WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Оформлення посвідчення особи на повернення в Україну особам, які примусово переміщені на територію держави-агресора

2026-01-12T12:56:18Z

Natalia.sarmatytska: Перевірено текст на актуальність, чинність норм законодавства. Внесено незначні доповнення, додано посилання на сайти

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України “Про правовий режим воєнного стану”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1201 "Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 285 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2014 року № 1279 “Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]
== Загальна інформація ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!'''
Експериментальний проєкт щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну '''перестав діяти з листопада 2023 року'''.

Наразі діє експериментальний проєкт, який передбачає видачу [[Тимчасове посвідчення громадянина України для осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України|тимчасового посвідчення громадянина України]] для тих осіб, які знаходяться на окупованій території, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194-2024-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 194].
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-2022-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1201] запроваджено реалізацію експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо оформлення на території України посвідчення особи на повернення в Україну.

Проект реалізовується протягом одного року з дня набрання чинності цією постановою, тобто з 14 листопада 2022 року.
==Хто має право на отримання посвідчення==
Посвідчення особи на повернення в Україну оформляється громадянам України, а також особам, визнаним Україною особами без громадянства, або особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, що '''примусово переміщені на територію держави, визнаної Україною державою-агресором або державою окупантом''' (далі - особи), на ім’я яких із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) оформлено паспорт громадянина України та/або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або посвідку на постійне проживання, або посвідку на тимчасове проживання або стосовно яких прийнято рішення про визнання особою без громадянства чи наявна інформація про оформлення паспорта громадянина України, яка зафіксована у формі електронних даних у відомчій інформаційній системі ДМС , а також особам у віці до 18 років, стосовно яких відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС.
{| class="wikitable"
|'''Зверніть увагу!'''
Національним інформаційним бюро та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій підготовлено інформацію для осіб у разі, якщо:
#'''[https://nib.gov.ua/load/158/docs/yaksho-vas-abo-vashu-blizku-lyudinu-bulo-deportova-c8a4db8.pdf Ваших близьких примусово перемістили на тимчасово окуповану територію чи депортували за межі України, або Вам стало відомо про депортацію]'''
#'''[https://childrenofwar.gov.ua/load/148/if_child_is_deported.pdf Дитину примусово перемістили на тимчасово окуповану територію України або депортували на територію держави-агресора чи іншої країни. Що робити?]'''
Повідомити про примусове переміщення, депортацію, зникнення, полон, примусову мобілізацію на тимчасово окупованих територіях можна '''на цілодобову гарячу лінію''' '''[https://nib.gov.ua/uk Національного інформаційного бюро]''': '''1648.'''

'''+380 44 287-81-65 (дзвінки з-за кордону).'''
|}
==Хто може звернутись за оформленням посвідчення==
Оформлення посвідчення особі (без її присутності) здійснюється ДМС на підставі звернення:
*одного з батьків або іншого законного представника особи у віці до 18 років (далі - законний представник);
*одного з батьків, подружжя, повнолітньої дитини, рідного (повнорідного, неповнорідного) брата/сестри (далі - член сім’ї);
*офіційного звернення Мінреінтеграції.
==Вартість та строк розгляду звернення==
Оформлення посвідчення здійснюється '''безоплатно протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви-анкети''', зразок якої затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-14#Text наказом МВС України від 26 листопада 2014 року № 1279 “Про затвердження зразка заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".]
==Строк дії посвідчення==
Посвідчення оформляється строком дії до '''трьох місяців'''.
==Перелік необхідних документів==
'''Для оформлення посвідчення законний представник, член сім’ї подає до територіального органу ДМС за місцем звернення такі документи:'''
*письмову заяву із зазначенням відомостей про особу, на ім’я якої оформляється посвідчення (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), у тому числі змінені, дата народження, місце народження, унікальний номер запису у Реєстрі (за наявності), зареєстроване/ задеклароване місце проживання тощо), а також обставин, які зумовлюють необхідність оформлення посвідчення, та способу подальшої передачі посвідчення такій особі;
*свідоцтво про народження або документ про реєстрацію народження, видані компетентним органом іноземної держави і легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (у тому числі його копія, засвідчена в установленому порядку), або е-свідоцтво про народження, або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - у разі оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС. У разі відсутності свідоцтва про народження такі відомості вносяться працівником ДМС на підставі інформації, зазначеної у письмовій заяві, яка в подальшому перевіряється працівником ДМС;

*документ, що посвідчує особу законного представника, члена сім’ї (документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, е-паспорт, е-паспорт для виїзду за кордон, е-посвідка на тимчасове проживання, е-посвідка на постійне проживання, єДокумент), та документ, що підтверджує повноваження особи (у разі подання документів законним представником) або факт родинних стосунків (у разі подання документів членом сім’ї). У разі відсутності у законних представників, членів сім’ї документів, які підтверджують їх повноваження або факт родинних стосунків, такі відомості вносяться працівником ДМС на підставі інформації, зазначеної у письмовій заяві, яка в подальшому перевіряється працівником ДМС за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

*дві кольорові фотокартки особи у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС, розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (для вклеювання до посвідчення) та розміром 10 х 15 сантиметрів (для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування до відомчої системи ДМС) - у разі оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС.
'''Для оформлення посвідчення Мінреінтеграції подає до територіального органу ДМС за місцем звернення такі документи:'''
*офіційне звернення із зазначенням відомостей про особу, на ім’я якої оформляється посвідчення (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), у тому числі змінені, дата народження, місце народження, унікальний номер запису у Реєстрі (за наявності), зареєстроване/ задеклароване місце проживання, відомості про батьків тощо), а також обставин, які зумовлюють необхідність оформлення посвідчення, та способу подальшої передачі посвідчення такій особі;
*дві кольорові фотокартки особи у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС, розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (для вклеювання до посвідчення) та розміром 10 х 15 сантиметрів (для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування до відомчої системи ДМС) - у разі оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС;
*документи, видані на ім’я особи, якій оформляється посвідчення, у тому числі ті, що містять її фотозображення (за наявності), або їх копії.
==Прийняття рішення про оформлення посвідчення==
Рішення про оформлення посвідчення приймається відповідним структурним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи, перевірки факту належності до громадянства України або визнання особою без громадянства в Україні та поданої законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції інформації.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, що містяться в Реєстрі або відомчій інформаційній системі ДМС.

Інформація, що міститься в актах цивільного стану стосовно особи, законних представників, членів сім’ї, перевіряється працівником ДМС за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Рішення про оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС, приймається на підставі інформації (документів), поданої законним представником або Мінреінтеграції, за умови наявності документа про реєстрацію народження, виданого компетентним органом іноземної держави і легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (у тому числі його копії, засвідченої в установленому порядку), або підтвердження інформації про реєстрацію народження за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Заповнення посвідчення здійснюється відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2017-%D0%BF#n99 Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 285 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення та видачі посвідчення особи на повернення в Україну”].

Фотокартка особи роздруковується з використанням програмних засобів відомчої системи ДМС (крім випадку оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС) та вклеюється до посвідчення.

Посвідчення оформляється без внесення підпису особи, на ім’я якої воно оформляється.
==Відмова в оформленні посвідчення==
'''ДМС має право відмовити в оформленні посвідчення у разі, коли:'''
#стосовно оформлення посвідчення звернувся законний представник або член сім’ї, повноваження якого щодо отримання посвідчення не підтверджено відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян або документально;
#документи та інформацію, необхідні для оформлення посвідчення, подано законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції не в повному обсязі;
#дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, відомчої системи ДМС, не підтверджують інформації, поданої законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції, або її обсяг недостатній для ідентифікації особи.
У письмовому рішенні про відмову в оформленні посвідчення, яке доводиться до відома законного представника, члена сім’ї, Мінреінтеграції, зазначаються підстави такої відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу ДМС у разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими відмовлено в оформленні посвідчення.
==Передача посвідчення==
Оформлене посвідчення надсилається ДМС до територіального органу ДМС для подальшої передачі законному представнику, члену сім’ї або надсилається Мінреінтеграції для організації подальшої передачі особі, на ім’я якої оформлене посвідчення.

Інформація про надсилання та передачу посвідчення вноситься до відомчої системи ДМС та заяви-анкети, яка зберігається у паперовій формі.
==Корисні посилання==
*Чат-бот «Допомагаємо виїхати» ([https://t.me/helpingtoleave_bot helpingtoleve_bot]).

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2025-02-26T10:26:52Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, а також створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами, визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 ст. 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

В національному законодавстві закріплена норма, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закону України "Про психіатричну допомогу".]

Задля збільшення гарантій щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]» встановлено, що підприємства, установи, організації осіб з інвалідністю, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, '''''визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,''''' в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю»] не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 статті 19 цього Закону]. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1674 250 Господарського кодексу України].

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

* про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
* необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”] від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875).

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

* 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;
* 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2025-02-26T07:57:38Z

Natalia.sarmatytska: Перевірено статтю на чинність законодавства. Виправлено пункт: "порядок виконання роботодавцем...".

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 ст. 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

В національному законодавстві закріплена норма, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закону України "Про психіатричну допомогу".]

Задля збільшення гарантій щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]» встановлено, що підприємства, установи, організації осіб з інвалідністю, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, '''''визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,''''' в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю»] не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 статті 19 цього Закону]. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1674 250 Господарського кодексу України].

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Очевидно, що створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та державним центром зайнятості про наявні вакантні робочі місця, а також працевлаштування осіб з інвалідністю, що звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості належить саме до обов’язків роботодавця.
== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
У листопаді 2022 року набрав чинності Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2682-20#Text «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»] від 18.10.2022 р. № 2682-IX (далі – Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Всю інформацію щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю від підприємств до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надає Пенсійний фонд України, а саме:

* про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
* необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”] від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875).

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

♦ 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;

♦ 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

2025-02-03T15:11:16Z

Natalia.sarmatytska: Перевірено текст на актуальність, чинність норм законодавства. Внесено незначні доповнення, додано посилання на сайти.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-р#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р «Про затвердження Національного плану дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».]
== Гарантії щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю ==
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії для таких осіб щодо можливості участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами визначає Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]».

Крім того, 24 вересня 2008 року Україною було підписано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенцію про права осіб з інвалідністю] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g72#Text Факультативний протокол] до неї. 16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала ці акти.

Згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 ст. 27] цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю,''' зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, '''шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів''', спрямованих, зокрема, на:

a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;

b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;

c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;

d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;

e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;

f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;

g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;

h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;

j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2021 року № 285-р було затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/285-2021-%D1%80#Text «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року»].

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

В національному законодавстві закріплена норма, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»]). Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закону України "Про психіатричну допомогу".]

Задля збільшення гарантій щодо захисту трудових прав осіб з інвалідністю, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]» встановлено, що підприємства, установи, організації осіб з інвалідністю, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, '''''визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,''''' в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n168 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю»] не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 статті 19 цього Закону]. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1674 250 Господарського кодексу України].

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Очевидно, що створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та державним центром зайнятості про наявні вакантні робочі місця, а також працевлаштування осіб з інвалідністю, що звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості належить саме до обов’язків роботодавця.
== Порядок виконання роботодавцем норм законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю ==
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення]» був затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2007-%D0%BF#n49 «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»].

Згідно з п. 2 цього Порядку, роботодавці зобов’язані подавати (надсилати рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У відповідності до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n135 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»], забезпечення прав таких осіб на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов’язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Підтвердженням створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування органів зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для таких осіб, є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#Text звіт форми № 3-ПН].
== Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю ==
Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві. Таким чином, коли на підприємстві працює:

♦ 8 – 15 осіб, то розмір санкцій дорівнює половині середньорічної зарплати штатного працівника;

♦ 15 і більше осіб – розмір санкцій дорівнює середньорічній зарплаті штатного працівника.

Відповідно ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Протокол про адміністративне порушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/conv#n2070 ст. 188-1 КУпАП] складається під час перевірки посадовими особами Державної інспекції з питань праці (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 ст. 255] цього Кодексу), при цьому саме рішення про накладення адміністративного штрафу вже приймається в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 ст. 221 КУпАП]).
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]

Спеціальна конфіскація

2024-12-10T13:18:46Z

Natalia.sarmatytska: Перевірено статтю на чинність законодавства. Виправлено орфографічні помилки. Додано гіперпосилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_029#Text Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08 листопада 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_036#Text Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3594 Кримінальний кодекс України] (статті 961, 962)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4362 Кримінальний процесуальний кодекс України] (частина дев'ята статті 100, стаття 568)
== Загальні положення ==
'''''Спеціальна конфіскація''''' - це примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу (понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].
== Хто уповноважений виносити рішення про конфіскацію ==
Питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується '''''виключно судом''''' під час постановлення рішення, яким закінчується кримінальне провадження:
# Обвинувальний вирок суду.
# Ухвала суду про звільнення від кримінальної відповідальності.
# Ухвала суду про застосування заходів медичного характеру.
# Ухвала суду про застосування заходів виховного характеру.
У випадку закриття провадження слідчим або прокурором спеціальна конфіскація застосовується ухвалою слідчого судді на підставі відповідного клопотання.

У разі коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, '''''спеціальна конфіскація може бути застосована на підставі:'''''

1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;

2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України], за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
== Застосування спеціальної конфіскації ==
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
* одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

* призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
* були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n544 ч. 2 ст. 96-2 Кримінального Кодексу] у разі якщо гроші, цінності та інше майно, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кодексом], крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Спеціальна конфіскація може бути застосована за умови вчинення таких кримінальних правопорушень:
* кримінальні правопорушення, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
* кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті '''150''', статтею '''154''', частинами другою і третьою статті '''1591''', частиною першою статті '''190''', статтею '''192''', частиною першою статей '''204''', '''2091''', '''210''', частинами першою і другою статей '''212''', '''2121''', частиною першою статей '''222''', '''229''', '''2391''', '''2392''', частиною другою статті '''244''', частиною першою статей '''248''', '''249''', частинами першою і другою статті '''300''', частиною першою статей '''301''', '''302''', '''310''', '''311''', '''313''', '''318''', '''319''', '''362''', статтею '''363''', частиною першою статей '''3631''', '''3641''', '''3652''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].
== Конфіскація у третіх осіб ==
Спеціальна конфіскація може застосовуватися також до майна '''третіх осіб'''. Це випадки коли:
* доведено, що особа набула таке майно безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості та знала або повинна була і могла знати, що таке майно одержане незаконним шляхом (відповідає будь-якій із ознак майна, що передбачені у пунктах '''1-4 частини статті 961''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n541 Кримінального кодексу України]);
* майно було отримане у власність у період незаконної діяльності;
* майно було отримано безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність;
* майно було отримане у власність після повідомлення особі про підозру від такої особи;
* грошові кошти на придбання майна були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.
Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n544 96-2 Кримінального Кодексу].

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
== Спеціальна конфіскація майна за кордоном ==
Спеціальна конфіскація може застосовуватися на майно за кордоном згідно з частиною дев'ятою статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 Кримінального процесуального кодексу України].
== Випадки неможливості застосування ==
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача за наявності доказів добросовісності набуття у власність майна третьою особою.

Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Порядок стягнення надміру виплаченої пенсії

2024-11-07T13:20:59Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закон України «Про пенсійне забезпечення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0374-03#Text Постанова правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення»]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n763 Статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.
{| class="wikitable"
!'''Важливо!''' Тягар доказування покладено на суб'''`'''єктів владних повноважень, тобто на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України.
|}
== Підстави стягнення (повернення) бюджетних коштів ==
Стягнення (повернення) бюджетних коштів може здійснюватись з наступних підстав:

'''1. У випадку, коли переплата виникла з вини пенсіонера.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n763 Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»] зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

'''До таких відомостей відносяться:'''
* зміна у складі членів сім`ї (за наявності в сім’ї двох чи більше пенсіонерів кожен непрацездатний член сім’ї, який перебуває на їхньому спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їхнім вибором);
* факт працевлаштування або зайняття підприємницькою діяльністю (низка доплат, надбавок, підвищень, а також перерахунки пенсії, у тому числі пов`язані зі зміною прожиткового мінімуму, залежать від факту працевлаштування);
* зміни місця проживання (у разі переїзду з відповідної місцевості, проживання на якій дає право на отримання надбавки до пенсії);
* зміна статусу одержувача (дострокове припинення навчання особою, яка отримує пенсію у зв’язку із втратою годувальника до 23 років);
* виїзд на постійне місце проживання до іншої країни (пенсії продовжують виплачуватися громадянам, які живуть на території інших країн, але якщо це обумовлено спеціальними міждержавними угодами).
{| class="wikitable"
!'''Важливо!''' ''Пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'''`'''язку і одержання у зв'''`'''язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Тобто, таке рішення про стягнення може прийняти територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку, як одержувач пенсії.''
|}
'''2. У випадку подання страхувальником недостовірних даних.'''

Внаслідок несвоєчасного оформлення або подання страхувальниками пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
== Порядок стягнення (повернення) бюджетних коштів ==
Стягнення (повернення) бюджетних коштів, які виникли через надміру виплачені суми пенсії, здійснюються наступним чином:

'''1. Пенсіонером в добровільному порядку.''' Повернення бюджетних коштів здійснюється добровільно особою, яка отримала надміру виплачені суми пенсії.

'''2. Територіальним органом Пенсійного фонду України.''' Повернення бюджетних коштів здійснюється територіальним органом ПФУ шляхом прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0374-03#n49 додатку 1 до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (пункт 3).]

'''3. Місцевим адміністративним судом.''' Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, виконавчих написів нотаріусів.
=== Розмір відрахувань з пенсії ===
Одночасно із пенсії можуть утримуватися декілька відрахувань, але їх загальна сума не може перевищувати 50% або 20% від розміру пенсії, залежно від виду стягнення.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50% її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

В інших випадках відрахуванню підлягає не більш як 20% пенсії.
=== Судова практика ===
Відповідно до висновків Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89869029 постанові від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а], зазначається наступне:

«''Обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.''

''При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника.''

''Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав».''
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Пенсіонери]]

Правила проведення судово-медичної експертизи трупів

2024-10-12T17:52:15Z

Natalia.sarmatytska: Перевірено статтю на чинність законодавства. Виправлено орфографічну помилку. Додано гіперпосилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України «Про судову експертизу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.1995 № 6] (далі - Правила)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0254-95#Text Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затверджена наказом затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.1995 № 6](далі - Інструкція)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#n14 Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Офісу Генерального прокурора 09 березня 2022 року за № 177/450/46 «Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України»]
== Загальна інформація ==
Судово-медична експертиза (дослідження) трупів проводиться з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, та вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи (пункт 1.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Для досягнення мети під час здійснення судово-медичної експертизи використовуються знання судової медицини, інші медичні спеціальності. Використовуються лабораторні дослідження, а саме гістологічні, медико-криміналістичні, токсикологічні тощо. У разі потреби вивчається медична документація, матеріали кримінальних та цивільних справ.
== Підстави проведення судової експертизи ==
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 Закону України «Про судову експертизу»]).

'''''Судова-медична експертиза проводиться на підставі''' '''постанови особи''', '''що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суд'''у'' (пункт 1.4. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Постановою особи, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово-медична експертиза.

Одночасно з цим, слід зазначити, що слідчий чи прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення причин смерті.
== Місце проведення ==
Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або в моргах лікувально-профілактичних установ.

За погодженням із судово-медичним експертом, допускається проведення експертизи трупа у пристосованих під морг приміщеннях лікувально-профілактичної установи (при наявності в них необхідних умов) і на відкритому повітрі ([[Порядок проведення ексгумації. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією|ексгумація трупа]]).
== Питання, які вирішує експерт ==
Під час проведення судово-медичної експертизи трупу вирішуються наступні питання:
# час настання смерті та причина смерті,
# наявність на тілі ознак насильницької смерті,
# ознаки та механізм спричинення тілесних ушкоджень,
# давність спричинення тілесних ушкоджень,
# можливість спричинення тілесних ушкоджені пожиттєво або після смерті особи,
# послідовність спричинення тілесних ушкоджень,
# причинно-наслідковий зв’язок між тілесними ушкодженнями та смертю особи,
# наявність у організмі алкоголю та наркотичних речовин,
# питання щодо групової та видової належності знаряддя злочину (яким було спричинено тілесні ушкодження),
# можливість настання смерті внаслідок інтоксикації, гострої інфекційної хвороби, інших чинників, в залежності від характеристик тілесних ушкоджень виявлених на труп та обставин смерті.
Крім того, на вирішення експертизи можуть бути поставлені й інші запитання в залежності від специфіки та обставин у кожному окремому випадку.
== Порядок проведення експертизи ==
Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.

Як правило, експертиза трупа, проводиться одним експертом, однак під час проведення первинної медичної експертизи може бути залучено як один експерт так і декілька, а саме при великому обсязі одного експертного дослідження, при експертизі трупів іноземних громадян, при первинній експертизі ексгумованого трупа, що раніш не був підданий розтину, при повторних експертизах тощо розтин може проводитись двома або більшою кількістю експертів (пункт 1.22. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Необхідність участі кількох експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи.

Додаткова судово-медична експертиза доручається експерту (експертам), що проводив (проводили) первинну експертизу, або іншому (іншим) експерту (експертам). Повторна судово-медична експертиза повинна бути доручена тільки іншому (іншим) експерту (експертам) (пункт 2.3. розділу 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Виконувати експертизи у відділі можуть працівники бюро, які мають вищу медичну освіту, пройшли підготовку з судово-медичної експертизи, крім того виконувати експертизу також може професорсько-викладацький склад кафедр (курсів) судової медицини інститутів удосконалення лікарів, медичних інститутів та університетів.

Об’єктами експертизи у відділі є трупи або частини трупа осіб, що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез’ясованих обставинах, а також трупи невстановлених осіб (пункт 1.7. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

У випадках доставки трупа з місця події (виявлення), де складався протокол огляду, разом з документами про призначення експертизи повинна надсилатися копія даного протоколу. Трупи, що надійшли до моргу, документи, одяг та інші предмети, які були з трупом, реєструються у встановленому порядку медичним реєстратором (медичною сестрою, фельдшером, лаборантом або черговим санітаром моргу) в журналі реєстрації трупів і в журналі реєстрації одягу, документів та коштовностей.

Відповідальність за ведення реєстраційних журналів покладається завідуючим відділом експертизи трупів або завідуючим міським (міст обласного підпорядкування), районним чи міжрайонним відділенням бюро судово-медичної експертизи на одну з осіб зазначених вище.

Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження речових доказів, що мають відношення до експертизи.

Експертиза, прийнята до виконання експертом, проводиться у такій послідовності:
* ознайомлення з документом про призначення експертизи та з іншими доданими до нього матеріалами (копією протоколу огляду місця події, історією хвороби тощо);
* складання плану проведення експертизи;
* зовнішнє та внутрішнє дослідження трупа, вилучення органів та тканин для лабораторних досліджень;
* комплексна оцінка результатів дослідження трупа на підставі отриманих лабораторних даних, наданих матеріалів справи та медичної документації;
* складання підсумків з відповідями на запитання, що були поставлені на вирішення експертизи;
* оформлення висновку експерта.
==Порядок дій працівників бюро судово-медичної експертизи щодо встановлення факту смерті під час воєнних дій==
Механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України визначає відповідний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0317-22#n36 Порядок, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Офісу Генерального прокурора 09 березня 2022 року за №177/450/46.]

Так, згідно розділу III вищезазначеного Порядку огляд трупа на місці його виявлення проводиться слідчим із залученням судово-медичного експерта або лікаря. У разі не можливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Працівники бюро судово-медичної експертизи:

1) на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа;

2) до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі - судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть;

3) за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, не залежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов’язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов’язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування;

4) при проведенні експертизи не ідентифікованих трупів осіб, що загинули в наслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов’язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов’язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об’єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

5) за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта.

6) проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта;

7) надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті;

8) надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;

9) видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень;

10) видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі;

11) здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів.
== Висновок експерта ==
Результати експертизи, яка виконується у відділі, оформляються документом, що має назву Висновок експерта (Експертиза трупа, Акт судово-медичного дослідження), якому надається відповідний за відділом (відділенням) порядковий номер і який складається не менш як у 2-х примірниках (пункт 1.25. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Кожен висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:
# Вступна частина, що містить титульний лист, запитань, поставлених на вирішення експертизи, та стислий виклад обставин справи;
# Дослідна частина;
# Дані лабораторні та додаткові методи дослідження;
# Підсумки.
Запитання, поставлені на вирішення експертизи, подаються у редакції особи, яка призначила експертизу. В обставинах справи викладаються необхідні відомості з документа про призначення експертизи, копії протоколу огляду місця події, історії хвороби, амбулаторної картки тощо.

Дослідна частина повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та всіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об’єктів, надісланих на лабораторне дослідження. Послідовність викладу виконання експертизи трупа визначається експертом відповідно до особливостей експертизи (пункт 1.28. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Дослідна частина повинна бути викладена по можливості без використання медичних та інших незрозумілих для нефахівців термінів. Якщо уникнути цих термінів неможливо, їх зміст треба пояснити.

Вступна та дослідна частини складають протокольну частину висновку (акта). Вони підписуються експертом (експертами) і особами, які були присутні при експертизі і згадані у вступній частині.

У розділ «Дані лабораторних та додаткових методів дослідження» вносяться результати лабораторних досліджень із зазначенням їх номера і дати отримання, а також дані додаткового дослідження тканин і органів, що були вилучені експертом з трупа (фрагментів кісток, склепіння черепа тощо).

Відразу після закінчення розтину експерт заповнює і підписує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1152-06#Text Лікарське свідоцтво про смерть] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1154-06#Text Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть] для мертвонароджених або дітей, які померли у перші 0-6 діб після народження).

Підсумки висновку експерта складаються після закінчення всіх досліджень, пов’язаних з експертизою трупа, відповідно до поставлених запитань. Нумерація відповідей повинна суворо відповідати нумерації запитань постанови. При цьому допускається об’єднання близьких за змістом запитань та зміна їх послідовності без зміни формулювання самого запитання.

Тривалість проведення експертизи не повинна перевищувати '''одного місяця''' (пункт 1.34. розділу 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0257-95#Text Правил]).

Один примірник висновку експерта (акта) із супровідним документом не пізніше ніж через три доби після отримання експертом результатів усіх лабораторних досліджень, що були проведені, направляється у встановленому порядку або передається під розписку у реєстраційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий примірник зберігається в бюро судово-медичної експертизи.
== Установи, в яких проводиться експертиза ==
Система судово-медичної експертизи України складається з:
* Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України»;

* Кримської республіканської установи «Бюро судово-медичної експертизи»;

* бюро судово-медичної експертизи департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій;

* бюро судово-медичної експертизи Київської міської та Севастопольської міської державних адміністрацій.
== Див. також ==
* [[Судова експертиза у кримінальному процесі]]
* [[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи]]
* [[Експерт у кримінальному провадженні: права, обов'язки, відповідальність]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Збереження житла за дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та особами з їх числа

2024-09-11T13:22:46Z

Natalia.sarmatytska: незначні зміни, внесено посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3334-15 Закон України "Про житловий фонд соціального призначення"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#Text Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2008-%D0%BF#n14 Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 682]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866]
== Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо захисту житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»] відносить органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи до органів, які здійснюють соціальний захист дітей і профілактику дитячих правопорушень.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n383 Статті 32 та 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"] визначають делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, які стосуються дітей.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n96 частина 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]).

Чинне законодавство визначає, що виконавчі органи рад місцевих рад відповідальні за захист прав дітей. Проте захист прав дітей здійснюється, зокрема, службами у справах дітей.

''Основні напрями діяльності служб у справах дітей стосовно захисту житлових та майнових прав дітей спрямовані на:''

- попередження незаконного продажу житла (майна), що належить дітям;

- відновлення прав дітей на житло (майно);

- збереження житла (майна) дітей або права на користування житлом при передачі їх під опіку (піклування) або влаштуванні до державних закладів.
== Перелік заходів для забезпечення збереження майна ==
З метою забезпечення збереження нерухомого майна державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть вживати певних заходів, а саме:

1) встановлення опіки над майном;

2) встановлення заборони на відчуження житла;

3) укладення договору про утримання й збереження житла;

4) оплата квартирної плати та комунальних послуг державою;

5) сприяння в оформленні права власності на житло;

6) сприяння в отриманні спадщини;

7) Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік;

8) Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
== Встановлення опіки над майном, що належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 57 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини], районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за поданням служби у справах дітей.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#n15 п. 59 Порядку], особі, яка призначається опікуном над майном дитини, видається рішення про встановлення опіки над майном, копія опису майна, копії документів, що підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечується передавання майна дитини на підставі акта приймання-передачі.

''У разі неналежного виконання своїх обов’язків, опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном.''

Рішення про припинення опіки над майном ухвалюється також у разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини.
== Встановлення заборони на відчуження житла ==
Частиною 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно має накладати заборону на відчуження майна дітей, про що повідомляється нотаріальна контора за місцем розташування майна та житла.
== Укладення договору про утримання і збереження житла ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»], місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад для збереження і утримання житла дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право укладати договори про утримання і збереження житла з організаціями, на балансі яких воно перебуває.

Згідно з п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядку], якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження або проживання, за заявою опікуна, піклувальника районна держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Передача в оренду житла, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності ==
Житло, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, може бути передане в оренду іншій особі за рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження її майна. Відповідне подання готує служба у справах дітей на підставі заяви опікуна (за наявності) над майном дитини.

На підставі рішення місцевої держадміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування за місцем знаходження майна, яке належить дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, на праві власності, між опікуном над майном дитини та особою, яка орендує житлове приміщення, укладається договір оренди такого приміщення.

Якщо житло дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яке належить їй на праві власності, перебуває на балансі житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та у разі відсутності опікуна над таким майном місцева держадміністрація, виконавчий орган місцевого самоврядування має право укласти з балансоутримувачами договір про утримання та збереження зазначеного житла.
== Оплата квартирної плати та комунальних послуг державою ==
Частиною 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n290 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] передбачено, що до працевлаштування випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.
== Сприяння в оформленні права власності на житло ==
Відповідно до п. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»] від 24.09.2008 № 866, у разі, коли право користування житлом є тільки у дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради за місцем знаходження житла за заявою законного представника дитини та клопотанням служби у справах дітей вживає заходів для передачі його у власність дитини.
== Сприяння в отриманні спадщини ==
Згідно з п. 63 вищезазначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/conv#Text Постанови Кабінету Міністрів України], якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна, місцева державна адміністрація, виконавчий орган місцевої ради за місцем походження дитини призначає особу, яка буде представляти інтереси дитини в здійсненні права на спадкування.
== Сприяння в постановці на квартирний облік і соціальний квартирний облік ==
У разі коли в дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини чи за місцем обліку такої дитини як внутрішньо переміщеної особи з урахуванням її бажання подає органу опіки та піклування документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і на соціальний квартирний облік.
{| class="wikitable"
|'''Важливо'''! Заява про постановку на квартирний облік і соціальний квартирний облік може бути подано Службою у справах дітей, опікуном/піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями, адміністрацією установи, де проживає дитина.
|}
== Надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна ==
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Дозвіл оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n22 пункті 66] Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Продаж землі через електронний аукціон

2024-08-08T10:44:49Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20#Text Закон України від 18 травня 2021 року № 1444-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX] визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема:

'''Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X "Перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України].'''
|}
==Загальна інформація==
'''Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними''' (оренди, суперфіцію, емфітевзису) '''здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону.'''

'''Використовувати електронні аукціони зобов’язані власники комунальних та державних земель,''' а саме:
*територіальні громади (сільські, міські ради),
*держгеокадастр,
*національна академія аграрних наук України, тощо.
'''Приватні юридичні або фізичні особи також мають право продавати або передавати в оренду землі через систему Prozorro'''.

Земельні торги у електронному форматі проводяться онлайн, без фізичної присутності учасників. Такий порядок здійснення продажу земель комунальної чи державної форми власності зроблено з метою максимально мінімізувати суб’єктивний вплив на учасників та організатора торгів з боку інших осіб. Тобто, всі аукціони щодо земель державної та комунальної власності будуть відбуватися в реальному часі в автоматичній електронній системі “[https://prozorro.sale/ Prozorro.Sale]”.

Процедура здійснення торгів доступна кожній фізичній та юридичній особам на торгівельному майданчику (в електронній системі), також буде доступна вся інформація про землю, її вартість, дату придбання, дата початку та закінчення аукціону, інформація про переможця.
==Порядок реєстрації в електронній системі==
Користувач проходить процедуру первинної реєстрації на [https://setam.net.ua/ веб-сайті електронного майданчика Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України] шляхом '''''заповнення наступної індивідуальної інформації про себе''''': Логін, Прізвище, Ім’я, По – батькові, Електронна адреса, Контактний телефон, Пароль.

Після підтвердження дій з реєстрації аккаунту, користувачу на вказану ним електронну адресу приходить повідомлення з посиланням для активації облікових даних. Користувач переходить за посиланням на електронний майданчик та заходить в особистий кабінет, натиснувши закладку «Вхід» та ввівши всій Логін та Пароль (вказані під час реєстрації).

За наявності питань стосовно реєстрації в електронній системі діє служба підтримки, яка за потреби в реальному часі надасть роз’яснення з технічних питань роботи самої електронної системи.
==Порядок проведення аукціону==
Оголошення про проведення земельних торгів публікується через особистий кабінет організатора торгів на [https://land.setam.net.ua/ офіційному сайті], де до опису лота додаються: документи та матеріали про земельну ділянку, її цільове призначення та реальні фотографії, що в обов’язковому порядку завантажуються окремим файлом до електронної системи.

Після розміщення оголошення про продаж в електронній торговій системі воно автоматично відображається на Єдиному державному порталі земельних торгів у вигляді інформації про лот.
{| class="wikitable"
|-
|Допускається розміщення лише одного лоту з однією земельною ділянкою одного цільового призначення.
|}
Розмір цінової пропозиції також може редагуватись в сторону збільшення цінової пропозиції кожним учасником торгів протягом трьох раундів. Протягом одного раунду можливо здійснити лише 1 підвищення своєї цінової пропозиції та не менше ніж на розмір мінімального кроку, що відповідає 1 відсотку стартової ціни лота.

Проведення аукціону на електронному майданчику зроблено таким чином, щоб до початку торгів ніхто з учасників не знав, яка кількість претендентів на ділянку і яку цінову пропозицію кожен з учасників зробив. Також, під час проведення аукціону не буде здійснюватись розкриття імен учасників (усі дані доступні після проведення торгів).

'''''Переможцем електронних торгів стає учасник, який подав найвищу від усіх учасників цінову пропозицію'''''.
==Оформлення результатів торгів==
'''''Земельні торги вважаються такими, що відбулися, після сплати переможцем торгів ціни продажу земельної ділянки або відповідної плати за користування земельною ділянкою та сплати витрат на підготовку лота до продажу.'''''

Оформлення результатів торгів оформлюється протоколом, який складається організатором торгів в день завершення електронного аукціону.

Після оформлення протоколу про результати торгів, з переможцем торгів упродовж 20 робочих днів укладається договір купівлі-продажу чи договір користування (оренди, суперфіцію, емфітевзису) земельною ділянкою.

Завершальною стадію аукціону є опублікування організатором земельних торгів після їх проведення в електронній торговій системі підписаний протокол про результати земельних торгів, договір купівлі-продажу земельної ділянки або прав на неї та відомості про сплату переможцем торгів належної суми за придбаний лот та суми витрат на підготовку лота до продажу.

За рішенням організатора земельних торгів результати таких торгів можуть також оприлюднюватися в інших електронних та друкованих засобах масової інформації із зазначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1444-20/#n172 ст.139]) :

а) місця розташування, площі земельної ділянки та її кадастрового номера;

б) ціни продажу земельної ділянки, ціни продажу права емфітевзису, суперфіцію, розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, визначених за результатами земельних торгів;

в) строку користування земельною ділянкою (у разі набуття на земельних торгах права оренди, суперфіцію, емфітевзису);

г) цільового призначення земельної ділянки.
==Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності в умовах воєнного стану==
Під час дії воєнного стану продовжуються орендні земельні відносини автоматично на 1 рік без внесення відомостей у відповідні реєстри. Районним військовими адміністраціями надається право передавати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 1 року земельні ділянки сільгосппризначення державної, комунальної власності, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). При цьому розмір орендної плати не може перевищувати 8% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для визначення розміру орендної плати застосовуватиметься середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області.

'''''Земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності не проводяться.'''''

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, права оренди, емфітевзису щодо яких виставлені на земельні торги, переможець у яких не визначений, підлягають передачі в оренду на умовах, визначених підпунктом 2 цього пункту. Вимоги частини п’ятої статті 136 цього Кодексу у разі передачі таких земельних ділянок в оренду не застосовуються.Земельні торги щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, які оголошені і не завершені до набрання чинності цим підпунктом, вважаються скасованими.

'''''Оголошення нових земельних торгів щодо набуття права оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності забороняється.'''''

Землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (крім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі земельні ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
[[Категорія:Земельне право]]