

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Закон України «Про електронну комерцію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
== Загальні засади ==
'''Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є ''українська мова''.''' 
Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»]. 
Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України. 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Цей Закон] регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text цим Законом], на всій території України. 
Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text цього Закону] не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. 
== Державна мова у сфері обслуговування споживачів ==
# Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
# Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text частиною третьою цієї статті]), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.
# На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
# Суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити надання всієї інформації, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#Text Законом України "Про електронну комерцію"], в тому числі щодо предмета електронного договору, державною мовою.
# Інформація про товари та послуги на території України надається державною мовою, з урахуванням особливостей, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статті 33 цього Закону].
# Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою.
# Інформація про вироби (товари), роботи чи послуги, зазначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text частині шостій цієї статті], доводиться до відома споживача в порядку, у спосіб та в обсязі, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України "Про захист прав споживачів"]. В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.
# У разі якщо крім державної інформація про товари та послуги надається також іншими мовами, обсяг інформації про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Законом України "Про захист прав споживачів"].
== Порядок накладення штрафів на суб’єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів ==
1. У разі порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 цього Закону], Уповноважений або його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті. 
Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text частиною п’ятою статті 56 цього Закону]. Копія акта надається відповідному суб’єкту господарювання. 
У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 цього Закону], Уповноважений, його представник складає протокол. 
2. Протокол за результатами здійснення заходу державного контролю за застосуванням державної мови складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається суб’єкту господарювання або його представнику, другий зберігається в Уповноваженого. Форма протоколу затверджується Уповноваженим. 
3. У протоколі зазначаються: 
1) дата і місце його складення; 
2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; 
3) відомості про суб’єкта господарювання; 
4) дата, місце та суть правопорушення; 
5) інші відомості, необхідні для вирішення справи. 
4. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та суб’єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником. 
У разі відмови від підписання протоколу суб’єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником у протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначити мотиви своєї відмови від підписання протоколу. 
5. Справи про порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text цього Закону] розглядає Уповноважений на підставі відповідних актів про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, інших матеріалів, зібраних Уповноваженим або його представником під час здійснення контролю або під час розгляду питання, пояснень суб’єкта господарювання та доданих ним документів. 
6. Постанова про накладення штрафів виноситься Уповноваженим, якщо за наслідками розгляду справи встановлені порушення норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text цього Закону]. Форма постанови про накладення штрафів затверджується Уповноваженим. 
За повторне протягом року порушення вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статтею 30 цього Закону], Уповноважений накладає на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення суб’єкта господарювання про місце і час розгляду справи, але не пізніше ніж за три дні до початку розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
7. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках. Перший примірник залишається в Уповноваженого, другий примірник у триденний строк після її прийняття надсилається суб’єкту господарювання або видається його представнику під розписку. 
== Санкції та контроль за порушення Закону ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text статті 57 Закону] у разі порушення суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановленого статтею 30 Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб'єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акту. 
У разі повторного протягом року порушення вимог Уповноважений, його представник складає протокол. 
За повторне протягом року порушення Уповноважений накладає на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі ''від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' (5100 - 6800 грн). 
При цьому справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи, але не пізніше ніж за три дні до початку розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Уповноважений із захисту державної мови здійснює держаний контроль за застосуванням державної мови у випадках надходження скарги, а також за власною ініціативою. Уповноважений, його представник під час здійснення державного контролю за застосуванням державної мови має право:

1) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, необхідну для здійснення контролю за застосуванням державної мови;

2) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, бути присутнім на їх засіданнях з дотриманням вимог закону;

3) одержувати на свою вимогу копії документів та іншу інформацію, що стосується предмета контролю, від громадських об’єднань, політичних партій, інших юридичних осіб.

 

[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Захист прав споживачів]]

Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача

2021-11-29T14:12:44Z

Nataliia.kukovinets: зміни в законодавстві

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон України "Про нотаріат"]
== Загальні положення ==
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку являє собою одне з прав приватних власників землі, яке надане їм земельним законодавством України. Порядок добровільної відмови від права власності на земельні ділянки встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України, зокрема статтею 142 Кодексу]. Згідно із цією статтею припинення права власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу влади.
== Добровільна відмова ==
'''Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою є:''' 
* Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;
* Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню;
* Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;
* Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
* Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України].
== Оформлення добровільної відмови від права власності ==
'''Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.''' 
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Громадянин який бажає відмовитися від права власності на земельну ділянку, має подати відповідну заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. '''Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений.''' За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини 1 статті 90 Земельного кодексу України] власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 347 Цивільного кодексу України] особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. 
Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України]. 
Останнім кроком цього порядку є спільне звернення до нотаріуса щодо укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку та її нотаріальне посвідчення. 
Однак, слід зауважити, що відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України]. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, станом на 01.01.2021 року не можна. Важливо памятати, що перед укладанням договору пересвідчитесь, що відомості про Вашу земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру і земельна ділянка має кадастровий номер. Перед укладанням договору необхідно отримати у місцевому органі земельних ресурсів Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Якщо у Державному земельному кадастрі відомості про таку земельну ділянку відсутні, необхідно замовити у землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та на її підставі здійснити державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Процедура здійснення державної реєстрації земельної ділянки і права власності на земельну ділянку, державний акт на право власності на яку виданий, але кадастровий номер якій не присвоєний, наведена на сайті zem.ua.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Порядок стягнення надміру виплачених коштів отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям

2021-10-30T12:30:42Z

Nataliia.kukovinets: оновлення законодавчої бази

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1035-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1035 <abbr>"Деякі питання здійснення державного контролю/моніторингу за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та за дотриманням прав дітей"</abbr>]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу"]

== Загальні положення ==
Якщо малозабезпеченою сім’єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення мають право вимагати повернення таких коштів, в тому числі і в судовому порядку.

== Повернення бюджетних коштів ==
'''Повернення бюджетних коштів проводиться у випадку:'''
* виявлення подання громадянами свідомо неправдивими відомостями у документах або приховання достовірних даних про доходи, майновий стан та інші обставини, що впливають на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру;
* виявлення помилки у розрахунку розміру призначеної соціальної допомоги;
* у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний період допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

== Припинення виплати раніше призначеної соціальної допомоги ==

'''Виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється:'''
* якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення;
* у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи),- з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;
* за заявою уповноваженого представника сім'ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою;
* у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї, з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим - двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#Text Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792], - з місяця, наступного за місяцем, у якому припинено реєстрацію безробітного, за інформацією центрів зайнятості.

== Заходи органів соціального захисту населення ==
# якщо виникла переплата державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї: припиняє надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з місяця виявлення порушення і позбавляє права на шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення на призначення державної соціальної допомоги на наступний термін;
# якщо виникла переплата державних допомог та компенсацій: припиняє (чи перераховує) надання державної допомоги (чи компенсації) з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини (компенсація фізичним особам - з дня, що настає за днем, в якому виникли обставини).
'''Далі в обох випадках:'''
# визначається обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї;
# доводиться до відома одержувача допомоги інформація про припинення надання соціальної допомоги, обсяги надміру виплачених коштів та строки їх повернення;
# проводяться щомісячні відрахування у розмірі 20% призначеної допомоги до повного погашення заборгованості у разі прийняття управлінням відповідного рішення.
У разі смерті одержувача соціальної допомоги повернення надміру нарахованих коштів проводиться іншою повнолітньою особою, яка врахована при визначенні права та розрахунку розміру призначеної допомоги, або особою, якій виплачена не отримана за життя померлого соціальна допомога, віднесена до спадщини.
При не призначенні на наступний термін соціальної допомоги, надміру нараховані кошти повертаються на підставі заяви одержувача допомоги про їх добровільне повернення.
У разі не повернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки управління вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку з покладанням на одержувача допомоги судових витрат.

[[Категорія:Малозабезпечені особи]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок утворення старостинських округів

2021-08-31T08:05:17Z

Nataliia.kukovinets: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве само...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14#Text Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»]
== Загальні положення ==
'''Старостинський округ''' – частина території територіальної громади, на якій розташовані один або декілька населених пунктів, з кількістю населення не менше 250 чоловік, крім адміністративного центру об’єднаної територіальної громади, визначена міською радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою. Старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів. При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток таких старостинських округів та відповідної територіальної громади. Старостинський округ з меншою кількістю населення може утворюватися радою у разі значної віддаленості населеного пункту, відсутності сполучення, неможливістю радою встановити точну кількість населення. Положення про старостинські територіальної громади (далі – Положення)повинні бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] та визначає статус старостинських округів, порядок їх утворення, зміну території та ліквідацію. Положення та зміни до Положення затверджується рішенням ОТГ відповідного району та області. Питання не врегульовані цим Положенням, регулюються чинним законодавством. Якщо у випадку зміни діючого законодавства, норми даного Положення будуть суперечити чинному законодавству, то надалі, до внесення доповнень і змін у Положення, слід керуватись нормами чинного законодавства. Для кожного старостинського округу міська рада виготовляє відповідні печатки та штампи, які передаються відповідному старості або іншій відповідальній особі старостинського округу для використання. В старостинському окрузі окрім старости можуть функціонувати окремі структурні підрозділи міської ради, працювати закріплені працівники міської ради, організовуватись громадські та інші роботи тимчасового характеру. 
== Утворення, ліквідація та зміна території старостинського округу ==
* Правом утворення, ліквідації та зміни території старостинських округів наділена виключно міська рада, яка на пленарному засіданні приймає відповідне рішення більшістю голосів.
* З метою утворення, ліквідації, зміни території старостинських округів право вносити обґрунтовані пропозиції мають міський голова, секретар міської ради, депутати міської ради, постійні комісії міської ради, виконавчий комітет міської ради, загальні збори громадян.
* Утворення старостинського округу – це формування частини території, що є складовою частиною об’єднаної громади з сукупністю жителів одного чи декількох населених пунктів (крім адміністративного центру ОТГ), яка потребує забезпечення представництва своїх інтересів старостою у виконавчих органах відповідної ради. 
'''Рішення про утворення старостинських округів повинно містити таку інформацію:'''
* найменування старостинських округів та їх центрів (найменування старостинського округу може бути похідним від найменування населеного пункту, визначеного його умовним центром).
* перелік населених пунктів, що входять до складу кожного старостинського округу;
* адреси адміністративних будівель, де знаходяться робочі місця старост.
'''Зміна території старостинських округів – формування частини території відбувається через:'''
* збільшення їх кількості, шляхом поділу деяких старостинських округів;
* зменшення їх кількості, шляхом об’єднання деяких старостинських округів;
* перенесення населених пунктів з одного старостинського округу до іншого без збільшення чи зменшення кількості самих округів.
'''Ліквідація старостинського округу''' – це повне припинення старостинського округу та виключення його з нормативних документів ради. Кількість старостинських округів чи їх територія можуть змінюватися радою нового скликання до затвердження на посаду старост. 
== Прикінцеві положення ==
В окремих випадках, таких як дострокове припинення повноважень старости, смерть старости та з інших підстав кількість старостинських округів та/або їх територія можуть змінюватись під час поточного скликання ради. 

[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств

2021-05-26T08:58:27Z

Nataliia.kukovinets: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2018-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2021-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Загальні положення ==
Порядок призначення керівника підприємства або закладу, що перебуває у комунальній власності повинно бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», від 02.08.1995 №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» (зі змінами), від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» (зі змінами), від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами). 
Дія цього Порядку поширюється на всі підприємства або заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, крім комунальних закладів охорони здоров’я, а також підприємства, у статутному капіталі яких частка комунальної власності міста перевищує п’ятдесят відсотків чи становить кількість, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність. 
Цей Порядок '''регламентує питання:''' 
* призначення керівника комунального підприємства або закладу;
* укладання або переукладання контракту з керівником комунального підприємства або закладу;
* звільнення, розірвання контракту або припинення повноважень керівника комунального підприємства або закладу;
* умови оплати праці та преміювання керівника комунального підприємства або закладу.
Призначення на посаду керівника комунального підприємства або закладу (далі – Керівник), здійснюється шляхом укладання з ним '''контракту'''. 
Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством. 
Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад. 
Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства. 
На кожного прийнятого на роботу Керівника відділом персоналу територіальної громади '''формується особова справа'''. 
Особові справи є документами з обмеженим доступом, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні в опечатаному металевому сейфі. Не допускається винесення особових справ із приміщення, де вони зберігаються. 
Усі записи про роботу та звільнення Керівника вносяться до трудової книжки кадровою службою або уповноваженою особою комунального підприємства або комунального закладу на підставі відповідного розпорядження голови територіальної громади. 
Дисциплінарні стягнення до Керівника застосовуються на підставі розпорядження голови територіальної громади у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України]. 

Керівник працює на постійній основі та не може працювати за сумісництвом. 

== Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу ==
Призначення на посаду Керівника здійснюється головою територіальної громади одноособово за контрактною формою трудового договору. 
Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст.21 Кодексу законів про працю України] є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Керівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. 
Подання про укладення контракту з Керівником подається голові громади виконавчим органом. 
У поданні на призначення Керівника зазначається прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, посада, яку займає, рівень фахової та професійної підготовки, трудова діяльність, відомості про ділові та інші якості кандидата, пропозиції щодо строку дії контракту. 
До подання додаються: 
* особовий листок з обліку кадрів;
* автобіографія;
* копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;
* копія паспорта громадянина України;
* копія трудової книжки;
* копія військового квитка (для військовозобов’язаних).
До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України «Про запобігання корупції»] порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та '''щорічно до 1 квітня''' подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством. Виконавчий орган міської ради, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, разом з кандидатом на заміщення посади Керівника на підставі відповідної резолюції голови громади готують проект контракту за типовими формами. Підписаний сторонами '''контракт є підставою''' для видання розпорядження голови громади про призначення Керівника з дати, встановленої у контракті. 
Розгляд матеріалів, погодження та підписання документів, пов’язаних з призначенням Керівника, здійснюється у місячний строк з дня внесення подання.
При призначенні Керівника може бути обумовлений строк випробування з метою перевірки його відповідності займаній посаді, крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства випробування не встановлюється. Строк випробування визначається розпорядженням голови громади та '''не може становити більше 3 місяців'''. 
Якщо Керівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 
Відповідність Керівника займаній посаді протягом строку випробування визначається виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, за результатами обов’язкового звітування Керівника про виконану роботу за вказаний період. 

== Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу ==
Контракт із Керівником укладається строком до п’яти років. У разі необхідності контракт може бути переукладений. 
Проект контракту готує виконавчий орган громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або заклад, за типовою формою, затвердженою цим розпорядженням. Строк погодження проекту контракту кожною із посадових осіб '''не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів'''. Погоджений та підписаний кандидатом на посаду контракт разом із заявою про призначення на посаду надається на підпис голові громади через відділ персоналу. Після підписання головою контракт реєструється у відділі персоналу громади, прошивається та завіряється печаткою відділу. Кожна сторінка контракту обов’язково нумерується, підпис головою скріплюється гербовою печаткою. Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 24 Кодексу законів про працю України] укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 
Один примірник контракту разом з особовою справою Керівника зберігається у відділі персоналу громади. Другий примірник контракту зберігається у Керівника комунального підприємства або комунального закладу. 

== Прикінцеві положення ==
Спори між сторонами по контракту розглядаються у порядку, встановленому чинним законодавством України. При вирішенні питань, не визначених цим Порядком та умовами контракту, застосовуються норми чинного законодавства України. При внесенні змін до трудового законодавства України та локальних нормативних актів контракти з Керівниками приводяться у відповідність з даними змінами у порядку, встановленому цим Порядком. 
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств

2021-05-26T08:57:14Z

Nataliia.kukovinets: /* Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2018-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2021-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Загальні положення ==
Порядок призначення керівника підприємства або закладу, що перебуває у комунальній власності повинно бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», від 02.08.1995 №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» (зі змінами), від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» (зі змінами), від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами). 
Дія цього Порядку поширюється на всі підприємства або заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, крім комунальних закладів охорони здоров’я, а також підприємства, у статутному капіталі яких частка комунальної власності міста перевищує п’ятдесят відсотків чи становить кількість, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність. 
Цей Порядок регламентує питання: 
* призначення керівника комунального підприємства або закладу;
* укладання або переукладання контракту з керівником комунального підприємства або закладу;
* звільнення, розірвання контракту або припинення повноважень керівника комунального підприємства або закладу;
* умови оплати праці та преміювання керівника комунального підприємства або закладу.
Призначення на посаду керівника комунального підприємства або закладу (далі – Керівник), здійснюється шляхом укладання з ним контракту. 
Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством. 
Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад. 
Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства. 
На кожного прийнятого на роботу Керівника відділом персоналу територіальної громади формується особова справа. 
Особові справи є документами з обмеженим доступом, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні в опечатаному металевому сейфі. Не допускається винесення особових справ із приміщення, де вони зберігаються. 
Усі записи про роботу та звільнення Керівника вносяться до трудової книжки кадровою службою або уповноваженою особою комунального підприємства або комунального закладу на підставі відповідного розпорядження голови територіальної громади. 
Дисциплінарні стягнення до Керівника застосовуються на підставі розпорядження голови територіальної громади у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України]. 

Керівник працює на постійній основі та не може працювати за сумісництвом. 
== Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу ==
Призначення на посаду Керівника здійснюється головою територіальної громади одноособово за контрактною формою трудового договору. 
Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст.21 Кодексу законів про працю України] є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Керівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. 
Подання про укладення контракту з Керівником подається голові громади виконавчим органом. 
У поданні на призначення Керівника зазначається прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, посада, яку займає, рівень фахової та професійної підготовки, трудова діяльність, відомості про ділові та інші якості кандидата, пропозиції щодо строку дії контракту. 
До подання додаються: 
* особовий листок з обліку кадрів;
* автобіографія;
* копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;
* копія паспорта громадянина України;
* копія трудової книжки;
* копія військового квитка (для військовозобов’язаних).
До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України «Про запобігання корупції»] порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та '''щорічно до 1 квітня''' подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством. Виконавчий орган міської ради, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, разом з кандидатом на заміщення посади Керівника на підставі відповідної резолюції голови громади готують проект контракту за типовими формами. Підписаний сторонами '''контракт є підставою''' для видання розпорядження голови громади про призначення Керівника з дати, встановленої у контракті. 
Розгляд матеріалів, погодження та підписання документів, пов’язаних з призначенням Керівника, здійснюється у місячний строк з дня внесення подання.
При призначенні Керівника може бути обумовлений строк випробування з метою перевірки його відповідності займаній посаді, крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства випробування не встановлюється. Строк випробування визначається розпорядженням голови громади та '''не може становити більше 3 місяців'''. 
Якщо Керівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 
Відповідність Керівника займаній посаді протягом строку випробування визначається виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, за результатами обов’язкового звітування Керівника про виконану роботу за вказаний період. 

== Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу ==
Контракт із Керівником укладається строком до п’яти років. У разі необхідності контракт може бути переукладений. 
Проект контракту готує виконавчий орган громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або заклад, за типовою формою, затвердженою цим розпорядженням. Строк погодження проекту контракту кожною із посадових осіб '''не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів'''. Погоджений та підписаний кандидатом на посаду контракт разом із заявою про призначення на посаду надається на підпис голові громади через відділ персоналу. Після підписання головою контракт реєструється у відділі персоналу громади, прошивається та завіряється печаткою відділу. Кожна сторінка контракту обов’язково нумерується, підпис головою скріплюється гербовою печаткою. Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 24 Кодексу законів про працю України] укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 
Один примірник контракту разом з особовою справою Керівника зберігається у відділі персоналу громади. Другий примірник контракту зберігається у Керівника комунального підприємства або комунального закладу. 

== Прикінцеві положення ==
Спори між сторонами по контракту розглядаються у порядку, встановленому чинним законодавством України. При вирішенні питань, не визначених цим Порядком та умовами контракту, застосовуються норми чинного законодавства України. При внесенні змін до трудового законодавства України та локальних нормативних актів контракти з Керівниками приводяться у відповідність з даними змінами у порядку, встановленому цим Порядком. 
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств

2021-05-26T08:55:28Z

Nataliia.kukovinets: /* Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2018-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2021-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Загальні положення ==
Порядок призначення керівника підприємства або закладу, що перебуває у комунальній власності повинно бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», від 02.08.1995 №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» (зі змінами), від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» (зі змінами), від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами). 
Дія цього Порядку поширюється на всі підприємства або заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, крім комунальних закладів охорони здоров’я, а також підприємства, у статутному капіталі яких частка комунальної власності міста перевищує п’ятдесят відсотків чи становить кількість, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність. 
Цей Порядок регламентує питання: 
* призначення керівника комунального підприємства або закладу;
* укладання або переукладання контракту з керівником комунального підприємства або закладу;
* звільнення, розірвання контракту або припинення повноважень керівника комунального підприємства або закладу;
* умови оплати праці та преміювання керівника комунального підприємства або закладу.
Призначення на посаду керівника комунального підприємства або закладу (далі – Керівник), здійснюється шляхом укладання з ним контракту. 
Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством. 
Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад. 
Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства. 
На кожного прийнятого на роботу Керівника відділом персоналу територіальної громади формується особова справа. 
Особові справи є документами з обмеженим доступом, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні в опечатаному металевому сейфі. Не допускається винесення особових справ із приміщення, де вони зберігаються. 
Усі записи про роботу та звільнення Керівника вносяться до трудової книжки кадровою службою або уповноваженою особою комунального підприємства або комунального закладу на підставі відповідного розпорядження голови територіальної громади. 
Дисциплінарні стягнення до Керівника застосовуються на підставі розпорядження голови територіальної громади у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України]. 

Керівник працює на постійній основі та не може працювати за сумісництвом. 
== Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу ==
Призначення на посаду Керівника здійснюється головою територіальної громади одноособово за контрактною формою трудового договору. 
Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст.21 Кодексу законів про працю України] є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Керівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. 
Подання про укладення контракту з Керівником подається голові громади виконавчим органом. 
У поданні на призначення Керівника зазначається прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, посада, яку займає, рівень фахової та професійної підготовки, трудова діяльність, відомості про ділові та інші якості кандидата, пропозиції щодо строку дії контракту. 
До подання додаються: 
* особовий листок з обліку кадрів;
* автобіографія;
* копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;
* копія паспорта громадянина України;
* копія трудової книжки;
* копія військового квитка (для військовозобов’язаних).
До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України «Про запобігання корупції»] порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством. Виконавчий орган міської ради, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, разом з кандидатом на заміщення посади Керівника на підставі відповідної резолюції голови громади готують проект контракту за типовими формами. Підписаний сторонами контракт є підставою для видання розпорядження голови громади про призначення Керівника з дати, встановленої у контракті. 
Розгляд матеріалів, погодження та підписання документів, пов’язаних з призначенням Керівника, здійснюється у місячний строк з дня внесення подання.
При призначенні Керівника може бути обумовлений строк випробування з метою перевірки його відповідності займаній посаді, крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства випробування не встановлюється. Строк випробування визначається розпорядженням голови громади та не може становити більше 3 місяців. 
Якщо Керівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 
Відповідність Керівника займаній посаді протягом строку випробування визначається виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, за результатами обов’язкового звітування Керівника про виконану роботу за вказаний період. 
== Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу ==
Контракт із Керівником укладається строком до п’яти років. У разі необхідності контракт може бути переукладений. 
Проект контракту готує виконавчий орган громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або заклад, за типовою формою, затвердженою цим розпорядженням. Строк погодження проекту контракту кожною із посадових осіб '''не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів'''. Погоджений та підписаний кандидатом на посаду контракт разом із заявою про призначення на посаду надається на підпис голові громади через відділ персоналу. Після підписання головою контракт реєструється у відділі персоналу громади, прошивається та завіряється печаткою відділу. Кожна сторінка контракту обов’язково нумерується, підпис головою скріплюється гербовою печаткою. Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 24 Кодексу законів про працю України] укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 
Один примірник контракту разом з особовою справою Керівника зберігається у відділі персоналу громади. Другий примірник контракту зберігається у Керівника комунального підприємства або комунального закладу. 

== Прикінцеві положення ==
Спори між сторонами по контракту розглядаються у порядку, встановленому чинним законодавством України. При вирішенні питань, не визначених цим Порядком та умовами контракту, застосовуються норми чинного законодавства України. При внесенні змін до трудового законодавства України та локальних нормативних актів контракти з Керівниками приводяться у відповідність з даними змінами у порядку, встановленому цим Порядком. 
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств

2021-05-26T08:54:17Z

Nataliia.kukovinets: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] * [https://zak...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2018-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про затвердження категорій об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2021-%D0%BF#Text Постанова кабінету міністрів України «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. №1298»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
== Загальні положення ==
Порядок призначення керівника підприємства або закладу, що перебуває у комунальній власності повинно бути розроблено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарського кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», від 02.08.1995 №597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності» (зі змінами), від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» (зі змінами), від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами). 
Дія цього Порядку поширюється на всі підприємства або заклади, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, крім комунальних закладів охорони здоров’я, а також підприємства, у статутному капіталі яких частка комунальної власності міста перевищує п’ятдесят відсотків чи становить кількість, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність. 
Цей Порядок регламентує питання: 
* призначення керівника комунального підприємства або закладу;
* укладання або переукладання контракту з керівником комунального підприємства або закладу;
* звільнення, розірвання контракту або припинення повноважень керівника комунального підприємства або закладу;
* умови оплати праці та преміювання керівника комунального підприємства або закладу.
Призначення на посаду керівника комунального підприємства або закладу (далі – Керівник), здійснюється шляхом укладання з ним контракту. 
Голова територіальної громади призначає та звільняє Керівника, визначає строк дії контракту та умови оплати праці згідно з чинним законодавством. 
Оформлення документів щодо призначення або звільнення Керівника, укладання, переукладання контракту, продовження строку його дії здійснюється виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад. 
Усі документи, пов’язані із призначенням та звільненням Керівника обліковуються, зберігаються та ведуться у відділі персоналу міської ради відповідно до вимог чинного законодавства. 
На кожного прийнятого на роботу Керівника відділом персоналу територіальної громади формується особова справа. 
Особові справи є документами з обмеженим доступом, що зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні в опечатаному металевому сейфі. Не допускається винесення особових справ із приміщення, де вони зберігаються. 
Усі записи про роботу та звільнення Керівника вносяться до трудової книжки кадровою службою або уповноваженою особою комунального підприємства або комунального закладу на підставі відповідного розпорядження голови територіальної громади. 
Дисциплінарні стягнення до Керівника застосовуються на підставі розпорядження голови територіальної громади у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України]. 

Керівник працює на постійній основі та не може працювати за сумісництвом. 
== Порядок призначення Керівника комунального підприємства або комунального закладу ==
Призначення на посаду Керівника здійснюється головою територіальної громади одноособово за контрактною формою трудового договору. 
Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text ст.21 Кодексу законів про працю України] є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці Керівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. 
Подання про укладення контракту з Керівником подається голові громади виконавчим органом. 
У поданні на призначення Керівника зазначається прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, посада, яку займає, рівень фахової та професійної підготовки, трудова діяльність, відомості про ділові та інші якості кандидата, пропозиції щодо строку дії контракту. 
До подання додаються: 
* особовий листок з обліку кадрів;
* автобіографія;
* копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;
* копія паспорта громадянина України;
* копія трудової книжки;
* копія військового квитка (для військовозобов’язаних).
До призначення на посаду Керівника особа зобов’язана подати в установленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом України «Про запобігання корупції»] порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік (крім посадових осіб закладів, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, культури, мистецтв, фізичної культури та спорту) та щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію, за минулий рік за формою, що визначена Національним агентством. Виконавчий орган міської ради, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, разом з кандидатом на заміщення посади Керівника на підставі відповідної резолюції голови громади готують проект контракту за типовими формами. Підписаний сторонами контракт є підставою для видання розпорядження голови громади про призначення Керівника з дати, встановленої у контракті. 
Розгляд матеріалів, погодження та підписання документів, пов’язаних з призначенням Керівника, здійснюється у місячний строк з дня внесення подання.
При призначенні Керівника може бути обумовлений строк випробування з метою перевірки його відповідності займаній посаді, крім випадків, коли відповідно до чинного законодавства випробування не встановлюється. Строк випробування визначається розпорядженням голови громади та не може становити більше 3 місяців. 
Якщо Керівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути подовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 
Відповідність Керівника займаній посаді протягом строку випробування визначається виконавчим органом громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або комунальний заклад, за результатами обов’язкового звітування Керівника про виконану роботу за вказаний період. 
== Порядок укладання або переукладання контракту з Керівником комунального підприємства або комунального закладу ==
Контракт із Керівником укладається строком до п’яти років. У разі необхідності контракт може бути переукладений. 
Проект контракту готує виконавчий орган громади, якому підпорядковано комунальне підприємство або заклад, за типовою формою, затвердженою цим розпорядженням. Строк погодження проекту контракту кожною із посадових осіб не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів. Погоджений та підписаний кандидатом на посаду контракт разом із заявою про призначення на посаду надається на підпис голові громади через відділ персоналу. Після підписання головою контракт реєструється у відділі персоналу громади, прошивається та завіряється печаткою відділу. Кожна сторінка контракту обов’язково нумерується, підпис головою скріплюється гербовою печаткою. Контракт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 24 Кодексу законів про працю України] укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. 
Один примірник контракту разом з особовою справою Керівника зберігається у відділі персоналу громади. Другий примірник контракту зберігається у Керівника комунального підприємства або комунального закладу. 
== Прикінцеві положення ==
Спори між сторонами по контракту розглядаються у порядку, встановленому чинним законодавством України. При вирішенні питань, не визначених цим Порядком та умовами контракту, застосовуються норми чинного законодавства України. При внесенні змін до трудового законодавства України та локальних нормативних актів контракти з Керівниками приводяться у відповідність з даними змінами у порядку, встановленому цим Порядком. 
[[Категорія:Трудове право]]

Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки

2021-04-29T07:40:49Z

Nataliia.kukovinets:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472 Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2612-19 Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України"]
== Режими ввезення транспортних засобів на територію України. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України] транспортні засоби на територію України можливо використовуючи відповідні режими:

'''1) Режим транзит'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 ст. 90 Митного кодексу України] транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Громадяни України (резиденти) можуть без проблем перетнути кордон на авто з іноземними номерами і легально використовувати його для особистих цілей при дотриманні строків транзитних перевезень.

'''Встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту (ст. 95 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України]):'''

1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб);

2) для залізничного транспорту - 28 діб;

3) для авіаційного транспорту - 5 діб;

4) для морського та річкового транспорту - 20 діб;

5) для трубопровідного транспорту - 31 доба;

6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

До вищезазначених строків не включається:

- час дії обставин, зазначених у ст. 192 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України]''';

- час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

- час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Необхідно мати документ, який засвідчить, що транспортний засіб офіційно зареєстрований у відповідних органах іноземної держави. Ним може бути техпаспорт, у якому людина зазначена як власник або співвласник автомобіля.

Продовжити легальне перебування (довше 5 або 10 днів) можливо у разі підтвердження неможливості вчасного перетину кордону з поважних причин. Такими документами можуть бути довідка з автосервісу про ремонт авто, лікарняний лист або інші підтвердження дії обставин непереборної сили.

'''2) Тимчасове ввезення автомобіля'''

Тимчасове ввезення транспортних засобів на митну територію України громадянами-резидентами дозволяється терміном до одного року за умови сплати ввізного мита та інших податків і зборів, що передбачені законодавством при ввезенні автомобілів.

Виключення

Громадяни України, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України тимчасово ввезти на митну територію України без сплати ввізного мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при ввезенні автомобілів:
* один власний транспортний засіб (легковий автомобіль або інший моторний транспортний засіб, що призначений головним чином для перевезення людей) та причеп до нього (причеп ввозиться разом з транспортним засобом);
* на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року;
* за умови надання зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу;
* за наявності документів, що підтверджують реєстрацію транспортного засобу на території іноземної країни, право власності на нього та дозволяє його експлуатацію;
* за наявності страхового договору з цивільної відповідальністю перед третьою особою, що поширюється на території України.
Ввезений за таких умов транспортний засіб:
* не може використовуватись для цілей підприємницької (господарської) діяльності в Україні;
* не може надаватись в оренду або передаватися за довіреністю у користування іншим особам;
* не може бути розкомплектований на запасні частини;
* переданий у володіння або користування іншим особам.
Підстава:стаття 380 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text

'''Консульський облік'''

Громадяни-резиденти, які '''перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном''', мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов’язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, '''один транспортний засіб особистого користування та причіп до нього,''' (за умови ввезення разом із транспортним засобом), '''на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами)''', без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

'''Робота в іноземній фірмі'''

Цей спосіб передбачає необхідність перетинати державний кордон України лише раз на рік. Щоб мати можливість його використовувати, українські громадяни повинні офіційно працювати на організацію, яка зареєстрована за межами України. При цьому нашим громадянам видається доручення на керування транспортом. Крім того, при перетині кордону необхідно написати декларацію, в якій буде зобов’язання про вивезення автомобіля у встановлені строки.
Врахуйте, що у такій ситуації власником автомобіля формально залишається іноземна фірма. При цьому вважається, що транспортний засіб використовується не в особистих, а в комерційних цілях.

'''Іноземне громадянство'''

Відповідно до Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472], іноземні громадяни (нерезиденти) можуть безперешкодно перетинати український кордон на своєму автомобілі і цілий рік не виїжджати з України.
Термін в один рік може бути продовжений не більш як на 60 днів, при надані документів що підтверджуватимуть «обставини непереборної сили та особистих обставин громадян».
Виникає досить цікава ситуація. Громадянин Польщі, Латвії чи іншої країни, може цілий рік їздити Україною на автомобілі з іноземними номерами, а український громадянин – ні.
Цим користуються деякі європейці, яких в народі прозвали «верблюдами». Суть схеми полягає в тому, що іноземний громадянин в’їжджає в Україну на зареєстрованому в своїй країні авто. Після цього він передає українцю ключі, документи на машину та довіреність на право керування транспортом, а сам спокійно їде додому, отримавши винагороду за таку «послугу».
Ось тут і криється схема, яку використовують деякі підприємливі люди. Парадокс полягає в області застосування своїх повноважень працівниками Державної фіскальної служби та Національної поліції.
Митники не мають права зупиняти і перевіряти «євробляхи» за межами митниці або прикордонної зони. З іншого боку поліцейські не можуть вимагати для перевірки якісь інші документи крім техпаспорта на автомобіль, посвідчення водія та страхового поліса. Крім того, правоохоронці поки не мають доступу до бази даних митниці і не можуть проконтролювати, хто і коли перетинав кордон на автомобілі.
Якщо не порушувати правила дорожнього руху, то таким чином на нерозмитнених автомобілі можна їздити досить довго. І навіть якщо поліція зупинить, то зможе перевірити лише передбачені законодавством документи та виписати штраф водію за порушення ПДР.
Проте цей спосіб є незаконним. Відповідно до частини 4 статті 380 Митного кодексу України транспортні засоби, які були ввезенні на українську територію тимчасово, можуть використовуватися винятково громадянами, які перевезли їх через кордон і лише для особистих потреб. Відповідно на порушників чекає штраф у розмірі 300% від суми несплачених митних платежів.
== Стамбульська конвенція в українських реаліях. ==
Для початку кілька слів про одну з найпопулярніших схем ввезення авто – «тимчасове ввезення». Іноземець ввозить легковий автомобіль на територію України, перетинає кордон і віддає його українцеві. Часто разом з авто передають довіреність, техпаспорт та інші документи, хоча жоден із них не має для українця ніякого значення. При цьому авто може бути як у власності іноземця, так і у власності іноземної компанії.
Далі українець радий та безтурботний роз’їжджає на «новому» автомобілі до знайомства з інспекторами митниці. Після зустрічі з інспектором наш водій має великі шанси отримати протокол про порушення митних правил за [статтею 485 Митного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]. Санкція статті передбачає чималий штраф – 300% платежів, які потрібно сплатити за «розмитнення» такого автомобіля. Тут всі і починають згадувати Стамбульську конвенцію.

Але давайте розберемось у всіх тонкощах застосування Конвенції.

'''Які автомобілі можна ввозити за Конвенцією?'''

Стамбульська конвенція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472] розрізняє два види транспортних засобів (ТЗ):

1. ТЗ комерційного використання – використовують для міжнародних платних перевезень осіб або для міжнародних комерційних перевезень вантажів. Використовувати такі ТЗ для внутрішніх перевезень заборонено.
Якщо хтось подумає, що можна розказати казку про легковий автомобіль для міжнародного перевезення пасажирів, то я його розчарую. Для таких перевезень потрібна ліцензія.
До автомобілів, які використовують для міжнародного перевезення вантажів, законодавство також висуває ряд вимог (детальніше в Законі України «Про автомобільний транспорт» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14]).

2. ТЗ приватного використання – використовують для особистих потреб. Поїздку на авто у відрядження митниця розглядає як особисте використання.
Тут краще використовувати поняття «резидент»/«нерезидент».

1. Резидент – підприємства, зареєстровані на території України; громадяни, які постійно проживають на території України. Тобто, це можуть бути навіть іноземці, які мають посвідку на постійне проживання на території України.

2. Нерезидент – іноземні підприємства; громадяни, які постійно проживають за кордоном.
Що стосується ТЗ приватного використання, то Конвенція надає пільги у сплаті митних платежів щодо таких ТЗ тільки нерезидентам.
Натомість ТЗ комерційного використання без сплати митних платежів можуть ввозити як резиденти так і нерезиденти. Такі ТЗ повинні бути зареєстровані за кордоном і належати нерезиденту. Якщо резидент ввозить такий ТЗ, то він повинен надати підтвердження, що цей ТЗ він буде використовувати для міжнародного перевезення вантажів за вказівками його власника.

'''Конвенція і «зелений коридор».'''

Майже у всіх випадках іноземні автомобілі ввозять на територію України з використанням «зеленого коридору». Цим самим водії автоматично декларують, що їхні ТЗ є ТЗ особистого використання.
Якщо ТЗ належить до ТЗ комерційного використання, то його не можна ввозити через «зелений коридор» (частина 2 статті 379 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]).
Звичайно завжди можна сказати, що «зелений коридор» водій обрав помилково. Тільки потрібно не забувати, що за це також існує відповідальність. У такому випаду на порушника можуть скласти протокол за статтею 471 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17], а можуть ще і за статтею 472 (санкція передбачає конфіскацію ТЗ + штраф у розмірі його вартості).

'''Чи можна передавати автомобіль українцю?'''

Багато хто вважає, що Стамбульська конвенція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472] дозволяє українцям використовувати ТЗ, ввезені іноземцями.
Дійсно стаття 7 додатку С до Конвенції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472]

дозволяє третім особам використовувати тимчасово ввезені ТЗ. Але для того, щоб розібратися, які ТЗ і кому можна використовувати, наведу повний текст цієї статті.

a) ТЗ комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення;

b) ТЗ приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.»
Як бачите, ТЗ комерційного використання можуть використовувати і українці, які працюють на користь власника такого ТЗ (іноземця чи іноземну компанію). Тобто вони повинні перевозити товари на користь такого власника ТЗ. Але це не означає, що такий ТЗ можна безконтрольно передавати. Для цього є установлений порядок.

Що стосується ТЗ приватного використання, то тут Конвенція надає право кожній державі-учасниці Конвенції, самій вирішувати, чи надавати своїм громадянам право використовувати такі автомобілі. В Україні це питання вирішено не на користь громадян – тимчасово ввезені ТЗ особистого використання заборонено передавати іншим особам (частина 4 статті 380 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]).
Як ми бачимо, Стамбульська конвенція в Україні дозволяє тільки нерезидентам тимчасово ввозити легкові автомобілі без сплати мита. Українець зможе скористатися такими пільгами тільки, якщо буде ввозити ТЗ комерційного використання з належно оформленими документами. Тільки врахуйте, що навіть у такому випадку мова йде про ввезення ТЗ не на строк до 1 року, а тільки на час, необхідний для здійснення перевезення вантажів (частина 1 статті 9 додатку С до Конвенції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472]). Тому будьте пильні і не довіряйте пустим обіцянкам.
== Відповідальність за порушення порядку використання транспортних засобів на іноземній реєстрації. ==
Закони 8487 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19] та 8488 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2612-19], прийняті Верховною Радою, підписані Президентом, вступили в силу з 25-го листопада (окрім деяких положень, які вступлять в силу через 180 днів після опублікування). Вони передбачають дуже серйозні санкції проти тих, хто використовує авто на іноземній реєстрації.
Якщо Закон 8487 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19] стосується розмитнення та не пов’язаний безпосередньо з діяльністю патрульної поліції, то якраз 8488 вносить зміни в діяльність поліції стосовно тих, хто вимоги законів порушує.
Яка відповідальність? За що відповідальність?

Примітка: Будь-які автомобілі на іноземній реєстрації можуть перебувати в Україні чи “у митному режимі транзиту”, чи “у митному режимі тимчасового ввезення”. Перше – це автомобілі, які проїжджають країною, друге – автомобілі, що використовуються всередині країни тимчасово. Обидва режими мають визначені проміжки часу, за порушення яких передбачені штрафи.

По-перше - штрафні санкції за порушення строків переміщення транспортних засобів особистого користування в митному режимі транзиту значно збільшуються (вступлять в силу через 180 днів з моменту опублікування закону), зокрема за перевищення строку але не більше однієї доби - 170 грн. або попередження; від однієї доби до 10 діб - 3400грн.; від 10 до 20 діб – 8500 гривень, від 20 до 30 діб – 85 тисяч гривень, а більш ніж на 30 діб (а також за втрату чи розкомплектування транспортних засобів) – 170 тисяч гривень, або ж конфіскацію автомобіля за рішенням суду.

По-друге - штрафні санкції за порушення строків переміщення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення в митному режимі тимчасового ввезення також значно збільшено (вступлять в силу через 180 днів з моменту опублікування закону), а саме за перевищення строку не більш ніж на три доби - 850грн. або попередження; від 3 до 10 діб - 5100 грн.; від 10 до 20 діб – 17 тисяч гривень, від 20 до 30 діб – 85 тисяч гривень, більш ніж на 30 діб (а також за втрату чи розкомплектування транспортних засобів) – 170 тисяч гривень, або конфіскацію автомобіля за рішенням суду.

По-третє – запроваджується автоматизований обмін інформацією між фіскальними органами, Державною прикордонною службою та Національною поліцією і, коли він запрацює (сподіваємось, що скоро), ми зможемо в автоматичному режимі перевіряти, коли та ким ввезений автомобіль з іноземними номерами.

Четверте – встановлюється новий вид відповідальності за передачу транспортного засобу особистого користування (“тимчасово ввезеного на митну територію України” чи “поміщеного у митний режим транзиту”), у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України (чи не поміщувала його у митний режим транзиту), а так само за використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні (наприклад – таксі).

З 01.01.2020 р. митниця може штрафувати за порушення ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України. Штраф у розмірі 34 000 грн передбачений за такі порушення:
* використання ТЗ особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного в митний режим транзиту, у підприємницькій діяльності та/або з метою отримання доходів в Україні;
* передачу такого ТЗ у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила його на митну територію України чи не поміщувала у митний режим транзиту (за винятком випадків, коли особа, яка безпосередньо здійснювала митне оформлення, знаходиться у транспортному засобі).
Максимальне покарання, передбачене за перевищення встановленого строку транзитного переміщення автомобіля, його втрату (в тому числі розкомплектування) ч. 6 ст. 470 Митного кодексу, становить 170 000 грн або конфіскація такого транспортного засобу.

'''Як саме патрульна поліція буде все це реалізовувати?'''

Новий закон вводить нові механізми і зміни до основоположної нормативки, якою керується поліція:

1) У статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10] запроваджується адміністративна відповідальність (вступає в силу через 180 днів з моменту опублікування закону) за керування водієм транспортним засобом, стосовно якого порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень, постанову про що виноситиме сам поліцейський, а у випадку повторності протягом року – 17 тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (в такому випадку розгляд справи здійснюватиметься судом).

2) Положення ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12] доповнено обов'язками водія не порушувати строки тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту транспортного засобу особистого користування, не використання тимчасово ввезений транспортний засіб для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, не передавати його у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Також до транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, запроваджено вимогу їх державної реєстрації протягом десяти діб з моменту такого ввезення. Ця вимога зобов’язує користуватися автомобілем тільки того водія, що ввіз цей автомобіль на територію України.

3) У статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19], де визначені підстави для зупинки поліцейським транспортного засобу у кількості дев’яти пунктів, введено десятий пункт – зупинка авто на іноземній реєстрації з метою виявлення передачі транспортного засобу у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України (або не поміщували в митний режим транзиту). Одночасно запроваджено обов'язок поліцейського зупиняти транспортні засоби, якщо існує інформація про порушення власником транспортного засобу митних правил, або якщо безпосередньо транспортний засіб є об'єктом порушення митних правил.

Новий закон про автомобілі на іноземній реєстрації впливає не тільки на дорожню ситуацію чи фіскальну складову. Він має припинити безконтрольну передачу у володіння автомобілів вже всередині країни та значно ускладнити життя тим, хто хоче використати ці авто в протиправних діях, в тому числі під час вчинення кримінальних правопорушень. 
[[Категорія:Митне право]]

Використання громадянами України транспортних засобів з іноземною реєстрацією та можливі юридичні наслідки

2021-04-29T07:27:01Z

Nataliia.kukovinets:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472 Конвенція про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України "Про дорожній рух"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2612-19 Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України"]
== Режими ввезення транспортних засобів на територію України. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України] транспортні засоби на територію України можливо використовуючи відповідні режими:

'''1) Режим транзит'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 ст. 90 Митного кодексу України] транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Громадяни України (резиденти) можуть без проблем перетнути кордон на авто з іноземними номерами і легально використовувати його для особистих цілей при дотриманні строків транзитних перевезень.

'''Встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту (ст. 95 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України]):'''

1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб);

2) для залізничного транспорту - 28 діб;

3) для авіаційного транспорту - 5 діб;

4) для морського та річкового транспорту - 20 діб;

5) для трубопровідного транспорту - 31 доба;

6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

До вищезазначених строків не включається:

- час дії обставин, зазначених у ст. 192 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1034 Митного кодексу України]''';

- час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

- час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Необхідно мати документ, який засвідчить, що транспортний засіб офіційно зареєстрований у відповідних органах іноземної держави. Ним може бути техпаспорт, у якому людина зазначена як власник або співвласник автомобіля.

Продовжити легальне перебування (довше 5 або 10 днів) можливо у разі підтвердження неможливості вчасного перетину кордону з поважних причин. Такими документами можуть бути довідка з автосервісу про ремонт авто, лікарняний лист або інші підтвердження дії обставин непереборної сили.

'''2) Тимчасове ввезення автомобіля'''

Тимчасове ввезення транспортних засобів на митну територію України громадянами-резидентами дозволяється терміном до одного року за умови сплати ввізного мита та інших податків і зборів, що передбачені законодавством при ввезенні автомобілів.

Виключення

Громадяни України, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України тимчасово ввезти на митну територію України без сплати ввізного мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при ввезенні автомобілів:
* один власний транспортний засіб (легковий автомобіль або інший моторний транспортний засіб, що призначений головним чином для перевезення людей) та причеп до нього (причеп ввозиться разом з транспортним засобом);
* на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року;
* за умови надання зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу;
* за наявності документів, що підтверджують реєстрацію транспортного засобу на території іноземної країни, право власності на нього та дозволяє його експлуатацію;
* за наявності страхового договору з цивільної відповідальністю перед третьою особою, що поширюється на території України.
Ввезений за таких умов транспортний засіб:
* не може використовуватись для цілей підприємницької (господарської) діяльності в Україні;
* не може надаватись в оренду або передаватися за довіреністю у користування іншим особам;
* не може бути розкомплектований на запасні частини;
* переданий у володіння або користування іншим особам.
Підстава: стаття 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI

'''Консульський облік'''

Громадяни-резиденти, які '''перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном''', мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов’язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, '''один транспортний засіб особистого користування та причіп до нього,''' (за умови ввезення разом із транспортним засобом), '''на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами)''', без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

'''Робота в іноземній фірмі'''

Цей спосіб передбачає необхідність перетинати державний кордон України лише раз на рік. Щоб мати можливість його використовувати, українські громадяни повинні офіційно працювати на організацію, яка зареєстрована за межами України. При цьому нашим громадянам видається доручення на керування транспортом. Крім того, при перетині кордону необхідно написати декларацію, в якій буде зобов’язання про вивезення автомобіля у встановлені строки.
Врахуйте, що у такій ситуації власником автомобіля формально залишається іноземна фірма. При цьому вважається, що транспортний засіб використовується не в особистих, а в комерційних цілях.

'''Іноземне громадянство'''

Відповідно до Стамбульської конвенції про тимчасове ввезення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472], іноземні громадяни (нерезиденти) можуть безперешкодно перетинати український кордон на своєму автомобілі і цілий рік не виїжджати з України.
Термін в один рік може бути продовжений не більш як на 60 днів, при надані документів що підтверджуватимуть «обставини непереборної сили та особистих обставин громадян».
Виникає досить цікава ситуація. Громадянин Польщі, Латвії чи іншої країни, може цілий рік їздити Україною на автомобілі з іноземними номерами, а український громадянин – ні.
Цим користуються деякі європейці, яких в народі прозвали «верблюдами». Суть схеми полягає в тому, що іноземний громадянин в’їжджає в Україну на зареєстрованому в своїй країні авто. Після цього він передає українцю ключі, документи на машину та довіреність на право керування транспортом, а сам спокійно їде додому, отримавши винагороду за таку «послугу».
Ось тут і криється схема, яку використовують деякі підприємливі люди. Парадокс полягає в області застосування своїх повноважень працівниками Державної фіскальної служби та Національної поліції.
Митники не мають права зупиняти і перевіряти «євробляхи» за межами митниці або прикордонної зони. З іншого боку поліцейські не можуть вимагати для перевірки якісь інші документи крім техпаспорта на автомобіль, посвідчення водія та страхового поліса. Крім того, правоохоронці поки не мають доступу до бази даних митниці і не можуть проконтролювати, хто і коли перетинав кордон на автомобілі.
Якщо не порушувати правила дорожнього руху, то таким чином на нерозмитнених автомобілі можна їздити досить довго. І навіть якщо поліція зупинить, то зможе перевірити лише передбачені законодавством документи та виписати штраф водію за порушення ПДР.
Проте цей спосіб є незаконним. Відповідно до частини 4 статті 380 Митного кодексу України транспортні засоби, які були ввезенні на українську територію тимчасово, можуть використовуватися винятково громадянами, які перевезли їх через кордон і лише для особистих потреб. Відповідно на порушників чекає штраф у розмірі 300% від суми несплачених митних платежів.
== Стамбульська конвенція в українських реаліях. ==
Для початку кілька слів про одну з найпопулярніших схем ввезення авто – «тимчасове ввезення». Іноземець ввозить легковий автомобіль на територію України, перетинає кордон і віддає його українцеві. Часто разом з авто передають довіреність, техпаспорт та інші документи, хоча жоден із них не має для українця ніякого значення. При цьому авто може бути як у власності іноземця, так і у власності іноземної компанії.
Далі українець радий та безтурботний роз’їжджає на «новому» автомобілі до знайомства з інспекторами митниці. Після зустрічі з інспектором наш водій має великі шанси отримати протокол про порушення митних правил за [статтею 485 Митного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]. Санкція статті передбачає чималий штраф – 300% платежів, які потрібно сплатити за «розмитнення» такого автомобіля. Тут всі і починають згадувати Стамбульську конвенцію.

Але давайте розберемось у всіх тонкощах застосування Конвенції.

'''Які автомобілі можна ввозити за Конвенцією?'''

Стамбульська конвенція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472] розрізняє два види транспортних засобів (ТЗ):

1. ТЗ комерційного використання – використовують для міжнародних платних перевезень осіб або для міжнародних комерційних перевезень вантажів. Використовувати такі ТЗ для внутрішніх перевезень заборонено.
Якщо хтось подумає, що можна розказати казку про легковий автомобіль для міжнародного перевезення пасажирів, то я його розчарую. Для таких перевезень потрібна ліцензія.
До автомобілів, які використовують для міжнародного перевезення вантажів, законодавство також висуває ряд вимог (детальніше в Законі України «Про автомобільний транспорт» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14]).

2. ТЗ приватного використання – використовують для особистих потреб. Поїздку на авто у відрядження митниця розглядає як особисте використання.
Тут краще використовувати поняття «резидент»/«нерезидент».

1. Резидент – підприємства, зареєстровані на території України; громадяни, які постійно проживають на території України. Тобто, це можуть бути навіть іноземці, які мають посвідку на постійне проживання на території України.

2. Нерезидент – іноземні підприємства; громадяни, які постійно проживають за кордоном.
Що стосується ТЗ приватного використання, то Конвенція надає пільги у сплаті митних платежів щодо таких ТЗ тільки нерезидентам.
Натомість ТЗ комерційного використання без сплати митних платежів можуть ввозити як резиденти так і нерезиденти. Такі ТЗ повинні бути зареєстровані за кордоном і належати нерезиденту. Якщо резидент ввозить такий ТЗ, то він повинен надати підтвердження, що цей ТЗ він буде використовувати для міжнародного перевезення вантажів за вказівками його власника.

'''Конвенція і «зелений коридор».'''

Майже у всіх випадках іноземні автомобілі ввозять на територію України з використанням «зеленого коридору». Цим самим водії автоматично декларують, що їхні ТЗ є ТЗ особистого використання.
Якщо ТЗ належить до ТЗ комерційного використання, то його не можна ввозити через «зелений коридор» (частина 2 статті 379 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]).
Звичайно завжди можна сказати, що «зелений коридор» водій обрав помилково. Тільки потрібно не забувати, що за це також існує відповідальність. У такому випаду на порушника можуть скласти протокол за статтею 471 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17], а можуть ще і за статтею 472 (санкція передбачає конфіскацію ТЗ + штраф у розмірі його вартості).

'''Чи можна передавати автомобіль українцю?'''

Багато хто вважає, що Стамбульська конвенція [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472] дозволяє українцям використовувати ТЗ, ввезені іноземцями.
Дійсно стаття 7 додатку С до Конвенції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472] дозволяє третім особам використовувати тимчасово ввезені ТЗ. Але для того, щоб розібратися, які ТЗ і кому можна використовувати, наведу повний текст цієї статті.

«a) ТЗ комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення;

b) ТЗ приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.»
Як бачите, ТЗ комерційного використання можуть використовувати і українці, які працюють на користь власника такого ТЗ (іноземця чи іноземну компанію). Тобто вони повинні перевозити товари на користь такого власника ТЗ. Але це не означає, що такий ТЗ можна безконтрольно передавати. Для цього є установлений порядок.

Що стосується ТЗ приватного використання, то тут Конвенція надає право кожній державі-учасниці Конвенції, самій вирішувати, чи надавати своїм громадянам право використовувати такі автомобілі. В Україні це питання вирішено не на користь громадян – тимчасово ввезені ТЗ особистого використання заборонено передавати іншим особам (частина 4 статті 380 Митного кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17]).
Як ми бачимо, Стамбульська конвенція в Україні дозволяє тільки нерезидентам тимчасово ввозити легкові автомобілі без сплати мита. Українець зможе скористатися такими пільгами тільки, якщо буде ввозити ТЗ комерційного використання з належно оформленими документами. Тільки врахуйте, що навіть у такому випадку мова йде про ввезення ТЗ не на строк до 1 року, а тільки на час, необхідний для здійснення перевезення вантажів (частина 1 статті 9 додатку С до Конвенції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_472]). Тому будьте пильні і не довіряйте пустим обіцянкам.
== Відповідальність за порушення порядку використання транспортних засобів на іноземній реєстрації. ==
Закони 8487 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19] та 8488 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2612-19], прийняті Верховною Радою, підписані Президентом, вступили в силу з 25-го листопада (окрім деяких положень, які вступлять в силу через 180 днів після опублікування). Вони передбачають дуже серйозні санкції проти тих, хто використовує авто на іноземній реєстрації.
Якщо Закон 8487 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2611-19] стосується розмитнення та не пов’язаний безпосередньо з діяльністю патрульної поліції, то якраз 8488 вносить зміни в діяльність поліції стосовно тих, хто вимоги законів порушує.
Яка відповідальність? За що відповідальність?

Примітка: Будь-які автомобілі на іноземній реєстрації можуть перебувати в Україні чи “у митному режимі транзиту”, чи “у митному режимі тимчасового ввезення”. Перше – це автомобілі, які проїжджають країною, друге – автомобілі, що використовуються всередині країни тимчасово. Обидва режими мають визначені проміжки часу, за порушення яких передбачені штрафи.

По-перше - штрафні санкції за порушення строків переміщення транспортних засобів особистого користування в митному режимі транзиту значно збільшуються (вступлять в силу через 180 днів з моменту опублікування закону), зокрема за перевищення строку але не більше однієї доби - 170 грн. або попередження; від однієї доби до 10 діб - 3400грн.; від 10 до 20 діб – 8500 гривень, від 20 до 30 діб – 85 тисяч гривень, а більш ніж на 30 діб (а також за втрату чи розкомплектування транспортних засобів) – 170 тисяч гривень, або ж конфіскацію автомобіля за рішенням суду.

По-друге - штрафні санкції за порушення строків переміщення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення в митному режимі тимчасового ввезення також значно збільшено (вступлять в силу через 180 днів з моменту опублікування закону), а саме за перевищення строку не більш ніж на три доби - 850грн. або попередження; від 3 до 10 діб - 5100 грн.; від 10 до 20 діб – 17 тисяч гривень, від 20 до 30 діб – 85 тисяч гривень, більш ніж на 30 діб (а також за втрату чи розкомплектування транспортних засобів) – 170 тисяч гривень, або конфіскацію автомобіля за рішенням суду.

По-третє – запроваджується автоматизований обмін інформацією між фіскальними органами, Державною прикордонною службою та Національною поліцією і, коли він запрацює (сподіваємось, що скоро), ми зможемо в автоматичному режимі перевіряти, коли та ким ввезений автомобіль з іноземними номерами.

Четверте – встановлюється новий вид відповідальності за передачу транспортного засобу особистого користування (“тимчасово ввезеного на митну територію України” чи “поміщеного у митний режим транзиту”), у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України (чи не поміщувала його у митний режим транзиту), а так само за використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні (наприклад – таксі).

З 01.01.2020 р. митниця може штрафувати за порушення ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України. Штраф у розмірі 34 000 грн передбачений за такі порушення:
* використання ТЗ особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного в митний режим транзиту, у підприємницькій діяльності та/або з метою отримання доходів в Україні;
* передачу такого ТЗ у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила його на митну територію України чи не поміщувала у митний режим транзиту (за винятком випадків, коли особа, яка безпосередньо здійснювала митне оформлення, знаходиться у транспортному засобі).
Максимальне покарання, передбачене за перевищення встановленого строку транзитного переміщення автомобіля, його втрату (в тому числі розкомплектування) ч. 6 ст. 470 Митного кодексу, становить 170 000 грн або конфіскація такого транспортного засобу.

'''Як саме патрульна поліція буде все це реалізовувати?'''

Новий закон вводить нові механізми і зміни до основоположної нормативки, якою керується поліція:

1) У статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10] запроваджується адміністративна відповідальність (вступає в силу через 180 днів з моменту опублікування закону) за керування водієм транспортним засобом, стосовно якого порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень, постанову про що виноситиме сам поліцейський, а у випадку повторності протягом року – 17 тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (в такому випадку розгляд справи здійснюватиметься судом).

2) Положення ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12] доповнено обов'язками водія не порушувати строки тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту транспортного засобу особистого користування, не використання тимчасово ввезений транспортний засіб для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, не передавати його у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Також до транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, запроваджено вимогу їх державної реєстрації протягом десяти діб з моменту такого ввезення. Ця вимога зобов’язує користуватися автомобілем тільки того водія, що ввіз цей автомобіль на територію України.

3) У статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19], де визначені підстави для зупинки поліцейським транспортного засобу у кількості дев’яти пунктів, введено десятий пункт – зупинка авто на іноземній реєстрації з метою виявлення передачі транспортного засобу у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України (або не поміщували в митний режим транзиту). Одночасно запроваджено обов'язок поліцейського зупиняти транспортні засоби, якщо існує інформація про порушення власником транспортного засобу митних правил, або якщо безпосередньо транспортний засіб є об'єктом порушення митних правил.

Новий закон про автомобілі на іноземній реєстрації впливає не тільки на дорожню ситуацію чи фіскальну складову. Він має припинити безконтрольну передачу у володіння автомобілів вже всередині країни та значно ускладнити життя тим, хто хоче використати ці авто в протиправних діях, в тому числі під час вчинення кримінальних правопорушень. 
[[Категорія:Митне право]]

Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача

2020-10-27T13:07:29Z

Nataliia.kukovinets:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон про Нотаріат]
== Загальні положення ==
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку являє собою одне з прав приватних власників землі, яке надане їм земельним законодавством України. Порядок добровільної відмови від права власності на земельні ділянки встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України, зокрема статтею 142 Кодексу]. Згідно із цією статтею припинення права власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу влади. 
== Добровільна відмова ==
'''Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою є:''' 
* Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;
* Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню;
* Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;
* Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
* Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України].
== Оформлення добровільної відмови від права власності ==
'''Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.''' 
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Громадянин який бажає відмовитися від права власності на земельну ділянку, має подати відповідну заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. '''Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений.''' За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини 1 статті 90 Земельного кодексу України] власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 347 Цивільного кодексу України] особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. 
Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України]. 
Останнім кроком цього порядку є спільне звернення до нотаріуса щодо укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку та її нотаріальне посвідчення. 
Однак, слід зауважити, що відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України]. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, не можна. 

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача

2020-10-27T13:05:52Z

Nataliia.kukovinets: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] * [https://zakon.rada.go...

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закон про Нотаріат]
== Загальні положення ==
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку являє собою одне з прав приватних власників землі, яке надане їм земельним законодавством України. Порядок добровільної відмови від права власності на земельні ділянки встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України, зокрема статтею 142 Кодексу]. Згідно із цією статтею припинення права власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу влади. 
== Добровільна відмова ==
'''Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою є:''' 
* Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;
* Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню;
* Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;
* Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
* Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 140 Земельного кодексу України].
== Оформлення добровільної відмови від права власності ==
'''Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.''' 
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Громадянин який бажає відмовитися від права власності на земельну ділянку, має подати відповідну заяву (на вибір власника) до місцевої ради або районного управління земельних ресурсів щодо земель сільськогосподарського призначення або до райдержадміністрації – щодо всіх інших земель. '''Підпис власника земельної ділянки на заяві має бути нотаріально посвідчений.''' За нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text частини 1 статті 90 Земельного кодексу України] власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 347 Цивільного кодексу України] особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. 
Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначених статтею 140 Земельного кодексу України. 
Останнім кроком цього порядку є спільне звернення до нотаріуса щодо укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку та її нотаріальне посвідчення. 
Однак, слід зауважити, що відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України]. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, не можна. 

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]