WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок реєстрації смерті

2026-04-16T13:31:11Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на окремі статті НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17/paran152#n152 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0691-08 Наказ Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5 "Про затвердження Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Звертаємо вашу увагу, що навіть за таких умов відділи державної реєстрації актів цивільного стану '''ПРАЦЮЮТЬ''' у штатному режимі, крім міст/районів, де такої можливості немає у зв'язку з веденням активних бойових дій.

Державна реєстрація актів цивільного стану, а саме реєстрація смерті проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника незалежно від місця смерті чи проживання померлої особи.
|}
== Хто може бути заявником?==
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб (частина шоста статті 17 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2398-17/paran152#n152 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]).

Особа, яка звернулася щодо державної реєстрації смерті, повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті, але про це робиться відповідна відмітка в графі "Для відміток" актового запису про смерть (абзац другий пункту 7 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Правила)].

Після державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану видається '''свідоцтво про смерть''' відповідного зразка, який затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1025-2010-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану"] .
== Куди звернутися? ==
Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної реєстрації актів цивільного стану [https://minjust.gov.ua/ddr/regional-offices міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України], виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять [https://mfa.gov.ua/ дипломатичні представництва та консульські установи України].
=== Місце проведення державної реєстрації смерті===
==== За місцем проживання чи смерті померлого====
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться '''за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання''' (пункт 3 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану (пункт 4 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи, про що робиться відмітка в графі "Для відміток". В актовому записі про смерть записується причина смерті, зазначена в лікарському свідоцтві про смерть (пункт 5 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).
==== За місцем проживання заявника====
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:
# якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;
# [[Встановлення факту смерті особи|встановлення у судовому порядку факту смерті]];
# звернення для реєстрації смерті [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|особи, оголошеної судом померлою]].
== Підстави для державної реєстрації смерті==
'''Підставою для державної реєстрації смерті є:'''
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06#n93 лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о),] форма якого затверджена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024] (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1153-06#o81 фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о)], форма якої затверджена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024] (далі - фельдшерська довідка про смерть);
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1154-06#o83 лікарське свідоцтво про перинатальну смерть];
# рішення суду про оголошення особи померлою;
# рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
# повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
# повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Для розгляду справи про [[Звернення до суду: окреме провадження|встановлення факту смерті у суді]] відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00/paran871#n871 відмову у проведенні державної реєстрації смерті (додаток 20)], у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації. Однак, отримання такої відмови не є обов'язковою вимогою перед зверненням до суду.
== Перелік необхідних документів ==
Для державної реєстрації актів цивільного стану подаються:
* заява (додаток 17-1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1968 Правил]);
* документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації;
* паспорт громадянина України;
* паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника, та посвідка на постійне чи тимчасове проживання або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України.
== Строк державної реєстрації смерті==
Заява про державну реєстрацію смерті подається '''не пізніше трьох днів''' з дня настання смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть - '''не пізніше п'яти днів''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17/paran152#n152 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]).

Якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла '''після закінчення одного року з дня настання смерті''', то державна реєстрація проводиться за наявності лікарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми на загальних підставах за заявою будь-якої особи, яка має право бути заявником, без складання висновку, але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік (абзац 2 пункту 8 глави 8 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

== Вартість==
Згідно з пунктом 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n44 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] від сплати державного мита звільняються громадяни за реєстрацію смерті. Інших обов’язкових платежів у цьому випадку законом не передбачено.
== Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою==
Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду (пункт 9 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

Складений актовий запис про смерть включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду (абзац 2 пункту 9 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.

У разі направлення судом рішення про [[Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях|встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України]] до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення державна реєстрація смерті проводиться в день надходження копії такого рішення, без звернення будь-якої особи. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік, якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.

Якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошення особи померлою]] або [[Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях|встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України]], надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану (пункт 15 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

Про особливості проведення такої державної реєстрації смерті проставляється відповідна відмітка у графі «Для відміток» актового запису про смерть.
== Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів==
Державна реєстрація смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, незалежно від часу її настання проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису про смерть, який включається до книги поновлених актових записів про смерть за поточний рік. В актовому записі графи "Причина смерті" та "Місце смерті" заповнюються відповідно до повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України. Якщо причина та місце смерті невідомі, у відповідних графах записується "Не встановлено" (пункт 10 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).
== Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час==
Державна реєстрація смерті осіб, які загинули в період проходження військової або альтернативної служби в мирний час, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану із зазначенням в актовому записі про те, що смерть настала в період проходження військової служби, якщо відповідний запис є у графі "Причина смерті" лікарського свідоцтва про смерть (пункт 11 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).
== Державна реєстрація загибелі військовослужбовців в період проходження військової служби в зоні проведення антитерористичної операції==
Реєстрація загибелі військовослужбовців, які загинули в період проходження військової служби в зоні проведення антитерористичної операції, а також військовослужбовців які загинули при проходженні військової служби в зоні проведення антитерористичної операції більше ніж за рік до моменту звернення за реєстрацією, провадиться тільки відділами реєстрації актів цивільного стану.

При цьому слід врахувати, що при насильницькій смерті реєстрація смерті провадиться у відділі реєстрації актів цивільного стану за місцем загибелі військовослужбовця; за заявою про реєстрацію смерті, яка надійшла після закінчення року з дня настання смерті, за рішенням судів про встановлення факту смерті або оголошення громадянина померлим – за місцем проживання заявника.

Документи необхідні для підтвердження факту загибелі військовослужбовців в зоні проведення АТО:
*документи, що підтверджували б перебування в зоні проведення та безпосередню участь загиблого (померлого) в антитерористичній операції;
*документи, що підтверджують факт загибелі або смерті військовослужбовця, особи рядового та начальницького складу органів МВС України;
*документи, що встановлюють причинний зв’язок смерті (загибелі) військовослужбовця, особи рядового та начальницького складу органів МВС України з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), участю в антитерористичній операції.
== Державна реєстрація смерті невпізнаних осіб==
При державній реєстрації смерті невпізнаних осіб до актового запису про смерть вносяться тільки ті відомості, які містяться у лікарському свідоцтві про смерть.

При встановленні надалі відомостей про померлого, яких бракувало, зміни і доповнення до актового запису про смерть вносяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану за наявності протоколу впізнання трупа (пункт 12 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).
== Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства==
Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства проводиться на загальних підставах з дотриманням вимог чинного законодавства України (абзац 6 пункту 14 глави 5 розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1742 Правил]).

У цих випадках паспортні документи померлого невідкладно надсилаються до відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України для подальшого направлення їх до Міністерства закордонних справ України або повертаються особі, яка супроводжує тіло померлої особи, про що в графі "Для відміток" актового запису про смерть робиться відповідна відмітка, яка засвідчується підписом цієї особи.

Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України на підставі повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано смерть, невідкладно інформує Міністерство закордонних справ України. У вказаному повідомленні зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) померлого, громадянство, дата складання, номер актового запису про смерть, найменування відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким складено цей актовий запис, дата смерті.
== Державна реєстрація смерті особи, що сталася на непідконтрольній Україні території==
Для отримання свідоцтва про смерть, яка сталося на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей), необхідно:
*отримати на непідконтрольній Уряду Україні території документи що підтверджують факт смерті особи (у тому числі медичні), попри те, що вони не відповідають установленій законодавством України формі та вимогам та не визнаються Україною;
*звернутися за місцем проживання (перебування) заявника до відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території, підконтрольній Уряду України та отримати письмову відмову у державній реєстрації смерті особи, яка має бути використана при підготовці заяви до суду про встановлення факту смерті особи. Зверніть увагу, що отримання письмової відмови не є обов'язковою вимогою перед зверненням до суду;
*подати до суду за місцем проживання (перебування) заявника на підконтрольній Уряду України території заяву про встановлення факту смерті особи, а разом з нею подати раніше отримані документи (свідоцтво про смерть, яке видане на непідконтрольній Уряду Україні території, медичні документи, відмову у державній реєстрації смерті особи).
Заява подається родичами померлого або їхніми представниками і в ній повинно бути зазначено:
#який факт заявник просить встановити та з якою метою;
#виклад доказів, що підтверджують факт смерті особи, місце і дату смерті (доказами у справі будуть: свідоцтво про смерть, яке видане на непідконтрольній Уряду Україні території, оригінали чи копії медичних документів, пояснення представників, свідчення свідків).
Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження відповідної заяви. За результатами розгляду заяви суд постановляє рішення про встановлення факту смерті особи з зазначенням відомостей про дату та місце народження, про дату та місце смерті або (у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів) про повернення заяви або (у разі недостатніх доказів) про відмову у задоволені заяви про встановлення факту смерті особи.

Суд зазначає у рішенні про його негайне виконання та невідкладно видає копію рішення заявнику (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення копію рішення про встановлення факту смерті суд надсилає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті).
Для отримання свідоцтва про смерть заявник подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та паспорт громадянина України (бажано подавати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану який відмовив у державній реєстрації смерті).

[[Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях]]
== Отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть==
Після державної реєстрації смерті відділ державної реєстрації актів цивільного стану видає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання [[Допомога на поховання|допомоги на поховання]].

У разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради видається довідка для отримання [[Допомога на поховання|допомоги на поховання]], у якій зазначаються: прізвище, власне ім'я, по батькові померлої особи; дата смерті; місце смерті; номер та дата складання актового запису про смерть; найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану.
== Повідомлення органи державної влади про померлих осіб==
Щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, відділи державної реєстрації актів цивільного стану направляють органам праці та соціального захисту населення - повідомлення про громадян, які померли, для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (додаток 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1979 Правил]).

У разі смерті дитини орган державної реєстрації актів цивільного стану протягом 10 днів після державної реєстрації смерті дитини направляє органу праці та соціального захисту населення за місцем державної реєстрації повідомлення про померлих дітей (додаток 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00#n1982 Правил]).

Якщо при державній реєстрації смерті стане відомо про дітей, які позбавлені батьківського піклування, то орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний у той самий день письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням дітей.
== Корисні посилання ==
* [https://minjust.gov.ua/dep/ddr/poryadok-derjavnoi-reestratsii-smerti Порядок державної реєстрації смерті]
[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Дії особи, якій стало відомо про вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією

2026-04-15T09:08:37Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на статті НПА, внесено актуальну інформацію відповідно до змін законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»]
== Основні поняття ==
* '''Корупційне правопорушення''' - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції"] (далі - Закону), за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

* '''Корупція''' - використання особою, зазначеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ч. 1 ст. 3 Закону] наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ст. З Закону] або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

* '''Неправомірна вигода''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

* '''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

* '''Подарунок''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
* '''Правопорушення, пов’язане з корупцією''' - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом] вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ч. 1 ст. 3 Закону], за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

* '''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

* '''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
== Хто є суб’єктами корупційних правопорушень==
'''Суб’єктами, на яких поширюються дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], є:'''

'''особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: '''

* Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
* народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
* державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
* військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;
* судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
* особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
* посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
* Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
* члени Центральної виборчої комісії;
* поліцейські;
* посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;
* члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
* Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;
* Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);
* члени правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;
* службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
* Військовий омбудсман, заступники Військового омбудсмана, керівник апарату та державні службовці апарату Офісу Військового омбудсмана.

'''особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:'''

* посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 пункті 1 частини першої статті 3 Закону], члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Голова, заступники Голови, члени Національної комісії з питань психічного здоров’я, які здійснюють свої повноваження на постійній основі;
* особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
* представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України "Про державну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і при цьому не є особами, зазначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n26 п. 1, пп. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону];
* особи, визнані такими, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами) відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)";
* голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону];
* особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Законом];
* кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 ст. 3 Закону] )

== Про яку інформацію необхідно повідомити уповноважені органи==
Якщо особі стала відомою інформація про вчинення корупційного діяння, зокрема, про:
# отримання посадовцем (будь-який державний службовець, суддя, прокурор, слідчий, працівник поліції, адвокат, нотаріус, тощо) неправомірної вигоди (неправомірна вигода, подарунок, преференції тощо) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n323 ст. 24 Закону] );
# використання службові повноваження або становище та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використання будь-якого державного чи комунального майна або коштів в приватних інтересах. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n311 ст. 22 Закону]);
# порушення обмежень щодо отримання подарунка ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n313 ст. 23 Закону]);
# суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (наприклад, участь у державних закупівлях підприємств, які пов’язані з посадовцями, які мають вплив на прийняття рішень щодо цих закупівель) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n358 р. 5 Закону ")];
# порушення обмеження спільної роботи близьких осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n348 ст. 27 Закону]);
# недотримання обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n335 ст. 25, 26 Закону]);
# порушення правил етичної поведінки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n416 р. 6 Закону] );
# порушення вимог фінансового контролю (неподання, або подання неправдивої декларації особою, неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n438 р. 7 Закону]);
# надання керівництвом незаконних доручень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n434 ст. 44 Закону] ).
== Куди звернутися ==
{| class="wikitable"
|-
! Назва органу !! Компетенція !! Як повідомити
|-
| '''Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)''' ||
# Інформація про корупційне правопорушення містить дані, які можуть бути перевірені детективами НАБУ, та стосується осіб, підслідних НАБУ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2054 відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України]);
# Розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
# Інші випадки, передбачені законодавством. 
||
* За телефоном 0-800-213-200
* Письмово, надіславши заяву за адресою: 03035, м.Київ, вул. Дениса Монастирського, 3
* Усно, завітавши до громадської приймальні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3,
* ел.пошта: povidomlennia_zvernennia@nabu.gov.ua, lviv@nabu.gov.ua, odesa@nabu.gov.ua, kharkiv@nabu.gov.ua.
* У електронному вигляді, використавши форму на офіційному [https://nabu.gov.ua/ вебсайті НАБУ] 
|-
| '''Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)''' ||
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] щодо фінансового контролю;
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших обмежень щодо запобігання корупції;
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України «Про політичні партії в Україні»];
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] , які пов’язані з організацією роботи із запобігання і виявлення корупції;
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] працівниками НАЗК. 
||
* За телефонами: +38 (044) 200-06-91,
* ел. пошта: anticor_reports@nazk.gov.ua
* У електронному вигляді, використавши [https://nazk.gov.ua/uk/povidomyty-pro-koruptsiyu/ форму на офіційному сайті] 
|-
| '''Національна поліція України''' || Інформація про корупційне правопорушення, яке має ознаки кримінальних правопорушень, підслідних органам Національної поліції України (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2054 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України]) ||
* За телефоном 102; 0 800 50 02 02;
* Письмово, звернувшись до відділення поліції за місцем вчинення правопорушення 
|}
'''Увага!''' Анонімне повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація:
# стосується конкретної особи;
# містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
=== Інші органи та організації, яким можна повідомити про факти корупції ===
* '''Уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції органів державної влади -''' якщо корупційне правопорушення стосується посадових чи службових осіб, які працюють в органах влади;

* '''Керівники підприємств, установ, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, якщо корупційне правопорушення стосується робітників цих підприємств.''' В даному випадку слід звернути увагу, що дієвість таких повідомлень може буде досить низькою. Рекомендується паралельно звертатись і до правоохоронних органів.

* '''Громадські організації, що спеціалізуються на виявленні та протидії корупції, та журналісти-розслідувачі.'''
Переваги:
# такі організації і журналісти мають напрацьований досвід супроводження та адвокатування корупційних справ;
# напрацьовані контакти з правоохоронними органами;
# централізація інформації щодо корупційних правопорушень;
# об’єднання зусиль та активна громадська позиція.
Ризики: громадські організації і журналісти не наділені каральними функціями, тому необхідно все одно звертатись до правоохоронних органів, а також контролювати хід просування заяви.
== Термін розгляду звернення ==
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] , здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк '''не більше десяти робочих днів''' з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.

У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text Закону] , його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1489 ч. 3 ст. 532 Закону] )

У випадку звернення до правоохоронних органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування, з заявою про вчинення корупційного кримінального правопорушення, уповноважена особа '''не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику '''витяг''' з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Адміністративна та кримінальна відповідальність за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлена адміністративна відповідальність за наступні правопорушення, пов’язані з корупцією:'''
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1715 ст. 1724 КУпАП]);
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1716 ст. 1725КУпАП]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1717 ст. 1726КУпАП]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1718 ст. 1727КУпАП]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1850 ст. 1728КУпАП]);
* порушення встановлених законом обмежень після припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3293 ст. 1728-1КУпАП)];
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1720 ст. 1729КУпАП]);
* порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2903 ст. 1729-1КУпАП)];
* порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3046 ст. 1729-2КУпАП]);
* невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2773 ст. 18846КУпАП]).
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] корупційними злочинами вважаються:'''
* нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1432 ст. 210 ККУ]);
* підкуп працівника підприємства, установи чи організації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2436 ст. 354 ККУ]);
* зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 ст. 364 ККУ)];
* зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2547 ст. 3641]);
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2563 ст. 3652]);
* декларування недостовірної інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3761 ст. 3662]);
* неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3767 ст. 3663 ККУ]);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2583 ст. 368 ККУ]);
* підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2605 ст. 3683 ККУ]);
* підкуп особи, яка надає публічні послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2617 ст. 3684 ККУ]);
* незаконне збагачення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685 ККУ]);
* пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2628 ст. 369 ККУ]);
* зловживання впливом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2640 ст. 3692 ККУ]);
* протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3322 ст. 3693 ККУ]);
* провокація підкупу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2649 ст. 370 ККУ]).
'''Крім того, до корупційних злочинів належать наступні злочини, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем:'''
* привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 ст. 191 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання вогнепа<nowiki/>льної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 ст. 262 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 ст. 308 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2171 ст. 312 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2179 ст. 313 ККУ] );
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2221 ст. 320 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2462 ст. 357 ККУ]);
* викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2898 ст. 410 ККУ] ).
== Див. також ==
* [[Відповідальність за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення]]
* [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Громадський сектор]]

Затримання особи без ухвали слідчого суду, судді

2026-03-17T13:24:20Z

Nataliia.Tarasenko: Додано посилання на окремі статті КПКУ; внесено зміни згідно чинної редакції КПКУ

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Поняття затримання без ухвали слідчого судді, суду ==
Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. 
Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
 
''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n316 Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]'' та ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 стаття 29 Конституції України]'' гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. ''Але при цьому встановлюються і виключення, коли відповідно до процедури, встановленої законом особа може бути позбавлена свободи.''
Зокрема, підпункт “c” пункту 1 статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n316 Конвенції] допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 2 статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4253 Конституції України] також визначено, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.
 
Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Тобто Конституція України встановлює сімдесяти двохгодинний проміжок для перевірки судом обґрунтованості затримання. 
Натомість, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n316 пунктом 3 статті 5 Конвенції] чітко визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

== Затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду ==
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
* якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

* якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

* якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;

* якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в '''розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''', виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2097 частиною сьомою статті 223 і статтею 236 Кримінального процесуального кодексу України.]

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2027 положень статті 213 Кримінального процесуального кодексу України], вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права.

Особі, яка затримана у зв’язку з її розшуком компетентним органом іноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, роз’яснюється її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на її видачу (екстрадицію).

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов’язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1208 статтею 104 Кримінального процесуального кодексу України,] зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2008 статті 209 Кримінального процесуального кодексу України;] підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

== Строки тримання під вартою без ухвали слідчого судді, суду ==

Слідчі та прокурори чомусь люблять впевнено говорити, а часто і відверто залякувати тим, що мають право затримати особу «за підозрою» на три доби.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2014 Статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України] передбачено, ''що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.''

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Затримання, якщо воно дійсно є законним має закінчитись допровадженням до слідчого судді для обрання запобіжного заходу.

При цьому приписи Конвенції однозначно вимагають, щоб таке допровадження було негайним, а Кримінальний процесуальний кодекс України ставить лише вимогу про доставлення не пізніше шістдесяти годин.

'''''Практика Європейського суду з прав людини дає наступні роз’яснення з цього приводу.'''''
Справа «Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2004 року.
* пункт 3 статті 5 вимагає, щоб заарештована особа негайно постала перед суддею або судовою посадовою особою з тим, щоб дістати можливість виявити будь-які ознаки жорстокого поводження, а також звести до мінімуму будь-яке необґрунтоване втручання в особисту свободу. Хоча негайність належить оцінювати в кожній конкретній справі з урахуванням її не дає змоги тлумачити його надто гнучко, бо інакше процесуальні гарантії були б серйозно послаблені на шкоду особі і виникала б небезпека ослаблення самої суті того права, яке це положення захищає…
* заявник постав перед суддею через три дні і двадцять три години після свого арешту… За таких обставин, це не видається негайним. Він був заарештований за обвинуваченням у скоєнні дрібного, ненасильницького правопорушення. Він вже провів був двадцять чотири години під вартою, коли поліція порушила перед прокурором, у віданні якого перебувала ця заявника. Користуючись своїми повноваженнями …,прокурор постановив затримати заявника ще на сімдесят дві години, не наводячи жодних мотивів, чому він вважає це за потрібне, за винятком стереотипного формулювання про наявність ризику переховування від слідства чи скоєння нових правопорушень. При цьому не видається, що, продовжуючи в такий спосіб термін тримання заявника під вартою, прокурор вжив належних заходів на забезпечення негайного припровадження останнього до судді, як це передбачає згадана вище норма… Замість цього, питання запропонували на розгляд Плевенського окружного суду в найостанніший момент, коли сімдесят дві години вже майже закінчувалися… Суд не бачить жодних особливих труднощів чи виняткових обставин, які завадили б представникам влади припровадити заявника до судді набагато раніше…
Це було особливо важливо, з огляду на сумнівні правові підстави для позбавлення його волі. 

''В Кримінальному процесуальному кодексі України є ще одна норма, покликана пришвидшити судову перевірку законності затримання без рішення слідчого судді – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2503 частина 3 статті 278]. Відповідно до неї у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню''.

== Контроль за дотриманням строків затримання ==

'''Найперше, з чого потрібно починати – це встановити час затримання.''' Адже фактичний час затримання і час затримання, що вказаний в протоколі затримання (не плутати з часом складання протоколу), можуть сильно різнитись.
Підтвердити час фактичного затримання можливо поясненнями свідків, відеозаписами з камер спостереження, протоколами слідчих дій з участю затриманого, тощо.
Звичайно, далеко не завжди це можливо, але якщо можливість все ж є, то нею варто скористатись.

'''Встановивши факт порушення строків затримання необхідно без зволікань відреагувати. Яким чином?'''

Звертатись з письмовими заявами або клопотаннями до слідчого, процесуального прокурора з вимогою звільнити затриману особу з-під варти.
Далі необхідно звертатись зі скаргою до слідчого судді відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1974 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України.] 
При цьому слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до приписів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1974 частини 1 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України] кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Досить часто трапляється так, що затримує особу слідчий в одному адміністративному районі та утримується вона в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), який знаходиться за межами цього району. Але знаходиться вона там лише вночі, а вдень з нею активно «працює» слідчий за місцем свого знаходження. Тому ідеальним варіантом буде подача скарг до суду за місцем знаходження органу досудового слідства та до суду за місцем знаходження ІТТ. Але якщо такої можливості немає (значна відстань, обмеженість в часі), то, з огляду на вимоги ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1974 астини 4 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України,] таку скаргу слід подавати до того суду, де буде розглядатись клопотання про обрання запобіжного заходу.

== Особливості затримання особи без ухвали слідчого суду, судді в умовах воєнного стану ==
У разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1998 статтею 208 Кримінальний процесуальний кодекс України], або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду або постанови керівника органу прокуратури затримати таку особу (с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20260304#n5092 таття 615 Кримінального процесуального кодексу України]).

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2014 статтею 211 цього Кодексу.], тобто сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Якщо в умовах воєнного стану відсутня об’єктивна можливість доставити затриману особу до слідчого судді, суду у строк, передбачений статтею 211 цього Кодексу, розгляд клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу здійснюється із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи.

Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду у строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2014 статтею 211 цього Кодексу,] для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою

2026-03-11T08:23:32Z

Nataliia.Tarasenko: відредаговано текст, додано зразок скарги

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]
== Вирішення спору в судовому порядку ==
'''На досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача, про відмову у визнанні потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 п. 5 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК України])).'''

'''Потерпілим''' у кримінальному провадженні '''може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 частина 1 статті 55 КПК України]).'''

При цьому, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 ч. 2 ст. 55 КПК України]).

Правилами частини '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 5 статті 55 КПК України]''' визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

'''Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1261 пункти 5-6 статті 110 КПК України]):'''

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
* місце і час прийняття постанови;
* прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
* мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст прийнятого процесуального рішення;
* місце та час (строки) його виконання;
* особу, якій належить виконати постанову;
* можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

== Строк подання скарги на рішення дізнавача, слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
'''Скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим можуть бути подані особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, протягом десяти днів з''' '''дня отримання особою її копії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 ст. 304 КПК України]).'''

Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

== Правові наслідки подання скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування ==
Подання скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення слідчого, прокурора.

'''Слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення''' про відмову у визнанні потерпілим''', що тягне за собою закриття провадження за скаргою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 ст. 305 КПК України]).'''

== Судовий збір ==
За подання скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача на постанову про відмову у визнанні потерпілим - '''судовий збір не сплачується'''.

== Порядок розгляду скарг на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування ==
Скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Скарги на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим '''розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги'''.

'''Розгляд скарг''' на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим '''здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу''', чи її захисника, представника '''та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення яких оскаржується'''. '''Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги'''. ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2718 статті 306 КПК України]''').

== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування ==
За результатами розгляду скарг на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення про відмову у визнанні потерпілим та зобов’язання визнати особою потерпілою або ж про відмову у задоволенні скарги.

'''Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги''' на рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим '''не може бути оскаржена''', '''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 Стаття 307 КПК України]''').

== [[:Файл:Скарга на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.docx|Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим]] ==
[[Файл:Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим.docx|міні]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]

Файл:Скарга на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.docx

2026-03-11T08:19:12Z

Nataliia.Tarasenko:

Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком

2026-02-17T14:24:05Z

Nataliia.Tarasenko: реквізити НПА приведено у відповідність до вимог; додано посилання на окрмеі статті НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1683-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2040-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства"]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/244-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/937-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2007 № 937 "Про затвердження Порядку призначення пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/583-92-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 58 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Постанова правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про завтердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Постанова правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 "Про затвердження Порядоку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1129-25#n14 Постанова правління Пенсійного фонду України від 13 червня 2025 року № 21-1 " Про затвердження Порядку оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо ви змінили місце проживання під час війни, зверніться:

→ до контакт-центру Укрпошти за номером телефону: 0800-300-545 (кнопка 2);

→ до Пенсійного фонду України у вашому регіоні або передайте інформацію через електронний кабінет.

Інформація, яку необхідно повідомити оператору:
# ПІБ одержувача пенсії/грошової допомоги;
# адреса отримання пенсії/грошоої допомоги до березня 2022 року;
# паспортні дані (серія та номер паспорту);
# номер телефону одержувача пенсії/грошової допомоги;
# спосіб отримання виплати (на відділення або за домашньою адресою);
# нову адресу доставки (індекс відділення або адреса тимчасового проживання).
Якщо ви отримуєте пенсію/грошову допомогу поштовим переказом, повідомте оператору додатково код переказу, який отримали в смс повідомленні.

Якщо ви поки що не визначилися з місцем отримання виплати та бажаєте її отримати на будь-якому автоматизованому відділенні Укрпошти, до якого буде доступ, повідомте це оператору.
|}
== Загальна інформація ==
Для реалізації права на призначення пенсії за віком законодавством встановлено порядок звернення громадянами до органів Пенсійного фонду України (добровільний порядок). У разі прийняття органами Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, особа отримує право звернутися до суду для оскарження відповідного рішення (судовий порядок).
== Пенсійний вік ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2981-20#n2 Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії"] тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:
за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

у зв’язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
|}
З квітня 2021-го пенсійний вік для жінок збільшено до 60 років і таким чином вік і правила виходу на пенсію у чоловіків і жінок однакові.

Проте жінки, які досягнули віку 59,6 років до квітня 2021 року, зможуть отримати виплату на півроку раніше (це ті, хто народився з 1 жовтня 1960-го по 31 березня 1961 року)

'''До досягнення 60 років,''' право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У 2026 році в Україні відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] змінилися вимоги до страхового стажу, а саме:
*щоб вийти на пенсію в 60 років потрібно 33 роки стажу;
* щоб вийти на пенсію в 63 роки потрібно від 23 до 33 років стажу;
* щоб вийти в 65 років потрібно від 15 до 23 років стажу.

Слід зазначити, що вимоги для виходу на пенсію в 60 років в Україні підвищуються поетапно: у 2020 для цього було потрібно 27 років офіційного працевлаштування, а з січня 2028 року збільшиться до 35 років.

Крім того, якщо особі, якій вже виповнилося 60 років, офіційного страхового стажу для виходу на пенсію недостатньо, його можна докупити. ''З 1 січня 2026 року мінімальний страховий внесок становить 1902,34 грн'' (мінімальна заробітна плата помножена на 22%).

=== Категорії громадян, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком ===
{| class="wikitable"
|особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, за умови реєстрації осіб у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи, , якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, а саме для чоловіків 35 років, а для жінок 30 років страхового стажу
! rowspan="2" |не більше ніж за півтора роки до досягнення пенсійного віку
|-
|особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я, та якщо трудовий договір був розірваний з дотриманням вимог положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1449-2022-%D0%BF#n10 Постанови Кабінету Міністрів від 27 грудня 2022 р. № 1449 "Про затвердження Порядку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком"]
|-
|особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики
!після досягнення чоловіками 45 років, жінками 40 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років у чоловіків і не менше 15 років у жінок
|-
|особи з інвалідністю по зору I групи - сліпі та особи з інвалідністю з дитинства I групи
!після досягнення чоловіками 50 років, жінками 40 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років у чоловіків і не менше 10 років у жінок
|-
|жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку
! '''після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу'''
|-
|за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком
!батьку призначається після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років
|-
|військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
! rowspan="5" |після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
|-
|дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n77 пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
|особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n105 пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"] (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів)
|-
|особи з числа резервістів, військовозобов’язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n73 пункту 19 статті 6] , особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n103 пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
|-
|дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім’ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n660 пунктів 3 і 4 частини першої статті 10'''-1''' Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], пункту 5 частини першої статті 10'''-1''' зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов’язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10'''-1''' зазначеного Закону
|-
|'''До досягнення 50 років,''' право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 
* 45 років - по 31 березня 1970 року включно;
* 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
* 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
* 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
* 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
* 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
* 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
* 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
* 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
* 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
* 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. 
За відсутності стажу роботи 25 років у чоловіків та 20 років у жінок, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: 
* з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
* з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
* з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
* з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
* з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок. 
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF#n12 за списком № 1], але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням загального пенсійного віку: 
* чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
* жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
!після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
|-
|'''Для працівників [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF#n14 за списком № 2]:'''
 
'''До досягнення 55 років,''' право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 
* 50 років - по 31 березня 1965 року включно;
* 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
* 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
* 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
* 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
* 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
* 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
* 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
* 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
* 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
* 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. 
При наявності стажу роботи менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: 
* з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
* з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
* з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
* з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
* з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
* з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. 
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці (12 років і 6 місяців для чоловіків та 10 років для жінок), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF#n14 за списком № 2], але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи (30 років для чоловіків і 25 - для жінок), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням загального пенсійного віку: 
* чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
* жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. 
!після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
|-
|Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України,
!незалежно від віку за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років
|-
|працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень)
! rowspan="2" |незалежно від віку за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
|-
|Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
|-
|При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок
!пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік
|-
|трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - чоловіки
!'''після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''').
|-
|жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів
!'''після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «г» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
|-
|жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства
!'''після досягнення 55 років при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
|-
|жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну
!'''після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «е» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
|-
|робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за Списком текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком
!'''після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.1992 № 583 - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
|-
|жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей
!'''незалежно від віку і трудового стажу, відповідно до''' [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/244-92-%D0%BF '''Постанови Кабінету Міністрів України від 16.0.5.1992 № 244 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей»'''] ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
|-
|водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв
!'''після досягнення 55 років і при стажі роботи''' ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n80 п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»]''')
*для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; 

* для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
|-
| colspan="2" |'''особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення із зменшенням загального пенсійного віку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n178 ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n532 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]):'''
|-
|Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів
!зменшення віку на 10 років
|-
|Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів
!зменшення віку на 8 років
|-
|Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році
!зменшення віку на 5 років
|-
|Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF#n12 за списком № 1] (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше),
!вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки
|-
|Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF#n14 за списком № 2] (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше)
!вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік
|-
| colspan="2" |'''Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12#n532 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»]'''
|-
| - евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році
!10 років
|-
| - евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році
!8 років
|-
| - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов’язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років
!4 роки*
та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років
|-
| - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років
!3 роки*
та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років
|-
| - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років
!2 роки*
та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років
|-
| - особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями
!2 роки
|-
|Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF за списком № 1] (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки.
!
|-
|Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF за списком № 2] (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік.
!
|-
|Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
!
|}
== Позасудовий порядок звернення за призначенням пенсії за віком ==
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. 
Для призначення пенсії необхідно подати заяву до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії працюючим особам може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. При цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
=== Перелік необхідних документів ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1] до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: '''1.''' документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; '''2.''' документи про стаж, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.] У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року. У тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій (далі – підприємства) або їх правонаступників. Коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/461-2016-%D0%BF Списками № 1 та № 2], такі довідки є необхідними, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи, та не вказується, чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. У довідці мають бути вказані:
* періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
* професія або посада;
* характер виконуваної роботи;
* розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи;
* первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
* Видавати такі довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо правонаступника немає, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, встановленої для окремих категорій працівників, здійснюється відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до для призначення пенсії, визначеному Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1], за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області.
'''3.''' документи про місце проживання (реєстрації) особи; '''4.''' документи, які засвідчують особливий статус особи (при призначенні відповідної пенсії на пільгових умовах):
* посвідчення учасника бойових дій або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації);
* довідка МСЕК про визнання особи особою з інвалідністю унаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку;
* висновок МСЕК щодо причинного зв’язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, одержаними при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), або захворюванням, пов’язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку;
* довідка МСЕК про визнання особи особою з інвалідністю по зору I групи – сліпим;
* закладу охорони здоров’я про наявність відповідного захворювання: гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики;
* посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);
* документи про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку;
* документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю;
* заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п’ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю.
=== Строки розгляду питання ===
''Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження.'' Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку. Якщо звернення надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсії за віком призначаються з дня звернення за пенсією. Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров’я.
=== Підстави для відмови ===
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Підставами для відмови в призначенні пенсії за віком є:
* відсутність встановленого законодавством стажу;
* недосягнення встановленого законодавством віку;
* відсутність підтвердження належності особи до відповідної категорії (при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах).
== Порядок оскарження дій, пов’язаних з призначенням пенсії ==
У разі, якщо особа вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, особа має право оскаржити таке рішення:

- до Пенсійного фонду України;

- у судовому порядку до адміністративного суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1129-25#n14 Порядку оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 13 червня 2025 року № 21-1].

Подання скарг до Пенсійного фонду України здійснюється через територіальний орган Фонду, рішення якого оскаржується, протягом тридцяти календарних днів з дня ознайомлення з прийнятим рішенням.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок подання та розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення]].
[[index.php?title=Категорія:Призначення пенсії]]
[[index.php?title=Категорія:Пенсіонери]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Порядок виправлення помилки у правовстановлюючому документі

2026-02-17T13:23:02Z

Nataliia.Tarasenko: змінено розмір судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2026 рік"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
== Куди звертатися? ==
'''Правовстан́овлюючий докум́ент''' — документ, який підтверджує права́ суб'єкта пра́ва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:
* 1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);
Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.
* 2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).
Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
# Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
# Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
# Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
# Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.

'''Окреме провадження''' — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 ЦПК України]. Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи. Відповідно до статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
*який факт заявник просить встановити та з якою метою;
*причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
*докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. 
Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.
== Хто може звернутися? ==
До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.
== Вартість? ==
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#Text Законом України "Про Державний бюджет на 2026 рік"] установлено станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень. Отже, за подання у 2026 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
== Не підлягають встановленню факту належності особі: ==
Не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.

Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).

Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України]

При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.
== Див. також ==
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]
* [[Виправлення помилок у державному акті на землю]]
* [[Усунення недоліків нотаріального акту]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Порядок виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Порядок надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб

2026-01-16T08:08:45Z

Nataliia.Tarasenko: внесено зміни відповідно чинного законодавства; додано посилання на окрмеі статті НПА

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1500 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#n2 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n3 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-%D0%BF#n3 Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632 "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n194 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 495 "Про затвердження Порядку формування фондів житла,призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та інших категорій соціально незахищених верств населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1439-14#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27 жовтня 2014 року № 778 "Про затвердження переліку рідкісних (орфанних) захворювань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0688-04 Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 14 травня 2004 № 98 "Про затвердження форм щодо житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання"]
== Порядок взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання==
=== Кому безоплатно надається житлове приміщення? ===
Внутрішньо переміщеній особі та членам її сім’ї за місцем фактичного проживання/перебування в межах території уповноважених органів.

Житлове приміщення з фонду не надається, якщо внутрішньо переміщена особа або будь-хто із членів її сім’ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, придатне для проживання, розміром не менше ніж 13,65 кв. метра загальної площі на кожну особу, але не менше ніж 35,22 кв. метра на сім’ю, у тому числі, коли сім’я складається з однієї особи, що розташоване на територіях, не включених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#n16 переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку], або на територіях, включених до зазначеного переліку, для яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF/ed20250424#n235 пункт 7 Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та інших категорій соціально незахищених верств населення]).

Фонд житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, формується сільськими, селищними, міськими радами або уповноваженими ними органами (далі - уповноважені органи) шляхом:

* викупу (придбання) житла;
* будівництва нового житла;
* будівництва (нового будівництва, реконструкції) будівель для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб відповідно до підпункту 1 пункту 9-3 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”;
* реконструкції наявних будинків і гуртожитків, а також переобладнання нежитлових приміщень на житлові;
* передачі житла, визнаного в установленому законом порядку безхазяйним або відумерлим, у комунальну власність;
* капітального ремонту об’єктів житлового фонду, зокрема об’єктів соціального призначення;
* передачі міжнародними організаціями, юридичними особами України та іноземними юридичними особами, а також громадянами та іноземцями житла, яке перебуває у їх приватній власності, в комунальну власність;
* набуття права власності або права користування на житло на інших підставах, не заборонених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF/ed20250424#n235 пункт 2 Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та інших категорій соціально незахищених верств населення]).

До фонду можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення. Житлові приміщення з фонду не підлягають приватизації, обміну та поділу, передачі їх у піднайм, використанню для вселення до них інших осіб.

Потреба в житлових приміщеннях з фонду визначається в розмірі не менш як 6 кв. метрів на одну особу.

Житлові приміщення з фонду надаються з урахуванням потреби різних соціальних груп з метою забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, умов для проживання дітей та осіб, які досягли пенсійного віку, осіб з інвалідністю. При цьому житлові приміщення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення повинні надаватися у будинках, що відповідають вимогам ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд”, а також мають ліфт (крім випадків, коли зазначеним категоріям населення житлові приміщення виділяються на першому поверсі або будинок є одноповерховим).
{| class="wikitable"
|Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фонду мають багатодітні сім’ї; сім’ї з дітьми; вагітні жінки; особи, які втратили працездатність; особи пенсійного віку з числа тих, житло яких було зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
|}
Перебування на обліку громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, не є підставою для відмови внутрішньо переміщеній особі в подальшому взятті такої особи на:
* соціальний квартирний облік;
* облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
* облік осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій осіб, визначених законодавством;
* інші види обліку для отримання житла.
=== Куди звертатися? ===
Внутрішньо переміщеною особою для взяття на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, подається заява до уповноваженого органу (відповідної сільської, селищної, міської ради або її уповноважених органів), у межах території якого вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі.
=== Перелік необхідних документів ===
Внутрішньо переміщеною особою для взяття на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, подається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n440 заява] (за формою згідно з додатком 2 із підписами всіх повнолітніх членів сім’ї).

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім'ї має одинока особа.

До заяви додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

У разі подання заяви уповноваженим представником внутрішньо переміщеної особи пред’являються документи, що посвідчують особу представника, та копія довіреності;

2) копія довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності);

3) копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);

4) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (не надається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті громадянина України);

5) копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання за призначенням, підтверджується особистою заявою заявника та членів його сім’ї. У разі подання заяви уповноваженим представником внутрішньо переміщеної особи пред’являються документи, що посвідчують особу представника, та копія довіреності.
У разі подання документів, що містять недостовірні відомості, внутрішньо переміщена особа несе відповідальність згідно із законом.
Особі, яка подала заяву про взяття на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, уповноваженим органом, що здійснює взяття на облік, видається опис документів, в якому зазначається інформація про дату подання та реєстрації заяви, реєстраційний номер заяви та перелік документів, доданих до заяви, за підписом посадової особи, яка їх прийняла.
=== Строк прийняття рішення ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n235 пункту 17 Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та інших категорій соціально незахищених верств населення] рішення про взяття внутрішньо переміщеної особи на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, або про відмову у взятті на такий облік приймається уповноваженим органом '''протягом 10 робочих днів після подання''' відповідної заяви.

=== Підстави для відмови чи зняття з обліку ===
Підставами для відмови у взятті внутрішньо переміщених осіб на облік є:
* неподання необхідного пакета документів, (крім випадків, коли такі документи були знищені або пошкоджені, що підтверджується відповідною заявою громадянина);
* подання документів, що містять недостовірні відомості.
{| class="wikitable"
|+
|Не може бути підставою для відмови у взятті внутрішньо переміщених осіб на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання, відсутність на момент їх звернення фонду.
|}
Підставами для зняття внутрішньо переміщеної особи з обліку є:
* заява внутрішньо переміщеної особи про зняття з обліку;
* зміна особою місця проживання;
* скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за наявності підстав, передбачених частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#n171 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб]”;
* неотримання протягом 30 календарних днів без поважних причин ордера на вселення в житлове приміщення або неповідомлення протягом цього самого строку про поважні причини, що не дають їй можливості отримати ордер на вселення в житлове приміщення;
* подання завідомо недостовірних відомостей, що є підставою для взяття внутрішньо переміщеної особи на облік громадян, що потребують житла для тимчасового проживання.
== Порядок надання житлових приміщень внутрішньо переміщеним особам з фондів житла для тимчасового проживання ==
У разі надходження до фонду житлових приміщень, придатних для надання в тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам та членам їх сімей, відповідний уповноважений орган протягом трьох робочих днів з дня надходження такого житла зобов’язаний прийняти рішення про надання житла внутрішньо переміщеним особам.

У разі фінансування органами місцевого самоврядування (військовими адміністраціями населених пунктів - у разі їх утворення), місцевими держадміністраціями (відповідними військовими адміністраціями - у разі їх утворення) формування фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб за межами території, у межах якої вони здійснюють повноваження, або залучення ними з цією метою коштів чи їх участі у формуванні фонду в інший спосіб, зокрема шляхом передачі житлового приміщення в користування (оренду), відповідний уповноважений орган приймає рішення про надання внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення з фонду, сформованого за рахунок такої участі або коштів, відповідно до договорів, укладених між такими органами.

Визначення осіб, яким будуть надані житлові приміщення з фонду, здійснюється уповноваженим органом за результатами нарахування балів за бальною системою оцінювання потреби в житлі для внутрішньо переміщених осіб, визначеною цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n10 Порядком]

==== Пріоритетність надання внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень====
Пріоритетність надання внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду визначається за кількістю балів, що набере внутрішньо переміщена особа/сім’я, за такою системою нарахування балів:
{| class="wikitable"
|-
! colspan=3 |Система нарахування балів
|-
| rowspan="12" |Пріоритетні критерії (нараховуються на сім’ю за найвищим показником) || сім’ї військовослужбовців з числа внутрішньо переміщених осіб, які беруть/брали участь у бойових діях або забезпечують/забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів || 50 балів
|-
| внутрішньо переміщені особи, які зазнали повторного внутрішнього переміщення через повномасштабну збройну агресію Російської Федерації || 27 балів
|-
| внутрішньо переміщені особи з числа жителів відповідної територіальної громади, яка здійснює забезпечення житловими приміщеннями з фонду, житло яких знищене або пошкоджене (до ступеня, непридатного для проживання) внаслідок збройної агресії Російської Федерації або розміщується на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації || 27 балів
|-
| сім’ї з трьома і більше дітьми до 18 років || 27 балів
|-
| сім’ї з двома дітьми до 18 років || 26 балів
|-
|сім’ї з однією дитиною до 18 років
|25 балів
|-
|сім’ї, у складі яких є вагітні жінки/одинокі вагітні жінки
|24 бали
|-
|сім’ї, у складі яких є особи, які втратили працездатність/одинокі особи, які втратили працездатність
|23 бали
|-
|сім’ї, у складі яких є особи, які досягли пенсійного віку/ одинокі особи, які досягли пенсійного віку
|22 бали
|-
|сім’ї, у складі яких є три і більше осіб з інвалідністю або хоча б одна особа з інвалідністю І групи, або дитина з інвалідністю підгрупи А/одинока особа з інвалідністю І групи
|27 балів
|-
|сім’ї, у складі яких є дві особи з інвалідністю або хоча б одна особа з інвалідністю ІІ групи, або одна дитина з інвалідністю (без підгрупи)/одинока особа з інвалідністю ІІ групи
|26 балів
|-
|сім’ї, у складі яких є одна особа з інвалідністю ІІІ групи/одинока особа з інвалідністю ІІІ групи
|25 балів
|-
| rowspan="16" |Загальні критерії (нараховуються за наявності підстав) || сім’ї з дітьми, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) під час збройної агресії Російської Федерації || 3 бали на сім’ю
|-
| сім’ї загиблих (померлих) ветеранів війни, визначені абзацом першим пункту 1 статті 10, та сім’ї загиблих (померлих) захисників і захисниць України, визначені статтею 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у складі яких є внутрішньо переміщені особи || 2 бали на сім’ю
|-
| внутрішньо переміщені особи з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11-15 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та члени їх сімей || 1 бал на особу
|-
| наявність у складі сім’ї дитини, якій надано статус постраждалої внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту || 2 бали на кожну дитину
|-
| сім’ї з дітьми з інвалідністю || 3 бали на кожну дитину
|-
| багатодітні сім’ї || 2 бали на сім’ю
|-
| неповні сім’ї з дітьми, де мати чи батько виховують їх самостійно || 2 бали сім’ю
|-
| сім’ї, у складі яких є непрацездатні особи || 2 бали на сім’ю
|-
|сім’ї, у складі яких є особи з інвалідністю
|3 бали на кожну особу з інвалідністю
|-
| наявність у складі сім’ї осіб, які хворіють на рідкісні (орфанні) захворювання за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1439-14#n14 переліком рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затверджені наказом МОЗ від 27 жовтня 2014 р. № 778] || 2 бали на сім’ю
|-
| особи з інвалідністю I та II групи з числа внутрішньо переміщених осіб || 2 бали на особу
|-
| сім’ї, у складі яких є особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 і 2|| 2 бали на сім’ю
|-
|сім’ї, у яких середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю розрахунку, є менший, ніж сума двох розмірів загального показника прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та опосередкованої вартості наймання (оренди) житла у відповідному населеному пункті в розрахунку на кожного з членів сім’ї. '''На період воєнного стану''' під час обчислення середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць включаються фактично отримані особами доходи, крім: інших видів соціальних допомог, якщо на дату розрахунку середньомісячного сукупного доходу їх виплату припинено; виплати допомоги на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, а також батькам-вихователям і прийомним батькам; пільги та житлові субсидії.
(див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2020-%D0%BF#n15 Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги)]
|3 бали на сім'ю
|-
| особи, нагороджені державними нагородами за безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації || 1 бал за одну нагороду
|-
| сім’ї, які мають клопотання щодо потреби в забезпеченні тимчасовим житлом від підприємства, установи, організації в галузі науки, охорони здоров’я, освіти, культури та фізичної культури і спорту щодо спеціаліста з числа внутрішньо переміщених осіб, який є висококваліфікованим фахівцем у відповідній галузі || 2 бали на сім’ю
|-
| особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування з числа внутрішньо переміщених осіб || 3 бали на особу
|-
|}
Рішенням уповноваженого органу може бути затверджений перелік додаткових загальних критеріїв, загальна кількість балів за якими може становити не більше 20 балів на сім’ю.

'''У разі рівної кількості балів пріоритет на отримання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб має особа, заява якої була зареєстрована раніше за часом.'''
{| class="wikitable"
|-
| У разі зміни обставин, що були підставою для взяття на облік та/або отримання житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, внутрішньо переміщена особа зобов’язана '''протягом семи робочих днів''' повідомити уповноважений орган про такі зміни.
|}
=== Видача ордеру на вселення ===
На підставі рішення про надання внутрішньо переміщеним особам і членам їх сімей житлових приміщень з фонду уповноваженим органом видається ордер на вселення в житлове приміщення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n492 за формою згідно з додатком 3].

Ордер вручається внутрішньо переміщеній особі, на ім’я якої він виданий, або уповноваженому нею представнику на основі письмової довіреності, завіреної в установленому законом порядку.

У разі коли внутрішньо переміщена особа або уповноважений нею представник не отримали п'''''ротягом 30 календарних днів''''' без поважних причин ордер або не повідомили протягом цього самого строку про поважні причини, що не дають їм можливості отримати ордер, вони позбавляються права на отримання ордера, а внутрішньо переміщена особа - на вселення в житлове приміщення, що не позбавляє права такої внутрішньо переміщеної особи повторно звернутися для взяття на облік.

Поважними визнаються причини, які не залежать від волі внутрішньо переміщеної особи або уповноваженого нею представника.

Після вселення в житлове приміщення з фонду внутрішньо переміщена особа здає ордер балансоутримувачу будинку (приміщення).

Рішення про надання внутрішньо переміщеним особам та членам їх сімей житлових приміщень із фонду може бути переглянуте до або після видачі ордера в разі виявлення обставин, що не були раніше відомі та могли вплинути на таке рішення.
=== Строк користування житловим приміщенням ===
Житлові приміщення з фондів безоплатно надаються внутрішньо переміщеним особам та членам їх сімей у тимчасове користування на строк '''до одного року з можливістю продовження на наступний строк у разі відсутності змін у їх статусі та якщо вони не набули іншого місця проживання.'''

Після закінчення встановленого строку тимчасового проживання та наявності змін, що спричинили внутрішнє переміщення, або обставин, що раніше існували, або з підстав дострокового припинення права на користування житловими приміщеннями з фондів внутрішньо переміщені особи зобов’язані звільнити надане житлове приміщення.

Уповноважений орган '''за 14 робочих днів''' до закінчення строку проживання, визначеного договором користування, попереджає внутрішньо переміщену особу про необхідність звільнення такого житла.
=== Договір користування житловими приміщеннями===
Користування житловими приміщеннями з фонду житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснюється на підставі договору за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0688-04 формою, встановленою наказом Держжитлокомунгоспу від 14 травня 2004 р. № 98] (далі - договір користування).

Договір користування укладається після видачі ордера на житлове приміщення з фонду між уповноваженим органом або уповноваженою ним особою та внутрішньо переміщеною особою, якій надається в тимчасове користування житлове приміщення.

Ордер і договір користування є підставою для вселення в житлове приміщення з фонду житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і користування таким житловим приміщенням на договірних умовах. Строк проживання розраховується з дати підписання договору користування.

У договорі користування зазначаються особи, які проживатимуть разом із внутрішньо переміщеною особою. Такі особи набувають рівних із внутрішньо переміщеною особою прав та обов’язків щодо користування житловими приміщеннями.
=== Правила користування житловими приміщеннями ===
Внутрішньо переміщені особи, яким надане житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, '''не мають права''' приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого житла, використовувати для провадження підприємницької діяльності, здавати у піднаймання або вселяти до нього інших осіб, не зазначених у договорі користування.

Внутрішньо переміщена особа та члени її сім’ї зобов’язані дотримуватись умов договору користування, а також правил користування житловими приміщеннями, утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Внутрішньо переміщена особа зобов’язана своєчасно вносити плату за житлово-комунальні та інші послуги за затвердженими в установленому порядку уповноваженими органами тарифами.

Обов’язок внесення плати за житлово-комунальні та інші послуги виникає з дня підписання внутрішньо переміщеною особою та уповноваженим органом або уповноваженою ним особою договору користування. Встановлені законодавством пільги та субсидії надаються користувачам житлових приміщень на загальних підставах.
=== Продовження договору користування на наступний строк ===
Внутрішньо переміщена особа в разі відсутності істотних змін, що спричинили внутрішнє переміщення, або обставин, що раніше існували, та якщо вона не набула іншого місця проживання '''не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку договору користування подає заяву''' уповноваженому органу про продовження строку надання житлового приміщення з фонду.

Продовження строку проживання у житлових приміщеннях з фонду здійснюється відповідно до умов, передбачених цим Порядком.

До заяви про продовження строку надання житлового приміщення з фонду додаються документи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n235 пунктом 12 цього Порядку.]

Уповноважений орган зобов’язаний розглянути зазначену заяву '''не пізніше ніж за 50 календарних днів''' до закінчення строку дії договору користування та письмово повідомити заявнику про прийняте рішення.

У разі коли внутрішньо переміщена особа не повідомила про свій намір продовжити дію договору користування в установлені строки та порядку, вона втрачає право на продовження договору користування та зобов’язана звільнити житлове приміщення протягом трьох робочих днів після закінчення строку дії договору користування.
== Дострокове припинення надання житлового приміщення ==
Підставами для прийняття рішення про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду є:
* отримання в користування внутрішньо переміщеною особою або придбання нею іншого житла (житлового приміщення);
* скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* подання завідомо недостовірних відомостей, що стали підставою для надання внутрішньо переміщеній особі житлового приміщення з фонду ;
* систематичне порушення внутрішньо переміщеною особою та/або членами її сім’ї правил користування житловим приміщенням з фонду ;
* приведення внутрішньо переміщеною особою та/або членами її сім’ї житлового приміщення з фонду у непридатний для його використання стан;
* порушення умов договору користування після застосування до внутрішньо переміщеної особи заходу впливу, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495-2022-%D0%BF#n235 п. 38 цього Порядку];

* не проживання внутрішньо переміщеною особою в житловому приміщенні безперервно більше половини строку, на який укладено договір користування;
* зміна обставин непереборної сили, які унеможливлюють повернення громадянином до місця свого постійного проживання;

* інші підстави, встановлені законом.
== Порушення внутрішньо переміщеною особою умов договору користування ==
Порушення внутрішньо переміщеною особою умов договору користування тягне за собою:
* письмове попередження про порушення умов договору користування;
* розгляд питання про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду;
* подання позову до суду про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Примусове виселення внутрішньо переміщеної особи та членів її сім’ї із житлових приміщень фонду здійснюється '''лише на підставі рішення суду.'''

Внутрішньо переміщена особа, яка за договором користування не виконує обов’язки, передбачені законодавством і договором користування, несе відповідальність, передбачену законом.

{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію оновлено за підтримки [https://www.coe.int/uk/web/kyiv/facilitating-housing-solutions-for-the-war-affected-people-in-ukraine проєкту Ради Європи]''''' [https://www.coe.int/uk/web/kyiv/facilitating-housing-solutions-for-the-war-affected-people-in-ukraine '''''«Сприяння розробці житлових рішень для осіб, постраждалих від війни в Україні»''''']</center>
|}

== Дивись також: ==

* [[Особливості отримання субсидії на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб]]
* [[Державна цільова підтримка дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи]]
* [[Роль Уповноваженого з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО)]]
* [[Компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб]]
* [[Надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам]]

[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Внутрішньо переміщені особи]]
[[index.php?title=Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Військовий облік

2025-12-15T07:57:47Z

Nataliia.Tarasenko: внесено зміни відповідно чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19 Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#Text Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2024-%D0%BF#n18 Порядок реалізації експериментального проекту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2024 року № 565]
== Загальна інформація про військовий облік ==
Військовий облік громадян є складовою військового обов’язку громадян України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n15 частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"] (далі – '''Закон''')

Військовий облік громадян України поділяється на облік:

♦ '''призовників,'''

♦ '''військовозобов’язаних,'''

♦ '''резервістів'''.

===== Види військового обліку =====
Військовий облік усіх призовників, військовозобов’язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на:

▶'''персонально-якісний''' - передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (покладається на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – '''ТЦК та СП''') крім військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України та розвідувальних органів України);

▶'''персонально-первинний''' – передбачає облік відомостей щодо таких осіб, який здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

▶'''персональний''' – передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
{| class="wikitable"
|+
|'''''Зверніть увагу!'''''
''Взяття громадян на '''персонально-первинний''' та '''персональний''' військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється '''лише після взяття (зняття, виключення)''' зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) '''ТЦК та СП''', органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.''

''Взяття громадян,'' '''які прибули з тимчасово окупованих територій України''''', на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) '''ТЦК та СП,''' органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання.''
|}
Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n680 частини четвертої статті 33 Закону] військовий облік військовозобов’язаних та резервістів за призначенням поділяється на:

▶ '''загальний''' – перебувають резервісти, а також військовозобов’язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

▶ '''спеціальний''' – перебувають військовозобов’язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 пункт 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487] (далі – '''Порядок''').

== Взяття на військовий облік ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n700 статтею 37 Закону] взяттю на військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів у ТЦК та СП, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

'''1) на військовий облік призовників''' (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) '''віком до 25 років''':

* які які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n174 статті 14 цього Закону] взяті на військовий облік;
* які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
* які набули громадянство України;
* які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
* які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
* які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
* жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу.

''Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.''

'''2) на військовий облік військовозобов’язаних:'''

* які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
* призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n1713 статтею 10-1 цього Закону];
* які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних;
* військовозобов’язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
* які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов’язаних;
* зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
* які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n316 статті 18 цього Закону] звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
* які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
* які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
* які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
* які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
* призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
* жінки з дотриманням умов, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n15 частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;]
* які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
* які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n335 до частини десятої статті 20 цього Закону];

'''3) на військовий облік резервістів:'''

* які зараховані до військового оперативного резерву;
* які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
* резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням для проходження базової військової служби за їх заявою (зверненням) беруться на військовий облік призовників. Після проходження базової військової служби звільнені з військової служби жінки за їх бажанням беруться на військовий облік військовозобов’язаних у порядку та строк, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 частиною одинадцятою статті 26 цього Закону.]

Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і закінчили заклади професійної, фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних.

Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком, крім зазначених в абзаці другому цієї частини, беруться на військовий облік військовозобов’язаних за їх бажанням.

Щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, вперше беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом:

* проходження електронної ідентифікації та автентифікації для надання своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;
* особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням документів, перелік яких встановлюється Міноборони.

Не підлягають взяттю на військовий облік призовників громадяни України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Громадяни України, які не стали на військовий облік призовників у зазначений період, беруться на такий облік лише після особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта” відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19#n91 до статті 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 (п.14-1, 14-2, 14-3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів])

== Документи для взяття на військовий облік ==
Військовий облік ведеться на підставі даних '''паспорта громадянина України''' та '''військово-облікових документів'''.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання призовниками, військовозобов’язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”] та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#n15 постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.]

Для внесення запису / актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19#Text Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".]

== Правила перебування на військовому обліку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n357 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку)] призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:

♦ '''Перебувати на військовому обліку''':

* за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки
* військовозобов'язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),
* військовозобов'язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу);

''Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні ТЦК та СП, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;''

* за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;

♦ '''Прибувати за викликом районних ТЦК та СП''', органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;

♦'''Проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік''', направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) ТЦК та СП, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

♦ '''Проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві''';

♦ '''Особисто в 7-денний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ТЦК та СП''' (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

♦'''Особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних''', зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19#n50 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів"], а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n420 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"];

♦'''Негайно повідомляти районним (міським)ТЦК та СП''', органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку '''про втрату військово-облікового документа''';

♦ '''Звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських)ТЦК та СП''', органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

♦'''Подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) ТЦК та СП документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.'''

== Військовий облік громадян України, які перебувають за кордоном ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n696 статті 36 Закону] особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 пункту 52 Порядку] '''закордонні дипломатичні установи України''':

* інформують призовників віком від 18 до 25 років, які перебувають на постійному або тимчасовому консульському обліку;
* під час особливого періоду інформують військовозобов'язаних та резервістів, які не мають відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та сприяють їх поверненню в Україну;
* повідомляють про взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідним ТЦК та СП, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем перебування їх на військовому обліку за списком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n483 додаток 15]) засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (''до впровадження такої електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів повідомлення здійснюється у 7-денний строк з дати взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього на офіційну адресу електронної пошти органу ведення військового обліку, яка розміщена на його офіційному веб-сайті'').

Військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, здійснюється ТЦК та СП, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів на загальних засадах.

Порядок взяття на військовий облік працівників системи органів дипломатичної служби України визначається Генеральним штабом Збройних Сил за погодженням із МЗС.

'''''Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються (не виключаються) з військового обліку у ТЦК та СП''''', органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

===== Уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних, резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном =====
Механізм уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних, резервістів (крім військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у СБУ та розвідувальних органах), які постійно або тимчасово перебувають за кордоном з використанням засобів електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі - '''електронний кабінет''') визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2024-%D0%BF#n18 Порядком реалізації експериментального проекту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 17 травня 2024 р. № 565]( далі - '''Порядок експериментального проекту''').

Проект буде реалізовуватися протягом 2-х років з 18 травня 2024 року.

'''Засобами електронного кабінету уточнюються такі облікові дані особи:'''

* адреса проживання;
* номери засобів зв’язку;
* адреса електронної пошти.

Уточнення облікових даних особи припиняється засобами електронного кабінету у разі, коли надані відомості не пройшли арифметичний та/або формато-логічний контроль, про що особі надсилається повідомлення засобами електронного кабінету. Адреса електронної пошти не може бути змінена частіше, ніж раз на сім діб.

У разі зміни адреси електронної пошти особа протягом доби з моменту такої зміни зобов’язана уточнити облікові дані.

За результатами уточнення облікових даних особа після проходження електронної ідентифікації та автентифікації засобами електронного кабінету автоматично отримує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі - '''Реєстр''') та/або військово-обліковий документ в електронній формі.

Відомостями, отриманими з Реєстру (за наявності) за результатами уточнення облікових даних, є:

# прізвище;
# власне ім’я (усі власні імена);
# по батькові (за наявності);
# дата народження;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# окремий номер запису в Реєстрі;
# відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності особи до виконання військового обов’язку;
# відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
# військове звання;
# військово-облікова спеціальність;
# унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
# відомості про виконання військового обов’язку;
# відомості про військовий облік;
# відомості про подання щодо розшуку в Національну поліцію;
# дата та час формування.

== Зняття з військового обліку ==
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n700 п’ята статті 37 Закону] визначає, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідних ТЦК та СП (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:

'''1) з військового обліку призовників''' (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України):

* які досягли 25-річного віку;
* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік в іншому районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем проживання;
* які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які пройшли базову загальновійськову підготовку;
* які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби як непридатні до військової служби за станом здоров’я - після підтвердження рішення комісією вищого рівня;
* які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
* які направлені на альтернативну (невійськову) службу;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
* які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

'''2) з військового обліку військовозобов’язаних:'''

* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
* які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
* які зараховані до військового оперативного резерву;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

'''з військового обліку резервістів:'''

* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
* які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту;
* які досягли граничного віку перебування на службі у військовому резерві або виключені з військового оперативного резерву;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

'''''Виключенню з військового обліку у відповідних ТЦК та СП''''' (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

# померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
# припинили громадянство України;
# визнані непридатними до військової служби (військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку)
# досягли граничного віку перебування в запасі (військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку);
# були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n335 частини десятої статті 20 цього Закону,] але не були прийняті на військову службу за контрактом;
# звільнені з військової служби за контрактом відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону.]

== Корисні посилання ==
* [[Військовий облік жінок]]
* [[Відповідальність за непостановку на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки]]
* [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів]]
* [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
* [https://guide.diia.gov.ua/view/vziattia-na-viiskovyi-oblik-viiskovozoboviazanykh-ef8a9379-8258-4a4a-b04d-a7b9265a5286 Взяття на військовий облік військовозобов’язаних]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[index.php?title=Категорія:Громадський сектор]]
[[index.php?title=Категорія:Військова служба]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Оподаткування доходу, отриманого від продажу (обміну) транспортного засобу у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда

2025-12-15T06:48:12Z

Nataliia.Tarasenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20#n2 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" № 4015-IX від 10.10.2024)]
== Поняття «продаж об’єкта рухомого майна» ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4182 п. 173.8 ст.173 Податкового кодексу України] під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

== Ставки оподаткування ==
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''одного з об’єктів рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, '''не підлягає оподаткуванню.'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''другого об’єкта рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою''' '''5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості та військовим збором у розмірі 5 % вартості.'''

'''!!!При першому та другому продажі інших транспортних засобів,''' тобто транспортних засобів, крім легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, дохід підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості, та військовим збором у розмірі 5 % від вартості.'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''третього та наступних''' об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню п'''одатком з доходів фізичних осіб за ставкою 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна та військовим збором у розмірі 5 % від вартості.'''

Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, '''що здійснюються фізичними особами - нерезидентами,''' оподатковується '''податком з доходів фізичних осіб''' в порядку, встановленому для резидентів, '''за ставкою, у розмірі 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна, та військовим збором у розмірі 5 % від вартості.'''

'''Зверніть увагу: для військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту ставка військового збору з 01 січня 2025 року, у разі продажу транспортного засобу, лишається на рівні 1,5%.'''

== Визначення вартості об’єкта продажу (обміну) ==

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). 

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України] (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. 

== Порядок сплати податку при продажу (обміні) ==
У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна:

нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі;

при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;

якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.

У разі ухвалення судом, третейським судом рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей особою, у власності якої перебував об'єкт рухомого майна, відчужений за таким рішенням, на підставі відображення ним доходу від такого відчуження у складі загального річного оподатковуваного доходу.
== Подання інформації про договори (угоди) продажу (обміну) ==
Нотаріус щомісяця подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України,] в тому числі ціну (вартість) таких договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору;

Суб'єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щомісяця подає до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України], в якому зазначає інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку. Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щомісяця в порядку, встановленому цим розділом, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в якому зазначають інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку.

Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей.
[[index.php?title=Категорія:Податкове право]]

Погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою

2025-12-15T06:23:52Z

Nataliia.Tarasenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#n9 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF#n12 Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845]
== Рішення суду, виконання яких гарантується державою ==
Виконанню згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440], підлягають виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17#n9 частиною першою статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”] суб’єкти (державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
== Куди звертатися із заявою про виконання рішення суду ==
Заяви про виконання рішення суду подаються до управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Мін’юсту, Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту.
== Порядок звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про виконання рішення ==
''Заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява''):
* рахунка в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачі платіжних послуг (у разі наявності - довідку банку, фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг), на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через операторів поштового зв’язку (прізвище, ім’я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній;
* місця реєстрації (проживання);
* номерів засобу зв’язку.
'''До заяви додаються'':'''''
* оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія);
* копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
* копія паспорта громадянина України;
* документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).
У заяві може зазначатися адреса електронної пошти.

У разі подання органу державної виконавчої служби виконавчого документа заявник додає до нього копію судового рішення (за наявності).

У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

У разі зміни даних (у тому числі зміни реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв’язку) або внесення змін до документів, що подані згідно з цим пунктом, заявник повідомляє про це органу державної виконавчої служби.
== Облік рішень в органах державної виконавчої служби ==
=== Реєстрація рішення суду в Реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою ===
Відповідальна особа органу державної виконавчої служби '''не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення''' зобов’язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).

Якщо за результатами перевірки встановлено, що рішення виконано в повному обсязі, відповідальна особа повертає рішення заявнику із супровідним листом та відповідною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження.
===== Підстави для повернення заяви про виконання рішення суду: =====
* рішення не підлягає обліку відповідно до цього Порядку;
* рішення подано не за місцезнаходженням боржника;
* заявником не подано заяву про виконання рішення або заява не відповідає вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF пунктом 4 Порядку №440] ;
* заява подана особою, яка не є заявником та повноваження якої не підтверджені в установленому порядку;
* оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду оформлений неналежним чином;
* відповідальною особою вже внесено до Реєстру дані про рішення чи виконавчий документ, подані заявником із заявою про виконання рішення;
* до заяви не додані документи (документ), зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/440-2014-%D0%BF пункті 4 цього Порядку], або такі документи не відповідають вимогам законодавства;
* виконавчий документ перебуває на виконанні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за бюджетною програмою щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою.
=== Черговість погашення заборгованості ===
''Рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості'':
* перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
* друга черга - рішення, пов’язані з трудовими правовідносинами;
* третя черга - інші рішення.
=== Повідомлення про прийняття рішення суду для обліку ===
Відповідальна особа '''не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру''' зобов’язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.

З метою забезпечення заявнику та боржнику доступу до інформації Реєстру про стан погашення заборгованості за рішенням, прийнятим на користь заявника, у повідомленні про прийняття рішення до обліку зазначаються адреса відповідного веб-сайта в Інтернеті, а також ідентифікатор для доступу до інформації Реєстру.
=== Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів ===
Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов’язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом.

У разі надходження органу державної виконавчої служби ухвали про заміну сторони правонаступником або інших відомостей та даних (у тому числі реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв’язку) відповідальна особа не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилає їх органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із супровідним листом, в якому зазначається акт приймання-передавання, яким здійснювалася передача рішень.
=== Порядок погашення заборгованості за рішеннями, зареєстрованими в Реєстрі ===
Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/845-2011-%D0%BF#n12 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Порушення правил екологічної безпеки

2025-11-06T11:39:26Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на статті НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля "]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1582 Кримінального кодексу України] кримінально караним є порушення порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки. Вчинення таких дій карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
== Склад злочину ==
'''Суспільна небезпечність злочину''' полягає у вчиненні діянь (дій чи бездіяльності), які призводять до руйнування екологічного балансу у довкіллі, порушення установленого порядку використання природних ресурсів та тягнуть за собою тяжкі матеріальні наслідки – загибель людей, екологічне забруднення значних територій, загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масові загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах; тощо.
=== Об'єкт ===
Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля.

Поняття екологічної безпеки за змістом неоднорідне і використовується принаймні у двох значеннях: як певний стан природного об’єкта і як система соціальних норм, найважливіша цінність, що гарантується державою громадянам для їх нормального існування. Згідно зі статтею 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n606 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] екологічною безпекою є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Екологічна безпека забезпечується системою організаційно-правових, економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів екологічного характеру, яка зокрема передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»] (екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію і експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів; охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами; екологічна безпека транспортних засобів тощо). Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
=== Предмет ===
Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти (наприклад, цехи, ділянки, установки, місця утворення і складування промислових відходів, мережі каналізації, водо - і теплопостачання, житлові будинки, об'єкти науки), у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля. Серед таких об'єктів виділяють '''потенційно небезпечні''' - це об'єкти, які створюють реальну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (на них використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні матеріали, пожежно-вибухові, різного роду хімічні речовини та біологічні препарати; об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди).
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні вимог, що визначають порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів.

Правила проведення такої експертизи встановлені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"].

Відповідно до частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#n12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»] о''цінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:''

1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст. 5,6 та ст. 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону;

6) під час здійснення оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган проводить консультації щодо звіту з оцінки впливу на довкілля з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень з питань, що стосуються довкілля. Порядок проведення консультацій з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо оцінки впливу на довкілля та врахування результатів таких консультацій при прийнятті рішення щодо можливості здійснення планованої діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такі консультації проводяться у письмовій та/або електронній формі протягом строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку для консультацій вважається, що зауваження та пропозиції відсутні. Інформація, надана органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в рамках консультацій, визначених цим пунктом, вноситься уповноваженим органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом одного робочого дня після завершення строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та оприлюднюється засобами Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. згідно зі статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#n5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»] '''вплив на довкілля''' (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Законом також передбачено, що оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

'''Безпека''' '''–''' відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди життю, здоров’ю людей, майновим правам, а також навколишньому природному середовищу.

'''Проектування''' – складання та затвердження документації для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’єкта архітектури.

'''Експлуатація будівлі або споруди''' – використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

'''Реконструкція''' – комплекс операцій з відновлення стану об’єкта та (або) збільшення його довговічності.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів повинна забезпечуватися екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей (частина 1 статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n611 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]).

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено у повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення) (частина 4 статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n611 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]).

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування пересувних засобів, установок, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво й експлуатація пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускаються.

Керівники організацій та власники засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, установлених для відповідного типу виробництва (стаття 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n644 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є наявність наслідків:

♦ загибель людей - смерть хоча б однієї людини на час учинення порушення правил екологічної безпеки чи після такого, але в причинному зв’язку з ним;

♦ екологічне забруднення значних територій. Під таким забрудненням необхідно розуміти істотне погіршення екологічної обстановки, умов проживання людей, непоправне пошкодження або знищення на значних територіях флори і фауни внаслідок значного запилення, задимлення, викидів радіоактивних, хімічних, бактеріологічних чи інших речовин, що становлять реальну небезпеку для людини, природного довкілля, унеможливлюють використання інфраструктури, води, землі тощо. З'ясовуючи питання про те, чи є значною територія, на якій сталося екологічне забруднення, треба враховувати дані про її площу, екологічну унікальність, належність до природно-заповідного фонду чи іншого об'єкта загальнодержавного значення.

♦ настання інших тяжких наслідків:
* загибель чи масове захворювання людей;
* істотне погіршення екологічного стану в тому чи іншому регіоні (місцевості);
* зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об’єктів тваринного і рослинного світу;
* неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні;
* генетичне перетворення тих чи інших природних об’єктів;
* заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, тощо.
Порушення правил екологічної безпеки може бути вчинене шляхом '''дії або бездіяльності.'''
=== Суб'єктивна сторона ===
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину є наявність необережної форми вини. Проте може мати місце і її особливість, як то подвійна (складна) форма: до дії чи бездіяльності — умисел, а до наслідків — необережність.
=== Суб'єкт ===
Суб'єктом злочину спеціальний - особа, на яку покладено правовий обов'язок дотримуватись відповідних приписів законодавства щодо порядку проведення державної екологічної експертизи, правил екологічної безпеки (наприклад, працівники еколого-експертних підрозділів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, інші експерти державної екологічної експертизи, конструктори ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, службові особи підприємств, установ, організацій, відповідальні за проектування, розміщення, експлуатацію певних об'єктів, члени приймальних комісій таких об'єктів).
== Корисні посилання ==
* [https://ips.ligazakon.net/document/KK004747 Науково-практичний коментар до статті 236 Кримінального кодексу України]
* [http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI-2010/UgolovPravoOsob.pdf Кримінальне право України (особлива частина)]
* [https://shron1.chtyvo.org.ua/Tatsii_Vasyl/Kryminalnyi_kodeks_Ukrainy_Naukovo-praktychnyi_komentar_u_dvokh_tomakh_Tom_2_Osoblyva_chastyna.pdf Кримінальний кодекс України. Особлива частина. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.]
== Див. також ==
* [[Відповідальність за порушення екологічного законодавства]]
* [[Екологічне правопорушення]]
* [[Забруднення. Класифікація забруднень довкілля]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Порушення правил екологічної безпеки

2025-11-06T11:34:30Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на статті НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Закон України "Про оцінку впливу на довкілля"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля "]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1582 Кримінального кодексу України] кримінально караним є порушення порядку здійснення оцінки впливу на довкілля, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки. Вчинення таких дій карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
== Склад злочину ==
'''Суспільна небезпечність злочину''' полягає у вчиненні діянь (дій чи бездіяльності), які призводять до руйнування екологічного балансу у довкіллі, порушення установленого порядку використання природних ресурсів та тягнуть за собою тяжкі матеріальні наслідки – загибель людей, екологічне забруднення значних територій, загибель чи масове захворювання людей; істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масові загибель чи тяжкі захворювання об'єктів тваринного і рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об'єктів; заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах; тощо.
=== Об'єкт ===
Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля.

Поняття екологічної безпеки за змістом неоднорідне і використовується принаймні у двох значеннях: як певний стан природного об’єкта і як система соціальних норм, найважливіша цінність, що гарантується державою громадянам для їх нормального існування. Згідно зі статтею 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n606 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] екологічною безпекою є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Екологічна безпека забезпечується системою організаційно-правових, економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів екологічного характеру, яка зокрема передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»] (екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію і експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів; охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів; охорона навколишнього природного середовища від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами; екологічна безпека транспортних засобів тощо). Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
=== Предмет ===
Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об'єкти (наприклад, цехи, ділянки, установки, місця утворення і складування промислових відходів, мережі каналізації, водо - і теплопостачання, житлові будинки, об'єкти науки), у зв'язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля. Серед таких об'єктів виділяють '''потенційно небезпечні''' - це об'єкти, які створюють реальну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (на них використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні матеріали, пожежно-вибухові, різного роду хімічні речовини та біологічні препарати; об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди).
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні вимог, що визначають порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів.

Правила проведення такої експертизи встановлені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"].

Відповідно до частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#n12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»] о''цінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:''

1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст. 5,6 та ст. 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону;

6) під час здійснення оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган проводить консультації щодо звіту з оцінки впливу на довкілля з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень з питань, що стосуються довкілля. Порядок проведення консультацій з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо оцінки впливу на довкілля та врахування результатів таких консультацій при прийнятті рішення щодо можливості здійснення планованої діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такі консультації проводяться у письмовій та/або електронній формі протягом строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку для консультацій вважається, що зауваження та пропозиції відсутні. Інформація, надана органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в рамках консультацій, визначених цим пунктом, вноситься уповноваженим органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом одного робочого дня після завершення строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та оприлюднюється засобами Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля. згідно зі статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#n5 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»] '''вплив на довкілля''' (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Законом також передбачено, що оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності та об’єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

'''Безпека''' '''–''' відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди життю, здоров’ю людей, майновим правам, а також навколишньому природному середовищу.

'''Проектування''' – складання та затвердження документації для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’єкта архітектури.

'''Експлуатація будівлі або споруди''' – використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

'''Реконструкція''' – комплекс операцій з відновлення стану об’єкта та (або) збільшення його довговічності.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об’єктів повинна забезпечуватися екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей (частина 1 статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n611 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]).

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено у повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення) (частина 4 статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n611 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»]).

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування пересувних засобів, установок, зобов’язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво й експлуатація пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускаються.

Керівники організацій та власники засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, установлених для відповідного типу виробництва.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є наявність наслідків:

♦ загибель людей - смерть хоча б однієї людини на час учинення порушення правил екологічної безпеки чи після такого, але в причинному зв’язку з ним;

♦ екологічне забруднення значних територій. Під таким забрудненням необхідно розуміти істотне погіршення екологічної обстановки, умов проживання людей, непоправне пошкодження або знищення на значних територіях флори і фауни внаслідок значного запилення, задимлення, викидів радіоактивних, хімічних, бактеріологічних чи інших речовин, що становлять реальну небезпеку для людини, природного довкілля, унеможливлюють використання інфраструктури, води, землі тощо. З'ясовуючи питання про те, чи є значною територія, на якій сталося екологічне забруднення, треба враховувати дані про її площу, екологічну унікальність, належність до природно-заповідного фонду чи іншого об'єкта загальнодержавного значення.

♦ настання інших тяжких наслідків:
* загибель чи масове захворювання людей;
* істотне погіршення екологічного стану в тому чи іншому регіоні (місцевості);
* зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об’єктів тваринного і рослинного світу;
* неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти або використовувати природні ресурси в певному регіоні;
* генетичне перетворення тих чи інших природних об’єктів;
* заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, тощо.
Порушення правил екологічної безпеки може бути вчинене шляхом '''дії або бездіяльності.'''
=== Суб'єктивна сторона ===
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину є наявність необережної форми вини. Проте може мати місце і її особливість, як то подвійна (складна) форма: до дії чи бездіяльності — умисел, а до наслідків — необережність.
=== Суб'єкт ===
Суб'єктом злочину спеціальний - особа, на яку покладено правовий обов'язок дотримуватись відповідних приписів законодавства щодо порядку проведення державної екологічної експертизи, правил екологічної безпеки (наприклад, працівники еколого-експертних підрозділів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, інші експерти державної екологічної експертизи, конструктори ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, службові особи підприємств, установ, організацій, відповідальні за проектування, розміщення, експлуатацію певних об'єктів, члени приймальних комісій таких об'єктів).
== Корисні посилання ==
* [https://ips.ligazakon.net/document/KK004747 Науково-практичний коментар до статті 236 Кримінального кодексу України]
* [http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI-2010/UgolovPravoOsob.pdf Кримінальне право України (особлива частина)]
* Кримінальний кодекс України. Особлива частина. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.
== Див. також ==
* [[Відповідальність за порушення екологічного законодавства]]
* [[Екологічне правопорушення]]
* [[Забруднення. Класифікація забруднень довкілля]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Порядок здійснення технічного обслуговування внутрішньо-будинкової/внутрішньоквартирної системи газопостачання

2025-10-13T07:42:27Z

Nataliia.Tarasenko: внесено посилання на окремі розділи НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закон України "Про ринок природного газу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285 "Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання"]
== Загальна інформація ==
На виконання вимог [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/329-19 Закону України "Про ринок природного газу"] [http://www.nerc.gov.ua/ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг] прийнята постанова від 30 вересня 2015 року № 2494, якою затверджений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодекс газорозподільних систем] (далі – Кодекс ГТС). Даний [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 Кодекс ГТС] визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із субєктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

'''Газорозподільна система''' є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов’язаних між собою об’єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа.
== Технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж ==
Т'''ехнічне обслуговування''' - системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюються контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення місць витоку газу, очищення, змащення, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності системи газопостачання (пункт 2.1. розділу II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#n30 Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285]).

Внутрішньобудинкові системи газопостачання багатоквартирних будинків не є складовою газорозподільної системи і їх обслуговування забезпечується з урахуванням положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України «Про житлово-комунальні послуги]», [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1741-23#n14 Порядку технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1816-24#n16 Правил технічної експлуатації систем газопостачання] (абзац 4 пункту 2 глави 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n226 Кодексу ГТС]).

При цьому види робіт, які входять до технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках та здійснюються '''виключно''' '''Операторами газорозподільної системи*''' (далі - Оператор ГРМ), визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі ([https://mev.gov.ua/ Міністерство енергетики України]), відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"].

При заселенні газифікованих будинків-новобудов і при газифікації після капітального ремонту існуючого житлового фонду газорозподільне підприємство проводить інструктаж із безпечної експлуатації газового обладнання власників (балансоутримувачів та/або орендарів (наймачів)) квартир у технічних кабінетах на діючому газовому обладнанні або безпосередньо в квартирах перед пуском газу.

Інструктаж власників (балансоутримувачів та/або орендарів (наймачів)) будинків у селищах міського типу та сільських поселеннях проводить газорозподільне підприємство перед пуском газу.
----
''*Суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.''

У випадку незабезпечення технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку розподіл природного газу припиняється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285] (далі - Правила).
== Межа балансової належності та межа експлуатаційної відповідальності сторін ==
[[Файл:0918fdbe4410f872b6d40f921221210b 0.jpg|міні|104.ua]]
Перш, ніж газ буде використаний у газовому обладнанні будинку, він проходить через зовнішню розподільну і внутрішньобудинкову мережу газопроводів. Запірним пристроєм, що відключає будинок від зовнішніх газорозподільних мереж є запірна засувка, яка зазвичай розміщена ззовні, на газопроводі, що прокладений на одній зі стін будинку. Ця засувка, як правило, і є лінією розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності. Згідно з положеннями пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n43 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС]:
* '''межа балансової належності''' – точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;
* '''межа експлуатаційної відповідальності сторін''' – точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов’язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n347 пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГТС] межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним об’єктом ринку природного газу) визначається в '''акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін''', що є невід’ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в багатоквартирних будинках між Оператором ГРМ та співвласниками багатоквартирного будинку не є обов’язковим. Межі експлуатаційної відповідальності в багатоквартирному будинку визначаються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1741-23#n14 Порядку технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15 пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГТС]).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов’язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку ) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об’єктами суміжних суб’єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об’єкти, зобов’язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та співвласники/особа, уповноважена на це співвласниками, внутрішньобудинкових систем газопостачання, які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, у тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1816-24#n16 Правил технічної експлуатації систем газопостачання,] зокрема укладають відповідний '''договір''' із суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт (пункту 3 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n347 Кодексу ГТС]).
== Дяльність Оператора ГРМ ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19#n620 частини першої статті 37 Закону України "Про ринок природного газу"] (далі - Закон) Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

'''Оператори ГРМ зобов’язані мати:'''
* у своєму складі аварійно-диспетчерські служби та інші виробничі підрозділи, у тому числі кваліфікований персонал, необхідні для належної експлуатації газорозподільних систем;
* телефонний зв’язок екстреного виклику;
* відповідні приміщення, транспортні засоби, обладнання та матеріали, необхідні для належної експлуатації газорозподільних систем.
Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.

У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов’язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи (абз. 3 пункт 4 глави 1 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n226 Кодексу ГТС]).

Оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об’єктів всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов’язків, передбачених законодавством.

Для належного виконання Оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов’язаний забезпечити доступ на власні об’єкти представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов’язків, зокрема, для:
* перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій;
* перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу;
* виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання (пункт 5 глави 5 розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1379-15#n347 Кодексу ГТС]).

== Зобов'язання споживачів щодо технічного обслуговування газорозподільчих систем ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#n180 положення пункту 1.14 глави 1 розділу V Правил] балансоутримувач та/або орендар (наймач) повинен стежити за станом будинкового ввідного газопроводу та його кріпленням, фарбувати зазначений газопровід '''не рідше, ніж один раз на 5 років'''.

Власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні:
* забезпечувати безперешкодний доступ до всіх приміщень будинків представникам газорозподільного підприємства для проведення технічного обслуговування газового обладнання і перевірки приміщень на загазованість та за необхідності відключення газового обладнання;
* утримувати в належному стані підвали, технічні коридори і підпілля, забезпечувати постійне підтримання в робочому стані їх електроосвітлення і вентиляцію;
* утримувати в належному стані ущільнення вводів підземних комунікацій в підвалах будинків, а також місць перетинів газопроводами елементів будівель;
* утримувати в належному до експлуатації стані фасадні та внутрішні газопроводи;
* своєчасно перевіряти стан і за потреби проводити ремонт димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів;
* надавати запит газорозподільному підприємству на подавання газу до внутрішньобудинкової, квартирної системи газопостачання за 5 днів до заселення;
* повідомляти газорозподільне підприємство про необхідність відключення газового обладнання у разі несправності димових і вентиляційних каналів;
* своєчасно перевіряти стан і у разі потреби проводити ремонт систем урівняння потенціалів усіх металевих комунікацій (у тому числі і газових) всередині будівлі та перевіряти системи захисного заземлення, змонтованого в будівлі обладнання, яке підключено одночасно до газової та електричної мережі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0674-15#n501 пункт 5.10 глави 5 розділу V Правил]).
[[index.php?title=Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[index.php?title=Категорія:Захист прав споживачів]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2025-09-12T13:35:34Z

Nataliia.Tarasenko: Доповнено судовою практикою

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
== Поділ спільного майна подружжя ==
=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).
=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===
Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]
Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n366 (стаття 72 Сімейного кодексу України).]

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]
== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n336 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105325146 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20] - ''щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ'' ''(приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025883 Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17] (зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733 Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21] ''на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю'' https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116639178 Постанова Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18]: ''висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про визнання будинку спільним майном подружжя сторін судам належало відмовити'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101 Постанова Верховного Суд від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц]: ''факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не пов`язаний з набранням законної сили рішенням суду, у якому встановлені відповідні обставини, а існує об`єктивно. Встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності також не пов`язане з набранням законної сили рішенням суду, оскільки таке право виникає в силу закону, а не внаслідок ухвалення судового рішення'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 Постанова Верховного Суд від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18:] ''при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/124833639 Постанова Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 753/7776/22]: ''висновок суду щодо неможливості поділу між подружжям права, що виникло на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири (саме по собі укладання попереднього договору купівлі-продажу квартири не породжує переходу до подружжя майнових прав на квартиру. При цьому, у зв`язку з укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири та сплатою грошових коштів за цим договором, особа не позбавлена можливості в порядку поділу майна подружжя порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів або в разі укладення основного договору купівлі-продажу пред`являти вимоги щодо права на частку у придбаній квартирі).''
==Корисні посилання==
*[https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]
==Див. також==
*[[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
*[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2025-09-09T13:32:52Z

Nataliia.Tarasenko: внесено посилання на окремі статті СКУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
== Поділ спільного майна подружжя ==
=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).
=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===
Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]
Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n366 (стаття 72 Сімейного кодексу України).]

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]
== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n336 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105325146 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20] - ''щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ'' ''(приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025883 Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17] (зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733 Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21] ''на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю'' https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116639178 Постанова Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18]: ''висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про визнання будинку спільним майном подружжя сторін судам належало відмовити'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101 Постанова Верховного Суд від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц]: ''факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не пов`язаний з набранням законної сили рішенням суду, у якому встановлені відповідні обставини, а існує об`єктивно. Встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності також не пов`язане з набранням законної сили рішенням суду, оскільки таке право виникає в силу закону, а не внаслідок ухвалення судового рішення'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 Постанова Верховного Суд від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18:] ''при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу'' [./Https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 .]
==Корисні посилання==
*[https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]
==Див. також==
*[[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
*[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання

2025-08-12T06:25:00Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на судові рішення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
== Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 частина перша статті 12 Закон України "Про виконавче провадження"]).

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання '''протягом усього періоду''', на який присуджені платежі (частина третя статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Закону України "Про виконавче провадження"]).
== Куди звертатися ==
Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до '''суду''', '''який розглядав справу як суд першої інстанції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 стаття 433 Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12500 стаття 376 Кодексу адміністративного судочинства України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4096 стаття 329 Господарського процесуального кодексу]).'''

Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до '''суду за місцем виконання відповідного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 стаття 433 Цивільного процесуального кодексу України]).'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Поновлення пропущеного строку можливе лише щодо виконавчого документа, виданого судом. Щодо інших виконавчих документів, виданих іншими юрисдикційними органами, пропущені строки поновленню не підлягають.'''
|}
== Хто є суб’єктом звернення ==
Суб’єктом звернення до суду з цього питання є '''стягувач'''. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/ed20240801#n160 (частина 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"]). Також, зазначене право належить і '''правонаступнику стягувача''', у випадках, якщо нормами матеріального права допускається правонаступництво.
== Підстава поновлення строку ==
Зазначений строк є процесуальним і може бути поновленим. Підставою для поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавством не визначено, а тому суди дають оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред’явлення їх до виконання. Так, у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551339 607/21808/13-ц] суди встановили, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки судом першої інстанції при оформленні та видачі виконавчих листів порушено норми Інструкції з діловодства та Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не отримав виконавчих листів, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення.

У справі №[https://reyestr.court.gov.ua/Review/79388084 2а/0470/4250/11] судами встановлено, що стягувач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчого листа з дотриманням встановленого законом строку, однак, виконавчий лист було видано судом після строку, встановленого законодавством для пред'явлення виконавчих листів для виконання, тому суди дійшли висновку про наявність поважних причин для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. А у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73043376 2а-12192/09/0470] суди дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено не з вини заявника, оскільки стягувач своєчасно звертався до окружного адміністративного суду з відповідною заявою, проте через те, що адміністративна справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, суд своєчасно не видав виконавчий лист.

Також вимогу про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого документа може бути заявлено одночасно з проханням видати дублікат такого виконавчого документу. Поширеним є подання таких заяв при втраті виконавчого документу під час примусового виконання або при пересиланні виконавчого документу з одного органу державної виконавчої служби до іншого. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили (постанова ВС від 29.08.2018 у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207096 344/5708/15-ц,] постанова від 17.10.2018 у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77586770 1304/8184/12], постанова від 12.06.2019 у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82635979 2-1316/736/11]).
== Вартість ==
Чинне законодавство не передбачає стягнення судового збору як оплати заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, як свідчить судова практика, при поданні такої заяви сплачується '''судовий збір, у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' (у 2025 році - 90,84 грн. (0,03 * 3028 грн.).
== Строки розгляду заяви ==
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, але їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

'''Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.'''
== Порядок оскарження ==
За результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання '''суд постановляє ухвалу''' про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом '''п’ятнадцяти днів''' з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом '''п’ятнадцяти днів''' з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Право спільної часткової власності

2025-07-18T11:51:17Z

Nataliia.Tarasenko: змінено формат написання статей ЦКУ

Право спільної часткової власності

2025-07-10T13:12:35Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на окремі статті ЦКУ, Декрету КМУ "Про державне мито"

Переважне право орендаря на укладення договору на новий строк

2025-06-24T09:22:00Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на судові рішення

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України "Про охорону земель"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України "Про оцінку земель"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Поняття та правова природа договору оренди землі ==
{| class="wikitable"
|-
|'''Оренда землі''' – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n11 стаття 1 Закону України "Про оренду землі"])
|}
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 Цивільним кодексом України], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n13 стаття 2 Закону України "Про оренду землі"]).

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 статті 792 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Тобто, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 стаття 792 ЦК України] визначає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом України «Про оренду землі»] (далі - Закон).

{| class="wikitable"
|-
|'''Договір оренди землі''' – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n86 стаття 13 Закону]).
|}
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. '''[https://www.kmu.gov.ua/npas/5131927 Типова форма договору]''' оренди землі затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220]. Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. Договір оренди землі потребує державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов’язки. У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статті 33 Закону] '''встановлено переважне право орендаря''', який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Так, частинами першою–п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статті 33 Закону] передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

== Що потрібно зробити, щоб не втратити переважне право і право оренди та поновити договір оренди? ==
'''Крок 1.'''

У строк, встановлений договором оренди, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі орендар має повідомити орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом. Повідомлення має здійснюватися шляхом направлення листа-повідомлення, до якого додається проект додаткової угоди. 
Лист-повідомлення доцільно передати орендодавцю під розписку або направити поштою цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' При продовженні договору оренди на новий термін його умови можуть залишитись такими, якими були у самому договорі, або можуть бути змінені. У разі, коли орендар бажає змінити умови договору оренди землі, у додатковій угоді потрібно передбачити положення щодо зміни відповідних положень договору. У разі, якщо орендодавець не погодиться із запропонованими орендарем умовами, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
|}
'''Крок 2.'''

Орендодавець у місячний термін має розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і за відсутності заперечень укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем обгрунтоване рішення.

'''Крок 3.'''

Відомості про продовження терміну договору оренди мають бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із відповідною заявою про це може звернутись будь-яка із сторін договору. Внесення вказаних відомостей до Реєстру здійснюється державним реєстратором відповідної реєстраційної служби або, у випадку, коли додаткова угода посвідчується нотаріально – нотаріусом.

Тобто, перш за все, орендар повинен належним чином виконувати свої обов'язки за договором оренди землі. Оскільки основний обов’язок орендаря перед орендодавцем — сплачувати орендну плату, то «належним чином виконувати свої обов'язки за договором» означає, що орендар, щонайменше, повинен вчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату за землю.

Водночас орендар зобов'язаний у встановлений договором строк, але не пізніше, ніж за місяць до спливання терміну договору оренди землі (якщо більший строк не встановлений договором), повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Для цього орендар повинен направити орендодавцю листа-повідомлення, в якому чітко вказати про те, що він бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий термін та хоче поновити договір (укласти договір на новий строк).

Закон вказує, що орендодавця необхідно повідомити не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору. При цьому договором може бути встановлений інший термін. Але якщо навіть орендар порушив строк повідомлення, встановлений договором, то це ще не означає, що переважне право автоматично припинилося. Визначальним у даному випадку, як вважають суди, є дотримання строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статтею 33] Закону, а саме — не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/36794343 постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. у справі № 920/1137/13] ).

Якщо орендар у встановлений законом строк (не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору) не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий термін з проектом додаткової угоди, то в орендаря припиняється переважне право на поновлення договору на новий строк ( [https://reyestr.court.gov.ua/Review/57515160 постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 р. № 6-2027цс15] ; [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61251447 постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2016 р. № 922/273/16]; [https://reyestr.court.gov.ua/Review/59199768 від 21.07.2016 р. № 908/4293/15]; [https://reyestr.court.gov.ua/Review/59199809 від 21.07.2016 р. № 917/1805/15]; в[https://reyestr.court.gov.ua/Review/59106205 ід 19.07.2016 р. № 911/3933/15] ).

=== Якщо орендодавець ігнорує повідомлення орендаря, не надає заперечень або ухиляється від підписання додаткової угоди до договору ===

Якщо орендодавець не реагує на лист-повідомлення орендаря (не відповідає на лист орендаря та не повідомляє його про своє рішення, не висловлює жодних заперечень чи пропозицій про зміну умов договору) або зволікає з укладенням додаткової угоди до договору, то орендарю у такому разі потрібно звернутися до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною. Верховний Суд України вважає правильним задоволення судами таких позовів ([https://ips.ligazakon.net/document/VSS00073 лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України]»).

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/106553165 Верховний Суд від 21 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21] зробив висновок про те, що у разі дотримання процедури поновлення договору оренди на новий строк, завчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проекту відповідної додаткової угоди, продовженням користування орендованою земельною ділянкою та сплатою орендної плати, та у разі відсутності рішення орендодавця про поновлення договору оренди або відсутність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом ''додаткова угода про поновлення договору оренди землі вважається укладеною.''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/99890781 Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/1931 від 31 серпня 2021 року] зауважує, що якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов’язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачає право оренди та ризикує отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Натомість потрібно зауважити, що часом орендарі звертаються до суду з позовами з вимогами не про визнання додаткових угод укладеними, а про зобов’язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору (зобов’язання укласти додаткову угоду тощо). З цього приводу варто зазначити, що хоч на практиці, іноді ще й сьогодні, можна зустріти випадки задоволення судами таких позовів (постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/25735/15, від 30.01.2014 р. у справі № 924/781/13), Верховний Суд України все ж вважає таку практику неправильною, оскільки вона суперечить загальному принципу свободи договору ([https://ips.ligazakon.net/document/VSS00073 лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України]»).

== Висновок ==

Отже, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно зі статтею 33 Закону необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/81287135 Постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду № 625/166/18 від 18.04.2019р.]; [https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406154 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21]).

[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Мінімальне податкове зобов'язання

2025-05-09T12:25:32Z

Nataliia.Tarasenko: Змінено посилання на чинни Перелік територій, на яких ведуться бойові дії; внесено зміни до переліку земельних ділянок, для яких МПЗ не визначається згідно чинної редакції ст.38.1 ПКУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text акон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n20158 підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України] '''не нараховується та не сплачується''' загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

* за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
* з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Сума мінімального податкового зобов’язання за такі земельні ділянки визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#Text Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
|}
== Загальні положення ==

В статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4387 Конституції України] визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

30.11.2021 року був прийняти закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text 1914-ІХ] яким вносились зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу] і був введений показник як Мінімальне податкове зобов’язання.

'''Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ)''' - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ])

== Розрахунок мінімального податкового зобов’язання ==

По своїй суті МПЗ це формула, за якою визначається розмір мінімального податку який зобов’язаний сплатити власник або користувач земельної ділянки. Окремо визначається МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка якої проведена і не проведена.

==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.1 пункту 38-1.1 статті 38-1 ПКУ]) ====
[[Файл:Мінімальне податкове зобов'язання в схемі.jpg|міні]]
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГОд x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГОд''' - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''К''' - коефіцієнт, який становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.2 пункту 38-1.2 статті 38-1 ПКУ] ====
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГО x S x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГО '''- нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''S''' - площа земельної ділянки, гектарах;

'''К '''- коефіцієнт, що становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8462 п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ]).

== За який період визначається мінімальне податкове зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

== Хто звільняється від мінімального податкового зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для: ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 пункт 38-1.2 статті 38-1 ПКУ)] :
* земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
* земель запасу;
* невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
* земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;
* земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Мінімальне податкове зобов’язання не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

== Корисні посилання ==

* [https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/568647.html Визначення мінімального податкового зобов’язання для фізичних осіб]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Визнання договору купівлі-продажу дійсним

2025-04-15T08:10:18Z

Nataliia.Tarasenko: структуровано підстави для визнання дійсним договору, додано посилання на статті ЦКУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3480-15 Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2163-12 Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2269-VIII від 18.01.2018)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України «Про товарну біржу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]

== Терміни ==
'''Правочин''' — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

'''Договір купівлі-продажу''' — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона)., а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).

'''Удаваний правочин''' - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

== Умови дійсності правочину ==
Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати ряду вимог, які прийнято називати умовами дійсності правочину.
До них належать:
* законність змісту;
* особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
* волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
* правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
* правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин, укладений з порушенням хоча б однієї із зазначених умов, визнається законодавством недійсним.

'''Неді́йсність правочину''' — наслідок недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які прямо встановлені правом. Оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину), то на закон покладається чітке визначення умов (підстав), процесуального порядку і наслідків недійсності. Від недійсних слід відрізняти неукладені правочини (коли сторони не дійшли повної згоди для досягнення правочином повної сили)
Недійсність правочину означає, що дія, учинена під виглядом правочину, не створює правових наслідків, на які вона була спрямована.

'''Форма правочину''' - це спосіб волевиявлення правочину. Правочини можуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріальній). Якщо в законі не встановлена певна форма тих чи інших правочинів, то сторони обирають на свій розсуд, у якій формі укласти потрібний їм правочин.

Певна група правочинів може укладатися лише в письмовій формі, причому деякі з них потребують нотаріального посвідчення. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс], інші закони дають перелік таких правочинів. До них відносяться договори купівлі-продажу, застави, дарування жилих будинків, приватних квартир чи їх частин, іншого майна за перелічених в законі умов, довічного утримання. Нотаріальному посвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством. Письмової форми потребують правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Під умовними правочинами необхідно розуміти усі звичайні правочини, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обо’язків. Тобто вони не є певним самостійним видом правочину. Їх визначальна особливість полягає у тому, що настання перелічених правових наслідків залежить від настання (ненастання) після укладення правочину у майбутньому певних обставин, щодо яких у сторін в момент укладення угоди існує.

== Підстави визнання договору купівлі-продажу дійсним ==
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1269 (ст. 218 Цивільного кодексу України)]. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1239 (ст. 219 ЦКУ).]

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. '''Нікчемним правочином''' є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв´язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред´явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася відйого нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 (ст.220 ЦКУ)].

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1245 (ст. 221 ЦКУ).]

Правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування на вимогу заінтересованої особи може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1262 ( ст. 224 ЦКУ)]

Правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, на вимогу опікуна може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1269 ( ст. 226 ЦКУ)]

== Куди звернутися ==
Особа звертається до суду за місцем знаходження майна.
Зазначена норма поширюється на цивільні справи.

=== Увага! ===
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постановою Верховної ради України 17 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна].

== Хто є суб’єктом звернення ==
Суб’єктом звернення до суду з цього питання може бути фізична або юридична особа.

== Що є об’єктом звернення ==
'''Правові наслідки дійсності правочину (договору купівлі-продажу).''' 
Перш за все всіх цікавить визнання дійсним саме договорів купівлі-продажу нерухомого майна (або іншого відчуження). 
Так у питанні, щодо застосування [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК] України, є дуже важливі етапи пов'язані з державною реєстрацією договору (правочину) відчуження нерухомого майна та моментом його укладання. 
Такими етапами є: 
1) Період з моменту набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] по 31.12.2012 року (включно); 
2) З 01.01.2013 року по даний час. 
Так у разі укладання договору про купівлі-продажу нерухомого майна у простій письмовій формі, без додержання нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 31.12.2012 року (включно), такі договори не підлягають визнанню дійсними ні при яких умовах, оскільки існує наступна правова позиція «Положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 220 ЦК] України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 210 та 640 ЦК] України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними та не створюють прав і обов'язків для сторін». 
Безспірним тому підтвердженням є цілий масив правових позицій Верховного суду України: 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0003700-08#Text Лист Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»] (Узагальнення підготовлене до друку суддями ВСУ Я. М. Романюком, В. Й. Косенко та старшим консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики З. П. Мельник); 
* Пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_632600-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»] (надалі - «Постанова пленуму»); 
* Ухвала Верховного суду України 06.05.2010 року (цивільна, перегляд, пров. № 6-9439вов09, ЄДРСРУ 9668209) в якій переглядалась ухвала ВСУ від 11.07.07 року та залишена в силі; 
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/15968258 Постанова Верховного суду України від 18.04.2011 у справі № 3-28гс11];
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/29192448 Постанова Верховного суду України від 30.01.2013 у справі № 6-162цс12];
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/32056462 Постанова Верховного суду України від 19.06.2013 у справі № 6-49ц13].

== Вартість ==
Чинне законодавство передбачає оплату судового збору поданою [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб];

== Судова практика ==
В рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від "11" квітня 2014 року суд визнав довіреність видану на підставі усного договору доручення удаваним правочином, який було вчинено сторонами з метою приховати інший правочин – договір купівлі-продажу автомобіля. У зв’язку з цим суд визнав право власності позивача на автомобіль і на підставі такого рішення покупець вже має можливість зареєструвати автомобіль на себе. Суд прийшов до висновку, що договір доручення на підставі, якого було видано Довіреність посвідчену приватним нотаріусом зареєстровано в реєстрі за відповідним номером є удаваним правочином у розумінні [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 235 ЦК] України. 
Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 235 ЦК] України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. 
Із сукупного аналізу обставин справи, що встановлені вище з нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], суд вважає, що удаваний договір доручення на підставі, якого було видано Довіреність посвідчену приватним нотаріусом зареєстровано в реєстрі за відповідним номером за своїми істотними ознаками відповідає істотним умовам договору купівлі - продажу. Тому до відносин, що виникли між сторонами слід застосувати норми закону, що регулюють договір купівлі - продажу. 
Вирішуючи спір про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, не всі суди звертали увагу на те, що норма частини другої [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК] не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статей 210 та 640 ЦК] пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже, не створюють прав та обов’язків для сторін. 
Так, у справі за позовом Р.В.Р. до К.В.М. про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок позивач зазначив, що в січні 2006 року він та К.В.В. дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку, що належав К.В.В. на праві власності. 
На виконання досягнутих домовленостей він передав останній грошові кошти у сумі 1000 грн та вселився у будинок, а К.В.В., отримавши грошові кошти за договором купівлі-продажу, ухилилася від його нотаріального посвідчення, а в квітні 2006 року померла.
Звернувшись із позовом до К.В.М., як спадкоємця К.В.В., позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу зазначеного об’єкта нерухомості та визнати за ним право власності на будинок. 
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2011 року позов задоволено на підставах, визначених частиною другою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 220 ЦК]. 

== Висновки ==
Отже, умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб, а також обмежує можливості збагачення злочинним шляхом. 
Недодержання умов дійсності правочину не завжди тягне його недійсність. Наприклад, недодержання простої письмової форми лише у випадках, спеціально передбачених законом викликає недійсність правочину. Найчастіше це просто позбавляє потреби сторони у разі спору посилатися на показання свідків як докази. При відсутності письмових доказів сторони позбавлені можливості повністю обґрунтувати свої вимоги і заперечення, і тому ризикують залишитися без задоволення своїх вимог у зв’язку з їх недоведеністю у суді. 
Проте, коли недодержання умови дійсності правочину викликає його недійсність, то до сторін застосовуються майнові наслідки такої недійсності. 
Таким чином, законодавець, встановлюючи умови дійсності правочину, сприяє їх додержанню, а також зміцненню правосвідомості громадян та правопорядку взагалі.
Умови дійсності правочинів поділяються на три основні групи: 
1) умови про суб’єктів; 
2) умови про форму; 
3) умови про зміст. 
Порушення саме цих істотних умов призводить до визнання правочину недійсним. Тому для того щоб укладений вами правочин був дійсний потрібно додержуватися вищезазначених істотних умов. 

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Порядок виправлення помилки у правовстановлюючому документі

2025-02-10T13:45:43Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на окремі статті НПА

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#n3 Закон України "Про Державний бюджет на 2025 рік"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]
== Куди звертатися? ==
'''Правовстан́овлюючий докум́ент''' — документ, який підтверджує права́ суб'єкта пра́ва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:
* 1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);
Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.
* 2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).
Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
# Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
# Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
# Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
# Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.

'''Окреме провадження''' — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 ЦПК України].
Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи. 
Відповідно до статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
*який факт заявник просить встановити та з якою метою;
*причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
*докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. 
Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.
== Хто може звернутися? ==
До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.
== Вартість? ==
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20?find=1&text=%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC#n27 Законом України "Про Державний бюджет на 2025 рік"] установлено станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень. Отже, за подання у 2024 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
== Не підлягають встановленню факту належності особі: ==
Не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.

Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).

Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ЦПК України]

При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.
== Див. також ==
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]
* [[Виправлення помилок у державному акті на землю]]
* [[Усунення недоліків нотаріального акту]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Порядок виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Суди]]

Оподаткування доходу, отриманого від продажу (обміну) транспортного засобу у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда

2024-12-11T06:36:58Z

Nataliia.Tarasenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20#n2 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" № 4015-IX від 10.10.2024)]
== Поняття «продаж об’єкта рухомого майна» ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4182 п. 173.8 ст.173 Податкового кодексу України] під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

== Ставки оподаткування ==
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''одного з об’єктів рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, '''не підлягає оподаткуванню.'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''другого об’єкта рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою''' '''5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості та військовим збором у розмірі 1,5 % вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

'''!!!При першому та другому продажі інших транспортних засобів,''' тобто транспортних засобів, крім легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, дохід підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості, та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''третього та наступних''' об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню п'''одатком з доходів фізичних осіб за ставкою 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, '''що здійснюються фізичними особами - нерезидентами,''' оподатковується '''податком з доходів фізичних осіб''' в порядку, встановленому для резидентів, '''за ставкою, у розмірі 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна, та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

'''Зверніть увагу: для військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту ставка військового збору з 01 січня 2025 року, у разі продажу транспортного засобу, лишається на рівні 1,5%.'''

== Визначення вартості об’єкта продажу (обміну) ==

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). 

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України] (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. 

== Порядок сплати податку при продажу (обміні) ==
У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна:

нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі;

при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;

якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.

У разі ухвалення судом, третейським судом рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей особою, у власності якої перебував об'єкт рухомого майна, відчужений за таким рішенням, на підставі відображення ним доходу від такого відчуження у складі загального річного оподатковуваного доходу.
== Подання інформації про договори (угоди) продажу (обміну) ==
Нотаріус щомісяця подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України,] в тому числі ціну (вартість) таких договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору;

Суб'єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щомісяця подає до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України], в якому зазначає інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку. Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щомісяця в порядку, встановленому цим розділом, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в якому зазначають інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку.

Увага! Норма щодо щомісячного подання звітності з податку на доходи фізичних осіб набирає чинності з 1 січня 2025 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20#n164 (''пункт 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"'' Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" ''№ 4015-IX від 10.10.2024)'']

Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей.
[[Категорія: Податкове право]]

Оподаткування доходу, отриманого від продажу (обміну) транспортного засобу у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда

2024-12-10T14:50:29Z

Nataliia.Tarasenko: враховано зміни до ПКУ, внесені ЗУ від 10.10.2024 №4015

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20#n2 Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" № 4015-IX від 10.10.2024)]
== Поняття «продаж об’єкта рухомого майна» ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4182 п. 173.8 ст.173 Податкового кодексу України] під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

== Ставки оподаткування ==
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''одного з об’єктів рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, '''не підлягає оподаткуванню.'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''другого об’єкта рухомого майна''' у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою''' '''5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості та військовим збором у розмірі 1,5 % вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

'''!!!При першому та другому продажі інших транспортних засобів,''' тобто транспортних засобів, крім легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, дохід підлягає оподаткуванню '''податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості, та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року '''третього та наступних''' об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню п'''одатком з доходів фізичних осіб за ставкою 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, '''що здійснюються фізичними особами - нерезидентами,''' оподатковується '''податком з доходів фізичних осіб''' в порядку, встановленому для резидентів, '''за ставкою, у розмірі 18 відсотків від вартості об’єкта рухомого майна, та військовим збором у розмірі 1,5 % від вартості (з 01 січня 2025 року - 5%).'''

'''Зверніть увагу: для військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспортуставка військового збору з 01 січня 2025 року, у разі продажу транспортного засобу, лишається на рівні 1,5%.'''

== Визначення вартості об’єкта продажу (обміну) ==

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). 

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/403-2013-%D0%BF#n9 у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України] (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. 

== Порядок сплати податку при продажу (обміні) ==
У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна:

нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу (міни) об’єктів рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) за наявності документа про оцінку майна та документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі;

при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;

якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів.

У разі ухвалення судом, третейським судом рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей особою, у власності якої перебував об'єкт рухомого майна, відчужений за таким рішенням, на підставі відображення ним доходу від такого відчуження у складі загального річного оподатковуваного доходу.
== Подання інформації про договори (угоди) продажу (обміну) ==
Нотаріус щомісяця подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України,] в тому числі ціну (вартість) таких договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору;

Суб'єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щомісяця подає до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4264 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України], в якому зазначає інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку. Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щомісяця в порядку, встановленому цим розділом, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, в якому зазначають інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку.

Увага! Норма щодо щомісячного подання звітності з податку на доходи фізичних осіб набирає чинності з 1 січня 2025 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20#n164 (''пункт 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"'' Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" ''№ 4015-IX від 10.10.2024)'']

Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей.
[[Категорія: Податкове право]]

Військовий облік

2024-11-11T14:24:12Z

Nataliia.Tarasenko: заміна "бюро правової допомоги" на "бюро правничої допомоги"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19 Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#Text Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2024-%D0%BF#n18 Порядок реалізації експериментального проекту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2024 року № 565]
== Загальна інформація про військовий облік ==
Військовий облік громадян є складовою військового обов’язку громадян України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n15 частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"] (далі – '''Закон''')

Військовий облік громадян України поділяється на облік:

♦ '''призовників,'''

♦ '''військовозобов’язаних,'''

♦ '''резервістів'''.

===== Види військового обліку =====
Військовий облік усіх призовників, військовозобов’язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на:

▶'''персонально-якісний''' - передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (покладається на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – '''ТЦК та СП''') крім військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України та розвідувальних органів України);

▶'''персонально-первинний''' – передбачає облік відомостей щодо таких осіб, який здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

▶'''персональний''' – передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
{| class="wikitable"
|+
|'''''Зверніть увагу!'''''
''Взяття громадян на '''персонально-первинний''' та '''персональний''' військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється '''лише після взяття (зняття, виключення)''' зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) '''ТЦК та СП''', органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.''

''Взяття громадян,'' '''які прибули з тимчасово окупованих територій України''''', на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) '''ТЦК та СП,''' органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання.''
|}
Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n680 частини четвертої статті 33 Закону] військовий облік військовозобов’язаних та резервістів за призначенням поділяється на:

▶ '''загальний''' – перебувають резервісти, а також військовозобов’язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

▶ '''спеціальний''' – перебувають військовозобов’язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов’язаних та резервістів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 пункт 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487] (далі – '''Порядок''')).

== Взяття на військовий облік ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n700 статтею 37 Закону] взяттю на військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів у ТЦК та СП, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

'''1) на військовий облік призовників''' (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) '''віком до 25 років''':

* які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;
* які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
* які набули громадянство України;
* які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
* які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
* які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;

''Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.''

'''2) на військовий облік військовозобов’язаних:'''

* які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
* призовники, які пройшли базову загальну військову підготовку з додержанням умов, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n1695 частиною одинадцятою статті 1 цього Закону];
* які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов’язаних;
* військовозобов’язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
* які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов’язаних;
* зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
* які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n316 статті 18 цього Закону] звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
* які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
* які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
* які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
* які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

'''3) на військовий облік резервістів:'''

* які зараховані до військового оперативного резерву;
* які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
* резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Взяттю на [[Військовий облік жінок|військовий облік військовозобов’язаних підлягають жінки]], які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність.

Взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) ТЦК та СП, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів '''''здійснюється за їх особистої присутності''''' (крім випадків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 пунктах 15], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 15-1 Порядку] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n358 підпункті 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів] ).

Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.

== Документи для взяття на військовий облік ==
Військовий облік ведеться на підставі даних '''паспорта громадянина України''' та '''військово-облікових документів'''.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання призовниками, військовозобов’язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”] та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#n15 постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265.]

Для внесення запису / актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19#Text Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".]

== Правила перебування на військовому обліку ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n357 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку)] призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:

♦ '''Перебувати на військовому обліку''':

* за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки
* військовозобов'язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),
* військовозобов'язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу);

''Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні ТЦК та СП, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;''

* за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;

♦ '''Прибувати за викликом районних ТЦК та СП''', органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;

♦'''Проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік''', направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) ТЦК та СП, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

♦ '''Проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві''';

♦ '''Особисто в 7-денний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ТЦК та СП''' (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

♦'''Особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних''', зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1951-19#n50 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів"], а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#n420 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"];

♦'''Негайно повідомляти районним (міським)ТЦК та СП''', органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку '''про втрату військово-облікового документа''';

♦ '''Звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських)ТЦК та СП''', органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

♦'''Подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) ТЦК та СП документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.'''

===== У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: =====
♦ у разі залишення свого місця проживання стати в 7-денний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) ТЦК та СП за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

♦ мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського)ТЦК та СП або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

♦ уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

'''''Важливо!'''''

'''Громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв'язку з вибуттям за межі України''' на строк більше 3-х місяці (''крім працівників системи органів дипломатичної служби України''), зобов'язані протягом 30 днів з дня набрання чинності п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/563-2024-%D0%BF#Text остановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 563 "Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів"] (18 травня 2024) стати на військовий облік одним з таких способів:

* прибуття особисто до ТЦК та СП;
* шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до ТЦК та СП , Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Заява подається громадянином України закордонній дипломатичній установі України особисто разом із паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який після прийняття заяви повертається громадянину України, або засобами поштового зв'язку разом з копією першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Закордонна дипломатична установа України надсилає заяву з визначеними документами відповідному ТЦК та СП, Центральному управлінню або регіональному органу СБУ або відповідному підрозділу розвідувальних органів на їх адресу електронної пошти, яка розміщена на їх офіційному веб-сайті, у семиденний строк.

Якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) ТЦК та СП не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в 10-денний строк з дня початку відповідного чергового призову на базову військову службу, визначеного указом Президента України.

== Військовий облік громадян України, які перебувають за кордоном ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n696 статті 36 Закону] особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n10 пункту 52 Порядку] '''закордонні дипломатичні установи України''':

* інформують призовників віком від 18 до 25 років, які перебувають на постійному або тимчасовому консульському обліку;
* під час особливого періоду інформують військовозобов'язаних та резервістів, які не мають відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та сприяють їх поверненню в Україну;
* повідомляють про взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідним ТЦК та СП, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем перебування їх на військовому обліку за списком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1487-2022-%D0%BF#n483 додаток 15]) засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (''до впровадження такої електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів повідомлення здійснюється у 7-денний строк з дати взяття на постійний або тимчасовий консульський облік або зняття з нього на офіційну адресу електронної пошти органу ведення військового обліку, яка розміщена на його офіційному веб-сайті'').

Військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, здійснюється ТЦК та СП, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів на загальних засадах.

Порядок взяття на військовий облік працівників системи органів дипломатичної служби України визначається Генеральним штабом Збройних Сил за погодженням із МЗС.

'''''Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються (не виключаються) з військового обліку у ТЦК та СП''''', органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

===== Уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних, резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном =====
Механізм уточнення облікових даних призовників, військовозобов’язаних, резервістів (крім військовозобов’язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у СБУ та розвідувальних органах), які постійно або тимчасово перебувають за кордоном з використанням засобів електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі - '''електронний кабінет''') визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2024-%D0%BF#n18 Порядком реалізації експериментального проекту щодо уточнення облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 17 травня 2024 р. № 565]( далі - '''Порядок експериментального проекту''').

Проект буде реалізовуватися протягом 2-х років з 18 травня 2024 року.

'''Засобами електронного кабінету уточнюються такі облікові дані особи:'''

* адреса проживання;
* номери засобів зв’язку;
* адреса електронної пошти.

Уточнення облікових даних особи припиняється засобами електронного кабінету у разі, коли надані відомості не пройшли арифметичний та/або формато-логічний контроль, про що особі надсилається повідомлення засобами електронного кабінету. Адреса електронної пошти не може бути змінена частіше, ніж раз на сім діб.

У разі зміни адреси електронної пошти особа протягом доби з моменту такої зміни зобов’язана уточнити облікові дані.

За результатами уточнення облікових даних особа після проходження електронної ідентифікації та автентифікації засобами електронного кабінету автоматично отримує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі - '''Реєстр''') та/або військово-обліковий документ в електронній формі.

Відомостями, отриманими з Реєстру (за наявності) за результатами уточнення облікових даних, є:

# прізвище;
# власне ім’я (усі власні імена);
# по батькові (за наявності);
# дата народження;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# окремий номер запису в Реєстрі;
# відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності особи до виконання військового обов’язку;
# відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
# військове звання;
# військово-облікова спеціальність;
# унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
# відомості про виконання військового обов’язку;
# відомості про військовий облік;
# відомості про подання щодо розшуку в Національну поліцію;
# дата та час формування.

== Зняття з військового обліку ==
Частина [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n700 п’ята статті 37 Закону] визначає, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідних ТЦК та СП (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:

'''1) з військового обліку призовників''' (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України):

* які досягли 25-річного віку;
* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік в іншому районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем проживання;
* які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які пройшли базову загальновійськову підготовку;
* які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби як непридатні до військової служби за станом здоров’я - після підтвердження рішення комісією вищого рівня;
* які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу після закінчення закладів освіти;
* які направлені на альтернативну (невійськову) службу;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

'''2) з військового обліку військовозобов’язаних:'''

* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
* які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
* які зараховані до військового оперативного резерву;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

'''з військового обліку резервістів:'''

* які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
* які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
* які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту;
* які досягли граничного віку перебування на службі у військовому резерві або виключені з військового оперативного резерву;
* які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
* в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

'''''Виключенню з військового обліку у відповідних ТЦК та СП''''' (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

# померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
# припинили громадянство України;
# визнані непридатними до військової служби (військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку)
# досягли граничного віку перебування в запасі (військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку).

== Корисні посилання ==
* [[Військовий облік жінок]]
* [[Відповідальність за непостановку на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки]]
* [[Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів]]
* [[Порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації]]
* [https://guide.diia.gov.ua/view/vziattia-na-viiskovyi-oblik-viiskovozoboviazanykh-ef8a9379-8258-4a4a-b04d-a7b9265a5286 Взяття на військовий облік військовозобов’язаних]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:
*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*бюро правничої допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[Категорія:Громадський сектор]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Визнання дійсними договорів відчуження, посвідчених біржею

2024-11-08T11:37:03Z

Nataliia.Tarasenko: /* Нормативна база */ видалено НПА, що втратив чинність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарні біржі"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"]

== Загальні положення ==

01 липня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-20#Text Закон України від 19 червня 2020 року № 738-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів"], відповідно до якого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарні біржі"] (далі - Закон) викладено в новій редакції.

Так, відповідно до статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12#n3000 Закону] '''товарна біржа''' є юридичною особою, що функціонує у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю та провадить професійну діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, професійну діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах, а також інші види діяльності, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Законом].

З 1 липня 2021 року всі товарні біржі повинні отримати в [https://www.nssmc.gov.ua/ Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку] ліцензію на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах та/або ліцензію на провадження діяльності з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах. Лише на підставі цієї ліцензії товарні біржі мають право провадити свою діяльність.

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв’язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об’єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]].
===Дія акту цивільного законодавства в часі===
Більшість угод з нерухомим майном, укладених на товарній біржі, датовані до 1 січня 2004 року, а тому до таких відносин необхідно застосовувати положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року].

Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Це загальне правило [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) доповнюється спеціальною нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу про те, що новий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. У зв'язку з цим новий [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підлягає застосуванню зразу після 1 січня 2004 року, якщо до цього рішення у відповідній справі прийнято не було. Якщо судове рішення було прийнято до 1 січня 2004 року, то апеляційна і касаційна інстанції повинні застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинними на день винесення рішення судом першої інстанції.
== Порядок визнання договорів відчуження, посвідчених біржею, дісними ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 статті 15 Закону України "Про товарну біржу"] (в редакції станом на 16 жовтня 2020 року) передбачалося право особи на укладення договорів купівлі-продажу і їх реєстрація на товарній біржі без нотаріального посвідчення таких договорів.

Що ж стосується договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що укладалися з 01 січня 2004 року, то згідно зі статтею 657 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3252 ЦК України], договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Статтею 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 ЦК України] передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Однак, в сучасних реаліях реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріальне посвідчення. Проте, нотаріально посвідчити ці угоди сторони не можуть, оскільки біржові договори вже зареєстровані в органах бюро технічної інвентаризації.

Тобто зараз власник квартири, який придбав нерухомість шляхом реєстрації договору на біржі, має звернутися до суду для визнання договору купівлі - продажу дійсним.

При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що наявність лише однієї біржової угоди не є безумовною підставою для ухвалення рішення про [[Визнання договору купівлі-продажу дійсним|визнання дійсним договору купівлі-продажу]]. Біржова угода може бути [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|письмовим доказом]] того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 частини другої статті 220 ЦК України] можливе за дотримання всіх вимог, зазначених у цих правових нормах.

Так, нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду за умови дотримання таких вимог:
# сторони домовились щодо усіх істотних умов договору;
# така домовленість підтверджена письмовим доказом;
# відбулося повне або часткове виконання договору;
# одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
У разі позитивного рішення суду наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується, в такому випадку судове рішення має "компенсаторне" значення. Дане правило не може бути застосоване: якщо сторонами не була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору; якщо відсутні письмові докази того, що така угода мала місце; якщо не відбулося повне або часткове виконання договору.

При визнанні договору дійсним суд має перевірити, чи підлягає цей договір нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений і чи не містить даний договір якихось протиправних умов, а також чи відповідає правочин загальним вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 статті 203 ЦК України], а саме:
* відповідність змісту правочину ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
* наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності;
* вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність його внутрішній волі;
* правочин повинен бути вчинений у форму, встановленій законом;
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
* правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Лише перевірка та встановлення всіх перерахованих вище обставин, за наявності встановлення факту ухилення сторони від нотаріального посвідчення, може бути підставою для ухвалення законного рішення про задоволення позову про визнання дійсною угоди.

== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Звернення до суду]] ==
При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що наявність лише однієї біржової угоди не є безумовною підставою для ухвалення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Біржова угода може бути [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|письмовим доказом]] того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 частини другої статті 220 ЦК України] та частини другої статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o216 Цивільного кодексу Української РСР] можливе за дотримання всіх вимог, зазначених у цих правових нормах.

=== Приклад позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу укладеного на товарній біржі дійсним===
[[Файл:Позовна заява.docx|міні]]
== Судова практика ==
'''Нотаріальне посвідчення обов'язкове'''

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739608 Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 754/1466/15-ц]

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу (12 травня 1997 року) існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text Цивільного кодексу Української РСР] договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o565 Цивільного кодексу Української РСР]), а відповідно до статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o651 Цивільного кодексу Української РСР] договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення статті 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o909 Цивільного кодексу Української РСР] спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний. Таким чином, договір купівлі-продажу (міни) житлового будинку ( в нашому випадку квартири), укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.

'''Нотаріальне посвідчення НЕ обов’язкове'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739727 Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17]

Доводи касаційної скарги договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню не заслуговують уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o909 Цивільного кодексу Українського РСР], чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»], при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Згідно із частиною другою статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Суди]]

Резервування цінних природних територій

2024-10-11T08:18:33Z

Nataliia.Tarasenko: Змінено пункт та частину статті ст. 186 ЗКУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#top Земельний кодекс України] (далі - ЗКУ)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закон України «Про природно-заповідний фонд України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2004 № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".]
== Загальні положення ==
'''Зарезервовані цінні території''' –території, які потребують особливої охорони через їх природні, культурні чи інші особливості.

'''Природно - заповідний фонд України (далі - ПЗФ)''' — ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.
== Території, які можуть бути зарезервованими ==
Розвиток мережі територій та об’єктів ПЗФ України є одним із основних пріоритетів екологічної політики країни, про що свідчать [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»] Саме створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду можна назвати не лише основним, але і найбільш ефективним механізмом в процесі охорони природних екосистем, унікальних природних територій, ландшафтів та рідкісних видів рослин і тварин.

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання територій та об’єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування на період до п’яти років. Ці території не можна віднести до земель природно-заповідного фонду, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести їх до земель іншого природоохоронного призначення.

Резервуванню підлягають території, що включають землі державної та комунальної власності.

На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.
== Алгоритм проведення резервування ==
'''Крок 1'''

Звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1042 статтею 122 ЗКУ].

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування цінних для заповідання територій та об’єктів, обґрунтування необхідності їх заповідання.

Орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування у межах своїх повноважень у десятиденний строк розглядає зазначене клопотання і надає дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів або мотивовану відмову в його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування цінних для заповідання територій та об’єктів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1042 статтею 122 ЗКУ], зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття такого рішення відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування цінних для заповідання територій та об’єктів, а також дату та номер відповідного рішення. Зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на безоплатній основі.

'''Крок 2'''

Замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Виконавцем робіт у землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держгеокадастру. Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатися недійсним і державної реєстрації земельної ділянки здійснено не буде.

Укладіть із землевпорядною організацією договір, у якому чітко визначте вартість робіт та строки виконання. Зверніть увагу на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#top типового договору]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF#top Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України]. Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати шести місяців.

Технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів включає:
# завдання на складання технічної документації із землеустрою;
# пояснювальну записку із зазначенням характеристик території, що обумовлюють необхідність її заповідання, особливих вимог охорони навколишнього природного середовища та обмежень, що визначаються рішенням про резервування;
# матеріали землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань;
# перелік обмежень у використанні земель;
# відомості обчислення площі резервування території, зони обмеження, у тому числі каталог координат.
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

'''Крок 3'''

Погодження землевпорядної документації.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732 п.6 ч. 5 ст. 186 ЗКУ] технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1042 статтею 122 ЗКУ.]

'''Крок 4'''

Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт.

Для цього потрібно звернутися до Державного кадастрового реєстратора із:
* заявою про державну реєстрацію земельної ділянки;
* оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
* документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Строк виконання – 14 календарних днів.

Зверніть увагу! Документ, який отримує громадянин – витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Важливо! Ця послуга є безкоштовною.

'''Крок 5'''

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів приймає рішення про її затвердження та резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.
== Див. також ==
* [[Правовий режим земель природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного значення]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Охорона земель]]

Визнання дійсними договорів відчуження, посвідчених біржею

2024-10-11T07:49:34Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання на статті НПА, внесено зміни до зразку позовної заяви

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарні біржі"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15#Text Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0908-17#Text Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення уповноважених бірж з продажу майна, що перебуває у податковій заставі, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 611]

== Загальні положення ==

01 липня 2021 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/738-20#Text Закон України від 19 червня 2020 року № 738-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів"], відповідно до якого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України "Про товарні біржі"] (далі - Закон) викладено в новій редакції.

Так, відповідно до статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12#n3000 Закону] '''товарна біржа''' є юридичною особою, що функціонує у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю та провадить професійну діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, професійну діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах, а також інші види діяльності, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Законом].

З 1 липня 2021 року всі товарні біржі повинні отримати в [https://www.nssmc.gov.ua/ Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку] ліцензію на провадження діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах та/або ліцензію на провадження діяльності з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах. Лише на підставі цієї ліцензії товарні біржі мають право провадити свою діяльність.

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв’язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об’єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]].
===Дія акту цивільного законодавства в часі===
Більшість угод з нерухомим майном, укладених на товарній біржі, датовані до 1 січня 2004 року, а тому до таких відносин необхідно застосовувати положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року].

Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Це загальне правило [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) доповнюється спеціальною нормою пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу про те, що новий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. У зв'язку з цим новий [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підлягає застосуванню зразу після 1 січня 2004 року, якщо до цього рішення у відповідній справі прийнято не було. Якщо судове рішення було прийнято до 1 січня 2004 року, то апеляційна і касаційна інстанції повинні застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинними на день винесення рішення судом першої інстанції.
== Порядок визнання договорів відчуження, посвідчених біржею, дісними ==

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 статті 15 Закону України "Про товарну біржу"] (в редакції станом на 16 жовтня 2020 року) передбачалося право особи на укладення договорів купівлі-продажу і їх реєстрація на товарній біржі без нотаріального посвідчення таких договорів.

Що ж стосується договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що укладалися з 01 січня 2004 року, то згідно зі статтею 657 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3252 ЦК України], договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Статтею 220 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 ЦК України] передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Однак, в сучасних реаліях реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріальне посвідчення. Проте, нотаріально посвідчити ці угоди сторони не можуть, оскільки біржові договори вже зареєстровані в органах бюро технічної інвентаризації.

Тобто зараз власник квартири, який придбав нерухомість шляхом реєстрації договору на біржі, має звернутися до суду для визнання договору купівлі - продажу дійсним.

При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що наявність лише однієї біржової угоди не є безумовною підставою для ухвалення рішення про [[Визнання договору купівлі-продажу дійсним|визнання дійсним договору купівлі-продажу]]. Біржова угода може бути [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|письмовим доказом]] того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 частини другої статті 220 ЦК України] можливе за дотримання всіх вимог, зазначених у цих правових нормах.

Так, нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду за умови дотримання таких вимог:
# сторони домовились щодо усіх істотних умов договору;
# така домовленість підтверджена письмовим доказом;
# відбулося повне або часткове виконання договору;
# одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
У разі позитивного рішення суду наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується, в такому випадку судове рішення має "компенсаторне" значення. Дане правило не може бути застосоване: якщо сторонами не була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору; якщо відсутні письмові докази того, що така угода мала місце; якщо не відбулося повне або часткове виконання договору.

При визнанні договору дійсним суд має перевірити, чи підлягає цей договір нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений і чи не містить даний договір якихось протиправних умов, а також чи відповідає правочин загальним вимогам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 статті 203 ЦК України], а саме:
* відповідність змісту правочину ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
* наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності;
* вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність його внутрішній волі;
* правочин повинен бути вчинений у форму, встановленій законом;
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
* правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Лише перевірка та встановлення всіх перерахованих вище обставин, за наявності встановлення факту ухилення сторони від нотаріального посвідчення, може бути підставою для ухвалення законного рішення про задоволення позову про визнання дійсною угоди.

== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Звернення до суду]] ==
При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що наявність лише однієї біржової угоди не є безумовною підставою для ухвалення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Біржова угода може бути [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі|письмовим доказом]] того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1242 частини другої статті 220 ЦК України] та частини другої статті 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o216 Цивільного кодексу Української РСР] можливе за дотримання всіх вимог, зазначених у цих правових нормах.

=== Приклад позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу укладеного на товарній біржі дійсним===
[[Файл:Позовна заява.docx|міні]]
== Судова практика ==
'''Нотаріальне посвідчення обов'язкове'''

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739608 Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 754/1466/15-ц]

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу (12 травня 1997 року) існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text Цивільного кодексу Української РСР] договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o565 Цивільного кодексу Української РСР]), а відповідно до статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o651 Цивільного кодексу Української РСР] договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення статті 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o909 Цивільного кодексу Української РСР] спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний. Таким чином, договір купівлі-продажу (міни) житлового будинку ( в нашому випадку квартири), укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.

'''Нотаріальне посвідчення НЕ обов’язкове'''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88739727 Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17]

Доводи касаційної скарги договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню не заслуговують уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o909 Цивільного кодексу Українського РСР], чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»], при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Згідно із частиною другою статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1956-12/ed20201016#o118 Закону України «Про товарну біржу»] (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Суди]]

Файл:Позовна заява.docx

2024-10-11T07:46:50Z

Nataliia.Tarasenko: Nataliia.Tarasenko завантажив нову версію Файл:Позовна заява.docx

Зразок позовної заяви

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

2024-09-12T07:51:13Z

Nataliia.Tarasenko: доповнено посиланнями на статті ЦКУ та СКУ

== Нормативна база ==
* [http://www.president.gov.ua/documents/constitution Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Об’єкт особистої приватної власності дружини, чоловіка ==
'''Особиста приватна власність кожного із подружжя''' - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 ст. 57 СК України], '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
* речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
* кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
* страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
* премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
Стосовно останнього пункту, то законодавцем передбачено про можливість визначення судом за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.

Також передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n309 Статтею 58 СК України] регламентовано право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. У ній зазначено, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1739 ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте як вбачається зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n311 ст. 59 СК Україні], порядок здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності дещо відрізняється від загального. Зокрема, зазначено, що той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім, які відповідно до закону мають право користування ним.
== Судова практика ==

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963515 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі No 1311/832/12-ц (провадження No 61-6409св18)] (Житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя лише в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517031 Постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61 - 13953св19] (Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя).
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Особливості прийняття спадщини дитиною

2024-08-12T07:16:49Z

Nataliia.Tarasenko: доповнено посиланнями на статті ЦКУ та СКУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/63/96 Указ Президента України від 18 січня 1996 року № 63 "Про Національну програму "Діти України"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було '''зупинено''', але '''не більше ніж на чотири місяці.'''

'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначену норму скасовано (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0325-22#Text Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату"] (набрав чинності 19.03.2022) внесено зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5,] відповідно до яких:''
*''в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;''
*''забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.''
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''
|}
== Правовий статус дитини ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 статтею 1 Конвенції про права дитини], '''дитиною''' є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 Статтею 6 Сімейного кодексу України], встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, '''малолітньою''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n187 стаття 31 Цивільного Кодексу України]), '''неповнолітньою''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ().[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n180 стаття 32 Цивільного Кодексу України]

Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до норм [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] покладається, в першу чергу, на сім'ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.
== Прийняття спадщини ==
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про [[Відмова від прийняття спадщини|відмову від прийняття спадщини]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5920 ч. 4 ст. 1268 ЦКУ]). 
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5926 ч.3-4 ст. 1269 ЦКУ]).

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту '''нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.'''
== Право дітей на обов'язкову частку в спадщині ==
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця '''мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку''' (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, тобто діти.
== Перелік документів, які необхідно мати при собі для отримання свідоцтва про право на спадщину ==
'''Звертаючись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно підготувати такі документи, перелік яких є невичерпним:'''
* свідоцтво про смерть спадкодавця;
* документи, подані на підтвердження факту місця відкриття спадщини (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою);
* свідоцтво про народження дитини та її паспорт (за наявності), довідка про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків податків дитини;
* документи, за якими встановлюється черга спадкування дитини за законом із (свідоцтва, рішення суду, тощо), або заповіт на ім’я дитини;
* правовстановлюючі документи на спадкове майно;
* заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана батьками (батьком, матір’ю, якщо помер інший з батьків), що діють від імені та в інтересах малолітньої дитини, або заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана неповнолітньою дитиною яка досягла 14 років.
'''У разі, якщо дитина є спадкоємцем після померлих батька та матері, дитина може отримати свідоцтво про право на спадщину у наступних випадках: ''' 
# після набуття повного обсягу цивільної дієздатності (18 років – повнолітня особа та у випадках, передбачених законом)
# після призначення опікуна (піклувальника) відповідно опікуном (дитиною за згодою піклувальника).
'''Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.'''

== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Відмова від прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території|Особливості оформлення спадщини на ТОТ]]
* Див. додатково [[Порядок прийняття та оформлення спадщини неповнолітніми]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання

2024-08-09T09:34:49Z

Nataliia.Tarasenko: додано посилання норми КАСУ та ГПКУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
== Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 частина перша статті 12 Закон України "Про виконавче провадження"]).

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання '''протягом усього періоду''', на який присуджені платежі (частина третя статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 Закону України "Про виконавче провадження"]).
== Куди звертатися ==
Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до '''суду''', '''який розглядав справу як суд першої інстанції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 стаття 433 Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12500 стаття 379 Кодексу адміністративного судочинства України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4096 стаття 329 Господарського процесуального кодексу]).'''

Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до '''суду за місцем виконання відповідного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9144 стаття 433 Цивільного процесуального кодексу України]).'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Поновлення пропущеного строку можливе лише щодо виконавчого документа, виданого судом. Щодо інших виконавчих документів, виданих іншими юрисдикційними органами, пропущені строки поновленню не підлягають.'''
|}
== Хто є суб’єктом звернення ==
Суб’єктом звернення до суду з цього питання є '''стягувач'''. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/ed20240801#n160 (частина 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"]). Також, зазначене право належить і '''правонаступнику стягувача''', у випадках, якщо нормами матеріального права допускається правонаступництво.
== Підстава поновлення строку ==
Зазначений строк є процесуальним і може бути поновленим.
Підставою для поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавством не визначено, а тому суди дають оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред’явлення їх до виконання. Так, у справі № 607/21808/13-ц суди встановили, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки судом першої інстанції при оформленні та видачі виконавчих листів порушено норми Інструкції з діловодства та Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не отримав виконавчих листів, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення.

У справі №[https://reyestr.court.gov.ua/Review/79388084 2а/0470/4250/11] судами встановлено, що стягувач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчого листа з дотриманням встановленого законом строку, однак, виконавчий лист було видано судом після строку, встановленого законодавством для пред'явлення виконавчих листів для виконання, тому суди дійшли висновку про наявність поважних причин для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. А у справі № 2а-12192/09/0470 суди дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено не з вини заявника, оскільки стягувач своєчасно звертався до окружного адміністративного суду з відповідною заявою, проте через те, що адміністративна справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, суд своєчасно не видав виконавчий лист.

Також вимогу про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого документа може бути заявлено одночасно з проханням видати дублікат такого виконавчого документу. Поширеним є подання таких заяв при втраті виконавчого документу під час примусового виконання або при пересиланні виконавчого документу з одного органу державної виконавчої служби до іншого. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили (постанова ВС від 29.08.2018 у справі № 344/5708/15-ц, постанова від 17.10.2018 у справі № 1304/8184/12, постанова від 12.06.2019 у справі № 2-1316/736/11).
== Вартість ==
Чинне законодавство не передбачає стягнення судового збору як оплати заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, як свідчить судова практика, при поданні такої заяви сплачується '''судовий збір, у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' (у 2024 році - 90,84 грн. (0,03 * 3028 грн.).
== Строки розгляду заяви ==
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, але їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

'''Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.'''
== Порядок оскарження ==
За результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання '''суд постановляє ухвалу''' про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом '''п’ятнадцяти днів''' з дня його (її) проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом '''п’ятнадцяти днів''' з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою

2024-07-11T08:51:17Z

Nataliia.Tarasenko: Додано посилання на окремі статті КПКУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]
== Вирішення спору в судовому порядку ==
Так, '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 п. 5 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК України])''' передбачено, що '''на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача, про відмову у визнанні потерпілим'''.

Зокрема, відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 частини 1 статті 55 КПК України]''' '''потерпілим''' у кримінальному провадженні '''може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди'''.

При цьому, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 ч. 2 ст. 55 КПК України]).

Правилами частини '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 5 статті 55 КПК України]''' визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1261 Пунктами 5-6 статті 110 КПК України]''' визначено, що '''постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з''':

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
* місце і час прийняття постанови;
* прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
* мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст прийнятого процесуального рішення;
* місце та час (строки) його виконання;
* особу, якій належить виконати постанову;
* можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

== Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Згідно '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2703 ст. 304 КПК України]''':

1. '''Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого''' дізнавача чи прокурора, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 частиною першою статті 303 цього Кодексу], '''можуть бути подані''' '''особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності'''. '''Якщо рішення слідчого , дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії'''.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
== Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==
Відповідно до вимог '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2714 ст. 305 КПК України]''':

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.

2. '''Слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення''', передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу], '''припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою'''.
== Судовий збір ==
За подання скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача на постанову про відмову у визнанні потерпілим - '''судовий збір не сплачується'''. (пункт 13 частина 2 стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n11 Закону України "Про судовий збір"])
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Згідно '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2722 статті 306 КПК України]''':

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], з урахуванням положень цієї глави.

2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування '''розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги''', крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

3. '''Розгляд скарг''' на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування '''здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу''', чи її захисника, представника '''та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується'''. '''Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги'''.
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Стаття 307 КПК України]''':

1. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов’язання припинити дію;

3) зобов’язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

3. '''Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги''' на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора '''не може бути оскаржена''', '''окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 КПК України], про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.'''
== Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим ==
[[Файл:Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим.docx|міні|Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]

Переважне право орендаря на укладення договору на новий строк

2024-06-11T11:46:50Z

Nataliia.Tarasenko: Доповнено судовою практикою, внесено зміни до абзацу "Крок 1" щодо строку повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом.

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України "Про охорону земель"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України "Про оцінку земель"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Вступ ==
У період з 2007-2008 років і до 2016 року договори оренди землі зазвичай укладались на відносно нетривалий термін — 2, 3, 5 років, рідше — на 10, 15, 25 років. З травня 2016 року почала діяти норма Закону, згідно з якою, договір оренди може бути укладений на строк не менше 7 років. 
Незалежно від строку оренди кожен орендар, який належним чином виконував обов’язки за умовами договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, має переважне право на поновлення договору (укладення договору оренди землі на новий строк). Суть переважного права полягає у тому, що орендар має пріоритет (перевагу перед іншими) на укладення договору оренди землі на новий строк. Це означає, що якщо до орендодавця звернулись інші зацікавлені особи з пропозиціями про укладення договору з ними на тих самих умовах, то орендодавець у такому випадку зобов’язаний укласти договір з попереднім орендарем на новий строк. Виняток складають випадки, коли інший (потенційний) орендар запропонував орендодавцю більш вигідні умови (наприклад, вищу орендну плату, більш тривалий строк оренди), а попередній орендар на такі умови не згоден, або якщо попередній орендар та орендодавець не можуть досягти домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору; у такому випадку переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється, а орендодавець має право укласти договір оренди з новим орендарем.

== Поняття та правова природа договору оренди землі ==
{| class="wikitable"
|-
|'''Оренда землі''' – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n13 Ст. 2 ЗУ «Про оренду землі»] визначає, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 Цивільним кодексом України], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 статті 792 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. 
Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Тобто, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 стаття 792 ЦК України] визначає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним Кодексом України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом України «Про оренду землі»].

{| class="wikitable"
|-
|'''Договір оренди землі''' – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
|}
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. '''[https://www.kmu.gov.ua/npas/5131927 Типова форма договору]''' оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-п Постанова №220 від 03.03.2004 р.]). Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. Договір оренди землі потребує державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов’язки. У статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 Закону України «Про оренду землі»] встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Так, частинами першою–п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статті 33] цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

== Що потрібно зробити, щоб не втратити переважне право і право оренди та поновити договір оренди? ==

=== Крок 1. ===

У строк, встановлений договором оренди, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі орендар має повідомити орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом. Повідомлення має здійснюватися шляхом направлення листа-повідомлення, до якого додається проект додаткової угоди. 
Лист-повідомлення доцільно передати орендодавцю під розписку або направити поштою цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо''' 
'''!''' При продовженні договору оренди на новий термін його умови можуть залишитись такими, якими були у самому договорі, або можуть бути змінені. У разі, коли орендар бажає змінити умови договору оренди землі, у додатковій угоді потрібно передбачити положення щодо зміни відповідних положень договору. 
'''!''' У разі, якщо орендодавець не погодиться із запропонованими орендарем умовами, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
|}

=== Крок 2. ===

Орендодавець у місячний термін має розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і за відсутності заперечень укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем обгрунтоване рішення.

=== Крок 3. ===

Відомості про продовження терміну договору оренди мають бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із відповідною заявою про це може звернутись будь-яка із сторін договору. Внесення вказаних відомостей до Реєстру здійснюється державним реєстратором відповідної реєстраційної служби або, у випадку, коли додаткова угода посвідчується нотаріально – нотаріусом.

Тобто, перш за все, орендар повинен належним чином виконувати свої обов'язки за договором оренди землі. Оскільки основний обов’язок орендаря перед орендодавцем — сплачувати орендну плату, то «належним чином виконувати свої обов'язки за договором» означає, що орендар, щонайменше, повинен вчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату за землю.

Водночас орендар зобов'язаний у встановлений договором строк, але не пізніше, ніж за місяць до спливання терміну договору оренди землі (якщо більший строк не встановлений договором), повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Для цього орендар повинен направити орендодавцю листа-повідомлення, в якому чітко вказати про те, що він бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий термін та хоче поновити договір (укласти договір на новий строк).

Закон вказує, що орендодавця необхідно повідомити не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору. При цьому договором може бути встановлений інший термін. Але якщо навіть орендар порушив строк повідомлення, встановлений договором, то це ще не означає, що переважне право автоматично припинилося. Визначальним у даному випадку, як вважають суди, є дотримання строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статтею 33] Закону, а саме — не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди ( [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36794343 постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. у справі № 920/1137/13] ).

Якщо орендар у встановлений законом строк (не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору) не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий термін з проектом додаткової угоди, то в орендаря припиняється переважне право на поновлення договору на новий строк ( [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57515160 постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 р. № 6-2027цс15] ; [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36794343 постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2016 р. № 922/273/16; від 21.07.2016 р. № 908/4293/15; від 21.07.2016 р. № 917/1805/15; від 19.07.2016 р. № 911/3933/15] ).

=== Якщо орендодавець ігнорує повідомлення орендаря, не надає заперечень або ухиляється від підписання додаткової угоди до договору ===

Якщо орендодавець не реагує на лист-повідомлення орендаря (не відповідає на лист орендаря та не повідомляє його про своє рішення, не висловлює жодних заперечень чи пропозицій про зміну умов договору) або зволікає з укладенням додаткової угоди до договору, то орендарю у такому разі потрібно звернутися до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною. Верховний Суд України вважає правильним задоволення судами таких позовів (лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 статті 16 Цивільного кодексу України]»).

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/106553165 Верховний Суд від 21 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21] зробив висновок про те, що у разі дотримання процедури поновлення договору оренди на новий строк, завчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проекту відповідної додаткової угоди, продовженням користування орендованою земельною ділянкою та сплатою орендної плати, та у разі відсутності рішення орендодавця про поновлення договору оренди або відсутність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом ''додаткова угода про поновлення договору оренди землі вважається укладеною.''

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/99890781 Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/1931 від 31 серпня 2021 року] зауважує, що якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов’язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачає право оренди та ризикує отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Натомість потрібно зауважити, що часом орендарі звертаються до суду з позовами з вимогами не про визнання додаткових угод укладеними, а про зобов’язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору (зобов’язання укласти додаткову угоду тощо). З цього приводу варто зазначити, що хоч на практиці, іноді ще й сьогодні, можна зустріти випадки задоволення судами таких позовів (постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/25735/15, від 30.01.2014 р. у справі № 924/781/13), Верховний Суд України все ж вважає таку практику неправильною, оскільки вона суперечить загальному принципу свободи договору (лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 статті 16 Цивільного кодексу України]»).

== Висновок ==

Отже, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (постанова ВС/КЦС у справі № 625/166/18 від 18.04.2019р. [https://verdictum.ligazakon.net/document/81287135]; [https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406154 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21]

[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Дії особи, якій стало відомо про вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією

2024-06-10T07:53:49Z

Nataliia.Tarasenko: внесено зміни до переліку суб*єктів коруп.правопорушень; додано посилання на окремі статті КУпАП та ККУ; змінено способи повідомлення про коруп.порушення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_102 Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією від 04 листопада 1999 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_101 Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_172 Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією від 15 травня 2003 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України «Про прокуратуру»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України "Про звернення громадян"]
== Основні поняття ==
* '''Корупційне правопорушення''' - діяння, що містить ознаки корупції, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

* '''Корупція''' - використання посадовою особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 статті З Закону України «Про запобігання корупції»] (далі - Закон) або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

* '''Неправомірна вигода''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

* '''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

* '''Подарунок''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

* '''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

* '''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
== Хто є суб’єктами корупційних правопорушень==
'''Суб’єктами, на яких поширюються дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону], є:'''

'''особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: '''
* Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
* народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови
* державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
* військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;
* судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
* особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
* посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
* Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
* члени Центральної виборчої комісії;
* поліцейські;
* посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;
* члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
* Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;
* Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);
* члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;
* службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
'''особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:'''
* посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти;
* особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
* представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України "Про державну службу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування",] інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"], і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/ed20200102 Закону];
* особи, визнані такими, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами) відповідно до Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів);
* голови та члени медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 статті 3 Закону.]
'''особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;'''

'''кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text ст. З Закону]).

== Про яку інформацію необхідно повідомити уповноважені органи==
Якщо особі стала відомою інформацію про вчинення корупційного діяння, зокрема, про:
# отримання посадовцем (будь-який державний службовець, суддя, прокурор, слідчий, працівник поліції, адвокат, нотаріус, тощо) неправомірної вигоди (неправомірна вигода, подарунок, якісь преференції тощо),
# використання посадовцем будь-якого державного чи комунального майна або коштів в приватних інтересах,
# суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (наприклад, участь у державних закупівлях підприємств, які пов’язані з посадовцями, які мають вплив на прийняття рішень щодо цих закупівель) (розділ 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону)];
# порушення обмеження спільної роботи близьких осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 стаття 27 Закону]);
# недотримання обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran335#n335 статті 25, 26 Закону]);
# порушення правил етичної поведінки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran416#n416 розділ 6 Закону]);
# неподання, або подання неправдивої декларації особою, яка зобов’язана декларувати свої доходи і видатки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran438#n438 розділ 7 Закону]);
# надання керівництвом незаконних доручень ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran434#n434 стаття 44 Закону]).
== Куди звернутися ==
{| class="wikitable"
|-
! Назва органу !! Компетенція !! Як повідомити
|-
| '''Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)''' ||
# Інформація про корупційне правопорушення містить дані, які можуть бути перевірені детективами НАБУ, та стосується осіб, підслідних НАБУ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 216 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України);
# Розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
# Інші випадки, передбачені законодавством. 
||
* За телефоном 0-800-213-200
* Письмово, надіславши заяву за адресою: 03035, м.Київ, вул. Дениса Монастирського, 3
* Усно, завітавши до громадської приймальні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Дениса Монастирського,
* ел.пошта: povidomlennia_zvernennia@nabu.gov.ua, lviv@nabu.gov.ua, odesa@nabu.gov.ua, kharkiv@nabu.gov.ua.
* У електронному вигляді, використавши форму на офіційному [https://nabu.gov.ua/ вебсайті НАБУ] 
|-
| '''Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)''' ||
# Порушення вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 Закону] щодо фінансового контролю;
# Порушення вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 Закону] щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших обмежень щодо запобігання корупції;
# Порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#Text Закону України «Про політичні партії в Україні»];
# Порушення вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 Закону], які пов’язані з організацією роботи із запобігання і виявлення корупції;
# Порушення вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 Закону] працівниками НАЗК. 
||
* За телефонами: +38 (044) 200-06-91,
* ел. пошта: anticor_reports@nazk.gov.ua
* У електронному вигляді, використавши [https://nazk.gov.ua/uk/povidomyty-pro-koruptsiyu/ форму на офіційному сайті] 
|-
| '''Національна поліція України''' || Інформація про корупційне правопорушення, яке має ознаки кримінальних правопорушень, підслідних органам Національної поліції України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 216 КПК України]) ||
* За телефоном 102; 0 800 50 02 02;
* Письмово, звернувшись до відділення поліції за місцем вчинення правопорушення 
|}
'''Увага!''' Анонімне повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація:
# стосується конкретної особи;
# містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
=== Інші органи та організації, яким можна повідомити про факти корупції ===
* '''Уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції органів державної влади -''' якщо корупційне правопорушення стосується посадових чи службових осіб, які працюють в органах влади;

* '''Керівники підприємств, установ, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, якщо корупційне правопорушення стосується робітників цих підприємств.''' В даному випадку слід звернути увагу, що дієвість таких повідомлень може буде досить низькою. Рекомендується паралельно звертатись і до правоохоронних органів.

* '''Громадські організації, що спеціалізуються на виявленні та протидії корупції, та журналісти-розслідувачі.'''
Переваги:
# такі організації і журналісти мають напрацьований досвід супроводження та адвокатування корупційних справ;
# напрацьовані контакти з правоохоронними органами;
# централізація інформації щодо корупційних правопорушень;
# об’єднання зусиль та активна громадська позиція.
Ризики: громадські організації і журналісти не наділені каральними функціями, тому необхідно все одно звертатись до правоохоронних органів, а також контролювати хід просування заяви.
== Термін розгляду звернення ==
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran434#n434 Закону], здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк '''не більше десяти робочих днів''' з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів (частина третя статті 532 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran434#n434 Закону]).

У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran434#n434 Закону], його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.

У випадку звернення до правоохоронних органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування, з заявою про вчинення корупційного кримінального правопорушення, уповноважена особа '''не пізніше 24 годин''' після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику '''витяг''' з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 214 КПК України]).
== Адміністративна та кримінальна відповідальність за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією ==
'''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлена адміністративна відповідальність за наступні правопорушення, пов’язані з корупцією:'''
* порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1827 стаття 1724]);
* порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1833 стаття 1725]);
* порушення вимог фінансового контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1839 стаття 1726]);
* порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1845 стаття 1727]);
* незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1850 стаття 1728]);
* порушення встановлених законом обмежень після припинення повноважень члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4322 Стаття 1728-1]);
* невжиття заходів щодо протидії корупції ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 1729]);
* порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3901 Стаття 1729-1]);
* порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля (Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4051 1729-2]);
* невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3771 стаття 18846]).
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] корупційними злочинами вважаються:'''
* нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1432 стаття 210]);
* підкуп працівника підприємства, установи чи організації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2436 стаття 354]);
* зловживання владою або службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364]);
* зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2547 стаття 3641]);
* зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2563 стаття 3652]);
* декларування недостовірної інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3761 стаття 3662]);
* неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 3663]);
* прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2583 стаття 368]);
* підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2605 стаття 3683]);
* підкуп особи, яка надає публічні послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2617 стаття 3684]);
* незаконне збагачення (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 3685]);
* пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2628 стаття 369]);
* зловживання впливом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2640 стаття 3692]);
* протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань (стяття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3322 3693]);
* провокація підкупу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2649 стаття 370]).
'''Крім того, до корупційних злочинів належать наступні злочини, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем:'''
* привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1273 стаття 191]);
* http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14<nowiki/>викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 стаття 262]);
* викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 стаття 308]);
* викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2171 стаття 312]);
* викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2179 стаття 313]);
* порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2221 стаття 320]);
* викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2462 стаття 357]);
* викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2898 стаття 410]).
== Див. також ==
* [[Відповідальність за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення]]
* [[Підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Мінімальне податкове зобов'язання

2024-05-14T07:46:35Z

Nataliia.Tarasenko: Додано посилання на статтю ПКУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text акон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n20158 підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України] '''не нараховується та не сплачується''' загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

* за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
* з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Сума мінімального податкового зобов’язання за такі земельні ділянки визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
|}
== Загальні положення ==

В статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

30.11.2021 року був прийняти закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text 1914-ІХ] яким вносились зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу] і був введений показник як Мінімальне податкове зобов’язання.

'''Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ)''' - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ])

== Розрахунок мінімального податкового зобов’язання ==

По своїй суті МПЗ це формула, за якою визначається розмір мінімального податку який зобов’язаний сплатити власник або користувач земельної ділянки. Окремо визначається МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка якої проведена і не проведена.

==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.1 пункту 38-1.1 статті 38-1 ПКУ]) ====
[[Файл:Мінімальне податкове зобов'язання в схемі.jpg|міні]]
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГОд x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГОд''' - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''К''' - коефіцієнт, який становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.2 пункту 38-1.2 статті 38-1 ПКУ] ====
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГО x S x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГО '''- нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''S''' - площа земельної ділянки, гектарах;

'''К '''- коефіцієнт, що становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ]).

== За який період визначається мінімальне податкове зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

== Хто звільняється від мінімального податкового зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для: ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 пункт 38-1.2 статті 38-1 ПКУ)] :
* земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
* земель запасу;
* невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
* земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
* земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Мінімальне податкове зобов’язання не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

== Корисні посилання ==

* [https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/568647.html Визначення мінімального податкового зобов’язання для фізичних осіб]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Мінімальне податкове зобов'язання

2024-05-14T07:44:13Z

Nataliia.Tarasenko: Додано посилання на статті ПКУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text акон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n20158 підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України] '''не нараховується та не сплачується''' загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

* за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
* з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Сума мінімального податкового зобов’язання за такі земельні ділянки визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
|}
== Загальні положення ==

В статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

30.11.2021 року був прийняти закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text 1914-ІХ] яким вносились зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу] і був введений показник як Мінімальне податкове зобов’язання.

'''Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ)''' - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256 підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ])

== Розрахунок мінімального податкового зобов’язання ==

По своїй суті МПЗ це формула, за якою визначається розмір мінімального податку який зобов’язаний сплатити власник або користувач земельної ділянки. Окремо визначається МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка якої проведена і не проведена.

==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.1 пункту 38-1.1 статті 38-1 ПКУ]) ====
[[Файл:Мінімальне податкове зобов'язання в схемі.jpg|міні]]
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГОд x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГОд''' - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''К''' - коефіцієнт, який становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (підпункт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n19231 38-1.1.2 пункту 38-1.2 статті 38-1 ПКУ] ====
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГО x S x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГО '''- нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''S''' - площа земельної ділянки, гектарах;

'''К '''- коефіцієнт, що становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ]).

== За який період визначається мінімальне податкове зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

== Хто звільняється від мінімального податкового зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:
* земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
* земель запасу;
* невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
* земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
* земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Мінімальне податкове зобов’язання не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

== Корисні посилання ==

* [https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/568647.html Визначення мінімального податкового зобов’язання для фізичних осіб]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Мінімальне податкове зобов'язання

2024-05-14T06:59:56Z

Nataliia.Tarasenko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text акон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n20158 підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України] '''не нараховується та не сплачується''' загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

* за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
* з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Сума мінімального податкового зобов’язання за такі земельні ділянки визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15 Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією], визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
|}
== Загальні положення ==

В статті 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

30.11.2021 року був прийняти закон [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1914-20#Text 1914-ІХ] яким вносились зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу] і був введений показник як Мінімальне податкове зобов’язання.

'''Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ)''' - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text:~:text=14.1.114%2D2,%D0%B2%D1%96%D0%B4%2030.11.2021%7D підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ])

== Розрахунок мінімального податкового зобов’язання ==

По своїй суті МПЗ це формула, за якою визначається розмір мінімального податку який зобов’язаний сплатити власник або користувач земельної ділянки. Окремо визначається МПЗ щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка якої проведена і не проведена.

==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена ====
[[Файл:Мінімальне податкове зобов'язання в схемі.jpg|міні]]
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГОд x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГОд''' - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''К''' - коефіцієнт, який становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
==== Розрахунок МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена ====
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

'''МПЗ = НГО x S x К x М / 12''',

де:

'''МПЗ''' - мінімальне податкове зобов’язання;

'''НГО '''- нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

'''S''' - площа земельної ділянки, гектарах;

'''К '''- коефіцієнт, що становить 0,05;

'''М''' - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ]).

== За який період визначається мінімальне податкове зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

== Хто звільняється від мінімального податкового зобов’язання ==
Мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:
* земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
* земель запасу;
* невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
* земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
* земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
* земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Мінімальне податкове зобов’язання не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

== Корисні посилання ==

* [https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/568647.html Визначення мінімального податкового зобов’язання для фізичних осіб]

[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Податкове право]]

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

2023-09-08T10:52:26Z

Nataliia.Tarasenko: додано судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).

'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
== Поділ спільного майна подружжя ==
=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).
=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===
Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]
Умови збільшення частки майна:
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.
==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.

'''Увага!''' Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 21 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]
== Особливості поділу окремого майна ==
♦ Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].

♦ Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
{| class="wikitable"
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16] ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17] ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17] ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц] ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19] ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18] ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20] ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17] ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105325146 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20] - ''щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ'' ''(приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15] ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20] ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19] ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025883 Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17] (зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні).

==Корисні посилання==
*[https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]
==Див. також==
*[[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
*[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

2023-07-31T14:07:25Z

Nataliia.Tarasenko:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0640-22 Наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій"] 
== Поняття і загальна характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт ==
'''Науково-технічна діяльність''' - це наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 892 Цивільного кодексу України], '''за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт''' підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. 
Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. 
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт включає два досить тісно пов'язаних договори: договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. 
За договором на виконання науково-дослідних робіт виконавець зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Зазначені наукові дослідження можуть носити як фундаментальний, так і прикладний характер. 
За договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконавець зобов'язується за завданням замовника зробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. 
Форма договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт укладається ''письмово'' і є обов'язковою. 
Відповідно до правової характеристики договір є ''консенсуальний, двосторонній та оплатний''. 
== Сторони в договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, їх права та обов'язки ==
Однією з істотних умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є його сторони. Сторони зазначеного договору називаються подібно до сторін у підрядних договорах, виконавцем і замовником. 

'''Замовником''' може бути будь-яка фізична і юридична особа. Це можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, а також будь-які юридичні особи незалежно від їх постійного місцезнаходження.Якщо замовником є фізична особа, то вона має бути дієздатною. Замовником можуть бути органи державної влади і управління, а також приватні юридичні особи. 

'''Виконавцем''' може бути будь-яка фізична і юридична особа . За загальним правилом, виконавцями виступають науково-дослідні, пректно-конструкторські, конструкторські та технологічні організації, наукові центри, навчальні заклади, академічні наукові установи. Виконавцями можуть бути підпреємства, які мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні підрозділи. 
=== Права та обов'язки виконавця ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 893 ЦК України] виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. 
Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. 
Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором. 
Також згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.896 ЦК України] виконавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором. 
Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам. 
Обов'язки виконавця за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 897 ЦК України]. 
'''По-перше''', ''виконавець повинен виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результати у строк, встановлений договором.'' Якшо в процесі виконання роботи будестворено об'єкти промислової власності або використано ці об'єкти, права на які належать третім особам, виконавець зобов'язаний додержуватись вимог чинного законодавства. У разі, якщо покладення виконавцем проведення окремих робіт (завдань, етапів, тощо) на інших осіб (наприклад, спеціалізовані організації) виконавець бере на себе відповідальність перед замовником за їх дії. 
'''По-друге''', ''виконавець повинен додержуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Він зобо'язаний негайно вжити необхідних заходів для правової охорони одержаних результатів, які можуть бути визнані об'єктами права промислової чи літературної власності і підпадати під охорону законодавства про інтелектуальну власність, а також повідомити про це замовника.'' Якщо договором передбачено, що право інтелектуальної власності на ці результати належатиме виконавцеві, то він зобов'язаний видати замовникові ліцензію на право використання зазначених науково-технічних результатів.
Виконавець в процесі виконання договорів науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має суворо додержуватися виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності третіх осіб, або які належать іншим особам. Виконавець зобов'язаний забезпечити патентну чистоту своїх результатів, тобто щоб ці результати не порушували патентних прав третіх осіб. У деяких випадках здійснюють експертизу створеної виконавцем науково-технічної продукції на патентну чистоту. 
Якщо ж договором виникнення у замовника прав інтелектуальної власності на результати робіт не передбачено, обов'язок виконавця не порушувати прав інтелектуальної власності діє в тих межах, в яких визнають за замовником певні права інтелектуальної власності на результати робіт. 
'''По-третє''', ''виконавець повинен утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержуваних при виконанні робіт.'' Такий обов'язок обумовлений, в першу чергу, дотриманням умов про конфіденційність. Публікація науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт, є способом використання об'єкта права інтелектуальної власності. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.3 ст. 897 ЦК України] позбавляє виконавця права на публікацію науково-технічних результатів. 
'''По-четверте''', ''виконавець зобов'язаний вживати заходів для захисту при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника.'' Правовій охороні підлягають об'єкти авторського права, конфіденційна інформація, що є результатом робіт, об'єкти промислової власності, права на які належно засвідчені. Виконавець зобов'язаний вживати заходів для захисту одержаних результатів робіт, якщо це не зачіпає права та інтереси замовника. 
'''По-п'яте''', ''виконавець повинен своїми силами та за свій рахунок допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть викликати відступи від техніко-економічних показників, передбаченого у технічному завданні замовника або у договорі.'' Сторони вправі встановити строк, протягом якого можливе або виявлення недоліків в технічній документації, або пред'явлення до виконання відповідних претензій. Якщо такі строки не встановлені, підлягають застосуванню загальні правила, відповідно до яких позов до особи, яка порушила право, може бути пред'явлений, в межах позовної давності тривалістю три роки, а перебіг цього строку починається від дня, коли замовник довідався або міг довідатись про порушення своїх прав. Цей обов'язок спрямований на забезпечення належної якості виконуваних робіт. Оскільки виклнавець повинен виконати роботи відповідно до поставлених перед ним завдань, якщо є його вина у певних упущеннях, які можуть вплинути на результат, він зобов'язаний самостійно їх усунути. 
'''По-шосте''', ''виконавець зобо'язаний інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.'' Це обумовлено тим, що сторони повинні прийняти рішення стосовно подальших дій. Тому до отримання від замовника необхідних вказівок виконавець змушений призупинити роботи. В договорі може бути зазначений конкретний строк, необхідний для відповіді замовника. 
=== Права та обов'язки замовника ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1 ст.896 ЦК України] замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором. 
Обов'язки замовника за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 898 ЦК України]. 
'''По-перше''', ''замовник повинен видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт.'' Безумовно, замовник повинен чітко поставити перед виконавцем задачу. Тому технічне завдання є невід'ємною частиною договору і визначає технічні, економічні та інші параметри і нормативи, відповідно до яких відбувається виконання договірних робіт і оцінка отриманих результатів. Підготовка технічного завдання може бути покладена і на виконавця, за згодою замовника. 
Одночасно з переданням технічного завдання погоджується програма з техніко-економічними показниками, яким повинен відповідати очікуваний результат роботи. При виконанні науково-дослідних робіт у завданні чітко визначається їх тематика. 
'''По-друге''', ''замовник мусить передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію.'' Тобто надання відомостей, що будуть підгрунттям для проведення робіт виконавцем. Інформація має відповідати дійсності і бути достатньою для виконання роботи. Крім наданих вихідних даних, замовник повинен у процесі виконання договору повідомляти інформацію, що стала у подальшому йому відома і яка може вплинути на результат робіт. Тому в договорі має бути чітко визначено обсяг, характер, строки і форми інформації, яку має надавати замовник. При цьому інформація має бути достовірною і достатньо повною для виконання роботи. За достовірність інформації відповідає замовник. 
'''По-третє''', ''прийняти виконані роботи і оплатити їх.'' Безумовним обов'язком замовника є оплата роботи. Відповідна оплата проводиться за обумовленою в договорі ціною. 
Замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу і оплатити її вартість. Оплата роботи проводиться відповідно до погодженого кошторису та схвалені замовником інші передбачені договором витрати. В оплату входять встановлені сторонами надбавки (знижки) за дострокове виконання робіт поліпшення техніко-економічних показників, проведення виконавцем варіантних дослідів та інші передбачені договором умови. Здача і прийняття роботи проводиться за спеціально виробленою і погодженою сторонами процедурою. Виконавець повідомляє замовника про виконані окремі етапи чи повністю роботу і подає йому акт здачі-приймання з доданням додатків, зокрема звіту про виконану роботу, комплекту наукової, технічної, конструкторської, технологічної та іншої документації, протоколу комісії з прийняттям дослідних зразків нових виробів (нової техніки) та ін. 
== Відповідальність сторін за порушення умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт ==
''Відповідальність замовника'' визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 899 ЦК України], а саме: 
* Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.
* Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця. 
''Відповідальність виконавця'' визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 900 ЦК України], а саме: 
* Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
* Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. 
'''Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.''' 
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/69093618 Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року у справі №910/12382/17]. (Щодо повернення авансового платежу через припинення виконання робіт по етапу № 2 з вини відповідача) 

[[Категорія:Цивільне право‎]] [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

2023-07-31T14:06:35Z

Nataliia.Tarasenko: змінено посилання на Наказ Міністерства освіти та науки

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0640-22 Наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій"] 
== Поняття і загальна характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструк<nowiki/>https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-09<nowiki/>торських та технологічних робіт ==
'''Науково-технічна діяльність''' - це наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 892 Цивільного кодексу України], '''за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт''' підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. 
Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. 
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт включає два досить тісно пов'язаних договори: договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт. 
За договором на виконання науково-дослідних робіт виконавець зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Зазначені наукові дослідження можуть носити як фундаментальний, так і прикладний характер. 
За договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконавець зобов'язується за завданням замовника зробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. 
Форма договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт укладається ''письмово'' і є обов'язковою. 
Відповідно до правової характеристики договір є ''консенсуальний, двосторонній та оплатний''. 
== Сторони в договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, їх права та обов'язки ==
Однією з істотних умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є його сторони. Сторони зазначеного договору називаються подібно до сторін у підрядних договорах, виконавцем і замовником. 

'''Замовником''' може бути будь-яка фізична і юридична особа. Це можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, а також будь-які юридичні особи незалежно від їх постійного місцезнаходження.Якщо замовником є фізична особа, то вона має бути дієздатною. Замовником можуть бути органи державної влади і управління, а також приватні юридичні особи. 

'''Виконавцем''' може бути будь-яка фізична і юридична особа . За загальним правилом, виконавцями виступають науково-дослідні, пректно-конструкторські, конструкторські та технологічні організації, наукові центри, навчальні заклади, академічні наукові установи. Виконавцями можуть бути підпреємства, які мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні підрозділи. 
=== Права та обов'язки виконавця ===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 893 ЦК України] виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. 
Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. 
Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором. 
Також згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст.896 ЦК України] виконавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором. 
Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам. 
Обов'язки виконавця за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 897 ЦК України]. 
'''По-перше''', ''виконавець повинен виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результати у строк, встановлений договором.'' Якшо в процесі виконання роботи будестворено об'єкти промислової власності або використано ці об'єкти, права на які належать третім особам, виконавець зобов'язаний додержуватись вимог чинного законодавства. У разі, якщо покладення виконавцем проведення окремих робіт (завдань, етапів, тощо) на інших осіб (наприклад, спеціалізовані організації) виконавець бере на себе відповідальність перед замовником за їх дії. 
'''По-друге''', ''виконавець повинен додержуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Він зобо'язаний негайно вжити необхідних заходів для правової охорони одержаних результатів, які можуть бути визнані об'єктами права промислової чи літературної власності і підпадати під охорону законодавства про інтелектуальну власність, а також повідомити про це замовника.'' Якщо договором передбачено, що право інтелектуальної власності на ці результати належатиме виконавцеві, то він зобов'язаний видати замовникові ліцензію на право використання зазначених науково-технічних результатів.
Виконавець в процесі виконання договорів науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має суворо додержуватися виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності третіх осіб, або які належать іншим особам. Виконавець зобов'язаний забезпечити патентну чистоту своїх результатів, тобто щоб ці результати не порушували патентних прав третіх осіб. У деяких випадках здійснюють експертизу створеної виконавцем науково-технічної продукції на патентну чистоту. 
Якщо ж договором виникнення у замовника прав інтелектуальної власності на результати робіт не передбачено, обов'язок виконавця не порушувати прав інтелектуальної власності діє в тих межах, в яких визнають за замовником певні права інтелектуальної власності на результати робіт. 
'''По-третє''', ''виконавець повинен утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержуваних при виконанні робіт.'' Такий обов'язок обумовлений, в першу чергу, дотриманням умов про конфіденційність. Публікація науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт, є способом використання об'єкта права інтелектуальної власності. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.3 ст. 897 ЦК України] позбавляє виконавця права на публікацію науково-технічних результатів. 
'''По-четверте''', ''виконавець зобов'язаний вживати заходів для захисту при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника.'' Правовій охороні підлягають об'єкти авторського права, конфіденційна інформація, що є результатом робіт, об'єкти промислової власності, права на які належно засвідчені. Виконавець зобов'язаний вживати заходів для захисту одержаних результатів робіт, якщо це не зачіпає права та інтереси замовника. 
'''По-п'яте''', ''виконавець повинен своїми силами та за свій рахунок допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть викликати відступи від техніко-економічних показників, передбаченого у технічному завданні замовника або у договорі.'' Сторони вправі встановити строк, протягом якого можливе або виявлення недоліків в технічній документації, або пред'явлення до виконання відповідних претензій. Якщо такі строки не встановлені, підлягають застосуванню загальні правила, відповідно до яких позов до особи, яка порушила право, може бути пред'явлений, в межах позовної давності тривалістю три роки, а перебіг цього строку починається від дня, коли замовник довідався або міг довідатись про порушення своїх прав. Цей обов'язок спрямований на забезпечення належної якості виконуваних робіт. Оскільки виклнавець повинен виконати роботи відповідно до поставлених перед ним завдань, якщо є його вина у певних упущеннях, які можуть вплинути на результат, він зобов'язаний самостійно їх усунути. 
'''По-шосте''', ''виконавець зобо'язаний інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.'' Це обумовлено тим, що сторони повинні прийняти рішення стосовно подальших дій. Тому до отримання від замовника необхідних вказівок виконавець змушений призупинити роботи. В договорі може бути зазначений конкретний строк, необхідний для відповіді замовника. 
=== Права та обов'язки замовника ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.1 ст.896 ЦК України] замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором. 
Обов'язки замовника за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 898 ЦК України]. 
'''По-перше''', ''замовник повинен видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт.'' Безумовно, замовник повинен чітко поставити перед виконавцем задачу. Тому технічне завдання є невід'ємною частиною договору і визначає технічні, економічні та інші параметри і нормативи, відповідно до яких відбувається виконання договірних робіт і оцінка отриманих результатів. Підготовка технічного завдання може бути покладена і на виконавця, за згодою замовника. 
Одночасно з переданням технічного завдання погоджується програма з техніко-економічними показниками, яким повинен відповідати очікуваний результат роботи. При виконанні науково-дослідних робіт у завданні чітко визначається їх тематика. 
'''По-друге''', ''замовник мусить передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію.'' Тобто надання відомостей, що будуть підгрунттям для проведення робіт виконавцем. Інформація має відповідати дійсності і бути достатньою для виконання роботи. Крім наданих вихідних даних, замовник повинен у процесі виконання договору повідомляти інформацію, що стала у подальшому йому відома і яка може вплинути на результат робіт. Тому в договорі має бути чітко визначено обсяг, характер, строки і форми інформації, яку має надавати замовник. При цьому інформація має бути достовірною і достатньо повною для виконання роботи. За достовірність інформації відповідає замовник. 
'''По-третє''', ''прийняти виконані роботи і оплатити їх.'' Безумовним обов'язком замовника є оплата роботи. Відповідна оплата проводиться за обумовленою в договорі ціною. 
Замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу і оплатити її вартість. Оплата роботи проводиться відповідно до погодженого кошторису та схвалені замовником інші передбачені договором витрати. В оплату входять встановлені сторонами надбавки (знижки) за дострокове виконання робіт поліпшення техніко-економічних показників, проведення виконавцем варіантних дослідів та інші передбачені договором умови. Здача і прийняття роботи проводиться за спеціально виробленою і погодженою сторонами процедурою. Виконавець повідомляє замовника про виконані окремі етапи чи повністю роботу і подає йому акт здачі-приймання з доданням додатків, зокрема звіту про виконану роботу, комплекту наукової, технічної, конструкторської, технологічної та іншої документації, протоколу комісії з прийняттям дослідних зразків нових виробів (нової техніки) та ін. 
== Відповідальність сторін за порушення умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт ==
''Відповідальність замовника'' визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 899 ЦК України], а саме: 
* Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.
* Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця. 
''Відповідальність виконавця'' визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 900 ЦК України], а саме: 
* Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
* Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. 
'''Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.''' 
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/69093618 Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року у справі №910/12382/17]. (Щодо повернення авансового платежу через припинення виконання робіт по етапу № 2 з вини відповідача) 

[[Категорія:Цивільне право‎]] [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Право спільної часткової власності

2023-07-31T13:59:01Z

Nataliia.Tarasenko: додано інформацію щодо плати за додаткові послуги правового характеру державного нотаріуса

Порядок монетизації пільг

2023-03-21T12:49:37Z

Nataliia.Tarasenko: змінено уповноважений орган, до якого пільговик має повідомляти про зміну обставин

== Нормативна база: ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/409-2014-п Постанова Кабінету міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»]
== Загальні положення ==
'''Монетизації пільг''' - механізм надання пільг у грошовій формі, операційні дії щодо виплати пільг у грошовій безготівковій формі та у готівковій формі, окреслено перелік , оплата яких здійснюватиметься у грошовій формі.(пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»]»).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення на підставі даних [https://subsidii.ioc.gov.ua/ Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги] та інформації, отриманої від управителів, виконавців комунальних послуг, ОСББ(ЖБК), розраховують суму пільги. '''''Дані розрахунки здійснюються виходячи із:'''''
* з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із Законом ([[Застосування пільг при сплаті житлових послуг]]),
* кількості членів сім’ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»]» та статті 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 Бюджетного кодексу України] ),
* з урахуванням встановлених державних соціальних нормативів у сфері житлово- комунального обслуговування ( [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/409-2014-п постанова Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»]).
Згідно з '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF постановою Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»],''' надання пільг визначено в таких формах:

у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 р. включно.

Із січня 2023 р. виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

== Виплати пільг у грошовій безготівковій формі ==
'''Перерахування коштів за послуги здійснюється згідно пріоритетів, а саме у такій послідовності:'''
# постачання теплової енергії
# постачання та розподіл природного газу або постачання та розподіл електричної енергії за наявності відповідного виду індивідуального опалення
# централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, - постачання та розподіл електричної енергії, - постачання та розподіл природного газу
# поводження з побутовими відходами
# послуги з управління багатоквартирним будинком
# внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.
'''''За заявою до управлінню соціального захисту населення пільговик може визначити іншу послідовність перерахування коштів за послуги.'''''

АТ “Ощадбанк” перераховує кошти не за пропорційним принципом, коли за кожну послугу проводився розрахунок в рівних відсотках від суми платежу, а за пріоритетним принципом: за першу послугу – в повному обсязі, якщо залишилися кошти – за другу тощо. Поки дозволяє сума пільги. Ті послуги, на які не вистачило коштів, пільговик повинен сплатити самостійно.

Виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ “Ощадбанк” на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ “Ощадбанк” договору.

Згідно з Порядком надання пільг АТ «Ощадбанк» інформує пільговиків за допомогою смс - повідомлення про стан розрахунків за комунальні послуги протягом доби після перерахування коштів комунальним підприємствам.

'''''Для отримання SMS про стан розрахунків за комунальні послуги та реєстрації в особистому кабінеті пільговика необхідно:'''''
# Звернутись до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з проханням доповнити ваші персональні дані номером особистого мобільного телефону. Пільговику, котрий вже надавав номер мобільного телефону, звертатись повторно не потрібно.
# Зареєструватись в особистому кабінеті пільговика на нашому сайті.
Прегляд даних та реєстрацію в особистому кабінеті пільговика можна здійснити за електронною адресою:

[https://pkb.oschadbank.ua/login ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ ПІЛЬГОВИКА - https://pkb.oschadbank.ua/login]
== Виплати пільг у грошовій готівковій формі ==
За заявою пільговика виплата пільги може здійснюватися у готівковій формі з місяця, що настає за місяцем подання такої заяви структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, у якій зазначаються реквізити поточного рахунку, відкритого пільговиком в АТ „Ощадбанк” .

Пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов’язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої управителям, об’єднанням, виконавцям комунальних послуг або виплаченої таким пільговикам готівкою.

Під час перерахування коштів з рахунка для виплати пільг на рахунки управителів, об’єднань, виконавців комунальних послуг АТ „Ощадбанк” утримує із сум нарахованих пільг комісійну винагороду у розмірі 0,7 відсотка суми платежу (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»]).
== Куди звертатися ==
Виплати пільг у грошовій безготівковій формі здійснюється '''''в автоматичному режимі управлінням соціального захисту населення''''', необхідно подати контактний номер для отримання інформації перерахунку коштів за послуги.

Виплати пільг у грошовій готівковій формі із заявою '''''до управлінням соціального захисту населення'''''.
== Надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу ==
'''''Зміни , що набирають чинності з 1 січня 2023 року.'''''

Обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити координацію роботи районних державних адміністрацій (військових адміністрацій), органів місцевого самоврядування щодо передачі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України згідно з актами приймання-передачі:
* пакетів документів щодо звернень за призначенням житлових субсидій та наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, за якими не прийнято рішення станом на 30 листопада 2022 р., - до 1 січня 2023 р.;
* справ про одержувачів житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, накопичених за останні п’ять років (крім знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації), - до 1 квітня 2023 р. або протягом місяця після відновлення своєї роботи.
'''''Пенсійному фонду України:'''''
* забезпечити з 1 жовтня 2022 р. виплату та з 1 грудня 2022 р. призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;
* продовжити утримання сум надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій;
* надати до 1 грудня 2022 р. доступ Національній соціальній сервісній службі та її територіальним органам до інформації про призначення та виплату житлових субсидій і пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, які оброблюються в інформаційних системах, що адмініструються Пенсійним фондом України.
'''''Акціонерному товариству “Укрпошта” передати до 17 жовтня 2022 р.''''' структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад звіти про виплату житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу за серпень 2022 р. та повернути невиплачені одержувачам кошти і акт звірення розрахунків з виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

'''''Пенсійному фонду України, Національній соціальній сервісній службі, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям)''''' разом з органами місцевого самоврядування забезпечити інформування громадян про передачу функцій з призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, порядок реалізації права на отримання зазначених видів соціальної підтримки та порядок захисту інтересів у разі його порушення.

'''''Міністерству розвитку громад та територій, Міністерству енергетики разом з Національною комісією,''''' що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, місцевими органами виконавчої влади разом з органами місцевого самоврядування забезпечити реєстрацію до 1 січня 2023 р. управителями багатоквартирного будинку, об’єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, виконавцями комунальних послуг електронних кабінетів на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України для надання інформації, необхідної для призначення та розрахунку житлових субсидій та пільг.
== ВАЖЛИВО==
'''''Згідно з п.19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від від 17 квітня 2019 року № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі»], пільговик зобов’язаний повідомляти уповноваженому органу (до 30 листопада 2022 р. включно - структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, з 1 грудня 2022 р. - органам Пенсійного фонду України) про зміну всіх обставин, які впливають на надання пільги, а саме:'''''

- зміна умови надання послуги (встановлення/зняття лічильника, відключення/підключення послуги та інше);

- зміна адреси зареєстрованого/фактичного місця проживання;

- зміна складу сім’ї та сімейного становища;

- призначення житлової субсидії у разі наявності пільговиків, які користуються пільгами за фактичним місцем проживання, тощо.
== Див. також ==
* [[Застосування пільг при сплаті житлових послуг]]
* [[Пільги у готівковій формі з оплати проїзду (монетизація пільг)]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]
[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги‎]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Малозабезпечені особи]]
[[Категорія: Діти війни]]
[[Категорія: Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]
[[Категорія: Особи, які мають особливі (трудові) заслуги перед Батьківщиною]]
[[Категорія: Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань]]
[[Категорія: Реабілітовані особи]]

Компенсація особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю

2023-02-22T13:30:22Z

Nataliia.Tarasenko: заміна наказу Мінсоцполітики, який втратив чинність, на діючий та додано посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#n7 Наказ Міністерства соціальної політики України від 17.05.2022 № 150 "Про затвердження Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг"].
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0221-21#n19 Наказ Міністерста соціальної політики України від 29.01.2021 року №37 «Про затвердження форм документів, необхідних для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».]
== Загальні положення ==
Законодавство України передбачає виплату '''компенсації за догляд''' для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності '''на непрофесійній основі''', без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам з числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є:
* особами з інвалідністю 1 групи;
* дітьми з інвалідністю;
* громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
* невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
* дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1161-2018-%D0%BF#Text Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2018 року № 1161].
'''ВАЖЛИВО!''' Якщо фізичні особи отримують щомісячні компенсаційні виплати відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-2004-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги"], то вони продовжують отримувати такі виплати до дати призначення їм іншої виплати на догляд або до 31 грудня 2022 року.

'''Компенсація не призначається''' фізичним особам, які здійснюють догляд, якщо особи, за якими здійснюється догляд, отримують соціальні послуги догляду вдома, паліативного догляду та стаціонарного догляду.

Якщо фізична особа здійснює догляд за декількома особами, то компенсацію за догляд така особа зможе отримати лише одну.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0221-21#n25 акт про проведення обстеження сім’ї] фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім’ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім’ї для встановлення факту догляду є обов’язковим.
== Розрахунок розміру компенсації ==
Компенсація призначається на '''12 місяців і виплачується щомісяця за рахунок коштів місцевого бюджету з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.''' Якщо в у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді зазначено інший строк, то компенсація призначається на такий строк, але не більше 12 місяців.

'''Розмір компенсації''' обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги,за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім’ї, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-22#Text Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 17 травня 2022 р. № 150.]
==Куди звертатися==
Для того, щоб отримати компенсацію за догляд, фізичній особі потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення '''за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.''' Якщо структурний підрозділ з питань соціального захисту населення відсутній, то потрібно звернутися до уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або до центру надання адміністративних послуг.

'''УВАГА!''' Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, структурні підрозділи перевіряють (із використанням інформаційних систем) відомості щодо неотримання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, компенсації за зареєстрованим місцем проживання.
==Необхідний перелік документів для отримання компенсації==
Фізична особа, '''яка надає догляд''', має звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (уповноваженої особи або центру надання адміністративних послуг) з '''заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі у паперовій.'''
[[Файл:Заява_про_згоду_надавати_соціальні_послугм.doc|міні]]
Законний представник або '''особа, яка потребує догляду''', подає заяву про згоду отримувати соціальні послуги від фізичної особи, яка надає соціальні послуги.
[[Файл:Заява про згоду отримувати соціальні послуги (1).doc|міні]]
Такі заяви можна подати і в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Разом з вищевказаними заявами для призначення компенсації фізична особа, яка здійснює догляд, подає:

'''1) у паперовій формі:'''
# заява про надання компенсації;
# заява про перерахування коштів із зазначенням рахунка в установі банку;
# копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Для іноземців та осіб без громадянства - копія посвідчення біженця, копія посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або копія паспортного документа іноземця та копія посвідки на тимчасове проживання/посвідка на постійне проживання (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги на непрофесійній основі);
# копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) (подається фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі);
# копія свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дитині);
# декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
# копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0511-21#Text за формою, затвердженою МОЗ];
# висновок лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
# копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
# довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
# копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
# копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників);
'''2) в електронній формі:'''
* заява про надання компенсації;
* декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника та відомості про членів його сім’ї (прізвище, ім’я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
* відомості про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) дитини, прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) батьків;
* скановані копії документів, зазначених в абзацах 8-13 переліку документів для подання в паперовій формі, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.
==Підстави припинення та тимчасового зупинення виплати компенсації==
Виплата компенсації '''припиняється''' у разі:
* зміни місця проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, чи фізичної особи, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію;
* смерті особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* смерті фізичної особи, яка надавала соціальні послуги та отримувала компенсацію;
* перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, на повному державному утриманні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких '''припиняється''' догляд, фізична особа, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це структурним підрозділам, що здійснюють її виплату. Виплата компенсації припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Виплата компенсації '''тимчасово зупиняється''' у разі:
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за межами України понад 10 календарних днів;
* перебування фізичної особи, яка надає соціальні послуги, на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця;
* пропущення особою з інвалідністю I групи чергового переогляду органами медико-соціальної експертизи або дитиною з інвалідністю - огляду лікарсько-консультаційними комісіями.
Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про надання компенсації, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї), документи, зазначені в абзацах восьмому - чотирнадцятому підпункту 1 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#T Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859], крім копії акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді у разі, коли їх видано безстроково або якщо строк не зазначено.
==Виплата неодержаних сум компенсацій за минулий період==
Суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.

Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.

Суми компенсації, що нараховані фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та залишилися недоотриманими у зв’язку з її смертю, виплачуються за весь період по місяць (включно), що настає за тим, у якому сталися зміни, членам її сім’ї.

'''''У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, перерахунок розміру компенсації здійснюється без подання заяви фізичною особою, яка надає соціальні послуги.'''''

<big>'''Призначення, виплата та контроль за наданням соціальних послуг фізичними особами'''</big>

Рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.

На кожну фізичну особу, яка надає соціальні послуги та отримує компенсацію, відповідним структурним підрозділом формується особова справа, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення компенсації.

В особовому рахунку, що заповнюється на підставі документів особової справи, фіксуються відомості про виплату компенсації.

Суми компенсації, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, через подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату компенсації тощо, стягуються відповідно до законодавства.

Відрахування надміру виплаченої суми компенсації на підставі рішень відповідних структурних підрозділів проводиться у щомісячному розмірі не більш як 20 відсотків суми виплачуваної компенсації.

Якщо фізична особа, яка надає соціальні послуги, не повернула добровільно надміру виплачені їй суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу, що призначив компенсацію.

Структурні підрозділи, що призначають та виплачують компенсацію, здійснюють контроль за наданням соціальних послуг фізичними особами, які надають соціальні послуги.
== Див. також ==
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Порядок надання щорічних відпусток

2022-09-15T10:17:47Z

Nataliia.Tarasenko: щодо термінів виплати заробітної плати за час відпустки

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"].
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з ст. 6 Закону України "Про відпустки"] щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 10 Закону України "Про відпустки"] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 Закону України "Про відпустки"]).

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання п. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0213400-84#Text Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213].

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 10 Закону України "Про відпустки"] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону України "Про відпустки"] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 10 Закону України "Про відпустки"]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 ст. 21 Закону України "Про відпустки"]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 Закону України "Про відпустки"]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 ст. 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 п.1 ч.1 ст.4 Закону України] «Про відпустки», в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 ст. 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:

• щорічна основна відпустка;

• щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

• щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;

• інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;

• додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям основної та додаткової відпусток, та відкликання з них в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Переважне право орендаря на укладення договору на новий строк

2022-06-21T12:20:55Z

Nataliia.Tarasenko: Висновок приведено у відповідність до теми

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/962-15 Закон України "Про охорону земель"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закон України "Про оцінку земель"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Вступ ==
У період з 2007-2008 років і до 2016 року договори оренди землі зазвичай укладались на відносно нетривалий термін — 2, 3, 5 років, рідше — на 10, 15, 25 років. З травня 2016 року почала діяти норма Закону, згідно з якою, договір оренди може бути укладений на строк не менше 7 років. 
Незалежно від строку оренди кожен орендар, який належним чином виконував обов’язки за умовами договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, має переважне право на поновлення договору (укладення договору оренди землі на новий строк). Суть переважного права полягає у тому, що орендар має пріоритет (перевагу перед іншими) на укладення договору оренди землі на новий строк. Це означає, що якщо до орендодавця звернулись інші зацікавлені особи з пропозиціями про укладення договору з ними на тих самих умовах, то орендодавець у такому випадку зобов’язаний укласти договір з попереднім орендарем на новий строк. Виняток складають випадки, коли інший (потенційний) орендар запропонував орендодавцю більш вигідні умови (наприклад, вищу орендну плату, більш тривалий строк оренди), а попередній орендар на такі умови не згоден, або якщо попередній орендар та орендодавець не можуть досягти домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору; у такому випадку переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється, а орендодавець має право укласти договір оренди з новим орендарем.

== Поняття та правова природа договору оренди землі ==
{| class="wikitable"
|-
|'''Оренда землі''' – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n13 Ст. 2 ЗУ «Про оренду землі»] визначає, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 Цивільним кодексом України], законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 статті 792 Цивільного кодексу України] (далі – ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. 
Об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Тобто, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3837 стаття 792 ЦК України] визначає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним Кодексом України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Законом України «Про оренду землі»].

{| class="wikitable"
|-
|'''Договір оренди землі''' – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
|}
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. '''[https://www.kmu.gov.ua/npas/5131927 Типова форма договору]''' оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-п Постанова №220 від 03.03.2004 р.]). Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. Договір оренди землі потребує державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов’язки. У статті 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 Закону України «Про оренду землі»] встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Так, частинами першою–п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статті 33] цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

== Що потрібно зробити, щоб не втратити переважне право і право оренди та поновити договір оренди? ==

=== Крок 1. ===

Не раніше місяця до закінчення строку договору оренди орендар має повідомити орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом. Повідомлення має здійснюватися шляхом направлення листа-повідомлення, до якого додається проект додаткової угоди. 
Лист-повідомлення доцільно передати орендодавцю під розписку або направити поштою цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо''' 
'''!''' При продовженні договору оренди на новий термін його умови можуть залишитись такими, якими були у самому договорі, або можуть бути змінені. У разі, коли орендар бажає змінити умови договору оренди землі, у додатковій угоді потрібно передбачити положення щодо зміни відповідних положень договору. 
'''!''' У разі, якщо орендодавець не погодиться із запропонованими орендарем умовами, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
|}

=== Крок 2. ===

Орендодавець у місячний термін має розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і за відсутності заперечень укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем обгрунтоване рішення.

=== Крок 3. ===

Відомості про продовження терміну договору оренди мають бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із відповідною заявою про це може звернутись будь-яка із сторін договору. Внесення вказаних відомостей до Реєстру здійснюється державним реєстратором відповідної реєстраційної служби або, у випадку, коли додаткова угода посвідчується нотаріально – нотаріусом.

Тобто перш за все орендар повинен належним чином виконувати свої обов'язки за договором оренди землі. Оскільки основний обов’язок орендаря перед орендодавцем — сплачувати орендну плату, то «належним чином виконувати свої обов'язки за договором» означає, що орендар, щонайменше, повинен вчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату за землю.

Водночас орендар зобов'язаний у встановлений договором строк, але не пізніше, ніж за місяць до спливання терміну договору оренди землі (якщо більший строк не встановлений договором), повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк. Для цього орендар повинен направити орендодавцю листа-повідомлення, в якому чітко вказати про те, що він бажає скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий термін та хоче поновити договір (укласти договір на новий строк).

Закон вказує, що орендодавця необхідно повідомити не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору. При цьому договором може бути встановлений інший термін. Але якщо навіть орендар порушив строк повідомлення, встановлений договором, то це ще не означає, що переважне право автоматично припинилося. Визначальним у даному випадку, як вважають суди, є дотримання строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#n234 статтею 33] Закону, а саме — не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди ( [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36794343 постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. у справі № 920/1137/13] ).

Якщо орендар у встановлений законом строк (не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору) не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий термін з проектом додаткової угоди, то в орендаря припиняється переважне право на поновлення договору на новий строк ( [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57515160 постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 р. № 6-2027цс15] ; [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36794343 постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2016 р. № 922/273/16; від 21.07.2016 р. № 908/4293/15; від 21.07.2016 р. № 917/1805/15; від 19.07.2016 р. № 911/3933/15] ).

=== Якщо орендодавець ігнорує повідомлення орендаря, не надає заперечень або ухиляється від підписання додаткової угоди до договору ===

Якщо орендодавець не реагує на лист-повідомлення орендаря (не відповідає на лист орендаря та не повідомляє його про своє рішення, не висловлює жодних заперечень чи пропозицій про зміну умов договору)або зволікає з укладенням додаткової угоди до договору, то орендарю у такому разі потрібно звернутися до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною. Верховний Суд України вважає правильним задоволення судами таких позовів (лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 статті 16 Цивільного кодексу України]»).

Натомість потрібно зауважити, що часом орендарі звертаються до суду з позовами з вимогами не про визнання додаткових угод укладеними, а про зобов’язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору (зобов’язання укласти додаткову угоду тощо). З цього приводу варто зазначити, що хоч на практиці, іноді ще й сьогодні, можна зустріти випадки задоволення судами таких позовів (постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/25735/15, від 30.01.2014 р. у справі № 924/781/13), Верховний Суд України все ж вважає таку практику неправильною, оскільки вона суперечить загальному принципу свободи договору (лист Верховного Суду України від 01.04.2016 р. «Аналіз практики застосування судами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 статті 16 Цивільного кодексу України]»).

== Висновок ==

Отже, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (постанова ВС/КЦС у справі № 625/166/18 від 18.04.2019р. [https://verdictum.ligazakon.net/document/81287135].

[[Категорія:Договір оренди]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок виправлення помилки у правовстановлюючому документі

2022-06-02T08:34:22Z

Nataliia.Tarasenko: змінено посилання на Закон

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2022 рік"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]

== Куди звертатися? ==
'''Правовстан́овлюючий докум́ент''' — документ, який підтверджує права́ суб'єкта пра́ва власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:

* 1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

* 2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).

Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
# Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
# Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
# Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
# Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.

'''Окреме провадження''' — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи. 
Відповідно до статті 318 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
*який факт заявник просить встановити та з якою метою;
*причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
*докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. 
Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.

== Хто може звернутися? ==
До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.

== Вартість? ==
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#Text Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік"] установлено станом на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2481 гривня. Отже, за подання в 2022 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 496 грн. 00 коп.

== Не підлягають встановленню факту належності особі: ==
Не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.

Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).

Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]

При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності їй належить, але суд не вправі вносити виправлення у цей документ.

== Дивись також: ==
* [[Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів]]
* [[Виправлення помилок у державному акті на землю]]
* [[Усунення недоліків нотаріального акту]]
* [[Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру]]
* [[Порядок виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення]]

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Суди]]

Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

2022-01-28T08:12:04Z

Nataliia.Tarasenko: Доповнено судовою практикою

== Нормативна база ==

* [http://www.president.gov.ua/documents/constitution Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Об’єкт особистої приватної власності дружини, чоловіка ==
'''Особиста приватна власність кожного із подружжя''' - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 57 СК України], '''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є''':
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
* речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
* кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
* страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
* премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

Стосовно останнього пункту, то законодавцем передбачено про можливість визначення судом за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Також передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 58 СК України] регламентовано право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. У ній зазначено, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте як вбачається зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 59 СК Україні], порядок здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності дещо відрізняється від загального. Зокрема, зазначено, що той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім, які відповідно до закону мають право користування ним.

== Судова практика ==
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963515 Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі No 1311/832/12-ц (провадження No 61-6409св18)] (Житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя лише в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації).

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517031 Постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61 - 13953св19] (Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя).
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Оподаткування доходу, отриманого від продажу (обміну) транспортного засобу у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда

2021-11-29T14:20:30Z

Nataliia.Tarasenko: доповнено положенням про сплату податку у разі винесення судом рішення про перехід права власності на об'єкт рухомого майна