WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Встановлення факту батьківства

2018-09-18T14:49:53Z

Nataliia.belan:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618-IV] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова пленуму Верховного суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 6.]

== Встановлення факту батьківства в судовому порядку ==

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями: 

* відсутність спору щодо батьківства дитини;
* смерть фактичного батька дитини;
* час народження дитини. 

=== Звернення до суду та розгляд з заяви про встановлення факту батьківства (материнства) ===
Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 315 ЦПК України]). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства. 

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем проживання заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 316 ЦПК України]). 

При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані у відповідності зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 128 Сімейного кодексу України]: 

* Письмовими, речовими і електронними доказами;
* Висновками експертів;
* Показаннями свідків. 

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви. 

За подачу заяви про встановлення факту батьківства заявнику (фізичній особі) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"]).

{| class="wikitable"
|-
| [http://court.gov.ua/sudytax/ Автоматичний розрахунок на сайті "Судова влада"]
|}

=== Підстави для залишення заяви без руху ===

Підставою для залишення заяви без руху є відсутність в ній наступних відомостей: 

* не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник;
* з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується;
* до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів. 

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія» (судово-генетична експертиза), висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 89 ЦПК України], згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. (пункт 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]).

== Результат судового розгляду ==

Факт визнання батьківства або факт батьківства встановлюється,зокрема, з метою отримання пенсії на дитину з нагоди втрати годувальника, спадщини, а також для внесення змін до запису про батька в актові книги та в свідоцтво про народження дитини. 

Варто звернути увагу, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень. Так, згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами ДРАЦС, а є лише підставою для їх отримання. 

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Встановлення факту родинних відносин]]

Визнання фізичної особи недієздатною

2018-09-18T14:14:51Z

Nataliia.belan:

== '''Нормативна база''' ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року № 3]. 

== '''Підстави визнання фізичної особи недієздатною''' ==
[[Файл: Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві.jpg|200px|thumb|right|Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві]]

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України]). Тому до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби. 

Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

== '''Порядок визнання фізичної особи недієздатною''' ==

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

=== '''Куди подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу. 

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Хто може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Вимоги до змісту заяви про визнання фізичної особи недієздатною''' ===

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України]). 
=== '''Вартість''' ===
Відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.2 ст.299 Цивільного процесуального кодексу України] Судові витрати,пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться за рахунок держави. Про те, в разі, якщо суд встановить, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Чи потрібно призначення експертизи?''' ===

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. 

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Як відбувається розгляд справи в суді?''' ===

Справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. 

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. 

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. 

=== '''Особливості рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною''' ===
[[Файл:Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною.jpg|міні|Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною ]]
Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна. 

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. 

Суд розглядає питання про звільнення опікуна в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна. 

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною. 

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. 

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 6 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України]. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. 

Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 299 Цивільного процесуального кодексу України]. 

== '''З якого моменту фізична особа вважається недієздатною?''' ==

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. 

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 40 Цивільного кодексу України]). 

== '''Які правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною?''' ==

# Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
# Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
# Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
# Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1184 Цивільного кодексу України]). 

== '''Чи можливо поновити цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною?''' ==

За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 42 Цивільного кодексу України]). 

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 

[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною‎]]
[[Категорія: Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія: Суди‎]]

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку

2018-09-18T13:51:48Z

Nataliia.belan:

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України від 30.06.1983 року № 5464-X ]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № v-753740-13]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № v0007700-08]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5 № z0282-12]

== Право власності: загальні поняття, зміст та межі здійснення ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1729#n1729 ст. 316 Цивільного кодексу України] '''правом власності''' є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
Особливим видом права власності є '''право довірчої власності''', яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. 
Зміст права власності випливає з положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1733#n1733 статті 317 Цивільного кодексу України] виявляється у праві: 
* володіння 
* користування 
* розпорядження.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 318 Цивільного кодексу України] суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені Цивільним кодексом України. 
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 321 Цивільного кодексу України] право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

== Визнання права власності ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 392 Цивільного кодексу України] власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

== Визнання права власності в судовому порядку ==
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України] свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Позивачем у спорах про визнання права власності у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину. 

'''Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов’язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов’язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.'''
Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв’язку з їх втратою та відсутності реєстрації об’єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім’я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв’язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

=== Визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування ===
Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Відповідно до ч. 3,5 с. 376 Цивільного кодексу України право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно переходить у порядку спадкування.
 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України] особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва. У разі визнання судом права власності на самочинно зведену будівлю за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. Також до спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до норм [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 6 ст. 376 Цивільного кодексу України] та ч. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України]. Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво визнається самочинним та суди відмовляють у визнання права власності на нього в порядку спадкування.
 

'''Необхідні документи та докази для визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди в суді в порядку спадкування:'''
* рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови;
* ступінь готовності самочинного будівництва;
* чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб;
* рік, коли було зведено самочинні будівлі;
* відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам;
* наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності;
* якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради.
 
Відповідно до положень судової практики розгляду цивільних справ про спадкування помилковим при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно є визнання будівництва самочинним, за умови якщо наявні акт про надання (відведення) земельної ділянки для будівництва, паспорт будівництва, проте будинок не був прийнятий в експлуатацію або право власності на нерухоме майно не було зареєстроване в органах технічної інвентаризації.

=== Визнання права власності на недобудований будинок ===
Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

=== Визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування ===
'''Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:'''
* цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
* свідоцтвом про право на спадщину.
'''Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:'''
* ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
* виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
* визначення меж земельної ділянки в натурі;
* погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
* одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
* реєстрація права власності на земельну ділянку. 

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 125 Земельного кодексу України], проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

'''ВАЖЛИВО! Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.'''
У разі втрати або пошкодження державного акта про право власності на земельну ділянку необхідно отримати новий державний акт (на ім’я спадкодавця). Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель. Відмова територіальних органів Державного комітету земельних ресурсів у видачі дублікату державного акта про право власності на земельну ділянку підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

=== Окремі випадки звернення до суду про визнання права власності на спадкове майно ===
Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Внаслідок того, що перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування можна вказати на те, що суди обгрунтовано задовольняють позовні вимоги спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, висновку БТІ або сертифікату відповідності, виписки з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку, а також наявних рішень про видачу спадкодавцю свідоцтва про право власності на будинок, яке він не отримав.
Також судами розглядались спори про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування у тому разі, коли є документ про право спадкодавця на нерухоме майно (договір міни, купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право на житловий будинок, видане сільською радою), але документи не були зареєстровані в БТІ. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку в такому випадку позов про визнання права власності може бути пред’явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

== Необхідні документи ==
Для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду. 
До позовної заяви додаються:
# копія позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування ;
# копія свідоцтва про смерть;
# копія свідоцтва про право на спадщину;
# копія заповіту;
# копія заяви про прийняття спадщини;
# копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі;
# копія технічного паспорта на житловий будинок/ копія рішення про виділення земельної ділянки;
# копія паспорту громадянина України;
# копія ідентифікаційного номеру;
# квитанція про сплату судового збору.

== Ціна позову та розмір судового збору ==
Визнання права власності на майно є вимогою майнового характеру, у зв’язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено про визнання права власності.
Подаючи позов про визнання права власності ставку судового збору необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із вартості майна, відносно якого й пред’являється позов.
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

[[Категорія: Цивільне право]] [[Категорія: Спадкове право]] [[Категорія: Право власності на майно]] [[Категорія: Цивільне процесуальне право]] [[Категорія: Суди]]

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку

2018-09-18T13:50:45Z

Nataliia.belan:

== Нормативна база ==
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-XII]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України від 30.06.1983 року ]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13 Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № v-753740-13]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № v0007700-08]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5 № z0282-12]

== Право власності: загальні поняття, зміст та межі здійснення ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1729#n1729 ст. 316 Цивільного кодексу України] '''правом власності''' є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
Особливим видом права власності є '''право довірчої власності''', яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. 
Зміст права власності випливає з положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1733#n1733 статті 317 Цивільного кодексу України] виявляється у праві: 
* володіння 
* користування 
* розпорядження.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 318 Цивільного кодексу України] суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені Цивільним кодексом України. 
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 321 Цивільного кодексу України] право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

== Визнання права власності ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 392 Цивільного кодексу України] власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

== Визнання права власності в судовому порядку ==
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України] свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Позивачем у спорах про визнання права власності у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину. 

'''Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов’язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов’язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.'''
Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв’язку з їх втратою та відсутності реєстрації об’єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім’я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв’язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

=== Визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування ===
Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Відповідно до ч. 3,5 с. 376 Цивільного кодексу України право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно переходить у порядку спадкування.
 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України] особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва. У разі визнання судом права власності на самочинно зведену будівлю за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. Також до спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до норм [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 6 ст. 376 Цивільного кодексу України] та ч. [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України]. Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво визнається самочинним та суди відмовляють у визнання права власності на нього в порядку спадкування.
 

'''Необхідні документи та докази для визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди в суді в порядку спадкування:'''
* рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови;
* ступінь готовності самочинного будівництва;
* чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб;
* рік, коли було зведено самочинні будівлі;
* відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам;
* наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності;
* якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради.
 
Відповідно до положень судової практики розгляду цивільних справ про спадкування помилковим при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно є визнання будівництва самочинним, за умови якщо наявні акт про надання (відведення) земельної ділянки для будівництва, паспорт будівництва, проте будинок не був прийнятий в експлуатацію або право власності на нерухоме майно не було зареєстроване в органах технічної інвентаризації.

=== Визнання права власності на недобудований будинок ===
Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

=== Визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування ===
'''Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:'''
* цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
* свідоцтвом про право на спадщину.
'''Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:'''
* ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
* виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
* визначення меж земельної ділянки в натурі;
* погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
* одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
* реєстрація права власності на земельну ділянку. 

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 125 Земельного кодексу України], проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

'''ВАЖЛИВО! Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.'''
У разі втрати або пошкодження державного акта про право власності на земельну ділянку необхідно отримати новий державний акт (на ім’я спадкодавця). Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель. Відмова територіальних органів Державного комітету земельних ресурсів у видачі дублікату державного акта про право власності на земельну ділянку підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

=== Окремі випадки звернення до суду про визнання права власності на спадкове майно ===
Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Внаслідок того, що перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування можна вказати на те, що суди обгрунтовано задовольняють позовні вимоги спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, висновку БТІ або сертифікату відповідності, виписки з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку, а також наявних рішень про видачу спадкодавцю свідоцтва про право власності на будинок, яке він не отримав.
Також судами розглядались спори про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування у тому разі, коли є документ про право спадкодавця на нерухоме майно (договір міни, купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право на житловий будинок, видане сільською радою), але документи не були зареєстровані в БТІ. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку в такому випадку позов про визнання права власності може бути пред’явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

== Необхідні документи ==
Для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду. 
До позовної заяви додаються:
# копія позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування ;
# копія свідоцтва про смерть;
# копія свідоцтва про право на спадщину;
# копія заповіту;
# копія заяви про прийняття спадщини;
# копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі;
# копія технічного паспорта на житловий будинок/ копія рішення про виділення земельної ділянки;
# копія паспорту громадянина України;
# копія ідентифікаційного номеру;
# квитанція про сплату судового збору.

== Ціна позову та розмір судового збору ==
Визнання права власності на майно є вимогою майнового характеру, у зв’язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено про визнання права власності.
Подаючи позов про визнання права власності ставку судового збору необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із вартості майна, відносно якого й пред’являється позов.
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

[[Категорія: Цивільне право]] [[Категорія: Спадкове право]] [[Категорія: Право власності на майно]] [[Категорія: Цивільне процесуальне право]] [[Категорія: Суди]]