WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок відрядження в межах України

2026-05-12T06:23:00Z

Nataliia.churakova: Редагування статті не значне, оскільки змін в НПА не стосувались Порядку відрядження в межах України. Здійснено уточнення на статті ПКУ, КЗпПУ. Виключено інформацію, що стосувалась відрядження за кордон

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/345-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2022 р. № 345 "Деякі питання відшкодування витрат на відрядження в межах України державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, в умовах воєнного стану"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |На період дії воєнного стану, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”], відшкодування фактичних витрат, що перевищують граничну суму витрат на найм житлового приміщення за добу, визначену для України додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”, здійснюється з дозволу керівника згідно з підтвердними документами та не може перевищувати 1800 гривень (без урахування витрат на оплату податку на додану вартість).
|}

==Службове відрядження==
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункт 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]

Відрядження працівника в межах України здійснює керівник підприємства або його заступник за наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання, пункт призначення, строк, оплата, а також у разі потреби інші ключові моменти пов’язані з відрядженням.

Не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n970 (стаття 176 Кодексу законів про працю України)]

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n973 (стаття 177 Кодексу законів про працю України)]

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n53 (стаття 8 Закон України «Про охорону праці»)]
==Оплата відрядження==
Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний '''до закінчення ''п'ятого'' банківського дня''', наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат .

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Відповідні обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Документально підтверджені витрати та добові витрати відшкодовуються також супроводжуючому (не більше ніж одному) відрядженого працівника у разі, якщо він має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів]" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон]. 
У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи). 
У разі якщо працівник застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі, йому відшкодовується збір за переказ грошових коштів електронними засобами (згідно з правилами платіжної системи) за наявності документального підтвердження його сплати (виписка з карткового рахунку або інший документ на паперовому носії, що підтверджує суму сплаченого збору).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищив '''10 банківських днів''', за наявності поважних причин керівник може продовжити такий строк '''до 20 банківських днів''' (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами). 
Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен '''протягом ''трьох'' банківських днів''' з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти. 
Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів має здійснюватися '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження. 
Заробітна плата переказується поштою відрядженому працівникові на його прохання за рахунок підприємства, що його відрядило, або перераховується у безготівковій формі на відповідний рахунок із застосуванням платіжних карток. 
'''Для бюджетних установ (державні службовці та працівники бюджетних організацій):''' За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові '''в межах сум, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]''' (сума добових витрат в межах України становить '''300  гривень''').

'''Для приватних/небюджетних підприємств (фізичні особи-підприємці та працівники приватних організацій):''' За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові '''у межах 0,1 мінімальної заробітної плати на 1 січня 2026 року''' (що становить '''864,70 грн на день''') відповідно до підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 статті 170 Податкового кодексу України] (далі ПКУ). 
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні. 
При відрядженні працівника ''строком на один день'' або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. 
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. 
За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати включаються виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо).

Відповідно до підпункту «а» підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 170.9.1 ПКУ] не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
==Витрати при відрядженні та їх відшкодування==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 (стаття 121 Кодексу законів про працю України)].

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності підтвердних документів (далі - підтвердні документи) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац другий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]). Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат. Сума надміру витрачених коштів (залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]).

Під час складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, перерахунок здійснених у відрядженні витрат, які підтверджені документально, здійснюється відповідно до фактичного обмінного курсу, застосованого банком, у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти - виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження такого звіту.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із підтвердними документами працівник зобов’язаний подати до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

У разі коли під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник підприємства, установи чи організації за наявності поважних причин може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.

Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються:

1) витрати:

на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;

на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах;

на оплату службових телефонних розмов.

Відшкодування зазначених та добових витрат здійснюється також супроводжуючому (не більше ніж одному) особи, визначеної в абзаці першому цього пункту, в разі, коли вона має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Крім того, особам, що забезпечують урядовим зв’язком Президента України та Прем’єр-міністра України під час здійснення ними офіційних і робочих візитів за кордон, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, які пов’язані з виконанням службової діяльності:

на наймання приміщень (кімнат) для урядового зв’язку;

на оплату прокладання ресурсу телекомунікаційних мереж;

на оплату підключення та інсталяції виділених ліній Інтернету і їх тарифікації;

на придбання карток мобільного зв’язку місцевих мобільних операторів з доступом до Інтернету;

на придбання додаткових квитків для перевезення обладнання урядового зв’язку.

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

==Строк відрядження==
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження. 
'''Строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів''', за винятком випадків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

Строк відрядження, пов’язаного із забезпеченням діяльності державних органів влади в особливому режимі в умовах воєнного стану, працівників державних органів, а також підприємств, установ та організацій, які здійснюють функції з обслуговування державних органів влади та утримуються (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, виключно в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах,не може перевищувати 180 днів.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи. 
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. 
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. 
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).

З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від працівника причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.
Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
==Робочий час та час відпочинку при відрядженні==
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим [[Робочий час працівників. Надурочні роботи|робочого часу]] того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. 
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. 
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. 
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. 
Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада)протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Державному службовцю, який направлений у службове відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»].[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункти 8 -13 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]
==Куди звернутися, строки звернення==
Для вирішення спірних питань щодо відшкодування витрат на відрядження можна звернутися до комісії по трудових спорах або безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

'''Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв'''

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах ''у тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 (стаття 225 Кодексу законів про працю України)].

'''Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів'''

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду ''в тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233 Кодексу законів про працю України)].

'''Судовий збір'''

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розмір судового збору складає один відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»)].

== Див. також ==
[[:Категорія:Гарантії та компенсації при службових відрядженнях]]

[[:Категорія:Гарантії і компенсації]]

[[:Категорія:Суди]]

[[:Категорія:Трудове право]]

Право власності на землю юридичних осіб

2025-12-11T15:15:25Z

Nataliia.churakova: Статтю приведену у відповідність чинному законодавству, в зв’язку з чим видалено частини тексту та посилання на ГК України, через втрату його чинності. Додано визначення стосовно права власності на земельні ділянки, з посиланням на ЗК України. Додані гіперпосилання та незначні частини тексту в розділі «Реєстрація права власності», в зв’язку із змінами в постанові КМУ №1127. А також здійснено незначні редагування для візуального спрощення статті.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n514 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] 

== '''Поняття юридична особа''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n437 статті 80 Цивільного кодексу України] '''юридичною особою''' слід вважати – організацію, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Отже юридична особа також може бути стороною земельних правовідносин.

'''Земельні відносини''' - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

'''Суб'єктами''' земельних відносин можуть бути фізичні особи, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

'''Об'єктами''' земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n23 стаття 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)]).

'''Право власності на землю''' передбачає право володіти, користуватися і розпоряджатися '''земельними ділянками''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n603 (частина 1 статті 78 ЗК України)].

Саме сформована земельна ділянка може бути об'єктом права власності та цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає: визначення частини земної поверхні, її площі, меж, місця розташування та кадастрового номера [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n608 (статті 79-791 ЗК України)]

== '''Порядок набуття права власності на землю.''' ==
Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
* придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу (підставою для внесення земельної ділянки до статутного фонду юридичної особі є рішення власника цієї земельної ділянки.);
* прийняття спадщини;
* виникнення інших підстав, передбачених законом.
'''Юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави''', можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом '''одного року.'''

Право власності на земельні ділянки юридичних осіб передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n667 ('''стаття 82 ЗК України)'''].

З урахуванням норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 статті 130 ЗК України] набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть, зокрема, юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів.

'''Забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:'''

1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);

2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;

3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;

4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;

5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;

6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких та/або стосовно учасників (акціонерів, членів) або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;

8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 статтею 130 ЗК України], затверджується Кабінетом Міністрів України. Перевірка здійснюється в автоматизованому порядку, шляхом інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

== '''Реєстрація права власності''' ==
Право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 (стаття 125 ЗК України)].

Державна реєстрація прав проводиться в порядку визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень''»''], з урахуванням таких особливостей як: прийняття документів, їх перевірка, прийняття рішення, та видача документів. В залежності від того, який об'єкт та з якою метою реєструється необхідно зібрати той чи інший пакет документів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n191 (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)].

=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок''''' '''''(внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо)''''' подаються: ===
* документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна;
* рішення органу або особи, уповноваженого установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);
* письмова згода суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у випадках, передбачених законом;
* протокол проведення перевірки набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення (у разі передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення).
=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення''''' '''''(ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи''''' подаються: ===
* документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);
* передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);
* розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи);
* протокол проведення перевірки набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення (у разі передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення).

=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи''''' подаються: ===
* документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна;
* рішення органу або особи, уповноваженого установчими документами такої юридичної особи або законом, про передачу майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи.
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]

Порядок створення та реєстрації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

2025-08-08T08:37:45Z

Nataliia.churakova: Статтю приведену у відповідність чинному законодавству, в зв’язку з чим замінено значні частини тексту. Змінені гіперпосилання на актуальні статі законів. Додано у зразки «Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу» та конкретизовано посилання на зразок заяви про державну реєстрацію юридичної особи.

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1087-15 Закон України "Про кооперацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#Text Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"]

== '''Поняття сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу''' ==
'''Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив''' - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n6 ст.1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n11 ст.2 Закону України "Про кооперацію"]).

== '''Види сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів''' ==
Основними видами діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є виробництво, переробка, заготівля, закупівля, зберігання, збут, продаж сільськогосподарської продукції, постачання засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів та інші види сервісного обслуговування членів кооперативу, зокрема надання технологічних, транспортних, меліоративних, ремонтних, будівельних послуг, послуг з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, з бухгалтерського обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n48 ст.5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію]»).

Сільськогосподарський кооператив може здійснювати один або декілька видів діяльності.

Сільськогосподарський кооператив може здійснювати діяльність з метою одержання прибутку або без мети одержання прибутку.

Сільськогосподарський кооператив, що здійснює діяльність без мети одержання прибутку, є неприбутковою організацією і надає послуги виключно своїм членам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n48 ч.4 ст.5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»]).

== '''Членство у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі''' ==
Членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n120 ст.10-13 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»]).

Частки членів сільськогосподарського кооперативу формуються за рахунок їх вкладу та додаткових вкладів у разі внесення таких. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n261 ст.22 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»]).

== '''Основні етапи створення та реєстрації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу''' ==
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив утворюється за рішенням установчих зборів його засновників, або може бути утворений шляхом реорганізації (злиття, поділу, виділу) іншого сільськогосподарського кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n60 ч.1 ст.6 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»]).

Рішення установчих зборів про утворення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу оформлюється протоколом, який має містити відомості про:

1) дату та місце проведення установчих зборів;

2) кількість осіб, які брали участь в установчих зборах;

3) визначення виду діяльності;

4) найменування;

5) розміри та порядок внесення засновниками вступного внеску та вкладу;

6) затвердження статуту або здійснення діяльності на підставі модельного статуту;

7) затвердження правил внутрішньогосподарської діяльності;

8) утворення (обрання) органів управління;

9) визначення особи для представництва кооперативу у здійсненні реєстраційних дій.

Протокол установчих зборів підписується головуючим та секретарем установчих зборів.

Невід’ємною частиною протоколу установчих зборів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n60 ч.8 ст.6 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»]).

Протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів сільськогосподарський обслуговуючий кооператив підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n467 статтями 14-17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»]. У разі неподання документів для державної реєстрації сільськогосподарського кооперативу протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів такий кооператив не вважається утвореним.

Після державної реєстрації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу його засновники вносять вступний внесок та вклад, після чого набувають статусу члена сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а також прав і обов’язків, установлених статутом.

== '''Зразки''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0315730-13#n10 Примірний статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16#n51 Зразок заяви про державну реєстрацію юридичної особи].
[[ Категорія: Господарське право]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2025-06-11T09:47:38Z

Nataliia.churakova: Статтю перевірено на актуальність чинному законодавству. Виправлені незначні частини тексту, з метою лаконічності та спрощення поданої інформації. Також внесені виправлення щодо актуальності сплати судового збору станом на 2025 рік.

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Загальна інформація ==
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 частина перша статті 122 Сімейного кодексу України]).

'''Оспорювання батьківства''' – це невизнання особою відомостей про батька чи матері дитини, внесених при актовому записі про народження дитини, що здійснюється у судовому порядку.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 стаття 136 Сімейного кодексу України]).

==Хто має право на оспорення батьківства ==
♦'''Особа, яка записана батьком дитини''' відповідно до статей 122, 124 і 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 Сімейного кодексу України]. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство в судовому порядку:

# якщо дитина народжена у шлюбі;
#якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
#якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо '''в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини''', а також особа, яка '''дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 частина п'ята статті 136 Сімейного кодексу України]).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу України], має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 Сімейного кодексу України]).

Як роз’яснено в пункті 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"], предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини '''[[позовна давність]] не застосовується'''.

'''♦ Діти-спадкоємці зазначеної вище особи''' у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n656 частина перша та частина друга статті 137 Сімейного кодексу України]).

'''♦ Дружина або батьки (спадкоємці''') після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n656 частина третя статті 137 Сімейного кодексу України]).

'''♦ Мати дитини''', якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини). До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється '''позовна давність в один рік''', яка починається від дня реєстрації народження дитин [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n661 (статті 138 Сімейного кодексу України)].

'''♦ Чоловік, який вважає себе батьком''', має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n623 Сімейного кодексу України]). До вимоги про визнання батьківства застосовується '''позовна давність в один рік''', яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту частини другої статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n616 Сімейного кодексу України], відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України]. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

==Порядок звернення до суду з позовною заявою про оспорення батьківства==
Усі справи позовного провадження в порядку цивільного судочинства розглядаються ''районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами''.

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства ([[Файл:Pozovna-zayava.pdf|міні]]) та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі).

До позовної заяви додаються:
*копія свідоцтва про народження дитини (за можливості);
*копії інших доказів, які свідчать про те, що особа, яка звернулася до суду з таким позовом не може бути батьком/матір'ю дитини;
Відповідно до статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільно процесуального кодексу України] [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|доказами]] є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, наприклад:
#показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що подружжя довгий час не проживало разом);
#речові докази (наприклад, квитки, відрядні лист і тощо, що підтверджують факт тривалої відсутності чоловіка в той період, коли дружина завагітніла);
#результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз [[:Файл:Клопотання про проведення ДНК експертизи.docx|(зразок клопотання про проведення судово-генетичної експертизи)]].
[[Файл:Клопотання про проведення ДНК експертизи.docx|міні|Клопотання про проведення ДНК експертизи]]
Відповідно до статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, '''може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена''', або відмовити у його визнанні.
*відмова органу реєстрації актів цивільного стану про внесення змін (виключення) до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька;
*квитанція про сплату судового збору (крім випадків, коли заявник звільнений від сплати судового збору).
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»] за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 року - 1211,20 грн.).

Деякі категорії громадян мають пільги щодо сплати судового збору. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору наведені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 статті 5 Закону України «Про судовий збір»].

Відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун. Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану.

== Обмеження права на оспорювання батьківства==

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
*стосуються віку дитини;
*стосуються строків позовної давності.
''До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна.'' Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. ''Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.''

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується '''1 роком''' ''з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини'' (стаття 139 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.]

Такий же термін – '''1 рік''' – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України].
== Судова практика==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/89130842 Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року справа № 201/11183/16-ц] (суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення вказаної експертизи).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74262075 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року № 760/3977/15-ц] (якщо відповідач (наприклад, ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи).
*[http://hrlibrary.umn.edu/russian/euro/Rkalachevacase.html Рішення Європейського суду з прав людини від 07 травня 2009 року у справі "Калачова проти Російської Федерації"] (на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства).
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Створення та порядок припинення кредитної спілки

2025-05-12T15:35:57Z

Nataliia.churakova: Статтю перевірено на актуальність чинному законодавству. Виправлені незначні частини тексту, з метою лаконічності та спрощення поданої інформації та приведення у відповідність до змін НПА. Також у статті виправлені гіперпосилання на відповідні статті законів.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закон України «Про кредитні спілки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0183500-23#Text Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 183)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#top Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"]
== Визначення поняття «кредитної спілки». Види фінансових послуг, які надаються кредитною спілкою ==
'''Кредитна спілка''' - фінансова установа, створена на засадах кооперації з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових та інших послуг, а також здійснення іншої діяльності за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки та інших джерел, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n5 Законом України «Про кредитні спілки» (ст.1 Закону)]).

Відповідно до ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка є юридичною особою приватного права, що набуває статусу фінансової установи та право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг після отримання ліцензії на здійснення діяльності кредитної спілки.

Кредитна спілка може мати стандартну або спрощену ліцензію та може бути віднесена до категорії значимих кредитних спілок, за умови її відповідності критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора.

Для досягнення мети своєї діяльності, визначеної в Законі України «Про кредитні спілки» та статуті, кредитна спілка може засновувати та бути членом (учасником) об’єднаних кредитних спілок, асоціацій (об’єднань) кредитних спілок, бюро кредитних історій, благодійних організацій, громадських об’єднань, кооперативних банків, операторів платіжних систем, непідприємницьких товариств, а також бути членом (учасником) платіжних систем.

Кредитна спілка від свого імені може укладати договори та вчиняти інші правочини, що не суперечать законодавству України та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов’язки, що випливають із законодавства та укладених кредитною спілкою договорів, бути позивачем і відповідачем у суді.

Кредитна спілка здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку та відноситься до неприбуткових організацій у разі відповідності вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&text=%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#n10610 Податковим кодексом України (''п.п 133.4.1 п. 133.4 ст. 133)''.]

Кредитна спілка відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Члени кредитної спілки відповідають за зобов’язаннями кредитної спілки в межах, встановлених Законом України «Про кредитні спілки».

Відповідно до положень частини другої ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n43 Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка надає такі види фінансових послуг:

1) на підставі стандартної ліцензії:

- надання коштів та банківських металів у кредит;

- залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

2) на підставі спрощеної ліцензії

- надання коштів та банківських металів у кредит.

Регулятор має право прийняти рішення про включення до ліцензії кредитної спілки на підставі заяви кредитної спілки, за умови дотримання нею вимог Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про кредитні спілки» та нормативно-правових актів Регулятора щодо порядку та умов надання відповідних фінансових послуг, права на надання таких видів фінансових послуг:

1) надання гарантій;

2) фінансові платіжні послуги (крім послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима).

Кредитна спілка має право надавати фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями та/або надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, якщо такі послуги є валютними операціями, на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про валюту і валютні операції».

Кредитна спілка має право надавати послуги (виражати їх вартість), брати на себе та виконувати свої зобов’язання, виключно в національній валюті України (крім послуги з торгівлі валютними цінностями та послуги з переказу коштів без відкриття рахунків).

Кредитна спілка має право здійснювати іншу господарську діяльність, надавати інші послуги виключно за умови, що така діяльність, послуги пов’язані з основною діяльністю кредитної спілки з надання фінансових послуг або необхідна кредитній спілці для забезпечення більшої доступності фінансових послуг для її членів, а саме:

1) оплачувати за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданих їм кредитів та/або в межах їхніх вкладів (депозитів);

2) надавати посередницькі послуги, пов’язані з наданням фінансових послуг кредитною спілкою або іншим надавачем фінансових послуг, консультаційні та інформаційні послуги, пов’язані з наданням фінансових послуг;

3) надавати в оренду власне майно та/або в суборенду майно, що перебуває у її користуванні;

4) здійснювати благодійну діяльність;

5) здійснювати відступлення права вимоги за кредитами, наданими членам кредитної спілки та/або іншим кредитним спілкам, у разі виникнення простроченої заборгованості за такими кредитами;

6) здійснювати відчуження майна, переданого кредитній спілці в порядку звернення стягнення на майно боржника або переданого кредитній спілці її боржниками добровільно, та здійснювати управління предметом застави (іпотеки) в період до його відчуження;

7) набувати у власність майно, необхідне для здійснення кредитною спілкою діяльності, та відчужувати його;

8) розміщувати вільні кошти на депозитних та інших рахунках у банках, об’єднаних кредитних спілках, а також придбавати державні цінні папери, облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України, та паї кооперативних банків;

9) залучати на договірних умовах кредити від банків, від об’єднаних кредитних спілок та/або інших кредитних спілок, кошти інших юридичних осіб, з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора;

10) надавати кредити іншим кредитним спілкам;

11) здійснювати іншу господарську діяльність з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Кредитним спілкам забороняється здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі.

Кредитна спілка з урахуванням обсягу її ліцензії має право надавати фінансові послуги:

1) лише членам кредитної спілки - фінансові послуги, визначені підпунктом "б" пункту 1 частини другої та пунктами 1 і 2 частини третьої ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n43 Закону України «Про кредитні спілки»];

2) членам кредитної спілки та іншим кредитним спілкам - фінансову послугу з надання коштів та банківських металів у кредит;

3) будь-яким фізичним та юридичним особам - фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями, за умови наявності ліцензії на здійснення валютних операцій.

== Організаційні засади створення кредитної спілки ==

Згідно ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n94 Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів її засновників. Засновниками кредитної спілки можуть бути фізичні особи, які відповідають ознакам членства та не підпадають під обмеження членства, визначені частиною третьою ст.14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 Закону України «Про кредитні спілки»]. Кількість засновників кредитної спілки не може бути меншою за 50 осіб. Рішення про створення кредитної спілки оформлюється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар установчих зборів.

До протоколу установчих зборів додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (далі - список засновників), який не змінюється протягом строку діяльності кредитної спілки. У списку засновників обов’язково зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, дата народження, серія та номер паспорта громадянина України / номер паспорта громадянина України у формі картки або посвідки на проживання особи, яка мешкає в Україні, або національного паспорта іноземця чи документа, що його замінює, або іншого документа, що посвідчує особу, місце проживання, а також інші відомості, що підтверджують наявність ознак, передбачених частиною другою ст.14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 Закону України «Про кредитні спілки»] (у разі створення кредитної спілки не за територіальною ознакою). Дані про особу засвідчуються її власноручним підписом.

Установчі збори затверджують статут кредитної спілки, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації кредитної спілки, вирішують інші питання, пов’язані із створенням кредитної спілки.

Засновники кредитної спілки набувають статусу членів кредитної спілки після її державної реєстрації і повної сплати вступного та обов’язкового пайових внесків у порядку, встановленому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Повноваження засновника кредитної спілки закінчуються після державної реєстрації кредитної спілки в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до положень ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n107 Закону України «Про кредитні спілки»], установчим документом кредитної спілки є статут. Статут кредитної спілки, затверджений її установчими зборами, підписується особою, уповноваженою на це установчими зборами кредитної спілки.

У відповідності до положень ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n139 Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка отримує ліцензію шляхом внесення Регулятором відповідного запису до Реєстру. Кредитна спілка зобов’язана звернутися до Регулятора для отримання ліцензії протягом 120 календарних днів з дня її державної реєстрації як юридичної особи. У ліцензії зазначаються види фінансових послуг, які має право надавати кредитна спілка.

Кредитна спілка, яка має намір провадити діяльність (далі - заявник), подає до Регулятора заяву про видачу їй ліцензії та пакет документів, передбачених частиною другою ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n161 Закону України «Про кредитні спілки»].

Заявник подає до Регулятора разом із заявою про видачу ліцензії такі документи:

1) план діяльності заявника, складений згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Регулятора:

для заявників, які планують провадити діяльність на підставі спрощеної ліцензії, - на наступний рік;

для заявників, які планують провадити діяльність на підставі стандартної ліцензії, - на наступні три роки;

2) засвідчену в установленому порядку копію статуту заявника або код доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, що надає доступ до копії статуту в електронній формі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) відомості щодо комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг) заявника (за наявності);

4) документи, які підтверджують відповідність заявника вимогам, встановленим частиною першою ст.14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 Закону України «Про кредитні спілки»] за формою, визначеною нормативно-правовими актами Регулятора;

5) відомості та документи, визначені нормативно-правовими актами Регулятора, щодо:

а) наявності у заявника органів управління та системи внутрішнього контролю;

б) відповідності кваліфікаційним вимогам керівників заявника, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора, а також осіб, які відповідатимуть за здійснення відповідної функції у разі передачі функцій управління ризиками, контролю та/або внутрішнього аудиту на аутсорсинг;

в) організаційної структури заявника;

г) наявності у заявника обладнання, комп’ютерної техніки, інформаційних (автоматизованих) систем, необхідних для забезпечення належного надання фінансових послуг, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора;

6) документи за формою, встановленою нормативно-правовими актами Регулятора, що містять інформацію про:

а) юридичних осіб, у яких керівники заявника є керівниками;

б) юридичних осіб, у яких керівники заявника володіють істотною участю;

в) пов’язаних осіб заявника;

г) асоційованих осіб керівників заявника;

7) копії внутрішніх положень заявника за переліком, визначеним нормативно-правовими актами Регулятора, що регламентують надання фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю, в тому числі управління ризиками та внутрішнього аудиту;

8) документ, що підтверджує внесення заявником плати за розгляд пакета документів для видачі ліцензії, розмір якої встановлюється нормативно-правовими актами Регулятора.

У разі звернення заявника із заявою про включення до ліцензії права надавати фінансові послуги, визначені частиною третьою ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n43 Закону України «Про кредитні спілки»], заявник подає до Регулятора інші документи, передбачені законом та нормативно-правовими актами Регулятора з питань регулювання надання відповідних видів фінансових послуг.

Регулятор має право вимагати, а заявник зобов’язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення або перевірки наданих документів для підтвердження виконання встановлених законодавством вимог.

Регулятор розглядає поданий заявником пакет документів та приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня отримання Регулятором заяви про видачу ліцензії та повного пакета документів. У разі потреби перевірки достовірності поданих документів/інформації або отримання додаткових документів, необхідних для прийняття відповідного рішення. Регулятор має право продовжити строк розгляду але не більш як на 30 робочих днів. (ч. 1 ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n188 Закону України «Про кредитні спілки»]).

== Членство у кредитній спілці ==
Членами кредитної спілки можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України), фізичні особи - підприємці, які відповідають одній чи більше ознакам членства у кредитній спілці, визначеним частиною другою ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 Закону України «Про кредитні спілки»], а за умови дотримання вимог частини третьої цієї статті також:

1) фермерські господарства;

2) кооперативи;

3) професійні спілки із статусом первинних або місцевих;

4) релігійні організації;

5) об’єднання співвласників багатоквартирних будинків;

6) мікропідприємства.

Ознакою членства у кредитній спілці для фізичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців є:

1) проживання в одному селі, селищі, селищі міського типу, місті, районі в місті, районі адміністративно-територіальної одиниці або в межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, та всіх або кількох суміжних з нею адміністративно-територіальних одиниць (територіальна ознака). Для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Києві, проживанням у межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, вважається також проживання у населених пунктах Київської області; суміжними адміністративно-територіальними одиницями визнаються адміністративно-територіальні одиниці, суміжні з Київською областю. Для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Севастополі, проживанням у межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, вважається також проживання у населених пунктах Автономної Республіки Крим;

2) спільне місце роботи (фізична особа - підприємець, юридична особа (підприємство, установа, організація), що є роботодавцем осіб, які мають намір стати членами кредитної спілки);

3) спільне місце військової служби осіб, які мають намір стати членами кредитної спілки;

4) належність до однієї професійної спілки;

5) належність до однієї релігійної організації, яка здійснює діяльність у селі, селищі, селищі міського типу, місті, районі в місті, районі або в межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, та всіх або кількох суміжних (для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Києві, суміжними адміністративно-територіальними одиницями визнаються адміністративно-територіальні одиниці, суміжні з Київською областю) з нею адміністративно-територіальних одиниць;

6) місце навчання та/або роботи в одному закладі освіти.

Кредитна спілка може обрати лише одну ознаку членства із зазначених вище, крім випадків, крім випадків, доповнення ознакою членства приєднаної кредитної спілки.

Не можуть бути засновниками та/або членами кредитної спілки фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена судом, а також особи, які визнані судом недієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, або особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень з корисливих мотивів або у сфері господарської діяльності, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Відсутність зазначених обставин, підтверджується особою у заяві про вступ до кредитної спілки.

Юридичні особи, зазначені у частині першій ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 Закону України «Про кредитні спілки»], можуть стати членами виключно тієї кредитної спілки, яка створена за територіальною ознакою, за умови що вони:

1) мають місцезнаходження в межах адміністративно-територіальної одиниці (адміністративно-територіальних одиниць), проживання на території якої (яких) є ознакою членства фізичних осіб у кредитній спілці;

2) не перебувають у процесі припинення і щодо них не відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);

3) відповідають критеріям, визначеним абзацами другим - п’ятим частини другої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n51 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні]" (застосовується для мікропідприємств).

Включення особи до складу членів кредитної спілки та виключення її із складу членів кредитної спілки здійснюються в порядку, визначеному статутом кредитної спілки.

Втрата членом кредитної спілки ознаки членства, зазначеної у статуті кредитної спілки, не тягне за собою припинення членства такого члена у кредитній спілці.

Набуття членства у кредитній спілці настає з дня повної сплати особою вступного та обов’язкового пайового внесків у порядку, визначеному статутом кредитної спілки. У першу чергу сплачується вступний внесок. У разі якщо вступний та обов’язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства у кредитній спілці вважається день сплати обов’язкового пайового внеску в повному обсязі.

Перед набуттям особою членства у кредитній спілці така особа має бути ознайомлена з інформацією про її права та обов’язки як члена кредитної спілки, про ризик збитків, пов’язаних з діяльністю кредитної спілки, який вона несе у межах своїх пайових внесків у разі набуття членства у кредитній спілці, про розміри вступного та обов’язкового пайового внесків, які сплачуються при вступі до кредитної спілки, про перелік фінансових послуг, які надає кредитна спілка, а також з інформацією про ліцензію кредитної спілки. Така інформація має бути надана кредитною спілкою особі безоплатно у письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"), а ознайомлення з нею підтверджується власноручним підписом або електронним підписом такої особи.

Кредитна спілка відповідно до нормативно-правових актів Регулятора забезпечує ведення за допомогою облікової та реєстраційної системи персоніфікованого обліку членів кредитної спілки - реєстру членів кредитної спілки, який, зокрема, має містити інформацію про довіреності, видані її членами для представлення на загальних зборах членів кредитної спілки (у тому числі довіреності, які втратили чинність).

Ведення персоніфікованого обліку членів кредитної спілки здійснюється шляхом створення для кожного члена кредитної спілки облікового запису (картки), якому присвоюється унікальний номер.

Члени кредитної спілки не відповідають за зобов’язаннями кредитної спілки і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю кредитної спілки, у межах своїх пайових внесків.

Кредитна спілка не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, крім випадків надання їм гарантій.

== Права та обов’язки членів кредитної спілки ==
Права та обов’язки членів кредитної спілки передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n280 Закону України «Про кредитні спілки»].

'''Члени кредитної спілки мають право:'''

* брати участь в управлінні кредитною спілкою, обирати та бути обраними до складу органів управління кредитної спілки;

* вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки;

* користуватися фінансовими та іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту;

* безоплатно отримувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися із статутом кредитної спілки, протоколами загальних зборів членів кредитної спілки, рішеннями наглядової ради кредитної спілки, а також з іншими документами, визначеними статутом та внутрішніми документами кредитної спілки, з дотриманням законодавства про захист персональних даних та про забезпечення збереження таємниці фінансової послуги. За надання копій документів кредитна спілка може стягувати плату, розмір якої не може перевищувати вартість витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов’язаних із пересиланням документів поштою;

* одержувати дохід на свій пайовий внесок у порядку, встановленому ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n280 Закону України «Про кредитні спілки»] та статутом кредитної спілки, якщо можливість отримувати такий дохід передбачена статутом кредитної спілки; вийти із складу членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки;
* звертатися до кредитної спілки з будь-яких питань її діяльності;

* оскаржувати рішення кредитної спілки у судовому порядку.

'''Члени кредитної спілки зобов’язані:'''

* дотримуватися статуту та інших внутрішніх документів кредитної спілки;

* виконувати свої зобов’язання перед кредитною спілкою, в тому числі брати участь у формуванні капіталу кредитної спілки, зокрема сплачувати у грошовій формі внески, визначені ст.33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n678 Закону України «Про кредитні спілки»], у розмірах, порядку та строки, що визначені статутом кредитної спілки та/або рішеннями загальних зборів членів кредитної спілки;

* виконувати рішення загальних зборів членів кредитної спілки та інших органів управління кредитної спілки;
* не розголошувати інформацію з обмеженим доступом про діяльність кредитної спілки.

Члени кредитної спілки можуть мати також інші права та обов’язки, передбачені Законом і статутом кредитної спілки.

== Припинення членства у кредитній спілці ==
'''Відповідно до ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n297 Закону України «Про кредитні спілки»] членство у кредитній спілці припиняється у разі:'''

* добровільного виходу за заявою члена кредитної спілки;
* смерті або оголошення померлою фізичної особи, фізичної особи - підприємця - члена кредитної спілки, припинення юридичної особи - члена кредитної спілки. Втрата фізичною особою статусу підприємця не має наслідком припинення членства у кредитній спілці самої фізичної особи;
* обмеження судом цивільної дієздатності, визнання судом недієздатним, чи відбування покарання у вигляді позбавлення волі, або отримання судимості за вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, чи з корисливих мотивів;
* прийняття наглядовою радою кредитної спілки або виконавчим органом кредитної спілки (у разі делегування виконавчому органу таких повноважень наглядовою радою кредитної спілки) рішення про виключення члена з кредитної спілки, якщо такий член кредитної спілки:

# не має додаткових пайових внесків у кредитній спілці та протягом трьох років жодного разу не користувався фінансовими послугами, які надаються кредитною спілкою, не вчиняв фінансових операцій, не брав участі в роботі органів управління кредитної спілки;
# не виконував рішення загальних зборів членів кредитної спілки щодо сплати внесків;

* припинення кредитної спілки шляхом ліквідації;
* прийняття рішення загальними зборами членів кредитної спілки про виключення члена кредитної спілки з інших підстав, визначених статутом кредитної спілки;
* якщо член кредитної спілки - юридична особа, зазначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 пункті 6 частини першої] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 ст.14 Закону України «Про кредитні спілки»], не відповідає критеріям мікропідприємства, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n51 статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"]

У разі припинення членства особи у кредитній спілці її обов’язкові пайові внески підлягають поверненню після завершення календарного року, в якому припинено членство, в порядку та на умовах, передбачених Законом, нормативно-правовими актами Регулятора та статутом кредитної спілки.

Інші внески, крім вступного внеску та інших визначених статутом кредитної спілки безповоротних внесків членів кредитної спілки, підлягають поверненню в порядку та строки, передбачені законодавством та статутом кредитної спілки.

У разі смерті члена кредитної спілки або оголошення його померлим належні йому кошти підлягають виплаті спадкоємцю такого члена кредитної спілки у порядку, встановленому законом. У разі державної реєстрації припинення юридичної особи - члена кредитної спілки кошти, належні такій юридичній особі, підлягають поверненню її правонаступникам, а в разі відсутності правонаступників зараховуються до резервного капіталу кредитної спілки.

Член кредитної спілки, виключений на підставі рішення загальних зборів членів кредитної спілки, має право оскаржити відповідне рішення у судовому порядку.

== Система управління кредитної спілкою ==
Згідно ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, наглядова рада та виконавчий орган кредитної спілки.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки.

Кредитна спілка зобов’язана утворити наглядову раду (далі - рада кредитної спілки), що представляє інтереси членів кредитної спілки в період між проведенням загальних зборів членів кредитної спілки та визначає стратегію її розвитку, здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав та інтересів кредитної спілки та її членів з урахуванням інтересів інших кредиторів. Рада кредитної спілки не бере участі в поточному управлінні кредитною спілкою.

Виконавчим органом кредитної спілки, що здійснює поточне управління, є правління кредитної спілки або одноосібний виконавчий орган.

Органи управління кредитної спілки утворюються і діють у порядку, визначеному Законом та статутом кредитної спілки.

Члени ради та члени правління кредитної спілки несуть відповідальність за діяльність кредитної спілки у межах своїх повноважень.
== Способи виходу кредитної спілки з ринку ==
Відповідно до ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n1106 Закону України «Про кредитні спілки»], вихід кредитної спілки з ринку (далі - вихід з ринку) - це припинення здійснення кредитною спілкою своєї діяльності як юридичної особи.

Вихід з ринку може здійснюватися за рішенням:

1) кредитної спілки (добровільний вихід з ринку);

2) суду внаслідок прийняття Регулятором рішення про віднесення кредитної спілки до категорії неплатоспроможних та/або у разі анулювання Регулятором ліцензії кредитної спілки (примусовий вихід з ринку).

Добровільний вихід з ринку може здійснюватися шляхом:

1) реорганізації кредитної спілки;

2) ліквідації кредитної спілки.

Добровільний вихід з ринку можливий, за умови що Регулятором не прийнято рішення про віднесення кредитної спілки до категорії неплатоспроможних та/або про анулювання ліцензії кредитної спілки.

Процедура добровільного виходу з ринку здійснюється у такому порядку:

1) затвердження радою кредитної спілки плану виходу з ринку;

2) отримання від Регулятора попереднього дозволу на вихід з ринку;

3) прийняття загальними зборами членів кредитної спілки рішення про реорганізацію (злиття або приєднання) або про ліквідацію кредитної спілки, затвердження плану виходу з ринку;

4) отримання дозволу Регулятора на вихід з ринку та затвердження Регулятором плану виходу з ринку;

5) виконання кредитною спілкою плану виходу з ринку;

6) відкликання ліцензії кредитної спілки та виключення її з Реєстру.

Припинення кредитної спілки здійснюється відповідно до закону та нормативно-правових актів Регулятора.

Кредитна спілка вважається такою, що припинила свою діяльність, після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
[[Категорія:Фінансове право]]

Порядок відрядження в межах України

2025-05-09T06:50:38Z

Nataliia.churakova: Статтю перевірено на актуальність чинному законодавству. У розділі «Службове відрядження» додано інформацію щодо відрядження працівника в межах України. Видалено незначні частини тексту, з метою лаконічності та спрощення поданої інформації. Також у статтю додано розділом «Див. також» з пов’язаною темою «Гарантії та компенсації при службових відрядженнях» .

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/345-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2022 р. № 345 "Деякі питання відшкодування витрат на відрядження в межах України державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, в умовах воєнного стану"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон"]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |На період дії воєнного стану, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”], відшкодування фактичних витрат, що перевищують граничну суму витрат на найм житлового приміщення за добу, визначену для України додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”, здійснюється з дозволу керівника згідно з підтвердними документами та не може перевищувати 1800 гривень (без урахування витрат на оплату податку на додану вартість).
|}

==Службове відрядження==
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункт 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]

Відрядження працівника в межах України здійснює керівник підприємства або його заступник за наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання, пункт призначення, строк, оплата, а також у разі потреби інші ключові моменти пов’язані з відрядженням.

Не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n973 (стаття 177 Кодексу законів про працю України)]

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n53 (стаття 8 Закон України «Про охорону праці»)]
==Оплата відрядження==
Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний '''до закінчення ''п'ятого'' банківського дня''', наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат .

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Вказані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Документально підтверджені витрати та добові витрати відшкодовуються також супроводжуючому (не більше ніж одному) відрядженого працівника у разі, якщо він має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів]" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон]. 
У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи). 
У разі якщо працівник застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі, йому відшкодовується збір за переказ грошових коштів електронними засобами (згідно з правилами платіжної системи) за наявності документального підтвердження його сплати (виписка з карткового рахунку або інший документ на паперовому носії, що підтверджує суму сплаченого збору).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищив '''10 банківських днів''', за наявності поважних причин керівник може продовжити такий строк '''до 20 банківських днів''' (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами). 
Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен '''протягом ''трьох'' банківських днів''' з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти. 
Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів має здійснюватися '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження. 
Заробітна плата переказується поштою відрядженому працівникові на його прохання за рахунок підприємства, що його відрядило, або перераховується у безготівковій формі на відповідний рахунок із застосуванням платіжних карток. 
За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98] (сума добових витрат в межах України становить 300 '''гривень'''). 
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні. 
При відрядженні працівника ''строком на один день'' або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. 
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. 
За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати включаються виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо).

Відповідно до підпункту «а» підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 170.9.1 ПКУ] не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
==Витрати при відрядженні та їх відшкодування==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 (стаття 121 Кодексу законів про працю України)].

Державним службовцям, а також іншим особам, що направляються у відрядження, перебувають за кордоном тривалий строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, у разі відрядження в межах держави перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави. У разі відрядження у межах держави перебування строком на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 40 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац четвертий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]).

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності підтвердних документів (далі - підтвердні документи) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац другий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]). Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат. Сума надміру витрачених коштів (залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), а особам, зазначеним в абзацах другому і третьому цього пункту, які отримали аванс готівкою, - до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]).

Під час складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, перерахунок здійснених у відрядженні витрат, які підтверджені документально, здійснюється відповідно до фактичного обмінного курсу, застосованого банком, у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти - виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження такого звіту.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із підтвердними документами працівник зобов’язаний подати до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

У разі коли під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник підприємства, установи чи організації за наявності поважних причин може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.

Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються:

1) витрати:

на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;

на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах;

на оформлення закордонних паспортів;

на оформлення дозволів на в'їзд (віз);

на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності документального підтвердження про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;

на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;

на оплату службових телефонних розмов;

2) комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги.

Відшкодування зазначених та добових витрат здійснюється також супроводжуючому (не більше ніж одному) особи, визначеної в абзаці першому цього пункту, в разі, коли вона має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Крім того, особам, що забезпечують урядовим зв’язком Президента України та Прем’єр-міністра України під час здійснення ними офіційних і робочих візитів за кордон, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, які пов’язані з виконанням службової діяльності:

на наймання приміщень (кімнат) для урядового зв’язку;

на оплату прокладання ресурсу телекомунікаційних мереж;

на оплату підключення та інсталяції виділених ліній Інтернету і їх тарифікації;

на придбання карток мобільного зв’язку місцевих мобільних операторів з доступом до Інтернету;

на придбання додаткових квитків для перевезення обладнання урядового зв’язку.

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

==Строк відрядження==
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження. 
'''Строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів''', за винятком випадків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

Строк відрядження, пов’язаного із забезпеченням діяльності державних органів влади в особливому режимі в умовах воєнного стану, працівників державних органів, а також підприємств, установ та організацій, які здійснюють функції з обслуговування державних органів влади та утримуються (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, виключно в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах,не може перевищувати 180 днів.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи. 
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. 
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. 
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).

З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від працівника причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.
Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
==Робочий час та час відпочинку при відрядженні==
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим [[Робочий час працівників. Надурочні роботи|робочого часу]] того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. 
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. 
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. 
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. 
Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада)протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Державному службовцю, який направлений у службове відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»].[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункти 8 -13 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]
==Куди звернутися, строки звернення==
Для вирішення спірних питань щодо відшкодування витрат на відрядження можна звернутися до комісії по трудових спорах або безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

'''Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв'''

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах ''у тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 (стаття 225 Кодексу законів про працю України)].

'''Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів'''

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду ''в тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233 Кодексу законів про працю України)].

'''Судовий збір'''

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розмір судового збору складає один відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»)].

== Див. також ==
[[Гарантії та компенсації при службових відрядженнях|· Гарантії та компенсації при службових відрядженнях]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Трудове право]]

Право власності на землю юридичних осіб

2024-12-06T13:08:47Z

Nataliia.churakova: У цій статті видалено інформацію стосовно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX та змін до нього від 19 жовтня 2022 року (реєстр. №7636). Оскільки зазначена інформація стосувалась оренди та приватизації земельних ділянок, а не права власності на землю юридичних осіб. Тему «Порядок набуття права власності на землю та реєстрація права власності» – розділено

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#n514 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] 

== '''Поняття юридична особа''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n437 статті 80 Цивільного кодексу України] '''юридичною особою''' слід вважати – організацію, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Отже юридична особа також може бути стороною земельних правовідносин.

'''Земельні відносини''' - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

'''Суб'єктами''' земельних відносин можуть бути фізичні особи, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

'''Об'єктами''' земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n23 стаття 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)]).

Юридичні особи як суб'єкти права власності поділяються на вітчизняні та іноземні.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n905 стаття 117 Господарського кодексу України]).

== '''Порядок набуття права власності на землю.''' ==
Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
* придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу (підставою для внесення земельної ділянки до статутного фонду юридичної особі є рішення власника цієї земельної ділянки.);
* прийняття спадщини;
* виникнення інших підстав, передбачених законом.
'''Юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави''', можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до Земельного кодексу України не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року.

Землі ''сільськогосподарського'' призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом '''одного року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n654 стаття 82 ЗК України]'''.

З урахуванням норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 статті 130 ЗК України] набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть, зокрема, юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів.

'''Забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:'''

1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);

2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;

3) особами, які належать або належали до терористичних організацій;

4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави;

5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;

6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких та/або стосовно учасників (акціонерів, членів) або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;

8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1170 статтею 130 ЗК України], затверджується Кабінетом Міністрів України. Перевірка здійснюється в автоматизованому порядку, шляхом інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

== '''Реєстрація права власності''' ==
Право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 (стаття 125 ЗК України)].

Державна реєстрація прав проводиться в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з урахуванням таких особливостей як: прийняття документів, їх перевірка, прийняття рішення, та видача документів (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

В залежності від того, який об'єкт та з якою метою реєструється необхідно зібрати той чи інший пакет документів.
=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок''''' ===
'''''(внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо)''''' подаються:
* документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна;
* рішення органу або особи, уповноваженого установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);
* письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення''''' ===
'''''(ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи''''' подаються:
* документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);
* передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);
* розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).
=== '''''Для державної реєстрації права власності у зв’язку з передачею майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи''''' ===
'''''подаються:'''''
* документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
* рішення органу або особи, уповноваженого установчими документами такої юридичної особи або законом, про передачу майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи.
[[Категорія:Право власності на землю‎ ]]

Порядок відрядження в межах України

2024-10-11T04:52:48Z

Nataliia.churakova: Деталізовано посилання на нормативноправові акти. розширено зміст розділу "Куди звернутися, строки звернення" в частині судового збору та додані посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України «Про державну службу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/345-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2022 р. № 345 "Деякі питання відшкодування витрат на відрядження в межах України державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, в умовах воєнного стану"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 “Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон”]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |На період дії воєнного стану, введеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”], відшкодування фактичних витрат, що перевищують граничну суму витрат на найм житлового приміщення за добу, визначену для України додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”, здійснюється з дозволу керівника згідно з підтвердними документами та не може перевищувати 1800 гривень (без урахування витрат на оплату податку на додану вартість).
|}

==Службове відрядження==
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункт 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]

Не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n973 (стаття 177 Кодексу законів про працю України)]

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n53 (стаття 8 Закон України «Про охорону праці»)]
==Оплата відрядження==
Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний '''до закінчення ''п'ятого'' банківського дня''', наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами як аванс для здійснення поточних витрат (у межах України - у національній валюті, за кордон - у валюті держави, до якої відряджається працівник, або у доларах США/євро, або у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження).

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Вказані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Документально підтверджені витрати та добові витрати відшкодовуються також супроводжуючому (не більше ніж одному) відрядженого працівника у разі, якщо він має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов'язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів]" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон]. 
У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи). 
У разі якщо працівник застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі, йому відшкодовується збір за переказ грошових коштів електронними засобами (згідно з правилами платіжної системи) за наявності документального підтвердження його сплати (виписка з карткового рахунку або інший документ на паперовому носії, що підтверджує суму сплаченого збору).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищив '''10 банківських днів''', за наявності поважних причин керівник може продовжити такий строк '''до 20 банківських днів''' (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами). 
Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен '''протягом ''трьох'' банківських днів''' з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти. 
Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів має здійснюватися '''до закінчення ''третього'' банківського дня''' після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження. 
Заробітна плата переказується поштою відрядженому працівникові на його прохання за рахунок підприємства, що його відрядило, або перераховується у безготівковій формі на відповідний рахунок із застосуванням платіжних карток. 
За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98] (сума добових витрат в межах України становить 300 '''гривень'''). 
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні. 
При відрядженні працівника ''строком на один день'' або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. 
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. 
За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати включаються виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо).

Відповідно до підпункту «а» підпункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 170.9.1 ПКУ] не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.
==Витрати при відрядженні та їх відшкодування==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 (стаття 121 Кодексу законів про працю України)].

Державним службовцям, а також іншим особам, що направляються у відрядження, перебувають за кордоном тривалий строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, у разі відрядження в межах держави перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави. У разі відрядження у межах держави перебування строком на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 40 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац четвертий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]).

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності підтвердних документів (далі - підтвердні документи) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац другий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]). Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат. Сума надміру витрачених коштів (залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), а особам, зазначеним в абзацах другому і третьому цього пункту, які отримали аванс готівкою, - до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF (абзац пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]).

Під час складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, перерахунок здійснених у відрядженні витрат, які підтверджені документально, здійснюється відповідно до фактичного обмінного курсу, застосованого банком, у разі відсутності підтвердних документів про обмін валюти - виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, що встановлений Національним банком України на день затвердження такого звіту.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження, разом із підтвердними документами працівник зобов’язаний подати до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної роботи. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів. 
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

У разі коли під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник підприємства, установи чи організації за наявності поважних причин може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.

Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються:

1) витрати:

на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;

на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах;

на оформлення закордонних паспортів;

на оформлення дозволів на в'їзд (віз);

на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності документального підтвердження про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;

на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;

на оплату службових телефонних розмов;

2) комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги.

Відшкодування зазначених та добових витрат здійснюється також супроводжуючому (не більше ніж одному) особи, визначеної в абзаці першому цього пункту, в разі, коли вона має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.

Крім того, особам, що забезпечують урядовим зв’язком Президента України та Прем’єр-міністра України під час здійснення ними офіційних і робочих візитів за кордон, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, які пов’язані з виконанням службової діяльності:

на наймання приміщень (кімнат) для урядового зв’язку;

на оплату прокладання ресурсу телекомунікаційних мереж;

на оплату підключення та інсталяції виділених ліній Інтернету і їх тарифікації;

на придбання карток мобільного зв’язку місцевих мобільних операторів з доступом до Інтернету;

на придбання додаткових квитків для перевезення обладнання урядового зв’язку.

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

==Строк відрядження==
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження. 
'''Строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів''', за винятком випадків, передбачених [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

Строк відрядження, пов’язаного із забезпеченням діяльності державних органів влади в особливому режимі в умовах воєнного стану, працівників державних органів, а також підприємств, установ та організацій, які здійснюють функції з обслуговування державних органів влади та утримуються (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, виключно в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах,не може перевищувати 180 днів.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи. 
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. 
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98]. 
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).

З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від працівника причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.
Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
==Робочий час та час відпочинку при відрядженні==
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим [[Робочий час працівників. Надурочні роботи|робочого часу]] того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. 
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. 
Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. 
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. 
Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада)протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Державному службовцю, який направлений у службове відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України «Про державну службу»].[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#n12 (пункти 8 -13 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).]
==Куди звернутися, строки звернення==
Для вирішення спірних питань щодо відшкодування витрат на відрядження можна звернутися до комісії по трудових спорах або безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

'''Строки звернення до комісії по трудових спорах та порядок прийняття заяв'''

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах ''у тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 (стаття 225 Кодексу законів про працю України)].

'''Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів'''

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду ''в тримісячний строк'' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233 Кодексу законів про працю України)].

'''Судовий збір'''При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розмір судового збору складає один відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»)].
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Трудове право]]

Порядок створення та реєстрації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

2024-08-07T13:18:06Z

Nataliia.churakova: Змінено поняття та види з сільськогосподарських кооперативів на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Редаговано посилання на актуальні. Додано інформацію по розділах. Структуровано інформацію шляхом виділення. З розділу НПА видалено посилання законодавства, яке не використовується в статті.

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1087-15 Закон України "Про кооперацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#Text Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"]

== '''Поняття сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу''' ==
'''Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив''' - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n6 ст.1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"])

== '''Види сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів''' ==

===== '''1. Переробний сільськогосподарський обслуговуючий кооператив''' =====
До переробних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів належать кооперативи, які здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, що виробляється членами таких кооперативів (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, луб’яних культур, лісо- і пиломатеріалів тощо) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80#n300 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"]).

===== '''2. Заготівельно-збутовий сільськогосподарський обслуговуючий кооператив''' =====
Заготівельно-збутові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють, зокрема, заготівлю, зберігання, передпродажну обробку та продаж продукції, виробленої членами таких кооперативів, надають їм маркетингові послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80#n300 ч. 3 ст. 5 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"]).

===== '''3. Постачальницький сільськогосподарський обслуговуючий кооператив''' =====
Постачальницькі сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи утворюються з метою закупівлі та постачання членам таких кооперативів засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, виготовлення сировини, матеріалів та постачання їх членам кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80#n300 ч. 4 ст. 5 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"]).

Допускається поєднання кількох видів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, внаслідок чого утворюються багатофункціональні кооперативи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80#n300 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"]).

== '''Членство у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі''' ==
Засновниками та членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу. При цьому чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80#n307 (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про сільськогосподарські кооперативи").]

Засновники сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів кооперативу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n60 (ч. 11 ст. 6 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію")]

== '''Основні етапи створення та реєстрації сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів''' ==

==== '''І етап''' ====
Проведення установчих зборів сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, на яких повинні бути вирішені такі питання:

# Про створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та затвердження його статуту.
# Обрання голови кооперативу.
# Призначення відповідальної особи за державну реєстрацію кооперативу.
# Визначення та затвердження юридичної адреси кооперативу.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи- прізвище, ім'я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні- дані документа, який його замінює); для юридичної особи- прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу- підписом її уповноваженого представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n55 ч. 4 ст. 7 Закону України "Про кооперацію"]).

==== '''ІІ етап''' ====
Розробка статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

==== '''ІІІ етап''' ====
Засвідчення у нотаріуса підписів засновників у статуті (у двох примірниках) та засвідчення копії протоколу установчих зборів.

==== '''IV етап''' ====
Подання заяви державному реєстратору у паперовій або електронній формі, а також інших документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n467 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"]).

== '''Зразок заяви про державну реєстрацію юридичної особи''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16 Зразок заяви про державну реєстрацію юридичної особи].
[[ Категорія: Господарське право]]

Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

2024-06-13T13:08:18Z

Nataliia.churakova: Редагування статті здійснено з метою уточнення гіперпосилань на відповідні статті нормативно-правових актів. Виключено абзац з повідомленням, що відповідачами у даній справі є батько дитини та державний орган реєстрації актів цивільного стану, якщо у позовній заяві стоїть питання про виключення з актового запису... Як правило, державний орган реєстрації актів цивільного стану не є зацікавленою стороною по справі, а тому його залучають у якості третьої особи. Про що, нижче у консультації написано

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]

== Загальна інформація ==
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 частина перша статті 122 Сімейного кодексу України]).

'''Оспорювання батьківства''' – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 Сімейного кодексу України], має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 стаття 136 Сімейного кодексу України]).

== Хто має право на оспорення батьківства ==
♦ Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 і 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 Сімейного кодексу України]. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство:

# якщо дитина народжена у шлюбі;
# якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
# якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо '''в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини''', а також особа, яка '''дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 частина п'ята статті 136 Сімейного кодексу України]).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586 статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу України], має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n648 Сімейного кодексу України]).

Як роз’яснено в пункті 11 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"], предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини '''[[позовна давність]] не застосовується'''.

♦ Діти-спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n656 частина перша та частина друга статті 137 Сімейного кодексу України]).

♦ Дружина або батьки (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n656 частина третя статті 137 Сімейного кодексу України]).

♦ Мати дитини, якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n661 статті 138 Сімейного кодексу України]).

♦ Чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства (стаття 129 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n623 Сімейного кодексу України]). До вимоги про визнання батьківства застосовується '''позовна давність в один рік''', яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту частини другої статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n616 Сімейного кодексу України], відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України]. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

== Порядок звернення до суду з позовною заявою про оспорення батьківства ==
Усі справи позовного провадження в порядку цивільного судочинства розглядаються ''районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами''.

До суду подається позовна заява про оспорення батьківства ([[Файл:Pozovna-zayava.pdf|міні]]) та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі).

До позовної заяви додаються:
* копія свідоцтва про народження дитини (за можливості);
* копії інших доказів, які свідчать про те, що особа, яка звернулася до суду з таким позовом не може бути батьком/матір'ю дитини;
Відповідно до статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільно процесуального кодексу України] [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|доказами]] є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, наприклад:
# показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що подружжя довгий час не проживало разом);
# речові докази (наприклад, квитки, відрядні лист і тощо, що підтверджують факт тривалої відсутності чоловіка в той період, коли дружина завагітніла);
# результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз.
Відповідно до статті 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, '''може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена''', або відмовити у його визнанні.
* відмова органу реєстрації актів цивільного стану про внесення змін (виключення) до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька;
* квитанція про сплату судового збору (крім випадків, коли заявник звільнений від сплати судового збору).
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»] за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 року - 1211,20 грн.).

Деякі категорії громадян мають пільги щодо сплати судового збору. Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору наведені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 статті 5 Закону України «Про судовий збір»].

Відповідачем в даній категорії справ є другий з батьків, або опікун. Оскільки при поданні позову ставиться вимога і про оспорення батьківства і про виключення з актового запису (внесення змін до актового запису) про народження дитини, то третьою особою необхідно залучити органи реєстрації актів цивільного стану.

== Обмеження права на оспорювання батьківства ==

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
* стосуються віку дитини;
* стосуються строків позовної давності.
''До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна.'' Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. ''Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.''

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується '''1 роком''' ''з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини'' (стаття 139 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство.]

Такий же термін – '''1 рік''' – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89130842 Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року справа № 201/11183/16-ц] (суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення вказаної експертизи).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74262075 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року № 760/3977/15-ц] (якщо відповідач (наприклад, ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи).
* [http://hrlibrary.umn.edu/russian/euro/Rkalachevacase.html Рішення Європейського суду з прав людини від 07 травня 2009 року у справі "Калачова проти Російської Федерації"] (на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства).
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Створення та порядок припинення кредитної спілки

2024-05-14T07:49:59Z

Nataliia.churakova: Доповнено зміст цієї консультації щодо викладення переліку прав та обов'язків учасників кредитної спілки та додоно інформацію про підстави припинення членства у кредитній спілці.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закон України «Про кредитні спілки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0183500-23#Text Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 25.12.2023 № 183)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#top Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"]
== Визначення поняття «кредитної спілки». Види фінансових послуг, які надаються кредитною спілкою ==
'''Кредитна спілка''' - фінансова установа, створена на засадах кооперації з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових та інших послуг, передбачених цим Законом, а також здійснення іншої діяльності, визначеної цим Законом, за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки та інших визначених цим Законом джерел (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки» (далі - Закон)]).

Відповідно до ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка є юридичною особою приватного права, що створюється відповідно до закону. Кредитна спілка набуває статусу фінансової установи та право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг після отримання ліцензії на здійснення діяльності кредитної спілки (далі - ліцензія) у порядку, передбаченому цим Законом.

Кредитна спілка може мати стандартну або спрощену ліцензію. Якщо цим Законом не визначено інше, дія положень цього Закону щодо видачі, анулювання ліцензії поширюється і на стандартну ліцензію, і на спрощену ліцензію.

Кредитну спілку може бути віднесено до категорії значимих кредитних спілок, за умови її відповідності критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора.

Для досягнення мети своєї діяльності, визначеної в цьому Законі та статуті кредитної спілки, кредитна спілка на умовах, визначених законом, може засновувати та бути членом (учасником) об’єднаних кредитних спілок, асоціацій (об’єднань) кредитних спілок, бюро кредитних історій, благодійних організацій, громадських об’єднань, кооперативних банків, операторів платіжних систем, непідприємницьких товариств, а також бути членом (учасником) платіжних систем.

Кредитна спілка не може бути засновником або учасником іншого, ніж зазначено у частині п’ятій цієї статті, суб’єкта (суб’єктів) господарювання, крім випадків, передбачених законом.

Кредитна спілка від свого імені може укладати договори та вчиняти інші правочини, що не суперечать цьому Закону, законодавству України та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов’язки, що випливають із законодавства та укладених кредитною спілкою договорів, бути позивачем і відповідачем у суді.

Кредитна спілка здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку (некомерційне господарювання). Кредитна спілка з метою оподаткування відноситься до неприбуткових організацій у разі відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

Кредитна спілка відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Члени кредитної спілки відповідають за зобов’язаннями кредитної спілки в межах, встановлених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка надає такі види фінансових послуг:

1) на підставі стандартної ліцензії:

а) надання коштів та банківських металів у кредит;

б) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

2) на підставі спрощеної ліцензії - надання коштів та банківських металів у кредит.

Регулятор має право прийняти рішення про включення до ліцензії кредитної спілки на підставі заяви кредитної спілки, за умови дотримання нею вимог Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", цього Закону та нормативно-правових актів Регулятора щодо порядку та умов надання відповідних фінансових послуг, права на надання таких видів фінансових послуг:

1) надання гарантій;

2) фінансові платіжні послуги (крім послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима).

Кредитна спілка має право надавати фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями та/або надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, якщо такі послуги є валютними операціями, на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про валюту і валютні операції".

Кредитна спілка має право надавати послуги (виражати їх вартість), брати на себе та виконувати свої зобов’язання, виключно в національній валюті України (крім послуги з торгівлі валютними цінностями та послуги з переказу коштів без відкриття рахунків).

Кредитна спілка має право здійснювати іншу господарську діяльність, надавати інші послуги виключно за умови, що така діяльність, послуги пов’язані з основною діяльністю кредитної спілки з надання фінансових послуг або необхідна кредитній спілці для забезпечення більшої доступності фінансових послуг для її членів, а саме:

1) оплачувати за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданих їм кредитів та/або в межах їхніх вкладів (депозитів);

2) надавати посередницькі послуги, пов’язані з наданням фінансових послуг кредитною спілкою або іншим надавачем фінансових послуг, консультаційні та інформаційні послуги, пов’язані з наданням фінансових послуг;

3) надавати в оренду власне майно та/або в суборенду майно, що перебуває у її користуванні;

4) здійснювати благодійну діяльність;

5) здійснювати відступлення права вимоги за кредитами, наданими членам кредитної спілки та/або іншим кредитним спілкам, у разі виникнення простроченої заборгованості за такими кредитами;

6) здійснювати відчуження майна, переданого кредитній спілці в порядку звернення стягнення на майно боржника або переданого кредитній спілці її боржниками добровільно, та здійснювати управління предметом застави (іпотеки) в період до його відчуження;

7) набувати у власність майно, необхідне для здійснення кредитною спілкою діяльності, та відчужувати його;

8) розміщувати вільні кошти на депозитних та інших рахунках у банках, об’єднаних кредитних спілках, а також придбавати державні цінні папери, облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України, та паї кооперативних банків;

9) залучати на договірних умовах кредити від банків, від об’єднаних кредитних спілок та/або інших кредитних спілок, кошти інших юридичних осіб, з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора;

10) надавати кредити іншим кредитним спілкам;

11) здійснювати іншу господарську діяльність з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.

Кредитним спілкам забороняється здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі.

Кредитна спілка з урахуванням обсягу її ліцензії має право надавати фінансові послуги:

1) лише членам кредитної спілки - фінансові послуги, визначені підпунктом "б" пункту 1 частини другої та пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) членам кредитної спілки та іншим кредитним спілкам - фінансову послугу з надання коштів та банківських металів у кредит;

3) будь-яким фізичним та юридичним особам - фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями, за умови наявності ліцензії на здійснення валютних операцій.

== Організаційні засади створення кредитної спілки ==

Згідно ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»],кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів її засновників. Засновниками кредитної спілки можуть бути фізичні особи, які відповідають ознакам членства та не підпадають під обмеження членства, визначені частиною третьою статті 14 цього Закону. Кількість засновників кредитної спілки не може бути меншою за 50 осіб. Рішення про створення кредитної спілки оформлюється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар установчих зборів.

До протоколу установчих зборів додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (далі - список засновників), який не змінюється протягом строку діяльності кредитної спілки. У списку засновників обов’язково зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи, дата народження, серія та номер паспорта громадянина України / номер паспорта громадянина України у формі картки або посвідки на проживання особи, яка мешкає в Україні, або національного паспорта іноземця чи документа, що його замінює, або іншого документа, що посвідчує особу, місце проживання, а також інші відомості, що підтверджують наявність ознак, передбачених частиною другою статті 14 цього Закону (у разі створення кредитної спілки не за територіальною ознакою). Дані про особу засвідчуються її власноручним підписом.

Установчі збори затверджують статут кредитної спілки, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації кредитної спілки, вирішують інші питання, пов’язані із створенням кредитної спілки.

Засновники кредитної спілки набувають статусу членів кредитної спілки після її державної реєстрації і повної сплати вступного та обов’язкового пайових внесків у порядку, встановленому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Повноваження засновника кредитної спілки закінчуються після державної реєстрації кредитної спілки в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до положень ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], установчим документом кредитної спілки є статут. Статут кредитної спілки, затверджений її установчими зборами, підписується особою, уповноваженою на це установчими зборами кредитної спілки.

У відповідності до положень ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка отримує ліцензію шляхом внесення Регулятором відповідного запису до Реєстру. Кредитна спілка зобов’язана звернутися до Регулятора для отримання ліцензії протягом 120 календарних днів з дня її державної реєстрації як юридичної особи. У ліцензії зазначаються види фінансових послуг, які має право надавати кредитна спілка.

Відповідно до ст. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], кредитна спілка, яка має намір провадити діяльність відповідно до статті 4 цього Закону (далі - заявник), подає до Регулятора відповідно до вимог та у порядку, що визначені цим Законом і нормативно-правовими актами Регулятора, заяву про видачу їй ліцензії та пакет документів, передбачених частиною другою цієї статті.

Заявник подає до Регулятора разом із заявою про видачу ліцензії такі документи:

1) план діяльності заявника, складений згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Регулятора:

для заявників, які планують провадити діяльність на підставі спрощеної ліцензії, - на наступний рік;

для заявників, які планують провадити діяльність на підставі стандартної ліцензії, - на наступні три роки;

2) засвідчену в установленому порядку копію статуту заявника або код доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації, що надає доступ до копії статуту в електронній формі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) відомості щодо комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг) заявника (за наявності);

4) документи, які підтверджують відповідність заявника вимогам, встановленим частиною першою статті 14 цього Закону, за формою, визначеною нормативно-правовими актами Регулятора;

5) відомості та документи, визначені нормативно-правовими актами Регулятора, щодо:

а) наявності у заявника органів управління та системи внутрішнього контролю відповідно до вимог цього Закону;

б) відповідності кваліфікаційним вимогам керівників заявника, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора, а також осіб, які відповідатимуть за здійснення відповідної функції у разі передачі функцій управління ризиками та/або контролю за дотриманням норм (комплаєнс), та/або внутрішнього аудиту на аутсорсинг;

в) організаційної структури заявника;

г) наявності у заявника обладнання, комп’ютерної техніки, інформаційних (автоматизованих) систем, необхідних для забезпечення належного надання фінансових послуг, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора;

6) документи за формою, встановленою нормативно-правовими актами Регулятора, що містять інформацію про:

а) юридичних осіб, у яких керівники заявника є керівниками;

б) юридичних осіб, у яких керівники заявника володіють істотною участю;

в) пов’язаних осіб заявника;

г) асоційованих осіб керівників заявника;

7) копії внутрішніх положень заявника за переліком, визначеним нормативно-правовими актами Регулятора, що регламентують надання фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю, в тому числі управління ризиками та внутрішнього аудиту;

8) документ, що підтверджує внесення заявником плати за розгляд пакета документів для видачі ліцензії, розмір якої встановлюється нормативно-правовими актами Регулятора.

У разі звернення заявника із заявою про включення до ліцензії права надавати фінансові послуги, визначені частиною третьою статті 4 цього Закону, заявник подає до Регулятора інші документи, передбачені законом та нормативно-правовими актами Регулятора з питань регулювання надання відповідних видів фінансових послуг.

Регулятор має право вимагати, а заявник зобов’язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення або перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті інформації, документів та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством вимог.

Регулятор у порядку, встановленому цим Законом і прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами Регулятора, розглядає поданий заявником пакет документів та приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня отримання Регулятором заяви про видачу ліцензії та повного пакета документів, визначених частиною другою статті 10 цього Закону (ч. 1 ст. 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»]).

== Членство у кредитній спілці ==
Відповідно до ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], членами кредитної спілки можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України), фізичні особи - підприємці, які відповідають одній чи більше ознакам членства у кредитній спілці, визначеним частиною другою цієї статті, а за умови дотримання вимог частини третьої цієї статті також:

1) фермерські господарства;

2) кооперативи;

3) професійні спілки із статусом первинних або місцевих;

4) релігійні організації;

5) об’єднання співвласників багатоквартирних будинків;

6) мікропідприємства.

Ознакою членства у кредитній спілці для фізичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців є:

1) проживання в одному селі, селищі, селищі міського типу, місті, районі в місті, районі адміністративно-територіальної одиниці або в межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, та всіх або кількох суміжних з нею адміністративно-територіальних одиниць (територіальна ознака). Для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Києві, проживанням у межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, вважається також проживання у населених пунктах Київської області; суміжними адміністративно-територіальними одиницями визнаються адміністративно-територіальні одиниці, суміжні з Київською областю. Для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Севастополі, проживанням у межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, вважається також проживання у населених пунктах Автономної Республіки Крим;

2) спільне місце роботи (фізична особа - підприємець, юридична особа (підприємство, установа, організація), що є роботодавцем осіб, які мають намір стати членами кредитної спілки);

3) належність до однієї професійної спілки;

4) належність до однієї релігійної організації, яка здійснює діяльність у селі, селищі, селищі міського типу, місті, районі в місті, районі або в межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано місцезнаходження кредитної спілки, та всіх або кількох суміжних (для кредитних спілок, місцезнаходження яких зареєстровано в місті Києві, суміжними адміністративно-територіальними одиницями визнаються адміністративно-територіальні одиниці, суміжні з Київською областю) з нею адміністративно-територіальних одиниць;

5) місце навчання та/або роботи в одному закладі освіти.

Кредитна спілка може обрати лише одну ознаку членства із зазначених у цій частині, крім випадків, визначених частиною четвертою статті 56 цього Закону.

Не можуть бути засновниками та/або членами кредитної спілки фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена судом, а також особи, які визнані судом недієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, або особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень з корисливих мотивів або у сфері господарської діяльності, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Відсутність обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, підтверджується особою у заяві про вступ до кредитної спілки.

Юридичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, можуть стати членами виключно тієї кредитної спілки, яка створена за територіальною ознакою, за умови що вони:

1) мають місцезнаходження в межах адміністративно-територіальної одиниці (адміністративно-територіальних одиниць), проживання на території якої (яких) є ознакою членства фізичних осіб у кредитній спілці;

2) не перебувають у процесі припинення і щодо них не відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);

3) відповідають критеріям, визначеним абзацами другим - п’ятим частини другої статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (застосовується для мікропідприємств).

Включення особи до складу членів кредитної спілки та виключення її із складу членів кредитної спілки здійснюються в порядку, визначеному статутом кредитної спілки.

Втрата членом кредитної спілки ознаки членства, зазначеної у статуті кредитної спілки, не тягне за собою припинення членства такого члена у кредитній спілці.

Набуття членства у кредитній спілці настає з дня повної сплати особою вступного та обов’язкового пайового внесків у порядку, визначеному статутом кредитної спілки. У першу чергу сплачується вступний внесок. У разі якщо вступний та обов’язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства у кредитній спілці вважається день сплати обов’язкового пайового внеску в повному обсязі.

Перед набуттям особою членства у кредитній спілці така особа має бути ознайомлена з інформацією про її права та обов’язки як члена кредитної спілки, про ризик збитків, пов’язаних з діяльністю кредитної спілки, який вона несе у межах своїх пайових внесків у разі набуття членства у кредитній спілці, про розміри вступного та обов’язкового пайового внесків, які сплачуються при вступі до кредитної спілки, про перелік фінансових послуг, які надає кредитна спілка, а також з інформацією про ліцензію кредитної спілки. Така інформація має бути надана кредитною спілкою особі безоплатно у письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"), а ознайомлення з нею підтверджується власноручним підписом або електронним підписом такої особи.

Кредитна спілка відповідно до нормативно-правових актів Регулятора забезпечує ведення за допомогою облікової та реєстраційної системи персоніфікованого обліку членів кредитної спілки - реєстру членів кредитної спілки, який, зокрема, має містити інформацію про довіреності, видані її членами для представлення на загальних зборах членів кредитної спілки (у тому числі довіреності, які втратили чинність).

Ведення персоніфікованого обліку членів кредитної спілки здійснюється шляхом створення для кожного члена кредитної спілки облікового запису (картки), якому присвоюється унікальний номер.

Члени кредитної спілки не відповідають за зобов’язаннями кредитної спілки і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю кредитної спілки, у межах своїх пайових внесків у порядку, передбаченому цим Законом.

Кредитна спілка не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, крім випадків надання їм гарантій.

== Права та обов’язки членів кредитної спілки ==
Права та обов’язки членів кредитної спілки передбачені ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»].

'''Члени кредитної спілки мають право:'''

* брати участь в управлінні кредитною спілкою, обирати та бути обраними до складу органів управління кредитної спілки;

* вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки;

* користуватися фінансовими та іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту;

* безоплатно отримувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися із статутом кредитної спілки, протоколами загальних зборів членів кредитної спілки, рішеннями наглядової ради кредитної спілки, а також з іншими документами, визначеними статутом та внутрішніми документами кредитної спілки, з дотриманням законодавства про захист персональних даних та про забезпечення збереження таємниці фінансової послуги. За надання копій документів кредитна спілка може стягувати плату, розмір якої не може перевищувати вартість витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов’язаних із пересиланням документів поштою;

* одержувати дохід на свій пайовий внесок у порядку, встановленому цим Законом та статутом кредитної спілки, якщо можливість отримувати такий дохід передбачена статутом кредитної спілки; вийти із складу членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки;
* звертатися до кредитної спілки з будь-яких питань її діяльності;

* оскаржувати рішення кредитної спілки у судовому порядку.

'''Члени кредитної спілки зобов’язані:'''

* дотримуватися статуту та інших внутрішніх документів кредитної спілки;

* виконувати свої зобов’язання перед кредитною спілкою, в тому числі брати участь у формуванні капіталу кредитної спілки, зокрема сплачувати у грошовій формі внески, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n678 статтею 33 цього Закону], у розмірах, порядку та строки, що визначені статутом кредитної спілки та/або рішеннями загальних зборів членів кредитної спілки;

* виконувати рішення загальних зборів членів кредитної спілки та інших органів управління кредитної спілки;
* не розголошувати інформацію з обмеженим доступом про діяльність кредитної спілки.

Члени кредитної спілки можуть мати також інші права та обов’язки, передбачені законом і статутом кредитної спілки.

== Припинення членства у кредитній спілці ==
'''Відповідно до ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n297 Закону України «Про кредитні спілки»] членство у кредитній спілці припиняється у разі:'''

* добровільного виходу за заявою члена кредитної спілки;
* смерті або оголошення померлою фізичної особи, фізичної особи - підприємця - члена кредитної спілки, припинення юридичної особи - члена кредитної спілки. Втрата фізичною особою статусу підприємця не має наслідком припинення членства у кредитній спілці самої фізичної особи;
* наявності обставин, передбачених частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 статті 14 цього Закону];
* прийняття наглядовою радою кредитної спілки або виконавчим органом кредитної спілки (у разі делегування виконавчому органу таких повноважень наглядовою радою кредитної спілки) рішення про виключення члена з кредитної спілки, якщо такий член кредитної спілки:

# не має додаткових пайових внесків у кредитній спілці та протягом трьох років жодного разу не користувався фінансовими послугами, які надаються кредитною спілкою, не вчиняв фінансових операцій, не брав участі в роботі органів управління кредитної спілки;
# не виконував рішення загальних зборів членів кредитної спілки щодо сплати внесків;

* припинення кредитної спілки шляхом ліквідації;
* прийняття рішення загальними зборами членів кредитної спілки про виключення члена кредитної спілки з інших підстав, визначених статутом кредитної спілки;
* якщо член кредитної спілки - юридична особа, зазначена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#n251 пункті 6 частини першої статті 14 цього Закону], не відповідає критеріям мікропідприємства, визначеним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n51 статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"]

У разі припинення членства особи у кредитній спілці її обов’язкові пайові внески підлягають поверненню після завершення календарного року, в якому припинено членство, в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами Регулятора та статутом кредитної спілки.

Інші внески, крім вступного внеску та інших визначених статутом кредитної спілки безповоротних внесків членів кредитної спілки, підлягають поверненню в порядку та строки, передбачені законодавством та статутом кредитної спілки.

У разі смерті члена кредитної спілки або оголошення його померлим належні йому кошти підлягають виплаті спадкоємцю такого члена кредитної спілки у порядку, встановленому законом. У разі державної реєстрації припинення юридичної особи - члена кредитної спілки кошти, належні такій юридичній особі, підлягають поверненню її правонаступникам, а в разі відсутності правонаступників зараховуються до резервного капіталу кредитної спілки.

Член кредитної спілки, виключений на підставі рішення загальних зборів членів кредитної спілки, має право оскаржити відповідне рішення у судовому порядку.

== Система управління кредитної спілкою ==
Згідно ст. 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, наглядова рада та виконавчий орган кредитної спілки.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки.

Кредитна спілка зобов’язана утворити наглядову раду (далі - рада кредитної спілки), що представляє інтереси членів кредитної спілки в період між проведенням загальних зборів членів кредитної спілки та визначає стратегію її розвитку, здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав та інтересів кредитної спілки та її членів з урахуванням інтересів інших кредиторів. Рада кредитної спілки не бере участі в поточному управлінні кредитною спілкою.

Виконавчим органом кредитної спілки, що здійснює поточне управління, є правління кредитної спілки або одноосібний виконавчий орган.

Органи управління кредитної спілки утворюються і діють у порядку, визначеному цим Законом та статутом кредитної спілки.

Члени ради та члени правління кредитної спілки несуть відповідальність за діяльність кредитної спілки у межах своїх повноважень.
== Способи виходу кредитної спілки з ринку ==
Відповідно до ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3254-20#Text Закону України «Про кредитні спілки»], вихід кредитної спілки з ринку (далі - вихід з ринку) - це припинення здійснення кредитною спілкою діяльності кредитної спілки у зв’язку з припиненням кредитної спілки як юридичної особи.

Вихід з ринку може здійснюватися за рішенням:

1) кредитної спілки (добровільний вихід з ринку);

2) суду внаслідок прийняття Регулятором рішення про віднесення кредитної спілки до категорії неплатоспроможних та/або у разі анулювання Регулятором ліцензії кредитної спілки (примусовий вихід з ринку).

Добровільний вихід з ринку може здійснюватися шляхом:

1) реорганізації кредитної спілки;

2) ліквідації кредитної спілки.

Добровільний вихід з ринку можливий, за умови що Регулятором не прийнято рішення про віднесення кредитної спілки до категорії неплатоспроможних та/або про анулювання ліцензії кредитної спілки.

Процедура добровільного виходу з ринку здійснюється у такому порядку:

1) затвердження радою кредитної спілки плану виходу з ринку;

2) отримання від Регулятора попереднього дозволу на вихід з ринку;

3) прийняття загальними зборами членів кредитної спілки рішення про реорганізацію (злиття або приєднання) або про ліквідацію кредитної спілки, затвердження плану виходу з ринку;

4) отримання дозволу Регулятора на вихід з ринку та затвердження Регулятором плану виходу з ринку;

5) виконання кредитною спілкою плану виходу з ринку;

6) анулювання ліцензії кредитної спілки та виключення її з Реєстру.

Припинення кредитної спілки здійснюється відповідно до закону та нормативно-правових актів Регулятора.

Кредитна спілка вважається такою, що припинила свою діяльність, після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
[[Категорія:Фінансове право]]

Порядок ввезення та розмитнення товарів із-за кордону

2023-06-27T12:01:04Z

Nataliia.churakova: У зв’язку з набранням чинності Закону України від 29.05.2023 № 3124-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом окремих товарів оборонного призначення, товарів для потреб виробництва та/або ремонту безпілотних систем», розширено перелік товарів, які звільняються від оподаткування ввізним митом на період дії воєнного стану.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/458-2012-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 458 "Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України лікарських засобів та спеціального дитячого харчування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/960-2018-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року № 960 “Деякі питання проведення заходів офіційного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту)”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 “Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій“]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2142-20#Text Закон України від 24 березня 2022 року №2142 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану».]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3124-20#Text Закон України від 29.05.2023 № 3124-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом окремих товарів оборонного призначення, товарів для потреб виробництва та/або ремонту безпілотних систем»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''![[Файл:Митне оформлення в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
09 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2022-п#Text постанову № 236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану».]

Так, на період дії воєнного стану під час ввезення на митну територію України товарів їх декларування та митне оформлення відповідно до митного режиму імпорту може здійснюватися шляхом подання попередньої митної декларації, яка містить всю необхідну інформацію для випуску товарів, без пред’явлення таких товарів митному органу відповідно до частини п’ятої статті 259 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2140 Митного кодексу України], або за місцем перетину митного кордону України шляхом подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або в будь-якому митному органі в установленому законодавством порядку. Митне оформлення товарів здійснюється без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім державного експортного контролю).

Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

'''Увага!''' 11 квітня 2022 року набрала чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/426-2022-п#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2022 р. № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації"], відповідно до якої заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.
|}
== Порядок ввезення товарів ==
'''Громадяни за умови дотримання вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України] та інших законодавчих актів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які особисті речі та товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством України встановлені обмеження.'''

Особисті речі, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України або пересилаються в несупроводжуваному багажі декларуються за бажанням власника таких речей або на вимогу посадової особи митного органу та не оподатковуються.

'''Усне декларування''' – форма декларування, яка передбачає при митному оформленні повідомлення власником-громадянином в усній формі на вимогу посадової особи митного органу точних даних про валютні цінності, цінності, даних, що стосуються кількісних, якісних та вартісних характеристик предметів, що переміщуються ним через митний кордон України.

Під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

Товари декларуються шляхом подання митному органу:
* митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа;
* або митної декларації М-16;
* або письмової заяви за формою згідно з додатком 1;
* або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності;
* або декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей;
* або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації.

'''Митна декларація''' на бланку єдиного адміністративного документа для декларування товарів (крім тих, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях), що переміщуються через митний кордон України декларантами (крім громадян), заповнюється на:

* товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну '''150 євро''';
* товари, які підлягають державному експортному контролю та переміщення яких через митний кордон України згідно із законодавством потребує надання відповідного дозволу чи висновку;
* товари, які ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства;
* товари, які поміщуються в митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України та після перебування у таких митних режимах поміщуються в інші митні режими.

== При ввезенні на митну територію України не підлягають оподаткуванню (звільняються від оподаткування) ==
1) особисті речі згідно з переліком, визначеним статтею 370 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України]:товари особистої гігієни у кількості, що забезпечують потреби однієї особи; одяг, білизна, взуття, особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були у користуванні; індивідуальне письмове та канцелярське приладдя; один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера; бінокль; один переносний радіоприймач; стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук; переносні персональні комп’ютери у кількості не більше двох штук; індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні; одне крісло колісне для осіб з інвалідністю на кожну особу з інвалідністю, яка перетинає митний кордон України, а в разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки; спортивне спорядження, призначене для використання однією особою; 
2) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України (якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби); 
3) товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України у несупроводжуваному багажі; 
4) культурні цінності, виготовлені 50 і більше років тому; 
5) транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, а також пальне, що міститься у звичайних баках таких транспортних засобів, встановлених заводом-виробником.
Обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. 
Якщо особа, яка ввозить товари на митну територію України, в’їжджає в Україну не частіше одного разу протягом однієї доби. З метою забезпечення дотримання цієї умови посадові особи органів охорони державного кордону, які здійснюють паспортний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, безпосередньо в процесі здійснення такого контролю інформують посадових осіб органів доходів і зборів про громадян, які в’їжджають в Україну частіше одного разу протягом однієї доби. У разі якщо товари в обсягах, що не перевищують обмежень, встановлених у частині першій цієї статті, ввозяться на митну територію України особою, яка в’їжджає в Україну частіше одного разу протягом однієї доби, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].

== Порядок ввезення товарів на період дії воєнного стану ==
На період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб'єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text 1 пункту 293.3 статті 293 ПК.]

На період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Вказане звільнення від оподаткування не застосовується до операцій із ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, які мають походження з країни, визнаної державою окупантом згідно із законом та/або визнаною державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Крім того, звільняються від оподаткування ввізним митом:

· товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу "живого" бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

· автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу;

· матеріали, вузли, агрегати, устаткування та комплектувальні вироби безпілотних систем, що класифікуються за кодами визначеними у п. 9-27 розділу XXI "Прикінцевих та перехідних положень" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], та ввозяться на митну територію України підприємствами для використання у власній виробничій діяльності з виробництва та/або ремонту безпілотних систем, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8906 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

== лікарських засобів ==
Громадяни можуть ввозити на митну територію України лікарські засоби, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:
# у кількості, що не перевищує п’яти упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);
# у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім’я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров’я.

== Ввезення продуктів харчування ==
Громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах:
в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, – у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу;
# без упаковки – у кількості, що не перевищує 2 кілограмів кожного найменування на одну особу;
# без упаковки – неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу.

== Ввезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів ==
Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу:
# 200 сигарет або 50 сигар чи 250 грамів тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;
# 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр міцних (із вмістом спирту більш як 22 %) алкогольних напоїв.

== Переміщення готівки ==
Фізична особа має право ввозити в Україну готівку:
# в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу;
# в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі (фізична особа-резидент також надає документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках).

Ввезення в Україну товарів волонтерами, які не зареєстрували юридичну особу (благодійний фонд), здійснюється за правилами, встановленими законодавством для громадян.

== Громадянам забороняється ввозити в Україну ==
# наркотики, наркотичні та психотропні речовини;
# холодну, вогнепальну, газову (балончики) зброю без дозволу МВС;
# вибухонебезпечні та отруйні речовини;
# друковані та відеоматеріали, що пропагують насильство, расизм і війну, порнографію;- харчові продукти без сертифіката;
# неідентифікованих тварин;
# культурні цінності, оголошені в розшук.
'''Також заборонено:'''
Ввезення на територію України живих патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів, грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, за винятком ввезення на територію України з метою проведення наукових досліджень чи для інших дозволених цілей. 
Забороняється ввезення на територію України ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України "Про ветеринарну медицину"]. 
Ввезення в Україну електроловильних систем (електровудок), монониткових (волосінних) сіток, мисливських капканів та інших засобів добування об'єктів тваринного світу, заборонених законом.

[[Категорія: Митне право]]