WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру

2020-11-24T14:33:28Z

Nataliia.konotop:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян]

== Перелік документів, які подаються до органів приватизації ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян] - до органу приватизації потрібно подати пакет документів, що визначений у п. 18 Положення, в тому числі копію ордеру про надання житлової площі.

'''Ордер на квартиру''' – документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду. Згідно з правилами, описаними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанові №470-84-п] ордер видається виключно на вільний будинок або квартиру.

Перелік документів котрі потрібно подати для приватизації:
* заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
* копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
* копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
* довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
* технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
* копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
* документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
* копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
* заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
'''Громадяни, які проживають у гуртожитку до заяви також додають''':
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;
* копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;
* форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.
* За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
'''Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.'''

'''Нерідко трапляється, що копію такого ордеру не можливо знайти в жодному органі влади, архіві, комунальних підприємствах, тощо. Звичайно, що це документ сурової звітності та вище перелічені органи несуть відповідальність за їх збереження. Однак, Вам потрібно приватизувати житло, а про відповідальність органів Ви волієте подумати пізніше, після приватизації.'''

== Як реалізувати своє право на приватизацію та оформити право власності на своє законно отримане житло без ордера? ==
'''В першу чергу,''' Вам потрібно в судовому порядку доказати своє законне право користування житловим приміщенням.

Для цього Вам знадобляться будь – які документи, які містять інформацію про:
* час вселення та реєстрацію в це помешкання;
* про Ваше місце праці та отримання помешкання згідно з протоколом, рішенням, тощо організації;
* договір найму з обслуговуючим підприємством;
* технічна документація на квартиру;
* квитанції про сплату комунальних послуг;
* книги квартирного обліку чи інші документи, що стосуються отримання житла;
* покази свідків – сусідів, родичів;
* акт обслуговуючої організації про місце проживання;
* довідка про склад сім’ї;
* будинкова книга тощо.
Чим більше у Вас таких документів, ти легше Вам доказати своє право на приватизацію без ордеру про надання житлової площі.

'''Згідно з П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF равилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР] – ордер дійсний протягом 30 днів і при вселенні громадянин здає ордер в житлово – експлуатаційну контору, а за її відсутності – відповідному підприємству, установі, організації як документ сурової звітності.'''

Отже, ніякого обов’язку зберігати копію такого ордеру у Вас немає і Ви не несете відповідальність за халатність тих чи інших органів, установ, організацій у разі зникнення архівних документів.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначений вичерпний перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, а це:
* квартири-музеї;

* квартири (будинки),житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
* квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
* квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
'''Якщо Ваше помешкання не відноситься до об’єктів, що не підлягають приватизації, - то і підстав для відмови у приватизації в органу приватизації – немає, оскільки відсутність документів на право вселення і проживання не може бути поставлена Вам в провину, бо такі документи передаються після вселення ЖЕКу, який і повинен забезпечити їх належне збереження.'''

'''Отже, спершу подайте запити про надання Вам копії ордеру у всі можливі архіви, установи, організації і у разі відсутності ордеру або ненадання Вам відповіді взагалі – зберіть всі наявні та можливі докази отримання Вами квартири у законний спосіб та законне вселення у помешкання, тривале його користування, тощо. На підставі цих документів та відмови органу приватизації у зв’язку з неподанням Вами копії ордеру – звертайтесь в суд.'''

[[Категорія:Житлове право]]

Приватизація житлового приміщення за відсутності ордеру

2020-11-24T14:32:50Z

Nataliia.konotop:

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян]

== Перелік документів, які подаються до органів приватизації ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян] - до органу приватизації потрібно подати пакет документів, що визначений у п. 18 Положення, в тому числі копію ордеру про надання житлової площі.

'''Ордер на квартиру''' – документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду. Згідно з правилами, описаними в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанові №470-84-п] ордер видається виключно на вільний будинок або квартиру.

Перелік документів котрі потрібно подати для приватизації:
* заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
* копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
* копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
* копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
* довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
* технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
* копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
* документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
* копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
* заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

====== '''Громадяни, які проживають у гуртожитку до заяви також додають''': ======
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;
* копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;
* форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.
* За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.
'''Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.'''

'''Нерідко трапляється, що копію такого ордеру не можливо знайти в жодному органі влади, архіві, комунальних підприємствах, тощо. Звичайно, що це документ сурової звітності та вище перелічені органи несуть відповідальність за їх збереження. Однак, Вам потрібно приватизувати житло, а про відповідальність органів Ви волієте подумати пізніше, після приватизації.'''

== Як реалізувати своє право на приватизацію та оформити право власності на своє законно отримане житло без ордера? ==
'''В першу чергу,''' Вам потрібно в судовому порядку доказати своє законне право користування житловим приміщенням.

Для цього Вам знадобляться будь – які документи, які містять інформацію про:
* час вселення та реєстрацію в це помешкання;
* про Ваше місце праці та отримання помешкання згідно з протоколом, рішенням, тощо організації;
* договір найму з обслуговуючим підприємством;
* технічна документація на квартиру;
* квитанції про сплату комунальних послуг;
* книги квартирного обліку чи інші документи, що стосуються отримання житла;
* покази свідків – сусідів, родичів;
* акт обслуговуючої організації про місце проживання;
* довідка про склад сім’ї;
* будинкова книга тощо.
Чим більше у Вас таких документів, ти легше Вам доказати своє право на приватизацію без ордеру про надання житлової площі.

'''Згідно з П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF равилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР] – ордер дійсний протягом 30 днів і при вселенні громадянин здає ордер в житлово – експлуатаційну контору, а за її відсутності – відповідному підприємству, установі, організації як документ сурової звітності.'''

Отже, ніякого обов’язку зберігати копію такого ордеру у Вас немає і Ви не несете відповідальність за халатність тих чи інших органів, установ, організацій у разі зникнення архівних документів.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначений вичерпний перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, а це:
* квартири-музеї;

* квартири (будинки),житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
* квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
* квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
'''Якщо Ваше помешкання не відноситься до об’єктів, що не підлягають приватизації, - то і підстав для відмови у приватизації в органу приватизації – немає, оскільки відсутність документів на право вселення і проживання не може бути поставлена Вам в провину, бо такі документи передаються після вселення ЖЕКу, який і повинен забезпечити їх належне збереження.'''

'''Отже, спершу подайте запити про надання Вам копії ордеру у всі можливі архіви, установи, організації і у разі відсутності ордеру або ненадання Вам відповіді взагалі – зберіть всі наявні та можливі докази отримання Вами квартири у законний спосіб та законне вселення у помешкання, тривале його користування, тощо. На підставі цих документів та відмови органу приватизації у зв’язку з неподанням Вами копії ордеру – звертайтесь в суд.'''

[[Категорія:Житлове право]]

Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння

2020-11-24T14:07:20Z

Nataliia.konotop:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 40 Кримінального кодексу]

== Фізичний примус ==

Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо).Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Фізичний примус, який є підставою для застосування '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч.1 ст. 40 КК України]''' ''повинен бути'':

– ''суспільно-небезпечним'', тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад злочину, передбаченого відповідною нормою КК України;

– ''непереборним'', тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як злочинні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.

== Ознаки примусу ==

Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є:
# збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось злочину
# відсутність волі особи в такому діянні.
Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, злочинними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

''Тобто підставами'' виключення злочинності діяння в такому випадку ''є:''

''1.суспільна небезпечність''

''2.непереборність фізичного примусу,'' під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.

== Психічний примус ==

Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити злочин.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Ч.2 ст. 40 КК України]''' визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''39 КК''' України] (Крайня необхідність).

Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. " Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже .майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами ст. 39 КК, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення злочину під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 6 ч. 1 ст. 66 КК]).

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Суди]]

Особливості ввезення в Україну лікарських засобів

2020-09-08T08:24:33Z

Nataliia.konotop: /* Ввезення лікарський засобів, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про лікарські засоби"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0965-11 Порядок ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11 серпня 2011 року за № 965/19703]

== Поняття "лікарського засобу" ==
Визначення лікарського засобу наведено в статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про лікарські засоби"]: 
'''Лікарський засіб''' - будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

== Одержання ліцензії для ввезення в Україну лікарських засобів ==
На територію України можуть ввозитися лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості серії лікарського засобу, що видається виробником, та ліцензії на імпорт лікарських засобів (крім АФІ), що видається імпортеру (виробнику або особі, що представляє виробника лікарських засобів на території України), у порядку, встановленому законодавством. У додатку до ліцензії зазначаються перелік лікарських засобів, дозволених до імпорту ліцензіату, а також особливі умови провадження діяльності. 
Підставою для видачі ліцензії на імпорт лікарських засобів є:
* наявність відповідної матеріально-технічної бази,
* кваліфікованого персоналу,
* умови щодо контролю за якістю лікарських засобів, що будуть ввозитися на територію України. 
Відповідність матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу, а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що будуть ввозитися на територію України, встановленим вимогам та заявленим характеристикам у поданих заявником документах для одержання ліцензії підлягає обов'язковій перевірці до видачі ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Термін придатності лікарських засобів, що ввозяться на територію України, має становити не менше половини терміну, визначеного виробником, за умови, якщо виробник визначив термін менше одного року, або не менш як шість місяців, за умови, якщо виробник визначив термін більше одного року. 

== Контроль за ввезенням на територію України лікарських засобів ==
Контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів. Усі лікарські засоби, що ввозяться на митну територію України з метою їх подальшої реалізації (торгівлі) або використання у виробництві готових лікарських засобів, підлягають державному контролю якості.
== Ввезення лікарський засобів, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури ==
На територію України можуть ввозитися зареєстровані в Україні лікарські засоби, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури, проведеної спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, лише на виконання угоди щодо закупівлі між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та відповідною спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, за наявності сертифіката якості серії лікарського засобу, що видається виробником.

== Ввезення незареєстрованих лікарських засобів ==
'''Незареєстровані лікарські засоби''' - лікарські засоби (субстанції у формі пелет, преміксу, грануляту тощо, референтні препарати, зразки плацебо (препарати порівняння)), що не пройшли процедуру державної реєстрації в Україні відповідно до чинного законодавства. 
'''Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для:'''
* переміщення транзитом через територію України або поміщення у митний режим митного складу з подальшим реекспортом у порядку, визначеному Митним кодексом України. При цьому дозволяється ввезення на митну територію України для поміщення у митний режим митного складу з подальшим реекспортом лише тих лікарських засобів, що зареєстровані в країні виробника, супроводжуються сертифікатом якості та ввезення яких на митну територію України не суперечить положенням Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я. Реекспорт таких лікарських засобів повинен бути здійснений не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку їх придатності;
* проведення доклінічних досліджень фармацевтичної розробки і клінічних випробувань;
* реєстрації лікарських засобів в Україні (зразки препаратів у лікарських формах);
* експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації;
* медичного забезпечення (без права реалізації) підрозділів збройних сил інших держав, які відповідно до закону допущені на територію України;
* лікування рідкісних (орфанних) захворювань за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Це положення стосується лише лікарських засобів, розроблених виключно для лікування рідкісних (орфанних) захворювань, які в установленому порядку допущені до застосування на території Сполучених Штатів Америки або держав - членів Європейського Союзу, незалежно від того, чи зареєстровані вони як лікарські засоби компетентними органами Сполучених Штатів Америки або Європейського Союзу.
* індивідуального використання громадянами;
* постачання за результатами закупівлі, проведеної особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я за кошти державного бюджету, або закупівлі, проведеної із залученням особи, уповноваженої на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за кошти місцевих бюджетів, за умови наявності сукупності таких обставин:
# в Україні відсутні альтернативні засоби для профілактики та/або лікування відповідних захворювань (відсутні зареєстровані в Україні лікарські засоби із відповідною діючою речовиною);
# потреба у таких лікарських засобах в Україні є обмеженою, тобто лікарський засіб передбачений для використання незначною кількістю пацієнтів;
# відповідні лікарські засоби в установленому порядку допущені до застосування на території однієї з таких країн: Сполучені Штати Америки, Швейцарська Конфедерація, Японія, Австралія, Канада або за централізованою процедурою у державах - членах Європейського Союзу та застосовуються в одній із зазначених країн.

Ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0965-11 Порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11 серпня 2011 року за № 965/19703].

У випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворювання тощо за окремим рішенням Міністерства охорони здоров'я України дозволяється ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів зарубіжних країн за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в цих країнах. 
Також, за окремим рішенням Міністерства охорони здоров'я України, дозволяється ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів іноземних держав з метою медичного забезпечення (медичного застосування) військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які виконують завдання під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час дії надзвичайного стану, особливого періоду, за наявності документів, що підтверджують реєстрацію і використання лікарських засобів у таких державах.

== Ввезення громадянами на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0965-11 п. 3.3 Порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11 серпня 2011 року за № 965/19703] ввезення громадянами на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, призначених для індивідуального використання, які належать до особистих речей громадян (переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина), можливо в таких обсягах:

– у кількості, що не перевищує п'яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);

– у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім'я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров'я.

Митне оформлення незареєстрованих лікарських засобів, призначених для індивідуального використання громадянами, які належать до особистих речей громадян (переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина), здійснюється без отримання митними органами листа-повідомлення Міністерства охорони здоров'я України щодо можливості ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів або відповідного електронного повідомлення.

Заявник (імпортер) є відповідальним за достовірність наданих документів щодо ввезення незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів та їх використання у випадках, визначених цим Порядком.

Строк розгляду документів та надання повідомлення щодо можливості ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів не повинен перевищувати 10 робочих днів.
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Правове регулювання охорони вод від забруднення відходами промисловості

2020-09-08T08:03:09Z

Nataliia.konotop:

== Номативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України];
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17 Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»]
== Проблема забруднення вод ==
У відповідності до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17 Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»], в Україні забрудненими є майже усі поверхневі водойми та ґрунтові води. Основними забруднюючими речовинами виступають – суміші азоту і фосфору, органічні речовини, які легко окислюються, отрутохімікати, продукти нафтопереробки, важкі метали, феноли. 
До факторів, які спричиняють забруднення водойм відходами промисловості можна віднести: 
* використання застарілих технологій виробництва та устаткування; 
* надмірна концентрація промислових підприємств; 
* незручна структура промислового виробництва, що полягає в значному рівні зосередження екологічно небезпечних виробництв у межах певних регіонів чи місцевостей; 
* недосконалість або відсутність необхідних природоохоронних систем; 
* відсутність необхідного юридичного та економічного механізмів, які б заохочували запровадження екологічно безпечних технологій і природоохоронних систем.
== Цілі запобігання забруднення водойм ==
Для цілей запобігання забруднення водойм, у тому числі, відходами промисловості [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водним кодексом України] (надалі – ВК України) у ст.ст. 35-40 закріплено відповідні нормативи стосовно використання та охорони водних об’єктів, до яких належать: вимоги екологічної безпеки водокористування; екологічні вимоги щодо якості води; вимоги стосовно дозволеного рівня скидання забруднюючих відходів; галузеві технологічні вимоги формування речовин, що викидаються у водойми; технологічні вимоги відносно використання води.

Відповідно до Водного кодексу України забороняється скидання у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших відходів і сміття. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам заборонене забруднення, засмічування поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, водостоків, а також морів, їх заток, лиманів, виробничими побутовими та іншими забруднюючими речовинами. Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плаваючих та інших споруд зобов’язані забезпечувати охорону вод від забруднення мастильними, паливними, хімічними, нафтовими та інших забруднюючими речовинами.

Обов’язкове отримання запобігання забрудненню при зберіганні, транспортуванні та використанні добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин сільськогосподарськими підприємствами.

Підприємства, установи і організації, діяльність яких може впливати на стан підземних вод, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи що до попередження забруднення підземних вод, а також об’єднувати локальні мережі спостережу вальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

== Правова охорона водних ресурсів ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80/paran21#n21 ВК України] всі води становлять її водний фонд. До нього належать: 
поверхневі води: 
* природні водойми (озера, водостоки – річки, струмки),штучні водостоки (водосховища, ставки, канави, інші водні об’єкти),
* підземні води та джерела,
* внутрішні морські води та територіальне море. 
До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, іншими водоймищами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок, водойм, гідротехнічними і іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів. 
Усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання, та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, зменшенню рибних запасів, погіршенню умов існування деяких тварин, зниження родючості землі та інші несприятливі явища в наслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
== Досвід Європейського союзу ==
На рівні Європейського Союзу (надалі – ЄС) проблемі забруднення водних ресурсів відходами промисловості приділяється особлива увага. Так, для цілей захисту водного середовища запроваджено переліки небезпечних речовин, скидання яких у водні об’єкти взагалі заборонено або може здійснюватися виключно за наявності відповідного дозволу у встановлених обсягах. Окрім того, на держави-члени ЄС покладено зобов’язання розробити відповідні програми для цілей зменшення обсягів забруднення водойм, які містять стандарти екологічної якості водних ресурсів. Також розроблено критерії оцінки хімічного стану води, критерії виявлення значних і підвищених тенденцій зростання концентрацій забруднень у підземних водах та виявлення початку зворотної тенденції тощо.

== Відповідальність ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 ст. 110 ВК України], передбачає можливість застосування заходів дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності у разі недодержання водного законодавства.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

1) самовільному захопленні водних об'єктів;

2) забрудненні та засміченні вод;

3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;

9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;

11) використанні земель водного фонду не за призначенням;

12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text ст. 111 ВК України] вказує, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
[[Категорія:Екологічне право]]

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків

2020-08-21T08:46:56Z

Nataliia.konotop: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] * [https://zakon....

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»]

== Диференціація злочину та кримінального проступку. ==

 
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»] кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. 

Керуючись ст.12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] '''кримінальним проступком''' є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. 

Злочини, у свою чергу поділяються на '''нетяжкі''', '''тяжкі''' та '''особливо тяжкі'''.
# ''Нетяжким злочином'' є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
# ''Тяжким злочином'' є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
# ''Особливо тяжким злочином'' є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
#
== Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. ==

Законодавець передбачив два шляхи розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку. 

У ст. 381 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] та 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] передбачено, що суд має право ''призначити розгляд'' у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне '''АБО''' суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку ''без проведення судового розгляду'' в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. 

У випадку, коли суд отримав обвинувальний акт, він має враховувати на строки: 

* Законодаством передбачено, що суд у п’ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кодексу], невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. 
* Після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п’ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кодексу], невідкладно призначає судовий розгляд. 

Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. 

'''Зазначемо, що за відсутності хоча б однієї з умов, передбаченим ст. 302 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] України обвинувальний акт не може бути розглянутий у спрощеному провадженні, а саме:'''
# підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість
# не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини
# згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності,
# потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду. 

Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний роз’яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. 

'''До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: '''

# письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
# письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
# матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. 

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження. 

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кодексу]. 

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]

Процедура присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна

2020-06-24T07:49:08Z

Nataliia.konotop:

== Нормативно-правова база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/556-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 556 від 25.05.2011 року "Про порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами"];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"].
== Важливо! ==
{| class="wikitable"
|-
| Присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна '''з 01.07.2019 р. до 31.12.2020 р здійснюється виключно відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-%D0%BF Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна]''', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367.
|}
'''Визначення уповноваженого органу з присвоєння адреси'''

Норми п. 6 Тимчасового порядку визначають, що рішення про присвоєння або зміну адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна приймає уповноважений орган містобудування та архітектури.

Цією ж нормою закріплено, що уповноваженим органом з присвоєння адреси може бути:
# виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (якщо об'єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради);
# районні в м. Києві державні адміністрації (якщо об'єкт розташований у межах території, на яку поширюються повноваження районної у м. Києві державної адміністрації);
# місцева державна адміністрація (якщо об'єкт розташований у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради або районних у м. Києві державних адміністрацій).

== Види об'єктів нерухомого майна, яким можливе надання поштової адреси ==
* Земельні ділянки;
* Об'єкти незавершеного будівництва;
* Новозбудовані об'єкти нерухомого майна;
* Існуючі об'єкти нерухомості.

=== Земельні ділянки ===
Перелік документів, необхідний для отримання послуги:
* Копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника (паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а у випадку подання документів уповноваженою особою - оригінал довіреності для огляду.
* Копія рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідного дозволу на складання проекту землеустрою або згоди на поділ (об'єднання) земельних ділянок, в якому зазначено про необхідність в присвоєнні поштової адреси.
* Інженерно-топографічний план масштабу 1:500 з відміткою управління містобудування та архітектури про внесення його до електронної бази даних, що ведеться управлінням містобудування та архітектури.

=== Об'єкти незавершеного будівництва ===
Перелік документів, необхідний для отримання послуги:
* Копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника (паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а у випадку подання документів уповноваженою особою - оригінал довіреності для огляду.
* Належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
* Копія зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або дозвіл на виконання будівельних робіт.
* Опис об'єкта незавершеного будівництва із зазначенням ступеню готовності такого об'єкта до експлуатації (опис незавершеного будівництва складається експертною установою, що має сертифікат чи ліцензію на виконання такого виду робіт).
* Інженерно-топографічний план масштабу 1:500 з відміткою управління містобудування та архітектури про внесення його до електронної бази даних, що ведеться управлінням містобудування та архітектури.

=== Новозбудовані об'єкти нерухомого майна ===
Перелік документів, необхідний для отримання послуги:
* Копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника (паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а у випадку подання документів уповноваженою особою - оригінал довіреності для огляду.
* Належним чином завірена копія документу, що свідчить про прийняття об'єкту в експлуатацію.
* Належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
* Виконавче (контрольне) знімання закінченого будівництвом об'єкту з відміткою управління містобудування та архітектури про внесення його до електронної бази даних, що ведеться управлінням містобудування та архітектури.

=== Існуючі об'єкти нерухомості ===
Перелік документів, необхідний для отримання послуги:
* Копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника (паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), а у випадку подання документів уповноваженою особою - оригінал довіреності для огляду.
* Належним чином завірена копія правовстановлюючого документу на об'єкт нерухомості.
* Належним чином завірена копія документу, посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (за наявності), а у разі присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна, що виникли внаслідок їх поділу (об'єднання) - надання документу про право власності чи користування земельною ділянкою обов'язкове.
* Копія висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (у разі, коли передбачається присвоєння поштової адреси у зв'язку із поділом об'єктів нерухомого майна), складеного у відповідності до вимог Інструкції щодо технічної можливості поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-07 наказом Мінжитлокомунгоспу від 18.06.2007 року № 55], установою або фізичною особою, що має дозвільні документи на виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
* Інженерно-топографічний план масштабу 1:500 з відміткою управління містобудування та архітектури про внесення його до електронної бази даних, що ведеться управлінням містобудування та архітектури.
* Копія технічного паспорту об'єкта нерухомості.
* Копії документів, якими підтверджено присвоєння однієї адреси декільком об'єктам нерухомого майна (у випадках необхідності впорядкування поштових адрес існуючим об'єктам нерухомості.
'''Адреса об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна не присвоюється''' тимчасовим спорудам, а також іншим об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Мінрегіоном. ''Вказаний перелік Мінрегіон має затвердити до 01.07.2019 року.''

== Порядок присвоєння та зміни адреси об’єкта будівництва ==
'''Адреса об’єкту будівництва ''(крім номеру окремої частини об’єкта)'' присвоюється за вибором замовника будівництва:'''
* під час надання '''будівельного паспорта забудови земельної ділянки''' або '''містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки'''. ''У разі коли до заяви про надання МУО законодавством вимагається подання викопіювання з топографо-геодезичного плану, то таке викопіювання подається у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об’єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків)'';
* після отримання права на виконання будівельних робіт;
* після прийняття об’єкта в експлуатацію.
'''Присвоєна адреса об’єкта будівництва вказується в містобудівних умовах та обмеженнях (як місце розташування об’єкта) або будівельному паспорті.''' У містобудівних умовах та обмеженнях і будівельному паспорті '''додатково зазначаються відомості про дату та номер рішення уповноваженого органу з присвоєння адреси про присвоєння адреси''' об’єкту будівництва та найменування такого органу.

З дати прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта присвоєна відповідно до нового Порядку '''адреса об’єкта будівництва автоматично вважається адресою об’єкта нерухомого майна та не потребує прийняття додаткових розпорядчих документів''' відповідними уповноваженими органами з присвоєння адреси.

'''''Замовник будівництва''''' ''протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі відповідного сертифіката '''забезпечує направлення в електронній формі повідомлення про прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна відповідному уповноваженому органу з присвоєння адреси.'''''

''За присвоєння адреси об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна '''плата не стягується.'''''

'''Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:'''
* приймає рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва;
* оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);
* забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;
* забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

=== Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна з 01.07.2019 року є: ===
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної одиниці, вулиці або назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об’єкта нерухомого майна;
* упорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.
Повний пакет документів для певного виду нерухомого майна подається до Центру з надання адміністративних послуг або до управління містобудування та архітектури за місцем знаходження об'єкта нерухомості. Подання документів здійснюється заявником особисто, через уповноваженого представника або поштою ( рекомендованим листом з описом вкладення).
== Вартість і строк==
Дана послуга є безкоштовною, а строк її надання складає 30 календарних днів.

== Підстави для відмови ==
* Неповний пакет документів.
* Виявлення недостовірних відомостей.
* Невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
'''Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна є:'''
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної автономії у складі України, області, району, населеного пункту, вулиці або поіменованого об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об'єкта нерухомого майна;
* впорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.

== Результат ==
За результатом отриманої послуги заявнику надаються:
# Свідоцтво про присвоєння поштової адреси об'єкту державної реєстрації, розташованому на території адміністративно-територіальної одиниці.
# Копія розпорядження голови адміністративно-територіальної одиниці.
# Викопіювання з плану М 1:2000 з показом місця розміщення об'єкту, якому присвоєна поштова адреса.
# Копія зразка адресної таблички.
== Див. додатково ==
Див. додатково [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_01.07.2019_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83) Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна (з 01.07.2019 року)]
[[категорія: Право власності на майно]]
[[категорія: Право власності на землю]]
[[категорія: Адміністративне право]]
[[категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Кримінальна відповідальність за злочини, пов'язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

2020-05-08T11:57:01Z

Nataliia.konotop:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»]
== Поняття незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Відповідальність ==
Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами та відповідальність регулюється [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263 та ст. 263-1 КК України] 

'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 263 КК України].''' Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами 

1. Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу - 
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу - 
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 

'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 263-1 КК України.]''' Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв 

1. Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв - 
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - 
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, - 
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Важливим моментом є те, що кримінальна відповідальність може наступати лише тоді, коли вилучені зброя, бойові припаси, вибухові речовини чи вибухові пристрої є придатними до використання за цільовим призначенням.

Питання чи є зазначені вище предмети виготовленими промисловим, серійним способом, або є саморобними чи переробленим, не впливає на факт наявності складу злочину.

Необхідно мати на увазі, що визначення факту того, що певний предмет є вогнепальною чи холодною зброєю, бойовим припасом, вибуховою речовиною чи вибуховим пристроєм в конкретних випадках здійснюється на підставі висновку експерта. Під час кримінального провадження для вирішення цього питання має бути обов’язково призначена та проведена криміналістична експертиза.

== Склад злочину, передбаченого ст.263 КК України ==
=== Предмет злочину===
'''''Предметом злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 263 КК України]''''', є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. 
Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші) ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 п. 8.2 наказу МВС «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622]). 
До вогнепальної зброї як предмета злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 262 КК України], належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спе-ціальних горючих сумішей) ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 абз. 1 п. 4 постанова Пленуму Верховного Суду № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»]). 
'''''Предмет злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 263 КК України]''''', - кинджали, фінські ножі, кастети та інша холодна зброя. 
'''Холодна зброя''' – предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м'язової сили людини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 п. 8.11 зазначеного наказу МВС від 21.08.1998р. №622]) 
=== Об’єктивна сторона злочину ===
'''''Об’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 263 КК України]''''', полягає у носінні, зберіганні, придбанні, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, — у носінні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу. '''Носіння''' — це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). '''Зберігання''' — це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при особі, а в обраному нею місці. '''Придбання''' — це дії, пов’язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок, на відшкодування боргу тощо. '''Виготовлення''' — це дії зі створення чи переробки будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холодної зброї. '''Ремонт''' — це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи не придатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням. '''Передача''' — це надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням. '''Збут''' — це передача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо. 
Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними. 
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із '''''суб’єктивної сторони''''' ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом. 
'''''Цілі і мотиви''''' цих злочинів можуть бути різними. Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину є ідеальною сукупністю злочинів і повинне тягти відповідальність за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263 КК України] і за готування до іншого відповідного злочину ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 п. 26 зазначеної ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3]). 
=== Суб’єкт злочину ===
'''''Суб’єктом злочинів''''' може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
=== Звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 263 КК України ===
У [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.3 ст. 263 КК України] встановлено, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Під добровільною здачею слід розуміти повну, за власною волею, незалежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади при усвідомленні особою фактичної можливості подальшого безкарного продовження вчинення злочину 
При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, суди керуються Положенням про дозвільну систему (затверджене [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF Постановою КМУ від 12 жовтня 1992 р. № 576] з наступними змінами), [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів] та іншими нормативно-правовими актами. 
Поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263 КК України], тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли воно здійснюється без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконним. Винний не має ні дійсного, ні уявного права на їх здійснення. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу та збут зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв видається певними державними органами, передбаченими законом. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт та збут зброї, бойових припасів та вибухових речовин надається органами МВС, які здійснюють дозвільну систему. Військовослужбовцям, працівникам МВС та співробітникам СБУ дозвіл на носіння вогнепальної зброї видають відповідні начальники
Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв’язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулюють порядок поводження з цими предметами ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 п. 2 зазначеної ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3]).
== Склад злочину, передбаченого [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.263-1 КК України] ==
=== Предмет злочину ===
'''''Предметом злочину''''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263-1 КК України], є будь-яка вогнепальна зброя, у тому числі і гладкоствольна мисливська, бойові припаси, у тому числі і до гладкоствольної мисливської зброї, вибухові речовини та вибухові пристрої. Про поняття цих предметів див. коментар до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 263 КК України]
=== Об’єктивна сторона злочину ===
'''''Об’єктивна сторона злочину''''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263-1 КК України], полягає в незаконному виготовленні, переробці чи ремонті вогнепальної зброї або незаконному виготовленні бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. 
Під '''''незаконним виготовленням''''' вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти вчинені без передбаченого законодавством дозволу дії по їх створенню. 
'''''Переробка вогнепальної зброї''''' - це перероблення тих чи інших предметів шляхом надання їм властивостей вогнепальної зброї. Таким діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби тощо ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 п.13 зазначеної ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3]). 
Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від неза¬вершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблюваних) робіт. Це положення стосується і переробки вогнепальної зброї. 
'''''Ремонт вогнепальної зброї''''' - це таке відновлення характерних властивостей зазначеного предмета шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 п.14 зазначеної ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3]). 
Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв повинно бути незаконним, тобто здійснюватися без передбаченого законодавством відповідного дозволу. Більш детально стосовно цього див. коментар до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263 КК України].
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із '''''суб’єктивної сторон''и''' ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.
'''''Цілі і мотиви''''' цих злочинів можуть бути різними. Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину є ідеальною сукупністю злочинів і повинне тягти за собою відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 263-1 КК України] і за готування до іншого відповідного злочину.
=== Суб’єкт злочину ===
'''''Суб’єктом злочинів''''' може бути будь-яка особа, якій виповнилось 16 років.

[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі

2020-05-04T15:00:18Z

Nataliia.konotop:

Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

2020-02-12T13:39:21Z

Nataliia.konotop: /* Об’єкт злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14/ed20120324 Закон України «Про органи самоорганізації населення]»
== Поняття погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Відповідальнисть ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 350 КК України]. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосована з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
== Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст.350 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
Суспільна небезпечність злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України], полягає в тому, що в результаті таких дій може бути порушена нормальна діяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також заподіюється шкода здоров'ю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

'''Потерпілими''' від злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України] можуть бути:

а) службова особа;

Службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом

б) громадянин, який виконує громадський обов'язок, тобто особа, яка здійснює будь-яку суспільне корисну діяльність, зокрема бере участь у попередженні і припиненні злочинів та порушень громадського порядку, забезпечує громадський порядок при проведенні масових заходів, виконує необхідні дії щодо ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха.

Це особи, які в цілому займають активну громадянську позицію (участь у проведенні слідчих дій, дача показань, нагляд за поведінкою осіб, взятих на поруки, здійснення громадського контролю, членство в товариських судах, будь-яких громадських формуваннях та органах самоорганізації населення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2625-14/ed20120324 Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р.]); 
в) близькі службової особи.

Близькими у ст. 350 визнаються близькі родичі (про їх поняття див. коментар до ст. 115), а також інші особи, життя, здоров'я та благополуччя яких з різних підстав не є байдужими для службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок (член сім'ї, коханка, наречена тощо).

Не є потерпілими від цього злочину громадяни, які здійснюють діяльність, пов'язану з реалізацією виборчого права, права брати або не брати участь у референдумі або у зв'язку з членством у профспілках, політичних партіях, громадських організаціях чи їх органах. Перешкоджання такій діяльності шляхом погрози слід кваліфікувати відповідно за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 157, 160 чи 170 КК України]
=== Об’єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона''' злочину полягає у погрозі, зміст якої чітко визначений законом, а саме у погрозі:
# вбивством;
# заподіянням тяжкого тілесного ушкодження;
# знищенням чи пошкодженням майна загальнонебез-печним способом.
Крім того, слід ураховувати, що погроза вбивством щодо службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, вчинена членом організованої групи, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 129 КК України].

Погроза, зміст якої чітко визначено законом, щодо службової особи, її близьких або громадянина може мати місце як до службової діяльності чи виконання громадських обов'язків, так і під час відповідної поведінки потерпілих. Головне, щоб ця погроза відігравала роль засобу припинення або зміни службової чи громадської діяльності.

Погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, що належить потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним, складу злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], не утворює.

Загальнонебезпечним способом знищення чи пошкодження майна слід визнавати приведення майна до стану його повної або часткової непридатності за цільовим призначенням, зменшення його цінності шляхом підпалу, затоплення, вибуху, обвалу тощо,

Адресатом погрози є тільки особи, зазначені у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України]. Погроза щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, застосована з метою припинення його діяльності або зміни її характеру, є втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу і підлягає кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 343 КК України], а поєднана з примушенням до виконання явно незаконних дій — є опором і кваліфікується за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 342 КК України]. Так само слід кваліфікувати погрозу щодо службової особи, яка одночасно є представником влади.

Погроза, про яку йдеться у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 350 КК України], може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов'язку.

4. Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, незалежно від того, чи була сприйнята вона як реальна, а також чи вдалося винному фактично припинити чи змінити службову або громадську діяльність потерпілого.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' Характеризується прямим умислом і спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або змінити її характер в інтересах того, хто погрожує. Відсутність такої мети виключає кваліфікацію за ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 350 КК України], а такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 129 або 195 КК України].
Частина 2 ст. 350 КК передбачає відповідальність за умисне нанесення побоїв, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, а ч. З ст. 350 КК — за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, а також їх близьким.

=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом злочин'''у, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], є будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
== Склад злочину передбаченого ч.2, ч.3 ст. 350 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Потерпілими''' від злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 і 3 ст. 350 КК України], можуть бути особи, зазначені в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 350 КК України], та додатково особи, близькі громадянину, який виконує громадський обов'язок.
=== Об’єктивна сторона злочину ===
З '''об'єктивної сторони''' цей злочин характеризується трьома ознаками:

# діянням, спрямованим на нанесення побоїв, заподіяння легкого, середнього ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 350 КК України]) чи тяжкого ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 350 КК України]) тілесного ушкодження;
# наслідки у вигляді фізичної шкоди здоров'ю зазначених осіб;
# причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Зазначене фізичне насильство щодо службової особи, яка є одночасно працівником правоохоронного органу, та її близьких родичів, застосоване у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або 3 ст. 345 КК України].

Злочини, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або 3 ст. 350 КК України], є закінченими з моменту заподіяння фізичної шкоди здоров'ю потерпілої особи.
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
З '''суб'єктивної сторони''' злочин, передбачений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частинами 2 або З ст. 350 КК України], може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Винний усвідомлює, що наносить побої або заподіює легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження службовій особі або громадянину, який виконує громадський обов'язок у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю, або їх близьким, передбачає відповідні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Якщо службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, заподіяно тілесне ушкодження, але умисел був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України].

Якщо службовій особі або громадянинові фактично заподіяно тілесне ушкодження, однак встановлено, що умисел винного був спрямований на позбавлення життя потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, дії винного потрібно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 115 як замах на вбивство без додаткового інкримінування йому ч. 2 або ч. 3 ст, 350.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом злочину''', передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 350 КК України] (при нанесенні побоїв або заподіянні легкого тілесного ушкодження) є особа, якій виповнилося 16 років, а за умисне заподіяння середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження — 14 років.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі

2020-02-12T13:24:41Z

Nataliia.konotop: /* Переміщення засуджених до позбавлення волі */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/2341-14. Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями]
== Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі ==
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 63 КК України] покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Відвоідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 86 КВК України] вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 87 КВК України] особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

=== Переміщення засуджених до позбавлення волі ===

'''Переміщення засуджених до позбавлення волі''' регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 88 КВК України]:
# Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.
# Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні - від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності в одному кримінальному провадженні, - окремо між собою; засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, ізольовано від інших категорій; засуджені до довічного позбавлення волі - окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі - окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря - в супроводі медичного працівника.
# При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови.
# При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування.
# Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави.
# Порядок переміщення засуджених під вартою визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Кодексу.
Підставою для переміщення (транспортування) засуджених до установи виконання покарання є: а) попутні списки на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення; б) особова справа на кожного засудженого; в) продовольчі атестати на кожного або на групу засуджених, які направляються в один пункт призначення.Разом з відправленням засудженого до відповідної установи виконання покарання направляється його особова справа, документи, гроші, якщо вони були на особовому рахунку.

Особова справа на кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього ув'язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина - це анкета, дактилокарта, пізнавальне фото, копія вироку, суду, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості. У другій частині містяться довідка- характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд,медична картка, копії характеристик зі слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення. Начальник конвою одержує попутний список - спеціальний документ на кожного засудженого або на групу і особові справи за кількістю засуджених.

Не приймаються для переміщення засуджені: а) з неправильно оформленими документами; б) хворі, транспортувати яких заборонено лікарем установи-відправника, або не забезпечені медичним супроводом (вагітні жінки), інваліди, яким необхідна стороння допомога під час пересування; в) з ознаками вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; г) одягнені не за сезоном. Особові справи засуджених з категорії ризику (особливо небезпечні злочинці, схильні до втечі, суїциду, психічно хворі, хворі на туберкульоз тощо) помічаються спеціальними позначками.

Відповідно до[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 89 КВК України] '''Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування:'''
# Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.
# Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за наявності письмової згоди засуджених.
# Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.
# Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

У порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України], засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

=== Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колони до слідчого ізолятора ===

=== Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній ===
'''Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній''' відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 91 КВК України]:
# Прийняття засуджених до виправних і виховних колоній проводиться адміністрацією колоній у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
# Адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направляється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яснюються права засудженого. 
# На кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії.
=== Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях ===
'''Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях''' регулюється відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 92 КВК України] відповідно до якої:
# У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.
# Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
# Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.
# Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.
# Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції, правоохоронних органах, та, за власним бажанням, особи, які здійснювали адвокатську діяльність.
# Встановлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на: засуджених до довічного позбавлення волі, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки; лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційно хворих засуджених.
Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах місць позбавлення волі і колоніях, призначених для тримання і лікування інфекційно хворих засуджених, визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
=== Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії ===
'''Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії''' чітко визначено нормами [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 93 КВК України]
# Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.
# Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
'''Проблематика''': Загальне правило щодо того, що засуджений має відбувати увесь строк покарання у одній колонії, видається розумним, проте з цього правила обов’язково повинні бути передбачені винятки, які б кореспондували із правом засудженого відбувати покарання у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого (ст. 93 КВК). Нажаль, в дійсності нормами ст. 93 КВК часто нехтують, як це сталося у cправі Вінтман проти України, коли засудженого, який походив з Запорізької області, направили для відбування покарання до Вінниці, а згодом перевели до Львівської області. Через це літня матір засудженого не могла відвідувати його достатньо часто. ЄСПЛ оцінив цю ситуацію як порушення права засудженого на належну кількість побачень із родичами – а отже, неправомірне втручання у сімейне життя засудженого.

Хоча українське законодавство й передбачає механізм переведення засудженого з однієї колонії до іншої, це можливо «за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії». Ці положення ч. 2 ст. 93 КВК є абсолютно нечіткими; вони не деталізовані у жодному іншому нормативно-правовому акті і залишають місце для різночитань, які часто призводять до порушення прав засуджених осіб і до втручання у їхнє право на повагу до приватного та сімейного життя, гарантоване Конвенцією.

Існуючі положення ч. 2 ст. 93 КВК надають занадто широкі дискреційні повноваження органам ДПтС що, на думку ЄСПЛ, є неприпустимим. В той же час, чинне українське законодавство не деталізує процедуру переведення особи до іншої установи виконання покарання за ч. 2 ст. 93 КВК у підзаконних нормативно-правових актах.

'''Рішення:''' Можна надати суду право безпосередньо у вироку визначати колонію, де особа відбуватиме покарання, із наведенням відповідної мотивації такого рішення. Якщо ж залишити ці повноваження за Регіональними комісіями, необхідно законодавчо визначити критерії, за якими тій чи іншій особі обирається місце відбування покарання: тяжкість вчинених злочинів, стан здоров’я, стосунки із родиною, міркування особистої безпеки засуджених. Такий перелік не має бути сформульований вичерпно. Також треба зобов’язати Регіональні комісії враховувати думу засудженого та його близьких родичів при обранні конкретної установи виконання покарань.

=== Структурні дільниці виправних і виховних колоній ===
Згідно [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 94 КВК України]'''Структурні дільниці виправних і виховних колоній''' 
У '''виховних колоніях''' створюються такі дільниці: 
* карантину, діагностики і розподілу; 
* ресоціалізації; 
* соціальної адаптації.
У '''виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки''' створюються такі дільниці: 
* карантину, діагностики і розподілу; 
* ресоціалізації; 
* посиленого контролю; 
* соціальної реабілітації.
У '''виправних колоніях максимального рівня безпеки''' створюються такі дільниці: 
* карантину, діагностики і розподілу; 
* ресоціалізації; 
* посиленого контролю. 
Вказані дільниці ізолюються одна від одної.
# У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.
# У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України.
# У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які систематично (два та більше разів) вчиняють злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб. У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється.
# У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.
# У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України.
=== Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі ===
Як зазначено у [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 100 КВК України]'''зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі''' вдібувається залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. 
Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією. 
Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією. 

Засуджені, які стають на шлях виправлення, '''переводяться''':
*з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання.Як відомо, за чинним кримінально-виконавчим законодавством переведення засуджених з однієї структурної дільниці до іншої дільниці є елементом інституту зміни умов тримання в межах однієї колонії. Разом з тим, переведення засуджених з колоній мінімального і середнього рівня безпеки (у разі відсутності в них дільниць соціальної реабілітації) до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відноситься до одного із елементів системи зімни умов тримання шляхом переведення засуджених до колонії іншого виду. Відповідно до ч.3 ст.138 КВК України в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений частиною другою ст.99 КВК України для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації. Таке переведення дає можливість засудженим користуватись найбільшим обсягом прав і пільг при цьому суттєво звужується коло їх специфічних обов’язків як суб’єктів кримінально-виконавчих відносин. По-перше, в цих колоніях засуджені тримаються під наглядом, а на території зони – під охороною. З дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту. Їм також дозволено носити цивільний одяг. По-друге, у зв’язку із таким переведенням у засудженого з’являється право спільного проживання з сім’єю, відновлюється право мати при собі гроші та цінні речі і вільно ними розпоряджатися. Після відбуття шести місяців у цій колонії, у разі відсутності порушень режиму відбування покарання з дозволу адміністрації засуджені можуть придбавати житло, заводити особисте господарство Зміна умов тримання засуджених шляхом переведення з колонії мінімального і середнього рівня безпеки у разі відсутності в них дільниць соціальної реабілітації до колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання можлива за таких підстав: 1) сумлінної поведінки; 2) сумлінного ставлення до праці; 3) після фактичного відбуття відповідно до ч.1 ст.101 КВК України ¼, 1/3 або ½ частини строку покарання призначеного судом (строк залежить від тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого). Все це створює необхідні умови для закріплення результатів виправлення і ресоціалізації сприяє розвитку у засуджених таких установок, які сприяють після звільнення від покарання більш легко адаптуватися до умов життя на волі.
*із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.Характерною ознакою відбування покарання в колоніях максимального рівня безпеки є те, що засуджені розміщуються відповідно до ст.140 КВК України залежно від тяжкості вчиненого злочину і особи злочинця в загальних житлових приміщеннях і приміщеннях камерного типу. Серед заходів, що стимулюють виправлення та ресоціалізацію засуджених в цих колоніях законом передбачено зміну умов тримання в межах однієї колонії (переведення засуджених з приміщень камерного типу в звичайні житлові приміщення і шляхом переведення (із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки). Така зміна умов тримання засуджених у бік пом’якшення режиму відбування покарання застосовується до осіб, які тримаються у звичайних житлових приміщеннях, стали на шлях виправлення і відбули не менше однієї четвертої або половини призначеного судом строку покарання залежно від тяжкості вчиненого злочину. Це дає можливість не тільки стимулювати поведінку засудженого, а і дотримуватись вимог статті 92 КВК України про роздільне тримання засуджених, які вчинили вперше особливо небезпечні злочини і визнані небезпечними для суспільства та осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі і знову вчинили особливо небезпечні злочини. До другої групи переведень до колонії іншого рівня безпеки відносяться переведення під час яких об’єм правообмежень збільшується для засуджених, які злісно порушують відбування покарання. ці зімни умов тримання реалізуються у вигляді наступних самостійних елементів системи: а) переведення засуджених з колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернення до тих колоній, де вони раніше відбули покарання; б) переведення засуджених з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки. Метою цих переводів є попередження систематичної негативної поведінки з боку засуджених, які злісно порушують встановлений порядок відбування покарання шляхом розміщення їх в установи з більш суровими умовами тримання. Тому, матеріальною ознакою або підставою для застосування такого переведення є злісне порушення встановленого порядку. Формальна ознака або передумова тут відсутня, так як заздалегідь неможливо визначити, коли особа порушить встановлений порядок. Відповідно до ст.133 КВК України злісним порушенням установленого порядку відбування покарання визнається засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої влади; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо кожне з цих порушень за постановою начальника колонії, або особи, яка виконує його обов’язки були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку). Таким чином, засуджені, які злісно порушують встановлений порядку відбування покарання можуть бути представлені для переведення їх в колонію іншого рівня безпеки: а) з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання; б) з колоній середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колоній максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії або сектор максимального рівня безпеки на стоку до трьох років. Для прийняття такого рішення адміністрації установи необхідно встановити факт злісного порушення встановленого порядку відбування покарання. при цьому варто враховувати характер порушень, наскільки вони суттєві, чим визвано, і чи нема можливості іншого впливу на засудженого замість переведення його до колонії іншого рівня безпеки. Безпосередньою підставою для зміни умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправної колонії іншого рівня безпеки є рішення Апеляційної комісії Державного департаменту з питань виконання покарань, яке приймається за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу управління Департаменту та спостережною комісією. Дане подання в свою чергу в установленому порядку надсилається до управління по контролю за виконанням судових рішень Департаменту. За результатами розгляду цього питання Апеляційною комісією Департаменту видається персональний наряд на переведення засудженого в конкретну установу.
*у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:
# не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості; 
# не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 
# не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
'''Не підлягають переведенню''' до дільниці соціальної реабілітації:
* особи, які мають достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 4, 6-10 ст 132 КВК України], протягом строку, визначеного [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 ст. 134 КВК України]; 
* інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку. Так, частиною шостою статті 94 та частиною першою статті 99 КВК України передбачено, що у дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом. Засуджені, які перебувають у вказаній дільниці, у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці; з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп'ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство (частина друга статті 99 КВК України). Відтак, умови перебування засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації є менш суворими в порівнянні з іншими дільницями виправної колонії та передбачають меншу кількість обмежень для засуджених. Разом з цим, частиною другою статті 101 КВК України передбачено, що не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 2) інваліди I - II груп та особи, які досягли пенсійного віку; Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація визначається як ситуація, за якої особа та/або група осіб зокрема, за їх ознаками, віку, інвалідності, або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом Отже, встановлені пунктом 2 частини другої статті 101 КВК України обмеження щодо осіб, які досягнули пенсійного віку або є інвалідами I - II групи, стосовно можливості переведення до дільниці соціальної реабілітації становлять пряму дискримінацію за ознакою віку та інвалідності. Крім цього, зазначені обмеження не відповідають статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та частині п'ятій статті 7 КВК України, якими забороняються будь-які форми дискримінації, зокрема, за ознаками віку та інвалідності.Метою розроблення проектупкту є внесення змін до статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом виключення з неї пункту 2 частини другої цієї статті, яким встановлені обмеження щодо осіб, які досягли пенсійного віку або є інвалідами I - II групи стосовно можливості переведення до дільниці соціальної реабілітації. 
* особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 
* особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі. 

Засуджені, які '''злісно порушують режим відбування покарання''', можуть бути переведені: 
* з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; 
* з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.
== Умови відбування покарання в колоніях ==
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran2#n2 Ч. 2 ст. 102 КВК України] визначено, що «режим має зводити і до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомленню людської гідності». Це положення цілком відповідає рекомендаціям, які містяться у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальних стандартних правилах поводження із засудженими] та Європейських тюремних правилах, відповідно до яких прийнятий в установі режим повинен прагнути зводити до мінімуму різницю між життям у в'язниці й життям на волі. 
Відповідно до ст. 25 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальної декларації прав людини] кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне забезпечення, які необхідні для підтримання її здоров'я й добробуту. Прикладом утілення цих положень. у національне законодавство є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 48 Конституції України], відповідно до якої кожен громадянин України (а засуджені до позбавлення волі продовжують залишатися громадянами України) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 49 Конституції України] проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу. 
Умови відбування покарання врегульовані [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page главою 17 КВК України].
Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran8#n8 ст. 115 КВК України] особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — п'ять квадратних метрів. Необхідно звернути увагу на те, що ці норми поки що не відповідають міжнародним стандартам, оскільки за висновками Комітету проти катувань Ради Європи житлову площу, що є меншою семи квадратних метрів, слід розглядати як застосування тортур у місцях позбавлення волі. 
Засуджені забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям. 
За [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ч. 4 ст. 115 КВК України] інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно. 
Правилами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 внутрішнього розпорядку] визначається асортимент та кількість предметів, виробів і речей, які можуть перебувати у засудженого. Якщо їх більше за встановлені норми, то вони вилучаються у засудженого і здаються на склад, про що складається акт. Разом із тим, загальна вага предметів і речей (з урахуванням й тих, що зберігаються на складах), які належать засудженому, у всіх випадках не повинна перевищувати 50 кг. 
В установах виконання покарань засуджені не тільки можуть придбавати продукти харчування й предмети першої потреби. З метою наближення умов життя в колонії до життя на свободі засудженим можуть надаватися й додаткові платні послуги: медичне обслуговування, фотографування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт дозволених до використання предметів і речей, банно-пральні послуги, прокат кіно та відеофільмів тощо. 
Одним з елементів режиму, що відображає різницю між умовами відбування покарання у колоніях різного рівня безпеки, є право засуджених до позбавлення волі придбавати продукти харчування та предмети першої потреби ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ст. 108 КВК України]). Це положення відповідає [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 ст. 76 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями], де сказано, що засуджені до позбавлення волі повинні мати можливість витрачати частину зароблених ними коштів на придбання дозволених предметів особистого вжитку. 
За загальним правилом працездатні засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби лише за безготівковим розрахунком і на кошти, зароблені в колоніях. Що стосується непрацездатних засуджених, тобто чоловіків віком понад шістдесят років, жінок — віком понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітніх, то ці позбавлені волі можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби також на гроші, одержані за поштовими переказами, за рахунок пенсій чи інших доходів. 
Для придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби в колоніях організована щоденна робота магазинів. За графіком у час, визначений розпорядком дня, кожний засуджений у складі відділення соціально-психологічної служби може відвідувати магазин 3-4 рази на місяць. 
Однією з доволі істотних умов відбування покарання є контакти позбавлених волі із зовнішнім світом. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями рекомендують надавати позбавленим волі «можливість спілкуватися через регулярні проміжки часу і під належним наглядом із їхніми сім'ями або друзями, що мають бездоганну репутацію, як шляхом листування, так і безпосередньо, в ході відвідин». За статтею КВК особи, позбавлені волі, мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Засуджені, що відбувають покарання у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівня безпеки, можуть одержувати щомісяця короткострокове й один раз на три місяці тривале побачення. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами й проходять у присутності молодшого інспектора служби нагляду й безпеки. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися й з особами, з якими засуджені не перебували в зареєстрованому шлюбі, за умови, що у них є спільні неповнолітні діти, що підтверджено їх свідоцтвами про народження та довідкою органу місцевого самоврядування про факт проживання засудженого (засудженої) з особою, яка прибула на побачення, однією сім'єю. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. 
Крім побачень засудженим надається право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до п'ятнадцяти хвилин кожна, при наявності технічних можливостей. Міжміські телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не дозволяють побачення і телефонні розмови між засудженими до позбавлення волі, які перебувають у різних кримінально-виконавчих установах. 
За заявою засудженого або особи, яка прибула на побачення, дозвіл на його проведення надається начальником колонії, а у разі його відсутності — першим заступником або посадовою особою, яка виконує його обов'язки. Ці посадовці приймають осіб, які прибули на побачення, інформують про поведінку засудженого і роз'яснюють правила поведінки під час побачення, попереджають про можливу відповідальність за нелегальні передачі. Особам, які прибули на побачення, до кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування та цивільний одяг для використання під час побачення, а також предмети та речовини, зберігання яких засудженим не заборонено. У свою чергу, засуджені можуть проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, туалетні вироби, власні альбоми, літературу чи періодичні видання, якщо вони бажають передати їх родичам. Не дозволяється передавати засудженим або ж отримувати від них будь-які документи, записи, креслення і т. ін. Якщо є достатні підстави підозрювати, що особа, яка прибула на тривале побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено засудженим, або отримати від засудженого заборонені речі, начальник установи доводить до відома такій особі, що побачення буде надано лише після того, як особа погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. У разі виявлення в особи, яка прибула на побачення, прихованих від огляду заборонених предметів тривале побачення не надається й вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Коли особа, яка прибула на побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, за її бажанням можливе надання короткострокового побачення. 
Щодо засуджених, то вони у будь-якому випадку підлягають повному обшуку до і після побачень. 
Яскравим прикладом прояву принципу гуманізму у поводженні із засудженими є надання їм можливості короткочасних виїздів за межі виправних колоній. Так, [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ст. 111 КВК України] передбачає, що засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального й середнього рівня безпеки, виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк до семи діб, не рахуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці, але не більше трьох діб, у разі таких виключних обставин, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї. 

Дозвіл на короткочасний виїзд у зв'язку з виключними обставинами дається начальником колонії протягом доби за заявою засудженого з урахуванням особи й поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами. 

Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей є ще одним каналом підтримання зв'язків із зовнішнім світом. На відміну від побачень, кількість яких не залежить від рівня безпеки колонії, посилки позбавлені волі мають право одержувати: у колонії мінімального рівня безпеки — сім посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії середнього рівня безпеки — шість посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії максимального рівня безпеки — п'ять посилок (передач) і дві бандеролі. Максимальна вага однієї посилки (передачі) визначається за діючими поштовими правилами й може досягати 30 кг. Порядок одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей та перелік продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можна і які заборонено надсилати засудженим у посилках (передачах), визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Так, згідно з Переліком, затвердженим Державним департаментом України з питань виконання покарань, засудженим можна надсилати будь-які придатні до вживання продукти харчування, виготовлені не в домашніх умовах, а також тютюнові вироби фабричного розфасування, сигарети та чай. Це означає, що обмеження встановлені на продукти, що швидко псуються, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти, виготовлені в домашніх умовах, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, а також на спиртні напої та пиво. У число предметів першої потреби входять: одяг, білизна, взуття, годинники із не коштовних металів, бритви електричні або механічні чи безпечні з касетними головками, електрокип'ятильники побутові промислового виробництва, засоби особистої гігієни, підручники і навчальне приладдя, література та періодичні видання, настільні ігри тощо. Правила внутрішнього розпорядку роблять виняток для важкохворих засуджених, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інвалідів першої та другої груп, які незалежно від призначеного їм виду виправної колонії можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості й асортименті, що визначаються медичним висновком. При цьому лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, не включаються в число посилок (передач) і бандеролей.

Згідно зі [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ст. 113 КВК України] усім категоріям засуджених до позбавлення волі дозволяється одержувати й відправляти листи й телеграми за власний рахунок без будь-яких обмежень їх кількості. Листування між позбавленими волі, які не є родичами, можливе тільки з дозволу адміністрації колонії. 

Відправлення засудженими листів проводиться тільки через адміністрацію колонії. Оскільки кореспонденція засуджених підлягає перегляду, то для спрощення цієї процедури листи опускаються до поштових скриньок на території колонії або передаються представникам адміністрації у незапечатаному вигляді. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються і знищуються, про що оголошується засудженому. 

За [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ч. 4 ст. 113 КВК] пропозиції, заяви і скарги, адресовані уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Така редакція хоча й виходить за межі норми КВК України, але, разом із тим, вона більш близька до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 ч. З ст. 36 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями], де сказано, що кожен в'язень повинен мати можливість звертатися як до органів центрального тюремного управління, так і до судової влади чи інших компетентних органів із заявами чи скаргами, зміст яких не повинен цензоруватися. Так само й ст. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_032 42.3 Європейських тюремних правил] містить положення, згідно з яким кожному ув'язненому дозволяється направляти в незапечатаному конверті прохання або скаргу в центральні органи управління кримінальне-виконавчою системою, судові чи інші компетентні органи. Отже, хоча позбавлені волі в Україні й не можуть звертатися в центральний апарат Державного департаменту України з питань виконання покарань або ж у вітчизняні суди без того, щоб їх заяви чи скарги переглядалися адміністрацією колонії, але на рівні підзаконного нормативного акту їм усе ж таки дозволяється звертатись за захистом своїх прав до Європейського Суду з прав людини. 

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_032 ст. З Європейських тюремних правил] цілі виправного впливу на засуджених полягають у тому, щоб зберегти їх здоров'я та гідність. У справі підтримання здоров'я засуджених особливо важливу роль безсумнівно відіграє харчування засуджених. У Пояснювальній записці до Європейських тюремних правил звертається увага на те, що їжа та вода складають основу самого життя й неминуче опиняються в центрі уваги людей, що приречені на монотонність тюремного існування. Якість їжі, її приготування та зовнішній вид можуть виявитися вирішальними при оцінці ув'язненими того, наскільки уважно та відповідально ставиться до них адміністрація місця позбавлення волі. Через це організація харчування також важлива для вироблення у осіб, позбавлених волі, позитивного ставлення до всього процесу їх виправлення та навчання. Ось чому повинно бути зроблено все для того, щоб забезпечити ув'язненим таке харчування й такі умови, в яких приймається їжа, що були б максимально наближені до середнього рівня в системі громадського харчування за межами місць позбавлення волі. 

Ще однією з умов відбування покарання є медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, що здійснюється медичною службою установ виконання покарань. Відповідно до міжнародних документів медичне обслуговування в установах виконання покарань має надаватися й організовуватися за такими якісними стандартами й на високому професійному рівні, що відповідають тим, які використовуються в установах охорони здоров'я поза місцями позбавлення волі. Відповідності до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/paran9#n9 ч. 2 ст. 116 КВК України] лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і провадиться так, як це визначено законодавством про охорону здоров'я. Це означає, що організація медико-санітарного забезпечення в колоніях відповідає вимога^ її надання населенню країни. Станом на 2004 рік у кримінально-виконавчій системі України функціонує 21 лікарня, з яких соматичного профілю — 11, протитуберкульозного — 10. 

[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]

Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі

2020-02-12T12:56:17Z

Nataliia.konotop: /* Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі */

Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі

2020-02-12T12:55:20Z

Nataliia.konotop: /* Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення волі */

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2020-01-17T10:21:46Z

Nataliia.konotop: /* Спсання з балансу бугатоквартирного будинку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова КМУ від 20 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]

== Спсання з балансу бугатоквартирного будинку==

Списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності.

У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку писання з балансу багатоквартирних будинків].

Процедура с писання здійснюється балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (наказ, розпорядження) у строк не більше двох місяців з дня прийняття цього документа.

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.

== Комісії ==
Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п’яти осіб, її склад затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.

У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2020-01-17T10:12:37Z

Nataliia.konotop: /* Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова КМУ від 20 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]

== Спсання з балансу бугатоквартирного будинку==
Списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності.

У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку писання з балансу багатоквартирних будинків].

Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.

== Комісії ==
Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п’яти осіб, її склад затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.

У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2020-01-17T10:12:17Z

Nataliia.konotop: /* Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова КМУ від 20 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]

== Спсання з балансу бугатоквартирного будинку==
Списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності.

У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку писання з балансу багатоквартирних будинків].

Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.

== Комісії ==
Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п’яти осіб, її склад затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.
У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2020-01-17T10:10:40Z

Nataliia.konotop: /* Комісії */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова КМУ від 20 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]

== Спсання з балансу бугатоквартирного будинку==
Списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності.

У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку писання з балансу багатоквартирних будинків].

Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.

== Комісії ==
Для списання багатоквартирного будинку з балансу утворюється відповідна комісія у складі не менше п’яти осіб, її склад затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків

2020-01-17T10:07:26Z

Nataliia.konotop: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Постанова КМУ від 20 квітня 2016 року "Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]

== Спсання з балансу бугатоквартирного будинку==
Списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

У разі коли балансоутримувачем є державне підприємство, що належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, рішення про списання багатоквартирного будинку погоджується таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Списання багатоквартирного будинку з балансу може бути ініційоване особою (особами), якій (яким) на праві приватної власності належить (належать) приміщення у такому будинку, шляхом направлення балансоутримувачу письмового повідомлення та копій документів, що відповідно до законодавства підтверджують належність особі (особам) відповідного (відповідних) приміщення (приміщень) на праві приватної власності.

У такому випадку балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного повідомлення та документів розпочинає процедуру списання такого будинку з балансу згідно з пунктом 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/301-2016-%D0%BF Порядку писання з балансу багатоквартирних будинків].

Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).

Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під’їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.

== Комісії ==
Склад комісії затверджується балансоутримувачем.

Комісію очолює представник балансоутримувача.

До складу комісії включаються представники балансоутримувача, виконавця послуг з управління будинком або виконавця послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку.

Інформацію про кандидатури для включення до складу комісії виконавець послуг з управління будинком або виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій такого будинку подають протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідного запиту балансоутримувача.

У разі неподання балансоутримувачу інформації про кандидатури для включення до складу комісії склад комісії визначається ним самостійно з числа представників балансоутримувача.

У роботі комісії бере участь уповноважена особа (особи) від співвласників багатоквартирного будинку за її (їх) згодою. Уповноважена (уповноважені) особа (особи) від співвласників будинку може (можуть) бути залучена (залучені) до складу комісії протягом усього часу роботи комісії, але не пізніше дня підписання акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

== Огляд будинку ==
Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

== Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу ==
За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Акт про списання багатоквартирного будинку з балансу підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли державне підприємство, яке є балансоутримувачем, належить до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, процедура списання багатоквартирного будинку з балансу вважається закінченою з моменту погодження таким міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади затвердженого державним підприємством акта про списання багатоквартирного будинку з балансу.

Процедура списання багатоквартирного будинку з балансу повинна бути завершена у строк не більше двох місяців з дня прийняття розпорядчого документа.

Копія акта про списання багатоквартирного будинку з балансу надається балансоутримувачем співвласнику (співвласникам) багатоквартирного будинку за його (їх) зверненням.
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:52:49Z

Nataliia.konotop: /* Суб’єктивна сторона злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
'''Додатковим об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви можуть бути різними (корисливі спонукання, недобросовісна конкуренція, помста, заздрість, особиста неприязнь тощо) і на кваліфікацію не впливають.
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).

=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:51:08Z

Nataliia.konotop: /* Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
'''Додатковим об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:50:50Z

Nataliia.konotop: /* Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
'''Додатковим об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:50:37Z

Nataliia.konotop: /* Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
"""'''Додатковим об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:50:01Z

Nataliia.konotop: /* Об’єкт злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
""" '''Додатковим '''об'єктом'''''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:49:48Z

Nataliia.konotop: /* Об’єкт злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
""" Додатковим '''об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:48:30Z

Nataliia.konotop: /* Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
""" ''''''Д''''''одатковим об'єктом''' виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:47:44Z

Nataliia.konotop: /* Об’єкт злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
""" Додатковим об'єктом""" виступає право людини на особисту недоторканість або власність.
""" У разі вчинення кваліфікованих видів злочину його додатковими об'єктами визнаються, зокрема, життя і здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою службових повноважень.

=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.
== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]

Протидія законній господарській діяльності

2020-01-17T09:44:50Z

Nataliia.konotop: /* Об'єктивна сторона злочину */

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність==
Протидія законній господарській діяльності регулюється [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України] 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України]. Протидія законній господарській діяльності 
# Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
# Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 
# Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, - караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 
'''Примітка'''. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
== Склад злочину, передбаченого ст.206 КК України ==
=== Об’єкт злочину ===
'''Об'єкт злочину''' — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
'''Об'єктивна сторона злочину''' насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: 
* припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність (наприклад вимога: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця, або ж зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв'язки з певними партнерами). 
* укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;( яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну 
* не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю (коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю) 

[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо. 
Протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. 
Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. 
Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим. 
Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого. 
В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги. 
Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]. 
Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріально відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 частинами 2 або 3 ст. 206 КК України]. 
Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, свояки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо). 
Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні. 
[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Стаття 206 КК України] поширюється не тільки на випадки, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю. 
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав протидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконання угоди, про яку йдеться в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України]. Мотиви злочину можуть бути різними, наприклад: 
# користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; 
# мотиви особистого характеру, 
# хуліганські мотиви 
# інші мотиви. 
Якщо особа вчиняє дії, описані в [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 206 КК України], з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 189 КК України]).
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єкт злочину''' — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.
== Кваліфікуючи ознаки протидія законній господарській діяльності ==
'''Кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. 2 ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# [[Повторність, сукупність і рецедив злочинів|повторно]]; 
# за попереднім зговором групою осіб ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 28 КК України]); 
# із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 
# у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я; 
# у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. 
'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' ([http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ч. З ст. 206 КК України]) є вчинення його: 
# організованою групою; 
# службовою особою з використанням свого становища; 
# поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, чи заподіяння ним; 
# великої матеріальної шкоди; 
# спричинення інших тяжких наслідків. 
Під іншими тяжкими наслідками розуміються, зокрема, смерть або спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, самогубство потерпілого чи близької йому особи, припинення роботи підприємства і вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо. 
Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності, потребує додаткової кваліфікації за [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 ст. 115 КК України].
[[Категорія:Кримінальне право]]